Спіроцикли як інгібітори 11-бета гідроксилстероїддегідрогенази типу 1

Реферат: Даний винахід стосується певних спіроциклічних сполук, які являють собою інгібітори 11гідроксилстероїддегідрогенази типу 1 (11HSD1), композицій, що їх містять, і їх застосування для лікування діабету, ожиріння і інших захворювань. UA 98651 C2 (12) UA 98651 C2 UA 98651 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Галузь техніки, до якої належить даний винахід Даний винахід стосується певних спіроциклічних сполук, які являють собою інгібітори 11- гідроксилстероїддегідрогенази типу 1 (11HSD1), композицій, що їх містять, і способів їх застосування для лікування діабету, ожиріння і інших захворювань. Рівень техніки даного винаходу Важливість гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової (ΗΡΑ) осі в контролюванні концентрації глюкокортикоїдів є очевидною з того факту, що порушення гомеостазу в ΗΡΑ осі при або надмірній або недостатній секреції або дії приводить в результаті до синдрому Кушінга або хвороби Адісона, відповідно (Miller and Chrousos (2001) Endocrinology and Metabolism, eds. Felig and Frohman (McGraw-Hill, New York), 4th Ed. 387-524). У пацієнтів з синдромом Кушінга (рідке захворювання, що характеризується систематичним надлишком глюкокортикоїдів, що синтезуються пухлинами надниркової залози або гіпофіза) або тими, що проходять глюкокортикоїдну терапію розвивається оборотне вісцеральне ожиріння. Цікаво, що фенотип пацієнтів з синдромом Кушінга найбільш нагадує фенотип метаболічного синдрому Рівена (також відомий як синдром X або синдром стійкості до інсуліну), симптоми якого включають вісцеральне ожиріння, непереносимість глюкози, стійкість до інсуліну, гіпертензію, діабет 2 типу і гіперліпідемію (Reaven (1993) Ann. Rev. Med. 44: 121-131). Однак роль глюкокортикоїдів в переважаючих формах ожиріння людини залишається неясною, оскільки концентрації циркулюючих глюкокортикоїдів не підвищуються у більшості пацієнтів з метаболічним синдромом. Дійсно, дія глюкокортикоїда на тканину-мішень залежить не тільки від циркулюючих концентрацій, але також від внутрішньоклітинної концентрації, при метаболічному синдромі показана місцева підвищена активність глюкокортикоїдів в жировій тканині і скелетних м'язах. Велика кількість даних свідчить про те, що ферментативна активність 11HSD1, яка генерує активні глюкокортикоїди з неактивних форм і грає центральну роль в регулюванні внутрішньоклітинної концентрації глюкокортикоїдів, звичайно підвищується в жировому відкладенні в індивідуумів з ожирінням. Це наводить на думку про роль місцевої реактивації глюкокортикоїдів при ожирінні і метаболічному синдромі. Встановивши здатність 11HSD1 регенерувати кортизол з неактивного циркулюючого кортизону, велика увага була приділена його ролі в ампліфікації глюкокортикоїдної функції. 11HSD1 експресується в багатьох ключових GR-збагачених тканинах, включаючи тканини значної метаболічної важливості, такі як печінка, жирова тканина і скелетні м'язи, і, внаслідок цього, постулюють, що він сприяє тканиноспецифічній потенціації антагонізму, опосередкованого глюкокортикоїдами, інсулінової функції. Беручи до уваги а) фенотипічну схожість надмірної секреції глюкокортикоїдів (синдром Кушінга) і метаболічного синдрому з нормальною концентрацією циркулюючих глюкокортикоїдів при останньому, також як b) здатність 11HSD1 генерувати активний кортизол з неактивного кортизону тканиноспецифічним способом, передбачили, що центральний тип ожиріння і пов'язані з ним метаболічні ускладнення при синдромі X є результатом підвищеної активності 11HSD1 в жировій тканині, приводячи в результаті до "синдрому Кушінга сальника" (Bujalska et al. (1997) Lancet 349: 12101213). Дійсно, показано, що 11HSD1 активується в жировій тканині у людей і гризунів з ожирінням (Livingstone et al. (2000) Endocrinology 131: 560-563; Rask et al. (2001) J. Clin. Endocrinol. Metab. 86: 1418-1421; Lindsay et al. (2003) J. Clin. Endocrinol. Metab. 88: 2738-2744; Wake et al. (2003) J. Clin. Endocrinol. Metab. 88: 3983-3988). Додаткове підтвердження даної ідеї одержане з досліджень на моделях трансгенних мишей. Специфічна для жирової тканини гіперекспресія 11HSD1 під контролем аР2 промотору у мишей приводить до фенотипу, що дивно нагадує людський метаболічний синдром (Masuzaki et al. (2001) Science 294: 2166-2170; Masuzaki et al. (2003) J. Clinical Invest. 112: 83-90). Важливо, що даний фенотип виникає без збільшення сумарної кількості циркулюючого кортикостерону, але швидше обумовлюється місцевим виробництвом кортикостерону в жировому відкладенні. Підвищена активність 11HSD1 у даних мишей (2-3-кратна) є дуже схожою на підвищену активність, що спостерігається при ожирінні у людини (Rask et al. (2001) J. Clin. Endocrinol. Metab. 86: 1418-1421). Це наводить на думку, що місцеве перетворення, опосередковане 11HSD1, неактивного глюкокортикоїдав активний глюкокортикоїд може впливати складним чином на чутливість до інсуліну всього тіла. На основі цих даних можна було б передбачити, що зниження концентрації 11HSD1 могло б привести до підвищення інсулінової чутливості і толерантності до глюкози внаслідок тканиноспецифічної нестачі концентрацій активних глюкокортикоїдів. Насправді, це є випадком, як показано в дослідженнях з 11HSD1-дефіцитарними мишами, одержаними гомологічною рекомбінацією (Kotelevstev et al. (1997) Proc. Natl. Acad. Sci. 94: 14924-14929; Morton et al. (2001) J. Biol. Chem. 276: 41293-41300; Morton et al. (2004) Diabetes 53: 931-938). Дані миші повністю 1 UA 98651 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 позбавлені 11-кеторедуктазної активності, підтверджуючи, що 11HSD1 зумовлює тільки активність, що відповідає за генерування активного кортикостерону з неактивного 11дегідрокортикостерону. 11HSD1-дефіцитарні миші є стійкими до гіперглікемії, викликаної дієтою або стресом, володіють ослабленою індукцією печінкових глюконеогенних ферментів (РЕРСК, G6P), володіють підвищеною чутливістю до інсуліну в жировій тканині і мають поліпшені ліпідні профілі (знижена концентрація тригліцеридів і підвищена концентрація кардіозахисних HDL). Додатково, дані тварини володіють стійкістю до ожиріння, викликаного дієтою з високим вмістом жиру. Взяті разом, дані дослідження на трансгенних мишах підтверджують роль локальної реактивації глюкокортикоїдів в контролюванні печінкової і периферичної чутливості до інсуліну і дозволяють передбачити, що інгібування 11HSD1 активності може виявитися корисним при лікуванні ряду пов'язаних з глюкокортикоїдами розладів, включаючи ожиріння, стійкість до інсуліну, гіперглікемію і гіперліпідемію. Дані в підтримку даної гіпотези опубліковані. Недавно повідомлялося, що 11HSD1 грає роль в патогенезі ожиріння центрального типу і появі метаболічного синдрому у людей. Підвищену експресію 11HSD1 гена зв'язують з метаболічними порушеннями у жінок з ожирінням і підозрюють, що підвищена експресія даного гена робить внесок в підвищене місцеве перетворення кортизону в кортизол в жировій тканині індивідуумів з ожирінням (Engeli, et al., (2004) Obes. Res. 12:9-17). Показано, що новий клас 11HSD1 інгібіторів, арилсульфонамідотриазоли, збільшує печінкову чутливість до інсуліну і знижує концентрацію глюкози в крові у гіперглікемічних штамів мишей (Barf et al. (2002) J. Med. Chem. 45: 3813-3815; Alberts et al. Endocrinology (2003) 144: 4755-4762). Крім того, недавно повідомлялося, що селективні інгібітори 11HSD1 можуть полегшувати важку гіперглікемію в огрядних мишей з генетичним діабетом. Таким чином, 11HSD1 є обіцяючою фармацевтичною мішенню для лікування метаболічного синдрому (Masuzaki, et al., (2003) Curr. Drug Targets Immune Endocr. Metabol. Disord. 