Імуногенна композиція, придатна для людини, що включає антиген або антигенний препарат у комбінації з ад’ювантом, який містить qs21 у формі ліпосоми та 3d-mpl

Реферат: Винахід стосується імуногенної композиції в об'ємі, прийнятному для людської дози, що включає антиген або антигенний препарат у комбінації з ад'ювантом, де ад'ювант складається з QS21, що представлений у формі ліпосоми, та 3D-MPL, де вказаний QS21 та вказаний 3D-MPL є обидва присутніми у вказаній людькій дозі на рівні від 9 до 30 мкг. У даному винаході додатково запропонована ад'ювантна композиція у відповідному об'ємі дози для людини від 9 до 30 мкг QS21 та 3D-MPL. UA 98612 C2 (12) UA 98612 C2 UA 98612 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Даний винахід стосується удосконалених композицій вакцини, способів їх виготовлення та їх застосування в медицині. Зокрема, у винаході розглядаються композиції ад'ювантної вакцини, де ад'ювант являє собою ліпосомальний препарат, що складається з сапоніну та ліпополісахариду. Даний винахід додатково стосується складу вакцини проти грипу та схем вакцинації для імунізації проти захворювання на грип. Нові композиції або вакцини з удосконаленою імуногенністю завжди потрібні. Як одна із стратегій, застосовують ад'юванти з метою спроби покращення імунної реакції на будь-який конкретний антиген. Ліпополісахариди (ЛПС) являють собою головну поверхневу молекулу і знаходяться виключно у зовнішньому шарі зовнішньої мембрани грам-негативних бактерій. ЛПС перешкоджають знищенню бактерій за допомогою комплементу сироватки і фагоцитарних клітин, вони залучені до росту з утворенням колоній. Ліпополісахариди являють собою групу структурно споріднених складних молекул розміром приблизно 10000 Да і складаються з трьох ковалентно зв'язаних ділянок: (і) ланцюг О-специфічного полісахариду (О-антиген) на зовнішній ділянці; (іі) основний олігосахарид центральної ділянки; (ііі) ліпід А - як найглибша ділянка, що служить як гідрофобний якір, він містить одиниці глюкозаміну дисахариду, які несуть жирні кислоти з довгим ланцюгом. Продемонстровано, що біологічна активність ліпополісахаридів, наприклад, смертельна токсичність, пірогенність і ад'ювантність, пов'язана з фрагментом ліпіду А. На відмінність від цього, імуногенність пов'язана з О-специфічним компонентом полісахариду (О-антигеном). Як ліпополісахариди, так і ліпід А давно відомі своїми сильними ад'ювантними ефектами, але висока токсичність вказаних молекул перешкоджала їх застосуванню при виготовленні композицій вакцин. Отже, зроблені значні зусилля з метою зменшення токсичності ЛПС або ліпіду А із збереженням їх ад'ювантних властивостей. Мутант Salmonella minnesota R595 був виділений в 1966 році з культури батьківського (гладкого) штаму (Luderitz et al. 1966 Ann. N.Y. Acad. Sci. 133:349-374). Був проведений скринінг вибраних колоній щодо їх сприйнятливості до лізису під дією групи фагів, і тільки ті колонії, які виявили вузький інтервал чутливості (чутливі тільки до одного або двох фагів), були вибрані для подальшого вивчення. Дана спроба привела до виділення глибокого шершавого (deep rough) штаму мутанта, який є дефектним з точку зору біосинтезу ліпополісахаридів, його позначили як S. minnesota R595. У порівнянні з іншими ЛПС ліпополісахариди, продуковані мутантом S. minnesota R595, мають відносно просту структуру: (і) вони не містять О-специфічної ділянки, що являє собою ознаку, відповідальну за мінливість від типу дикого гладкого фенотипу до шершавого фенотипу мутанта і приводить до втрати вірулентності; (іі) основна ділянка є дуже короткою, дана властивість збільшує чутливість штаму до різноманітності хімічних речовин; (ііі) фрагмент ліпіду А екстенсивно ацильований і містить до 7 жирних кислот. Ліпід А 4'-монофосфорилу (MPL), який може бути одержаний шляхом кислотного гідролізу ЛПС, екстрагованого з глибокого шершавого штаму мутанта грам-негативних бактерій, зберігає ад'ювантні властивості ліпополісахариду при прояві токсичності, яка зменшується з фактором більше 1000 (з даними смертельної дози на курячих ембріонах) (Johnson et аl. 1987 Rev. Infect. 20 Dis. 9 Suppl:S512-S516). Ліпополісахарид звичайно кип'ятять із зворотним холодильником в розчинах мінеральної кислоти помірної сили (наприклад, 0,1 М НСl) протягом періоду приблизно 30 хвилин. Даний спосіб приводить до дефосфорилювання в положенні 1 та відщеплення карбоксильної групи в положенні 6', даючи в результаті MPL. Ліпід А 3-О-деацильованого монофосфорилу (3D-MPL), який можна одержати шляхом гідролізу MPL в слабко лужних умовах, володіє додатково зменшеною токсичністю при збереженні ад'ювантних властивостей, див. US4.912,094 (Ribi Immunochemicals). Лужний гідроліз звичайно здійснюють в органічному розчиннику, такому як суміш хлороформу/метанолу, шляхом насичення водного розчину слабкої основи, наприклад, 0,5 М розчин карбонату натрію при рН 10.5. Подальшу інформацію щодо одержання 3D-MPL можна отримати, наприклад, з US4,912,094 та WO02/078637 (Corixa Corporation). Сапоніни квілаї являють собою суміш тритерпенових гликозидів, екстрагованих з кори мильного дерева (Quillaja saponaria). Необроблені сапоніни широко застосовують як ад'юванти у ветеринарії. Quil-A являє собою частково очищений водний екстракт матеріалу сапоніну 1 UA 98612 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 квілаї. QS21 являє собою Нрlс очищену нетоксичну фракцію Quil-A, а спосіб його виробництва розкритий (як QA21) в патенті США № 5,057,540. Як приклад, вакцини проти грипу та вакцини проти вірусу бородавки людини (HPV) розроблені з ад'ювантами. Віруси грипу являють собою одні з найбільш розповсюджених вірусів у світі, що вражають як людей, так і худобу. Грип призводить до економічних збитків, захворюваності та навіть смертності із значними показниками. Вірус грипу являє собою оболонковий РНК-вірус з розміром частинки приблизно 125 нм у діаметрі. Він складається в основному з внутрішнього нуклеокапсиду або ядра рибонуклеїнової кислоти (РНК), зв'язаного з нуклеопротеїном, оточеним вірусною оболонкою з ліпідною двошаровою структурою та зовнішніми глікопротеїнами. Внутрішній шар вірусної оболонки складається в основному з матричних білків, а зовнішній шар - здебільшого з ліпідного матеріалу, одержаного від хазяїна. Вірус грипу складається з двох поверхневих антигенів, глікопротеїнової нейрамінідазі (NA) та гемаглютиніну (НА), які з'являються як піки довжиною 1012 нм на поверхні частинок. Саме вказані поверхневі білки, особливо гемаглютинін, визначають антигенну специфічність підтипів грипу. Вказані поверхневі антигени прогресивно, іноді швидко, піддаються деяким змінам, що приводить до антигенних варіацій грипу. Вказані антигенні зміни, які називаються "мінливістю", є непередбачуваними і можуть здійснювати драматичний вплив з імунологічної точки зору, оскільки вони кінець кінцем приводять до появи нових штамів грипу, які надають можливість вірусу уникати імунної системи, спричиняючи добре відомі, майже щорічні епідемії. Всесвітня організація охорони здоров'я у співпраці з національними комітетами з охорони здоров'я і виробниками вакцин визначають штами вірусу грипу, які необхідно включати до вакцини проти грипу кожен сезон. НА являє собою найбільш важливий антиген у визначенні серологічної специфічності різних штамів грипу. Даний білок розміром 75-80 кДа містить численні антигенні детермінанти, деяка кількість яких знаходяться на ділянках, що піддаються послідовним змінам в різних штамах (штам-специфічні детермінанти), а інші - на ділянках, які є спільними для багатьох молекул НА (розповсюджені детермінанти). Віруси грипу спричиняють епідемії майже кожної зими, з розповсюдженістю інфікування вірусом типу А або В до 40 % протягом шести тижнів. Інфікування вірусом грипу призводить до різних патологічних станів, від субклінічної інфекції внаслідок легкої інфекції верхніх дихальних шляхів до тяжкої вірусної пневмонії. Типові епідемії грипу спричиняють зростання в частоті захворювання на пневмонію та захворювань нижніх дихальних шляхів, свідоцтвом чого є збільшення випадків госпіталізації або смертності. Тяжкість захворювання, перш за все, визначається віком хазяїна, його імунним статусом та локалізацією інфекції. Літні люди віком 65 років і старше є особливо вразливими, про що свідчить 80-90 % всіх смертельних випадків, пов'язаних з грипом, в розвинених країнах. Також більш ймовірно, що у осіб з основними хронічними захворюваннями виникнуть ускладнення. Немовлята у віці декількох місяців також можуть перенести тяжке захворювання. Таким чином, вказані групи особливо потребують захисту. Крім даних груп ризику, міністерства охорони здоров'я також рекомендують вакцинацію здорових дорослих, які знаходяться в контакті з людьми похилого віку. Вакцинація відіграє критичну роль в контролі щорічних епідемій грипу. Доступні на даний момент вакцини проти грипу є або інактивованими, або живими атенуйованими вакцинами проти грипу. Інактивовані вакцини проти грипу складаються з трьох можливих форм одержання антигену: суцільний інактивований вірус, субвіріон, де очищені частинки вірусу руйнуються детергентами або іншими реактивами з метою солюбілізації ліпідної оболонки (так звана "розщеплена" вакцина) або очищений НА та NA (субодинична вакцина). Вказані інактивовані вакцини вводять внутрішньом'язово (в/м) або інтраназально (і/н). Вакцини проти грипу всіх видів звичайно являють собою трьохвалентні вакцини. Вони загалом містять антигени, що походять з двох штамів вірусу грипу А та одного штаму вірусу грипу В. Стандартна доза для ін'єкцій 0,5 мл в більшості випадків містить 15 мкг антигенного компоненту гемаглютиніну з кожного штаму, про що свідчать дані простої радіальної імунодифузії (SRD) (J.M. Wood et al.: An improved single radial immunodiffusion technique for the assay of influenza haemagglutinin antigen: adaptation for potency determination of inactivated whole virus and subunit vaccines. J. Biol. Stand. 5 (1977) 237-247; J. M. Wood et al., International collaborative study of single radial diffusion and Immunoelectrophoresis techniques for the assay of haemagglutinin antigen of influenza virus. J. Biol. Stand. 9 (1981) 317-330). 2 UA 98612 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Вакцини проти грипу, що доступні на даний момент, вважаються безпечними для всіх вікових груп (De Donato et al. 1999, Vaccine, 17, 3094-3101). Однак, зареєстровано декілька повідомлень про те, що сучасні вакцини проти грипу неефективні для малюків молодше двох років. До того ж, показники ефективності вакцини для запобігання типовому підтвердженому захворюванню на грип, про які повідомляли, становлять 23-72 % для літніх людей, вказані показники істотно нижчі, ніж показники ефективності 60-90 %, зареєстровані для молодих людей (Govaert, 1994, J. Am. Med. Assoc, 21, 166-1665; Gross, 1995, Ann Intern. Med. 123, 523-527). Продемонстровано, що ефективність вакцини проти грипу корелює з титрами сироватки антитіл інгібування гемаглютинації (НІ) вірусного штаму, а декілька досліджень виявили, що дорослі похилого віку демонструють нижчі титри НІ після імунізації проти грипу, ніж молоді люди (Murasko, 2002, Experimental gerontology, 37, 427-439). Таким чином, на даний час існує потреба в нових вакцинах з удосконаленою імуногенністю. Рецептура антигенної вакцини з сильними ад'ювантами є можливим підходом для підсилення імунних реакцій на субвіріонні антигени. Субодинична вакцина проти грипу з ад'ювантом MF59, у формі емульсії масло-у-воді є комерційно доступною і продемонструвала здатність індукувати вищий титр антитіл, ніж вакцина, одержана з субодиничної вакцини без ад'юванту (De 20 Donato et al. 1999, Vaccine, 17, 3094-3101). Однак, у більш пізній публікації така ж сама вакцина не продемонструвала покращеного профілю в порівнянні з розщепленою вакциною без ад'юванту (Puig-Barbera et al., 2004, Vaccine 23, 283-289). За своїм походженням протягом міжпандемічних періодів віруси грипу циркулюють подібно до вірусів попередньої епідемії. Віруси розповсюджуються серед людей з різними рівнями стану імунітету внаслідок інфекцій, яким люди піддавалися раніше в своєму житті. Така циркуляція за період, звичайно 2-3 роки, дає виділення нових штамів, які змінилися достатньо, щоб знову спричиняти епідемію серед загальної популяції; даний процес має назву "антигенної мінливості". "Варіанти мінливості" можуть здійснювати різний вплив в різних групах населення, регіонах, країнах або континентах в будь-якому одному році, хоча за декілька років їх загальний вплив часто є однаковим. Іншими словами, пандемії грипу відбуваються, коли з'являється новий вірус грипу, проти якого у людській популяції імунітет відсутній. Типові епідемії грипу спричиняють зростання захворюваності на пневмонію та захворювання нижніх відділів дихальних шляхів, про що свідчать підвищені показники госпіталізації або смертності. Більш ймовірно, що такі ускладнення виникнуть у людей похилого віку або осіб з базовими хронічними захворюваннями, але немовлята у віці декількох місяців також можуть перенести тяжке захворювання. З непередбачуваними інтервалами з'являються нові віруси грипу з основним поверхневим антигеном, гемаглютиніном, але з повністю іншим підтипом, ніж у штамів, що циркулювали попереднього сезону. Антигени, що утворюються в результаті, можуть змінитися на 20-50 % по відношенню до відповідного білка штамів, які до того моменту були розповсюджені серед людей. Це може призводити до того, що вірус буде просочуватися крізь "імунітет населення" і спричиняти пандемії. Даний феномен має назву "антигенної мінливості". Вважають, що як мінімум у минулому пандемії відбувалися, коли вірус грипу з різних видів, наприклад, вірус грипу птахів або свиней, перетинав бар'єр видів. Якщо такі віруси мають потенціал розповсюдження від людини до людини, вони можуть поширюватися по всьому світі протягом періоду від декількох місяців до року, спричиняючи в результаті пандемію. Наприклад, в 1957 році (азіатська пандемія грипу) віруси підтипу H2N2 замінили віруси H1N1, які циркулювали в людській популяції як мінімум з 1918 року, коли вперше було виділено даний вірус. Н2НА та N2NA зазнавали антигенної мінливості в період 1957-1968 років до тих пір, поки з появою нового підтипу грипу НА не був замінений в 1968 році (пандемія гонконгського грипу) на H3N2, після якого N2NA продовжував діяти разом з Н3НА (Nakajima et al., 1991, Epidemiol. Infect. 106, 383-395). Особливості штаму вірусу грипу, які надають йому потенціал спричинення спалаху пандемії, є наступними: він містить новий гемаглютинін в порівнянні з гемаглютиніном в існуючих на теперішній час штамах, що можуть супроводжуватися або не супроводжуватися зміною підтипу нейрамінідази; він може передаватися горизонтально в людській популяції; і він є патогенним для людини. Новий гемаглютинін може бути таким, який не виявляється в людській популяції протягом значного періоду часу, ймовірно, протягом ряду десятиліть, наприклад, Н2. Або це може бути гемаглютинін, який раніш не існував в людській популяції, наприклад Н5, Н9, Н7 або Н6, що знайдені у птахів. У будь-якому випадку більшість, або як мінімум велика пропорція, або навіть вся популяція не зіткалася раніше з антигеном і є імунологічно не готовою до нього. 3 UA 98612 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Віруси папіломи являють собою маленькі ДНК-віруси пухлини, які є дуже видоспецифічними. До теперішнього часу описано понад 100 індивідуальних людських генотипів вірусу папіломи (HPV). HPV загалом специфічні або для шкіри (наприклад, HPV-1 та -2), або для слизових оболонок (наприклад, HPV-6 та -11) і звичайно спричиняють доброякісні пухлини (бородавки), які не проходять протягом декількох місяців або років. Такі доброякісні пухлини можуть бути болісними для людини, яка має подібну пухлину, але в цілому, за декількома виключеннями, вказані пухлини не становлять загрозу для життя. Деякі HPV також асоціюються з раком. Найбільш виражена позитивна кореляція між HPV і раком у людини існує між HPV-16 та HPV-18 та карциномою шийки матки. Рак шийки матки являє собою найбільш розповсюджене злоякісне новоутворення в країнах, що розвиваються, приблизно 500000 нових випадків з'являються в світі щорічно. На цей час з технічної точки зору можливо активно боротися з первинними інфекціями HPV-16, і навіть діагностувати рак, що містить HPV-16, застосовуючи вакцини. Огляд перспектив профілактичної та терапевтичної вакцинації проти HPV-16 див. у Cason J., Clin. Immunother. 