Похідні 2-амінокарбоніл-9н-пурину

Даний винахід відноситься до похідних пурину. Більш конкретно, даний винахід відноситься до похідних 2амінокарбоніл-9Н-пурину та до способів їх одержання, до проміжних сполук, що використовуються при їх одержанні, до композицій, що їх містять і до застосування таких похідних. Такі похідні є селективними функціональними агоністами А2а аденозинового рецептора людини і можуть використовува тися як протизапальні агенти при лікуванні, крім того, захворювань дихальних шля хів. Аденозин являє собою повсюдно поширену молекулу, що відіграє центральну роль у проміжному метаболізмі ссавців. Незалежно, аденозин діє на безліч поверхневих рецепторів, забезпечуючи велике число реакцій у відповідь. Класифікація аденозинового рецептора виявила присутність принаймні чотирьох підтипів: А1, А2а, А2b і A3. Повідомлялося, що стимуляція А2 аденфинових рецепторів на поверхні нейтрофільних лейкоцитів людини ефективно інгібує ряд функцій нейтрофілів. Активовані нейтрофіли можуть ушкоджувати тканину легень за рахунок вивільнення реакційноздатних різновидів кисню, наприклад, супероксидних аніонних радикалів (О2), і гранульованих продуктів, наприклад, еластази нейтрофіла людини (HNE), нарівні з іншими запальними медіаторами. Крім того, активовані нейтрофіли здійснюють de novo як синтез, так і вивільнення арахідонатних продуктів, таких як лейкотриєн В4 (LTB4). LTB4 являє собою ефективний хіміоатрактант, який залучає додаткові нейтрофіли до центру запалення, оскільки О2, що вивільняються, і HNE несприятливим чином впливають на легеневий міжклітинний матрикс. А2 підтип рецептора, що опосередковує безліч подібних реакцій у відповідь (О2 iLTB4/HNE вивільнення та адгезію клітин) встановлений як А2а. Підтип А2 (А2а або А2b), що опосередковує інші типи дії, все ще встановлюється. Селективна агоністична активність відносно А2 рецептора розглядається як пропозиція значного терапевтичного виграшу у порівнянні з застосуванням неселективних агоністів аденозинових рецепторів, оскільки взаємодія з іншими підтипами пов'язана з несприятливою дією у легенях, як показано на тваринних моделях і при дослідженні тканини людини. Наприклад, в астматиків, але не у неастматиків, спостерігається звуження бронхів при введенні в організм для вироблення антитіл аденозину у вигляді інгаляції. Така реакція у відповідь принаймні частково пов'язана з активацією А1 підтипу рецептора. Активація А1 рецепторів також промотує хемотаксис нейтрофілів і прилипання до ендотеліальних клітин, промотуючи таким чином ушкодження легені. Крім того, багатьом пацієнтам з захворюваннями дихальних шляхів призначають р 2агоністи, і на тваринних моделях продемонстрована негативна взаємодія між ізопреналіном і аденозиновими рецепторами, негативно пов'язаними з аденілатциклазою. Дегрануляція мастоцитів людини промотується при активації А2b аденозинових рецепторів, таким чином, селективність по відношенню до А2b рецептора також є сприятливою. Авторами даного винаходу несподівано встановлено, що дані похідні пурину інгібують функцію нейтрофілів і є селективними агоністами А2а аденозинового рецептора. Вони також можуть володіти антагоністичною активністю по відношенню до A3 аденозинового рецептора. Дані сполуки також можна використовува ти для лікування будь-якого захворювання, при якому потрібний агоніст А2а рецептора. їх можна використовувати для лікування захворювання, яке включає в себе лейкоцит (наприклад, нейтрофіл, еозинофіл, базофіл, лімфоцит, макрофаг) - індуковане ушкодження тканини. їх можна використовувати як протизапальні агенти при лікуванні захворювань дихальних шляхів, таких як синдром дихальної недостатності у дорослих (ARDS), бронхіт, хронічний бронхіт, хронічне обструктивне захворювання легень, фібрознокістозна дегенерація, астма, емфізема, бронхоектаз, хронічний синусит і риніт. Дані сполуки також можна використовува ти при лікуванні септичного шоку, чоловічої еректильної дисфункції, чоловічого фактора безплідності, жіночого фактора безплідності, гіпертензії (підвищеного кров'яного тиску), інсульту, епілепсії, церебральної ішемії, периферичних судинних захворювань, постішемічного реперфузійного ушкодження, діабету, ревматоїдного артриту, розсіяного склерозу, псоріазу, дерматиту, алергічного дерматиту, екземи, виразкового коліту, хвороби Крона, запального захворювання кишечнику, гастриту, викликаного Heliobacter pylori, гастриту, викликаного не-Heliobacter pylori, ушкодження шлунково-кишкового тракту або психотичного захворювання, викликаного не стероїдними протизапальними лікарськими засобами, або для загоєння ран. Відповідно, у першому варіанті втілення даний винахід відноситься до сполуки формули: (l) або її фармацевтично прийнятної солі або сольвату, де R1 являє собою Н, C1-С6 алкіл або флуореніл, вказаний C1-С6 алкіл необов'язково є заміщеним 1-2 замісниками, кожний з яких незалежно вибраний з фенілу і нафтилу, вказаний феніл і нафтил необов'язково є заміщеними C1-С6 алкілом, C1-С6 алкокси, галогеном або ціано; (A) R 2 являє собою Η або C1-С6 алкіл, R15 являє собою Η або C1-С6 алкіл, і X являє собою або (і) нерозгалужений С2-С3 алкілен, необов'язково заміщений C1-С6 алкілом або С3-С8 циклоалкілом, або (іі) групу формули: -(CH2)n-W-(CH2)pде W являє собою С5-С7 циклоалкілен, необов'язково заміщений C1-С6 алкілом, n дорівнює 0 або 1, і p дорівнює 0 або 1, або (B) R15 являє собою Η або C1-С6 алкіл, і R2 та X, взяті разом з атомом азоту, до якого вони приєднані, представляють азетидин-3-іл, піролідин-3-іл, піперидин-3-іл, піперидин-4-іл, гомопіперидин-3-іл або гомопіперидин-4-іл, кожний з яких необов'язково є заміщеним C1-С6 алкілом, або (C) R2 являє собою Η або C1-С6 алкіл, і R15 та X, взяті разом з атомом азоту, до якого вони приєднані, представляють азетидин-3-іл, піролідин-3-іл, піперидин-3-іл, піперидин-4-іл, гомопіперидин-3-іл або гомопіперидин-4-іл, кожний з яких необов'язково є заміщеним C1-С6 алкілом; або R3 і R4, взяті разом з атомом азоту, до якого вони приєднані, являють собою азетидиніл, піролідиніл, піперидиніл, піперазиніл, гомопіперидиніл або гомопіперазиніл, кожний з яких необов'язково є заміщеним по кільцевому атому азоту або атому вуглецю C1-С6 алкілом або С 3-C8 циклоалкілом і необов'язково заміщений по кільцевому атому вуглецю, не суміжному з атомом азоту, NR6R7, або R3 являє собою Н, C1-С6 алкіл, С3-С8 циклоалкіл або бензил, і R4 являє собою: (a) азетидин-3-іл, піролідин-3-іл, піперидин-3-іл, піперидин-4-іл, гомопіперидин-3-іл або гомопіперидин-4-іл, кожний з яких необов'язково є заміщеним C1-С6 алкілом, С3-С8 циклоалкілом, фенілом, бензилом або het, або (b) -(С2-С6 алкілен)-R8, (c) -(C1-С6 алкілен)-R13 або (d) C1-С6 алкіл або С 3-С8 циклоалкіл; R5 являє собою СН 2ОН або CONR14R14; R6 і R7 або кожний, незалежно, являють собою Η або C1-С6 алкіл, або, взяті разом з атомом азоту, до якого вони приєднані, являють собою азетидиніл, піролідиніл або піперидиніл, вказані азетидиніл, піролідиніл або піперидиніл необов'язково є заміщеними C1-С6 алкілом; R являє собою (і) азетидин-1-іл, піролідин-1-іл, піперидин-1-іл, морфолін-4-іл, піперазин-1-іл, гомопіперидин-1-іл, гомопіперазин-1-іл або тетрагідроізохінолін-1-іл, кожний з яких необов'язково є заміщеним по кільцевому атому вуглецю C1-С6 алкілом, С3-C8 циклоалкілом, фенілом, C1-С6 алкокси-(C1-С6)-алкілом, R9R9N-(C1-С6)-алкілом, фтор-(C1-С6)-алкілом, -CONR9R9, -COOR 9 або С2-С5 алканоїлом, і необов'язково заміщеним по кільцевому атому вуглецю, не суміжному з атомом азоту, фтор-(C1-С6)-алкокси, галогеном, OR9, ціано, -S(O)mR10, -NR9R9, SO2NR9R9, -NR9COR10 або -NR9SO2R10, і вказані піперазин-1-іл та гомопіперазин-1-іл необов'язково є заміщеними по кільцевому атому азоту, не зв'язаному з С 2-С6 алкіленовою групою, C1-С6 алкілом, фенілом, C1-С6 алкокси-(С2-С6)-алкілом, R9R9N-(C2-C6)-aлкiлoм, фтор-(С1-С6)-алкілом, С2-С5 алканоїлом, -COOR 10, С3-С8 циклоалкілом, -SO2R10, -SO2NR9R9 або -CONR 9R9 або (ii) NR11R12; R9 являє собою Η, C1-С6 алкіл, С3-С8 циклоалкіл або феніл; R10 являє собою C1-С6 алкіл, С3-С8 циклоалкіл або феніл; R11 являє собою Н, C1-С6 алкіл, С3-С8 циклоалкіл або бензил; R12 являє собою Η, C1-С6 алкіл, C3-C8 циклоалкіл, феніл, бензил, фтор-(C1-С6)-алкіл, -CONR9R9, -COOR 10, С2-С5 алканоїл або -SO2NR9R9; R13 представляє (а) феніл, піридин-2-іл, піридин-3-іл або піридин-4-іл, кожний з яких необов'язково є заміщеним C1-С6 алкілом, C1-С6 алкокси, -(С1-С3 алкілен)-(C1-С6 алкокси), галогеном, ціано, -(С1-С3 алкілен)СN, СО2Н, -(С1-С3 алкілен)-СО2Н, -СО2(C1-С6 алкілом), -(С1-С3 алкілен)-СО2(C1-С6 алкілом), -(С1-С3 алкілен)NR14R14, -CONR14R14 або -(C1-C3 алкілен)-CONR14R14, або (b) азетидин-2-іл, азетидин-3-іл, піролідин-2-іл, піролідин-3-іл, піперидин-2-іл, піперидин-3-іл, піперидин-4-іл, гомопіперидин-2-іл, гомопіперидин-3-іл або гомопіперидин-4-іл, кожний з яких необов'язково є заміщеним C1-С6 алкілом, C3-C8 циклоалкілом, фенілом, бензилом або het; R14 являє собою Η або C1-С6 алкіл, необов'язково заміщений циклопропілом; m дорівнює 0, 1 або 2; Υ являє собою CO, CS, SO 2 або C=N(CN); і «Het», що використовується при визначенні R4 і R13, являє собою С-зв'язане, 4-6-членне кільце, гетероцикл, який має або 1-4 кільцевих гетероатоми азоту, або 1-2 кільцевих гетероатоми азоту і 1 кільцевий гетероатом кисню або сірки, необов'язково заміщений C1-С6 алкілом, С3-С8 циклоалкілом, C1-С6 алкокси, С3-С8 циклоалкокси, гідрокси, оксо або галогеном. У другому варіанті втілення даний винахід відноситься до сполуки формули: (l) або її фармацевтично прийнятної солі або сольвату, де R1 являє собою Н, C1-С6 алкіл або флуореніл, вказаний C1-С6 алкіл необов'язково є заміщеним 1-2 замісниками, кожний з яких незалежно вибраний з фенілу і нафтилу, вказаний феніл і нафтил необов'язково є заміщеними C1-С6 алкілом, C1-С6 алкокси, галогеном або ціано; R2 являє собою Η або С і-Се алкіл, або R3 і R4, взяті разом з атомом азоту, до якого вони приєднані, являють собою азетидиніл, піролідиніл, піперидиніл, піперазиніл, гомопіперидиніл або гомопіперазиніл, кожний з яких необов'язково є заміщеним по кільцевому атому азоту або атому вуглецю C1-С6 алкілом або С 3-С8 циклоалкілом і необов'язково заміщений по кільцевому атому вуглецю, не суміжному з атомом азоту, гр упою NR6R7, або R3 являє собою Н, C1-С6 алкіл, С3-С8 циклоалкіл або бензил, і R4 являє собою: (a) азетидин-3-іл, піролідин-3-іл, піперидин-3-іл, піперидин-4-іл, гомопіперидин-3-іл або гомопіперидин-4-іл, кожний з яких необов'язково є заміщеним C1-С6 алкілом, С3-С8 циклоалкілом, фенілом, бензилом або het, або (b) -(С2-С6 алкілен)-R8 або (c) -(C1-С6 алкілен)-R13, R5 являє собою СН 2ОН або CONR14R14; R6 і R7 або кожний, незалежно, являють собою Η або C1-С6 алкіл, або, взяті разом з атомом азоту, до якого вони приєднані, являють собою азетидиніл, піролідиніл або піперидиніл, вказані азетидиніл, піролідиніл або піперидиніл необов'язково є заміщеними C1-С6 алкілом; R8 являє собою (і) азетидин-1-іл, піролідин-1-іл, піперидин-1-іл, морфолін-4-іл, піперазин-1-іл, гомопіперидин-1-іл, гомопіперазин-1-іл або тетрагідроізохінолін-1-іл, кожний з який необов'язково є заміщеним по кільцевому атому вуглецю C1-С6 алкілом, С3-С8 циклоалкілом, фенілом, C1-С6 алкокси-(C1-С6)-алкілом, R9R9N-(C1-C6)-aлкiлόм, фтор-(C1-С6)-алкілом, -CONR9R9, -COOR 9 або С2-С5 алканоїлом, і необов'язково заміщеним по кільцевому атому вуглецю, не суміжному з атомом азоту, фтор-(C1-С6)-алкокси, галогеном, OR9, ціано, -S(O)mR10, -NR9R9, -SO2NR9R9 , -NR9COR10 або -NR9SO2R10, і вказаний піперазин-1-іл і гомопіперазин-1-іл необов'язково є заміщеними по кільцевому атому азоту, не зв'язаному з С 2-С6 алкіленовою групою, C1-С6 алкілом, фенілом, C1-С6 алкокси-(С2-С6)-алкілом, R9R9N-(C2-C6)-aлкiлoм, фтор-(C1-С6)-алкілом, С2-С5 алканоїлом, -COOR 10, С3-С8 циклоалкілом, -SO2R10, -SO2NR9R9 або -CONR 9R9 або (ii) NR11R12; R9 являє собою Η, C1-С6 алкіл, С3-С8 циклоалкіл або феніл; R10 являє собою C1-С6 алкіл, С3-С8 циклоалкіл або феніл; R11 являє собою Н, C1-С6 алкіл, С3-С8 циклоалкіл або бензил; R12 являє собою Н, C1-С6 алкіл, С3-С8 циклоалкіл, феніл, бензил, фтор-(C1-С6)-алкіл, -CONR9R9, -COOR 10, С2-С5 алканоїл або -SO2NR9R9; R13 являє собою феніл, піридин-2-іл, піридин-3-іл або піридин-4-іл, кожний з яких необов'язково є заміщеним C1-С6-алкілом, C1-С6 алкокси, галогеном або ціано; R14 являє собою Η або C1-С6 алкіл, необов'язково заміщений циклопропілом; R15 являє собою Η або C1-С6 алкіл; m дорівнює 0, 1 або 2; X являє собою нерозгалужений С2-С3 алкілен, необов'язково заміщений C1-С6 алкілом або С3-С8 циклоалкілом; Υ являє собою CO, CS, SO 2 або C=N(CN); і «Het», що використовується при визначенні R4, являє собою С-зв'язане, 4-6-членне кільце, гетероцикл, який має або 1-4 кільцевих гетероатоми азоту, або 1-2 кільцевих гетероатоми азоту і 1 кільцевий гетероатом кисню або сірки, необов'язково заміщений C1-С6 алкілом, С3-С8 циклоалкілом, C1-С6 алкокси, С3-С8 циклоалкокси, гідрокси, оксо або галогеном. У вказаних вище визначеннях галоген означає фтор, хлор, бром або йод, і алкільні, алкіленові, алканоїльні та алкоксигрупи, які містять потрібне число атомів вуглецю, за винятком вказаних випадків, можуть мати нерозгалужений або розгалужений ланцюг. Приклади алкілу включають метил, етил, н-пропіл, ізопропіл, н-бутил, ізобутан, втор-бутил і трет-бутил. Приклади алкокси включають метокси, етокси, нпропокси, ізопропокси, н-бутокси, ізобутокси, втор-бутокси і трет-бутокси. Приклади алканоїлу включають ацетил і пропаноїл. Приклади алкілену включають метилен, 1,1-етилен, 1,2-етилен, 1,3-пропілен і 1,2пропілен. Приклади циклоалкілу включають циклопропіл, циклобутил, циклопентил, циклогексил і циклогептил (відповідні приклади також відносяться до циклоалкокси). Приклади циклоалкілену включають циклопентилен, циклогексилен і циклогептилен. «Het» може бути ароматичним або частково або повністю насиченим, і «Сзв'язаний» означає, що він приєднаний до сусідньої групи через атом вуглецю. Приклади «Het» включають піроліл, імідазоліл, триазоліл, тієніл, фурил, тіазоліл, оксазоліл, тіадіазоліл, оксидіазоліл, піридиніл, піримідиніл, піридазиніл та піразиніл. Фармацевтично прийнятні солі сполук формули (І) включають їх адитивні солі кислот і основ. Відповідні кислотно-адитивні солі одержують з кислот, які утворюють нетоксичні солі, і прикладами є такі солі як гідрохлорид, гідробромід, гідройодид, сульфат, бісульфат, нітрат, фосфа т, гідрофосфат, ацетат, малеат, малат, фумарат, лактат, тартрат, цитрат, глюконат, сукцинат, сахарат, бензоат, метансульфонат, етансульфонат, бензолсульфонат, п-толуолсульфонат, памоат, адипат і ксинафоат (1-гідрокси-2-нафтоат). Відповідні солі основ одержують з основ, які утворюють нетоксичні солі, і прикладами є солі натрію, калію, алюмінію, кальцію, магнію, цинку та діетаноламіну. Огляд відповідних солей див. Berge et al., J.Pharm.Sci., 66, 1-19, 1977. Фармацевтично прийнятні сольвати сполук формули (І) та їх солей включають гідрати. В об'єм сполук формули (І) та їх солей також включені їх поліморфи і мічені радіоактивним ізотопом похідні. Сполука формули (І) може містити один або декілька додаткових асиметричних атомів вуглецю і, отже, існувати у вигляді двох або більше стереоізомерних форм. Даний винахід включає в себе, нарівні з їх сумішами, окремі стереоізомери сполук формули (І) і, там де це є придатним, їх індивідуальні таутомерні форми. Поділ діастереоізомерів може бути здійснений звичайними способами, наприклад, за допомогою дробової кристалізації, хроматографії або ВЕРХ стереоізомерної суміші сполуки формули (І) або її відповідної солі або похідного. Індивідуальний енантіомер сполуки формули (І) також може бути одержаний з відповідної оптично чистої проміжної сполуки або оптичним поділом, наприклад, з використанням ВЕРХ відповідного рацемату з використанням відповідного хірального носія або дробною кристалізацією діастереоізомерних солей, одержаних при взаємодії відповідного рацемату з відповідною оптично активною кислотою або основою, де це є придатним. Переважно, R1 являє собою C1-С6 алкіл, необов'язково заміщений 1 або 2 фенільними замісниками, вказаний феніл необов'язково є заміщеним C1-С6 алкілом або галогеном. Переважно, R1 являє собою C1-С6 алкіл, необов'язково заміщений 1 або 2 фенільними замісниками, вказаний феніл необов'язково є заміщеним метилом або хлором. Переважно, R1 являє собою C1-С6 алкіл, необов'язково заміщений 1 або 2 фенільними замісниками. Переважно, R1 являє собою C1-С6 алкіл, заміщений 1 або 2 фенільними замісниками, вказаний феніл необов'язково є заміщеним метилом або хлором. Переважно, R1 являє собою C1-С6 алкіл, заміщений 1 або 2 фенільними замісниками. Переважно, R1 являє собою C1-С6 алкіл, заміщений 2 фенільними замісниками, вказаний феніл необов'язково є заміщеним метилом або хлором. Переважно, R1 являє собою C1-С6 алкіл, заміщений 2 замісниками, кожний з яких незалежно вибраний з фенілу, 3-метилфенілу і 3-хлорфенілу. Переважно, R1 являє собою C1-С6 алкіл, заміщений 2 фенільними замісниками. Переважно, R1 являє собою дифенілетил, біс(3-метилфеніл)етил або біс(3-хлорфеніл)етил. Переважно, R1 являє собою дифенілетил. Переважно, R1 являє собою 2,2-дифенілетил, 2,2-біс(3-метилфеніл)етил або 2,2-біс(3-хлорфеніл)етил. Переважно, R1 являє собою 2,2-дифенілетил. Переважно, R2 являє собою Н. Переважно, R15 являє собою Н. Переважно, X являє собою 1,2-етилен або 1,3-пропілен. Переважно, X являє собою 1,2-етилен. Переважно, R являє собою Н, R являє собою Н, і X являє собою 1,2-етилен, 1,3-пропілен або групу формули: -(CH2)n-W-(GH2)pде W являє собою С 5-С7 циклоалкілен, n дорівнює 0 або 1, і p дорівнює 0 або 1. Переважно, R2 являє собою Н, R15 являє собою Н, і X являє собою 1,2-етилен, 1,3-пропілен або групу формули: -(CH2)n-W-(CH2)pде W являє собою С 5-С7 циклоалкілен, n дорівнює 0, і p дорівнює 0. Переважно, R2 являє собою Н, R15 являє собою Н, і X являє собою 1,2-етилен, 1,3-пропілен або циклогексилен. Переважно, R2 являє собою Н, R15 являє собою Н, і X являє собою 1,2-етилен, 1,3-пропілен або 1,4циклогексилен. Переважно, R2 являє собою Н, R15 являє собою Н, і X являє собою 1,2-етилен, 1,3-пропілен або транс-1,4циклогексилен. Переважно, R2 являє собою Н, R15 являє собою Н, і X являє собою 1,2-етилен. Переважно, R15 являє собою Н, і R2 та X, взяті разом з атомом азоту, з яким вони зв'язані, являють собою 3-піролідиніл або 3- або 4-піперидиніл, кожний з яких необов'язково заміщений C 1-С6 алкілом. Переважно, R15 являє собою Н, і R2 та X, взяті разом з атомом азоту, з яким вони зв'язані, являють собою 3-піролідиніл або 4-піперидиніл, кожний з яких необов'язково заміщений C1-С6 алкілом. Переважно, R15 являє собою Н, і R2 та X, взяті разом з атомом азоту, з яким вони зв'язані, являють собою 3-піролідиніл або 3- або 4-піперидиніл. Переважно, R15 являє собою Н, і R2 та X, взяті разом з атомом азоту, з яким вони зв'язані, являють собою 3-піролідиніл або 4-піперидиніл. Переважно, R15 являє собою Н, і R2 та X, взяті разом з атомом азоту, з яким вони зв'язані, являють собою (3R)-піpoлiдинiл або 4-піперидиніл. Переважно, R2 являє собою Н, і R15 та X, взяті разом з атомом азоту, з яким вони зв'язані, являють собою 3-піролідиніл або 3- або 4-піперидиніл, кожний з яких необов'язково заміщений C 1-С6 алкілом. Переважно, R2 являє собою Н, і R15 та X, взяті разом з атомом азоту, з яким вони зв'язані, являють собою 3-піролідиніл або 4-піперидиніл, кожний з яких необов'язково заміщений С1-С6 алкілом. Переважно, R2 являє собою Н, і R15 та X, взяті разом з атомом азоту, з яким вони зв'язані, являють собою 3-піролідиніл або 3- або 4-піперидиніл. Переважно, R2 являє собою Н, і R15 та X, взяті разом з атомом азоту, з яким вони зв'язані, являють собою 3-піролідиніл або 4-піперидиніл. Переважно, R2 являє собою Н, і R15 та X, взяті разом з атомом азоту, з яким вони зв'язані, являють собою (3R)-піролідиніл, (3S)-піролідиніл або 4-піперидиніл. Переважно, R3 являє собою Н. Переважно, R4 являє собою піперидин-3-іл або піперидин-4-іл, кожний з яких необов'язково заміщений бензилом або het, як визначено вище. Переважно, R4 являє собою піперидин-3-іл або піперидин-4-іл, кожний з яких необов'язково заміщений бензилом, піридин-2-ілом, піридин-3-ілом або піридин-4-ілом, кожний з вказаних піридин-2-ілу, піридин-3-ілу та піридин-4-ілу необов'язково заміщений C1-С6 алкілом, С3-C8 циклоалкілом, C1-С6 алкокси, С3-С8 циклоалкокси, гідрокси, оксо або галогеном. Переважно, R4 являє собою піперидин-3-іл або піперидин-4-іл, кожний з яких заміщений бензилом, піридин-2-ілом, піридин-3-ілом або піридин-4-ілом. Переважно, R4 являє собою піперидин-3-іл або піперидин-4-іл, кожний з яких заміщений бензилом. Переважно, R4 являє собою піперидин-3-іл або піперидин-4-іл, кожний з яких заміщений піридин-2-ілом. Переважно, R4 являє собою піперидин-4-іл, заміщений піридин-2-ілом. Переважно, R4 являє собою 1-бензилпіперидин-4-іл. Переважно, R4 являє собою 1-(піридин-2-іл)піперидин-4-іл. Переважно, R4 являє собою -(С2-С6 алкілен)-R8. Переважно, R4 являє собою -CH2CH2R8. Переважно, R4 являє собою -(C1-С6 алкілен)-R13. Переважно, R4 являє собою CH2R13 або -CH 2CH2R13. Переважно, R4 являє собою С 3-С8 циклоалкіл. Переважно, R являє собою циклогексил. Переважно, R5 являє собою -СН2ОН або -CONH(C1-С6 алкіл). Переважно, R5 являє собою -СН2ОН або -CONHCH2CH3. Переважно, R5 являє собою -CONHCH 2CH3. Переважно, R являє собою (і) азетидин-1-іл, піролідин-1-іл, піперидин-1-іл, морфолін-4-іл, піперазин-1-іл, гомопіперидин-1-іл, гомопіперазин-1-іл або тетрагідроізохінолін-1-іл, кожний з яких необов'язково є заміщеним по кільцевому атому вуглецю C1-С6 алкілом, і вказані піперазин-1-іл та гомопіперазин-1-іл необов'язково є заміщеними по кільцевому атому азоту, не зв'язаному з С 2-С6 алкіленовою групою, C1-С6 алкілом або (іі) являє собою NR11R12. Переважно, R8 являє собою піперидин-1-іл або