Композиції, що містять ектинесайдин і дисахарид

1. Композиція, яка містить ектинесайдин і дисахарид. 2. Композиція за п. 1, де ектинесайдин містить ЕТ743. 3. Композиція за п. 1 або 2, де зазначений дисахарид вибраний із групи, яка складається з лактози, трегалози, сахарози і їхніх сумішей. 4. Композиція за п. 3, де зазначений дисахарид являє собою сахарозу. 5. Композиція за будь-яким з попередніх пунктів, де співвідношення (мас./мас.) ЕТ-743 до дисахариду становить від приблизно 1:100 до приблизно 1:1500. 6. Композиція за п. 5, де співвідношення (мас./мас.) ЕТ-743 до дисахариду становить від приблизно 1:250 до приблизно 1:600. 7. Композиція за п. 6, де співвідношення (мас./мас.) ЕТ-743 до дисахариду становить приблизно 1:400. 8. Композиція за будь-яким з попередніх пунктів, яка додатково містить буферний агент. 9. Композиція за п. 8, де зазначений буферний агент вибраний з фосфатного буфера, цитратного буфера, буферної системи гліцин/соляна кислота і їхні суміші. 10. Композиція за будь-яким з попередніх пунктів, яка додатково містить поверхнево-активну речовину. 2 (19) 1 3 91032 4 додавання води для одержання депозиту і розведення зазначеного депозиту водною системою. 24. Спосіб за п. 23, де ектинесайдин являє собою ЕТ 743. 25. Спосіб лікування злоякісного захворювання, що включає внутрішньовенне введення розчину, отриманого способом за п. 23. Даний винахід стосується композицій. Більш конкретно він стосується композицій і складів ектинесайдинів, таких як ектинесайдин 743. Ектинесайдини були ідентифіковані, структурно охарактеризовані й були описані синтетичні способи їхнього одержання. Дивіться, наприклад, R. Sakai, et al, 1992, Prco. Natl Acad. Sci USA 89, сторінки 11456-11460, «Additional antitumor ecteinascidins from Caribbean tunicate: Crystal structures and activities in vivo»; R. Menchaca, et al, 2003, J. Org. Chem. 68(23), сторінки 8859-8866, «Synthesis of natural ecteinascidins (ET-729, ET-745, ET-759B, ET-736, ET-637, ET-594) from . cyanosafracin В»; і I. Manzanares, et al, 2001, Curr. Med. Chem. - Anti-Cancer Agents, 1, сторінки 257276, «Advances in the Chemistiy and Pharmacology of Ecteinascidins, A Promising New Class of Anticancer Agents»; і зазначені там посилання. У цих посиланнях описані ектинесайдини. Приклади ектинесайдинів представлені ЕТ-743, ЕТ-729, ЕТ745, ЕТ-759А, ЕТ-759В, ЕТ-759С, ЕТ-770, ЕТ-815, ЕТ-731, ЕТ-745В, ЕТ-722, ЕТ-736, ЕТ-738, ЕТ-808, ЕТ-752, ET-594, ET-552, ET-637, ET-652, ЕТ-583, ЕТ-597, ЕТ-596, ЕТ-639, ЕТ-641 і їхніми похідними, такими як ацетилювання форми, метилування форми й форми оксидів, такі як N-оксидні форми. Структурні характеристики таких ектинесайдинів і в цьому випадку там точно не зазначені, оскільки із докладного опису, представленого в таких посиланнях і цитатах, будь-який фахівець у даній галузі може одержати таку інформацію безпосередньо із процитованих тут джерел інформації й джерел інформації, які стосуються них. Ретельно вивчали щонайменше одну зі сполук ектинесайдину, ЕТ-743, і тут на неї буде дане спеціальне посилання для ілюстрації особливостей цього винаходу. Ектинесайдин 743 (ЕТ-743) являє собою алкалоїд тетрагідроізохіноліну, виділений з морського оболонковика Ecteinascidia turbinata, що має наступну структуру: Останній огляд по ЕТ-743, його хімічний склад, механізм дії і доклінічні і клінічні розробки можна знайти в Kesteren, Ch. Van et al., 2003, Anti-Cancer Drugs, 14 (7), сторінки 487-502: «Yondelis (trabectedin, ET-743): the development of an anticancer agent of marine origin», і наведених там посиланнях. ЕТ-743 володіє потужною антинеопластичною активністю відносно різних пухлинних ксенотрансплантатів людини, вирощених у безтимусних мишей, включаючи меланому й карциному яєчників і грудей. В І фазі клінічних випробувань ЕТ-743, були отримані результати, які подають надію, в пацієнтів, що страждають саркомою і карциномою грудей і яєчників. Таким чином, цей новий лікарський засіб у цей час інтенсивно вивчається в деяких клінічних випробуваннях II фази в онкологічних пацієнтів, що страждають рядом неопластичних захворювань. Як зазначено в міжнародній публікації WO 0069441, включеній як посилання в повному обсязі, ЕТ-743 поставляється й зберігається у вигляді стерильного ліофілізованого продукту, що містить ЕТ-743, маніт і фосфатний буфер. Переважною композицією є композиція, отримана з 0,9% хлориду натрію або іншого прийнятного інфузійного розріджувача, 250мкг ЕТ-743 з 250мг маніту, 34мг монофосфату калію і фосфорної кислоти для встановлення рН. Потім цю композицію розчиняють і розбавляють для внутрішньовенної ін'єкції. По структурних особливостях ЕТ-743 являє собою складний хімічний об'єкт. Крім того, ЕТ-743 демонструє обмежену водну розчинність, і його стабільність, зокрема, у біосумісних формах і композиціях, важко теоретично оцінити й забезпечити. Ці властивості викликають труднощів у фахівців і беруть під сумнів загальноприйняті способи, застосовувані в цій технології, особливо коли це стосується одержання композицій, які легко застосовувати в медичних цілях. Такі застосування, переважно, ґрунтуються на композиціях, характеристики яких включають одне або декілька з наступного: біосумісність, стабільність у навколишніх умовах, або в умовах, максимально близьких до умов навколишнього середовища, з максимально тривалим строком придатності, і легка розчинність для одержання відновлених розчинів, стабільних у навколишніх умовах, або умовах, близьких до умов навколишнього середовища, протягом максимально тривалого часу. Однак, звичайні композиції й способи одержання таких композицій не забезпечують бажаних властивостей і характеристик, згаданих вище. Наприклад, у згаданому огляді 2003 року, зробленому van Kesteren Ch. et at., повідомляється, що ET Фармацевтична композиція, яка містить ЕТ743 у комбінації з фармацевтично прийнятним носієм, розріджувачем або ексципієнтом, заявлена в US 5256663. 5 743 має обмежену розчинність у воді. Однак, шляхом установлення рН 4, могли бути досягнуті необхідні концентрації ЕТ-743. Нестабільність ЕТ743 у водному розчині вимагала ліофілізації для підвищення стабільності при зберіганні фармацевтичного продукту. У цей час ЕТ-743 одержують у вигляді стерильного ліофілізованого продукту, що містить 250мкг активної речовини на одиницю дози, 250мг маніту як наповнювача і 0,05Μ фосфатний буфер з рН 4 для розчинення ЕТ-743. Ця композиція є нестабільною при тривалому зберіганні при зниженій і кімнатній температурах, і, отже, вона повинна зберігатися при температурі від -15 до -25°С, захищеної від світла. Розчинення проводять шляхом додавання 5мл води для ін'єкцій з наступним розведенням у фізіологічному розчині перед в.