Агоністи рецепторів ep2

1. Сполука формули: 3 Винахід стосується естерів агоністів рецепторів ЕР2, способів їх виготовлення, фармацевтичних композицій, які містять ці сполуки, та способів застосування цих сполук та композицій для лікування глаукоми шляхом зниження внутрішньоочного тиску. Глаукома це прогресуюча хвороба, яка призводить до пошкодження очного нерву та, як результат до остаточної втрати зору. Причини цієї хвороби були предметом вивчення протягом багатьох років, проте досі вони є не зовсім зрозумілими. Основним симптомом та/або фактором ризику розвитку цієї хвороби є підвищений внутрішньоочний тиск або очна гіпертензія внаслідок накопичення надлишку соматичної рідини у передній камері ока. Причини накопичення соматичної рідини у передній камері є не зовсім зрозумілими. Відомо, що внутрішньоочний тиск можна хоча б частково контролювати введенням ліків, які або зменшують утворення соматичної рідини всередині ока, таких як бета-блокатори та інгібітори карбоангідрази, або, які збільшують відтік соматичної рідини з ока, таких як міотики та симпатоміметики. Латанопрост, який є новим аналогом простагландину F2α, є селективним простаноїдом агоністу FP рецептору, який знижує внутрішньоочний тиск шляхом збільшення відтоку соматичної рідини. Добре відомим є співвідношення між активацією ЕР рецептору та зниженням внутрішньоочного тиску. У теперішній час відомо чотири підтипи ЕР 94953 4 рецепторів: ЕР1, ЕР2, ЕР3 та ЕР4 (J. Lipid Mediators Cell Signaling, volume 14, pages 83-87 (1996)). Внутрішньоочний тиск можна знизити шляхом застосування лігандів активаторів ЕР2 рецепторів, таких як PGE2 та деяких його синтетичних аналогів (Journal of Ocular Pharmacology, volume 4, number 1, pages 13-18 (1988); Journal of Ocular Pharmacology and Therapeutics, volume 11, number 3, pages 447-454 (1995)). У багаточисельних публікаціях описано застосування простагландинових агоністів для лікування хвороб кісток та/або глаукоми, зокрема: US 4,599,353, US 5,296,504, WO 1998/028264, US 6,288,120, US 6,492,412, US 6,649,657, JP 2000053566, EP 1 000 619, US 6,344,485, EP 1 205 189, US 2002/0115695, US 2002/0161026, US 2004/0176423, WO 2003/045371, US 2003/0166631, WO 1999/019300, US 6,498,172, JP 20011163779, EP 1 108 426, US 2005/203086 та WO 2004/078169, у даному документі посилаються на терміни, використані у кожному з наведених документів. Однак у даній галузі все ще залишається потреба у альтернативній терапії для лікування глаукоми. Винахід стосується естерів агоністів ЕР2, їх фармацевтичних композицій та способів зниження внутрішньоочного тиску у ссавців (зокрема людини, чоловіків та/або жінок), які включають введення ссавцю терапевтично ефективної кількості сполуки, вибраної з групи: 5 94953 6 7 94953 8 9 або її фармацевтично прийнятної солі або сольвату, де: 1 R означає (С1-С12)алкіл, (С2-С12)алкеніл, (С22 3 2 3 С12)алкініл, (СR R )b-Х-(С3-С12)-алкіл, (СR R )b-Х2 3 цикло(С3-С12)алкіл, (СR R )b-Х-цикло(С22 3 2 3 С12)алкеніл, (СR R )b-Х-(С6-С12)арил або (СR R )b1 Х-(3-10)членний гетероцикліл, при умові, що R не 1 є тетр-бутилом та, де R є необов'язково заміще5 ним від 1 до 3 R групами; 4 X означає зв'язок О, -S- або -NR ; 2 3 4 R , R тa R кожен є необов'язково заміщеним Η або (С1-С6)алкілом; 5 кожен R незалежно є -CN, -OH, -F, -СІ, -Br, -I, NO2, -CF3, -CHF2, -CH2F, -OCF3,-N3, (С1-С6)алкоскі, (С1-С6)алкілом, (С2-С6)алкенілом, (С2-С6)алкінілом, 6 6 7 -(C=O)R , -(C=O)OR ,O(C=O)R , 7 8 9 8 9 8 9 O(C=O)NR , -NR (C=O)R ,(C=O)NR R , -NR R , 8 9 8 9 -NR OR , -S(O)jNR R , -S(O)j(C1-С6)алкілом, 9 8 9 10 11 OS(O)jR , -NR S(O)jR , -(СR R )k(С6-С12арил), 10 11 (CR R )k(3-10)-члeнним гетероциклілом, 10 11 10 11 (CR R )k(C=O)(CR R )q(C6-C12)apилом, 10 11 10 11 (CR R )k(C=O)-(CR R )q-(3-10)-членним гетеро10 11 10 11 циклілом, -(CR R )kO(CR R )q(C6-C12)apилoм, 10 11 10 11 (CR R )kO-(CR R )q(3-10) членним гетероциклі10 11 10 11 лом, -(CR R )kS(O)j(CR R )q(C6-C12)apилом або 10 11 10 11 -(CR R )kS(O)j(CR R )q(3-10) членним гетероциклілом; кожен (С1-С6)алкіл, (С6-С12)арил та (35 10)членний гетероцикліл з вищевказаних R груп є необов'язково незалежно заміщеним від 1 до 3 замісниками, кожен з яких є незалежно вибраним з -CN, -F, -СІ, -Br, -I, -NO2, -CF3, -CHF2, -CH2F, -OCF3, 12 12 13 13 -N3, -OR , -(C=O)R , -(C=O)OR , -O(C=O)R , 13 14 15 16 17 18 14 15 NR (C=O)R , -(C=O)NR R , -NR R , -NR OR , (С1-C6)алкілу, (С2-С6)алкенілу, (С2-С6)алкінілу, 16 17 16 17 (CR R )u(C6-C12)apилy та -(CR R )u(310)членного гетероциклілу; 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 R, R, R, R, R , R , R , R , R , R , R , 17 18 R та R кожен незалежно є Η, (C1-С6)алкілом, 19 20 (С=О)N(С1-С6)алкілом, -(CR R )v(C6-C12)apилом 