Конденсоване біциклічне 2,4-діамінопіримідинове похідне як подвійний alk- i fak-інгібітор

Реферат: Даний винахід стосується сполуки формули (І) або її сольової форми. Сполука формули (І) має активність, яка інгібує ALK і FAK, і її можна застосовувати для лікування проліферативних порушень. UA 115052 C2 (12) UA 115052 C2 UA 115052 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 РІВЕНЬ ТЕХНІКИ Кіназа анапластичної лімфоми (ALK) являє собою клітинну трансмембранну рецепторну тирозинкіназу, що належить до підродини інсулінових рецепторів. Переважна експресія ALK здійснюється в мозку немовлят, припускаючи можливу роль ALK у розвитку мозку (Duyster, J. et al, Oncogene, 2001, 20, 5623-5637). ALK також бере участь у розвитку визначених пухлин. Наприклад, приблизно шістдесят відсотків анапластичних крупноклітинних лімфом (ALCL) пов'язані з мутацією хромосоми, яка генерує злитий білок, що складається з нуклеофосміну (NPM) і внутрішньоклітинного домену ALK. (Armitage, J.O. et al., Cancer: Principle and Practice of Oncology, 6-ого видання, 2001, 22562316; Kutok J.L. & Aster J.C., J. Clin. Oncol, 2002, 20, 3691-3702). Даний мутантний білок, NPMALK, містить конститутивно активний тирозинкіназний домен, що є відповідальним за його онкогенні властивості за допомогою активації ефекторів, які лежать нижче. (Falini, B. et al, Blood, 1999, 94, 3509-3515; Morris, S.W. et al, Brit. J. Haematol, 2001, 113, 275-295; Duyster et al; Kutok & Aster). Крім того, трансформуючий гібридний ген EML4-ALK виявлений у пацієнтів з недрібноклітинним раком легені (NSCLC) (Soda, M., et al, Nature, 2007, 448, 561-566), і він являє собою один зі списку ALK злитих білків, що являють собою перспективні мішені для терапії, яка інгібує ALK. Експериментальні дані показали, що порушена експресія конститутивно активної ALK безпосередньо бере участь у патогенезі ALCL і що інгібування ALK може помітно порушувати ріст ALK+ лімфомних клітин (Kuefer, Mu et al. Blood, 1997, 90, 2901-2910; Bai, R.Y. et al, Mol. Cell Biol, 1998, 18, 6951-6961; Bai, R.Y. et al, Blood, 2000, 96, 4319-4327; Ergin, M. et al, Exp. Hematol, 2001, 29, 1082-1090; Slupianek, A. et al, Cancer Res., 2001, 61, 2194-2199; Turturro, F. et al, Clin. Cancer Res., 2002, 8, 240-245). Конститутивно активована химерна ALK також виявлена при приблизно 60% запальних міофібробластичних пухлин (IMT), саркоми, яка повільно росте, що в основному вражає дітей і молодих людей. (Lawrence, B. et al., Am. J. Pathol, 2000, 157, 377-384; Duyster et al). Крім того, ALK і її передбачуваний ліганд, плеотрофін, надекспресуються в людських гліобластомах (Stoica, G. et al, J. Biol. Chem., 2001, 276, 16772-16779). У дослідженнях на мишах, збідніння ALK сповільнювало ріст гліобластомної пухлини і підвищувало виживаність тварин (Powers, C. et al, J. Biol. Chem., 2002, 277, 14153-14158; Mentlein, R. et al, J. Neurochem., 2002, 83, 747-753). Очікується, що інгібітор ALK буде або забезпечувати довгострокове лікування при комбінуванні із сучасною хіміотерапією для ALCL, IMT, проліферативних порушень, гліобластоми й інших можливих солідних пухлин, або, як єдиний терапевтичний агент, його можна застосовувати для підтримки запобігання повторного прояву раку в пацієнтів. Повідомляють про різні інгібітори ALK, такі як індазолоізохіноліни (WO 2005/009389), тіазоламіди й оксазоламіди (WO 2005/097765), піролопіримідини (WO 2005080393) і піримідиндіаміни (WO 2005/016894). WO 2008/051547 описує конденсовані біциклічні похідні 2,4-діамінопіримідину як інгібітори ALK і c-Met. Потенційний лікарський засіб, який лідирує, описаний у '547 заявці, являє собою CEP-28122, ефективний інгібітор ALK з пероральною активністю відносно SUP-M2 і Karpas-299 ALK-залежних пухлин у моделях мишачих ксенотрансплантатів. Випробування CEP-28122, які пройшли до досліджень, що забезпечують заявку на реєстрацію нового експериментального лікарського засобу до його розробки, були припинені через несподіване виникнення важкої легеневої токсичності в мавп, оброблених CEP-28122. . Кіназа фокальної адгезії (FAK) являє собою еволюційно консервативну нерецепторну тирозинкіназу, розташовану біля фокальних контактів, місцях клітинного контакту з ECM (позаклітинним матриксом), який функціонує як найважливіший трансдуктор сигналу від інтегринових рецепторів і численних рецепторних тирозинкіназ, включаючи EGF-R, HER2, IGFR1, PDGF-R і VEGF-R2 і TIE-2 (Parsons, JT; Slack-Davis, J; Tilghman, R; Roberts, WG. Focal adhesion kinase: targeting adhesion signaling pathways for therapeutic intervention. Clin. Cancer Res., 2008, 14, 627-632; Kyu-Ho Han, E; McGonigal, T. Role of focal adhesion kinase in human 1 UA 115052 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 cancer - a potential target for drug discovery. Anti-cancer Agents Med. Chem., 2007, 7, 681-684). FAK, що активується інтегрином, утворює подвійний комплекс із Src, який може фосфорилувати інші субстрати і запускати численні сигнальні шляхи. Беручи до уваги центральну роль зв'язування і фосфорилування FAK у регулюванні передачі сигналу за допомогою численних SH2- і SH3-доменних білків, що є ефекторами (Mitra, SK; Hanson, DA; Schlaeper, DD. Focal adhesion kinase: in command and control of cell motility. Nature Rev. Mol. Cell Biol, 2005, 6, 56-68), активована FAK відіграє центральну роль у регулюванні клітинної