1-[2-(2,4-диметилфенілсульфаніл)феніл]піперазин як сполука з комбінованою активністю стосовно зворотного захоплення серотоніну, 5-ht3 та 5-ht1a для лікування болю

1. Застосування 1-[2-(2,4диметилфенілсульфаніл)феніл]піперазину і його C2 2 (19) 1 3 Хронічний біль, такий як невропатичний біль, виявляє себе інакше, ніж інші типи болю, наприклад, соматичний або вісцелярний біль. Біль часто описується як відчуття гострого раптового болю, "смикаючого", пекучого, колючого і пронизливого болю, оніміння або "стріляючого" болю. Найбільш часті причини невропатичного болю включають алкоголізм, ампутацію, проблеми в спині, нижній кінцівці і стегні, хіміотерапію, діабет, ВІЧ, розсіяний склероз, хірургію спини, інфекцію вірусу оперізувального лишаю. Центральний компонент хронічного болю дозволяє зрозуміти, чому хронічний біль, такий як невропатичний біль, часто слабо реагує на класичні анальгетики, такі як нестероїдні протизапальні лікарські засоби (NSAID) і опіоїдні анальгетики. Трициклічні антидепресанти (ТСА), типовим представником яких є амітриптилін, стали стандартним засобом для лікування невропатичного болю, і вважається, що їх ефект опосередкований комбінованою інгібуючею дією на переносник серотоніну і переносник норепінефрину [Clin Ther., 26, 951979, 2004]. Останнім часом, так звана, подвійна дія антидепресантів, що мають інгібуючий ефект на зворотне захоплення серотоніну і норепінефрину, використовується клінічно для лікування невропатичного болю [Human Psychopharm., 19, S21-S25, 2004]. Приклади антидепресантів подвійної дії включають венлафаксин і дулоксетин, і цей клас антидепресантів часто позначається як SNRI. Даних про використання селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (SSRI) у разі невропатичного болю небагато, і в основному наголошується їх обмежений ефект [Bas. Clin. Pharmacol., 96, 399-409, 2005]. Фактично, висловлюється припущення, що інгібітори зворотного захоплення серотоніну (SSRI) є самі по собі лише антиноцицептивними, але інгібування переносника серотоніну підсилює антиноцицептивний ефект інгібування зворотного захоплення норепінефрину. Це положення підтверджується узагальненими даними, отриманими в 22 дослідженнях на тваринах і п'яти випробуваннях на людях, які демонструють, що SNRI надають більш сильний антиноцицептивний ефект, ніж інгібітори зворотного захоплення норепінефрину, які також перевершують по дії SSRI [Pain Med. 4, 310-316, 2000]. Проте, використання трициклічних антидепресантів пов'язане з розвитком відомих антихолінергічних побічних ефектів, таких як сонливість, тривога, неспокій, а також когнітивні проблеми і погіршення пам'яті. В зв'язку з цим в даній галузі є потреба в альтернативних способах лікування болю. Пацієнти з депресією, які приймають антидепресанти, наприклад, SSRI, часто лише частково реагують на лікування, що проводиться, в тому сенсі, що залишаються її симптоми, зокрема, щодо сну і пізнавальної функції [J. Psychopharmacol., 20(3), 29-34, 2006]. Вказані залишкові симптоми підвищують ризик рецидивів і стан загального неспокою у пацієнта. У одному варіанті здійснення цей винахід відноситься до способу лікування болю або залишкових симптомів депресії, де вказаний спосіб вклю 97392 4 чає введення пацієнтові, який потребує цього, терапевтично ефективної кількості 1-[2-(2,4диметилфенілсульфаніл)-феніл]піперазину і його фармацевтично прийнятної кислотно-адитивної солі (сполука І). У одному варіанті здійснення цей винахід відноситься до застосування 1-[2-(2,4диметилфенілсульфаніл)феніл]піперазину і його фармацевтично прийнятної кислотно-адитивної солі для виробництва лікарського засобу для лікування болю або залишкових симптомів депресії. У одному варіанті здійснення цей винахід відноситься до 1-[2-(2,4-диметилфенілсульфаніл)феніл] піперазину і його фармацевтично прийнятних кислотно-адитивних солей для використання при лікуванні болю або залишкових симптомів депресії. Стислий опис ілюстративних матеріалів Фіг. 1: XRPD (порошкова рентгенограма) кристалічної основи сполуки І. Фіг. 2: XRPD альфа-форми гідробромідної солі сполуки І. Фіг. 3: XRPD бета-форми гідробромідної солі сполуки І. Фіг. 4: XRPD гамма-форми гідробромідної солі сполуки І. Фіг. 5: XRPD напівгідрату гідробромідної солі сполуки І. Фіг. 6: XRPD суміші етилацетатного сольвату і альфа-форми гідробромідної солі сполуки І. Фіг. 7: XRPD гідрохлоридної солі сполуки І. Фіг. 8: XRPD моногідрату гідрохлоридної солі сполуки І. Фіг. 9: XRPD мезилатної солі сполуки І. Фіг. 10: XRPD фумаратної солі сполуки І. Фіг. 11: XRPD малеатної солі сполуки І. Фіг. 12: XRPD мезотартратної солі сполуки І. Фіг. 13: XRPD L-(+)-тартратної солі сполуки І. Фіг. 14: XRPD D-(-)-тартратної солі сполуки І. Фіг. 15: XRPD сульфатної солі сполуки І. Фіг. 16: XRPD фосфатної солі сполуки І. Фіг. 17: XRPD нітратної солі сполуки І. Фіг. 18: дія сполуки І в тесті з внутрішньошкірним введенням формаліну. На осі X показана кількість введеної сполуки; на осі Υ показана кількість часу (сек.), витрачена на вилизування лапи; фіг. 18а: реакція в періоді 0-5 хвилин; фіг. 18b: реакція в періоді 20-30 хвилин. Фіг. 19а: позаклітинні рівні ацетилхоліну (Ach) в префронтальній корі головного мозку у щурів, що вільно пересуваються, при введенні HBr-солі 1-[2(2,4-диметил-фенілсульфаніл)феніл]піперазину. Фіг. 19b: позаклітинні рівні ацетилхоліну у вентральному гіпокампі у щурів, що вільно пересуваються, при введенні HBr-солі 1-[2-(2,4диметилфенілсульфаніл)-феніл]піперазину. Фіг. 20: вплив HBr-солі 1-[2-(2,4диметилфенілсульфаніл)феніл]піперазину на прояв стану ситуативного умовно-рефлекторного страху у щурів Sprague-Dawley при її введенні за 60 хвилин до навчання. Завмирання (поведінкову реакцію при стресі) оцінювали за бальною системою в ході 58-секундного періоду звикання перед електричним ударом по лапах (безумовний стимул (US)) (навчання перед електричним ударом) (білі 5 стовпці). Поведінку завмирання визначали через 24 години після тренування (тест на утримування придбаної поведінки) (чорні стовпці). Фіг. 21: вплив HBr-солі 1-[2-(2,4диметилфенілсульфаніл)феніл]піперазину на прояв стану ситуативного умовно-рефлекторного страху у щурів Sprague-Dawley при її введенні за 1 годину до тесту на утримування придбаної поведінки. Поведінку завмирання оцінювали за бальною системою в ході 58-секундного періоду звикання перед електричним ударом по лапах (безумовний стимул (US)) (навчання) (білі стовпці). Поведінку завмирання оцінюють через 24 години після тренування (тест на утримування придбаної поведінки) (чорні стовпці). Фіг. 22: вплив HBr-солі 1-[2-(2,4диметилфенілсульфаніл)феніл]піперазину на прояв стану ситуативного умовно-рефлекторного страху у щурів Sprague-Dawley при її введенні відразу після навчання. Поведінку завмирання оцінювали за бальною системою в ході 58-секундного періоду звикання перед електричним ударом по лапах (безумовний стимул (US)) (навчання перед електричним ударом) (білі стовпці). Поведінку завмирання оцінюють через 24 години після тренування (тест на утримування придбаної поведінки) (чорні стовпці). Фіг. 23: зміна в оцінці показника 4 (раннє безсоння) за шкалою HAM-D для плацебо, 5 мг і 10 мг сполуки І (сіль НВr) через 6 тижнів. У кожній групі було приблизно 100 пацієнтів. Фіг. 24: зміна в оцінці показника 5 (середнє безсоння) за шкалою HAM-D для плацебо, 5 мг і 10 мг сполуки І (сіль НВr) через 6 тижнів. У кожній групі було приблизно 100 пацієнтів. Фіг. 25: зміна в оцінці показника 6 (пізнє безсоння) за шкалою HAM-D для плацебо, 5 мг і 10 мг сполуки І (сіль НВr) через 6 тижнів. У кожній групі було приблизно 100 пацієнтів. Фіг. 26: вплив сполуки І на відсмикування лапи у щурів у