Тіазолопіридинові сполуки, що модулюють сиртуїн

Реферат: У даному винаході представлені нові сполуки, що регулюють сиртуїн, і способи їх використання. Сполуки, що регулюють сиртуїн, можуть використовуватися для збільшення тривалості життя клітини й лікування і/або профілактики безлічі різних захворювань і порушень, включаючи, наприклад, захворювання або порушення, пов'язані зі старінням або стресом, діабет, ожиріння, нейродегенеративні захворювання, серцево-судинні захворювання, порушення згортання крові, запалення, рак і/або почервоніння обличчя, а також захворювання або порушення, перебіг яких може покращитися при підвищенні мітохондріальної активності. UA 104447 C2 (12) UA 104447 C2 Також представлені композиції, що містять сполуку, яка регулює сиртуїн, у комбінації з іншим терапевтичним агентом. UA 104447 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Посилання на родинні заявки Дана заявка встановлює пріоритет попередньої заявки на патент США № 61/203156, поданої 19 грудня 2008 р., зміст якої цілком включено в даний документ як посилання. Передумови винаходу Сімейство генів SIR (Silent Information Regulator) являє собою групу висококонсервативних генів, що є присутніми в організмах від архебактерій до вищих еукаріот. Білки SIR, що кодуються цими генами, задіяні в різних процесах - від регуляції сайленсингу генів до репарації ДНК. Білки, що кодуються генами сімейства SIR, мають висококонсервативний кислий коровий домен, що містить 250 амінокислот. До цього сімейства належить добре охарактеризований ген S. cerevisiae SIR2, що бере участь у сайленсинзі локусів HM, що містять інформацію, яка визначає тип спарювання дріжджів, теломерний ефект положення і старіння клітин. Білок дріжджів Sir2 належить до сімейства гістон-деацетилаз. Гомолог Sir2 у Salmonella tiphimurium, CobB, являє собою НАД (нікотинамід аденін динуклеотид)-залежну АДФ-рибозилтрансферазу. Білок Sir2 являє собою деацетилазу класу III, що використовує НАД у якості косубстрату. На відміну від інших деацетилаз, багато хто з яких залучені в сайленсинг генів, Sir2 нечуттєва до інгібіторів деацетилаз I і II класів, таких як трихостатин А (TSA). У результаті деацетилювання Sir2 ацетиллізину, тісно зв'язаного з гідролізом НАД, отримують нікотинамід і нову сполуку ацетил-АДФ-рибози. НАД-залежна деацетилазна активність Sir2 необхідна для його функцій, що зв'язують його біологічну роль із клітинним метаболізмом у дріжджів. Гомологи Sir2 у ссавців мають активність НАД-залежної гістондеацетилази. Більшість інформації, що проливає світло на функції, опосередковані Sir2, була отримана в дослідженнях, проведених на дріжджах. Біохімічні дослідження показали, що Sir2 здатний деацетилювати N-кінці гістонів H3 і H4, що приводить до утворення 1-О-ацетил-АДФ-рибози і нікотинаміду. Для штамів дріжджів, що містять додаткові копії SIR2, характерні підвищений сайленсинг рДНК і збільшена на 30 % тривалість життя. Нещодавно було показано, що додаткові копії гомолога SIR2 у C. elegans, sir2.1, і в D. melanogaster, dSir2, набагато збільшують тривалість життя цих організмів. Це припускає, що SIR2-залежний шлях передачі регуляторних сигналів, пов'язаних зі старінням, з'явився на ранніх стадіях еволюції і є еволюційно консервативним. На сьогоднішній день вважається, що гени Sir2 еволюціонували для поліпшення здоров'я організму і відповіді на стрес з метою збільшення шансів на виживання в несприятливих обставинах. У людини є сім Sir2-подібних генів (SIRT1-SIRT7), що включають консервативний каталітичний домен Sir2. SIRT1 являє собою ядерний білок, чия послідовність найбільш близька до послідовності Sir2. SIRT1 впливає шляхом деацетилювання на множинні мішені в клітині, включаючи пухлинний супресор p53, фактор клітинного сигналінгу NF-κB і транскрипційний фактор FOXO. SIRT3 являє собою гомолог SIRT1, консервативний серед прокаріот і еукаріот. Білок SIRT3 направляється в мітохондріальні кристи за допомогою унікального домена, розташованого на + N-кінці. SIRT3 володіє НАД -залежною протеїн-деацетилазною активністю і експресується повсюдно, особливо в метаболічно активних тканинах. Після переносу в мітохондрії, SIRT3, ймовірно, розщеплюється до меншої активної форми за допомогою пептидази, процесуючої мітохондріальний матрикс (MPP). Вже протягом 70 років відомо, що обмеження калорій поліпшує стан здоров'я і подовжує життя ссавців. Тривалість життя дріжджів, так само, як і багатоклітинних організмів, збільшується від утручань, подібних з обмеженням калорій, таких як низька глюкоза. Той факт, що тривалість життя дріжджів і мух, у яких відсутній ген SIR2, не збільшується в умовах обмеження калорій, доводить, що гени SIR2 опосередковують сприятливий вплив дієти з обмеженням калорій на стан здоров'я. Крім того, мутації, що послабляють активність глюкозореспонсивного цАМФ (аденозин-3’, 5’-монофосфату)-залежного шляху (PKA) збільшують тривалість життя клітин дикого типу, але не клітин мутантних за sir2 штамів, що вказує на ймовірну ключову роль SIR2 у передачі сигналів від обмеження калорій. Суть винаходу У даному винаході представлені нові сполуки, що регулюють сиртуїн, і способи їх використання. В одному аспекті, у даному винаході представлені сполуки, що регулюють сиртуїн, зі структурними формулами (I)-(VI), які докладно описані нижче. В іншому аспекті, у даному винаході представлені способи використання сполук, що регулюють сиртуїн, або композицій, що містять сполуки, що регулюють сиртуїн. У деяких утіленнях, сполуки, що регулюють сиртуїн, які підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, можуть використовуватися в різних терапевтичних цілях, включаючи, наприклад, збільшення 1 UA 104447 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 тривалості життя клітини і лікування і/або профілактику безлічі різних захворювань і порушень, включаючи, наприклад, захворювання або порушення, пов'язані зі старінням або стресом, діабет, ожиріння, нейродегенеративні захворювання, нейропатію, індуковану хіміотерапією, нейропатію, асоційовану з ішемічною подією, хвороби і/або порушення очей, серцево-судинне захворювання, порушення згортання крові, запалення і/або почервоніння обличчя і т.д. Сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, можуть також використовуватися для лікування захворювання або порушення в суб'єкта, перебіг може покращитися при підвищенні мітохондріальної активності, для поліпшення роботи м'язів, для підвищення рівня м'язового АТФ або для лікування або профілактики ушкоджень м'язової тканини, асоційованих з гіпоксією або ішемією. В інших утіленнях, сполуки, що регулюють сиртуїн, що знижують рівень і/або активність білка сиртуїну, можуть використовуватися в різних терапевтичних цілях, наприклад, підвищення чутливості клітин до стресу, стимуляції апоптозу, терапії раку, стимуляції апетиту і/або стимуляції набору ваги і т.д. Як докладно описано нижче, способи включають введення суб'єктові, що потребує подібного лікування, фармацевтично ефективної кількості сполуки, що регулює сиртуїн. У деяких аспектах, сполуки, що регулюють сиртуїн, можуть вводитися по-окремо або в комбінації з іншими сполуками, включаючи інші сполуки, що регулюють сиртуїн, або інші терапевтичні агенти. Докладний опис винаходу 1. Визначення При використанні в даному документі, наступні терміни і вираження мають значення, приведені нижче. Якщо не зазначено інше, усі технічні і наукові терміни, використані в даному документі, мають загальноприйняті значення, очевидні для фахівця в галузі техніки. Термін "агент" використовується в даному документі для позначення хімічної сполуки, суміші хімічних сполук, біологічної макромолекули (такої як нуклеїнова кислота, антитіло, білок або його частина, наприклад, пептид) або екстракту, отриманого з біологічних матеріалів, таких як клітини або тканини бактерій, рослин, грибків або тварин (особливо ссавців). Активність таких агентів може робити їх придатними в якості "терапевтичного агента", що представляє собою біологічно, фізіологічно або фармакологічно активну речовину (речовини), що впливає на суб'єкта локально або системно. Термін "біодоступний" у відношенні сполуки відомий з рівня техніки й означає форму сполуки, що дозволяє їй, або частині введеної кількості речовини, адсорбуватися, поглинатися або ставати фізіологічно доступною іншим способом для суб'єкта або пацієнта, що піддавався введенню. "Біологічно активна частина сиртуїну" означає частину білка сиртуїну, що володіє біологічною активністю, такою як здатність до деацетилювання. Біологічно активні частини сиртуїну можуть включати корові домени сиртуїнів. Біологічні активні частини SIRT1 з номером + доступу в GenBank NP_036370, що включають НАД -зв'язувальний домен і субстратзв'язувальний домен, наприклад, можуть включати без обмежень амінокислоти 62-293 номеру доступу в GenBank NP_036370, що кодуються нуклеотидами 237-932 номеру доступу в GenBank NM_012238. Цей регіон іноді називається коровим доменом. Інші біологічні активні частини SIRT1, також іноді називані коровими доменами, включають амінокислоти приблизно 261-447 номеру доступу в GenBank NP_036370, що кодуються нуклеотидами 834-1394 номеру доступу в GenBank NM_012238; амінокислоти приблизно 242-493 номеру доступу в GenBank NP_036370, що кодуються нуклеотидами 777-1532 номеру доступу в GenBank NM_012238; або амінокислоти приблизно 254-495 номеру доступу в GenBank NP_036370, що кодуються нуклеотидами 8131538 номеру доступу в GenBank NM_012238. Термін "тварини-компаньйони" відноситься до котів і собак. Термін "собака" ("собаки") використовуваний у даному документі, означає будь-якого представника виду Canis familiaris, що включає безліч різних порід. Термін "кіт" ("коти") означає котів, включаючи домашніх котів та інших членів сімейства котячих, роду Felis. "Діабет" означає високий вміст цукру в крові або кетоацидоз, а також хронічні, системні порушення обміну речовин, обумовлені тривалим високим вмістом цукру в крові або зниженням толерантності до глюкози. "Діабет" включає як I, так і II (неінсулінозалежний цукровий діабет, NIDDM) типи захворювання. Фактори ризику для діабету включають наступні фактори: обхват талії більше 40 дюймів для чоловіків або 35 дюймів для жінок, кров'яний тиск 130/85 мм рт. ст. або вище, тригліцериди більше 150 мг/дл, глюкоза в крові натще більше 100 мг/дл або ліпопротеїни високої щільності нижче 40 мг/дл у чоловіків або 50 мг/дл у жінок. Термін "ED50" означає міру ефективності дози, прийняту в рівні техніки. У деяких утіленнях, ED50 означає дозу препарату, що дає 50 % максимального результату або ефекту, або 2 UA 104447 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 альтернативно, доза, що дає заданий результат у 50 % суб'єктів або препаратів. Термін "LD50" означає міру смертельної дози, прийняту в рівні техніки. У деяких утіленнях, LD 50 означає дозу, що приводить до загибелі 50 % суб'єктів. Термін "терапевтичний індекс" прийнятий у рівні техніки й означає терапевтичний індекс лікарського препарату, обумовлений як LD 50/ED50. Термін "гіперінсулінемія" означає стан індивідуума, при якому рівень інсуліну в крові перевищує норму. Термін "стійкість до інсуліну" означає стан, при якому нормальна кількість інсуліну викликає знижену біологічну відповідь у порівнянні з біологічною відповіддю в суб'єкта, що не має стійкості до інсуліну. "Порушення стійкості до інсуліну", під час обговорення в даному документі, означає будь-яке захворювання або стан, що викликається або якому сприяє стійкість до інсуліну. Приклади включають: діабет, ожиріння, метаболічний синдром, синдроми стійкості до інсуліну, синдром Х, стійкість до інсуліну, високий кров'яний тиск, гіпертонію, високий рівень холестерину в крові, дисліпідемію, гіперліпідемію, атеросклеротичні захворювання, включаючи інсульт, захворювання коронарних артерій або інфаркт міокарда, гіпергліцемію, гіперінсулінемію і/або гіперпроінсулінемію, ослаблену толерантність до глюкози, уповільнене вивільнення інсуліну, діабетичні ускладнення, включаючи ішемічну хворобу серця, грудну жабу, застійну серцеву недостатність, інсульт, когнітивні функції при деменції, ретинопатію, периферійну нейропатію, нефропатію, гломерулонефрит, гломерулосклероз, нефротичний синдром, гіпертонічний нефросклероз, деякі типи раку (такі як рак матки, грудей, простати і кишечнику), ускладнення вагітності, порушення жіночого репродуктивного здоров'я (такі як нерегулярні менструації, безплідність, нерегулярні овуляції, полікістоз яєчників (PCOS)), ліподистрофію, порушення, що відносяться до холестерину, такі як жовчні камені, холецистит і холелітіаз, подагру, апное і дихальні проблеми, остеоартрит і втрата кісткової маси, наприклад, особливо остеопороз. Термін "сільськогосподарські тварини" означає одомашнених чотириногих тварин, що включають тварин, вирощуваних на м'ясо й інші побічні продукти, наприклад, велика рогата худоба, включаючи корів та інших представників роду Bos, свиней, включаючи домашню свиню й інших представників роду Sus, овець, включаючи овець та інших представників роду Ovis, домашніх кіз та інших представників роду Capra; одомашнених чотириногих тварин, яких розводять для особливих цілей, наприклад для використання в якості в'ючних тварин, наприклад, коней, включаючи домашніх коней та інших представників сімейства кінських, роду Equus. Термін "ссавець" відомий з рівня техніки, і типові ссавці включають людину, приматів, сільськогосподарських тварин (включаючи корів, свиней і т.д.), тварин-компаньйонів (наприклад, собак, котів і т.