адгезії, міграції, морфогенезу, проліферації і виживаності нормальних і злоякісних клітин (Mitra et al. 2005; McLean, GW; Carragher, NO; Avizzienyte, E; et al. The role of focal adhesion kinase in cancer - a new therapeutic opportunity. Nature Reviews Cancer, 2005, 5, 505-515; і Kyu-Ho Han and McGonigal, 2007). У пухлинах, активація FAK регулює "без’якірне" клітинне виживання, одна з ознак ракових клітин. Більше того: надекспресія й активація FAK, очевидно, пов’язана з підвищено інвазивним і метастатичним фенотипом і ангіогенезом пухлини при злоякісних новоутвореннях (Owens, LV; Xu, L; Craven, RJ; et al. Over expression of the focal adhesion kinase (pi 25 FAK) in invasive human tumors. Cancer Res., 1995, 55, 2752-2755; Tremblay, L; Hauck, W. Focal adhesion kinase (pp125FAK) expression, activation and association with paxillin and p50CSK in human metastatic prostate carcinoma. Int. J. Cancer, 1996, 68, 164-171; Kornberg, IJ. Focal adhesion kinase in oral cancers. Head and Neck, 1998, 20: 634-639; Mc Clean et al 2005; Kyu-Ho Han and McGonigal, 2007) і корелює з поганим прогнозом і коротшим терміном життя без метастазів. Численні попередні дослідження клінічної ефективності, проведені на різних солідних пухлинах, застосовуючи кіРНК (Haider, J; Kamat, AA; Landen, CN; et al. Focal adhesion kinase targeting using in vivo short interfering RNA delivery in neutral liposomes for ovarian carcinoma therapy. Clin. Cancer Res., 2006, 12, 4916-4924), домінантно-негативну FAK і низькомолекулярні інгібітори FAK (Haider, J; Lin, YG; Merritt, WM; et al. Therapeutic efficacy of a novel focal adhesion kinase inhibitor, TAE226 in ovarian carcinoma. Cancer Res., 2007, 67, 10976-10983; Roberts, WG; Ung, E; Whalen, P; et al. Anti-tumor activity and pharmacology of a selective focal adhesion kinase inhibitor, PF-562,271. Cancer Res., 2008, 68, 1935-1944; Bagi CM; Roberts GW; і Andersen CJ. Dual focal adhesion kinse/Pyk2 inhibitor has positive effects on bone tumors - implications for bone metastases. Cancer, 2008, 112, 2313-2321) забезпечили доклінічне підтвердження терапевтичної застосовності інгібування FAK як протипухлинної/антиангіогенної стратегії, зокрема для андроген-незалежного раку передміхурової залози, раку молочної залози і плоскоклітинного раку органів голови й шиї. У преклінічних моделях раку молочної залози людини (MDA-MB-231) на безтимусних щурах, уведення низькомолекулярного інгібітора FAK (PF-562271) інгібувало ріст первинної пухлини і внутрішньотибіальне поширення пухлини і відновлювало втрату кісткової тканини, викликану пухлиною (Bagi et al, 2008). Roberts et al. (2008) показали, що PF562271 інгібував метастази в кістці, запобігав атрофії кістки і поліпшував остеогенез у пацієнтів з раком молочної залози або андроген-незалежним раком простати з і без метастазів у кістці, забезпечуючи додатковий корисний результат інгібування FAK при даних специфічних злоякісних пухлинах. Таким чином, є переконливі генетичні і біологічні докази, що пов'язують порушену активацію ALK і конститутивну активацію FAK з виникненням і розвитком визначених типів раку в людей. Велика кількість даних показує, що ALK- і FAK-позитивні пухлинні клітини вимагають дані онкогени для проліферації і виживання, у випадку FAK, для вторгнення і метастазування у видалених органах і тканинах, у той час як інгібування передачі сигналу і ALK і FAK приводить до зупинки росту пухлини й апоптозу, приводячи в результаті до об'єктивних циторедуктивних ефектів. Інгібування FAK також приводить у результаті до ослаблення рухливості, інвазивності і поширення метастазів пухлини, зокрема при специфічних типах раку, що характеризуються поширенням метастазів у кістках і остеолітичним захворюванням. Активація FAK захищає пухлинні клітини від апоптозу, викликаного хіміотерапією, сприяючи стійкості пухлини; регулювання активності FAK (кіРНК або фармакологічно) підсилює ефективність хіміотерапевтичних агентів in vivo (наприклад, доксорубіцину, доцетакселу і гемцитабіну), припускаючи застосовність для обґрунтованої комбінаційної терапії при специфічних типах раку. ALK і FAK мінімально експресуються в більшості нормальних тканин у здорової дорослої людини й активуються і/або дезрегулюються при специфічних типах раку при онкогенезі і/або на ранніх стадіях розвитку злоякісної пухлини. Отже, цільові ефекти лікування подвійним інгібітором ALK і FAK нормальних клітин повинні бути мінімальними, даючи придатний терапевтичний індекс. Існує необхідність у додаткових безпечних і ефективних інгібіторах ALK і/або FAK для лікування раку. 60 2 UA 115052 C2 СУТЬ ДАНОГО ВИНАХОДУ Даний винахід стосується сполуки формули (I) 5 10 15 20 25 30 35 40 45 або її сольової форми. Сполука формули (I) має ALK і FAK інгібуючу активність, і її можна застосовувати в лікуванні порушень і захворювань, опосередкованих ALK- або FAK. Крім того, даний винахід стосується фармацевтичної композиції, яка містить щонайменше одну сполуку даного винаходу разом з щонайменше однією фармацевтично прийнятною допоміжною речовиною. КОРОТКИЙ ОПИС КРЕСЛЕНЬ Фіг. 1 показує схему способу одержання CEP-37440. Фіг. 2 показує порошкову рентгенівську дифрактограму кристалічної трибензолсульфонатної солі CEP-37440. Фіг. 3 показує порошкову рентгенівську дифрактограму кристалічного дигідрату тригідрохлоридної солі CEP-37440. Фіг. 4 показує протипухлинну активність