моделі пошкодження шляхом постійного стискування. Цей винахід відноситься до застосування 1-[2(2,4-диметилфенілсульфаніл)феніл]-піперазину і його фармацевтично прийнятних кислотноадитивних солей (сполука І). Структура 1-[2-(2,4диметилфенілсульфаніл)феніл]піперазину показана нижче: У одному варіанті здійснення цього винаходу вказаними фармацевтично прийнятними кислотноадитивними солями є кислотно-адитивні солі, одержані на основі тих кислот, які є нетоксичними. Вказані солі включають солі, одержані з викорис 97392 6 танням органічних кислот, таких як малеїнова, фумарова, бензойна, аскорбінова, бурштинова, щавлева, біс-метиленсаліцилова, метансульфонова, етандисульфонова, оцтова, пропіонова, винна, саліцилова, лимонна, глюконова, молочна, яблучна, мигдальна, корична, цитраконова, аспарагінова, стеаринова, пальмітинова, ітаконова, гліколева, п-амінобензойна, глутамінова, бензолсульфонова, теофілін-оцтова кислоти, а також 8галогентеофілінів, наприклад, 8-бромтеофіліну. Вказані солі можуть бути також одержані на основі неорганічних кислот, таких як хлористоводнева, бромистоводнева, сірчана, сульфамова, фосфорна і азотна кислоти. Конкретно слід зазначити солі, одержані на основі метансульфонової кислоти, малеїнової кислоти, фумарової кислоти, мезовинної кислоти, (+)-винної кислоти, (-)-винної кислоти, хлористоводневої кислоти, бромистоводневої кислоти, сірчаної кислоти, фосфорної кислоти і азотної кислоти. З наведеного переліку слід особливо виділити бромистоводневу сіль. Пероральні лікарські форми і, зокрема, пігулки і капсули часто розглядаються пацієнтами і фахівцями медичного профілю як переважні для вживання у зв'язку з легкістю їх введення і, отже, легше досяжною згодою пацієнтів дотримуватися режиму лікування. У разі пігулок переважно, щоб їх активні інгредієнти були кристалічними. У одному варіанті здійснення цього винаходу сполука І має кристалічну форму. У одному варіанті здійснення кристалами, використовуваними згідно з цим винаходом, є сольвати, наприклад, це можуть бути кристали, в яких молекули розчинника формують частину кристалічної структури. Вказаний сольват може бути одержаний з води, і в цьому випадку сольвати часто носять назву гідратів. Альтернативно, вказані сольвати можуть бути одержані з інших розчинників, таких як, наприклад, етанол, ацетон або етилацетат. Точна кількість сольвату часто визначається умовами. Так, наприклад, гідрати в типовому випадку втрачають воду в міру підвищення температури або зниження відносної вологості. У одному варіанті здійснення цього винаходу сполука І є несольватованим кристалом. Деякі сполуки є гігроскопічними, тобто вони можуть абсорбувати воду при дії на них вологи. Гігроскопічність в основному розглядається як небажана властивість для сполук, які розглядають з точки зору їх включення до складу фармацевтичних композицій, зокрема до складу сухих композицій, таких як пігулки. У одному варіанті здійснення цей винахід відноситься до кристалів з низькою гігроскопічністю. У разі пероральних лікарських форм, що містять кристалічні активні інгредієнти, буде корисним, якщо такі кристали добре виражені. У контексті цього опису термін "добре виражені", зокрема означає, що добре визначена стехіометрія, а саме співвідношення між іонами, що формують сіль, визначається цілими числами, такими як 1:1,1:2, 2:1, 1:1:1 і тому подібне. У одному варіанті здійснення цього винаходу сполука І утворює добре виражені кристали. Кристалічна сполука І може існувати у більш, ніж одній формі, тобто вона може бути представ 7 лена у вигляді поліморфних форм. Поліморфні форми мають місце в тому випадку, якщо сполука може кристалізуватися у більш, ніж одній формі. Цей винахід охоплює всі такі поліморфні форми, а також чисті сполуки і їх суміші. У одному варіанті здійснення сполуки цього винаходу представлено в очищеній формі. Термін "очищена форма" в тексті цього опису використовується для позначення того, що сполука по суті не містить інших сполук або інших форм тієї ж сполуки, які можуть існувати. Кристалічна основа -гідробромід () -гідробромід () -гідробромід () -гідробромід (гідрат) -гідробромід (етилацетатний сольват) -гідрохлорид -гідрохлорид (моногідрат) -мезилат -гідрофумарат -гідромалеат -мезогідротартрат -L-(+)-гідротартрат -D-(-)-гідротартрат -гідросульфат -дигідрофосфат -нітрат Як показано, наприклад, на фіг. 2-5, сполуки згідно з цим винаходом, in casu гідробромідна сіль, можуть існувати в декількох формах, тобто можуть бути поліморфними. Як показано в прикладах, поліморфні форми можуть мати різні властивості. Бета-форма гідробромідної солі більш стабільна, що випливає з вищої точки плавлення за даними диференційної сканувальної калориметрії (ДСК), і має більш низьку розчинність. Крім того, бетаформа має вдале поєднання низької гігроскопічності і розчинності, що робить цю сполуку особливо придатною для виготовлення пігулок. В зв'язку з цим, в одному з варіантів здійснення цей винахід відноситься до гідробромідної солі 1-[2-(2,4диметилфенілсульфаніл)феніл]піперазину, яка характеризується відбиттями на порошковій рентгенограмі при приблизно 6,89, 9,73, 13,78 і 14,62 (°2) і для якої, зокрема, характерна XRPD, показана на фіг. 3. Розчинність активного інгредієнта також є параметром, важливим для вибору лікарської форми, оскільки вона може безпосередню впливати на біодоступність. Стосовно пероральних лікарських форм в основному вважається, що більш висока розчинність є корисною, оскільки при цьому підвищується біодоступність. Фармакологічний профіль сполуки І описаний в прикладах, але в стислій формі він може бути узагальнений таким чином. Сполука І є інгібітором переносника серотоніну, вона має антагоністичний вплив на рецептор серотоніну 3 (5-НТ3) і є частковим агоністом рецептора серотоніну 1А (5-НТ1A). 97392 8 У одному варіанті здійснення цей винахід відноситься до використання кристалічних солей сполуки І, що мають порошкові рентгенограми (XRDP), показані на фіг. 1-17, а особливо, на фіг. 2, 3,4 і 5. У наведеній нижче таблиці дані основні значення відбиття на порошковій рентгенограмі сполуки І. Вибрані значення положень піків на порошковій рентгенограмі (°2). Всі значення наведені з точністю ±0,1° 11,10 5,85 6,89 11,82 10,69 8,29 9,41 7,72 8,93 5,08 9,72 9,51 13,32 13,32 11,82 7,91 12,50 16,88 9,30 9,73 16,01 11,66 13,01 12,37 13,45 13,39 11,32 13,19 10,17 13,65 13,65 17,22 11,83 17,41 17,42 17,49 13,78 17,22 15,40 13,39 19,66 15,39 15,22 17,12 14,72 16,10 14,41 14,41 17,72 15,69 18,12 22,23 18,58 14,62 18,84 17,86 16,62 22,55 17,10 17,09 18,04 17,88 25,58 15,80 15,80 20,13 17,24 18,47 Дані, наведені в прикладах 14 і 17, показують, що сполука І корисна при лікуванні болю і що вона може навіть надавати анальгетичний ефект. У одному варіанті здійснення цього винаходу вказаний біль є хронічним болем, що включає фантомний біль в ампутованій кінцівці, невропатичний біль, діабетичну невропатію, постгерпетичну невралгію (ПГН (PHN)), синдром каналу зап'ястя (CTS), невропатію при ВІЧ, комплексний регіональний больовий синдром (CPRS), невралгію трійчастого нерва, тригемінальну невралгію, біль при хірургічному втручанні (наприклад, у разі використання анальгетиків після операції), діабетичну ангіопатію, резистентність капілярів, діабетичні симптоми, що асоціюються з інсулітом, біль, що асоціюється з менструаціями, біль при раку, зубний біль, головний біль, мігрень, головний біль, пов'язаний із зміною тиску крові, невралгію трійчастого нерва, скронево-нижньощелепний синдром, міофасціальний біль, пошкодження м'язів, синдром фіброміалгії, біль в кістках і суглобах (остеоартрит), ревматоїдний артрит, ревматоїдний артрит і набряк, що виникає в