19 2O або -(CR R )v(3-10)членним гетероциклілом; будь-який (С1-С6)алкіл, (С6-С12)арил та (36 7 8 10)членний гетероцикліл вищевказаних R , R , R , 94953 10 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 R , R , R , R , R , R , R , R , R та R груп кожен є необов'язково незалежно заміщеним від 1 до 3 замісниками, кожен з яких є незалежно виб21 22 раним з -CN, -OH, -F, -СІ, -Br, -I, -NO2, -NR R , CF3, -CHF2, -CH2F, -OCF3, (C1-С6)алкілу, (С2С6)алкенілу, (С2-С6)алкінілу та (С1-С6)алкокси; 19 20 21 22 R , R , R та R кожен незалежно є Η або (С1-С6)алкілом; будь-які 1 або 2 атоми вуглецю (З-Ю)членного 5 6 7 8 9 10 11 гетероциклілу кожної з R , R , R , R , R , R , R , 12 13 14 15 16 17 18 R , R , R , R , R , R та R груп є необов'язково заміщеними оксо(=O); та де будь-який з вищенаведених замісників, який включає -СН3 (метил), -СН2(метилен) або СН(метин) групу не приєднану до -F, -СІ, -Br, -I, SO або -SO2 групи або до атому N, О або S , є необов'язково незалежно заміщеними -ОН, -F, -СІ, Вr, -І, (С1-С6)алкілом, (С1-С6)алкокси, -NH2, -NН(С1С6)алкілом або -N((С1-С6)алктом)2; j дорівнює 0, 1 або 2; та b, k, q, u та ν кожен незалежно дорівнює 0, 1, 2, 3, 4, 5 або 6. У іншому аспекті винахід стосуєть1 ся сполук, де R означає (С1-С12)алкіл. У іншому 1 аспекті винахід стосується сполук, де R означає (С1-С6)алкіл. У іншому аспекті винахід стосується 1 сполук, де R означає -СН3, -СН2СН3, -СН2СН2СН3, -СН(СН3)2, -СН2СН2СН2СН3, -СН(СН3)СН2СН3 або СН2СН(СН3)СН3, У іншому аспекті винахід стосується сполук, де 1 R означає -СН2СН2ОСН3, -СН2СН2ОСН2СН2ОСН3, -СН(СН3)СН2ОН або -СН(СН3)СН2ОСН3. У іншому аспекті винахід стосується сполук, де 1 R означає -СН(СН3)2. У іншому аспекті винахід стосується сполуки: 11 або її фармацевтичноприйнятної солі або сольвату. У іншому аспекті винахід стосується фармацевтичних композицій, які містять сполуку винаходу або їх фармацевтично прийнятних солей або сольватів та фармацевтично прийнятного наповнювача. У іншому аспекті винахід стосується способів зниження внутрішньоочного тиску у ссавців, який включає введення вказаному ссавцю фармацевтично ефективної кількості сполуки винаходу або її фармацевтично прийнятної солі або сольвату. У іншому аспекті винахід стосується способів зниження внутрішньоочного тиску у ссавців, де внутрішньоочний тиск знижують у людини. У іншому аспекті винахід стосується способів зниження внутрішньоочного тиску у ссавців при лікуванні глаукоми шляхом зниження внутрішньоочного тиску. У іншому аспекті винахід стосується способів зниження внутрішньоочного тиску у ссавців, де сполуку винаходу вводять у кількості від приблизно 0,00001 мг/день до приблизно 10 мг/день. У іншому аспекті винахід стосується способів зниження внутрішньоочного тиску у ссавців, сполуку винаходу вводять у кількості приблизно 0,005 мг/день. У іншому аспекті винахід стосується способів зниження внутрішньоочного тиску у ссавців, де сполуку винаходу вводять локально. У іншому аспекті винахід стосується способів зниження внутрішньоочного тиску у ссавців, які включають введення вказаному ссавцю терапевтично ефективної кількості сполуки наступної формули: або її фармацевтично прийнятної солі або сольвату. У іншому аспекті винахід стосується способів зниження внутрішньоочного тиску у ссавців, які включають введення вказаному ссавцю терапевтично ефективної кількості сполуки винаходу або її фармацевтичноприйнятної солі або сольвату. У іншому аспекті винахід стосується способів зниження внутрішньоочного тиску у ссавців, де глаукому лікують у людини. У іншому аспекті винахід стосується способів зниження внутрішньоочного тиску у ссавців, де сполуку винаходу вводять у кількості від приблизно 0,00001 мг/день до 10 мг/день. У іншому аспекті винахід стосується способів зниження внутрішньоочного тиску у ссавців, де сполуку винаходу вводять локально. У іншому аспекті винахід стосується способів активації нейропротективної дії. У ще одному аспекті винахід стосується запобігання рубцювання 94953 12 зони фільтрації після фільтруючих антиглаукоматозних операцій. Як зазначено у даному документі термін «проліки» стосується сполук, які є попередниками ліків, введення яких вивільнює ліки in vivo за допомогою деяких хімічних або фізіологічних процесів (наприклад, проліки перетворюються у потрібну форму ліків при їх потраплянні в умови фізіологічної рН або при взаємодії з ферментами). Пролікарські стратегії покращують властивості ліків, що дозволяє побороти недоліки фармакокінетичних властивостей ліків. Проліки також використовують у певних обставинах для збільшення корисності ліків. Проліки відрізняються від композицій тим, що хімічні модифікації призводять до появи повністю нового хімічного