1,2,5-оксадіазоли як інгібітори індоламін-2,3-діоксигенази

Реферат: Даний винахід спрямований на похідні 1,2,5-оксадіазолу та їх композиції, що є інгібіторами індоламін-2,3-діоксигенази і є придатними для лікування раку та інших розладів, а також способів і проміжних сполук для одержання вказаних похідних 1,2,5-оксадіазолу. UA 105010 C2 ДЕРЖАВНА СЛУЖБА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ УКРАЇНИ UA 105010 C2 UA 105010 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 ГАЛУЗЬ ВИНАХОДУ Даний винахід спрямований на похідні 1,2,5-оксадіазолу, що є інгібіторами індоламін-2,3діоксигенази і придатні для лікування раку та інших розладів, і на способи та проміжні сполуки для їх одержання. РІВЕНЬ ТЕХНІКИ Триптофан (Trp) являє собою незамінну амінокислоту, необхідну для біосинтезу білків, ніацину і нейромедіатора 5-гідрокситриптаміну (серотонін). Фермент індоламін-2,3-діоксигеназа (також відомий як INDO [ІНДО] або IDO [ІДО]) каталізує першу, обмежуючу швидкість стадію розкладу L-триптофану до N-форміл-кінуреніну. У людських клітинах, виснаження Trp в результаті дії ІДО - це очевидний протимікробний ефекторний механізм, індукований гамаінтерфероном (IFN-γ). Стимуляція IFN-γ індукує активацію ІДО, що веде до виснаження Trp, таким чином зупиняючи ріст Trp-залежних внутрішньоклітинних патогенів, таких як Toxoplasma gondii та Chlamydia trachomatis. Активність ІДО також включає антипроліферативний вплив на численні пухлинні клітини, та індукування ІДО спостерігається in vivo в ході відторгнення алогенних пухлин, вказуючи на можливу роль даного ферменту в процесі відторгнення пухлини (Daubener, et al., 1999, Adv. Exp. Med. Biol., 467: 517-24; Taylor, et al., 1991, FASEB J., 5: 251622). Спостерігалося, що клітини HeLa, культивовані сумісно з лімфоцитами периферичної крові (ЛПК), набувають інгібуючого імунітет фенотипу шляхом регулювання активності ІДО. Вважається, що зменшення проліферації ЛПК при обробці інтерлейкіном-2 (IL2) є результатом вивільнення ІДО клітинами пухлини у відповідь на секрецію IFNG ЛПК. Даний вплив змінювали обробкою 1-метил-триптофаном (1MT) - специфічним інгібітором ІДО. Припускається, що активність ІДО в клітинах пухлини може служити цілям ослаблення протипухлинних реакцій (Logan, et al., 2002, Immunology, 105: 478-87). Останнім часом більше уваги приділяється імунорегулювальній ролі виснаження Trp. Декілька ліній доказів свідчать, що ІДО залучений до індукування імунної толерантності. Дослідження вагітності, резистентності пухлини, хронічних інфекцій і аутоімунних захворювань у ссавців показали, що клітини, які експресують ІДО, можуть пригнічувати реакції T-клітки і сприяти толерантності. Прискорений катаболізм спостерігається при захворюваннях і розладах, пов'язаних з імунною активацією клітин, наприклад інфекція, злоякісне новоутворення, аутоімунні захворювання і СНІД, а також в ході вагітності. Наприклад, підвищені рівні інтерферонів і підвищені рівні метаболітів Trp в сечі спостерігаються при аутоімунних захворюваннях; було висунуто постулат, що системне або місцеве виснаження Trp, яке виникає при аутоімунних захворюваннях, можливо, пов'язане з дегенерацією і симптомами виснаження при цих захворюваннях. На підтвердження даної гіпотези, високі рівні ІДО спостерігалися в клітинах, виділених з синовію артритних суглобів. Рівні інтерферонів також підвищуються у людей, інфікованих вірусом імунодефіциту (ВІЛ), і підвищення рівнів інтерферону пов'язане з прогнозом погіршення. Таким чином, припускається, що ІДО індукується хронічною ВІЛінфекцією, і, крім того, його вміст збільшується при опортуністичних інфекціях, і що хронічна втрата Trp ініціює механізми, відповідальні за кахексію, недоумство, пронос і, можливо, імуносупресію у хворих на СНІД (Brown, et al., 1991, Adv. Exp. Med. Biol., 294: 425-35). З цієї точки зору, нещодавно було продемонстровано, що інгібування ІДО може збільшити рівні специфічних по відношенню до вірусу T-клітин і одночасно зменшити кількість інфікованих вірусом макрофагів на моделі ВІЛ у мишей (Portula et al., 2005, Blood, 106: 2382-90). Вважається, що ІДО відіграє роль в процесах пригнічення імунітету, які попереджають відторгнення ембріону в матці. Більше 40 років тому спостерігали, що в ході вагітності генетично незріле запліднене яйце ссавців виживає, незважаючи на прогноз імунології пересадки тканини (Medawar, 1953, Symp. Soc. Exp. Biol. 7: 320-38). Анатомічний відсік матері і утробного плоду та антигенна незрілість утробного плоду не можуть повністю пояснювати виживання алотрансплантованого ембріону. В останній час увага зосереджена на імунологічній толерантності матері. Оскільки ІДО експресується людськими синцитіотрофобластними клітинами, і системна концентрація триптофану знижується протягом нормальної вагітності, висунута гіпотеза, що експресія ІДО в материнсько-ембріональному інтерфейсі необхідна для попередження імунологічного відторгнення ембріонального алотрансплантату. Щоб перевірити дану гіпотезу, вагітні миші (з сингенними або алогенними утробними плодами) були піддані дії 1MT, і спостерігалося швидке, індуковане T-клітинами відторгнення всіх алогенних запліднених яєць. Таким чином, схоже, що шляхом катаболізму триптофану запліднене яйце ссавців пригнічує активність T-клітин і захищає себе від відторгнення, а блокування катаболізму триптофану в ході мишачої вагітності дозволяє материнським T-клітинам провокувати відторгнення алотрансплантованого ембріону (Munn, et al., 1998, Science, 281: 1191-3). 1 UA 105010 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Подальші докази механізму імунорезистентності пухлин, що базується на розкладі триптофану під дією ІДО, одержані в результаті спостереження, що більшість людських пухлин конститутивно експресують ІДО, і що експресія ІДО клітинами імуногенної пухлини миші попереджає їх відторгнення попередньо імунізованими мишами. Такий вплив супроводжується відсутністю акумуляції специфічних T-клітин в ділянці пухлини і може бути частково повернений системним лікуванням мишей інгібітором ІДО, за відсутності помітної токсичності. Таким чином, це наводить на думку, що ефективність терапевтичної вакцинації хворих на рак може бути підвищена супутнім введенням інгібітору ІДО (Uyttenhove et al., 2003, Nature Med., 9: 1269-74). Також продемонстровано, що інгібітор ІДО, 1-MT, може здійснювати синергічну дію з хіміотерапевтичними засобами з метою зменшення росту пухлин у мишей, вказуючи на те, що інгібування ІДО також може підсилювати протипухлинну активність звичайної цитотоксичної терапії (Muller et al., 2005, Nature Med., 11: 312-9). Один з механізмів, які сприяють відсутності імунологічної реакції проти пухлин, може полягати в презентації антигенів пухлини толерогенними АПК хазяїна. Також описана підмножина експресуючих ІДО людських антиген-презентуючих клітин (АПК), що співекспресують CD123 (IL3RA) і CCR6 та пригнічують проліферацію T-клітин. Як зрілі, так і незрілі CD123-позитивні дендритні клітини пригнічували активність T-клітин, і дана пригнічуюча ІДО активність була блокована 1MT (Munn, et al., 2002, Science, 297: 1867-70). Також продемонстровано, що дренуючі пухлину лімфатичні вузли у мишей (ДПЛВ) містять підмножину плазмацитоїдних дендритних клітин (pDC), які конститутивно експресують імуносупресивні рівні ІДО. Незважаючи на вміст тільки 0,5 % клітин лімфатичного вузла, in vitro такі pDC потужно пригнічують реакції T-клітин на антигени, презентовані безпосередньо pDC, а також, домінуючим чином, пригнічують реакції T-клітин на антигени третьої сторони, презентовані несупресивними АПК. В межах популяції pDC, більша частина опосередкованої функціональним ІДО супресорної активності відокремлена з новою підмножиною pDC, що співекспресують маркер B-вистилки CD19. Таким чином, висунута гіпотеза, що опосередковане ІДО пригнічення pDC в ДПЛВ створює місцеве мікрооточення, яке потужно пригнічує протипухлинні реакції Tклітин хазяїна (Munn, et al., 2004, J. Clin. Invest., 114(2): 280–90). ІДО розкладає індольний фрагмент триптофану, серотоніну і мелатоніну, та ініціює продукування нейроактивних та імунорегулюючих метаболітів, колективно відомих як кінуреніни. Шляхом локального виснаження триптофану і збільшення проапоптотичних кінуренінів ІДО, що експресується дендритними клітинами (ДК), може істотно вражати проліферацію і виживання T-клітин. Індукування ІДО в ДК може бути розповсюдженим механізмом делеційної толерантності, якою управляють регуляторні T-клітини. Оскільки можна очікувати, що такі толерогенні реакції діють при різноманітних фізіопатологічних станах, метаболізм триптофану і продукування кінуреніну можуть представляти критичний інтерфейс між імунною і нервовою системами (Grohmann, et al., 2003, Trends Immunol., 24: 242-8). У станах постійної імунної активації, доступність вільного Trp в сироватці зменшується і, як результат зменшеного продукування серотоніну, серотонінергічні функції також можуть бути порушені (Wirleitner, et al., 2003, Curr. Med. Chem., 10: 1581-91). Цікаво, що при введенні інтерферону-α спостерігалася індукція нейропсихіатричних побічних ефектів, таких як депресивні симптоми і зміни когнітивної функції. Прямий вплив на серотонінергічну нейромедіацію, можливо, сприяє таким побічним ефектам. Крім того, оскільки активація ІДО призводить до зменшення рівнів триптофану, прекурсору серотоніну (5-ГТ), ІДО може відігравати роль в розвитку таких нейропсихіатричних побічних ефектів, зменшуючи центральний синтез 5-ГТ. До того ж, метаболіти кінуренінів, наприклад, 3-гідроксикінуренін (3OH-KYN) і хінолінова кислота (QUIN) здійснюють токсичний вплив на функції мозку. 3-OH-KYN може спричиняти окиснювальний стрес, збільшуючи продукування реакційноздатних форм кисню (ROS), і QUIN може спричиняти надмірну стимуляцію рецепторів N-метил-D-аспартату (NMDA) в гіпокампі, що призводить до апоптозу та атрофії гіпокампу. Як надмірне продукування ROS, так і атрофія гіпокампу, спричинена надмірною стимуляцією NMDA, пов'язані з депресією (Wichers and Maes, 2004, J. Psychiatry Neurosci., 29: 11–17). Таким чином, активність ІДО може відігравати роль в механізмі депресії. Створені низькомолекулярні інгібітори ІДО для лікування або попередження пов'язаних з ІДО захворювань, таких як описані вище. Наприклад, оксадіазол та інші гетероциклічні інгібітори ІДО розкриті в патенті США 2006/0258719 і патенті США 2007/0185165. В публікації PCT WO 99/29310 розкриті способи зміни опосередкованого T-клітинами імунітету, що включають зміну місцевих позаклітинних концентрацій триптофану і метаболітів триптофану, з використанням інгібітору ІДО, такого як 1-метил-DL-триптофан, п-(3-бензофураніл)–DL-аланін, п-[3– бензо(b)тієніл]–DL-аланін і 6-нітро-L-триптофан) (Munn, 1999). У WO 03/087347, також 2 UA 105010 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 опублікованій як Європейський Патент 1501918, розкриті способи одержання антигенпрезентуючих клітин для збільшення або зменшення толерантності T-клітин (Munn, 2003). Сполуки, що володіють інгібуючою індоламін-2,3-діоксигеназу (ІДО) активністю, додатково розкриті у WO 2004/094409; і публікація патентної заявки США № 2004/0234623 спрямована на способи лікування суб'єкта з раком або інфекцією шляхом введення інгібітору індоламін-2,3діоксигенази в комбінації з іншими схемами лікування. У світлі експериментальних даних, що вказують на роль ІДО в пригніченні імунітету, резистентності та/або відторгненні пухлини, хронічних інфекціях, ВІЛ-інфекції, СНІДі (зокрема, його проявах, таких як кахексія, недоумство і пронос), аутоімунних захворюваннях або розладах (таких як ревматоїдний артрит) та імунологічній толерантності і запобіганні відторгненню ембріона in utero, бажаними є терапевтичні засоби, спрямовані на пригнічення розкладу триптофану шляхом інгібування активності ІДО. Інгібітори ІДО можуть застосовуватися для активізації T-клітин і, таким чином, підсилення активації T-клітин, коли T-клітини пригнічені вагітністю, злоякісним новоутворенням або вірусом, наприклад, ВІЛ. Інгібування ІДО може також бути важливою стратегією лікування для пацієнтів з неврологічними або нейропсихіатричними захворюваннями або розладами, такими як депресія. Сполуки, композиції і способи в даному описі допомагають задовольнити існуючу потребу в модуляторах ІДО. СУТНІСТЬ ВИНАХОДУ В даному винаході пропонуються, серед іншого, інгібітори ІДО Формули I: I або їх фармацевтично прийнятні солі, де змінні визначені в даному описі. В даному винаході додатково пропонується фармацевтична композиція, що містить сполуку Формули I і як мінімум один фармацевтично прийнятний носій. В даному винаході додатково пропонується спосіб інгібування активності індоламін-2,3діоксигенази, що включає контакт індоламін-2,3-діоксигенази (ІДО) із сполукою Формули I або її фармацевтично прийнятною сіллю. В даному винаході додатково пропонується спосіб пригнічення імуносупресії у пацієнта, який включає введення вказаному пацієнту ефективної кількості сполуки Формули I або її фармацевтично прийнятної солі. В даному винаході додатково пропонується спосіб лікування раку, вірусної інфекції, депресії, нейродегенеративного розладу, травми, пов'язаної з віком катаракти, відторгнення пересадженого органу або аутоімунного захворювання у пацієнта, який включає введення вказаному пацієнту терапевтично ефективної кількості сполуки Формули I або її фармацевтично прийнятної солі. В даному винаході додатково пропонується спосіб лікування меланоми у пацієнта, який включає введення вказаному пацієнту терапевтично ефективної кількості сполуки Формули I або її фармацевтично прийнятної солі. В даному винаході додатково пропонується сполука Формули I або її фармацевтично прийнятна сіль для застосування в терапії. В даному винаході додатково пропонується застосування сполуки Формули I, або її фармацевтично прийнятної солі для одержання лікарського засобу з метою застосування в терапії. В даному винаході додатково пропонуються проміжні сполуки, способи їх одержання і композиції, що їх містять, придатні для одержання сполуки Формули F15: OH R3 N O O H S N H2N N N R2 n H H N N O F15 . В даному винаході додатково пропонуються проміжні сполуки, способи їх одержання і композиції, що їх містять, придатні для одержання сполуки Формули F19: 3 UA 105010 C2 OH O O S CH3 N H H N n R3 N H R2 N N O N F19 . В даному винаході додатково пропонуються проміжні сполуки, способи їх одержання і композиції, що їх містять, придатні для одержання сполуки Формули F28: OH N O O H S N O H2N N N n H H N N O R4 F28 . 