результаті травми, пов'язаної з опіками, розтягуванням або переломом кістки, біль, викликаний остеоартритом, остеопороз, метастази в кістці або болі невідомого походження, подагру, фіброзит, міофасціальний біль, здавлювання плечового сплетення і підключичної артерії прикріплюваними м'язами в ділянці першого ребра і "ключиці, біль у верхній частині спини або біль в поясниці (причому біль в спині виникає в результаті систематичної, регіональної або первинної хвороби спини (радикулопатія)), біль в ді 9 лянці тазу, біль в грудях, пов'язаний з серцем, біль в грудях, не пов'язаний з серцем, біль, що асоціюється з пошкодженням спинного мозку ((SСІ)асоційований біль), постінсультний центральний біль, невропатію при раку, біль при СНІДу, біль при серповидно-клітинній анемії або геріатричний біль. У одному варіанті здійснення цього винаходу вказаний біль пов'язаний з синдромом роздратованого кишечника (IBS). Категорія пацієнтів з великим депресивним розладом буде реагувати на лікування з використанням, наприклад, SSRI, поліпшенням клінічно значущих показників, таких як показники за шкалою HAMD або MADRS, але із збереженням при цьому інших симптомів, таких як когнітивні симптоми і/або симптоми, пов'язані зі сном. У контексті цього опису такі пацієнти розглядаються як такі, що мають депресію із залишковими симптомами. Когнітивні симптоми включають ослаблення когнітивних функцій або когнітивних доменів, таких як, наприклад, робоча пам'ять, увага і зосередженість, здатність до вербального навчання і вербальна пам'ять, здатність до візуального навчання і візуальна пам'ять, постановка і вирішення задачі, тобто виконавча функція, швидкість обробки інформації і/або соціальна ідентифікація. Зокрема, когнітивні симптоми можуть охоплювати такі симптоми, як недостатність уваги, сплутане мислення, повільне мислення, трудність розуміння, слабка концентрація уваги, ослаблення здатності вирішувати задачі, погана пам'ять, труднощі у виразі власних думок і/або труднощі в об'єднанні думок, відчуттів і поведінки або труднощі у припиненні нерелевантних думок. Як показано в прикладі 15, сполука І може підвищити рівень позаклітинного ацетилхоліну в префронтальній корі головного мозку і вентральному гіпокампі у щурів. Вказані доклінічні дані, як очікується, можна буде застосовувати з метою досягнення клінічного ефекту при лікуванні когнітивних порушень, зокрема у варіанті використання інгібіторів ацетилхолінестерази при лікуванні когнітивних порушень, наприклад, при хворобі Альцгеймера. Подальше підтвердження цього положення описане, наприклад, в прикладі 16, де наведені дані показують, що сполука І покращує ситуативну пам'ять у щурів. Перш за все, продемонстровані впливи на рівні ацетилхоліну і пам'ять дають сильну підставу вважати, що сполука І надає сприятливу дію при когнітивних порушеннях. В зв'язку з цим, вважається, що сполука І особливо корисна при лікуванні депресії із залишковими симптомами, зокрема, із залишковими симптомами, пов'язаними з пізнавальною функцією. Сполуку І досліджували на пацієнтах в рамках клінічних випробувань, в яких використовували показники HAM-D (шкала Гамільтона для оцінки депресії (Hamilton Rating Scale for Depression)) як параметр для клінічної оцінки. Вказана шкала HAM-D може бути використана для оцінки тяжкості депресії у пацієнтів шляхом заповнення анкет, що включають 24 питання. Питання 4, 5 і 6 в цій системі стосуються сну пацієнта, тобто чи легко він засинає (раннє безсоння), чи прокидається він в середині ночі (середнє безсоння) і чи прокидаєть 97392 10 ся пацієнт рано вранці (пізнє безсоння). Дану сполуку тестували в щоденній дозі 5 і 10 мг в порівнянні з плацебо на приблизно 100 пацієнтах в групі. Отримані дані, проілюстровані на фіг. 23-25, чітко показують, що сполука І дозволяє добитися значного дозо-залежного покращення характеру сну, що перевершує результат, який досягається з плацебо. В зв'язку з цим можна вважати, що сполука І особливо корисна при лікуванні депресії із залишковими симптомами, зокрема залишковими симптомами, пов'язаними зі сном. Добре відомо, що розлад сну є основним побічним ефектом, характерним для більшості антидепресантів. Зокрема, повідомляється, що SSRI і сполуки, які інгібують переносник норадреналіну, викликають проблеми із засипанням і його підтримкою, а також часто повідомляється про проблеми, пов'язані з безсонням [Int. Clin. Psycohpharm., 21 (suppl 1), S25-S29, 2006]. У інших повідомленнях наголошується, що такі сполуки можуть приводити до пригнічення REM-фази сну, збільшення латентної фази сну, до меншої ефективності сну, збільшення кількості нічних пробуджень і до фрагментарності сну [Hum. Psychopharm. Clin. Exp., 20,533-559, 2005]. В зв'язку з цим був отриманий несподіваний результат, який показує, що введення сполуки І не пов'язано з несприятливою дією на сон, а, фактично, приводить до поліпшення якості сну. Добре відомо, що лікування антидепресантами, в цілому, і SSRI зокрема, може бути асоційоване з сексуальною дисфункцією, що часто приводить до припинення лікування. Аж до 30-70% пацієнтів, приймаючих SSRI, повідомляють про проблеми в сексуальній сфері [J. Clin. Psych., 66, 844-848, 2005], при цьому вказані проблеми включають зниження лібідо, затримку, ослаблення або відсутність оргазму, зниження збудження і еректильну дисфункцію. Були проведені клінічні випробування, в яких загалом 114 здорових суб'єктів були піддані дії сполуки І; з числа вказаних 114 суб'єктів тільки один суб'єкт повідомив про сексуальну дисфункцію. При цьому наведені дані дозволяють вважати, що клінічна інтервенція з використанням сполуки І асоційована з несподівано низьким рівнем недостатності в сексуальній функції. Вказане положення також підтверджується результатами клінічного випробування, проведеного на пацієнтах. Вказане вище клінічне випробування на пацієнтах також охоплює можливі несприятливі сексуальні ефекти, що відзначаються пацієнтами. Наведена нижче таблиця показує число пацієнтів, яка повідомили про наявність специфічних несприятливих реакцій, що відносяться до сексуальної сфери. Несприятливі реакції Плацебо 5 мг 10 мг Аноргазмія 0 0 0 Затримка еякуляції 0 0 0 Еректильна дисфункція 0 0 0 Знижене лібідо 0 1 1 Аномальний оргазм 2 0 0 Втрата лібідо 0 1 0 Ослаблене відчуття оргазму 0 0 0 11 Наведені вище результати показують, що несприятливий вплив сполуки І на сексуальну сферу є аналогічним ефекту від плацебо і що він набагато менше, ніж прийнято чекати від антидепресанту і, зокрема, у разі SSRI. В зв'язку з цим клінічна інтервенція, що включає введення сполуки І, є, за наявними даними, сприятливою для пацієнта, в тому сенсі, що знижуються (або навіть зовсім відсутні) побічні реакції, що відносяться до сексуальної сфери пацієнта, у порівнянні з клінічною інтервенцією, що включає введення SSRI. У одному варіанті здійснення цей винахід відноситься до способу лікування болю або залишкових симптомів депресії, де вказаний спосіб включає введення пацієнтові, який потребує цього, терапевтично ефективної кількості 1-[2-(2,4диметилфенілсульфаніл)-феніл]піперазину і його фармацевтично прийнятних кислотно-адитивних солей (сполука І). У одному варіанті здійснення винаходу вказаний пацієнт був діагностований як такий, що має вказані вище захворювання. У цьому описі термін "терапевтично ефективна кількість" сполуки означає кількість, достатню для лікування, ослаблення або часткового припинення клінічних проявів даного захворювання і його ускладнень в результаті терапевтичної інтервенції, що включає введення вказаної сполуки. Кількість, адекватна для досягнення цієї мети, визначається як "терапевтично ефективна кількість". Ефективні