1994; 1(4) 293-306 and Hagenesee M.E., Infections in Medicine 1997 14(7) 555-556, 559-564. Хоча відбуваються незначні варіації, всі описані геноми HPV містять як мінімум вісім ранніх генів, від Е1 до Е8, та два пізніх генів L1 і L2. Крім того, верхня регуляторна ділянка, що рухається, містить регуляторні послідовності, які, очевидно, контролюють більшість транскрипційних явищ генома HPV. Вакцини, що базуються на HPV L1, описані в WO94/00152, WO94/20137, WO93/02184 та WO94/05792. Подібна вакцина може містити антиген L1 як мономер, капсомер або подібна до вірусу частинка. Способи одержання VLP добре відомі в даній галузі та включають підходи розкомлектації-перекомплектації VLP з метою забезпечення збільшеної гомогенності, наприклад, як описано у WO9913056 та US6245568. Такі частинки можуть додатково складатися з білків L2. Вакцини, що базуються на L2, описані, наприклад, у WO93/00436. Інші підходи до вакцини HPV базуються на ранніх білках, таких як Е7: або злитих білків, наприклад, L2-E7. Все ще існує потреба в удосконалених вакцинах, особливо у випадку грипу та в конкретних пандеміях грипу, а також для популяції людей похилого вік, або у разі вакцин HPV. Ад'юванти, що містять комбінації ліпополісахариду та сапоніни квілаї, розглядали раніш, наприклад у ЕР0671948. Даний патент продемонстрував сильну синергію при комбінації ліпополісахариду (3D-MPL) з сапоніном квілаї (QS21). Зараз знайдено, що добрі ад'ювантні властивості можна забезпечити за допомогою комбінацій ліпополісахариду та сапоніну квілаї як імуностимулюючих засобів в ад'ювантній композиції, навіть тоді, коли імуностимулятори присутні в низьких кількостях в дозі для людини. У першому аспекті даного винаходу запропонована імуногенна композиція, що складається з антигену або його антигенного препарату, в комбінації з ад'ювантною композицією, яка містить імунологічно активну фракцію сапоніну з кори Quillaja Saponaria Molina, представлену у формі ліпосоми та ліпополісахариду. У другому аспекті даного винаходу запропонована імуногенна композиція, що складається з вірусу грипу або його антигенного препарату, в комбінації з ад'ювантом сапоніну, представленим у формі ліпосоми. У конкретному варіанті даного аспекту імуногенна композиція додатково містить похідне ліпіду А, наприклад 3D-MPL. У відповідності до даного винаходу сапоніновий ад'ювант у формі ліпосоми містить активну фракцію сапоніну з кори Quillaja Saponaria Molina таку, як QS21, і стерол, наприклад, холестерин, у співвідношенні сапонін/стерол від 1:1 до 1:100 мас/мас. Зокрема, вказана імуногенна композиція містить антиген з епітопом Т-клітини CD4. Альтернативно, вказана імуногенна композиція містить антиген з епітопом В-клітини. Винахід також стосується застосування вірусу грипу або його антигенного препарату та ад'юванту, що містить імунологічно активну фракцію сапоніну з кори Quillaja Saponaria Molina, представлену у формі ліпосоми та ліпополісахариду, у виробництві імуногенної композиції для запобігання інфікування вірусом грипу та/або захворювання. Винахід також стосується застосування антигену людського вірусу папіломи або антигенів або його антигенного препарату та ад'юванту, що містить імунологічно активну фракцію сапоніну з кори Quillaja Saponaria Molina, представленого у формі ліпосоми та ліпополісахариду, у виробництві імуногенної композиції для запобігання інфекції людським вірусом папіломи та/або захворювання. Винахід також стосується застосування антигену або антигенів цитомегаловірусу або його антигенного препарату та ад'юванту, що містить імунологічно активну фракцію сапоніну з кори Quillaja Saponaria Molina, представленого у формі ліпосоми та ліпополісахариду, у виробництві імуногенної композиції для запобігання інфікування цитомегаловірусом та/або захворювання. 4 UA 98612 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Винахід також стосується застосування визначеного антигену Streptococcus pneumoniae або антигенів або його антигенного препарату та ад'юванту, що містить імунологічно активну фракцію сапоніну з кори Quillaja Saponaria Molina, представленого у формі ліпосоми та ліпополісахариду, у виробництві імуногенної композиції, для запобігання інфікування Streptococcus pneumoniae та/або захворювання. Винахід також стосується застосування антигену Plasmodium falciparum або антигенів або його антигенного препарату та ад'юванту, що містить імунологічно активну фракцію сапоніну з кори Quillaja Saponaria Molina, представленого у формі ліпосоми та ліпополісахариду, у виробництві імуногенної композиції для запобігання інфікування Plasmodium falciparum та/або захворювання на малярію. Винахід також стосується застосування антигену вірусу вітряної віспи або антигенів або його антигенного препарату та ад'юванту, що містить імунологічно активну фракцію сапоніну з кори Quillaja Saponaria Molina, представленого у формі ліпосоми та ліпополісахариду, у виробництві імуногенної композиції для запобігання інфікування вірусом вітряної віспи та/або захворювання. В іншому аспекті запропоновано застосування (а) антигену або його антигенного препарату та (b) ад'юванту, як визначено вище, у виробництві імуногенної композиції для стимулювання у людини як мінімум одного, або як мінімум двох або всіх з наступних явищ: (і) покращеної імунної реакції Т-клітин CD4 проти вказаного антигену або його антигенного препарату, (ii) покращеної гуморальної імунної реакції проти вказаного антигену або його антигенного препарату, (ііі) покращеної реакції В-лімфоцитів проти вказаного антигену або його антигенного препарату. Зокрема, вказаний антиген являє собою вірус грипу, HPV, цитомегаловірус, вірус вітряної віспи (VZV), антиген Streptococcus pneumoniae або малярії або його антигенний препарат, а вказана людина являє собою особу або популяцію, що піддається ризику, наприклад, дорослий з високим ризиком захворювання, людина похилого віку або немовля. У конкретному варіанті запропоновано застосування антигену або його антигенного препарату та ад'юванту, як визначено в даному описі, у виготовленні імуногенної композиції для вакцинації людини, зокрема людей похилого віку, проти патогена, з якого одержаний антиген в імуногенній композиції. Конкретно вказаний антиген являє собою вірус грипу, людський вірус папіломи, цитомегаловірус, вірус вітряної віспи, Streptococcus pneumoniae, Plasmodium parasite, антиген або антигени або антигенні препарати. Також запропонований спосіб вакцинації, що включає доставку антигену або антигенної композиції, зокрема вірусу грипу або HPV, цитомегаловірусу, вірусу вітряної віспи, Streptococcus pneumoniae, Plasmodium parasite, або його антигенного препарату та ад'юванту, як визначено вище, особі або популяції, які потребують даний антиген. У конкретному варіанті імуногенна композиція може стимулювати покращену імунну реакцію Т-клітин CD4 проти вказаного антигену або його антигенного препарату, і, зокрема, вона може додатково стимулювати або гуморальну імунну реакцію, або покращену реакцію В-лімфоцитів або обидві в порівнянні з реакцією, що відбувається з неад'ювантним антигеном або антигенною композицією. Конкретно, вказана імунна реакція Т-клітин CD4 включає стимулювання перехресно-реактивної реакції Т-хелперів CD4. Конкретно вказана гуморальна імунна реакція включає стимулювання перехресно-реактивної реакції. У подальшому варіанті запропонований спосіб або застосування, як визначено вище, захисту проти інфекції або захворювання, спричиненого патогеном, що являє собою варіант патогена, з якого одержаний антиген в імуногенній композиції. В іншому варіанті запропонований спосіб або застосування, як визначено вище, захисту проти інфекцій або захворювання, спричиненого патогеном, який містить антиген, що являє собою варіант вказаного антигену в імуногенній композиції. У конкретному варіанті запропоновано застосування антигену, зокрема грипу або HPV, або його антигенного препарату у виробництві імуногенної композиції для повторної вакцинації людей, які одержали попередню вакцинацію імуногенною композицією, що містить антиген, зокрема грипу або HPV, або його антигенний препарат в комбінації з ад'ювантом, як описано в даному винаході. У конкретному варіанті композиція, яку застосовують для повторної вакцинації, може додатково містити ад'ювант. В іншому конкретному варіанті імуногенна композиція для повторної вакцинації містить антиген, який складається з розповсюджених епітопів Т-клітин CD4 та антигену або антигенної композиції, застосованій у попередній вакцинації. Конкретно, імуногенна композиція для повторної вакцинації містить вірус грипу або його антигенний препарат, який складається з розповсюджених епітопів Т-клітин CD4 і вірусу грипу або антигенного препарату вірусу, що використовували для першої вакцинації. В одному аспекті повторну вакцинацію проводять суб'єктам, які у попередній сезон одержали вакцину проти грипу. Звичайно повторну вакцинацію проводять як мінімум через 6 5 UA 98612 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 місяців після першої вакцинації, переважно, через 8-14 місяців, більш переважно приблизно, через 10-12 місяців. В іншому аспекті повторну вакцинацію проводять суб'єктам, які одержали композицію, що містить вірус грипу або його антигенний препарат, де як мінімум один штам асоціюється із спалахом пандемії або має потенціал, який асоціюється із спалахом пандемії. У подальшому аспекті даного винаходу запропоновано застосування вірусу грипу або його антигенного препарату з першого штаму грипу у виробництві імуногенної композиції, як визначено в даному винаході, для захисту проти інфекцій грипу, спричинених варіантом штаму грипу. Винахід також стосується способу вакцинації, що включає доставку вірусу грипу або його антигенного препарату та ад'юванту, як визначено в даному винаході. В іншому аспекті запропоновано спосіб вакцинації людини або популяції, які підлягають ризику, наприклад, дорослі з високим ризиком захворювання або люди похилого віку, причому вказаний спосіб включає введення імуногенної композиції проти грипу, яка складається з вірусу грипу або його антигенного препарату в комбінації з ад'ювантом, як визначено в даному винаході. Ще в одному варіанті винаходу пропонується спосіб повторної вакцинації людей, які одержали попередню вакцинацію імуногенної композиції грипу, що складається з антигену грипу або його антигенного препарату з як мінімум одного штаму вірусу грипу в комбінації з ад'ювантом, як визначено в даному винаході, причому вказаний спосіб включає введення вказаній людині імуногенної композиції, яка містить вірус грипу або його або ад'ювантний, або неад'ювантний антигенний препарат. Даний винахід також стосується способу одержання імуногенної композиції, яка містить комбінацію сапонінового ад'юванту у формі ліпосоми з вірусом грипу або його антигенним препаратом і необов'язково з 3D-MPL. Інші аспекти та переваги даного винаходу описані далі в наступному детальному опису його переважних варіантів. Фігура 1 - схематичне представлення одержання MPL. Фігура 2 - гуморальна реакція проти різних штамів грипу після імунізації тхорів експериментальними рецептурами: випробування на інгібування гемаглютинації (GMT +/- ІС95) до і після гетерологічного початку вакцинації (H1N1 A/Stockholm/24/90), після імунізації (H1N1 A/New Caledonia/20/99, H3N2 A/Panama/2007/99 та B/Shangdong/7/97) та після гетерологічної провакційної проби (H3N2 A/Wyoming/3/2003). Фігура 3 - дослідження на тхорах: титру вірусів у назальних змивах після проведення провакційної проби (День 42). Фігура 4 - дослідження на мишах: гуморальна реакція проти трьох штамів вакцини грипу після імунізації мишей експериментальними препаратами: випробування на інгібування гемаглютинації (GMT +/- ІС95) в 21-й день після імунізації (H1N1 A/New Caledonia/20/99, H3N2 A/Wyoming/3/2003 та B/Jiangsu/10/2003). Фігура 5 - дослідження на мишах: проміжна імунна реакція клітин: специфічні по відношенню до грипу реакції Т-клітин + CD4 в 7-й день після імунізації. Фігура 6 - дослідження на мишах: СМІ для CD4 - штам пулу (всі подвійні) - День 0 та День 21. Фігура 7 - GMT в 0 та 21 день для антитіл НІ. Фігура 8: частота місцевих і загальних симптомів у людей (всього і зв'язаних з рівнем 3), про які повідомляли протягом наступного періоду лікарського спостереження протягом 7 днів після імунізації ад'ювантними препаратами проти вірусу грипу, порівняння ад'ювантів з двома різними концентраціями імуностимуляторів. Фігура 9: гуморальні реакції на HPV 16 та 18 L1 у мишей після імунізації ад'ювантними рецептурами HPV, порівняння ад'ювантів з двома різними концентраціями імуностимуляторів. Фігура 10: Клітинно-опосередкована імунна реакція у мишей: внутрішньоклітинне забарвлення цитокіну - VLP16 та 18 CD4+ Т-клітин після імунізації ад'ювантними рецептурами HPV, порівняння ад'ювантів з двома різними концентраціями імуностимуляторів. Фігура 11: продукування специфічних В-лімфоцитів після імунізації ад'ювантними рецептурами HPV, порівняння ад'ювантів з двома різними концентраціями імуностимуляторів. Фігура 12: доклінічне порівняння ад'ювантних вакцин проти S. pneumoniae у мишей, порівняння ад'ювантів з двома різними концентраціями імуностимуляторів. Фігура 13: титр ELISA анти-gB морських свинок після імунізації ад'ювантною вакциною Gb, порівняння ад'ювантів з двома різними концентраціями iмуностимуляторів. Фігура 14: титр нейтралізуючих анти-ЦМВ антитіл у морських свинок після імунізації ад'ювантною вакциною Gb, порівняння ад'ювантів з двома різними концентраціями імуностимуляторів. 6 UA 98612 C2 Фігура 15: титр ELISA анти-gB мишей після імунізації ад'ювантною вакциною gВ. Фігура 16: титр нейтралізуючих анти-ЦМВ антитіл мишей імунізації ад'ювантною вакциною gВ. 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Фігура 17: дослідження на мишах: клітинно-опосередкований специфічний імунітет CD4+ та CD8+ проти ЦМВ після повторної стимуляції пулом пептидів gВ (7 днів після другої імунізації). Фігура 18: дослідження на мишах: клітинно-опосередкований специфічний імунітет CD4+ проти ЦМВ після повторної стимуляції двома різними дозуваннями фонду пептидів gВ (21-й день після другої імунізації). Фігура 19: дослідження на мишах: клітинно-опосередкований специфічний імунітет CD8+ проти ЦМВ після повторної стимуляції двома різними дозуваннями фонду пептидів gВ (21-й день після другої імунізації). Фігура 20: середнє геометричне значення титру антитіл (GMT) проти CSP навколопорозоїдного білка після імунізації ад'ювантною вакциною RTS.S у мишей, порівняння ад'ювантів з двома різними концентраціями імуностимуляторів. Фігура 21: середнє геометричне значення титру антитіл (GMT) проти поверхневого антигену гепатиту В (HBs) після імунізації ад'ювантною вакциною RTS.S у мишей, порівняння ад'ювантів з двома різними концентраціями імуностимуляторів. Фігура 22: експресія IL-2 та/або гама-інтерферону ex vivo Т-клітинами CD4 та CD8, специфічними по відношенню до CSP, після імунізації ад'ювантною RTS.S імуногенною композицією, порівняння ад'ювантів з двома різними концентраціями імуностимуляторів. Фігура 23: експресія IL-2 та/або гама-інтерферону ex vivo Т-клітинами CD4 та CD8, специфічними по відношенню до НВ, після імунізації ад'ювантною RTS.S імуногенною композицією, порівняння ад'ювантів з двома різними концентраціями імуностимуляторів. Фігура 24: гуморальні реакції у мишей після імунізації ад'ювантною трьохвалентною розщепленою вакциною проти грипу (A/New Caledonia.A/Wyoming, B/Jiangsu), імуностимулятори в двох різних концентраціях. Фігура 25: Клітинно-опосередкована імунна реакція у мишей після імунізації ад'ювантною трьохвалентною вакциною проти грипу (A/New Caledonia.A/Wyoming, B/Jiangsu), імуностимулятори в двох різних концентраціях. Фігура 26: доклінічні результати досліджень на мишах у порівнянні ад'юванту вакцин VZV gЕ з AS01В або AS01Е. Фігура 27: титр вірусів в назальних змивах після початку введення та проведення провакційної проби з антигенами вірусу грипу - імунізація простою або ад'ювантною A/New Caledonia.A/Wyoming, B/Jiangsu за допомогою ад'ювантних композицій, що містять імуностимулятори в двох різних концентраціях, у тхорів. Фігура 28: Температура тіла у тхорів після початку введення та проведення провакційної проби антигенами грипу. Імунізація простою або ад'ювантною вакциною A/New Caledonia.A/Wyoming, B/Jiangsu за допомогою ад'ювантних композицій, що містять імуностимулятори в двох різних концентраціях. Фігура 29: титр анти-НІ для штамів А рецептури трьохвалентної вакцини після імунізації та проведення провакційної проби препаратами антигену грипу. Імунізація простою або ад'ювантною A/New Caledonia.A/Wyoming, B/Jiangsu за допомогою ад'ювантних композицій, що містять імуностимулятори вдвох різних концентраціях. Фігура 30: титр анти-НІ для штаму B/Jiangsu і мінливого штаму, які використовували для провакційної проби після імунізації та проведення провакційної проби препаратами антигену грипу. Імунізація простою або ад'ювантною вакциною A/New Caledonia.A/Wyoming, B/Jiangsu за допомогою ад'ювантних композицій, що містять імуностимулятори в двох різних концентраціях. Винахідники даного винаходу відкрили, що ад'ювантна композиція, яка містить сапонін, представлений у формі ліпосоми, та ліпополісахарид, де кожен імуностимулятор присутній в кількості 30 мкг або менше на дозу для людини, може покращити імунні реакції на антигенний препарат і в той же час володіти більш низькою реактогенністю, ніж деякі з попередньо відомих рецептур, де імуностимулятори були присутні в більш високих кількостях на дозу для людини. Винахідники даного винаходу також виявили, що рецептура проти грипу, яка становиться з вірусу грипу або його антигенного препарату разом з ад'ювантом, що містить сапонін, представлений у формі ліпосоми, і необов'язково додатково з похідним ліпіду А, наприклад, 3DMPL, могла покращити імунну реакцію Т-клітин CD4 проти вказаного антигену або антигенної композиції в порівнянні з рецептурою, одержаною з неад'ювантним вірусом або його антигенним препаратом. Рецептури з ад'ювантом сапоніну, представленим у формі ліпосоми, переважно застосовують з метою стимулювання реакцій Т-клітин CD4 проти грипу, які можуть виявляти епітопи грипу, представлені молекулами МНС класу II. У даній заявці виявлено, що ефективно 7 UA 98612 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 спрямувати систему клітинно-опосредкованого імунітету з метою збільшення реактивності проти гомологічних і мінливих штамів грипу (в порівнянні з вакцинацією та інфекцією). Саме у конкретному варіанті даного винаходу композиції для застосування за даним винаходом можуть бути здатними забезпечити