5 10 15 20 25 30 35 40 КОРОТКИЙ ОПИС ФІГУР Фігура 1 демонструє приклад рентгеноструктурної дифрактограми, характерної для сполуки за винаходом, одержаної в Прикладі 1. Фігура 2 демонструє термограму ДСК, характерну для сполуки за винаходом, одержаної в Прикладі 1. Фігура 3 демонструє характеристику даних ТГА сполуки за винаходом, одержаної в Прикладі 1. ДЕТАЛЬНИЙ ОПИС ВИНАХОДУ В даному винаході пропонуються, серед іншого, інгібітори ІДО Формули I: I або їх фармацевтично прийнятні солі, де: R1 являє собою NH2 або CH3; R2 являє собою Cl, Br, CF3, CH3 або CN; R3 являє собою H або F; і n дорівнює 1 або 2. У деяких варіантах R1 являє собою NH2. У деяких варіантах R1 являє собою CH3. У деяких варіантах R2 являє собою Cl. У деяких варіантах R2 являє собою Br. У деяких варіантах R2 являє собою CF3. У деяких варіантах R2 являє собою CH3. У деяких варіантах R2 являє собою CN. У деяких варіантах R3 являє собою H. У деяких варіантах R3 являє собою F. У деяких варіантах n дорівнює 1. У деяких варіантах n дорівнює 2. Сполуки за даним винаходом можуть існувати в різноманітних твердих формах. В даному описі "тверда форма" позначає тверду речовину, що характеризується однією або більше властивостями, наприклад, температурою плавлення, розчинністю, стабільністю, кристалічністю, гігроскопічністю, вмістом води, показниками ТГА, показниками ДСК, показниками ДСВ, показниками РГАДП і т.п. Форми твердих речовин, наприклад, можуть бути аморфними, кристалічними, або можуть бути сумішами вказаних компонентів. Різноманітним кристалічним твердим формам звичайно властиві різні кристалічні решітки (наприклад, одиничні комірки) і, звичайно в результаті цього, різні фізичні властивості. У деяких випадках, різні кристалічні тверді форми містять різну кількість води або розчинника. Різні кристалічні решітки можуть бути ідентифіковані методами опису твердого стану, такими як рентгеноструктурний аналіз дифракції порошку (РГАДП). Інші способи характеристики, такі як 4 UA 105010 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 диференційна сканувальна калориметрія (ДСК), термогравіметричний аналіз (ТГА), динамічна сорбція випарів (ДСВ) і подібні додатково допомагають ідентифікувати тверду форму, а також допомагають визначити стабільність і вміст розчинника/води. В одному з аспектів даного винаходу пропонуються різноманітні тверді форми 4-({2[(аміносульфоніл)аміно]етил}аміно)-N-(3-бром-4-фторфеніл)-N'-гідрокси-1,2,5-оксадіазол-3карбоксімідаміду (див. Приклад 1). У деяких варіантах тверда форма являє собою кристалічну тверду речовину. У деяких варіантах тверда форма є істотною мірою безводною (наприклад, містить менш ніж приблизно 1 % води, менш ніж приблизно 0,5 % води, менш ніж приблизно 1,5 % води, менш ніж приблизно 2 % води). У деяких варіантах тверда форма характеризується температурою плавлення, або ендотермою ДСК, центрованою в інтервалі від приблизно 162 до приблизно 166 °C. У деяких варіантах тверда форма характеризується температурою плавлення, або ендотермою ДСК, центрованою при приблизно 164 °C. У деяких варіантах тверда форма демонструє істотною мірою таку термограму ДСК, як показано на фіг. 2. В інших варіантах, на РГАДП твердої форми присутні як мінімум один, два або три піки, в одиницях 2тета, вибрані від приблизно 18,4°, приблизно 18,9°, приблизно 21,8°, приблизно 23,9°, приблизно 29,2° і приблизно 38,7°. В інших варіантах, тверда форма демонструє істотною мірою такий зразок РГАДП, як показано на фіг. 1. В даному винаході додатково пропонується композиція, що містить тверду форму 4-({2[(аміносульфоніл)аміно]етил}аміно)-N-(3-бром-4-фторфеніл)-N'-гідрокси-1,2,5-оксадіазол-3карбоксімідаміду (див. Приклад 1). Композиція може містити як мінімум приблизно 50 %, як мінімум приблизно 75 %, як мінімум приблизно 90 %, як мінімум приблизно 95 %, або як мінімум приблизно 99 %, мас. твердої форми. Композиція може також містити фармацевтично прийнятну допоміжну речовину. У деяких варіантах тверда форма є істотною мірою очищеною. Зразок РГАДП відображень (піки) звичайно вважається "відбитком пальців" конкретної кристалічної форми. Добре відомо, що відносна інтенсивність піків РГАДП може широко варіювати в залежності від, серед іншого, техніки виготовлення зразка, розподілу розміру кристалів, різноманітних використаних фільтрів, методики монтування зразка і конкретного використаного приладу. У деяких випадках можуть спостерігатися нові піки або існуючі піки можуть зникати, в залежності від виду приладу або встановлених параметрів. В даному описі, термін "пік" позначає відображення з відносною висотою/інтенсивністю як мінімум приблизно 4 % від максимальної висоти/інтенсивності піку. Крім того, інструментальна варіація та інші фактори можуть впливати на значення 2-тета. Тому, віднесення піку, наприклад, наведені в даному описі, можуть варіювати в межах приблизно  0,2° (2-тета), і термін "істотною мірою" в контексті РГАДП в даному описі призначений охоплювати вищенаведені варіації. Таким же чином, значення температури у зв'язку з ДСК, ТГА або іншими термічними експериментами можуть варіювати в межах приблизно ±3 °C в залежності від приладу, конкретних параметрів приладу, способу підготування зразків і т.п. Відповідно, якщо кристалічна форма, наведена в даному описі, демонструє термограму ДСК, "істотною мірою таку", як показано на будь-якій з фігур, це передбачає включення такої варіації. У різних місцях даного опису замісники сполук за винаходом, можуть бути розкриті в групах або в інтервалах. Конкретно передбачається, що винахід включає кожну і будь-яку індивідуальну підкомбінацію членів таких груп і інтервалів. Передбачається, що сполуки за винаходом є стабільними. В даному описі "стабільний" позначає сполуку, яка є достатньо стійкою, щоб витримати виділення до придатного ступеня чистоти з реакційної суміші, і переважно здатну до введення в рецептуру ефективного терапевтичного засобу. Додатково передбачається, що деякі ознаки винаходу, які з метою ясності описані в контексті окремих варіантів, можуть також бути наведені в комбінації в одному і тому ж варіанті. З іншого боку, різноманітні ознаки винаходу, які з метою стислості описані в контексті одного і того ж варіанту, можуть також бути наведені окремо або в будь-якій придатній підкомбінації. Додатково передбачається, що сполуки за винаходом включають всі можливі геометричні ізомери. Цис- і транс-геометричні ізомери сполук за даним винаходом описані і можуть бути виділені як суміш ізомерів, або як відокремлені ізомерні форми. Передбачається, що зв'язок, представлений в структурній формулі хвилястою лінією “ ”, показує, що структура представляє цис- або транс-ізомер, або суміш цис- і транс-ізомерів в будь-якому співвідношенні. Сполуки за винаходом також включають таутомерні форми. Таутомерні форми утворюються в результаті міграції одинарного зв'язку і суміжного подвійного зв'язку з супутньою міграцією протона. 5 UA 105010 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Сполуки за винаходом можуть також включати всі ізотопи атомів, наявних в проміжних сполуках або кінцевих сполуках. Ізотопи включають атоми з таким же атомним числом, але різною масою. Наприклад, ізотопи водню включають тритій і дейтерій. У деяких варіантах сполуки за винаходом та їх солі, є істотною мірою виділеними. "Істотною мірою виділений" означав, що сполука як мінімум частково або істотною мірою відокремлена від оточення, в якому вона була утворена або знайдена. Часткове відокремлення може включати, наприклад, композицію, збагачену сполукою за винаходом. Істотне відокремлення може включати композиції, що містять як мінімум приблизно 50 %, як мінімум приблизно 60 %, як мінімум приблизно 70 %, як мінімум приблизно 80 %, як мінімум приблизно 90 %, як мінімум приблизно 95 %, як мінімум приблизно 97 %, або як мінімум приблизно 99 %, мас. сполуки за винаходом або її солі. Способи виділення сполук та їх солей шаблонно описані в рівні техніки. Даний винахід також включає солі сполук, описаних в даному описі. В даному описі "солі" позначають похідні розкритих сполук, де початкова сполука модифікована шляхом перетворення існуючого кислотного або основного фрагменту на його сольову форму. Приклади солей включають, не обмежуючись ними, солі мінеральних кислот (наприклад, HCl, HBr, H2SO4) або органічних кислот (наприклад, оцтова кислота, бензойна кислота, трифтороцтова кислота) та основних залишків, таких як аміни; солі лужного металу (наприклад, Li, Na, K, Mg, Ca) або органічної основи (наприклад, триалкіламоній) та кислотних залишків, таких як карбонові кислоти; і т.п. Солі за даним винаходом можуть бути синтезовані з початкової сполуки, яка містить основний або кислотний фрагмент, традиційними хімічними способами. Загалом, такі солі можуть бути одержані реакцією вільної кислоти або основи вказаних сполук із стехіометричною кількістю відповідної основи або кислоти у воді або в органічному розчиннику, або в суміші двох розчинників; загалом, неводні середовища, такі як ефір, етилацетат, етанол, ізопропанол або ацетонітрил (ACN), є переважними. "Фармацевтично прийнятні солі" за даним винаходом включають підмножину "солей", описаних вище, що являють собою традиційні нетоксичні солі початкової сполуки, утворені, наприклад, з нетоксичними неорганічними або органічними кислотами. Переліки придатних th солей можна знайти у Remington's Pharmaceutical Sciences, 17 ed., Mack Publishing Company, Easton, Pa., 1985, p. 1418 та Journal of Pharmaceutical Science, 66, 2 (1977), кожна з яких включена до даного опису шляхом посилання у всій її повноті. Фраза "фармацевтично прийнятний" використовується в даному описі для позначення таких сполук, матеріалів, композицій та/або лікарських форм, що є, в межах контексту звукового медичного діагнозу, придатними для застосування в контакті з тканинами людської істоти і тварин без надмірної токсичності, подразнення, алергічної реакції або іншої проблеми або ускладнення, з раціональним співвідношенням користі/ризику. Методи синтезу Сполуки за даним винаходом можуть бути одержані різноманітними шляхами, відомими фахівцю в галузі органічного синтезу. Сполуки за даним винаходом можуть бути синтезовані з використанням описаних нижче способів, разом з синтетичними методами, відомими з рівня техніки в галузі синтетичної органічної хімії або їх варіацій, як буде зрозуміло фахівцям в даній галузі. Сполуки за даним винаходом можуть бути одержані з легко доступних початкових матеріалів, з використанням наступних загальних способів і методик. Слід розуміти, що у випадку наведення типових або переважних умов (тобто, температура реакції, тривалість реакції, молярне співвідношення реагентів, розчинники, тиск і т.п.) способу одержання, можуть також бути використані інші умови процесу, якщо не вказано протилежне. Оптимальні умови реакції можуть варіювати для конкретних використовуваних реагентів або розчинників, але такі умови можуть бути визначені фахівцем в даній галузі шаблонними методами оптимізації. Контроль процесів, описаних в даному описі, може бути здійснений згідно будь-якого придатного способу, відомого з рівня техніки. Наприклад, утворення продукту може контролюватися спектроскопічними засобами, наприклад, спектроскопія ядерного магнітного 1 13 резонансу (наприклад, H або C), спектроскопія в інфрачервоній області, спектрофотометрія (наприклад, у видимій або УФ-області) або мас-спектрометрія; або хроматографічними методами, наприклад, високоефективна рідинна хроматографія (ВЕРХ) або тонкошарова хроматографія. Сполуки, що одержують в ході реакцій, можуть бути очищені будь-яким придатним способом, відомим з рівня техніки. Наприклад, хроматографія ВЕРХ (середній тиск) на придатному адсорбенті (наприклад, силікагель, кремнію діоксид і т.п.), або препаративна тонкошарова хроматографія; дистиляція; сублімація, розтирання або перекристалізація. Одержання сполук може включати введення і видалення захисних груп для різноманітних хімічних груп. Потреба у введенні і видаленні захисної групи, а також вибір відповідних захисних 6 UA 105010 C2 5 10 15 20 25 30 груп може бути легко здійснений фахівцем в даній галузі. Хімія захисних груп описана, th наприклад, у Wuts and Greene, Greene's Protective Groups in Organic Synthesis, 4 Ed., John Wiley & Sons: New York, 2006, яка включена до даного опису шляхом посилання у всій її повноті. Реакції способів, описаних в даному описі, можуть здійснюватися в придатних розчинниках, які можуть бути легко вибрані фахівцем в галузі органічного синтезу. Придатні розчинники можуть істотною мірою не реагувати з початковими матеріалами (реагентами), проміжними сполуками або продуктами при температурах, при яких здійснюються реакції, тобто, температурах, які можуть варіювати від температури замерзання розчинника до температури кипіння розчинника. Реакція одержання може бути здійснена в розчиннику або суміш більш ніж одного розчинника. В залежності від стадії реакції, може бути вибраний придатний розчинник(и) для конкретної вказаної стадії реакції. Придатні розчинники включають воду, алкани (наприклад, пентан, гексан, гептани, циклогексан і т.п., або суміш вказаних розчинників), ароматичні розчинники (наприклад, бензол, толуол, ксилен і т.п.), спирти (наприклад, метанол, етанол, ізопропанол і т.п.), ефіри (наприклад, діалкілові ефіри, трет-бутилметиловий ефір (МТБЕ), тетрагідрофуран (ТГФ), діоксан і т.п.), естери (наприклад, етилацетат, бутилацетат і т.п.), галогеновані розчинники (наприклад, дихлорметан (ДХМ), хлороформ, дихлоретан, тетрахлоретан), диметилформамід (ДМФА), диметилсульфоксид (ДМСО), ацетон, ацетонітрил (ACN), гексаметилфосфорамід (ГМФА) і N-метилпіролідон (NMP). Такі розчинники можуть використовуватися у водних або безводних формах. Розділення рацемічних сумішей сполук може бути здійснено будь-яким з численних способів, відомих з рівня техніки. Приклад способу включає фракційну перекристалізацію, з використанням "хіральної розділяючої кислоти", що являє собою оптично активну органічну кислоту, яка утворює сіль. Придатні розділяючі агенти для способів фракційної перекристалізації являють собою, наприклад, оптично активні кислоти, наприклад, форми D- і Lвинної кислоти, діацетилвинної кислоти, дибензоїлвинної кислоти, мигдалевої кислоти, яблучної кислоти, молочної кислоти або різноманітних оптично активних сульфокамфорних кислот. Розділення рацемічних сумішей може також бути здійснено елюацією на колонці, заповненій оптично активним розділяючим агентом (наприклад, динітробензоїлфенілгліцином). Придатний склад суміші розчинників для елюації може бути визначений фахівцем в даній галузі. Сполуки за винаходом можуть бути одержані, наприклад, з використанням реакційних шляхів і способів, описаних нижче. Способи і проміжні сполуки за даним винаходом придатні для одержання інгібіторів ІДО. Загальна схема одержання сполук F15 за винаходом показана на Схемі 1. 