в. уливанням. Відновлений розчин стабільний при кімнатній температурі протягом періоду часу до 24 годин. На практиці цей продукт, що містить 250мкг ЕТ-743, одержують шляхом ліофілізації 5мл розчину, що містить ЕТ-743, маніт, фосфатний буфер і воду в відлитому флаконі. Відлиті флакони, що містять 1мг ЕТ-743, також отримують шляхом ліофілізації 20мл розчину. Ліофілізація звичайно включає заморожування розчину, зниження тиску протягом періоду первинного сушіння, висушування для видалення водяної пари із замороженого матеріалу шляхом сублімації, і одержання напівсухої маси, і підвищення температури протягом періоду вторинного сушіння для видалення води, що залишилася, з напівсухої маси. Потім флакони герметично запаюють. Описані вище звичайні композиції ЕТ-743 мають деякі недоліки. Одним з них є те, що ліофілізована композиція ЕТ-743 повинна зберігатися приблизно при -20°С для запобігання деструкції ЕТ-743 для досягнення тривалості зберігання щонайменше 18 місяців. Крім того, композиції ЕТ-743 зіштовхуються із проблемою утворення як домішки порівняно великих кількостей ЕТ-701. ЕТ-701 являє собою основну домішку, що утворюється під час процесу ліофілізації й під час зберігання композиції ЕТ-743. Вона утворюється в результаті гідролізу ЕТ-743 і має наступну структуру: Утворення домішок, однак, зменшує або навіть перешкоджає можливості стандартизувати композиції. Таким чином, потрібно надати композиції й способи їхнього одержання, які забезпечують варіанти композиції, які швидко й непередбачено не змінюються в результаті неконтрольованого утворення домішок. 91032 6 Крім того, іншим недоліком вищеописаної загальноприйнятої методики одержання композицій ЕТ-743 є те, що для одержання ліофілізованої композиції необхідно сушити виморожуванням порівняно більші кількості розчину з об'ємами наповнення в інтервалі 5-20мл. Навпаки, було б бажано розробити спосіб виробництва композицій з такими складними сполуками, як ЕТ-743, що дозволить одержувати композиції з більш високими концентраціями активної речовини, так, щоб у результаті оброблювані об'єми зменшувалися. Через відносно високі об'єми наповнення 5 або 20мл у загальноприйнятих способах для стадії ліофілізації необхідні час і енергія. Поряд з часом і енергією, також існує ризик руйнування ЕТ-743, особливо при вторинному сушінні. Через можливе застосування композицій ЕТ743 як протипухлинних засобів, існує необхідність у наданні композиції, за допомогою якої можна вирішити проблеми, які не вирішуються або не вирішуються повністю при використанні звичайних композицій і способів виробництва. Ці проблеми включають проблему стабільності ЕТ-743. Варіанти композицій ЕТ-743, переважно, повинні демонструвати сприятливі властивості при ліофілізації, переважно, повинні легко піддаватися розчиненню, і переважно, вони повинні демонструвати такі властивості розведення, щоб, при розведенні рідиною для уливання, було присутнє стільки ж бажаних характеристик композицій для медичного застосування, скільки тут згадано. Як зазначено вище, варіанти композицій ЕТ-743 повинні бути стабільні протягом тривалого строку зберігання. Крім того, композиція й спосіб її одержання повинні задовольняти стандартам біосумісності й, отже, повинні передбачати ефективне використання носіїв композиції, нетоксичних щонайменше в концентраціях, використовуваних для уливання. Загальний огляд взаємодій між ексципієнтами й лікарським засобом у вихідних складах представлений Akers, MJ, в Journal of Pharmaceutical Sciences, 91, 2002, 2283-2300. У цьому посиланні, крім того, представлений розділ, що стосується наповнювачів і протекторів, застосовуваних при ліофілізації, у тому числі цей об'єкт стосовно до ліофілізації. Передбачається, що способи й композиції, розроблені стосовно до даного винаходу, застосовні до інших ектинесайдинів, крім ЕТ-743. Об'єкта винаходу стосуються стабільні композиції ектинесайдинів і способи одержання таких композицій. Особливого об'єкта даного винаходу стосується нова стабільна композиція ЕТ-743. Зокрема, потрібна композиція, що має більш високу стабільність при зберіганні. Існує особлива необхідність уникнути утворення домішок. Зокрема, бажано забезпечити варіанти композицій, які по суті вільні від ЕТ-701. Більш того, інші об'єкти даного винаходу стосуються розробки способів одержання, які дозволяють одержати композиції ЕТ-743 з більш високими концентраціями ЕТ-743, ніж концентрації, що досягають звичайними способами. Додаткові об'єкти стосуються розробки способів поліпшення роз 7 чинності таких складних хімічних об'єктів, як ЕТ743, в остаточному підсумку, підвищуючи концентрацію ЕТ-743 у розчині для ліофілізації й, отже, зменшуючи повний об'єм у флаконах до ліофілізації композиції. Відповідно до даного винаходу запропоновані композиції ЕТ-743, що містять ЕТ-743 і дисахарид, і способи одержання таких композицій. Переважні варіанти таких композицій являють собою фармацевтично чисті композиції. Інші варіанти цього винаходу представлені композиціями, які містять ектинесайдин і дисахарид. Деякі варіанти таких композицій представлені ліофілізованими композиціями, які містять ектинесайдин, такий як ЕТ-743, і дисахарид. Викладено способи одержання таких композицій. Даний винахід стосується способів зменшення або навіть по суті усунення утворення домішок у композиціях ЕТ-743. Деякі варіанти здійснення включають спосіб зменшення або навіть по суті усунення утворення ЕТ-701 у складах ЕТ-743. Даний винахід також стосується способу більш ефективної обробки композицій ектинесайдину, такого як ЕТ-743, включаючи способи одержання складів з більш високими концентраціями й способи зменшення об'єму наповнення флакона при одержанні ліофілізованої композиції. Даний винахід також стосується способів розчинення складних хімічних об'єктів, таких як ектинесайдини, у тому числі, але не тільки, ЕТ-743. Такі способи передбачають виробництво більш концентрованого розчину ЕТ-743 в основному розчині для ліофілізації, що приводить до зменшення об'ємів наповнення. У рамках даного винаходу було виявлено, що дисахариди стабілізують композиції ектинесайдину. Ектинесайдини, у тому числі ЕТ-743, являють собою складні хімічні об'єкти, поводження яких у композиціях є непередбаченим відносно поводження інших неспоріднених хімічних речовин. Таке поводження є ще більш важко передбачуваним, у тих випадках, коли щонайменше один ектинесайдин включений як активна речовина в композицію, що задовольняє стандартам біосумісності, у тому числі медичним стандартам. Щодо цього додатково було виявлено, що застосування дисахаридів як наповнювачів може істотно зменшувати утворення домішок під час процесу ліофілізаціп й зберігання композицій ЕТ-743. У тих випадках, коли варіанти здійснення даного винаходу забезпечують композиції ЕТ-743, по суті вільні від інших ектинесайдинів, таких як