для людини кращий серозахист проти грипу після повторної вакцинації, як було встановлено кількістю випадків корелятів захисту грипу у людей. До того ж, саме в іншому конкретному варіанті вказана композиція для застосування за даним винаходом також може індукувати більш сильну реакцію В-лімфоцитів після першої вакцинації пацієнта-людини, і більш виражену гуморальну реакцію після повторної вакцинації в порівнянні з неад'ювантною композицією. Ад'ювантні композиції проти грипу відповідно даного винаходу мають декілька переваг: 1) Переважну імуногенність: вони дозволять відновити слабку імунну реакцію у людей похилого віку (старше 50 років, звичайно старше 65 років) до рівнів, що спостерігаються у молодих людей (антитіло та/або реакції Т-клітин); 2) Переважний профіль перехресного захисту: підвищений перехресний захист проти варіантних (мінливих) штамів грипу; 3) Вони також дозволять застосовувати зменшену дозу антигену для подібної реакції, таким чином гарантуючи збільшення можливостей у випадку термінової необхідності (наприклад, пандемії). В іншому аспекті винаходу винахідники відкрили, що ад'ювантна композиція, як визначено в даному описі, демонструє результати імуногенності як з точки зору продукування антитіл, так і частоти поствакцинації CD4, специфічної по відношенню до грипу, що є рівноцінними, або іноді більші, ніж ті, що генеруються з неад'ювантною вакциною. Даний ефект має особливе значення для популяції людей похилого віку і може бути досягнутий з ад'ювантом, як визначено в даному описі, та меншою дозою імуностимуляторів. Крім того, продемонстровано тенденцію, де симптоми реактогенності вищі в групі, яка одержала ад'ювантну вакцину з найвищою концентрацією імуностимуляторів, в порівнянні з групою, яка одержала ад'ювантну вакцину, де імуностимулятори містилися в нижчій концентрації. Вказані дані можуть бути застосовані до інших форм таких же антигенів, а також до інших антигенів. Сапоніновий ад'ювант Ад'ювантна композиція даного винаходу містить ад'ювант сапоніну, представлений у формі ліпосоми. Особливо придатним сапоніном для застосування в даному винаході є Quil А та його похідні. Quil А являє собою препарат сапоніну, добутий з південноамериканського дерева Quillaja Saponaria Molina, він був вперше описаний Dalsgaard et аl, у 1974 році ("Saponin adjuvants", Archiv. fur die gesamte Virusforschung, Vol. 44, Springer Verlag, Berlin, p243-254), як такий, що володіє ад'ювантою активністю. Очищені фрагменти Quil А були добуті за допомогою ВЕРХ, зберігаючи ад'юванту активність без токсичності, пов'язаної з Quil А (ЕР 0 362 278), наприклад, QS7 та QS21 (також відомі як QA7 та QA21). QS-21 являє собою природний сапонін з кори Quillaja saponaria Molina, який стимулює CD8+ цитотоксичні Т-клітини (CTL), клітини Th1 та домінуючу реакцію антитіла lgG2a, і він є переважним сапоніном в контексті даного винаходу. У відповідній формі даного винаходу ад'ювант сапоніну в межах імуногенної композиції являє собою похідне Saponaria molina quil А, переважно імунологічно активної фракції Quil А, наприклад, QS17 або QS21, придатною є QS21. В одному варіанті композиції даного винаходу містять імунологічно активну фракцію сапоніну, істотною мірою в чистій формі. Переважно композиції даного винаходу містять QS21, істотною мірою в чистій формі, тобто QS21 має чистоту як мінімум 90 %, наприклад, як мінімум 95 %, або як мінімум 98 %. У конкретному варіанті QS21 присутній у вигляді менш реактогенної композиції, де він гаситься екзогенним стеролом, наприклад, холестерином. Існують декілька конкретних форм менш реактогенних композицій, де QS21 гаситься екзогенним холестерином. У конкретному варіанті сапонін/стерол знаходиться у формі ліпосомної структури (WO 96/33739, Приклад 1). У даному варіанті ліпосоми відповідно містять нейтральний ліпід, наприклад, фосфатидилхолін, який, відповідно, є некристалічним при кімнатній температурі, наприклад, фосфатидилхолін яєчного жовтка, діолеоїлфосфатидилхолін (DOPC) або ділаурилфосфатидилхолін. Ліпосоми можуть також містити заряджений ліпід, який збільшує стабільність структури ліпосомного QS21 для ліпосом, що складаються з насичених ліпідів. У даних випадках кількість зарядженого ліпіду становить, відповідно, 1-20 % (мас), переважно 5-10 %. Співвідношення стерол до фосфоліпіду становить 1-50 % (моль/моль), відповідно 20-25 %. Відповідні стероли включають п-ситостерол, стігмастерол, ергостерол, ергокальциферол і холестерин. В одному конкретному варіанті ад'ювантна композиція містить холестерин як 8 UA 98612 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 стерол. Дані стероли добре відомі в даній галузі, наприклад холестерин, описаний в Merck Index, 11-е видання, с. 341, як стерол, що зустрічається у природі, знайдений у тваринному жирі. Ад'ювантні композиції даного винаходу, що містять QS21 і стерол, особливо холестерин, демонструють знижену реактогенність в порівнянні з композиціями, де стерол відсутній, при збереженні ад'ювантного ефекту. Дослідження реактогенності можна оцінити у відповідності до способів, розкритих у WO 96/33739. Відповідно даного винаходу під стеролом мають на увазі екзогенний стерол, тобто стерол, що не є ендогенним для організму, з якого одержують антигенний препарат, але його додають до антигенного препарату або згодом, у момент виготовлення рецептури. Звичайно, вказаний стерол можна додавати протягом подальшого виготовлення рецептури антигенного препарату з ад'ювантом сапоніну, використовуючи, наприклад, сапонін у формі, що погашена стеролом. Відповідно екзогенний стерол асоціюється з ад'ювантом сапоніну, як описано у WO 96/33739. Якщо активна фракція сапоніну являє собою QS21, співвідношення QS21: стерол буде звичайно присутній в кількості порядку від 1:100 до 1:1 (мас), переважно від 1:10 до 1:1 (мас), і переважно від 1:5 до 1:1 (мас). Відповідно, присутній додатковий стерол, співвідношення QS21/стерол становить як мінімум 1:2 (мас). В одному варіанті співвідношення QS21/стерол становить 1:5 (мас). Стерол, відповідно, являє собою холестерин. Інші придатні сапоніни походять з рослин Aesculus hippocastanum (каштан кінський) або Gyophilla struthium (качим перекотиполе). Інші сапоніни, які описані в літературі, включають ескін, який описаний в Merck Index (12-е видання: стаття 3737) як суміш сапонінів, що зустрічається в насінні каштану кінського, латинська назва Aesculus hippocastanum. Описане його добування за допомогою хроматографії та очищення (Fiedler, Arzneimittel-Forsch. 4, 213 (1953)), а також за допомогою іонно-обмінних смол (Erbring et al., США 3,238,190). Фракції ескіну були очищені, і показано, що вони є біологічно активними речовинами (Yoshikawa M et al. (Chem Pharm Bull (Tokyo) 1996; серпень, 44(8): 1454-1464)). Сапоальбін з Gypsophilla struthium (R. Vochten et al., 1968, J. Pharm, Belg., 42, 213-226) також описаний, наприклад, відносно продукування ISCOM. Ключовим аспектом даного винаходу є той факт, що імунологічно активний сапонін, що переважно являє собою QS21, можна застосовувати в менших кількостях, ніж вважали придатним раніше, менше 30 мкг, наприклад, від 1 до 30 мкг на дозу імуногенної композиції для людини. Таким чином, у даному винаході пропонується доза імуногенної композиції для людини, що містить імунологічно активний сапонін, переважно QS21, на рівні 30 мкг або менше, наприклад від 1 до 30 мкг. В одному варіанті імуногенна композиція в об'ємі, який придатний для дози для людини, доза імуногенної композиції для людини містить QS21 на рівні приблизно 25 мкг, наприклад, 2030 мкг, переважно від 21 до 29 мкг або від 22 до 28 мкг, або від 23 до 27 мкг, або від 24 до 26 мкг, або 25 мкг. В іншому варіанті доза імуногенної композиції для людини містить QS21 на рівні приблизно 10 мкг, наприклад, 5-15 мкг, переважно від 6 до 14 мкг, наприклад, від 7 до 13 мкг або від 8 до 12 мкг або від 9 до 11 мкг, або 10 мкг. У подальшому варіанті доза для людини імуногенної композиції містить QS21 на рівні приблизно 5 мкг, наприклад, від 1 до 9 мкг, або від 2 до 8 мкг або, відповідно, від 3 до 7 мкг або від 4 до 6 мкг, або 5 мкг. Відповідною кількістю QS21 є, наприклад, будь-яка з 1, 2, 3, 4, 5, б, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30 мкг (мас/об.) на дозу імуногенної композиції для людини. Під терміном "доза для людини" мають на увазі дозу, яка являє собою об'єм, придатний для застосування у людини. Звичайно дана доза знаходиться в межах від 0,3 до 1,5 мл. В одному варіанті доза для людини становить 0,5 мл. У подальшому варіанті доза для людини вища, ніж 0,5 мл, наприклад, 0,6; 0,7; 0,8; 0,9 або 1 мл. У подальшому варіанті, доза для людини знаходиться в межах від 1 мл до 1,5 мл. Даний винахід характеризується тим, що кожна доза для людини містить 30 мкг або менше, наприклад, від 1 до 30 мкг QS21. У винаході додатково пропонується ад'ювантна композиція, що містить 30 мкг або менше, наприклад, від 1 до 30 мкг QS21. Звичайно, така ад'ювантна композиція буде міститися у відповідному об'ємі дози для людини. Якщо ад'ювант, що перебуває в рідкій формі, потрібно скомбінувати з рідкою формою антигенної композиції, то ад'ювантна композиція буде у відповідному об'ємі дози для людини, який становить приблизно половину передбачуваного кінцевого об'єму дози для людини, наприклад, 360 мкл об'єму для передбачуваної дози для людини 0,7 мл, або 250 мкл об'єму для передбачуваної дози для людини 0,5 мл. Ад'ювантну 9 UA 98612 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 композицію розбавляють при комбінації з антигенною композицією з метою одержання кінцевої дози вакцини для людини. Кінцевий об'єм такої дози звичайно буде змінюватися залежно від початкового об'єму ад'ювантної композиції та об'єму антигенної композиції, доданої до ад'ювантної композиції. В альтернативному варіанті рідкий ад'ювант застосовують з метою відновлення композиції ліофілізованого антигену. У даному варіанті відповідний об'єм дози для людини ад'ювантної композиції приблизно дорівнює кінцевому об'єму дози для людини. Рідку ад'ювантну композицію додають до пробірки, що містить композицію ліофілізованого антигену. Кінцева доза для людини може варіювати в межах від 0,5 до 1,5 мл. У конкретному варіанті доза для людини становить 0,5 мл, у вказаному варіанті композиція вакцини даного винаходу буде містити рівень QS21 30 мкг або нижче, наприклад, від 1 до 30 мкг на дозу для людини 0,5 мл, до того ж, у даному варіанті ад'ювантна композиція даного винаходу буде містити рівень QS21 30 мкг або нижче, наприклад, від 1 до 30 мкг на 250 мкл ад'ювантної композиції, або на 500 мкл ад'ювантної композиції, в залежності від того, чи будуть комбінувати ад'ювантну композицію з рідиною, або з композицією ліофілізованого антигену відповідно. Конкретно при комбінуванні з антигеном грипу можна застосовувати кількість QS21, наприклад, 1-100 мкг (мас/об.) на дозу композиції, переважно 10-50 мкг (мас/об.) на дозу композиції. Відповідною кількістю QS21 є, наприклад, будь-яка з 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49 або 50 мкг (мас/об.) на дозу композиції. Більш переважно, кількість QS21 варіює від 25 до 75 мкг (мас/об.) на дозу композиції. Звичайно, доза композиції буде варіюватися від приблизно 0,5 мл до приблизно 1 мл. Типова доза вакцини становить 0,5 мл, 0,6 мл, 0,7 мл, 0,8 мл, 0,9 мл або 1 мл. У переважному варіанті кінцева концентрація QS21 50 мкг міститься у мілілітрі композиції вакцини, або 25 мкг на 0,5 мл дози вакцини. В інших переважних варіантах кінцева концентрація QS21 35,7 мкг або 71,4 мкг міститься у мілілітрі композиції вакцини. Конкретно об'єм дози вакцини 0,5 мл містить 25 мкг або 50 мкг QS21 на дозу. Доза QS21, відповідно, може підсилювати імунну реакцію на антиген у людини. Зокрема, відповідною кількістю QS21 є така, яка покращує імунологічний потенціал композиції в порівнянні з неад'ювантною композицією, або в порівнянні з ад'ювантною композицією з іншою кількістю QS21, будучи прийнятою за профілем реактогенності. Ад'ювант 3D-MPL Композиція додатково містить ад'ювант, що являє собою ліпополісахарид, відповідно нетоксичне похідне ліпіду А, особливо ліпід А монофосфорилу або, більш переважно, ліпід А 3деацильований монофосфорил (3D-MPL). 3D-MPL продається під назвою MPL GlaxoSmithKline Biologicals N.A. і позначається в даному документі як MPL або 3D-MPL, див., наприклад, патенти США №№ 436,727; 4,877,611; 4,866,034 та 4,912,094. Перш за все, 3D-MPL дає реакції CD4+ Т-клітин з фенотипом IFN-g (Th1). 3D-MPL можна одержати за допомогою способів, розкритих в GB 2 220 211 А. З хімічної точки зору він являє собою суміш ліпіду А 3-деацильованого монофосфорилу з 3, 4, 5 або 6 ацильованими ланцюгами. Переважно в композиціях даного винаходу використовують маленьку частинку 3DMPL. Маленька частинка 3D-MPL має такий розмір, що можна здійснити її стерильну фільтрацію крізь фільтр з розміром отворів 0,22 мкм. Такі препарати описані у WO 94/21292. Ключовим аспектом даного винаходу є той факт, що ліпополісахарид, який переважно являє собою 3D-MPL, можна застосовувати в менших кількостях, ніж вважали придатним раніше, менше 30 мкг, наприклад, від 1 до 30 мкг на дозу імуногенної композиції для людини. Таким чином, у даному винаході пропонується доза імуногенної композиції для людини, що містить ліпополісахарид, переважно 3D-MPL, на рівні 30 мкг або менше, наприклад від 1 до 30 мкг. В одному варіанті доза імуногенної композиції для людини містить 3D-MPL на рівні приблизно 25 мкг, наприклад, 20-30 мкг, переважно від 21 до 29 мкг, або від 22 до 28 мкг, або від 23 до 27 мкг, або від 24 до 26 мкг, або 25 мкг. В іншому варіанті доза імуногенної композиції для людини містить 3D-MPL на рівні приблизно 10 мкг, наприклад, від 5 до 15 мкг, переважно від 6 до 14 мкг, наприклад, від 7 до 13 мкг або від 8 до 12 мкг або від 9 до 11 мкг, або 10 мкг. У подальшому варіанті, доза для людини імуногенної композиції містить на рівні приблизно 5 мкг, наприклад між 1 і 9 мкг, або між 2 і 8 мкг або, відповідно, між 3 і 7 мкг або 4 і 6 мкг, або 5 мкг. Відповідною кількістю 3D-MPL є, наприклад, будь-яка з 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30 мкг (мас/об.) на дозу імуногенної композиції для людини. В одному варіанті об'єм дози для людини становить 0,5 мл. У подальшому варіанті імуногенна композиція знаходиться в об'ємі, придатному для дози для людини, об'єм якої 10 UA 98612 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 більше 0,5 мл, наприклад, 0,6; 0,7; 0,8; 0,9 або 1 мл. У подальшому варіанті, доза для людини знаходиться в межах від 1 мл до 1,5 мл. Даний винахід характеризується тим, що кожна доза для людини містить 30 мкг або менше, наприклад, від 1 до 30 мкг 3D-MPL. У винаході додатково пропонується ад'ювантна композиція, що містить 30 мкг або менше, наприклад, від 1 до 30 мкг 3D-MPL. Звичайно, така ад'ювантна композиція буде міститися у відповідному об'ємі дози для людини. Якщо ад'ювант, що перебуває в рідкій формі, необхідно поєднати з рідкою формою антигенної композиції, то ад'ювантна композиція буде міститися у відповідному об'ємі дози для людини, який становить приблизно половину передбачуваного кінцевого об'єму дози для людини, наприклад, 360 мкл об'єму для передбачуваної дози для людини 0,7 мл, або 250 мкл об'єму для передбачуваної дози для людини 0,5 мл. Ад'ювантну композицію розбавляють при поєднанні з антигенною композицією з метою одержання кінцевої дози імуногенної композиції для людини. Кінцевий об'єм такої дози звичайно буде змінюватися в залежності від початкового об'єму ад'ювантної композиції та об'єму антигенної композиції, доданої до ад'ювантної композиції. В альтернативному варіанті рідку ад'ювантну композицію застосовують з метою відновлення композиції ліофілізованого антигену. У даному варіанті відповідний об'єм дози для людини ад'ювантної композиції приблизно дорівнює кінцевому об'єму дози для людини. Рідку ад'ювантну композицію додають до пробірки, що містить композицію ліофілізованого антигену. Об'єм кінцевої дози для людини може варіювати в межах від 0,5 до 1,5 мл. В конкретному варіанті об'єм дози для людини становить 0,5 мл, у вказаному варіанті композиція вакцини даного винаходу буде містити кількість 3D-MPL 30 мкг або менше, наприклад, від 1 до 30 мкг на дозу для людини 0,5 мл, до того ж, у даному варіанті ад'ювантна композиція даного винаходу буде містити кількість 3D-MPL 30 мкг або менше, наприклад, від 1 до 30 мкг на 250 мкл ад'ювантної композиції, або на 500 мкл ад'ювантної композиції, в залежності від того, чи будуть поєднувати ад'ювантну композицію з рідиною, або з композицією ліофілізованого антигену відповідно. Якщо імуногенна композиція містить вірус грипу або його антигенний препарат, то ад'ювантна композиція, яка складається з сапоніну, представленого у формі ліпосоми, і, необов'язково, додатково з похідним ліпіду А, особливо ліпід А монофосфорилом або, більш переважно, 3D-MPL. У даному варіанті можна застосовувати кількість 3D-MPL, наприклад, 1-100 мкг (мас/об.) на дозу композиції, переважно 10-50 мкг (мас/об.) на дозу композиції. Відповідною кількістю 3D-MPL є, наприклад, будь-яка з 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49 або 50 мкг (мас/об.) на дозу композиції. Більш переважно, кількість 3D-MPL варіює від 25 до 75 мкг (мас/об.) на дозу композиції. Звичайно, об'єм дози композиції буде варіювати від приблизно 0,5 мл до приблизно 1 мл. Типова доза вакцини становить 0,5 мл, 0,6 мл, 0,7 мл, 0,8 мл, 0,9 мл або 1 мл. В одному варіанті кінцева концентрація 3D-MPL 50 мкг міститься у мілілітрі композиції вакцини, або 25 мкг на 0,5 мл дози вакцини. В іншому варіанті кінцева концентрація 3D-MPL 35,7 мкг або 71,4 мкг міститься у мілілітрі композиції вакцини. Конкретно об'єм дози вакцини 0,5 мл містить 25 мкг або 50 мкг 3D-MPL на дозу. Доза 3D-MPL, відповідно, може підсилювати імунну реакцію на антиген у людини. Зокрема, відповідною кількістю 3D-MPL є така, яка покращує імунологічний потенціал композиції в порівнянні з неад'ювантною композицією, або в порівнянні з ад'ювантною композицією, що містить іншу кількість MPL, будучи прийнятою за профілем реактогенності. Відповідні композиції даного винаходу являють собою композиції, де ліпосоми спочатку виготовляють без MPL (як описано у WO 96/33739), а потім додають MPL, переважно у вигляді маленьких частинок розміром менше 100 нм або частинок, для яких можна здійснити стерильну фільтрацію крізь фільтр з розміром частинок 0,22 мкм. Таким чином, MPL не міститься в оболонці везикули (відомий як зовнішній MPL). Композиції, де MPL міститься в оболонці везикули (відомий як внутрішній MPL) також розглядають як аспект даного винаходу. Антиген може міститися в оболонці везикули або міститься за межами оболонки везикули. Переважно, розчинні антигени знаходяться за межами оболонки, тоді як гідрофобні або ліпідовані антигени можуть міститися усередині або за межами оболонки. В одному варіанті ад'ювантна композиція даного винаходу містить як ліпополісахарид, так і імунологічно активний сапонін. У конкретному варіанті даного винаходу ліпополісахарид являє собою 3D-MPL, а імунологічно активний сапонін являє собою QS21. В іншому варіанті даного винаходу ад'ювантна композиція складається в основному з ліпополісахариду та імунологічно активного сапоніну у ліпосомальній рецептурі. Відповідно, в одній формі даного варіанту ад'ювантна композиція складається в основному з 3D-MPL та QS21, вона необов'язково містить стерол, що переважно являє собою холестерин. 