35 Схема 1 Звертаючись до Схеми 1, у винаході пропонується спосіб одержання сполук Формули F15 або їх солей, де R2 являє собою Cl, Br, CF3, CH3 або CN; R3 являє собою H або F; і n дорівнює 1 7 UA 105010 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 або 2, шляхом реакції сполуки Формули F13 або її солей, де Pg1 являє собою захисну групу для аміногрупи, з реагентом для видалення захисної групи з аміногрупи (Стадія M), з одержанням сполуки Формули F14 або її солі; і реакції сполуки Формули F14 з основою (Стадія N), з одержанням сполуки Формули F15. Сполука Формули F15 може бути очищена розтиранням або перекристалізацією, з використанням таких розчинників, як, наприклад, вода, етанол, МТБЕ або їх комбінація. У деяких варіантах R2 являє собою Br, R3 являє собою F, і n дорівнює 1. У деяких варіантах R2 являє собою Br, R3 являє собою F, і n дорівнює 2. У деяких варіантах R2 являє собою Cl, R3 являє собою F, і n дорівнює 1. У деяких варіантах R2 являє собою Cl, R3 являє собою F, і n дорівнює 2. У деяких варіантах R2 являє собою CF3, R3 являє собою F, і n дорівнює 1. У деяких варіантах R2 являє собою CF3, R3 являє собою F, і n дорівнює 2. У деяких варіантах R2 являє собою CF3, R3 являє собою H, і n дорівнює 1. У деяких варіантах R2 являє собою CF3, R3 являє собою H, і n дорівнює 2. У деяких варіантах R2 являє собою CN, R3 являє собою F, і n дорівнює 1. Захисні групи для аміногрупи регулярно використовуються в органічному синтезі для попередження небажаних реакцій аміногрупи при здійсненні цільового перетворення. Захисні групи для аміногрупи дозволяють легко здійснити ковалентне приєднання до атома азоту, а також селективне відщеплення від атома азоту. Різноманітні захисні групи для аміногрупи, широко класифіковані як алкоксикарбоніл (наприклад, етоксикарбоніл, трет-бутоксикарбоніл (Boc), бензилоксикарбоніл (Cbz), 9-флуоренілметилоксикарбоніл (Fmoc) і т.п.), ацил (наприклад, ацетил (Ac), бензоїл (Bz) і т.п.), сульфоніл (наприклад, метансульфоніл, трифторметансульфоніл і т.п.), арилалкіл (наприклад, бензил, дифенілметил, трифенілметил (тритіл і т.п.), алкенілалкіл (наприклад, аліл, преніл і т.п.), діарилметиленіл (наприклад, (C6H5)2C=N і т.п.), і силіл (наприклад, трет-бутилдиметилсиліл, триізопропилсиліл і т.п.), відомі фахівцю в даній галузі. Хімія захисних груп для аміногрупи описана у Wuts and Greene, Greene's th Protective Groups in Organic Synthesis, 4 Ed., pp 696-926, John Wiley & Sons: New York, 2006. У деяких варіантах Pg1 може бути алкоксикарбоніл (наприклад, трет-бутоксикарбоніл). Захисні групи для аміногрупи, описані вище, можуть бути придатним чином видалені з використанням численних доступних реагентів для видалення захисної групи з аміногрупи, які є специфічними для різних груп, згаданих вище, без дії на інші цільові фрагменти сполуки. Група трет-бутоксикарбоніл може бути видалена (наприклад, гідролізом) від атома азоту, наприклад, обробкою кислотою (наприклад, трифтороцтовою кислотою, толуолсульфоновою кислотою, хлористоводневою кислотою і т.п.); комбінацією реагентів (наприклад, суміш хлорангідриду оцтової кислоті і метанолу), що, як відомо, утворюють кислоту; або кислотою Льюїса (наприклад, BF3·Et2O). Група бензилоксикарбоніл може бути видалена (наприклад, гідрогенолізом) від атома азоту, наприклад, обробкою воднем і каталізатором (наприклад, паладій на вугіллі). У деяких варіантах реагент для видалення захисної групи з аміногрупи може бути трифтороцтовою кислотою. У деяких варіантах реагент для видалення захисної групи з аміногрупи містить трифтороцтову кислоту і > 0,5 %, об. води, наприклад, > 1,0 %, об. води, > 1,5 %, об. води, > 2,0 %, об. води, від приблизно 2 % до приблизно 10 %, об. води, від приблизно 10 % до приблизно 20 %, об. води або від приблизно 20 % до приблизно 50 %, об. води. У деяких варіантах реагент для видалення захисної групи з аміногрупи може бути сумішшю трифтороцтової кислоти і води в об'ємному співвідношенні приблизно 98:2. У деяких варіантах реагент для видалення захисної групи з аміногрупи може бути хлористоводневою кислотою, необов'язково в розчиннику (наприклад, вода, ТГФ або діоксан). У таких варіантах хлористоводнева кислота може бути додана в концентрації приблизно 4 н, наприклад, приблизно 1 н, приблизно 2 н, приблизно 3 н, приблизно 5 н, приблизно 6 н, приблизно 7 н, приблизно 8 н, приблизно 9 н або приблизно 10 н. У деяких варіантах видалення захисної групи можна здійснювати в спирті (наприклад, ізопропанол). У деяких варіантах Стадію M (Схема 1) можна здійснювати при температурі від приблизно -10 °C до приблизно 60 °C, наприклад, від приблизно -10 °C до приблизно 0 °C, від приблизно 0 °C до приблизно 25 °C, від приблизно 25 °C до приблизно 45 °C або від приблизно 45 °C до приблизно 60 °C. Основа може використовуватися для перетворення (наприклад, гідролізом) оксадіазолонового кільця в F14, щоб відкрити амідоксим в F15, необов'язково в розчиннику (Стадія N, Схема 1). Захист амідоксиму у формі оксадіазолону може бути придатним для попередження побічних реакцій гідроксильної групи або амідоксиму в цілому. Основа може бути або органічною основою, наприклад, ациклічним аміном (наприклад, триетиламін, діізопропілетиламін (ДІПЕА) і т.п.) або циклічним аміном (наприклад, піролідин, піперидин і т.п.); або неорганічною основою, наприклад, лугом (наприклад, NaOH, LiOH, KOH, Mg(OH) 2 і т.п.). 8 UA 105010 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Основа може бути зроблена доступною у формі смоли (наприклад, Amberlite® і т.п.). У деяких інших варіантах основа може бути забезпечена у формі розчину у воді, наприклад, приблизно 2 н розчину (наприклад, приблизно 0,5 н розчину, приблизно 1 н розчину, приблизно 1,5 н розчину, приблизно 2,5 н розчину, від приблизно 3 н до приблизно 5 н розчину, від приблизно 5 н до приблизно 10 н розчину). У деяких варіантах основа являє собою гідроксид лужного металу (наприклад, гідроксид натрію). У деяких варіантах основа може бути 2 н розчином NaOH у воді. У деяких варіантах розчинник може бути метанолом або тетрагідрофураном (ТГФ). У деяких варіантах Стадію N (Схема 1) можна здійснювати при температурі від приблизно -10 °C до приблизно 60 °C, наприклад, від приблизно -10 °C до приблизно 0 °C, від приблизно 0 °C до приблизно 25 °C, від приблизно 25 °C до приблизно 45 °C або від приблизно 45 °C до приблизно 60 °C. На стадії L (Схема 1), сполука Формули F13 може бути одержана шляхом обробки сполуки 1 Формули F12 або її солі Pg -NH-сульфонілхлоридом, необов'язково в розчиннику, з наступною обробкою одержаної суміші органічною основою, з одержанням сполуки Формули F13. В ході вказаної Стадії L (Схема 1) первинний амін F12 перетворюється на сульфонілсечовину F13 з 1 використанням захищеного аміно-сульфонілхлориду (Pg -NH-SO2Cl). Захищений аміносульфонілхлорид може бути одержаний і негайно використаний в реакції з F12. Захисна група може бути вибрана з будь-якої із захисних груп, відомих з рівня техніки для захисту амінів або 1 сульфонамідів (вище). У деяких варіантах Pg може бути алкоксикарбонільною групою (наприклад, трет-бутоксикарбоніл). У таких варіантах алкоксикарбоніл NH-сульфонілхлорид може бути одержаний за реакцією спирту (наприклад, етанол, трет-бутиловий спирт і т.п.) з хлорсульфонілізоціанатом (ClS(O)2NCO). Придатні розчинники для цієї реакції включають, не обмежуючись ними, галогеновані розчинники, наприклад, дихлорметан і т.п. Органічна основа може бути будь-якою основою, яка служить для нейтралізації HCl, утвореного в ході реакції первинного аміну, наприклад, F12, і захищеного аміно-сульфонілхлориду. Органічна основа може включати ациклічні третинні аміни, наприклад, три(C 1-6)алкіламін (наприклад, триетиламін, діізопропілетиламін (ДІПЕА) і т.п.), циклічні третинні аміни (наприклад, N-метилпіперидин, 1,4діазабіцикло[2.2.2]октан (ДАБЦО) і т.п.). У деяких варіантах органічна основа може бути триетиламін. У деяких варіантах дану стадію можна здійснювати при температурі від приблизно -10 °C до приблизно 60 °C, наприклад, від приблизно -10 °C до приблизно 0 °C, від приблизно 0 °C до приблизно 25 °C, від приблизно 25 °C до приблизно 45 °C або від приблизно 45 °C до приблизно 60 °C. Органічні сполуки можуть бути відновлені до нижчого ступеню окиснення, з використанням відновлювальних агентів. Відновлення звичайно включає додавання атомів водню або видалення атомів кисню з групи. Органічні азиди, наприклад, F11 можуть бути відновлені до амінів, наприклад, F12 (Стадія K, Схема 1) додаванням водню, у формі елементарного водню або з використанням гідридного реагенту (наприклад, NaBH4, LiAlH4 і т.п.); з використанням трифенілфосфіну; або з використанням комбінації натрію йодиду, хлортриметилсилану і метанолу. У деяких варіантах сполука Формули F12 може бути одержана відновленням сполуки Формули F11 або її солі. У деяких варіантах відновлення можна здійснювати в присутності йодиду натрію, хлортриметилсилану і метанолу. У деяких варіантах молярне співвідношення йодиду натрію і хлортриметилсилану може становити приблизно 1,0, наприклад, приблизно 0,9, приблизно 0,95, приблизно 1,0, приблизно 1,05 або приблизно 1,1. У деяких варіантах хлортриметилсилан може бути доданий до суміші F11, йодиду натрію і метанолу як розчин в метанолі. У деяких варіантах Стадію K (Схема 1) можна здійснювати при приблизно кімнатній температурі, наприклад, від приблизно 10 °C до приблизно 50 °C, від приблизно 15 °C до приблизно 40 °C, від приблизно 20 °C до приблизно 30 °C або від приблизно 25 °C до приблизно 30 °C. Амінні сполуки F12, у деяких випадках, може бути складно одержати в істотною мірою чистій формі за даними ВЕРХ або ЯМР-спектроскопії і т.п. Без наміру зв'язуватись з теорією, вважається, що деякі з вказаних амінів, можливо, складно очищувати хроматографією на силікагелі за рахунок збільшення високої спорідненості по відношенню до силікагелю або за рахунок небажаного розкладу в ході очищення. У таких варіантах звертаючись до Схеми 2, сполука Формули F12 може бути очищена шляхом реакції сполуки Формули F12 із захисним агентом для аміногрупи, з одержанням сполуки Формули F12' або її солі, де Pg2N являє собою захищений амін. За введенням захисту (Стадія K') може слідувати очищення сполуки Формули F12', з одержанням очищену сполуку Формули F12', і реакція очищеної сполуки Формули F12' з агентом для видалення захисної групи з аміногрупи (Стадія K"), з одержанням очищену сполуку Формули F12. Захисні агенти для аміногрупи та агенти для видалення захисної групи з аміногрупи відомі фахівцю в даній галузі, наприклад, з Wuts і Greene (там же). У деяких 9 UA 105010 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 варіантах захисний агент для аміногрупи являє собою ди-трет-бутилдикарбонат (Boc2O). У 2 таких варіантах Pg N являє собою трет-бутоксикарбоніл-NH. У таких варіантах реагент для видалення захисної групи з аміногрупи являє собою реагент, придатний для видалення захисної групи Boc (вище). У таких варіантах реагент для видалення захисної групи з аміногрупи являє собою кислоту (наприклад, хлористоводнева кислота, трифтороцтова кислота т.п.), необов'язково в розчиннику (наприклад, вода, ТГФ або діоксан). У деяких варіантах хлористоводнева кислота може бути додана в концентрації приблизно 4 н, наприклад, приблизно 1 н, приблизно 2 н, приблизно 3 н, приблизно 5 н, приблизно 6 н, приблизно 7 н, приблизно 8 н, приблизно 9 н або приблизно 10 н. У деяких варіантах зняття захисту можна здійснювати в спирті (наприклад, ізопропанол). У деяких варіантах стадію K' або K" можна здійснювати при температурі від приблизно -10 °C до приблизно 60 °C, наприклад, від приблизно -10 °C до приблизно 0 °C, від приблизно 0 °C до приблизно 25 °C, від приблизно 25 °C до приблизно 45 °C або від приблизно 45 °C до приблизно 60 °C. Придатні способи очищення відомі фахівцю в даній галузі і можуть включати хроматографію, кристалізацію, сублімацію і т.п. У деяких варіантах очищення можна здійснювати хроматографією на силікагелі. Загалом, чистоту сполук визначають фізичними способами, наприклад, вимірюванням температури плавлення (у разі твердої речовини), одержання ЯМР-спектру або розділення методом ВЕРХ. Якщо температура плавлення знижується, якщо небажані сигнали в ЯМР-спектрі зменшені або якщо зовнішні піки на хроматограмі ВЕРХ видалені, сполуку можна назвати очищеною. У деяких варіантах сполуки є істотною мірою очищеними. Схема 2 У деяких варіантах сполука Формули F11 (Схема 1) може бути одержана шляхом обробки сполуки Формули F10 або її солі, де L1 може бути вибраний з алкілсульфонілу (наприклад, метансульфоніл), галогеналкілсульфонілу (наприклад, трифторметансульфоніл), арилсульфонілу (наприклад, толуолсульфоніл) і т.п.; з азидним реагентом, з одержанням сполуки Формули F11 (Стадія J). У деяких варіантах L1 являє собою алкілсульфоніл. Азидні реагенти включають будь-який реагент, здатний до продукування нуклеофільного іона азиду. Приклади азидних реагентів включають азиди лужних металів (наприклад, азид натрію, азид калію і т.п.). У деяких необов'язкових варіантах, азидний реагент, наприклад, азид натрію може використовуватися в комбінації з йодидом натрію. Придатними розчинниками для такого перетворення є полярні розчинники, в тому числі ДМФА, ДМСО, NMP і т.