кількості, адекватні для досягнення кожної з таких цілей, залежатимуть від тяжкості захворювання або пошкодження, а також від маси і загального стану здоров'я суб'єкта. Зрозуміло, що визначення відповідних дозувань може проводитися в рамках рутинних експериментів шляхом побудови матриці значень і тестуванні різних точок цієї матриці, що може без зусиль зробити звичайний навчений лікар. Термін "лікування" і використовувані в цьому описі всі його похідні форми означають комплекс заходів, направлених на ведення пацієнта і догляд за ним з метою боротьби з таким станом, який визначається захворюванням або розладом. Даний термін, в контексті його застосування, охоплює повний спектр лікування, що проводиться для конкретного стану, від якого страждає пацієнт, наприклад, введення активної сполуки з метою ослаблення прояву симптомів або ускладнень, затримки розвитку захворювання, розладу або патологічного стану, ослаблення або полегшення симптомів або ускладнень і/або для лікування або повного усунення захворювання, розладу або патологічного стану, а також для профілактики вказаного патологічного стану, де вказану профілактику слід розуміти як систему ведення і догляду за пацієнтом з метою боротьби із захворюванням, патологічним станом або розладом, і де вказана профілактика включає введення активних сполук для попередження початку появи симптомів або ускладнень. При цьому профілактичний (превентивний) і терапевтичний (лікувальний) підходи в лікуванні є двома окремими аспектами цього винаходу. Пацієнт, що підлягає лікуванню, є переважно ссавцем, зокрема людиною. 97392 12 У типовому випадку лікування згідно з цим винаходом включає щоденне введення сполуки І. При цьому може проводитися щоденне одноразове введення або введення двічі в день або ще частіше. Цей винахід, в одному варіанті здійснення, відноситься до застосування 1-[2-(2,4диметилфенілсульфаніл)феніл]піперазину і його фармацевтично прийнятних кислотно-адитивних солей (сполука І) для виробництва лікарського засобу для лікування болю або залишкових симптомів депресії. Цей винахід, в одному варіанті здійснення, відноситься до 1-[2-(2,4диметилфенілсульфаніл)феніл]піперазину і його фармацевтично прийнятних кислотно-адитивних солей (сполука І) для використання при лікуванні болю або залишкових симптомів депресії. Фармацевтичні композиції цього винаходу можуть бути приготовані за допомогою стандартних для даної галузі способів. Особливо слід зазначити процес виготовлення пігулок, які можуть бути виготовлені при змішуванні активного інгредієнта із звичайними ад'ювантами і/або розріджувачами з подальшим пресуванням суміші в стандартній таблетувальній машині. Приклади ад'ювантів або розріджувачів включають безводний гідрофосфат кальцію, ПВП, сополімери ПВП-ВА, мікрокристалічну целюлозу, натрій-крохмаль-гліколят, кукурудзяний крохмаль, маніт, картопляний крохмаль, тальк, стеарат магнію, желатин, лактозу, камедь тощо. Можуть також використовуватися будь-які інші ад'юванти або добавки, зазвичай використовувані для таких цілей, такі як барвники, ароматизатори, консерванти тощо, за умови, що вони сумісні з активними інгредієнтами. Розчини для ін'єкцій можуть бути приготовані розчиненням активного інгредієнта і можливих добавок в частині розчинника, використовуваного для ін'єкції, переважно в стерильній воді, з подальшим доведенням одержаного розчину до відповідного об'єму, стерилізацією розчину і заповненням ним відповідних ампул або флаконів. При цьому в композицію можуть бути внесені будь-які відповідні добавки, використовувані в даній галузі, такі як агенти ізотонічності, консерванти, антиоксиданти тощо. Фармацевтичні композиції цього винаходу або композиції, які виготовляються відповідно до цього винаходу, можуть вводитися будь-яким відповідним способом, наприклад, перорально у формі пігулок, капсул, порошків, сиропів тощо, або парентерально, у вигляді розчинів для ін'єкцій. Для виготовлення таких композицій можуть бути використані відомі в даній галузі методи, і, крім того, можуть застосовуватися будь-які фармацевтично прийнятні носії, розріджувачі, ексципієнти або інші добавки, застосування яких зазвичай практикується в даній галузі. Сполуку І в зручному варіанті вводять в стандартній лікарській формі, яка містить вказані сполуки в кількості приблизно від 1 до 50 мг. При цьому верхню межу прийнято розглядати як концентраційну залежність від активності 5-НТ3. Сумарна щоденна доза зазвичай становить діапа 13 зон приблизно від 1 до 20 мг, наприклад, приблизно від 1 до 10 мг, приблизно від 5 до 10 мг, приблизно від 10 до 20 мг або приблизно від 10 до 15 мг сполуки цього винаходу. Слід особливо відзначити щоденні дози у 1, 2,5, 5, 10,15 або 20 мг. Пігулки, що містять сполуку І, можуть бути в зручному варіанті приготовані шляхом вологого гранулювання. При використанні цього методу сухі тверді компоненти (активні інгредієнти, наповнювач, зв'язувальну речовину тощо) змішують і зволожують водою або іншим зволожувальним агентом (наприклад, спиртом), так що при цьому відбувається утворення агломератів або гранул із зволожених твердих компонентів. Зволоження маси продовжують до одержання гомогенних частинок бажаного розміру, після чого гранульований продукт висушують. У типовому випадку сполуку І змішують з моногідратом лактози, кукурудзяним крохмалем і коповідоном в змішувачі з високим зусиллям зсуву разом з водою. Гранули після їх утворення просівають через сито з відповідним розміром отворів і висушують. Далі одержаний висушений гранулят змішують з мікрокристалічною целюлозою, натрій-кроскармелозою і стеаратом магнію, після чого пресують пігулки. У альтернативному варіанті вологий гранулят на основі сполуки І може бути одержаний з використанням маніту, кукурудзяного крохмалю і коповідону, цей одержаний гранулят змішують з мікрокристалічною целюлозою, натрій-крохмаль-гліколятом і стеаратом магнію, після чого пресують пігулки. У альтернативному варіанті вологий гранулят на основі сполук цього винаходу може бути одержаний з використанням безводного гідрофосфату кальцію, кукурудзяного крохмалю і коповідону, цей одержаний гранулят змішують з мікрокристалічною целюлозою, натрій-крохмаль-гліколятом (типу А), тальком і стеаратом магнію, після чого пресують пігулки. Коповідон є сополімером ПВП-ВА (PVP-VA). Вільну основу сполуки І можна одержати за процедурою, описаною в WO 2003/029232. Солі цього винаходу можуть бути одержані шляхом розчинення вільної основи у відповідному розчиннику з наступним додаванням відповідної кислоти і подальшим осадженням. Осадження може бути проведене або при додаванні другого розчинника, і/або при випаровуванні, і/або при охолоджуванні. У альтернативному варіанті вільна основа цього винаходу і, зрештою, сполуки цього винаходу можуть бути синтезовані в ході реакції, що каталізується паладієм, як описано в WO 2007/144005. Всі цитування, що включають публікації, патентні заявки і патенти, наведені в цьому описі, включені в нього шляхом посилання повністю і в тому ступені, в якому кожне окреме посилання конкретно і специфічно може бути включене як таке посилання, і додаються повністю (у максимально дозволеному законом вигляді), незалежно від наявності окремих вказівок на конкретні документи, що наводяться в описі цього винаходу. Застосування термінів з артиклями "а" і "an" і "the" і аналогічних референтів в контексті опису цього винаходу повинно тлумачитися як таке, що включає як форму однини, так і форму множини, якщо інше не вказано в цьому описі або безсумні 97392 14 вно суперечить контексту. Наприклад, фразу "ця сполука" слід розуміти як посилання на різні "сполуки" цього винаходу або на конкретно описаний