Спосіб одержання амідної сполуки

1. Спосіб одержання амідної сполуки, представленої формулою (3): 2 3 95138 У даному винаході наданий спосіб одержання амідної сполуки, представленої наведеною нижче формулою (3), і яка має чудову регулюючу активність відносно шкідливих членистоногих. Способи вирішення проблем У даному винаході наданий спосіб одержання амідної сполуки, представленої формулою (3) (яка надалі називається сполукою (3)): 1 2 3 4 5 6 7 де R , R , R , R , R , R і R визначені нижче, що включає взаємодію анілінової сполуки, представленої формулою (1) (яка надалі називається сполукою (1)): 1 де R являє собою С1-C6 алкільну групу, необов'язково заміщену щонайменше одним атомом 2 галогену, R являє собою атом водню або С1-C6 алкільну групу, необов'язково заміщену щонайме3 нше одним атомом галогену, R являє собою С1-C6 алкільну групу, необов'язково заміщену щонайменше одним атомом галогену, С3-С6 алкоксіалкільну групу, необов'язково заміщену щонайменше одним атомом галогену, С3-С6 алкенільну групу, необов'язково заміщену щонайменше одним атомом галогену або С3-С6 алкінільну групу, необов'язково 4 заміщену щонайменше одним атомом галогену, R являє собою атом галогену або С1-C6 алкільну групу, необов'язково заміщену щонайменше од5 ним атомом галогену, і R являє собою атом водню, атом галогену, ціаногрупу або С1-C6 алкільну групу, необов'язково заміщену щонайменше одним атомом галогену, зі сполукою альдегіду, представленого формулою (2) (надалі називаною сполукою (2)): 6 де R являє собою атом водню, атом галогену, ціаногрупу, С1-C6 алкільну групу, необов'язково заміщену щонайменше одним атомом галогену, С1-C6 алкоксигрупу, необов'язково заміщену щонайменше одним атомом галогену, С1-C6 алкілтіогрупу, необов'язково заміщену щонайменше од 4 ним атомом галогену, С1-C6 алкілсульфінільну групу, необов'язково заміщену щонайменше одним атомом галогену або С1-C6 алкілсульфонільну групу, необов'язково заміщену щонайменше од7 ним атомом галогену, і R являє собою атом галогену або С1-C6 алкільну групу, необов'язково заміщену щонайменше одним атомом галогену, у розчиннику в присутності окислювача, який вибирається з наступної групи А: (а) кисень, (b) пероксид і (с) хромова кислота або її сіль. Відповідно до способу даного винаходу можна одержати сполуку (3), що має чудову регулюючу активність відносно шкідливих членистоногих. Найкращий спосіб здійснення винаходу У способі даного винаходу на 1 моль сполуки (1) звичайно використовують від 0,5 до 2 моль сполуки (2). Використовувані кількості сполуки (1) і сполуки (2) можна змінювати залежно від реакційної ситуації. Взаємодію сполуки (1) зі сполукою (2) проводять у присутності окислювача, який вибирається із групи А. Конкретними прикладами окислювача, що входить у групу А, є наступні окислювачі. (a) Кисень Кисень, використовуваний у способі даного винаходу, може являти собою сам по собі газоподібний кисень, суміш газів, отриману розведенням газоподібного кисню іншим газом, таким як газоподібний азот або газоподібний двоокис вуглецю або повітря. При використанні як окислювача газоподібного кисню або повітря, реакцію проводять, перемішуючи розчин сполуки (1) і сполуки (2) у розчиннику в атмосфері газоподібного кисню або повітря, барботуючи газоподібний кисень або повітря в даний розчин. Реакцію можна проводити при нормальному тиску або при підвищеному тиску. Кількість кисню, використовуваної в реакції, переважно становить від 1 до 2 моль на 1 моль сполуки (2) і може змінюватися залежно від реакційної ситуації. (b) Пероксид (надкислота) Пероксид являє собою неорганічну або органічну сполуку, що містить у молекулі зв'язок -О-О-. Приклади пероксиду, використовуваного в способі даного винаходу, включають неорганічний пероксид, такий як персульфат натрію, персульфат калію, персульфат амонію й пероксид водню; пероксид спирту, такий як гідропероксид трет-бутилу, пероксид ангідриду карбонової кислоти, такий як пероксид бензоїлу; пероксид карбонової кислоти, такий як надоцтова кислота, трифторнадоцтова кислота й метахлорнадбензойна кислота (mСРВА); і органічний пероксид, такий як дитриметилсилілпероксид. Кількість пероксиду, використовувана в реакції, переважно становить від 1 до 2 моль на 1 моль сполуки (2) і може змінюватися залежно від реакційної ситуації. (c) Хромова кислота або її сіль Приклади хромової кислоти або її солі, використовуваної в способі даного винаходу, включають сполуки VI-валентного хрому, такі як хромовий ангідрид, хромова кислота, хромат натрію, хромат 5 калію, біхромат натрію, біхромат калію, хлорхромат піридинію, біхромат піридинію й хромілхлорид. Кількість хромової кислоти або її солі, використовувана в реакції, переважно становить від 1 до 2 еквівалентів на 1 моль сполуки (2) і може змінюватися залежно від реакційної ситуації. Описану вище реакцію в способі даного винаходу проводять у розчиннику. Приклади розчинників, які можна використовувати в даній реакції, включають ефірні розчинники, такі як 1,4-діоксан, діетиловий ефір, тетрагідрофуран і метил-третбутиловий ефір; галогеновмісні вуглеводневі розчинники, такі як хлористий метилен, хлороформ, чотирихлористий вуглець, 1,2-дихлоретан і хлорбензол; вуглеводневі розчинники, такі як гексан, гептан, толуол, бензол і ксилол; нітрильні розчинники, такі як ацетонітрил, амідні розчинники, такі як Ν,Ν-диметилформамід; розчинники на основі азотовмісних циклічних сполук, такі як Nметилпіролідон і 1,3-диметил-2-імідазолідинон; апротонні розчинники, наприклад, сульфоксидні розчинники, такі як диметилсульфоксид; розчинники на основі карбонових кислот, такі як оцтова кислота; кетонні розчинники, такі як ацетон і ізобутилметилкетон; складноефірні розчинники, такі як етилацетат; спиртові розчинники, такі як 2пропанол і трет-бутиловий спирт; і воду. Можна використовувати суміш двох або більше розчинників, а реакцію можна проводити в однофазній системі або у двофазній системі. Температура реакції звичайно перебуває в інтервалі від 0 до 150°С. Тривалість реакції звичайно перебуває в інтервалі від миті до 72 годин. Якщо буде потреба в даній реакції може бути присутньою кислота. Приклади кислоти, яку можна використовувати, включають мінеральні кислоти, такі як хлористоводнева кислота, сірчана кислота, азотна кислота, фосфорна кислота й хлорна кислота; карбонові кислоти, такі як оцтова кислота й бензойна кислота; сульфокислоти, такі як метансульфокислота, бензолсульфокислота, і птолуолсульфокислота; сполуки бору, такі як трифторид бору; сполуки алюмінію, такі як хлорид алюмінію(lll) і ізопропоксид алюмінію(lll); сполуки титану, такі як тетрахлорид титану(ІV) і ізопропоксид титану(IV); сполуки цинку, такі як хлорид цинку (II); сполуки заліза, такі як хлорид заліза (III) тощо. У випадку, коли в реакції використовують кислоту, використовувана кількість даної кислоти звичайно становить від 0,001 до 1 моль на 1 моль сполуки (2), і використовувана кількість може змінюватися залежно від реакційної ситуації. Після завершення реакції сполуку (3) можна виділити, виливаючи реакційну суміш у воду з наступною екстракцією органічним розчинником або виливаючи реакційну суміш у воду з наступним відділенням осаду, що утворився, фільтруванням. Виділену сполуку (3) можна піддати додатковому очищенню перекристалізацією, хроматографією або тому подібним. Далі будуть роз'яснені способи одержання сполуки (1) і сполуки (2), використовувані в способі даного винаходу. Сполуку (1) можна одержати за наступною схемою (1). 95138 6 Схема (1): 1 2 3 4 5 де R , R , R , R і R визначені вище. Сполука (4)  сполука (1) Сполука (7) звичайно використовується в кількості 1 моль на 1 моль сполуки (4). Реакцію звичайно проводять у присутності розчинника. Приклади розчинника включають прості ефіри, такі як 1,4-діоксан, діетиловий ефір, тетрагідрофуран і метил-трет-бутиловий ефір; вуглеводні, що містять галоген, такі як хлористий метилен, хлороформ, чотирихлористий вуглець, 1,2дихлоретан і хлорбензол; вуглеводні, такі як толуол, бензол і ксилол; нітрили, такі як ацетонітрил; апротонні полярні розчинники, такі як Ν,Νдиметилформамід, N-метилпіролідон, 1,3диметил-2-імідазолідинон і диметилсульфоксид; спирти, такі як метанол, етанол і ізопропіловий спирт; і їхні суміші. Серед сполук (1) сполуку, представлену формулою (1-і), можна одержати за наступною схемою (2). Схема (2): 12 де R являє собою С1-С6 алкільну групу, необов'язково заміщену щонайменше одним атомом 1 галогену, L являє собою відхідну групу (наприклад, атом галогену, метансульфонілоксигрупу 3 4 5 або п-толуолсульфонілоксигрупу), і R , R і R визначені вище. Сполука (4)  Сполука (5-і) Сполука (7-і) звичайно використовується в кількості 1 моль на 1 моль сполуки (4). Реакцію звичайно проводять у присутності розчинника. Приклади розчинника включають прості ефіри, такі як 1,4-діоксан, діетиловий ефір, тетрагідрофуран і метил-трет-бутиловий ефір; вуглеводні, що містять галоген, такі як хлористий метилен, хлороформ, чотирихлористий вуглець, 1,2дихлоретан і хлорбензол; вуглеводні, такі як толуол, бензол і ксилол; нітрили, такі як ацетонітрил; апротонні полярні розчинники, такі як Ν,Νдиметилформамід, N-метилпіролідон, 1,3диметил-2-імідазолідинон і диметилсульфоксид; спирти, такі як метанол, етанол і ізопропіловий спирт; і їхні суміші. 7 Сполука (5-і)  Сполука (1-і) 1) Якщо буде потреба аміногрупу (-NH2) у бензольному кільці сполуки (5-і) можна захистити за допомогою прийнятної захисної групи (наприклад, N-бензиліденової групи, N-(1-метил)етиліденової групи), описаної в книзі Гріна Protective Groups in Organic Synthesis (WILEY) і так далі. 2) Сполука (9-і) або сполука (10-і) звичайно використовується в кількості 2 моль на 1 моль сполуки (5-і) або її похідного, у якій аміногрупа захищена. Приклади основи, використовуваної в даній реакції, включають карбонати металів, такі як карбонат калію й карбонат натрію; гідроксиди металів, такі як гідроксид літію, гідроксид натрію й гідроксид калію; і гідриди металів, такі як гідрид натрію. 3) Зі сполуки (1-і), у якій аміногрупа захищена, можна зняти захист у відомих умовах. Серед сполук (1) сполуку, представлену формулою (1-іі), можна одержати за наступною схемою (3). Схема (3): 95138 8 ють карбонати металів, такі як карбонат натрію, карбонат калію й карбонат цезію; гідроксиди металів, такі як гідроксид літію, гідроксид натрію й гідроксид калію; і гідриди металів, такі як гідрид натрію. 3) Зі сполуки (1-іі), у якій аміногрупа захищена, можна зняти захист у відомих умовах. Серед сполук (1) сполуку, представлену формулою (1-ііі), можна одержати за наступною схемою (4). Схема (4): 10 1 3 4 5 де R , R , R і R визначені вище. Сполука (4)  Сполука (6-іі) Сполука (8-іі) звичайно використовується в кількості 1 моль на 1 моль сполуки (4). Реакцію звичайно проводять у присутності розчинника. Приклади розчинника включають прості ефіри, такі як 1,4-діоксан, діетиловий ефір, тетрагідрофуран і метил-трет-бутиловий ефір; вуглеводні, що містять галоген, такі як хлористий метилен, хлороформ, чотирихлористий вуглець, 1,2дихлоретан і хлорбензол; вуглеводні, такі як толуол, бензол і ксилол; нітрили, такі як ацетонітрил; апротонні полярні розчинники, такі як Ν,Νдиметилформамід, N-метилпіролідон, 1,3диметил-2-імідазолідинон і диметилсульфоксид; спирти, такі як метанол, етанол і ізопропіловий спирт; і їхні суміші. Сполука (6-іі)  Сполука (1-іі) 1) Якщо буде потреба аміногрупу (-NH2) У бензольному кільці сполуки (6-іі) можна захистити за допомогою прийнятної захисної групи (наприклад, N-бензиліденової групи, N-(1-метил)етиліденової групи), описаної в книзі Гріна Protective Groups in Organic Synthesis (WILEY) і так далі. 2) Сполука (11) звичайно використовується в кількості 1 моль на 1 моль сполуки (6-іі) або її похідного, у якій аміногрупа захищена. Приклади основи, використовуваної в даній реакції, включа 20 де R і R являють собою С1-С6 алкільну групу, необов'язково заміщену щонайменше одним 3 4 5 1 атомом галогену, і R , R і R і L визначені вище. Сполука (4)  Сполука (5-іі) Сполука (7-iv) звичайно використовується в кількості 1 моль на 1 моль сполуки (4). Реакцію звичайно проводять у присутності розчинника. Приклади розчинника включають прості ефіри, такі як 1,4-діоксан, діетиловий ефір, тетрагідрофуран і метил-трет-бутиловий ефір; вуглеводні, що містять галоген, такі як хлористий метилен, хлороформ, чотирихлористий вуглець, 1,2дихлоретан і хлорбензол; вуглеводні, такі як толуол, бензол і ксилол; нітрили, такі як ацетонітрил; апротонні полярні розчинники, такі як Ν,Νдиметилформамід, N-метилпіролідон, 1,3диметил-2-імідазолідинон і диметилсульфоксид; спирти, такі як метанол, етанол і ізопропіловий спирт;, і їхні суміші. Сполука (5-іі)  Сполука (1-ііі) 1) Якщо буде потреба аміногрупу (-NH2) у бензольному кільці сполуки (5-іі) можна захистити за допомогою прийнятної захисної групи (наприклад, N-бензиліденової групи, N-(1-метил)етиліденової групи), описаної в книзі Гріна Protective Groups in Organic Synthesis (WILEY) і так далі. 2) Сполука (9-ііі) або сполука (10-ііі) звичайно використовується в кількості 1 моль на 1 моль сполуки (5-іі) або її похідного, у якій аміногрупа захищена. Приклади основи, використовуваної в даній реакції, включають карбонати металів, такі як карбонат натрію, карбонат калію й карбонат цезію; гідроксиди металів, такі як гідроксид літію, гідроксид натрію й гідроксид калію; і гідриди металів, такі як гідрид натрію. 