об'єкту, який при введенні пацієнту відновлюється у вихідну молекулу всередині організму. Існує безліч пролікарських стратегій, заснованих на виборі умов для відновлення у вихідну лікарську сполуку. Було опубліковано певну кількість статей або обзорів щодо пролікарських стратегій та нижче наведено список тих статей, на які посилаються у даному документі: Prodrug Research: Futile Or Fertile?, Biochemical Pharmacology 68(11) pp2097-2106; 2004 B. Testa; Prodrugs As Therapeutics, Expert Opinion On Therapeutic Patents, 14(3) pp277-280; 2004, V. J. Stella; Lessons Learned From Marketed And Investigational Prodrugs, J. Med. Chem. 47(10), pp2393-2404; 2004 P. Ettmayer, G. L. Amidon, B. Clement and B. Testa; Prodrugs of Biologically Active Phosphate Esters, Bioorganic And Medicinal Chemistry 11(6), pp885-98; 2003, C.Schultz; Design Of Ester Prodrugs To Enhance Oral Absorption of Poorly Permeable Compounds: Challenges To The Discovery Scientist, Current Drug Metabolism 4(6) pp461-85; 2003, K. Beaumont, R. Webster, I. Gardner and K. Dack; Design Of Selectively Activated Anticancer Prodrugs: Elimination And Cyclization Strategies, Current Medicinal Chemistry - Anti-Cancer Agents, 2(2) pp155-85; 2002, S. Papot, I. Tranoy, F. Tillequin, J. С Florent and J. P. Gesson, UMR 6514, Faculte des Sciences, 40 avenue du recteur Pineau, 86022 Poitiers, France; Current Prodrug Strategies Via Membrane Transporters/Receptors, Expert Opinion on Biological Therapy 2(6) pp607-20; 2002, B. S. Anand, S. Dey and A. K. Mitra, Division of Pharmaceutical Sciences, School of Pharmacy, University of Missouri-Kansas City, 5005 Rockhill Road, Kansas City, Missouri 64110-2499, USA; Prodrugs And Hydrolysis Of Esters, Pharmacia 48(14) pp45-57; 2001, B. Tsvetkova, P. Peikov and J. Tencheva; Beta-Lactamase-Dependent Prodrugs Recent Developments, Tetrahedron 56(31) pp56995707; 2000, T. P. Smyth, M. E. O'Donnell, M. J. O'Connor and J. O. St Ledger; Design Of Intramolecularly Activated Prodrugs, Drug Metabolism Reviews 30(4) pp787-807; 1998, B. Testa and J. M. Mayer, School of Pharmacy, University of Lausanne, Switzerland; and Hydrolysis in Drug and Prodrug Metabolism, Chemistry, Biochemistry, and Enzymology. Richard Testa, Joachim Mayer, 2003 Wiley-VCH publisher, ISBN 3-906390-25-X. Головною метою застосування лікарської форми є покращення фармакокінетичної поведінки 13 активних карбонових кислот. Іонізація карбоксильної групи при фізіологічному рівні рН призводить до зниження ліпофільності сполук, які містять такий залишок. В результаті цього велика кількість фармакологічно активних карбонових кислот мають несприятливі фармакокінетичні властивості, такі як низька біодоступність, це проблема сполук, які містять інші сильнополярні залишки. Сполуки винаходу можна вводити як проліки. Певні похідні сполук винаходу самі по собі можуть мати невелику або зовсім не мати фармакологічної активності, проте при введенні всередину організму або нанесенні на нього, вони можуть перетворюватись на сполуки з потрібним рівнем активності, наприклад за допомогою гідролізу. Такі похідні відносяться до «проліків». Додаткову інформацію щодо проліків можна знайти у «Pro-drugs as Novel Delivery Systems, Vol. 14, ACS Symposium Series (T Higuchi and W Stella) and 'Bioreversible Carriers in Drug Design», Pergamon Press, 1987 (ed. Ε Β Roche, American Pharmaceutical Association). Отримати проліки можна, наприклад, шляхом заміщення відповідних функціональних груп у сполуках винаходу певними залишками, відомими фахівцю як «про-залишки», описаними, наприклад, у "Design of Prodrugs" Η Bundgaard (Elsevier, 1985). Деякі приклади таких проліків включають такі випадки, коли сполуки винаходу містять карбоксильну функціональну групу (-СООН), її естер, наприклад, при заміщенні атому водню (С1-С20)алкілом, (С1-С12)алкілом, (С1-С6)алкілом або (С1-С3)алкілом. Додаткові приклади заміщувальних груп у відповідності до вищезгаданих прикладів та прикладів інших видів проліків можна знайти у вищезгаданих посиланнях. При розкладанні типових проліків вивільняється відповідна вільна кислота та такі естерні сполуки, що гідролізують, включають проте не обмежуються замісниками, де вільний водень карбоксильної групи є заміщеним (С1-С20)алкілом, (С1-С12)алкілом, (С2-С7)алкноїлоксиметилом, 1(алканоїлокси)етилом, який містить від 4 до 9 атомів вуглецю, 1-метил -1-(алканоїлокси)етилом, який містить від 5 до 10 атомів вуглецю, алкоксикарбонілоксиметилом, який містить від 3 до 6 атомів вуглецю, 1-(алкоксикарбоніл-окси)етилом, який містить від 4 до 7 атомів вуглецю, 1-метил -1(алкоксикарбоніл-окси)етилом, який містить від 5 до 8 атомів вуглецю, N(алкоксикарбоніл)амінометилом, який