2-заміщені d-гомоестра-1,3,5(10)-триєни як інгібітори 17b-гідроксистероїддегідрогенази типу 1

1. 2-Заміщені D-гомоестратрієни загальної формули І R13 O HO ІНГІБІТОРИ (19) 1 ЯК 3 92324 4 14) 2-хлор-17а-оксо-17а-гомоестра-1,3,5(10),16тетраєн-3-ол, 15) 2-бром-17а-оксо-17а-гомоестра-1,3,5(10),16тетраєн-3-ол 8, 16) 2-аліл-17а-оксо-17а-гомоестра-1,3,5(10),16тетраєн-3-ол, 17) 2-пропіл-17а-оксо-17а-гомоестра-1,3,5(10)триєн-3-ол, 18) 2-метоксі-17а-оксо-17а-гомо-18а-гомоестра1,3,5(10)-триєн-3-ол, 19) 2-етоксі-17а-оксо-17а-гомо-18а-гомоестра1,3,5(10)-триєн-3-ол, 20) 2-хлор-17а-оксо-17а-гомо-18а-гомоестра1,3,5(10)-триєн-3-ол, 21) 2-бром-17а-оксо-17а-гомо-18а-гомоестра1,3,5(10)-триєн-3-ол, 22) 2-йод-17а-оксо-17а-гомо-18а-гомоестра1,3,5(10)-триєн-3-ол, 23) 2-хлор-17-фтор-17а-оксо-17а-гомо-18агомоестра-1,3,5(10)-триєн-3-ол, 24) 2-хлор-17-фтор-17а-оксо-17а-гомо-18агомоестра-1,3.5(10)-триєн-3-ол, 25) 2-бром-17-фтор-17а-оксо-17а-гомо-18агомоестра-1,3,5(10)-триєн-3-ол, 26) 2-бром-17-фтор-17а-оксо-17а-гомо-18агомоестра-1,3,5(10)-триєн-3-ол, 27) 2-аліл-17а-оксо-17а-гомо-18а-гомоестра1,3,5(10)-триєн-3-ол, 28) 2-аліл-17-фтор-17а-оксо-17а-гомо-18агомоестра-1,3,5(10)-триєн-3-ол, 29) 2-аліл-17-фтор-17а-оксо-17а-гомо-18агомоестра-1,3,5(10)-триєн-3-ол, 30) 2-хлор-17а-оксо-17а-гомо-18а-гомоестра1,3,5(10),16-тетраєн-3-ол, 31) 2-бром-17а-оксо-17а-гомо-18а-гомоестра1,3,5(10),16-тетраєн-3-ол, 32) 2-аліл-17а-оксо-17а-гомо-18а-гомоестра1,3,5(10),16-тетраєн-3-ол, 33) 2-пропіл-17а-оксо-17а-гомо-18а-гомоестра1,3,5(10)-триєн-3-ол. 6. 2-Заміщені D-гомоестра-1,3,5(10)-триєни за одним із пп. 1-5 для одержання лікарського засобу. 7. Застосування 2-заміщених D-гомоестра1,3,5(10)-триєнів за будь-яким із пп. 1-5 для одержання лікарського засобу для профілактики або лікування естрогенозалежних захворювань, на які можна позитивно вплинути шляхом інгібування 17-гідроксистероїддегідрогенази. 8. Застосування за п. 7, у якому разом з 2заміщеними D-гомоестра-1,3,5(10)-триєнами застосовують щонайменше одну додаткову активну речовину для одержання лікарського засобу. 9. Застосування за п. 8, причому додаткова активна речовина являє собою антиандроген, антигестаген, інгібітор ароматази або антиестроген. 10. Застосування за будь-яким із пп. 7-9 для одержання лікарського засобу для профілактики або лікування гормонозалежних пухлинних захворювань чоловічих і жіночих статевих залоз, чоловічих і жіночих статевих органів включаючи молочні залози. 11. Застосування за п. 10 для одержання лікарського засобу для профілактики або лікування раку молочної залози. 12. Застосування за п. 10 для одержання лікарського засобу для профілактики або лікування раку передміхурової залози. 13. Застосування за п. 10 для одержання лікарського засобу для лікування ендометріозу. 14. Фармацевтична композиція, яка містить щонайменше одну сполуку загальної формули І за одним із пп. 1-5 разом з фармацевтично прийнятними допоміжними речовинами і/або носіями. 15. Фармацевтична композиція за п. 14, яка додатково містить щонайменше одну додаткову активну речовину, причому додаткова активна речовина являє собою антиандроген, антигестаген, інгібітор ароматази або антиестроген. Даний винахід стосується нових 2-заміщених D-гомо-естра-1,3,5(10)-трієнів, їх одержання і застосування як лікарського засобу для лікування естрогенозалежних захворювань, на які можна вплинути шляхом інгібування 17βгідроксистероїддегідрогенази типу 1, а також фармацевтичних композицій, що містять ці сполуки. Статтєві гормони контролюють проліферацію і функцію чутливої до стероїдів нормальної, а також злоякісної тканини [Ε. Ε. Baulieu, Hormones, A complex communication Network. In Hormones, eds. Ε. Ε. Baulieu and P.A. Kelly, Herman Publisher Paris and Chapman and Hall New York, 1990, cc.147-149; D.D. Thomas, Cancer 53 (1984) 595-601]. Естрадіол є самим активним жіночим статтєвим гормоном, який на додаток до відомих впливів на репродуктивну систему, впливає на додаткові функції при метаболізмі кісткової тканини і ліпідному метаболізмі, у кардіоваскулярній системі, а також на регулюючі дії в центральній нервовій сис темі. У жінок преклімактеричного віку це відбувається спочатку в яєчниках. Наступна більша частина активного естрогену утворюється в периферичній тканині з неактивних попередників стероїдів, які в людини у великій кількості виділяються в кров наднирниковими залозами. Після менопаузи рівень естрадіолу в крові знижується приблизно на 1/10 від вмісту у жінок преклімактеричного віку [T.Thorsten, Μ. Tangen, К F. Stoa, Eur. J. Cancer Clin. Oncol. 18 (1982) 333337; A. A. van Landeghem et al., Cancer Res. 45 (1985) 2900-2906]. Починаючи із цього моменту естрогени головним чином доступні в периферичній тканині шляхом біосинтезу [F. Labrie, Intracrinology. Моl. Cell. Endo-crinol. 