3) Зі сполуки (1-ііі), у якій аміногрупа захищена, можна зняти захист у відомих умовах. Сполука (4) є відомою сполукою або може бути отримана за наступною схемою (5). 9 95138 10 Схема (5): 4 5 де R і R визначені вище. Сполуки (7-і), (7-іі), (7-ііі) і (7-iv) є відомими сполуками або можуть бути отримані за наступною схемою (6). Схема (6): a де R являє собою С1-С6 алкільну групу, необов'язково заміщену щонайменше одним атомом 3 12 галогену, і R і R визначені вище. Серед сполук (7) сполуку, представлену формулою (7-v), можна одержати за наступною схемою (7). Схема (7): b де R являє собою С1-С6 алкільну групу, необов'язково заміщену щонайменше одним атомом 3 галогену, і R визначений вище. Сполука (7-і)  Сполука (16) b R -CHO звичайно використовується в кількості від 1 до 2 моль на 1 моль сполуки (7-і). Реакцію звичайно проводять у присутності розчинника. Приклади розчинника включають прості ефіри, такі як 1,4-діоксан, діетиловий ефір, тетрагідрофуран і метил-трет-бутиловий ефір; вуглеводні, що містять галоген, такі як хлористий метилен, хлороформ, чотирихлористий вуглець, 1,2дихлоретан і хлорбензол; вуглеводні, такі як толуол, бензол і ксилол; нітрили, такі як ацетонітрил; апротонні полярні розчинники, такі як Ν,Νдиметилформамід, N-метилпіролідон, 1,3диметил-2-імідазолідинон і диметилсульфоксид; спирти, такі як метанол, етанол і ізопропіловий спирт; і їхні суміші. Сполука (16)  Сполука (7-v) Боргідрид натрію звичайно використовується в кількості від 0,25 до 2 моль на 1 моль сполуки (16). Реакцію звичайно проводять у присутності розчинника. Приклади розчинника включають прості ефіри, такі як 1,4-діоксан, діетиловий ефір, тетрагідрофуран і метил-трет-бутиловий ефір; вуглеводні, що містять галоген, такі як хлористий метилен, хлороформ, чотирихлористий вуглець, 1,2дихлоретан і хлорбензол; вуглеводні, такі як толуол, бензол і ксилол; нітрили, такі як ацетонітрил; апротонні полярні розчинники, такі як Ν,Νдиметилформамід, N-метилпіролідон, 1,3диметил-2-імідазолідинон і диметилсульфоксид; спирти, такі як метанол, етанол і ізопропіловий спирт; і їхні суміші. Сполуки (8-і), (8-іі) і (8-ііі) є відомими сполуками або можуть бути отримані з відомих сполук відомими способами (дивися, наприклад, Organic Functional Group Preparations, 2nd edition, Vol. 1, chapter 14, p.434-465, Stanley R. Sandier, Wolf Karo.). Сполуку (2) можна одержати способом, що, наприклад, представлений на наступній схемі (8). Схема (8): 2 де L являє собою відхідну групу (наприклад, 3 атом галогену, метилсульфонільну групу тощо), L являє собою відхідну групу (наприклад, метоксиг рупу, етоксигрупу, Ν,Ν-диметиламіногрупу, 17 імідазолільну групу тощо), R і R визначені вище. Сполука (13)  Сполука (2) 11 6 95138 1) 3-(R )-заміщений-1Н-піразол звичайно використовується в кількості 1 моль на 1 моль сполуки (13). Приклади основи, використовуваної в даній реакції, включають карбонати металів, такі як карбонат натрію, карбонат калію й карбонат цезію; гідроксиди металів, такі як гідроксид літію, гідроксид натрію й гідроксид калію; і гідриди металів, такі як гідрид натрію. Реакцію звичайно проводять у присутності розчинника. Приклади розчинника включають прості ефіри, такі як 1,4-діоксан, діетиловий ефір, тетрагідрофуран і метил-трет-бутиловий ефір; нітрили, такі як ацетонітрил; апротонні полярні розчинники, такі як Ν,Ν-диметилформамід, N-метилпіролідон, 1,3-диметил-2-імідазолідинон і дим етил сульфоксид; і їхні суміші. 2) LDA (діізопропіламід літію) звичайно використовується в кількості 1 моль, а сполука (15) звичайно використовується в кількості 1 моль на 1 6 7 моль 2-[3-(R )-заміщеного-1Н-піразол-1-іл]-3-(R )заміщеного піридину. Реакцію звичайно проводять у присутності розчинника. Приклади розчинника включають прості ефіри, такі як 1,4-діоксан, діетиловий ефір, тетрагідрофуран і метил-трет-бутиловий ефір; вуглеводні, такі як толуол, бензол і ксилол; і їхні суміші. Сполука (13) є відомою сполукою або може бути отримана з відомої сполуки відомим способом. 12 Сполука (2) також може бути отримана способом, що представлений, наприклад, на наступній схемі (9). Схема (9): c 6 де R являє собою С1-С4 алкільну групу, і R і 7 R визначені вище. Приклади окислювача, використовуваного в реакції, включають персульфати, такі як персульфат натрію, персульфат калію й персульфат амонію. Окислювач звичайно використовується в кількості від 1 до 2 моль на 1 моль сполуки (17). Реакцію звичайно проводять у присутності розчинника. Приклади розчинника включають нітрили, такі як ацетонітрил, воду і їхні суміші. Серед сполук (17) сполуку, представлену формулою (17-і) можна одержати, наприклад, за наступною схемою (10). Схема (10): 13 d де R являє собою метальну групу, фенільну 4 групу або п-толільну групу, L являє собою атом 1 хлору або атом брому, X являє собою атом галоc 7 гену, і R і R визначені вище. Сполука (18)  Сполука (19) 4 Приклади H-L включають хлористий водень і бромистий водень. Реакцію звичайно проводять у присутності розчинника. Приклади розчинника включають прості ефіри, такі як 1,4-діоксан, діетиловий ефір і метилтрет-бутиловий ефір; вуглеводні, що містять галоген, такі як хлористий метилен, хлороформ, чотирихлористий вуглець, 1,2-дихлоретан і хлорбензол; вуглеводні, такі як толуол, бензол і ксилол; і їхні суміші. Сполука (19)  Сполука (20) Приклади хлоруючого агента, використовуваного в реакції, включають оксалілдихлорид і тіонілхлорид. хлоруючий агент звичайно використовується в кількості від 1 до 10 моль на 1 моль сполуки (19). Реакцію звичайно проводять за відсутності розчинника або в розчиннику. Приклади розчинника включають прості ефіри, такі як 1,4-діоксан, діетиловий ефір і метил-трет-бутиловий ефір; вуглеводні, що містять галоген, такі як хлористий метилен, хлороформ, чотирихлористий вуглець, 1,2дихлоретан і хлорбензол; вуглеводні, такі як толуол, бензол і ксилол; нітрили, такі як ацетонітрил; і їхні суміші. Сполука (20)  Сполука (22) Реакцію звичайно проводять у присутності розчинника. Приклади розчинника включають прості ефіри, такі як 1,4-діоксан, діетиловий ефір, тетрагідрофуран і метил-трет-бутиловий ефір; вуглеводні, що містять галоген, такі як хлористий метилен, хлороформ, чотирихлористий вуглець, 1,2дихлоретан і хлорбензол; вуглеводні, такі як толуол, бензол і ксилол; нітрили, такі як ацетонітрил; апротонні полярні розчинники, такі як Ν,Νдиметилформамід, N-метилпіролідон, 1,3диметил-2-імідазолідинон і дим етил сульфоксид; і їхні суміші. Кількість сполуки (21), використовуваної в реакції, звичайно становить 1 моль на 1 моль сполуки (20). Якщо буде потреба реакцію проводять у присутності основи. Якщо реакцію проводять у присутності основи, приклади основи включають азотовмісні гетероциклічні сполуки, такі як піридин, піколін, 2,6-лутидин, 1,8-діазабіцикло[5.4.0]-7ундецен (ДБУ) і 1,5-діазабіцикло[4.3.0]-5-нонен (ДБН), і третинні аміни, такі як триетиламін і Ν,Νдіізопропілетиламін. Якщо реакцію проводять у присутності основи, основа звичайно використовується в кількості 1 моль або більше на 1 моль сполуки (20). Сполука (18)  Сполука (23) Приклади хлоруючого агента, використовуваного в реакції, включають оксалілдихлорид і тіонілхлорид. Хлоруючий агент звичайно використовується в кількості від 1 до 10 моль на 1 моль сполуки (18). 95138 14 Реакцію звичайно проводять за відсутності розчинника або в розчиннику. Приклади розчинника включають прості ефіри, такі як 1,4-діоксан, діетиловий ефір і метил-трет-бутиловий ефір; вуглеводні, що містять галоген, такі як хлористий метилен, хлороформ, чотирихлористий вуглець, 1,2дихлоретан і хлорбензол; вуглеводні, такі як толуол, бензол і ксилол; нітрили, такі як ацетонітрил; і їхні суміші. Сполука (23)  Сполука (24) Реакцію звичайно проводять у присутності розчинника. Приклади розчинника включають прості ефіри, такі як 1,4-діоксан, діетиловий ефір, тетрагідрофуран і метил-трет-бутиловий ефір; вуглеводні, що містять галоген, такі як хлористий метилен, хлороформ, чотирихлористий вуглець, 1,2дихлоретан і хлорбензол; вуглеводні, такі як толуол, бензол і ксилол; нітрили, такі як ацетонітрил; апротонні полярні розчинники, такі як Ν,Νдиметилформамід, N-метилпіролідон, 1,3диметил-2-імідазолідинон і диметилсульфоксид; і їхні суміші. Кількість сполуки (21), використовувана в реакції, звичайно становить 1 моль на 1 моль сполуки (23). Якщо буде потреба реакцію проводять у присутності основи. Якщо реакцію проводять у присутності основи, приклади основи включають азотовмісні гетероциклічні сполуки, такі як піридин, піколін, 2,6-лутидин, 1,8-діазабіцикло[5.4.0]-7ундецен (ДБУ) і 1,5-діазабіцикло[4.3.0]-5-нонен (ДБН); і третинні аміни, такі як триетиламін і Ν,Νдіізопропілетиламін. Якщо реакцію проводять у присутності основи, основа звичайно використовується в кількості 1 моль або більше на 1 моль сполуки (23). Сполука (24)  Сполука (22) 4 Приклади H-L включають хлористий водень і бромистий водень. Реакцію звичайно проводять у присутності розчинника. Приклади розчинника включають прості ефіри, такі як 1,4-діоксан, діетиловий ефір і метилтрет-бутиловий ефір; вуглеводні, що містять галоген, такі як хлористий метилен, хлороформ, чотирихлористий вуглець, 1,2-дихлоретан і хлорбензол; вуглеводні, такі як толуол, бензол і ксилол; і їхні суміші. Сполука (22)  Сполука (25) Реакцію проводять у присутності основи. Приклади основи, використовуваної в реакції, включають карбонати металів, такі як карбонат натрію, карбонат калію, гідрокарбонат натрію, гідрокарбонат калію, карбонат кальцію й карбонат цезію. Основа звичайно використовується в кількості 1 моль або більше на 1 моль сполуки (22). Реакцію звичайно проводять у присутності розчинника. Приклади розчинника включають прості ефіри, такі як 1,4-діоксан, діетиловий ефір, тетрагідрофуран і метил-трет-бутиловий ефір; вуглеводні, що містять галоген, такі як хлористий метилен, хлороформ, чотирихлористий вуглець, 1,2дихлоретан і хлорбензол; вуглеводні, такі як толуол, бензол і ксилол; нітрили, такі як ацетонітрил; апротонні полярні розчинники, такі як Ν,Ν 15 диметилформамід, N-метилпіролідон, 1,3диметил-2-імідазолідинон і диметилсульфоксид; і їхні суміші. Сполука (25)  Сполука (26) Приклади галогенуючого агента, використовуваного в реакції, включають оксалілдихлорид, тіонілхлорид, хлорокис фосфору, п'ятихлористий фосфор, тіонілбромід, бромокис фосфору й п'ятибромистий фосфор. Галогенуючий агент звичайно використовується в кількості від 1 до 10 моль на 1 моль сполуки (25). Реакцію звичайно проводять за відсутності