тетрагідроізохінолін-1-іл, кожний з яких необов'язково є заміщеним по кільцевому атому вуглецю C1-С6 алкілом. Переважно, R8 являє собою піперидин-1-іл, необов'язково заміщений по кільцевому атому вуглецю ізопропілом. Переважно, R8 являє собою піперидин-1-іл, 4-ізопропілпшеридин-1-іл або тетрагідроізохінолін-1-іл. Переважно, R8 являє собою NR11R12, де NR11R12 являє собою N(C1-С6 алкіл)2, N(C1-С6 алкіл)(С3-С8 циклоалкіл) або N(C1-С6 алкіл)(бензил). Переважно, R8 являє собою NR11R12, де NR11R12 являє собою Ν,Ν-діізопропіламіно, Ν,Ν-ди-н-бутиламіно, N-циклопентил-N-ізопропіламіно, Ν-циклогексил-N-ізопропіламіно або N-бензил-N-ізопропіламіно. Переважно, R11 являє собою Η або C1-С6 алкіл. Переважно, R11 являє собою C1-С6 алкіл. Переважно, R11 являє собою ізопропіл або н-бутил. Переважно, R12 являє собою Н, C1-С6 алкіл, С3-C8 циклоалкіл або бензил. Переважно, R12 являє собою C1-С6 алкіл, С3-С8 циклоалкіл або бензил. Переважно, R12 являє собою ізопропіл, циклопентан, циклогексил або бензил. Переважно, R13 являє собою або феніл, необов'язково заміщений -(С1-С3 алкілeн)-NR14R14 або СО2Н, або піперидин-2-іл, піперидин-3-іл або піперидин-4-іл, кожний з яких необов'язково заміщений бензилом. Переважно, R13 являє собою феніл, необов'язково заміщений -CH2N(CH2CH3)2 або СО2Н, або піперидин-4іл, заміщений бензилом. Переважно, R13 являє собою феніл, 4-(N,N-діетиламіно)метилфеніл, 4-карбоксифеніл або 1бензилпіперидин-4-іл. Переважно, R14 являє собою Η або C1-С6 алкіл. Переважно, R14 являє собою Η або етил. Переважно, Υ являє собою CO. Переважно, У вказаних вище переважних групах, "Et" означає етил, "іРr" означає ізопропіл, "nBu" означає н-бутил, і "Ph" означає феніл. Особливо переважними варіантами сполуки формули (І) є ті, які приведені нижче у розділі «Приклади», особливо приведені у прикладах 8 і 34, поряд з їх фармацевтично прийнятними солями та сольватами. Сполуки формули (І) можуть бути одержані звичайними способами, як наприклад, з використанням наступних ілюстративних способів, в яких R1, R2, R3 , R4, R5, R15, X та Y, якщо не вказано іншого, є такими, як визначено вище для сполуки формули (І). Сполука формули (І), де Υ являє собою CO, може бути одержана взаємодією сполуки формули: (II) зі сполукою формули: R3R4NCOZ1 (III) де Z1 являє собою відповідну йдучу гр уп у, таку як хлор або 1Н-імідазол-1-іл. У типовому способі сполуки реагують разом у відповідному розчиннику, такому як толуол, ізопропанол або дихлорметан, або у будь-якому їх поєднанні, необов'язково при нагріванні, наприклад, при температурі кипіння розчинника зі зворотним холодильником. Сполуки формули (III) можуть бути одержані звичайними способами. Сполука формули (II) може бути одержана, як показано на схемі 1. де R16 являє собою С 1-С4 алкіл, R17 являє собою відповідну захисну гр упу, таку як тетрагідро-2Н-піран-2-іл, R являє собою відповідну гр упу, яка утворює складний ефір, таку як С 1-С6 алкіл або бензил, переважно С1-С4 алкіл, і R19 та R20 або кожний являє собою відповідну захисну груп у, таку як ацетил або бензоїл, або, взяті разом, являють собою відповідну захисну гр уп у, таку як С1-С6 алкіл єн, необов'язково заміщений фенілом, наприклад, 1,1-диметилметилен або фенілметилен. При типовому способі, де R17 являє собою тетрагідро-2Н-піран-2-іл, хлорпурин формули (IV) є Nзахищеним за допомогою реакції з 3,4-дигідро-2н-піраном, яка протікає у присутності відповідного кислотного каталізатора, такого як п-толуолсульфонова кислота (ПТСК), бензолсульфонова кислота, камфорсульфонова кислота, хлористоводнева кислота, сірчана кислота, метансульфонова кислота або п-толуолсульфонат піридинію, та у відповідному розчиннику, такому як етилацетат, толуол, ди хлорметан, диметилформамід (ДМФ), трет-бутилметиловий ефір, діізопропіловий ефір, тетрагідрофуран (ТГФ) або ацетонітрил, при температурі від 0°С до температури кипіння розчинника зі зворотним холодильником. Переважно взаємодію проводять в етилацетаті у присутності ПТСК при нагріванні. Інші відповідні захисні групи R 17 зазначені у вказаному у даному описі посиланні на Greene et al. Одержана сполука формули (V) може бути перетворена в амін формули (VI) взаємодією зі сполукою формули: R1NH2 (XVl) Сполуки взаємодіють у присутності відповідного акцептора кислоти, наприклад, триетиламіну, 418 метилморфоліну або N-етилдіізопропіламіну, та у відповідному розчиннику, такому як метанол, етанол або ізопропанол, при температурі від кімнатної температури до температури кипіння розчинника зі зворотним холодильником. Переважно використовують N-етилдіізопропіламін та ізопропанол в умовах кип'ятіння зі зворотним холодильником. Амін формули (VI) потім взаємодіє з тіоалкоксидом натрію або калію у відповідному розчиннику, такому як диметилсульфоксид (ДМСО), ДМФ або 1-метил-2-піролідинон, при температурі від кімнатної температури до температури кипіння розчинника зі зворотним холодильником. Переважно як умови реакції використовують тіометоксид натрію або калію у ДМФ при 100°С. Одержаний тіоефір формули (VII) потім окиснюють у сульфон формули (VIII) з використанням відповідного окисника, такого як Оксон (Охоnе - торгова марка) (пероксимоносульфат калію), диметилдіоксиран, мхлорпербензойна кислота або пероцтова кислота, необов'язково у присутності відповідної основи, наприклад, бікарбонату натрію, і у відповідному розчиннику, такому як водний ацетон або дихлорметан, при температурі від кімнатної температури до 50°С. Переважно використовують Оксон (Охоnе - торгова марка) і бікарбонат натрію у водному ацетоні при кімнатній температурі. Сульфон формули (VIII) може бути перетворений у нітрил формули (IX) взаємодією з відповідним джерелом ціаніду, таким як ціанід калію, ціанід цинку, ціанід натрію або ціанід міді, та у відповідному розчиннику, такому як ДМСО, ДМФ, 1-метил-2-піролідинон, ТГФ або ацетонітрил, при температурі від кімнатної температури до температури кипіння розчинника зі зворотним холодильником. Переважними умовами, є ціанід калію у ДМФ при 120°С. Альтернативно, хлорпурин формули (VI) може бути перетворений у нітрил формули (IX) з використанням відповідного джерела ціаніду, такого як ціанід калію, ціанід цинку, ціанід натрію або ціанід міді, у відповідному розчиннику, наприклад, ДМФ, ДМСО, 1-метил-2-піролідинон, ТГФ або ацетонітрил, необов'язково у присутності відповідного паладієвого каталізатора, наприклад, тетракіс(трифенілфосфін)паладію(0) або ацетату паладію(П) у поєднанні з трифенілфосфіном, три-о-толілфосфіном, (R)- або (S)- або рацемічним 2,2'біс(дифенілфосфіно)-1,1'-бінафтилом або 1,1'-біс(дифенілфосфіно)фероценом, і необов'язково у присутності відповідної основи, наприклад, триетиламіну, 4-метилморфоліну або N-етилдіізопропіламіну, при температурі від кімнатної температури до температури кипіння розчинника зі зворотним холодильником (необов'язково під тиском). Альтернативно, взаємодія може бути здійснена взаємодією хлорпурину формули (VT) з ціанідом натрію або калію у відповідному розчиннику, такому як ДМСО, 1-метил-2-піролідинон або ДМФ, при температурі від кімнатної температури до температури кипіння розчинника зі зворотним холодильником. Переважно взаємодію здійснюють з використанням ціаніду цинку, триетиламіну і тетракіс(трифенілфосфін)паладію(0) у ДМФ при 80-85°С при підвищеному тиску аргону. У нітрилі формули (IX) у звичайних умовах може бути знята захисна група з одержанням нітрилу формули (X). Наприклад, коли R17 являє собою тетрагідро-2Н-піран-2-іл, зняття захисної групи може бути здійснене у присутності відповідної кислоти, такої як хлористоводнева кислота, трифтороцтова кислота, сірчана кислота, трихлороцтова кислота, фосфорна кислота, п-толуолсульфонова кислота, бензолсульфонова кислота, метансульфонова кислота або камфорсульфонова кислота, і у відповідному розчиннику, такому як С 1-С4 алканол, який необов'язково може містити воду, переважно при підвищеній температурі, такій як температура кипіння розчинника зі зворотним холодильником. У процесі обробки рН може бути доведений до значення між рН8 і рН11 за допомогою водної основи, такої як гідроксид натрію, гідроксид калію, карбонат натрію або карбонат калію, для генерації вільної основи сполуки формули (X). Переважними умовами є використання 2М водної хлористоводневої кислоти в етанолі при кімнатній температурі або використання трифтороцтової кислоти у водному ізопропанолі в умовах кипіння зі зворотним холодильником, з подальшим доведенням рН у процесі обробки до рН9-10,5 водним розчином гідроксиду натрію. Нітрил формули (X) може бути перетворений у складний ефір формули (XII) взаємодією з С 1-С4 алкоксидом натрію або калію у відповідному С 1-С4 алканолі як розчинник, необов'язково при підвищеній температурі, включаючи обробку кислотою під час обробки реакційної суміші. Переважно взаємодію здійснюють з використанням метоксиду натрію у метанолі при температурі кипіння зі зворотним холодильником з обробкою водною хлористоводневою кислотою у процесі обробки реакційної суміші. Альтернативно, складний ефір формули (XII) може бути одержаний карбонілюванням сполуки формули (VI) зі сполукою формули: R18OH з використанням монооксиду вуглецю, необов'язково під тиском, разом з відповідним паладієвим каталізатором у присутності відповідної основи, наприклад, основи третинного аміну, і необов'язково при підвищеній температурі для одержання сполуки формули: (VIA) Звичайно, використовують каталітичну кількість ацетату паладію(ІІ) разом з відповідним лігандом, таким як 1,1'-біс(дифенілфосфіно)фероцен, трифенілфосфін, три-о-толілфосфін або BIN AP ((R)- або (S)- або рацемічний 2,2'-біс(дифенілфосфіно)-1,1'-бінафтил), відповідний спирт формули R18OH, наприклад, метанол, етанол, 1-пропанол, ізопропанол або 1-бутанол (що використовується також як розчинник), і основу, таку як триетиламін, основа Ханігса (Hunigs) (етилдіізопропіламін), 4-метилморфолін, карбонат натрію, гідрокарбонат натрію, карбонат калію або карбонат цезію, у присутності монооксиду вуглецю, необов'язково під тиском 13000 КПа у герметично закритій посудині при 20-200°С. У сполуки формули (VIA) може бути знятий захист, для одержання сполуки формули (XII) при використанні відповідних умов зняття захисту, як, наприклад, ті, які описані для перетворення сполуки формули (IX) у сполуку формули (X). Складний ефір формули (XII) може бути підданий зв'язуванню зі сполукою формули: (Xl) де Ζ являє собою відповідну йдучу гр уп у, таку як ацетокси, бензоїлокси, метокси або галоген, наприклад, хлор, і R19 та R20 являють собою відповідні захисні групи, як визначено вище, у присутності відповідної кислоти або кислоти Льюїса, наприклад, триметилсиліл трифторметансульфонату, переважно з використанням їх надлишку. Взаємодія може бути здійснена з використанням сполуки формули (XI) у формі 2R- або 2Sдіастереоізомера або у формі їх епімерної суміші. Взаємодію звичайно здійснюють у відповідному розчиннику, наприклад, 1,2-диметоксіетані, дихлорметані, ацетонітрилі, 