д.) і гризунів (наприклад, мишей і щурів). "Гладкі" індивідууми або індивідууми, що страждають ожирінням, звичайно мають індекс маси тіла (BMI) щонайменше 25 або вище. Ожиріння може бути або не бути асоційоване зі стійкістю до інсуліну. Терміни "парентеральне введення" і "вводити парентерально" відомі з рівня техніки й означають способи введення, відмінні від ентерального введення і місцевого нанесення, звичайно шляхом ін'єкції і включають без обмеження внутрішньовенну, внутрішньом'язову, внутрішньоартеріальну, інтратекальну, інтракапсулярну, інтраорбітальну, внутрішньосерцеву, внутрішньошкірну, внутрішньоочеревинну, черезтрахеальну, підшкірну, підкутикулярну, внутрішньосуглобну, субкапсулярну, субарахноїдальну, інтраспінальну та інтрастернальну ін'єкцію та інфузію. "Пацієнт", "суб'єкт", "індивідуум" або "реципієнт" означає людину або тварину, відмінну від людини. Термін "фармацевтично прийнятний носій" відомий з рівня техніки й означає фармацевтично прийнятний матеріал, композицію або наповнювач, такий як рідкий або твердий наповнювач, розріджувач, ексципієнт, розчинник або інкапсулюючий матеріал, що бере участь у переносі або транспорті будь-якої обговорюваної композиції або її компонент. Кожен носій повинний бути "прийнятним" у тім змісті, що він повинний бути сумісним з обговорюваною композицією і її компонентами і не бути шкідливим для пацієнта. Приклади матеріалів, що можуть слугувати фармацевтично прийнятними носіями, включають: (1) цукри, такі як лактоза, глюкоза, і сахароза; (2) крохмалі, такі як кукурудзяний крохмаль і картопляний крохмаль; (3) целюлоза і її похідні, такі як натрійкарбоксиметилцелюлоза, етилцелюлоза й ацетат целюлози; (4) порошок трагаканту; (5) солод; (6) желатин; (7) тальк; (8) ексципієнти, такі як олія какао і воски для супозиторіїв; (9) олії, такі як арахісова олія, бавовняна олія, сафлорова олія, кунжутна олія, маслинова олія, кукурудзяна олія і соєва олія; (10) гліколі, такі як пропіленгліколь; (11) поліоли, такі як гліцерин, сорбіт, маніт і поліетиленгліколь; (12) складні ефіри, такі як етилолеат і 3 UA 104447 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 етиллаурат; (13) агар; (14) буферні агенти, такі як гідроксид магнію і гідроксид алюмінію; (15) альгінова кислота; (16) вода, що не містить пірогенів; (17) ізотонічний розчин солі; (18) розчин Рінгера; (19) етиловий спирт; (20) розчини фосфатного буфера; та (21) інші нетоксичні сумісні субстанції, використовувані у фармацевтичних препаратах. Термін "профілактика" прийнятий у рівні техніки і при використанні стосовно стану, такого як локальний рецидив (наприклад, болю), захворювання, такого як раку, комплексу синдромів, такого як параліч серця або будь-якого іншого захворювання, вільно розуміється фахівцями в рівні техніки і включає введення композиції, що знижує частоту або віддаляючу виникнення симптомів захворювання у суб'єкта відносно суб'єкта, що не одержує композиції. Таким чином, профілактика раку включає, наприклад, зменшення числа ракових пухлин, що виявляються, у популяції пацієнтів, що одержують профілактичне лікування, у порівнянні з контрольною популяцією, що не одержує лікування, і/або відстрочку появи ракових пухлин, що виявляються, у популяції, що одержує лікування, у порівнянні з контрольною популяцією, наприклад, на статистично і/або клінічно значиму величину. Профілактика інфекції включає, наприклад, зменшення числа діагнозів інфекції в популяції, що одержує лікування, у порівнянні з контрольною популяцією і/або відстрочку появи симптомів інфекції в популяції, що одержує лікування в порівнянні з контрольною популяцією. Профілактика болю включає, наприклад, ослаблення, або альтернативно, відстрочку болючих відчуттів, що відчуваються суб'єктами в популяції, що одержує лікування, у порівнянні з контрольною популяцією. Термін "профілактичне" або "терапевтичне" лікування відоме з рівня техніки й означає введення лікарського препарату реципієнтові. Якщо препарат вводять до клінічного прояву небажаного стану (наприклад, захворювання або іншого небажано стану тварини-реципієнта), лікування є профілактичним, тобто, захищає реципієнта від розвитку небажаного стану, у той час як, якщо препарат вводять після прояву небажаного стану, лікування є терапевтичним (тобто, спрямовано на зменшення, поліпшення або підтримку існуючого небажаного стану або його побічних ефектів). Термін "такий, що не містить пірогенів", відноситься до композиції, означає композицію, що не містить пірогенів у кількості, достатній для прояву побічних ефектів (наприклад, роздратування, лихоманка, запалення, діарея, дихальна недостатність, ендотоксичний шок і т.д.) у суб'єкта, якому вводять композицію. Наприклад, у термін включаються композиції, що не містять або практично не містять ендотоксину, такого як, наприклад, ліпополісахарид (LPS). "Реплікативна тривалість життя" клітини означає кількість дочірніх клітин, що походять від однієї і тієї ж "материнської клітини". "Хронологічне старіння" або "хронологічна тривалість життя", означають час, протягом якого залишається життєздатною популяція клітин, що не діляться, позбавлених живильних речовин. "Збільшення тривалості життя клітини" або "подовження тривалості життя клітини" при вживанні у відношенні клітин чи організмів означає збільшення кількості дочірніх клітин, що походять від однієї клітини; підвищення здатності клітин або організмів протистояти стресу і ліквідувати ушкодження, наприклад, ДНК або білків; і/або підвищення здатності клітин або організмів виживати й існувати в живому стані довше у визначених умовах, наприклад, при стресі (наприклад, тепловий шок, осмотичний стрес, високоенергетичне опромінення, хімічний стрес, ушкодження ДНК, недостатній рівень солі, недостатній рівень азоту, або недостатній рівень живильних речовин). Тривалість життя може бути збільшена на приблизно 10 %, 20 %, 30 %, 40 %, 50 % або 60 % або між 20 % і 70 %, 30 % і 60 %, 40 % і 60 % або більше, використовуючи способи, описані в даному документі. "Сполука, що активує сиртуїн" означає сполуку, що підвищує рівень білка сиртуїну і/або підвищує щонайменше одну активність білка сиртуїну. У типовому втіленні, сполука, що активує сиртуїн, може підвищувати щонайменше одну біологічну активність білка сиртуїну на щонайменше приблизно 10 %, 25 %, 50 %, 75 %, 100 % або більше. Типові біологічні активності білка сиртуїну включають деацетилювання, наприклад, гістонів і p53; збільшення тривалості життя; підвищення стабільності геному; сайленсинг транскрипції; і регуляцію сегрегації окислених білків між материнською і дочірньою клітинами. "Білок сиртуїн" означає члена білкового сімейства сиртуїнових деацетилаз, або переважно сімейства sir2, що включає білок дріжджів Sir2 (номер доступу в GenBank P53685), білок С.elegans Sir-2.1 (номер доступу в GenBank NP_501912) і білки людини SIRT1 (номер доступу в GenBank NM_012238 і NP_036370 (або AF083106)) і SIRT2 (номер доступу в GenBank NM_012237, NM_030593, NP_036369, NP_085096 і AF083107). Інші члени сімейства включають чотири додаткових Sir2-подібних гени дріжджів, називаних "генами HST" (homologues of Sir two) HST1, HST2, HST3 і HST4, і п'ять інших людських гомологів, hSIRT3, hSIRT4, hSIRT5, hSIRT6 і hSIRT7 (Brachmann et al. (1995) Genes Dev. 9:2888 і Frye at al. (1999) BBRC 260:273). Кращі сиртуїни включають, ті, котрі більш близькі до SIRT1, тобто, hSIRT1 і/або Sir2, ніж до SIRT2, 4 UA 104447 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 наприклад, що включають щонайменше частину N-кінцевої послідовності, що присутня у SIRT1 і не присутня в SIRT2, як наприклад, SIRT3. "Білок SIRT1" означає члена сімейства sir2 сиртуїнових деацетилаз. В одному втіленні, білок SIRT1 включає білок дріжджів sir2 (номер доступу в GenBank P53685), білок С.elegans Sir-2.1 (номер доступу в GenBank NP_501912), білок людини SIRT1 (номер доступу в GenBank NM_012238 або NP_036370 (або AF083106)) і їх еквіваленти і фрагменти. В іншому втіленні, білок SIRT1 включає поліпептид, що містить послідовність, яка складається з або складається практично з амінокислотної послідовності, приведеної в GenBank за номерами доступу NP_036370, NP_501912, NP_085096, NP_036369 або P53685. Білки SIRT1 включають поліпептиди, що містять цілком або частково амінокислотну послідовність, приведену в GenBank за номерами NP_036370, NP_501912, NP_085096, NP_036369 або P53685; амінокислотну послідовність, приведену в GenBank за номерами NP_036370, NP_501912, NP_085096, NP_036369 або P53685 з 1 до приблизно 2, 3, 5, 7, 10, 15, 20, 30, 50, 75 або більше замін консервативних амінокислот; послідовність, ідентичну щонайменше на 60 %, 70 %, 80 %, 90 %, 95 %, 96 %, 97 %, 98 % або 99 % номерам доступу в GenBank NP_036370, NP_501912, NP_085096, NP_036369 або P53685 і їх функціональні фрагменти. Поліпептиди згідно із даним винаходом також включають гомологи (наприклад, ортологи і паралоги), варіанти або фрагменти номерів доступу в GenBank NP_036370, NP_501912, NP_085096, NP_036369 або P53685. При вживанні в даному документі, терміни "білок SIRT2", "білок SIRT3", "білок SIRT4", "білок SIRT5", "білок SIRT6" і "білок SIRT7", означають інші сиртуїнові деацетилази ссавців, наприклад, людини, гомологічні білкові SIRT1, особливо в області консервативного каталітичного домену довжиною приблизно 275 амінокислот. Наприклад, "білок SIRT3" означає члена сімейства сиртуїнових деацетилаз, гомологичного білкові SIRT1. В одному втіленні, білок SIRT3 включає людський білок SIRT3 (номер доступу в GenBank AAH01042, NP_036371 або NP_001017524) і мишачий білок SIRT3 (номер доступу в GenBank NP_071878), а також їх еквіваленти і фрагменти. В іншому втіленні, білок SIRT3 включає поліпептид, що містить послідовність, яка складається або практично складається з послідовності, приведеної в GenBank за номерами AAH01042, NP_036371, NP_001017524, NP_071878. Білки SIRT3 включають поліпептиди, що містять всю або частину амінокислотної послідовності, приведеної в GenBank за номерами AAH01042, NP_036371, NP_001017524, NP_071878; амінокислотну послідовність, приведену в GenBank за номерами AAH01042, NP_036371, NP_001017524, NP_071878, що містить від 1, доприблизно 2, 3, 5, 7, 10, 15, 20, 30, 50, 75 або більш замін консервативних амінокислот; амінокислотну послідовність, ідентичну щонайменше на 60 %, 70 %, 80 %, 90 %, 95 %, 96 %, 97 %, 98 % або 99 % номерам доступу в GenBank AAH01042, NP_036371, NP_001017524, або NP_071878; і її функціональні фрагменти. Поліпептиди згідно із даним винаходом також включають гомологи (наприклад, ортологи і паралоги), варіанти або фрагменти номерів доступу в GenBank AAH01042, NP_036371, NP_001017524, або NP_071878. В одному втіленні, білок SIRT3 включає фрагмент білка SIRT3, що отримується у результаті його розщеплення пептидазою, процесуючою мітохондріальний матрикс (MPP) і/або мітохондріальною проміжною пептидазою (MIP). Терміни "системне введення", "такий, що вводиться системно", "периферичне введення" і "що вводиться периферично" відомі з рівня техніки й означають введення обговорюваної композиції, терапевтичного або іншого матеріалу не прямо в центральну нервову систему таким чином, що він попадає в систему пацієнта й у такий спосіб піддається обміну речовин та інших подібних процесів. Використовуваний у даному документі термін "таутомер" добре відомий з рівня техніки й означає формальну міграцію атома водню, тобто, протону і переключення конфігурацій одинарного зв'язку і сусіднього подвійного зв'язку. При використанні в даному документі для опису сполуки або роду сполук, таутомер включає будь-яку частину сполуки або цілу сполуку, такі як єдина група сполуки, що заміщається, множинні групи сполуки, що заміщаються, або, наприклад, ціла сполука. Наприклад, таутомер сполуки, що включає гідроксил-заміщене піридинове кільце (А), являє собою сполуку, що включає кето-енольне заміщене кільце (B): 5 UA 104447 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 Термін "терапевтичний агент" відомий з рівня техніки й означає будь-яку хімічну речовину, що представляє собою біологічно, фізіологічно або фармакологічно активну субстанцію, що впливає на суб'єкт системно або локально. Термін також означає будь-яку субстанцію, використовувану для діагностування, лікування, полегшення, лікування або профілактики захворювання або для посилення бажаного фізичного або розумового розвитку і/або станів у тварини або людини. Термін "терапевтичний ефект" відомий з рівня техніки й означає локальний або системний ефект у тварин, особливо у ссавців, і особливо у людини, обумовлений фармакологічно активною субстанцією. Вираження "терапевтично ефективна кількість" означає кількість такої субстанції, що робить якийсь бажаний місцевий або системний ефект при розумному співвідношенні ризику і вигоди, доречній при будь-якому лікуванні. Терапевтично ефективна кількість такої субстанції варіює в залежності від суб'єкта і захворювання, що піддається лікуванню, ваги і віку суб'єкта, ступеня виразності захворювання, способу введення і т.п., що очевидно для фахівця в галузі техніки. Наприклад, деякі композиції, описані в даному документі, можуть вводитися в достатній кількості для досягнення бажаного ефекту при розумному співвідношенні ризику і вигоди, доречному при такому лікуванні. "Лікування" стану або захворювання означає як лікування, так і поліпшення щонайменше одного симптому стану або захворювання. Термін "ослаблення зору" відноситься до погіршеного зору, що найчастіше в результаті лікування (наприклад, хірургічної операції) піддається тільки частковому поліпшенню або не піддається поліпшенню взагалі. Особливо сильно ослаблений зір називається "сліпотою" або "втратою зору", що означає повну втрату зору, зір гірше 20/200, такий, що не піддається корекції за допомогою лінз, або поле зору діаметром менше 20 градусів (радіусом менше 10 градусів). 2. Регулятори сиртуїну В одному аспекті, у даному винаході представлені нові сполуки, що регулюють сиртуїн, для лікування і/або профілактики безлічі різних захворювань і порушень, включаючи, наприклад, захворювання або порушення, пов'язані зі старінням або стресом, діабет, ожиріння, нейродегенеративні захворювання, хвороби і/або порушення очей, серцево-судинні захворювання, порушення згортання крові, запалення, рак і/або почервоніння обличчя і т.д. Сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, можуть також використовуватися при лікуванні захворювання або порушення в суб'єкта, перебіг яких може покращитися при підвищенні мітохондріальної активності, для поліпшення роботи м'язів, для підвищення рівня м'язового АТФ або для лікування або профілактики ушкоджень м'язової тканини, асоційованих з гіпоксією або ішемією. Інші сполуки, описані в даному документі, можуть бути придатними для використання в складі фармацевтичної композиції і/або в одному або більш способів, описаних у даному документі. В одному втіленні, сполуки, що регулюють сиртуїн, згідно із даним винаходом описуються структурною формулою (I): або їх фармацевтично прийнятними солями; де: кільце А вибирається з: і 6 UA 104447 C2 5 10 ; де кільце А далі необов'язково заміщається; 1 R вибирається з -H або необов'язково заміщеної азот-вмісної гетероциклілметилової групи; 2 R вибирається в кожнім випадку з гало-, -CN, С1-С4 алкілу і фторзаміщеного С1-С2 алкілу; n вибирається з 0-5; 3 R вибирається з H, С1-С6 алкілу, С2-С6 алкенілу, С2-С6 алкінілу, С3-С8 циклоалкілу, гетероциклілу, фторзаміщеного С1-С2 алкілу, С1-С6 алкокси і гетероцикліл-С1-С6-алкілу, де коли 3 3 R являє собою алкіл, алкеніл або алкініл, R необов'язково заміняється на С1-С6 алкокси, або 3 3 коли R представляє собою гетероцикліл-С1-С6-алкіл, R необов'язково заміняється на С1-С6 алкіл або С1-С6 алкокси-С1-С6-алкіл. У деяких утіленнях, кільце А вибирається з необов'язково заміщених У деяких утіленнях, кільце А вибирається з необов'язково заміщених 15 20 25 30 35 40 і і де зірочка (*) означає частину кільця А, зв'язану з фенілом, а хвиляста лінія ( ) означає частину кільця А, зв'язану з С=О в сполуці, а n=0. 1 У деяких утіленнях, R вибирається з необов'язково заміщеного азот-вмісного гетероциклілметилу. У деяких таких утіленнях, азот-вмісна гетероциклілметильна група необов'язково містить другий гетероатом, обираний з азоту і кисню. Наприклад, гетероциклілметильна група може являти собою (необов'язково заміщену неароматичну гетероцикліл)метильну групу, таку як необов'язково заміщений морфолінометил, піролідинометил і піперидиноїлметил. Типові групи, що заміщають, включають С1-С6 алкіл і С1С6 алкокси-С1-С6 алкіл. 1 В інших утіленнях, R являє собою -H. 3 У деяких утіленнях, R вибирається з С1-С6 алкілу, С2-С6 алкенілу, С2-С6 алкінілу, 3 фторзаміщеного С1-С2 алкілу і гетероцикліл- С1-С6-алкілу, і коли R являє собою алкіл, алкеніл 3 3 або алкініл, R необов'язково заміняється на C1-C6 алкокси, або коли R являє собою 3 гетероцикліл-С1-С6-алкіл, R необов'язково заміняється на C1-C6 алкіл і C1-C6 алкокси-C1-C6 3 алкіл. У визначених утіленнях, R вибирається з C1-C6 алкокси-C1-C6 алкілу, C1-C6 алкокси-C1-C6 алкенілу, C1-C6 алкокси-С2-С6 алкінілу, C1-C6 алкокси-C1-C6 алкіл-гетероцикліл-C1-C6 алкілу, гетероцикліл-C1-C6 алкілу, C1-C6 алкіл-гетероцикліл-C1-C6 алкілу, гетероцикліл-C1-C6 алкілу, фторзаміщеного С1-С2 алкілу і С1-С6 алкілу. 