78 (1991) С113С118]. Естрогени переносяться кров'ю від пухлинної тканини і стимулюють її зростання. Проте, після менопаузи концентрація внутріпухлинного естрадіолу також зберігається на висо 5 кому рівні, у порівнянні з жінками преклімактеричного віку [A. A. van Landeghem et al., Cancer Res. 45 (1985) 2900-2906]. Висока концентрація естрадіолу в пухлинній тканині в жінок постменопаузального віку викликана біосинтезом естрогенів у пухлинній тканині. У тканині молочної залози, ураженої раком, естрадioл (Е2) утворюється або шляхом ароматази або шляхом сульфатази [Y. J. Abul-Hajj, R. Iverson, D. Т. Kiang, Steroids 33 (1979) 205-222; A. Lipton et al., Cancer 59 (1987), 779-782; E. Perel et al., J. Steroid Biochem. 29 (1988) 393-399]. Андростендіон переноситься кров'ю від пухлинної тканини, ароматизується в естрон (Е1) і потім відновлюється в естрадіол (Е2) (шлях ароматази). При шляху сульфатази естронсульфат за допомогою стероїдсульфатази перетворюється в Е1 і знову відновлюється в Е2. Остання вирішальна стадія синтезу стероїдів каталізується 17β-гідроксистероїддегідрогеназою (17β-HSD), яка відноситься до сімейства 17βгідроксистероїддегідрогеназ/17кетостероїдредуктаз. Ці ферменти не так активно перетворюють 17-кетостероїди в їх активні 17βгідроксистероїди і навпаки. Як естрогени, так i андрогени проявляють найвищу спорідненість до відповідних рецепторів у формі 17β-гідрокси, тобто ферменти 17β-HSD управляють біологічною активністю статтєвих гормонів [Н. Peltoketo et al., J. Моl. Endocnnol. 23 (1999), 1-11; P.Vihko et al., Моl. Cell. Endocrinol. 171 (2 001) 71-76]. Деякі позагонадні тканини, такі як тканини молочної залози і передміхурової залози виділяють редуктивні 17-HSD's і в такий спосіб перетворюють попередників, які циркулюють у крові з більш низькою активністю в цільових тканинах у більш активні форми [F Labrie et al., Steroids 62 (1997) 148-158; Η. Peltoketo et al., Horm. 55 (1999) 353-398]. На сьогоднішній день відомо 11 різних 17βHSD's Вони відрізняються своїм тканевим розподілом, каталітичною активністю, своєю субстратною специфічністю, субклітинною локалізацією і механізмом регулювання. Для великої кількості гідроксистероїддегідрогеназ можна було показати їхню участь у патогенезі захворювань людини, наприклад, для псевдогермафродитизму [17β-HSD 3, W. Μ. Geissler et al., Nat. Genet. 7 (1994) 34-39], біфункцюнального дефіциту ферментів [17β-HSD 4, Ε. G. van Grunsven et al., Proc. Natl. Acad. Sci. USA 95 (1998) 2128-2133], полікістозного захворювання нирок [17β -HSD 8 - Μ. Maxwell et al., J. Biol. Chem. 270 (1995) 25213-25219] і хвороби Альцгеймера [17β-HSD 10, S. D. Yan et al., Nature 389 (1997) 689-695; X. Y. He et al., J. Biol. Chem. 274 (1999) 15014-15019]. Людські плацентарні 17βгідроксистероїддегідрогенази типу 1 і типу 2 відносяться до того ж сімейства протеїнів стероїддегідрогенази-редуктази (SDR). Крім усього іншого вони відрізняються одна від іншої напрямком реакції, що каталізується ферментами. 17β-HSD 1 управляє, насамперед, перетворенням естрона в естрадioл [Т. Puranen et al., Endocrinology 138 (1997) 3532-3539] при участі NADPH у якості кофактора [J. Z Jin, S. X. Lin, 92324 6 Biochem. Biophys. Res. Commun. 259 (1999) 489493] У культивованих клітинах HSD 1 частково підтримує перетворення андростендіону i андростандіону. Однак можна було однозначно виявити, що перевага надається фенольним субстратам [М. Poutanen et al., Endocrinology 133 (1993) 26392644]. У порівнянні з 17β-HSD 1, 17β-HSD 2 навпроти каталізує зворотну реакцію, а саме перетворення естрадіолу в естрон і андростендіону і дигідротестостерону в андростандіон [L. Wu et al., J. Biol. Chem. 268 (1993) 12964-12969] і діє переважно в присутності не фосфорилованої форми кофактора NAD [F. Labrie et al., Steroids 62 (1997) 148-158]. 17β-HSD 1 і 2 виділяються в нормальній тканині молочних залоз [м. Soderqvist, J. Clin. Endocrinol. Metab. 83 (1998) в 1190-1193; Μ. Miettinen, Breast Cancer Res, Treat. 57 (1999) 175182]. На противагу нормальній тканини молочної залози, у злоякісних клітинах епітелію молочної залози виявляють збільшення відбудовної активності (за допомогою 17β-HSD 1) у порівнянні з окисною активністю (за допомогою 17β-HSD 2) [Μ. Μ. Miettinen et al., Biochem. J. 314 (1996) 839-845; V. Speirs, J. Steroid Biochem. Моl. Biol. 67 (1998) 267274]. Було помічено, що естрадіол накопичується в злоякісних клітинах молочної залози, що також вказує на активність 17β-HSD 1 [A. Vermeulen et al., Eur. J. Cancer Clin. Oncol. 