1,1,1-трихлоретані або толуолі, або в їх суміші, переважно з використанням попередньої обробки сполуки формули (XII) in situ відповідним силілуючим агентом, наприклад, триметилсиліл трифторметансульфонатом, N,О-біс(триметилсиліл)ацетамідом, триметилсилілхлоридом або гексаметилдисилазаном, необов'язково у присутності основи третинного аміну, наприклад, N-метилморфоліну, перед доданням сполуки формули (XI). При взаємодії можна використовувати підвищену температуру. Переважні умови включають первинну обробку сполуки формули (XII) N,Oбіс(триметилсиліл)ацетамідом у 1,1,1-трихлоретані, нагрівання реакційної суміші при кип'ятінні зі зворотним холодильником, перед обробкою розчином сполуки формули (XI) і триметилсиліл трифторметансульфонату у толуолі, а потім нагріванні приблизно при 100°С. Потрібно взяти до уваги, що коли передбачається використання сполуки формули (XI), де R5 являє собою СН 2ОН, гідроксильна група може бути захищена відповідним чином для даної реакції (див. далі визначення R5A), потім захисна група може бути знята у подальшому перетворенні для одержання сполуки формули (XIV). Зняття захисних груп у сполуці формули може бути здійснене з використанням звичайних умов, наприклад, коли кожний з R19 і R20 являє собою ацетил або бензоїл, в основних умовах, як, наприклад, з використанням гідроксиду натрію, гідроксиду калію, гідроксиду літію, карбонату натрію, карбонату калію або карбонату цезію у розчиннику, такому як метанол, етанол, ізопропанол, 1,2-диметоксіетан, ТГФ, ДМФ, ацетон, 2-бутанон або 4-метил-2-пентанон, також необов'язково у присутності води при температурі від 0 до 80°С. Альтернативно можна використовува ти будь-яку основу третинного аміну, таку як триетиламін, діізопропілетиламін або 4-метилморфолін, у спиртовому розчиннику, такому як метанол, етанол, ізопропанол або 1-пропанол, при температурі від 0 до 80°С, або можна використовувати С 1-С4 алкоксид натрію або калію, наприклад, метоксид або етоксид натрію у відповідному С 1-С4 спирті, наприклад, метанолі або етанолі. Крім того можна використовувати амін, такий як аміак, метиламін, етиламін, диметиламін, у відповідному розчиннику, такому як метанол, етанол, ізопропанол, ТГФ або дихлорметан, при температурі від 0 до 80°С. Переважно використовують карбонат натрію у метанолі при кімнатній температурі. Складний ефір формули (XIV) може бути перетворений в амід формули (II) взаємодією зі сполукою формули: R15NH-X-NHR2 (XV) необов'язково при підвищеній температурі, необов'язково в інертному розчиннику, такому як 1,2диметоксіетан або 2-метоксіетиловий простий ефір і необов'язково під тиском. Переважно взаємодію здійснюють при відсутності розчинника при температурі 100-120°С. Фахівцеві у даній області потрібно мати на увазі, що для досягнення потрібної регіоселективності у даній реакції можна використовувати відповідну захисну гр упу (наприклад, трифторацетильну), розташовану на вибраному атомі N у сполуці формули (XV), і потім провести зняття захисту в одержаній захищеній проміжній сполуці. Сполука формули (II) також може бути одержана реакцією амінокарбонілювання сполуки формули (XVII) зі сполукою формули: R15NH-X-NHR2 (XV) За способом, аналогічним описаному нижче, для перетворення сполуки формули (XVII) у сполуку формули (І). Фахівцеві у даній області потрібно мати на увазі, що для досягнення потрібної регіоселективності у даній реакції можна використовувати відповідну захисну груп у (наприклад, трифторацетильну), розташовану на вибраному атомі N у сполуці формули (XV) і потім провести зняття захисту в одержаній захищеній проміжній сполуці. Сполуки формули (XI) або (XV) можуть бути одержані звичайними способами. 2. Сполуки формули (І), де Υ являє собою CO, можуть бути одержані реакцією амінокарбонілювання сполуки формули: (XVII) де Z3 являє собою відповідну йдучу груп у, таку як бром, йод, -Sn(C 1-C12 алкіл)3 або CF3SO2O-, переважно йод, зі сполукою формули: R15NH-X-NR2-Y-NR3R4 (XVIII) у присутності монооксиду вуглецю і відповідного каталізатора конденсації (буде зрозуміло, що даний шлях також можна використовувати для сполук формули, де Υ відрізняється від СО). Переважно каталізатор являє собою паладієвий каталізатор (II), більш переважно 1,1'-біс(дифенілфосфіно)фероцендихлорпаладій(ll) (необов'язково у вигляді комплексу 1:1 з дихлорметаном). Альтернативно, можна використовувати ацетат паладію(ll) у присутності відповідного ліганду, такого як 1,1'-біс(дифенілфосфіно)фероцен, трифенілфосфін, три(о-толіл)фосфін або (R)-, (S)- або рацемічний 2,2'-біс(дифенілфосфіно)-1,1'-бінафтил. У типовому способі взаємодію здійснюють у герметично закритій посудині у присутності монооксиду вуглецю при підвищеному тиску, наприклад, приблизно 345КПа (50фт/кв.дюйм), при підвищеній температурі, наприклад, приблизно при 60°С, і у відповідному розчиннику, наприклад, тетрагідрофурані, метанолі або етанолі. Необов'язково може бути присутньою відповідна органічна основа, така як третинний амін, наприклад, триетиламін, N-етилдіізопропіламін або 4-метилморфолін. Проміжні сполуки формули (XVII) можуть бути одержані, як показано на схемі 2. де R5A є таким, як визначено нижче, Z3 є таким, як визначено вище для сполуки формули (XVII), і «Ас» являє собою ацетил (хоча потрібно брати до уваги, що у перетворенні можна використовувати альтернативні відповідні захисні групи, як проілюстровано у даному описі). У типовому способі сполука формули (XIX) взаємодіє з аміном формули: R1NH2 (XVl) у присутності відповідного акцептора кислоти, наприклад, триетиламіну, і у відповідному розчиннику, наприклад, ацетонітрилі, при необхідності при підвищеній температурі. В одержаному продукті (XX) захисні групи можуть бути зняті гідролізом для одержання сполуки формули (XVII) за допомогою звичайного способу, наприклад, з використанням відповідної неорганічної основи, наприклад, карбонату натрію, гідроксиду натрію, гідроксиду калію, гідроксиду літію, карбонату натрію, карбонату калію або карбонату цезію, у відповідному розчиннику, наприклад, метанолі, етанолі, ізопропанолі, 1,2-диметоксіетані, тетрагідрофурані, диметилформаміді, ацетоні, 2-бутаноні або 4-метил-2-пентаноні, необов'язково у водних умовах, при температурі від 0°С до температури кипіння розчинника зі зворотним холодильником, наприклад, при кімнатній температурі. Альтернативно, зняття захисту може бути здійснене з використанням відповідного аміну як основи, такого як триетиламін, діізопропілетиламін, 4-метилморфолін, аміак, метиламін, етиламін або диметиламін, у відповідному розчиннику, такому як метанол, етанол, н-пропанол, ізопропанол, тетрагідрофуран або дихлорметан, при температурі від 0°С до температури кипіння розчинника зі зворотним холодильником. Проміжна сполука формули (XIX) може бути одержана звичайним способом. Проміжна сполука формули (XVIII) може бути одержана взаємодією сполуки формули: R15NH-X-NHR2 (XV) зі сполукою формули: R3R4NCOZ1 (III) в умовах, аналогічних описаним вище для перетворення сполук формул (II) і (III) у сполуку формули (І). Кваліфікованому фахівцеві потрібно брати до уваги, що для досягнення потрібної регіоселективності у даній реакції необов'язково можна використовувати відповідну захисну гр упу (наприклад, трифторацетильну), розташовану на вибраному атомі азоту у сполуці формули (XV), з подальшим її зняттям в одержаній захищеній проміжній сполуці. 3. Сполука формули (І), де Υ являє собою CO, може бути одержана за допомогою зняття захисних груп у сполуці формули: (XXI) де R21 і R22 або кожний окремо являє собою відповідну захисну групу, таку як ацетил або бензоїл, або, взяті разом, являють собою відповідну захисну гр упу, таку як С1-С6 алкілен, необов'язково заміщений фенілом, наприклад, 1-диметилметилен або фенілметилен, R5A являє собою СН2ОН, CH2OR23 або CONR14R14 і R23 являє собою відповідну захисну груп у, таку як ацетил або бензоїл (беручи до уваги, що даний шлях може також використовуватися для сполук формули (І), де Υ відрізняється від CO). Можна використовувати звичайні умови зняття захисту, і вони будуть залежати від природи захисних груп R21, R22 і R23, що видаляються. Крім того, фахівцеві буде зрозуміло, що захисні групи R21, R22 і R23 можуть бути видалені всі разом, окремо або у будь-якому поєднанні для одержання сполуки формули (І). Наприклад, коли R являє собою CH2OR , або R і R можуть бути видалені спочатку з подальшим зняттям захисної групи R23, або навпаки. У типовому способі, де кожний з R21, R22 і R23 являє собою ацетил, зняття захисних груп проводять з використанням відповідної неорганічної основи, наприклад, карбонату натрію, гідроксиду натрію, гідроксиду калію, гідроксиду літію, карбонату натрію, карбонату калію або карбонату цезію, та у відповідному розчиннику, наприклад, метанолі, етанолі, ізопропанолі, 1,2-диметоксіетані, тетрагідрофурані, диметилформаміді, ацетоні, 2-бутаноні або 4-метил-2-пентаноні, необов'язково у водних умовах при температурі від 0°С до температури кипіння розчинника зі зворотним холодильником, наприклад, при кімнатній температурі. Альтернативно, зняття захисту може бути здійснене з використанням відповідного аміну як основи, такого як триетиламін, діізопропілетиламін, 4-метилморфолін, аміак, метиламін, етиламін або диметиламін, у відповідному розчиннику, такому як метанол, етанол, н-пропанол, ізопропанол, тетрагідрофуран або дихлорметан, при температурі від 0°С до температури кипіння розчинника зі зворотним холодильником, або з використанням С1С4 алкоксиду натрію або калію, наприклад, метоксиду або етоксиду натрію, у відповідному С1-С4 алканолі, наприклад, метанолі або етанолі. У типовому способі, де R21 і R22, взяті разом, являють собою 1,1-диметилметилен, у сполуці формули (XXI) захисні гр упи можуть бути зняті обробкою відповідною кислотою, такою як хлористоводнева кислота, трифтороцтова кислота, сірчана кислота, фосфорна кислота, п-толуолсульфонат піридинію, птолуолсульфонова кислота, бензолсульфонова кислота, метансульфонова кислота, оцтова кислота або мурашина кислота, або їх сумішшю, або кислотною іонообмінною смолою, необов'язково у присутності відповідного розчинника, наприклад, етанолу, і необов'язково у водних умовах. Взаємодія може бути здійснена при підвищеній температурі, такій як температура кипіння розчинника зі зворотним холодильником. Зняття захисних гр уп у сполуці формули (XXI) для одержання сполуки формули (І) також може бути виконане in situ з подальшим перетворенням сполуки формули (XXII) у сполуку формули (XXI), як описано нижче. У цьому випадку, де кожний з R21, R22 і R23 являє собою ацетил, переважним є спосіб зняття захисту з використанням неорганічної основи, наприклад, реакційну суміш, що містить сполуку формули (XXI) обробляють водним розчином гідроксиду натрію в 1,2-диметоксіетані при температурі 5-20°С. Сполука формули (XXI) може бути одержана конденсацією сполуки формули: (XXII) зі сполукою формули: (XXIII) де Ζ4 являє