11 UA 98612 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 В іншому варіанті даного винаходу ад'ювантна композиція містить ліпополісахарид та імунологічно активний сапонін у ліпосомальній рецептурі в комбінації з одним або більше додаткових імуностимуляторів або ад'ювантів. Відповідно, в одній формі даного варіанту ліпополісахарид являє собою 3D-MPL, а імунологічно активний сапонін являє собою QS21. У конкретному варіанті QS21 та 3D-MPL присутні в однаковій кінцевій концентрації на дозу імуногенної композиції для людини. В одному аспекті даного варіанту доза імуногенної композиції для людини містить кінцевий рівень 25 мкг 3D-MPL та 25 мкг QS21. В іншому варіанті доза імуногенної композиції для людини містить кінцеву кількість 10 мкг як MPL, так і QS21. В іншому конкретному варіанті запропонована ад'ювантна композиція, що має об'єм 250 мкл і містить кількість 25 мкг 3D-MPL та 25 мкг QS21, або 10 мкг кожного з них: MPL та QS21. Антигени, які можна використовувати з ад'ювантними композиціями даного винаходу, містять вірусні, паразитичні, бактеріальні або асоційовані з пухлинами антигени, наприклад, вірус грипу або його антигенний препарат для застосування відповідно даного винаходу, що може являти собою розщеплений вірус грипу або антигенний препарат розщепленого вірусу. В альтернативному варіанті препарат проти грипу може містити інший тип антигену грипу, наприклад, інактивований суцільний вірус або очищений НА та NA (субодинична вакцина), або вірус грипу. В іншому варіанті вірус грипу може являти собою живий атенуйований препарат проти грипу. Розщеплений вірус грипу або антигенний препарат розщепленого вірусу для застосування відповідно даного винаходу переважно являє собою препарат інактивованого вірусу, де частинки вірусу руйнуються детергентами або іншими реактивами з метою солюбілізації ліпідної оболонки. Розщеплений вірус або антигенні препарати розщепленого вірусу виготовляють відповідно за допомогою фрагментації суцільного вірусу грипу як інфекційного, так й інактивованого, з солюбілізуючими концентраціями органічних розчинників або детергентів і подальшим видаленням всього або більшості солюбілізуючого агента та частини або більшості вірусного ліпідного матеріалу. Під розщепленим антигенним препаратом вірусу мається на увазі розщеплений препарат вірусу, який може піддаватися очищенню до деякої міри в порівнянні з розщепленим вірусом при зберіганні більшості антигенних властивостей компонентів розщепленого вірусу. Наприклад, при продукуванні в яйці розщеплений вірус може бути очищений від забруднюючих яєчних білків, або при продукуванні в культурі клітини розщеплений вірус може бути очищений від домішок клітини хазяїна. Антигенний препарат розщепленого вірусу може містити розщеплені антигенні компоненти вірусу більш, ніж одного вірусного штаму. Вакцини, що містять розщеплений вірус (названі "розщеплена вакцина проти грипу") або антигенні препарати розщепленого вірусу звичайно містять залишкові матричні білки та нуклеопротеїни, а іноді ліпіди, а також білки мембранної оболонки. Такі розщеплені вакцини вірусу звичайно будуть містити більшість або всі структурні білки вірусу, хоча необов'язково в тих же пропорціях, в яких вони містяться у суцільному вірусі. Альтернативно, вірус грипу може бути у формі вакцини з суцільного вірусу. Даний факт може бути перевагою над розщепленою вакциною вірусу для пандемічної ситуації, оскільки він дозволяє уникнути невпевненості в тому, чи може розщеплена вакцина вірусу бути успішно продукованою для нового штаму вірусу грипу. Для деяких штамів звичайні детергенти, які використовують для одержання розщепленого вірусу, можуть пошкодити вірус і зробити його непридатним. Хоча завжди існує можливість застосування різних детергентів та/або розробки іншого способу для одержання розщепленої вакцини, це буде вимагати певного часу, якого може не бути в умовах пандемічної ситуації. Крім того, для більшого ступеня впевненості до підходу до суцільного вірусу існує також більша потужність продукування вакцини, ніж для розщепленого вірусу, оскільки втрачаються значні кількості антигену протягом додаткових стадій очищення, необхідних для одержання придатної розщепленої вакцини. В іншому варіанті препарат проти вірусу грипу знаходиться у формі очищеної субодиничної вакцини грипу. Субодиничні вакцини грипу звичайно містять два головних білка оболонки, НА та NA, і можуть мати додаткову перевагу над суцільновіріонними вакцинами, оскільки вони загалом є менш реактогенними, особливо для людей, вакцинованих у молодому віці. Субодиничні вакцини можна приготувати або рекомбінантним способом, або за допомогою очищення із частинок зруйнованого вірусу. В іншому варіанті препарат проти вірусу грипу знаходиться у формі віросоми. Віросоми являють собою сферичні, одношарові везикули, які зберігають функціональні вірусні оболонкові глікопротеїни НА та NA в аутентичній конформації, вставлені у двошарову мембрану фосфоліпідів віросом. Вказаний вірус грипу або його антигенний препарат можна одержати з яєць або з культури клітини. 12 UA 98612 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Наприклад, антиген вірусу грипу або його антигенний препарат відповідно даного винаходу можна одержати за допомогою звичайного способу на яйцях курячих ембріонів, вирощуючи вірус грипу в яйцях і очищуючи одержану алантоїсну рідину. Віруси в яйцях можуть накопичуватися у великих кількостях протягом нетривалого часу. Альтернативно, їх можна одержати будь-яким із способів нового покоління, із застосуванням клітини або культури клітини з метою вирощування вірусу або поверхневих антигенів експресованого рекомбінантного вірусу грипу. Придатні субстрати клітин для вирощування вірусу включають, наприклад, ниркові клітини собаки такі, як MDCK або клітини клону MDCK, MDCK-подібні клітини, ниркові клітини мавпи такі, як клітини AGMK, включаючи клітини Vero, придатні лінії клітин свині, або будь-який інший тип клітин ссавців, придатний для продукування вірусу грипу з метою одержання вакцини. Придатні субстрати клітин також включають людські клітини, наприклад, клітини MRC-5. Придатні субстрати клітин не обмежені лініями клітин; наприклад, первинні клітини такі, як фібробласти курячих ембріонів та пташині лінії клітин, також використовують з метою одержання вакцини. Антиген вірусу грипу або його антигенний препарат можна одержати шляхом будь-якого з цілої низки комерційно застосовуваних способів, наприклад, спосіб розщепленого вірусу грипу, описаний в патенті № DD 300 833 та DD 211 444, включений до даного опису шляхом посилання. Традиційно розщеплений вірусу грипу одержують, застосовуючи обробку розчинником/детергентом, наприклад, три-н-бутилфосфат або діетиловий ефір в комбінації з Твін™ (відомого як розщеплення "Твін-ефір"), і даний спосіб все ще застосовують в деяких засобах для виробництва. Інші агенти, які застосовують зараз для розщеплення, включають детергенти або протеолітичні ферменти, або солі жовчі, наприклад, натрію дезоксихолат, як описано у патенті № DD 155 875, включеному в даний опис як посилання. Детергенти, які можна застосовувати як агенти для розщеплення, включають катіонні детергенти, наприклад, цетилтриметиламонію бромід (СТАВ), інші іонні детергенти, наприклад, лаурилсульфат, тауродезоксихолат, або неіонні детергенти такі, як ті, що описані вище, включаючи Тритон Х100 (наприклад, у способі, описаному Una et al, 2000, Biologicals 28, 95-103) і Тритон N-101, або комбінації будь-яких двох або більше детергентів. Спосіб одержання розщепленої вакцини може включає ряд різних фільтрацій та/або інших стадій відокремлення, наприклад, стадії ультрацентрифугування, ультрафільтрації, зонального центрифугування та хроматографії (наприклад, іонообміном) в різноманітних комбінаціях, і необов'язково, стадію інактивації, наприклад, за допомогою тепла, формальдегіду або ппропіолактону або УФ, який можна проводити до або після розщеплення. Спосіб розщеплення можна проводити як партію, безперервний або напів-безперервний процес. Переважний спосіб розщеплення та очищення для розщепленої імуногенної композиції описаний у WO 02/097072. Переважні антигенні препарати розщепленої вакцини проти грипу відповідно даного винаходу містять залишкову кількість Твіну 80 та/або Тритону Х-100, що залишається із способу одержання, хоча вони можуть додаватися або їх концентрації коректують після одержання розщепленого антигену. Переважною є присутність як Твіну 80, так і Тритону Х-100. Переважними інтервалами для кінцевих концентрацій даних неіонної поверхнево-активних речовин в дозі вакцини є наступні: Твіну 80 0,01-1 %, більш переважно, приблизно 0,1 % (мас/об.), Тритону Х-100-0,001-0,1 % (мас/об.), більш переважно, 0,005-0,02 % (мас./об.). В конкретному варіанті кінцева концентрація для Твіну 80 знаходиться в межах від 0,025 % до 0,09 % (мас/об.). В іншому конкретному варіанті антиген вводять як 2-х порядкову концентровану суміш, яка має концентрацію Твіну 80 у межах від 0,025 % до 0,2 % (мас/об.), і яку необхідно розбавляти вдвічі для одержання кінцевої рецептури з ад'ювантом (або додати буфер у контрольну рецептуру). В іншому конкретному варіанті кінцева концентрація Тритону Х-100 знаходиться у межах від 0,004 % до 0,017 % (мас/об.). В іншому конкретному варіанті антиген вводять як 2-х порядкову концентровану суміш, яка містить концентрацію Тритона Х-100 у межах від 0,005 % до 0,034 % (мас/об.), і яку необхідно розбавляти вдвічі для одержання кінцевої рецептури з ад'ювантом (або додати буфер у контрольну рецептуру). Переважно, препарат проти грипу виготовляють в присутності низького рівня тіомерсалу, або, переважно, за відсутності тіомерсалу. Переважно, препарат проти грипу, отриманий в результаті, є стабільним за відсутності органортутних консервантів, зокрема, даний препарат не містить залишкового тіомерсалу. Зокрема, препарат проти вірусу грипу містить антиген гемаглютиніну, стабілізований за відсутності тіомерсалу, або він знаходиться на низьких рівнях тіомерсалу (звичайно, 5 мкг /мл або менше). Конкретно стабілізацію штаму грипу В проводять за допомогою похідного альфа-токоферолу, наприклад, альфа-токоферолу сукцинат (також 13 UA 98612 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 відомий як вітаміну Е сукцинат, тобто VES). Такі препарати та способи їх одержання розкриті у WO 02/097072. Переважна композиція містить три інактивованих антигени розщепленого віріону, приготовлених із штамів грипу відповідного сезону, рекомендованих Всесвітньою організацією охорони здоров'я. Переважно, вірус грипу або його антигенний препарат та ад'ювант відповідно даного винаходу містяться в одному контейнері. Такий підхід називається "підходом однієї пробірки". Переважно пробірка являє собою попередньо заповнений шприц. В альтернативному варіанті вірус грипу або його антигенний препарат та ад'ювант відповідно даного винаходу містяться в окремих контейнерах або пробірках, їх змішують безпосередньо перед застосуванням або при введенні суб'єкту. Такий підхід називається "підходом двох пробірок". Наприклад, якщо вакцина являє собою двохкомпонентну вакцину для повного об'єму дози 0,7 мл, то сконцентровані антигени (наприклад, сконцентровані тривалентні інактивовані антигени розщепленого віріону) представлені в одній пробірці (335 мкл) (контейнер для антигену), а попередньо заповнений шприц, містить ад'ювант (360 мкл) (контейнер для ад'юванту). Під час ін'єкції вміст пробірки, що містить концентровані трьохвалентні інактивовані антигени розщепленого віріону, витягають з пробірки за допомогою шприца, що містить ад'ювант, після легкого струшування шприца. До введення ін'єкції використовувану голку заміняють голкою для внутрішньом'язового введення, а об'єм доводять до 530 мкл. В даному прикладі одна доза кандидата реконструйованої ад'ювантної вакцини грипу відповідає 530 мкл. В одному аспекті винаходу, де є багатовалентна композиція, як мінімум один штам грипу у вказаній багатовалентній імуногенній композиції, як визначено в даному описі, асоціюється із спалахом пандемії або має потенціал, який асоціюється із спалахом пандемії. Такий штам може також мати назву "пандемічним штамом" у тексті, наведеному нижче. Зокрема, коли вакцина являє собою багатовалентну вакцину, наприклад двовалентну, або трьохвалентну або чотирьохвалентну вакцину, то як мінімум один штам асоціюється із спалахом пандемії або має потенціал, який асоціюється із спалахом пандемії. Придатні штами являють собою, не обмежуючись ними: H5N1, H9N2, H7N7 та H2N2. Вказаний вірус грипу або його антигенний препарат переважно є багатовалентним, наприклад двовалентним або трьохвалентним або чотирьохвалентним. Переважно вірус грипу або його антигенний препарат є трьохвалентним або чотирьохвалентним і містить антигени трьох різних штамів грипу, причому як мінімум один штам, асоційований із спалахом пандемії або має потенціал, який асоціюється із спалахом пандемії. Особливості штаму вірусу грипу, які надають йому потенціал, що спричиняє спалах пандемії, є наступними: він містить новий гемаглютинін в порівнянні з гемаглютиніном існуючих на теперішній час штамів; він може передаватися горизонтально в популяції людей; і він є патогенним для людини. Новий гемаглютинін може бути таким, який не виявляється в людській популяції протягом значного періоду часу, ймовірно, протягом ряду десятиліть, наприклад, Н2. Або це може бути гемаглютинін, який раніше не існував в людській популяції, наприклад Н5, Н9, Н7 або Н6, знайдені у птахів. В будь-якому випадку більшість, або як мінімум велика частина, або навіть вся популяція не зіткалася раніше з антигеном і є імунологічно не готовою до нього. Певні групи людей звичайно піддаються підвищеному ризику стати інфікованими грипом у випадку пандемії. Особливо вразливими є люди похилого віку, пацієнти з хронічними захворюваннями та маленькі діти, але багато молодих і очевидно здорових людей також знаходяться в групі ризику. У випадку грипу Н2 частина популяції, народженої після 1968 року, має підвищений ризик інфікування грипом. Для вказаних груп важливо бути ефективно захищеними, якового скоріше та простим способом. Інша група людей, яка знаходиться в зоні підвищеного ризику, - це мандрівники. Сьогодні люди подорожують більше, ніж будь-коли раніше, а регіони, де з'являється більшість нових вірусів, Китай та Південно-східна Азія, в останні роки стали популярними місцями для подорожей. Така зміна маршрутів для подорожей надає можливість новим вірусам розповсюджуватися у світі за лічені тижні замість місяців або років. Таким чином, для даних груп людей існує конкретна потреба у вакцинації з метою захисту проти грипу в пандемічній ситуації або потенційно пандемічній ситуації. Придатними штамами для даної мети є, не обмежуючись ними: H5N1, H9N2, H7N7 та H2N2. Необов'язково композиція може містити більш, ніж три валентності, наприклад, три непандемічні штами плюс пандемічний штам. Альтернативно композиція може містити три пандемічних штами. Переважно композиція містить три пандемічних штами. Іншими прикладами антигенів для імуногенної композиції даного винаходу є собою стрептококові антигени, такі, як антигени стрептококу групи А або стрептококу групи В, але 14 UA 98612 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 найбільш переважно, Streptococcus pneumoniae. Найбільш переважно, застосовують як мінімум один білок та/або як мінімум один сахаридний антиген. Як мінімум один білковий антиген(и) Streptococcus pneumoniae найбільш переважно вибирають з групи, що складається з: пневмолізину, PspA або його варіантів трансмембранної делеції, PspC або його варіантів трансмембранної делеції, PsaA або його