3 В інших утіленнях, R являє собою -H. У деяких утіленнях, n=0. 2 У деяких утіленнях, n=1, 2 або 3, а R вибирається незалежно в кожнім випадку з гало- і фторзаміщеного С1-С2 алкілу. 1 2 У деяких утіленнях, R структурної формули (I) являє собою водень, R являє собою водень, 3 3 а R вибирається з будь-якого значення R , приведеного для структурної формули (I). В інших 1 утіленнях, R структурної формули (I) являє собою азот-вмісну гетероциклілметильну групу, що 2 необов'язково містить другий гетероатом, обираний з азоту і кисню, R являє собою водень, а 3 3 R вибирається з будь-якого значення R , приведеного для структурної формули (I). У деяких утіленнях структурної формули (I), n=0, сполука описується структурною формулою (Ia): 7 UA 104447 C2 або її фармацевтично прийнятною сіллю, де: кільце А вибирається з і 1 R вибирається з водню, і 3 R вибирається з водню, метоксипропілу, метоксипроп-1-інілу, 5 і 1 3 і щонайменше один з R або R включає азот-вмісну гетероциклільну частину. Деякі сполуки, описувані структурною формулою (I), описуються структурною формулою (II): 10 1 (I). 15 20 25 3 або її фармацевтично прийнятною сіллю, де R і R описані вище для структурної формули 1 1 У деяких утіленнях, R являє собою водень. В інших утіленнях, R являє собою азот-вмісну гетероциклілметильну групу, що необов'язково містить другий гетероатом, обираний з азоту і кисню, таку як (необов'язково заміщену неароматичну гетероцикліл)метильну групу. Приклади таких груп включають: і 3 У деяких утіленнях, R вибирається з С1-С6 алкілу, С2-С6 алкенілу, С2-С6 алкінілу, 3 фторзаміщеного С1-С2 алкілу і гетероцикліл-С1-С6-алкілу, і коли R являє собою алкіл, алкеніл 3 3 або алкініл, R необов'язково заміняється на C1-C6 алкокси, або коли R являє собою 3 гетероцикліл-С1-С6-алкіл, R необов'язково заміняється на C1-C6 алкіл або C1-C6 алкокси-C1-C6 3 алкіл. У визначених утіленнях, R вибирається з C1-C6 алкокси-C1-C6 алкілу, C1-C6 алкокси-C1-C6 алкенілу, C1-C6 алкокси-С2-С6 алкінілу, C1-C6 алкокси-C1-C6 алкіл-гетероцикліл-C1-C6 алкілу, гетероцикліл-C1-C6 алкілу, C1-C6 алкіл-гетероцикліл-C1-C6 алкілу, гетероцикліл-C1-C6 алкілу, фторзаміщеного С1-С2 алкілу і С1-С6 алкілу. 8 UA 104447 C2 1 5 3 У деяких утіленнях, R структурної формули (II) являє собою водень, а R вибирається з 3 1 будь-якого значення R , приведеного для структурної формули (II). В інших утіленнях, R структурної формули (II) являє собою азот-вмісну гетероциклілметильну групу, що 3 необов'язково містить другий гетероатом, обираний з азоту і кисню, а R вибирається з будь3 якого значення R , приведеного для структурної формули (II). 1 У деяких утіленнях, R структурної формули (II) вибирається з 3 і водню; R вибирається з водню, метоксипропілу, метоксипроп-1-інілу, 10 і 1 3 і щонайменше один з R або R включає азот-вмісну гетероциклільну частину. Деякі сполуки, описувані структурною формулою (II), описуються структурною формулою (III): 15 або їх фармацевтично прийнятними солями, де R описаний вище для структурної формули 3 (I). У деяких утіленнях, R вибирається з: 3 -CF3 і CH3. 20 У деяких утіленнях структурної формули (III) R 3 вибирається з водню, і . 3 У більш конкретному втіленні структурної формули (III), R являє собою Деякі сполуки, описувані структурною формулою (I), описуються структурною формулою (IV): 9 UA 104447 C2 1 5 10 15 20 3 або їх фармацевтично прийнятними солями, де R і R описані вище для структурної формули (I). 1 1 У деяких утіленнях, R являє собою водень. В інших утіленнях, R являє собою азот-вмісну гетероциклілметильну групу, що необов'язково містить другий гетероатом, обираний з азоту і кисню, таку як (необов'язково заміщена неароматична гетероцикліл)метильна група. Приклади 1 таких груп R включають: і 3 У деяких утіленнях, R вибирається з С1-С6 алкілу, С2-С6 алкенілу, С2-С6 алкінілу, 3 фторзаміщеного С1-С2 алкілу і гетероцикліл-С1-С6-алкілу, і коли R являє собою алкіл, алкеніл 3 3 або алкініл, R необов'язково заміняється на C1-C6 алкокси, або коли R являє собою 3 гетероцикліл-С1-С6-алкіл, R необов'язково заміняється на C1-C6 алкіл і С1-С6 алкокси-С1-С6 3 алкіл. У визначених утіленнях, R вибирається з С1-С6 алкілу, фторзаміщеного С1-С2 алкілу, гетероцикліл-С1-С6 алкілу і С1-С6 алкокси-С1-С6 алкіл-гетероцикліл-С1-С6 алкілу. 1 3 У деяких утіленнях, R структурної формули (IV) являє собою водень, а R вибирається з 3 1 будь-якого значення R , приведеного для структурної формули (IV). В інших утіленнях, R структурної формули (IV) являє собою азот-вмісну гетероциклілметильну групу, що 3 необов'язково містить другий гетероатом, обираний з азоту і кисню, а R вибирається з будь3 якого значення R , приведеного для структурної формули (IV). Деякі сполуки, описувані структурною формулою (I), описуються структурною формулою (V): 1 3 або їх фармацевтично прийнятними солями, де R і R описані вище для структурної формули (I). 1 У деяких аспектах, R структурної формули (V) являє собою 25 3 У деяких аспектах, R структурної формули (V) вибирається з -CH3 і -CF3. Деякі сполуки, описувані структурною формулою (I), описуються формулою (VI): 10 UA 104447 C2 1 3 або їх фармацевтично прийнятними солями, де R і R описані вище для структурної формули (I). 1 У деяких утіленнях для сполук, описуваних структурною формулою (VI), R вибирається з 5 10 15 20 25 30 35 водню, і 3 R вибирається з водню, -CH3, -CF3, метоксипропілу, метоксипроп-1-інілу, і 1 3 і щонайменше один з R і R включає азот-вмісну насичену гетероциклільну частину. 1 У деяких утіленнях, R структурної формули (VI) включає азот-вмісний насичений 1 гетероциклільний компонент. У більш конкретних аспектах, R структурної формули (VI) вибирається з і 3 У деяких утіленнях, R структурні формули (VI) вибирається з водню, -CF3 і -CH3. У більш 3 конкретному аспекті, R структурної формули (VI) являє собою водень. У деяких аспектах, сполука, що має будь-яку зі структур (I)-(VI), являє собою вільну основу. Сполуки згідно із даним винаходом, включаючи нові сполуки згідно із даним винаходом, можуть також використовуватися в способах, описаних у даному документі. Сполуки, що регулюють сиртуїн, згідно із даним винаходом, переважно впливають на рівень і/або активність білка сиртуїну, особливо на деацетилазну активність білка сиртуїну. Окремо або на додаток до вищеописаних властивостей, деякі сполуки, що регулюють сиртуїн, згідно із даним винаходом практично не мають однієї або більше наступних активностей: інгібування PI3-кінази, інгібування альдоредуктази, інгібування тирозинкінази, трансактивація тирозинкінази EGFR, розширення коронарних судин або спазмолітичної активності при концентрації сполуки, достатньої для зміни деацетилазної активності білка сиртуїну (наприклад, такого як білок SIRT1 і/або SIRT3). Алкільна група являє собою цілком заміщений неароматичний вуглеводень із прямим або розгалуженим ланцюгом. Звичайно алкільна група з прямим або розгалуженим ланцюгом містить від 1 до 20 атомів вуглецю, переважно від 1 до 10. Приклади алкільних груп із прямим і розгалуженим ланцюгом включають: метил, етил, н-пропіл, ізопропіл, н-бутил, сек-бутил, тертбутил, пентил, гексил, пентил і октил. C1-С4 алкільна група з прямим або розгалуженим ланцюгом також називається "нижчою алкільною" групою. Терміни алкеніл і алкініл означають ненасичені аліфатичні групи аналогічні за довжиною і можливими замінами до алкільних груп, описаних вище, але містять щонайменше один подвійний або потрійний зв'язок відповідно. Термін алкоксил або алкокси, уживаний у даному документі, означає алкільну групу, до якої приєднаний кисневий радикал. Типові алкоксил-групи включають метокси, етокси, терт-бутокси і т.п. 11 UA 104447 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Циклоалкільна група являє собою цілком насичений циклічний вуглеводень. Звичайно циклоалкільна група містить від 3 до 10 атомів вуглецю, більш звичайно від 3 до 8 атомів вуглецю. Гетероцикли включають 4-8-членні моноциклічні і 8-12-членні біциклічні кільця, що містять один або більше гетероатомів, обираних з, наприклад, атомів N, O і S. У деяких утіленнях, гетероциклічна група вибирається з насичених, ненасичених або ароматичних. У насиченому гетероциклі, атоми гетероциклу зв'язані один з одним одинарними зв'язками. Фторзаміщені включають від одного замісника-фтору до перфторзаміщення. Типові фторзаміщені C1-C2 алкіли включають -CFH2, -CF2H, -CF3, -CH2CH2F, -CH2CHF2, -CHFCH3, CF2CHF2. Перфторзаміщені С1-С2 алкіл, наприклад, включають -CF3 і -CF2СF3. Підходящі замісники для гетероциклільної або гетероциклілметильної групи включають -OH, a a a a a a галоген (-Br, -Cl, -I і -F), -OR , -O-COR , -COR , -C(O)R , -CN, -NO2, -COOH, -COOR , -OCO2R , a b a b a a b a a C(O)NR R , -OC(O)NR R , -SO3H, -NH2, -NHR , -N(R R ), -COOR , -CHO, -CONH2, -CONHR , a b a a a b CON(R R ), -NHCOR , -NRCOR , -NHCONH2, -NHCONRΗ, -NHCON(R R ), -NROCONH2, c a c a b a a b NR CONR H, -NR CON(R R ), -C(=NH)-NH2, -C(=NH)-NHR , -C(=NH)-N(R R ), -C(=NRC)-NH2, c a c a b a a b C(=NR )-NHR , -C(=NR )-N(R R ), -NH-C(=NH)-NH2, -NH-C(=NH)-NHR , -NH-C(=NH)-N(R R ), -NHc a c a b d d a C(=NRC)-NH2, -NH-C(=NR )-NHR , -NH-C(=NR )-N(R R ), -NR H-C(=NH)-NH2, -NR -C(=NH)-NHR , d a b d c d c a d c a b -NR -C(=NH)-N(R R ), -NR -C(=NR )-NH2, -NR -C(=NR )-NHR , -NR -C(=NR )-N(R R ), -NHNH2, a a b a a b a a b c a b NHNHR , -NHR R , -SO2NH2, -SО2NHR , -SО2NR R , -CH=CHR , -CH=CR R , -CR =CR R , c a c a b a a a CR =CHR , -CR =CR R , -CCR , -SH, -SOkR (k=0, 1 або 2), -S(O)kOR (k=0, 1 або 2) і -NHa d C(=NH)-NH2. Кожний з R -R являє собою необов'язково заміщену групу, незалежно обирану з аліфатичної, бензилової або ароматичної групи, переважно алкільна, бензилова або арильна a d група. Необов'язкові замісники для R -R вибираються з NH2, NH(C1-4 аліфатичної), N(C1-4 аліфатичної)2, галогену, C1-4 аліфатичної, OH, O(C1-4 аліфатичної), NO2, CN, CO2H, CO2(C1-4 аліфатичної), O(галоC1-4 аліфатичної), або галоС1-4 аліфатичної, де кожна з перерахованих a b вище C1-4 аліфатичних груп є незаміщеною. Крім того, -NR R у сукупності також можуть утворювати заміщену або незаміщену неароматичну гетероциклічну групу. Заміщена аліфатична або заміщена арильна групи можуть включати більше одного замісника. У даному винаході розглядаються тільки комбінації замісників і перемінних, що приводять до утворення стабільних сполук. Використовуваний у даному документі термін "стабільний" означає сполуки, що володіють стабільністю, достатньою для їх виробництва, і зберігають свою цілісність протягом періоду часу, достатнього для їхнього використання з метою, описаною нижче. Сполуки, що розкриваються в даному документі, також включають частково або цілком дейтеровані варіанти. У деяких утіленнях, дейтеровані варіанти можуть використовуватися для вивчення кінетики. Фахівець в галузі техніки може вибирати положення атомів дейтерію. Даний винахід також включає солі, особливо фармацевтично прийнятні солі, сполук, що регулюють сиртуїн, описані у даному документі. Сполуки згідно із даним винаходом, що мають досить кислу, досить лужну, або обидві функціональні групи, можуть реагувати з визначеними неорганічними основами і неорганічними й органічними кислотами з утворенням солей. Альтернативно, сполуки, що несуть заряд, такі як такі, що містять четвертинний азот, можуть утворювати сіль з підходящим іоном протилежного заряду (наприклад, галід, такий як бромід, хлорид або фторид, особливо бромід). Кислоти, звичайно використовувані для утворення солей з кислотами, являють собою неорганічні кислоти, такі як соляна кислота, бромистоводнева кислота, йодистоводнева кислота, сірчана кислота, фосфорна кислота і т.д., і органічні кислоти, такі як птолуенсульфонова кислота, метансульфонова кислота, щавелева кислота, пбромфенілсульфонова кислота, вугільна кислота, бурштинова кислота, лимонна кислота, бензоєва кислота, оцтова кислота і т.д. Приклади таких солей включають сульфат, піросульфат, бісульфат, сульфіт, бісульфіт, фосфат, однозаміщений фосфат, двозаміщений фосфат, метафосфат, пірофосфат, хлорид, бромід, йодид, ацетат, пропіонат, деканоат, каприлат, акрилат, форміат, ізобутират, капроат, гептаноат, пропіолат, оксалат, малонат, сукцинат, суберат, себакат, фумарат, малеат, бутин-1,4-діоат, гексин-1,6-діоат, бензоат, хлорбензоат, метилбензоат, динітробензоат, гідроксибензоат, метоксибензоат, фталат, сульфонат, ксиленсульфоат, фенілацетат, фенілпропіонат, фенілбутират, цитрат, лактат, гамма-гідроксибутират, гліколат, тартрат, метансульфонат, пропансульфонат, нафтален-1сульфонат, нафтален-2-сульфонат, манделат і т.д. Солі, що утворюються при додаванні основ, включають солі, що утворюються при додаванні неорганічних основ, таких як амоній або луги або гідроксиди, карбонати, бікарбонати лужноземельних металів і т.д. Таким чином, основи, придатні для одержання солей згідно із 12 UA 104447 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 даним винаходом, включають гідроксид натрію, гідроксид калію, гідроксид амонію, гідроксид кальцію і т.д. Відповідно до іншого втілення, у даному винаході представлені способи одержання вищезгаданих сполук, що регулюють сиртуїн. Ці сполуки можуть бути синтезовані за допомогою загальноприйнятих технік. Крім того, такі сполуки можна легко синтезувати з доступних вихідних матеріалів. Трансформації і методології хімії синтезу, використовувані для синтезу сполук, що регулюють сиртуїн, описані в даному документі, відомі з рівня техніки і включають, наприклад, описані в R. Larock, Comprehensive Organic Transformations (1989); T. W. Greene і P. G. M. Wuts, Protective Groups in Organic Synthesis, 2-і изд. (1991); L. Fieser і M. Fieser, Fieser and Fіеsеr's Reagents for Organic Synthesis (1994); і Encyclopedia of Reagents for Organic Synthesis під ред. L. Paquette (1995). У типовому втіленні, сполука, що регулює сиртуїн, може проходити через цитоплазматичну мембрану клітини. Наприклад, сполука може мати проникність для клітини щонайменше 20 %, 50 %, 75 %, 80 %, 90 % або 95 %. Сполуки, що регулюють сиртуїн, описані в даному документі, можуть також мати одну або більше наступних властивостей: сполука може бути практично не токсична для клітини або суб'єкта; сполука, що впливає на сиртуїн, може являти собою органічну молекулу або малу молекулу масою не більш 2000 а.м.е., не більш 1000 а.м.