п. У деяких варіантах Стадію J можна здійснювати в ДМФА. Стадію J можна здійснювати при підвищеній температурі, наприклад, від приблизно 40 °C до приблизно 100 °C, від приблизно 50 °C до приблизно 90 °C або від приблизно 60 °C до приблизно 80 °C. У деяких варіантах Стадію J можна здійснювати приблизно при 50 °C. У деяких варіантах Стадію J можна здійснювати приблизно при 85 °C. Сполука Формули F10 або її сіль може бути одержана в результаті послідовності стадій, показаних на Схемі 3. Одержання проміжної сполуки, 4-аміно-N'-гідрокси-1,2,5-оксадіазол-3карбоксімідаміду F2 описане в J. Heterocycl. Chem. (1965), 2, 253, яка включена до даного опису шляхом посилання у всій її повноті, та її перетворення на хлороксим F3 описане в Synth. Commun. (1988), 18, 1427, яка включена до даного опису шляхом посилання у всій її повноті. Аміни (наприклад, первинні або вторинні аміни, в тому числі аміни, які містять захищену функціональну групу, наприклад, етиламін, 2-метоксиетиламін або диметиламін) можуть бути сполучені з хлороксимом F3, необов'язково в розчиннику (наприклад, етилацетаті), з наступним додаванням органічної основи (наприклад, триетиламіну або ДІПЕА, для гасіння гасити HCl що утворюється в ході реакції), з одержанням амідоксиму сполуки F4. Реорганізація таких сполук, як F4, з метою переміщення аміногрупи на кільцевий атом вуглецю і аміногрупи на атомі вуглецю оксиму, з одержанням сполук F5, може бути здійснена обробкою F4 основою (наприклад, KOH, NaOH, LiOH, Mg(OH)2, Al(OH)3 і т.п.), необов'язково в розчиннику (наприклад, вода, етанол, етиленгліколь і т.п.), і кип'ятінням реакційної суміші із зворотним холодильником при підвищеній температурі наприклад, приблизно 70 °C, приблизно 80 °C, приблизно 90 °C, приблизно 100 °C, приблизно 110 °C, приблизно 120 °C, приблизно 130 °C, приблизно 140 °C, приблизно 150 °C, приблизно 160 °C, приблизно 170 °C, приблизно 180 °C, приблизно 190 °C 10 UA 105010 C2 5 10 15 20 25 30 35 або приблизно 200 °C. Амідоксим F5 може бути активований знову як хлороксим F6 додаванням F5 до кислої водної суміші, що містить хлористоводневу кислоту і, необов'язково, оцтову кислоту. У цьому способі перетворення F5 на F6, кисла суміш F5 може бути нагріта до температури приблизно 45 °C, наприклад, приблизно 30 °C, приблизно 40 °C, приблизно 50 °C або приблизно 60 °C, для розчинення. Хлорид натрію може бути доданий до одержаного розчину, а потім оброблений нітритним реагентом, який може необов'язково бути присутній як водний розчин, при температурі нижче приблизно 0 °C, наприклад, нижче приблизно -10 °C, нижче приблизно -5 °C, нижче приблизно 5 °C або нижче приблизно 10 °C. Нітритний реагент здатний до утворення аніона нітриту. Нітритні реагенти включають нітрит лужного металу (наприклад, нітрит натрію, нітрит калію і т.п.) і органічний нітрит (наприклад, тетраетиламонію нітрит), який включає органічний катіон. У деяких варіантах етилацетат, ТГФ або діоксан може використовуватися як співрозчинник. Хлороксим F6 може бути сполучений з ароматичними амінами, наприклад, похідними аніліну, необов'язково в полярному розчиннику (наприклад, метанол, вода, етанол і т.п.) при підвищеній температурі, наприклад, приблизно 50 °C, приблизно 60 °C, приблизно 70 °C, приблизно 80 °C, приблизно 90 °C, приблизно 100 °C, приблизно 110 °C або приблизно 120 °C, необов'язково в присутності неорганічної основи (наприклад, KHCO3, NaHCO3), з одержанням ариламідоксиму F7. У деяких варіантах неорганічна основа може бути забезпечена у формі водного розчину. У деяких варіантах неорганічна основа може бути додана до реакційної суміші при підвищеній температурі. Функціональна група амідоксим F7 може далі бути захищена як оксадіазолон з використанням 1,1’-карбонілдіімідазолів (КДІ) в розчиннику (наприклад, етилацетат, діоксан, ТГФ і т.п.) при підвищеній температурі, наприклад, приблизно 50 °C, приблизно 60 °C, приблизно 70 °C, приблизно 80 °C, приблизно 90 °C або приблизно 100 °C. Метоксигрупа F8 може далі бути перетворена на гідроксильну групу в F9 з використанням агента для видалення захисної групи з метоксигрупи, відомого фахівцю в даній галузі, наприклад, див. Wuts and Greene, Greene's th Protective Groups in Organic Synthesis, 4 Ed., pp 24-30, John Wiley & Sons: New York, 2006. Наприклад, додаванням триброміду бору до холодного (наприклад, від приблизно -78 °C до приблизно 25 °C, наприклад, від приблизно -78 °C до приблизно 10 °C, від приблизно -78 °C до приблизно 0 °C, від приблизно -78 °C до приблизно -10 °C, від приблизно 0 °C до приблизно 25 °C або від приблизно 0 °C до приблизно 10 °C) розчину F8, необов'язково в розчиннику, наприклад, галогенованому розчиннику (наприклад, ДХМ, хлороформ і т.п.) або етилацетаті. Первинна гідроксильна група в F9 може далі бути активована як група L1O- (див. F10), яка уходить, послідовною обробкою L1Cl, необов'язково в розчиннику (наприклад, етилацетат або ДХМ), та органічною основою, щоб нейтралізувати утворений HCl (наприклад, триетиламін або ДІПЕА). L1, наприклад, може бути вибраний з алкілсульфонілу (наприклад, метансульфоніл), галогеналкілсульфонілу (наприклад, трифторметансульфоніл), арилсульфонілу (наприклад, толуолсульфоніл) і т.п. Сполука F10 може далі бути оброблена будь-яким нуклеофілом для 1 витіснення (наприклад, за механізмом SN2) групи L O, яка уходить. 11 UA 105010 C2 Схема 3 Альтернативно, сполука Формули F12 може бути одержана в результаті послідовності стадій, зображених на Схемі 4. 5 Схема 4 Звертаючись до Схеми 4, в деяких варіантах сполука Формули F12 може бути одержана 3 шляхом реакції сполуки Формули F24 або її солі, де Pg N являє собою захищений амін (наприклад, (C6H5)3C-NH, (C6H5)2C=N і т.п.); з агентом для видалення захисної групи з 3 аміногрупи, з одержанням сполуки Формули F12. Обробка сполуки F24 з метою заміни Pg N на NH2 (Стадія Q) може бути здійснена за способами видалення захисної групи з конкретного 12 UA 105010 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 аміну, відомими фахівцю в даній галузі, наприклад, описаними у Wuts and Greene, Greene's th Protective Groups in Organic Synthesis, 4 Ed., pp 696-926, John Wiley & Sons: New York, 2006. У 3 деяких варіантах якщо Pg N являє собою (C6H5)2C=N, агент для видалення захисної групи може являти собою: кислоту, наприклад, органічну кислоту (наприклад, трифтороцтова кислота, метансульфонова кислота і т.п.) або неорганічну кислоту (наприклад, хлористоводнева 3 кислота); водень і паладій; або кислотний гідроксиламін (NH 2OH). У деяких варіантах якщо Pg N являє собою -(C6H5)3C-NH, агент для видалення захисної групи може включати органічну кислоту (наприклад, метансульфонова кислота, трифтороцтова кислота і т.п.) і необов'язково органічну сполуку силану; водень і паладій; або натрій в нашатирному спирті. Органічні сполуки силану являють собою сполуки, що містять як мінімум один зв'язок Si-H, і решта груп, приєднаних до кремнію, являє собою алкіл, арил або їх комбінацію. Приклади органічних сполук силану включають триалкілсилан (наприклад, три(ізопропіл)силан)), триарилсилан (наприклад, трифенілсилан) або дифенілметилсилан. Стадію Q можна здійснювати при температурі від приблизно -10 °C до приблизно 60 °C, наприклад, від приблизно -10 °C до приблизно 0 °C, від приблизно 0 °C до приблизно 25 °C, від приблизно 25 °C до приблизно 45 °C або від приблизно 45 °C до приблизно 60 °C. Сполуки F24, що являють собою захищені вторинні аміни, можуть бути одержані за реакцією Міцунобу спиртів F25 із захищеними первинними амінами F22 в присутності реагенту сполучення (Стадія P). Реагент сполучення може бути комбінацією третинного фосфіну, такого як триарилфосфін (наприклад, трифенілфосфін) або триалкілфосфіну (наприклад, трибутилфосфін) і діалкілазодикарбоксилату. Діалкілазодикарбоксилати мають загальну структуру: ROOC–N=N–COOR, де R може бути алкільною групою (наприклад, діізопропілазодикарбоксилат, діетилазодикарбоксилат або ди-п-хлорбензилазодикарбоксилат). Без наміру зв'язуватись з теорією, вважається, що захист аміногрупи за допомогою трифторацетильного фрагменту (наприклад, в F22) попереджає побічні реакції і покращує вихід вторинного аміну F24. Гідроксильна група спиртів, наприклад, F25 може бути активована в присутності реагенту сполучення. Амінний нуклеофіл може витіснити активовану гідроксильну групу з утворенням вторинного аміну. Реакцію Міцунобу можна здійснювати в розчиннику, наприклад, ефірі, такому як ТГФ, діоксан, діалкіловий ефір і т.п.; галогенованих розчинниках, наприклад, дихлорметані, хлороформі і т.п.; неполярних розчинниках, наприклад, бензолі, толуолі і т.п.; полярних апротонних розчинниках, наприклад, ДМФА, ГМФА і т.п. У деяких варіантах сполука Формули F24 може бути одержана шляхом обробки сполуки Формули F22 або її солі сполукою Формули F25 або її сіллю і реагентом сполучення з одержанням сполуки Формули F24. У деяких варіантах цю стадію можна здійснювати при температурі від приблизно 10 °C до приблизно 60 °C, наприклад, від приблизно -10 °C до приблизно 0 °C, від приблизно 0 °C до приблизно 25 °C, від приблизно 25 °C до приблизно 45 °C або від приблизно 45 °C до приблизно 60 °C. Сполуки F22 можуть бути одержані в ході двохстадійного способу (Стадії G' і O) із сполук F21. Сполуки F21 можуть бути оброблені 1,1’-карбонілдіімідазолом (КДІ), необов'язково в розчиннику (наприклад, етилацетаті або ТГФ), при підвищеній температурі, наприклад, приблизно 50 °C, наприклад, приблизно 60 °C, приблизно 65 °C, приблизно 70 °C, приблизно 80 °C або приблизно 90 °C, для перетворення амідоксиму в сполуках F21 на оксадіазолон, присутній в сполуках F26. Вказані сполуки F26, в свою чергу, можуть бути оброблені ангідридом трифтороцтової кислоти, необов'язково в розчиннику (наприклад, ДХМ, ТГФ, діоксані або етилацетаті) в присутності органічної основи (наприклад, піридин, триетиламін, ДІПЕА і т.п.), з одержанням сполук F22. У деяких варіантах сполука Формули F22 може бути одержана шляхом обробки сполуки Формули F21 або її солі карбонілдіімідазолом (КДІ) з утворенням сполуки Формули F26 або її солі, з наступною обробкою сполуки Формули F26 ангідридом трифтороцтової кислоти, з одержанням сполуки Формули F22. 50 55 Схема 5 Звертаючись до Схеми 5 (Стадія P') і базуючись на згаданому вище описі реакції Міцунобу, в іншому аспекті винаходу пропонується спосіб одержання сполук Формули F8 або їх солей, де 13 UA 105010 C2 5 R2, R3 і n визначені в даному описі, який включає реакцію сполуки Формули F22 або її солі і сполуки Формули F25' або її солі з реагентом сполучення, необов'язково в розчиннику (наприклад, ТГФ, діалкіловий ефір або дихлорметан) з утворенням сполуки Формули F8. У деяких варіантах цю стадію можна здійснювати при температурі від приблизно -10 °C до приблизно 60 °C, наприклад, від приблизно -10 °C до приблизно 0 °C, від приблизно 0 °C до приблизно 25 °C, від приблизно 25 °C до приблизно 45 °C або від приблизно 45 °C до приблизно 60 °C. 10 15 20 25 30 35 40 45 Схема 6 На Схемі 6 показано альтернативний шлях введення сульфонамідної групи в амінну сполуку F12. Обробка F12 сульфамідом в присутності основи (Стадія R), наприклад, органічної основи, що може являти собою гетероциклічну основу (наприклад, піридин) або триалкіламін (наприклад, триетиламін, ДІПЕА і т.п.), кожен з якого необов'язково може використовуватись як розчинник для цього перетворення, може давати сульфонілсечовину, наприклад, F14. Вказану реакцію можна здійснювати при підвищеній температурі, наприклад, приблизно 130 °C, наприклад, приблизно 100 °C, приблизно 110 °C, приблизно 120 °C, приблизно 130 °C або приблизно 140 °C. Таке нагрівання може бути з успіхом застосоване з використанням опромінення мікрохвилями. Опромінення мікрохвилями можна здійснювати в комерційній мікрохвильовій печі (наприклад, Initiator  від Biotage) з одним режимом роботи. Із сполук F14, що містять оксадіазолонове кільце, може бути видалена захисна група (наприклад, гідролізом) з утворенням цільових амідоксимів F15 в присутності основи (Стадія N'). Основа може бути або органічною основою, наприклад, ациклічним аміном (наприклад, триетиламін, діізопропілетиламін (ДІПЕА) і т.п.) або циклічним аміном (наприклад, піролідин, піперидин і т.п.); або неорганічною основою, наприклад, лугом (наприклад, NaOH, LiOH, KOH, Mg(OH) 2 і т.п.). Основа може бути зроблена доступною у формі смоли (наприклад, Amberlite® і т.п.). У деяких інших варіантах основа може бути забезпечена у формі розчину у воді, наприклад, приблизно 2 н розчину (наприклад, приблизно 0,5 н розчину, приблизно 1 н розчину, приблизно 1,5 н розчину, приблизно 2,5 н розчину, від приблизно 3 н до приблизно 5 н розчину, від приблизно 5 н до приблизно 10 н розчину). У деяких варіантах основа може бути гідроксид лужного металу (наприклад, гідроксид натрію). У деяких варіантах основа може бути 2 н розчином NaOH у воді. У деяких варіантах розчинник може бути метанол або тетрагідрофуран (ТГФ). У деяких варіантах видалення захисної групи можна здійснювати при температурі від приблизно -10 °C до приблизно 60 °C, наприклад, від приблизно -10 °C до приблизно 0 °C, від приблизно 0 °C до приблизно 25 °C, від приблизно 25 °C до приблизно 45 °C або від приблизно 45 °C до приблизно 60 °C. Таким чином, в даному аспекті винаходу пропонується спосіб одержання сполук Формули F15 або їх солей, де R2, R3 і n є такими, як визначено в даному описі, який включає реакцію сполуки Формули F12 або її солі із сульфамідом та органічною основою з утворенням сполуки Формули F14 або її солі, і реакцію сполуки Формули F14 або її солі з основою з одержанням сполуки Формули F15. В даному винаході додатково пропонується сполука Формули F9, F12, і F14 або її сіль, де R 2 являє собою Cl, Br, CF3, CH3 або CN; R3 являє собою H або F; і n дорівнює 1 або 2. У деяких варіантах R2 являє собою Br, R3 являє собою F, і n дорівнює 1. У деяких варіантах R2 являє собою Br, R3 являє собою F, і n дорівнює 2. У деяких варіантах R2 являє собою Cl, R3 являє собою F, і n дорівнює 1. У деяких варіантах R2 являє собою Cl, R3 являє собою F, і n дорівнює 2. 14 UA 105010 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 У деяких варіантах R2 являє собою CF3, R3 являє собою F, і n дорівнює 1. У деяких варіантах R2 являє собою CF3, R3 являє собою F, і n дорівнює 2. У деяких варіантах R2 являє собою CF3, R3 являє собою H, і n дорівнює 1. У деяких варіантах R2 являє собою CF3, R3 являє собою H, і n дорівнює 2. У деяких варіантах R2 являє собою CH3, R3 являє собою F, і n дорівнює 1. У деяких варіантах R2 являє собою CN, R3 являє собою F, і n дорівнює 1. Схема 7 Звертаючись до Схеми 7, сполуки F19 можуть бути одержані з первинних амінів - сполук F12 - обробкою метансульфонілхлоридом (Стадія S), необов'язково в розчиннику, наприклад, етилацетаті, галогенованих розчинниках (наприклад, дихлорметан, хлороформ і т.п.) або ефірних розчинниках (ТГФ, діетиловий ефір, діоксан і т.п.), в присутності органічної основи (для нейтралізації утвореного HCl), наприклад, три(C1-6)алкіламіну (наприклад, триетиламін, ДІПЕА і т.