22 (1986) 515-525]. Крім того, було виявлено, що в присутності 17βHSD 1 введення естрона так само веде до збільшення ракових клітин молочної залози, як і введення одного естрадіолу. На противагу цьому, введення одного естрона без 17β-HSD 1 не викликає подібного ефекту [Μ. Μ. Miettinen et al., Int. J. Cancer 68 (1996) 600-604]. Перевага 17β-ΗSD 1 у злоякісній тканині веде до посиленого естрогенозалежного зростання і прогресу пухлин, у той час як окисні 17β-ΗSD 2 захищають нормальні клітини тканини молочної залози від надмірного впливу естрадіолу [P. Vihko et al., Моl. Cell. Endocrinol. 171 (2000) 71-76]. У випадку ендометріозу рівновага між 17βΗSD 1 і 2 має особливе значення. 17β-ΗSD 1 виражається в еутопічній тканині, проте, гормоноінактивуючий фермент 17β-ΗSD 2 відсутній повністю [S. Е. Bulun et al., J. Моl. Endocrinol. 25 (2 000) 3542]. Також при карциномах передміхурової залози 17β-HSD 2 знижується [J. P. Elo et al., Endocrinol. Metab. 88 (2 003) 705-712]. Серед виявлених на даний момент інгібіторів 17β-HSD 1 розрізняють необоротні і оборотні інгібітори. Необоротні інгібітори містять реактивну функціональну групу, що за допомогою утворення ковалентного зв'язку із залишком амінокислоти ферменту інактивує останній. Відомими представниками зазначеної групи є 16-метилен-естрадioли, ацетилен-заміщений 16-секо-естрадіол [R. J. Auchus, D. F Covey, Biochemistry 25 (1983) 72957300; J. L. Thomas et al., J. Biol. Chem. 258 (1983) 11500-11504; B. Tobias et al., J. Biol. Chem. 257 (1982) 2783-2786] або також 16α-галоалкілестрадіоли [Κ. Μ. Sam et al., Drug Des. Discov. 15 7 (1997) 157-180; M. R. Tremblay, D. Poirier, J. Steroid Biochem. Моl. Biol. 66 (1998) 179-191]. До оборотних інгібіторів відносяться похідні 16,17-піразолабо 16,17-ізоксазол-естронів [F. Sweet et al., Biochem. Biophys. Res. Commun. 180 (1991), 10571063], похідні естрадіолу з довгим 7αундеканамідним [С. Labrie et al. Cancer Res. 52 (1992), 610-615; S. J. Santner, R. J. Santen, J. Steroid Biochem. Моl. Biol. 45 (1993) 383-390] або з 6β-тіагептанамідним бічним ланцюгом [D. Poirier, P. Dionne, S. Auger, J. Steroid Biochem. Моl. Biol. 64 (1998), 83-90]. Особливий випадок складає, коли інгібітор 17β-HSD 1 є 16-оксоестроном: при нейтральному значенні рН7.2 він відноситься до оборотних інгібіторів, при основних умовах з рН8.5 він відноситься до необоротних інгібіторів [Н. Іnаnо, В Tamaoki, Eur. J. Biochem. 129 (1983) 691-695]. Дотепер відомі як оборотні, так і необоротні інгібітори мають тільки помірну активність як інгібітори 17β-HSD 1. Перший гібридний інгібітор був знайдений недавно за допомогою моделюючих досліджень [М Tremblay, D. Poirier et al., FASEB 13 (2002) 18291831]. Гібридний інгібітор, у якому естрадіол пов'язаний з аденозином за допомогою спейсера, що складається з 8 метиленових груп у положенні 16, інгібує 17β-ΗSD 1 як кращий на сьогоднішній день інгібітор зі значенням ІС50 в 52нмоль. Виходячи з розміру цієї молекули така сполука може бути досить важко доступною для перорального введення. Не є малоймовірним і те, що молекула вступає в перехресну реакцію з іншими NAD(P)(H) залежними ферментами. З відомого рівня техніки 17β-HSD 1 є мішенню для локального інгібування біосинтезу естрадіолу. Супутні лікуванню антигормонами, які повинні перешкоджати зв'язуванню активного стероїду у відповідному рецепторі, інгібітори 17β-ΗSD 1 можуть використатися для підтримуючої терапії естрогенозалежних захворювань. Тому завданням даного винаходу є надати додаткові сполуки, які вибірково інгібують 17β-HSD 1. Ці сполуки повинні бути призначені для лікування естрогенозалежних захворювань, а також гормонозалежних пухлинних захворювань, на які можна вплинути шляхом інгібування 17βгідроксистероїддегідрогенази типу 1. Додатковими завданнями даного винаходу є одержання і застосування цих сполук як лікарського засобу для лікування естрогенозалежних захворювань, а також гормонозалежних пухлинних захворювань, на які можна вплинути за допомогою інгібування 17β-гідроксистероіддегідрогенази типу 1. Відповідно до даного винаходу завдання вирішується шляхом забезпечення нових 2заміщених D-гомо-ecтpa-1,3,5 (10)-трієнів загальні формули І 92324 8 (І) у якій R2 означає насичену або ненасичену С1-С8алкільну групу, аралкіл або залишок алкіларилу, С1-С8-алкілокси групу або атом галогену, R13 означає атом водню або метильную групу, R17 означає атом водню або атом фтору, причому пунктирні лінії в кільці В і D молекули стероїду можуть бути додатковими подвійними зв'язками, а також їх фармацевтично прийнятними солями. Далі даний винахід охоплює нові сполуки в якості фармацевтично активних речовин, їх одержання, їх терапевтичне застосування і фармацевтичні форми застосування, які містять нові речовини. Відповідно до винаходу сполуки загальної формули (І) або їх фармацевтично прийнятні солі можуть використатися для одержання лікарського