перорального CEP-37440 у мишей з пухлинним ксенотрансплантатом Sup-M2 ALCL. Фіг. 5 показує вагу тіла мишей, які містять пухлинний ксенотрансплантат Sup-M2 ALCL, яким уводили перорально CEP-37440. Фіг. 6 показує концентрацію в плазмі і пухлині CEP-37440 у мишей, які містять пухлинний ксенотрансплантат Sup-M2 ALCL, після перорального дозування. Фіг. 7 показує протипухлинну активність перорального CEP-37440 у мишей з пухлинним ксенотрансплантатом Karpas-299. Фіг. 8 показує вагу тіла мишей, які містять пухлинний ксенотрансплантат Karpas-299, яким уводили перорально CEP-37440. Фіг. 9 показує концентрацію в плазмі і пухлині CEP-37440 у мишей, які містять пухлинний ксенотрансплантат Karpas-299, після перорального дозування. Фіг. 10 показує протипухлинну активність перорального CEP-37440 у мишей з пухлинним ксенотрансплантатом NCI-H2228 NSCL. Фіг. 11 показує протипухлинну активність перорального CEP-37440 у мишей з пухлинним ксенотрансплантатом NCI-H3122 NSCL. Фіг. 12 показує концентрацію в плазмі і пухлині CEP-37440 у мишей, які містять пухлинний ксенотрансплантат NCI-H2228 NSCL, після перорального дозування. Фіг. 13 показує концентрацію в плазмі і пухлині CEP-37440 у мишей, які містять пухлинний ксенотрансплантат NCI-H3122 NSCL, після перорального дозування. Фіг. 14 показує вагу тіла мишей, які містять пухлинний ксенотрансплантат NCI-H2228 NSCL, яким уводили перорально CEP-37440. Фіг. 15 показує вагу тіла мишей, які містять пухлинний ксенотрансплантат NCI-H3122 NSCL, яким уводили перорально CEP-37440. Фіг. 16 показує протипухлинну активність і тривалі регресії пухлини перорального CEP37440 у мишей з пухлинним ксенотрансплантатом NCI-H2228 NSCL. Фіг. 17 показує вагу тіла мишей, які містять пухлинний ксенотрансплантат NCI-H2228 NSCL, яким уводили перорально CEP-37440. Фіг. 18 показує протипухлинну активність перорального CEP-37440 і PF-562271 у безтимусних мишей, які містять пухлинний ксенотрансплантат простати PC-3, з конститутивною активацією FAK. Фіг. 19 показує протипухлинну активність перорального CEP-37440 і PF-562271 у безтимусних мишей, які містять ксенотрансплантати людської карциноми NSCL HCC-827 (EML4-ALK негативна). 3 UA 115052 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 Фіг. 20 показує вагу тіла безтимусних мишей, які містять ксенотрансплантати людської карциноми NSCL HCC-827 (EML4-ALK негативна), яким уводили перорально CEP-37440 або PF562271. Фіг. 21 показує фармакодинамічне інгібування пухлини FAK і протипухлинну активність перорального CEP-37440 і PF-562271 у мишей SCID, які містять ксенотрансплантати людської карциноми HNSCC Detroit 562 (EML4-ALK негативна). ДОКЛАДНИЙ ОПИС ДАНОГО ВИНАХОДУ I. Визначення Як застосовують у даному винаході, наступні терміни мають значення, приписані їм, якщо не зазначено інше. "Фармацевтична композиція" стосується композиції, що має профіль безпеки/ефективності, придатний для введення людині. "Фармацевтично прийнятна допоміжна речовина" стосується фізіологічно переносимих матеріалів, що звичайно не викликають алергійної або іншої небажаної реакції, такої як розлад шлунка, запаморочення і подібних, при введенні людині. "Фармацевтично прийнятна сіль" стосується солі, що має профіль безпеки/ефективності, придатний для введення людині. "Суб'єкт" стосується члена класу ссавці. Приклади ссавців включають, без обмеження, людей, приматів, шимпанзе, гризунів, мишей, щурів, кроликів, коней, домашню худобу, собак, кішок, овець і корів. "Терапевтично ефективна кількість" стосується кількості сполуки, достатньої для ослаблення або інгібування погіршення симптомів, пов'язаних з порушенням або розладом, що виліковується в конкретного суб'єкта або популяції суб'єктів. Зрозуміло, що визначення придатних лікарських форм, дозованих кількостей і шляхів уведення знаходиться в межах можливостей фахівця у фармацевтичній і медичній галузі техніки. "Лікування" стосується невідкладного або профілактичного ослаблення або полегшення щонайменше одного симптому або характеристики, пов'язаної або викликаної порушенням, яке лікують. Наприклад, лікування може включати ослаблення симптому порушення або повне усунення порушення. II. Сполука Даний винахід стосується сполуки формули (I) або її сольової форми. Сполука формули (I) має хімічну назву 2-[[5-хлор-2-[[(6S)-6-[4-(2гідроксіетил)піперазин-1-іл]-1-метокси-6,7,8,9-тетрагідро-5H-бензо[7]анулен-2іл]аміно]піримідин-4-іл]аміно]-N-метилбензамід і також відома як CEP-37440. Ми виявили, що сполука формули (I) має дивні і несподівані властивості порівняно з CEP-28122 й іншими спорідненими сполуками. Сольова форма сполуки формули (I) є переважно фармацевтично прийнятною. Фармацевтично прийнятні сольові форми кислоти і сполуки формули (I) включають, але не обмежуються перерахованими, солі, одержані з неорганічних кислот, таких як хлористоводнева, азотна, фосфорна, сірчана, бромистоводнева, йодистоводнева, фосфорна і їх суміші, а також солі, одержані з органічних кислот, таких як аліфатичні моно- і дикарбонові кислоти, фенілзаміщені алканові кислоти, гідроксіалканові кислоти, алкандикарбонові кислоти, ароматичні кислоти й аліфатичні й ароматичні сульфокислоти. Таким чином, дані солі кислоти включають, але не обмежуються