варіантів трансмембранної делеції, гліцеральдегід-3фосфатдегідрогенази, СbрА або його варіантів трансмембранної делеції, PhtA, PhtD, PhtB, PhtE, SpsA, LytB, LytC, LytA, Sp125, Sp101, Sp128, Sp130 та Sp133, або його імунологічно функціонального еквіваленту (наприклад, злиття доменів згаданих вище білків, наприклад, злиті білки PhtDE, описані в WO01 /98334 та WO 03/54007). Деякі композиції описані в WO 00/56359, WO 02/22167 та WO 02/22168 (включені до даного опису шляхом посилання). Антиген може містити антигени капсулярного сахариду (переважно, кон'юговані з білкомносієм), де сахариди (найбільш переважно полісахарид) одержують як мінімум з чотирьох серотипів пневмококу. В одному варіанті чотири серотипи включають 6В, 14, 19F та 23F. У подальшому варіанті до композиції входять як мінімум 7 серотипів, наприклад, серотипи, які походять з серотипів 4, 6В, 9V, 14, 18С, 19F, та 23F. У подальшому варіанті до композиції входять як мінімум 10 серотипів, наприклад, в одному варіанті композиція містить капсулярний сахарид, що походить з серотипів 1, 4, 5, 6В, 7F, 9V, 14, 18С, 19F та 23F (переважно, кон'юговані з білком-носієм). В іншому варіанті імуногенна композиція містить капсулярний сахарид, що походить з серотипів 1, 3, 4, 5, 6В, 7F, 9V, 14, 18С, 19F та 23F, У переважному варіанті даного винаходу включені як мінімум 13 сахаридних антигенів (переважно, кон'юговані з білком-носієм), хоча подальші антигени сахариду, наприклад, 23-валентні (такі, як серотипи 1, 2, 3, 4, 5, 6B, 7F, 8, 9N, 9V, 10А, 11А, 12F, 14, В, 17F, 18С, 19А, 19F, 20, 22F, 23F та 33F) також розглядаються у винаході. Хоча згадані вище сахариди мають перевагу в довжині, природну форму полісахариду, необхідно розуміти, що полісахариди, зменшені в розмірі, також можна використовувати, оскільки вони зберігають імуногенність (див., наприклад, ЕР 497524 та 497525), якщо існує така необхідність при зв'язуванні з білком-носієм. Для запобігання/зменшення інтенсивності пневмонії в популяції літніх людей (+55 років) та отиту середнього вуха у немовлят (віком до 18 місяців) і дітей (звичайно від 18 місяців до 5 років) переважним варіантом даного винаходу буде комбінація багатовалентного сахариду Streptococcus pneumonia, як описано в даному описі, з білком Streptococcus pneumonia, переважно вибраним з групи білків, наведених вище. Комбінацію пневмококових білків також можна придатним чином застосовувати, як описано нижче. Пневмококові білки Антигени Streptococcus pneumonia переважно вибирають з групи, що складається з: білку сімейства полігістидин тріад (Pht), білка сімейства Літ (Lyt), холін-зв'язуючого білка, білків, що містять мотив LPXTG (де X являє собою будь-яку амінокислоту), білків, що містять сигнальну послідовність Типу II LXXC (де X являє собою будь-яку амінокислоту) та білків, що містять мотив сигнальної послідовності Типу І. Переважні приклади в межах вказаних категорій (або мотиви) являють собою наступні білки (вкорочення або його імунологічно функціональний еквівалент): Сімейство Pht (полігістидин тріад) включає білки PhtA, PhtB, PhtD і PhtE. Сімейство характеризується послідовністю ліпідування, двома доменами, відокремленими ділянкою, збагаченою проліном, і декількома гістидиновими тріадами, можливо залученими до зв'язування металу або нуклеозиду або в ферментну активність, (3-5) ділянками, згорнутими в кільця, збереженим N-кінцем і гетерогенним С-кінцем. Воно присутнє у всіх перевірених штамах пневмококів. Гомологічні білки також знайдені у інших стрептококів і Neisseria. Переважні члени даного сімейства включають PhtA, PhtB та PhtD. Більш переважно, воно складається з PhtA або PhtD. Однак, зрозуміло, що терміни Pht, В, D і Е стосуються білків, що містять послідовності, розкриті в цитатах нижче, а також їх варіанти, що зустрічаються в природі (і штучні варіанти) та демонструють гомологію послідовності, ідентичної білкам, на які посилаються, як мінімум на 90 %. Переважно вони є ідентичними як мінімум на 95 %, а найбільш переважною є ідентичність на 97 %. Стосовно білків Pht, PhtA розкритий в WO 98/18930, і те ж саме стосується Sp36. Як визначено вище, він являє собою білок з сімейства полігістидин тріад і містить сигнальний мотив типу II LXXC. PhtD розкритий в WO 00/37105, і також його позначають як SpO36D. Як визначено вище, він також являє собою білок з сімейства полігістидин тріад і містить сигнальний мотив типу II LXXC. PhtB розкритий в WO 00/37105, і також його позначають як SpO36B. Інший член сімейства PhtB являє собою С3-деградуючий поліпептид, як розкрито в 15 UA 98612 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 WO 00/17370. Даний білок також належить до сімейства полігістидин тріад і містить сигнальний мотив типу II LXXC. Переважним імунологічно функціональним еквівалентом є білок Sp42, розкритий в WO 98/18930. Зріз PhtB (приблизно 79 кДа) розкритий в WO99/15675, який також вважають членом сімейства PhtX. PhtE розкритий в WO00/30299, і його позначають як BVH-3. SpsA являє собою холін-зв'язуючий білок (Сbр), розкритий в WO 98/39450. Сімейство Lyt являє собою асоційовані з мембраною білки, пов'язані з лізисом клітини. NКінцевий домен включає холін-зв'язуючий домен(и), однак сімейство Lyt не демонструє всіх ознак, знайдених у сімействі холін-зв'язуючого білка (Cbp), як відзначено нижче, і, таким чином вважають, що для цілей даного винаходу сімейство Lyt відрізняється від сімейства Cbp. На відмінність від сімейства Cbp, С-кінцевий домен містить каталітичний домен сімейства білка Lyt. Сімейство складається з LytA, В та С. Стосовно сімейства Lyt, LytA розкритий в Ronda et al., Eur J Biochem, 164:621-624 (1987). LytB розкритий в WO 98/18930, і його також позначають як Sp46. LytC також розкритий в WO 98/18930, і його також позначають як Sp91. Переважним членом даного сімейства є LytC. Інший переважний варіант являє собою вкорочення сімейства Lyt (особливо LytA), де "Lyt", як визначено вище, і "вкорочення" означають білки, у яких не вистачає 50 % або більше холінзв'язуючої ділянки. Переважно, у таких білків повністю не вистачає холін-зв'язуючої ділянки. Sp125 являє собою приклад пневмококового поверхневого білка із якірним мотивом стінки клітини LPXTG (де X являє собою будь-яку амінокислоту). Встановлено, що будь-який білок даного класу пневмококового поверхневого білка з даним мотивом є придатним в межах контексту даного винаходу, і, таким чином, вважається іншим білком за даним винаходом. Власне Sp125 безпосередньо розкритий в WO 98/18930, він також відомий як ZmpB - цинк металопротеїназа. Sp101 розкритий в WO 98/06734 (де він позначений посиланням # у85993). Він характеризується сигнальною послідовністю типу І. Sp133 розкритий в WO 98/06734 (де він позначений посиланням # у85992). Він також характеризується сигнальною послідовністю типу І. Sp128 та Sp130 розкриті в WO 00/76540. Білки, які використовують у даному винаході, переважно вибирають з групи PhtD, PhtA і PhtE або комбінації 2 або всіх трьох вказаних білків (тобто PhtA+D, A+E, D+E або A+D+E). Інші білкові пневмококові антигени, які можуть бути включені, являють собою один або більше антигенів з групи, що складається з: пневмолізину (також його позначають як Ply; переважно знешкоджений шляхом хімічної обробки або мутацією) [WO 96/05859, WO 90/06951, WO 99/03884], PsaA та його варіантів трансмембранної делеції (Berry & Paton, Infect Immun 1996 30 Dec; 64(12):5255-62), PspA і його варіантів трансмембранної делеції (США 5804193, WO 92/14488, WO 99/53940), PspC і його варіантів трансмембранної делеції (WO 97/09994, WO 99/53940), член сімейства холін-зв'язуючого білка (Cbp) [наприклад, CbpА і його варіантів трансмембранної делеції (WO 97/41151; WO 99/51266)], глицеральдегід-3-фосфатдегідрогенази (Infect. Immun. 1996 64:3544), HSP70 (WO 96/40928), РсрА (Sanchez-Beato et al. FEMS Microbiol Lett 1998, 164:207-14), M подібних білків (Патентована заявка SB, № ЕР 0837130) та адгезину 18627 (Патентована заявка SB, № ЕР 0834568). Даний винахід також включає імунологічно функціональні еквіваленти або вкорочення таких білків (як визначено вище). Стосовно сімейства холін-зв'язуючого білка, члени даного сімейства були спочатку ідентифіковані як пневмококові білки, які можна було очистити за допомогою холін-афінної хроматографії. Всі холін-зв'язуючі білки зв'язані не ковалентним зв'язком з фосфорилхоліновими фрагментами тейхоєвої кислоти стінки клітини та ліпотейхоєвою кислотою, асоційованою з мембраною. Із структурної точки зору, вони містять декілька спільних ділянок у всьому сімействі, хоча справжня природа білків (послідовність амінокислот, довжина, та інш.) може змінюватися. Загалом, холін-зв'язуючі білки складаються з N-кінцевої ділянки (N), збережених повторюваних ділянок (R1 та/або R2), ділянки, збагаченої проліном (Р), і збереженої холін-зв'язуючої ділянки (С), що складається з множинних повторень, що становить приблизно одну половину білка. В даній заявці термін "сімейство холін-зв'язуючого білка (Cbp)" позначає вибраний з групи, що складається з холін-зв'язуючих білків, як ідентифіковано в WO 97/41151, PbcA, SpsA, PspC, CbpA, CbpD та CbpG. CbpA розкритий в WO 97/41151. CbpD і CbpG розкритий в WO 00/29434. PspC розкритий в WO 97/09994. PbcA розкритий в WO 98/21337. Переважно, холін-зв'язуючі білки вибирають з групи, що складається з CbpA, PbcA, SpsA та PspC. Якщо Cbp являє собою інший білок, який використовують, то він може бути вкороченням Cbp, причому "Cbp" визначено вище, а до "вкорочення" відносять білки, у яких не вистачає 50 % або більше холін-зв'язуючої ділянки (С). Переважно, у таких білків не вистачає повністю холінзв'язуючої ділянки. Більш переважно, таким вкороченим білкам не вистачає (і) холін-зв'язуючої ділянки та (іі) також половини частини N-кінця білка, але залишається як мінімум одна 16 UA 98612 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 повторювана ділянка (R1 або R2). Ще більш переважно, вкорочення містить 2 повторювані ділянки (R1 та R2). Приклади таких переважних варіантів являють собою NR1xR2, R1xR2, NR1xR2P та R1xR2P, як проілюстровано в WO99/51266 або WO99/51188, однак, у контексті даного винаходу розглядаються також інші холін-зв'язуючі білки, яким бракує подібної повторюваної ділянки. В композиції за даним винаходом також можуть бути використані Cbp Вкорочення-Lyt химерні білки (або злиття). Переважно він складається з NR1xR2 (або R1xR2, або NR1xR2P, або R1xR2P) Cbp та С-кінцеві частини (Cterm, тобто такі, що не містять холінзв'язуючих доменів) Lyt (наприклад, LytCCterm або Sp91 Cterm). Більш переважно Cbp вибирають з групи, що складається з CbpA, PbcA, SpsA та PspC. Ще більш переважно, він являє собою CbpA. Переважно, Lyt являє собою LytC (його також позначають як Sp91). Також можуть бути використані PspA або PsaA вкорочення, в яких не вистачає холінзв'язуючого домену (С), і які виражаються як білок, злитий з Lyt. Переважно Lyt являє собою LytC. У пневмококовій композиції можливо об'єднати різні пневмококові білки за даним винаходом. Переважну комбінацію білків за даним винаходом вибирають з 2 або більше (3 або 4) різних категорій, наприклад, білки, що містять мотив сигнальної послідовності типу II LXXC (де X являє собою будь-яку амінокислоту, наприклад, сімейства полігістидин тріад (Pht)), холінзв'язуючі білки (Cbp), білки, що містять мотив сигнальної послідовності типу І (наприклад, Sp101), білки, що містять мотив LPXTG (де X являє собою будь-яку амінокислоту, наприклад, Sp128, Sp130), токсини (наприклад, Ply) та інш. Переважні приклади в межах вказаних категорій (або мотиви) являють собою білки, згадані вище, або їх імунологічно функціональні еквіваленти. Токсин + Pht, токсин + Cbp, Pht+Cbp і токсин + Pht+Cbp являють собою переважні комбінації категорії. Переважні придатні комбінації включають, не обмежуючись ними, PhtD+NR1xR2, PhtD+NR1xR2-Sp91 Cterm химерні або злиті білки, PhtD+Ply, PhtD+Sp128, PhtD+PsaA, PhtD+PspA, PhtA+NR1xR2, PhtA+NR1xR2-Sp91 Cterm химерні або злиті білки, PhtA+Ply, PhtA+Sp128, PhtA+PsaA, PhtA+PspA, NR1xR2+LytC, NR1xR2+PspA, NR1xR2+PsaA, NR1xR2+Sp128, R1xR2+LytC, R1xR2+PspA, R1xR2+PsaA. Переважно NR1xR2 (або R1xR2) походить з CbpA або PspC. Більш переважно він походить з CbpA. Особливо переважна комбінація пневмококових білків включає Ply (або вкорочення, або його імунологічно функціональний еквівалент) + PhtD (або вкорочення, або його імунологічно функціональний еквівалент) необов'язково з NR1xR2 (або R1xR2, або NR1xR2P, або R1xR2P). Переважно NR1xR2 (або R1xR2, або NR1xR2P, або R1xR2P) походить з CbpA або PspC. Більш переважно він походить з Сb. Антиген може являти собою кон'югат пневмококового сахариду, що складається з антигенів полісахариду, одержаних з як мінімум чотирьох серотипів, переважно як мінімум семи серотипів, більш переважно, як мінімум десяти серотипів, і як мінімум одного, але переважно 2, 3, або 4, білків Streptococcus pneumoniae, переважно вибраних з групи білків, описаних вище. Переважно один з білків являє собою PhtD (або його імунологічно функціональний еквівалент) та/або Ply (або його імунологічно функціональний еквівалент). Проблема, пов'язана з полісахаридним підходом до вакцинації, полягає в тому, що полісахариди per se є слабкими імуногенами. З метою її подолання сахариди можуть бути кон'югованими з білками-носіями, які забезпечують допомогу Т-клітин. Таким чином, переважно, сахариди, які використовують у даному винаході, зв'язуються з подібним білком-носієм. Приклади таких носіїв, які звичайно застосовують на даний момент для приготування сахаридних імуногенів, включають анатоксини дифтерії та правця (DT, DT CRM197 та ТТ, відповідно), гемоціанін Keyhole Limpet (KLH), ОМРС з N. meningitidis та очищене похідне білку туберкуліну (PPD). Переважний носій для пневмококового сахариду, базуючись на імуногенних композиціях (або вакцинах), являє собою білок D Haemophilus influenzae (ЕР 59461 О-В), або його фрагменти. Фрагменти, придатні для застосування, включають фрагменти, що включають епітопи Т-хелперу. Зокрема, фрагмент білка D переважно буде містити N-кінцеву 1/3 білка. Білок-носій D придатний як носій в композиціях, де кон'юговані множинні антигени пневмококового сахариду. Один або більше пневмококовий сахарид в комбінації може бути придатним чином кон'югованим у білок D. Наступний переважний носій для пневмококового сахариду являє собою безпосередньо пневмококовий білок (як визначається вище в розділі "Пневмококові білки за даним винаходом"). 17 UA 98612 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Сахарид може бути зв'язаний з білком-носієм будь-яким відомим способом (наприклад, Likhite, Патент США 4,372,945 та Armor et аl., Патент США 4,474,757). Переважно здійснюють кон'югацію CDAP (WO 95/08348). Переважно, співвідношення кон'югатів сахариду та білка (мас/мас.) становить від 0,3:1 до 1:1, більш переважно, від 0,6:1 до 0,8:1, і ще більш переважно, приблизно 0,7:1. Особливо переважні композиції за даним винаходом містять один або більше кон'югований пневмококовий сахарид і один або більше пневмококовий білок за даним винаходом. Крім того, пневмококові сахариди та білки можна стабільно зберігати як суцільні компоненти, адсорбовані на алюмінію фосфаті в рідкій формі. В іншому аспекті даного винаходу композиція вакцини може містити антиген людського цитомегаловірусу (HCMV). HCMV - це ДНК-вірус людини, що належить до сімейства вірусів герпеса, і являє собою провідну причину вроджених вад у немовлят, а також спричиняє серйозні медичні проблеми у пацієнтів, що піддаються ризику розладів з боку імунної системи. Клінічне захворювання спричиняє різноманітні симптоми, включаючи пропасницю, гепатит, пневмоніт та інфекційний мононуклеоз. В одному варіанті антиген HCMV являє собою злитий білок або його імуногенне похідне, що складається з частини глікопротеїну HCMV, злитої з частиною глікопротеїну HSV. Глікопротеїн HCMV звичайно являє собою gВ, а глікопротеїн HSV звичайно являє собою gD, зокрема, HSV типу 2 gD (gD2). Злиття звичайно відбувається між амінокислотою N-кінцевої частини білка gB HCMV та амінокислотою С-кінцевої частини білка gD HSV. Як білку gВ HCMV, так і компонентам білка gD HSV злитого білка може не вистачати домену якорю мембрани. Частина білка gB HCMV може містити неподільну форму gB HCMV. Це може бути досягнуте шляхом зміни одної або більше амінокислот на ділянці поділу білка, наприклад, заміни Arg458 та Arg459 на Glu і Thr, відповідно. Частина білка HSV може містити сигнальну послідовність gD2 (амінокислоти 1-25) і необов'язково амінокислоти 26-52 gD2 та/або послідовність з gD2, яка являє собою PEDSALLEDPED або її функціональні еквіваленти, які можуть бути коротшими або довшими. Подальші послідовності з gD HSV можна додавати до злитого білку, наприклад, в Скінці білка gВ HCMV. В одному варіанті злитий білок містить амінокислоти 1-52 білка gD2 HSV, з'єднаних із залишками 28-685 білка gB HCMV. Такий злитий білок позначається gВ685* HCMV. В іншому варіанті послідовність амінокислоти PEDSALLEDPED, яка походить з внутрішньої послідовності gD2, можна включати в кінець С-терміналу білка gВ685* з метою утворення білка, що позначається як gВ685** HCMV. Вказані конкретні злиті білки описані детальніше в WO 95/31555. Інший імуноген, придатний для застосування як вакцина HCMV, являє собою рр65, матричний білок HCMV, як описано в WO 94/00150 (City of Hope). В іншому варіанті даного винаходу імуногенні композиції містять антиген або антигенний препарат, що походить від вірусу папіломи людини (HPV), який, як вважають, відповідає за статеві бородавки (HPV6 або HPV11 та інші), та/або віруси