розчинника або в розчиннику. Приклади розчинника включають прості ефіри, такі як 1,4-діоксан, діетиловий ефір і метил-трет-бутиловий ефір; вуглеводні, що містять галоген, такі як хлористий метилен, хлороформ, чотирихлористий вуглець, 1,2дихлоретан і хлорбензол; вуглеводні, такі як толуол, бензол і ксилол; нітрили, такі як ацетонітрил; і їхні суміші. Сполука (25)  Сполука (27) d Приклади Cl-SO2R включають метансульфонілхлорид, бензолсульфонілхлорид і пd толуолсульфонілхлорид. CI-SO2R звичайно використовується в кількості 1 моль на 1 моль сполуки (25). Реакцію звичайно проводять у присутності розчинника. Приклади розчинника включають прості ефіри, такі як 1,4-діоксан, діетиловий ефір, тетрагідрофуран і метил-трет-бутиловий ефір; вуглеводні, що містять галоген, такі як хлористий метилен, хлороформ, чотирихлористий вуглець, 1,2дихлоретан і хлорбензол; вуглеводні, такі як толуол, бензол і ксилол; нітрили, такі як ацетонітрил; апротонні полярні розчинники, такі як Ν,Νдиметилформамід, N-метилпіролідон, 1,3диметил-2-імідазолідинон і диметилсульфоксид; і їхні суміші. Якщо буде потреба реакцію проводять у присутності основи. Якщо реакцію проводять у присутності основи, приклади основи включають азотовмісні гетероциклічні сполуки, такі як піридин, піколін, 2,6-лутидин, 1,8-діазабіцикло[5.4.0]-7ундецен (ДБУ) і 1,5-діазабіцикло[4.3.0]-5-нонен (ДБН); і третинні аміни, такі як триетиламін і Ν,Νдіізопропілетиламін. Якщо реакцію проводять у присутності основи, кількість використовуваної основи звичайно становить 1 моль або більше на 1 моль сполуки (25). Сполука (27)  Сполука (26) 2 Приклади Н-Х включають хлористий водень і бромистий водень. Реакцію звичайно проводять у присутності розчинника. Приклади розчинника включають прості ефіри, такі як 1,4-діоксан, діетиловий ефір і метилтрет-бутиловий ефір; вуглеводні, що містять галоген, такі як хлористий метилен, бромистий метилен, хлороформ, бромоформ, чотирихлористий вуглець, 1,2-дихлоретан і хлорбензол; вуглеводні, такі як толуол, бензол і ксилол; карбонові кислоти, такі як оцтова кислота; і їхні суміші. Сполука (26)  Сполука (17-і) Приклади окислювача, використовуваного в реакції, включають персульфати, такі як персуль 95138 16 фат натрію, персульфат калію й персульфат амонію; хінонові сполуки, такі як 2,3-дихлор-5,6диціано-1,4-бензохінон (DDQ), тетрахлор-1,4бензохінон (п-хлораніл), тетрабром-1,4-бензохінон (п-броманіл), тетрахлор-1,2-бензохінон (охлораніл) і тетрабром-1, 2-бензохінон (о); галогени, такі як хлор і бром; і повітря. Якщо окислювачем є персульфат, кількість даного окислювача звичайно становить від 1 до 2 моль на 1 моль сполуки (26). Приклади розчинника, звичайно використовуваного в реакції, включають нітрили, такі як ацетонітрил; воду; і їхні суміші. Якщо окислювачем є хінонова сполука, кількість даного окислювача звичайно становить від 1 до 2 моль на 1 моль сполуки (26). Приклади розчинника, звичайно використовуваного в реакції, включають прості ефіри, такі як 1,4-діоксан, діетиловий ефір, тетрагідрофуран і метил-третбутиловий ефір; вуглеводні, що містять галоген, такі як хлористий метилен, бромистий метилен, хлороформ, бромоформ, чотирихлористий вуглець, 1,2-дихлоретан і хлорбензол; вуглеводні, такі як гексан, гептан, толуол, бензол і ксилол; нітрили, такі як ацетонітрил; аміди, такі як Ν,Νдиметилформамід; азотовмісні циклічні сполуки, такі як N-метилпіролідон і 1,3-диметил-2імідазолідинон; апротонні полярні розчинники, наприклад, сульфоксидні розчинники, такі як диметилсульфоксид: карбонові кислоти, такі як оцтова кислота; кетони, такі як ацетон і ізобутилметилкетон; складні ефіри, такі як етилацетат; спирти, такі як 2-пропанол і третбутиловий спирт; і воду. Можна використовувати суміш із двох або більше розчинників, і реакцію можна проводити в однофазній системі або у двофазній системі. Якщо окислювачем є галоген, реакцію проводять у присутності розчинника й основи, якщо буде потреба. Кількість окислювача звичайно становить від 1 моль до надлишку на 1 моль сполуки (26). Приклади розчинника, звичайно використовуваного в реакції, включають вуглеводні, що містять галоген, такі як хлористий метилен, бромистий метилен, хлороформ, бромоформ, чотирихлористий вуглець, 1,2-дихлоретан і хлорбензол; вуглеводні, такі як толуол, бензол і ксилол; і їхні суміші. Приклади використовуваної основи включають карбонати металів, такі як карбонат натрію, карбонат калію, гідрокарбонат натрію, гідрокарбонат калію, карбонат кальцію й карбонат цезію. Основа звичайно використовується в кількості 1 моль або більше на 1 моль сполуки (26). У випадку, коли окислювачем є повітря, реакцію проводять у присутності розчинника й каталізатора, якщо буде потреба. Приклади розчинника, звичайно використовуваного в реакції, включають вуглеводні, що містять галоген, такі як хлористий метилен, бромистий метилен, хлороформ, бромоформ, чотирихлористий вуглець, 1,2дихлоретан і хлорбензол; вуглеводні, такі як толуол, бензол і ксилол; і їхні суміші. Приклади каталізатора включають галогеніди металів, такі як хлорид заліза(lll) і бромід заліза(lll). Кількість використовуваного каталізатора звичайно становить від 0,001 моль до 1 моль на 1 моль сполуки (26). 17 Описані вище сполука (1), сполука (2) і їхні проміжні сполуки можна виділити й очистити стандартним способом, таким як відділення рідини, фільтрація, перекристалізація, колонкова хроматографія, високоефективна колонкова хроматографія (ВЕРХ), препаративна ВЕРХ середнього тиску, колонкова хроматографія на знесолюючій смолі, повторне осадження або перегонка. Далі буде роз'яснений кожний замісник, пред1 2 3 4 5 6 7 ставлений R , R , R , R , R , R і R у сполуці (1), сполуці (2) і сполуці (3). Приклади «атома галогену» включають атом фтору, атом хлору, атом брому й атом йоду. Приклади «С1-C6 алкільної групи, необов'язково заміщеної щонайменше одним атомом галогену» включають метальну групу, трифторметильну групу, трихлорметильну групу, хлорметильну групу, дихлорметильну групу, фторметильну групу, дифторметильну групу, етильну групу, пентафторетильну групу, 2,2,2-трифторетильну групу, 2,2,2трихлоретильну групу, пропільну групу, ізопропільну групу, гептафторізопропільну групу, бутильну групу, ізобутильну групу, вторбутильну групу, третбутильну групу, пентильну групу й гексильну групу. Приклади «С3-С6 алкоксіалкільної групи, необов'язково заміщеної щонайменше одним атомом галогену» включають 2-метоксіетильну групу, 2етоксіетильну групу й 2-ізопропілоксіетильну групу. Приклади «С2-С6 алкенільної групи, необов'язково заміщеної щонайменше одним атомом галогену» включають 2-пропенільну групу, 2пропенільну групу, 2-пропенільну групу, 3, 2пропенільну групу, 2-бутенільну групу, 3бутенільну групу, 2-пропенільну групу, 2бутенільну групу, 2-пентенільну групу й 2гексенільну групу. Приклади «С3-С6 алкінільної групи, необов'язково заміщеної щонайменше одним атомом галогену» включають 2-пропінільну групу, 2пропінільну групу, 2-пропінільну групу, 2бутинільну групу й 3-бутинільну групу. Приклади «С1-C6 алкоксигрупи, необов'язково заміщеної щонайменше одним атомом галогену» включають метоксигрупу, етоксигрупу, 2,2,2трифторетоксигрупу, пропоксигрупу, ізопропілоксигрупу, бутоксигрупу, ізобутоксигрупу, вторбутоксигрупу й третбутоксигрупу. Приклади «С1-C6 алкілтіогрупи, необов'язково заміщеної щонайменше одним атомом галогену» включають метилтіогрупу, трифторметилтіогрупу, етилтіогрупу, пропілтіогрупу, ізопропілтіогрупу, бутилтіогрупу, ізобутилтіогрупу, вторбутилтіогрупу, третбутилтіогрупу, пентилтіогрупу й гексилтіогрупу. Приклади «С1-C6 алкіл сульфінільної групи, необов'язково заміщеної щонайменше одним атомом галогену» включають метилсульфінільну трупу, трифторметилсульфінільну групу, етилсульфінільну групу, пропілсульфінільну групу, ізопропілсульфінільну групу, бутилсульфінільну групу, ізобутилсульфінільну групу, вторбутилсульфінільну групу, третбутилсульфінільну групу, пентилсульфінільну групу й гексилсульфінільну групу. 95138 18 Приклади «С1-C6 алкілсульфонільної групи, необов'язково заміщеної щонайменше одним атомом галогену» включають метилсульфонільну групу, трифторметилсульфонільну групу, етилсульфонільну групу, пропілсульфонільну групу, ізопропілсульфонільну групу, бутилсульфонільну групу, ізобутилсульфонільну групу, вторбутилсульфонільну групу, третбутилсульфонільну групу, пентилсульфонільну групу й гексилсульфонільну групу. Приклади сполуки (1) включають наступні сполуки: 2 сполука формули (1), де R являє собою С1-C6 алкільну групу, необов'язково заміщену щонайменше одниматомом галогену; 2 сполука формули (1), де R являє собою атом водню; 1 сполука формули (1), де R являє собою ме2 тильну групу або етильну групу, і R являє собою атом водню, метильну групу або етильну групу; 1 2 сполука формули (1), де R і R являють собою метильні групи; 1 сполука формули (1), де R являє собою ме2 тильну групу, і R являє собою атом водню; 1 сполука формули (1), де R являє собою ети2 льну групу, і R являє собою атом водню; 3 сполука формули (1), де R являє собою С1-C6 алкільну групу, необов'язково заміщену щонайменше одним атомом галогену; 3 сполука формули (1), де R являє собою метальну групу або етильну групу; 4 сполука формули (1), де R являє собою атом галогену або етильну групу; 5 сполука формули (1), де R являє собою атом галогену або ціаногрупу; 4 сполука формули (1), де R являє собою атом 5 галогену або метальну групу, і R являє собою атом галогену або ціаногрупу; 1 сполука формули (1), де R являє собою ме2 тальну групу або етильну групу, R являє собою 3 атом водню, метальну групу або етильну групу, R 4 являє собою метильну групу або етильну групу, R являє собою атом галогену або метильну групу, і 5 R являє собою атом галогену або ціаногрупу; 1 2 3 сполука формули (1), де R , R і R являють 4 собою метильні групи, R являє собою атом хлору, 5 атом брому або метильну групу, і R являє собою атом хлору, атом брому або ціаногрупу; 1 сполука формули (1), де R являє собою ме2 3 тильну групу, R являє собою атом водню, R яв4 ляє собою метильну групу, R являє собою атом 5 хлору, атом брому або метильну групу, і R являє собою атом хлору, атом брому або ціаногрупу; і 1 сполука формули (1), де R являє собою ети2 3 льну групу, R являє собою атом водню, R являє 4 собою метильну групу, R являє собою атом хло5 ру, атом брому або метильну групу, і R являє собою атом хлору, атом брому або ціаногрупу. Приклади сполуки (2) включають наступні сполуки: 6 сполука формули (2), де R являє собою атом галогену або С1-C6 алкільну групу, необов'язково заміщену щонайменше одним атомом галогену; 6 сполука формули (2), де R являє собою атом галогену або трифторметильну групу; 19 95138 7 сполука формули (2), де R являє собою атом галогену; 6 сполука формули (2), де R являє собою атом 7 галогену або трифторметильну групу, і R являє собою атом галогену; і 6 сполука формули (2), де R являє собою атом хлору, атом брому або трифторметильну групу, і 7 R являє собою атом хлору. Приклади сполуки (3) включають наступні сполуки: 2 сполука формули (3), де R являє собою С1-C6 алкільну групу, необов'язково заміщену щонайменше одним атомом галогену; 2 сполука формули (3), де R являє собою атом водню; 1 сполука формули (3), де R являє собою ме2 тальну групу або етильну групу, і R являє собою атом водню, метильну групу або етильну групу; 1 2 сполука формули (3), де R і R являють собою метильні групи; 1 сполука формули (3), де R являє собою ме2 тильну групу, і R являє собою атом водню; 1 сполука формули (3), де R являє собою ети2 льну групу, і R являє собою атом водню; 3 сполука формули (3), де R являє собою С1-C6 алкільну групу, необов'язково заміщену щонайменше одним атомом галогену; 3 сполука формули (3), де R являє собою метильну групу або етильну групу; 4 сполука формули (3), де R являє собою атом галогену або метильну групу; 5 сполука формули (3), де R являє собою атом галогену або ціаногрупу; 4 сполука формули (3), де R являє собою атом 5 