засобу, зокрема, для лікування естрогенозалежних захворювань, а також гормонозалежних пухлинних захворювань, на які можна вплинути за допомогою інгібування 17β-гідроксистероїддегідрогенази типу 1. Було встановлено, що відповідно до винаходу низькомолекулярні 2-заміщені D-гомо-естра1,3,5(10)-трієни роблять вибіркове інгібування 173HSD 1-ферментної активності in vitro сильніше, ніж відомі на сьогоднішній день інгібітори 17β-HSD 1. Якщо не зазначено більш докладно, відповідно до даного винаходу мова йде про залишок арилу, що необов'язково може бути заміщений фенілом, залишком 1- або 2-нафтилу, причому переважним є залишок фенілу. Якщо категорично не обговорене інше, то також завжди арил включає залишок гетероарилу. Прикладами гетероарилу є залишок 2-, 3- або 4-піридинілу, залишок 2або 3-фурилу, залишок 2- або 3-тієнілу, залишок 2або 3-піролілу, залишок 2-, 4- або 5-імідазолілу, залишок піразинілу, залишок 2-, 4-, або 5піримідинілу або залишок 3-або 4-піридазинілу. Як замісники залишку арилу або гетероарилу можуть бути зазначені, наприклад, метил, етил, трифторметил, пентафторетил, трифторметилтіо, метокси, етокси, нітро, ціано, галоген (фтор, хлор, бром, йод), гідрокси, аміно, моно (С1-8-алкіл) або ди(С1-8-алкіл)аміно, причому обидві алкільні групи є ідентичними або різними, ди(аралкіл)аміно, причому обидві аралкільні групи є ідентичними або різними. С1-С8-алкільні групи для R2 можуть бути насиченими або ненасиченими і бути заміщеним частково або повністю. Як представників насичених або ненасичених залишків алкілу варто вказати метильну, етильну, н-пропільну, ізопропільну, н-, ізо-, або трет.-бутильну, н-, ізо- або неопентильную групу, гексил, гептил або октил. Метил, етил і пропіл є переважними. 9 Представниками ненасичених залишків алкілу є аліл і вініл. Як С1-С5-алкокси залишку R2 може бути метокси, етокси, н-пропокси, ізопропокси, н-, ізо-, або трет.-бутокси, н-, ізо- або неопентокси група. У випадку R2 як галоген може бути хлор, йод або атом брому. Згідно з даним винаходом переважними є сполуки загальної формули І, у яких R2 є С1-5-алкокси, С1-С5-алкілом або С2-С3-алкенілом або бромом або хлором і R13 є атомом водню. Зазначені нижче сполуки, а також їхнє застосування є переважними відповідно до винаходу: 1) 2-метокси-17а-оксо-17а-гомоестра-1,3,5(10)трієн-3-ол 1 2) 2-етокси-17а-оксо-17а-гомоестра-1,3,5(10)трієн-3-ол 3) 2-хлор-17а-оксо-17а-гомоестра-1,3,5(10)трієн-3-ол 2 4) 2-бром-17а-оксо-17а-гомоестра-1,3,5(10)трієн-3-ол 3 5) 2-йод-17а-оксо-17а-гомоестра-1,3,5(10)трієн-3-ол 4 6) 2-хлор-17α-фтор-17а-оксо-17а-гомоестра1,3,5(10)-трієн-3-ол 5а 7) 2-хлор-17β-фтор-17а-оксо-17а-гомоестра1,3,5(10)-трієн-3-ол 5б 8) 2-бром-17α-фтор-17а-оксо-17а-гомоестра1,3,5(10)-трієн-3-ол 9) 2-бром-17β-фтор-17а-оксо-17а-гомоестра1,3,5(10)-трієн-3-ол 10) 2-(2-фенілетил)-17а-оксо-17а-гомоестра1,3,5(10)-трієн-3-ол 6 11) 2-аліл-17а-оксо-17а-гомоестра-1,3,5(10)трієн-3-ол 7 12) 2-аліл-17α-фтор-17а-оксо-17а-гомоестра1,3,5(10)-трієн-3-ол 13) 2-аліл-17β-фтор-17а-оксо-17а-гомоестра1,3,5(10)-трієн-3-ол 14) 2-хлор-17а-оксо-17а-гомоестра-1,3,5( 10), 16-тетраен-3-ол 15) 2-бром-17а-оксо-17а-гомоестра-1,3,5(10), 16-тетраен-3-ол 8 16) 2-аліл-17а-оксо-17а-гомоестра-1,3,5(10), 16-тетраен-3-ол 17) 2-пропіл-17а-оксо-17а-гомоестра-1,3,5(10)трієн-3-ол 18) 2-метокси-17а-оксо-17а-гомо-18агомоестра-1,3,5(10)-трієн-3-ол 19) 2-етокси-17а-оксо-17а-гомо-18а-гомоестра1,3,5(10)-трієн-3-ол 20) 2-хлор-17а-оксо-17а-гомо-18а-гомоестра1,3,5(10)-трієн-3-ол 21) 2-бром-17а-оксо-17а-гомо-18а-гомоестра1,3,5(10)-трієн-3-ол 22) 2-йод-17а-оксо-17а-гомо-18а-гомоестра1,3,5(10)-трієн-3-ол 23) 2-хлор-17α-фтор-17а-оксо-17а-гомо-18агомоестра-1,3,5(10)-трієн-3-ол 24) 2-хлор-17β-фтор-17а-оксо-17а-гомо-18агомоестра-1,3,5(10)-трієн-3-ол 92324 10 25) 2-бром-17α-фтор-17а-оксо-17а-гомо-18агомоестра-1,3,5(10)-трієн-3-ол 26) 2-бром-17β-фтор-17а-оксо-17а-гомо-18агомоестра-1,3,5(10)-трієн-3-ол 27) 2-аліл-17а-оксо-17а-гомо-18а-гомоестра1,3,5(10)-трієн-3-ол 28) 2-аліл-17α-фтор-17а-оксо-17а-гомо-18агомоестра-1,3,5(10)-трієн-3-ол 29) 2-аліл-17β-фтор-17а-оксо-17а-гомо-18агомоестра-1,3,5(10)-трієн-3-ол 30) 2-хлор-17а-оксо-17а-гомо-18а-гомоестра1,3,5(10), 16-тетраен-3-ол 31) 2-бром-17а-оксо-17а-гомо-18а-гомоестра1,3,5(10), 16-тетраен-3-ол 32) 2-аліл-17а-оксо-17а-гомо-18а-гомоестра1,3,5(10), 16-тетраен-3-ол 33) 2-пропіл-17а-оксо-17а-гомо-18а-гомоестра1,3,5(10)-трієн-3-ол Фармакологічні дані Інгібування активності людської 17βгідроксистероїддегідрогенази типу 1 Метод дослідження добре описаний у літературі [Adamski J, Sierralta WD, Jungblut PW, Acta Endocrinol (Copenh.) 