3: 255-62). A. Ожиріння і метаболічний синдром Як описано вище, багато які дані наводять на думку, що інгібування 11HSD1 активності може бути ефективним в боротьбі з ожирінням і/або групою аспектів метаболічного синдрому, включаючи непереносимість глюкози, стійкість до інсуліну, гіперглікемію, гіпертензію і/або гіперліпідемію. Глюкокортикоїди є відомими антагоністами дії інсуліну, і зниження місцевої концентрації глюкокортикоїдів інгібуванням перетворення внутрішньоклітинного кортизону в кортизол повинно збільшувати печінкову і/або периферичну чутливість до інсуліну і теоретично ослабляти вісцеральне ожиріння. Як описано вище, 11HSD1 нокаутні миші є стійкими до гіперглікемії, володіють ослабленою індукцією ключових печінкових глюконеогенних ферментів, володіють помітно підвищеною чутливістю до інсуліну в жировій тканині і мають поліпшені ліпідні профілі. Додатково, дані тварини виявляють стійкість до ожиріння, викликаного дієтою з високим вмістом жиру (Kotelevstev et al. (1997) Proc. Natl. Acad. Sci. 94: 14924-14929; Morton et al. (2001) J. Biol. Chem. 276: 41293-41300; Morton et al. (2004) Diabetes 53: 931-938). Таким чином, передбачають, що інгібування 11HSD1 надає множину корисних дій в печінці, жировій тканині і/або скелетних м'язах, зокрема пов'язано з полегшенням симптому (симптомів) метаболічного синдрому і/або ожиріння. B. Панкреатична функція Відомо, що глюкокортикоїди інгібують секрецію інсуліну, що стимулюється глюкозою з панкреатичних бета-клітин (Billaudel and Sutter (1979) Horm. Metab. Res. 11: 555-560). І у щурів з синдромом Кушінга і у fa/fa щурів Зукера з діабетом секреція інсуліну, що стимулюється глюкозою, помітно знижувалася (Ogawa et al. (1992) J. Clin. Invest. 90: 497-504). Повідомлялося про 11HSD1 мРНК і активність в панкреатичних інсулоцитах ob/ob мишей, і інгібування даної активності карбеноксолоном, 11HSD1 інгібітором, посилювало вивільнення інсуліну, що стимулюється глюкозою (Davani et al. (2000) J. Biol. Chem. 275: 34841-34844). Таким чином, передбачають, що інгібування 11HSD1 буде надавати корисну дію на підшлункову залозу, включаючи посилення вивільнення інсуліну, що стимулюється глюкозою. С Пізнавальна здатність і деменція Помірні когнітивні порушення є спільною ознакою старіння, які можуть, зрештою, бути пов'язані з прогресуванням деменції. І у старих тварин і у немолодих людей міжособові відмінності загальних пізнавальних функцій зв'язують з мінливістю в тривалому впливі глюкокортикоїдів (Lupien et al. (1998) Nat. Neurosci. 1: 69-73). Крім того, передбачають, що дисрегуляція ΗΡΑ осі, що приводить в результаті до постійного впливу надмірних кількостей глюкокортикоїдів в певних підрегіонах мозку, робить внесок в ослаблення когнітивної функції (McEwen and Sapolsky (1995) Curr. Opin. Neurobiol. 5: 205-216). 11HSD1 є у великій кількості в 2 UA 98651 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 мозку і експресується у множині субрегіонів, включаючи гіпокампус, лобову кору і мозочок (Sandeep et al. (2004) Proc. Natl. Acad. Sсi. Early Edition: 1-6). Обробка первинних клітин гіпокампа карбенооксолоном, що є 11HSD1 інгібітором, захищає клітини від опосередкованого глюкокортикоїдами загострення нейротоксичності збудливої амінокислоти (Rajan et al. (1996) J. Neurosci. 16: 65-70). Додатково, 11HSD1 дефіцитарних мишей захищали від пов'язаної з глюкокортикоїдами дисфункції гіпокампа, яка пов'язана зі старінням (Yau et al. (2001) Proc. Natl. Acad. Sсi. 98: 4716-4721). В двох випадкових, контрольованих плацебо перехресних дослідженнях з подвійною анонімністю, введення карбенооксолону посилювало швидкість мовлення і вербальну пам'ять (Sandeep et al. (2004) Proc. Natl. Acad. Sсi. Early Edition: 1-6). Таким чином, вважають, що інгібування 11HSD1 ослабить вплив глюкокортикоїдів в мозку і захистить від шкідливих дій глюкокортикоїдів на нейронну функцію, включаючи когнітивні порушення, деменцію, і/або депресію. D. Внутрішньоочний тиск Глюкокортикоїди можна застосовувати місцево і системно для широкого діапазону станів в клінічній офтальмології. Одним конкретним ускладненням при даних режимах лікування є глаукома, викликана кортикостероїдами. Дана патологія характеризується значним підвищенням внутрішньоочного тиску (ІОР). У її найбільш розвиненій і запущеній формі ІОР може приводити до часткової скотоми і, зрештою, до сліпоти. ІОР визначається відносинами між секрецією і стоком водянистої вологи ока. Секреція водянистої вологи ока здійснюється в непігментованих епітеліальних клітинах (NPE), і її стік здійснюється через клітини трабекулярної мережі. 11HSD1 локалізована в NPE клітинах (Stokes et al. (2000) Invest. Ophthalmol. Vis. Sсi. 41: 1629-1683; Rauz et al. (2001) Invest. Ophthalmol. Vis. Sсi. 42: 2037-2042) і її функція, ймовірно, стосується збільшення глюкокортикоїдної активності в даних клітинах. Дана точка зору підтвердилася спостереженням, що концентрація вільного кортизолу значно перевищує концентрацію кортизону у водянистій волозі ока (14:1 відношення). Функціональне значення 11HSD1 в оці оцінене, застосовуючи інгібітор-карбенооксолон на здорових добровольцях (Rauz et al. (2001) Invest. Ophthalmol. Vis. Sсi. 42: 2037-2042). Через сім днів після обробки карбенооксолоном ІОР знизилося на 18 %. Таким чином, передбачають, що інгібування 11HSD1 в оці знизить місцеві концентрації глюкокортикоїдів і ІОР, надаючи корисну дію в лікуванні глаукоми і інших порушень зору. E. Гіпертензія Передбачають, що речовини, що підвищують тиск, які синтезуються в жирових клітинах, такі як лептин і ангіотензиноген, беруть участь в патогенезі артеріальної гіпертензії, пов'язаній з ожирінням (Matsuzawa et al. (1999) Ann. N. Υ. Acad. Sсi. 892: 146-154; Wajchenberg (2000) Endocr. Rev. 21: 697-738). Лептин, який секретується в надлишку у аР2-11HSD1 трансгенних мишей (Masuzaki et al. (2003) J. Clinical Invest. 112: 83-90), може активувати різні шляхи симпатичної нервової системи, включаючи шляхи, які регулюють кров'яний тиск (Matsuzawa et al. (1999) Ann. N. Υ. Acad. Sсi. 892: 146-154). Додатково, показано, що ренін-ангіотензинна система (RAS) є головним визначальним фактором кров'яного тиску (Walker et al. (1979) Hypertension 1: 287-291). Ангіотензиноген, який синтезується в печінці і жировій тканині, є ключовим субстратом для реніну і управляє RAS активацією. Концентрації ангіотензиногену в плазмі помітно підвищені у аР2-11HSD1 трансгенних мишей, як концентрації ангіотензину II і альдостерону (Masuzaki et al. (2003) J. Clinical Invest. 112: 83-90). Дані сили, ймовірно, приводять до підвищеного артеріального тиску, що спостерігається у aP2-11HSD1 трансгенних мишей. Обробка мишей малими дозами антагоніста рецептора ангіотензину II усуває дану гіпертензію (Masuzaki et al. (2003) J. Clinical Invest. 112: 83-90). Ці дані ілюструють важливість місцевої реактивації глюкокортикоїда в жировій тканині і печінці, і наводять на думку, що гіпертензія може бути викликана або посилена 11HSD1 активністю. Таким чином, передбачають, що інгібування 11HSD1 і зниження концентрацій глюкокортикоїдів в жировій тканині і/або печінці буде надавати лікувальну дію на гіпертензію і серцево-судинні захворювання, пов'язані з гіпертензією. F. Хвороба кісток Глюкокортикоїди можуть надавати несприятливу дію на тканини скелета. Тривалий вплив навіть помірних доз глюкокортикоїдів може приводити в результаті до остеопорозу (Cannalis (1996) J. Clin. Endocrinol. Metab. 