е.; сполука може мати час напівжиття в нормальних атмосферних умовах щонайменше приблизно 30 днів, 60 днів, 120 днів, 6 місяців або 1 рік; сполука, що впливає на сиртуїн, може бути стабильніша в розчині, ніж ресвератрол, щонайменше на 50 %, у 2 рази, 5 разів, 10 разів, 30 разів, 50 разів або 100 разів; сполука, що впливає на сиртуїн, може викликати деацетилювання фактора репарації ДНК Ku70; сполука, що впливає на сиртуїн, може викликати деацетилювання Rel/p65; сполука може підвищувати швидкість обміну речовин у клітині і підвищувати чутливість клітин до апоптозу, індукованого TNF. У деяких утіленнях, сполука, що регулює сиртуїн, практично не має активності, що інгібує гістон деацетилазу (HDACs) класу I, HDAC класу II, або HDAC I і II у концентраціях (наприклад, in vivo), ефективно регулюючих деацетилазну активність сиртуїну. Наприклад, у кращих утіленнях сполука, що впливає на сиртуїн, являє собою сполуку, що активує сиртуїн, і вибирається так, щоб EC50 для активації деацетилазної активності сиртуїну була щонайменше в 5 разів менше, ніж EC50 для інгібування HDAC I і/або HDAC II, більш переважно, щонайменше в 10 разів, 100 разів або навіть у 1000 разів менше. Способи оцінки активності HDAC I і/або HDAC II добре відомі з рівня техніки, а набори для проведення таких тестів маються в продажі. Див., наприклад, BioVision, Inc (адреса в Інтернету biovision.com) і Thomas Scientific (Swedesboro, NJ; адреса в Інтернету tomassci.com). У деяких утіленнях, сполука, що впливає на сиртуїн, практично не здатна регулювати гомологи сиртуїну. В одному втіленні, активатор людського білка сиртуїну практично не здатний активувати білок сиртуїн нижчих еукаріот, особливо дріжджів або людських патогенів, у концентраціях (наприклад, in vivo) ефективних для активування деацетилазної активності людського сиртуїну. Наприклад, сполука, що впливає на сиртуїн, може вибиратися так, щоб EC50 для активації деацетилазної активності людського сиртуїну, такого як SIRT1 і/або SIRT3, була щонайменше в 5 разів менше, ніж EC50 для активації сиртуїну дріжджів, такого як Sir2 (таких як Candida, S. Cerevisiae і.т.д.) більш переважно, щонайменше в 10 разів, 100 разів або навіть у 1000 разів менше. В іншому втіленні, інгібітор білка сиртуїну нижчих еукаріот, особливо дріжджів або людських патогенів, практично не здатний інгібувати людський білок сиртуїн у концентраціях (наприклад, in vivo) ефективних для інгібування деацетилазної активності сиртуїну нижчих еукаріот. Наприклад, сполука, що інгібує сиртуїн, може вибиратися так, щоб IC50 для інгібування деацетилазної активності людського сиртуїну, такого як SIRT1 і/або SIRT3, була щонайменше в 5 разів менше, ніж IC50 для інгібування сиртуїну дріжджів, такого як Sir2 (таких як Candida, S. Cerevisiae і.т.д.), більш переважно, щонайменше в 10 разів, 100 разів або навіть у 1000 разів менше. У деяких утіленнях, сполука, що впливає на сиртуїн, може бути здатною регулювати один або більше гомологів білка сиртуїну, таких як, наприклад, один або більш людських SIRT1, SIRT2, SIRT3, SIRT4, SIRT5, SIRT6 або SIRT7. В одному втіленні, сполука, що регулює сиртуїн, здатна регулювати як білок SIRT1, так і білок SIRT3. В інших утіленнях, регулятор SIRT1 практично не здатний регулювати інші гомологи білка сиртуїну, такі як, наприклад, один або більш людських SIRT2, SIRT3, SIRT4, SIRT5, SIRT6 або SIRT7, у концентраціях (наприклад, in vivo) ефективних для регулювання деацетилазної активності людського SIRT1. Наприклад, сполука, що регулює сиртуїн, може вибиратися так, 13 UA 104447 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 щоб ЕD50 для регулювання деацетилазної активності людського SIRT1, була щонайменше в 5 разів менше, ніж ЕD50 для регулювання одного або більше людських SIRT2, SIRT3, SIRT4, SIRT5, SIRT6 або SIRT7, більш переважно, щонайменше в 10 разів, 100 разів або навіть у 1000 разів менше. В одному втіленні, регулятор SIRT1 практично не здатний регулювати білок SIRT3. В інших утіленнях, регулятор SIRT3 практично не здатний регулювати інші гомологи білка сиртуїну, такі як, наприклад, один або більше людських SIRT1, SIRT2, SIRT4, SIRT5, SIRT6 або SIRT7, у концентраціях (наприклад, in vivo) ефективних для регулювання деацетилазної активності людського SIRT3. Наприклад, сполука, що регулює сиртуїн, може вибиратися так, щоб ЕD50 для регулювання деацетилазної активності людського SIRT3, була щонайменше в 5 разів менше, ніж ЕD50 для регулювання одного або більше людських SIRT1, SIRT2, SIRT4, SIRT5, SIRT6 або SIRT7, більш переважно, щонайменше в 10 разів, 100 разів або навіть у 1000 разів менше. В одному втіленні, регулятор SIRT3 практично не здатний регулювати білок SIRT1. У деяких утіленнях, сполука, що регулює сиртуїн, може мати спорідненість зв'язування з -9 -10 -11 -12 білком сиртуїном, рівну приблизно 10 М, 10 М, 10 М, 10 М або нижче. Сполука, що регулює сиртуїн, може знижувати (активатор) або підвищувати (інгібітор) вихідну Km білка сиртуїну до його субстрату або НАД+ (або іншого кофактору) щонайменше в 2, 3, 4, 5, 10, 20, 30, 50 або 100 разів. У деяких утіленнях, значення Km визначають за допомогою мас-спектрометричного аналізу, описаного в даному документі. Кращі активуючі сполуки зменшують Km сиртуїну до його субстрату або кофактору в більшому ступені, ніж ресвератрол у близькій концентрації або зменшують Km сиртуїну до його субстрату або кофактору порівнянну з ресвератролом у більш низькій концентрації. Сполука, що регулює сиртуїн, може підвищувати Vmax білка сиртуїну щонайменше в 2, 3, 4, 5, 10, 20, 30, 50 або 100 разів. Сполука, що регулює сиртуїн, може мати ED50 регуляції деацетилазної активності білка SIRT1 і/або SIRT3 менш приблизно 1 нМ, менш приблизно 10 нМ, менш приблизно 100 нМ, менш приблизно 1 мкМ, менш приблизно 10 мкМ, менш приблизно 100 мкМ, або приблизно 1-10 нм, приблизно 10-100 нм, приблизно 0,1-1 мкМ, приблизно 1-10 мкМ, або приблизно 10-100 мкМ. Сполука, що регулює сиртуїн, може змінювати деацетилазну активність білка SIRT1 і/або SIRT3 щонайменше в 5, 10, 20, 30, 50 або 100 разів, за даними клітинного тесту або тесту, заснованого на клітинах. Сполука, що активує сиртуїн, може індукувати деацетилазну активність білка сиртуїну щонайменше на приблизно 10 %, 30 %, 50 %, 80 %, у 2 рази, у 5 разів, у 10 разів, у 50 разів або в 100 разів у порівнянні з такою ж концентрацією ресвератролу. Сполука, що регулює сиртуїн, може мати ED 50 регуляції SIRT5 щонайменше в 10 разів, 20 разів, 30 разів або 50 разів вище, ніж ED 50 регуляції SIRT1 і/або SIRT3. 3. Приклади використання У деяких аспектах, у даному винаході представлені способи регуляції рівня і/або активності білка сиртуїну і способи їх використання. У деяких утіленнях, у даному винаході представлені способи використання сполук, що регулюють сиртуїн, де сполуки, що регулюють сиртуїн, активують білок сиртуїн, тобто підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну. Сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, можуть використовуватися в різних терапевтичних цілях, включаючи, наприклад, збільшення тривалості життя клітини і лікування і/або профілактику безлічі різних захворювань і порушень, включаючи, наприклад, захворювання або порушення, пов'язані зі старінням або стресом, діабет, ожиріння, нейродегенеративні захворювання, серцево-судинні захворювання, порушення згортання крові, запалення, рак і/або почервоніння обличчя і т.д. Способи включають введення суб'єктові, що потребує введення фармацевтично ефективної кількості речовини, що регулює сиртуїн, наприклад, речовини, що активує сиртуїн. Не бажаючи обмежуватися якою-небудь однією теорією, вважається, що активатори згідно із даним винаходом можуть взаємодіяти із сиртуїном в одному і тому місці білка сиртуїну (наприклад, активний центр або положення, що впливає на Km або Vmax активного центра). Вважається, що тому деякі класи активаторів та інгібіторів сиртуїну можуть володіти значною структурною подібністю. У деяких утіленнях, сполуки, що регулюють сиртуїн, описані в даному документі, можуть прийматися по-окремо або в комбінації з іншими сполуками. В одному втіленні, суб'єктові, що потребує введення, може вводитися суміш двох або більше сполук, що регулюють сиртуїн. В іншому втіленні, сполука, що регулює сиртуїн, що підвищує рівень і/або активність білка сиртуїну, може вводитися з одною або більше наступними сполуками: ресвератрол, бутеїн, фісетин, піцеатаннол або кверцетин. У типовому втіленні, сполука, що регулює сиртуїн, що підвищує рівень і/або активність білка сиртуїну, може вводитися в комбінації з нікотиновою кислотою. В іншому втіленні, сполука, що регулює сиртуїн, що знижує рівень і/або активність 14 UA 104447 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 білка сиртуїну, може вводитися з одною або більше наступними сполуками: нікотинамід (NAM); сурамін; NF023 (антагоніст G-білків); NF279 (антагоніст пуринергічних рецепторів); тролокс (6гідрокси-2,5,7,8-третраметилхроман-2-карбоксикислота); (-)-епігаллокатехін (гідроксильні групи в положеннях 3,5,7,3',4',5'); (-)-епігаллокатехін галлат (гідроксильні групи в положеннях 5,7,3',4',5' і складний ефір галлової кислоти в положенні 3); ціанідин хлорид (3,5,7,3',4',пентагідроксифлавіліум хлорид); дельфінідин хлорид (3,5,7,3',4',5'-гексагідроксифлавіліум хлорид); міріцетин (каннабісцетин; 3,5,7,3',4',5'-гексагідроксифлавон); 3,7,3',4',5'пентагідроксифлавон; госсипетин (3,5,7,8,3',4'-гексагідроксифлавон), сиртінол; і сплітоміцин. Ще в одному втіленні, одна або більше сполук, що регулює сиртуїн, можуть вводитися з одним або більше терапевтичними агентами для лікування або профілактики різних захворювань, включаючи, наприклад, рак, діабет, нейродегенеративні захворювання, серцево-судинне захворювання, згортання крові, лихоманка, ожиріння, старіння, стрес і т.д. У різних утіленнях, комбінована терапія, що включає сполуку, що регулює сиртуїн, може означати (1) фармацевтичні композиції, що містять одну або більше сполук, що регулюють сиртуїн, у сполученні з одним або більше терапевтичних агентів (наприклад, одним або більше терапевтичних агентів, описаних у даному документі); і (2) спільне введення однієї або більше сполуки, що регулює сиртуїн і одного або більше терапевтичного агента, де сполука, що регулює сиртуїн, і терапевтичний агент не знаходяться в складі тих самих композицій (але можуть бути в складі того самого набору або упакування, таке як блістерне упакування або інше упакування з декількома відділеннями; з'єднані, запаяні по-окремо контейнери (наприклад, кишеньки з фольги), що можуть розділятися користувачем; або набір, де сполука (сполуки), що регулює сиртуїн, та інший терапевтичний агент (агенти) знаходяться в різних посудинах. При використанні роздільних рецептур, сполука, що регулює сиртуїн, може вводитися одночасно, поперемінно, зміщено, перед, після або в комбінаціях варіантів введення з іншим терапевтичним агентом. У деяких утіленнях, способи ослаблення, запобігання або лікування захворювань з використанням сполуки, що регулює сиртуїн, можуть також включати підвищення рівня сиртуїну, такого як людський SIRT1, SIRT2 і/або SIRT3, або їх гомологів. Підвищення рівня білка може досягатися шляхом введення в клітини однієї або більше копій нуклеїнової кислоти, що кодує сиртуїн. Наприклад, можна підвищити рівень білка сиртуїну в клітині ссавця шляхом введення в клітину ссавця нуклеїнової кислоти, що кодує сиртуїн, наприклад, підвищити рівень SIRT1 шляхом введення нуклеїнової кислоти, що кодує амінокислотну послідовність, приведену в GenBank за номером NP_036370 і/або підвищити рівень SIRT3 шляхом введення нуклеїнової кислоти, що кодує амінокислотну послідовність, приведену в GenBank за номером AAH01042. Нуклеїнова кислота, що вводиться в клітину для підвищення рівня білка сиртуїну, може кодувати білок, щонайменше на приблизно 80 %, 85 %, 90 %, 95 % або 99 % ідентичний послідовності сиртуїну, наприклад, білка SIRT1 і/або SIRT3. Наприклад, нуклеїнова кислота, що кодує білок, може бути щонайменше на приблизно 80 %, 85 %, 90 %, 95 %, 98 % або 99 % ідентичною нуклеїновій кислоті, що кодує білок SIRT1 (наприклад, номер доступу в GenBank NM_012238) і/або SIRT3 (наприклад, номер доступу в GenBank BC001042). Нуклеїнова кислота може також являти собою нуклеїнову кислоту, що гібридизується, переважно в суворих умовах гібридизації, з нуклеїновою кислотою, що кодує сиртуїн дикого типу, наприклад, білок SIRT1 і/або SIRT3. Суворі умови гібридизації можуть включати гібридизацію і відмивання в 0,2 SSC при 65 °C. При використанні нуклеїнової кислоти, що кодує білок, що відрізняється від білка сиртуїну дикого типу, такий як білок, що представляє собою фрагмент сиртуїну дикого типу, переважно, щоб білок мав біологічну активність, тобто був здатний до деацетилювання. Необхідно експресувати у клітині тільки біологічно активну частину сиртуїну. Наприклад, білок, що відрізняється від SIRT1 дикого типу, що має номер доступу в GenBank NP_036370, переважно включає його корову структуру. Коровою структурою називають амінокислоти 62-293 номера доступу в GenBank NP_036370, що кодуються нуклеотидами 237-932 номера доступу в GenBank NM_012238; у цю структуру входять НАД-зв'язувальний і субстрат-зв'язувальний домени. Коровим доменом SIRT1 можуть також називатися амінокислоти приблизно 261-447 номера доступу в GenBank NP_036370, що кодуються нуклеотидами 834-1394 номера доступу в GenBank NM_012238; амінокислоти приблизно 242-493 номера доступу в GenBank NP_036370, що кодуються нуклеотидами 777-1532 номера доступу в GenBankNM_012238; амінокислоти приблизно 254-495 номера доступу в GenBank NP_036370, що кодуються нуклеотидами 8131538 номера доступу в GenBankNM_012238. Способи, відомі з рівня техніки, дозволяють визначити, чи зберігає білок біологічні функції, наприклад, здатність до деацетилювання. У деяких утіленнях, способи ослаблення, запобігання або лікування захворювань або порушень з використанням сполук, що регулюють сиртуїн, може також включати зниження рівня 15 UA 104447 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 білка сиртуїну, такого як людський SIRT1, SIRT2 і/або SIRT3, або їхніх гомологів. Зниження рівня білка сиртуїну може досягатися відповідно до способів, відомих з рівня техніки. Наприклад, у клітині можна експресувати міРНК, антисмислову нуклеїнову кислоту, або рибозим, спрямовані на сиртуїн. Також може використовуватися домінантно-негативний мутант сиртуїну, наприклад, мутант, не здатний до деацетилювання. Наприклад, може використовуватися мутант H363Y SIRT1, описаний, наприклад, у Luo et al. (2001) Cell 107:137. Альтернативно, можуть використовуватися агенти, що інгібують транскрипцію. Способи регуляції рівня білка сиртуїну також включають способи регуляції транскрипції генів, що кодують сиртуїни, способи стабілізації/дестабілізації відповідних мРНК і інші способи, відомі з рівня техніки. Старіння/стрес В одному втіленні, у винаході представлений спосіб збільшення тривалості життя клітини, підвищення здатності клітини до проліферації, уповільнення старіння клітини, підвищення виживаності клітини, затримки клітинного старіння клітини, що імітує ефект обмеження калорій, підвищення стійкості клітини до стресу, або запобігання апоптозу клітини, шляхом приведення клітини в контакт зі сполукою, що регулює сиртуїн, згідно із даним винаходом, що підвищує рівень і/або активність білка сиртуїну. У типовому втіленні, способи включають приведення клітини в контакт зі сполукою, що активує сиртуїн. Способи, описані в даному документі, можуть використовуватися для збільшення кількості часу, протягом якого клітини, особливо первинні клітини (тобто отримані з організму, наприклад, людини), можуть жити в клітинній культурі. Також можна впливати сполукою, що регулює сиртуїн, що підвищує рівень і/або активність білка сиртуїну, на ембріональні стовбурні (ES) клітини, плюрипотентні клітини і клітини, що диференціювалися з них, для того щоб вести в культурі ці клітини або їх потомство протягом більш тривалих періодів часу. Такі клітини також можна використовувати для трансплантації суб'єктові, наприклад, після модифікації ex vivo. В одному втіленні, можна впливати сполукою, що регулює сиртуїн, що підвищує рівень і/або активність білка сиртуїну, на клітини, призначені для збереження протягом тривалих періодів часу. Такі клітини можуть бути в суспензії (наприклад, клітини крові, сироватка, біологічне середовище для росту і т.