Аміноалкіламідометилзаміщені похідні 2-(4-сульфоніламіно)-3-гідрокси-3,4-дигідро-2н-хроман-6-ілу та лікарські засоби, які містять ці сполуки

1. Сполука загальної формули І O O R4 S R9 R7 R5 N R3 N N OH 3 96734 9. Сполука формули І за будь-яким з попередніх пунктів, яка являє собою 4-етил-N-{3-гідрокси-2,2диметил-6-[2-оксо-2-(4-піридин-3ілметилпіперазин-1-іл)-етил]-хроман-4-іл}бензолсульфонамід. 10. Фармацевтична композиція, яка містить фармакологічно активну кількість сполуки формули І за п. 1 і звичайні допоміжні речовини і/або носії. 11. Застосування сполуки формули І за п. 1 для приготування лікарського засобу, призначеного для лікування серцево-судинних захворювань у ссавців і людей. 12. Застосування за п. 11, у якому серцевосудинним захворюванням є аритмія. 13. Спосіб одержання сполуки формули І O O R4 S R9 R7 R5 N R3 N N OH 4 n R10 R8 O R6 3 O R2 R1 , (I) у якій 1 R означає С1-С4-алкіл; 2 R означає С1-С4-алкіл; 3 R означає феніл, який необов'язково містить 1-3 будь-які замісники, вибрані із групи, яка включає галоген, С1-С6-алкіл і С1-С4-алкоксигрупу; 4 R означає водень; С1-С6-алкіл або С3-С7циклоалкіл-С1-С4-алкіл, 5 R означає водень; і 6 R означає водень; і 7 R означає водень; і 8 R означає водень; і 9 R означає С1-С4-алкіл; і 10 R означає С1-С6-алкіл, феніл-С0-С4-алкіл або піридиніл-С0-С4-алкіл; за умови, що 10 5 9 R не означає феніл, якщо R і R спільно утворюють С2-алкілен; або 5 9 R і R спільно утворюють С1-С3-алкілен; або 6 9 R і R спільно утворюють С1-С3-алкілен; або 7 9 R і R спільно утворюють С2-С4-алкілен або С1-С3алкіленоксигрупу; або 8 9 R і R спільно утворюють С3-С5-алкілен; або 9 10 R і R спільно утворюють С4-С6-алкілен; і n дорівнює 0 або 1, або її будь-якої фізіологічно сумісної солі і/або сольвату, який характеризується тим, що сполуку загальної формули II R4 R9 R7 R5 NH N N 4 n R10 R8 O R6 OH 3 R2 2 4 5 O 6 7 8 9 або сіль сполуки формули І перетворюють на вільну сполуку формули І. 14. Спосіб одержання сполуки формули І O O R4 S R9 R7 R5 N R3 N N R1 10 4 n R10 R8 O R6 O OH 3 R2 R1 , (I) у якій 1 R означає С1-С4-алкіл; 2 R означає С1-С4-алкіл; 3 R означає феніл, який необов'язково містить 1-3 будь-які замісники, вибрані із групи, яка включає галоген, С1-С6-алкіл і С1-С4-алкоксигрупу; 4 R означає водень, С1-С6-алкіл або С3-С7циклоалкіл-С1-С4-алкіл, 5 R означає водень; і 6 R означає водень; і 7 R означає водень; і 8 R означає водень; і 9 R означає С1-С4-алкіл; і 10 R означає С1-С6-алкіл, феніл-С0-С4-алкіл або піридиніл-С0-С4-алкіл; за умови, що 10 5 9 R не означає феніл, якщо R і R спільно утворюють С2-алкілен; або 5 9 R і R спільно утворюють С1-С3-алкілен; або 6 9 R і R спільно утворюють С1-С3-алкілен; або 7 9 R i R спільно утворюють С2-С4-алкілен або С1-С3алкіленоксигрупу; або 8 9 R і R спільно утворюють С3-С5-алкілен; або 9 10 R і R спільно утворюють С4-С6-алкілен; і n дорівнює 0 або 1, або її будь-якої фізіологічно сумісної солі і/або сольвату, який характеризується тим, що сполуку загальної формули IV O O R4 S N R3 HO OH 4 O O 3 R2 R1 , (IV) у якій R , R , R і R мають зазначені вище значення, вводять у взаємодію із сполукою загальної формули V R9 R7 R5 1 2 3 N 4 NH n R10 R8 R6 , (V) 7 8 9 10 у якій R , R , R , R , R , R і n мають зазначені вище значення, та при необхідності одержану вільну сполуку формули І перетворюють на її фізіологічно сумісну сіль, або сіль сполуки формули І перетворюють на вільну сполуку формули І. 15. Сполука загальної формули II 5 , (II) у якій R , R , R , R , R , R , R , R , R і n мають зазначені вище значення, вводять у взаємодію із сполукою загальної формули III 3 Х-SO2-R , III 3 у якій R має зазначені вище значення й X означає здатну до відщеплення відхідну групу, та при необхідності одержану вільну сполуку формули І перетворюють на її фізіологічно сумісну сіль, 1 4 6 5 R9 R7 R4 R5 N N R8 R6 O 6 7 NH 4 n R10 96734 O OH 3 R2 R1 , (II) у якій 1 R означає С1-С4-алкіл; 2 R означає С1-С4-алкіл; 4 R означає водень, С1-С6-алкіл або С3-С7циклоалкіл-С1-С4-алкіл, 5 R означає водень; і 6 R означає водень; і 7 R означає водень; і 8 R означає водень; і 9 R означає С1-С4-алкіл; і 10 R означає С1-С6-алкіл, феніл-С0-С4-алкіл або піридиніл-С0-С4-алкіл; за умови, що 10 5 9 R не означає феніл, якщо R і R спільно утворюють С2-алкілен; або 5 9 R і R спільно утворюють С1-С3-алкілен; або 6 9 R і R спільно утворюють С1-С3-алкілен; або Даний винахід стосується нових аміноалкіламідометилзаміщених похідних 2-(4сульфоніламіно)-3-гідрокси-3,4-дигідро-2H-хромен6-ілу, які блокують калієві канали, зокрема, впливають на серцево-судинну систему, а також лікарських засобів, які містять ці сполуки. Крім того, даний винахід стосується способу одержання нових сполук і проміжних продуктів цього способу. Індани, бензопірани та аналоги таких сполук, які блокують калієві канали та зокрема сприятливо впливають на серцево-судинну систему, вже відомі з опису WO 00/12077 А1. У документі WO 00/58300 розкриті похідні хроману, які застосовні як лікарські засоби, зокрема антиаритмічно ефективні лікарські засоби. В опублікованій заявці WO 2005/037780 описані нові амідометилзаміщені похідні 2-(4сульфоніламіно)-3-гідрокси-3,4-дигідро-2H-хромен6-ілу, які блокують калієві канали, зокрема, які впливають на серцево-судинну систему, а також лікарські засоби, які містять ці сполуки. В основу даного винаходу покладена задача одержання нових активних сполук, зокрема призначених для лікування серцево-судинних захворювань, переважно - аритмій серця, які відрізняються високою ефективністю при гарній сумісності та у випадку антиаритмічного впливу також помітним вибірковим впливом на передсердя. Відповідно до винаходу несподівано було встановлено, що пропонована в даному винаході група нових аміноалкіламідометилзаміщених похідних 2-(4-сульфоніламіно)-3-гідрокси-3,4-дигідро2H-хромен-6-ілу здатна блокувати калієві канали та придатна для лікування серцево-судинних захворювань, переважно - для лікування аритмій серця. Сполуки, пропоновані в даному винаході, 9 R і R спільно утворюють С2-С4-алкілен або С1-С3алкіленоксигрупу; або 8 9 R і R спільно утворюють С3-С5-алкілен; або 9 10 R і R спільно утворюють С4-С6-алкілен; і n дорівнює 0 або 1, або її будь-яка сіль або сольват. 