ЕТ701, або щонайменше зі вмістом ЕТ-701 настільки низьким, наскільки це можливо, у цих випадках ЕТ701 розглядають як домішку, присутність якої в композиції повинна бути щонайменше зменшеною. Крім того, застосування дисахаридів також поліпшує умови зберігання, дозволяючи здійснювати тривале зберігання ліофілізованої композиції в широкому діапазоні температур, у тому числі в умовах охолодження й при кімнатній температурі. Використовуваний у даному описі термін «стабільна», наприклад, у виразі «стабільна композиція ЕТ-743», стосується композиції, що задовольняє 91032 8 характеристикам стабільності, зазначеним у даному описі і їхніх еквівалентах, якими не володіють звичайні композиції і які не досягаються при одержанні композиції загальноприйнятими способами одержання. Приклади варіантів здійснення даного винаходу стосуються нових фармацевтично прийнятних композицій, що містять ектинесайдин, такий як ЕТ743, і дисахарид. Як відзначалося у вступній частині, ектинесайдини були широко описані. Вони можуть мати наступну загальну формулу (І): де: R5 являє собою ОН, алкокси або алканоїлокси; R6 являє собою водень, алкіл, алкеніл, алкініл або арил; R12 являє собою водень, алкіл, алкеніл, алкініл або арил; R16 являє собою водень, алкіл, алкеніл, алкініл або арил; R17 являє собою ОН, алкокси або алканоїлокси; R18 являє собою ОН, алкокси або алканоїлокси; R21 являє собою Н, ОН, CN або іншу нуклеофільну групу; і Ra являє собою водень, a Rb необов'язково заміщений аміно, або Ra з Rb утворюють карбонільну функціональну групу =О, або Ra, Rb і атом вуглецю, до якого вони приєднані, утворюють тетрагідроізохінолінову групу. У цих сполуках замісники можуть бути вибрані відповідно до наступних вказівок: Алкільні й алкоксигрупи, переважно, мають від 1 до 12 атомів вуглецю. Один більш переважний клас алкільних і алкоксигруп має від 1 до 6 атомів вуглецю й, найбільш переважно, 1, 2, 3 або 4 атоми вуглецю. Метил, етил і пропіл, у тому числі ізопропіл, є особливо переважними алкільними групами в композиціях за даним винаходом. Метокси, етокси й пропокси, у тому числі ізопропокси, є особливо переважними алкільними групами в сполуках за даним винаходом. Інший більш переважний клас алкільних і алкоксигруп має від 4 до приблизно 12 атомів вуглецю, ще більш переважно, від 5 до приблизно 8 атомів вуглецю й, найбільш переважно, 5, 6, 7 або 8 атомів вуглецю. Використовуваний в даному описі термін "алкіл", якщо він не видозмінений, стосується як циклічних, так і неци 9 клічних груп, хоча циклічні групи будуть містити щонайменше три вуглецевих члени кільця. Кращі алкенільні й алкінільні групи в сполуках за даним винаходом мають один або декілька ненасичених зв'язків, і від 2 до приблизно 12 атомів вуглецю. Один більш переважний клас алкенільних або алкінільних груп має від 2 до приблизно 6 атомів вуглецю й, найбільш переважно, 2, 3 або 4 атоми вуглецю. Інший більш переважний клас алкенільних або алкінільних груп має від 4 до приблизно 12 атомів вуглецю, ще більш переважно, від 5 до приблизно 8 атомів вуглецю й, найбільше переважно, 5, 6, 7 або 8 атомів вуглецю. Використовувані в даному описі терміни "алкеніл" і "алкініл" стосуються як циклічних, так і нециклічних груп. Прийнятні арильні групи в сполуках за даним винаходом включають сполуки з одним або декількома кільцями, у тому числі сполуки з декількома кільцями, що містять несконденсовані і/або сконденсовані арильні групи. Типові арильні групи містять від 1 до 3 несконденсованих або сконденсованих кілець і від 6 до 18 атомів вуглецю в кільці. Особливо переважні арильні групи включають заміщений або незаміщений феніл, нафтил, біфеніл, фенантрил і антрацил. Прийнятні алканоїлокси- і алканоїльні групи містять від 2 до приблизно 20 атомів вуглецю, більш переважно, від 2 до приблизно 8 атомів вуглецю, ще більш переважно, від 2 до приблизно 6 атомів вуглецю, ще більш переважно, 2 атоми вуглецю. Алканоїлоксигрупи іншого переважного класу містять від 12 до приблизно 20 атомів вуглецю, ще більш переважно, від 14 до приблизно 18 атомів вуглецю й, найбільше переважно, 15, 16, 17 або 18 атомів вуглецю. Вищезгадані групи можуть бути заміщені в одному або декількох доступних положеннях однією або декількома прийнятними групами, такими як OR', =О, SR, SOR1, SO2R', NO2, NHR', N(R')2, =N-R', NHCOR', N(COR')2, NHSO2R', CN, галоген, C(=O)R', CO2R', ОС(=О)R', де кожна із груп R' незалежно вибрана із групи, яка складається з Н, ОН, NO2, NH2, SH, CN, галогену, =О, C(=O)H, С(=О)СН3, СО2Н, заміщеного або незаміщеного С1-С12 алкілу, заміщеного або незаміщеного С2-С12 алкенілу, заміщеного або незаміщеного C2-C12 алкінілу і заміщеного або незаміщеного арилу. Прийнятні галогенові замісники в сполуках за даним винаходом включають F, СІ, Вr і І. Переважними сполуками за даним винаходом є сполуки загальної формули (І), де будуть використані одне або деякі з наступних визначень: R5 являє собою алканоїлокси; R6 являє собою метил; R12 являє собою метил; R16 являє собою метил; 91032 10 R17 являє собою метокси; R18 являє собою ОН; R21 являє собою Н, ОН або CN; і Ra являє собою водень, a Rb являє собою аміногрупу, або Ra з Rb утворюють =О, або Ra, Rb і атом вуглецю, до якого вони приєднані, утворюють групу формули (ll): Приклади сполук для даного винаходу включають природні ектинесайдини, такі як ектинесайдин 743, і інші 1,4 з'єднані містечковим зв'язком сконденсовані сполуки ектинесайдину, описані, наприклад, в US 5089273, US 5478932, US 5654426, US 5721362, US 6124293, US 5149804, US 09/546877, US 5985876 і WO 01/77115. Сполуки наступної формули (III) є особливо переважними: де Ra являє собою водень, a Rb являє собою амід формули -NHR-, де R являє собою алканоїл, або Ra з Rb утворюють =О, або Ra, Rb і атом вуглецю, до якого вони приєднані, утворюють групу формули (II): Rd являє собою алканоїл; і R21 являє собою Η, ОН або CN. Алканоїльні групи можуть бути ацетилом або вище, наприклад, аж до С20. Отже, переважні сполуки даного винаходу містять у собі: 11 і споріднені з ними сполуки з різними ацильними групами. Ектинесайдин 743, також відомий, як ЕТ-743 або ектинесайдин 743, є особливо переважним. Приклади прийнятних дисахаридів для композицій за даним винаходом включають лактозу, трегалозу, сахарозу і їхні комбінації. Додаткові приклади дисахаридів, які можуть бути застосовані в деяких варіантах здійснення даного винаходу, включають щонайменше один дисахарид з мальтози, ізомальтози, целобіози, ізосахарози, ізотрегалози, сорбози, туранози, мелібіози, гентіобіози і їхніх сумішей. У цей час переважною є сахароза. В інших варіантах здійснення даного винаходу композиція містить ектинесайдин, такий як ЕТ-743, і дисахарид, за винятком лактози. В інших варіантах здійснення даного винаходу композиція містить