Спосіб визначення клінічної ефективності препаратів – інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту

В 5/00 СПОСІБ ВИЗНАЧЕННЯ КЛІНІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРЕПАРАТІВ - ІНГІБІТОРІВ АНГІОТЕНЗИН - ПЕРЕТВОРЮЮЧОГО ФЕРМЕНТУ. Винахід стосується медицини, а саме кардіології. Нині існує велика кількість хворих (серцевою недостатністю, гіпертонічною хворобою, після перенесеного Інфаркту міокарда), що потребуть тривалого, а іноді І практично пожиттєвого прийому інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту. Відомий спосіб визначення клінічної ефективності препарату інгібітора ангіотензин-перетворюючого ферменту (див. Cody R.J., et al. Mechanisms governing the postural response and baroreceptor abnormalities in chronic congestive heart failure : effects of acute and long-term converting enzyme inhibition//Circulation.- 1982.- Vol.69.P.I35), який полягає у тому , що хворому в горизонтальному положенні проводять внутрішньовенну ін'єкцію , беруть кров, визначають концентрацію норадреналіну в крові. Далі проводять забір крові, вимірюють концентрацію норадреналіну підчас вставання (ортостатична проба) і визначають чи змінилася його концентрація підчас проведення ортостатичної проби. Потім дають хворому препарат - інгібітор ангіотензин-перетворюючого ферменту і повторюють визначення концентрації норадреналіну в горизонтальному положенні і при проведенні ортостатичної проби. При цьому, якщо після прийому препарату виникає збільшення концентрації норадреналіну у порівнянні з концентрацією в горизонтальному положенні, то препарат вважається клінічно ефективним. Однак, даний спосіб трудомісткий, довготривалий І травматичний, крім того, потребує витрат реактивів, які мають велику вартість, що врешті знижує можливість його застосування в широкій медичній практиці. Найбільш близьким по технічній суті запропонованому є спосіб визначення клінічної зфективності препаратів - інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту (див. Гидзинская И.Н. Интракардиальная гемодинамика, систолическая, диастолическая функции левого желудочка у больных гипертонической болезнью и сердечной недостаточностью пожилого возраста и их изменение под влиянием капотена и пратсиола : Автореф. дис. ... канд. мед. наук. - Киев. -1989 - 18 с. ), який полягає у тому, що хворому проводиться ехокардіографія з визначенням кінцево - діастолічного розміру (КДР) та кінцево - систолічного розміру (КСР) лівого шлуночка І розрахунком фракції викиду. Після цього хворому дають препарат - інгібітор ангіотензин-перетворюючого ферменту і повторюють визначення розмірів лівого шлуночка з розрахунком фракції викиду. При цьому, якщо фракція викиду після прийому препарату збільшується препарат вважається клінічно ефективним. Однак, по-перше, фракція викиду не завжди може змінюватися зразу, особливо у важких хворих, а тільки через довгий термін лікування; по-друге, точність показників залежить від кута датчика , який при повторному дослідженні може мінятися і впливати на точність визначення розмірів порожнин серця для розрахунку фракції [ викиду; по-третє, у частини хворих луно - простір закритий для локації , що ускладнює проведення ехокардіографічного дослідження. В основу винаходу була поставлена задача вдосконалення способу визначення клінічної ефективності препаратів-інгібіторів ангіотензин перетворюючого ферменту, в якому хворому до і після прийому препарату в стані спокою реєструють серцевий ритм в горизонтальному положенні і при підйомі ніг на кут 45°, розраховують потужність спектру в діапазоні високих частот, визначають співвідношення другого до першого і, якщо співвідношення після прийому препарату збільшується на величину 0.1 і більше, препарат вважається клінічно ефективним, що скорочує термін лікування, підвищує точність визначення ефективності препаратів, дає можливість охопити більший контигент хворих. Поставлена задача досягається тим, що хворому визначають стан роботи серця до та після прийому препарату - Інгібітора ангіотензин перетворюючого ферменту» згідно винаходу, хворому в стані спокою реєструють серцевий ритм в горизонтальному положенні, до і після підйому ніг на кут 45°, розраховують потужність спектру в діапазоні високих частот, визначають співвідношення другого до першого, потім дають препарат - інгібітор ангіотензин-перетворюючого ферменту І знов реєструють серцевий ритм в горизонтальному положенні до і після підйому ніг на кут 45°, розраховують потужність спектру в діапазоні високих частот, визначають співвідношення другого до першого І, якщо співвідношення після прийому препарату збільшується на величину 0.1 і більше, препарат вважається клінічно ефективним. Спосіб Ілюструють клінічні приклади: Приклад 1: Хворий А., (історія хвороби № 9838), 61 рік, був госпіталізований в УНДІ кардіології їм. М.