16. Сполука загальної формули IV O O R4 S N R3 HO OH 4 O O 3 R2 R1 , (IV) у якій 1 R означає С1-С4-алкіл; 2 R означає С1-С4-алкіл; 3 R означає феніл, який необов'язково містить 1-3 будь-які замісники, вибрані із групи, яка включає галоген, С1-С6-алкіл і С1-С4-алкоксигрупу; та 4 R означає водень, С1-С6-алкіл або С3-С7циклоалкіл-С1-С4-алкіл, або її будь-яка сіль або сольват. відрізняються високою ефективністю при гарній сумісності та у випадку антиаритмічного впливу також помітним вибірковим впливом на передсердя. Крім того, сполуки, пропоновані в даному винаході, характеризуються відносно гарною біологічною доступністю. Поряд із цим сполуки, пропоновані в даному винаході, мають такі характеристики, які дозволяють очікувати додаткового впливу на імунну систему. Об'єктом даного винаходу є нові аміноалкіламідометилзаміщені похідні 2-(4-сульфоніламіно)-3гідрокси-3,4-дигідро-2H-хромен-6-ілу загальної формули І, у якій 1 R означає С1-С4-алкіл; 2 R означає С1-С4-алкіл; 3 R означає феніл, який необов'язково містить 1-3 будь-які замісники, вибрані із групи, яка включає галоген, С1-С6-алкіл і С1-С4-алкоксигрупу; 4 R означає водень; С1-С6-алкіл або С3-С7циклоалкіл-С1-С4-алкіл, 5 R означає водень; і 6 R означає водень; і 7 R означає водень; і 8 R означає водень; і , 9 R означає С1-С4-алкіл; і 7 10 R означає С1-С6-алкіл; феніл-С0-С4-алкіл або піридиніл-С0-С4-алкіл; за умови, що 10 5 9 R не означає феніл, якщо R і R спільно утворюють С2-алкілен; або 5 9 R і R спільно утворюють С1-С3-алкілен; або 6 9 R i R спільно утворюють С1-С3-алкілен; або 7 9 R і R спільно утворюють С2-С4-алкілен або С1-С3-алкіленоксигрупу; або 8 9 R і R спільно утворюють С3-С5-алкілен; або 9 10 R і R спільно утворюють С4-С6-алкілен; і n дорівнює 0 або 1, або їх будь-які фізіологічно сумісні солі і/або сольвати. Крім того, об'єктом даного винаходу є фармацевтичні композиції, які містять сполуки формули І. Крім того, об'єктом даного винаходу є спосіб одержання сполук формули І і проміжні продукти цього способу. Якщо в сполуках формули І або в інших сполуках, описаних у контексті даного винаходу, замісники являють собою С1-С4-алкіл або С1-С6-алкіл або містять його, то всі вони можуть мати лінійний або розгалужений ланцюг. 1 2 Всі R і R переважно означають метил. 3 R переважно означає феніл, який необов'язково 1 або 2 рази заміщений галогеном, С1-С4алкілом або С1-С4-алкоксигрупою. Особливо кра3 ще, якщо R означає феніл, однократно заміщений 3 С1-С4-алкілом. Якщо R означає галогензаміщений феніл, то галогенами можуть бути фтор, хлор, 3 бром або йод. Особливо краще, якщо R означає 4-етилфеніл. 4 R переважно означає водень; С1-С6-алкіл або циклопропіл-С1-С4-алкіл, краще - циклопропілме4 тил. Якщо R означає С1-С6-алкіл, то краще, якщо він є розгалуженим і більш краще, якщо він означає неопентил, 2,2-диметилбутил, 2-етилбутил. 3метилбутил або 2-метилпропіл. 5 9 Краще, якщо R і R спільно утворюють С1-С3алкілен. 10 R переважно означає С1-С4-алкіл; бензил 10 або феніл. Більш краще, якщо R означає фенілС1-С4-алкіл або піридиніл-С1-С4-алкіл, наприклад, піридинілметил, зокрема 2-піридинілметил, 39 10 піридинілметил або 4-піридинілметил; або R і R спільно утворюють С4-С6-алкілен. Особливо кращі сполуки формули І вибрані із групи, яка включає N-{6-[2-(4-бензилпіперазин-1іл)-2-оксоетил]-3-гідрокси-2,2-диметилхроман-4іл}-4-етилбензолсульфонамід; 4-етил-N-{3гідрокси-2,2-диметил-6-[2-оксо-2-(4-піридин-3ілметилпіперазин-1-іл)-етил]-хроман-4-іл}бензолсульфонамід; 4-етил-N-{3-гідрокси-2,2диметил-6-[2-оксо-2-(4-піридин-2ілметилпіперазин-1-іл)-етил]-хроман-4-іл}бензолсульфонамід і 4-етил-N-{3-гідрокси-2,2диметил-6-[2-оксо-2-(4-піридин-4ілметилпіперазин-1-іл)-етил]-хроман-4-іл}бензолсульфонамід. 4-Етил-NН-{3-гідрокси-2,2диметил-6-[2-оксо-2-(4-піридин-4ілметилпіперазин-1-іл)-етил]-хроман-4-іл}бензолсульфонамід є особливо кращою сполукою формули І. У контексті даного винаходу нові сполуки формули І одержують за допомогою 96734 8 a) реакції сполуки загальної формули II, 1 2 4 5 6 7 8 9 10 у якій R , R , R , R , R , R , R , R , R та n мають зазначені вище значення, із сполукою загальної формули III, 3 у якій R має зазначені вище значення й X означає здатну до відщеплення групу, яка відходить, b) реакції сполуки загальної формули IV 1 2 3 4 у якій R , R , R і R мають зазначені вище значення, із сполукою загальної формули V, 5 6 7 8 9 10 у якій R , R , R , R , R , R і n мають зазначені вище значення. Реакцію за варіантом а) способу можна провести за звичайною мокрою хімічною методикою в органічному розчиннику, який є інертним при умовах проведення реакції, бажано - у дипольному апротонному розчиннику, такому як дихлорметан. або в суміші таких розчинників і в присутності основи. Придатними основами є ненуклеофільні органічні азотисті основи, такі як третинні нижчі алкіламіни, наприклад, триетиламін. Як розчинники також можна використовувати взяті в надлишку. При необхідності реакцію можна каталізувати за допомогою відомого реагенту сполучення, такого як 4-Ν,Ν-диметиламінопіридин (= ДМАП). Придатна температура для проведення реакції знаходиться в діапазоні від кімнатної температури до 80°С, наприклад, 65°С. Придатний тиск для проведення реакції знаходиться в діапазоні від нормального тиску до приблизно 200 бар, наприклад, дорівнює 180 бар. Якщо сполука формули III, яка використовується, є рідкою, то може виявитися кращим видалення розчинника з реакційної суміші після додавання сполуки формули III до сполуки формули II, розчиненої в розчиннику, яке проводиться відомим чином, наприклад, при зниженому 4 тиску. Якщо у вихідних сполуках формули II R 9 означає водень, то доцільно використовувати еквімолярні кількості сполуки формули III. Звичайно в сполуках формули III як групу X, що відщеплюється, використовують галоген, краще - хлор, бром або йод. Крім того, реакцію сполучення формули II із сполукою формули III також можна проводити за відомими методиками у твердій фазі, переважно на реакційноздатній смолі, такій як амінометилполістирол (АМПС). Цей варіант реакції переважно можна використовувати для одержання невеликих кількостей речовини, наприклад, приблизно від 1 до 10 ммоль. Якщо синтез проводять у твердій фазі, то як основу переважно можна використовувати основу, яка легко відфільтровується, таку як відомий метилпіперидин на полімерній підкладці (= ΠП метилпіперидин) або піперидин на полімерній підкладці (= ПП піперидин). Придатна температура проведення реакції при твердофазовому синтезі становить від 10 до 40°С, кращою є кімнатна температура. Сполуки формули І можна виділити з реакційної суміші за відомими методиками і при необхідності очистити за відомими методиками. 