собою відповідну йдучу гр упу, таку як ацетокси, бензоїлокси, метокси або галоген, наприклад, хлор, в умовах, аналогічних описаним вище, для перетворення сполуки формули (XII) в (XIII). Сполука формули (XXII) може бути одержана з використанням звичайних способів, як проілюстровано на схемі 3. Такі способи можуть бути адаптовані, виходячи з описаних вище у даному описі. де R4 являє собою відповідну йдучу гр упу, таку як тетрагідро-2Н-піран-2-іл. Кислота формули (XXVI) може бути одержана з використанням звичайних способів, наприклад, основним гідролізом сполуки формули (IX), наприклад, з використанням водного розчину гідроксиду натрію з подальшим підкисленням у процесі обробки. Сполука формули (XXIII) може бути одержана звичайними способами. Сполука формули (XXI), де R5A являє собою CONR14R14 також може бути одержана, як показано на схемі 4. При типовому способі сполука формули (XII) взаємодіє зі сполукою формули (XXIII), де R 5A являє собою CH2OR23 в умовах, аналогічних описаним вище, для перетворення сполуки формули (XII) в (XIII). В одержаній сполуці формули (XXX) захисні групи можуть бути зняті у звичайних умовах, наприклад, де кожний R21-23 являє собою ацетил, з використанням відповідної основи, такої як карбонат натрію, карбонат калію, етоксид натрію, метоксид натрію або третинний-бутоксид калію, у присутності відповідного спиртового розчинника, наприклад, етанолу, необов'язково у присутності іншого розчинника, такого як 1,2-диметоксіетан, необов'язково у присутності води і необов'язково при підвищеній температурі протягом аж до 24 годин, і також необов'язково з безпосереднім використанням неочищеної реакційної суміші з попередньої стадії. Одержана сполука формули (XXXI) може бути захищена за допомогою відповідної захисної групи або відповідних захисних груп. Коли R21 і R22, взяті разом, являють собою 1,1-диметилметилен, це може бути здійснене реакцією з ацетоном або кеталем ацетону, або з комбінацією обох з них, у присутності кислоти, такої як хлористоводнева кислота, п-толуолсульфонова кислота, метансульфонова кислота, сірчана кислота, фосфорна кислота або трифтороцтова кислота, у розчиннику, такому як ацетон, толуол, дихлорметан або тетрагідрофуран, необов'язково при підвищеній температурі. Переважно взаємодію здійснюють з використанням ацетону і 2,2-диметоксипропану у присутності сірчаної кислоти. Альтернативно, сполуку формули (XXX) можна безпосередньо перетворити у сполуку формули (XXXII) за допомогою селективного ферментативного гідролізу, наприклад, з використанням ферменту ліпази. Одержана сполука формули (XXXII) може бути окиснена до карбонової кислоти формули (XXXIII) або в одну стадію за допомогою обробки відповідним агентом, що окиснює, у відповідному розчиннику, або у дві стадії за допомогою первинної обробки для генерування відповідного альдегіду, а потім подальшої обробки відповідним агентом, що окиснює, у відповідному розчиннику. Типові умови одностадійного способу включають в себе обробку первинного спирту агентом, що окиснює, таким як хромова кислота, періодат натрію, триоксид хрому, перманганат калію, хлорит натрію, гіпохлорит натрію або кисень, у відповідному розчиннику, такому як ацетонітрил, дихлорметан, толуол або етилацетат, необов'язково у присутності відповідного каталізатора, такого як триоксид рутенію, хлорид рутенію, вільний радикал 2,2,6,6тетраметилпіперидиніл-1-окси або платина, необов'язково у присутності каталізатора, такого як гіпохлорит натрію, бромід натрію або бромід калію, необов'язково у присутності води, необов'язково у присутності каталізатора міжфазового перенесення, такого як бромід тетрабутиламонію, хлорид бензилтриетиламонію або хлорид тетрабутиламонію, необов'язково у присутності неорганічної основи, такої як карбонат натрію, гідрокарбонат натрію, карбонат калію або гідроксид натрію, і необов'язково у присутності додаткових допоміжних добавок, таких як хлорид натрію. Відповідні умови двостадійного способу включають в себе первинну обробку агентом, що окиснює, таким як реагент Сверна (Swern), перутенат те трапропіламонію, дихромат піридинію, хлор хромат піридинію, комплекс триоксид сірки-піридин або 1,1,1-триацетокси-1,1дигідро-1,2-бензіодоксол-3(1Н)-он, у відповідному розчиннику і необов'язково у присутності додаткового окисника, такого як N-метилморфолін-N-оксид, а потім обробку проміжного альдегіду іншим відповідним агентом, що окиснює, таким як хромова кислота, періодат натрію, триоксид хрому, перманганат калію, хлорит натрію, гіпохлорит натрію або кисень, у відповідному розчиннику, такому як ацетонітрил, дихлорметан, толуол або етилацетат, необов'язково у присутності відповідного каталізатора, такого як триоксид рутенію, хлорид рутенію, вільний радикал 2,2,6,6-тетраметилпіперидиніл-1-окси або платина, необов'язково у присутності додаткового каталізатора, такого як гіпохлорит натрію, бромід натрію або бромід калію, необов'язково у присутності води, необов'язково у присутності каталізатора міжфазового перенесення, такого як бромід тетрабутиламонію, хлорид бензилтриетиламонію або хлорид тетрабутиламонію, необов'язково у присутності неорганічної основи, такої як карбонат натрію, гідрокарбонат натрію, карбонат калію або гідроксид натрію, і необов'язково у присутності додаткових допоміжних добавок, таких як хлорид натрію. Переважні умови включають обробку спирту формули (XXXII) каталітичною кількістю вільного радикала 2,2,6,6тетраметилпіперидиніл-1-окси в ацетонітрилі у присутності води і дигідрофосфату натрію з подальшим доданням водного гіпохлориту натрію (каталітична кількість) і водного хлориту натрію при підвищеній температурі. Альтернативно, спирт формули (XXXII) обробляють вільним радикалом 2,2,6,6тетраметилпіперидиніл-1-окси (каталітична кількість) і гіпохлоритом натрію у дихлорметані у присутності води, бікарбонату натрію та каталітичної кількості броміду тетрабутиламонію. Одержана карбонова кислота формули (XXXIII) може бути перетворена в амід формули (XXXIV) у звичайних умовах конденсації, наприклад, шляхом активації кислоти з використанням відповідного активуючого агента, необов'язково у присутності каталізатора, а потім обробки надлишком аміну формули: HNR14R14 у відповідному розчиннику. Типово, взаємодію здійснюють шляхом обробки кислоти активуючим агентом, таким як Ν',Ν'-карбонілдиімідазол, хлористий тіоніл, оксалілхлорид або оксихлорид фосфору, у розчиннику, такому як ТГФ, ДМФ, етилацетат, ацетонітрил, толуол, ацетон або дихлорметан, при температурі від 0 до 100°С протягом 1-20 годин, з подальшим доданням аміну або його кислотно-адитивної солі, необов'язково у присутності як акцептора кислоти третинного аміну, такого як триетиламін, етилдіізопропіламін або Nметилморфолін, при температурі від 0 до 100°С. Альтернативно, кислоту піддають взаємодії з гідрохлоридом 1-(3-диметиламінопропіл)-3-етилкарбодиіміду або Ν,Ν'-дициклогексилкарбодиімідом, потім 1-гідрокси-7азабензотриазолом або гідратом 1-гідроксибензотриазолу, після чого з аміном у присутності надлишку 4метилморфоліну, триетиламіну або етилдіізопропіламіну у ТГФ, ДМФ, етилацетаті, ацетонітрилі, толуолі, ацетоні або дихлорметані при кімнатній температурі. Взаємодія також може бути здійснена шляхом взаємодії кислоти з гексафторфосфатом бензотриазол-1-ілокситрис(піролідино)фосфонію, гексафторфосфатом бромтрис-піролідинофосфонію або реагентом Мукаями (Mukaiyama) (йодид 2-хлор-1-метилпіридинію) та аміном у присутності 4-метилморфоліну, триетиламіну або етилдіізопропіламіну у ТГФ, ДМФ, дихлорметані або етилацетаті при кімнатній температурі. Переважно взаємодію здійснюють шляхом первинної обробки кислоти Ν,Ν'-карбонілдиімідазолом в етилацетаті з подальшим доданням аміну у ТГФ. Одержана сполука формули (XXXIV) може бути гідролізована для одержання карбонової кислоти формули (XXXV) у звичайних умовах гідролізу складного ефіру, як наприклад з використанням основи лужного металу у відповідному розчиннику у присутності води, необов'язково при підвищеній температурі, з подальшою обробкою кислотою для одержання карбонової кислоти. У типовій реакції взаємодію здійснюють з використанням гідроксиду літію, гідроксиду натрію або гідроксиду калію у розчиннику, такому як водний етанол, метанол, ізопропанол, бутанол, промисловий метильований спирт, тетрагідрофуран, ДМФ, 1,2диметоксіетан при температурі від 0 до 100°С. Переважно взаємодію здійснюють з використанням гідроксиду натрію у суміші метанолу і води при 20-65°С. Одержана кислота формули (XXXV) може бути перетворена в амід формули (XXI) з використанням звичайних умов конденсації, як, наприклад, шляхом активації кислоти відповідним активуючим агентом, необов'язково у присутності каталізатора, а потім обробки надлишком аміну формули: R15NB-X-NR 2-Y-NR3R4 (XVIII) у відповідному розчиннику. У типовому способі кислоту обробляють активуючим агентом, таким як Ν',Ν'карбонілдиімідазол, хлористий тіоніл, оксалілхлорид або оксихлорид фосфору, у розчиннику, такому як ТГФ, ДМФ, етилацетат, ацетонітрил, толуол, ацетон або дихлорметан, при температурі від 0 до 100°С, з подальшим доданням аміну або його кислотно-адитивної солі, необов'язково у присутності третинного аміну, такого як триетиламін, етилдіізопропіламін або N-метилморфолін, при температурі від 0 до 100°С. Альтернативно, кислоту піддають взаємодії з гідрохлоридом 1-(3-диметиламінопропіл)-3-етилкарбодиіміду або Ν,Ν'-дициклогексилкарбодимідом, потім 1-гідрокси-7-азабензотриазолом або гідратом 1гідроксибензотриазолу, після чого з аміном у присутності надлишку 4-метилморфоліну, триетиламіну або етилдіізопропіламіну у ТГФ, ДМФ, етилацетаті, ацетонітрилі, толуолі, ацетоні або дихлорметані при кімнатній температурі. Взаємодія також може бути здійснена шляхом взаємодії кислоти з гексафторфосфатом бензотриазол-1-ілокситрис(піролідино)фосфонію, гексафторфосфатом бром-трис-піролідинофосфонію або реагентом Мукаями (Mukaiyama) (йодид 2-хлор-1-метилпіридинію) та аміном у присутності 4-метилморфоліну, триетиламіну або етилдіізопропіламіну у ТГФ, ДМФ, ди хлорметані або етилацетаті при кімнатній температурі. Переважно взаємодію здійснюють шляхом первинної обробки кислоти Ν,Ν'-карбонілдиімідазолом у дихлорметані з подальшим доданням аміну, необов'язково у вигляді відповідної кислотно-адитивної солі, такої як гідрохлоридна сіль, і у присутності акцептора кислоти, такого як триетиламін, при кімнатній температурі. Сполука формули (XXXIII) також може бути одержана, як показано на схемі 5. Тіол формули (XXXI) може бути селективно окиснений для одержання діолу формули (XXXVII), звичайно з використанням селективного агента, що окиснює, такого як гіпохлорит натрію, у присутності каталітичної кількості вільного радикала 2,2,6,6-тетраметилпіперидиніл-1-окси та іону брому (що забезпечується у вигляді броміду натрію, броміду калію, або броміду тетраалкіламонію), або з використанням кисню у присутності платинового каталізатора, у відповідному розчиннику, такому