81: 3441-3447) і підвищеному ризику переломів. Експерименти in vitro підтверджують шкідливу дію глюкокортикоїдів і на клітини, резорбуючі кісткову тканину (також відомі як остеокласти), і на клітини, що формують кісткову тканину (остеобласти). Показано, що 11HSD1 присутній в культурах первинних остеобластів людини, також як в клітинах кісток дорослих людей, ймовірно, суміші остеокластів і остеобластів (Cooper et al. (2000) Bone 27: 375-381), і показано, що карбенооксолон, що є 11HSD1 інгібітором, ослабляє 3 UA 98651 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 негативну дію глюкокортикоїдів на утворення кісток (Bellows et al. (1998) Bone 23: 119-125). Таким чином, передбачають, що інгібування 11HSD1 знизить місцеву концентрацію глюкокортикоїдів в остеобластах і остеокластах, викликаючи лікувальну дію при різних формах хвороб кісток, включаючи остеопороз. У цей час розробляються інгібітори 11HSD1, що є маленькими молекулами, для лікування або запобігання захворюванням, пов'язаним з 11HSD1, таких як захворювання, описані вище. Наприклад, про певні інгібітори на основі амідів повідомляють в WO 2004/089470, WO 2004/089896, WO 2004/056745 і WO 2004/065351. Про додаткові інгібітори 11HSD1, що є маленькими молекулами, повідомляють в US 2005/0282858, US 2006/0009471, US 2005/0288338, US 2006/0009491, US 2006/0004049, US 2005/0288317, US 2005/0288329, US 2006/0122197, US 2006/0116382 і US 2006/0122210. 11) INCY0035 (US 2007/0066584) Антагоністи 11HSD1 випробувані в клінічних випробуваннях на людях (Kurukulasuriya, et al., (2003) Curr. Med. Chem. 10: 123-53). У світлі експериментальних даних, що показують роль 11HSD1 при захворюваннях, пов'язаних з глюкокортикоїдами, метаболічному синдромі, гіпертензії, ожирінні, стійкості до інсуліну, гіперглікемії, гіперліпідемії, діабеті 2 типу, надлишку чоловічих статевих гормонів (гірсутизм, порушення менструального циклу, гіперандрогенізм) і синдромі полікістозних яєчників (PCOS), терапевтичні агенти, направлені на інтенсифікацію або придушення даних метаболічних шляхів, модулюванням сигнальної трансдукції глюкокортикоїдів на рівні 11HSD1, є бажаними. Як підтверджується даним винаходом, існує постійна необхідність в нових і поліпшених лікарських засобах, які діють на 11HSD11. Сполуки, композиції і способи, описані в даному винаході, допомагають задовольнити дану і інші потреби. Суть даного винаходу Даний винахід стосується зокрема інгібіторів 11HSD1, що має формулу І: або їх фармацевтично прийнятних солей, в яких змінні визначають нижче. Крім того, даний винахід стосується композицій, що містять сполуки формули І або її фармацевтично прийнятну сіль і, щонайменше, один фармацевтично прийнятний носій. Крім того, даний винахід, стосується способів інгібування 11HSD1 при взаємодії 11HSD1 із сполукою формули І або її фармацевтично прийнятною сіллю. Крім того, даний винахід стосується способів інгібування активності 11HSD1, що включає взаємодію 11HSD1 із сполукою формули І або її фармацевтично прийнятною сіллю. Крім того, даний винахід стосується способів інгібування перетворення кортизону в кортизол в клітині, що включає взаємодію клітини із сполукою формули І або її фармацевтично прийнятною сіллю. Крім того, даний винахід стосується способів інгібування синтезу кортизолу в клітині, що включають взаємодію клітини із сполукою формули І або її фармацевтично прийнятною сіллю. Крім того, даний винахід стосується способів лікування різних захворювань, включаючи будь-яке одне з наступних захворювань або будь-яку комбінацію двох або більше з наступних захворювань: ожиріння; діабет; непереносимість глюкози; стійкість до інсуліну; гіперглікемія; гіпертензія; гіперліпідемія; когнітивне порушення; депресія; деменція; глаукома; серцево-судинні захворювання; остеопороз; запалення; метаболічний синдром; надлишок чоловічих статевих гормонів або синдром полікістозних яєчників (PCOS) у пацієнта, що включає введення пацієнту терапевтично ефективної кількості сполуки формули І або її фармацевтично прийнятної солі. Крім того, даний винахід стосується сполуки формули І або її фармацевтично прийнятної солі для застосування в лікуванні тіла тварини або людини терапією. Крім того, даний винахід стосується застосування сполуки формули І або її фармацевтично прийнятної солі для одержання лікарського засобу для застосування в терапії. 4 UA 98651 C2 Докладний опис даного винаходу Зокрема, даний винахід стосується інгібіторів 11HSD1, що мають формулу І: 5 10 15 20 25 30 35 40 або їх фармацевтично прийнятних солей, в яких 1 R являє собою F, СІ, Вr, або І; і 2 3 R і R незалежно вибирають з Н, С1-6алкілу і С3-6циклоалкілу. У деяких варіантах здійснення 1 R являє собою F і СІ; і 2 3 R і R незалежно вибирають з Η і С1-4 алкілу. У деяких варіантах здійснення R являє собою F або СІ. 1 У деяких варіантах здійснення R являє собою F. У деяких варіантах здійснення R являє собою СІ. 2 3 У деяких варіантах здійснення R і R незалежно вибирають з Н, метилу і етилу. 2 3 У деяких варіантах здійснення, щонайменше, один з R і R є відмінним від Н. У деяких варіантах здійснення сполуки даного винаходу мають формулу II: У різних місцях опису даного винаходу замісники сполук даного винаходу описують в групах або в діапазонах. Спеціально передбачається, що даний винахід включає всі без виключення індивідуальні субкомбінації членів даних груп і діапазонів. Наприклад, спеціально передбачається, що термін "С1-6 алкіл" окремо описує метил, етил, С3 алкіл, С4 алкіл, С5 алкіл і С6 алкіл. Крім того, фахівцям ясно, що певні ознаки даного винаходу, які, для спрощення, описують в контексті окремих варіантів здійснення, можуть також бути дані в комбінації в окремому варіанті здійснення. Навпаки, декілька ознак даного винаходу, які, скорочено, описують в контексті окремого варіанту здійснення, можуть бути дані окремо або в будь-який відповідної субкомбінації. Як застосовують в даному винаході, мають на увазі, що термін "алкіл" стосується насиченої вуглеводневої групи, яка є нормальною нерозгалуженою або розгалуженою. Приклади алкільних груп включають метил (Me), етил (Et), пропіл (наприклад, н-пропіл і ізопропіл), бутил (наприклад, н-бутил, ізобутил, трет-бутил), пентил (наприклад, н-пентил, ізопентил, неопентил) і подібні. Як застосовують в даному винаході "циклоалкіл" стосується неароматичних 3-7 членних карбоциклів, що включають, наприклад, циклопропіл, циклобутил, циклопентил і циклогексил. Сполуки, описані в даному винаході, є асиметричними (наприклад, що мають один або більше стереоцентрів). Маються на увазі все стереоізомери, такі як енантіомери, якщо не вказано особливо. Сполуки даного винаходу, які містять асиметрично заміщені атоми вуглецю, можна виділити в оптично активній або рацемічній формі. Способи по приготуванню оптично активних форм з оптично активних вихідних сполук відомі в даній галузі техніки, такі як розділення рацемічних сумішей або стереоселективний синтез. Цис- і транс-ізомери сполук даного винаходу описані і їх можна виділити у вигляді суміші ізомерів або у вигляді окремих ізомерних форм. 5 UA 98651 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Сполуки даного винаходу можуть також включати таутомерні форми. Таутомерні форми виникають внаслідок обміну одинарного зв'язку з сусіднім подвійним зв'язком разом з супутньою міграцією протона. Таутомерні форми включають прототропні таутомери, які є ізомерними протонованими станами, що мають однакову емпіричну формулу і сумарний заряд. Приклади прототропних таутомерів включають кетон - енольні пари, амід - імідокислотні пари, лактам лактимні пари, амід - імідокислотні пари, енамін - імінові пари і кільцеві форми, де протон може займати два або більше положень гетероциклічної системи, наприклад, 1Н- і 3Н-імідазол, 1Н-, 2Н - і 4Н-1,2,4-триазол, 1Н- і 2Н-ізоіндол і 1Н- і 2Н-піразол. Таутомерні форми можуть знаходитися в рівновазі або стерично замикатися в одну форму відповідним заміщенням. Сполуки даного винаходу можуть також включати всі ізотопи атомів, що зустрічаються в проміжних сполуках або кінцевих сполуках. Ізотопи включають ті атоми, які мають однакове атомне число, але різне масове число. Наприклад, ізотопи водню включають тритій і дейтерій. Всі сполуки і їх фармацевтично прийнятні солі можна одержати в різних твердих формах, включаючи сольватовані або гідратовані форми. У деяких варіантах здійснення тверда форма являє собою кристалічну форму. Способи одержання і виявлення різних твердих форм є стандартними в даній галузі техніки і включають, наприклад, рентгенівську порошкову дифракцію, диференціальну скануючу колориметрію, термогравіметричний аналіз, динамічну сорбцію пари, FT-IR, способи комбінаційного розсіювання, твердофазну ЯМР, титрування по Карлу-Фішеру і т.