ектинесайдин, такий як ЕТ-743, і дисахарид, що не є трегалозою. В інших варіантах здійснення даного винаходу композиція містить ектинесайдин, такий як ЕТ-743, і дисахарид, що не є сахарозою. В інших варіантах здійснення даного винаходу композиція містить ектинесайдин, такий як ЕТ-743, і дисахарид, що не є мальтозою. В інших варіантах здійснення даного винаходу композиція містить ектинесайдин, такий як ЕТ-743, і дисахарид, що не є ізомальтозою. В інших варіантах здійснення даного винаходу композиція містить ектинесайдин, такий як ЕТ-743, дисахарид, що не є целобіозою. В 91032 12 інших варіантах здійснення даного винаходу композиція містить ектинесайдин, такий як ЕТ-743, і дисахарид, що не є ізосахарозою. В інших варіантах здійснення даного винаходу композиція містить ектинесайдин, такий як ЕТ-743, і дисахарид, що не є ізотрегалозою. В інших варіантах здійснення даного винаходу композиція містить ектинесайдин, такий як ЕТ-743, і дисахарид, що не є сорбозою. В інших варіантах здійснення даного винаходу, композиція містить ектинесайдин, такий як ЕТ-743, і дисахарид, що не є туранозою. В інших варіантах здійснення даного винаходу, композиція містить ектинесайдин, такий як ЕТ-743, і дисахарид, що не є мелібіозою. В інших варіантах здійснення даного винаходу, композиція містить ектинесайдин, такий як ЕТ-743, і дисахарид, що не є гентіобіозою. Таким чином, у деяких варіантах здійснення композиція за даним винаходом містить менше 2% або менше 1%, або менше 0,5%, або менше 0,2%, або менше 0,1% за масою щонайменше одного, переважно, кожного з, лактози, трегалози, сахарози, мальтози, ізомальтози, целобіози, ізосахарози, ізотрегалози, сорбози, туранози, мелібіози і гентіобіози. Використовувані тут терміни «їхні суміші» і «їхні комбінації» стосуються щонайменше двох об'єктів, які представляють раніше згадану основу для термінів «їхні суміші» або «їхні комбінації». 13 Для ілюстрації, а не для обмеження, терміни «продукт, що містить щонайменше один з А, В, С і їх суміші» стосується варіантів продукту, що задовольняє одному з наступного: А знаходиться в цьому продукті; В знаходиться в цьому продукті; С знаходиться в цьому продукті; А і В знаходяться у цьому продукті; А і С знаходяться у цьому продукті; В і С знаходяться у цьому продукті; і А, В і С знаходяться у цьому продукті. Крім того, зрозуміло, що такі терміни, як «взаємодія», «утворення» і споріднені з ними їм терміни, застосовувані для хімічного об'єкта, у даному описі стосуються будь-якого з наступного: (а) хімічного об'єкта як такого, і (b) хімічного об'єкта у формі, у якій такий об'єкт присутній у реакційному середовищі. Аналогічно, до назви хімічного об'єкта, або до подання його формули стосовно процесу або стадії реакції, або назви його або подання його формули при знаходженні в середовищі, чи твердої, або рідкої, включаючи продукти, композиції або комбінації, у даному описі відноситься одне з наступного: (а) об'єкт як такий, і (b) об'єкт у формі, у якій такий об'єкт присутній у середовищі. Наприклад, найменування "кислотний хімічний об'єкт" у даному описі стосується будь-якої форми або форм такого об'єкта, є присутнім у контексті, у якому воно назване. Для ілюстрації, а не для обмеження, назва хімічного об'єкта «хлорид натрію» або представлення його хімічної формули в даному описі стосується об'єкта NaCl, як такої двоатомної молекули, якщо така є присутньою у формі, у якій хлорид натрію присутній у відповідному середовищі; це також стосується скупчення недисоційованих і/або дисоційованих хімічних частинок, якщо хлорид натрію у відповідному середовищі повністю або частково дисоційований, включаючи частинки, сольватовані в цьому середовищі, частини кристалічних решіток, асоційованих з іншими частинками і т.д. Будь-яка сполука, на яку в даному описі дане посилання, представляє таку особливу сполуку, а також визначені варіанти або форми. Зокрема, сполуки, на які в даному описі дані посилання, можуть мати асиметричні· центри й, отже, існувати в різних енантіомерних формах. Всі оптичні ізомери й стереоізомери сполук, на які в даному описі дане посилання, і їхні суміші, розглядаються в обсязі композицій і способів даного винаходу. Таким чином, будь-яка задана сполука, на яку в даному описі дане посилання, представляє будь-яку сполуку рацемату, одну або декілька енантіомерних форм, одну або декілька діастереоізомерних форм, одну або декілька атропоізомерних форм, або їхні суміші. Крім того, сполуки, на які в даному описі дане посилання, можуть існувати у вигляді геометричних ізомерів (тобто цис- і трансів-ізомерів), у вигляді таутомерів або у вигляді атропізомерів. Крім того, будь-яка сполука, на яку в даному описі дане посилання, представляє гідрати, сольвати й поліморфні форми, і їхні суміші, у тих випадках, коли такі форми існують у середовищі. Крім того, сполуки, на які в даному описі дане посилання, можуть існувати у вигляді форм, мічених ізотопами. Всі геометричні ізомери, таутомери, атропізомери, 91032 14 гідрати, сольвати, поліморфи й мічені ізотопами форми сполук, на які в даному описі дане посилання, і їхні суміші, розглядаються в обсязі композицій і способів даного винаходу. Для забезпечення більше короткого опису, деякі кількісні вирази, наведені в даному описі, не супроводжуються терміном «приблизно». Зрозуміло, що чи використовується термін «приблизно» явно, чи ні, кожне наведене в даному описі кількісне значення стосується фактично існуючої заданої величини, а також мається на увазі, що стосується наближення до цієї заданої величини, що була б відповідним чином отримана на підставі звичайних знань у цій галузі, включаючи еквіваленти й наближення внаслідок експериментальних умов і/або умов виміру для такої заданої величини. Активна речовина або речовини, стосовно даного винаходу, можуть бути природного, напівсинтетичного або синтетичного походження, у тому числі комбінованого походження. У варіантах здійснення, у яких активна речовина являє собою ектинесайдин, такий як ЕТ-743, ЕТ-743 може бути природним, виділеним, наприклад, з водорості роду Ecteinascidia, переважно, видів Ecteinascidia turbinata. ЕТ-743 може бути синтетичним або напівсинтетичним. Посилання дані, наприклад, на публікаціях WO 0069862 і WO 0187895, кожна з яких включена в даному описі в повному обсязі. Співвідношення активної речовини до наповнювача у варіантах здійснення даного винаходу визначається відповідно до розчинності наповнювача й, у тих випадках, коли композицію ліофілізують, також відповідно до ліофілізаційних властивостей наповнювача. Передбачається, що це співвідношення (мас/мас) може становити приблизно 1:1 у деяких варіантах здійснення, приблизно 1:5 в інших варіантах здійснення, в інших же варіантах здійснення приблизно 1:10, тоді як інші