HPV, відповідальні за рак шийки матки (HPV16, HPV18 та інші). В одному варіанті форми профілактичних або терапевтичних композицій проти статевої бородавки містять частинки L1 або капсомери та злиті білки, що складаються з одного або більше антигенів, вибраних з білків Е1, Е2, Е5 Е6, Е7, L1 та L2 вірусу папіломи людини. В одному варіанті форми злитого білка являють собою: L2E7, як розкрито в WO 96/26277, та білка D(1/3)-E7, розкритого в GB 9717953.5 (РСТ/ЕР98/05285). Переважною інфекцією шийки матки є HPV або рак, профілактична або терапевтична композиція може містити антигени HPV 16 або 18. Наприклад, мономери антигену L1 або L2, або антигени L1 або L2, представлені разом як подібні до вірусу частинки (VLP), або один білок L1, представлений в структурі VLP або капсомеру. Такі антигени, подібні до вірусу частинки, та капсомери відомі per se. Див., наприклад, WO94/00152, WO94/20137, WO94/05792, і WO93/02184. Додаткові ранні білки можуть бути включені окремо, або як злиті білки, такі, як Е7, Е2 або, переважно, Е5, наприклад; особливо переважними є варіанти, які включають VLP, що складається із злитих білків L1 Е7 (WO 96/11272). В одному варіанті антигени HPV 16 містять ранні білки Е6 або Е7, злиті з білком-носієм D з метою утворення білок D - злиття Е6 або Е7 з HPV 16, або його комбінації; або комбінації Е6 або Е7 з L2 (WO 96/26277). Альтернативно, ранні білки Е6 та Е7 HPV 16 або 18 можуть бути представленими в єдиній молекулі, переважно в злитті білка D-E6/E7. Така композиція може необов'язково містити як 18 UA 98612 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 білки Е6, так і білки Е7, або обидва з HPV 18, переважно у формі білка D - Е6 або білка D - Е7 злитого білка або білка D E6/E7 злитого білка. Композиція даного винаходу може додатково містити антигени з інших типів HPV, переважно з HPV 31 або 33. Онкогенні типи HPV включають HPV 31, 33, 35, 39, 45, 51, 52, 56, 58, 59, 66 та 68. Таким чином, композиція за даним винаходом може містити антигени з одного або більше вказаних типів HPV, крім HPV 16 та/або HPV 18. HPV L1 VLP або капсомери, придатні за даним винаходом, можуть містити або складатися з L1 повної довжини або імуногенного фрагменту L1. Якщо VLP або капсомер містить або складається з імуногенного фрагменту L1, то відповідні імуногенні фрагменти HPV L1 містять вкорочення, делеції, заміщення або інсерційні мутанти L1. Такі імуногенні фрагменти можуть відповідно підсилювати імунну реакцію, вказана імунна реакція здатна розпізнавати білок L1, наприклад, подібні до вірусу частинки з типу HPV, з якого був одержаний білок L1. Відповідні імуногенні фрагменти L1 містять вкорочені білки L1. В одному аспекті вкорочення видаляє ядерний сигнал локалізації. В іншому аспекті вкорочення являє собою вкорочення Скінця. В іншому аспекті вкорочення С-кінця видалено менше, ніж 50 амінокислот, наприклад, менше, ніж 40 амінокислот. Якщо L1 походить з HPV16, то в іншому аспекті вкорочення С-кінця видалено 34 амінокислоти з HPV16 L1. Якщо L1 походить з HPV18, то в подальшому аспекті вкорочення С-кінця видалено 35 амінокислот з HPV18 L1. Відповідні урізані послідовності L1 для HPV16 та 18 приводяться в WO 06/114312. Послідовність HPV16 може також бути такою, яка розкрита в WO9405792 або US6649167, наприклад, відповідно є вкороченою. Відповідні вкорочення здійснені в положенні, еквівалентному тому, що описувалося вище, що оцінюється за порівнянням послідовностей. Альтернативна послідовність HPV18 розкрита в WO9629413, яка може бути відповідним чином вкороченою. Відповідні вкорочення здійснені в положенні, еквівалентному тому, що описувалося вище, що оцінюється за порівнянням послідовностей. Інші послідовності HPV16 і HPV18 є добре відомими в даній галузі і можуть бути придатними для застосування в даному винаході. Якщо білок L1 походить з іншого типу HPV, то можуть бути використані С-кінцеві вкорочення, відповідні тим, що зроблені для HPV16 та HPV18, базуючись на ДНК або вирівнюванні послідовностей білка. Відповідні вкорочені білків L1 HPV31 та 45 приводяться в WO 06/114312. Відповідні вкорочення, наприклад, HPV 31, 33, 35, 39, 45, 51, 52, 56, 58, 59, 66 та 68, також можуть бути зроблені, в одному аспекті шляхом видалення еквівалентних С-кінцевих частин білка L1 з тих, що описані вище, що оцінюється за порівнянням послідовностей. Білок L1 або імуногенний фрагмент за даним винаходом може необов'язково мати форму злитого білка, наприклад, білка злиття L1 з L2 або раннім білком. Білок L1 HPV, відповідно, має форму капсомеру або подібної до вірусу частинки (VLP). В одному аспекті подібні до вірусу частинки, HPV можна використовувати в даному винаході. Подібні до вірусу частинки, HPV та способи продукування VLP добре відомі в даній галузі. VLP звичайно конструюють з L1 і необов'язково із структурних білків L2 даного вірусу, див. приклад WO9420137, US5985610, WО9611272, US6599508B1, US6361778B1, ЕР 595935. В даному винаході можна використовувати будь-який придатний VLP HPV, який пропонує перехресний захист такий, як L1 або L1+L2 VLP. Відповідно, подібна до вірусу частинка являє собою тільки L1-VLP. Композиція за даним винаходом може містити комбінацію HPV16 L1 VLP та HPV18 L1 VLP, або комбінацію HPV L1 VLP з HPV16, 18, 31 та 45, або більші комбінації, і складається з HPV16 та 18 або HPV16, 18, 31 та 45 L1 VLP, або великі комбінації, причому L1 необов'язково вкорочується, як описано в даному описі. В конкретному варіанті даного винаходу один або більше додаткових антигенів типів HPV, які спричиняють рак, застосовують з антигенами HPV16 та/або 18, причому антигени вибирають з наступних типів HPV: HPV 31, 45, 33, 58 та 52. Як описано в даному описі, антиген може в кожному випадку являти собою L1, наприклад, у формі VLP або капсомерів L1. Таким чином, антигени HPV для застосування в даних композиціях, способах і застосуванні, описані в даному описі, можуть містити або складатися з L1 VLP або капсомерів з HPV16, 18, 31, 45, 33, 58 та 52. L1 VLP можуть являти собою тільки L1-VLP або в комбінації з іншим антигеном, наприклад, з L2 в L1+L2 VLP. Білок L1 може відповідно бути вкороченим, як описано в даному описі. Утворення VLP може бути оцінене за допомогою стандартних методів таких, як електронна мікроскопія та розсіювання світла динамічним лазером. 19 UA 98612 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Подібна до вірусу частинка може складатися з білку L1 повної довжини. В одному аспекті білок L1, який використовують з метою утворення VLP, являє собою вкорочений білок L1, як описано вище. Подібні до вірусу частинки можна одержати в будь-якому придатному субстраті клітин, такі, як дріжджові клітини або клітини комахи, наприклад, в системі експресії паличкового вірусу, тоді як методи одержання VLP добре відомі в даній галузі, наприклад, з посилань WO9913056, США 6416945В1, 6261765В1 та US6245568 даного опису, повний зміст, яких включений шляхом посилання. Подібну до вірусу частинку можна одержати за допомогою методів розкомлектаціїперекомплектації, які можуть дати більш стійкі та/або гомогенні, подібні до вірусу частинки вірусу папіломи. Наприклад, McCarthy et al, 1998 "Quantitative Disassembly and Reassembly of Human Papillomavirus Type 11 Virus like Particles in Vitro" J. Virology 72(1):33-41, описує розкомлектацію та перекомплектацію рекомбінантних, подібних до вірусу частинок L1 HPV11, очищених з клітин комахи, з метою одержання гомогенного препарату VLP. В WO9913056 і US6245568 також описані способи розкомлектації-перекомплектації для виготовлення подібних до вірусу частинок HPV. В одному аспекті HPV VLP одержані, як описано в WO9913056 або US6245568. Композиції за даним винаходом можуть містити антигени або антигенні препарати, одержані з паразитів, що спричиняють малярію, наприклад Plasmodium falciparum або Plasmodium vivax. Наприклад, можливі антигени, що походять з Plasmodium falciparum, містять навкоколопорозоїдний білок (білок CS), RTS1S MSP1, MSP3, LSA1, LSA3, AMA1 і TRAP. RTS являє собою гібридний білок, що складається в істотній мірі із всієї С-кінцевої частини навкоколопорозоїдного білка (CS) P. falciparum, зв'язаного через чотири амінокислоти частини preS2 поверхневого антигену гепатиту В з поверхневим (S) антигеном вірусу гепатиту В. Його повна структура розкрита в міжнародній патентній заявці № РСТ/ЕР92/02591, опублікованій за номером WO 93/10152 з пріоритетної патентної заявки Великобританії №9124390.7. При експресії в дріжджах RTS продукується як частинка ліпопротеїну, а при спільній експресії з антигеном S з HBV він продукує змішану частинку, відому як RTS,S. Антигени TRAP описані в міжнародній патентній заявці PCT/GB89/00895, опублікованій під номером WO 90/01496. Переважний варіант даного винаходу являє собою вакцину проти малярії, де антигенний препарат містить комбінацію RTS.S та антигенів TRAP. Іншими антигенами симпластів, що являють собою вірогідні кандидати на компоненти багатоступінчастої вакцини проти малярії, є P. faciparum MSP1, АМА1, MSP3, ЕВА, GLURP, RAP1, RAP2, секвестрин, PfEMPI, Pf332, LSA1, LSA3, STARP, SALSA, PfEXPI, Pfs25, Pfs28, PFS27/25, Pfs16, Pfs48/45, Pfs230 та їх аналоги в Plasmodium spp. Один варіант даного винаходу являє собою композицію, що містить білок RTS,S або CS або його фрагмент, наприклад, частину CS RTS,S в комбінації з одним або більше додаткових малярійних антигенів, які можна вибрати, наприклад з групи, що складається з MSP1, MSP3, АМА1, LSA1 або LSA3. Можливі антигени з Р vivax включають навкоколопорозоїдний білок (білок CS) і білок зв'язування антигену Duffy та його фрагменти, наприклад, PvRII (див., наприклад WO02/12292). Інші можливі антигени, які можна застосовувати в імуногенних композиціях за даним винаходом, включають: Стрептококові антигени, такі, як антигени стрептококу групи А або стрептококу групи В, антигени, відповідно одержані з ВІЛ-1 (наприклад, антиген F4 або його фрагменти, або gag або його фрагменти, наприклад р24, tat, nef, gp120 або gp160 або фрагменти будь-якого з них), вірусу герпеса людини такі, як gD або його похідні, або безпосередній ранній білок, наприклад, ІСР27 з HSV1 або HSV2, цитомегаловірусу ((особливо вірусу людини esp) (наприклад, gВ або його похідні), ротавірусу (включаючи живі атенуйовані віруси), вірусу Епштейна-Барра (наприклад, gр350 або його похідні), вірусу вітряної віспи (наприклад, gpl, II та ІЕ63), або вірусу гепатиту такого, як вірус гепатиту В (наприклад, поверхневий антиген гепатиту В або його похідне), вірусу гепатиту А, вірусу гепатиту С і вірусу гепатиту Е, або з інших вірусних патогенів, таких як параміксовіруси: респіраторний синцитіальний вірус (наприклад, білки F, N та G або їх похідні), вірус парагрипу, вірус кору, вірус свинки, віруси папіломи людини (наприклад, HPV6, 11, 16, 18), флавівіруси (наприклад, вірус жовтої гарячки, вірус денге, вірус кліщового енцефаліту, вірус японського енцефаліту) або вірус грипу (суцільний живий або інактивований вірус, розщеплений вірус грипу, вирощений в яйцях або клітинах MDCK, або суцільні віросоми грипу (як описано R. Gluck, Vaccine, 1992, 10, 915-920) або їх очищені або рекомбінантні білки, наприклад НА, NP, NA, або білки М, або їх комбінації), або одержані з бактеріальних патогенів таких, як Neisseria spp, включаючи N. gonorrhea та N. meningitidis (наприклад, капсулярні сахариди та їх кон'югати, трансферин-зв'язуючі білки, лактоферин-зв'язуючі білки, РilС, 20 UA 98612 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 адгезини); S. pyogenes (наприклад, білки М або їх фрагменти, протеаза С5А, ліпотейхоєві кислоти), S. agalactiae, S. mutans; H. ducreyi; Moraxella spp, включаючи М. catarrhalis, також відомого як Branhamella catarrhalis (наприклад, адгезини та інвазини з високою та низькою молекулярною масою; Bordetella spp, включаючи В. pertussis (наприклад, пертактин, токсин коклюшу або його похідні, волокнистий гемаглютинін, аденілатциклаза, фімбрії), В. parapertussis та В. bronchiseptica; Mycobacterium spp., включаючи М. tuberculosis (наприклад, ESAT6, антиген 85А, -В або -С), М. bovis, M. leprae, M. avium, М. paratuberculosis, М. smegmatis; Legionella spp, включаючи L. pneumophila; Escherichia spp, включаючи ентеротоксичні Е. coli (наприклад, фактори колонізації, токсин, нестійкий до тепла, або його похідні, токсин, стійкий до тепла, або його похідні), ентерогеморагічні Е. coli, ентеропатогенні Е. coli (наприклад, подібний до токсину токсин Шига або його похідні); Vibrio spp, включаючи V. cholerae (наприклад, токсин холери або його похідні); Shigella spp, включаючи S. sonnei, S. dysenteriae, S. flexnerii; Yersinia spp, включаючи Y. enterocolitica (наприклад, білок Yop), Y. pestis, Y. pseudotuberculosis; Campylobacter spp, включаючи С. jejuni (наприклад, токсини, адгезини та інвазини) і С. coli; Salmonella spp., включаючи S. typhi, S. paratyphi, S. choleraesuis, S. enteritidis; Listeria spp., включаючи L. monocytogenes; Helicobacter spp, включаючи Н. pylori (наприклад, уреаза, каталаза, токсин вакуолізації); Pseudomonas spp, включаючи P. aeruginosa; Staphylococcus spp., включаючи S. aureus, S. epidermidis; Enterococcus spp., включаючи E. faecalis, E. faecium; Clostridiurn spp., включаючи С. tetani (наприклад, токсин правця та його похідне), С. botulinum (наприклад, токсин ботулізму та його похідне), С. difficile (наприклад, токсини А або В клостридій та їх похідні); Bacillus spp., включаючи В. anthracis (наприклад, токсин ботулізму та його похідні); Corynebacterium spp., включаючи С. diphtheriae (наприклад, токсин дифтерії та його похідні); Borrelia spp., включаючи В. burgdorferi (наприклад, OspA, OspC, DbpA, DbpB), В. garinii (наприклад, OspA, OspC, DbpA, DbpB), B. afzelii (наприклад, OspA, OspC, DbpA, DbpBj), B. andersonii (наприклад, OspA, OspC, DbpA, DbpB), B. hermsii; Ehrlichia spp., включаючи Е. equi та агент гранулоцитного ерліхіозу людини; Rickettsia spp, включаючи R. rickettsii, Chlamydia spp., включаючи С. trachomatis (наприклад, МОМР, гепарин-зв'язуючі білки), С. pneumoniae (наприклад, МОМР, гєпарин-зв'язуючі білки), С. psittaci; Leptospira spp., включаючи L. interrogans; Treponema spp., включаючи Т. pallidum (наприклад, рідкісні білки зовнішньої мембрани), Т. denticola, Т. hyodysenteriae; або одержані з паразитів, таких, як Plasmodium spp., включаючи P. falciparum; Toxoplasma spp., включаючи Т. gondii (наприклад, SAG2, SAG3, Tg34); Entamoeba spp., включаючи E. histolytica; Babesia spp., включаючи B. microti; Trypanosoma spp., включаючи Т. cruzi; Giardia spp., включаючи G. lamblia; Leshmania spp., включаючи L. major, Pneumocystis spp., включаючи P. carinii; Trichomonas spp., включаючи Т. vaginalis; Schisostoma spp., включаючи S. mansoni, або одержані з дріжджів, таких, як Candida spp., включаючи С. albicans; Cryptococcus spp., включаючи С. neoformans. Інші переважні конкретні антигени для М. tuberculosis являють собою, наприклад, Tb Ra12, Tb H9, Tb Ra35, Tb38-1. Erd 14, DPV, MTI, MSL, mTTC2 та hTCC1 (WO 99/51748), Mtb72F та М72. Білки для М. tuberculosis також включають злиті білки та їх варіанти, де як мінімум два, переважно три поліпептиди М. tuberculosis злиті в більший білок. Переважні злиття включають Ra12-TbH9-Ra35, Erd14-DPV-MTI, DPV-MTI-MSL, Erd14-DPV-MTI-MSL-mTCC2, Erd14-DPV-MTIMSL, DPV-MTOЄ-MSL-mTCC2, ТbН9-DPV-MTI (WO 99/51748). Конкретна послідовність Ra12Tbh9-Ra35, яку можна згадати, визначена як SEQ ID NO: 6 WO2006/117240 разом з варіантами, в яких Ser 704 вказаної послідовності мутує, тільки не в серин, наприклад, в Ala, а його похідні включаються в кінець His N-кінця відповідної довжини (наприклад, SEQ ID NO: 2 або 4 WO2006/117240)". Приклади антигенів для Chlamydia spp., наприклад С. trachomatis, вибрані з СТ858, СТ089, СТ875, МОМР, СТ622, PmpD, PmpG та їх фрагментів, SWIB та будь-яких їх імуногенних фрагментів (наприклад, PmpDpd та PmpGpd) та їх комбінації. Переважні комбінації антигенів містять СТ858, СТ089 та СТ875. Конкретні послідовності та комбінації, які можна використовувати, описані в WO2006/104890. Переважні бактеріальні композиції містять антигени, одержані з Haemophilus spp., включаючи Н. influenzae тип В (наприклад, PRP та його кон'югати), нетиповий Н. influenzae, наприклад ОМР26, адгезини з високою молекулярною масою, Р5, Р6, білок D та ліпопротеїн D, фімбрин і пептиди, одержані з фімбрину, (США 5,843,464) або варіанти множинних копій, або їх злиті білки. Похідні поверхневого антигену гепатиту В добре відомі в даній галузі і включають набір антигенів PreS1, PreS2 S, описаний в європейських патентних заявках ЕР-А-414 374; 578, та ЕР 198-474. В одному переважному аспекті рецептури вакцини антигени винаходу містять антиген ВІЛ-1, gр120, особливо при експресії в клітинах СНО. В іншому варіанті композиції антигенів за винаходом містять gD2t, як визначено вище. 21 UA 98612 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Композиції можуть також містити протипухлиний антиген і бути придатними для імунотерапевтичного лікування видів раку. Наприклад, антиген може являти собою антигени відторгнення пухлини такі, як ті, що використовують при раку передміхурової залози, молочної залози, прямої кишки, легень, підшлункової залози, нирок або меланоми. Приклади антигенів включають MAGE 1, 3 та MAGE 4 або інші антигени MAGE такі, як розкриті в WO99/40188, PRAME, BAGE, Lage (також відомі як NY Eos 1) SAGE та HAGE (WO 99/53061) або GAGE (Robbins і Kawakami, 1996, Current Opinions in Immunology 8, pps 628-636; Van den Eynde et al., International Journal of Clinical & Laboratory Research (представлений в 1997 p.); Correale et