як вода, ацетонітрил, дихлорметан, толуол або етилацетат, або у суміші органічного розчинника і води разом з каталізатором міжфазового перенесення, таким як бромід тетрабутиламонію, хлорид тетрабутиламонію або хлорид бензилтриетиламонію. Діол формули (XXXVII) може бути захищений відповідною захисною групою або відповідними захисними групами. Коли захисна група являє собою 1,1-диметилметилен, це досягається взаємодією з ацетоном або похідним ацетону у присутності кислотного реагенту. У типовій реакції діол взаємодіє з ацетоном або кеталем ацетону, таким як 2,2-диметоксипропан, або з комбінацією обох, у присутності кислоти, такої як хлористоводнева кислота, п-толуолсульфонова кислота, метансульфонова кислота, сірчана кислота, фосфорна кислота або трифтороцтова кислота, і у розчиннику, такому як ацетон, толуол, дихлорметан або тетрагідрофуран, необов'язково при підвищеній температурі. Сполука формули (XXI), де R5A являє собою CONR14R14 може бути також одержана, як показано на схемі 6. У типовому способі у сполуці формули (XXI), де R5A являє собою CH2OR23, де R21-23 являють собою відповідні захисні групи, такі як ацетил, знімають захисні групи у звичайних умовах, таких як обробка основою, такою як гідроксид натрію, гідроксид калію, карбонат натрію, карбонат калію, етоксид натрію, метоксид натрію або трет-бутоксид калію, у відповідному спиртовому розчиннику, необов'язково у присутності іншого розчинника, такого як 1,2-диметоксіетан, необов'язково у присутності води і необов'язково при підвищеній температурі. Одержана сполука формули (XXXVIII) може бути селективно захищена у звичайних умовах. Коли R 21 і R22, взяті разом, являють собою 1,1-диметилметилен, це здійснюють взаємодією тіолу з ацетоном або кеталем ацетону, таким як 2,2-диметоксипропан, або сполученням обох з них, у присутності кислоти, такої як хлористоводнева кислота, п-толуолсульфонова кислота, метансульфонова кислота, сірчана кислота, фосфорна кислота або трифтороцтова кислота, і у розчиннику, такому як ацетон, толуол, дихлорметан або тетрагідрофуран, необов'язково при підвищеній температурі. Альтернативно, сполука формули (XXI) може бути безпосередньо перетворена у сполуку формули (XXXIX) селективним ферментативним гідролізом, наприклад, з використанням відповідного ліпазного ферменту. Спирт формули (XXXIX) може бути окиснений до кислоти формули (ХХХХ) з використанням умов, аналогічних описаним вище, для перетворення сполуки формули (XXXII) в (XXXIII). Кислота формули (ХХХХ) може бути перетворена в амід формули (XXI) з використанням умов, аналогічних описаним вище, для перетворення сполуки формули (XXXIII) в (XXXIV). 4. Сполука формули (І), де Υ являє собою CS, може бути одержана взаємодією сполуки формули: Z5CSZ6 де кожний з Ζ5 і Ζ6 являє собою відповідну йдучу груп у, зі сполукою формули (II) з подальшою взаємодією одержаної проміжної сполуки формули: (XXIVA) ілу. з аміном формули: R3R4NH Ζ5 і Ζ6, які можуть бути однаковими або різними, звичайно вибирають з -S(C1-С6 алкілу) або 1H-імідазол-1 5. Сполука формули (І), де Υ являє собою SO 2, може бути одержана взаємодією сполуки формули: R3R4NSO2Z7 (XXVII) де Ζ являє собою йдучу гр уп у, зі сполукою формули (II), необов'язково у присутності акцептора кислоти. Сполука формули (XXVII) може бути одержана звичайними способами активації зі сполуки формули: R3R4NSO3H (XXVIII) наприклад, з використанням РСI5, коли Z7 являє собою СІ. Сполука формули (XXVIII) може бути одержана взаємодією хлорсульфонової кислоти з аміном формули: R3R4NH 6. Сполука формули (І), де Υ являє собою C=N(CN) може бути одержана взаємодією сполуки формули: Z8C=N(CN)Z9 (XXIX) де кожний з Z8 і Z9 являє собою йдучу груп у, зі сполукою формули (II) з подальшою взаємодією одержаної проміжної сполуки формули: (XXIVB) з аміном формули: R3R4NH Ζ5 і Ζ 6 можуть бути однаковими або різними, наприклад, -S(C1-C6 алкіл), переважно -SCH3. У типовому способі розчин сполуки формули (II) у відповідному розчиннику, такому як етанол, обробляють диметилціанотіоімідокарбаматом, переважно при кімнатній температурі. Коли реакція власне кажучи завершується, додають амін формули R3R4NH і для одержання потрібного продукту реакційну суміш нагрівають, переважно при кипінні зі зворотним холодильником. 7. Будь-яка сполука формули (І) може бути одержана взаємодією складного ефіру формули (XIV) з аміном формули: R15NH-X-NR2-Y-NR3R4 (XVIII) необов'язково при підвищеній температурі, необов'язково в інертному розчиннику, такому як 1,2диметоксіетан або 2-метоксіетиловий простий ефір, і необов'язково під тиском. Переважно взаємодію проводять при відсутності розчинника при температурі 100-120°С. Всі вказані вище реакції і одержання нових вихідних речовин з використанням попередніх способів є звичайними, і відповідні реагенти та реакційні умови для їх здійснення або одержання, а також методи виділення цільових продуктів будуть добре відомі фахівцям у даній області з посиланням на літературні прецеденти і приведені приклади та одержання. Зокрема, відповідні методи введення і зняття захисних гр уп добре відомі у даній області, наприклад, як описано в Greene et al., "Protective Groups in Organic Synthesis", Third Edition, John Wiley & Sons Ltd. Фармацевтично прийнятна сіль сполуки формули (І) легко може бути одержана змішуванням разом розчинів сполуки формули (І) і потрібної кислоти або основи, при необхідності. Сіль може осаджуватися з розчину і бути зібрана фільтруванням, або вона може бути виділена упарюванням розчинника. Протизапальні властивості сполук формули (І) продемонстровані за допомогою їх здатності інгібувати функцію нейтрофіла, що вказує на агоністичну активність відносно А2а рецептора. Цю величину оцінюють шляхом визначення профілю сполуки в аналізі, де вимірюють продукування супероксиду з активованих fMLP нейтрофілів. Нейтрофіли виділяли з периферичної крові людини з використанням седиментації декстраном з подальшим центрифугуванням у Ficoll-Hypaque розчині. Будь-які еритроцити, що забруднюють, у кульці гранулоциту видаляли лізисом з використанням крижаної дистильованої води. Супероксидне продукування з нейтрофілів індукували fMLP у присутності первинної концентрації цитохалазину В. В аналіз включали аденозин деаміназу для видалення будь-якого аденозину, що ендогенно продукується, який міг би пригнічувати продукування супероксиду. Дію сполуки на fMLP-індуковану реакцію у відповідь контролювали колориметрично по відновленню цитохрому С у буфері для аналізу. Ефективність сполук оцінювали по концентрації, що дає 50%-не інгібування (ІС50) у порівнянні з контрольною реакцією у відповідь на fMLP. Сполуки формули (I) можна вводити самі по собі, але звичайно їх будуть вводити у суміші з відповідним фармацевтичним ексципієнтом, розріджувачем або носієм, вибраним з врахуванням шляху введення, що передбачається, і відповідно до стандартної фармацевтичної практики. Наприклад, сполуки формули (І) можна вводити перорально, букально або сублінгвально у формі таблеток, капсул, мультигранул, гелів, плівок, покритих оболонкою кульок, еліксирів, розчинів або суспензій, які можуть містити ароматизатори або барвники, для застосувань з негайним, уповільненим, модифікованим, тривалим, імпульсним вивільненням, або вивільненням, що контролюється. Сполуки формули (І) також можна вводити у вигляді швидкорозчинних препаративних лікарських форм або таких, що швидко диспергують, або у формі з високою енергією вивільнення або у вигляді покритих оболонкою частинок. Відповідні склади сполук формули (І) можуть бути, за бажанням, у вигляді форми, покритої оболонкою або не покритої оболонкою. Такі тверді фармацевтичні композиції, наприклад, таблетки можуть містити , ексципієнти, такі як мікрокристалічна целюлоза, лактоза, цитрат натрію, карбонат кальцію, двохосновний фосфат кальцію, гліцин і крохмаль (переважно кукурудзяний, картопляний або маніоковий крохмаль), дезінтегруючі агенти, такі як натрійкрохмальгліколят, кроскармелоза натрію та деякі комплексні силікати, і гранулюючі речовини, що зв'язують, такі як полівінілпіролідон, гідроксипропілметилцелюлоза (НРМС), гідроксипропілцелюлоза (НРС), сахароза, желатин і гуміарабік. Додатково до складу можуть бути включені мастильні агенти, такі як стеарат магнію, стеарилфумарат натрію, лаурилсульфат натрію, стеаринова кислота, гліцерилбегенат і тальк. Загальні приклади Склад таблетки типово може містити від 0,01мг до 500мг активної сполуки, тоді як маса наповнювача таблетки може коливатися від 50мг до 1000мг. Приклад складу для 10мг таблетки проілюстрований нижче: Інгредієнт % мас/мас сполука формули (і) або сіль 10,000* лактоза 64,125 крохмаль 21,375 кроскармелоза натрію 3,000 стеарат магнію 1,500 *Кількість відрегульована відповідно до активності лікарського засобу. Таблетки можуть бути одержані звичайними способами, наприклад, прямим пресуванням або способами вологого або сухого гранулювання. Серцевина таблеток може бути покрита відповідною оболонкою. Тверді композиції подібного типу також можна використовувати як наповнювачі у желатинових або НРМС капсулах. Переважні ексципієнти у такому співвідношенні включають лактозу, крохмаль, целюлозу, молочний цукор або високомолекулярний поліетиленгліколь. Для водних суспензій і/або еліксирів сполуки формули (І) можна комбінувати з різними підсолоджувачами або смаковими агентами, пігментами або барвниками, з агентами, що емульгують і/або суспендують і з розріджувачами, такими як вода, етанол, пропіленгліколь або гліцерин та їх сполученнями. Сполуки формули (І) також можна вводити парентерально, наприклад, внутрішньовенно, внутрішньоартеріально, внутрішньочеревинно, інтратекально (подоболонково), внутрішньовентрикулярно (всередину шлуночка), внутрішньоматково, внутрішньочерепно, внутрішньом'язово або підшкірно, або їх можна вводити шляхом інфузії або безголковими способами ін'єкції. Для такого парентерального введення їх найкраще використовувати у формі стерильного водного розчину, який може містити інші речовини, наприклад, сорозчинник і/або достатню кількість солі або глюкози для утворення розчину ізотонічного з кров'ю. Водний розчин, при необхідності, повинен бути забуферений відповідним чином (переважно до рН від 3 до 9). Одержання відповідних парентеральних складів у стерильних умовах легко здійсненне з використанням стандартних фармацевтичних методів, добре відомих фахівцям у даній області. Для перорального і парентерального введення пацієнтам-людям, денний рівень дозування сполук формули (І) звичайно буде складати від 0,00001 до 100мг/кг, переважно від 0,0001 до 100мг/кг (у вигляді одиничної або розділених доз). Таким чином, таблетки або капсули сполуки формули (І) можуть містити від 0,01 до 500мг активної сполуки для одиничного введення або за два або більше разів по обстановці. Лікуючий лікар в будь-якому випадку буде визначати фактичне дозування, яке буде найбільш відповідною для кожного індивідуального пацієнта і