9 10 Якщо в сполуках формули І групи R і/або R не є частиною ароматичної або гетероароматичної кільцевої системи, то можливе утворення солі. Таким чином, придатні вільні сполуки формули І можна перетворити в їх фізіологічно сумісні солі або солі сполук формули І можна перетворити у вільні сполуки формули І. Реакцію за варіантом b) способу можна провести за методикою, яка застосовується для аміноацилювання. Як реагенти для ацилювання можна використовувати карбонові кислоти формули IV або їх реакційноздатні похідні, такі як галогенангідриди кислот, переважно - хлорангідриди кислот або бромангідриди кислот. Якщо кислоти формули IV самі використовуються як ацилювальні реагенти, то їх реакцію з амінами формули V також можна з успіхом проводити в присутності одного або більшої кількості відомих реагентів сполучення, які застосовуються в реакціях аміноацилювання, наприклад, 1,1-карбонілдіімідазол (КДІ); етилхлорформіат; N-гідроксибензотриазол (= ГОБТ); алкілкарбодіімід, наприклад, N'-(3-диметиламінопропіл)N-етилкарбодіімід (= ЕКД) або Ν,Ν'діізопропілкарбодіімід (= ДІК), або циклоалкілкарбодіімід, такий як дициклогексилкарбодіімід. Ацилювання можна проводити в органічному розчиннику, який є інертним при умовах проведення реакції при температурі від -30 до +50°С, краще при кімнатній температурі. Придатними розчинниками є галогеновані вуглеводні, такі як дихлорметан, або циклічні прості ефіри, такі як тетрагідрофуран або діоксан або суміші цих розчинників. Фізіологічно сумісні солі сполук формули І являють собою їх звичайні солі з неорганічними кислотами, наприклад, сірчаною кислотою, фосфорними кислотами або галогенводневими кислотами, переважно - хлористоводневою кислотою; або з органічними кислотами, наприклад, нижчими аліфатичними монокарбоновими, дикарбоновими або трикарбоновими кислотами, такими як малеїнова кислота, фумарова кислота, молочна кислота, винна кислота, лимонна кислота: або із сульфоновими кислотами, наприклад, нижчими алкансуль 96734 10 фоновими кислотами, такими як метаносульфонова кислота або трифторметаносульфонова кислота, або бензолсульфоновими кислотами, необов'язково заміщеними у бензольному кільці галогеном або нижчим, алкілом, такими як птолуолсульфонова кислота. Кращими є гідрохлориди сполук формули І. Сполуки формули II є новими сполуками, які добре підходять для використання як проміжні продукти для одержання нових фармакологічно активних речовин, наприклад, для одержання сполук формули І. 4 Сполуки формули II у якій R означає водень, можна одержати за відомими методиками шляхом проведеного в кислих середовищах відщеплення 1 будь-якої присутньої захисної групи PG від сполук загальної формули VI, 1 2 5 6 7 8 9 10 у якій R , R , R , R , R , R , R , R і n мають 1 зазначені вище значення, PG означає захисну групу аміногрупи, яку можна відщепити у кислих середовищах, переважно - трет-бутоксикарбоніл (= boc), і m дорівнює 0 або 1. Відщеплення захисної групи, наприклад, можна проводити шляхом додавання кислоти, такої як неорганічна кислота, бажано - хлористоводнева кислота, наприклад, 4 Μ хлористоводнева кислота, до сполуки формули VI. Кислоту можна розчинити в полярному протонному розчиннику, такому як діоксан. Якщо в сполуках формули VI або будь-якій сполуці, яка містить 1 захисні групи PG і зазначеній нижче в даному винаході, m дорівнює 0, то в кожному випадку замісником у положенні 3 піранового кільця є гідроксигрупа. 1 Придатні захисні групи PG і інші захисні групи, зазначені в даній заявці, відомі в даній галузі техніки і їх звичайним чином може вибрати спеціаліст у даній галузі техніки, наприклад, з наведених у публікації T.W. Greene, P.G.M. Wuts, Protective groups in Organic Synthesis, John Wiley & Sons, останнє видання. 4 Якщо необхідні сполуки формули І, у якій R означає С1-С6-алкіл або С3-С7-циклоалкіл-С1-С44 алкіл, то сполуки формули І у якій R означає во4 день, або попередник сполуки формули І, у якій R означає водень, а саме, попередник сполуки формули II або IV, можна алкілувати за відомими методиками. Алкілування краще можна провести, як аміноалкілування, проведене спочатку за реакцією 4 сполуки формули І, II або IV, у якій R у кожному випадку означає водень, з альдегідом загальної формули VII, 401 у якій R означає водень, С2-С5-алкіл або С3С7-циклоалкіл-С0-С3-алкіл, з наступним відновленням одержаного проміжного іміну шляхом дода 11 вання відновленого реагенту до алкіл аміну формули І, II або IV. Придатними відновленими реагентами є комплексні борогідриди, такі як NaBH3CN, або відомий борогідрид на полімерній підкладці (= ПП-ВН4). У першому варіанті реакцію можна провести в полярному протонному органічному розчиннику, який є інертним при умовах проведення реакції, краще - у метанолі, відновлення іміну проводять in situ без виділення, у тому ж розчиннику. Придатна температура проведення реакції для цього варіанта знаходиться в діапазоні від кімнатної температури до 60°С, наприклад, дорівнює 50°С. У другому варіанті реакцію сполуки формули 4 І, II або IV, у якій R означає водень, з альдегідом формули V з одержанням проміжного іміну можна провести в дипольному апротонному розчиннику, краще - тетрагідрофурані (= ТГФ). У цьому випадку для прискорення реакції краще додати каталітичну кількість гідрофільного реагенту, наприклад, гідрофільного реагенту, наприклад, ортоефіру, краще - триметилортоформіату (= ТМОФ). Потім проміжний імін можна виділити та розчинити в полярному протонному розчиннику, зазначеному вище для першого варіанта, і провести відновлення в цьому розчиннику. Цей другий варіант переважно можна проводити при кімнатній температурі. Сполуки формули VI можна одержати за реакцією похідної карбонової кислоти загальної формули VIII, 1 2 1 у якій R , R , PG і m мають зазначені вище значення, з аміном формули V за відомою для аміноацилювання методикою, яка докладно описана вище. Як ацилювальні реагенти можна використовувати карбонові кислоти формули VIII або їх реакційноздатні похідні, такі як галогенангідриди, переважно - хлорангідриди або бромангідриди. Якщо як ацилювальні реагенти використовують самі кислоти формули VIII, то їх реакцію з амінами формули V також можна з успіхом проводити в присутності однієї або більшої кількості відомих реагентів сполучення для реакцій аміноацилювання, наприклад, 1,1-карбонілдіімідазолу; етилхлорформіату; N-гідроксибензотриазолу (= ГОБТ); алкілкарбодііміду, наприклад, N'-(3диметиламінопропіл)-N-етилкарбодііміду (= ЕКД) або Ν,Ν'-діізопропілкарбодіімід (= ДІК), або циклоалкілкарбодііміду, такого як дициклогексилкарбодіімід. Ацилювання можна проводити в органічному розчиннику, який є інертним при умовах проведення реакції, при температурі від -30 до +50°С, краще - при кімнатній температурі. Придатними розчинниками є галогеновані вуглеводні, такі як дихлорметан, або циклічні прості ефіри, такі як тетрагідрофуран або діоксан, або суміші цих розчинників. 96734 12 Сполуки формули V і сполуки формули VII відомі або їх можна одержати за відомими методиками з відомих сполук. Сполуки формули VIII можна одержати за відомими методиками шляхом проведеного в лужних середовищах відщеплення будь-якої захисної 2 групи, яка міститься, PG від сполуки загальної формули IX, 1 2 1 у якій R , R , PG і m мають зазначені вище 2 значення і PG означає захисні групи карбоксигруп, які можна відщепити у лужних середовищах. 