д.) або в органах або тканинах. Наприклад, можна впливати сполукою, що регулює сиртуїн, що підвищує рівень і/або активність білка сиртуїну, на кров, забрану в індивідуумів з метою переливання, для збереження клітин крові протягом більш тривалого періоду часу. Крім того, кров, призначена для використання в судово-медичних цілях, також може зберігатися з використанням сполуки, що регулює сиртуїн, що підвищує рівень і/або активність білка сиртуїну. Інші клітини, що можуть піддаватися впливові з метою збільшення їхньої тривалості життя або захисту від апоптозу, включають клітини, призначені для споживання, наприклад, клітини ссавців, відмінних від людей (такі як м'ясо) або клітини рослин (такі як овочі). Сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, також можуть застосовуватися у фазах росту і розвитку ссавців, рослин, комах або мікроорганізмів, з метою, наприклад, змінити, сповільнити або прискорити процеси розвитку і/або росту. В іншому втіленні, сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, можуть використовуватися для впливу на клітини, придатні для трансплантації або клітинної терапії, включаючи, наприклад, солідні тканеві трансплантати, трансплантати органів, суспензії клітин, стовбурні клітини, клітини кісткового мозку і т.д. Клітини або тканина може бути аутотрансплантатом, алогенним трансплантатом, сингенним трансплантатом або чужорідним трансплантатом. На клітини або тканину можна впливати сполукою, що регулює сиртуїн, до введення/імплантації, одночасно з введенням/імплантацією і/або після введення/імплантації суб'єктові. На клітини або тканину можна впливати до забору клітин від донора, ex vivo після забору клітин від донора, ex vivo після забору клітин або тканини від донора, або після імплантації реципієнтові. Наприклад, донорові або реципієнтові може системно вводитися сполука, що регулює сиртуїн, або на окрему його групу клітин/тканин можна місцево впливати сполукою, що регулює сиртуїн, що підвищує рівень і/або активність білка сиртуїну. У деяких утіленнях, на клітини або тканину (або на донора/реципієнта) можна додатково впливати іншим терапевтичним агентом, придатним для збільшення життя трансплантату, таким як, наприклад, імуносупресор, цитокін, ангіогенний фактор і т.д. В інших утіленнях, на клітини можна впливати сполукою, що регулює сиртуїн, що підвищує рівень і/або активність білка сиртуїну in vivo, наприклад, для збільшення тривалості життя клітин або запобігання апоптозу. Наприклад, вплив на шкіру або епітеліальні клітини сполукою, що регулює сиртуїн, що підвищує рівень і/або активність білка сиртуїну, може захищати шкіру від старіння (наприклад, появи зморшок, втрати еластичності і т.д.). У типовому втіленні, шкіра 16 UA 104447 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 приводиться в контакт із фармацевтичною або косметичною композицією, що містить сполуку, що регулює сиртуїн, що підвищує рівень і/або активність білка сиртуїну. Типові шкірні захворювання і патології, що можуть піддаватися терапії у відповідності зі способами, описаними в даному документі, включають порушення або захворювання, асоційовані або викликані запаленням, ушкодженнями, викликаними сонячними променями, або природним старінням. Наприклад, композиції можуть бути придатними для профілактики або лікування контактного дерматиту (включаючи контактний дерматит, викликаний подразником і алергійний контактний дерматит), атопічного дерматиту (також відомого як алергійна екзема), актинічного кератозу, порушень кератинізації (включаючи екзему), захворювань бульозного епідермолізу (включаючи пемфігус), ексфоліативного дерматиту, себорейного дерматиту, еритем (включаючи багатоформну еритему і вузлувату еритему), ушкоджень викликаних сонцем або іншими джерелами світла, дискоїдного червоного вовчаку, дерматоміозиту, псоріазу, раку шкіри і наслідків природного старіння. В іншому втіленні, сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, можуть використовуватися для обробки ран і/або опіків для прискорення загоєння, включаючи, наприклад, опіки першого, другого або третього ступеня і/або термальні, хімічні або електричні опіки. Композиції можуть наноситися місцево на шкіру або слизову. Композиції для місцевого нанесення, що містять одну або більш сполук, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, можуть також використовуватися як профілактичні, наприклад, хіміопрофілактичні композиції. При використанні в хіміопрофілактичному способі, на сприйнятливу шкіру впливають до появи видимої патології в конкретного індивіда. Сполуки, що регулюють сиртуїн, можуть вводитися суб'єктові місцево або системно. В одному втіленні, сполука, що регулює сиртуїн, вводиться місцево до тканини або органа шляхом ін'єкції, композиції для місцевого нанесення і т.д. В іншому втіленні,сполука, що регулює сиртуїн, що підвищує рівень і/або активність білка сиртуїну, може використовуватися для лікування або профілактики захворювання або стану, викликаного або ускладненого клітинним старінням у суб'єкта; у способах уповільнення старіння суб'єкта, наприклад, після початку старіння; у способах збільшення тривалості життя суб'єкта; у способах лікування або профілактики хвороби, що відноситься до тривалості життя; у способах лікування або профілактики захворювання або стану, що відноситься до здатності клітин до проліферації; і в способах лікування або профілактики захворювання або стану, обумовленого ушкодженням або загибеллю клітин. У деяких утіленнях, спосіб не зменшує поширеність захворювань, що укорочують тривалість життя суб'єкта. У деяких утіленнях, спосіб не знижує смертність, зв'язану з захворюванням, наприклад, раком. Ще в одному втіленні, сполука, що регулює сиртуїн, що підвищує рівень і/або активність білка сиртуїну, може вводитися суб'єктові для загального збільшення тривалості життя його клітин і для захисту його клітин від стресу і/або апоптозу. Вважається, що вплив на суб'єкта сполукою, описаною в даному документі, схожий на гормезис, тобто м'який стрес, що благотвірно діє на організми і може збільшувати їхню тривалість життя. Сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, можуть вводитися суб'єктові для запобігання старіння, наслідків старіння і захворювань, пов'язаних зі старінням, таких як інсульт, серцеве захворювання, серцева недостатність, артрит, високий кров'яний тиск і хвороба Альцгеймера. Інші стани, що можуть піддаватися лікуванню, включають захворювання очей, наприклад, асоційовані зі старінням очей, такі як катаракта, глаукома і дегенерація сітківки. Сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, також можуть вводитися суб'єктам з метою лікування захворювань, наприклад, хронічних захворювань, асоційованих із загибеллю клітин, для захисту клітин від загибелі. Типові захворювання включають захворювання, асоційовані з загибеллю нервових клітин, нейрональною дисфункцією, або загибеллю або дисфункцією м'язових клітин, такі як хвороба Паркінсона, хвороба Альцгеймера, розсіяний склероз, бічний аміотрофічний склероз і м'язова дистрофія; СНІД; фульмінантний гепатит; хвороби, пов'язані з дегенерацією мозку, такі як хвороба Крейтцфельдта-Якоба, пігментний ретиніт і дегенерація мозку; мієлодисплазія, така як апластична анемія; ішемічні захворювання, такі як інфаркт міокарда й інсульт; захворювання печінки, такі алкогольний гепатит, гепатит B і гепатит C; захворювання суглобів, такі як остеоартрит; атеросклероз; алопеція; ушкодження шкіри, викликані УФ-світлом; червоний плоский лишай; атрофія шкіри; катаракта; і відторгнення трансплантата. Загибель клітин також може бути викликана хірургічною операцією, лікарською терапією, хімічним впливом або радіаційним впливом. 17 UA 104447 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, також можуть вводитися суб'єктам, що страждають гострими захворюваннями, наприклад, ушкодженнями органів або тканин, наприклад, суб'єктам, що страждають на інсульт або інфаркт міокарда або суб'єкт, що страждає ушкодженням спинного мозку. Сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, можуть також використовуватися при лікуванні алкогольного цирозу печінки. Серцево-судинне захворювання В іншому втіленні, у даному винаході представлений спосіб лікування і/або профілактики серцево-судинного захворювання шляхом введення суб'єктові, що цього потребує, сполуки, що підвищує рівень і/або активність білка сиртуїну. Серцево-судинні захворювання, що піддаються лікуванню або профілактиці сполукою, що регулює сиртуїн, що підвищує рівень і/або активність білка сиртуїну, включають кардіоміопатію або міокардит; таку як ідіопатичну кардіоміопатію, метаболічну кардіоміопатію, алкогольну кардіоміопатію, лікарську кардіоміопатію, ішемічну кардіоміопатію і гіпертонічну кардіоміопатію. Також можуть піддаватися лікуванню і/або профілактиці з використанням сполук і способів, описаних у даному документі, атероматозні захворювання великих кровоносних судин (макроваскулярне захворювання), таких як аорта, коронарні артерії, сонні артерії, мозкові артерії, ниркові артерії, клубові артерії, стегнові артерії і підколінні артерії. Інші судинні захворювання, що піддаються лікуванню абопрофілактиці, включають захворювання, що відносяться до агрегації тромбоцитів, артеріол сітківки, артеріол клубочків, vasa nervorum, артеріол серця і капілярних русел очей, нирок, серця і центральної і периферичної нервової системи. Сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, також можуть використовуватися для підвищення ЛВЩ у плазмі індивіда. Інші порушення, що піддаються лікуванню сполуками, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, включають рестеноз, наприклад, після операції на коронарних судинах, і порушення, що відносяться до ненормальних рівнів холестерину високої і низької щільності. В одному втіленні, сполука, що регулює сиртуїн, що підвищує рівень і/або активність білка сиртуїну, може вводитися в складі комбінованої терапії з іншим серцево-судинним агентом. В одному втіленні, сполука, що регулює сиртуїн, що підвищує рівень і/або активність білка сиртуїну, може вводитися в складі комбінованої терапії з препаратом, спрямованим проти аритмії. В іншому втіленні, сполука, що регулює сиртуїн, що підвищує рівень і/або активність білка сиртуїну, може вводитися в складі комбінованої терапії з іншим серцево-судинним агентом. Загибель клітин/рак Сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, можуть вводитися суб'єктам, що недавно одержали або можуть одержати дозу радіації або токсину. В одному втіленні, отримана доза радіації або токсину є частиною робочої або медичної процедури, наприклад, вводиться як профілактика. В іншому втіленні, доза радіації або токсину може бути отримана ненавмисно. У такому випадку, сполуку краща вводити якнайшвидше після одержання дози для інгібування апоптозу і наступного розвитку гострого променевого синдрому. Сполуки, що регулюють сиртуїн, можуть також використовуватися для лікування і/або профілактики раку. У деяких утіленнях, сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, можуть використовуватися для лікування і/або профілактики раку. Обмеження калорій зв'язується зі зниженням частоти захворювань, пов'язаних з віком, включаючи рак. Відповідно, підвищення рівня і/або активності білка сиртуїну може бути придатне для лікування і/або профілактики захворювань, пов'язаних з віком, таких як, наприклад, рак. Типові раки, для лікування яких можна використовувати сполуку, що регулює сиртуїн, являють собою рак голови і нирки; гормон-залежні раки, включаючи рак молочної залози, простати, яєчок і яєчників; лімфоми і лейкемії. При раках, асоційованих із солідними пухлинами, регулююча сполука може вводитися прямо в пухлину. Лікування раку клітин крові, наприклад, лейкемії, може проводитися шляхом введення регулюючої сполуки в кровоток або кістковий мозок. Також можуть піддаватися лікуванню доброякісні новоутворення шкіри, наприклад, бородавки. Інші захворювання, що можуть піддаватися лікуванню, включають аутоімунні захворювання, наприклад, системний червоний вовчак, склеродерма й артрит, при яких показане видалення аутоімунних клітин. Також введенням сполуки, що регулює сиртуїн, можна лікувати злоякісні і доброякісні порушення, асоційовані з вірусними інфекціями, такими як герпес, ВІЛ, аденовірус і HTLV-1. Альтернативно, клітини, отримані від суб'єкта, можуть бути 18 UA 104447 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 оброблені ex vivo для видалення небажаних клітин, наприклад, пухлинних клітин, і введені назад тому ж або іншому суб'єктові. Хіміотерапевтичні агенти можуть вводитися разом з регулюючими сполуками, для яких у даному документі описана протипухлинна активність, наприклад, сполуками, що викликають апоптоз, сполуками, що зменшують тривалість життя, або сполуками, що підвищують сприйнятливість клітин до стресу. Хіміотерапевтичні агенти можуть використовуватися поокремо зі сполукою, що регулює сиртуїн, для якої в даному документі показана індукція апоптозу або зменшення тривалості життя або підвищення чутливості до стресу і/або в комбінації з іншими хіміотерапевтичними агентами. Крім загальноприйнятих хіміотерапевтичних агентів, сполуки, що регулюють сиртуїн, описані в даному документі, можуть використовуватися з антисмисловими РНК, іРНК, або іншими полінуклеотидами для інгібування клітинних компонентів, що сприяють небажаній проліферації клітин. Комбіновані терапії, що включають сполуки, що регулюють сиртуїн, і стандартний хіміотерапевтичний агент, можуть мати переваги перед комбінованими терапіями, відомими з рівня техніки, оскільки така комбінація дозволяє стандартному хіміотерапевтичному агенту виявити більш сильний ефект при більш низькій дозі. У кращому втіленні, ефективна доза (ED 50) для хіміотерапевтичного агента або комбінації стандартних хіміотерапевтичних агентів при використанні в комбінації зі сполукою, що регулює сиртуїн, щонайменше в 2 рази нижче, ніж ED50 для хіміотерапевтичного агента по окремо, і більш переважно, у 5 разів, 10 разів, або навіть у 25 разів нижче. Навпроти, терапевтичний індекс (TI) для такого хіміотерапевтичного агента або комбінації такого хіміотерапевтичного агента в комбінації зі сполукою, що регулює сиртуїн, описаною у даному документі, може бути в 2 рази вище, ніж TI стандартної терапевтичної схеми, і більш переважно, у 5 разів, 10 разів або навіть у 25 разів вище. Нейрональні захворювання/порушення У деяких утіленнях, сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, можуть використовуватися для лікування пацієнтів, що страждають нейродегенеративними захворюваннями, і травматичними або механічними ушкодженнями центральної нервової системи (ЦНС), спинного мозку або периферичної нервової системи (ПНС). Нейродегенеративне захворювання звичайно включає зменшення маси й обсягу мозку людини через атрофію і/або загибель клітин мозку, значно перевищуючих такі в здорової людини через вік. Нейродегенеративні захворювання можуть розвиватися поступово, після довгого часу, протягом якого функція мозку залишається нормальною, через прогресуючу дегенерацію (наприклад, дисфункції і загибелі нервових клітин) визначених ділянок мозку. Альтернативно, нейродегенеративні захворювання можуть починатися раптово, наприклад, захворювання, асоційовані з травмою або токсинами. Від фактичного початку дегенерації мозку до її клінічних проявів може пройти багато років. Приклади нейродегенеративних захворювань включають, але не обмежуються хворобою Альцгеймера (AD), хворобою Паркінсона (PD), хворобою Хантингтона (HD), бічним аміотрофічним склерозом (ALS; хвороба Лу Геріга); хворобою дифузійних тілець Леві, хореєю-акантоцитозом, первинним латеральним склерозом, захворюваннями очей (зоровим невритом), нейропатіями, викликаними хіміотерапією (наприклад, вінкристином, паклітакселем, бортезомібом), нейропатіями, викликаними діабетом, і атаксією Фрідріха. Сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, можуть використовуватися для лікування цих та інших захворювань, як описано нижче. AD являє собою захворювання ЦНС, що приводить до втрати пам'яті, нетипової поведінки, змін особистості і пригнічення розумових здібностей. Ці зміни обумовлені загибеллю визначеного типу клітин мозку і розривом зв'язків між ними і підтримуючої їх сітки (наприклад, з гліальних клітин). Найранніші симптоми включають втрату короткочасної пам'яті, помилкові судження і зміни особистості. PD являє собою захворювання ЦНС, що приводить до неконтрольованих рухів тіла, ригідності, тремору і дискінезії, що обумовлено загибеллю клітин в області мозку, що продукує дофамін. ALS (хвороба моторних нейронів) являє собою порушення ЦНС, що уражає моторні нейрони, компоненти ЦНС, що зв'язують мозок з скелетними м'язами. HD являє собою інше нейродегенеративне захворювання, що приводить до неконтрольованих рухів, втрати інтелектуальних здібностей і емоційних порушень. Хвороби Тея-Закса і Сандхоффа обумовлені порушенням збереження гліколіпідів, при якому гангліозид GM2 і подібні гліколіпідні субстрати β-гексозамінідази накопичуються в нервовій системі і викликають гостру нейродегенерацію. Добре відомо, що апоптоз відіграє роль у патогенезі СНІД в імунній системі. Однак ВІЛ-1 також викликає неврологічне захворювання, що може піддаватися лікуванню сполуками, що регулюють сиртуїн, відповідно до винаходу. 