аспект, якщо інше не вказано. Якщо інше не вказано, всі точні величини, представлені в описі, є представниками відповідних приблизних величин (наприклад, якщо це необхідно, всі наведені точні величини щодо конкретного чинника або вимірювання можна розглядати як дані щодо відповідного приблизного вимірювання, модифіковані шляхом додавання слова "приблизно"). Передбачається, що в цьому описі винаходу опис будь-якого аспекту або аспекту цього винаходу, зроблений із застосуванням термінів, таких як "що містить", "що має", "що включає" щодо елементу або елементів, призначений для підтвердження аналогічного аспекту або аспекту цього винаходу, зробленого із застосуванням термінів "що складається з", "що в основному складається з" або "що по суті є" щодо даного конкретного елементу або елементів, якщо інше не вказано в даному описі або безсумнівно суперечить контексту (наприклад, композицію, описану в даному винаході, як таку, що містить конкретний елемент, слід розуміти також як опис композиції, що складається з даного елементу, якщо інше не вказано в даному описі або безсумнівно суперечить контексту). Приклади Аналітичні методи 1 Спектри H ЯМР реєструють при 500,13 МГц на пристрої Bruker Avance DRX500. Як розчинник використовують диметилсульфоксид (99,8%D), а як внутрішній контрольний стандарт використовують тетраметилсилан (TMS). Температури плавлення вимірюють з використанням диференціальної скануючої калориметрії (DSC). Устаткування являє собою TA-Instruments DSC-Q1000, відкалібрований на 5°/хв., що дає температуру плавлення як початкове значення. Приблизно 2 мг зразка нагрівають при 5°/хв. в нещільно закритому контейнері в потоці азоту. Термогравіметричний аналіз (TGA), використовуваний для оцінки вмісту розчинника/води у висушеному матеріалі, проводиться з використанням приладу ТА-instruments TGA-Q500. 1-10 мг зразка нагрівають при 107хв. у відкритому контейнері в потоці азоту. Порошкові рентгенограми отримували на рентгенівському дифрактометрі PANalytical X'Pert PRO з використанням випромінювання СuК1. Вимірювання для зразків проводили в режимі відбиття в 29-діапазоні 5-40° з використанням пристрою для детекції X'celerator. Приклад 1. Фармакологічна оцінка рецептора in vitro Переносник серотоніну щура: ІС50 5,3 нМ (блокада захоплення 5-НТ). Переносник серотоніну людини: ІС50 40 нМ (блокада захоплення 5-НТ). Рецептор 5-НТ1А людини: Ki 40 нМ з частковим агонізмом (ефективність 85%). Рецептор 5-НТз щура: ІС50 0,2 нМ (антагонізм у функціональному аналізі). 15 Рецептор 5-НТза людини: ІС50 приблизно 20 нМ (антагонізм у функціональному аналізі). При більш високій концентрації ця сполука виявляє агоністичну активність з ED50 2,1 мкМ. Сполука згідно з цим винаходом також показала високу афінність до рецептора 5НТз людини в аналізі зв'язування in vitro (Ki 4,5 нМ). Приклад 2а. Одержання вільної основи сполуки І 10 г гідроброміду 1-[2-(2,4диметилфенілсульфаніл)феніл]піперазину обробляють перемішаною сумішшю 100 мл 3 Μ ΝΑΟΗ і 100 мл етилацетату протягом 10 хвилин. Органічну фазу відокремлюють, промивають 100 мл 15% за масою NaCl (водн.), сушать над MgSO4, фільтрують і концентрують у вакуумі з одержанням 7,7 г (98%) основи сполуки І у вигляді прозорої безбарвної оливи. Дані ЯМР узгоджується із структурою. Приклад 2b. Одержання кристалічної основи сполуки І 3,0 г безбарвної оливи 1-[2-(2,4диметилфенілсульфаніл)феніл]піперазину обробляють 70 мл ацетонітрилу і нагрівають до температури дефлегмації. Майже прозорий розчин фільтрують і прозорий фільтрат охолоджується спонтанно, причому незабаром після фільтрації починається осадження. Суміш перемішують при кімнатній температурі (22°С) протягом 2 годин і продукт виділяють фільтрацією і сушать у вакуумі (40°С) протягом ночі. Виділяють 2,7 г кристалічної основи у вигляді білої твердої речовини (90%). ЯМР узгоджується із структурою. Елементний аналіз: 72,40%С, 9,28%N, 7,58%H (теорія: 72,26%С, 9,36%N, 7,42%Н). Приклад 2с. Характеристика кристалічної форми основи сполуки І Основа, що одержана за процедурою прикладу 2b, має кристалічну форму (за даними XRPD), див. фіг. 1. Вказана основа має точку плавлення ~117°С. Вона не є гігроскопічною і має розчинність у воді 0,1 мг/мл. Приклад 3а. Одержання альфа-форми гідробромідної солі сполуки І 2,0 г 1-[2-(2,4диметилфенілсульфаніл)феніл]піперазину розчиняють в 30 мл гарячого етилацетату і додають 0,73 мл 48% за масою НВr (водн.). Це додавання викликає утворення густої суспензії, після чого вносять ще 10 мл етилацетату для забезпечення належного перемішування. Вказану суспензію перемішують при кімнатній температурі протягом однієї години. Фільтрування і сушка у вакуумі (20°С) протягом ночі дають 2,0 г продукту у вигляді білої твердої речовини (80%). ЯМР узгоджується із структурою. Елементний аналіз: 57,05%С, 7,18%N, 6,16%H (теорія для солі 1:1: 56,99%С, 7,39%N, 6,11%Н). Приклад 3b. Характеристика альфа-форми гідроброміду сполуки І Альфа-форма гідроброміду, одержаного за процедурою прикладу 3а, є кристалічною (XRPD) див. фіг. 2. Вона має температуру плавлення ~226°С. Вона поглинає приблизно 0,3% води під 97392 16 впливом високої відносної вологості і має розчинність у воді 2 мг/мл. Приклад 3с. Одержання бета-форми гідробромідної солі сполуки І 49,5 г 1-[2-(2,4диметилфенілсульфаніл)феніл]піперазину у вигляді безбарвної оливи розчиняють в 500 мл етилацетату і додають 18,5 мл 48% за масою НВr (водн.). Це додавання викликає утворення густої суспензії, яку перемішують протягом ночі при кімнатній температурі. Фільтрування і сушка у вакуумі (50°С) протягом ночі дають 29,6 г продукту у вигляді білої твердої речовини (47%). ЯМР узгоджується із структурою. Елементний аналіз: 56,86%С, 7,35%N, 6,24%H (Теорія для солі 1:1: 56,99%С, 7,39%N, 6,11%Н). Приклад 3d. Характеристика бета-форми гідроброміду сполуки І Бета-форма гідроброміду, одержана за процедурою прикладу 3с, є кристалічною (XRPD), див. фіг. 3. Вона має температуру плавлення ~231°С. Вона поглинає приблизно 0,6% води під впливом високої відносної вологості і має розчинність у воді 1,2 мг/мл. Приклад 3е. Одержання гамма-форми гідробромідної солі сполуки І До 1 г гідроброміду 1-[2-(2,4диметилфенілсульфаніл)феніл]піперазину, одержаного за процедурою прикладу 4а, додають 20 мл води і нагрівають до температури 85°С. Розчин стає практично прозорим. Додавання однієї краплі НВr робить його прозорим. НВr додають до досягнення точки помутніння. Потім розчин охолоджують до кімнатної температури і сушать. ЯМР узгоджується із структурою. Елементний аналіз: 56,63%С, 7,18%N, 6,21%Н (теорія для солі 1:1: 56,99%С, 7,39%N, 6,11%Н). Приклад 3f. Характеристика гамма-форми гідроброміду сполуки І Гідробромід, одержаний за прикладом 3е, є кристалічним (XRPD) - див. фіг. 4. Крива, побудована за даними ДСК, демонструє деякі термічні явища приблизно при температурі 100°С; вірогідна зміна кристалічної форми. Далі, він плавиться при приблизно 220°С. Вказана сполука абсорбує приблизно 4,5% води під впливом високої відносної вологості, а при 30% відносній вологості (RH) при кімнатній температурі абсорбує приблизно 2% води. Приклад 3g. Одержання гідрату гідроброміду сполуки І До 1,4 г 1-[2-(2,4диметилфенілсульфаніл)феніл]піперазину у вигляді оливи додають 20 мл води і нагрівають до температури 60°С. рН доводять до 1 з використанням 48% НВr. Потім розчин охолоджують до кімнатної температури і сушать. ЯМР узгоджується із структурою. Елементний аналіз: 55,21%С, 7,16%N, 6,34%H (теорія для напівгідрату солі 1:1: 55,68%С, 7,21 %N, 6,23%H). Приклад 3h. Характеристика напівгідрату гідроброміду сполуки І Гідрат, одержаний за процедурою прикладу 3g, є кристалічним (XRPD) - див. фіг. 5. Вміст