варіанти здійснення демонструють співвідношення в інтервалі від приблизно 1:10 до приблизно 1:1. Передбачається, що одні варіанти здійснення мають такі співвідношення в інтервалі від приблизно 1:10 до приблизно 1:100, а інші варіанти здійснення мають такі співвідношення в інтервалі від приблизно 1:100 до приблизно 1:1500. У тих випадках, коли активна сполука являє собою ЕТ-743, співвідношення (мас/мас) ЕТ-743 до наповнювача звичайно становить від приблизно 1:100 до приблизно 1:1500, переважно, від приблизно 1:200 до приблизно 1:800, більш переважно, від приблизно 1:250 до приблизно 1:600 і, ще більш переважно, приблизно 1:400. Ліофілізовані речовина звичайно знаходиться у флаконі, що містить певну кількість ектинесайдину або активної речовини. У тих випадках, коли активна речовина являє собою ЕТ-743, активні кількості ілюструються кількістю 250мкг і 1мг. Даний винахід не обмежується особливими формами або конструкціями контейнера, за умови, що контейнер підходить для цільового використання й, відповідно,задовольняє стандартам. Варіанти здійснення даного винаходу представлені композиціями, що містяться у флаконах, переважно, флаконах із трубчастого скла. 15 Ліофілізовані композиції за даним винаходом можуть бути відновлені й розведені з одержанням композиції за винаходом у формі розчину, готового для внутрішньовенної ін'єкції. Фактичні кількості відновленої рідини не є обмежувальними ознаками варіантів здійснення даного винаходу. Тільки для ілюстрації, а не для обмеження, варіанти ліофілізованих композицій за даним винаходом розчиняють водою. Більшість об'ємів води не перевищує приблизно 20мл, із переважними об'ємами, що знаходяться в інтервалі від приблизно 1мл до приблизно 15мл, більш переважно, в інтервалі від приблизно 1мл до приблизно 10мл і, ще більш переважно, в інтервалі від приблизно 1 мл до приблизно 4мл. У тих випадках, коли активна речовина представлена ЕТ-743, відновлений розчин у таких варіантах здійснення містить концентрацію ЕТ-743 до 500мкг/мл, з переважними концентраціями приблизно 50мкг/мл, приблизно 100мкг/мл і приблизно 250мкг/мл. Розчинені композиції за даним винаходом додатково можуть бути розведені, якщо це необхідно, без обмеження даного винаходу. Це додаткове розведення, переважно, проводять водною системою, що, як правило, являє собою 0,9% розчин хлориду натрію або 5% розчин глюкози. Відновлений розчин буде розведений залежно від концентрації у відновленому розчині й бажаній концентрації в розведеному розчині. Варіанти композицій ЕТ-743 за даним винаходом можуть бути використані при лікуванні різних злоякісних пухлин, у тому числі будь-якої пухлини із саркоми, лейоміосаркоми, ліпосаркоми, остеосаркоми, раку яєчників, раку грудей, меланоми, раку ободової і прямої кишок, мезотеліоми, раку нирок, раку ендометрію й раку легенів, і стану із множинними формами таких злоякісних пухлин. Зрозуміло, що «лікування» у цьому контексті стосується дії, що приводить до поліпшення стану при злоякісному захворюванні. Варіанти композицій ЕТ-743 за даним винаходом можуть бути застосовані при лікуванні станів резистентності, які не реагують позитивним чином на інші види лікування. Крім того, варіанти композицій за даним винаходом можуть бути застосовані в дослідженнях з лабораторними тканинами, у тому числі, але не тільки, у клінічних випробуваннях, аналітичних дослідженнях і моделюючих дослідженнях. Варіанти за даним винаходом, що містять ектинесайдин, такий як ЕТ-743, переважно, уводять шляхом уливання. Стадію уливання звичайно проводять циклами, які можна повторювати залежно від ситуації, наприклад, протягом 1-20 циклів. Цикл включає фазу введення за допомогою уливання композиції ЕТ-743, а також звичайно фазу, у яку ЕТ-743 не вводять. Звичайно цикл розраховують у тижнях, і, отже, цикл звичайно включає один або декілька тижнів фази уливання ЕТ-743, і один або декілька тижнів для завершення циклу. Кращим є 3-тижневий цикл, але, альтернативно, він може становити від 1 до 6 тижнів. Як така фаза уливання може являти собою однократне введення в кожному циклі, наприклад, від 1 до 72 годин, переважно, приблизно 1, 3 або 24 години; або щоденне уливання у фазі уливання циклу, переважно, про 91032 16 тягом 1-5 годин, головним чином, 1 або 3 години; або щотижневі уливання у фазі уливання циклу, переважно, протягом 1-3 годин, головним чином, 2 або 3 години. Кращим є однократне введення на початку кожного циклу. Переважно, час уливання становить приблизно 1, 3 або 24 години. Відновлені й розведені розчини є прикладом варіантів здійснення даного винаходу. Розчинену й розведену композицію можна вводити внутрішньовенно, використовуючи доступні протоколи. Дозу вибирають відповідно до режиму дозування, з огляду на наявні дані по токсичності, яка обмежує дозу, які дивіться, наприклад, в WO 0069441, WO 0236135 і WO 0339571 і в van Kesteren, Ch. et al, 2003, Anti-Cancer Drugs, 14 (7), 487-502. Ці три міжнародні патентні публікації й стаття van Kesteren включені в даний опис як окреме посилання. Кращі протоколи дозування включають: a) приблизно 1,5мг/м2 площі поверхні тіла, уведених у вигляді внутрішньовенного в даному описі за 24 години із тритижневим інтервалом між циклами; b) приблизно 1,3мг/м2 площі поверхні тіла, уведених у вигляді внутрішньовенного уливання за 3 години із тритижневим інтервалом між циклами; c) приблизно 0,580мг/м2 площі поверхні тіла, що вводять щотижня у вигляді внутрішньовенного уливання за 3 години протягом 3 тижнів і одного тижня відпочинку. Ектинесайдин, такий як ЕТ-743, можна застосовувати в комбінації з іншим лікарським засобом. Наприклад, його можна вводити з іншим протипухлинним лікарським засобом. Посилання дається на перелік у публікаціях WO 0069441 і WO 0236135, кожна з яких включена в даний опис як окреме посилання. Приклади зазначених інших лікарських засобів включають доксорубіцин, цисплатин, паклітаксел, карбоплатин, пегильований ліпосомальний доксорубіцин, доцетаксел, капецитабін і гемцитабін. Можуть бути застосовані лікарські засоби іншої дії, у тому числі дексаметазон. Введення іншого лікарського засобу може бути до, під час або після введення ектинесайдину, такого як ЕТ-743. Варіанти композицій за даним винаходом, що містять ектинесайдин, такий як ЕТ-743, можуть бути отримані ліофілізацією композиції за даним винаходом у формі основного розчину, що містить ектинесайдин і дисахарид. Звичайно основний розчин забуферюють, наприклад, до рН приблизно 4. Прийнятні буферні агенти включають фосфатний буфер і цитратний буфер. Можуть бути застосовані інші можливі буфери, такі як фосфат/цитратний буфер (суміш фосфатного буфера й цитратного буфера), лактатний буфер, аскорбатний буфер, винний/цитратний буфер, буферна система бікарбонат/соляна кислота, ацетатний