Спосіб одержання екстракту щавлю альпійського з антигіпоксичною і гепатозахисною активністю

Винахід відноситься до медицини, а саме до фармакогнозії і стосується створення нового рослинного засобу, виділеного з кореневищ і коренів щавлю альпійського (Rumex alpinus L.) з антигіпоксичною і гепатозахисною активністю. Відомий спосіб одержання екстракту з коренів щавлю кінського, шляхом послідовної екстракції сировини ацетоном і водою з наступним центрифугуванням і висушуванням екстракту методом ліофілізації. Одержаний екстракт проявляє жовчогінну активність (А.с. СССР №1686732, кл. A61K335/78. Способ получения средства, обладающего желчегонной активностью / Ф.М. Мамчур, Б.М. Зузук, З.В. Глуховецкая, Л.В. Бензель, Л.Я. Ладная). Рід щавель об'єднує 24 види рослин, розповсюджених на території України. Офіціальним видом є щавель кінський, а додатковою і рівноцінною сировиною до вказаного виду може бути щавель альпійський, який за кількісним вмістом біологічно активних речовин не поступається, а в деяких випадках перевищує щавель кінський. Вищевказаний спосіб не дозволяє максимально екстрагувати діючі речовини з кореневищ і коренів щавлю альпійського з заданою фармакологічною дією. В основу винаходу поставлено завдання розширення спектру препаратів, які мають антигіпоксичну і гепатозахисну активність, в якому в якості сировини використовують кореневища з коренями щавлю альпійського, забезпечується нова схема одержання екстракту, який має вищезгадані властивості і за рахунок чого одержаний екстракт можна використовувати при захворюваннях гепатобіліарної системи. Поставлене завдання вирішується тим, що згідно зі способом одержання екстракту щавлю альпійського з антигіпоксичною і гепатозахисною активністю, який включає використання підземних органів рослини і органічного екстрагенту, сировину щавлю альпійського екстрагують 50 70% етиловим спиртом в співвідношенні сировина - екстрагент 1 : 10 - 1 : 20, відганяють його і висушують ліофільно. Винахідницький рівень забезпечується тим, що як сировина використовується підземна частина щавлю альпійського і спосіб одержання екстракту є неочевидним. Спосіб одержання екстракту щавлю альпійського здійснюється наступним чином. Кореневища з коренями щавлю альпійського попередньо висушують і подрібнюють в грубий порошок з діаметром частин 0,5 - 3мм. Подрібнену сировину екстрагують 50 - 70% етиловим спиртом протягом 90хв у співвідношенні сировина екстрагент 1 : 10 - 1 : 20. Екстракцію повторюють 3 - 4 рази. Об'єднані екстракти фільтрують, відганяють етанол за допомогою вакуум у. Екстракт розводять до початкового об'єму гарячою дистильованою водою до початкового об'єму, охолоджують і фільтрують. Фільтрат розливають у флакони по 500мл і висушують ліофільно. Одержаний екстракт являє собою рихлу, голчасту п ухку масу з специфічним запахом, гіркого смаку, темно-коричневого кольору. Вихід кінцевого продукту становить 35,6 - 41,1%. У ліофілізаті виявлені антрацен-похідні, дубильні речовини, антоціани, фенолкарбонові і органічні кислоти. Рослинний засіб умовно позначений "АЩ". Приклад 1. 100г попередньо висушених і подрібнених в грубий порошок кореневищ з коренями щавлю альпійського з діаметром частин 0,5 - 3мм екстрагуємо 1500мл 70% етилового спирту в круглодонній колбі на киплячому огрівнику з зворотнім холодильником протягом 90хв. Екстракцію повторюємо 4 рази. Всі екстракти об'єднуємо, фільтруємо і відганяємо етанол за допомогою вакууму. Екстракт розводимо гарячою дистильованою водою до об'єму 6л, охолоджуємо і фільтруємо. Фільтрат розливаємо у флакони по 500мл і висушуємо ліофільно. Вихід кінцевого продукту становить 35,6%. Концентрація спирту 50 - 70% вибрана тому, що позволяє максимально екстрагувати діючі речовини; співвідношення сировина - екстрагент 1 : 10 - 1 : 