д. У деяких варіантах здійснення сполуки даного винаходу і їх солі є практично повністю виділеними. Під "практично повністю виділеними" мають на увазі те, що сполука, щонайменше, частково або практично повністю відділена від оточення, в якому вона утворюється або виявлена. Часткове виділення може включати, наприклад, композицію, збагачену сполукою даного винаходу. Практично повне виділення може включати композицію, що містить, щонайменше, приблизно 50 %, щонайменше, приблизно 60 %, щонайменше, приблизно 70 %, щонайменше, приблизно 80 %, щонайменше, приблизно 90 %, щонайменше, приблизно 95 %, щонайменше, приблизно 97 % або, щонайменше, приблизно 99 % по вазі сполуки даного винаходу або її солі. Способи виділення сполуки і її солей є стандартними в даній галузі техніки. Даний винахід також включає фармацевтично прийнятні солі сполук, описаних в даному винаході. Як застосовують в даному винаході, термін "фармацевтично прийнятні солі" стосується похідних описаних сполук, в яких вихідну сполуку модифікують перетворенням існуючого кислотного або основного угрупування в його сольову форму. Приклади фармацевтично прийнятних солей включають, але не обмежуються, солі мінеральних або органічних кислот з основними залишками, такими як аміни; солі лужних металів або органічні солі кислотних залишків, таких як карбонові кислоти; і подібні. Фармацевтично прийнятні солі даного винаходу включають загальноприйняті нетоксичні солі вихідної сполуки, одержані, наприклад, з нетоксичних неорганічних або органічних кислот. Фармацевтично прийнятні солі даного винаходу можна синтезувати з вихідної сполуки, яка містить основне або кислотне угрупування, загальноприйнятими хімічними способами. Звичайно дані солі можна одержати реакцією форми вільної кислоти або основи даних сполук зі стехіометричною кількістю відповідної основи або кислоти у воді або в органічному розчиннику, або в суміші двох; звичайно неводне середовище, подібне ефіру, етилацетату, етанолу, ізопропанолу або ацетонітрилу, є переважним. Список відповідних солей можна знайти в Remington's Pharmaceutical Sciences, 17th ed., Mack Publishing Company, Easton, Pa., 1985, p. 1418 і Journal of Pharmaceutical Science, 66, 2 (1977), кожну з яких вводять в даний винахід повністю за допомогою посилання. Фразу "фармацевтично прийнятний" застосовують в даному винаході відносно тих сполук, матеріалів, композицій, і/або лікарських форм, які є, в межах ретельної медичної оцінки, відповідними для застосування в контакті з тканинами людини і тварини без перевищуючої норму токсичності, подразнення, алергічної реакції або іншої проблеми або ускладнення, з порівнянним прийнятним співвідношенням ризик/очікувана користь. Сполуки даного винаходу можуть модулювати активність 11HSD1. Мається на увазі, що термін "модулювати" стосується здатності збільшувати або зменшувати активність ферменту або рецептора. Відповідно, сполуки даного винаходу можна застосовувати в способах модуляції 11HSD1 при взаємодії ферменту або рецептора з будь-якою одною або більше сполуками або композиціями, описаними в даному винаході. У деяких варіантах здійснення сполуки даного винаходу можуть діяти як інгібітори 11HSD1. У додаткових варіантах здійснення сполуки даного винаходу можна застосовувати для модулювання активності 11HSD1 в індивідуума, потребуючого модуляції ферменту або рецептора, введенням модулюючої кількості сполуки даного винаходу. 6 UA 98651 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Крім того, даний винахід стосується способів інгібування перетворення кортизону в кортизол в клітині або інгібування синтезу кортизолу в клітині, де перетворення або синтез кортизолу опосередкований, щонайменше частково, 11HSD1 активністю. Способи вимірювання швидкості перетворення кортизону в кортизол і навпаки, також як способи вимірювання концентрацій кортизону і кортизолу в клітинах, є стандартними в даній галузі техніки. Крім того, даний винахід стосується способів підвищення чутливості до інсуліну клітини при взаємодії клітини із сполукою даного винаходу. Способи вимірювання чутливості до інсуліну є стандартними в даній галузі техніки. Крім того, даний винахід стосується способів лікування захворювання, пов'язаного з активністю або експресією, включаючи аномальну активність і підвищену експресію 11HSD1, в індивідуума (наприклад, пацієнта) введенням індивідууму, потребуючому даного лікування, терапевтично ефективної кількості або дози сполуки даного винаходу, або її фармацевтично прийнятної солі, або її фармацевтичної композиції. Приклади захворювань можуть включати будь-яке захворювання, розлад або стан, який безпосередньо або непрямо пов'язаний з експресією або активністю ферменту. Захворювання, пов'язане з 11HSD1, може також включати будь-яке захворювання, розлад або стан, яким можна запобігти, полегшити або вилікувати модулюванням активності даного ферменту. Приклади захворювань, пов'язаних з 11HSD1, включають ожиріння, діабет, непереносимість глюкози, стійкість до інсуліну, гіперглікемію, гіпертензію, гіперліпідемію, когнітивне порушення, деменцію, депресію (наприклад, психотичну депресію), глаукому, серцево-судинні захворювання, остеопороз і запалення. Додаткові приклади захворювань, пов'язаних з 11HSD1, включають метаболічний синдром, діабет 2 типу, надлишок чоловічих статевих гормонів (гірсутизм, порушення менструального циклу, гіперандрогенізм) і синдром полікістозних яєчників (PCOS). Як застосовують в даному винаході, мається на увазі, що термін "клітина" стосується клітини, яка існує in vitro, ex vivo або in vivo. У деяких варіантах здійснення ex vivo клітина може бути частиною зразка тканини, вирізаного з організму, такого як ссавець. У деяких варіантах здійснення in vitro клітина може бути клітиною в клітинній культурі. У деяких варіантах здійснення in vivo клітина є клітиною, що знаходиться в організмі, такому як ссавець. У деяких варіантах здійснення клітина є жировою клітиною, панкреатичною клітиною, гепатоцитом, нейроном або клітиною ока (клітина ока). Як застосовують в даному винаході, термін "взаємодія" стосується зближення вказаних фрагментів в in vitro системі або in vivo системі. Наприклад, "взаємодія" 11HSD1 ферменти із сполукою даного винаходу включає введення сполуки даного винаходу індивідууму або пацієнту, такому як людина, що має 111HSD1, також як, наприклад, введення сполуки даного винаходу в зразок, що містить клітинний або очищений препарат, що містить 11HSD1 фермент. Як застосовують в даному винаході, термін "індивідуум" або "пацієнт", що застосовуються взаємозамінно, стосується будь-якої тварини, включаючи ссавців, переважно мишей, щурів, інших гризунів, кроликів, собак, кішок, свиней, рогатої худобі, овець, коней або приматів, і найбільш переважно, людей. Як застосовують в даному винаході, термін "лікувати" або "лікування" стосується одного або більше (1) запобігання захворюванню; наприклад, запобігання захворюванню, стану або розладам в індивідуума, який схильний до захворювання, стану або розладу, але ще не відчув або не виявив патологію або симптоматологію захворювання; (2) припинення захворювання; наприклад, припинення захворювання, стану або розладів в індивідуума, який відчув або виявляє патологію або симптоматологію захворювання, стану або розладів; і (3) полегшення захворювання; наприклад, полегшення захворювання, стану або розладів в індивідуума, який відчув або виявляє патологію або симптоматологію захворювання, стану або розладів (тобто