121(2) (1989), 161-7] і представлений нижче. Людські 17β-гідроксистероїддегідрогенази (17β-HSDs) виділяються надмірно в бактеріях Е. соlі у якості His-Tag протеїнів або GST-злитих протеїнів. Суспензії бактеріальних гранул в ізотопному розчині повареної солі використаються для визначення ферментної активності 17β-HSDs і відповідно для дослідження її впливу за допомогою потенційних інгібіторів (похідних естрогену). Виміри відбуваються в подвійному визначенні і при необхідності в різних концентраціях потенційних інгібіторів (наприклад, при визначенні значень ІС50). Поряд з ферментом-мішенню 17β-HSD 1, у випробування включені інші метаболізуючі стероїди ферменти, щоб досліджувати перехресну реактивність похідних естрогену. 3 Н-мічений субстрат, бактеріальні суспензії, ДМСО (у контрольному складі, кінцевий 1%) або потенційні інгібітори (похідні естрону в ДМСО) а також відповідні кофактори (NADP(H) або NAD(H); 5мг/мол в Н2О) додають до певного обсягу 100ммоль буферу фосфату натрію. Інкубування зразків відбувається при 37°С на водяній бані при струшуванні, так що при перевірці (без випробовуваних речовин) досягають перетворення приблизно в 30%. Потім відбувається розділення радіоактивно міченого субстрату і продукту, після виймання 1мол (RP-18)-касет зворотної фази, за допомогою ВЕЖХ (високоефективна рідинна хроматографія) на колонку RP18 з ацетонітрил:вода 1:1 (ν/ν) як рухомої фази. Радіоактивність виявляється за допомогою проточного сцинтиляційного лічильника. Оцінювання перетворення субстрату з і без випробовуваних речовин проводиться за допомогою інтеграції піків субстрату і продукту. Перетворення контролю нормалізовано до 100% перетворення. 11 92324 Таблиця Інгібування людської 17β-гідроксистероїддегідрогенази Структура 1 2 3 4 5а 56 6 7 Естрон 17β-HSD1 ІС50 [НМОЛЬ 85 77 52 52 87 126 15 24 109 Дозування Загалом, варто очікувати задовільних результатів при лікуванні естрогенозалежних захворювань, а також гормонозалежних пухлинних захворювань, якщо добові дози знаходяться у межах від 5мкг до 50мг сполуки відповідно до винаходу на кілограм маси тіла. Для більш великих ссавців, наприклад, людини, рекомендована добова доза знаходиться в межах від 10мкг до 30мг на кілограм маси тіла. Прийнятні дозування для сполук відповідно до винаходу становлять від 0,005 до 50мг на добу на кілограм маси тіла, залежно від віку і статури пацієнта, причому необхідна добова доза може бути введена однократно або за декілька прийомів. Композицію фармацевтичних препаратів на основі нових сполук одержують відомим способом, який полягає в тому, що активну речовину обробляють із носіями, наповнювачами, речовинами, що сприяють розпаду, в'яжучими засобами, зволожувачами, змащеннями, абсорбентами, розріджувачами, покращувачами смаку, барвниками і т.д., які звичайно використаються в галенових препаратах, і перетворюють у бажану форму введення. При цьому робиться посилання на Remington's Pharmaceutical Science, 15-і изд-і Mack Publishing Company East Pennsylvania (1980). Для перорального застосування підходять, зокрема, таблетки, драже, капсули, пігулки, порошки, грануляти, таблетки, пастилки, емульсії або розчини. Для парентерального застосування можливе використання препаратів для ін'єкцій і вливань. Для внутрісуглобних ін'єкцій можуть використатися приготовлені відповідним чином кристалічні суспензії. Для внутрім'язових ін'єкцій можуть застосовуватися водні і масляні розчини для ін'єкцій або суспензії і відповідні препарати з ефектом депо. Для ректального застосування нові сполуки можуть використатися у формі супозиторій, капсул, розчинів (наприклад, у вигляді клізм) і мазей, як для системної, так і для місцевої терапії. Для пульмонального застосування нових сполук можливо їх використання у формі аерозолів і засобів для інгаляцій. Для місцевого нанесення підходять композиції у формі гелів, мазей, жирних мазей, кремів, паст, 12 порошків, молочка і настоянок. Дозування сполук загальної формули І у цих композиціях повинне становити 0,01% - 20% для того, щоб досягти достатньої фармакологічної дії. Даний винахід включає сполуки загальної формули І, а також їх застосування для виготовлення лікарського засобу, зокрема, для лікування естрогенозалежних захворювань, на які можливо вплинути шляхом інгібування 17βгідроксистероїддегідрогенази. Відповідно до винаходу сполуки загальної формули І переважно використаються для виготовлення лікарського засобу для лікування гормонозалежних пухлинних захворювань чоловічих і жіночих статтєвих залоз, чоловічих і жіночих статтєвих органів, включаючи молочні залози, особливо, раку передміхурової залози або раку молочної залози. До того ж сполуки відповідно до винаходу є переважними для виготовлення лікарського засобу для лікування ендометріозу. Крім того, даний винахід стосується фармацевтичних композицій, які містять, щонайменше, одну