19 UA 104447 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Нейрональні втрати також є характерною рисою пріонних захворювань, таких як хвороба Крейцфельдта-Якоба в людини, губчата енцефалопатія великої рогатої худоби (mad cow disease), скрейпи в овець і кіз і губчата енцефалопатія котів. Сполуки, що регулюють сиртуїн, що можуть підвищувати рівень і/або активність білка сиртуїну, можуть бути придатними для лікування або профілактики нейрональних втрат унаслідок таких пріонних захворювань. В іншому втіленні, сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, можуть використовуватися для лікування або профілактики будь-якого захворювання або порушення, що включає аксонопатію. Дистальнааксонопатія являє собою тип периферичної нейропатії, обумовлений метаболічним або токсичним ураженням нейронів периферичної нервової системи (ПНС). Ця відповідь нервів, що часто зустрічається на метаболічні або токсичні розлади, може бути викликана метаболічними захворюваннями, такими як діабет, ниркова недостатність, синдроми дефіциту, такі як виснаження й алкоголізм, або токсинами або лікарськими препаратами. Пацієнти з дистальною аксонопатією звичайно відчувають сенсомоторні порушення за типом "шкарпетки-рукавички". В уражених областях також ослаблені або відсутні глибокі рефлекси і функції автономної нервової системи. Діабетичні нейропатії являють собою нейропатичні захворювання, асоційовані з цукровим діабетом. Стани, що відносно часто зустрічаються, можуть асоціюватися з діабетичною нейропатією, включають параліч окорухального нерва; мононейропатію; множинний мононеврит; діабетичну аміотрофію; хворобливу полінейропатію; автономну нейропатію; і торакоабдомінальну нейропатію. Периферична нейропатія - медичний термін, що позначає ушкодження нервів периферичної нервової системи, що може бути обумовлене захворюваннями нервів або побічних ефектів системних захворювань. Основні причини периферичної нейропатії включають судоми, недостатність живильних речовин і СНІД, хоча найбільш ймовірною причиною є діабет. У типовому втіленні, сполука, що регулює сиртуїн, що підвищує рівень і/або активність білка сиртуїну, може використовуватися для лікування або профілактики розсіяного склерозу (MS), включаючи рецидивуючий MS і моносимптоматичний MS, та інші стани, обумовлені демієлінізацією, такі як, наприклад, хронічна запальна демієлінізуюча полінейропатія (CIDP) або симптоми, асоційовані з нею. Ще в одному втіленні, сполука, що регулює сиртуїн, що підвищує рівень і/або активність білка сиртуїну, може використовуватися для лікування травми нервів, включаючи травму, обумовлену хворобою, ушкодженням (включаючи хірургічне втручання), або впливом навколишнього середовища (наприклад, нейротоксини, алкоголізм і т.д.). Сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, також можна використовувати для профілактики, лікування й ослаблення симптомів різних порушень ПНС. Термін "периферична нейропатія" охоплює широке коло захворювань, при яких ушкоджуються нерви за межами головного і спинного мозку - периферичні нерви. Периферичну нейропатію також називають периферичним невритом, або, якщо залучено багато нервів, може використовуватися термін "полінейропатія" або "поліневрит". Захворювання ПНС, що можуть піддаватися лікуванню сполуками, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, включають: діабет, проказу, хворобу Шарко-Марі-Тута, синдром Гійома-Барре і нейропатії брахіального сплетення (захворювання цервікальних і перших торакальних корінців, нервових стовбурів, нервових тяжів і периферичних компонентів нервів брахіального сплетення. В іншому втіленні, сполука, що активує сиртуїн, може використовуватися для лікування поліглутамінового захворювання. Типові поліглутамінові захворювання включають спінобульбарну м'язову атрофію (хвороба Кеннеді), хвороба Хантингтона (HD), дентаторубропаллідолюісову атрофію (Haw River syndrome), спіноцеребелярну атаксію типу 1, спіноцеребелярну атаксію типу 2, спіноцеребелярну атаксію типу 3 (хвороба Мачадо-Джозефа), спіноцеребелярну атаксію типу 6, спіноцеребелярну атаксію типу 7 і спіноцеребелярну атаксію типу 17. У деяких утіленнях, у винаході представлений спосіб впливу на центральну нервову систему з метою запобігання ушкодження у відповідь на ослаблення струму крові до клітини. Серйозність ушкодження, якому запобігають, звичайно сильно залежить від ступеня ослаблення потоку крові до клітини і тривалості ослаблення. В одному втіленні можна запобігти загибелі шляхом апоптозу або некрозу. Ще в одному втіленні можна запобігти ушкодженню, викликаному ішемією, такому як цитотоксичний набряк або аноксемія тканини центральної нервової системи. У кожнім утіленні, центральна нервова система може являти собою клітину спинного мозку або головного мозку. 20 UA 104447 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Ще в одному аспекті розглядається введення сполуки, що активує сиртуїн, суб'єктові з метою лікування ішемічного стану центральної нервової системи. За допомогою сполук, що активують сиртуїн, описаних у даному документі, можна лікувати деякі ішемічні стани центральної нервової системи. В одному втіленні, ішемічний стан являє собою інсульт, що приводить до будь-якого типу ішемічного ушкодження центральної нервової системи, такого як апоптотична або некротична загибель клітин, цитотоксичний набряк або аноксія тканин центральної нервової системи. Інсульт може торкатися будь-якої області мозку або може бути викликаний відомою будь-якою етіологією. В одній альтернативі цього втілення, інсульт уражає стовбур мозку. В іншій альтернативі цього втілення, інсульт уражає область мозочка. Ще в одному втіленні, причиною інсульту є емболія. Ще в одній альтернативі, причиною інсульту є кровотеча. В подальшому втіленні, причиною інсульту є тромб. Ще в одному аспекті, сполука, що активує сиртуїн, може вводитися з метою зменшення вогнища інфаркту в ішемічній зоні після ішемічного стану центральної нервової системи. Крім того, сполука, що активує сиртуїн, може вводитися для зменшення ішемічної півтіні або перехідної зони після ішемічного стану центральної нервової системи. В одному втіленні, схема комбінованої терапії може включати препарати або сполуки для лікування або профілактики нейродегенеративних захворювань або вторинних станів, асоційованих з цими станами. Таким чином, схема комбінованої терапії може включати один або більше активаторів сиртуїну або один або більше агентів, спрямованих проти нейродегенерації. Порушення згортання крові В інших аспектах, сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, можуть використовуватися для лікування або профілактики порушень згортання крові (або порушень гемостазу). Терміни "гемостаз", "коагуляція крові" і "згортання крові" у даному документі уживаються взаємозамінно й означають контроль кровотечі, включаючи фізіологічні властивості вазоконстрикції та коагуляції. Згортання крові допомагає відновити цілісність кровотоку ссавців після ушкодження, запалення, захворювання, уродженого дефекту, дисфункції або іншого розладу. Далі, утворення згустків крові не тільки обмежує кровотечу у випадку ушкодження (гемостаз), але може приводити до серйозних ушкоджень органів і смерті в контексті атеросклеротичних захворювань шляхом закупорки важливої артерії або вени. Формування згустків крові в непотрібний час у непотрібному місці називається тромбозом. Відповідно, у даному винаході представлені антикоагулянтні або антитромботичні впливи, націлені на інгібування утворення згустків крові для профілактики або лікування порушень згортання крові, таких як інфаркт міокарда, інсульт, утрата кінцівки, викликана захворюванням периферичної артерії або закупорка легеневої артерії. Терміни "модулювання або модуляція гемостазу" і "регулювання або регуляція гемостазу" у даному документі уживаються взаємозамінно і індукцію (наприклад, стимуляцію або посилення) і інгібування (наприклад, зменшення або ослаблення) гемостазу. В одному аспекті, у винаході представлений спосіб ослаблення або інгібувания гемостазу в суб'єкта шляхом введення сполуки, що регулює сиртуїн, що підвищує рівень і/або активність білка сиртуїну. Композиції і способи, що розкриваються в даному документі, придатні для лікування або профілактики тромботичних захворювань. Термін "тромботичне захворювання" використовуваний у даному документі, включає будь-яке захворювання або стан, для якого характерне підвищене або небажане згортання або гемостатична активність, або стан гіперкоагуляції. Тромботичні захворювання включають захворювання або порушення, що торкаються адгезії тромбоцитів і утворення тромбу, що можуть виявлятися як підвищене тромбоутворення, наприклад, підвищення числа тромбозів, тромбози в більш ранньому віці, сімейна схильність до тромбозу, і тромбоз у незвичайних місцях. В іншому втіленні, схема комбінованої терапії може включати препарати або сполуки для лікування або профілактики порушень згортання крові або вторинних станів, асоційованих з цими станами. Таким чином, схема комбінованої терапії може включати одну або більше сполук, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, і один або більше антикоагуляційних або антитромботичних агентів. Контроль ваги В іншому аспекті, сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, можуть використовуватися для профілактики набору ваги або ожиріння в суб'єкта. Наприклад, сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, можуть використовуватися для лікування або профілактики спадкового ожиріння, дієтичного ожиріння, гормонального ожиріння, ожиріння, пов'язаного з введенням лікарських препаратів, для зменшення ваги суб'єкта, або для зменшення або запобігання набору ваги 21 UA 104447 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 суб'єктом. Суб'єктом, що потребує подібного лікування, може бути гладкий суб'єкт, суб'єкт, що може стати гладким, суб'єкт, що має зайву вагу або суб'єкт, що може набрати зайву вагу. Суб'єктів, що можуть стати гладкими або набрати зайву вагу, можна ідентифікувати, наприклад, на підставі сімейної історії, генетики, дієти, рівня активності, прийнятих ліків, або різних комбінацій перерахованого вище. В інших утіленнях, сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, можуть вводитися суб'єктам, що страждають різними іншими захворюваннями, що піддаються лікуванню або профілактиці шляхом втрати ваги суб'єктом. Також захворювання включають, наприклад, високий кров'яний тиск, гіпертонію, високий рівень холестерину в крові, дисліпідемію, діабет 2 типу, стійкість до інсуліну, непереносимість глюкози, гіперінсулінемія, ішемічна хвороба серця, грудна жаба, застійний параліч серця, інсульт, жовчні камені, холецистит і холелітіаз, подагру, остеоартрит, апное і проблеми органів дихання, деякі типи раків (такі як рак матки, молочної залози, простати і кишечнику), ускладнення вагітності, порушення жіночого репродуктивного здоров'я (такі як нерегулярні менструації, безпліддя, нерегулярні овуляції), порушення контролю сечового міхура (такі як нетримання сечі при стресі), сечокислий нефролітіаз, психологічні порушення (такі як депресія, розлади харчування, перекручена уява тіла і низька самооцінка). Нарешті, у пацієнтів, що страждають на СНІД, може розвиватися ліподистрофія або стійкість до інсуліну у відповідь на комбіновані терапії, спрямовані проти СНІД. В іншому втіленні, сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, можуть використовуватися для придушення адипогенезу або диференціювання жирових клітин in vivo або in vitro. Такі способи можуть використовуватися для лікування або профілактики ожиріння. В інших утіленнях, сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, можуть використовуватися для зниження апетиту і/або посилення почуття насичення, що веде до втрати ваги або дозволяє уникнути набору ваги. Суб'єктом, що потребує подібного лікування, може бути суб'єкт, що має зайву вагу або є гладким, або суб'єкт, що може набрати зайву вагу або стати гладким. Спосіб може включати введення дози суб'єктові, наприклад, таблетки, щодня, через день, або раз на тиждень. Доза може являти собою "дозу, що знижує апетит". У типовому втіленні, сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, можуть вводитися в складі комбінованої терапії для лікування або профілактики набору ваги й ожиріння. Наприклад, одна або більше сполук, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, можуть вводитися в комбінації з одним чи більше агентами, спрямованими проти ожиріння. В іншому втіленні, сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, можуть вводитися для зниження набору ваги, обумовленого лікарськими препаратами. Наприклад, сполука, що регулює сиртуїн, що підвищує рівень і/або активність білка сиртуїну, може вводитися в складі комбінованої терапії з препаратами, що можуть стимулювати апетит або приводити до набору ваги, особливо не обумовленої затримкою рідини. Метаболічні захворювання/діабет В іншому аспекті, сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, можуть використовуватися для лікування або профілактики метаболічного захворювання, такого як стійкість до інсуліну, преддіабетичний стан, діабет II типу і/або їх ускладнень. Уведення сполуки, що