20 тому, що нижче співвідношення не дозволяє максимально екстрагувати діючі речовини, а вище - є технологічно недоцільним. Дослідження антигіпоксичних властивостей. Експериментальні дослідження проводили на білих щурах-самцях масою 0,15 - 0,20кг, розділених на 3 групи. Тваринам першої групи за 4год до початку експерименту одномоментно внутрішньочеревно вводили ліофілізат з кореневищ і коренів щавлю альпійського в дозах 3,0; 0,1; 9,0мг на 0,1кг маси. Для порівняння антигіпоксичної активності досліджуваних екстрактів використовували рослинний засіб "СІЛІБОР", який вводили другій групі тварин з розрахунку 9,0мг на 0,1кг маси при тих же умовах досліду. Контрольній (третій) групі тварин одномоментно вводили 1,5мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Групи тварин поміщали в декомпресійну камеру, знижували атмосферний тиск, що відповідало висоті 11500м н.р.м. Протягом експерименту спостерігали поведінку і фіксували час виживання тварин. Одержані результати, оброблені методом варіаційної статистики при ступені достовірності P 0,05 наведені в табл.1. Результати досліджень свідчать, що найбільш виражену антигіпоксичну активність проявляє ліофілізований екстракт кореневищ і коренів щавлю альпійського в дозі 9,0мг/0,1кг маси тварини, продовжуючи життя при гіпоксії до 9,8 ± 0,3хв (контроль - 4,6 ± 0,3хв). Дослідження антигіпоксичної активності при ураженні печінки гепатотропною отрутою проводили на тваринах, які були розділені на чотири групи. Пораження печінки у тварин першої, другої, третьої груп викликали олійним розчином тетрахлориду вуглецю (1 : 1), який вводили підшкірно в дозі 0,4мл на 0,1кг тварини на протязі 3 діб з проміжком 24год. Одночасно з гепатотропною отрутою тваринам першої групи вводили внутрішньочеревне розчин ліофілізату кореневищ і коренів щавлю альпійського в дозі 9,0мг/0,1кг маси тварини. Тваринам другої групи профілактично за 24год до введення розчину тетра хлориду вуглецю вводили розчин ліофілізату в дозі 9,0мг/0,1кг маси тварини. Контроль - інтактні тварини. В залежності від схеми введення тварин на 3 або 4 добу експерименту поміщали в декомпресійну камеру при пониженому атмосферному тиску, який відповідає висоті 11500м н.р.м, фіксували час виживання тварин. Результати досліджень наведені в табл.2. Одержані дані свідчать, що ліофілізат щавлю альпійського проявляє захисну антигіпоксичну активність при ураженні печінки гепатотропною отрутою. Вивчення гепатозахисних властивостей. Експерименти проводили на білих щурах-самцях масою 0,15 - 0,20кг, які були розділені на 4 групи. Схема введення гепатотропної отрути і ліофілізату аналогічна попередньо описаній. Про фармакотерапевтичну ефективність досліджуваних екстрактів робили висновок за рівнем пероксидної оксидації ліпідів (ПОЛ) в мкмоль/мл і активності супероксидисмутази (СОД) в % у крові тварин. Рівень ПОЛ визначали за методикою Р.А. Тимирбулатова і співавт. (1981); активність СОД - за методикою В.А. Костюк і співавт. (1990). Результати досліджень (табл.3) показали, що повторне введення тваринам тетрахлориду вуглецю приводить до пораження печінки, яке характеризується різким підвищенням рівня ПОЛ до 248,8 ± 1,3мкмоль/МДА/мл (в контролі - 110,6 ± 2,5мкмоль/МДА/мл) і підвищенням активності СОД до 59,6% (в контролі - 18,2%) у крові тварин. Одночасне введення гепатотропної отрути і ліофілізату щавлю альпійського знижує рівень ПОЛ (126,1 ± 2,7мкмоль/МДА/мл) і активність СОД (19,0%), доводячи вказані показники до рівня контрольних (інтактних) тварин. Наведені дані свідчать, що застосування ліофілізату щавлю альпійського при токсичному гепатиті значно зменшує дестр уктивні зміни печінки, тобто проявляє антиоксидантну, гепатозахисну дію за рахунок підтримання балансу перокисної оксидації ліпідів і антиоксидантної активності.