2 PG звичайно означає захисні групи карбоксигруп, які можна відщепити у лужних середовищах 2 або в кислих середовищах. Якщо PG означає захисні групи карбоксигруп, які можна відщепити у лужних середовищах, то придатними є С1-С4алкільні радикали, які мають лінійний ланцюг або розгалужені, краще - ізопропіл або метил. Відщеп2 лення захисних груп PG , які можна відщепити у лужних середовищах, звичайно можна проводити шляхом додавання основи, такої як гідроксид лужного металу, наприклад, гідроксид літію. Придатними розчинниками в цьому випадку є вода або полярні протонні органічні розчинники, такі як ТГФ, або, бажано, суміші таких органічних розчинників з 2 водою. Якщо PG означає захисні групи карбоксигруп, які можна відщепити у кислих середовищах, то придатними є розгалужені С1-С4-алкільні радикали, краще - трет-бутил. Відщеплення захисних 2 груп PG , які можна відщепити у кислих середовищах, звичайно можна проводити шляхом додавання кислоти, такої як трифтороцтова кислота. Придатними розчинниками в цьому випадку є полярні апротонні органічні розчинники, такі як толуол або ксилол, або суміші зазначених органічних розчинників. Сполуки формули IX можна одержати за відомими методиками шляхом захисту похідних аміногідроксихроману загальної формули X, 1 2 2 у якій R , R і PG мають зазначені вище значення, наведені для сполук формули IX, за допомогою захисної групи аміногрупи, яку можна відщепити у кислих середовищах, бажано - групи boc. При одержанні захищених за аміногрупою групою boc сполук формули X як реагент можна використовувати boc-ангідрид і використовувати відомі методики. Звичайно в цьому випадку одержують суміш сполуки формули X, яка містить одну захис 13 ну групу і сполуки формули X, яка містить дві захисні групи. Звичайно продукти знаходяться у співвідношенні 2:1 з більшою часткою продукту з однією захищеною групою. Звичайно наступні реакції одержання сполук формули І, які є вихідними речовинами для одержання сполук формули X, можна виконувати без утруднень, якщо в кожному випадку як вихідні речовини використовувати суміш захищених сполук. Сполуки формули X можна одержати за реакцією епоксиду загальної формули XI, 1 2 2 1 2 14 1 2 у якій R і R мають зазначені вище значення, за відомими методиками, і при необхідності із проведеною за відомими методиками наступною за21 міною захисних груп PG на будь-які необхідні 2 захисні групи PG . Реакцію можна провести в органічному розчиннику, який є інертним при умовах проведення реакції, такому як толуол або ксилол, і в присутності кислоти з відділенням води за допомогою азеотропного відгонки. Придатними кислотами є, наприклад, оцтова кислота або пропіонова кислота. Краще проводити реакцію з додаванням каталізатора, такого як кислота Льюїса, наприклад, фенілборонова кислота. Придатна температура проведення реакції знаходиться в діапазоні від кімнатної температури до температури кипіння розчинника або суміші розчинників, наприклад, дорівнює приблизно 120°С. Сполуки формули XIII і формули XIV відомі або їх можна одержати за відомими методиками з відомих сполук. Сполуки формули IV є новими сполуками, які добре підходять для застосування як проміжні продукти при одержанні нових фармакологічно активних речовин, наприклад, при одержанні сполук формули І. 4 Сполуки формули IV у якій R означає водень, можна одержати за відомими методиками, напри3 клад, шляхом відщеплення захисних груп PG із сполуки загальної формули XV, 2 у якій R , R і PG мають зазначені вище значення, наведені для сполук формули X, за відомими методиками з використанням нуклеофільної органічної азотовмісної сполуки, переважно - аміаку у водному розчині, такої як гідроксид амонію, у дипольному протонному розчиннику, такому як нижчий алкіловий спирт, переважно - етанол. Придатна температура проведення реакції знаходиться в діапазоні від кімнатної температури до 70°С. Сполуки формули XI можна одержати за реакцією сполуки загальної формули XII, у якій R , R і PG мають зазначені вище значення, наведені для сполук формули XI, за відомими методиками з пероксидом, здатним утворювати епоксид, переважно - з м-хлорпербензойною кислотою (МХПБК), у полярному апротонному органічному розчиннику, який є інертним при умовах проведення реакції, переважно - у дихлорметані, і в присутності основи. Придатною основою переважно є водний розчин гідрокарбонату натрію. Реакцію переважно можна проводити при кімнатній температурі. Сполуки формули XII можна одержати за реакцією сполуки загальної формули XIII, 21 у якій PG має значення, зазначені вище для PG у сполуках формули XII, і кращими альтерна21 тивами для PG є нерозгалужені нижчі алкільні радикали, такі як С1-С4-алкіл, краще - метил, із сполукою загальної формули XIV, 2 96734 1 2 3 у якій R , R і R мають зазначені вище зна2 чення й PG означає захисні групи карбоксигруп, які можна відщепити у кислих середовищах, такі як розгалужені або нерозгалужені С1-С4-алкільні радикали, переважно - трет-бутил. Сполуки формули XV можна одержати за відомими методиками, наприклад, за реакцією спо2 луки формули X, у якій PG має зазначене вище значення, наведене для сполук формули XV, із сполукою формули III. Реакцію можна провести так, як це описано вище для варіанта а) способу для реакції сполуки формули І із сполукою формули III. Сполуки формули І принаймні за кінцевими атомами вуглецю у положеннях 3 і 4 піранового кільця містять хіральні центри й тому можуть знаходитися в різних ізомерних формах. Об'єктами даного винаходу є й ізомерно чисті сполуки формули І, і суміші цих ізомерів. Оптично активні сполуки формули І можна одержати наприклад, із сумішей ізомерів сполук формули І або із сумішей 15 ізомерів сполук формули II або IV за відомими методиками, наприклад, шляхом хроматографічного розділення на хіральних матеріалах. Суміші 9 10 ізомерів сполук формули І, у якій R і/або R не є частинами ароматичної або гетероароматичної кільцевої системи, або суміші ізомерів сполук формули II також можна одержати за реакцією з придатними оптично активними кислотами, наприклад, камфорсульфоновою кислотою або D- або Lвинною кислотою з наступним фракціонуванням на відповідні оптичні антиподи шляхом фракційної кристалізації одержаних солей. Суміші ізомерів сполук формули IV також можна одержати за реакцією з придатними оптично активними основами з наступним фракціонуванням на відповідні оптичні антиподи шляхом фракційної кристалізації одержаних солей. Сполуки формули І також можуть містити хіральні центри на атомах вуглецю, які 5 6 7 8 містять замісники R , R , R і/або R . Ці хіральні центри можна заміняти шляхом вибору придатних сполук формули VIII, у яких вже є відповідні хїральні центри або синтезу, який проводиться за придатними методиками. Деякі оптично активні сполуки формули І також можна одержати безпосередньо за допомогою хірального синтезу. Якщо необхідно одержати сполуки формули І, у якій гідроксигрупа в поло4 3 женні 3 піранового кільця та замісник R NSO2R у положенні 3 піранового кільця знаходяться у транс-положенні одна до одного, то в кожному випадку вихідними речовинами можуть бути епоксиди формули XI, які вже мають визначену стереохімічну конфігурацію. Епоксиди формули XI, які вже мають визначену стереохімічну конфігурацію, наприклад, можна одержати епоксидуванням