п.) або піридину, з утворенням сульфонамідів F20. Метансульфонільна група може бути замінена на інший алкілсульфоніл (наприклад, етилсульфоніл), галогеналкілсульфоніл (наприклад, трифторметансульфоніл), арилсульфоніл (наприклад, толуолсульфоніл) і т.п., без зміни методик. У деяких варіантах цю стадію можна здійснювати при температурі від приблизно -10 °C до приблизно 60 °C, наприклад, від приблизно -10 °C до приблизно 0 °C, від приблизно 0 °C до приблизно 25 °C, від приблизно 25 °C до приблизно 45 °C або від приблизно 45 °C до приблизно 60 °C. Із сульфонамідних сполук F20, що містять оксадіазолонове кільце, може бути видалена захисна група (наприклад, гідролізом) з утворенням цільових амідоксимів F19 в присутності основи (Стадія N"). Основа може бути органічною основою, наприклад, ациклічним аміном (наприклад, триетиламін, діізопропілетиламін (ДІПЕА) і т.п.) або циклічним аміном (наприклад, піролідин, піперидин і т.п.); або неорганічною основою, наприклад, гідроксидом лужного металу або гідроксидом лужноземельного металу (наприклад, NaOH, LiOH, KOH, Mg(OH)2 і т.п.). Основа може бути зроблена доступною у формі смоли (наприклад, Amberlite® і т.п.). У деяких інших варіантах основа може бути забезпечена у формі розчину у воді, наприклад, приблизно 2 н розчину (наприклад, приблизно 0,5 н розчину, приблизно 1 н розчину, приблизно 1,5 н розчину, приблизно 2,5 н розчину, від приблизно 3 н до приблизно 5 н розчину, від приблизно 5 н до приблизно 10 н розчину). У деяких варіантах основа являє собою гідроксид лужного металу (наприклад, гідроксид натрію). У деяких варіантах основа може бути 2 н розчином NaOH у воді. У деяких варіантах розчинник може бути метанолом або тетрагідрофураном (ТГФ). У деяких варіантах видалення захисної групи можна здійснювати при температурі від приблизно -10 °C до приблизно 60 °C, наприклад, від приблизно -10 °C до приблизно 0 °C, від приблизно 0 °C до приблизно 25 °C, від приблизно 25 °C до приблизно 45 °C або від приблизно 45 °C до приблизно 60 °C. Відповідно, в іншому аспекті винаходу пропонується спосіб одержання сполуки Формули F19 або її солі, де R 2, R3, і n є такими, як визначено в даному описі, який включає реакцію сполуки Формули F12 або її солі з метансульфонілхлоридом в присутності органічної основи, з одержанням сполуки Формули F20 або її солі, і реакцію сполуки Формули F20 з основою, з одержанням сполуки Формули F19. У деяких варіантах основа може бути гідроксидом лужного металу, наприклад, гідроксидом натрію (наприклад, 2 н розчин NaOH). 45 15 UA 105010 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 Схема 8 Арил- або алкілсульфонаміди (наприклад, метансульфонаміди F19) можуть бути одержані в результаті послідовності стадій, показаних на Схемі 8. Моно-захищені 1,n-діаміни, наприклад, F40 (наприклад, комерційно доступний N-(аміноалкіл)(трет-бутокси)карбоксамід), можуть бути оброблені сульфонілхлоридами, наприклад, арилсульфонілхлоридами або алкілсульфонілхлоридами (такими як метансульфонілхлорид), необов'язково в розчиннику, наприклад, етилацетаті, галогенованих розчинниках (наприклад, дихлорметан, хлороформ і т.п.) або ефірних розчинниках (ТГФ, діетиловий ефір, діоксан і т.п.), в присутності органічної основи (для нейтралізації утвореного HCl), наприклад, триетиламіну, піридину, ДІПЕА і т.п., з утворенням сульфонамідів F41 (Стадія S'). Захисна група на моно-захищених 1,n-діамінах F40 може бути вибрана з різноманітних захисних груп для аміногрупи, і придатні умови видалення захисної групи можуть бути вибрані відповідним чином (вище), з одержанням аміну F33 (Стадія M'). У деяких варіантах захисна група може являти собою алкоксикарбоніл (наприклад, третбутоксикарбоніл, Boc). У таких варіантах реагент для видалення захисної групи з аміногрупи може бути кислотою наприклад, хлористоводневою кислотою або трифтороцтовою кислотою, необов'язково в розчиннику (наприклад, діоксані). Одержання хлороксиму F3 описане в Synth. Commun. (1988), 18, 1427, яка включена до даного опису шляхом посилання у всій її повноті. Аміни (наприклад, первинні або вторинні аміни, в тому числі аміни, які містять захищену функціональну групу, наприклад, етиламін, 2метоксиетиламін, диметиламін або F33) можуть бути сполучені з хлороксимом F3, необов'язково в розчиннику (наприклад, етилацетаті або етанолі), з наступним додаванням органічної основи (наприклад, триетиламіну або ДІПЕА, для нейтралізації HCl, що утворюється в ході реакції), з одержанням амідоксимових сполук F16 (Стадія C'). У деяких варіантах цю стадію можна здійснювати при температурі від приблизно -10 °C до приблизно 60 °C, наприклад, від приблизно -10 °C до приблизно 0 °C, від приблизно 0 °C до приблизно 25 °C, від приблизно 25 °C до приблизно 45 °C або від приблизно 45 °C до приблизно 60 °C. Реорганізація сполук, наприклад, F16, з метою переміщення аміногрупи до кільцевого атому вуглецю і аміногрупи до атому вуглецю оксиму, з одержанням таких сполук, як F17 (Стадія D') може бути здійснена обробкою F16 основою (наприклад, KOH, NaOH, LiOH, Mg(OH) 2, Al(OH)3 і т.п.), необов'язково в розчиннику (наприклад, воді, етанолі, етиленгліколі і т.п.), при кип'ятінні реакційної суміші із зворотним холодильником при підвищеній температурі наприклад, приблизно 70 °C, приблизно 80 °C, приблизно 90 °C, приблизно 100 °C, приблизно 110 °C, приблизно 120 °C, приблизно 130 °C, приблизно 140 °C, приблизно 150 °C, приблизно 160 °C, приблизно 170 °C, приблизно 180 °C, приблизно 190 °C або приблизно 200 °C. Амідоксим F17 може бути активований як хлороксим F18 додаванням F17 до водної кислотної суміші, що містить хлористоводневу кислоту, в тому числі необов'язково оцтову кислоту (Стадія E'). У цьому способі перетворення F17 до F18, кислотна суміш F17 може бути нагріта до температури приблизно 45 °C, наприклад, приблизно 30 °C, приблизно 40 °C, приблизно 50 °C або 16 UA 105010 C2 5 10 15 20 25 приблизно 60 °C, для розчинення. Хлорид натрію може бути доданий до одержаного розчину і оброблений нітритним реагентом, який може необов'язково бути забезпечений як водний розчин, при температурі нижче приблизно 0 °C, наприклад, нижче приблизно -10 °C, нижче приблизно -5 °C, нижче приблизно 5 °C або нижче приблизно 10 °C. Нітритний реагент здатний до утворення аніона нітриту. Нітритні реагенти включають нітрит лужного металу (наприклад, нітрит натрію, нітрит калію і т.п.) і органічний нітрит (наприклад, триетиламонію нітрит), який включає органічний катіон. У деяких варіантах етилацетат, ТГФ або діоксан може використовуватися як співрозчинник. Заміна хлориду в F18 на ароматичні аміни, наприклад, аніліни F27, необов'язково в полярному розчиннику (наприклад, метанол, вода, етанол і т.п.) при кімнатній температурі може давати метансульфонаміди F19 (Стадія F"). У деяких варіантах може використовуватися така температура, як приблизно 10 °C, приблизно 20 °C, приблизно 30 °C, приблизно 40 °C або приблизно 50 °C. Вказану реакцію необов'язково можна здійснювати в присутності неорганічної основи (наприклад, KHCO3, NaHCO3), яка може бути забезпечена у формі водного розчину. Відповідно, в іншому аспекті винаходу пропонується спосіб одержання сполуки Формули F19 або її солі, де R2, R3 і n є такими, як визначено в даному описі, який включає реакцію сполуки Формули F17 або її солі з хлористоводневою кислотою, необов'язково в розчиннику (наприклад, діоксані), з наступною обробкою нітритним реагентом (наприклад, нітритом натрію), необов'язково у формі водного розчину, з утворенням сполуки Формули F18 або її солі, і реакцію сполуки Формули F18 із сполукою Формули F27 або її сіллю з одержанням сполуки Формули F19. У деяких варіантах сполука Формули F17 може бути одержана шляхом обробки сполуки Формули F16 або її солі основою (наприклад, калію гідроксидом) в розчиннику (наприклад, етиленгліколі) при температурі, достатній для кипіння розчинника із зворотним холодильником (наприклад, 130 °C), з одержанням сполуки Формули F17. В даному винаході додатково пропонується сполука Формули F18 або її сіль, де n дорівнює 1 або 2. У деяких варіантах n дорівнює 1. У деяких варіантах n дорівнює 2. 30 Схема 9 17 UA 105010 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Сполука F28 може бути одержана, як описано на Схемі 9. Хлороксим F6 (Схема 1, вище) може бути сполучений з гетероциклічними амінами (наприклад, сполука Формули F38), необов'язково в полярному розчиннику (наприклад, метанол, вода, етанол і т.п.), в присутності основи, наприклад, неорганічної основи або органічної основи (наприклад, Et 3N, піридин або ДІПЕА), з одержанням ариламідоксиму F36 (Стадія F"). У деяких варіантах перетворення F6 на F36 можна здійснювати при таких температурах, як, наприклад, приблизно 10 °C, приблизно 20 °C, приблизно 30 °C, приблизно 40 °C, приблизно 50 °C, приблизно 60 °C або приблизно 90 °C. У деяких варіантах неорганічна основа може бути забезпечена у формі водного розчину. У деяких варіантах неорганічна основа може бути додана до реакційної суміші при підвищеній температурі. Амідоксимова функціональна група F36 далі може бути захищена як оксадіазолон з використанням 1,1’-карбонілдіімідазолів (КДІ) в розчиннику (наприклад, етилацетаті, діоксані, ТГФ і т.п.) при підвищеній температурі, наприклад, приблизно 50 °C, приблизно 60 °C, приблизно 70 °C, приблизно 80 °C, приблизно 90 °C або приблизно 100 °C (Стадія G"). Метоксигрупа F35 далі може бути перетворена на гідроксильну групу в F34 за способами, відомими фахівцю в даній галузі для видалення захисної групи з метоксигрупи (Стадія H"), th наприклад, як описано в Wuts and Greene, Greene's Protective Groups in Organic Synthesis, 4 Ed., pp 24-30, John Wiley & Sons: New York, 2006. Наприклад, додаванням триброміду бору до холодного (наприклад, від приблизно -78 °C до приблизно 25 °C, наприклад, від приблизно 78 °C до приблизно 10 °C, від приблизно -78 °C до приблизно 0 °C, від приблизно -78 °C до приблизно -10 °C, від приблизно 0 °C до приблизно 25 °C або від приблизно 0 °C до приблизно 10 °C) розчину F35, необов'язково в розчиннику, наприклад, галогенованому розчиннику (наприклад, ДХМ, хлороформ і т.п.) або етилацетаті. Первинна гідроксильна група в F34 далі 1 може бути активована як група L O- (див. Стадію I', F32), що уходить, послідовною обробкою 1 L Cl, необов'язково в розчиннику (наприклад, етилацетат або ДХМ), та органічною основою для 1 нейтралізації утвореного HCl (наприклад, триетиламін або ДІПЕА). У сполуках F32, L може бути вибраний з алкілсульфонілу (наприклад, метансульфоніл), галогеналкілсульфонілу (наприклад, трифторметансульфоніл), арилсульфонілу (наприклад, толуолсульфоніл) і т.п. Сполука F32 1 далі може бути оброблена будь-яким нуклеофілом для витіснення SN2 групи L O, що йде. У деяких варіантах цю стадію можна здійснювати при температурі від приблизно -10 °C до приблизно 60 °C, наприклад, від приблизно -10 °C до приблизно 0 °C, від приблизно 0 °C до приблизно 25 °C, від приблизно 25 °C до приблизно 45 °C або від приблизно 45 °C до приблизно 60 °C. Якщо нуклеофіл являє собою іон азиду, F32 дає F31 (Стадія J'). Азидні реагенти включають будь-який реагент, здатний до продукування нуклеофільного іона азиду. Приклади азидних реагентів включають азиди лужних металів (наприклад, азид натрію, азид калію). У деяких необов'язкових варіантах, азидний реагент, наприклад, азид натрію може використовуватися в комбінації з йодидом натрію. Придатними розчинниками для такого перетворення є полярні розчинники, в тому числі ДМФА, ДМСО, NMP і т.п. У деяких варіантах цю стадію можна здійснювати в ДМФА. У деяких варіантах цю стадію можна здійснювати при підвищеній температурі, наприклад, від приблизно 40 °C до приблизно 100 °C, від приблизно 50 °C до приблизно 90 °C або від приблизно 60 °C до приблизно 80 °C. У деяких варіантах цю стадію можна здійснювати при 50 °C. У деяких варіантах цю стадію можна здійснювати при 85 °C. Органічні азиди, наприклад, F31 можуть бути відновлені до органічних амінів, таких як F29, додаванням водню, у формі елементарного водню; з використанням гідридного реагенту (наприклад, NaBH4, LiAlH4 і т.п.); з використанням трифенілфосфіну; або з використанням комбінації йодиду натрію, хлортриметилсилану і метанолу (Стадія K'''). У деяких варіантах відновлення можна здійснювати в присутності йодиду натрію, хлортриметилсилану і метанолу. У деяких варіантах відновлення можна здійснювати приблизно при кімнатній температурі наприклад, від приблизно 10 °C до приблизно 50 °C, від приблизно 15 °C до приблизно 40 °C, від приблизно 20 °C до приблизно 30 °C або від приблизно 25 °C до приблизно 30 °C. У деяких варіантах молярне співвідношення йодиду натрію і хлортриметилсилану може становити приблизно 1,0 наприклад, приблизно 0,9, приблизно 0,95, приблизно 1,0, приблизно 1,05 або приблизно 1,1. У деяких варіантах хлортриметилсилан може бути доданий до суміші F31, йодиду натрію і метанолу у вигляді розчину в метанолі. Обробка F29 сульфамідом в присутності основи, наприклад, органічної основи, яка може бути гетероциклічною основою (наприклад, піридин) або триалкіламіном (наприклад, триетиламін, ДІПЕА і т.п.), кожен з яких може необов'язково використовуватися як розчинник для даного перетворення, дає сульфонілсечовину, таку як F30 (Стадія R"). Вказану реакцію можна здійснювати при підвищеній температурі, наприклад, приблизно 130 °C, наприклад, приблизно 100 °C, приблизно 110 °C, приблизно 120 °C, приблизно 130 °C або приблизно 18 UA 105010 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 140 °C. Таке нагрівання може бути відповідним чином здійснено з використанням опромінення мікрохвилями. Опромінення мікрохвилями можна здійснювати в комерційній мікрохвильовій печі (наприклад, Initiator  від Biotage), яка працює в одному режимі. Із сполук F30, що містять оксадіазолонове кільце, може бути видалена захисна група (наприклад, гідролізом) з утворенням цільових амідоксимів F28 в присутності основи (Стадія N'''). Основа може бути або органічною основою, такою як ациклічні аміни (наприклад, триетиламін, діізопропілетиламін (ДІПЕА) і т.п.) або циклічні аміни (наприклад, піролідин, піперидин і т.п.); або неорганічною основою, такою як луг (наприклад, NaOH, LiOH, KOH, Mg(OH) 2 і т.п.). Основа може бути зроблена доступною у формі смоли (наприклад, Amberlite® і т.