реверсії патології і/або симптоматологію), такому як зниження тяжкості захворювання. При застосуванні як лікарські засоби сполуки даного винаходу можна вводити в формі фармацевтичних композицій, які є комбінацією сполуки даного винаходу і, щонайменше, одного фармацевтично прийнятного носія. Дані композиції можна одержати способом, добре відомим в галузі фармацевтики, і можна вводити різними маршрутами, в залежності від того, чи потрібне місцеве або системне лікування і в залежності від області, яку треба вилікувати. Введення може бути місцевим (включаючи офтальмічне і в мембрани слизових оболонок, включаючи інтраназальну, вагінальну і ректальну доставку), легеневим (наприклад, інгаляцією або інсуфляцією порошків або аерозолів, включаючи аерозольний препарат; інтратекальним, інтраназальним, епідермальним і трансдермальним), очним, пероральним або парентеральним. Способи очної доставки можуть включати місцеве введення (краплі для очей), 7 UA 98651 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 подкон'юнктивальний, періокулярний ін'єкційний розчин або розчин для введення в скловидне тіло, або введення балонним катетером, або введення офтальмічних вставок, вміщених хірургічно в кон'юнктивальний мішок. Парентеральне введення включає внутрішньовенну, внутрішньоартеріальну, підшкірну, внутрішньочеревинну або внутрішньом'язову ін'єкцію або інфузію; або внутрішньочерепне, наприклад, інтратекальне або інтравентрикулярне, введення. Парентеральне введення може бути в формі одиничної болюсної дози або може здійснюватися, наприклад, за допомогою безперервного перфузійного насоса. Фармацевтичні композиції і склади для місцевого введення можуть включати трансдермальні пластири, мазі, лосьйони, креми, гелі, краплі, супозиторії, спреї, рідини і порошки. Загальноприйняті фармацевтичні носії, водні, порошкові або масляні основи, загусники і подібні можуть бути необхідні і бажані. Даний винахід також включає фармацевтичні композиції, які містять, як активний інгредієнт, одну або більше вищезгаданих сполук даного винаходу в комбінації з одним або більше фармацевтично прийнятними носіями. При одержанні композицій даного винаходу активний інгредієнт звичайно змішують з допоміжною речовиною, розбавляють допоміжною речовиною або вміщують в даний носій в формі, наприклад, капсули, саше, паперової або іншої місткості. Коли допоміжна речовина служить як розріджувач, вона може бути твердою, напівтвердою або рідким матеріалом, який діє як розчинник, носій або середовище для активного інгредієнта. Таким чином, композиції можуть бути в формі таблеток, пілюль, порошків, пастилок, саше, крохмальних капсул, еліксирів, суспензій, емульсій, розчинів, сиропів, аерозолів (в твердому вигляді або в рідкому середовищі), мазей, що містять, наприклад, аж до 10 % по вазі активної сполуки, м'яких і твердих желатинових капсул, супозиторіїв, стерильних розчинів для ін'єкції і упакованих в стерильних умовах порошків. При одержанні складу активну сполуку можна подрібнити для одержання відповідного розміру частинок перед змішуванням з іншими інгредієнтами. Якщо активна сполука є практично нерозчинною, її можна подрібнювати до розміру частинок, меншого, ніж 200 меш. Якщо активна сполука здебільшого є розчинною у воді, розмір частинок можна регулювати подрібненням для одержання практично однорідного розподілу в складі, наприклад, приблизно до 40 меш. Сполуки даного винаходу можна подрібнювати, застосовуючи відомі способи подрібнення, такі як мокре подрібнення, для одержання розміру частинок, відповідних для одержання таблеток і інших типів складів. Дрібноподрібнені (наночастинки) препарати сполук даного винаходу можна одержати способами, відомими в даній галузі техніки, наприклад, див. міжнародну патентну заявку № WO 2002/000196. Деякі приклади відповідних допоміжних речовин включають лактозу, декстрозу, сукрозу, сорбіт, маніт, крохмаль, аравійська камедь, фосфат кальцію, альгінати, трагакант, желатин, силікат кальцію, мікрокристалічну целюлозу, полівінілпіролідон, целюлозу, воду, сироп і метилцелюлозу. Склади можуть додатково містити змащувальні речовини, такі як тальк, стеарат магнію і мінеральне масло; зволожуючі агенти; емульгатори і суспендуючі агенти; консерванти, такі як метил- і пропілгідроксибензоат; підсолоджувачі і ароматизуючі речовини. Композиції даного винаходу можна формулювати так, щоб забезпечити швидке, стабільне або уповільнене вивільнення активного інгредієнта після введення пацієнту застосуванням способів, відомих в даній галузі техніки. Композиції можна формулювати у вигляді одиничної лікарської форми, причому кожна доза містить від приблизно 5 до приблизно 100 мг, більш звичайно від приблизно 10 до приблизно 30 мг активного інгредієнта. Термін "одиничні лікарські форми" стосується фізично дискретних одиничних форм, придатних як одиничні дози для людини і інших ссавців, причому кожна одинична форма містить заздалегідь визначену кількість активного матеріалу, обчислену для того, щоб надати необхідну терапевтичну дію, спільно з відповідною фармацевтичною допоміжною речовиною. Активна сполука може бути ефективною в широкому діапазоні доз, і її звичайно вводять в фармацевтично ефективній кількості. Однак ясно, що дана кількість сполуки, що реально вводиться, буде звичайно визначатися лікуючим лікарем, згідно з супутніми обставинами, включаючи стан, який треба лікувати, вибраний шлях введення, конкретну сполуку, що вводиться, вік, вагу і реакцію конкретного пацієнта, тяжкість симптомів у пацієнта і подібні. Для одержання твердих композицій, таких як таблетки, основний активний інгредієнт змішують з фармацевтичною допоміжною речовиною для одержання твердої попередньої композиції, що містить гомогенну суміш сполуки даного винаходу. При згадці даних попередніх композицій як гомогенних активний інгредієнт звичайно рівномірно розподіляють в композиції так, щоб композицію можна було легко розділяти на рівні ефективні одиничні лікарські форми, такі як таблетки, пілюлі і капсули. Потім дані тверді попередні склади розділяють на одиничні 8 UA 98651 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 лікарські форми описаного вище типу, що містять від, наприклад, 0,1 до приблизно 500 мг активного інгредієнта даного винаходу. Таблетки або пілюлі даного винаходу можна покривати або в інших випадках змішувати для одержання лікарської форми, одержуючи ефект тривалої дії. Наприклад, таблетка або пілюля може містити внутрішню дозову і зовнішню дозову компоненту, причому остання являє собою покриття першої. Два компоненти можна розділити ентеросолюбільним шаром, який служить для опору розпаду в шлунку і дозволяє внутрішньому компоненту пройти непошкодженим в дванадцятипалу кишку або служить для сповільнення вивільнення. Можна застосовувати множину матеріалів для даних ентеросолюбільних шарів або покриттів, і дані матеріали включають ряд полімерних кислот і суміші полімерних кислот з такими матеріалами, як шелак, цетиловий спирт і ацетат целюлози. Рідкі форми, в які можна вводити сполуки і композиції даного винаходу для перорального введення або введення за допомогою ін'єкції, включають водні розчини, відповідні ароматизовані сиропи, водні або масляні суспензії і ароматизовані емульсії з харчовими оліями, такими як бавовняна олія, кунжутна олія, кокосова олія або арахісова олія, також як еліксири і аналогічні фармацевтичні розчинники. Композиції для інгаляції або інсуфляції включають розчини і суспензії в фармацевтично прийнятних водних або органічних розчинниках, або їх сумішах, і порошки. Рідкі або тверді композиції можуть містити відповідні фармацевтично прийнятні допоміжні речовини, як описано вище. У деяких варіантах здійснення композиції вводять пероральним або назальним респіраторним шляхом для місцевої або загальної дії. Композиції можна розпилювати застосуванням