al. (1997), Journal of the National Cancer Institute 89, p293. Дійсно, вказані антигени експресуються в широкому спектрі типів пухлин, наприклад, меланомі, раку легень, саркомі та раку сечового міхура. Антигени MAGE для застосування в даному винаході можуть бути виражені як злитий білок з посилювачем експресії або з імунологічним злитим партнером. Зокрема, білок MAGE може бути злитим з білком D з Heamophilus infuenzae В або його ліпідованим похідним. Зокрема, злитий партнер може містити першу 1/3 білка D. Такі конструкти розкриті в WO99/40188. Інші пухлино-специфічні антигени включають, не обмежуючись KSA (GA733) пухлиноспецифічними гангліозидами, наприклад, від GM2 та GM3 або їх кон'югатів з білками-носіями; або вказаний антиген може являти собою пептидний гормон, наприклад, гонадотропін-рилізінг гормон повної довжини (GnRH, WO 95/20600), довгий пептид 10 коротких амінокислот, придатний для лікування багатьох видів раку або при імунній кастрації. У переважному варіанті використовують антигени передміхурової залози такі, як простатаспецифічний антиген (PSA), PSCA (PNAS 95(4) 1735-1740 1998), PSMA або антиген, відомий як простаза. Простаза являє собою простата-специфічну протеазу (подібну до трипсину) довжиною 254 амінокислоти із збереженою каталітичною тріадою H-D-S серинпротеази та препептидною послідовністю аміно-кінця, що вказує на потенційну секреторну функцію (P. Nelson, Lu Gan, С. Ferguson, P. Moss, R. Gelinas, L. Hood & K. Wand, "Molecular cloning and characterisation of prostase, an androgen-regulated serine protease with prostate restricted expression, In Proc. Natl. Acad. Sci. USA (1999) 96, 3114-3119). Описана передбачувана ділянка глікозиляту. Передбачена структура є у великій мірі подібною до інших відомих серинпротеаз, демонструючи, що зрілий поліпептид складається з одного домену. Зрілий білок має довжину 224 амінокислоти, причому один епітоп А2 обробляється природно. Послідовність нуклеотидів простази та встановлена послідовність поліпептиду і гомологів розкрита у Ferguson et al. (Proc. Natl. Acad. Sci. USA 1999, 96, 3114-3119) та в міжнародних патентних заявках WO 98/12302 (а також відповідному патенті США 5,955,306), WO 98/20117 (а також відповідних патентах США 5,840,871 та 5,786,148) (простата-специфічний калікреїн) та WO 00/04149 (Р703Р). У даному винаході запропоновано композиції, які містять продукти злиття білка простази, що базуються на білку простази і його фрагментах та гомологах ("похідних"). Такі похідні придатні для застосування в рецептурах терапевтичних вакцин, які корисні для лікування пухлин передміхурової залози. Звичайно фрагмент буде містити як мінімум 20, переважно 50, більш переважно, 100 суміжних амінокислот, як розкрито в патенті та патентних заявках, на які здійснюється посилання вище. Інший переважний антиген передміхурової залози відомий як P501S, SEQ ID NO: 113 WO98/37814. Імуногенні фрагменти та їх частини містять як мінімум 20, переважно 50, більш переважно 100 суміжних амінокислот, як розкрито в патентній заявці, на яку посилаються вище. Наприклад, див. PS108 (WO 98/50567). Інші простата-специфічні антигени відомі з WO98/37418 та WO/004149. Інший являє собою STEAP PNAS 96 14523 14528 7-12 1999. Інші антигени, асоційовані з пухлинами, придатні в контексті даного винаходу, включають: Plu-1 J Biol. Chem 274 (22) 15633-15645, 1999, HASH-1, HasH-2, Cripto (Salomon et al Bioessays 199, 21 61-70, патент США 5654140), криптін - патент США 5 981 215. Крім того, антигени, особливо доречні для терапії раку, також містять тирозиназу та сурвівін. Муцин одержують з пептидів таких, як Mud, див., наприклад, патенти США 5744,144, 5,827,666 WO 8805054, 4,963,484. Конкретно розглянутий Мuс 1, одержаний з пептидів, які містять як мінімум одну повторену одиницю пептиду Мuс 1, переважно як мінімум два таких повторення, що розпізнаються антитілом SM3 (США 6 054 438). Інший муцин, одержаний з пептидів, містить пептид з Мuс 5. Антиген за даним винаходом може являти собою антигени раку молочної залози, такі як her 2 Neu, мамаглобін (Патент США 5668267) або антигени, що розкриті у WO /00 52165, WO99/33869, WO99/19479, WO 98/45328. Антигени her 2 Neu розкриті в патенті США 5,801,005. 22 UA 98612 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Переважно her 2 Neu містять повний позаклітинний домен (складається приблизно з 1-645 амінокислот) або його фрагменти і як мінімум імуногенну частину або повний внутрішньоклітинний домен приблизно 580 амінокислот С-кінця. Зокрема, внутрішньоклітинна частина повинна містити домен фосфорилування або його фрагменти. Такі конструкти розкриті у WO 00/44899. Особливо переважний конструкт відомий як ECD, PD другий відомий як ECD PD, див. WO/00/44899. Для цілей даного опису, her 2 Neu може походити з щура, миші або людини. Композиції можуть містити антигени, асоційовані з механізмами підтримки пухлини (наприклад, ангіогенез, інвазія пухлини), наприклад, tie 2, VEGF. Передбачається, що в композиціях за даним винаходом можна застосовувати антигени Borrelia sp. Наприклад, антигени можуть містити нуклеїнову кислоту, антиген, одержаний з патогена, або антигенні препарати, білок, продукований рекомбінантним способом, або пептиди та химерні злиті білки. Зокрема, антиген являє собою OspA. OspA може являти собою повний зрілий білок в ефективній ліпідованій форми клітини-хазяїна (E. соlі), має назву (Lipo-OspA) або неліпідоване похідне. Такі неліпідовані похідні складаються з неліпідованого NS1-OspA злитого білка, який містить перші 81 амінокислоти N-кінця неструктурованого білка (NS1) вірусу грипу, та повного білка OspA, а інший, MDP-OspA, являє собою неліпідовану форму OspA, який несе 3 додаткові амінокислоти N-кінця. Композиції даного винаходу можна застосовувати для профілактики або терапії алергії. Такі вакцини будуть містити антигени, специфічні (наприклад, Der p1) та неспецифічні алергени (наприклад, пептиди, одержані з lgЕ людини, включаючи, але не обмежуючись, декапептид Стенворта (ЕР 0 477 231 В1)). Композиції за даним винаходом можна також застосовувати для профілактики або терапії інших, крім алергії, хронічних розладів, раку або інфекційних захворювань. Такі хронічні розлади являють собою такі захворювання, як атеросклероз і хвороба Альцгеймера. Композиції за даним винаходом є особливо придатними для імунотерапевтичного лікування захворювань таких як хронічні стани та види раку, а також для терапії хронічних інфекцій. Відповідно, композиції за даним винаходом є особливо придатними для імунотерапії інфекційних захворювань, наприклад, туберкульозу (ТБ), СНІДу та інфекцій вірусом гепатиту В (НерВ). Також, в контексті СНІДу запропоновано спосіб лікування людини, вразливої або такої, що страждає на СНІД. Спосіб полягає у введенні пацієнту вакцини за даним винаходом, таким чином зменшуючи передбачуване падіння кількості CD4+ Т-клітин, спричиненне наступним інфекуванням ВІЛ або сповільнюючи, або зупиняючи падіння CD4+ Т-клітин у людини, яка уже інфікована ВІЛ. Інші антигени містять скоріше бактеріальні (переважно капсулярні) сахариди, ніж вказані пневмококові (або крім них) антигени, описані вище. Полісахаридні антигени звичайно зберігають у вигляді рідкої маси, адсорбованої на алюмінію фосфаті, і, таким чином, для одержання композицій вакцин за даним винаходом вказану у вигляді рідкої маси змішують екстемпорально з ад'ювантом за даним винаходом. Переважно інші бактеріальні сахариди вибирають з групи, що складається з: капсулярного сахариду серогрупи А N. meningitidis (MenA), капсулярного сахариду серогрупи С N. meningitidis (МеnС), капсулярного сахариду серогрупи Y N. meningitidis (MenY), капсулярного сахариду серогрупи W-135 N. meningitidis (MenW), капсулярного сахариду стрептококової групи І групи В, капсулярного сахариду стрептококової групи II групи В, капсулярного сахариду стрептококової групи III групи В, капсулярного сахариду стрептококової групи IV групи В, капсулярного сахариду стрептококової групи V групи В, капсулярного сахариду Staphylococcus aureus типу 5, капсулярного сахариду Staphylococcus aureus типу 8, Vi сахариду з Salmonella typhi, ліпополісахариду N. meningitidis, ліпополісахариду М. catarrhalis та ліпополісахариду Н. influenzae. Під ліпополісахаридом мають на увазі як природний ліпополісахарид (або ліпо-олігосахарид), так і ліпополісахарид, де частина ліпіду А знешкоджена за допомогою будь-якого з низки відомих способів (див., наприклад, WO 97/18837 або WO 98/33923), або будь-яку молекулу, що містить О-полісахарид, одержаний з вказаного ліпополісахариду. Під ліпополісахаридом N. meningitidis мають на увазі один або більше з 12 відомих імунотипів (L1, L2, L3, L4, L5, L6, L7, L8, L9, L10, L11 або L12). Особливо переважні комбінації являють собою композиції, що містять: 1) кон'югований Нib, кон'югований МеnА та кон'югований МеnС; 2) кон'югований Нib, кон'югований MenY та кон'югований МеnС; 3) кон'югований Hib і кон'югований МеnС; та 4) кон'югований МеnА, кон'югований МеnС, кон'югований MenY та кон'югований MenW-135. Кількість PS в кожному із згаданих вище кон'югатів може становити 5 або 10 мкг кожного на 0,5 мл дози для людини. Переважно Нib, МеnА, МеnС, MenW-135 та MenY являють собою кон'югати ТТ. 23 UA 98612 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Проблема, що асоціюється з полісахаридним підходом до вакцинації, полягає в тому, що полісахариди per se являють собою погані імуногени. З метою її подолання сахариди даного винаходу можуть бути кон'югованими з білкамм-носіями, які забезпечують допомогу Т-клітин. Таким чином, сахариди, які використовують у даному винаході, переважно, зв'язуються з подібним білком-носієм. Приклади таких носіїв, які звичайно застосовують на даний момент для приготування сахаридних імуногенів, включають анатоксини дифтерії та правця (DT, DT CRM197 та ТТ, відповідно), гемоціанін фісурелових (KLH), білок D Haemophilus influenzae (ЕР 59461 О-В), ОМРС N. meningitidis та очищене похідне білку туберкуліну (PPD). Сахарид може бути зв'язаний з білком-носієм за допомогою відомого способу (наприклад, Likhite, Патент США 4,372,945 та Armor et аl., Патент США 4,474,757). Переважно, здійснюють кон'югацію CDAP (WO 95/08348). Переважно співвідношення білокхахарид (мас.) для кон'югатів становить від 0,3:1 до 1:1, більш переважно, від 0,6:1 до 0,8:1, і ще більш переважно, приблизно 0,7:1. Комбінації антигенів, які забезпечують захист проти пневмококу та іншого патогена, входять до даного винаходу. Багато педіатричних вакцин на цей час постачають як комбіновані вакцини з метою зменшення кількості ін'єкцій, що повинна отримати дитина. Таким чином, для педіатричних вакцин можна розробити рецептуру з іншими антигенами інших патогенів та пневмококовими вакцинами за даним винаходом. Наприклад, до технології приготування вакцин за даним винаходом можна включити (або вводити окремо, але одночасно) добре відому "трьовалентну" комбіновану вакцину, що містить анатоксин дифтерії (DT), анатоксин правця (ТТ) та компоненти коклюшу [звичайно знешкоджений анатоксин коклюшу (РТ) та/або волоконний гемаглютинін (FHA), необов'язково, з пертактином (PRN) та/або аглютиніном 1+2], наприклад, присутня на ринку вакцина INFANRIX-DTPa™ (SmithKlineBeecham Biologicals), яка містить антигени DT, ТТ, РТ, FHA та PRN, або суцільноклітинний компонент коклюшу, наприклад, такий, як присутня на ринку Tritanrix™, SmithKlineBeecham Biologicals. Комбінована вакцина може також містити інший антиген, наприклад, поверхневий антиген гепатиту В (HBsAg), антигени вірусу поліомієліту (наприклад, інактивований трьохвалентний вірус поліомієліту - IPV), білки зовнішньої оболонки Moraxella catarrhalis, атипові білки Haemophilus influenzae, білки зовнішньої оболонки N. meningitidis В. Прикладами переважних антигенів білка Moraxella catarrhalis, які можна включити до комбінованої вакцини (особливо для запобігання отиту середнього вуха), є: ОМР106 [WO 97/41731 (Antex) & WO 96/34960 (PMC)]; OMP21; LbpA та/або LbpB [WO 98/55606 (PMC)]; TbpA та/або TbpB [WO 97/13785 та WO 97/32980 (PMC)]; CopB [Helminen ME, et al. (1993) Infect. Immun. 61:2003-2010]; UspA1 та/або UspA2 [WO 93/03761 (Університет Техасу)]; OmpCD; HasR (PCT/EP99/03824); PilQ (PCT/EP99/03823); OMP85 (PCT/EPOO/01468); lіроО6 (Великобританія 9917977.2); lіро10 (Великобританія 9918208.1); lipo11 (Великобританія 9918302.2); lipo18 (Великобританія 9918038.2); P6 (PCT/EP99/03038); D15 (PCT/EP99/03822); OmplAl (PCT/EP99/06781); Нlу3 (PCT/EP99/03257); та OmpE. Приклади атипових антигенів Haemophilus influenzae, які можна включити до комбінованої вакцини (особливо для запобігання отиту середнього вуха), включають: білок фімбрину [(США 5766608-Ohio State Research Foundation)] та продукт його злиття, що містять пептиди [наприклад, пептидні злиття LB1 (f); США 5843464 (OSU) або WO 99/64067]; ОМР26 [WO 97/01638 (Cortecs)]; P6 [EP 281673 (Державний Університет Нью-Йорка)]; TbpA та/або TbpB; Hia; Hsf; Hin47; Hif; Hmw1; Hmw2; Hmw3; Hmw4; Hap; D15 (WO 94/12641); білок D (EP 594610); P2; та Р5 (WO 94/26304). Інші розглянуті комбінації являють собою пневмококовий сахарид та білок за даним винаходом в комбінації з вірусними антигенами, наприклад, проти грипу (атенуйовані, розщеплені або субодиничні [наприклад, нейрамінідаза поверхневих глікопротеїнів (NA) та гемаглютинін (НА), див., наприклад, Chaloupka I. et al, Eur. Journal Clin. Microbiol. Infect. Dis. 1996, 15:121-127], RSV (наприклад, антигени F та G або продукти злиття F/G, див., наприклад, Schmidt А. С. et al, J Virol, May 2001, p4594-4603), PIV3 (наприклад, білки HN та F, див. вище Schmidt et al.), з вітряною віспою (наприклад, (атенуйований, глікопротеїн I-V та інш.), і будьякий (або всі) компонент(и) MMR (кір, свинка, краснуха). Переважна педіатрична комбінована вакцина, яка розглядається в даному винаході для повного вилікування або запобігання отиту середнього вуха, містить: один або більше сахаридних антигенів Streptococcus pneumoniae (переважно кон'югованих з білком D), один або більше пневмококових білків (переважно білки, описані вище) та один або більше поверхнево реакційний антигенів Moraxella catarrhalis та/або атиповий Haemophilus influenzae. Білок D можна придатним чином застосовувати як білок-носій для пневмококового сахариду (як згадано вище), оскільки він являє собою імуноген, здатний продукувати захист проміжних В-клітин проти атипового Н. influenzae (ntHi). Антигени Moraxella catarrhalis або атипового Haemophilus influenzae можна включати до вакцини у субодиничній 24 UA 98612 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 формі або можна додавати як антигени, присутні на поверхні міхурців зовнішніх мембрани, одержаних з бактерій. Імуногенні властивості імуногенної композиції, яку застосовують для вакцинації за даним винаходом У даному винаході імуногенна композиція переважно здатна стимулювати покращену імунну реакцію Т-клітин CD4 проти як мінімум одного антигенного компоненту або антигенної композиції в порівнянні з імунною реакцією Т-клітин CD4, одержаною з використанням відповідної неад'ювантної композиції, тобто вона не містить екзогенного ад'юванту (у даному описі вона також означає "просту композицію"). В конкретному варіанті, де імуногенна композиція являє собою композицію проти грипу, і де препарат вакцини проти грипу складається з декількох штамів грипу, один з яких являє собою пандемічний штам, вказана покращена імунна реакція Т-клітин CD4 спрямована проти пандемічного штаму грипу. Під "покращеною імунною реакцією Т-клітин CD4" мають на увазі, що більш виражену реакцію CD4 одержують у ссавця після введення ад'ювантної імуногенної композиції, ніж після введення такої ж композиції без ад'юванту. Наприклад, більш виражену реакцію Т-клітин CD4 одержують у пацієнта-людини при введенні імуногенної композиції, що містить вірус грипу або його антигенний препарат разом з ад'ювантом відповідно даного винаходу, в порівнянні з реакцією, індукованою після введення неад'ювантної імуногенної композиції, що містить вірус грипу або його антигенний препарат. Така рецептура буде придатним чином застосовуватися з метою стимулювання реакції Т-клітин CD4 проти грипу, яка здатна виявляти епітопи грипу, представлені молекулами класу II МНС. Зокрема, але не виключно, вказану покращену імунну реакцію Т-клітин CD4 одержують у імунологічно наївного пацієнта, тобто пацієнта, який є серонегативним по відношенню до вказаного вірусу грипу або антигену. Така серонегативність може бути результатом того, що вказаний пацієнт ніколи не стикався з подібним вірусом або антигеном (так званий "наївний" пацієнт) або, альтернативно, не відреагував на вказаний антиген, з яким зіткнувся одного разу. В конкретному аспекті вказану імунну реакцію Т-клітин CD4 одержують у суб'єкта, який піддається ризику розладу з боку імунної системи, наприклад, у немолодої людини, звичайно 65 років або старше, або дорослої молодої людини, молодше 65 років з високим ризиком розвитку патологічного стану ("дорослий з високим ризиком"), або дитини молодше двох років. Покращену імунну реакцію Т-клітин CD4 можна оцінити шляхом вимірювання кількості клітин, що продукують будь-який з наступних цитокінів: - клітини, що продукують як мінімум два різних цитокіни (CD40L, IL-2, IFN-, TNF); - клітини, що продукують як мінімум CD40L та інший цитокін (IL-2, TNF, IFN-); - клітини, що продукують як мінімум IL-2 та інший цитокін (CD40L, TNF, IFN-); - клітини, що продукують як мінімум IFN- та інший цитокін (IL-2, TNF, CD40L); - клітини, що продукують як мінімум TNF та інший цитокін (IL-2, CD40L, IFN-). Покращена