п.). У деяких інших варіантах основа може бути забезпечена у формі розчину у воді (водна основа), наприклад, приблизно 2 н розчину (наприклад, приблизно 0,5 н розчину, приблизно 1 н розчину, приблизно 1,5 н розчину, приблизно 2,5 н розчину, від приблизно 3 н до приблизно 5 н розчину, від приблизно 5 н до приблизно 10 н розчину). У деяких варіантах основа може бути гідроксид лужного металу (наприклад, гідроксид натрію). У деяких варіантах основа може бути 2 н розчин NaOH у воді. У деяких варіантах розчинник може бути метанол або тетрагідрофуран (ТГФ). У деяких варіантах видалення захисної групи можна здійснювати при температурі від приблизно -10 °C до приблизно 60 °C, наприклад, від приблизно -10 °C до приблизно 0 °C, від приблизно 0 °C до приблизно 25 °C, від приблизно 25 °C до приблизно 45 °C або від приблизно 45 °C до приблизно 60 °C. Відповідно, в іншому аспекті винаходу пропонується спосіб одержання сполук Формули F28 або їх солей, де R4 являє собою F, Cl, Br або I; і n дорівнює 1 або 2, який включає реакцію сполуки Формули F29 або її солі з сульфамідом і органічною основою, з утворенням сполуки Формули F30 або її солі, і реакцію сполуки Формули F30 з основою, з одержанням сполуки Формули F28. У деяких варіантах R4 являє собою Cl, і n дорівнює 1. У деяких варіантах R4 являє собою Br, і n дорівнює 1. У деяких варіантах реакція сполуки Формули F29 додатково включає нагрівання реакційної суміші (наприклад, з використанням опромінення мікрохвилями). В іншому аспекті винаходу пропонується спосіб одержання сполуки Формули F29 відновленням сполуки Формули F31 або її солі. У деяких варіантах відновлення можна здійснювати з використанням комбінації йодиду натрію, хлортриметилсилану і метанолу. В іншому аспекті винаходу сполука Формули F31 може бути одержана шляхом обробки 1 сполуки Формули F32 або її солі, де L вибраний з алкілсульфонілу, галогеналкілсульфонілу і арилсульфонілу; азидним реагентом, з одержанням сполуки Формули F31. В даному описі термін "алкіл", при використанні окремо або разом з додатковими термінами, що позначають фрагменти, позначає насичену вуглеводневу, лінійну або розгалужену групу, що містить від 1 до 6 атомів вуглецю, від 1 до 4 атомів вуглецю або від 1 до 3 атомів вуглецю. Приклади алкільних груп включають метил, етил, н-пропіл, ізопропіл, н-бутил, ізобутил, вторбутил і т.п. В даному описі термін "алкеніл" позначає алкільну групу, що містить один або більше подвійних вуглець-вуглецевих зв'язків. Приклади алкенільних груп включають етеніл (вініл), пропеніл і т.п. В даному описі термін "арил" позначає ароматичну вуглеводневу групу, яка може бути моноабо поліциклічною та містить від 6 до 14 атомів вуглецю. Приклади арильної групи включають феніл, нафтил, антраценіл, фенантреніл, інданіл, інденіл і т.п. В даному описі термін "галогеналкіл" при використанні окремо або разом з додатковим фрагментом, позначає алкільну групу, заміщену один або більше атомами галогену, незалежно вибраними з F, Cl, Br і I. Приклади галогеналкільних груп включають CF 3, CHF2, CH2CF3 і т.п. В даному описі термін "алкокси" позначає групу -O-алкіл. Приклади алкоксильних груп включають метокси, етокси, пропокси (наприклад, н-пропокси та ізопропокси), трет-бутокси і т.п. В даному описі "алкіламін" позначає аміногрупу (NH 2), заміщену алкільною групою. Приклади алкіламінних груп включають метиламін, гексиламін і т.п. В даному описі "триалкіламін" позначає атом азоту, заміщений трьома алкільними групами. Приклади триалкіламінних груп включають триметиламін, триетиламін і т.п. В даному описі термін "алкоксикарбоніл" позначає CO, заміщений алкоксильною групою: C(O)-O-алкіл. Приклади алкоксикарбонільних груп включають етоксикарбоніл, третбутоксикарбоніл (Boc), бензилоксикарбоніл (Cbz), 9-флуоренілметилоксикарбоніл (Fmoc) і т.п. В даному описі термін "алкілсульфоніл" позначає сульфонільну групу, заміщену алкільною групою: алкіл-S(O)2-. Приклади алкілсульфонільних груп включають метансульфоніл, етансульфоніл і т.п. 19 UA 105010 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 В даному описі термін "галогеналкілсульфоніл" позначає сульфонільну групу, заміщену галогеналкільною групою. Приклади галогеналкілсульфонільних груп включають трифторметансульфоніл, 1,1,1-трифторетансульфоніл і т.п. В даному описі термін "арилсульфоніл" позначає сульфонільну групу, заміщену арильною групою або заміщеною арильною групою, де замісники в арильній групі вибрані з галогену, нітро, C1-4 алкілу і C1-4 галогеналкілу. В даному описі, термін "гетероциклічна основа" позначає 4-14-членний, необов'язково заміщений гетероцикл, де як мінімум один атом кільця являє собою атом азоту. Гетероциклічна основа може бути ароматичною або неароматичною. Приклади гетероциклічні основи включають піридин, піролідин, піперидин, морфолін і т. п. Приклади замісників в гетероциклі включають F, Cl, Br, C1-4 алкіл і C1-4 галогеналкіл. Способи застосування Сполуки за винаходом можуть інгібувати активність ферменту індоламін-2,3-діоксигенази (ІДО). Наприклад, сполуки за винаходом можуть бути застосовані для інгібування активності ІДО в клітині або в організмі індивідуума, який потребує модуляції ферменту, шляхом введення інгібуючої кількості сполуки за винаходом. В даному винаході додатково пропонуються способи інгібування розкладу триптофану в системі, що містить клітини, які експресують ІДО, наприклад, в тканині, живому організмі або культурі клітин. У деяких варіантах даного винаходу пропонуються способи зміни (наприклад, збільшення) позаклітинних рівнів триптофану у ссавця шляхом введення ефективної кількості сполуки або композиції, запропонованої в даному описі. Способи вимірювання рівнів триптофану і розкладу триптофану шаблонно відомі з рівня техніки. В даному винаході додатково пропонуються способи інгібування імуносупресії, наприклад, опосередкованої ІДО імуносупресії у хворого шляхом введення хворому ефективної кількості сполуки або композиції, заявленої в даному винаході. Опосередкована ІДО імуносупресія пов'язана, наприклад, з різними видами раку, ростом пухлини, метастазом, вірусною інфекцією, реплікацією вірусу і т.п. В даному винаході додатково пропонуються способи лікування захворювань, пов'язаних з активністю або експресією, в тому числі аномальною активністю та/або надмірною експресією ІДО у індивідуума (наприклад, хворого) шляхом введення індивідууму, який потребує такого лікування, терапевтично ефективної кількості або дози сполуки за даним винаходом або її фармацевтичної композиції. Приклади захворювань можуть включати будь-яке захворювання, розлад або стан, який безпосередньо або непрямо пов'язаний з експресією або активністю ферменту ІДО, наприклад, надмірною експресією або аномальною активністю. Пов'язане з ІДО захворювання може також включати будь-яке захворювання, розлад або стан, який може бути попереджений, полегшений або вилікуваний шляхом модулювання активності ферменту. Приклади пов'язаних з ІДО захворювань включають рак, вірусну інфекцію, наприклад, ВІЛінфекцію, інфекцію вірусом гепатиту C, депресію, нейродегенеративні розлади, наприклад, хворобу Альцгеймера і хворобу Хантінгтона, травму, пов'язану з віком катаракту, пересадку органу (наприклад, відторгнення пересадженого органу), та аутоімунні захворювання, в тому числі астму, ревматоїдний артрит, розсіяний склероз, алергічне запалення, запальне захворювання кишечнику, псоріаз і червоний системний вовчак. Приклади різних видів раку, які піддаються лікуванню способами за даним винаходом, включають рак ободової та прямої кишки, підшлункової залози, молочної залози, передміхурової залози, легені, мозку, яєчника, шийки матки, яєчка, нирки, голови і шиї, лімфому, лейкоз, меланому і т.п. Сполуки за винаходом можуть також бути придатними для лікування ожиріння та ішемії. В даному описі термін "клітина" позначає клітину, яка знаходиться in vitro, ex vivo або in vivo. У деяких варіантах клітина ex vivo може бути частиною зразка тканини, одержаного з організму, наприклад, ссавця. У деяких варіантах клітина in vivo може бути клітиною в культурі клітин. У деяких варіантах клітина in vivo являє собою клітину, що живе в організмі, наприклад, ссавця. В даному описі термін "забезпечення контакту" ("контакт") означає поєднання вказаних фрагментів в системі in vitro або в системі in vivo. Наприклад, "контакт" ферменту ІДО із сполукою за винаходом включає введення сполуки за даним винаходом індивідууму або хворому, наприклад, людині, організм якої містить ІДО, а також, наприклад, введення сполуки за винаходом в зразок, що містить клітинний або очищений препарат, який містить фермент ІДО. В даному описі терміни "індивідуум" або "хворий" ("пацієнт") використовуються рівнозначним чином та позначають будь-яку тварину, в тому числі ссавців, переважно, мишей, щурів, інших гризунів, кроликів, собак, котів, свиней, велику рогату худобу, овець, коней або приматів, і, найбільш переважно, людину. 20 UA 105010 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 В даному описі фраза "терапевтично ефективна кількість" позначає кількість активної сполуки або фармацевтичного засобу, який викликає біологічну або медичну відповідь в тканині, системі, організмі тварини, індивідууму або людини, передбачену дослідником, ветеринаром, лікарем або іншим клінічним спеціалістом. В даному описі термін "лікування" позначає: 1) профілактику захворювання; наприклад, профілактику захворювання, стану або розладу у індивідуума, який може бути схильним до захворювання, стану або розладу, але ще не зазнає або у нього не виявляється патологія або симптоми захворювання; 2) пригнічення захворювання; наприклад, пригнічення захворювання, стану або розладу у індивідуума, який зазнає або у нього виявляється патологія або симптоми захворювання, стану або розладу (тобто, зупинка подальшого розвитку патології та/або симптомів захворювання); або 3) покращення стану при захворюванні; наприклад, полегшення захворювання, стану або розладу у індивідуума, який зазнає або у якого виявляється патологія або симптоми захворювання, стану або розладу (тобто, обернення патології та/або симптомів). Комбінована терапія Один або більше додаткових фармацевтичних засобів або способів лікування, таких як, наприклад, противірусні агенти, хіміотерапевтичні засоби або інші протиракові засоби, засоби для підсилення імунітету, імуносупресанти, випромінювання, протипухлинні і противірусні вакцини, терапія цитокінами (наприклад, IL2, GM-CSF і т.п.), та/або інгібітори тирозинкінази можуть застосовуватися в комбінації із сполуками за даним винаходом для лікування пов'язаних з ІДО захворювань, розладів або станів. Засоби можуть бути поєднані з даними сполуками в однодозовій лікарській формі, або засоби можуть бути введені одночасно або послідовно у вигляді окремих лікарських форм. Придатні противірусні агенти, передбачені для застосування в комбінації із сполуками за даним винаходом, можуть включати нуклеозидні і нуклеотидні інгібітори зворотної транскриптази (НІЗТ), ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази (ННІЗТ), інгібітори протеази та інші противірусні лікарські засоби. Приклади придатних НІЗТ включають зидовудин (АЗТ); диданозин (ddl); зальцитабін (ddC); ставудин (d4T); ламівудин (3TC); абакавір (1592U89); адефовір дипівоксил [біс(POM)-PMEA]; лобукавір (BMS-180194); BCH-10652; емітрицитабін [(-)-FTC]; бета-L-FD4 (також має назву бетаL-D4C і бета-L-2',3'-диклеокси-5-фтор-цитиден); ДАФД, ((-)-бета-D-2,6,-діаміно-пурину діоксолан); і лоденозин (FddA). Типові придатні ННІЗТ включають невірапін (BI-RG-587); делавірдин (BHAP, U-90152); ефавіренц (DMP-266); PNU-142721; AG-1549; MKC-442 (1-(етоксиметил)-5-(1-метилетил)-6-(фенілметил)-(2,4(1H, 3H)-піримідиндіон); і (+)-каланолід A (NSC675451) і B. Типові придатні інгібітори протеази включають саквінавір (Ro 31-8959); ритонавір (ABT-538); індинавір (MK-639); нельфінавір (AG-1343); ампренавір (141W94); лазинавір (BMS234475); DMP-450; BMS-2322623; ABT-378; і AG-1 549. Інші противірусні агенти включають гідроксисечовину, рибавірин, IL-2, IL-12, пентафузид та Yissum Project No.11607. Придатні хіміотерапевтичні та інші протиракові засоби включають, наприклад, алкілувальні засоби (в тому числі, не обмежуючись ними, іпритний азот, похідні етиленіміну, алкілсульфонати, похідні нітрозосечовини і триазени), наприклад, іпритний урацил, хлорметин, циклофосфамід (Cytoxan), іфосфамід, мелфалан, хлорамбуцил, піпоброман, триетиленмеламін, триетилентіофосфорамін, бусульфан, кармустин, ломустин, стрептозоцин, дакарбазин і темозоломід. При лікуванні меланоми, придатні засоби для застосування в комбінації із сполуками за даним винаходом включають: дакарбазин (DTIC), необов'язково, разом з іншими хіміотерапевтичними лікарськими засобами, наприклад, кармустином (BCNU) і цисплатином; "Дартмутську схему", яка складається з DTIC, BCNU, цисплатину і тамоксифену; комбінацію цисплатину, вінбластину і DTIC; або темозоломід. В лікуванні меланоми сполуки за винаходом також можуть бути поєднані з імунотерапевтичними лікарськими засобами, в тому числі цитокінами, наприклад, інтерфероном альфа, інтерлейкіном 2 і фактором некрозу пухлини (ФНП). При лікуванні меланоми сполуки за винаходом також можуть застосовуватися в комбінації з терапією вакцинами. Вакцини проти меланоми певним чином подібні до противірусних вакцин, які застосовуються для попередження захворювань, спричинених вірусами, таких як поліомієліт, кір і свинка. Ослаблені клітини меланоми або частини клітин меланоми під назвою антигени можуть бути введені ін'єкційно хворому з метою стимуляції імунної систему організму для знищення клітин меланоми. Меланому, поширеність якої обмежена руками або ногами, також можна лікувати комбінацією засобів, в тому числі однією або більше сполук за винаходом, із застосуванням техніки гіпертермічної перфузії ізольованої кінцівки. Цей протокол лікування дозволяє 21 UA 105010 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 тимчасово ізолювати кровообіг в ураженій кінцівці від решти організму та здійснити ін'єкційне введення високих доз хіміотерапевтичних препаратів в артерію, що постачає кінцівку, таким чином забезпечуючи високі дози для ділянки пухлини без впливу вказаних доз на внутрішні органи, що могло б спричинити тяжкі побічні реакції. Загалом, рідину нагрівають до 102-104 °F. Мелфалан являє собою лікарський засіб, який частіше за все застосовують в цій методиці хіміотерапії. Він може бути введений з іншим засобом, що має назву фактора некрозу пухлини (ФНП) (див. розділ щодо цитокінів). Придатні хіміотерапевтичні або інші протиракові засоби включають, наприклад, антиметаболіти (в тому числі, не обмежуючись ними, антагоністи фолієвої кислоти, аналоги піримідину, аналоги пурину та інгібітори аденозиндезамінази), наприклад, метотрексат, 5фторурацил, флоксуридин, цитарабін, 6-меркаптопурин, 6-тіогуанін, флударабіну фосфат, пентостатин і гемцитабін. Придатні хіміотерапевтичні або інші протиракові засоби додатково включають, наприклад, деякі природні продукти і їх похідні (наприклад, алкалоїди барвінку, протипухлинні антибіотики, ферменти, лімфокіни та епіподофілотоксини), наприклад, вінбластин, вінкристин, віндезин, блеоміцин, дактиноміцин, даунорубіцин, доксорубіцин, епірубіцин, ідарубіцин, ара-C, паклітаксел (Таксол), мітраміцин, дезоксикоформіцин, мітоміцин-C, L-аспарагіназу, інтерферони (особливо IFN-α), етопозид і теніпозид. Інші цитотоксичні засоби включають навельбін, CPT-11, анастрозол, летрозол, капецитабін, релоксафін, циклофосфамід, іфосфамід і дролоксафін. Також придатними є цитотоксичні засоби, наприклад, епіподофілотоксин; антинеопластичний фермент; інгібітор топоізомерази; прокарбазин; мітоксантрон; координаційні комплекси платини, наприклад, цисплатин і карбоплатин; модифікатори біологічної відповіді; інгібітори росту; антигормональні терапевтичні засоби; лейковорин; тегафур; і гемопоетичні фактори росту. Інший протираковий засіб(оби) включає терапевтичні антитіла, наприклад, трастузумаб (Герцептин), антитіла до співстимулювальних молекул, наприклад, CTLA-4, 4-1BB і PD-1, або антитіла до цитокіну (IL-10, TGF-b і т.