перерахованими, сульфат, піросульфат, бісульфат, сульфіт, бісульфіт, нітрат, фосфат, моногідрофосфат, дигідрофосфат, метафосфат, пірофосфат, хлорид, бромід, йодид, ацетат, пропіонат, каприлат, ізобутират, оксалат, малонат, сукцинат, суберат, себацат, фумарат, малеат, манделат, бензоат, хлорбензоат, метилбензоат, динітробензоат, фталат, бензолсульфонат, толуолсульфонат, фенілацетат, цитрат, лактат, 4 UA 115052 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 малеат, тартрат, метансульфонат і їх суміші. У визначених варіантах здійснення, зазначену сіль кислоти вибирають з бензолсульфонату і хлориду. У визначених варіантах здійснення сіль кислоти являє собою хлорид. У визначених варіантах здійснення сіль кислоти являє собою трибензолсульфонат. У визначених варіантах здійснення трибензолсульфонатна сіль характеризується порошковою рентгенівською дифрактограмою, що містить один або більше піків, вибраних з 7,62, 13,11, 13,76, і 14,05±0,2 градусів 2Θ. У визначених варіантах здійснення трибензолсульфонатна сіль характеризується порошковою рентгенівською дифрактограмою, що містить один або більше піків, вибраних з 6,85, 7,62, 8,01, 13,11, 13,76, 14,05, і 14,60±0,2 градусів 2 Θ У визначених варіантах здійснення трибензолсульфонатна сіль характеризується порошковою рентгенівською дифрактограмою, що містить один або більше піків, вибраних з 7,62, 13,11, 13,76, 14,05, 17,10, 17,86, і 18,10 0,2 градусів 2 Θ. У визначених варіантах здійснення сіль кислоти являє собою тригідрохлорид. У визначених варіантах здійснення сіль кислоти являє собою дигідрат тригідрохлориду. У визначених варіантах здійснення дигідрат тригідрохлоридної солі характеризується порошковою рентгенівською дифрактограмою, що містить один або більше піків, вибраних з 5,42, 8,86, 14,06, 17,52 і 18,51±0,2 градусів 2Θ. У визначених варіантах здійснення дигідрат тригідрохлоридної солі характеризується порошковою рентгенівською дифрактограмою, що містить один або більше піків, вибраних з 5,42, 5,91, 8,86, 10,80, 11,79, 14,06, 14,72, 17,02, 17,52 і 18,51±0,2 градусів 2Θ. У визначених варіантах здійснення сіль кислоти являє собою моногідрат тригідрохлориду. кислотно-адитивні солі можна одержати взаємодією сполуки формули (I) з достатньою кількістю необхідної кислоти, одержуючи сіль у загальноприйнятому вмісті. Вільну основу зі сполуки формули (I) можна регенерувати контактом сольової форми з основою і виділенням вільної основи загальноприйнятим способом. Даний винахід включає сполуку формули (I) і її сольові форми в будь-якій фізичній формі, включаючи аморфні кристалічні або тверді стани в будь-якій поліморфній формі, з будь-яким ступенем чистоти. Кристалічні поліморфні форми включають несольватовані форми, а також сольватовані форми, такі як гідратні форми. Способи одержання кристалічних і аморфних форм органічних сполук, таких як сполука формули (I), є добре відомими фахівцю в даній галузі техніки. III. Фармацевтична композиція Крім того, даний винахід стосується фармацевтичних композицій, які містять сполуку за даним винаходом (наприклад, сполуку формули (I) або її фармацевтично прийнятну сіль), разом з фармацевтично прийнятною допоміжною речовиною. Для одержання фармацевтичної композиції зі сполуки за даним винаходом фармацевтично прийнятні допоміжні речовини можуть бути або твердими або рідкими. Допоміжна речовина може являти собою одну або більше речовин, що можуть служити як, наприклад, носій, розріджувач, ароматизатор, зв’язуюче, консервант, розпушувач для таблеток або інкапсулюючий матеріал. Фармацевтична композиція може містити дві або більше сполуки за даним винаходом (наприклад, дві або більше відмінних сольових форм сполуки формули (I)). Переважно, фармацевтична композиція містить терапевтично ефективну кількість сполуки формули (I) або її фармацевтично прийнятної сольової форми. В одному варіанті здійснення композиція містить кількість сполуки формули (I) або її фармацевтично прийнятної солі, ефективну для лікування ALK- або FAKопосередкованого порушення або захворювання. Переважно, фармацевтична композиція за даним винаходом буде викликати ослаблення симптомів або ознак захворювання, пов'язаних з ALK- або FAK-опосередкованим порушенням, як виміряно кількісно або якісно. Композиція може також містити, додатково до сполуки формули (I) або її фармацевтично прийнятної сольової форми і фармацевтично прийнятної допоміжної речовини, іншу терапевтичну сполуку, таку як сполука, придатна для лікування раку. Сполуку за даним винаходом можна формулювати у вигляді фармацевтичної композиції в будь-якій формі, такій як сироп, еліксир, суспензія, порошок, гранула, таблетка, капсула, таблетка для розсмоктування, пастилка, водний розчин, крем, мазь, лосьйон, гель, емульсія і т. д. Препарати у твердій формі включають порошки, таблетки, пігулки, капсули, крохмальні капсули, супозиторії і дисперговані гранули. Переважно, фармацевтична композиція являє собою таблетку або капсулу. В одному варіанті здійснення фармацевтична композиція являє собою таблетку. В іншому варіанті здійснення фармацевтична композиція являє собою капсулу. У порошках, допоміжна речовина може являти собою дрібнодисперсну тверду речовину в суміші з дрібнодисперсним активним компонентом. У таблетках активний компонент можна змішувати з допоміжною речовиною, що має необхідні зв’язувальні властивості, у придатних співвідношеннях і пресувати до необхідної форми і розміру. Придатні допоміжні речовини включають карбонат магнію, стеарат магнію, тальк, цукор, лактозу, пектин, декстрин, крохмаль, 