алкенів формули XII за відомими методиками з використанням хірального каталізатора, наприклад, (S,S)-(+)-N,N'-біс(3,5-ди-трет-бутилсаліциліден)1,2-циклогександіаміномарганець(III)хлориду (=("каталізатор Якобсона"; "(S,S)-марганець(III)сален") за методикою Якобсона (див. наприклад, WO 91/14694 А1). Якщо, наприклад, необхідно одержати сполуку формули І, у якій хіральний центр у положенні 3 піранового кільця знаходиться в S-конфігурації й у якій у якій хіральний центр у положенні 4 піранового кільця знаходиться в Rконфігурації, то проміжний продукт формули XII можна ввести в реакцію в присутності хірального каталізатора, переважно -(S,S)-марганець(III)салену й у присутності донора кисню, переважно гіпохлориту натрію у водному розчині, в органічному розчиннику, який є інертним при умовах проведення реакції, переважно - дихлорметані. Реакцію доцільно проводити при значенні рН у діапазоні від 9,5 до 11,5. Для встановлення придатного значення рН, краще додати до реакційної суміші буфер, який містить Na2HPO4, і піридин-Nоксид. Придатна температура проведення реакції дорівнює від -10°С до кімнатної температури, краще - 0°С. Якщо необхідно одержати сполуки формули І, у якій хіральний центр у положенні 3 піранового кільця знаходиться в R-конфігурації й у якій хіральний центр у положенні 4 піранового кільця знаходиться в S-конфігурації, то методика може бути аналогічною описаній вище, але замість 96734 16 (S,S)-марганець(III)-салену використовують (R,R)марганець(III)-сален. За реакцією нуклеофільного розкриття циклу епоксидів формули XI, описаної вище у двох варіантах, як правило, одержують сполуки формули X, у яких кінцеві замісники в положенні 3 і в положенні 4 піранового кільця, а саме, гідроксигрупа й аміногрупа знаходяться у транс-положенні одна до одної. Сприятливі впливи сполук формули І, як фармакологічно активних речовин, стануть зрозумілими з наступних міркувань: вже відомо, що речовини, які блокують ендогенні калієві канали серця, можна використовувати як активні речовини для боротьби із серцево-судинними захворюваннями, зокрема з аритміями серця. Шляхом блокування спрямованих назовні потоків калію в серце можна пролонгувати потенціал серцевої діяльності, що сприятливо впливає при аритмії серця. Прикладами цих відомих лікарських засобів є антиаритмічні лікарські засоби класу III. Одним недоліком цих неспецифічних блокаторів калієвих каналів є їх низька вибірковість відносно різних тканин серця. З цієї причини протягом тривалого часу вважали, що особливо антиаритмічні лікарські засоби класу III можуть привести до небажаного збільшення інтервалу QT на електрокардіограмі (= ЕКГ) і поліморфним шлуночковим тахікардіям ("тріпотіння мерехтіння"), внаслідок чого в остаточному підсумку можуть виникнути небажані ускладнення, такі як, наприклад, фібриляція шлуночків. Із цієї причини необхідні блокатори калієвих каналів, здатні селективно впливати на потоки калію в передсерді, але не в шлуночку. Оскільки недавно відкриті калієві канали Kv1.5 серця розташовані винятково в передсерді, а не в шлуночку, можна припустити, що ці сполуки, які блокують калієві канали Kv1.5, придатні для використання як антиаритмічні лікарські засоби, що вибірково впливають на передсердя. Однак калієві канали Kv1.5 і інші калієві канали розташовані не тільки в серці, але й у судинах організму. Тому ніколи не можна виключити того, що сполуки, які блокують калієві канали Kv1.5, можуть привести до підвищення артеріального тиску внаслідок блокування калієвих каналів судин. Тому кращі сполуки, що блокують калієві канали Kv1.5, які не викликають побічних ефектів, що приводять до підвищення артеріального тиску. Іншими небажаними побічними ефектами, які можуть виникнути при введенні багатьох сполук, що блокують калієві канали Kv1.5, є додаткові антиаритмічні побічні ефекти класу І, а також негативні інотропні ефекти. Сполуки формули І характеризуються здатністю помітно та вибірково блокувати калієві канали Kv1.5 серця. На додаток до особливо гарної ефективності та помітного вибіркового впливу на передсердя, сполука формули І приводить, максимум, лише до невеликих небажаних побічних ефектів, таких як підвищення артеріального тиску, антиаритмічні побічні ефекти класу І і негативні інотропні ефекти. Тому сполуки формули І показані для лікування і/або профілактики серцевосудинних захворювань, зокрема фібриляція шлу 17 ночків, тріпотіння передсердь та інших аритмій серця у великих ссавців і людей. Сполуки формули І також характеризуються порівняно гарною розчинністю у воді, зокрема ті 10 сполуки формули І, у якій замісник R означає С1С6-алкіл; феніл-С1-С4-алкіл або піридиніл-С1-С410 алкіл, і атом азоту, безпосередньо зв'язаний з R не є частиною ароматичної або гетероароматичної кільцевої системи. Передбачається, що підвищена розчинність у воді приведе до поліпшеної біологічної доступності, що дозволить приготувати фармацевтичні композиції, які містять зменшену кількість органічних розчинників і/або речовин, що поліпшують розчинність, або навіть фармацевтичні композиції, які не містять цих компонентів. Крім того, сполуки формули І мають виражену здатність блокувати калієві канали Kv1.3. Калієві канали Kv1.3 розташовані переважно в клітинах імунної системи. Встановлено взаємозв'язок між блокуванням калієвих каналів Kv1.3 і, зокрема, антипроліферативним і/або імуннодепресивним впливом (див. С. Beeton et al., The Journal of Immunology 166 (2001) 936-944). Тому можна припустити, що сполуки, які здатні блокувати калієві канали Kv1.3 - наприклад, сполуки формули І, пропоновані в даному винаході - також застосовні для лікування і/або профілактики проліферативних, хронічних запальних і аутоіммунних захворювань. Такі аутоіммунні захворювання можуть включати, наприклад, хворобу Аддісона, гніздову алопецію, анкілоз, спондиліт, антифосфоліпідний синдром, аутизм, аутоімунний атеросклероз, аутоімунний діабет, втрату смакових відчуттів, аутоімунний ендометріоз, аутоімунні захворювання очей, аутоімунну гемолітичну анемію, аутоімунну гемофілію, аутоімунний гепатит, аутоімунний інтерстиціальний цистит, аутоімунний лімфопроліферативний синдром, аутоімунну мієлопатію, аутоімунний міокардит, аутоімунні невропатії, аутоімунний оофорит, аутоімунний орхіт, аутоімунну тромбоцитопенію, аутоімунні захворювання щитовидної залози, аутоімунну уртикарію, аутоімунний увеїт, аутоімунний васкуліт; хворобу Бехчета, параліч Белла, булезний пемфігоїд; глютенову хворобу, синдром хронічної перевтоми, хворобу Крона; герпетиформний дерматит, дерматоміозит, дискоїдний червоний вовчак; синдром Гудпасчера, хворобу Грейвса, синдром Гійєна - Барре, тиреоїдит Хашімото, герпес вагітних, хворобу Гентінгтона, IgA нефропатію, імунну тромбоцитопенію, пурпуру, інтерстиціальний цистит; вовчак, хворобу Ліма; синдром Міллера-Фішера, змішане захворювання сполучної тканини; розсіяний склероз, міастенію