буфер, сукцинатний буфер і буферна система гліцин/соляна кислота. Можуть бути застосовані суміші буферів. Біосумісні буфери, що дозволяють регулювати рН у заданому значенні, представляють додаткові варіанти здійснення даного винаходу. В основний розчин можуть бути включені інші компоненти, наприклад, поверхнево-активні речо 17 вини, такі як поліоксіетилен 20 сорбітанмоноолеат або поліоксил 40 стеарат. Інші можливі поверхнево-активні речовини включають фосфоліпіди, такі як лецитин; сополімери поліоксіетилену і поліоксипропілену, такі як поверхнево-активна речовина Плуронік; складні ефіри поліоксіетилену й 12гідроксистеаринової кислоти, такі як поверхневоактивна речовина Solutol; етоксилати холестерину, такі як діацилгліцерин, діалкілгліцерин, солі жовчних кислот, такі як холат натрію, дезоксихолат натрію, складні ефіри сахарози, такі як монолаурат сахарози, моноолеат сахарози; полівінілпіролідон (PVP); або полівініловий спирт (PVA). Композиції звичайно поставляються у вигляді флаконів, що містять ліофілізований продукт. Ця форма поставки, однак, не є обмеженням даного винаходу. Для надання флакона, що містить ліофілізований продукт, основний розчин поміщають у флакон і ліофілізують. Як згадувалося в даному описі, іншим об'єктом винаходу є спосіб поліпшення розчинності ектинесайдину, такого як ЕТ-743, для збільшення концентрації ектинесайдину в розчині й для зменшення об'єму наповнення у флаконах до проведення процесу ліофілізації. Цей спосіб, розроблений стосовно до даного винаходу, дозволяє одержувати основний розчин з концентрацією активної речовини, що перевищує концентрацію, отриману відповідно до загальноприйнятих способів. Таким чином, із застосуванням даного способу, отримані менші об'єми наповнення, у порівнянні з об'ємами наповнення звичайними композиціями з манітолом. Це зменшення об'ємів наповнення дозволяє зберегти час і енергію під час стадії ліофілізації. Крім того, також знижується ризик руйнування ЕТ-743, особливо при повторному висушуванні. Як зазначено вище, ЕТ-743 має обмежену водну розчинність, дивіться, наприклад, van Kesteren, Ch., et al, 2003, Anti-Cancer Drugs, 14 (7), сторінки 487-502. Для стабілізації ЕТ-743 у загальноприйнятих способах передбачається встановлення за допомогою буфера значення рН середовища 4. Таке регулювання рН звичайно досягається при застосуванні 0,05Μ фосфатного буфера з рН 4. Стосовно даного винаходу було встановлено, що попереднє розчинення ЕТ-743 у кислоті поліпшує розчинність ЕТ-743 в основному розчині. Цим попереднім розчиненням ЕТ-743 можна збільшити концентрацію в основному розчині й флаконі, а об'єм наповнення у флаконах може бути зменшений. У зазначених варіантах здійснення даного винаходу об'єм наповнення звичайно зменшується приблизно на 80%, у порівнянні зі звичайним об'ємом наповнення. Для ілюстрації, а не для обмеження, варіанти здійснення даного винаходу забезпечують об'єм наповнення 1мл для флаконів, що містять 0,25мг ЕТ-743, і 4мл для флаконів, що містять 1мг ЕТ-743. Необов'язково в інших варіантах здійснення даного винаходу об'єм наповнення може бути додатково зменшений шляхом збільшення концентрації ЕТ-743. Загальноприйняті способи включають розчинення ЕТ-743, маніту й 0,05Μ фосфатного буфера при рН 4 разом з водою для ін'єкцій; розчинність основного розчину була обмежена внаслідок низь 91032 18 кої розчинності ЕТ-743 у зазначеному середовищі. Стосовно до даного винаходу було виявлено, що попередня обробка ЕТ-743у розчині кислоти поліпшує розчинність ЕТ-743 і дозволяє одержати основні розчини з більш високими концентраціями ЕТ-743. Отже, даний винахід стосується способів, застосовуваних для поліпшення розчинності ЕТ743 в основному розчині, що включає розчинення ЕТ-743 у кислотному середовищі, змішування цього середовища, що містить ЕТ-743, з іншими компонентами основного розчину й, необов'язково, установлення рН. У деяких ілюструючих, але не обмежуючих, варіантах здійснення даного винаходу встановлення рН проводять фосфатним буфером. Кислотне середовище, відповідно, не містить або по суті не містять буферних компонентів, і звичайно складається з водної кислоти. Ілюструючі варіанти основних розчинів для ліофілізації відповідно до даного винаходу, представлені розчином ЕТ-743, забуференим до рН 4 первинним кислотним фосфатом калію й фосфорною кислотою із сахарозою як наповнювач. Ілюструючий варіант здійснення способу відповідно до даного винаходу представлений наступним: ЕТ-743 розчиняють в 0,1н. фосфорній кислоті. Потім перемішують воду для ін'єкцій («WFI»), первинний кислотний фосфат калію, сахарозу й ЕТ-743 (попередньо, розчинений в 0,1н. фосфорній кислоті). Перед продовженням візуально перевіряють розчинення, і розчинення вважають повним по візуальній оцінці. Перевіряють рН розчину й установлюють до значення в інтервалі від приблизно 1 до приблизно 5, більш переважно, в інтервалі від приблизно 2 до приблизно 4,5, ще більш переважно, в інтервалі від приблизно 3 до приблизно 4,5 і, найбільше переважно, до рН приблизно 4,0 шляхом повільного додавання відповідної кислоти. Переважною кислотою є фосфорна кислота, у зазначеному випадку переважна концентрація становить 0,1н. Необов'язково для регулювання рН додають відповідну основу. Переважною основою є гідроксид калію, переважно, у розчині, у зазначеному випадку краща концентрація становить приблизно 0,1н. Кінцевий об'єм установлюють шляхом додавання прийнятної біосумісної рідини, переважно, WFI. Основним розчином потім наповнюють флакони відповідно до необхідної дози. У деяких варіантах здійснення даного винаходу ліофілізацію проводять із застосуванням скороченого часу вторинного сушіння. Переважний протокол включає охолодження до температури приблизно -40°С, первинне сушіння при 4080мкбар протягом 10-50 годин, і вторинне сушіння при більш низькому тиску й приблизно при 0°С протягом 10-50 годин. В інших протоколах стосовно до даного винаходу проводять охолодження до температур нижче -40°С. Варіанти здійснення даного винаходу включають ліофілізацію шляхом охолодження продукту нижче -40°С. Первинне сушіння проводять при температурі від приблизно -20°С до приблизно 26°С і тиску приблизно 60мкбар протягом приблизно 15-40 годин. Вторинне сушіння проводять при температурі від приблизно 20°С до приблизно 19 91032 30°С і тиску приблизно 100 мкбар протягом приблизно 20-40 годин. Варіанти ліофілізованих композицій за даним винаходом підходять для зберігання при температурах значно вище температур зберігання звичайних композицій. Прикладами температур зберігання композицій за даним винаходом є температури біля +5°С. Ці температури без праці забезпечують звичайні холодильники. Фіг.1. Порівняльне дослідження стабільності. Оцінка чистоти ЕТ-743 через 6 місяців зберігання при 