сполуку відповідно до винаходу, необов'язково у формі фармацевтично/фармакологічно прийнятної солі, без або разом з фармацевтично прийнятними допоміжними речовинами і/або носіями. Для цих фармацевтичних композицій і лікарських засобів може бути передбачене пероральне, ректальне, вагінальне, підшкірне, крізьшкірне, внутрішньовенне або внутрім'язове введення. Поряд зі звичайними носіями і/або розріджувачами вони містять щонайменше одну сполуку відповідно до винаходу. Лікарські засоби відповідно до винаходу виготовляють за відомою технологією у відповідному дозуванні за допомогою звичайних твердих або рідких носіїв або розріджувачів і, як правило, використовуваних фармацевтично-технічних допоміжних матеріалів відповідно до бажаної методики введення Переважно композиції являють собою лікарські форми, призначені для перорального введення. Такими лікарськими формами є, наприклад, таблетки, таблетки із плівковим покриттям, драже, капсули, пігулки, порошки, розчини або суспензії або також форми з ефектом депо. Фармацевтичні композиції, які містять щонайменше одну із сполук відповідно до винаходу, переважно вводяться пероральним шляхом. Також приймаються до уваги і препарати для парентерального введення, такі як розчини для ін'єкцій. Далі можуть бути зазначені, наприклад, супозиторії і засоби для вагінального застосування. Відповідні таблетки можуть бути отримані, наприклад, шляхом змішування активної речовини з відомими допоміжними речовинами, наприклад, інертними розріджувачами, такими як декстроза, цукор, сорбіт, маніт, полівінілпіролідон, з розпушувачами, такими як кукурудзяний крохмаль або альгінова кислота, зі сполучними засобами, такими як крохмаль або желатин, з речовинами, що змазують, такими як стеарат магнію або тальк і/або засобами, що забезпечують ефект депо, такими як 13 карбоксилполіметилен, карбоксилметилцелюлоза, ацетатфталат целюлози або полівінілацетат. Таблетки можуть також складатися з декількох шарів. Відповідним чином також можуть вироблятися драже шляхом нанесення на отримані аналогічно таблеткам ядра покриття зі звичайно використовуваних для таких цілей речовин, наприклад, полівінілпіролідону або шелаку, аравійської камеді, тальку, оксиду титану або цукру. При цьому оболонка драже також може складатися з декількох шарів, у яких можуть використатися такі ж допоміжні речовини, що й зазначені вище для таблеток. Розчини або суспензії сполук загальної формули І відповідно до винаходу додатково можуть містити засоби, які поліпшують смак, такі як сахарин, цикламат або цукор, а також, наприклад, ароматичні речовини, такі як ванілін або апельсиновий екстракт. Крім того, вони можуть містити допоміжні речовини, які суспендують, такі як натрій карбоксиметилцелюлоза або консерванти як пгідроксибензоати. Капсули, які містять сполуки загальної формули І, можуть вироблятися, наприклад, шляхом змішування сполук (и) загальної формули І з інертним носієм, таким як лактоза або сорбіт і наступного інкапсулювання в желатинові капсули. Придатні супозиторії можна виготовляти, наприклад, шляхом змішування з передбаченими для цієї мети носіями, такими як нейтральні жири або поліетиленгліколь або з їхніми похідними. Відповідно до винаходу сполуки можуть застосовуватися для профілактики i лікування карцином молочної залози або передміхурової залози, а також ендометріозу в комбінації з одним або декількома з наступних активних речовин: 1) Антиандрогени, такі як ципротеронацетат, флутамід, казодекс і т.д. 2) Агоністи гонадотропного гормону (GnRH), такі як синарел, лупрон, бусрелін 3) Інгібітори ароматази, такі як анастрозол, форместан, летрозол, ексеместан 4) Інгібітори 5а-редуктази, такі як фінастерід 5) Цитостатики, такі як вінбластин, даунорубіцин 6) Інгібітори VEGF кінази 7) Антигестагени, такі яконапристони, міфепристони 8) Антиестрогени, такі яктамоксіфен 9) Антисенсові олігонуклеотиди 10) Антитіла EGF Виходячи із цього, сполуки загальної формули І відповідно до винаходу не можуть призначатися для терапії i профілактики інших патологічних станів не зазначених вище. Нижченаведені приклади служать для більш детального пояснення об'єкта винаходу, але тим самим не обмежують його. Виходячи з 17-кето похідних, можуть бути виготовлені 17-оксирани (М. Hubner, I. Noack, J. prakt. Chem. 1972, 314, 667), і з них відповідні похідні 17а-гомо (М. Hubner, K. Ponsold, Ζ. Chem. 1982, 22, 186). Вищевказані стадії реакції можуть проводитися до або після функціаналізації позиції 2. Введення галогенів у позицію 2 відбувається за допомогою ортоталування як це описано в літе 92324 14 ратурі для похідних 17-кето (Р.