води строго залежить від відносної вологості. При кім 17 натній температурі і 95% відносній вологості (RH) вміст води складає приблизно 3,7%. Дегідратація відбувається за допомогою нагрівання до приблизно 100°С. Приклад 3і. Одержання етил ацетатного сольвату гідробромідної солі сполуки І 0,9 г 1-[2-(2,4диметилфенілсульфаніл)феніл]піперазину у вигляді оливи розчиняють в 35 мл еталацетату і додають 0,5 мл 48% за масою НВr (водн.). Це додавання викликає утворення густої суспензії, яку перемішують протягом ночі при кімнатній температурі. Фільтрування і промивка з використанням 30 мл діетилового етеру з подальшою сушкою у вакуумі (50°С) протягом ночі дають ЕtOАс сольват 1-[2(2,4-диметилфенілсульфаніл)-феніл]піперазин-НВr в кількості 1,0 г (65%). ЯМР узгоджується із структурою. Елементний аналіз: 56,19%С, 6,60%N, 6,56%H (теорія для солі 1:1 при корекції стосовно 8% етилацетату і 0,5% води, як визначено за допомогою TGA і KF: 56,51%С, 6,76%N, 6,3 8%Н). Приклад 3j. Характеристика етилацетатного сольвату гідроброміду сполуки І Етилацетатний сольват, одержаний за процедурою прикладу 3і, є кристалічним (XRPD) - див. фіг. 6. Партія містить суміш сольвату і альфаформи сполуки І, ймовірно унаслідок того, що висушування викликає часткову десольватацію. Десольватація починається при ~75°С при нагріванні 10°/хв. Після десольватації утворюється альфаформа. При дії високої відносної вологості, етилацетат заміщується водою, яка вивільняється при подальшому зниженні вологості. Одержана тверда речовина є гігроскопічною і поглинає 3,2% води при високій відносній вологості. Приклад 4а. Одержання гідрохлоридної солі сполуки І 1,0 г 1-[2-(2,4диметилфенілсульфаніл)феніл]піперазину у вигляді оливи розчиняють в 20 мл етилацетату при обережному нагріванні (30°С). Як тільки утворюється прозорий розчин, поволі додають розчин 2 Μ НСl в діетиловому етері до досягнення рН приблизно 1-2. В ході додавання спостерігається спонтанне утворення осаду. Після завершення додавання суспензію перемішують протягом 1 години перед виділенням шляхом фільтрування білого осаду, а далі його сушать у вакуумі (40°С) протягом ночі. Гідрохлорид 1-[2-(2,4диметилфенілсульфаніл)феніл]піперазину виділяють в кількості 1,1 грам (99%). ЯМР узгоджується із структурою. Елементний аналіз: 64,18%С, 8,25%N, 6,96%Н (теорія для солі 1:1 після корекції стосовно 0,66% води, як визначено за допомогою TGA: 64,13%С, 8,31%N, 6,95%H). Приклад 4b. Характеристика гідрохлориду сполуки І Гідрохлорид, одержаний за процедурою прикладу 4а, є кристалічним (XRPD) - див. фіг. 7. Він має температуру плавлення ~236°С. Він поглинає приблизно 1,5% води під впливом високої відносної вологості і має розчинність у воді 3 мг/мл. Приклад 4с. Одержання моногідрату гідрохлориду сполуки І 97392 18 11,9 г 1-[2-(2,4диметилфенілсульфаніл)феніл]піперазину у вигляді оливи розчиняють в 100 мл етанолу при нагріванні. Після одержання гомогенного розчину додають 3,5 мл конц. НСl (водн.), що відразу ж викликає випадання в осад білої твердої речовини. Спочатку суспензію перемішують протягом 5 хвилин, а потім на льодяній бані протягом іще години, а потім фільтрують. Білу тверду речовину промивають 100 мл свіжого холодного етанолу (поміщеного в морозильник при температурі -18°С на дві години), 50 мл ацетону і нарешті 50 мл діетилового етеру з подальшою сушкою у вакуумі (50°С) протягом ночі. 1-[2-(2,4диметилфенілсульфаніл)феніл]піперазин-НСl виділяють в кількості 5,1 г (38%). ЯМР узгоджується із структурою. Елементний аналіз: 61,23%С, 7,91%N, 7,16%H (теорія для моногідратної солі 1:1: 61,26%С, 7,94%N, 7,14%H). Приклад 4d. Характеристика моногідрату гідрохлориду сполуки І Моногідрат гідрохлориду, одержаний за процедурою прикладу 4с, є кристалічним (XRPD) див. фіг. 8. Його дегідратація відбувається, починаючи від приблизно 50°С. При подальшому нагріванні відбуваються деякі термічні явища, вірогідне перебудування, і він плавиться при приблизно 230°С з подальшою перекристалізацією і плавленням при приблизно 236°С. Він не абсорбує додаткової кількості води при дії на нього високої відносної вологості, а зв'язана гідратована вода не вивільняється, поки відносна вологість не знизиться до менш ніж 10% при кімнатній температурі. Він має розчинність у воді приблизно 2 мг/мл. Приклад 5а. Одержання мезилатної солі сполуки І 1,0 г 1-[2-(2,4диметилфенілсульфаніл)феніл]піперазину у вигляді оливи розчиняють в 20 мл етилацетату при нагріванні (70°С). Досягши прозорого розчину, поволі додають 0,35 г метансульфонової кислоти (1,1 екв.). Після закінчення додавання розчин охолоджують на льоду і поволі додають в нього діетиловий етер, що викликає осадження продукту. Суспензію перемішують протягом 2 годин на льоду, а потім білий осад виділяють фільтруванням і сушать у вакуумі (40°С) протягом ночі. Мезилат 1[2-(2,4-диметилфенілсульфаніл)феніл]піперазину виділяють в кількості 1,1г (85%). ЯМР узгоджується із структурою. Елементний аналіз: 57,81%С, 6,81%N, 6,68%H (теорія для солі 1:1: 57,81%С, 7,10%N, 6,64%H). Приклад 5b. Характеристика мезилату сполуки І Мезилат, одержаний за процедурою прикладу 5, є кристалічним (XRPD) - див. фіг. 9. Він має температуру плавлення ~163°С. Він є гігроскопічним (абсорбує приблизно 8% води в умовах 80% відносної вологості і при цьому перетворюється на гідратовану форму). Останні 6% абсорбованої води не вивільняються до тих пір, поки відносна вологість не досягає менш 10%. Він має дуже високу розчинність у воді (>45 мг/мл). Приклад 6а. Одержання фумарату сполуки І 19 5,5 г 1-[2-(2,4диметилфенілсульфаніл)феніл]піперазину у вигляді оливи нагрівають до температури кипіння із зворотним холодильником в суміші 50 мл метанолу і 50 мл етилацетату. Розчин залишають для невеликого охолоджування і потім додають 2,1 г фумарової кислоти, що викликає екзотермічну реакцію і осадження білої твердої речовини. Суспензію перемішують при охолоджуванні до кімнатної температури і потім переносять на 2 години в морозильник з температурою -18°С. Білу тверду речовину збирають фільтруванням і промивають 20 мл холодного етилацетату, після чого сушать у вакуумі (50°С) протягом ночі. Продукт виділяють в кількості 3,1 г (44%). ЯМР узгоджується із структурою. Елементний аналіз: 63,42%С, 6,64%N, 6,42%H (теорія для солі 1:1: 63,74%С, 6,76%N, 6,32%H). Приклад 6b. Характеристика фумарату сполуки І Фумарат, одержаний за процедурою прикладу 6а, є кристалічним (XRPD) - див. фіг. 10. Він має температуру плавлення ~194°С. Розчинність у воді складає 0,4 мг/мл. Приклад 7а. Одержання малеату сполуки І 2,5 г 1-[2-(2,4диметилфенілсульфаніл)феніл]піперазину у вигляді оливи розчиняють в 50 мл етилацетату і нагрівають до температури 60°С з подальшим додаванням 1,1г малеїнової кислоти. Суміш знову нагрівають до температури кипіння із зворотним холодильником протягом 5 хвилин і залишають охолоджуватися до кімнатної температури при перемішуванні. В процесі охолоджування починається випадання осаду, і воно закінчується через 4 години в морозильнику (-18°С). Білу тверду речовину збирають фільтруванням і промивають 50 мл холодного діетилового етеру, після чого сушать у вакуумі (50°С) протягом ночі. Отримують 1,3 г малеату 1-[2-(2,4-Диметилфенілсульфаніл)феніл]піперазину (38%), який перекристалізовують шляхом обробки 40 мл етилацетату і 5 мл метанолу при температурі кипіння із зворотним холодильником. Прозорий розчин охолоджують до кімнатної температури і потім витримують 2 години в морозильнику (-18°С), а потім фільтрують і промивають двічі 10 мл холодного етилацетату з подальшою сушкою у вакуумі (50°С) протягом двох діб. Малеат 1-[2-(2,4-диметилфенілсульфаніл)феніл]піперазину виділяють в кількості 0,9 г (69%). ЯМР