5°С. Фіг.2. Порівняльне дослідження стабільності. Оцінка чистоти ЕТ-743 через 12 місяців зберігання при 5°С. Фіг.3. Утворення домішок ЕТ-701 у різних композиціях, що зберігалися протягом 9 місяців при 5°С. Фіг.4. Порівняльна оцінка % чистоти ЕТ-743 нових композицій і 3 партій композицій порівняння, що зберігалися протягом 3 місяців при 5°С. Фіг.5. Утворення домішок ЕТ-701 у різних композиціях, що зберігалися протягом 3 місяців при 5°С. Фіг.6. Порівняльна оцінка % чистоти ЕТ-743 нових композицій і 3 партій композицій порівняння, що зберігалися протягом 3 місяців при 25°С/65% відносної вологості. Фіг.7. Утворення домішок ЕТ-701 у різних композиціях, що зберігалися протягом 3 місяців при 25°С/65% відносної вологості. Фіг.8. Порівняльна оцінка % чистоти ЕТ-743 нових композицій, що зберігалися при 40°С/70% відносної вологості протягом 3 місяців. Фіг.9. Порівняльна оцінка % чистоти ЕТ-743 нових композицій, що зберігалися при 40°С/70% відносної вологості протягом 3 місяців. Приклад 1 У даному прикладі описане порівняльне дослідження 8 нових композицій і звичайних композицій ЕТ-743 (з манітом). Для ілюстрації даного винаходу використовували лактозу й сахарозу. Композицію порівняння одержували із застосуванням маніту. Для порівняння були випробувані інші відомі наповнювачі, такі як декстран (Декстран 40) і повідон (Колідон 12, PVP). У деяких композиціях 20 застосовували поверхнево-активні речовини поліоксил 40 стеарат (Myrj 45) або поліоксіетилен 20 сорбітанмоноолеат (Полісорбат 80), а в деяких композиціях буфер був виключений. Одержували основні розчини й ліофілізували за стандартною методикою. Готовили 150мл кожної композиції: зважували фосфат калію для кінцевого розчину (1,02г) і розчиняли в 90% кінцевого об'єму (135мл) води. Потім рН доводили до рН 4,0 із застосуванням 0,1н. фосфорної кислоти. 7,85мг ЕТ-743 поміщали в посудину з багатокомпонентного скла й розчиняли шляхом магнітного перемішування в 2/3 об'єму (90мл) розчину фосфату калію протягом приблизно 1 години (розчинення перевіряли візуально). Додавали наповнювач і поверхнево-активну речовину й розчиняли в 1/3 об'єму розчину фосфату калію. Потім розчин додавали до розчину ЕТ743, і помішування підтримували протягом ще 1 години. Розчин доводили водою до кінцевої маси (щільність 1,019г/куб.см була встановлена для всіх композицій). Розчин фільтрували через целюлозний фільтр 0,22мкм. Розчином наповнювали 25-мл скляні флакони по 5мл/флакон і зберігали при -20°С до процесу ліофілізації. Ліофілізацію проводили відповідно до наступної таблиці І: Таблиця І Час заморожування до -48°С Первинне сушіння Вторинне сушіння 4 години 48 годин 44 години Після ліофілізації флакони герметично впаковували. Флакони переносили в охолоджене приміщення (-20°С). Композиція для кожного флакона являла собою наступне (таблиця II), при тому, що вода випаровувалася під час процесу ліофілізації. Таблиця II ЕТ-743 Маніт Сахароза Декстран 40 Колідон 12 Лактоза Первинний кислотний фосфат калію Фосфорна кислота Вода для ін'єкцій Стандарт 0,250мг 250мг Сахароза 0,250мг Декстран 0,250мг PVP 0,250мг Лактоза 0,250мг 500мг 500мг 375мг 34мг q.s. pH 4,0 q.s. 5мл 34мг q.s. pH 4,0 q.s. 5мл 34мг q.s. pH 4,0 q.s. 5мл 34мг q.s. pH 4,0 q.s. 5мл 500мг 34мг q.s. pH 4,0 q.s. 5мл 21 91032 22 Таблиця II (продовження) ЕТ-полі80 ЕТ-полі80sасс 0,250мг 250мг ET-743 Маніт Сахароза Полісорбат 80 Myrj 45 Первинний кислотний фосфат калію Фосфорна кислота Вода для ін'єкцій ET-myrj 0,250мг 250мг 0,250мг ETp80saccunbuffer 0,250мг 500мг 50мг 500мг 50мг 34мг q.s. рН 4,0 q.s. 5мл q.s. 5мл 50мг 34мг q.s. pH 4,0 q.s. 5мл Тестування стабільності проводили при температурі 5±3°С. Оцінка чистоти дев'яти композицій при 5°С протягом 3 місяців представлена в таблиці III і на Фіг.1. У випадку композицій, що демонструють більш високу стабільність (Стандарт, Сахароза, Лактоза й ЕТ-полі80засс), тестування стабільності продовжували до 9 місяців, а для композицій з 50мг 34мг q.s. pH 4,0 q.s. 5мл лактозою й сахарозою тестування стабільності продовжували навіть до 12 місяців, внаслідок їх високої стабільності. Дані, наведені в таблиці III і на Фіг.2, показують, що композиції, які містять сахарозу й лактозу, демонструють поліпшену стабільність зі зменшенням чистоти тільки 2%. Це зменшення значно нижче спостережуваного в інших досліджуваних композиціях. Таблиця III Стандарт 98,04 97,67 96,06 94,37 92,81 88,17 До ліофілізації t=0 1 місяць 3 місяці 6 місяців 9 місяців 12 місяців Чистота ЕТ-743 (%) Сахароза Лактоза 98,34 98,06 98,15 97,21 96,89 96,35 96,64 95,33 97,01 94,07 95,36 94,83 96,31 95,22 ЕТ-поли80sасс 97,96 97,85 97,72 97,58 95,98 96,01 Таблиця III (продовження) До ліофілізації t=0 1 місяць 3 місяці Декстран 96,18 94,64 93,42 84,90 PVP 97,62 93,72 91,96 90,40 Як показано в таблиці IV і на Фіг.3, вміст основного продукту розкладання стандартної композиції, ЕТ-701, був помітно знижений при складанні Чистота ЕТ-743 (%) ЕТ-поли80 ET-myrj 96,45 97,46 92,46 96,36 89,38 94,36 81,18 85,31 ET-p80saccunbuffer 97,45 95,80 91,84 88,46 композиції ЕТ-743 у присутності сахарози або лактози. Таблиця IV ЕТ-701 (%) t=0 1 місяць 3 місяці 6 місяців 9 місяців Стандарт 0,188 0,533 0,890 1,732 3,225 Застосовно до даного винаходу було виявлено, що дисахариди поліпшують стабільність ЕТ743, у порівнянні з манітом. Варіанти таких дисахаридів включають лактозу, сахарозу і їхні суміші. Стабільність композицій, що містять дисахариди, Сахароза 0,066 0,063 0,057 0,050 0,050 Лактоза 0,060 0,076 0,054 0,062 0,050 ЕТ-полі80sасс 0,050 0,060 0,050 0,050 0,050 також поліпшена, у порівнянні з іншими композиціями, що містять загальноприйняті наповнювачі, такі як декстран і повідон. Було встановлено, що варіанти композицій, які містять дисахариди, відповідно до даного винаходу, є стабільними що 23 91032 найменше протягом 12 місяців при 5°С. Вміст домішок у варіантах композицій за даним винаходом значно нижчий, у порівнянні зі звичайними композиціями. Відповідно знижена наявність ЕТ-701. Варіанти даного винаходу містять щонайменше одну поверхнево-активну речовину, таку як полісорбат 80. Зазначені варіанти продемонстрували сприятливі властивості розчинності й характеристики стабільності ЕТ-743. Наявність щонайменше однієї поверхнево-активної речовини, однак, не є обмежувальною ознакою даного винаходу, і в ін 24 ших варіантах здійснення така речовина (речовини) не міститься. Приклад 2 Метою даного дослідження було порівняння стабільності стандартної композиції ЕТ743 з п'ятьма новими композиціями. У даному дослідженні оцінювали стабільність композицій при +5°. Склади тестованих композицій були наступними (таблиця V), при тому, що вода випаровувалася під час процесу ліофілізації: Таблиця V 0,250мг ЕТ P80treal 0,250мг ЕТ P80treal 250 0,250мг 500мг 100мг 