містить від 3 до 9 атомів вуглецю, 1-(N(алкоксикарбоніл)аміно)етилом, який містить від 4 до 10 атомів вуглецю, 3-фталідилом, 4кротонолактонілом, гама-бутіролактон4-ілом, диN,N-(С1-С2)алкіламіно(С2-С3)алкілом (таким як bдиметиламіноетил), карбомоїл-(С1-С2)алкілом, N,N-ді(С1-С2)алкілкарбомоїл-(С1-С1)алкілом та піперидино-, піролідиноабо морфоліно(С2С3)алкілом. Естер, придатний до гідролізу, формує залишки, вивільнює відповідну карбонову кислоту Такі проліки включають проте не обмежуються такими, які мають замісники, де водень гідроксильної групи карбонової кислоти заміщено алкільною, алкенільною або алкінільною групами. Ці групи можуть 94953 14 мати лінійні або розгалужені ланцюги та можуть утворювати циклічні структури, такі як циклоалкільні, циклоалкенільні та циклоалкінільні залишки та також включають структури з містками, такі як норборнільна та адамантільна групи. Приклади алкільних груп включають проте не обмежуються метилом, етилом, н-пропілом, ізо-пропілом, нбутилом, сек-бутилом, терт-бутилом тощо. Більш складні алкільні групи включають більш ліпофільні терпеноідні похідні, такі як лімоненіл, периліл, борніл та ментилові естери. Інші замісники пролікарської форми естеру карбонової кислоти включають алкокси похідні, які включають проте не обмежуються наступними групами алкоксиалкілом, алкоксиалкенілом, алкоксиалкінілом, алкоксициклоалкілом, алкоксициклоалкенілом, алкоксициклоалкінілом, алкоксиалкілциклоалкілом, алкоксиалкілциклоалкенілом, алкоксиалкілциклоалкінілом, алкоксиалкенілциклоалкілом, алкоксиалкенілциклоалкенілом, алкоксиалкенілциклоалкінілом, алкоксиалкінілциклоалкілом, алкоксиалкінілциклоалкенілом та алкоксиалкінілциклоалкінілом. Інші замісники пролікарської форми естеру карбонової кислоти включають арильні похідні, які включають проте не обмежуються наступними групами фенольною, нафтильною, інденільною, азуленільною, флуоренільною та антраценільною. Також вони включають алкіларильну, алкеніларильну, алкініларильну, алкоксиарильну, алкоксиалкіларильну, алкоксиалкеніларильну та алкоксиалкініларильну групи. Інші замісники пролікарської форми естеру карбонової кислоти включають гетероциклічні похідні, які включають проте не обмежуються наступними групами фурильна, тioфенільна, пірролільна, пірролінільна, дioксоланільна, оксазолільна, тіазолільна, індазолільна, імідазолінільна, інідазолідинільна, піразолільна, піразолінільна, піразолідинільна, ізоксазолільна, ізотіазолільна, оксодіазолільна, тріазолільна, тіадіазолільна, піранільна, піридинільна, піпіридинільна, дioксонільна, морфолінільна, дитіанільна, тioморфолінільна, піридазинільна, піримідинільна, піразинільна, піперазинільна, тріазинільна, тритіанільна, індолізинільна, індолільна, ізоіндолільна, індолільна, індолінільна, бензо[b]фурильна, бензо[b]тioфенільна, індазолільна, бензімідазолільна, бензтіазолільна, пуринільна, хінолізинільна, хінолінільна, ізохінолінільна, ціннолінільна, фталазинільна, хіназолінільна, хіноксалінільна, нафтрідинільна, птеридинільна, хінуклідинільна, карбазолільна, акрідинільна, феназинільна, фенотіазинільна, феноксазинільна, інденільна, нафталенільна, азуленільна, флуренільна, антраценільна, норборнанільна та адамантанільна. Також включеними є алкілгетероциклільна, алкенілгетероциклільна, алкінілгетероциклільна, алкоксигетероциклільна, алкоксиалкілгетероциклільна, алкоксиалкенілгетероциклільна та алкоксиалкінілгетероциклільна групи. Також включеними є відповідні частково або повністю насичені залишки цих груп, наприклад, алкілтетрагідрофуранова та алкілтетрагідропіранова групи. 15 Інші замісники пролікарської форми естеру карбонової кислоти включають естери карбомолілметилу, наприклад, -CH2CO-NRR групи, які включають проте не обмежуються групами, де R та R кожен є незалежно заміщеним Н, алкілом, алкіламіном, алкоксиалкілом, ацетамідилом, алкіловим естером алкілкарбонової кислоти або R та R утворюють 4, 5 або 6 членне кільце або гетероциклічні структури, такі як морфолінільна або піперидинільна групи. Інші замісники пролікарської форми естеру карбонової кислоти включають аміноалкільні групи та алкілгетероциклічні групи, які містять один або кілька атомів N, які включають проте не обмежуються наступними групами: алкілпірролільна, алкілпірролинільна, алкілпірролідинільна, алкілоксазолільна, алкілтіазолільна, алкілімідазолільна, алкілімідазолинільна, алкілімідазолининільна, алкілпіразолільна, алкілпіразолінільна, алкілпіразолининільна, алкілізоксазолільна, алкілізотіазолільна, алкілоксадіазолільна, алкілтріазолільна, алкілтіадіазолільна, алкілпіридинільна, алкілпіперидинільна, алкілморфолінільна, алкілтіоморфолінільна, алкілпіридазинільна, алкілпіримідинільна, алкілпіразинільна, алкілпіперазинільна, алкілтріазинільна, алкіліндолізинільна, алкіліндолільна, алкілізоіндолільна, алкіліндолільна, алкіліндолинільна, алкіліндазолільна, алкілбензімідазолільна, алкілбензтіазолільна, алкілпуринільна, алкілхінолізинільна, алкілхінолінільна, алкілізохінолинільна, алкілциннолинільна, алкілфталазинільна, алкілхіназолинільна, алкілхіноксалинільна, алкілнафтіридинільна, алкілптеридинільна, алкілхінуклінинільна, алкілкарбазолільна, алкілакридинільна, алкілфеназинільна, алкілфенотіазинільна та алкілфеноксазинільна. Окрім цього інші замісники пролікарської форми естеру карбонової кислоти включають тригліцериди; естери гліколевої кислоти; (ацилокси)лкільні естери; [(алкоксиарбоніл)окси]метильні естери; амідометильні естери; алкіламінні естери; (оксодіоксоліл)метильні естери та Ν,Νдіалкілгідроксиламінні естери. Активація індуцибельної ізоформи циклооксигенази, СОХ-2, є нейротоксичною при гострих та хронічних неврологічних хворобах (Dore S, Otsuka T, Mitro T, et al. Neuronal overexpression of cyclooxygenase-2 increases cerebral infarction. Ann Neurol. 2003;54:155-162). Доки не відомо точний механізм за допомогою якого СОХ-2 викликає дегенерацію нервових волокон, припускають що вона даунстрім регулює рівень простангладинів та/або окислювального стресу, тому що циклооксигеназа каталізує перетворення арахідонової кислоти у PGH2. PGH2 перетворюється за допомогою синтаз простангландинів у PGE2, PGF2α, PGD2, PGI2 та ТхА2 (Liu D, Wu L, Breyer R, Mattison MP, Anddreasson К Neuroprotection by the PGE2 EP2 receptor in permanent focal cerebral ischemia Ann Neurol 2005,57 758-761) Серед цих, PGE2 є прозапалювальним простагландином, який є тісно пов'язаним з активацією СОХ-2. PGE2 приєднується до чотирьох G-білок-спарених рецепторів (ЕР1, ЕР2, ЕР3 та ЕР4). Окрім цього з'ясували, що активація ЕР2 рецептору стимулює нейроза 94953 16 хист при екзотоксичній дегенерації моторного нейрону (Bilak M, Wu I, Wang Q, et al PGE2 receptors rescue motor neurons in a model of amyotrophic lateral sclerosis Ann Neurol 2004,56 240-248), токсичності, пов'язаній з активацією NMDA рецепторів, та дефіциті кисню та глюкози (McCullough L, Wu L, Haughey Ν, et al Neuroprotective function of the PGE2 EP2 receptor in cerebral ischemia J Neuroscience 2004,24 257-268), та нейротоксичності амілоіду-β (Yagami Τ, Nakazato Η, Ueda K, et al. Prostaglandin E2 rescues cortical neurons from amyloid beta protein-induced apoptosis Brain Res 2003,959 328-335) та запальній нейротоксичності (Lee EO, Shin YJ, Chong YH Mechanisms involved in prostaglandin E2-mediated neuroprotection against TNF-alpha possible involvement of multiple signal transduction and beta-cetenin/T-Cell factor J Neuroimmunol 2004,155 21-31) Дослідження, при яких молодим яванським макакам місцево у око вводили QD з АН-13205 (агоніст ЕР2) протягом 1 року показали збільшення кількості нервових пучків вдвічі у миготливому епітелії не тільки у обробленій частині ока, а й на протилежній частині ока. Збільшення нервових пучків та розростання нервових відростків обмежено подовжньою та сітчастою ділянками циліарного м'язу, та пояснюється збільшенням міжм'язового простору та/або стимуляцією нейротрофічних факторів росту (Richter Μ, Krauss AH, Woodward DF, Lutjen-Drecoll Ε Morphological changes in the anterior eye segment after long-term treatment with different receptor selective prostaglandin agonists and a prostamide Invest Ophthalmol Vis Set 2003, 44(10)4419-26). У щойно народжених поросят під впливом короткотривалої ппоксиі у присутності інгібіторів PG синтази та/або агонюту рецепторів ЕР2 бутапрост призводить до відновлення електрофізіологічних змін (VEPs та ERGs), які були зменшені інгібіторами PG синтази, припускають що агоніст рецепторів ЕР2 може зберігати нервову функцію (Najanan Τ, Hardy P, Hou X, Lachapelle J, Doke A, Gobeil F Jr, Roy MS, Lachapelle P, Varma DR, Chemtob S Preservation of neural function in the pennate by high PGE(2) levels acting via EP(2) receptors J Appl Physiol 2000 Aug,89(2) 777-84). З'ясували, що PGE2 стимулюють синтез та виділення нейротрофічного фактору головного мозку (BDNF) та фактору росту нервів (NGF) з культур астрогліальних клітин миші, та також є показником ПГ-залежного нейрозахисту (Toyomoto Μ, Ohta Μ, Okumura Κ, Yano Η, Matsumoto Κ, Inoue S, Hayashi K, Ikeda K. Prostaglandins are powerful inducers of NGF and BDNF production in mouse astrocyte cultures. FEBS Lett. 2004;562(1-3):211-5). Рецептор ЕР2 ідентифіковано у сітчастому та волокнистому нервовому шарах сітківки людини та у роговиці, кон'юнктиві, склері та кришталику (Schlotzer-Schrehardt U, Zenkel M, Nusing RM. Expression and localization of FP and EP prostanoid