5 UA 115052 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 желатин, трагакант, метилцелюлозу, карбоксиметилцелюлозу натрію, легкоплавкий віск, олію какао і т. п. Фармацевтична композиція переважно містить від 1% до 95% (w/w) активної сполуки. Більш переважно, фармацевтична композиція містить від 5% до 70% (w/w) активної сполуки. Для одержання супозиторій, низькоплавкий віск, такий як суміш гліцеридів жирних кислот або олію какао, можна плавити і гомогенно диспергувати у ньому активний компонент, перемішуванням. Потім, розплавлену гомогенну суміш виливають у форми придатного розміру, охолоджують і, за допомогою цього, суміш твердне. Препарати в рідкому вигляді включають розчини, суспензії й емульсії. Композиції, придатні для парентерального введення, такого як, наприклад, внутрішньовенного, внутрішньом'язового, внутрішньошкірного і підшкірного шляхом, включають водні і неводні, ізотонічні стерильні розчини для ін'єкції, що можуть містити антиоксиданти, буфери, бактеріостати і розчинені речовини, що роблять композицію ізотонічної крові передбачуваного реципієнта, і водні і неводні стерильні суспензії, що можуть містити суспендуючі агенти, агенти, що поліпшують розчинність, загусники, стабілізатори і консерванти. При практичному здійсненні даного винаходу композиції можна вводити, наприклад, внутрішньовенним вливанням, перорально, місцево, внутрішньочеревинно, інтравезикально або інтратекально. Композиції сполук можуть бути надані в герметичних контейнерах з однією або декількома дозами, таких як ампули і пробірки. Розчини і суспензії для ін'єкцій можна одержати зі стерильних порошків, гранул і таблеток типу, описаного раніше. Сполуку за даним винаходом, окремо або в комбінації з іншими придатними компонентами, можна одержати у вигляді аерозольних композицій (тобто їх можна "розпилювати"), які будуть вводити інгаляцією. Аерозольні композиції можна поміщати в придатний пропелент під тиском, такий як дихлордифторметан, пропан, азот й подібні. Фармацевтично прийнятні допоміжні речовини визначаються, у свою чергу, конкретною композицією, яку вводять, а також конкретним способом, застосовуваним для введення композиції. Відповідно, існує велика розмаїтість придатних сполук фармацевтичних композицій за даним винаходом (див., наприклад, Remington: The Science and Practice of Pharmacy, 20th ed., Gennaro et al. Eds., Lippincott Williams and Wilkins, 2000). Кількість активного компонента у фармацевтичній композиції може змінюватися або доводитися, наприклад, до 1 мг-1000 мг, 5 мг-500 мг, 10 мг-300 мг або 25 мг-250 мг, залежно від конкретного застосування. Доза, що вводиться суб'єкту, є переважно достатньою для того, щоб викликати сприятливу терапевтичну відповідь у суб'єкта з плином часу. Ефективна доза може змінюватися від суб'єкта до суб'єкта, залежно від, наприклад, захворювання суб'єкта, ваги тіла, площі поверхні і схильності до побічних ефектів. Уведення можна здійснювати у вигляді однієї або роздільних доз. IV. Спосіб лікування В іншому аспекті даний винахід стосується способу лікування ALK- або FAKопосередкованого порушення або захворювання в суб'єкта, що включає: уведення суб'єкту сполуки формули (I) або її фармацевтично прийнятної сольової форми. В іншому аспекті, даний винахід стосується сполуки формули (I) або її фармацевтично прийнятної сольової форми для застосування в лікуванні ALK- або FAK-опосередкованого порушення або захворювання в суб'єкта. В іншому аспекті даний винахід стосується сполуки формули (I) або її фармацевтично прийнятної сольової форми для застосування в одержанні лікарського засобу для лікування ALK- або FAK-опосередкованого порушення або захворювання в суб'єкта. Переважно, сполуку формули (I) або її фармацевтично прийнятну сольову форму вводять суб'єкту у вигляді фармацевтичної композиції, що містить фармацевтично прийнятну допоміжну речовину. Переважно, сполуку формули (I) або її фармацевтично прийнятну сольову форму вводять суб'єкту в терапевтично ефективній кількості. В одному варіанті здійснення ALK- або FAK-опосередковано захворювання або порушення являє собою рак. В іншому варіанті здійснення ALK- або FAK-опосередковано захворювання або порушення вибране з анапластичної крупноклітинної лімфоми (ALCL), недрібноклітинного раку легені (NSCLC), нейробластоми, гліобластоми, раку передміхурової залози, плоскоклітинного раку (SCC) і раку молочної залози. У визначених варіантах здійснення ALK- або FAK-опосередковане захворювання або порушення вибране з ALK-позитивної ALCL, EML4-ALK-позитивного NSCLC, нейробластоми, гліобластоми, андроген-незалежного раку передміхурової залози, раку молочної залози і плоскоклітинного раку голови й шиї (HNSCC). У визначених варіантах здійснення ALK- або FAK-опосередковане захворювання або порушення вибране з ALKпозитивної ALCL, EML4-ALK-позитивного NSCLC, нейробластоми, андроген-незалежного раку 6 UA 115052 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 передміхурової залози, раку молочної залози і HNSCC. У визначених варіантах здійснення ALKабо FAK-опосередковане захворювання або порушення вибране з ALK-позитивної ALCL, EML4ALK-позитивного NSCLC, нейробластоми і гліобластоми. У визначених варіантах здійснення ALK- або FAK-опосередковане захворювання або порушення вибране з ALK-позитивної ALCL, EML4-ALK-позитивного NSCLC і нейробластоми. У