буде змінюватися відповідно до віку, маси і реакції у відповідь конкретного пацієнта. Вказане вище дозування є ілюстративним для усередненого випадку. Звичайно можливі індивідуальні виключення, коли наказуються більш високі або більш низькі діапазони дозування, і вони також входять в об'єм даного винаходу. Сполуки формули (І) також можна вводити внутрішньоназально або шляхом інгаляції та їх легко виготовляють у вигляді інгалятора сухого порошку або у вигляді пристрою подачі аерозольного спрею з контейнера під тиском, насосу, розпилювача, пульверизатора (переважно електрогідродинамічного пульверизатора, що дає дрібний туман) або аерозольного інгалятора, з використанням або без використання відповідного пропеленту, наприклад, дихлордифторметану, трихлорфторметану, дихлортетрафторетану, гідрофтор-алкану, такого як 1,1,1,2-тетрафторетан, (HFA 134A - торгова марка) або 1,1,1,2,3,3,3гептафторпропану (HFA 227EA - торгова марка), діоксиду вуглецю, додатково перфорованого вуглеводню, такого як перфлуброн (Perflubron - торгова марка) або іншого відповідного газу. У випадку аерозолю під тиском одинична препаративна лікарська форма може визначатися за допомогою клапану, що подає певну кількість. Контейнер під тиском, насос, розпилювач, пульверизатор або аерозольний інгалятор можуть містити розчин або суспензію активної сполуки, наприклад, з використанням суміші з етанолом (необов'язково з водним етанолом) або відповідним агентом для диспергування, солюбілізації або вивільнення, що витрачається, і пропеленту як розчинника, який може додатково містити мастильну речовину, наприклад, триолеат сорбіту. Для застосування в інгаляторі або апараті для вдування можуть бути розроблені капсули, блістери (пузирі) і ампули (одержані, наприклад, з желатину або НРМС), що містять порошкоподібну суміш сполуки формули (І), відповідної порошкоподібної основи, такої як лактоза або крохмаль, та модифікатора продуктивності, такого як 1-лейцин, маніт або стеарат магнію. Відповідний склад розчину для застосування в електрогідродинамічному пульверизаторі для одержання дрібного туману може містити від 1мкг до 10мг сполуки формули (І) або її солі та діючий об'єм може змінюватися від 1 до 100мкл. Звичайний склад може включати сполуку формули (І) або її сіль, пропіленгліколь, стерильну воду, етанол і хлорид натрію. Аерозолі або склади сухих порошків переважно складають таким чином, щоб кожна відміряна доза або «хмара, що видувається», містила від 1 до 4000мкг сполуки формули (І) для доставки пацієнту. Сумарна денна доза при використанні аерозолю, яку можна вводити протягом дня у вигляді одиничної дози або, більш звичайно, у вигляді розділених доз, буде коливатися від 1мкг до 20мг. Альтернативно, сполуки формули (І) можна вводити у вигляді супозиторіїв або песаріїв, або їх можна використовува ти для зовнішнього застосування у вигляді лосьйону, розчину, крему, мазі або засобу, що опудрює. Сполуки формули (І) також можна вводити на поверхню шкіри або черезшкірно, наприклад, при використанні пластиру для шкіри. Також їх можна вводити легеневим, вагінальним або ректальним шляхами. Для зовнішнього застосування на шкірі сполуки формули (І) можуть бути введені до складу відповідної мазі, що містить активну сполуку, що суспендована або розчинена, наприклад, у суміші з одним або декількома, вибраним з мінерального масла, рідкого вазеліну, білого вазеліну, пропіленгліколю, поліоксіетилен-поліоксипропіленової сполуки, воску, що емульгує, та води. Альтернативно, вони можуть бути введені до складу відповідного лосьйону або крему, суспендовані або розчинені, наприклад, у суміші з одним або декількома з наступного: мінеральне масло, сорбітанмоностеарат, поліетиленгліколь, рідкий парафін, полісорбат 60, цетилові складноефірні воски, цетеариловий спирт, 2-октилдодеканол, бензиловий спирт і вода. Сполуки формули (І) також можна використовувати у поєднанні з циклодекстрином. Відомо, що циклодекстрини утворюють комплекси включення і не-включення з молекулами лікарських засобів. Утворення комплексу лікарський засіб-циклодекстрин може модифікувати такі властивості молекули лікарського засобу як розчинність, швидкість розчинення, біодоступність і /або стабільність. Комплекси лікарський засібциклодекстрин звичайно використовують для більшості препаративних лікарських форм і шляхів введення. Як альтернатива безпосередньому комплексоутворенню з лікарським засобом, циклодекстрин можна використовува ти як допоміжну добавку, наприклад, як носій, розріджувач або солюбілізатор. Найчастіше використовують альфа-, бета- і гама-циклодекстрини та відповідні приклади описані в WO-A-91/11172, WO-A94/02518 і WO-A-98/55148. Потрібно розуміти, що всі приведені у даному описі посилання на лікування включають в себе лікувальне, паліативне та профілактичне лікування. Таким чином, винахід відноситься до: (і) сполуки формули (І) або її фармацевтично прийнятної солі або сольвату; (іі) способу одержання сполуки формули (І) або її фармацевтично прийнятної солі або сольвату; (ііі) фармацевтичної композиції, що включає сполуку формули (І) або її фармацевтично прийнятну сіль або сольват, разом з фармацевтично прийнятним ексципієнтом, розріджувачем або носієм; (iv) сполуки формули (І) або її фармацевтично прийнятної солі, сольвату або композиції для застосування як лікарського засобу; (ν) застосування сполуки формули (І) або її фармацевтично прийнятної солі, сольвату або композиції для одержання лікарського засобу, що володіє агоністичною активністю по відношенню до А2а рецептора; (vi) застосування сполуки формули (І) або її фармацевтично прийнятної солі, сольвату або композиції для одержання протизапального агента; (vii) застосування сполуки формули (І) або її фармацевтично прийнятної солі, сольвату або композиції для одержання лікарського засобу для лікування захворювань дихальних шляхів; (viii) застосування аналогічно (vii), де захворювання вибирають з групи, що складається з синдрому дихальної недостатності у дорослих (ARDS), бронхіту, хронічного бронхіту, хронічного обструктивного захворювання легень, фіброзно-кістозної дегенерації, астми, емфіземи, бронхоектазу, хронічного синуситу і риніту; (іх) застосування сполуки формули (І) або її фармацевтично прийнятної солі, сольвату або композиції для одержання лікарського засобу для лікування септичного шоку, чоловічої еректильної дисфункції, чоловічого фактора безплідності, жіночого фактора безплідності, гіпертензії (підвищеного кров'яного тиску), інсульту, епілепсії, церебральної ішемії, периферичних судинних захворювань, постішемічного реперфузійного ушкодження, діабету, ревматоїдного артриту, розсіяного склерозу, псоріазу, дерматиту, алергічного дерматиту, екземи, виразкового коліту, хвороби Крона, запального захворювання кишечнику, гастриту, що викликаний Heliobacter pylori, гастриту, що викликаний не-Heliobacter pylori, ушкодження шлунково-кишкового тракту або психотичного захворювання, що викликане нестероїдними протизапальними лікарськими засобами, або для загоєння ран; (х) способу лікування ссавця, включаючи людину, агоністом А2а рецептора, що включає обробку вказаного ссавця ефективною кількістю сполуки формули (І) або її фармацевтично прийнятної солі, сольвату або композиції; (хі) способу лікування ссавця, включаючи людину, для лікування запального захворювання, що включає обробку вказаного ссавця ефективною кількістю сполуки формули (І) або її фармацевтично прийнятної солі, сольвату або композиції; (хіі) способу лікування ссавця, включаючи людину, для лікування захворювання дихальних шляхів, що включає обробку вказаного ссавця ефективною кількістю сполуки формули (І) або її фармацевтично прийнятної солі, сольвату або композиції; (хііі) способу аналогічно (хіі), де захворювання вибирають з групи, що складається з синдрому дихальної недостатності у дорослих (ARDS), бронхіту, хронічного бронхіту, хронічного обструктивного захворювання легень, фіброзно-кістозної дегенерації, астми, емфіземи, бронхоектазу, хронічного синуситу і риніту; (xi v) способу лікування ссавця, включаючи людину, для лікування септичного шоку, чоловічої еректильної дисфункції, чоловічого фактора безплідності, жіночого фактора безплідності, гіпертензії (підвищеного кров'яного тиску), інсульту, епілепсії, церебральної ішемії, периферичних судинних захворювань, постішемічного реперфузійного ушкодження, діабету, ревматоїдного артриту, розсіяного склерозу, псоріазу, дерматиту, алергічного дерматиту, екземи, виразкового коліту, хвороби Крона, запального захворювання кишечнику, гастриту, що викликаний Heliobacter pylori, гастриту, що викликаний не-Heliobacter pylori, ушкодження шлунково-кишкового тракту або психотичного захворювання, викликаного нестероїдними протизапальними лікарськими засобами, або для загоєння ран, що включає обробку вказаного ссавця ефективною кількістю сполуки формули (І) або її фармацевтично прийнятної солі, сольвату або композиції; і (xv) деяких нових проміжних сполук, розкритих у даному описі. У прикладах і одержаннях, що слідують далі, «ТГФ» означає тетрагідрофуран, «ДМСО» означає диметилсульфоксид і «ТШХ» означає тонкошарову хроматографію. Наступні приклади ілюструють одержання сполук формули (І): Приклад 1 6-[(2,2-дифенілетил)аміно]-9-{(2R,3R,4S,5S)-5-[(етиламіно)карбоніл]-3,4-дигідрокситетрагідро-2-фураніл}N-(2-[({[2-(1-піперидиніл)етил]аміно}карбоніл)аміно]етил}-9Н-пурин-2-карбоксамід N-(2-аміноетил)-6-[(2,2-дифенілетил)аміно]-9-{(2R,3R,4S,5S)-5-[(етил-аміно)карбоніл]-3,4дигідрокситетрагідро-2-фураніл}-9Н-пурин-2-карбоксамід (Одержання 10) (90мг, 0,15моль) і N-[2-(1піперидиніл)етил]-1Н-імідазол-1-карбоксамід (Одержання 18) (36мг, 0,16моль) розчиняли у дихлорметані (3мл). Додавали толуол (4мл) та ізопропанол (1мл) і дихлорметан видаляли упарюванням при атмосферному тиску. Розчин, що залишився, нагрівали при кипінні зі зворотним холодильником протягом чотирьох годин. ТШХ-аналіз показав, що реакція не пройшла повністю, тому додатково додавали N-[2-(1-піперидиніл)етил]-1Німідазол-1-карбоксамід (25мг, 0,11моль) та нагрівання продовжували протягом чотирьох годин. Розчинник видаляли при зниженому тиску і залишок очищали колонковою хроматографією на силікагелі, елююючи сумішшю ди хлорметан:метанол:концентрований водний аміак (90:10:1, по об'єму). Фракції, що містять продукт, упарювали і одержану тверду речовину розтирали з діетиловим ефіром, фільтрували та сушили, одержуючи вказану у заголовку сполук у у вигляді білого порошку (60мг). 