С. Bulman Page et al, Tetrahedron 1990, 46, 2059). Функціоналізація С атома 2 похідного естра1,3,5(10)-трієн-17-ону відбувається переважно за допомогою Фрідель-Крафтс ацилювання як це описано в літературі (Т. Nambara et al., Chem. Pharm. Bull. 1979, 18, 474). Після зміни захисної групи в 3 позиції 2-карбокси-естра-1,3,5(10)-трієн17-он виробляється окислюванням Байєр-Віллігер (М.В Smith, J. March, March's Advanced Organic Chemistry, 5-е видання, Wiley Sons 2001, 14171418). Складний ефір омилюється і перетворюється з відповідним алкілгалогенідом при основних умовах в 2-алкіл простий ефір. Розрив захисної групи в З позиції відбувається як описано в літературі (Т. W. Greene, P.G.M. Wuts, Protective Groups in Organic Synthesis, Wiley & Sons, 1999, 249-275). Цей або інший спосіб (P.N. Rao, J.W. Cessac, Steroids 2002, 67, 1065) може бути застосований відповідно і до похідних 17а-гомо. Відповідні похідні 2-алкілу можуть бути отримані з похідних 2-ацил за допомогою відновлення з боргідридом натрію, гідрування і наступного окислювання по Оппенауеру (С. Djerassi, Org. React. В 1951, 6, 207). Введення 2-аліл групи може відбуватися за допомогою перегрупування Клайзена як це описано в літературі (L. Troisi et al., Tetrahedron Lett. 1999, 40, 1771). Надалі це може здійснюватись аналогічно методам описаним далі Т. Buskas et al. (J. Org. Chem. В 2000, 65 будуть, 958). Більш довгі, також ненасичені або функціональні залишки алкілу в позиції 2 можуть бути отримані шляхом сполучення Соногашира або переважніше, необов'язково належним чином захищених алкінів і наступного (часткового) гідрування. 17-фторування 17а-кетону може бути проведене як це описано А.С. Stalford et al. (Steroids 1997, 62, 750) або також S. Stavber et al. (Synthesis 2002, 2609). Синтез 16,17-дегідро похідних може також проводитися аналогічно відомим процесам (див. наприклад P.N. Rao et al., Steroids в 2002, 67, 1079). Способи одержання Приклад 1 2-метокси-17а-оксо-17а-гомоестра-1,3,5(10)трієн-3-ол 1 3,61м 17а-азідометил-3, 17β-дигідрокси-2метокси-естра-1,3,5(10)-трієн і 7,5г йодиду натрію були зважені в 250мл ацетонітрилу і їх повільно перемішували при кімнатній температурі з 15мл триметилсілілхлориду. Через 4 години додали ще 4мл триметилсілілхлориду і через ще 2,5 години змішали з насиченим розчином тіосульфату натрію і водою і екстрагували з дихлорметаном (3х). Об'єднані органічні фази були промиті водяним розчином бікарбонату натрію, висушені і сконцентровані шляхом упарювання в ротаційному випарному апараті. Флеш-хроматографія (циклогексан/етилацетат =10:17:15:1) дала 2,12г (67%) 2-метокси-17а-оксо-17а-гомоестра-1,3,5(10)-трієн3-олу 1 у вигляді безбарвних кристалів. 1 H-NMR (CDCI3): δ=1.13 (s, 3Н; 18-СН3), 2.622.71 (m, 1H; 17-Н), 2.77 (dd, 2H; 6-СН2), 3.86 (s, 3Н; 15 2-ОСН3), 5.48 (s, 1Н; 3-ОН), 6.63, 6.78 (2 s, 2H; 1-Н, 4-Н). Приклад 2 2-хлор-17а-оксо-17а-гомоестра-1,3,5(10)-трієн3-ол 2 307мг (851мкмоль) 3-ацетокси-2-хлор-17аоксо-17а-гомоестра-1,3,5(10)-трієну розчиняли в 24мл дихлорметан/метанол (2:1) і змішували з 45мг натрієвого метанолату. Через 1,5 години суміш нейтралізували з амберлітом IR120 (Н+), відфильтровували і концентрували шляхом упарювання в ротаційному випарному апараті. Флешхроматографія (толуол/етилацетат =25:1) дала 173мг (64%) 2-хлор-17а-оксо-17а-гомоестра1,3,5(10)-трієн-3-ол 2 у вигляді безбарвних кристалів. 1 H-NMR (CDCI3): δ=1.12 (s, 3Н; 18-СН3), 2.622.82 (м, 2Н; 17-Н, 6-СН2), 5.39 (s, 1H; 3-ОН), 6.72, 7.21 (2 s, 2Н; 1-Н, 4-Н). Приклад 3 2-бром-17а-оксо-17а-гомоестра-1,3,5(10)трієн-3-ол 3 3 одержували аналогічно методу, описаному для 17-кето похідних PC. Bulman Page et al., Tetrahedron 1990, 46, 2059. 1 H-NMR (CDCI3): δ=1.12 (s, 3Н; 18-СН3), 2.622.82 (m, 2H; 17-Н, 6-СН2), 5.41 (s, 1H; 3-ОН), 6.73, 7.34 (2 s, 2H; 1-Н, 4-Н). Приклад 4 2-йод-17а-оксо-17а-гомоестра-1,3,5(10)-трієн3-ол 4 4 одержували аналогічно методу, описаному для 17-кето похідних Р.С. Bulman Page et al., Tetrahedron 1990, 46, 2059. 1 H-NMR (CDCI3): δ=1.12 (s, 3H; 18-CH3), 2.622.71 (ddd, J=6.8, 14.1, 14.1Гц, 1Н; 17-H), 2.77-2.81 (m, 2H; 6-CH2), 5.29 (s, 1H; 3-OH), 6.71, 7.52 (2 s, 2H; 1-H, 4-H). Приклад 5 2-хлор-17α-фтор-17а-оксо-17а-гомоестра1,3,5(10)-трієн-3-ол 5а і 2-хлор-17β-фтор-17а-оксо-17а-гомоестра1,3,5(10)-трієн-3-ол 5b 60мг (188мкмоль) 2-хлор-17а-оксо-17агомоестра-1,3,5(10)-трієн-3-олу 2 нагрівали з приблизно 190мг 1-фтор-4-гідрокси-1,4-діазоніабіцикло[2,2,2]-октан біс (тетрафторборат) на оксиді алюмінію в 10мл метанолу протягом 5 годин, охолоджували при кімнатній температурі, змішували з 1н соляною кислотою і екстрагували за допомогою дихлорметану. Органічні фази висушували і концентрували шляхом упарювання в ротаційному випарному апараті. Очищення за допомогою ВЕРХ (Chiracel OJ-H, н-гептан/2-пропанол =6:4) дало приблизно 10мг 2-хлор-17α-фтор-17а-оксо-17агомоестра-1,3,5(10)-трієн-3-олу 5а і 2-хлор-17βфтор-17а-оксо-17а-гомоестра-1,3,5(10)-трієн-3-олу 5b кожного у вигляді безбарвної твердої речовини. 