п.). Інші протиракові засоби також включають такі, що блокують міграцію імунних клітин, наприклад, антагоністи рецепторів хемокінів, в тому числі CCR2 і CCR4. Інші протиракові засоби також включають такі, які підсилюють імунну систему, наприклад, ад'юванти або адаптивний перенос T-клітин. Протиракові вакцини включають дендритні клітини, синтетичні пептиди, ДНК вакцини і рекомбінантні віруси. Способи безпечного та ефективного введення більшості вказаних хіміотерапевтичних засобів відомі фахівцям в даній галузі. Крім того, їх введення описане в стандартній літературі. Наприклад, введення багатьох хіміотерапевтичних засобів описане в "Physicians' Desk Reference" (PDR, наприклад, видання 1996 р., Medical Economics Company, Montvale, NJ), яка включена до даного опису шляхом посилання у всій її повноті. Фармацевтичні композиції і лікарські форми При застосуванні як фармацевтичних засобів, сполуки за винаходом можна вводити у формі фармацевтичних композицій, які являють собою комбінацію сполуки за винаходом і фармацевтично прийнятного носія. Вказані композиції до певної міри можуть бути одержані добре відомими у фармацевтичній галузі способами, і можуть бути введені різноманітними способами, в залежності від передбаченого місцевого або системного лікування, і від ділянки, яка підлягає лікуванню. Введення може бути місцевим нанесенням (в тому числі в очі і на слизові оболонки, в тому числі інтраназальне, вагінальне і ректальне введення), легеневим (наприклад, інгаляцією або інсуфляцією порошків або аерозолів, в тому числі за допомогою небулайзера; інтратрахеальним, інтраназальним, епідермальним і трансдермальним), очним, пероральним або парентеральним введенням. Способи введення в очі можуть включати місцеве нанесення (очні краплі), субкон'юнктивальну, періокулярну або інтравітреальну ін'єкцію або введення за допомогою балонного катетера або очних вставок, хірургічно розміщених в кон'юнктивальному мішечку. Парентеральне введення включає внутрішньовенну, внутрішньоартеріальну, підшкірну, внутрішньочеревинну або внутрішньом'язову ін'єкцію або інфузію; або інтракраніальне, наприклад, інтратекальне або інтравентрикулярне введення. Парентеральне введення може здійснюватися у формі однодозового великого болюсу або може здійснюватися, наприклад, насосом для безперервної перфузії. Фармацевтичні композиції і препарати для місцевого застосування можуть включати трансдермальні пластирі, мазі, лосьйони, креми, гелі, краплі, супозиторії, спреї, рідини і порошки. Традиційні фармацевтичні 22 UA 105010 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 носії, водні, порошкоподібні або масляні основи, загущувачі і т. п. можуть бути необхідними або бажаними. Даний винахід також включає фармацевтичні композиції, що містять як активний інгредієнт одну або більше сполук за винаходом, описаних вище, в комбінації з одним або більше фармацевтично прийнятних носіїв. При виготовленні композицій за винаходом, активний інгредієнт звичайно змішують з допоміжною речовиною, розбавляють допоміжною речовиною або вміщують в межі такого носія у формі, наприклад, капсули, саше, паперової або іншої місткості. Якщо допоміжна речовина служить розбавлювачем, вона може бути твердим, напівтвердим або рідким матеріалом, який діє як розчинник, носій або середовище для активного інгредієнта. Таким чином, композиції можуть набувати форми таблеток, пігулок, порошків, льодяників, саше, каше, еліксирів, суспензій, емульсій, розчинів, сиропів, аерозолів (у вигляді твердої речовини або в рідкому середовищі), мазей з вмістом, наприклад, до 10 %, мас. активної сполуки, м'яких і твердих желатинових капсул, супозиторіїв, стерильних ін'єкційних розчинів і стерильних розфасованих порошків. В ході виготовлення препарату активна сполука може бути розмелена для одержання відповідного розміру частинок перед поєднанням з іншими інгредієнтами. Якщо активна сполука є істотною мірою нерозчинною, вона може бути розмелена до розміру частинок менше 200 меш. Якщо активна сполука є істотною мірою розчинною у воді, розмір частинок може бути скоректований шляхом помелу, для одержання істотною мірою однорідного розподілу в препараті, наприклад, приблизно 40 меш. Деякі приклади придатних допоміжних речовин включають лактозу, глюкозу, сахарозу, сорбіт, маніт, різні види крохмалю, акацієву камедь, фосфат кальцію, альгінат, трагакантову камедь, желатин, силікат кальцію, мікрокристалічну целюлозу, полівінілпіролідон, целюлозу, воду, сироп і метилцелюлозу. Рецептури можуть додатково включати: змащувальні засоби, наприклад, тальк, стеарат магнію і мінеральне масло; зволожуючі засобів; емульгуючі і суспендувальні засоби; консерванти, наприклад, метил- і пропілгідроксибензоати; підсолоджувачі; і смакові добавки. Композиції за винаходом можуть бути розроблені таким чином, щоб забезпечувати швидке, подовжене або затримане вивільнення активного інгредієнта після введення хворому, із застосуванням методик, відомих з рівня техніки. Композиції можуть бути розроблені в дозованій лікарській формі, де кожна одиниця дозованої форми містить від приблизно 5 до приблизно 100 мг, частіше від приблизно 10 до приблизно 30 мг активного інгредієнта. Термін "дозована лікарська форма" позначає придатні фізично дискретні одиниці як одиниці дозованої лікарської форми для суб'єкта-людини та інших ссавців, де кожна одиниця містить попередньо визначену кількість активного матеріалу, обчислену таким чином щоб здійснювати цільовий терапевтичний вплив, в поєднанні з придатною фармацевтичною допоміжною речовиною. Активна сполука може бути ефективною в широкому інтервалі доз, і загалом вводиться у фармацевтично ефективній кількості. Однак, слід розуміти, що кількість сполуки, яку фактично вводять, звичайно буде визначена лікарем у відповідності до існуючих обставин, в тому числі стану, який підлягає лікуванню, вибраного способу введення, конкретної сполуки, яку вводять, віку, маси тіла і відповіді конкретного хворого, тяжкості симптомів у хворого і т.п. Для одержання твердих композицій, наприклад, таблеток, основний активний інгредієнт змішують з фармацевтичною допоміжною речовиною для утворення твердої композиції преміксу, що містить гомогенну суміш сполуки за даним винаходом. Якщо вважати вказані композиції преміксу гомогенними, активний інгредієнт звичайно диспергований рівномірно в композиції таким чином, що композиція може бути легко розділена на однаково ефективні одиниці лікарської форми, наприклад, таблетки, пігулки і капсули. Такий твердий премікс далі розділяють на одиниці лікарської форми описаного вище типу, що містить, наприклад, від 0,1 до приблизно 500 мг активного інгредієнта за даним винаходом. Таблетки або пігулки за даним винаходом можуть бути вкриті покриттям або в інший спосіб виготовлені таким чином, щоб одержати лікарську форму, що забезпечує перевагу подовженої дії. Наприклад, таблетка або пігулка може включати внутрішню дозу і зовнішній компонент дози, де останній присутній у формі оболонки понад першим. Два компоненти можуть бути розділені кишковорозчинним шаром, який служить для захисту від розкладу в шлунку і дозволяє проходження внутрішнього компоненту в непошкодженому вигляді в дванадцятипалу кишку або його затримане вивільнення. Різноманітні матеріали можуть застосовуватися для такого кишковорозчинного шару або покриття, серед таких матеріалів цілий ряд полімерних кислот і сумішей полімерних кислот з такими матеріалами як шелак, цетиловий спирт і ацетат целюлози. 23 UA 105010 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Рідкі форми, в які сполуки і композиції за даним винаходом можуть бути введені з метою введення шляхом прийому всередину або ін'єкції, включають водні розчини, сиропи з придатними смаковими добавками, водні або масляні суспензії, і ароматизовані емульсії з їстівними маслами, такими як бавовняна олія, кунжутна олія, кокосове масло або арахісова олія, а також еліксири і т.п. фармацевтичні носії. Композиції для інгаляції або інсуфляції включають розчини і суспензії у фармацевтично прийнятних, водних або органічних розчинниках або їх сумішах, і порошки. Рідкі або тверді композиції можуть містити придатні фармацевтично прийнятні допоміжні речовини, як описано вище. У деяких варіантах композиції вводять перорально або інтраназально в дихальні шляхи для місцевої або системної дії. Композиції можуть бути розпилені з використанням небулайзера та інертних газів. Розпилені розчини можна вдихати безпосередньо з пристрою для розпилення, або пристрій для розпилення може бути приєднаний до намету, масок або вентилятора з переривчастим позитивним тиском. Розчин, суспензію або композиції у формі порошку можна вводити через рот або інтраназально з пристроїв, які доставляють препарат відповідним чином. Кількість сполуки або композиції для введення хворому варіюватиме в залежності від складу композиції для введення, мети введення, наприклад, профілактика або терапія, стану хворого, способу введення і т.п. При терапевтичному застосуванні композиції можна вводити пацієнту, який вже страждає на захворювання, в кількості, достатній для вилікування або, як мінімум частково, для зупинки симптомів захворювання і його ускладнень. Ефективні дози будуть залежати від патологічного стану, що підлягає лікуванню, а також від рішення клініциста, яке буде залежати від таких факторів, як тяжкість захворювання, вік, маса тіла, загальний стан хворого і т.п. Композиції, які вводять хворому, можуть набувати форми фармацевтичних композицій, описаних вище. Вказані композиції можуть бути стерилізовані традиційними методами стерилізації або стерилізуючою фільтрацією. Водні розчини можуть бути розфасовані для застосування у формі розчинів або ліофілізовані, ліофілізований препарат поєднують із стерильним водним носієм перед введенням. pH препаратів сполуки звичайно буде становити від 3 до 11, більш переважно, від 5 до 9, і найбільш переважно, від 7 до 8. Слід розуміти, що застосування деяких згаданих вище допоміжних речовин, носіїв або стабілізаторів буде приводити до утворення фармацевтичних солей. Терапевтичні дози сполук за даним винаходом може варіювати у відповідності, наприклад, до конкретного показання, для якого призначене лікування, способу введення сполуки, стану здоров'я і патологічного стану хворого та рішення лікаря. Доля або концентрація сполуки за винаходом у фармацевтичній композиції може варіювати в залежності від цілого ряду факторів, в тому числі дозування, хімічних властивостей (наприклад, гідрофобність) і способу введення. Наприклад, сполуки за винаходом можуть бути забезпечені у водному буферизованому фізіологічному розчині, що містить від приблизно 0,1 до приблизно 10 %, мас/об сполуки для парентерального введення. Деякі типові інтервали дози становлять від приблизно 1 мг/кг до приблизно 1 г/кг маси тіла на добу. У деяких варіантах інтервал дози становить від приблизно 0,01 мг/кг до приблизно 100 мг/кг маси тіла на добу. Ймовірно, дозування буде залежати від таких змінних, як вид і ступінь прогресування захворювання або розладу, загальний стан здоров'я конкретного пацієнта, відносна біологічна ефективність вибраної сполуки, склад допоміжних речовин і спосіб введення. Ефективні дози можуть бути екстрапольовані на базі кривих "доза-реакція", одержаних в результаті досліджень in vitro або на тваринних моделях. Сполуки за винаходом можуть також бути введені в комбінації з одним або більше додаткових активних інгредієнтів, які можуть включати будь-який фармацевтичний засіб, наприклад, противірусні засоби, вакцини, антитіла, засоби для підсилення імунітету, імуносупресанти, протизапальні засоби і т.