100мг Стандарт ЕТ treal ET-743 0,250мг Маніт 250мг Трегалоза Сахароза Полісорбат 80 Гліцин Первинний кислот34мг ний фосфат калію Фосфорна кислота q.s. pH 4,0 Соляна кислота Вода для ін'єкцій q.s. 5мл ЕТ ЕТ P80sacc 250 P80trealgly 250 0,250мг 0,250мг 200мг 10мг 10мг 100мг 10мг 34мг 34мг 6,8мг 6,8мг q.s. pH 4,0 q.s. pH 4,0 q.s. pH 4,0 q.s. pH 4,0 q.s. 5мл q.s. 5мл q.s. 1мл q.s. 1мл Основні розчини одержували і ліофілізували із застосуванням наступних конкретних протоколів: Композиції ET treal, ET P80treal і стандарт 100м кожної композиції одержували в такий спосіб: Зважували фосфат калію для кінцевого розчину й розчиняли в 90% кінцевого об'єму (90мл) води. Потім доводили рН до рН 4,0 0,1н. фосфорною кислотою. У посудину багатокомпонентного скла додавали ЕТ-743 (5,0мг) і розчиняли магнітним перемішуванням в 2/3 об'єму (60мл) розчину фосфату калію протягом приблизно 1 години (розчинення перевіряли візуально). Додавали наповнювач і поверхнево-активну речовину й розчиняли в 1/3 об'єму розчину фосфату калію. Потім зазначений розчин додавали до розчину ЕТ-743 і перемішування підтримували ще протягом 1 години. Розчин доводили до кінцевої маси водою. Розчин фільтрували через целюлозний фільтр 0,22мкм, з узяттям аліквотів до фільтрації для ІРС. Розчином наповнювали 25-мл флакони по 5мл/флакон і зберігали при -20°С до процесу ліофілізації. Композиції ET P80sacc 250, ET P80treal 250, ET P80trealgly 250 Кожну композицію масою 30г одержували в такий спосіб: Зважували фосфат калію або гліцин для кінцевого розчину й розчиняли в 90% кінцевого об'єму води (27мл). Потім доводили рН до рН 4,0 0,1н. фосфорною кислотою або 0,1н. НСІ. Зважували полісорбат 80 і додавали до 1/3 об'єму буферного розчину. 150мг 15мг q.s. pH 4,5 q.s. 1мл ЕТ-743 (7,5мг) поміщали в посудину з багатокомпонентного скла й розчиняли магнітним перемішуванням в 2/3 об'єму (60мл) розчину фосфату калію протягом приблизно 1 години (розчинення перевіряли візуально). Додавали наповнювач і розчиняли в 2/3 об'єму буферного розчину. Потім зазначений розчин додавали до розчину ЕТ-743 і перемішування підтримували протягом 10 хвилин. Розчин доводили водою до кінцевої маси. Розчин фільтрували через целюлозний фільтр 0,22мкм. Розчином наповнювали 10-мл флакони по 1 мл/флакон і зберігали при -20°С до процесу ліофілізації. Процес ліофілізації у всіх шести композиціях проводили відповідно до наступної таблиці VI: Таблиця VI Час заморожування до -48°С 2 години 30 хвилин Первинне сушіння 29 годин Вторинне сушіння 36 годин Після ліофілізації флакони герметично впаковували. Флакони переносили в охолоджуване приміщення (-20°С). Тестування стабільності проводили при температурі 5±3°С. Всі композиції були більш стабільні при 5°С, ніж стандартна композиція. Істотних розходжень між новими композиціями відзначено не було. У таблиці VII представлені дані хроматографічної чистоти композицій ЕТ-743, застосовуваних у дослідженні: 25 91032 26 Таблиця VII Чистота ЕТ-743 (%) ET ET P80treaІ P80treal 250 97,10 97,67 ET P80sacc 250 97,22 ET P80trealgly 250 98,3 97,67 97,06 98,46 97,65 97,37 97,79 98,18 97,78 98,25 96,93 96,39 96,61 97,01 97,40 96,66 97,06 98,22 98,53 97,38 Стандарт До фільтрації Після фільтрації Після ліофілізації 1 місяць 3 місяці 6 місяців ET treal 98,63 98,30 98,62 98,46 97,27 97,96 98,18 97,35 97,65 95,28 98,22 98,53 97,38 Приклад 3 Для подальшого вивчення стабільності при різних температурах було отримано шість композицій ET-NF A, ET-NF В, ET-NF C, ET-NF D, ET-NF Ε і ЕТ-NFF. Як наповнювачі були вибрані сахароза й лактоза. Застосовували два різних буфери: цитратнонатрієвий буфер 0,1Μ рН 4 і фосфатно-калієвий буфер 0,05Μ рН 4. Тестували дві різні концентрації ЕТ-743 в основному розчині: 0,250мг/мл і 0,100мг/мл. Застосовували два різних цикли ліофілізації залежно від об'єму наповнення (4мл проти 10мл). Для кожної композиції була отримана партія із щонайменше 125 флаконів. Для кожного флакона склад основного розчину був наступним (таблиця VIII), при тому, що вода випаровувалася під час процесу ліофілізації: Таблиця VIII Інгредієнт ЕТ-743 Сахароза Лактоза Моногідрат лимонної кислоти Дигідрат цитрату натрію Первинний кислотний фосфат калію Фосфорна кислота Вода для ін'єкцій ET-NF А ET-NF В ET-NF С ET-NF D ET-NFE ET-NF F 1мг 400мг 43,6мг 45,12мг 1мг 400мг 43,6мг 45,12мг 1мг 1000мг 109мг 112,8мг 1мг 1000мг 109мг 112,8мг 1мг 1000мг 1мг 200мг 43,6мг 45,12мг 68 мг 4мл 4мл 10мл 10мл q.s рН 4 10мл 4мл Основні розчини одержували й ліофілізували відповідно до наступних конкретних протоколів: Композиції ET-NF A, ET-NF В і ET-NF F Одержання 2л лимонної кислоти приблизно 0,2М: 76,96г лимонної кислоти розчиняли в мірній колбі об'ємом 2л і розчин доводили до кінцевого об'єму водою для ін'єкцій. Кінцева молярність розчину лимонної кислоти становила 0,183М. Одержання 2л цитрату натрію приблизно 0,2М: 117,64г цитрату натрію розчиняли в мірній колбі об'ємом 2л і розчин доводили до кінцевого об'єму водою для ін'єкцій. Кінцева молярність розчину цитрату натрію становила 0,175М. Одержання 4л цитратного буфера рН 4 приблизно 0,1М: 1125мл розчину лимонної кислоти 0,2Μ перемішували з 875мл 0,2Μ розчину цитрату натрію в мірній колбі об'ємом 4л. Розчин доводили до кінцевого об'єму водою для ін'єкцій. Перевіряли рН розчину й доводили до рН 4. Кінцева молярність розчину цитратного буфера становила 0,089 М. 143,83мг ЕТ-743 поміщали в посудину багатокомпонентного скла й розчиняли магнітним перемішуванням приблизно в 80% передбаченого загального об'єму 0,1Μ цитратного буфера протягом приблизно 1 години (розчинення перевіряли візуально). Потім додавали сахарозу або лактозу (55м сахарози - композиції А і В, і 27,5г лактози - композиція F) і суміш перемішували протягом додаткового періоду часу приблизно 1 година до розчинення. Після перевірки рН розчин доводили до кінцевого об'єму додаванням 0,1Μ цитратного буфера з рН 4. Повторне встановлення рН до 4 лимонною кислотою треба було для композиції А. Щільність кінцевого розчину: 1,04г/л. Кінцева маса 572мг. Розчин фільтрували через PVDF фільтр 0,22мкм. Розчином наповнювали 25-мл флакони, застосовуючи автоматичний насос і 3,2мм трубки з вулканізованого платиною силікону. Стандартний об'єм наповнення становив 4мл. Об'єм наповнення перевіряли через рівні проміжки часу (кожні 15 флаконів), і при необхідності об'єм наповнення регулювали. Після наповнення вставляли ліофільні пробки й флакони поміщали в ліофілізатор при 5°С. Процес ліофілізації проводили відповідно до наступної таблиці IX: 27 91032 28 Таблиця IX Цикл Стадія Тиск Завантаження Поступове зниження Та атм Задана Τ (°С) 5°С Заморожування 1 атм -50°С Заморожування 2 Постійний вакуум атм -50°С Заморожування Вакуум 1° сушіння 0,080мбар -27°С 0,080мбар 6 годин 45 хвилин 0,5°С/хв -27°С