регулює сиртуїн, що підвищує рівень і/або активність білка сиртуїну, може підвищувати чутливість до інсуліну і/або знижувати рівень інсуліну в суб'єкта. Суб'єктом, що потребує подібного лікування, може бути суб'єкт зі стійкістю до інсуліну або іншим симптомом-попередником діабету II типу, суб'єкт, що страждає діабетом II типу, або суб'єкт, у якого може розвитися будь-який з цих станів. Наприклад, суб'єкт може бути суб'єктом зі стійкістю до інсуліну, наприклад, мати високий рівень інсуліну в крові і/або асоційовані стани, такі як гіперліпідемія, порушення ліпогенезу, гіперхолестеринемія, знижена толерантність до глюкози, високий вміст глюкози в крові, інші прояви синдромуХ, гіпертонія, атеросклероз і ліподистрофія. У типовому втіленні, сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, можуть вводитися в складі комбінованої терапії для лікування або профілактики метаболічного захворювання. Наприклад, одна або більше сполук, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, може вводитися з одним або більше протидіабетичних агентів. Запальні захворювання 22 UA 104447 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 В інших аспектах, сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, можуть використовуватися для лікування або профілактики захворювання або порушення, асоційованого із запаленням. Сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, можуть вводитися до початку, під час або після початку запалення. При профілактичному використанні, переважно, якщо сполуки вводяться до будьякої запальної відповіді або симптому. Введення сполук може запобігти або послабити запальні відповіді або симптоми. В іншому втіленні, сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну можуть використовуватися для лікування або профілактики алергії і респіраторних станів, включаючи астму, бронхіт, легеневий фіброз, алергійний риніт, кисневу токсичність, емфізему, хронічний бронхіт, гострий респіраторний дистрес-синдром і будь-які хронічні обструктивні захворювання легень (COPD). Сполуки можуть використовуватися для лікування хронічних інфекційних гепатитів, включаючи гепатит B і гепатит С. Крім того, сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, можуть використовуватися для лікування аутоімунних захворювань і/або запалення, асоційованого з аутоімунними захворюваннями, такими як артрит, включаючи ревматоїдний артрит, псоріатичний артрит і анкілозуючий спондилоїдит, а також органотканевих аутоімунних захворювань (наприклад, синдром Рейно), виразкового коліту, хвороби Крона, орального мукозиту, склеродерми, міастенії, відторгнення трансплантату, ендотоксинового шоку, сепсису, псоріазу, екземи, дерматиту, розсіяного склерозу, аутоімунного тироїдиту, увеїту, системного червоного вовчаку, хвороби Аддісона, аутоімунного полігландулярного захворювання (також відомого як аутоімунний полігландулярний синдром) і хвороби Грейвза. У деяких утіленнях, одна або більше сполук, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, може прийматися по-окремо або в комбінації з іншими сполуками, придатними для лікування або профілактики запалення. Почервоніння обличчя В іншому аспекті, сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, можуть використовуватися для зменшення частоти або ступеня виразності почервоніння обличчя і/або припливів крові, що є симптомами порушення. Наприклад, обговорюваний спосіб включає використання сполук, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, по-окремо або в комбінації з іншими агентами, для зменшення частоти або ступеня виразності почервоніння обличчя і/або припливів крові в онкологічних пацієнтів. В інших утіленнях, у способі використовуються сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, для зменшення частоти або ступеня виразності почервоніння обличчя і/або припливів крові в жінок під час і після менопаузи. В іншому аспекті, сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, можуть використовуватися як терапія, що зменшує частоту або ступінь виразності почервоніння обличчя і/або припливів крові, що є побічними ефектами терапії іншим лікарським засобом, наприклад, почервоніння, викликане лікарськими препаратами. У деяких утіленнях, спосіб лікування і/або профілактики почервоніння, викликаного лікарськими препаратами, включає введення пацієнтові, що цього потребує, композиції, що включає щонайменше одну сполуку, що викликає почервоніння обличчя, і щонайменше одну сполуку, що регулює сиртуїн, що підвищує рівень і/або активність білка сиртуїну. В інших утіленнях, спосіб лікування почервоніння обличчя, викликаного лікарськими препаратами, включає роздільне введення одної або більше сполук, що викликають почервоніння особи, і одної або більше сполук, що регулюють сиртуїн, наприклад, де сполука, що регулює сиртуїн, і сполука, що викликає почервоніння обличчя, не входять до складу тих самих композицій. При використанні окремих композицій, сполука, що регулює сиртуїн, може вводитися: (1) одночасно з агентом, що викликає почервоніння обличчя; (2) поперемінно з агентом, що викликає почервоніння обличчя; (3) зміщено стосовно агента, що викликає почервоніння обличчя; (4) перед агентом, що викликає почервоніння обличчя; (5) після агента, що викликає почервоніння обличчя; і (6) у різних комбінаціях перерахованого вище. Типові агенти, що викликають почервоніння обличчя, включають, наприклад, ніацин, ралоксифен, антидепресанти, антипсихотики, хіміотерапевтичні препарати, блокатори кальцієвих каналів і антибіотики. В одному втіленні, сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність сиртуїну, можуть використовуватися для зменшення почервоніння обличчя, що виявляється як побічний ефект судинорозширювального або антиліпідемічного агента (включаючи агенти, що знижують рівень холестерину і ліпотропні агенти). У типовому втіленні, сполука, що регулює 23 UA 104447 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 сиртуїн, що підвищує рівень і/або активність білка сиртуїну, може використовуватися для зменшення почервоніння обличчя, асоційованого із введенням ніацину. В іншому втіленні, у винаході представлений спосіб лікування і/або профілактики гіперліпідемії з ослабленим побічним ефектом почервоніння обличчя. В іншому типовому втіленні, спосіб включає використання сполук, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, для ослаблення почервоніння обличчя - побічного ефекту ралоксифену. В іншому типовому втіленні, спосіб включає використання сполук, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, для ослаблення почервоніння обличчя - побічного ефекту антидепресанту або антипсихотичного агента. Наприклад, сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, можуть використовуватися разом (вводитися по-окремо або разом) з інгібітором зворотного захоплення серотоніну або антагоністом рецептора 5HT2. У деяких утіленнях, сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, можуть використовуватися в складі терапії інгібітором зворотного захоплення серотоніну (SRI) для зменшення почервоніння обличчя. Ще в одному типовому втіленні, сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, можуть використовуватися для ослаблення побічного ефекту почервоніння обличчя хіміотерапевтичних агентів, таких як циклофосфамід і тамоксифен. В іншому втіленні, сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, можуть використовуватися для ослаблення почервоніння обличчя - побічного ефекту блокаторів кальцієвих каналів, такого як амлодипін. В іншому втіленні, сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, можуть використовуватися для ослаблення почервоніння обличчя - побічного ефекту антибіотиків. Наприклад, сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність сиртуїну, можуть використовуватися в комбінації з левофлоксацином. Захворювання очей Один аспект даного винаходу являє собою спосіб стримування, зменшення або іншого лікування ослаблення зору шляхом введення пацієнтові терапевтичної дози регулятора сиртуїну, обраного зі сполуки, описаної в даному документі, або її фармацевтично прийнятної солі, проліків, або метаболічної похідної. У деяких аспектах винаходу, ослаблення зору викликане ушкодженням зорового нерва або центральної нервової системи. У визначених утіленнях, ушкодження зорового нерва викликане високим внутрішньоочним тиском, наприклад, викликаним глаукомою. В інших визначених утіленнях, ушкодження зорового нерва викликане набряком нерва, що часто асоційований з інфекційною або імунною (наприклад, аутоімунною) відповіддю, такою як неврит зорового нерва. У деяких аспектах винаходу, ослаблення зору викликане ушкодженням сітківки. У визначених утіленнях, ушкодження сітківки викликане порушенням потоку крові до ока (наприклад, артеріосклероз, васкуліт). У визначених утіленнях, ушкодження сітківки викликане руйнуванням макули (наприклад, вологою або сухою макулярною дегенерацією). Типові захворювання сітківки включають вологу вікову макулярну дегенерацію, суху вікову макулярну дегенерацію, макулярну дегенерацію, пов'язану з електронним протезом сітківки і трансплантацією електронного протезу сітківки, гостру мультифокальну плакоїдну пігментну епітеліопатію, гострий некроз сітківки, хворобу Беста, закупорку гілки артерії сітківки, закупорку гілки вени сітківки, аутоімунні ретинопатії, асоційовані і пов'язані з раком, закупорку центральної артерії сітківки, закупорку центральної вени сітківки, центральну серозну хоріоретинопатію, хворобу Ілза, епімакулярну мембрану, ґратчасту дегенерацію, макроаневризму, діабетичний набряк сітківки, набряк сітківки Ірвіна-Гасса, центральний розрив сітківки, субретинальні неоваскулярні мембрани, дифузійний однобічний підгострий нейроретиніт, кістозний набряк макули без штучного кришталика, передбачуваний синдром гістоплазмозу очей, ексудативне відшарування сітківки, післяопераційне відшарування сітківки, проліферативне відшарування сітківки, регматогенне відшарування сітківки, тракційне відшарування сітківки, пігментний ретиніт, цитомегаловірусний ретиніт, ретинопатію недоношених, ретинопатію "постріл дробом", фонову діабетичну ретинопатію, проліферативну діабетичну ретинопатію, гемоглобінопатичну ретинопатію, ретинопатію Пуртшера, ретинопатію Вальсальва, юнацький ретиношизіс, старечий ретиношизіс, синдром Терсона і синдроми білих крапок. Інші типові захворювання включають бактеріальні інфекції очей (наприклад, кон'юнктивіт, кератит, туберкульоз, сифіліс, гонорея), вірусні інфекції (наприклад, вірус очного герпеса, вірус вітряної віспи, цитомегаловірусний ретиніт, вірус імунодефіциту людини (ВІЛ)), а також прогресуючий зовнішній некроз сітківки, що розвивається при СНІД, або інші захворювання 24 UA 104447 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 очей, асоційовані зі СНІД та іншими імунодефіцитами. Крім того, захворювання очей включають грибкові інфекції (наприклад, кандідозний хоріоїдит, гістоплазмоз), інфекції найпростішими (наприклад, токсоплазмоз) та інші, такі як токсокароз очей і саркоїдоз. Один аспект даного винаходу являє собою спосіб стримування, зменшення або іншого лікування ослаблення зору суб'єкта, що піддається терапії хіміотерапевтичним препаратом (наприклад, нейротоксином, препаратом, що підвищує внутрішньоочний тиск, таким як стероїд), шляхом введення суб'єктові, що цього тпотребує, терапевтичної дози регулятора сиртуїну, описаного в даному документі. Інший аспект даного винаходу являє собою спосіб стримування, зменшення або іншого лікування ослаблення зору в суб'єкта, що піддається хірургічній операції, включаючи операції на очах або інші операції, проведені в положенні на животі, такі як операції на спинному мозку, шляхом введення суб'єктові, що цього потребує, терапевтичної дози регулятора сиртуїну, описаного в даному документі. Операції на очах включають катаракту, іридотомію і заміну кришталика. Інший аспект винаходу являє собою лікування, включаючи стримування, і профілактику вікових захворювань очей, включаючи катаракту, синдром сухого ока, вікову макулярну дегенерацію (AMD), ушкодження сітківки і т.д., шляхом введення суб'єктові, що потребує такого лікування, терапевтичної дози регулятора сиртуїну, описаного в даному документі. Інший аспект винаходу являє собою профілактику або лікування ушкодження очей, викликаного стресом, хімічним ушкодженням або опроміненням, шляхом введення суб'єктові, що потребує такого лікування, терапевтичної дози регулятора сиртуїну, описаного в даному документі. Опромінення або електромагнітне ушкодження очей може включати ушкодження, викликані кінескопними моніторами, сонячним світлом або ультрафіолетом. В одному втіленні, схема комбінованої терапії може включати препарати або сполуки для лікування або профілактики захворювань очей або вторинних станів, асоційованих з цими станами. Таким чином, схема комбінованої терапії може включати один або більш активаторів сиртуїну й один або більше терапевтичних агентів для лікування захворювання очей. В одному втіленні, регулятор сиртуїну може вводитися разом з терапією, спрямованою на зниження внутрішньоочного тиску. В іншому втіленні, регулятор сиртуїну може вводитися разом з терапією, спрямованою на лікування і/або профілактику глаукоми. Ще в одному втіленні, регулятор сиртуїну може вводитися разом з терапією, спрямованою на лікування і/або профілактику невриту зорового нерву. В одному втіленні, регулятор сиртуїну може вводитися разом з терапією, спрямованою на лікування і/або профілактику цитомегаловірусної ретинопатії. В іншому втіленні, регулятор сиртуїну може вводитися разом з терапією, спрямованою на лікування і/або профілактику розсіяного склерозу. Захворювання і порушення, асоційовані з мітохондріями У деяких утіленнях, у винаході представлені способи лікування захворювань або порушень, перебіг яких може покращитися при підвищенні мітохондріальної активності. Способи включають введення суб'єктові, що цього потребує, терапевтично ефективної кількості сполуки, що активує сиртуїн. Підвищена мітохондріальна активність означає підвищення активності мітохондрій, у той час як загальна кількість мітохондрій (наприклад, мітохондріальна маса) не змінюється, збільшення кількості мітохондрій, у такий спосіб підвищуючи мітохондріальну активність (наприклад, стимулюючи біогенез мітохондрій), або їх комбінації. У деяких утіленнях, захворювання і порушення, перебіг яких може покращитися при підвищенні мітохондріальної активності, включають захворювання або порушення, асоційовані з мітохондріальною дисфункцією. У деяких утіленнях, способи лікування захворювань або порушень, перебіг яких може покращитися при підвищенні мітохондріальної активності, можуть включати ідентифікацію суб'єкта, що страждає мітохондріальною дисфункцією. Способи діагностики мітохондріальної дисфункції можуть включати молекулярно-генетичні, патологічні і/або біохімічні аналізи. Захворювання і порушення, асоційовані з мітохондріальною дисфункцією, включають захворювання і порушення, при яких недостатня активність дихального ланцюга мітохондрій вносить вклад у розвиток патофізіології таких захворювань або порушень у ссавця. Захворювання або порушення, перебіг яких може покращитися при підвищенні мітохондріальної активності, у загальному включають, наприклад, захворювання, при яких окисне ушкодження, опосередковане вільними радикалами, веде до дегенерації тканин, захворювання, при яких клітини ідуть у несвоєчасний апоптоз, і захворювання, при яких клітини не ідуть в апоптоз. У деяких втіленнях у винаході представлені способи лікування захворювання або порушення, перебіг якого може покращитися при підвищенні мітохондріальної активності, що включають введення суб'єктові, що потребує цього, одної або більше сполук, що активують 25 UA 104447 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 сиртуїн, у комбінації з іншим терапевтичним агентом, таким як, наприклад, агент, придатний для лікування мітохондріальної дисфункції або агент, придатний для ослаблення симптому, асоційованого із захворюванням або порушенням, що включає мітохондріальну дисфункцію. У типових утіленнях, у винаході представлені способи лікування захворювань або порушень, перебіг яких може покращитися при підвищенні мітохондріальної активності, шляхом введення суб'єктові терапевтично ефективної кількості сполуки, що активує сиртуїн. Типові захворювання або порушення включають, наприклад, нервово-м'язові захворювання (наприклад, атаксія Фрейдриха, м'язова дистрофія, розсіяний склероз і т.