галогену або метильну групу, і R являє собою атом галогену або ціаногрупу; 6 сполука формули (3), де R являє собою атом галогену або С1-C6 алкільну групу, необов'язково заміщену щонайменше одним атомом галогену; 6 сполука формули (3), де R являє собою атом галогену або трифторметильну групу; 7 сполука формули (3), де R являє собою атом галогену; 6 сполука формули (3), де R являє собою атом 7 галогену або трифторметильну групу, і R являє собою атом галогену; 1 сполука формули (3), де R являє собою ме2 тильну групу або етильну групу, R являє собою 3 атом водню, метильну групу або етильну групу, R 4 являє собою метильну групу або етильну групу, R 5 являє собою атом галогену або метильну групу, R 6 являє собою атом галогену або ціаногрупу, R являє собою атом галогену або трифторметильну 7 групу, і R являє собою атом галогену; 1 2 3 сполука формули (3), де R , R і R являють 4 собою метильні групи, R являє собою атом хлору, 5 атом брому або метильну групу, R являє собою 6 атом хлору, атом брому або ціаногрупу, R являє собою атом хлору, атом брому або трифтормети7 льну групу, і R являє собою атом хлору; 1 сполука формули (3), де R являє собою ме2 3 тильну групу, R являє собою атом водню, R яв4 ляє собою метильну групу, R являє собою атом 5 хлору, атом брому або метальну групу, R являє 6 собою атом хлору, атом брому або ціаногрупу, R 20 являє собою атом хлору, атом брому або трифто7 рметильну групу, і R являє собою атом хлору; і 1 сполука формули (3), де R являє собою ети2 3 льну групу, R являє собою атом водню, R являє 4 собою метальну групу, R являє собою атом хло5 ру, атом брому або метальну групу, R являє со6 бою атом хлору, атом брому або ціаногрупу, R являє собою атом хлору, атом брому або трифто7 рметильну групу, і R являє собою атом хлору. Приклади сполуки (17) включають наступні сполуки: 6 сполука формули (17), де R являє собою атом галогену або С1-C6 алкільну групу, необов'язково заміщену щонайменше одним атомом галогену; 6 сполука формули (17), де R являє собою атом галогену або трифторметильну групу; 7 сполука формули (17), де R являє собою атом галогену; 6 сполука формули (17), де R являє собою 7 атом галогену або трифторметильну групу, і R являє собою атом галогену; 6 сполука формули (17), де R являє собою атом хлору, атом брому або трифторметильну 7 групу, a R являє собою атом хлору. Сполука (3), отримана способом даного винаходу, має чудову регулюючу активність відносно шкідливих членистоногих. Приклади шкідливих членистоногих, яких можна регулювати за допомогою сполуки (3), включають наступних членистоногих. Напівжорсткокрилі: Дельфациди, такі як темна цикадка (Laodelphax striatellus), бура рисова цикадка (Nilaparvata lugens) і білоспинна рисова блоха (Sogatella furcifera). Цикадки, такі як зелена рисова цикадка (Nephotettix cincticeps), зелена рисова цикадка (Nephotettix virescens) і чайна зелена цикадка (Empoasca onukii). Рослинна попелиця, така як бавовняна попелиця (Aphis gossypii), зелена персикова попелиця (Myzus persicae), капустяна попелиця (Brevicoryne brassicae), таволгова попелиця (Aphis spiraecola), картопляна попелиця (Macrosiphum euphorbiae), звичайна картопляна попелиця (Aulacorthum solani), звичайна черемхова попелиця (Rhopalosiphum padi), тропічна цитрусова попелиця (Toxoptera citricidus) і сливова обпилена попелиця (Hyalopterus pruni). Щитники, такі як зелений бавовняно-городній клоп (Nezara antennata), клоп бобовий (Riptortus clavetus), клоп рисовий (Leptocorisa chinensis), білоп'ятнистий клоп (Eysarcoris parvus) і клопщитник (Halyomorpha mista), Білокрилки, такі як білокрилка теплична (Trialeurodes vaporariorum), білокрилка бавовняна (Bemisia tabaci), білокрилка магнолієва (Bemisia argentifolii), білокрилка цитрусова (Dialeurodes citri) і білокрилка цитрусова колюча (Aleurocantus spiniferus). Щитівки, такі як щитівка помаранчева червона (Aonidiella aurantii), щитівка каліфорнійська (Comstockaspis perniciosa), щитівка східна цитрусова (Unaspis citri), рубінова хибнощитівка 21 (Ceroplastes rubens), австралійський жолобчастий червець (Icerya purchasi), японський борошнистий червець (Planococcus kraunhiae), червець щетинистий борошнистий (Pseudococcus longispinis) і шовковична щитівка (Pseudalacaspis pentagona). Мереживниці, листоблошки й так далі. Метелики: Вогнівки, такі як рисова вогнівкастеблеточильник (Chilo suppressalis), жовта рисова вогнівка (Tryporyza incertulas), рисова вогнівка (Cnaphalocrocis medinalis), бавовняна вогнівка (Notarcha derogata), південна комірна вогнівка (Plodia interpunctella), кукурудзяний метелик (Ostrinia furnacalis), вогнівка капустяна (Hellula undalis) і вогнівка-травянка (Pediasia teterrellus). Лускокрилі, такі як азіатська бавовняна нічниця (Spodoptera litura), нічниця мала наземна (Spodoptera exigua), нічниця рисова (Pseudaletia separata), нічниця капустяна (Mamestra brassicae), нічниця іпсилон (Agrotis ipsilon), буряковий напівп'ядак (Plusia nigrisigna), вид Thoricoplusia, вид Heliotis і вид Helicoverpa. Метелика білявки, такі як білявка ріпна (Pieris rapae). Листовертки, такі як вид Adoxophyes, східна плодожерка (Grapholita molesta), соєва плодожерка (Leguminivora glycinivorella), гусінь нічниці бобів азуки (Matsumuraeses azukivora), листовертка літніх фруктових дерев (Adoxophyes orana fasciata), мала чайна листовертка (вид Adoxophyes), східна чайна листовертка (Homona magnanima), яблунева листовертка (Archips fuscocupreanus) і яблунева плодожерка (Cydia pomonella). Лускокрилі, такі як чайна листовертка (Caloptilia theivora) і яблунева міль-мінер (Phyllonorycter ringoneella). Карпосиніди, такі як персикова плодожерка (Carposina niponensis). Крихітки-молі, такі як вид Lyonetia. Хвильовки, такі як вид Lymantria і вид Euproctis. Горностаєві молі, такі як міль капустяна (Plutella xylostella). Виямчастокрилі молі, такі як рожевий коробковий хробак бавовнику (Pectinophora gossypiella) і картопляний трубочник (Phthorimaea operculella). Ведмедиці, такі як американський білий метелик (Hyphantria cunea). Молі справжні, такі як прозора міль (Tinea translucens) і платтяна міль (Tineola bisselliella), і так далі. Пухироногі: Трипси, такі як жовтий цитрусовий трипс (Frankliniella occidentalis), пальмовий трипс (Thrips palmi), чилійський жовтий чайний трипс (Scirtothrips dorsalis), трипс тютюновий (Thrips tabaci) і трипс пшеничний (Frankliniella intonsa); Двокрилі: Муха кімнатна (Musca domestica), комар звичайний (Culex popiens pallens), ґедзь (Tabanus trigonus), личинка мухи цибульної (Hylemya antigua), личинка мухи паросткової (Hylemya platura), Anopheles sinensis, рисовий мінер (Agromyza oryzae), рисовий мінер (Hydrellia griseola), личинка мухи рисової (Chlorops oryzae), 95138 22 муха динна (Dacus cucurbitae), середземноморська плодова муха (Ceratitis capitata), американський конюшиновий мінер (Liriomyza trifolii), томатний листовий мінер (Liriomyza sativae), листовий мінер садового горошку (Chromatomya horticola) і так далі. Жуки: Двадцятивосьмикрапкове сонечко (Epilachna vigintioctopunctata), листоїд гарбузовий (Aulacophora femoralis), смугаста жук-блішка (Phyllotreta striolata), рисовий листоїд (Oulema oryzae), довгоносик рисовий (Echinocnemus squameus), довгоносик рисовий водяний (Lissorhoptrus oryzophilus), довгоносик бавовняний (Anthonomus grandis), довгоносик бобів азукі (Callosobruchus chinensis), довгоносик-мисливець (Sphenophorus venatus), хрущик японський (Popillia japonica), хрущик медяний (Anomala cuprea), блішка довговуса (вид Diabrotica), колорадський жук (Leptinotarsa decemlineata), дротяники (вид Agriotes), жук тютюновий (Lasioderma serricorne), шкіроїд коров'яковий (Anthrenus verbasci), хрущик каштановий (Tribolium caastaneum), капюшонник (Lyctus brunneus), азіатський вусань (Anoplophora malasiaca), великий сосновий лубоїд (Tomicus piniperda) і так далі; Прямокрилі: Азіатська перелітна сарана (Locusta migratoria), африканський вовчок (Gryllotalpa africana), рисова кобилка (Oxya yezoensis), рисова кобилка (Охуа japonica) і так далі; Перетинчастокрилі: Ріпаковий пильщик (Athalia rosae), мурахалистоїд (вид Acromyrmex), вогненна мураха (вид Solenopsis) і так далі; Таргани: Рудий тарган (Blatella germanica), димчастокоричневий тарган (Periplaneta fuliginosa), американський тарган (Periplaneta americana), коричневий тарган (Periplaneta brunea), чорний тарган (Blatta orientalis) і так далі; Кліщі: Павутинні кліщі, такі як двоплямистий павутинний кліщик (Tetranychus urticae), павутинний кліщ канзава (Tetranychus kanzawai), цитрусовий червоний кліщ (Panonychus citri), європейський червоний кліщ (Panonychus ulmi) і вид Oligonychus; Галові чотириногі кліщі, такі як рожевий цитрусовий галовий кліщ (Aculops pelekassi), рожевий цитрусовий галовий кліщ (Phyllocoptruta citri), томатний рожевий кліщ (Aculops lycopersici), пурпурний чайний кліщ (Calacarus carinatus), рожевий чайний галовий кліщ (Acaphylla theavagrans) і грушевий галовий кліщ (Eriophyes chibaensis), Тарсонелідові, такі як оранжерейний прозорий кліщ (Polyphagotarsonemus latus), Плоскі кліщі, такі як Brevipalpus phoenicis, Тукерелідові, Іксодові, такі як Haemaphysalis longicornis, Haemaphysalis flava, Dermacentor taiwanicus, Ixodes ovatus, Ixodes persulcatus, Boophilus microplus і Rhipicephalus sanguines, Комірні кліщі, такі як Tyrophagus putrescentiae і Tyrophagus similes, 23 Пірогліфідові, такі як Dermatophagoides farinae і Dermatophagoides ptrenyssnus, Хейлетидові, такі як Cheyletus eruditus, Cheyletus malaccensis i Cheyletus moorei, Дерманісидові. При використанні сполуки (3) як агенту для боротьби зі шкідливими членистоногими, хоча сполуку (3) можна використовувати саму по собі, сполуку (3) звичайно змішують із інертним носієм, таким як твердий носій, рідкий носій або газоподібний носій і, крім того, при необхідності, з поверхнево-активною речовиною й іншими фармацевтичними добавками, для одержання емульгованого концентрату, розчину в маслі, порошку, гранули, змочуваного порошку, текучого препарату, мікрокапсули, аерозолю, фуміганта, отруєної принади, препарату на основі смоли або тому подібного, а потім використовують. Отримана у такий спосіб сполука звичайно містить від 0,01 до 95 масових % сполуки (3). Приклади твердого носія, використовуваного для сполуки, включають тонкий порошок або гранули глини (каолінова глина, діатомова земля, бентоніт, глина Фубазамі, кисла глина й так далі), синтетичний гідратований оксид кремнію, тальк, кераміку, інші неорганічні мінерали (серицит, кварц, сірка, активоване вугілля, карбонат кальцію, гідратований кремнезем тощо), хімічні добрива (сульфат амонію, фосфат амонію, нітрат амонію, сечовина, хлорид амонію тощо) і так далі. Приклади рідкого носія включають воду, спирти (метанол, етанол, ізопропіловий спирт, бутанол, гексанол, бензиловий спирт, етиленгліколь, пропіленгліколь, феноксіетанол і так далі), кетони (ацетон, метилетилкетон, циклогексанон і так далі), ароматичні вуглеводні (толуол, ксилол, етилбензол, додецилбензол, фенілксилілетан, метилнафталін і так далі), аліфатичні вуглеводні (гексан, циклогексан, гас, газойль і так далі), складні ефіри (етилацетат, бутилацетат, ізопропілміристат, етилолеат, діізопропіладипат, діізобутиладипат, ацетат монометилового ефіру пропіленгліколю й так далі), нітрили (ацетонітрил, ізобутиронітрил і так далі), прості ефіри (діізопропіловий ефір, 1,4діоксан, диметиловий ефір етиленгліколю, диметиловий ефір діетиленгліколю, монометиловий ефір діетиленгліколю, монометиловий ефір пропіленгліколю, монометиловий ефір дипропіленгліколю, З-метокси-З-метил-1-бутанол і так далі), аміди кислот (Ν,Ν-диметилформамід, Ν,Νдиметилацетамід і так далі), вуглеводні, що містять галоген, (хлористий метилен, трихлоретан, чотирихлористий вуглець і так далі), сульфоксиди (диметилсульфоксид і так далі), пропіленкарбонат і рослинні олії (соєве олія, бавовняна олія й так далі). Приклади газоподібного носія включають фторвуглець, газоподібний бутан, LPG (зріджений попутний газ), диметиловий ефір і газоподібний двоокис вуглецю. Приклади поверхнево-активної речовини включають неіоногенні поверхнево-активні речовини, такі як поліоксіетиленалкіловий ефір, поліоксіетиленалкілариловий ефір і складний ефір поліетиленгліколю й жирної кислоти, і аніоногенні 95138 24 поверхнево-активні речовини, такі як алкілсульфонат, алкілбензолсульфонат і алкілсульфат. Приклади інших фармацевтичних добавок включають зв'язувальну речовину, диспергатор, барвник і стабілізатор, а їхні конкретні приклади включають казеїн, желатин, сахариди (крохмаль, гуміарабік, похідні целюлози, альгінову кислоту й так далі), похідні лігніну, бентоніт, синтетичні водорозчинні полімери (полівініловий спирт, полівінілпіролідон, поліакрилова кислота й так далі), РАР (кислий ізопропілфосфат), ВНТ (2,6дитретбутил-4-метилфенол) і ВНА (суміш 2третбутил-4-метоксифенолу і 3-третбутил-4метоксифенолу). Для боротьби зі шкідливими членистоногими сполуку (3) можна використовувати саму по собі. Звичайно для боротьби зі шкідливими членистоногими використовують описаний вище агент для боротьби зі шкідливими членистоногими, що містить сполуку (3). Спосіб боротьби зі шкідливими членистоногими включає застосування сполуки (3) або агента для боротьби зі шкідливими членистоногими, що містить сполуку (3), до шкідливих членистоногих або до місця перебування шкідливих членистоногих, за аналогією зі способом, використовуваним для застосування відомого пестициду. Приклади місць перебування шкідливих членистоногих включають рисові поля, посівні землі, фруктові сади, непосівні землі й будинки. Приклади способу застосування включають обробку розпиленням, обробку ґрунту, обробку зерна й обробку водного культурного середовища. Обробка розпиленням являє собою спосіб обробки, що включає обробку поверхні рослин або самих шкідливих членистоногих активним інгредієнтом і, за рахунок цього, може зробити регулюючий вплив на шкідливих членистоногих. Конкретні приклади обробки розпиленням включають обробку листя розпиленням, обробку стовбурів дерев розпиленням і так далі. Обробка ґрунту являє собою спосіб обробки, що включає обробку ґрунту або іригаційної рідини активним інгредієнтом з метою допустити проникнення й перенесення активного інгредієнта усередину стебла рослини сільськогосподарської культури, яку потрібно захистити від ураження, такого як поїдання шкідливими членистоногими, через кореневу або подібну частину рослини, і, таким чином, може захистити врожай від ураження шкідливими членистоногими. Конкретні приклади обробки ґрунту включають обробку посадкових ямок (розпилення в посадкові ямки, перемішування ґрунту після обробки посадкових ямок), обробку коріння рослини (розпилення на корінь рослини, перемішування ґрунту після обробки кореня рослини, зрошення кореня рослини на більше пізній стадії вирощування висіву), обробку борозен для висаджування (розпилення на борозни для висаджування, перемішування ґрунту після обробки борозен для висаджування), обробку рядів для висаджування (розпилення на ряди для висаджування, перемішування ґрунту після обробки рядів для висаджування, розпилення на ряди для висаджування на стадії росту), обробку рядів для висаджування під час посіву (розпилення на ряди 25 для висаджування під час посіву, перемішування ґрунту після обробки рядів для висаджування під час посіву), розкидну обробку (загальне розпилення на поверхню ґрунту, перемішування ґрунту після розкидної обробки), іншу обробку ґрунту розпиленням (розпилення гранульованого препарату на листя на стадії росту, розпилення під кроною або навколо стовбура дерева, розпилення на поверхню ґрунту, перемішування з поверхнею ґрунту, розпилення в ямки для насіння, розпилення на земляну поверхню борозен, розпилення між рослинами), іншу іригаційну обробку (зрошення ґрунту, зрошення на стадії сходження паростків, обробку уливанням розчину препарату, зрошення частини рослини безпосередньо над землею, краплинне зрошення розчином препарату, хімізація), обробку розсадного ящика (розпилення в розсадний ящик, зрошення розсадного ящика), обробку розсадного лотка (розпилення в розсадний лоток, зрошення розсадного лотка), обробку грядок (розпилення на грядки, зрошення грядок, розпилення в низинному рисовому розсаднику, занурення розсади), обробка за допомогою введення препарату в ґрунт на грядках (змішування із ґрунтом грядок, змішування із ґрунтом грядок перед посівом) і іншу обробку (змішування з оброблюваним ґрунтом, під орання, змішування з поверхневим ґрунтом, змішування із ґрунтом у місці падіння дощових крапель із крони, обробка в місці посадки, розпилення гранульованого препарату на скупчення квітів, змішування з пастоподібним добривом). Протравляння насіння являє собою спосіб обробки, що включає застосування активного інгредієнта безпосередньо до насіння, насінної бульби або цибулини посіву, які потрібно захистити від ураження, такого як поїдання шкідливими членистоногими або навколо них, і, таким чином, може зробити регулюючий вплив на шкідливих членистоногих. Конкретні приклади протравляння насіння включають обробку розпиленням, обробку покриттям, наносимим методом розпилення, обробку зануренням, обробку просочуванням, обробку нанесенням покриття, обробку нанесенням плівкового покриття й обробку гранулюванням. Обробка водного культурального середовища являє собою спосіб обробки, що включає обробку водного культурального середовища або тому подібне, активним інгредієнтом з метою допустити проникнення й перенесення активного інгредієнта у внутрішню частину посівної рослини, яку потрібно захистити від ураження, такого як поїдання шкідливими членистоногими через кореневу частину рослини або тому подібне й, таким чином, може захистити посів від ураження шкідливими членистоногими. Конкретні приклади обробки водного культурального середовища включають змішування з водним культуральним середовищем і введення у водне культуральне середовище. Коли агент для боротьби зі шкідливими членистоногими, що містить сполуку (3), застосовують для боротьби зі членистоногими-шкідниками в галузі сільського господарства, йогої наносима кількість звичайно становить від 1 до 10000 г спо2 луки (3) на 10000 м . Якщо на основі агента для боротьби зі шкідливими членистоногими одержу 95138 26 ють сполуку у вигляді емульгованого концентрату, змочуваного порошку або текучої сполуки, агент для боротьби зі шкідливими членистоногими звичайно застосовують після його розчинення у воді таким чином, щоб концентрація активного інгредієнта становила від 0,01 до 10000 ч./млн. Якщо на основі агента для боротьби зі шкідливими членистоногими одержують сполуку у вигляді гранули або порошку, агент для боротьби зі шкідливими членистоногими звичайно застосовують у тому вигляді, у якому він є. Агент для боротьби зі шкідливими членистоногими або водний розчин агента для боротьби зі шкідливими членистоногими можна безпосередньо розпилювати на шкідливих членистоногих або рослини, такі як посіви, які потрібно захистити від шкідливих членистоногих. Альтернативним чином можна обробити ґрунт обробленої землі агентом для боротьби зі шкідливими членистоногими або водним розчином агента для боротьби зі шкідливими членистоногими, щоб знищити шкідливих членистоногих, що населяють ґрунт. Агент для боротьби зі шкідливими членистоногими може мати вигляд полімерної сполуки, що переробляють для одержання листа або нитки. Таку полімерну сполука можна застосовувати, обгортаючи рослину листом або ниткою полімерної сполуки, вміщуючи нитку полімерної сполуки навколо рослини, так що рослина оточена цією ниткою, або кладучи лист полімерної сполуки на поверхню ґрунту поруч із коренем рослини. У тому випадку, коли агент для боротьби зі шкідливими членистоногими, що містить сполуку (3), використовують для боротьби зі шкідливими членистоногими, що живуть у будинку (наприклад, муха, комар, тарган), він звичайно використовується в кількості від 0,01 до 1000 мг сполуки (3) на 2 1 м у випадку обробки плоскої поверхні, і звичай3 но від 0,01 до 500 мг сполуки (3) на 1 м в випадку обробки простору. Якщо на основі агента для боротьби зі шкідливими членистоногими, який містить сполуку (3), одержують сполуку у вигляді емульгованого концентрату, змочуваного порошку або текучого порошку, агент для боротьби зі шкідливими членистоногими звичайно застосовують після його розчинення у воді так, щоб концентрація активного інгредієнта становила від 0,1 до 1000 ч./млн. Якщо на основі агента для боротьби зі шкідливими членистоногими, який містить сполуку (3), одержують сполуку у вигляді розчину в маслі, аерозолю, фуміганта або отруєної принади, агент для боротьби зі шкідливими членистоногими використовують у тому вигляді, у якому він є. Сполуку (3) можна використовувати як інсектицид для посівних земель, таких як оброблені землі, рисові поля, газони й фруктові сади або для непосівних земель. У деяких випадках, за допомогою сполуки, отриманої способом даного винаходу, можна боротися зі шкідниками на посівних землях і так далі, де вирощують перераховані нижче сільськогосподарські культури тощо, не наносячи препаратом шкоди даним сільськогосподарським культурам. Сільськогосподарські культури: кукурудза, рис, пшениця, ячмінь, жито, овес, сорго, бавовник, соя, 27 арахіс, гречка, цукровий буряк, ріпак, соняшник, цукрова тростина, тютюн і так далі; Овочі: рослини сімейства пасльонових (баклажан, томат, зелений перець, стручковий перець, картопля й так далі), баштанні рослини (огірок, гарбуз, цукіні, кавун, диня й так далі), хрестоцвіті рослини (японський редис, ріпа, хрін, кольрабі, китайська капуста, капуста, китайська гірчиця, броколі, цвітна капуста й так далі), складноцвіті рослини (лопух великий, їстівна хризантема, артишок, салат-латук і так далі), лілейні рослини (цибуля-батун, цибуля, часник, спаржа й так далі), зонтичні рослини (морква, петрушка, селера, пастернак і так далі), мареві рослини (шпинат, швейцарський мангольд і так далі), губоцвіті рослини (японський базилік, м'ята, базилікі так далі), полуниця, солодка картопля, ямс, ароїдні й так далі; Квіти; Декоративні рослини; Фруктові дерева: яблукоподібні фрукти (яблуко, груша звичайна, китайська айва, айва й так далі), кісточкові м'ясисті фрукти (персик, слива, нектарин, японська слива, вишня, абрикос, чорнослив і так далі), цитрусові рослини (сатсумський мандарин, апельсин, лимон, лайм, грейпфрут і так далі), горіхи (каштан, волоський горіх, фундук, мигдаль, фісташка, горіхи кеш'ю, горіхи макадамія й так далі), ягоди (лохина, журавлина, ожина, малина й так далі), виноградна лоза, хурма, олива, локва, банан, кава, фінік, кокос і так далі; Дерева, що відрізняються від фруктових дерев: чайне, шовковиця, квіткові дерева й чагарники, міські дерева (ясен, береза, кизил, евкаліпт, гінгко, бузок, кленове дерево, дуб, тополя, церцис, китайське амброве дерево, платан, дзельква, японська туя, ялиця, японська тсуга, ялівець твердий, сосна, ялина, тис) і так далі. Далі даний винахід буде роз'яснений більш докладно з посиланням на приклади, але даний винахід ними не обмежений. Приклади Приклад 1 Суміш 0,79 г сполуки (1-1): 95138 28 кційну суміш вливали воду, після чого проводили екстракцію етилацетатом. Органічний шар промивали водою, сушили над безводним сульфатом магнію й концентрували при зниженому тиску. Отриманий залишок піддавали колонковій хроматографії на силікагелі, одержуючи 0,20 г сполуки (3-1). Сполука (3-1): 1 Н-ЯМР ДМСО-d6, ТМС) δ (м.