receptor subtypes in human ocular tissues. Inves Ophthalmol Vis Sci. 2002;43:1475-1487), припускають, що агоністи рецептору ЕР2 можуть мати нейрозахисний вплив на обидві нейродегенеративні хвороби сітківки (наприклад, глаукому, DME - діабетичну макулярну та АМД - інволюційну макуляр 17 ну дегенірацію сітківки) та хвороби, які впливають на суббазальні нервові сплетення роговиці. У зв'язку з потенційною роллю агоністів рецепторів ЕР2 при лікуванні синдрому сухого ока очевидним є те, що хворобою може бути нейротрофічна кератопатія, яка характеризується втратою суббазальної аферентної та/або парасимпатичної передачі нервового імпульсу (Benitez del Castillo JM, Wasfy MAS, Fernandez C, Garcia-Sanchez J. An in vivo confocal masked study on corneal epithelium and subbasal nerves in patients with dry eye. Inves Ophthalmol Vis Sci. 2004;45:3030-3035). Ця концепція сухого ока надає особливу увагу поверхні ока (роговиці, кон'юнктиві, додатковим сльозним залозам та мейбомієвим залозам), головній сльозній залозі та рефлексивній іннервації з єдиної функціональної одиниці. Відповідно до цієї теорії зміни нервової стимуляції головної сльозної залози призведуть до запалення та лімфоцитної інфільтрації (Stem ME, Beuerman RW, et al. A unified theory of the role of the ocular surface in dry eye. Lacrimal Gland, Tear Film, and Dry Eye Syndromes 2 edited by Sullivan et al,. Plenum Press, New York, 1998). Запалення та лімфоцитна інфільтрація потім призведуть до виділення цитокінів, які зменшують парасимпатичну передачу нервового імпульсу до головної сльозної залози, додаткових залоз та бокаловидних клітин кон'юнктиви (Stern ME, Beuerman RW, et al. A unified theory of the role of the ocular surface in dry eye. Lacrimal Gland, Tear Film, and Dry Eye Syndromes 2 edited by Sullivan et 12 al,. Plenum Press, New York, 1998). Таким чином агоніст ЕР2, завдяки здатності до захисту аферентної та/або парасимпатичної передачі нервового імпульсу у пацієнтів, які страждають або від синдрому сухого ока (наприклад, сухий кератокон'юнктивіт), або від синдрому сухого ока, який спостерігається при синдромі Шегрена, може застосовуватись як новий засіб лікуваннясиндрому сухого ока. У зв'язку з подвійним впливом агоністу рецептору ЕР2 при глаукомі, нейрозахист та зниження ВОТ (внутрішньоочного тиску), Чонг та колеги (1998) продемонстрували, що простагландин Е2 (PGE2) припиняє експресію м-РНК інтерлейкіну1бета (IL-1 beta) та трансформуючого фактору росту-бета (TGFbeta), лізилоксидази (ЛО) (Choung J, Taylor L, Thomas К, Zhou X, Kagan Η, Yang X, Polgar P. Окрім цього агоніст рецептору ЕР2 може покращити результати довготривалого лікування після фільтруючих антиглаукоматозних операцій. Головною невдачею фільтруючих антиглаукоматозних операцій є утворення рубцю. Обмежена фіброзна відповідь є важливою для обмеженого формування рубцю та фіброзу тканини. Накопичення колагену у екстрацеллюлярному матриксі сполучної тканини потребує присутності лізилоксидази (ЛО). Choung J, et al. Role of EP2 receptors and cAMP in prostaglandin E2 regulated expression of type I collagen alphai, lysyl oxidase, and циклоохудепаэеИ genes in human embryo lung fibroblasts. J Cell Biochem. 1998;71:254-63. Простагландин Е2 (PGE2) інгібує експресію мРНК ЛО. 94953 18 TGF-бета (трансформуючий фактор росту бета) регулює декілька позаклітинних матричних генів (наприклад, версікан, еластин, колаген, фібрілін, ламінін та фібулін), які можливо збільшують протидію відтоку у трабекулярній сітці. Рівень TGF-бета у очах, хворих на глаукому, є підвищеним (Fleenor DL, Shepard AR, Hellberg PE, Jacobson Ν, Pang I, Clark AF. TGFb2-induced changes in human trabecular meshwork: implications for intraocular pressure. Inves Ophthalmol Vis Sci. 2006;47:226-234). Таким чином припинення експресії м-РНК TGF-бета за допомогою агоністу рецептору ЕР2 може збільшити відтік звичайним шляхом, та внаслідок чого, знизити внутрішньоочний тиск у очах, хворих на глаукому. Використаний у даному документі термін «заміщений» означає певну групу або залишок, який несе один або кілька замісників. Термін «незаміщений» означає, що певна група не несе замісників. Використаний у даному документі термін «необов'язково заміщений» означає, що певна група є незаміщеною або заміщеною одним або кількома залишками. Використані у даному документі терміни «лікувати», «лікування» включають попереджувальне (тобто профілактичне) та симптоматичне лікування. Використаний у даному документі термін «фармацевтично придатний» означає носій, розчинник, наповнювач та/або сіль, який повинен бути сумісним з іншими інгредієнтами композиції та не бути шкідливим для осіб, що її приймають. Використаний у даному документі термін "алкіл" означає лінійний або розгалужений насичений вуглеводень. Приклади алкільних груп включають проте не обмежуються наступними групами: метильна, етильна, пропільна, ізопропільна, nбутильна, сек.