5а: 1H-NMR (CDCI3): δ=1.13 (s, 3Н; 18-СН3), 5.32 (ddd, JHF=48.8, JHH=7.4, 12.5Гц, 1Н; 17β-Η), 6.72, 7.21 (2 s, 2H; 1-H, 4-H) - 19F-NMR (CDCI3): δ=192.20 (dd, J=48.9, 12.8Гц). 5b: 1H-NMR (CDCI3): δ=1.21 (d, J=3.1Гц, ЗН, 18СН3), 4.86 (ddd, JHF=49.2, JHH=3.9, 6.6Гц, 1H; 17α 92324 16 Η), 6.73, 7.20 (2 s, 2H; 1-H, 4-H) - 19F-NMR (CDCI3): δ=- 183.02 - 183.28 (m). Приклад 6 2-(2-фенілетил)-17а-оксо-17а-гомоестра1,3,5(10)-трієн-3-ол 6 56мг (123мкмоль) 3-ацетокси-2-йод-17а-оксо17а-гомоестра-1,3,5(10)-трієну розчиняли в 8мл третиламін/ТГФ (3:1), змішували з 3мг ацетату паладію II, 5мг йодиду міді І, 6.5мг трифенілфосфіну і 26мкл фенілацетілену і перемішували протягом 45 хвилин при кімнатній температурі під аргоном. Потім розбавляли етилацетатом, промивали 1н соляною кислотою, ненасиченим розчином гідрокарбонату натрію і розчином повареної солі, висушували, концентрували шляхом упарювання в ротаційному випарному апараті і очищали за допомогою флеш-хроматографії (циклогексан/етилацетат 10:1>5:1). Було отримано 42мг (80%) 3-ацетокси-2-(2-фенілетиніл)-17а-оксо17а-гомоестра-1,3,5(10)-трієну у вигляді коричнево-чорних кристалів. 1 H-NMR (CDCI3): δ=1.12 (s, 3Н; 18-СН3), 2.35 (s, ЗН, СОСН3), 6.82, 7.50 (2 s, 2H; 1-Н, 4-Н), 7.317.48 (т, 5Н; Ph) - 13C-NMR (CDCI3): δ=16.79, 20.84, 22.87, 25.59, 25.80, 26.22, 29.75, 32.33, 37.08, 38.14, 42.89, 48.17, 50.17, 84.58, 92.92, 114.101, 121.64, 122.91, 128.12, 129.82, 131.24, 137.92, 138.52, 148.90, 168.97, 215,83. 27мг (63мкмоль) 3-ацетокси-2-(2-фенілетиніл)17а-оксо-17а-гомоестра-1,3,5(10)-трієну розчиняли в 10мл етилацетату/ТГФ (9:1), змішували з 3 краплями оцтової кислоти і 55мг палладію на активованому вугіллі (10%) і гідрували протягом 3 годин. Потім каталізатор відфільтровували, концентрували в ротаційному випарному апараті, і соконденсували декілька разів з толуолом. Залишок розчиняли в 6мл дихлорметану, змішували з 20мл метанолу і 100мг натрієвого метанолату і перемішували протягом 2 годин. Потім нейтралізували з амберлітом IR120 (Н+), відфільтровували і концентрували в ротаційному випарному апарату. Флеш-хроматографія (циклогексан/етилацетат=5:1) дала 16мг (65%) 2-(2фенілетил)-17а-оксо-17а-гомоестра-1,3,5(10)трієн-3-олу 6 у вигляді безбарвних голчастих кристалів. 1 H-NMR (CDCI3): δ=1.13 (s, 3H;18-CH3), 2.852.89 (m, 4H, PhCH2), 4.46 (s, 1H; OH), 6.48, 7.02 (2 s, 2H; 1-Н, 4-Н), 7.19-7.30 (m, 5H; Ph). Приклад 7 2-аліл-17а-оксо-17а-гомоестра-1,3,5(10) -трієн3-ол 7 315мг (1.11ммоль) 17а-оксо-17а-гомоестра1,3,5(10)-трієн-3-олу розчиняли в 5мл абсолютного ДМФА, змішували з 1,8г карбонату цезію і 1мл алілброміду і нагрівали протягом 3 годин до 60°С. Потім змішували з етилацетатом і промивали водою і розчином повареної солі. Органічна фаза була відділена, висушена і сконцентрована в ротаційному випарному апараті. Флешхроматографія (циклогексан/етилацетат=40:1>20:1>10:1) дала 322мг (89%) 3-алілокси-17а-оксо-17а-гомоестра-1,3,5(10)-трієну у вигляді безбарвних кристалів. 17 92324 1 H-NMR(CDCI3) δ=1.12 (d, 3H; 18-CH3), 2.622.71 (m, 1Н; 17-Н), 2.83-2.86 (m, 2H; 6-Н), 4.50 (d, J=5.0Гц, 2Н; ОСН2), 5.26 (dd, J=1.2, 10 5Гц, 1Н, =СНН), 5.37 (dd, J=1.2, 17.2Гц, 1Н; =СНН), 5.996.07 (т, 1Н; СН=СН2), 6.63 (d, J=2 3Гц, 1Н; 4-Н), 6.72 (dd, J=2.3, 8.2Гц, 1Н; 2-Н), 7.20 (d, J=8.6Гц, 1Н, 1-Н). 315мг (971мкмоль) 3-алілокси-17а-оксо-17агомоестра-1,3,3(10)-трієну розчиняли в 25мл диетиланіліну під аргоном і підігрівали протягом 8 годин. Потім змішували з етилацетатом і промивали 1н соляною кислотою і розчином повареної солі. Органічна фаза була відділена, висушена і сконцентрована в ротаційному випарному апарату Флеш-хроматографія (циклогексан/етилацетат=9:1) дала 312мг (99%) суміші обох регіоізомерів у вигляді безбарвної піни. Відділення за допомогою ВЕРХ (Chirapak AD-H, н-гептан/2 Комп’ютерна верстка Т. Чепелева 18 пропанол=8:2) дало 108мг 2-аліл-17а-оксо-17агомоестра-1,3,5(10)-трієн-3-олу 7 у вигляді безбарвних кристалів. 1 H-NMR (CDCI3): δ=1.12 (d, 3Н, 18-СН3), 2.622.71 (м, 1Н; 17-Н), 2.78-2.82 (т, 2Н; 6-Н), 3.37 (d, J=6.3Гц, 2Н; ОСН2СН =), 4.89 (s, 1Н; ОН), 5.12-5.18 (т, 2Н, =СН2), 5.94-6.05 (т, 1Н; СН=СН2), 6.54, 7.02 (2 s, 2Н; 1-Н, 4-Н). Приклад 8 2-бром-17а-оксо-17а-гомоестра-1,3,5 (10),16тетраен-3-ол 8 1 H-NMR (CDCI3): δ=1.05 (d, 3Н; 18-СН3), 2.622.71 (m, 1Н; 17-Н), 5.95 (dd, J=2.5, 10.0Гц, 1Н; =СН), 6.87-6.91 (m, 1Н, =СН), 6.74, 7.36 (2 s, 2Н; 1Н, 4-Н) - 13C-NMR (CDCI3): δ=15.63, 25.64, 25.85, 27.13, 29.28, 32.08, 38.81, 42.34, 44.45, 45.32, 107.42, 115.37, 127.56, 128.61, 133.76, 137.46, 147.25, 149.79, 205.04. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601