п. Мічені сполуки і методи аналізу Інший аспект даного винаходу стосується флуоресцентного барвника, спінової мітки, мічених важкими металами або радіоактивними ізотопами сполук за винаходом, придатних не тільки для візуалізації, але і для аналізів, як in vitro, так і in vivo з метою локалізації і кількісного визначення ферменту ІДО в зразках тканини, в тому числі людини, та для ідентифікації лігандів ферменту ІДО шляхом інгібування зв'язування мічених сполуки. Відповідно, даний винахід включає аналізи ферменту ІДО, які включають такі мічені сполуки. Даний винахід додатково включає мічені ізотопами сполуки Формули I. "Мічена ізотопом" або "мічена радіоактивним ізотопом" сполука являє собою сполуку за винаходом, де один або більше атомів замінені або заміщені атомом, атомна маса або атомне число якого відмінні від атомної маси або атомного числа, що звичайно зустрічаються в природі (тобто, природних). Придатні радіонукліди, які можуть бути введені в сполуки за даним винаходом, включають, не 24 UA 105010 C2 2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 3 обмежуючись ними, H (також позначається як D для дейтерію), H (також позначається як T для 11 13 14 13 15 15 17 18 18 35 36 82 75 76 77 123 124 125 131 тритію), C, C, C, N, N, O, O, O, F, S, Cl, Br, Br, Br, Br, I, I, I та I. Вид радіонукліду, введеного в дані мічені радіоактивними ізотопами сполуки, буде залежати від конкретного застосування такої міченої радіоізотопом сполуки. Наприклад, для введення мітки у фермент ІДО in vitro і конкурентного аналізу, найбільш придатними загалом будуть сполуки, які 3 14 82 125 131 35 містять H, C, Br, I, I або S. Для радіовізуалізації найбільш придатними загалом будуть 11 18 125 123 124 131 75 76 77 C, F, I, I, I, I, Br, Br або Br. Слід розуміти, що "міченою радіоізотопом" або "міченою сполукою" є сполука, що містить як мінімум один радіонуклід. У деяких варіантах радіонуклід вибраний з групи, що складається з 3 14 125 35 82 H, C, I, S і Br. Методи синтезу для інкорпорації радіоактивних ізотопів в органічні сполуки придатні для сполук за винаходом і добре відомі з рівня техніки. Мічена радіоізотопом сполука за винаходом може застосовуватися в скринінговому аналізі з метою ідентифікації/оцінки сполуки. В загальних термінах, нещодавно синтезована або ідентифікована сполука (тобто, досліджувана сполука) може бути оцінена щодо здатності зменшувати зв'язування міченої радіоізотопом сполуки за винаходом з ферментом ІДО. Відповідно, здатність досліджуваної сполуки конкурувати з міченою радіоізотопом сполукою за зв'язування з ферментом ІДО безпосередньо корелює з її спорідненістю зв'язування. Набори Даний винахід також включає фармацевтичні набори, придатні, наприклад, для лікування або профілактики пов'язаних з ІДО захворювань або розладів, ожиріння, діабету та інших захворювань, наведених в даному описі, які включають одну або більше ємностей, що містять фармацевтичну композицію, яка містить терапевтично ефективну кількість сполуки за винаходом. Такі набори можуть додатково включати, за бажанням, один або більше різноманітних традиційних фармацевтичних компонентів набору, таких як, наприклад, ємності з одним або більше фармацевтично прийнятними носіями, додаткові ємності і т.п., що буде очевидним для фахівців в даній галузі. Інструкції, у вигляді вкладишу або етикетки, де вказано кількості компонентів для введення, наведені вказівки щодо введення та/або вказівки щодо змішування компонентів, можуть також входити до набору. Винахід буде описаний більш детально за допомогою конкретних прикладів. Наступні приклади наведені для ілюстративних цілей і не призначені для обмеження винаходу в будьякий спосіб. Для фахівців в даній галузі будуть очевидними різноманітні некритичні параметри, які можуть бути змінені або модифіковані з одержанням по суті таких же результатів. Виявлено, що сполуки за Прикладами є інгібіторами ІДО за результатами одного або більше аналізів, описаних в даному описі. ПРИКЛАДИ Приклад 1 4-({2-[(Аміносульфоніл)аміно]етил}аміно)-N-(3-бром-4-фторфеніл)-N'-гідрокси-1,2,5оксадіазол-3-карбоксімідамід OH F N O O H S N H 2N N N Br H H N N O Стадія A: 4-Аміно-N'-гідрокси-1,2,5-оксадіазол-3-карбоксімідамід OH N H 2N NH 2 N N O Малононітрил [Aldrich, продукт № M1407] (320,5 г, 5 моль) додають до води (7 л), попередньо нагрітої до 45 °C та перемішують протягом 5 хв. Одержаний розчин охолоджують на льодяній бані та додають натрію нітрит (380 г, 5,5 моль). Коли температура досягає 10 °C, додають 6 н розчин хлористоводневої кислоти (55 мл). Відбувається помірно екзотермічна реакція, і температура досягає 16 °C. Після проходження 15 хв охолоджуючу баню забирають, і реакційну суміш перемішують протягом 1,5 год. при 16-18 °C. Реакційну суміш охолоджують до 13 °C та додають 50 % водний розчин гідроксиламіну (990 г, 15 моль) у вигляді однієї порції. Температуру збільшують до 26 °C. Коли екзотермічна реакція закінчується, охолоджуючу баню забирають та перемішування продовжують протягом 1 год. при 26-27 °C, потім реакційну суміш 25 UA 105010 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 повільно нагрівають до кипіння із зворотним холодильником. Кип'ятіння із зворотним холодильником продовжують протягом 2 год. і потім реакційну суміш охолоджують протягом ночі. Реакційну суміш перемішують на льодяній бані та додають порціями 6 н розчин хлористоводневої кислоти (800 мл) протягом 40 хв до досягнення pH 7,0. Перемішування продовжують на льодяній бані при 5 °C. Залишок збирають фільтрацією, ретельно промивають водою та сушать під вакуумом (50 °C) з одержанням цільового продукту (644 г, 90 %). РХМС для + 13 C3H6N5O2 (M+H) : співвідношення маси до заряду = 144,0. C ЯМР (75 МГц, CD3OD): δ 156,0, 145,9, 141,3. Стадія B: 4-Аміно-N-гідрокси-1,2,5-оксадіазол-3-карбоксімідoїлхлорид OH N H 2N Cl N N O 4-Аміно-N'-гідрокси-1,2,5-оксадіазол-3-карбоксімідамід (422 г, 2,95 моль) додають до суміші води (5,9 л), оцтової кислоти (3 л) та 6 н розчин хлористоводневої кислоти (1,475 л, 3 екв.) та суспензію перемішують при 42-45 °C до повного розчинення. Додають натрію хлорид (518 г, 3 екв.), та розчин перемішують на бані, що містить суміш лід/вода/метанол. Додають розчин натрію нітриту (199,5 г, 0,98 екв.) у воді (700 мл) протягом 3,5 год., підтримуючи температуру нижче 0 °C. Після закінчення додавання перемішування продовжують на льодяній бані протягом 1,5 год. і потім реакційну суміш нагрівають до 15 °C. Залишок збирають фільтрацією, ретельно промивають водою, вміщують в етилацетат (3,4 л), обробляють безводним натрію сульфатом (500 г) та перемішують протягом 1 год. Суспензію фільтрують крізь натрію сульфат (200 г) і фільтрат упарюють на роторному випарювачі. Залишок розчиняють в метил трет-бутиловому ефірі (5,5 л), обробляють вугіллям (40 г), перемішують протягом 40 хв та фільтрують крізь броунмілерит. Розчинник видаляють за допомогою роторного випарювача, та одержаний продукт сушать під вакуумом (45 °C) з одержанням цільового продукту (256 г, 53,4 %). РХМС + 13 для C3H4ClN4O2 (M+H) : співвідношення маси до заряду = 162,9. C ЯМР (100 МГц, CD3OD): δ 155,8, 143,4, 129,7. Стадія C: 4-Аміно-N'-гідрокси-N-(2-метоксиетил)-1,2,5-оксадіазол-3-карбоксімідамід OH N H 2N O N H N N O 4-Аміно-N-гідрокси-1,2,5-оксадіазол-3-карбоксімідoїлхлорид (200,0 г, 1,23 моль) змішують з етилацетатом (1,2 л). При 0-5 °C додають 2-метоксиетиламін [Aldrich, продукт № 143693] (119,0 мл, 1,35 моль) у вигляді однієї порції при перемішуванні. Температуру реакційної суміші збільшують до 41 °C. Реакційну суміш охолоджують до 0-5 °C. Додають триетиламін (258 мл, 1,84 моль). Після перемішування протягом 5 хв, РХМС показує завершення реакції. Реакційний розчин промивають водою (500 мл) і розчином солі (500 мл), сушать над натрію сульфатом та упарюють з одержанням цільового продукту (294 г, 119 %) у вигляді неочищеного темного + 1 масла. РХМС для C6H12N5O3 (M+H) : співвідношення маси до заряду = 202,3. H ЯМР (400 МГц, ДМСО-d6): δ 10,65 (с, 1 H), 6,27 (с, 2 H), 6,10 (т, J=6,5 Гц, 1 H), 3,50 (м, 2 H), 3,35 (д, J=5,8 Гц, 2 H), 3,08 (с, 3 H). Стадія D: N'-Гідрокси-4-[(2-метоксиетил)аміно]-1,2,5-оксадіазол-3-карбоксімідамід OH N H N O NH 2 N N O 4-Аміно-N'-гідрокси-N-(2-метоксиетил)-1,2,5-оксадіазол-3-карбоксімідамід (248,0 г, 1,23 моль) змішують з водою (1 л). Додають калію гідроксид (210 г, 3,7 моль). Реакційну суміш кип'ятять із зворотним холодильником при 100 °C, витримуючи при цій температурі протягом ночі (15 год.). Дані ТШХ з використанням 50 % розчину етилацетату (що містить 1 % амонію гідроксиду) в гексані показують завершення реакції (для продукту Rf=0,6, для початкового матеріалу Rf=0,5). РХМС також показує завершення реакції. Реакційну суміш охолоджують до кімнатної температури та екстрагують етилацетатом (3 × 1 л). Об'єднані розчини етилацетату сушать над 26 UA 105010 C2 5 10 15 20 25 30 35 натрію сульфатом та упарюють з одержанням цільового продукту (201 г, 81 %) у вигляді + неочищеної твердої речовини майже білого кольору. РХМС для C 6H12N5O3 (M+H) : 1 співвідношення маси до заряду = 202,3 H ЯМР (400 МГц, ДМСО-d6): δ 10,54 (с, 1 H), 6,22 (с, 2 H), 6,15 (т, J=5,8 Гц, 1 H), 3,45 (т, J=5,3 Гц, 2 H), 3,35 (м, 2 H), 3,22 (с, 3 H). Стадія E: N-Гідрокси-4-[(2-метоксиетил)аміно]-1,2,5-оксадіазол-3-карбоксімідoїл хлорид OH N H N O Cl N N O При кімнатній температурі N'-гідрокси-4-[(2-метоксиетил)аміно]-1,2,5-оксадіазол-3карбоксімідамід (50,0 г, 0,226 моль) розчиняють в 6,0 M водному розчині хлористоводневої кислоти (250 мл, 1,5 моль). Додають натрію хлорид (39,5 г, 0,676 моль) з наступним додаванням води (250 мл) та етилацетату (250 мл). При 3-5 °C раніше приготований водний розчин (100 мл) натрію нітриту (15,0 г, 0,217 моль) повільно додають протягом 1 год. Реакційну суміш перемішують при 3-8 °C, витримуючи при цій температурі протягом 2 год. і потім при кімнатній температурі протягом уїк-енду. РХМС показує завершення реакції. Реакційну суміш екстрагують етилацетатом (2 × 200 мл). Об'єднані розчини етилацетату сушать над натрію сульфатом та упарюють з одержанням цільового продукту (49,9 г, 126 %) у вигляді неочищеної твердої + речовини білого кольору. РХМС для C6H10ClN4O3 (M+H) : співвідношення маси до заряду = 1 221,0. H ЯМР (400 МГц, ДМСО-d6): δ 13,43 (с, 1 H), 5,85 (т, J=5,6 Гц, 1 H), 3,50 (т, J=5,6 Гц, 2 H), 3,37(дд, J=10,8, 5,6 Гц, 2 H), 3,25 (с, 3 H). Стадія F: N-(3-Бром-4-фторфеніл)-N'-гідрокси-4-[(2-метоксиетил)аміно]-1,2,5-оксадіазол-3карбоксімідамід OH F N H N O N Br H N N O N-Гідрокси-4-[(2-метоксиетил)аміно]-1,2,5-оксадіазол-3-карбоксімідoїл хлорид (46,0 г, 0,208 моль) змішують з водою (300 мл). Суміш нагрівають до 60 °C. Додають 3-бром-4-фторанілін [Oakwood products, продукт № 013091] (43,6 г, 0,229 моль) та перемішують протягом 10 хв. Додають нагрітий розчин (300 мл води) натрію бікарбонату (26,3 г, 0,313 моль) протягом 15 хв. Реакційну суміш перемішують при 60 °C, витримуючи при цій температурі протягом 20 хв. РХМС показує завершення реакції. Реакційну суміш охолоджують до кімнатної температури та екстрагують етилацетатом (2 × 300 мл). Об'єднані розчини етилацетату сушать над натрію сульфатом та упарюють з одержанням цільового продукту (76,7 г, 98 %) у вигляді неочищеної + твердої речовини коричневого кольору. РХМС для C12H14BrFN5O3 (M+H) : співвідношення маси 1 до заряду = 374,0, 376,0. H ЯМР (400 МГц, ДМСО-d6): δ 11,55 (с, 1 H), 8,85 (с, 1 H), 7,16 (т, J=8,8 Гц, 1 H), 7,08 (дд, J=6,1, 2,7 Гц, 1 H), 6,75 (м, 1 H), 6,14 (т, J=5,8 Гц, 1 H), 3,48 (т, J=5,2 Гц, 2 H), 3,35 (дд, J=10,8, 5,6 Гц, 2 H), 3,22 (с, 3 H). Стадія G: 4-(3-Бром-4-фторфеніл)-3-{4-[(2-метоксиетил)аміно]-1,2,5-оксадіазол-3-іл}-1,2,4оксадіазол-5(4H)-он N O H O N N O N 40 O N Br F Суміш N-(3-бром-4-фторфеніл)-N'-гідрокси-4-[(2-метоксиетил)аміно]-1,2,5-оксадіазол-3карбоксімідаміду (76,5 г, 0,204 моль), 1,1’-карбонілдіімідазолу (49,7 г, 0,307 моль) та етилацетату (720 мл) нагрівають до 60 °C та перемішують протягом 20 хв. РХМС показує завершення реакції. Реакційну суміш охолоджують до кімнатної температури, промивають 1 н розчином HCl (2 × 750 мл), сушать над натрію сульфатом та упарюють з одержанням цільового продукту (80,4 г, 98 %) у вигляді неочищеної твердої речовини коричневого кольору. РХМС для + 1 C13H12BrFN5O4 (M+H) : співвідношення маси до заряду = 400,0, 402,0. H ЯМР (400 МГц, ДМСО 27 UA 105010 C2 d6): δ 7,94 (т, J=8,2 Гц, 1 H), 7,72 (дд, J=9,1, 2,3 Гц, 1 H), 7,42 (м, 1 H), 6,42 (т, J=5,7 Гц, 1 H), 3,46 (т, J=5,4 Гц, 2 H), 3,36 (т, J=5,8 Гц, 2 H), 3,26 (с, 3 H). Стадія H: 4-(3-Бром-4-фторфеніл)-3-{4-[(2-гідроксиетил)аміно]-1,2,5-оксадіазол-3-іл}-1,2,4оксадіазол-5(4H)-он N O H O N N HO N N O Br 5 10 15 20 F 4-(3-Бром-4-фторфеніл)-3-{4-[(2-метоксиетил)аміно]-1,2,5-оксадіазол-3-іл}-1,2,4-оксадіазол5(4H)-он (78,4 г, 0,196 моль) розчиняють в дихлорметані (600 мл). При -67 °C додають бору трибромід (37 мл, 0,392 моль) протягом 15 хв. Реакційну суміш нагрівають до -10 °C впродовж 30 хв. РХМС показує завершення реакції. Реакційну суміш перемішують при кімнатній температурі протягом 1 год. При 0-5 °C реакційну суміш повільно гасять насиченим розчином натрію бікарбонату (1,5 л) протягом 30 хв. Температуру реакційної суміші збільшують до 25 °C. Реакційну суміш екстрагують етилацетатом (2 × 500 мл, органічна фракція, що екстрагується першою, - на дні, та органічна фракція, що екстрагується другою, - вгорі). Об'єднані органічні фракції сушать над натрію сульфатом та упарюють з одержанням цільового продукту (75 г, 99 %) у вигляді неочищеної твердої речовини коричневого кольору. РХМС для C12H10BrFN5O4 + 1 (M+H) : співвідношення маси до заряду = 386,0, 388,0. H ЯМР (400 МГц, ДМСО-d6): δ 8,08 (дд, J=6,2, 2,5 Гц, 1 H), 7,70 (м, 1 H), 7,68 (т, J=8,7 Гц, 1 H), 6,33 (т, J=5,6 Гц, 1 H), 4,85 (т, J=5,0 Гц, 1 H), 3,56 (дд, J=10,6, 5,6 Гц, 2 H), 3,29 (дд, J=11,5, 5,9 Гц, 2 H). Стадія I: 2-({4-[4-(3-Бром-4-фторфеніл)-5-оксо-4,5-дигідро-1,2,4-оксадіазол-3-іл]-1,2,5оксадіазол-3-іл}аміно)етилметансульфонат N O H O N N MsO N 25 30 35 N Br F До розчину 4-(3-бром-4-фторфеніл)-3-{4-[(2-гідроксиетил)аміно]-1,2,5-оксадіазол-3-іл}-1,2,4оксадіазол-5(4H)-ону (1,5 кг, 3,9 моль, містить також деяку кількість бромовмісної сполуки) в етилацетаті (12 л) додають метансульфонілхлорид (185 мл, 2,4 моль) по краплях протягом 1 год. при кімнатній температурі. Триетиламін (325 мл, 2,3 моль) додають по краплях протягом 45 хв, і в ході цього періоду температуру підвищують до 35 °C. Після проходження 2 год., реакційну суміш промивають водою (5 л), розчином солі (1 л), сушать над натрію сульфатом, об'єднують ще з трьома об'ємами такої ж реакційної суміші, і розчинники видаляють під вакуумом з одержанням названого продукту(7600 г, кількісний вихід) у вигляді твердої речовини рудувато+ коричневого кольору. РХМС для C13H11BrFN5O6SNa (M+Na) : співвідношення маси до заряду = 1 485,9, 487,9. H ЯМР (400 МГц, ДМСО-d6): δ 8,08 (дд, J=6,2, 2,5 Гц, 1 H), 7,72 (м, 1 H), 7,58 (т, J=8,7 Гц, 1 H), 6,75 (т, J=5,9 Гц, 1 H), 4,36 (т, J=5,3 Гц, 2 H), 3,58 (дд, J=11,2, 5,6 Гц, 2 H), 3,18 (с, 3 H). Стадія J: 3-{4-[(2-Азидоетил)аміно]-1,2,5-оксадіазол-3-іл}-4-(3-бром-4-фторфеніл)-1,2,4оксадіазол-5(4H)-он N O H O N N N3 N 40 O O N Br F До розчину 2-({4-[4-(3-бром-4-фторфеніл)-5-оксо-4,5-дигідро-1,2,4-оксадіазол-3-іл]-1,2,5оксадіазол-3-іл}аміно)етилметансульфонату (2,13 кг, 4,6 моль, що містить також деяку кількість бромовмісної сполуки) в диметилформаміді (4 л) при перемішуванні в 22 л колбі додають натрію азид (380 г, 5,84 моль). Реакційну суміш нагрівають до 50 °C, витримуючи при цій 28