визначених варіантах здійснення ALK- або FAK-опосередковане захворювання або порушення вибране з ALK-позитивної ALCL і EML4ALK-позитивного NSCLC. У визначених варіантах здійснення ALK- або FAK-опосередковане захворювання або порушення вибране з андроген-незалежного раку передміхурової залози, раку молочної залози і HNSCC. У визначених варіантах здійснення ALK- або FAKопосередковане захворювання або порушення являє собою ALK-опосередковане захворювання або порушення. У визначених варіантах здійснення ALK- або FAK-опосередковане захворювання або порушення являє собою FAK-опосередковане захворювання або розлад. У визначених варіантах здійснення ALK- або FAK-опосередковане захворювання або порушення являє собою міофібробластичну пухлину. У визначених варіантах здійснення ALK- або FAKопосередковане захворювання або порушення являє собою міофібробластичну пухлину з TPM3-ALK або TPM4-ALK онкогенами. У визначених варіантах здійснення ALK- або FAKопосередковане захворювання або порушення являє собою міофібробластичну пухлину з TPM3-ALK онкогенами. У визначених варіантах здійснення ALK- або FAK-опосередковане захворювання або порушення являє собою міофібробластичну пухлину з TPM4-ALK онкогенами. ALK- або FAK-опосередковане порушення або захворювання можна лікувати профілактично, гостро або хронічно, застосовуючи сполуки за даним винаходом залежно від природи порушення або захворювання. Переважно, суб'єкт у кожному зі способів являє собою людину. В іншому варіанті здійснення даний винахід стосується способу лікування проліферативного порушення в суб'єкта, що включає введення суб'єкту сполуки формули (I) або її фармацевтично прийнятної сольової форми. В іншому аспекті даний винахід стосується сполуки формули (I) або її фармацевтично прийнятної сольової форми для застосування в лікуванні проліферативного порушення в суб'єкта. В іншому аспекті даний винахід стосується сполуки формули (I) або її фармацевтично прийнятної сольової форми для застосування в одержанні лікарського засобу для лікування проліферативного порушення в суб'єкта. Переважно, сполуку формули (I) або її фармацевтично прийнятну сольову форму вводять суб'єкту у фармацевтичній композиції, що містить фармацевтично прийнятну допоміжну речовину. Переважно, сполуку формули (I) або її фармацевтично прийнятну сольову форму вводять суб'єкту у фармацевтично прийнятній кількості. У визначених варіантах здійснення проліферативне порушення є ALK- або FAK-опосередкованим. У визначених варіантах здійснення проліферативне порушення являє собою рак. У визначених варіантах здійснення проліферативне порушення вибране з анапластичної крупноклітинної лімфоми (ALCL), недрібноклітинного раку легені (NSCLC), нейробластоми, гліобластоми, раку передміхурової залози, плоскоклітинного раку (SCC) і раку молочної залози. У визначених варіантах здійснення проліферативне порушення вибране з ALK-позитивної ALCL, EML4-ALK-позитивного NSCLC, нейробластоми, гліобластоми, андроген-незалежного раку передміхурової залози, раку молочної залози, і плоскоклітинного раку голови і шиї (HNSCC). У визначених варіантах здійснення проліферативне порушення вибране з ALK-позитивної ALCL, EML4-ALK-позитивного NSCLC, нейробластоми, андроген-незалежного раку передміхурової залози, раку молочної залози і HNSCC. У визначених варіантах здійснення проліферативне порушення вибране з ALKпозитивної ALCL, EML4-ALK-позитивного NSCLC, нейробластоми і гліобластоми. У визначених варіантах здійснення проліферативне порушення вибране з ALK-позитивної ALCL, EML4-ALKпозитивного NSCLC і нейробластоми. У визначених варіантах здійснення проліферативне порушення вибране з ALK-позитивної ALCL і EML4-ALK-позитивного NSCLC. У визначених варіантах здійснення проліферативне порушення вибране з андроген-незалежного раку передміхурової залози, раку молочної залози і HNSCC. Проліферативне порушення можна лікувати профілактично, гостро або хронічно, застосовуючи сполуки за даним винаходом залежно від природи порушення або захворювання. Переважно, суб'єкт у кожному зі способів являє собою людину. При терапевтичних застосуваннях сполуки за даним винаходом можна одержати і вводити у вигляді великої розмаїтості пероральних і парентеральних лікарських форм. Таким чином, сполуки за даним винаходом можна вводити ін'єкцією, а саме — внутрішньовенно, внутрішньом’язово, внутрішньошкірно, підшкірно, інтрадуоденально або внутрішньочеревинно. У визначених варіантах здійснення сполуки за даним винаходом вводять внутрішньовенно або 7 UA 115052 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 підшкірно. Крім того, сполуки, описані в даному винаході, можна вводити інгаляцією, наприклад, інтраназально. Крім того, сполуки за даним винаходом можна вводити трансдермально. В іншому варіанті здійснення сполуки за даним винаходом доставляють перорально. Сполуки можна також доставляти ректально, букально або інсуфляцією. Визначення придатної дози для конкретної ситуації знаходиться в межах здібностей фахівця. Звичайно, лікування починають з меншими дозами, що є меншими, ніж оптимальна доза сполуки. Після цього, дозування збільшують невеликими підвищеннями до досягнення оптимального ефекту в даних обставинах. Для зручності, сумарну денну дозу можна розділяти і вводити порціями протягом дня, при необхідності. Стандартна доза становить від приблизно 1 мг до приблизно 1000 мг на