інертних газів. Розчини, що розпилюються, можна вдихати безпосередньо з розпилюючого пристрою або розпилюючий пристрій можна приєднувати до масок для обличчя або пристрою для дихання з позитивним тиском, що перемежається. Композиції у вигляді розчину, суспензії або порошку можна вводити перорально або назально з пристосування, яке відповідним способом доставляє склад. Кількість сполуки або композиції, що вводиться пацієнту, буде залежати від того, що вводять, мети введення, такої як профілактика або лікування, стану пацієнта, способу введення і подібних. У терапевтичних застосуваннях композиції можна вводити пацієнту, вже страждаючому від захворювання, в кількості, достатній для того, щоб вилікувати або, щонайменше, частково зупинити симптоми захворювання і його ускладнення. Ефективні дози будуть залежати від стану захворювання, який треба лікувати, також як рішення лікуючого лікаря, що залежить від факторів, таких як тяжкість захворювання, вік, вага і загальний стан пацієнта і подібних. Композиції, що вводяться пацієнту, можуть бути в формі фармацевтичних композицій, описаних вище. Дані композиції можна стерилізувати загальноприйнятими способами стерилізації або їх можна стерилізувати фільтрацією. Водні розчини можна упаковувати для застосування, як є, або ліофілізувати, причому ліофілізований препарат змішують зі стерильним водним носієм перед введенням. pH складних препаратів звичайно буде складати від 3 і 11, більш переважно від 5 до 9 і найбільш переважно від 7 до 8. Ясно, що застосування певних речовин з вищезгаданих допоміжних речовин, носіїв або стабілізаторів буде приводити до утворення фармацевтичних солей. Терапевтичні дози сполук даного винаходу можуть змінюватися в залежності, наприклад, від конкретного застосування, для якого проводиться лікування, способу введення сполуки, здоров'я і стану пацієнта і рішення лікуючого лікаря. Кількісне відношення або концентрація сполуки даного винаходу в фармацевтичній композиції може змінюватися в залежності від ряду факторів, включаючи дозу, хімічні характеристики (наприклад, гідрофобність) і спосіб введення. Наприклад, сполуки даного винаходу можна одержувати у вигляді водного фізіологічного буферного розчину, що містить від приблизно 0,1 до приблизно 10 % ваг./об. сполуки для парентерального введення. Деякі діапазони стандартних доз складають від приблизно 1 мкг/кг до приблизно 1 г/кг ваги тіла на день. У деяких варіантах здійснення діапазон доз складає від приблизно 0,01 мг/кг до приблизно 100 мг/кг ваги тіла на день. Доза, ймовірно, залежить від таких змінних, як тип і міра прогресування захворювання або розладу, загального статусу здоров'я конкретного пацієнта, відносної біологічної активності вибраної сполуки, складу допоміжної речовини і шляху її введення. Ефективні дози можна екстраполювати, виходячи з кривих доза-ефект, одержаних в системах для випробувань in vitro або на модельних тваринах. Сполуки даного винаходу можна також формулювати в комбінації з одним або більше додаткових активних інгредієнтів, які можуть включати будь-який фармацевтичний агент, такий як противірусні агенти, вакцини, антибіотики, агенти, що посилюють імунітет, імуносупресори, протизапальні агенти, анальгетики і лікарські засоби для лікування діабету або ожиріння, 9 UA 98651 C2 5 10 15 20 25 гіперглікемії, гіпертензії, гіперліпідемії і подібних. Агенти для лікування метаболічних розладів, з якими сполуки даного винаходу можна змішувати, включають, але не обмежуються, амілінові аналоги, інкретинові міметики, інгібітори дипептидилпептидази-IV, що є ферментом, який руйнує інкретин, агоністи рецептора, що активується проліфератором пероксисом (PPAR)-a і PPAR-g, і інгібітори СВ1 канабіноїдного рецептора. Даний винахід буде описаний більш детально за допомогою конкретних прикладів. Наступні приклади представлені з ілюстративною метою, і не передбачається, що вони обмежують даний винахід будь-яким способом. Фахівцям ясно, що множина некритичних параметрів, які можна змінити або модифікувати, будуть давати по суті ті ж результати. Приклади Всі сполуки очищали або колонковою флеш-хроматографією або зворотно-фазовою рідинною хроматографією, застосовуючи Waters FractionLynx LC-MS систему з фракціонуванням по масі. Column: Waters XBridge С18 5 мкм, 19 × 100 мм; рухома фаза А: 0,15 % NH4OH у воді і рухома фаза В: 0,15 % NH4OH в ацетонітрилі; швидкість потоку була 30 мл/хв., розділяючий градієнт підбирали для кожної сполуки, застосовуючи Compound Specific Method Optimization protocol, як описано в літературі ["Preparative LC-MS Purification: Improved Compound Specific Method Optimization", K. Blom, B. Glass, R. Sparks, A. Combs, J. Combi. Chem., 2004, 6, 874-883]. Потім виділений продукт звичайно піддавали аналітичній LC/MS для перевірки чистоти при наступних умовах: Instrument; Agilent 1100 series, LC/MSD, колонка: Waters Sunfire™ C18 5 мкм, 2,1×5,0 мм, буфери: рухома фаза А: 0,025 % TFA у воді і рухома фаза В: 0,025 % TFA в ацетонітрилі; градієнт 2 %-80 % буфера В протягом 3 хвилин при швидкості потоку 1,5 мл/хв. Приклад 1 5-{3-Фтор-4-[(5S)-2-(цис-4-гідроксициклогексил)-1-оксо-2,7-діазаспіро[4,5]дец-7-іл]феніл}-Nметилпіридин-2-карбоксамід Стадія 1: 1-бензил 3-етилпіперидин-1,3-дикарбоксилат 30 35 40 Бензилхлорформіат (Aldrich, cat #: 119938) (191 мл, 1,34 моль) повільно додавали до охолодженої (0 °C) суміші етилпіперидин-3-карбоксилату (Aldrich, cat #: 194360) (200 г, 1,27 моль) і триетиламіну (266 мл, 1,91 моль) в хлористому метилені (1000 мл). Реакційну суміш поступово нагрівали до температури навколишнього середовища і перемішували протягом 3 годин. Реакцію припиняли доданням водного розчину 1N HCl і продукт екстрагували декілька разів хлористим метиленом. Об'єднані екстракти промивали водою, насиченим водним НаНСО3, водою, соляним розчином, сушили над MgSO 4, фільтрували і концентрували при зниженому тиску для того, щоб одержати необхідний продукт у вигляді масла (359,8 г, 97 %). + LC/MS 292,2 (М+Н) . Стадія 2: 1-бензил 3-етил 3-(3-метилбут-2-ен-1-іл)піперидин-1,3-дикарбоксилат До розчину 1-бензил 3-етилпіперидин-1,3-дикарбоксилату (120,0 г, 0,412 моль) в THF (400 мл), охолодженому до -78 °C, додавали по краплях 270 мл розчину біс(триметилсиліл)аміду натрію (1М розчин в THF від Aldrich, cat#:245585) більше 2 годин. Суміш перемішували при 10 UA 98651 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 78 °C протягом додаткової 1 години. Потім повільно додавали 1-бром-3-метилбут-2-ен (Aldrich cat #: 249904) (71 мл, 0,62 моль) більше 1 години. Суміш перемішували при -78 °C протягом 30 хвилин, нагрівали до кімнатної температури і перемішували протягом додаткових 3 годин. Реакцію припиняли 1N водним розчином НСl. Більшу частину THF видаляли при зниженому тиску. Залишок екстрагували етилацетатом. Об'єднані екстракти промивали насиченим водним NaHCO3 і соляним розчином, потім сушили над MgSO4, фільтрували і концентрували при зниженому тиску. Неочищений залишок очищали колонковою флеш-хроматографією на колонці з силікагелем з градієнтом 10-20 % етилацетату в гексані для того, щоб одержати необхідний + продукт (140 г, 94 %). LC/MS: m/e=332,2 (М+Н) . Стадія 3: 1-бензил 3-етил 3-(2-оксоетил)піперидин-1,3-дикарбоксилат Озон пропускали через розчин 1-бензил 3-етил 3-(3-метилбут-2-ен-1-іл)піперидин-1,3дикарбоксилату (35,2 г, 0,0979 моль) в хлористому метилені (800 мл) при -78 °C до того моменту, як колір розчину ставав синім. Потім реакційну суміш продували азотом до того моменту, як зникав синій колір. Додавали диметилсульфід (Aldrich, cat #: 274380) (14 мл, 0,19 моль) і триетиламін (26,5 мл, 0,19 моль) і суміш перемішували при температурі навколишнього середовища протягом ночі. Леткий розчинник видаляли при зниженому тиску і очищали безпосередньо флеш-хроматографією на колонці з силікагелем з градієнтом 20 % етилацетату + в гексані для того, щоб одержати необхідний продукт з кількісним виходом. LC/MS 334,2 (М+Н) . Стадія 4: Бензил 2-(цис-4-гідроксициклогексил)-1-оксо-2,7-діазаспіро[4,5]декан-7карбоксилат До суспензії гідрохлориду цис-4-аміноциклогексанолу (одержаного у Sijia Medchem Lab, China) (13,8 г, 0,0910 моль) і 1-бензил 3-етил 3-(2-оксоетил)піперидин-1,3-дикарбоксилату (31,0 г, 0,0930 моль) в 1,2-дихлоретані (250 мл) додавали триетиламін (23,3 мл, 0,167 моль) при кімнатній температурі. Суміш перемішували при 40 °C протягом ночі. Додавали до вищезгаданої суміші триацетоксиборгідрид натрію (Aldrich, cat #: 316393) (49,3 г, 0,232 моль) і перемішували при кімнатній температурі протягом 1 години. LC/MS дані показали, що вихідний матеріал + витрачався, і спостерігали проміжний продукт з m/е: 433,2 (М+Н) . Потім суміш гріли при 80 °C протягом 4 годин або до того моменту, як LC/MS показала відсутність проміжного аміну (m/е: 433,2). Реакцію припиняли водним NaHCO3. Органічний шар промивали соляним розчином, сушили над MgSO4, фільтрували і концентрували при зниженому тиску. Неочищений матеріал сушили при зниженому тиску протягом ночі для того, щоб + одержати безбарвне в'язке масло (26,9 г, 66,8 %). LC/MS m/е 387,2 (М+Н) . Стадія 5: Бензил (5S)-2-( цис-4-гідроксициклогексил)-1-оксо-2,7-діазаспіро[4,5]декан-7карбоксилат Рацемічну суміш, одержану у вищезгаданій стадії (26,9 г), очищали на Agilent 1100 series препаративній системі, застосовуючи Chiralcel OD-H колонку (3,0 × 25 см, розмір частинок 5 мікрон, Chiral Technologies), елююючи сумішшю 30 % етанол/гексани (ізократичний, 22 мл/хв.). Завантаження колонки становило приблизно 150 мг/ін'єкція, і збір піків здійснювали на основі УФ поглинання при 220 нМ. Пік 1 елюювався приблизно через 8,5 хвилин, і пік 2 елюювався приблизно через 9,8 хвилин. Фракції піка 2 збирали і концентрували для того, щоб одержати необхідний продукт (11,9 г) у вигляді білого пінистого твердого залишку. Оптичну чистоту об'єднаного матеріалу піка 2 визначали, застосовуючи Agilent 1100 series аналітичну систему, 11 UA 98651 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 забезпечену Chiralcel OD-H колонкою (4,6 × 250 мм, розмір частинок 5 мікрон, Chiral Technologies) і елююючи сумішшю 30 % етанол/гексани (ізократичний, 0,8 мл/хв.). LC/MS m/e 387,2 (М+Н). Абсолютну стереохімію піка 2 встановлювали на основі визначення монокристалічної структури близьких аналогів за допомогою рентгенівської дифракції: бензил (5S)-2-(транс-4-гідроксициклогексил)-1-оксо-2,7-діазаспіро[4,5]декан-7-карбоксилату і (5S)-2(цис-4-{[трет-бутил(диметил)силіл]окси}циклогексил)-2,7-діазаспіро[4,5]декан-1-ону, одержаних, як описано на стадіях 5а-с. Стадія 5а: Бензил 2-(цис-4-{[трет-бутил(диметил)силіл]окси}циклогексил)-1-оксо-2,7діазаспіро[4,5]декан-7-карбоксилат До переміщуваного розчину бензил 2-(цис-4-гідроксициклогексил)-1-оксо-2,7діазаспіро[4,5]декан-7-карбоксилату (60,00 г, 155,2 ммоль) в безводному N,N-диметилформаміді (160 мл) при кімнатній температурі додавали 1H-імідазол (32,0 г, 466 ммоль) і третбутилдиметилсилілхлорид (36,2 г, 233 ммоль). Реакційну суміш перемішували при кімнатній температурі протягом 4 годин, реакцію припиняли водою (150 мл) і екстрагували ЕtOАс (3(150 мл). Об'єднані органічні шари промивали соляним розчином, сушили над сульфатом натрію, фільтрували і концентрували при зниженому тиску для того, щоб одержати неочищений продукт (84 г). Чистий продукт (55,4 г) одержували перекристалізацією неочищеного продукту з гептану. Маточний розчин концентрували і піддавали очищенню за допомогою флеш-хроматографії на колонці з силікагелем, елююючи сумішшю AcOEt/гексан, для того, що одержати додаткові 14,4 г продукту з сумарним виходом 89,7 %. Стадія 5b: 2-(цис-4-{[трет-бутил(диметил)силіл]окси}циклогексил)-2,7-діазаспіро[4,5]декан-1он До розчину бензил 2-(цис-4-{[трет-бутил(диметил)силіл]окси}циклогексил)-1-оксо-2,7діазаспіро[4,5]декан-7-карбоксилату (18,0 г, 35,9 ммоль) в метанолі (150 мл) додавали 10 % паладій-на-вугіллі (Aldrich, cat #: 520888) (1,8 г, 1,5 ммоль) в атмосфері азоту. Реакційну суміш гідрували і струшували при 50 фунт/кв.дюйм протягом 20 годин. Реакційну суміш фільтрували через шар целіту і потім промивали метанолом (300 мл). Фільтрат концентрували при зниженому тиску для того, щоб одержати необхідний продукт у вигляді білого твердого залишку з кількісним виходом. Стадія 5с: (58)-2-(цис-4-{[трет-бутил(диметил)силіл]окси}циклогексил)-2,7діазаспіро[4,5]декан-1-он 2-(цис-4-{[трет-бутил(диметил)силіл]окси}циклогексил)-2,7-діазаспіро[4,5]декан-1-он (7,00 г, 19,1 ммоль) розчиняли в ацетонітрилі (50 мл) і метанолі (7 мл) при кімнатній температурі. Після повного розчинення вихідного матеріалу розчин нагрівали до 70 °C. До вищезгаданого розчину повільно додавали розчин (2R)-гідрокси(феніл)оцтової кислоти (1,45 г, 9,55 ммоль) в ацетонітрилі (20 мл) при 65-70 °C. Після додавання розчин гріли при 74 °C протягом 10 хвилин і повільно охолоджували до кімнатної температури протягом ночі. Кристали, що утворилися, збирали фільтрацією для того, щоб одержати 3,38 г необхідного продуктиу вигляді солі (2R)гідрокси(феніл)оцтової кислоти. Одержану в результаті сіль (3,38 г) розчиняли у воді (50 мл), і доводили рН~12 40 мл водного розчину K2СО3 (2,0 М). Суміш екстрагували дихлорметаном (3 рази). Об'єднані органічні шари сушили над сульфатом магнію, фільтрували і концентрували при зниженому тиску для того, щоб одержати необхідний продукт у вигляді вільної основи (безбарвна тверда кристалічна речовина) (2,37 г). Абсолютну стереохімію даної сполуки встановлювали визначенням монокристалічної структури солі (2R)-гідрокси(феніл)оцтової 12 UA 98651 C2 кислоти і (5S)-2-(цис-4-{[трет-бутил(диметил)силіл]окси}циклогексил)-2,7-діазаспіро[4,5]декан-1ону за допомогою рентгенівської дифракції. Стадія 6: (5S)-2-(цис-4-гідроксициклогексил)-2,7-діазаспіро[4,5]декан-1-он 5 10 15 20 25 30 35 40 Бензил (5S)-2-(цис-4-гідроксициклогексил)-1-оксо-2,7-діазаспіро[4,5]декан-7-карбоксилат, одержаний на стадії 5 (0,266 г, 0,000688 моль), розчиняли в метанолі (5,0 мл) і перемішували в атмосфері водню в присутності 10 % паладію-на-вугіллі (Aldrich, cat #: 520888) (20,0 мг) при кімнатній температурі протягом 2 годин. Реакційну суміш фільтрували і леткі розчинники видаляли при зниженому тиску для того, щоб одержати необхідний продукт з кількісним + виходом. LC/MS m/е 253,2 (М+Н) . Стадія 7: (5s)-7-(4-бром-2-фторфеніл)-2-(цис-4-гідроксициклогексил)-2,7діазаспіро[4,5]декан-1-он Суміш (5S)-2-(цис-4-гідроксициклогексил)-2,7-діазаспіро [4,5] декан-1-ону (1,04 г, 0,00412 моль), 4-бром-2-фтор-1-йодбензолу (Aldrich, cat #: 283304) (1,85 г, 0,00615 моль), йодиду міді(І) (Aldrich, cat #: 215554) (0,122 г, 0,000640 моль), фосфату калію (2,63 г, 0,0124 моль) і 1,2етандіолу (0,48 мл, 0,0086 моль) в 1-бутанолі (3,90 мл) гріли при 100 °C в атмосфері азоту протягом 2 днів. Реакцію припиняли водою і екстрагували ефіром. Органічні шари об'єднували, промивали водою, соляним розчином, сушили над Na2SO4 і фільтрували. Фільтрат упарювали при зниженому тиску. Залишок очищали колонковою флеш-хроматографією на колонці з силікагелем, елююючи 0-5 % метанолу в DCM для того, щоб одержати необхідний продукт (950 + мг, 54,2 %). LC/MS m/e 425,1/427,0 (М+Н) . Стадія 8: 5-3-фтор-4-[(5S)-2-(цис-4-гідроксициклогексил)-1-оксо-2,7-діазаспіро[4,5]дец-7ил]феніл-N-метилпіридин-2-карбоксамід Фосфат калію (637 мг, 0,00300 моль) у воді (3,00 мл) додавали до суміші (5S)-7-(4-бром-2фторфеніл)-2-(цис-4-гідроксициклогексил)-2,7-діазаспіро[4,5]декан-1-ону (425 мг, 0,00100 моль), N-метил-5-(4,4,5,5-тетраметил-1,3,2-діоксаборолан-2-іл)піридин-2-карбоксаміду (Frontier Inc., cat #: М10074) (393 мг, 0,00150 моль) і тетракіс(трифенілфосфін)паладію (Aldrich, cat #: 216666) (35 мг, 0,000030 моль) в 1,4-діоксані (3,00 мл). Одержану