гравіс; паранеопластичні аутоімунні синдроми, листоподібну пухирчатку, звичайну пухирчатку, перніциозну анемію, хворобу Пейрони, поліендокринний синдром, первинний біліарний цироз, первинний гломерулонефрит, первинний склерозувальний холангіт, псоріаз, псоріатичний артрит; енцефаліт Расмуссена, рецидивуючу поліхондрію, ревматоїдний артрит; саркоїдоз, склеродермію, синдром Шегрена, синдром Штіффа-Персона; хорею Сиденгама, симпатичну офтальмію, темпоральний артериїт, діабет типу 1, виразковий коліт; вітиліго; гранулематоз Вегенера. Крім того, встановлений 96734 18 взаємозв'язок між блокуванням калієвих каналів Kv1.3 і метаболічними захворюваннями (див. J. Xu et al., Human Molecular Genetics 2003 Vol. 12 No,5, 551-559). Тому можна припустити, що сполуки, які здатні блокувати калієві канали Kv1.3 - наприклад, сполуки формули І, пропоновані в даному винаході або сполуки, розкриті та заявлені в опублікованій заявці WO 2005/037780 (= US 2005/0148659) - також можуть бути придатні для лікування і/або профілактики метаболічних порушень або захворювань, таких як центральне ожиріння; гіпертензія, зокрема артеріальна гіпертензія; резистентність до інсуліну, зокрема цукровий діабет типу II; непереносимість глюкози або порушена непереносимість глюкози; дисліпопротеїнемія, зокрема гіпертригліцеридемія, що супроводжується дисліпопротеїнемією, що відбувається при зниженому рівні ЛВГ-холестерину (ЛВГ - ліпопротеїни високої густини); і гіперурикемія. Можна очікувати сприятливих ефектів, якщо аміноалкіламідометилзаміщені похідні 2-(4сульфоніламіно)-3-гідрокси-3,4-дигідро-2H-хромен6-ілу, пропоновані в даному винаході, або амідометилзаміщені похідні 2-(4-сульфоніламіно)-3гідрокси-3,4-дигідро-2H-хромен-6-ілу, розкриті в WO 2005/037780, вводять у комбінації (у фіксованій комбінації або послідовно в будь-якому порядку) принаймні з одним іншим лікарським засобом, який має серцево-судинну активність, вибраним із групи, яка включає: антагоністи альфаадренорецептору (неселективні), наприклад, толазолін або феноксибензамін; антагоністи альфаадренорецептору (селективні), наприклад, доксазосин (мезилат), празосин (гідрохлорид) (і політіазид), теразосин (гідрохлорид) або урапідил; антагоністи альфа-2-адренорецептору (включаючи антагоністи альфа-адренорецептору центральної дії), наприклад, клонідин, гванфацин, гванабенз, метилдопа та моноксидин; антиангінальні засоби, наприклад, бепридил, бета-блокатори, дилтіазем, нікардипін, ніфедипін, нітрати; антикоагулянти, наприклад, далтепарин, данапароїд, еноксапарин, гепарин, тинзапарин, варфарин; антитромбоцитарні лікарські засоби, наприклад, абциксимаб, аспірин, аспірин і дипіридамол (аггренокс), цилостазол, клодопігрел, диміридамол, ептифібатид, тиклодімін, тирофібан; протиаритмічні лікарські засоби, такі як протиаритмічні засоби класу І, наприклад, блокатори натрієвих каналів, дисопірамід, флекаінід, лідокаїн, мексилетин, морицизін, прокаїнамід, пропафенон, хінідин, токаінід; або протиаритмічні засоби класу II, наприклад, бета-блокатори, ацебутолол, атенолол, бетаксолол, бісопролол, карведіол, есмолол, метопролол, надолол, пропранолол, сотолол, тимолол; або протиаритмічні засоби класу III, наприклад, блокатори калієвих каналів, аміодарон, азимілід, бепридил, дофетилід, ібуталід, соталол, тедисаміл; або протиаритмічні засоби класу IV, наприклад, блокатори кальцієвих каналів, дилтіазем, верапаміл; антагоністи бета-адренорецептору (бетаблокатори), наприклад, ацебутолол, алпренолол, атенолол, бетаксолол, бісопролол, бупранолол, 19 каразолол, картеолол, цеоіпролол, мепіндолол, метипранолол, метопролол, надолол, окспренолол, пенбутолол, піндолол, пропранолол, соталол і тимолол; засоби, що блокують кальцієві канали (= антагоністи кальцію), наприклад, амлодипін, бепрідил, фелодипін, ісрадипін, нікардипін, ніфедипін, нілвадипін, німодипін, нісолдипін, нітрендипін, галопаміл, верапаміл, дилтіазем і фендилін; діуретики, наприклад, антагоністи аденозину А1, тіазидні діуретики, аналоги тіазидов, петлеві діуретики, калієзберігаючі діуретики, інгібітори карбоангідрази і/або етакринової кислоти. Придатні антагоністи аденозину А1 можна вибрати із групи, яка включає 1,3-дипропіл-8-циклопентилксантин (ДПЦПК); 4-[(2-феніл-7Н-піроло[2,3-d]піримідин-4іл)аміно]-транс-циклогексанол; (4S)-4-гідрокси-1(2-феніл-7Н-піроло[2,3-а]піримідин-4-іл)-Lпролінамід; 8-циклопентил-3-N-[3-((3-(4фторсульфоніл)бензоїл)-окси)-пропіл]-1-Nпропілксантин (ФСЦПК); BG-9928 (CAS No. 340021-17-2); СРХ (CAS No. 102146-07-6); FK-352 (CAS No. 143881-08-7); FK-453 (CAS No. 12152418-3); FK-838 (CAS No. 131185-37-0); FR-166124 (CAS No. 171050-45-6); KW-3902 (CAS No. 13619902-5); N-0861 ([+/-]N6-ендо-норборнан-2-іл-9метиладенін, CAS No. 141696-90-4); WRC-0342 (CAS No. 175097-37-7); WRC-0571 (8-(Nметилізопропіл)аміно-N6-(5'ендогідроксіендонорборніл)-9-метиладенін, CAS No. 175097-35-5); наксифілін (CAS Nos. 166374-487 і 166374-49-8) та їх будь-які фізіологічно сумісні таутомери, солі, сольвати, проліки або складні ефіри. Придатні тіазидні діуретики можна вибрати із групи, яка включає алтіазид, беметізид, бендрофлуметіазид, бензилгідрохлортіазид, бензтіазид, бутіазид, хлортіазид, циклотіазид, цикопентіазид, етіазид. гідрохлортіазид, гідрофторметіазид, метилклотіазид, парафлутізид, політіазид, теклотіазид, трихлорметіазид і їх будь-які фізіологічно сумісні таутомери, солі, сольвати, проліки або складні ефіри. Придатні діуретики - аналоги тіазидів можна вибрати із групи, яка включає хлорамінофенамід, хлорталідон, клофенамін, клопамід, клорексолон, фенквізон, індапамід, мефрусид, метолазон, квінетазон, трипамід і ксипамід. Придатні петлеві діуретики можна вибрати із групи, яка включає азосемід, буметанід, фуросемід, піретанід, торсемід i їх будь-які фізіологічно сумісні таутомери, солі, сольвати, проліки або складні ефіри. Придатні калієзберігаючі діуретики можна вибрати із групи, яка включає амілорид, канреноат калію, спіронолактон, триамтерен і їх будь-які фізіологічно сумісні таутомери, солі, сольвати, проліки або складні ефіри. Придатні діуретики - інгібітори карбоангідрази можна вибрати із групи, яка включає ацетазолумід, бринзоламід, дихлорфенамід, дорзоламід, етоксзоламід, індісулам, метазоламід, зонісамід і їх будь-які фізіологічно сумісні таутомери, солі, сольвати, проліки або складні ефіри; або із групи, яка включає змішані антагоністи альфаі бетаадренорецепторів, наприклад, карведилол або лабетолол. Різні засоби - аденозин, дигоксин. Опис методик фармакологічних досліджень 96734 20 Зазначені номери прикладів відповідають номерам прикладів одержання, наведених нижче. 