д.), порушення нейронної нестабільності (наприклад, судоми, мігрень і т.д.), затримка розвитку, нейродегенеративні захворювання (наприклад, хвороба Альцгеймера, хвороба Паркінсона, бічний аміотрофічний склероз і.т.д.), ішемія, нирковий тубулярний ацидоз, вікова нейродегенерація і вгасання когнітивних функцій, стомлюваність, викликана хіміотерапією, вікова або обумовлена хіміотерапією менопауза або нерегулярний менструальний цикл або овуляція, мітохондріальні міопатії, ушкодження мітохондрій (наприклад, накопичення кальцію, ексайтотоксичність, вплив оксиду азоту, гіпоксія і т.д.), і порушення регуляції мітохондрій. М'язова дистрофія означає сімейство захворювань, що включають погіршення структури і функції нервово-м'язового апарата, що часто призводять до атрофії скелетних м'язів і дисфункцій серцевого м'яза, такі як м'язова дистрофія Дюшена. У деяких утіленнях, сполуки, що активують сиртуїн, можуть використовуватися для уповільнення зниження функціональних можливостей м'язів і для поліпшення функціонального статусу м'язів у пацієнтів з м'язовою дистрофією. У деяких утіленнях, сполуки, що регулюють сиртуїн, можуть використовуватися для лікування мітохондріальних міопатій. Мітохондріальні міопатії варіюють від слабко вираженої повільно прогресуючої слабості зовнішніх м'язів ока до важких фатальних інфантильних міопатій і мультисистемних енцефаломіопатій. Було описано кілька синдромів, з частковим перекриттям. Добре відомі синдроми, що зачіпають м'язи, включають прогресуючу зовнішню офтальмоплегію, синдром Кірнса-Сейра (з офтальмоплегією, пігментною ретинопатією, порушеннями серцевої провідності, мозочковою атаксією і сенсоневральною глухотою), синдром MELAS (мітохондріальна енцефаломіопатія, лактацидоз та інсультоподібні епізоди), сидром MERFF (міоклонічна епілепсія і рвані м'язові волокна), слабкість м'язів поясів кінцівок та інфантильну міопатію (доброякісна або важка і смертельна). У деяких утіленнях, сполуки, що активують сиртуїн, можуть використовуватися для лікування пацієнтів, що страждають від токсичного ушкодження мітохондрій, такого як токсичне ушкодження, обумовлене накопиченням кальцію, ексайтотоксичністю, впливом оксиду азоту, лікарською токсичністю або гіпоксією. У деяких утіленнях, сполуки, що активують сиртуїн, можуть використовуватися для лікування захворювань або порушень, асоційованих з порушенням регуляції мітохондрій. М'язова діяльність В інших утіленнях, у винаході представлені способи посилення м'язової діяльності шляхом введення терапевтично ефективної кількості сполуки, що активує сиртуїн. Наприклад, сполуки, що активують сиртуїн, можуть застосовуватися для підвищення фізичної витривалості (наприклад, здатності виконувати фізичну роботу, таку як вправи, фізична праця, спорт і т.д.), придушення або затримки настання фізичної утоми, підвищення рівня кисню в крові, підвищення життєвої енергії здорових індивідів, підвищення сили і витривалості, зниження м'язової утоми, зниження стресу, поліпшення серцевої і серцево-судинної функції, підвищення сексуальної здатності, підвищення рівня м'язового АТФ і/або зниження рівня лактату в крові. У деяких утіленнях, способи включають введення сполуки, що активує сиртуїн, що підвищує мітохондріальну активність, прискорює біогенез мітохондрій і/або підвищує мітохондріальну масу. Спортивні показники означають здатність м'язів спортсмена досягати результатів при занятті спортом. Підвищені спортивні показники, сила, швидкість і витривалість, оцінюються за збільшенням сили скорочення м'язів, збільшенням амплітуди скорочення м'язів, укороченням часу реакції між стимуляцією і скороченням. Спортсмен означає індивіда, що займається спортом на будь-якому рівні, і який бажає досягти підвищеного рівня сили, швидкості і витривалості в ході занять, такого як, наприклад, культуристи, велосипедисти, бігуни на довгі дистанції, бігуни на короткі дистанції і т.д. Поліпшення спортивних показників виявляється в здатності перебороти м'язову утому, здібності зберігати активність протягом більш тривалого часу, і більш ефективних заняттях. В області м'язової діяльності спортсмена бажано створити умови, що дозволяють змагатися або тренуватися з більшим навантаженням протягом тривалого часу. 26 UA 104447 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Передбачається, що способи згідно із даним винаходом також виявляться ефективними при лікуванні патологічних м'язових станів, включаючи гостру саркопенію, наприклад, м'язову атрофію і/або кахексію, асоційовану з опіками, постільним режимом, іммобілізацією кінцівки, або великих торакальних, абдомінальних і/або ортопедичних операцій. У деяких утіленнях, у винаході представлені нові дієтичні композиції, що містять регулятори сиртуїну, спосіб їх виготовлення і спосіб застосування композицій для поліпшення спортивних показників. Відповідно, представлені терапевтичні композиції, продукти харчування і напої, дія яких спрямована на підвищення фізичної витривалості і/або придушення фізичної утоми людей, що виконують фізичні вправи в широкому змісті, включаючи спорт, що вимагає витривалості і працю, що вимагає повторюваних фізичних зусиль. Такі дієтичні композиції можуть додатково включати електроліти, кофеїн, вітаміни, вуглеводи і т.д. Інше використання Сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, можуть використовуватися для лікування або профілактики вірусних інфекцій (таких як інфекції вірусами грипу, герпеса або папіломи) або в якості протигрибкових агентів. У деяких утіленнях, сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, можуть вводитися в складі комбінованої терапії з іншим терапевтичним агентом для лікування вірусних захворювань. В іншому втіленні, сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, можуть вводитися в складі комбінованої терапії з іншим протигрибковим агентом. Суб'єкти, що можуть піддаватися вищезгаданому лікуванню, включають еукаріот, таких як ссавці, наприклад, людей, овець, велику рогату худобу, коней, свиней, собак, котів, приматів, крім людини, мишей і щурів. Клітини, що можуть піддаватися впливу, включають еукаріотичні клітини, наприклад, клітини вищеописаного суб'єкта, або клітини рослин, дріжджів і прокаріот, наприклад, клітини бактерій. Наприклад, регулюючі сполуки можна вводити сільськогосподарським тваринам для підвищення їх здатності довше переносити умови утримування. Сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, можуть також використовуватися для збільшення тривалості життя, підвищення стійкості до стресу і стійкості до апоптозу в рослин. В одному втіленні, сполука застосовується до рослин, наприклад, періодично, або до грибків. В іншому втіленні, рослини генетично модифікують для виробництва сполуки. В іншому втіленні, рослини і фрукти обробляють сполукою до збору і транспортування для підвищення стійкості до ушкодження в ході транспортування. Також можна приводити в контакт зі сполуками, описаними в даному документі, насіння рослин, наприклад, для їх кращої схоронності. В інших утіленнях, сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, можуть використовуватися для регуляції тривалості життя клітин дріжджів. Ситуації, у яких може бути бажано збільшити тривалість життя клітин дріжджів, включають будьякий процес, у якому використовуються дріжджі, наприклад, виробництво пива, йогурту, і хлібобулочних виробів, наприклад, хліба. Використання довгоживучих дріжджів може привести до використання меншої кількості дріжджів або активності дріжджів протягом більш тривалих періодів часу. На дріжджі або інші клітини ссавців, що використовуються для виробництва рекомбінантних білків, також можна впливати, як описано в даному документі. Сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, також можуть використовуватися для збільшення тривалості життя, підвищення стійкості до стресу і стійкості до апоптозу в комах. У цьому втіленні, сполуки застосовують до корисних комах, наприклад, бджіл та інших комах, що беруть участь у запиленні рослин. У конкретному втіленні, сполука застосовується до бджіл, що беруть участь у виробництві меду. У загальному випадку, способи, описані в даному документі, можуть застосовуватися до будь-якого організму, наприклад, еукаріотичного організму, що має комерційне значення. Наприклад, вони можуть застосовуватися до риби (аквакультура) і птахів (наприклад, кури і дичина). Підвищені дози сполук, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, можуть також використовуватися як пестицид шляхом порушення регуляції сайленсингу генів і регуляції апоптозу під час розвитку. У цьому втіленні, сполука може застосовуватися до рослин, використовуючи спосіб, відомий з рівня техніки, при якому сполука біодоступна для личинок комах, але не для рослин. Принаймні, у світлі зв'язку відтворення і тривалості життя, сполуки, що регулюють сиртуїн, що підвищують рівень і/або активність білка сиртуїну, можуть застосовуватися для впливу на відтворення організмів, таких як комахи, тварини і мікроорганізми. 4. Тести 27 UA 104447 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Описано різні типи тестів для визначення активності сиртуїну. Наприклад, активність сиртуїну можна вимірити за допомогою флуоресцентного аналізу, наприклад, за допомогою комерційного тесту виробництва Biomol, наприклад, SIRT1 Fluorimetric Drug Discovery Kit (AK555), SIRT2 Fluorimetric Drug Discovery Kit (AK-556), або SIRT3 Fluorimetric Drug Discovery Kit (AK-557) (Biomol International, Plymouth Meeting, PA). Інші придатні тести на сиртуїн включають аналіз вивільнення нікотинаміду (Kaeberlein et al., J. Biol. Chem. 280(17): 17038 (2005)), FRET14 аналіз (Marcotte et al, Anal. Biochem. 332:90 (2004)) і аналіз зв'язування C НАД з бороновою смолою (McDonagh et al., Methods 36: 346 (2005)). Інші придатні тести на сиртуїн включають радіоімунний аналіз (RIA), аналіз сцинтиляційної близькості, аналіз, заснований на HPLC, і репортерний аналіз (наприклад, для мішеней транскрипційних факторів). Типовий тест на визначення активності сиртуїну являє собою аналіз поляризації флуоресценції. Аналіз поляризації флуоресценції описаний у даному документі і також описаний у публікації PCT № WO 2006/094239. В інших утіленнях, активність сиртуїну може визначатися способом мас-спектрометрії. Приклади тестів, заснованих на мас-спектрометрії, описані в даному документі і також описані в публікації PCT WO 2007/064902. Також для визначення активності сиртуїну можуть використовуватися клітинні тести. Приклади клітинних тестів для визначення активності сиртуїну описані в публікаціях PCT №№ WO 2007/064902 і WO 2008/060400. Інші способи, що передбачаються даним документом, являють собою способи скринінгу для виявлення сполук або агентів, що регулюють сиртуїни. Агент може являти собою нуклеїнову кислоту, таку як аптамер. Тести можна проводити в клітинній або безклітинній системі. Наприклад, тест може включати інкубацію (або приведення в контакт) сиртуїну з тестованим агентом в умовах, при яких сиртуїн може регулюватися відомим агентом, що регулює сиртуїн, і спостереження або визначення рівня регуляції сиртуїну в присутності тестованого агента щодо відсутності тестованого агента. Рівень регуляції сиртуїну можна визначати шляхом визначення його здатності деацетилювати субстрат. Типові субстрати являють собою ацетильовані білки, наприклад, придбані в BIOMOL (Plymouth Meeting, PA). Кращі субстрати включають пептиди p53, такі як пептиди, що включають ацетильований K382. Особливо кращий субстрат Fluor de Lys-SIRT1 (BIOMOL), тобто ацетильований пептид Arg-His-Lys-Lys. Інші субстрати являють собою пептиди з людських гістонів H3 і H4 або ацетильовану амінокислоту. Субстрати можуть бути флуорогенні. Сиртуїн може являти собою SIRT1, Sir2, SIRT2, SIRT3 або їх частину. Наприклад, рекомбінантний SIRT1 можна придбати в BIOMOL. Реакцію можна проводити протягом приблизно 30 хвилин, а потім зупинити її, наприклад, за допомогою нікотинаміду. Для визначення рівня ацетилювання може використовуватися набір реагентів HDAC fluorescent activity assay/drug discovery kit (AK-500, BIOMOL Research Laboratories). Схожі тести описані в Bitterman et al. (2002) J. Biol. Chem. 277:45099. Рівень регуляції сиртуїну в тесті можна порівняти з рівнем регуляції сиртуїну в присутності однієї або більше (по-окремо або одночасно) сполук, описаних у даному документі, що можуть служити позитивним або негативним контролем. Сиртуїни для використання в тестах можуть являти собою повнорозмірні білки сиртуїни або їх частини. Оскільки в даному документі було показано, що активуючі сполуки взаємодіють з Nкінцем SIRT1, білки для використання в тестах включають N-кінцеву ділянку сиртуїнів, наприклад, амінокислоти приблизно 1-176 або 1-255 SIRT1; амінокислоти приблизно 1-174 або 1-252 Sir2. В одному втіленні, скринінговий тест включає (i) приведення в контакт сиртуїну з тестованим агентом і ацетильованим субстратом в умовах, сприятливих для деацетилювання сиртуїном субстрату під час відсутності тестованого агента; (ii) і визначення рівня ацетилювання субстрату, де знижений рівень ацетилювання субстрату в присутності тестованого агента щодо відсутності тестованого агента вказує на те, що тестований агент стимулює деацетилювання сиртуїном, у той час як підвищений рівень ацетилювання субстрату в присутності тестованого агента щодо відсутності тестованого агента вказує на те, що тестований агент інгібує деацетилювання сиртуїном. Способи виявлення агента, що регулює, наприклад, стимулює, сиртуїни in vivo, може включати: (i) приведення клітини в контакт із тестованим агентом і субстратом, що може проникнути в клітину в присутності інгібітору HDAC I і II класів, в умовах, сприятливих для деацетилювання сиртуїном субстрату під час відсутності тестованого агента; (ii) і визначення рівня ацетилювання субстрату, де знижений рівень ацетилювання субстрату в присутності тестованого агента щодо відсутності тестованого агента вказує на те, що тестований агент стимулює деацетилювання сиртуїном, у той час як підвищений рівень ацетилювання субстрату в присутності тестованого агента щодо відсутності тестованого агента вказує на те, що тестований агент інгібує деацетилювання сиртуїном. Кращий субстрат являє собою 28