в результаті суміш гріли при 120 °C протягом 24 годин. Суміш розбавляли етилацетатом і промивали водою і соляним розчином. Органічний шар сушили над Na2SO4, фільтрували, концентрували при зниженому тиску. Залишок очищали колонковою флеш-хроматографією на колонці з силікагелем, елююючи 5 % метанолом в DCM для того, щоб одержати необхідний продукт (285 мг, 59,3 %). LC/MS m/e + 1 481,2 (М+Н) . Н-ЯМР (400 МГц, DMSO-d6): 8,89 (1H, дд, J=2,5, 0,6 Гц), 8,76 (1H, кв, J=4,7 Гц), 8,22 (1H, дд, J=8,4, 2,5 Гц), 8,03 (1Н, дд, J=8,4, 0,6 Гц), 7,65 (1Н, дд, J=14,2, 2,1 Гц), 7,56 (1H, дд, J=8,5, 2,1 Гц), 7,13 (1H, τ, J=8,5 Гц), 4,37 (1H, д, J=3,1 Гц), 3,78 (1Н, м), 3,71 (1Н, м), 3,21-3,38 (3Н, м), 3,07 (1Н, д, J=11, 4 Гц), 2,81 (3Н, д, J=4,7 Гц), 2,64-2,74 (2Н, м), 2,18-2,26 (1H, м), 1,601,91 (8Н, м), 1,39-1,51 (3Н, м), 1,21-1,30 (2Н, м). Приклад 2 5-{3-Фтор-4-[(5S)-2-(цис-4-гідроксициклогексил)-1-оксо-2,7-діазаспіро[4,5]дец-7-ил]феніл}N,N-диметилпіридин-2-карбоксамід 13 UA 98651 C2 Стадія 1: 5-бром-N,N-диметилпіридин-2-карбоксамід 5 10 15 20 25 30 35 Оксалілхлорид (20,0 мл, 0,236 моль) додавали до розчину 5-бромпіридин-2-карбонової кислоти (Alfa Aesar, cat #: В25675) (10,1 г, 0,0500 моль) в хлористому метилені (60 мл) при кімнатній температурі з подальшим додаванням 5 крапель DMF. Суміш перемішували при кімнатній температурі протягом 2 годин. Леткі компоненти упарювали при зниженому тиску. Залишок азеотропно упарювали з толуолом двічі. Потім залишок розчиняли в DCM (30 мл), з подальшим додаванням 30 мл диметиламіну в THF розчині (2,0 М) (Aldrich, cat #: 391956) і основи Ханіга (20,0 мл) (Aldrich, cat #: 496219). Суміш перемішували при кімнатній температурі протягом 3 годин. Реакційну суміш розбавляли DCM (100 мл) і промивали водою, 1N HCl і соляним розчином. Органічну фазу сушили над Na 2SO4, фільтрували і концентрували для того, щоб одержати необхідний продукт (10,5 г, 91,7 %). Стадія 2: N,N-диметил-5-(4,4,5,5-тетраметил-1,3,2-діоксаборолан-2-іл)піридин-2-карбоксамід Суміш 5-бром-N,N-диметилпіридин-2-карбоксаміду (5,73 г, 0,0250 моль), 4,4,5,5,4',4',5',5'октаметил[2,2']бі[[1,3,2]діоксабороланілу] (6,98 г, 0,0275 моль) (Aldrich, cat #: 473294), [1,1'біс(дифенілфосфіно)фероцен]дихлорпаладію(ІІ) в комплексі з дихлорметаном (1:1) (0,6 г, 0,0007 моль) (Aldrich, cat #: 379670), 1,1'-біс(дифенілфосфіно)фероцену (0,4 г, 0,8 ммоль) (Aldrich, cat #: 177261) і ацетату калію (7,36 г, 0,0750 моль) в 1,4-діоксані (100 мл) гріли при 120 °C протягом 20 годин. Після охолоджування суміш концентрували, розбавляли етилацетатом і промивали насиченим розчином NH4CI, водою, соляним розчином; сушили над Na2SO4. Після фільтрації фільтрат концентрували і неочищений матеріал додатково очищали на колонці з силікагелем, елююючи сумішшю етилацетат/гексан для того, щоб одержати необхідний продукт (4,7 г, 68 %). Стадія 3: 5-{3-фтор-4-[(5S)-2-(цис-4-гідроксициклогексил)-1-оксо-2,7-діазаспіро[4,5]дец-7ил]феніл}-N,N-диметилпіридин-2-карбоксамід Дану сполуку одержували, застосовуючи методики, які були аналогічні методикам, описаним для синтезу прикладу 1, стадія 8, виходячи з N,N-диметил-5-(4,4,5,5-тетраметил-1,3,2діоксаборолан-2-іл)піридин-2-карбоксаміду і (5S)-7-(4-бром-2-фторфеніл)-2-(цис-4+ 1 гідроксициклогексил)-2,7-діазаспіро[4,5]декан-1-ону. LC/MS m/e 495,3 (M+H) . H-ЯМР (400 МГц, DMSO-d6): 8,86 (1Н, д, J=1,7 Гц), 8,15 (1H, дд, J=8,1, 2,3 Гц), 7,51-7,65 (3Н, м), 7,12 (1Н, т, J=8,9 Гц), 4,37 (1H, д, J=3,1 Гц), 3,78 (1H, м), 3,71 (1Н, м), 3,22-3,38 (3Н, м), 3,06 (1H, д, J=11,7 Гц), 3,00 (3Н, с), 2,97 (3Н, с), 2,64-2,74 (2Н, с), 2,18-2,27 (1Н, м), 1,60-1,91 (8Н, м), 1,39-1,51 (3Н, м), 1,22-1,30 (2Н, м). Приклад 3 N-етил-5-{3-фтор-4-[(5S)-2-(цис-4-гідроксициклогексил)-1-оксо-2,7-діазаспіро[4,5]дец-7ил]феніл}піридин-2-карбоксамід 14 UA 98651 C2 Стадія 1: N-етил-5-(4,4,5,5-тетраметил-1,3,2-діоксаборолан-2-іл)піридин-2-карбоксамід 5 10 15 20 25 30 Дану сполуку одержували, застосовуючи методики, які були аналогічні методикам, описаним для синтезу прикладу 2, стадії 1 і 2, виходячи з 5-бромпіридин-2-карбонової кислоти. Стадія 2: N-етил-5-{3-фтор-4-[(5S)-2-(цис-4-гідроксициклогексил)-1-оксо-2,7діазаспіро[4,5]дец-7-ил]феніл}піридин-2-карбоксамід Дану сполуку одержували, застосовуючи методики, які були аналогічні методикам, описаним для синтезу прикладу 1, стадія 8, виходячи з N-етил-5-(4,4,5,5-тетраметил-1,3,2-діоксаборолан2-іл)піридин-2-карбоксаміду і (5S)-7-(4-бром-2-фторфеніл)-2-(цис-4-гідроксициклогексил)-2,7+ діазаспіро[4,5]декан-1-ону. LC/MS m/e 495,3 (М+Н) . Приклад 4 5-{3-Хлор-4-[(5S)-2-(цис-4-гідроксициклогексил)-1-оксо-2,7-діазаспіро[4,5]дец-7-ил]феніл}-Nетилпіридин-2-карбоксамід Стадія 1: (5S)-7-(4-бром-2-хлорфеніл)-2-(цис-4-{[трет-бутил(диметил)силіл]окси}циклогексил)-2,7-діазаспіро[4,5]декан-1-он Суміш (5S)-2-(цис-4-{[трет-бутил(диметил)силил]окси}циклогексил)-2,7-діазаспіро[4,5]декан1-ону (0,282 г, 0,000769 моль), 4-бром-2-хлор-1-йодбензолу (0,293 г, 0,000922 моль) (Lancaster, cat #: 19245), йодиду міді(І) (0,015 г, 0,000077 моль), фосфату калію (0,490 г, 0,00231 моль) і 1,2етандіолу (0,0857 мл, 0,00154 моль) в 1-бутанолі (0,75 мл) гріли при 100 °C в атмосфері азоту протягом 2 днів. Реакційну суміш фільтрували, концентрували при зниженому тиску і залишок очищали флеш-хроматографією на колонці з силікагелем (елююючи 0-50 % етилацетату в гексані) для того, щоб одержати необхідний продукт. Стадія 2: 5-{3-хлор-4-[(5S)-2-(трет-4-гідроксициклогексил)-1-оксо-2,7-діазаспіро[4,5]дец-7ил]феніл}-N-етилпіридин-2-карбоксамід До переміщуваної суміші (5S)-7-(4-бром-2-хлорфеніл)-2-(трет-4-{[третбутил(диметил)силіл]окси}циклогексил)-2,7-діазаспіро[4,5]декан-1-ону (20 мг, 0,00004 моль), [1,1'-біс(дифенілфосфіно)фероцен]дихлорпаладію(ll) в комплексі з дихлорметаном (1:1) (2,0 мг), тетракіс(трифенілфосфін)паладію (1,0 мг) і карбонату калію (14,9 мг, 0,000108 моль) в 15 UA 98651 C2 5 10 15 20 безводному N,N-диметилформаміді (1 мл) додавали #-етил-5-(4,4,5,5-тетраметил-1,3,2діоксаборолан-2-іл)піридин-2-карбоксамід (14,5 мг, 0,054 ммоль). Одержану в результаті реакційну суміш гріли при 150 °C і перемішували протягом ночі, з подальшим видаленням TBS захисної групи доданням 1,7 Μ фторкремнієвої кислоти у воді (0,10 мл), і суміш перемішували при кімнатної температури протягом ночі. Потім реакційну суміш безпосередньо очищали + зворотно-фазовою ВЕРХ для того, щоб одержати необхідний продукт. LC/MS m/e 511,2 (M+H) . 1 H-ЯМР (400 МГц, DMSO-d6): 8,92 (1H, д, J=2,3 Гц), 8,84 (1H, т, J=5,9 Гц), 8,26 (1Н, дд, J=8,2, 2,3 Гц), 8,06 (1H, д, J=8,2 Гц), 7,89 (1Н, д, J=2,2 Гц), 7,74 (1Н, дд, J=8,5, 2,2 Гц), 7,30 (1Н, т, J=8,5 Гц), 4,39 (1H, д, J=3,1 Гц), 3,80 (1Н, м), 3,72 (1H, м), 3,24-3,44 (5Н, м), 3,01 (1H, д, J=11,4 Гц), 2,63-2,74 (2Н, м), 2,40-2,53 (1Н, м), 1,64-1,91 (8Н, м), 1,41-1,53 (3Н, м), 1,20-1,32 (2Н, м), 1,13 (3Н, т, J=7,2 Гц). Приклад 5 Порівняльні дані Несподівано виявили, що сполуки даного винаходу володіють корисним меншим інгібуванням активності іонних каналів (як виміряно hERG петч-кламп аналізом) в порівнянні з аналогічними сполуками (5S)-7-(2,4-дифторфеніл)-2-(транс-4-гідроксициклогексил)-2,7діазаспіро[4,5]декан-1-оном (порівняльний приклад 1) і 3-фтор-4-[2-(транс-4гідроксициклогексил)-1-оксо-2,7-діазаспіро[4,5]дец-7-ил]бензонітрилом (порівняльний приклад 2); див. WO 2006/053024. Таблиця 1 включає дані нижче відносно ефективності і інгібування активності іонних каналів. Тоді як сполуки даного винаходу (представлені прикладами 1 і 2) володіють рівною ефективністю із сполуками порівняльних прикладів, сполуки даного винаходу несподівано інгібували активність іонних каналів в 3-14 разів менше, ніж сполуки порівняльних прикладів. Сполуки прикладів 3 і 4 показали аналогічні властивості. Таблиця 1 Сполука Приклад 1 Приклад 2 Порівняльний приклад 1 Порівняльний приклад 2 ІС50 (нМ) h-HSD1