1. Дослідження in vitro здатності сполук блокувати калієві канали Kv1.5 Здатність сполук блокувати калієві канали Kv1.5 продемонстрована за допомогою відомої моделі дослідження або моделі, аналогічній цій моделі дослідження (див. W. Hu et al., J. Pharmacol. Toxicol. Methods 34 (1995) 1-7). У цій моделі дослідження використовують лінію клітин яєчників китайського хом'ячка (= "клітини яєчника китайського хом'ячка", "КЯКХ"), одержані з однієї клітини та канали Kv1.5, які стабільно експресують. При інкубуванні протягом ночі в живильному середовищі, що містить RbCl, або в "навантажувальному буфері" (всі значення в мМ: RbCl 5, NaCl 140, СаСl2 2, MgSO4 1, буфер HEPES (N-2гідроксіетилпіперазин-N-2-етансульфонова кислота) 10, глюкоза 5) зазначені вище клітини яєчника + + + навантажуються іонами Rb під впливом Nа /K АТФази. Потім порцію клітин яєчника, яка використовується як еталонний стандарт, інкубують при відсутності інгібітору, а іншу порцію клітин яєчника інкубують у присутності відповідної інгібувальної досліджуваної сполуки формули І. Потім клітини яєчника піддають деполяризації шляхом підвищення позаклітинної концентрації іонів калію, що приводить до відкривання калієвих каналів Kv1.5 + клітин яєчника. При відсутності інгібітору іони Rb проходять через калієві канали Kv1.5 у навколишнє середовище. З іншого боку, у присутності інгібу+ вальної досліджуваної сполуки формули І іони Rb залишаються заблокованими в клітинах яєчника. Блокуючий вплив досліджуваних сполук формули І на калієві канали Kv1.5 визначають шляхом вимі+ рювання концентрації іонів Rb у навколишній рідині за допомогою атомної абсорбційної спектроскопії та співставлення з даними для еталонного стандарту. Клітини яєчника китайського хом'ячка (див. вище) вирощують у відомому живильному середовищі, яке містить RbCl для ОКХ і поміщають у лунки 96-лункового планшету. Клітинам яєчника дають рости протягом ночі, так щоб утворилися моношари клітин яєчника. Після цього насамперед піпеткою вилучають все живильне середовище, а потім кожну лунку зі зразком тричі промивають порціями по 100 мкл передінкубаційного буферу, який має низьку концентрацію іонів калію (всі значення в мМ: KCl 5, NaCl 140, СаСl2 2, MgSO4 1, буфер HEPES 10, глюкоза 5). Потім у кожну лунку зі зразком додають 50 мкл розчину відповідної досліджуваної сполуки (вихідний розчин у ДМСО (диметилсульфоксид), розведений передінкубаційним буфером, кінцева концентрація досліджуваних сполук 10 мкМ) або розчинника (як негативні контролі) і інкубують протягом 10 хв у всіх випадках при кімнатній температурі. Потім у кожну лунку зі зразком додають 50 мкл стимулюючого буферу, який має підвищену концентрацією іонів калію (KCl 145 мМ, NaCl 0 мМ, в іншому склад відповідає передінкубаційному буферу) і потім зразки інкубують протягом ще 10 хв при кімнатній температурі. Потім у всіх випадках з кожної лунки зі зразком по 80 мкл рідини, яка оточує клітини яєчника, перено 21 96734 сять у лунки планшету для проведення аналізу і + концентрації іонів Rb у рідинах визначають за допомогою атомної абсорбційної спектроскопії. Всі досліджувані сполуки вивчають двічі. Частину сигналу, яка характеризує компонент Kv1.5 вихідного + потоку Rb , визначають шляхом використання відомого блокатора калієвих каналів 4-АР при високій концентрації (100ІС50 для каналу Kv1.5) як позитивного контролю. Це уможливлює визначення + того, яка частина вихідного потоку Rb залежить від впливу 4-АР, і тим самим може бути віднесена на рахунок каналу Kv1.5. Для сполук, які при використанні в концентрації, що дорівнює 10 мкМ, при+ водили до зменшення вихідного потоку Rb не менш, ніж на 50%, проводять додаткові дослідження при менших ефективних концентраціях досліджуваних сполук і визначають ефективні концентрації, які відповідають половинному максимальному інгібуванню. У кожному випадку концентрації, які відповідають половинному максимальному інгібуванню досліджуваними сполуками формули І (ІС50) приводять як характеристичну змінну. У цій моделі дослідження досліджувані сполуки формули І, зазначені в представленій нижче таблиці 1, мають наведені нижче значення ІС50: Таблиця 1 Здатність досліджуваних сполук блокувати калієві канали Kv1.5 in vitro Приклад № 1 2 3 4 5 6 7 10 ІС50 5,8 5,5 5,7 5,6 5,8 6,0 5,7 9,5 2. Дослідження in vitro здатності сполук блокувати калієві канали КЛ.З Здатність сполук блокувати калієві канали Kv1.3 продемонстрована за допомогою відомої моделі дослідження (наприклад, Genion, Hamburg) або моделі, аналогічній цій моделі дослідження (див. J. Plasek and К. Sigler, J. Photochem. Photobiol. 33 (1996) 101-124). У цій моделі дослідження використовують відомі клітини яєчника китайського хом'ячка (= КЯКХ), які стабільно трансфіковані калієвими каналами Kv1.3. Блокування активності власних калієвих каналів Kv1.3 трансфікованих клітин супроводжується позитивним зсувом мембранного потенціалу приблизно від -40 до -30 мВ, тоді як для паралельно досліджених клітин ОКХ дикого типу значний зсув мембранного потенціалу не відбувається. Таким чином, зміна мембранного потенціалу пов'язана зі зниження активності калієвих каналів Kv1.3. При блокуванні калієвих каналів Kv1.3, наприклад, сполуками формули І відбувається накопичення флуоресцентного барвника, чутливого до мембранного потенціалу, всередині клітин яєчника і в 22 остаточному підсумку посилення флуоресценції. Таким чином, зміну мембранного потенціалу клітин яєчника вимірюють побічно за посиленням флуоресценції барвників, чутливих до мембранного потенціалу. Клітини трансфікують плазмідою Kv1.3 за відомими методиками за допомогою наявного у продажу реагенту для трансфекції (DMRIE-C, що випускається фірмою Gibco BRL, Germany). Результативність трансфекції визначають за допомогою імунофлуоресцентного аналізу й за методикою фіксації потенціалу потоку іонів калію. Флуоресценцію досліджують за допомогою пристрою зчитування флуоресценції Tecan Safire, що випускається фірмою Тесаn, Germany. У кожному випадку інтенсивність флуоресценції, обумовленої блокуванням калієвих каналів Kv1.3 в клітинах яєчника сполуками формули І, при концентрації, яка дорівнює 10 мкМ, визначають як характеристична змінна. У всіх випадках збільшення інтенсивності флуоресценції наведено у відсотках (%) при порівнянні зі збільшенням інтенсивності флуоресценції, викликаної еталонною сполукою маргатоксином. Маргатоксин є відомим селективним блокатором калієвих каналів Kv1.3 (див., наприклад, М. Garcia-Calvo et al., J. Biol. Chem. 268 (1993) 18866-18874). У цій моделі дослідження досліджувані сполуки формули І, зазначені в представленій нижче таблиці 2, мають наведені нижче виражені у відсотках значення: Таблиця 2 Здатність досліджуваних сполук блокувати калієві канали Kv1.3 in vitro Приклад Збільшення інтенсивності флуоресценції № (в % у порівнянні з маргатоксином) 4 41,8 5 39,8 6 59,9 3. Дослідження in vitro функціональної ефективності впливу сполук на передсердя щурів Функціональна ефективність антиаритмічного впливу сполук продемонстрована за допомогою описаної нижче моделі. У цій моделі дослідження визначають, у якому ступені блокуючі Kv1.5 сполуки формули І збільшують функціональний рефракторний період лівого передсердя щурів. Рефракторний період визначають, як мінімальний можливий період часу, що пройшов від основного подразнення до додаткового подразнення, за витіканням якого може відбутися нове скорочення. Ступінь збільшення функціонального рефракторного періоду є мірою ефективності антиаритмічного впливу сполук, пропонованих у даному винаході. Функціональний рефракторний період визначають за допомогою впливу на препарат електричним подразником, встановлюючи, через який період часу, що пройшов після попереднього скорочення, повторне електричне подразнення може викликати нове скорочення. 