день, таку як від приблизно 5 мг до приблизно 500 мг на день. У визначених варіантах здійснення доза становить від приблизно 10 мг до приблизно 300 мг на день, таку як від приблизно 25 мг до приблизно 250 мг на день. V. Хімія CEP-28122 Амід (1S,2S,3R,4R)-3-[5-хлор-2-((S)-1-метокси-7-морфолін-4-іл-6,7,8,9-тетрагідро-5Hбензоциклогептен-2-іламіно)піримідин-4-іламіно]біцикло[2,2,1]гепт-5-ен-2-карбонової кислоти (CEP-28122) одержують, як описано в прикладі 882 WO 2008/051547 (Ahmed et al). CEP-37440 Одержання 2-(5-хлор-2-{(S)-6-[4-(2-гідроксіетил)піперазин-1-іл]-1-метокси-6,7,8,9-тетрагідро5H-бензоциклогептен-2-іламіно}піримідин-4-іламіно)-N-метилбензаміду можна здійснювати згідно з фіг. 1, слідуючи способам, показаним на стадіях 1-8. Стадія 1: 5-Метокси-1-метилен-l,2,3,4-тетрагідронафталін: До суспензії 5-метокси-3,4дигідро-2H-нафталін-1-ону (25 г, 0,14 моль) і йодиду метилтрифенілфосфонію (1,13 екв.) у THF (250 мл) при кімнатній температурі додавали трет-бутоксид калію (1,6 екв.) при такій швидкості, щоб підтримувати температуру не вище, ніж тепла на дотик. Реакційну суміш перемішували протягом однієї години і концентрували. Потім, реакційну суміш азеотропно упарювали з трьома об’ємами гексану для видалення надлишку трет-бутанолу. Додавали свіжий гексан, і залишали розчин стояти протягом ночі, здійснюючи розтирання. Червоно-коричневий твердий залишок видаляли фільтруванням, і фільтрат промивали водою і концентрували. Очищення хроматографією на ISCO (330 г SiО2 картридж: покроково гексан, і потім DCM) давала заявлену 1 в заголовку сполуку у вигляді блідо-жовтої олії (24 г, 99%). H-ЯМР (400 МГц, CDCl3) 7,29 (д, J=8,0 Гц, 1H), 7,15 (т, J=8,0 Гц, 1H), 6,76 (д, J=8,0 Гц, 1H), 5,49 (с, 1H), 4,98 (с, 1H), 3,85 (с, 3H), 2,77 (т, J=6,4 Гц, 2H), 2,53-2,50 (м, 2H), 1,93-1,87 (м, 2H). Стадія 2: 1-метокси-5,7,8,9-тетрагідробензоциклогептен-6-он: 5-метокси-1-метилен-l,2,3,4тетрагідронафталін (23,8г, 0,137 моль) у 150 мл MeOH додавали однією порцією до свіжоодержаного розчину тригідрату нітрату талію (III) (1,0 екв.) у 300 мл MeOH. Перемішували одну хвилину і додавали 400 мл хлороформу. Розчин фільтрували, і органічні речовини розподіляли між дихлорметаном і водою. Органічний шар сушили (MgSO 4) і концентрували. Очищення хроматографією (ISCO, 330 г картридж із силікагелем; покрокове елюювання гексану (5 хвилин), потім 7 хвилинний градієнт до 100% дихлорметану (20 хвилин)) давали заявлену в заголовку сполуку у вигляді самого полярного із продуктів у вигляді блідо-жовтої олії (26 г, 97%). 1 H-ЯМР (400 МГц, CDCl3) 7,16 (т, J=7,9 Гц, 1H), 7,84 (д, J=8,3 Гц, 1H), 6,79 (д, J=7,5 Гц, 1H), 3,84 (с, 3H), 3,73 (с, 2H), 3,05-3,01 (м, 2H), 2,55 (т, J=7,0 Гц, 2H), 2,01-1,96 (м, 2H). LC/MS (ESI+) m/z=191 (M+H)+. Стадія 3: 1-метокси-2-нітро-5,7,8,9-тетрагідробензоциклогептен-6-он: до нітрату калію в ацетонітрилі (50 мл) і ангідриді трифтороцтової кислоти (100 мл) при 0 °C додавали по краплинах 1-метокси-5,7,8,9-тетрагідробензоциклогептен-6-он (25 г, 0,131 моль) у 50 мл ацетонітрилу. Реакцію перемішували протягом 2,5 годин при нагріванні до кімнатної температури. Реакційну суміш концентрували без нагрівання на роторному випарнику. Додавали MeOH і недовго перемішували. Повторно концентрували й обробляли розподілом між дихлорметаном і насиченим водним розчином бікарбонату натрію. Органічний шар відокремлювали і сушили (MgSO4), концентрували й очищали хроматографією ISCO (330 г картридж із силікагелем: градієнтне елюювання - 10-50% EA:HEX протягом 60 хвилин), одержуючи два ізомери. Заявлена в заголовку сполука елюювалася останньою (10,7 г, 34,6% 1 вихід). H-ЯМР (400 МГц, CDCl3) 7,70 (д, J=8,3 Гц, 1H), 7,06 (д, J=8,3 Гц, 1H), 3,92 (с, 3H), 3,80 (с, 2H), 3,13-3,09 (м, 2H), 2,60 (т, J=7,0 Гц, 2H), 2,10-2,03 (м, 2H). Стадія 4: 2-[4-(1-метокси-2-нітро-6,7,8,9-тетрагідро-5H-бензоциклогептен-6-іл)піперазин-1іл]етанол: 1-метокси-2-нітро-5,7,8,9-тетрагідробензоциклогептен-6-он (15,09 г, 64,15 моль) у хлористому метилені (870 мл) обробляли 2-піперазин-1-ілетанолом (3 екв.), з наступною обробкою оцтовою кислотою (10 екв.). Суміш перемішували при 50 °C протягом 2 годин і 8 UA 115052 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 охолоджували до 0 °C, і додавали триацетоксиборгідрид натрію (4 екв.), потім нагрівали до кімнатної температури і перемішували. Після декількох годин перемішування вихідна сполука усе ще була присутня. Додавали додаткові 0,4 екв. триацетоксиборгідриду натрію, потім знову через 6 годин. Перемішували протягом ночі. Виливали в розчин насиченого водного бікарбонату натрію і льоду і робили основним до pН 10 1N гідроксидом натрію, екстрагували 2 дихлорметаном, сушили MgSO4, фільтрували і концентрували. Дану суміш розчиняли в етанолі і додавали HCl/етанол. Одержаний у результаті осад розтирали протягом 2 годин, потім фільтрували. Твердий залишок переводили у вільну основу, застосовуючи NaOH, з наступною обробкою бікарбонатом натрію, і екстрагували в дихлорметан, одержуючи заявлену в заголовку 1 сполуку (19 г, 85% вихід). H-ЯМР (400 МГц, CDCl3) 7,56 (д, J=8,2 Гц, 1H), 7,00 (д, J=8,2 Гц, 1H), 3,82 (с, 3H), 3,63-3,06 (м, 2H), 3,29-3,24 (м, 1H), 3,00-2,86 (м, 3H), 2,72-2,67 (м, 2H), 2,60-2,51 (м, 8H), 2,46-2,37 (м, 2H), 2,12-2,07 (м, 2H), 1,87-1,78 (м,1H), 1,37-1,29 (м, 1H). LC/MS (ESI+) m/z=350 (M+H)+. Стадія 5: 2-[4-(2-аміно-1-метокси-6,7,8,9-тетрагідро-5H-бензоциклогептен-6-іл)піперазин-1іл]етанол. 