узгоджується із структурою. Елементний аналіз: 63,57%С, 6,79%N, 6,39%Н (теорія для солі 1:1: 63,74%С, 6,76%N, 6,32%Н). Приклад 7b. Характеристика малеату сполуки І Малеат, одержаний за процедурою прикладу 7а, є кристалічним (XRPD) - див. фіг. 11. Він має температуру плавлення ~152°С. Розчинність у воді складає ~1 мг/мл. Приклад 8а. Одержання мезотартрату сполуки І 11,1 мл 0,30 Μ розчину 1-[2-(2,4диметилфенілсульфаніл)феніл]піперазину в ацетоні обробляють 0,5 г мезовинної кислоти, розчиненої в 5 мл ацетону. Суміш перемішують при кімнатній температурі протягом 30 хвилин і при цьому 97392 20 відбувається утворення осаду. Фільтрування і промивка спочатку 5 мл ацетону, а потім 3 мл діетилового етеру дають продукт у вигляді білої твердої речовини, який сушать у вакуумі (50°С) протягом ночі. Мезотартрат 1-[2-(2,4диметилфенілсульфаніл)феніл]піперазину виділяють в кількості 1,4 г (93%). ЯМР узгоджується із структурою. Елементний аналіз: 58,58%С, 6,29%Ν, 6,40%Η (теорія для солі 1:1: 58,91%С, 6,25%Ν, 6,29%Η). Приклад 8b. Характеристика мезотартрату сполуки І Мезотартрат, одержаний за процедурою прикладу 8а, є кристалічним (XRPD) - див. фіг. 12. Він має температуру плавлення ~164°С. Розчинність у воді складає -0,7 мг/мл. Приклад 9а. Одержання L-(+)-тартрату сполуки І 11,1 мл 0,30 Μ розчину 1-[2-(2,4диметилфенілсульфаніл)феніл]піперазину в ацетоні обробляють 0,5 г L-(+)-винної кислоти, розчиненої в 5 мл ацетону. Суміш перемішують при кімнатній температурі протягом 30 хвилин, і при цьому відбувається утворення осаду. Фільтрування і промивка спочатку 5 мл ацетону і потім 3 мл діетилового етеру дають продукт у вигляді білої твердої речовини, який сушать у вакуумі (50°С) протягом ночі. Виділяють 1,2 г (+)-тартрату 1-[2(2,4-диметилфенілсульфаніл)феніл]пшеразину (81%). ЯМР узгоджується із структурою. Елементний аналіз: 58,86%С, 6,30%Ν, 6,38%Η (теорія для солі 1:1: 58,91%С, 6,25%Ν, 6,29%Η). Приклад 9b. Характеристика L-(+)-тартрату сполуки І L-(+)-тартрат, одержаний за процедурою прикладу 9а, є кристалічним (XRPD) - див. фіг. 13. Він має температуру плавлення ~171°С. Розчинність у воді складає -0,4 мг/мл. Приклад 10а. Одержання D-(-)-тартрату сполуки І 11,1 мл 0,30 Μ розчину 1-[2-(2,4диметилфенілсульфаніл)феніл]піперазину в ацетоні обробляють 0,5 г D-(-)-винної кислоти, розчиненої в 5 мл ацетону. Суміш перемішують при кімнатній температурі протягом 30 хвилин, і при цьому відбувається утворення осаду. Фільтрування і промивка спочатку 5 мл ацетону і потім 3 мл діетилового етеру дають продукт у вигляді білої твердої речовини, який сушать у вакуумі (50°С) протягом ночі. Виділяють 1,0 г D-(-)тартрату 1-[2-(2,4-диметилфенілсульфаніл)феніл]піперазину (68%). ЯМР узгоджується із структурою. Елементний аналіз: 58,90%С, 6,26%N, 6,35%H (теорія для солі 1:1: 58,91%С, 6,25%N, 6,29%H). Приклад 10b. Характеристика D-(-)-тартрату сполуки І D-(-)-тартрат, одержаний за процедурою прикладу 10а, є кристалічним (XRPD) - див. фіг. 14. Він має температуру плавлення ~175°С. Розчинність у воді складає -0,4 мг/мл. Приклад 11а. Одержання сульфату сполуки І 11,1 мл 0,30 Μ розчину 1-[2-(2,4диметилфенілсульфаніл)феніл]піперазину в ацетоні обробляють 2,2 мл 3 Μ розчину H2SO4 (водн.). 21 Суміш перемішують при кімнатній температурі протягом 30 хвилин і потім на льодяній бані протягом іще 4 годин, після чого утворюється осад і завершується осадження. Фільтрування і промивка спочатку 5 мл ацетону, а потім 3 мл діетилового етеру дають продукт у вигляді білої твердої речовини, який сушать у вакуумі (50°С) протягом ночі. Сульфат 1-[2-(2,4-диметилфенілсульфаніл)феніл]піперазину виділяють в кількості 0,51 г (39%). ЯМР узгоджується із структурою. Елементний аналіз: 54,53%С, 7,22%N, 6,28%Н (теорія для солі 1:1: 54,52%С, 7,07%N, 6,10%Н). Приклад 11b. Характеристика сульфату сполуки І Сульфат, одержаний за процедурою прикладу 11а, є кристалічним (XRPD) - див. фіг. 15. Він має температуру плавлення ~166°С. Розчинність у воді складає ~0,1 мг/мл. Приклад 12а. Одержання фосфату сполуки І 11,1 мл 0,30 Μ розчину 1-[2-(2,4диметилфенілсульфаніл)феніл]піперазину в ацетоні обробляють 0,2 мл 65% Н3РО4 (водн.). Суміш перемішують при кімнатній температурі протягом 30 хвилин і при цьому відбувається утворення осаду. Фільтрування і промивка спочатку 5 мл ацетону, а потім 3 мл діетилового етеру дають продукт у вигляді білої твердої речовини, який сушать у вакуумі (50°С) протягом ночі. Фосфат 1[2-(2,4-диметилфенілсульфаніл)феніл]піперазину виділяють в кількості 1,23 г (94%). ЯМР узгоджується із структурою. Елементний аналіз: 54,21%С, 7,15%Ν, 6,43%Н (теорія для солі 1:1: 54,53%С, 7,07%Ν, 6,36%Η). Приклад 12b. Характеристика фосфату сполуки І Фосфат, одержаний за процедурою прикладу 12а, є кристалічним (XRPD) - див. фіг. 16. Він має температуру плавлення ~224°С. Розчинність у воді складає ~1 мг/мл. Приклад 13а. Одержання нітрату сполуки І 11,1 мл 0,30 Μ розчину 1-[2-(2,4диметилфенілсульфаніл)феніл]піперазину в ацетоні обробляють 0,2 мл 16,5 Μ ΗΝΟ3 (водн.). Суміш перемішують при кімнатній температурі протягом 30 хвилин і при цьому відбувається утворення осаду. Фільтрування і промивка спочатку 5 мл ацетону, а потім 3 мл діетилового етеру дають продукт у вигляді білої твердої речовини, який сушать у вакуумі (50°С) протягом ночі. Нітрат 1-[2(2,4-диметилфенілсульфаніл)феніл]піперазину виділяють в кількості 0,87 г (73%). ЯМР узгоджується із структурою. Елементний аналіз: 59,80%С, 11,67%Ν, 6,51%Н (теорія для солі 1:1: 59,81%С, 11,63%Ν, 6,41%Н). Приклад 13b. Характеристика нітрату сполуки І Нітрат, одержаний за процедурою прикладу 13а, є кристалічним (XRPD) - див. фіг. 17. Він не плавиться, а розкладається в екзотермічній реакції при приблизно 160°С. Розчинність у воді складає ~0,8 мг/мл. Приклад 14. Больові ефекти в тесті внутрішньошкірного введення формаліну у мишей У цій моделі, мишам робили ін'єкцію формаліну (4,5%, 20 мкл) в ліву задню лапу. Подразнення, викликане ін'єкцією формаліну, приводить до ха 97392 22 рактерної двофазної поведінкової реакції, яку кількісно виражають за допомогою кількості часу, витраченого на вилизування пошкодженої лапи. Перша фаза (~0-10 хвилин) є прямим хімічним подразненням і ноцицепцією, тоді як друга фаза (~20-30 хвилин), як вважають, відображує біль невропатичного походження. Дві фази розділяються періодом спокою, в ході якого поведінка повертається до норми. Ефективність тестованих сполук відносно зниження больових стимулів оцінюють підрахунком кількості часу, витраченого на вилизування пошкодженої лапи в обох фазах. Сполука І демонструє значне зниження показників болю в другій фазі (фіг. 18b), що вказує на ефективність проти болю невропатичного походження. Більш того, сполуки згідно з цим винаходом демонструють значне зниження показників в першій фазі (фіг. 18а), що вказує на більшу знеболюючу дію при найбільш високій дозі. Загалом, ці результати указують на те, що сполуки згідно з цим винаходом, ймовірно, є ефективними відносно лікування пов'язаних з болем порушень. Приклад 15. Вплив на позаклітинні рівні ацетилхоліну в головному мозку щурів, що вільно пересуваються Способи Тваринам вводили 1-[2-(2,4диметилфенілсульфаніл)феніл]піперазин, сіль НВr. Тварини Використовували самців щурів SpragueDawley, з початковою масою 275-300 г. Тварин тримали в приміщенні з 12-годинним циклом світло/темрява в контрольованих умовах при постійній внутрішній температурі (21±2°С) і вологості (55±5%) з харчуванням і водопровідною водою, доступними без обмежень. Експерименти з хірургічною операцією і мікродіалізом Щурам проводили анестезію за допомогою гіпнорму/дормікуму (2 мл/кг) і стереотаксично імплантували в головний мозок