імунна реакція Т-клітин CD4 буде виникати, якщо клітини, що продукують будьякий із згаданих вище цитокінів, будуть присутні у більшій кількості після введення ад’ювантної композиції в порівнянні з введенням неад’ювантної композиції. Звичайно будуть виникати як мінімум один, переважно два з п’яти станів, згаданих у даному описі вище. В конкретному варіанті клітини, що продукують всі чотири цитокіни, будуть присутні у більшій кількості в групі ад’ювантної вакцини в порівнянні з групою неад’ювантної вакцини. Покращену імунну реакцію Т-клітин CD4, що забезпечується за допомогою ад’ювантної композиції проти грипу за даним винаходом, в ідеалі можна одержати після одного одиничного введення. Підхід одиничної дози буде надзвичайно доречним, наприклад, у випадку швидко о клінічнурн спалаху епідемічної ситуації. За певних обставин, особливо для популяції людей похилого віку, або у випадку дітей (молодше 9 років), щеплення яких проти грипу здійснюється вперше, або у випадку пандемій, може бути переважним введення двох доз однієї композиції для даного сезону. Другу дозу вказаної однієї композиції (вона все ще вважається «композицією для першої вакцинації») можна вводити протягом первинної імунної реакції і відповідно планувати. Звичайно другу дозу композиції вводять через декілька тижнів або приблизно один місяць, наприклад, 2 тижні, 3 тижні, 4 тижні, 5 тижнів або 6 тижнів, після введення першої дози з метою допомоги зміцнення імунної системи осіб, несприйнятливих або слабко сприйнятливих до вакцини. В іншому варіанті введення вказаної імуногенної композиції стимулює покращену реакцію Влімфоцитів у пацієнтів, яким вводять ад’ювантну імуногенну композицію в порівнянні з реакцією В-лімфоцитів, індукованою у людей, імунізованих неад’ювантною композицією. Покращена реакція В-лімфоцитів може означати підвищену зустрічальність В-лімфоцитів периферичної 25 UA 98612 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 крові, здатних до диференціації до клітин плазми, що виділяють антитіла до антигену, що зустрічається, за даними вимірювання стимуляції in vitro диференціації. В іншому варіанті введення вказаної імуногенної композиції стимулює покращену гуморальну реакцію у пацієнтів, яким вводять ад’ювантну імуногенну композицію в порівнянні з гуморальною реакцією, індукованою у людей, імунізованих неад’ювантною композицією. Вказану гуморальну імунну реакцію можна виміряти відповідно до будь-якої методики, що наводиться в деталях у прикладі І, особливо в розділах 1.1 (1.1.1), 1.2 (1.2.1) та 1.3 (1.3.5.2). Якщо імуногенна композиція являє собою композицію грипу, то одержують конкретно вказану гуморальну реакцію проти гомологічних і гетероогічних штамів. Зокрема, вказана гетероогічна гуморальна імунна реакція означає гуморальну реакцію між штамами грипу, і її називають «перехресно-реактивною» гуморальною імунною реакцією. Вказана «перехресно-реактивна» гуморальна імунна реакція включає стимулювання реакції проти штаму грипу, що являє собою варіант (дрейф) штаму грипу, який використовують для вакцинації. Приклад подібної реакції ілюстрований в прикладі III.3.1 та у фіг. 2. У конкретному варіанті введення вказаної ад’ювантної імуногенної композиції стимулює як мінімум дві з наступних реакцій: (і) покращену імунну реакцію Т-клітин CD4, (іі) покращену реакцію В-лімфоцитів, (ііі) покращену гуморальну реакцію проти як мінімум одного компоненту антигену(ів) або антигенної композиції в порівнянні з будь-якою імунною реакцією, одержаною за допомогою відповідної неад’ювантної композиції, тобто, не містить екзогенного ад’юванту (у даному описі вона також означає «просту композицію»). В іншому конкретному варіанті вакцинація композицією для першої вакцинації ад’ювантна, не здійснює впливу на реакцію CD8, що піддавався б вимірюванню. Саме у конкретному варіанті даного винаходу композиція, що містить вірус грипу або його антигенний препарат, виготовлена з ад’ювантом сапоніну, представленого у формі ліпосоми, зокрема, сапоніну QS21 в його погашеній формі з холестерином, є ефективною з точки зору стимулювання реакцій Т-клітин у популяції людей, що піддається ризику розладу з боку імунної системи. В одному варіанті вказаний ад’ювант додатково являє собою ад’ювант 3D-MPL. Зокрема, введення єдиної дози імуногенної композиції для першої вакцинації, як описано у даному винаході, здатне забезпечити кращий серозахист, за даними кореляції захисту для вакцин проти грипу, після повторної вакцинації проти грипу популяції літніх людей, ніж вакцинація неад’ювантною вакциною проти грипу. Заявлена ад’ювантна рецептура також може стимулювати покращену імунну реакцію Т-клітин CD4 проти вірусу грипу в порівнянні з імунною реакцією, одержаною при введенні неад’ювантної рецептури. Вказані дані можуть асоціюватися з підвищеною чутливістю до вакцинації або антигенного прояву інфекції vis-a-vis грипу. До того ж, вони можуть також асоціюватися з перехресною реактивністю, тобто більш високою здатністю реагувати на штами варіантів грипу. Така покращена реакція може бути особливо переважною для популяції людей з підвищеним ризиком розладів з боку імунної системи, наприклад, у популяції людей похилого віку (65 років та старше), зокрема, високому ризику піддається популяція людей похилого віку. Вказана реакція може в результаті приводити до зменшення загальної зустрічальності захворювання та показників смертності, а також запобіганню звернень по невідкладну допомогу до лікарні у випадку пневмонії та інших грипоподібних захворювань. Така реакція може також бути переважною для дитячої популяції (молодше 5 років, переважно молодше 2 років). До того ж, вона може викликати стимуляцію реакції Т-клітин CD4, що є більш постійною в часі, наприклад, все ще присутня через рік після першої вакцинації в порівнянні з реакцією, індукованою за допомогою неад’ювантної рецептури. В конкретному аспекті імунна реакція Т-клітин CD4, наприклад, покращена імунна реакція Тклітин CD4, одержана у не наївного суб’єкта, включає стимуляцію перехресно-реактивної реакції Т-хелперів CD4. Зокрема, кількість перехресно-реактивних Т-клітин CD4 збільшена. Під «перехресно-реактивною» реакцією CD4 мається на увазі Т-клітина CD4, націлена на розрізнення епітопів поміж штамами грипу. Звичайно, доступні вакцини проти грипу ефективні тільки проти зараження штамами вірусу грипу, які містять гемаглютинін з подібними антигенними властивостями. Коли інфекційний (циркулюючий) вірус грипу зазнає незначних змін (наприклад, точкової мутації або акумуляції точкових мутацій, що в результаті дає зміни амінокислот, наприклад, в поверхневих глікопротеїнах, зокрема в гемаглютиніні (варіант антигенної мінливості штаму вірусу), то вакцина все ще може забезпечувати деякий захист, хоча вона може надавати тільки обмежений захист, оскільки новостворені варіанти можуть уникати імунітету, стимульованого попередньою інфекцією грипу або вакцинацією. Антигенна мінливість відповідальна за щорічні епідемії, які виникають протягом міжпандемічних періодів (Wiley & Skehel, 1987, Ann. Rev. Biochem. 56, 365394). Стимуляція перехресно-реактивних Т-клітин CD4 дає додаткову перевагу композиції за 26 UA 98612 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 даним винаходом в тому, що вона може також надавати перехресний захист, іншими словами, захист проти гетерологічних інфекцій, тобто інфекції, спричинених циркулюючим штамом грипу, що являє собою варіант (наприклад, дрейф) штаму грипу, що міститься в імуногенній композиції. Така стимуляція може бути переважною, якщо циркулюючий штам важко репродукувати в яйцях або виростити в культурі клітини, вважаючи застосування мінливого штаму робочою альтернативою. Вона може також бути переважною, коли суб’єкт одержує другу вакцинацію через декілька місяців або рік після першої вакцинації, а штам грипу, який використовують в імуногенній композиції для другої імунізації, являє собою штам мінливого варіанту штаму, який використовують в композиції, яку застосовують для першої вакцинації. Таким чином, як визначено в даному описі, ад’ювантна імуногенна композиція проти грипу має більшу здатність до стимуляції серозахисту та перехресно-реактивних Т-клітин CD4 у вакцинованих людей похилого віку. Дана характеристика може асоціюватися з більшою здатністю реагування проти варіанту штаму даного штаму, який присутній в імуногенній композиції. Вказана властивість може стати важливою перевагою у випадку пандемічної ситуації. Наприклад, полівалентна імуногенна композиція проти грипу, що містить будь-який або декілька штамів Н5, Н2, Н9, Н7 або Н6, може забезпечити більшу здатність реагування проти пандемічного варіанту, тобто мінливого штаму вказаного пандемічного штаму(ів) як за допомогою подальшої вакцинації, так і випадку інфікування вказаним мінливим штамом. Виявлення перехресно-реактивних Т-клітин CD4 після вакцинації вакциною проти грипу Т-клітини CD4, які можуть розпізнати як гомологічні, так і мінливі штами грипу, названі в даному документі «перехресно-реактивними». Ад’ювантні композиції проти грипу, як описано в даному описі, здатні демонструвати гетеросубтипову перехресну реактивність, оскільки існує помітна перехресна реактивність проти мінливих штамів грипу. Як вказано вище, виявлено, що імунізуюча здатність препарату з пандемічною вакциною, ефективного проти мінливих пандемічних штамів, може бути важливою властивістю у випадку пандемій. На підтвердження згаданих вище спостережень у людині ідентифіковані епітопи Т-клітин CD4, які містять різні штами грипу (Gelder С et al. 1998, Int Immunol. 10(2):211-22; Gelder CM et al. 1996 J Virol. 70(7):4787-90; Gelder CM et al. 1995 J Virol. 1995 69(12):7497-506). В конкретному варіанті ад’ювантна композиція може дати додаткову перевагу, забезпечуючи кращий захист проти циркулюючих штамів, які зазнали основної зміні (такої, як генна рекомбінація, наприклад, між двома різними видами) в гемаглютиніні (антигенне переміщення), проти якого доступні на теперішній час вакцини не є ефективними. Повторна вакцинація та композиція, яку використовують для повторної вакцинації (композиція для ревакцинації) В одному варіанті даний винахід передбачає застосування вірусу грипу або його антигенного препарату у виробництві імуногенної композиції для повторної вакцинації людей, які одержали попередню вакцинацію імуногенною композицією, як заявлено в даному описі. В одному аспекті даного винаходу пропонується застосування вірусу грипу або його антигенного препарату з першого пандемічного штаму грипу у виробництві ад’ювантної імуногенної композиції, як визначено в даному описі, для захисту проти інфекцій грипу, спричинених штамом грипу, який являє собою варіант вказаного першого штаму грипу. В іншому аспекті даний винахід передбачає застосування вірусу грипу або його антигенного препарату у виробництві імуногенної композиції грипу для повторної вакцинації людей, які одержали попередню вакцинацію ад’ювантною композицією проти грипу, як заявлено в даному описі, або ад’ювантною композицією проти грипу, що містить штам варіантного грипу, причому ад’ювант є таким, як визначено в даному описі. В іншому аспекті даний винахід передбачає спосіб вакцинації популяції людей або людини проти одного штаму вірусу грипу після повторної вакцинації вказаної людини або популяції проти штаму варіантного вірусу грипу, вказаний спосіб включає введення вказаній людини (і) першої композиції, що містить вірус грипу або його антигенний препарат з першого штаму вірусу грипу та ад’ювант, як визначено в даному описі, та (іі) другої імуногенної композиції, що містить варіант штаму вірусу грипу вказаного першого штаму вірусу грипу. В конкретному варіанті вказаний перший штам асоціюється із спалахом пандемії або має потенціал, який асоціюється із спалахом пандемії. В іншому конкретному варіанті вказаний варіантний штам асоціюється із спалахом пандемії або має потенціал, який асоціюється із спалахом пандемії. Зокрема, повторну вакцинацію проводять композицією грипу, яка містить як мінімум один штам, що являє собою циркулюючий пандемічний штам. Як основна композиція, так і композиція для ревакцинації може бути полівалентною, тобто може містити як мінімум два штами вірусу грипу. Якщо композиція(ї) є полівалентною(ними), як мінімум один штам асоціюється із спалахом пандемії або має потенціал, який асоціюється із спалахом пандемії. Звичайно повторну 27 UA 98612 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 вакцинацію проводять як мінімум через 6 місяців після першої вакцинації(ій), переважно через 8-14 місяців, більш переважно через приблизно 10-12 місяців. Імуногенна композиція для повторної вакцинації (композиція для ревакцинації), може містити будь-який тип антигенного препарату, як інактивованого, так і живого атенуйованого. Вона може містити такий же тип антигенного препарату, наприклад, розщеплений вірус грипу або його антигенний препарат, суцільний віріон, або очищену вакцину НА та NA (субодиничну), як й імуногенна композиція, яку використовували для першої вакцинації. Альтернативно композиція для ревакцинації може містити інший тип антигену грипу, ніж той, що застосовували в першій вакцинації. Переважно застосовують розщеплений вірус. Композиція для ревакцинації може бути ад’ювантною або неад’ювантною. Неад’ювантна композиція для ревакцинації може являти собою Fluarix™/a-Rix®/Influsplit®, яку водять внутрішньом’язово. Рецептура містить три антигени інактивованого розщепленого о кліні, виготовлені із штамів, рекомендованих Всесвітньою організацією охорони здоров’я, для відповідного сезону грипу. Композиція для ревакцинації може бути ад’ювантною або неад’ювантною. В конкретному варіанті композиція для ревакцинації містить о клініч ад’ювант, що являє собою сапонін, як визначено в даному описі. В конкретному варіанті імуногенна композиція для повторної вакцинації (також в даному описі вона має назву «композиції для ревакцинації») містить вірус грипу або його антигенний препарат, який складається з розповсюджених епітопів Т-клітин CD4 та вірусу грипу або його антигенного препарату, який використовували для першої вакцинації. Розповсюджений епітоп Т-клітин CD4 призначається для позначення пептидів/послідовностей/епітопів з різних антигенів, які можна розпізнати за допомогою такої ж клітини CD4 (див. приклади описаних епітопів в: Gelder С et al. 1998, Int Immunol. 10(2):211-22; Gelder CM et al. 1996 J Virol. 70(7):478790; Gelder CM et al. 1995 J Virol. 1995 69(12):7497-506). У варіанті відповідно даного винаходу композиція для ревакцинації являє собою одновалентну композицію грипу, що містить штам грипу, який асоціюється із спалахом пандемії або має потенціал, який асоціюється із спалахом пандемії. Зокрема, вказаний штам в композиції для ревакцинації являє собою циркулюючий пандемічний штам. Придатні штами являють собою, не обмежуючись ними: H5N1, H9N2, H7N7 та H2N2. Вказаний штам може бути таким же як і той, або один з тих, що присутні в композиції, яку застосовують для першої вакцинації. В альтернативному варіанті вказаний штам може являти собою варіантний штам, тобто мінливий штам, даного штаму, присутній в композиції, яку застосовують для першої вакцинації. В іншому конкретному варіанті композиція для ревакцинації являє собою полівалентну вакцину проти грипу. Зокрема, якщо композиція для ревакцинації являє собою полівалентну вакцину, наприклад, двохвалентну, трьовалентну або чотирьохвалентну вакцину, то як мінімум один штам асоціюється із спалахом пандемії або має потенціал, який асоціюється із спалахом пандемії. У конкретному варіанті два або більше штамів в композиції для ревакцинації являють собою пандемічні штами. В іншому конкретному варіанті як мінімум один пандемічний штам в композиції для ревакцинації має такий же тип, як один або декілька штамів, присутніх в композиції, яку застосовують для першої вакцинації. В альтернативному варіанті як мінімум один штам може бути варіантним штамом, тобто мінливим штамом, як мінімум одного пандемічного штаму, присутнього в композиції, яку застосовують для першої вакцинації. Зокрема як мінімум один штам в композиції для ревакцинації являє собою циркулюючий пандемічний штам. Композиція для ревакцинації може бути ад’ювантною, або неад’ювантною. Звичайно композицію для ревакцинації, якщо її застосовують, вводять в наступному сезоні грипу, наприклад, приблизно через один рік після введення першої імуногенної композиції. Композицію для ревакцинації можна також вводити кожного подальшого року (третя, четверта, п’ята вакцинація, і так далі). Композиція для ревакцинації може бути такою ж, як і композиція, яку використовували для першої вакцинації. Відповідно, композиція для ревакцинації містить вірус грипу або його антигенний препарат, що являє собою варіантний штам вірусу грипу, який використовували для першої вакцинації. Зокрема, штами вірусу грипу або їх антигенні препарати вибирають відповідно до еталонного матеріалу, розповсюдженого Всесвітньою організацією охорони здоров’я таким чином, що вони пристосовані до штаму грипу, який циркулює в рік повторної вакцинації. Антиген грипу або антигенна композиція, яку використовують у повторній вакцинації, переважно містить ад’ювант, відповідно, як описано вище. Ад’ювант може являти собою сапонін, представлений у формі ліпосоми, як описано в даному описі вище, який є переважним, але необов’язково містить додатковий ад’ювант, такий, як 3D-MPL В одному аспекті повторна вакцинація стимулює будь-яке, переважно два або всі з наступних явищ: (і) покращену реакцію CD4 проти вірусу грипу або його антигенного препарату, 28