ч.): 2,71 (1,4Н, с), 2,83 (1,6Н, с), 2,94 (1,5Н, с), 3,06 (1,5Н, с), 3,353,70 (3,0Н, м), 7,41 (0,5Н, с), 7,45 (0,6Н, с), 7,47 (0,6Н, с), 7,60-7,64 (1,3Н, м), 8,07 (0,5Н, д, J=2 Гц), 8,13 (0,5Н, с), 8,18 (1,0Н, д, J=8 Гц), 8,50 (1,0Н, м), 10,52 (0,5Н, с), 10,67 (0,5Н, с). Приклад 2 Суміш 0,25 г сполуки (1-1), 0,18 г сполуки (2-1), 1 мг йодиду міді(І), 0,12 г м-хлорпербензойної кислоти й 1 мл ацетонітрилу перемішували й нагрівали при кип'ятінні зі зворотним холодильником в атмосфері азоту протягом 7 годин. Після охолодження реакційної суміші до кімнатної температури в реакційну суміш вливали воду, після чого проводили екстракцію етилацетатом. Органічний шар промивали водою, сушили над безводним сульфатом магнію й концентрували при зниженому тиску. Отриманий залишок піддавали колонковій хроматографії на силікагелі, одержуючи 0,10 г сполуки (3-1). Приклад 3 Суміш 0,30 г сполуки (1-1), 0,22 г сполуки (2-1), 0,33 г хлорхромату піридинію (РСС), моногідрату п-толуолсульфокислоти (каталітична кількість) і 4 мл хлорбензолу перемішували в атмосфері азоту при 100°С протягом 1 години. З реакційної суміші відбирали зразок і піддавали аналізу методом ТШХ (тонкошарова хроматографія). У результаті підтверджували одержання сполуки (3-1)Приклад 4 Для одержання сполуки (3-2) замість сполуки (1-1) із прикладу 2 використовували сполуку (1-2): 0,57 г сполуки (2-1): Сполука (3-2): 0,04 г моногідрату п-толуолсульфокислоти й 10 мл толуолу перемішували й нагрівали при кип'ятінні зі зворотним холодильником у повітряній атмосфері протягом 3 годин. Після охолодження реакційної суміші до кімнатної температури в реа 29 95138 Приклад 5 Для одержання сполуки (3-4) замість сполуки (1-1) із прикладу 2 використовували сполуку (1-4): 30 Конкретні приклади сполуки (3), які можна одержати способом даного винаходу, перераховані нижче. Таблиця 1 Номер сполуки 3-1 3-2 3-3 3-4 3-5 3-6 3-7 3-8 3-9 3-10 3-11 3-12 3-13 3-14 3-15 3-16 3-17 3-18 3-19 3-20 3-21 3-22 1 R СН3 СН3СН2 СН3 СН3 (СН3)2СН СН3 СН3 СН3 СН3 СН3 СН3 СН3 СН3 СН3 СН3 СН3 СН3СН2 СН3 СН3(СН2)2 СН3 СН3СН2 СН3СН2 2 R СН3 Η Η Η Η Η СН3 Η СН3 Η Η СН3 СН3 СН3 СН3 СН3 Η СН3 Η СН3СН2 СН3 СН3СН2 3 R CH3 СН3 СН3 СН3 СН3 СН3 СН3 СН3 СН3 СН3 СН3СН2 СН3 СН3 СН3 СН3 СН3 СН3 СН3 СН3 СН3 СН3 СН3 4 R Вr Вr СН3 Вr Вr СН3 СН3 СН3 СН3 CI CI CI Вr СН3 CI Вr CI Вr Вr Вr Вr Вr 3 R Вr Вr СІ Вr Вr СІ СІ CN CN CI CI CI CI CI CI Вr CI Вr Вr Вr Вr Вr 6 R Вr Вr Вr Вr Вr CF3 Вr Вr Вr Вr Вr Вr Вr CI CI CI Вr CF3 Вr Вr Вr Вr 7 R СІ СІ СІ СІ СІ СІ СІ СІ СІ CI CI CI CI CI CI CI CI CI CI CI CI CI Таблиця 2 Номер сполуки 3-23 3-24 3-25 3-26 3-27 3-28 3-29 3-30 3-31 3-32 3-33 3-34 3-35 1 R СН3СН2 СН3СН2 СН3СН2 СН3СН2 СН3СН2 СН3СН2 СН3СН2 СН3СН2 СН3СН2 СН3СН2 СН3 СН3 СН3 2 R Η Η Η Η Η Η Η Η Η Η Η Η Η 3 R СН3 СН3 СН3 СН3 СН3 СН3 СН3 сн3 СН3 СН3 СН3 СН3 СН3 4 R СН3 СН3 Вr CI СН3 СН3 Вr CI СН3 СН3 Вr Вr CI 5 R CI CN Вr CI CI CN Вr CI CI CN Вr Вr CI 6 R Вr Вr Вr Cl CI CI CF3 CF3 CF3 CF3 CF3 Cl Cl 7 R Cl Cl Cl Cl Cl Cl Cl Cl Cl Cl Cl Cl Cl 31 3-36 3-37 3-38 3-39 3-40 3-41 3-42 3-43 СН3 CH3 СН3 СН3 СН3 СН3 СН3 СН3 95138 Η Η Η Η СН3 СН3 СН3 СН3 сн3 СН3 СН3 СН3 СН3 СН3 СН3 СН3 Наведено фізичні властивості деяких сполук (3). Сполука (3-1) 1 Н-ЯМР (ДМСО-d6, ТМС) δ (м.ч.): 2,71 (1,4Н, с), 2,83 (1,6Н, с), 2,94 (1,5Н, с), 3,06 (1,5Н, с), 3,353,70 (3,0Н, м), 7,41 (0,5Н, с), 7,45 (0,6Н, с), 7,47 (0,6Н, с), 7,60-7,64(1,3Н, м), 8,07 (0,5Н, д, J=2 Гц), 8,13 (0,5Н, с), 8,18 (1,0Н, д, J=8 Гц), 8,50 (1,0Н, м), 10,52 (0,5Н, с), 10,67 (0,5Н, с). Сполука (3-2) 1 H-ЯМР (ДМСО-d6, ТМС) δ (м.ч.): 0,86 (1,0Н, т, J=7 Гц), 0,99 (2,0Н, т, J=7 Гц), 3,10 (1,7Н, уш.с), 3,50 (2,4Н, с), 3,64 (0,6Н, с), 3,85 (0,3Н, уш.с), 7,367,44 (2,0Н, м), 7,59-7,65 (1,0Н, м), 8,07-8,21 (2,0Н, м), 8,49-8,51 (1,0Н, м), 9,04 (0,7Н, уш.с), 9,71 (0,3Н, уш.с), 10,30 (0,7Н, уш.с), 10,66 (0,3Н, уш.с). Сполука (3-3) 1 Н-ЯМР (CDCI3, ТМС) δ (м.ч.): 2,04 (3Н, с), 3,22 (3Н, с), 3,57 (2,6Н, с), 3,80 (0,4Н, с), 7,01 (1Н, с), 7,04 (1Н, с), 7,28 (1Н, с), 7,40 (1Н, дд, J=8 Гц, 5 Гц), 7,61 (1Н, уш.с), 7,87 (1Н, дд, J=8 Гц, 2 Гц), 8,46 (1Н, дд, J=5 Гц, 2 Гц), 9,80 (1Н, уш.с). Сполука (3-4) 1 H-ЯМР (100°С, ДМСО-d6, ТМС) δ (м.ч.): 2,96 (3Н, с), 3,04 (3Н, уш.с), 7,30 (1Н, с), 7,38 (1Н, с), 7,58 (1Н, дд, J=8 Гц, 5 Гц), 7,96 (1Н, с), 8,11 (1Н, д, J=8 Гц), 8,47 (1Н, д, J=5 Гц), 8,68 (1Н, уш.с), 10,08 (1Н, уш.с). Сполука (3-5) 1 Н-ЯМР (CDCI3, ТМС) δ (м.ч.): 0,87-0,95 (3,8Н, м), 1,13-1,26 (4,4Н, м), 3,55 (2,5Н, с), 3,81 (0,5Н, с), 4,55-4,67 (1,0Н, м), 7,37-7,42 (3,0Н, м), 7,49 (1,0Н, д, J=2 Гц), 7,57 (1,1Н, д, J=2 Гц), 7,86 (1,0Н, дд, J=8 Гц, 2 Гц), 8,45 (1,0Н, дд, J=5 Гц, 2 Гц), 9,68 (0,3Н, уш.с), 9,93 (0,7Н, уш.с). Сполука (3-6) 1 Н-ЯМР (ДМСО-d6, ТМС) δ (м.ч.): 2,11 (3Н, с), 3,06 (3Н, с), 3,33 (3Н, с), 7,07 (1Н, с), 7,45 (1Н, с), 7,68 (1Н, с), 7,69 (1Н, дд, J=8 Гц, 4 Гц), 8,24 (1Н, д, J=8 Гц), 8,55 (1Н, д, J=4 Гц), 9,11 (0,6Н, уш.с), 10,20 (1Н, уш.с), 10,54 (0,4Н, уш.с). Сполука (3-7) 1 Н-ЯМР (ДМСО-d6, ТМС) δ (м.ч.): 2,10-2,24 (3Н, м), 2,61-2,87 (3Н, м), 2,90-3,18 (3Н, м), 3,453,74 (3Н, м), 7,12-7,30 (1Н, м), 7,33-7,44 (1Н, м), 7,44-7,58 (1Н, м), 7,58-7,66 (1Н, м), 8,20 (1Н, д, J=8Гц), 8,47-8,54 (1Н, м), 10,10-10,50 (1Н, м). Сполука (3-8) 1 Н-ЯМР (ДМСО-d6, ТМС) δ (м.ч.): 2,21 (3Н, с), 3,08 (3Н, с), 3,45-3,70 (3Н, м), 7,30-7,43 (1Н, м), 7,44-7,61 (1Н, м), 7,63 (1Н, дд, J=8 Гц, 5 Гц), 7,827,94 (1Н, м), 8,21 (1H, д, J=8 Гц, 1 Гц), 8,51 (1Н, дд, J=5 Гц, 1 Гц), 9,21 (1Н, уш.с), 10,24 (1Н, уш.с). Сполука (3-9) 1 Н-ЯМР (ДМСО-d6, ТМС) δ (м.ч.): 2,14-2,29 (3Н, м), 2,64-2,87 (3Н, м), 2,87-3,15 (3Н, м), 3,42 32 СН3 СН3 CI СН3 СН3 CI СН3 СН3 CI CN CI CN CN CI CI CN Cl CI CF3 CF3 СІ CF3 CF3 CF3 Cl Cl Cl Cl Cl Cl Cl Cl 3,73 (3Н, м), 7,30-7,45 (1Н, м), 7,54-7,81 (2Н, м), 7,83-8,01 (1Н, м), 8,15-8,24 (1Н, м), 8,50 (1Н, уш.с), 10,20-10,68 (1Н, м). Сполука (3-10) 1 H-ЯМР (CDCI3, ТМС) δ (м.ч.): 3,12-3,18 (3Н, уш.м), 3,60-3,84 (3Н, уш.м), 7,21-7,22 (2Н, м), 7,34 (1Н, уш.с), 7,41 (1Н, дд, J=8 Гц, 5 Гц), 7,51 (1Н, уш.с), 7,88 (1Н, дд, J=8 Гц, 1 Гц), 8,48 (1Н, дд, J=5 Гц, 1 Гц), 9,85 (1Н, уш.с). Сполука (3-11) 1 H-ЯМР (CDCI3, ТМС) δ (м.ч.): 1,11-1,39 (3Н, м), 3,12-3,18 (3Н, уш.м), 4,06-4,25 (2Н, уш.м), 7,087,22 (2Н, м), 7,34 (1Н, уш.с), 7,41 (1Н, дд, J=8 Гц, 5 Гц), 7,43 (1Н, уш.с), 7,88 (1Н, дд, J=8 Гц, 1 Гц), 8,49 (1Н, дд, J=5 Гц, 1 Гц), 9,87 (1Н, уш.с). Сполука (3-12) 1 Н-ЯМР (ДМСО-d6, ТМС) δ (м.ч.): 2,73 (1,4Н, с), 2,83 (1,6Н, с), 2,95 (1,6Н, с), 3,07 (1,4Н, с), 3,493,68 (3,0Н, м), 7,32-7,44 (2,0Н, м), 7,62 (1,0Н, дд, J=8 Гц, 5 Гц), 7,85 (0,5Н, д, J=2 Гц), 7,92 (0,5Н, с), 8,19 (1,0Н, дд, J=8 Гц, 1 Гц), 8,49-8,52 (1,0Н, м), 10,53 (0,5Н, с), 10,71 (0,5Н, с). Сполука (3-13) 1 Н-ЯМР (ДМСО-d6, ТМС) δ (м.ч.): 2,72 (1,4Н, с), 2,83 (1,6Н, с), 2,94 (1,6Н, с), 3,07 (1,4Н, с), 3,493,68 (3,0Н, м), 7,34-7,45 (2,0Н, м), 7,60-7,64 (1,0Н, м), 7,98 (0,4Н, д, J=2 Гц), 8,04 (0,5Н, с), 8,19 (1,0Н, д, J=8 Гц), 8,49-8,52 (1,0Н, м), 10,54 (0,5Н, с), 10,70 (0,5Н, с). Сполука (3-14) 1 H-ЯМР (ДМСО-d6, ТМС) 5(м.ч.): 2,13 (1,4Н, с), 2,18 (1,6Н, с), 2,73 (1,4Н, с), 2,82 (1,6Н, с), 2,932,96 (1,2Н, м), 3,07-3,07 (1,8Н, м), 3,43-3,69 (3,0Н, м), 7,18-7,32 (2,0Н, м), 7,46-7,53 (1,0Н, м), 7,607,64 (1,0Н, м), 8,19 (1,0Н, д, J=8Гц), 8,49-8,51 (1,0Н, м), 10,20 (0,4Н, уш.с), 10,45 (0,6Н, уш.с). Сполука (3-15) 1 Н-ЯМР (ДМСО-d6, ТМС) δ (м.ч.): 2,73 (1,3Н, с), 2,84 (1,7Н, с), 2,95 (1,3Н, уш.с), 3,07-3,08 (1,7Н, м), 3,46-3,68 (3,0Н, м), 7,32-7,39 (2,0Н, м), 7,62 (1,0Н, дд, J=8 Гц, 5 Гц), 7,85-7,92 (1,0Н, м), 8,19 (1,0Н, д, J=8Гц), 8,49-8,51 (1,0Н, м), 10,54 (0,4Н, уш.с), 10,74 (0,6Н, уш.с). Сполука (3-16) 1 Н-ЯМР (ДМСО-d6, ТМС) δ (м.ч.): 2,71 (1,4Н, с), 2,83 (1,6Н, с), 2,94 (1,3Н, уш.с), 3,06-3,08 (1,7Н, м), 3,44-3,68 (3,0Н, м), 7,36-7,47 (2,0Н, м), 7,60-7,64 (1,0Н, м), 8,08-8,20 (2,0Н, м), 8,50-8,51 (1,0Н, м), 10,56 (0,4Н, уш.с), 10,71 (0,6Н, уш.с). Сполука (3-17) 1 H-ЯМР (CDCI3, ТМС) δ (м.ч.): 1,03-1,07 (3,0Н, м), 3,31-3,82 (5,0Н, м), 7,23 (2,0Н, с), 7,31 (1,0Н, с), 7,39 (1,0Н, дд, J=8 Гц, 5 Гц), 7,54 (1,0Н, с), 7,87 (1,0Н, дд, J=8 Гц, 1 Гц), 8,46 (1,0Н, дд, J=5, 1 Гц), 9,65 (0,2Н, уш.с), 9,86 (0,8Н, уш.с). Сполука (3-18) 33 1 H-ЯМР ДМСО-d6, ТМС) δ (м.ч.): 2,71 (1,4Н, с), 2,84 (1,6Н, с), 2,95 (1,3Н, уш.с), 3,07 (1,7Н, с), 3,453,70 (3,0Н, уш.м), 7,48 (1,0Н, уш.с), 7,66-7,71 (1,0Н, м), 7,77-7,80 (1,0Н, м), 8,12 (1,0Н, д, J=21Гц), 8,24 (1,0Н, дд, J=8 Гц, 1 Гц), 8,53-8,55 (1,0Н, м), 10,72 (0,4Н, уш.с), 10,85 (0,6Н, уш.с). Сполука (3-19) 1 Н-ЯМР (CDCI3, ТМС) δ (м.ч.): 0,88-0,95 (3Н, м), 1,48 (2Н, ткв., J=8 Гц, 8 Гц), 3,22-3,83 (5Н, уш.м), 7,37-7,44 (3Н, м), 7,56 (1Н, д, J=2 Гц), 7,61 (1Н, с), 7,86 (1Н, дд, J=8 Гц, 2 Гц), 8,46 (1Н, дд, J=5 Гц, 2 Гц), 9,77 (0,3Н, с), 9,98 (0,7Н, с). Сполука (3-20) 1 H-ЯМР (ДМСО-d6, ТМС) δ (м.ч.): 0,79-1,00 (3,0Н, м), 2,88 (2,2Н, д, J=12 Гц), 3,01-3,08 (1,0Н, м), 3,12 (0,8Н, с), 3,15-3,22 (1,0Н, м), 3,45-3,69 (3,0Н, м), 7,41-7,47 (2,0Н, м), 7,60-7,64 (1,0Н, м), 8,10-8,20 (2,0Н, м), 8,49-8,52 (1,0Н, м), 10,50 (0,3Н, уш.с), 10,70 (0,7Н, уш.с). Сполука (3-21) 1 Н-ЯМР (ДМСО-d6, ТМС) δ (м.ч.): 0,86-0,91 (2,0Н, м), 1,11-1,14 (1,0Н, м), 2,75 (1,0Н, с), 2,853,23 (4,0Н, уш.м), 3,64-3,73 (3,0Н, м), 7,41-7,46 (2,0Н, м), 7,60-7,63 (1,0Н, м), 8,07-8,19 (2,0Н, м), 8,48-8,50 (1,0Н, м), 10,48 (0,3Н, уш.с), 10,67 (0,7Н, уш.с). Сполука (3-22) 1 Н-ЯМР (ДМСО-d6, ТМС) δ (м.ч.): 0,86-1,15 (6,0Н, уш.м), 3,08-3,29 (3,0Н, уш.м), 3,37-3,74 (4,0Н, уш.м), 7,43-7,47 (2,0Н, м), 7,61-7,65 (1,0Н, м), 8,10-8,20 (2,0Н, м), 8,49-8,51 (1,0Н, м), 10,47 (0,3Н, уш.с), 10,65-10,76 (0,7Н, уш.м). Сполука (3-23) 1 Н-ЯМР (CDCI3, ТМС) δ (м.ч.): 1,06 (3Н, т, J=7 Гц), 2,04 (3Н, с), 3,56-3,78 (5Н, м), 7,02 (1Н, с), 7,06 (1Н, с), 7,20-7,26 (1Н, м), 7,38 (1Н, дд, J=8, 5 Гц), 7,62 (1Н, с), 7,86 (1Н, дд, J=8 Гц, 2 Гц),8,44 (1Н, дд, J=5 Гц, 2 Гц), 9,82 (1Н, уш.с). Сполука (3-25) 1 H-ЯМР (CDCI3, ТМС) δ (м.ч.): 1,04 (3Н, т, J=7Гц), 3,45-3,90 (5Н, м), 7,23 (1Н, с), 7,40 (1Н, дд, J=8 Гц, 5 Гц), 7,45 (1Н, д, J=2 Гц), 7,54 (1Н, с), 7,60 (1Н, д, J=2 Гц), 7,87 (1Н, дд, J=8 Гц, 2 Гц), 8,46 (1Н, дд, J=5 Гц, 2 Гц), 9,67 (1Н, уш.с). Сполука (3-26) 1 H-ЯМР (CDCI3, ТМС) δ (м.ч.): 1,05 (3Н, т, J=7 Гц), 3,43-3,69 (5Н, м), 7,19-7,22 (3Н, м), 7,40 (1Н, дд, J=8 Гц, 5 Гц), 7,53 (1Н, с), 7,87 (1Н, д, J=8 Гц), 8,46 (1Н, д, J=5 Гц), 9,82 (1Н, уш.с). Сполука (3-27) 1 Н-ЯМР (CDCI3, ТМС) δ (м.ч.): 1,06 (3Н, т, J=7Гц), 2,04 (3Н, с), 3,45-3,95 (5Н, м), 7,02 (1Н, с), 7,06 (1Н, с), 7,17 (1Н, с), 7,38 (1Н, дд, J=8 Гц, 5 Гц), 7,63 (1Н, с), 7,86 (1Н, дд, J=8 Гц, 2 Гц), 8,44 (1Н, дд, J=5 Гц, 2 Гц), 9,83 (1Н, уш.с). Сполука (3-29) 1 Н-ЯМР (CDCI3, ТМС) δ (м.ч.): 1,04 (3Н, т, J=7 Гц), 3,41-3,83 (5Н, м), 7,42-7,45 (2Н, м), 7,55-7,58 (2Н, м), 7,70 (1Н, с), 7,89 (1Н, дд, J=8 Гц, 2 Гц), 8,48 (1Н, дд, J=5 Гц, 2 Гц), 10,20(1 Η, уш.с). Сполука (3-30) 1 Н-ЯМР (CDCI3, ТМС) δ (м.ч.): 1,05 (3Н, т, J=7 Гц), 3,45-3,95 (5Н, м), 7,35 (1Н, с),7,39 (1Н, дд, J=8 Гц, 5 Гц),7,43 (1Н, д, J=2 Гц), 7,55-7,59 (2Н, м),7,86 95138 34 (1Н, дд, J=8 Гц, 2 Гц),8,46 (1Н, дд, J=5 Гц, 2 Гц), 9,86 (1Н, уш.с). Сполука (3-31) 1 H-ЯМР (CDCI3, ТМС) δ (м.ч.): 1,05 (3Н, т, J=7 Гц), 1,99 (3Н, с), 3,45-3,95 (5Н, м), 6,97 (1Н, с), 7,04 (1Н, с), 7,42 (1Н, дд, J=8 Гц, 5 Гц), 7,65 (1Н, с), 7,67 (1Н, с), 7,88 (1Н, д, J=8 Гц), 8,46(1Н, д, J=5 Гц), 10,27 (1Н, уш.с). Сполука (3-33) 1 H-ЯМP (CDCI3, ТМС) δ (м.ч.): 3,18 (3Н, с), 3,60-3,85 (3Н, м), 7,42-7,46 (2Н, м), 7,55-7,58 (2Н, м), 7,72 (1Н, с), 7,90 (1Н, дд, J=8 Гц, 2 Гц), 8,49 (1Н, дд, J=5 Гц, 2 Гц), 10,14 (1Н, уш.с). Далі у вигляді стандартних прикладів одержання будуть описані приклади одержання сполуки (1) і сполуки (2). Приклад 1 стандартного одержання (1) До суміші 1,85 г метилкарбазату й 60 мл тетрагідрофурану при охолодженні льодом додавали 6,0 г 6,8-дибром-2Н-3,1-бензоксазин-2,4-1Ндіону: (сполука описана в Journal of Organic Chemistry (1947), 12, 743-51) з наступним перемішуванням протягом 3 годин при охолодженні льодом. Реакційну суміш нагрівали до кімнатної температури й додавали до неї ще 0,46 г метилкарбазату. Суміш перемішували при кімнатній температурі протягом 15 годин, а потім концентрували при зниженому тиску. В отриманий залишок вливали воду. Осад, що залишився, відфільтровували. Даний осад послідовно промивали водою й етилацетатом, одержуючи 4,96 г N(2-аміно-3,5-дибромбензоїл)-N'-метоксикарбоніл гідразину. N-(2-аміно-3,5-дибромбензоїл)-№метоксикарбонілгідразин ] Н-ЯМР (ДМСО-d6) δ: 3,63 (3Н, с), 6,55 (2Н, с), 7,71 (1Н, с), 7,79 (1Н, с), 9,25 (1Н,с), 10,32 (1Н,с). (2) До суміші 3,67 г N-(2-аміно-3,5дибромбензоїл)-N'-метоксикарбонілгідразину, 3,04 г карбонату калію й 50 мл N-метилпіролідону додавали по краплях суміш 3,12 г йодистого мітила й 2 мл 1-метил-2-піролідинону при охолодженні льодом, після чого перемішували при охолодженні льодом протягом 4 годин, а потім перемішували при кімнатній температурі протягом З годин. У реакційну суміш вливали воду, потім екстрагували етилацетатом. Органічний шар промивали водою, сушили над безводним сульфатом магнію й концентрували при зниженому тиску. Отриманий залишок піддавали колонковій хроматографії на силікагелі, одержуючи 2,83 г сполуки (1-1). Сполука (1-1) 1 Н-ЯМР (CDCI3, ТМС) δ (м.