-бутильна, терт-бутильна, пентильна, ізопентильна, неопентильна, терт-пентильна, 1-метилбутильна, 2-метилбутильна, 3метилбутильна, гексильна, ізогексильна, рептильна, октильна тощо. Використаний у даному документі термін "алкеніл" означає лінійний або розгалужений насичений вуглеводень, який містить щонайменше один подвійний зв'язок, наприклад, С=С. Приклади алкенільних груп включають, проте не обмежуються наступними групами: вінільна, пропенільна, бутенільна, пентенільна, гексенільна, гептенільна, октенільна тощо. Використаний у даному документі термін "алкініл" означає лінійний або розгалужений насичений вуглеводень, який містить щонайменше один потрійний зв'язок, наприклад, СС. Приклади алкінільних груп включають, проте не обмежуються наступними групами: ацетиленільна, пропаргільна, бутинільна, пентинільна, гексинільна, гептинільна, октинільна тощо. Використаний у даному документі термін "циклоалкіл" означає циклічний насичений вуглеводень. Приклади циклоалкільних груп включають, проте не обмежуються наступними групами: циклопропільна, циклобутильна, циклопентильна, 19 циклогексильна, циклогептильна, циклооктильна тощо. Використаний у даному документі термін "циклоалкеніл" означає циклічний вуглеводень, який містить щонайменше один подвійний зв'язок, наприклад, С=С. Приклади циклоалкенільних груп включають, проте не обмежуються наступними групами: циклопропенільна, циклобутенільна, циклопентенільна, циклогексенільна, циклогептенільна, циклооктенільна тощо. Використаний у даному документі термін "циклоалкініл" означає циклічний вуглеводень, який містить щонайменше один потрійний зв'язок, наприклад, СС. Приклади циклоалкінільних груп включають, проте не обмежуються наступними групами: циклогексинільна, циклогептинільна, циклооктинільна тощо. Використаний у даному документі термін "алкокси" означає лінійну або розгалужену насичену алкільну групу приєднану через кисень. Приклади алкоксильних груп включають, проте не обмежуються наступними групами: метоксильна, етоксильна, пропоксильна, ізопропоксильна, бутоксильна, ізобутоксильна, терт-бутоксильна, пентоксильна, ізопентоксильна, неопентоксильна, терт-пентоксильна, гексоксильна, ізогексоксильна, гептоксильна, октоксильна тощо. Використаний у даному документі термін "алкілен" означає прямий або розгалужений вуглеводень, де атом водню видалено з кожного термінального атому вуглецю. Приклади алкіленільних груп включають, проте не обмежуються наступними групами: метиленільна, етиленільна, пропіленільна, бутиленільна, пентиленільна, гексиленільна, гептиленільна тощо. Використаний у даному документі термін «гало» або «галоген» означає хлор, бром, йод або фтор. Використаний у даному документі термін "арил" означає органічний радикал, отриманий шляхом видалення водню з ароматичного вуглеводню. Приклади алкіленільних груп включають, проте не обмежуються наступними групами: фенольна, нафтильна тощо. Використаний у даному документі термін "гетероциклічний" означає ароматичну або неароматичну циклічну групу, яка містить від 1 до 4 гетероатомів, кожен з яких незалежно вибраний з О, S та N, де кожна група містить від 3 до 10 атомів у системі кілець. Неароматичні гетероциклічні групи включають групи, які містять у своїй системі кілець тільки 3 атоми, у той час як ароматичні гетероциклічні групи містять щонайменше 5 атомів у своїй системі кілець. Гетероциклічні групи включають системи об'єднаних кілець, такі як система бензольних кілець тощо. Прикладом 3-членної гетероциклічної групи є азиридин; 4-членної гетероциклічної групи є азетидиніл (який є похідною азетидину); 5-членної гетероциклічної групи є тіазоліл; 7-членної гетероциклічної групи є азепиніл; та 10-членної гетероциклічної групи є хінолінил. Приклади неароматичних гетероциклічних груп включають, проте не обмежуються наступними групами: піролідинільна, тетрагідрофуранільна, дигідрофуранільна, тетрагідротієнільна, тетрагід 94953 20 ропіранільна, дигідропіранільна, тетрагідротіопіранільна, піперидинова, морфолінова, тіоморфолінова, тіоксанільна, піперазинільна, азетидинільна, оксетанільна, тіетанільна, гомопіперидинільна, оксепанільна, тіепанільна, оксазепинільна, діазепинільна, тіазепинільна, 1,2,3,6тетрагідропіридинільна, 2-піролінильна, 3піролінильна, індолінильна, 2Н-піранільна, 4Нпіранільна, діоксанільна, 1,3-діоксоланільна, піразолінільна, дитіанільна, дитіоланільна, дигідропіранільна, дигідротіенільна, дигідрофуранільна, піразолідинільна, імідазолінільна, імідазолідинільна, 