2-[4-(1-метокси-2-нітро-6,7,8,9-тетрагідро-5H-бензоциклогептен-6-іл)піперазин-1іл]етанол (19,0 г, 54,4 моль) розділяли на дві партії і розчиняли в сумарній кількості етанолу (232 мл). 10% Pd/C (1,74 г, 1,64 моль) розділяли на дві порції, і реакційну суміш гідрували протягом 3-4 годин при 50 фунт/кв.дюйм. Кожну реакційну суміш фільтрували через целіт, видаляючи Pd. Фільтрати поєднували, і потім концентрували, і заявлену в заголовку сполуку 1 виділяли у вигляді піноподібного твердого залишку (17,25 г, 99% вихід). H-ЯМР (400 МГц, CDCl3) 6,76 (д, J=7,9 Гц, 1H), 6,53 (д, J=7,9 Гц, 1H), 3,72 (уш. с, 3H), 3,71 (с, 3H), 3,64 (т, J=5,4 Гц, 2H), 3,26-3,20 (м, 1H), 2,84-2,72 (м, 5H), 2,62-2,56 (м, 8H), 2,42-2,35 (м, 2H), 2,40-2,37 (м, 1H), 1,81-1,74 (м, 1H), 1,70 (уш. с,1H), 1,41-1,33 (м, 1H). LC/MS (ESI+) m/z=320 (M+H)+. Стадія 6: 2-[4-((S)-2-аміно-1-метокси-6,7,8,9-тетрагідро-5H-бензоциклогептен-6-іл)піперазин1-іл]етанол: 34 г рацемічного 2-[4-(2-аміно-1-метокси-6,7,8,9-тетрагідро-5H-бензоциклогептен-6іл)піперазин-1-іл]етанолу розділяли, застосовуючи SFC (надкритичний рідкий CO2) хроматографію, застосовуючи Chiralcel OJ-H (315 см) 808041 колонку з 15% метанолом (0,2% DEA)/CO2, 100 бар градієнт при швидкості потоку 80 мл/хв, контролюючи при довжині хвилі 220 нм з ввідним об’ємом: 0,5 мл, 20 мг/мл етанолу. 16,9 г (R)-енантіомеру і 17 г заявленої в заголовку сполуки виділяли з хімічною чистотою >99% і енантіомерним надлишком (ее) >99% (вимірюваним, застосовуючи Chiralcel OJ-H аналітичну колонку). ЯМР і мас були еквівалентними рацемічній сполуці. Абсолютну конфігурацію першого елююючого ізомеру однозначно визначали як (R)-конфігурацію низькомолекулярним рентгенівським аналізом, застосовуючи аномальну дисперсію біс-п-бромбензильного похідного: 2-{4-[(R)-2-(4бромбензоїламіно)-1-метокси-6,7,8,9-тетрагідро-5H-бензоциклогептен-6-іл]піперазин-1іл}етиловий ефір 4-бромбензойної кислоти. Таким чином, визначали, що другий елююючий енантіомер мав (S)-конфігурацію. Стадія 7: 2-(2,5-дихлорпіримідин-4-іламіно)-N-метилбензамід: К 2-аміно-N-метилбензаміду (24,4 г, 0,16 моль) у DMF (0,5 л) додавали 2,4,5-трихлорпіримідин (39 г, 1,3 екв.) і карбонат калію (1,3 екв.). Перемішували в атмосфері аргону при 75 °C протягом 5 годин, і потім при кімнатній температурі протягом ночі. Виливали в 1 л води, і осад виділяли фільтруванням і промивали 1:1 ацетонітрил:вода, з наступним сушінням у потоці повітря й у вакуумі, одержуючи заявлену в заголовку сполуку у вигляді жовтого твердого залишку (38 г, 78% вихід). 11,70 (с, 1H), 8,74 (д, J=8,2 Гц, 1H), 8,24 (с, 1H), 7,59 (д, J=8,4 Гц, 1H), 7,53 (д, J=8,8 Гц, 1H), 7,16 (т, J=8,4 Гц, 1H), 6,28 (с, 1H), 3,06 (д, J=4,7 Гц, 3H). Стадія 8: 2-(5-хлор-2-{(S)-6-[4-(2-гідроксіетил)піперазин-1-іл]-1-метокси-6,7,8,9-тетрагідро5H-бензоциклогептен-2-іламіно}піримідин-4-іламіно)-N-метилбензамід: у герметичній пробірці 2[4-((S)-2-аміно-1-метокси-6,7,8,9-тетрагідро-5H-бензоциклогептен-6-іл)піперазин-1-іл]етанол (2,69 г, 8,41 моль) і 2-(2,5-дихлорпіримідин-4-іламіно)-N-метилбензамід (2,00 г, 6,73 моль) змішували в 1-метокси-2-пропанолі (120 мл, 1200 моль) з наступним додаванням метансульфокислоти (2,44 мл, 37,7 моль). Потім реакційну суміш гріли при 90 °C протягом 18 годин. Реакційну суміш переносили в ділильну лійку і розбавляли насиченим бікарбонатом до утворення білястого осаду. Його екстрагували дихлорметаном 3. Потім, органічний шар промивали соляним розчином, сушили над MgSO 4, фільтрували і концентрували. Залишок сушили на насосі, потім хроматографували на ISCO флеш колонці. Його вводили в дихлорметані в колонку з нормальною фазою і елюювали градієнтом 0-10% (дихлорметан: 10% NH4OH у MeOH). Необхідний продукт елюювався в районі 9-10%, і 10% градієнт витримували до повного елюювання продукту. Змішані фракції концентрували і хроматографували Gilson зворотно-фазовою ВЕРХ, із градієнтним елююванням 0-40% CH3CN. Хроматографію повторювали, застосовуючи силікагель з нормальною фазою і зворотно-фазову ВЕРХ, 9 UA 115052 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 здійснюючи додаткове очищення, при необхідності. Після нейтралізації і концентрування всього матеріалу твердий залишок одержували розчиненням піни в EtOAc і концентруванням досуха кілька разів, одержуючи заявлену в заголовку сполуку (1,1 г, 28%). 11,02 (с, 1H), 8,69 (д, J=8,9 Гц, 1H), 8,13 (с, 1H), 8,08 (д, J=8,4 Гц, 1H),7,59-7,50 (м, 2H), 7,41 (с, 1H), 7,13 (т, J=7,4 Гц, 1H), 6,91 (д, J=8,1 Гц, 1H), 6,21 (с, 1H), 3,74 (м, 3H), 3,66-3,63 (м, 2H), 3,29-3,23 (м, 1H), 3,06 (д, J=4,3 Гц, 3H), 2,92-2,72 (м, 5H), 2,66-2,55 (м, 8H), 2,48-2,39 (м, 2H), 2,16-2,10 (м, 2H), 1,87-1,77 (м, 1H), 1,42-1,32 (м, 1H). LC/MS (ESI+) m/z=580 (M+H)+. Аморфна HCl сіль CEP-37440 Гідрохлорид 2-(5-хлор-2-{6-[4-(2-гідроксіетил)піперазин-1-іл]-1-метокси-6,7,8,9-тетрагідро-5Hбензоциклогептен-2-іламіно}піримідин-4-іламіно)-N-метилбензаміду: 2-(5-хлор-2-{6-[4-(2гідроксіетил)піперазин-1-іл]-1-метокси-6,7,8,9-тетрагідро-5H-бензоциклогептен-2іламіно}піримідин-4-іламіно)-N-метилбензамід (4,90 г, 8,45 моль) і 2,5 M HCl в етанолі (13,5 мл, 33,8 моль) гріли до її розчинення в етанолі (164 мл). Реакційну суміш концентрували два рази з етанолом, потім нагрівали в невеликій кількості етанолу до повного розчинення. Даний розчин повільно охолоджували при перемішуванні (