ч.): 3,11-3,18 (6Н, м), 3,76 (3Н, уш.с), 4,86 (1,4Н, уш.с), 5,23 (0,6Н, уш.с), 7,17-7,25 (1Н, м), 7,57 (1Н, д, J=2 Гц). Приклад 2 стандартного одержання (1) До суміші 0,61 г етилгідразиноксалату, 1,0 г 6,8-дибром-2Н-3,1-бензоксазин-2,4-1Н-діону й 10 35 мл тетрагідрофурану додавали при охолодженні льодом 1,12 г карбонату калію, після чого перемішували при кімнатній температурі протягом 1,5 годин. У реакційну суміш вливали воду, потім екстрагували етилацетатом. Органічний шар послідовно промивали водою й насиченим розчином хлориду натрію, сушили над безводним сульфатом магнію й концентрували при зниженому тиску. Отриманий залишок піддавали колонковій хроматографії на силікагелі, одержуючи 0,44 г N-(2аміно-3,5-дибромбензоїл)-N-етилгідразину і 0,13 N-(2-аміно-3,5-дибромбензоїл)-N'-етилгідразину. N-(2-аміно-3,5-дибромбензоїл)-N-етилгідразин 1 Н-ЯМР (CDCI3, ТМС) δ (м.ч.): 1,25 (3Н, т, J=7 Гц), 3,52 (2Н, кВ., J=7 Гц), 4,38 (2Н, уш.с), 4,81 (2Н, уш.с), 7,21 (1Н, д, J=2 Гц), 7,59 (1Н, д, J=2 Гц). N-(2-аміно-3,5-дибромбензоїл)-N'-етилгідразин 1 H-ЯМР (CDCI3, ТМС) δ (м.ч.): 1,15 (3Н, т, J=7 Гц), 2,95 (2Н, кв., J=7 Гц), 4,78 (1Н, уш.с), 6,02 (2Н, уш.с), 7,38 (1Н, д, J=2 Гц), 7,52 (1Н, уш.с), 7,64 (1Н, д, J=2 Гц). (2) До суміші 0,42 г N-(2-аміно-3,5дибромбензоїл)-N-етилгідразину й 3 мл піридину додавали при охолодженні льодом 0,15 г метилхлорформіату, після чого перемішували при охолодженні льодом протягом 1 години. У реакційну суміш вливали воду, потім концентрували при зниженому тиску. В отриманий залишок вливали воду, після чого екстрагували етилацетатом. Органічний шар послідовно промивали водою й насиченим розчином хлориду натрію, сушили над безводним сульфатом магнію й концентрували при зниженому тиску. Отриманий залишок піддавали колонковій хроматографії на силікагелі, одержуючи 0,42 г сполуки (1-2). Сполука (1-2) 1 H-ЯМР (CDCI3, ТМС) δ (м.ч.): 1,21 (3Н, т, J=7 Гц), 3,62 (2Н, кв., J=7 Гц), 3,78 (3Н, с), 4,95 (2Н, уш.с), 6,96 (1Н, уш.с), 7,26 (1Н, д, J=2 Гц), 7,59 (1Н, д, J=2 Гц). Приклад 3 стандартного одержання (1) До суміші 10,0 г 6,8-дибром-2Н-3,1бензоксазин-2,4-1Н-діону й 90 мл тетрагідрофурану додавали при охолодженні льодом 1,58 г метилгідразину, після чого перемішували при кімнатній температурі протягом 4 годин. У реакційну суміш вливали воду, після чого проводили екстракцію етилацетатом. Органічний шар промивали насиченим розчином хлориду натрію, сушили над безводним сульфатом магнію й концентрували при зниженому тиску. Отриманий залишок піддавали колонковій хроматографії на силікагелі, одержуючи 4,64 г N-(2-аміно-3,5-дибромбензоїл)-Nметилгідразину і 0,75 г N-(2-аміно-3,5дибромбензоїл)-N'-метилгідразину. N-(2-аміно-3,5-дибромбензоїл)-Nметилгідразин 1 H-ЯМР (CDCI3, ТМС) δ (м.ч.): 3,25 (3Н, с), 4,55 (2Н, уш.с), 4,89 (2Н, уш.с), 7,23 (1Н,с), 7,59 (1Н,с). N-(2-аміно-3,5-дибромбензоїл)-N'метилгідразин 1 Н-ЯМР (DMSO-d6, ТМС) δ (м.ч.): 2,51 (3Н, с), 5,11 (1Н, уш.с), 6,54 (2Н, с), 7,63 (1Н, д, J=2 Гц), 7,73 (1Н, д, J=2 Гц), 10,06 (1Н, уш.с). 95138 36 (2) До суміші 3,40 г N-(2-аміно-3,5дибромбензоїл)-N-метилгідразину й 30 мл тетрагідрофурану послідовно додавали 2,2 г триетиламіну й 2,0 г метилхлорформіату, потім перемішували при кімнатній температурі. У реакційну суміш вливали воду, після чого проводили екстракцію етилацетатом. Органічний шар промивали насиченим розчином хлориду натрію, сушили над безводним сульфатом магнію й концентрували при зниженому тиску. Отриманий залишок піддавали колонковій хроматографії на силікагелі, одержуючи 1,10 г сполуки (1-4). Сполука (1-4) 1 Н-ЯМР (CDCI3, ТМС) δ (м.ч.): 3,28 (3Н, с), 3,76 (3Н, с), 4,96 (2Н, уш.с), 7,00 (1H, уш.с), 7,27 (1H, д, J=2 Гц), 7,59 (1H, д, J=2 Гц). Приклад 4 стандартного одержання (1) Суміш 10,7 г 3-бром-1Н-піразолу, 11,8 2,3дихлорпіридину, 57,3 г карбонату цезію й 80 мл Ν,Ν-диметилформаміду перемішували при 100°С протягом 8 годин. Після охолодження реакційної суміші до кімнатної температури в реакційну суміш вливали воду. Реакційну суміш двічі екстрагували метил-трет-бутиловим ефіром. Органічні шари поєднували, послідовно промивали водою й насиченим розчином хлориду натрію, сушили над сульфатом магнію й концентрували при зниженому тиску. Отриманий залишок піддавали колонковій хроматографії на силікагелі, одержуючи 12,9 г 2(3-бром-1Н-піразол-1-іл)-3-хлорпіридину. 2-(3-Бром-1Н-піразол-1-іл)-3-хлорпіридин 1 Н-ЯМР (CDCI3, ТМС) δ (м.ч.): 6,51 (1Н, д, J=2 Гц), 7,31 (1Н, дд, J=8 Гц, 4 Гц), 7,91 (1Н, дд, J=8 Гц, 1 Гц), 8,04 (1Н, д, J=2 Гц), 8,45 (1Н, дд, J=4 Гц, 1 Гц). (2) До суміші 5,0 г 2-(3-бром-1Н-піразол-1-іл)-3хлорпіридину й 30 мл тетрагідрофурану додавали по краплях при -78°С 11,7 мл 2,0 Μ розчину діізопропіламіду літію в суміші гептан/тетрагідрофуран/етилбензол. До реакційної суміші додавали по краплях при -78°С суміш 3 г етилформіату й 10 мл тетрагідрофурану, після чого перемішували при кімнатній температурі протягом 2 годин. У реакційну суміш вливали воду, потім екстрагували етилацетатом. Органічний шар промивали водою, сушили над безводним сульфатом магнію й концентрували при зниженому тиску. Отриманий залишок піддавали колонковій хроматографії на силікагелі, одержуючи 3,0 г сполуки (2-1). Сполука (2-1) 1 H-ЯМP (CDCI3, ТМС) δ (м.ч.): 7,11 (1Н, с), 7,47 (1Н, дд, J=8 Гц, 5 Гц), 7,96 (1Н, дд, J=8 Гц, 1 Гц), 8,52 (1Н, дд, J=5 Гц, 1 Гц), 9,79 (1Н, с). Приклад 5 стандартного одержання (1) Для одержання 3-хлор-2-(3-трифторметил1H-піразол-1-іл)-піридину замість 3-бром-1Нпіразолу із прикладу стандартного одержання 4(1) використовували 3-трифторметил-1Н-піразол. 3-Хлор-2-(3-трифторметил-1Н-піразол-1іл)піридин 1 H-ЯМР (CDCI3, ТМС) δ (м.ч.): 6,75 (1Н, д, J=2 Гц), 7,37 (1Н, дд, J=8 Гц, 4 Гц), 7,95 (1Н, дд, J=8 Гц, 1 Гц), 8,14 (1Н, д, J=1 Гц), 8,49 (1Н, дд, J=4 Гц, 1 Гц). 37 (2) Для одержання сполуки (2-2) замість 2-(3бром-1Н-піразол-1-іл)-3-хлорпіридину із прикладу стандартного одержання 4(2) використовували 3хлор-2-(3-трифторметил-1Н-піразол-1-іл)піридин. Сполука (2-2) 1 Н-ЯМР (CDCI3, ТМС) 5 (м.ч.): 7,36 (1Н, с), 7,51 (1Н, дд, J=8 Гц, 5 Гц), 7,99 (1Н, дд, J=8 Гц, 2 Гц), 8,54 (1Н, дд, J=5 Гц, 2 Гц), 9,86 (1Н, с). Приклад 6 стандартного одержання (1) Для одержання 2-(3-хлор-1H-піразол-1-іл)3-хлорпіридину замість 3-бром-1H-піразолу із прикладу стандартного одержання 4(1) використовували 3-хлор-1Н-піразол. 2-(3-Хлор-1Н-піразол-1-іл)-3-хлорпіридин 1 Н-ЯМР (CDCI3, ТМС) δ (м.ч.): 6,43 (1Н, д, J=3 Гц), 7,30 (1Н, дд, J=8 Гц, 5 Гц), 7,91 (1Н, дд, J=8 Гц, 2 Гц), 8,09 (1Н, д, J=2 Гц), 8,44 (1Н, дд, J=5 Гц, 1 Гц). (2) Для одержання сполуки (2-3) замість 2-(3бром-1 Н-піразол-1-іл)-3-хлорпіридину із прикладу стандартного одержання 4(2) використовували 2(3-хлор-1Н-піразол-1-іл)-3-хлорпіридин. Сполука (2-3) 1 H-ЯΜΡ (CDCI3, ТМС) δ (м.ч.): 7,02 (1Н, с), 7,47 (1Н, дд, J=8 Гц, 5 Гц), 7,97 (1Н, дд, J=8 Гц, 2 Гц), 8,51 (1Н, дд, J=5 Гц, 2 Гц), 9,79 (1Н, с). Приклад 7 стандартного одержання (1) До суміші 10 г метилкарбазату й 60 мл толуолу додавали по краплях суміш 5,86 г ацетальдегіду й 20 мл толуолу при 50°С, після чого перемішували протягом 1 години. Реакційну суміш охолоджували льодом і відфільтровували осад, що випав. Осад сушили, одержуючи 12,1 г метил N'-етилиденгідразинкарбоксилату. Метил N'-етилиденгідразинкарбоксилат 1 Н-ЯМР (CDCI3, ТМС) δ (м.ч.): 1,99 (3Н, д, J=5 Гц), 3,82 (3Н, с), 7,24 (1Н, кв., J=5 Гц), 8,31 (1Н, уш.с). (2) До суміші 5,0 г метил N'етилиденгідразинкарбоксилату й 50 мл тетрагідрофурану послідовно додавали при 50°С 1,95 г боргідриду натрію й 4,2 мл метанолу, після чого перемішували при 50°С протягом 3 годин. Після додавання 50 мл метанолу при 50°С реакційну суміш перемішували й нагрівали при кип'ятінні зі зворотним холодильником протягом 3 годин. Реакційну суміш концентрували при зниженому тиску й додавали 20 мл хлороформу, потім перемішували при 50°С протягом 10 хвилин і потім фільтрували через целіт. Отриманий фільтрат концентрували при зниженому тиску, і залишок піддавали колонковій хроматографії на силікагелі, одержуючи 3,70 г метил N'-етилгідразинкарбоксилату. Метил N'-етилгідразинкарбоксилат 95138 38 1 Н-ЯМР (ДМСО-d6, ТМС) δ (м.ч.): 0,93 (3Н, т, J=7 Гц), 2,66-2,73 (2Н, м), 3,54 (3Н, с), 4,38-4,43 (1Н, м), 8,45 (1Н, с). (3) До суміші 0,50 г метил N'етилгідразинкарбоксилату й 4 мл тетрагідрофурану додавали 1,36 г 6,8-дибром-2Н-3,1бензоксазин-2,4-1Н-діону при кімнатній температурі й перемішували й нагрівали при кип'ятінні зі зворотним холодильником дану суміш протягом 4 годин. Реакційну суміш охолоджували до кімнатної температури. У реакційну суміш вливали воду, потім екстрагували етилацетатом. Органічний шар промивали насиченим розчином хлориду натрію, сушили над безводним сульфатом магнію й концентрували при зниженому тиску. Отриманий залишок піддавали колонковій хроматографії на силікагелі, одержуючи 0,89 г сполуки (1-2). Приклад 8 стандартного одержання (1) Суміш 1,16 г 4-метоксикротонової кислоти (сполука, описана в Journal of Organic Chemistry, 1981, 46, 940-948) і 10 мл діетилового ефіру охолоджували льодом і пропускали в неї газоподібний хлористий водень. Після насичення суміші газоподібним хлористим воднем її залишали стояти при кімнатній температурі протягом ночі. Зразок, узятий з реакційної суміші, піддавали аналізу методом ЯМР, і підтверджували одержання З-хлор-4метоксимасляної кислоти. Весь об'єм отриманої реакційної суміші використовували як вона є на наступній стадії. 3-хлор-4-метоксимасляна кислота 1 Н-ЯМР (CDCI3, ТМС) δ (м.ч.): 2,76 (1Н, дд, J=17 Гц, 9 Гц), 3,00 (1Н, дд, J=17 Гц, 5 Гц), 3,42 (3Н, с), 3,56 (1Н, дд, J=10 Гц, 7 Гц), 3,65 (1Н, дд, J=10 Гц, 5 Гц), 4,36-4,42 (1Н, м). (2) До реакційної суміші, отриманої в згаданому вище (1), додавали по краплях при охолодження льодом 2,54 г оксалілдихлориду. До реакційної суміші додавали краплю Ν,Ν-диметилформаміду, після чого перемішували при кімнатній температурі протягом 2 годин. Реакційну суміш концентрували при зниженому тиску, одержуючи 1,45 г 3-хлор4-метоксибутирилхлориду. 3-хлор-4-метоксибутирилхлорид 1 H-ЯМР (CDCI3, ТМС) δ (м.ч.): 3,26 (1Н, дд, J=18 Гц, 9 Гц), 3,41 (3Н, с), 3,49-3,54 (2Н, м), 3,66 (1Н, дд, J=10 Гц, 5 Гц), 4,35-4,41 (1Н, м). (3) До 1,29 г 3-хлор-2-гідразинпіридину, 1,07 г піридину й 10 мл Ν,Ν-диметилформаміду додавали по краплях при охолодженні льодом суміш 1,45 г 3-хлор-4-метоксибутирилхлориду й 5 мл толуолу, після чого перемішували при кімнатній температурі протягом 2 годин. У реакційну суміш вливали воду, потім екстрагували етилацетатом. Органічний шар послідовно промивали водою й насиченим розчином хлориду натрію, сушили над сульфатом натрію й концентрували при зниженому тиску, одержуючи 1,86 г сполуки (22-1). 39 Сполука (22-1): 1 Н-ЯМР (CDCI3, ТМС) δ (м.ч.): 2,73 (1Н, дд, J=15, 8 Гц), 2,93 (1Н, дд, J=15 Гц, 5 Гц), 3,43 (3Н, с), 3,63 (1Н, дд, J=10 Гц, 6 Гц), 3,71 (1Н, дд, J=10 Гц, 5 Гц), 4,47-4,54 (1Н, м), 6,78 (1Н, дд, J=8 Гц, 5 Гц), 7,35 (1Н, уш.с), 7,56 (1Н, дд, J=8 Гц, 1 Гц), 8,07 (1Н, дд, J=5 Гц, 1 Гц), 8,66 (1Н, уш.с). (4) Змішаний розчин 4,5 г гідрокарбонату натрію й 300 мл Ν,Ν-диметилформаміду нагрівали до 130°С. До нього додавали по краплях протягом І години змішаний розчин 7,48 г сполуки (22-1) і 100 мл Ν,Ν-диметилформаміду. Суміш перемішували при 130°С протягом 1 години. Після охолодження в реакційну суміш вливали воду, потім екстрагували етилацетатом. Органічний шар послідовно промивали водою й насиченим розчином хлориду натрію, сушили над сульфатом натрію й концентрували при зниженому тиску. Кристали, які випали, промивали невеликою кількістю етилацетату, одержуючи 2,02 г сполуки (25-1). Сполука (25-1): 95138 40 1 H-ЯМР (CDCI3, ТМС) δ (м.