1 Н-ЯМР (400МГц, CDCl3) δ: 8,20 (1Η, с), 7,35-7,20 (10Н, м), 5,90 (1Н, м), 4,90-4,60 (4Н, м), 4,40 (2Н, м) , 3,60-3,00 (8Н, м), 2,45-2,25 (6Н, м), 1,60-1,40 (6Н, м), 1,00 (3Н, т). LRMS (терморозпилення): m/z [MH+] 729. Приклад 2 N-{2-[({[2-(діізопропіламіно)етил]аміно}карбоніл)аміно]етил}-6-|(2,2-дифенілетил)аміно]-9-{(2R,3R,4S,5S)-5[(етиламіно)карбоніл]-3,4-дигідрокси-тетрагідро-2-фураніл}-9Н-пурин-2-карбоксамід N-(2-аміноетил)-6-[(2,2-дифенілетил)аміно]-9-{(2R,3R,4S,5S)-5-[(етил-аміно)карбоніл]-3,4дигідрокситетрагідро-2-фураніл}-9Н-пурин-2-карбоксамід (Одержання 10) (90мг, 0,16моль) та N-[2(діізопропіламіно)етил]-1H-імідазол-1-карбоксамід (Одержання 19) (40мг, 0,17моль) розчиняли у дихлорметані (3мл). Додавали толуол (4мл) та ізопропанол (1мл) і дихлорметан видаляли упарюванням при атмосферному тиску. Розчин, що залишився, потім нагрівали при кипіння зі зворотним холодильником протягом чотирьох годин. ТШХ-аналіз показав, що реакція пройшла не повністю, тому додатково додавали N-[2(діізопропіламіно)етил]-1Н-імідазол-1-карбоксамід (30мг, 0,13моль) та нагрівання продовжували додатково протягом чотирьох годин. Розчинник видаляли при зниженому тиску і залишок очищали колонковою хроматографією на силікагелі, елююючи сумішшю дихлорметан:метанол:концентрований водний аміак (90:10:1, по об'єму), одержуючи вказану у заголовку сполук у у вигляді білої твердої речовини (60мг). 1 Н-ЯМР (400МГц, CDCl3+CD3OD) δ: 8,15 (1Н, с), 7,30-7,10 (10Н, м), 6,15 (1Н, м), 4,70-4,50 (3Н, м), 4,40-4,30 (3Н, м), 3,60-3,10 (6Н, м), 3,05-2,85 (4Н, м), 2,45 (2Н, м), 1,00-0,85 (15Н, м). LRMS (терморозпилення): m/z [MН+] 745. Приклад 3 9-[(2R,3R,4S,5R)-3,4-дигідрокси-5-(гідроксиметил)тетрагідро-2-фураніл]-6-[(2,2-дифенілетил)аміно]-Ν-{2[({[2-(1-піперидиніл)етил]аміно}карбоніл)аміно]етил}-9Н-пурин-2-карбоксамід N-(2-аміноетил)-9-[(2R,3R,4S,5R)-3,4-дигідрокси-5-(гідроксиметил)тетрагідро-2-фураніл]-6-[(2,2дифенілетил)аміно]-9Н-пурин-2-карбоксамід (Одержання 17) (90мг, 0,17моль) та N-[2-(1-піперидиніл)етил]-1Hімідазол-1-карбоксамід (Одержання 18) (40мг, 0,18моль) розчиняли у суміші толуолу (4мл) та ізопропанолу (1мл) і розчин нагрівали при кипінні зі зворотним холодильником протягом чотирьох годин. Розчинник видаляли при зниженому тиску і залишок очищали колонковою хроматографією на силікагелі, елююючи сумішшю ди хлорметан:метанол:концентрований водний аміак (85:15:1,5, по об'єму). Фракції, що містять продукт, упарювали і одержану тверду речовину розтирали с діетиловим ефіром, фільтрували та сушили, одержуючи вказану у заголовку сполук у у вигляді білого порошку (85мг). 1 Н-ЯМР (400МГц, CDCl3+CD3OD) δ: 7,95 (1Η, с), 7,35-7,15 (10Н, м), 5,35 (1Н, м), 4,85 (1Н, м), 4,40-4,20 (5Н, м), 4,00 (1Н, м), 3,80 (1Н, м), 3,60 (1Н, м), 3,50-3,30 (3Н, м), 3,10 (2Н, м), 2,35-2,15 (6Н, м), 1,50-1,30 (6Н, м). LRMS (терморозпилення): m/z [MH+] 688. Приклад 4 9-[(2R,3R,4S,5R)-3,4-дигідрокси-5-(гідроксиметил)тетрагідро-2-фураніл]-N-{2-[({[2(діізопропіламіно)етил]аміно}карбоніл)аміно]етил}-6-[(2,2-дифенілетил)аміно]-9Н-пурин-2-карбоксамід N-(2-аміноетил)-9-[(2R,3R,4S,5R)-3,4-дигідрокси-5-(гідроксиметил)тетрагідро-2-фураніл]-6-[(2,2дифенілетил)аміно]-9Н-пурин-2-карбоксамід (Одержання 17) (90мг, 0,17моль) та N-[2-(діізопропіламіно)етил]1Н-імідазол-1-карбоксамід (Одержання 19) (50мг, 0,19моль) розчиняли у суміші толуолу (4мл) та ізопропанолу (1мл) і розчин нагрівали при кипінні зі зворотним холодильником протягом чотирьох годин. Розчинник видаляли при зниженому тиску і залишок очищали колонковою хроматографією на силікагелі, елююючи сумішшю ди хлорметан:метанол:концентрований водний аміак (85:15:1,5, по об'єму). Фракції, що містять продукт, упарювали і одержану тверду речовину розтирали з діетиловим ефіром, фільтрували та сушили, одержуючи вказану у заголовку сполук у у вигляді білого порошку (85мг). 1 Н-ЯМР (400МГц, CDCl3+CD3OD) δ: 8,00 (1Н, с), 7,30-7,10 (10Н, м), 5,85 (1Н, м), 4,75 (1Н, м), 4,40-4,20 (4Н, м), 4,15 (1Н, м), 3,95 (1Н, м), 3,80 (1Н, м), 3,60-3,30 (4Н, м), 3,05-2,85 (4Н, м), 2,45 (2Н, м), 0,90 (12Н, д). LRMS (терморозпилення): m/z [MH+] 704. Приклад 5 6-[(2,2-дифенілетил)аміно]-9-((2R,3R,4S,5S)-5-[(етиламіно)карбоніл]-3,4-дигідрокситетрагідро-2-фураніл}N-(2-[({[2-(4-ізопропіл-1-піперидиніл)етил]аміно}карбоніл)аміно]етил}-9Н-пурин-2-карбоксамід Одержували з N-(2-аміноетил)-6-[(2,2-дифенілетил)аміно]-9-{(2R,3R,4S,5S)-5-[(етиламіно)карбоніл]-3,4дигідрокситетрагідро-2-фураніл}-9Н-пурин-2-карбоксаміду (Одержання 10) та N-[2-(4-ізопропіл-1шперидиніл)етил]-1Н-імідазол-1-карбоксаміду (Одержання 22) способом, аналогічним описаному у прикладі 1. 1 Н-ЯМР (400МГц, CD3OD/CDCl3) δ; 8,10 (1Н, с), 7,30-7,10 (10Н, м), 5,95 (1Н, д), 4,75 (1Н, ушир.с), 4,50-4,20 (5Н, м), 3,50-3,40 (2Н, м), 3,20 (1Н, м), 3,10 (2Н, м), 2,80 (2Н, м), 2,25 (2Н, м), 1,80 (2Н, м), 1,55 (2Н, м), 1,30 (1H, м), 1,10 (2Н, м), 0,95 (3Н, т), 0,90 (1Н, м), 0,80 (6Н, д). LRMS (терморозпилення): m/z [MH+] 772. Приклад 6 N-(2-{[((2-[циклопентил(ізопропіл)аміно]етил}аміно)карбоніл]аміно}етил)-6-[(2,2-дифенілетил)аміно]-9{(2R,3R,4S,3S)-5-[(етиламіно)карбоніл]-3,4-дигідрокси-тетрагідро-2-фураніл}-9Н-пурин-2-карбоксамід Одержували з N-(2-аміноетил)-6-[(2,2-дифенілетил)аміно]-9-{(2R,3R,4S,5S)-5-[(етиламіно)карбоніл]-3,4дигідрокситетрагідро-2-фураніл}-9Н-пурин-2-карбоксаміду (Одержання 10) і N-{2[циклопентил(ізопропіл)аміно]етил}-1Н-імідазол-1-карбоксаміду (Одержання 26) способом, аналогічним описаному у прикладі 1. 1 H-ЯМР (400МГц, CD3OD/CDCl3) δ: 8,15 (1Н, с), 7,35-7,15 (10Н, м), 6,10 (1Н, м), 4,70 (2Н, м), 4,55 (1Н, м), 4,40-4,30 (3Н, м), 3,60-2,90 (10Н, м), 2,60-2,40 (2Н, м), 1,70-1,20 (8Н, м), 1,00-0,90 (9Н, м). Приклад 7 N-(2-{[({2-[циклогексил(ізопропіл)аміно]етил}аміно)карбоніл]аміно}етил)-6-[(2,2-дифенілетил)аміно]9{(2R,3R,4S,5S)-5-[(етиламіно)карбоніл]-3,4-дигідрокси-тетрагідро-2-фураніл}-9Н-пурин-2-карбоксамід Одержували з N-(2-аміноетил)-6-[(2,2-дифенілетил)аміно]-9-{(2R,3R,4S,5S)-5-[(етиламіно)карбоніл]-3,4дигідрокситетрагідро-2-фураніл}-9Н-пурин-2-карбоксаміду (Одержання 10) та N-{2[циклогексил(ізопропіл)аміно]етил}-1Н-імідазол-1-карбоксаміду (Одержання 29) способом, аналогічним описаному у прикладі 1. 1 Н-ЯМР (400МГц, CD3OD/CDCl3) δ: 8,10 (1H, с), 7,30-7,10 (10Н, м), 6,05 (1Η, м), 4,70-4,55 (2Η, м), 4,45 (1Н, м), 4,40-4,25 (3Н, м), 3,60-2,90 (10Н, м), 2,60-2,40 (3Н, м), 1,75-1,60 (4Н, м), 1,50 (1Н, м), 1,20-1,05 (6Н, м), 1,000,90 (9Н, м). LRMS (терморозпилення): m/z [MH+] 786. Приклад 8 6-[(2,2-дифенілетил)аміно]-9-{(2R,3R,4S,5S)-5-[(етиламіно)карбоніл]-3,4-дигідрокситетрагідро-2-фураніл}N-(2-[({[1-(2-піридиніл)-4-піперидиніл]аміно}карбоніл)аміно]етил)-9Н-пурин-2-карбоксамід Одержували з N-(2-аміноетил)-6-[(2,2-дифенілетил)аміно]-9-{(2R,3R,4S,5S)-5-[(етиламіно)карбоніл]-3,4дигідрокситетрагідро-2-фураніл}-9Н-пурин-2-карбоксаміду (Одержання 10) та N-[1-(2-піридиніл)-4-піперидиніл]1H-імідазол-1-карбоксаміду (Одержання 30) способом, аналогічним описаному у прикладі 1. 1 Н-ЯМР (400МГц, CD3OD) δ; 8,40 (1Н, м), 8,00 (1Η, д), 8,05 (1Н, д), 7,45 (1H, м), 7,40-7,30 (4H, м), 7,25-7,20 (4Н, м), 7,10 (2Н, м), 6,70 (1Н, д), 6,55 (1Н, м), 6,10 (1Н, м), 4,50-4,35 (4Н, м), 4,00 (2Н, м), 3,65 (1Н, м), 3,50 (2Н, м), 3,4 (2Н, м), 3,30 (1Н, м), 3,25 (1Н, м), 2,85 (2Н, м), 1,80 (2Н, м), 1,30 (2Н, м), 1,00 (3Н, м). LRMS (терморозпилення): m/z [МH+] 778. Приклади 9-27 Сполуки наступних приведених у таблицях прикладів були одержані способом, аналогічним способу прикладу 1, з використанням відповідних аміну та імідазоліну як вихідних речовин. У таблиці 1 приведені структури сполук, а у таблиці 2 - аналітичні дані для кожної сполуки. Термін "н-Bu" у таблиці 1 означає н-бутил. Вихідний імідазолід для прикладів 13, 24 та 25 може бути одержаний способом, описаним у Monatsh. Chem., 88, 35 (1957). Вихідний імідазолід для прикладів 14 та 26 може бути одержаний так, як описано в J. Chem. Soc. Perkin Trans. 1, 11, 1205 (1996). Вихідний імідазолід для прикладу 15 може бути одержаний так, як описано в Justus LiebigS Ann. Chem., 648, 72 (1961). Таблиця 1 Таблиця 2 Приклад 28 (2S,3S,4R,5R)-5-{2-({(3R)-3-[({[2-діізопропіламіно)етил]аміно}карбоніл)аміно]піролідиніл}карбоніл)-6-[(2,2дифенілетил)аміно]-9Н-пурин-9-іл}-N-етил-3,4-дигідрокситетрагідро-2-фуранкарбоксамід Розчин 6-[(2,2-дифенілетил)аміно]-9-{(2R,3R,4S,5S)-5-[(етиламіно)карбоніл]-3,4-дигідрокситетрагідро-2фураніл}-9Н-пурин-2-карбонової кислоти (Одержання 39) (200мг, 0,37моль), N-[2-(діізопропіламіно)етил]-N'[(3R)-піролідиніл]сечовини (Одержання 44) (106мг, 0,41моль), гідрохлориду 1-(3-диметиламінопропіл)-3етилкарбодиіміду (79мг, 0,41моль) та 1-гідроксибензотриазолу (5мг, 0,037моль) у дихлорметані (5мл) перемішували при кімнатній температурі протягом 14 годин. Додавали воду (1мл) і відділяли органічний шар. Водну фазу ще екстрагували дихлорметаном (2´1мл) та об'єднані екстракти сушили над безводним сульфатом магнію. Розчинник упарювали при зниженому тиску і залишок очищали колонковою хроматографією на силікагелі, елююючи з використанням градієнтної системи дихлорметан: метанол концентрований водний аміак (90:10:1, по об'єму), замінюючи на суміш дихлорметан: метанол концентрований водний аміак (80:20:1, по об'єму). Після упарювання відповідних фракцій залишок розтирали з діетиловим ефіром, фільтрували та сушили, одержуючи цільову сполуку у вигляді білої твердої речовини, (0,1г, 35%). 1H-ЯМР (400МГц, CD3OD) δ: 8, 25 (1H, с), 7,30-7,10 (10Н, м), 5,95 (1H, м), 4,70 (1Н, м), 4,45 (2Н, м), 4,304,10 (4Н, м), 3,70-3,40 (4Н, м), 3,30-3,00 (7Н, м), 2,50 (2Н, м), 2,20 (2Н, м), 1,80 (1H, м), 1,10-0,90 (15Н, м). LRMS: m/z [MH +] 771. Приклад 29 (2S,3S,4R,5R)-5-{2-({(3S)-3[({[2-(діізопропіламіно)етил]аміно}карбоніл)аміно]піролідиніл}карбоніл)-6-[(2,2дифенілетил)аміно]-9Н-пурин-9-іл]-N-етил-3,4-дигідрокситетрагідро-2-фуранкарбоксамід Одержували з 6-[(2,2-дифенілетил)аміно]-9-{(2R,3R,4S,5S)-5-[(етил-аміно)карбоніл]-3,4дигідрокситетрагідро-2-фураніл}-9Н-пурин-2-карбонової кислоти (Одержання 39) та N-[2(діізопропіламіно)етил]-N'-[(3S)-піролідиніл]сечовини (Одержання 45) з використанням такого ж способу, як у прикладі 28. Вказану у заголовку сполук у одержували у вигляді білого порошку. 1 H-ЯМР (400МГц, CD3OD) δ: 8,25 (1Н, с), 7,30-7,10 (10Н, м), 5,95 (1Н, м), 4,70 (1Η, м), 4,45 (2Н, м), 4,304,10 (4Н, м), 3,80-3,60 (4Н, м), 3,10-2,90 (7Н, м), 2,55 (1Н, м), 2,40 (1Н, м), 2,30 (2Н, м), 1,85 (1Н, м), 1,60 (2Н, м), 1,10-0,90 (15Н,м). LRMS: m/z [M-H +] 769. Приклад 30 6-{[2,2-біс(3-метилфеніл)етил]аміно}-N-(2-[({[2-(діізопропіламіно)етил]аміно}карбоніл)аміно]етил}-9{(2R,3R,4S,5S)-5-[(етиламіно)карбоніл]-3,4-дигідрокситетрагідро-2-фураніл}-9Н-пурин-2-карбоксамід Розчин (2R,3R,4S,5S)-4-(бензоїлокси)-2-(6-{[2,2-біс(3-метилфеніл)етил]аміно}-2-йод-9Н-пурин-9-іл)-5[(етиламіно)карбоніл]тетрагідро-3-фуранілбензоату (Одержання 48) (200мг, 0,24моль), N-(2-аміноетил)-N'-[2(дизоііропіламіно)етил]сечовини (Одержання 52) (270мг, 1,18моль) і тетракіс(трифенілфосфін)паладію(0) (27мг, 0,024моль) у ТГФ (5мл) піддавали карбонілюванню при 60°С і 345Кпа в атмосфері монооксиду вуглецю протягом 14 годин. ТШХ-аналіз показав наявність цільового продукту поряд з речовиною, яка частково втратила захисні групи. Для досягнення повного видалення захисних бензоатних груп розчинник упарювали при зниженому тиску, залишок розчиняли у метанолі (10мл), додавали карбонат натрію (10мг) і суміш