23 96734 Вилучають серця у щурів, яких тільки що умертвили (Sprague-Dawley, Charles-River, Germany). Вилучають ліве передсердя й закріплюють, щоб ввести датчики у ванні для органів, у якій підтримують постійну температуру (30°С) і газову атмосферу (О2 95%, СО2 5%) і яку заповнюють модифікованим розчином Тироде (всі значення в мМ: NaCl 137; KCl 2,7; СаСl2 1,8; MgCl2 0,8; NaHCO3 11,9; Na2PO4 0,6; глюкоза 5). Для ініціювання регулярних скорочень на препарат впливають електричними імпульсами (прямокутні імпульси, з амплітудою, що дорівнює 3,5хграничний імпульс, ширина імпульсу 1,5 мс, частота 1 Гц). На самому початку початкове значення функціонального рефракторного періоду визначають шляхом подачі імпульсів додатково до основного імпульсу та період часу, який пройшов після попереднього основного імпульсу, зменшують поки не перестає відбуватися додаткове скорочення. Потім із проміжками в 20 хв послідовно додають сполуки формули І у збільшуваних концентраціях (0,1-32 мкм), і через 18 хв після додавання повторно визначають рефракторний період. Перед вимірюванням приготовляють вихідні розчини досліджуваних сполук (3,2 і 0,32 мМ в 100% ДМСО). Після цього для забезпечення необхідних кінцевих концентрацій сполук (0,1-32 мкМ) у ванні для органів (об'ємом 25 або 100 мл), у ванну для органів наливають ці вихідні розчини. У кожному випадку, як характеристичну змінну приводять виражене в мілісекундах збільшення функціонального рефракторного періоду (ФРП) для лівого передсердя щурів, що спостерігається після додавання 10 або 32 мкм відповідної сполуки формули І до препаратів передсердя. У цій моделі дослідження досліджувані сполуки формули І, зазначені в представленій нижче таблиці 3, характеризуються збільшенням рефракторного періоду, наведеним нижче, і більш значні показники відповідають більшій ефективності антиаритмічного впливу: Таблиця 3 Збільшення ФРП для лівого передсердя щура in vitro при впливі досліджуваних сполук (10 мкМ або 32 мкМ) Приклад № 1 3 6 7 8 10 11 12 Збільшення ФРП [мс] 15 (10 мкМ) 15 (10 мкМ) 16 (32 мкМ) 13 (10 мкМ) 22 (32 мкМ) 24 (10 мкМ) 20 (32 мкМ) 22 (32 мкМ) 4. Дослідження in vivo функціональної ефективності впливу сполук на серце морських свинок За допомогою описаної нижче моделі показано, що сполуки, пропоновані в даному винаході, здійснюють, максимум, слабкий проаритмічний вплив з реполяризацією шлуночка. Для цього in 24 vivo досліджений вплив сполук формули І на ефективний рефракторний період (ЕРП) та інші характеристики, що змінюються, серця морської свинки. У цій моделі дослідження неселективні блокатори калієвих каналів, які не входять в обсяг даного винаходу, які також блокують канали HERG і/або KvLQT1, приводять до небажаного збільшення ЕРП і часового інтервалу QT на електрокардіограмі (= ЕКГ). Часовий інтервал QT також є мірою реполяризації серця. Збільшення ЕРП і часового інтервалу QT, обумовлені сполуками, незалежно інтерпретуються, як вказівки на небезпеку виникнення небажаних аритмій типу тріпотіння - мерехтіння. Крім того, у кожному випадку часовий інтервал QRS визначають за ЕКГ шляхом вимірювання швидкості поширення подразнення в шлуночку. Навіть збільшення часового інтервалу QRS, обумовлене досліджуваною сполукою, зв'язують із підвищенням небезпеки небажаних проаритмічних побічних ефектів. Тому в цій моделі дослідження відсутність збільшення ЕРП і часового інтервалу QT вказує на незначну небезпеку, але, з іншого боку, наявність відповідного збільшення ЕРП і часового інтервалу QT вказує на підвищення небезпеки небажаних проаритмічних побічних ефектів. Крім того, відсутність збільшення часового інтервалу QRS, обумовлене досліджуваними сполуками формули І, вказує на незначну небезпеку небажаних проаритмічних побічних ефектів, оскільки відсутність збільшення часового інтервалу QRS вказує на неспотворене поширення подразнення в шлуночку. Навпроти, збільшення часового інтервалу QRS, до якого звичайно приводять антиаритмічні лікарські засоби класу І, вказує на зменшення швидкості проходження подразнення й може сприяти прояву шлуночкової тахікардії або фібриляції шлуночків. Самців морських свинок (Dunkin-Hartley, фірми Charles River) анестезують (кетамін 50 мг/кг, ксилазин 10 мг/кг) і кожній з них через яремну вену вводять сполуки формули І або розчинник. Через іншу яремну вену в правий шлуночок морських свинок вводять катетер для біполярної стимуляції (частота стимуляції дорівнює 5 Гц). Артеріальний тиск вимірюють за допомогою катетера, введеного в сонну артерію та з'єднаного з манометром Стетхема. ЕКЕ знімають за допомогою голчастих електродів. Дані вимірювань оцифровують за допомогою аналого-цифрового перетворювача та реєструють за допомогою комп'ютера й відповідного програмного забезпечення (Ponemah Physiology Platform, що випускається фірмою Gould, USA). Після періоду доведення до рівноваги, що дорівнює 45 хв з 12-хвилинними інтервалами, морським свинкам внутрішньовенно (= ВВ) вводять збільшувані дози сполук формули І або розчинник. Перед першим введенням і кожний раз через 1 хв після введення доз, що збільшуються (0,1 - максимально 30 мкмоль/кг) сполук формули І визначають ефективний рефракторний період. Для цього після 5 звичайних імпульсів у кожному випадку подають додатковий імпульс і період часу, який пройшов після попереднього імпульсу, збільшують, поки не відбудеться скорочення. Період 25 96734 часу, що спостерігається, відповідає ЕРП шлуночкового міокарда. Для вивчення можливого впливу досліджуваних сполук на артеріальний тиск у цій же моделі дослідження після кожного введення сполуки вимірюють систолічний та діастолічний артеріальний тиск і їх зіставляють із попередніми значеннями тиску. Ці характеристики реєструються автоматично через 1 і 8 хв після кожного введення сполуки. У таблиці 4 також наведені зміни систолічного артеріального тиску, обумовлені зазначеними нижче сполуками формули І (за винятком впливу розчин 26 ника). Жодна із зазначених сполук не привела до підвищення артеріального тиску. У цій моделі дослідження досліджувані сполуки формули І, перераховані в представленій нижче таблиці 4, приводять до зазначених нижче впливів. Відзначені тільки статистично значимі впливи, при статистичній обробці використаний t-критерій з межею значимості Р