ч.): 3,23 (2Н, дд, J=10 Гц, 3 Гц), 3,34 (3Н, с), 3,48 (1Н, дд, J=10 Гц, 6 Гц), 3,66 (1Н, дд, J=10 Гц, 4 Гц), 5,01-5,13 (1Н, м), 6,91 (1Н, дд, J=8 Гц, 5 Гц), 7,66 (1Н, дд, J=8 Гц, 2 Гц), 8,17 (1Н, дд, J=5 Гц, 2 Гц). (6) Змішаний розчин 0,10 г сполуки (26-1), 3 мл ацетонітрилу, сульфату міді (каталітична кількість) і краплі концентрованої сірчаної кислоти нагрівали до 80°С. Додавали до нього по краплях протягом 2 годин змішаний розчин 0,14 г персульфату калію й 4 мл води, після чого перемішували при 80°С протягом 10 хвилин. Після охолодження в реакційну суміш вливали воду, потім екстрагували етилацетатом. Органічний шар промивали водою, сушили над безводним сульфатом магнію й концентрували при зниженому тиску. Отриманий залишок піддавали колонковій хроматографії на силікагелі, одержуючи 0,06 г сполуки (17-1). Сполука (17-1): 1 1 Н-ЯМР (CDCI3, ТМС) δ (м.ч.): 2,46 (1Н, дд, J=17 Гц, 1 Гц), 2,77 (1Н, дд, J=17 Гц, 8 Гц), 3,41 (3Н, с), 3,63 (1Н, дд, J=10 Гц, 8 Гц), 3,82 (1Н, дд, J=10 Гц, 5 Гц), 4,59-4,67 (1Н, м), 7,02 (1Н, дд, J=8 Гц, 5 Гц), 7,60 (1Н, с), 7,68 (1Н, дд, J=8 Гц, 2 Гц), 8,20 (1Н, дд, J=5 Гц, 2 Гц). (5) До змішаного розчину 4,2 г сполуки (25-1), 20 мл ацетонітрилу й краплі Ν,Νдиметилформаміду додавали при кімнатній температурі 6 г бромокису фосфору, після чого нагрівали при кип'ятінні зі зворотним холодильником протягом 1 години. Після охолодження реакційну суміш виливали в крижану воду, потім екстрагували етилацетатом. Органічний шар промивали водою, сушили над безводним сульфатом магнію й концентрували при зниженому тиску. Отриманий залишок піддавали колонковій хроматографії на силікагелі, одержуючи 2,2 г сполуки (26-1). Сполука (26-1): H-ЯМР (CDCI3, ТМС) δ (м.ч.): 3,23 (3Н, с), 4,50 (2Н, с), 6,47 (1Н, с), 7,39 (1Н, дд, J=8 Гц, 5 Гц), 7,93 (1Н, дд, J=8 Гц, 2 Гц), 8,47 (1Н, дд, J=5 Гц, 2 Гц). (7) Суміш 0,30 г сполуки (17-1), 0,49 г персульфату калію, 1 мл ацетонітрилу й 1 мл води перемішували при 90°С протягом 12 годин. Після охолодження в реакційну суміш вливали воду, потім екстрагували етилацетатом. Органічний шар промивали водою, сушили над безводним сульфатом магнію й концентрували при зниженому тиску. Отриманий залишок піддавали колонковій хроматографії на силікагелі, одержуючи 0,16 г сполуки (2-1). 1 Н-ЯМР (CDCI3, ТМС) δ (м.ч.): 7,11 (1Н, с), 7,47 (1Н, дд, J=8 Гц, 5 Гц), 7,96 (1Н, дд, J=8 Гц, 1 Гц), 8,52 (1Н, дд, J=5 Гц, 1 Гц), 9,79 (1Н, с). Приклад 9 стандартного одержання (1) При охолодженні льодом змішували 4 г 4метоксикротонової кислоти й краплю Ν,Νдиметилформаміду й додавали по краплях 16,5 г оксалілхлориду, після чого перемішували при кімнатній температурі протягом 2 годин. Реакційну суміш концентрували при зниженому тиску, одержуючи сирий продукт. Всю кількість цього сирого продукту використовували на наступній стадії як він є. 4-метоксикротоноїлхлорид: 41 95138 1 Н-ЯМР (CDCI3, ТМС) δ (м.ч.): 3,43 (3Н, с), 4,18 (2Н, дд, J=4 Гц, 2 Гц), 6,34 (1Н, дт, J=15 Гц, 2 Гц), 7,19 (1Н, дт, J=15 Гц, 4 Гц). (2) Сирий продукт, отриманий в описаному вище (1), 50 мл Ν,Ν-диметилформаміду й 10 г піридину перемішували при кімнатній температурі. Додавали туди 4,5 г 3-хлор-2-гідразинпіридину. Суміш перемішували протягом 1 години, і потім залишали стояти протягом ночі при кімнатній температурі. У реакційну суміш вливали воду, потім екстрагували етилацетатом. Органічний шар промивали насиченим розчином хлориду амонію, сушили над безводним сульфатом магнію й концентрували при зниженому тиску. Сирі кристали, які випали, промивали невеликою кількістю етилацетату, одержуючи 2,3 г сполуки (24-1). Сполука (24-1): 1 Н-ЯМР (CDCI3, ТМС) δ (м.ч.): 3,41 (3Н, с), 4,10-4,15 (2Н, м), 6,21 (1Н, дт, J=15 Гц, 2 Гц), 6,76 (1Н, дд, J=8 Гц, 5 Гц), 6,98 (1Н, дт, J=15 Гц, 4 Гц), 7,48-7,60 (2Н, м), 8,07 (1Н, дд, J=5 Гц, 1 Гц), 8,45 (1Н, уш.с). (3) Суміш 8,0 г сполуки (24-1) і 24,0 г ацетонітрилу охолоджували на водяній бані й пропускали при перемішуванні газоподібний хлористий водень. Після перемішування при одночасному пропусканні газоподібного хлористого водню приблизно протягом 3 годин реакційну суміш концентрували при зниженому тиску. В отриманий залишок вливали насичений розчин бікарбонату натрію, після чого проводили екстракцію етилацетатом. Органічний шар промивали насиченим розчином хлориду натрію, сушили над сульфатом натрію й концентрували при зниженому тиску, одержуючи 8,97 г сполуки (22-1). Приклад 10 стандартного одержання 42 (1) До суміші 0,48 г сполуки (25-1) і 10 мл ацетонітрилу послідовно додавали при охолодженні льодом 0,25 г метансульфонілхлориду й 0,30 г триетиламіну, після чого перемішували при 0°С протягом 1 години. У реакційну суміш вливали воду, потім екстрагували етилацетатом. Органічний шар промивали водою, сушили над безводним сульфатом магнію й концентрували при зниженому тиску. Отриманий залишок піддавали колонковій хроматографії на силікагелі, одержуючи 0,32 г сполуки (27-1). Сполука (N-1): 1 H-ЯМР (CDCI3, ТМС) δ (м.ч.): 3,14 (2Н, д, J=10 Гц), 3,36 (3Н, с), 3,47 (3Н, с), 3,55 (1Н, дд, J=10 Гц, 6 Гц), 3,66-3,74 (1Н, м), 5,10-5,21 (1Н, м), 6,87 (1Н, дд, J=8 Гц, 5 Гц), 7,64 (1Н, дт, J=8 Гц, 1 Гц), 8,14 (1Н, дт, J=5 Гц, 1 Гц). (2) Суміш 0,53 г сполуки (27-1) і 1,2 г 33 мас. % розчину бромистий водень-оцтова кислота перемішували при кімнатній температурі протягом 3 годин. Реакційну суміш виливали в крижану воду, а потім екстрагували етилацетатом. Органічний шар промивали насиченим розчином гідрокарбонату натрію, сушили над безводним сульфатом магнію й концентрували при зниженому тиску. Отриманий залишок піддавали колонковій хроматографії на силікагелі, одержуючи 0,30 г сполуки (26-1). Далі перераховані конкретні приклади сполуки (1). Таблиця 3 Номер сполуки 1-1 1-2 1-3 1-4 1-5 1-6 1-7 1-8 1-9 1-10 1-11 1-12 1 R СН3 СН3СН2 СН3 СН3 (СН3)2СН СН3 СН3 СН3 СН3 СН3 СН3 СН3 2 R СН3 Η Η Η Η СН3 Η СН3 Η Η СНз СН3 3 R СН3 СН3 СН3 СН3 СН3 СН3 СН3 СН3 СН3 СН3СН2 СН3 СН3 4 R Вr Вr СН3 Вr Вr СН3 СН3 СН3 СІ СІ СІ Вr 5 R Вr Вr СІ Вr Вr СІ CN CN СІ СІ СІ СІ 43 1-13 1-14 1-15 1-16 1-17 1-18 1-19 95138 СН3СН2 СН3(СН2)2 СН3 СН3СН2 СН3СН2 СН3СН2 СН3СН2 Η Η СН3СН2 СН3 СН3СН2 Η Η Наведено фізичні властивості деяких зі сполук (1). Сполука (1-1) 1 H-ЯМР (CDCI3, ТМС) δ (м.ч.): 3,11-3,18 (6Н, м), 3.76 (3Н, уш.с), 4,86 (1,4Н, уш.с), 5,23 (0,6Н, уш.с), 7,17-7,25 (1Н, м), 7,57 (1Н, д, J=2 Гц). Сполука (1-2) 1 H-ЯМР (CDCI3, ТМС) δ (м.ч.): 1,21 (3Н, т, J=7 Гц), 3,62 (2Н, кв., J=7 Гц), 3,78 (3Н, с), 4,95 (2Н, уш.с), 6,96 (1Н, уш.с), 7,26 (1Н, д, J=2 Гц), 7,59 (1Н, д, J=2 Гц). Сполука (1-4) 1 H-ЯМР (CDCI3, ТМС) δ (м.ч.): 3,28 (3Н, с), 3,76 (3Н, с), 4,96 (2Н, уш.с), 7,00 (1Н, уш.с), 7,27 (1Н, д, J=2 Гц), 7,59 (1Н, д, J=2 Гц). Сполука (1-15) 1 H-ЯМР (ДМСО-d6, 100°С, ТМС) δ (м.ч.): 1,09 (3Н, т, J=7 Гц), 3,12 (3Н, с), 3,40-3,52 (2Н, м), 3,70 (3Н, с), 5,23 (2Н, уш.с), 7,20 (1Н, д, J=2 Гц), 7,62 (1Н, д, J=2 Гц). Сполука (1-16) 1 Н-ЯМР (ДМСО-d6, 100°С, ТМС) δ (м.ч.): 1,15 (3Н, т, J=7 Гц), 3,07 (3Н, с), 3,45-3,60 (2Н, м), 3,67 (3Н, с), 5,19 (2Н, уш.с), 7,20 (1Н, д, J=2 Гц), 7,61 (1Н, д, J=2 Гц). Сполука (1-17) 1 H-ЯМР (ДМСО-d6, 100°С, ТМС) δ (м.ч.): 1,091,17 (6Н, м), 3,40-3,55 (4Н, м), 3,69 (3Н, с), 5,19 (2Н, уш.с), 7,22 (1Н, д, J=2 Гц), 7,62 (1Н, д, J=2 Гц). Далі перераховані конкретні приклади сполуки (2). Таблиця 4 Номер сполуки 2-1 2-2 2-3 6 Р Вr CF3 СІ 44 7 R СІ СІ СІ Наведено фізичні властивості деяких сполук (2). Сполука (2-1) 1 H-ЯМР (CDCI3, ТМС) δ (м.ч.): 7,11 (1Н, с), 7,47 (1Н, дд, J=8 Гц, 5 Гц), 7,96 (1Н, дд, J=8 Гц, 1 Гц), 8,52 (1Н, дд, J=5 Гц, 1 Гц), 9,79 (1Н, с). Сполука (2-2) СН3 СН3 СН3 СН3 СН3 СН3 СН3 СІ Вr Вr Вr Вr СН3 СН3 СІ Вr Вr Вr Вr СІ CN 1 H-ЯМР (CDCI3, ТМС) δ (м.ч.): 7,36 (1Н, с), 7,51 (1Н, дд, J=8 Гц, 5 Гц), 7,99 (1Н, дд, J=8 Гц, 2 Гц), 8,54 (1Н, дд, J=5 Гц, 2 Гц), 9,86 (1Н, с). Сполука (2-3) 1 H-ЯМР (CDCI3, ТМС) δ (м.ч.): 7,02 (1Н, с), 7,47 (1Н, дд, J=8 Гц, 5 Гц), 7,97 (1Н, дд, J=8 Гц, 2 Гц), 8,51 (1Н, дд, J=5 Гц, 2 Гц), 9,79 (1Н, с). Далі перераховані конкретні приклади сполуки (17). Таблиця 5 Номер сполуки 17-1 17-2 c R СН3 СН3 6 R Вr СІ 7 R СІ СІ Наведено фізичні властивості деяких сполук (17). Сполука (17-1) 1 Н-ЯМР (CDCI3, ТМС) δ (м.ч.): 3,23 (3Н, с), 4,50 (2Н, с), 6,47 (1Н, с), 7,39 (1Н, дд, J=8 Гц, 5 Гц), 7,93 (1Н, дд, J=8 Гц, 2 Гц), 8,47 (1Н, дд, J=5 Гц, 2 Гц). Далі, у вигляді приклада стандартної сполуки будуть описані приклади сполуки на основі сполуки (3), використовуваної як агент для боротьби зі шкідливими членистоногими. Термін «частина(и)» означає масову частину(и). Приклад стандартної сполуки 1 Суміш 10 частин будь-якої зі сполук від (3-1) до (3-43), 35 частин білого вугілля, що містить 50 частин амонієвої солі сульфату поліоксіетиленалкілового ефіру, і 55 частин води дрібно подрібнюють методом мокрого подрібнювання, одержуючи 10% текучу сполуку. У наступних стандартних тестових прикладах показано, що сполука (3) застосовна як активний інгредієнт агента для боротьби зі шкідливими членистоногими. Стандартний тестовий приклад 1 Склади сполук від (3-1) до (3-23), від (3-25) до (3-27), від (3-29) до (3-31) і (3-33), отримані в прикладі стандартної сполуки, розбавляли водою, так що концентрація активного інгредієнта становила 50 ч./млн., для одержання тестових розчинів для розпилення. 45 95138 Одночасно в поліетиленову ємність висаджували капусту й вирощували до появи третього істинного листка або четвертого істинного листка. На капусту розпилювали тестовий розчин для розпилення в кількості 20 мл/склянка. Після висихання розчину препарату на капусті на капусту вміщували 10 личинок капустяної молі (Plutella xylostella) третьої вікової стадії. Через 5 днів робили підрахунок капустяної молі й обчислювали контрольне значення за наступним рівнянням: Контрольне значення (%)={1(Сb×Таі)/(Саі×Тb)}×100, де Сb: число гусені на необробленій ділянці до обробки, Саі: число гусені на необробленій ділянці при спостереженні, Тb: число гусені на обробленій ділянці до обробки, Таі: число гусені на обробленій ділянці при спостереженні. У результаті, кожний з тестових розчинів для розпилення на основі сполук від (3-1) до (3-23), від (3-25) до (3-27), від (3-29) до (3-31) і (3-33) проявляв контрольне значення, що становить 80% або більше. Стандартний тестовий приклад 2 Склади сполук від (3-1) до (3-23), від (3-25) до (3-27), від (3-29) до (3-31) і (3-33), отримані в прикладі стандартної сполуки, розбавляли водою, так що концентрація активного інгредієнта становила Комп’ютерна верстка Т. Чепелева 46 500 ч./млн., для одержання тестових розчинів для розпилення. Одночасно в поліетиленову ємність висаджували огірки й вирощували до появи першого істинного листка. На огірки вміщували близько 30 личинок бавовняної попелиці (Aphis gossypii). Через день на огірки розпилювали тестовий розчин для розпилення в кількості 20 мл/склянка. Через шість днів після розпилення робили підрахунок бавовняної попелиці й обчислювали контрольне значення за наступним рівнянням: Контрольне значення (%)={1(Сb×Таі)/(Саі×Тb)}×100, де Cb: число комах на необробленій ділянці до обробки, Саі: число комах на необробленій ділянці при спостереженні, Тb: число комах на обробленій ділянці до обробки, Таі: число комах на обробленій ділянці при спостереженні. У результаті кожний з тестових розчинів для розпилення на основі сполук від (3-1) до (3-23), від (3-25) до (3-27), від (3-29) до (3-31) і (3-33) проявляв контрольне значення, що становить 90% або більше. Промислова застосовність Відповідно до способу даного винаходу можна одержувати нову сполуку (3), яка має чудову регулюючу активність відносно шкідливих членистоногих. Підписне Тираж 24 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601