Д.Стражеско із скаргами на болі за грудиною при помірній ходьбі або при підйомі на другий поверх, задишку, загальну слабкість. Захворів рік тому, коли переніс трансмуральний інфаркт міокарда. Погіршення стану відмічає останні З тижні: стали частіші болі за грудиною та з'явилася задишка при ходьбі. Клінічний діагноз: ІХС. Стенокардія напруги ФК III. Постінфарктний (1997 рік) і атеросклеротичний кардіосклероз. СН І. Хворому в стані спокою провели реєстрацію серцевого ритму в горизонтальному положенні, потім при підйомі ніг на 45°, розрахували потужність спектру в діапазоні високих частот, яка склала 84 мс 2 в І горизонтальному положенні і 89 мс 2 при підйомі ніг на кут 45°, ! відношення другого до першого склало 1.06 , потім після прийому ] препарату інгібІтора ангіотензин-перетворюючого ферменту капотену в І дозі 25 мг реєстрацію серцевого ритму повторили, потужність спектру І в діапазоні високих частот склала 96 мс 2 в горизонтальному і j положенні і 129 мс 2 при підйомі ніг на кут 45°, відношення другого до \ першого склало 1.34 . Таким чином, після прийому інгібітора ангіотензин-перетворюючого ферменту відношення потужності спектру на високих частотах при підйомі ніг на кут 45° до потужності спектру на високих частотах в горизонтальному положенні збільшилося на величину 0.28. Препарат вважається клінічно ефективним. Хворому призначений інгібітор ангіотензин-перетворюючого фермента капотен по 25 мг 3 рази на добу. Через 2 тижні стан хворого покращав, зменьшилась задишка та частота больових приступів. Хворий виписаний у задовільному стані. Приклад 2: Хворий Д. (історія хвороби № 1522), 27 років, був госпіталізований у відділення серцевої недостатності УНДІ кардіології ім. М.Д.Стражеско Із скаргами на задишку при найменьшому фізичному навантаженні і в стані спокою, набряки ніг. Хворіє протягом 10 років тому, коли почалася загальна слабкість, немотивована задишка при фізичному навантаженні. Один або 2 рази на рік лікується в стаціонарі. Погіршення стану відмічає останній місяць: підсилилася задишка, з'явилися набряки ніг. Клінічний діагноз: Дилятаційна кардіоміолатія. СН ІІБ. При проведенні ехокардіографії фракція викиду після прийому інгібітора ангіотензин-перетворюючого фермента не мінялася у порівнянні з початковою величиною. Хворому в стані спокою провели реєстрацію серцевого ритму в горизонтальному положенні, потім при підйомі ніг на кут 45°, розрахували потужність спектру в діапазоні високих частот, яка склала 258 мс 2 в горизонтальному положенні і 127 мс ?при підйомі ніг на кут 45°, відношення другого до першого склало 0.49 , потім після прийому препарату інгібітора ангіотензин-перетворюючого ферменту еналапрілу в дозі 2.5 мг реєстрацію серцевого ритму повторили, потужність спектру в діапазоні високих частот склала 99 мс 2 в горизонтальному положенні і 91 мс 2при підйомі ніг на кут 45°, відношення другого до першого склало 0.92 . Таким чином, після прийому інгібітора ангіотензин - перетворюючого ферменту відношення потужності споктру на високих частотах при підйомі ніг на 45°, до потужності сиекгру на високих частотах в горизонтальному положенні збільшилося на величину 0.43. У зв'язку з цим препарат вважається клінічно ефективним. Хворому призначений інгібітор ангіотензин - перетворюючого фермента - еналаприл по 2.5 мг 2 рази на добу. Через 3 тижні стан хворого покращав, зменьшилась задишка, зникли набряки ніг. Хворий виписаний через З тижні у задовільному стані. У порівнянні з прототипом запропонований спосіб дозволяє підвищити точність визначення клінічної ефективності препаратів інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту, охопити більший контигент хворих, яким раніше не можливо було визначити клінічний ефект від використання цього препарату, скоротити термін лікування.