інтрацеребральні направляючі канюлі (СМА/12), націлюючись на розміщення кінця зонда для діалізу у вентральному гіпокампі (координати: 5,6 мм позаду брегми, латерально -5,0 мм, на 7,0 мм вентрально у бік твердої мозкової оболонки) або у префронтальній корі (координати: 3,2 мм попереду брегми; латерально, 0,8 мм; на 4,0 мм вентрально у бік твердої мозкової оболонки). Для фіксації направляючих канюль використовували анкерні гвинти і акриловий цемент. Температуру тіла тварин піддавали моніторингу за допомогою ректального детектора і підтримували при 37°С. Після хірургічної операції щурам давали відновитися протягом 2 діб, поміщаючи їх поодинці в клітки. В день експерименту за допомогою направляючої канюлі вводили зонд для мікродіалізу (СМА/12, діаметр 0,5 мм, довжина 3 мм). Зонди сполучали через двоканальний шарнір з насосом для мікроін'єкцій. Перфузію зонда для мікродіалізу фільтрованим розчином Рінгера (145 мм NaCl, 3 мМ KСl, 1 мМ MgCh, 1,2 мМ СаСl 2, що містить 0,5 мкМ неостигміну) починали незабаром перед введенням зонда в головний мозок і продо 23 вжували в ході експерименту з постійною витратою потоку, що становила 1 мкл/хв. Після 180 хвилин стабілізації починали експерименти. Діалізати збирали кожні 20 хвилин. Після експериментів тварин убивали, їх головний мозок виймали, заморожували і розрізали для перевірки розміщення зонда. Сполуку розчиняли в 10% HPbetaCD і ін'єктували підшкірно (2,5-10 мг/кг). Дози виражено в мг солі/кг маси тіла. Сполуку вводили в об'ємі 2,5 мл/кг. Аналіз ацетилхоліну в діалізаті Концентрацію ацетилхоліну (ACh) в діалізатах аналізували за допомогою ВЕРХ з електрохімічною детекцією з використанням рухомої фази, що складається з 100 мМ динатрій гідрофосфату, 2,0 мМ октансульфонової кислоти, 0,5 мМ хлориду тетраметиламонію і 0,005% MB (ESA), рН 8,0. Передколонковий ферментний реактор (ESA), що містить імобілізовану холіноксидазу, видаляв холін з ін'єктованого зразка (10 мкл) перед розділенням ACh на аналітичній колонці (ESA ACH-250); витрата потоку 0,35 мл/хв., температура 35°С. Після аналітичної колонки зразок пропускали через післяколонковий твердофазний реактор (ESA), що містить імобілізовану ацетилхолінестеразу і холіноксидазу. Останній реактор перетворював ACh на холін, а потім холін на бетаїн і Н2О2. Останній з них піддавали електрохімічній детекції з використанням платинового електроду (аналітична комірка: ESA, model 5040). Представлення даних У експериментах з одноразовою ін'єкцією середнє значення для 3 послідовних зразків Ach, безпосередньо передуючих введенню сполуки, служили як базовий рівень для кожного експерименту, і дані перетворювали у відсотки від базових (середні базові значення до ін'єкції, нормалізовані до 100%). Результати Сполука значущо підвищувала позаклітинні рівні ACh в префронтальній корі щура і у вентральному гіпокампі - див. фіг. 19а і 19b. Приклад 16. Прояв ситуативного умовнорефлекторного страху у щурів Сполука, що вводилася в цьому експерименті, була HBr-сіллю 1-[2-(2,4-диметилфенілсульфаніл)феніл]піперазину. Автори цього винаходу досліджували вплив сполуки на навчання, консолідацію і відтворення ситуативного умовно-рефлекторного страху у щурів. У парадигмі вироблення умовнорефлекторного страху, тварин навчають асоціювати нейтральне навколишнє середовище (контекст, навчальну камеру (CS)) із негативним досвідом (електричний удар по лапах - безумовний стимул (US)). В ході повторного розташування в навчальній камері тварини виявляють завмирання, яке вважають за прямий показник пов'язаної із страхом пам'яті [Pavlov J. Biol Sci., 15, 177-182, 1980]. Нейроанатомія появи ситуативного умовнорефлекторного страху була ретельно досліджена, і декілька досліджень показали, що гіпокамп і мигдалина мозочка необхідні для формування цієї пам'яті 97392 24 [Hippocampus, 11,8-17,2001; J Neurosci., 19, 11061114, 1999; Behav. NeuroscL, 106,274-285, 1992]. Тварини і лікарські засоби Використовували дорослих самців щурів Sprague-Dawley (масою 250-300 г на час навчання) від Charles River Laboratories, яких розміщували по двоє на клітку з 12-годинним циклом світло/темрява. їжа і вода були доступні без обмежень. Щурів використовували через 1 тиждень після одержання. Сполуку розчиняли в 10% HPbetaCD і ін'єктували підшкірно. Лікарський засіб вводили в об'ємі 2,5 мл/кг. Апаратура Навчання і тестування проводили в звукоізолюючій камері (30x20x40 см), що знаходиться в ізольованій кімнаті і сполучена з вентиляційною системою. Освітлення забезпечували за допомогою білого світла (60 Ват). Підлога камери складалася з металевої сітки, сполученої з електрогенератором, використовуваним для здійснення електричного удару. Перед навчанням і тестуванням камеру очищали 70% розчином етанолу. Відеокамера дозволяла спостерігати за поведінкою і проводити запис сеансу навчання для автономного аналізу. Тестування придбання поведінки і путримування В ході навчання тваринам дозволяли вільно досліджувати нове навколишнє середовище протягом періоду звикання, що становить 1 хвилину, який завершували з одночасним одиничним неминучим електричним ударом по лапах (безумовний стимул, US) через грати підлоги, до яких підведена електрична напруга. Електричний удар по лапах мав тривалість 2 секунди і інтенсивність 0,75 мА. Тварини залишалися в камері для вироблення умовних рефлексів протягом додаткових 60 секунд після цього безумовного стимулу (US). Завмирання оцінювали в ході перших 58 секунд (придбання поведінки до електричного удару; експериментатор використовував сліпий режим роботи з групами тварин) для визначення базових реакцій завмирання на ситуацію. В кінці навчання тварин обережно витягували і поміщали в їх кліткидомівки. Через 24 години тих же тварин повторно поміщали в навчальні умови (камера для викликання ситуативного умовно-рефлекторного страху) і проводили 2-хвилинний тест на утримування придбаної поведінки. В ході цього періоду не використовували електричний удар по лапах. Поведінку завмирання оцінювали за бальною системою показників в ході всього періоду тестування експериментатором, що працював в сліпому режимі щодо груп тварин, і отримані результати представляли у вигляді відсотка від показника, характерного для усього періоду тестування. Результати і обговорення Вплив сполуки на викликання ситуативного умовно-рефлекторного страху у щурів Вплив сполуки на викликання ситуативного умовно-рефлекторного страху у щурів досліджували (і) відносно навчання (лікарський засіб вводили до навчання, фіг. 20), (іі) у відношенні відтворення з пам'яті придбаної поведінки (лікарський 25 засіб вводили до тестування, фіг. 21) і (ііі) відносно консолідації (лікарський засіб вводили безпосередньо після навчання, фіг. 22). У першій групі експериментів дану сполуку (1, 5 і 10 мг/кг) вводили за 1 годину перед сеансом навчання. На фіг. 20 проілюстровано придбання поведінки завмирання в ході навчання (за 58 сек. до електричного удару по лапах) і результати теста на утримування такої поведінки через 24 години. Спостерігалися наступні результати дії сполуки: - сполука в будь-якій досліджуваній дозі не впливає на базовий стан завмирання до електричного удару по лапах; - сполука в дозі 5 мг/кг має тенденцію до збільшення тривалості періоду завмирання в ході тесту на утримування, що проводився через 24 години після придбання поведінки завмирання (39,24± 13,76%, n=6, порівняно з 24,30±4,40%, n=16, у тварин, яким вводили носій); - сполука в дозі 10 мг/кг значно збільшує тривалість періоду завмирання в ході тесту на утримування, що проводився через 24 години після придбання поведінки завмирання (52,15±5,68%, n=10, порівняно з 24,30±4,40%, n=16, у тварин, яким вводили носій, р