3-азабіцикло[3.1.0]гексанільна, 3азабіцикло[4.1.0]гептанільна, 3Н-індолільна та хінолізинільна. Приклади ароматичних гегетроциклічних (гетероарильних) груп включають, проте не обмежуються наступними групами: піридинільна, імідазолільна, піримідинільна, піразолільна, тріазолільна, піразинільна, тетразолільна, фурильна, тіенільна, ізаксазолільна, тіазолільна, оксазолільна, ізотіазолільна, піролільна, хінолінильна, ізохінолінильна, індолільна, бензимідазолільна, бензофуранільна, цинолінильна, індазолільна, індолізинільна, фталазинільна, піридазинільна, тріазинільна, ізоіндолільна, птеридинільна, пуринільна, оксадіазолільна, тіадіазолільна, фуразанільна, бензофуразаніл, бензотіофенільна, бензотіазолільна, бензооксазолільна, хіназолільна, хіноксолінільна, нафтіридинільна та фуропіридинільна. Вищезазначені групи можуть бути Сприєднаними або N-приєднаними. Наприклад, група, яка є похідною піролу, може бути пірол-1-іл (Nприєднана) або пірол-3-іл (С-приєднаною). Група, як а є похідною імідазолу, може бути імідазол-1-іл (N-приєднаною) або імідазол-3-іл (С-приєднаною). Гетероциклічні групи можуть бути необов'язково заміщеними по будь-якому кільцевому атому вуглецю, сірки або азоту, 1-2 атомами кисню (оксо) на кільце. Прикладом гетероциклічної групи, де 2 кільцевих атоми вуглецю заміщені оксо залишками, є 1,1-діоксо-тіоморфолиніл. Приклади 5-6-членних гетероциклічних ароматичних кілець, які містять один або два гетероатоми включають, проте не обмежуються наступними групами: ізотіазолільна, піридинільна, піридіазинільна, піримидинільна, піразинільна тощо. Приклади частково насичених, повністю насичених або повністю ненасичених 5-9-членних гетероциклічних кілець, які містять від 1 до 4 гетероатомів, незалежно вибраних з кисню, сірки та азоту, включають проте не обмежуються наступними: 3Н-1,2-оксатіоліл, 1,2,3-оксадіазоліл, 1,2,4оксадіазоліл, 1,2,5-оксадіазоліл тощо. Наступними прикладами 5-членних кілець є фурил, тієніл, 2Нпіроліл, 3Н-піроліл, піроліл, 2-піролініл, 3-піролініл, піролідиніл, 1,3-діоксоланіл, оксазоліл, тіазоліл, імідазоліл, 2Н-імідазоліл, 2-імідазолініл, імідазолідиніл, піразоліл, 2-піразолінил, піразолінил, ізоксазоліл, ізотіазоліл, 1,2-дитіоліл, 1,3-дитіоліл, 3Н-1,2оксатіоліл, 1,2,3-оксадіазоліл, 1,2,4-оксадіазоліл, 1,2,5-оксадіазоліл, 1,3,4-оксадіазоліл, 1,2,3тріазоліл, 1,2,4-тріазоліл, 1,3,4-тіадіазоліл, 1,2,3,4оксатріазоліл, 1,2,3,5-оксатріазоліл, 3Н-1,2,3діоксазоліл, 1,2,4-діоксазоліл, 1,3,2-діоксазоліл, 1,3,4-діоксазоліл, 5Н-1,2,5-оксатіазоліл та 1,3 21 оксатіоліл. Прикладами 6-членних кілець є 2Нпіраніл, 4Н-піраніл, піридиніл, піперидиніл, 1,2діоксиніл, 1,3-діоксиніл, 1,4-діоксаніл, морфолінил, 1,4-дитіаніл, тіоморфолінил, піридазиніл, піримідиніл, піразиніл, піперазиніл, 1,3,5-триазиніл, 1,2,4триазиніл, 1,2,3-триазиніл, 1,3,5-тритіаніл, 4Н-1,2оксазиніл, 2Н-1,3-оксазиніл, 6Н-1,3-оксазиніл, 6Н1,2-оксазиніл, 1,4-оксазиніл, 2Н-1,2-оксазиніл, 4Н1,4-оксазиніл, 1,2,5-оксатіазиніл, 1,4-оксазиніл, оізоксазиніл, р-ізоксазиніл, 1,2,5-оксатіазиніл, 1,2,6оксатіазиніл, 1,4,2-оксадіазиніл та 1,3,5,2оксадіазиніл. Прикладами 7-членних кілець є азепиніл, оксепиніл, тіепиніл та 1,2,4-діазепиніл. Прикладами 8-членних кілець є циклооктил, циклооктеніл та циклооктадиеніл. Прикладами біциклічних кілець, які складаються з двох конденсованих частково насичених, повністю насичених або повністю ненасичених 5-6членних кілець, взятих незалежно, які необов'язково містять від 1 до 4 гетероатомів, вибраних незалежно з азоту, сірки та кисню, є індолізиніл, індоліл, ізоіндоліл, 3Н-індоліл, 1Н-ізоіндоліл, індолінил, циклопента(b)піридиніл, пірано(3,4b)піроліл, бензофурил, ізобензофурил, бензо(b)тіеніл, бензо(с)тіеніл, 1Н-індазоліл, індоксазиніл, бензоксазоліл, антраниліл, бензімідазоліл, бензтіазоліл, пуриніл, 4Н-хінолізиніл, хінолінил, ізохінолінил, цинолінил, фталазиніл, хіназолінил, хіноксалінил, 1,8-нафтиридиніл, птеридиніл, інденіл, ізоінденіл, нафтил, тетралінил, декалінил, 2Н1-бензопіраніл, піридо (3,4-b)-піридиніл, піридо(3,2-b)-піридиніл, піридо(4,3-b)-піридиніл, 2Н-1,3бензоксазиніл, 2Н-1,4-бензоксазиніл, 1Н-2,3бензоксазиніл, 4Н-3,1-бензоксазиніл, 2Н-1,2бензоксазиніл та 4Н-1,4-бензоксазиніл. Зрозуміло, що у разі, коли карбоциклічний або гетероциклічний залишок приєднано до визначеного субстрату за допомогою зв'язку або іншим чином через різні кільцеві атоми без визначення певного місця приєднання, тоді придатними є всі можливі точки приєднання, тобто через атом вуглецю або, наприклад, тривалентний атом азоту. Наприклад, термін «піридил» означає 2-, 3- або 4піридил, термін «тіеніл» означає 2- або 3-тіеніл тощо. Фармацевтично прийнятні солі сполук винаходу включають їх кислотно-адитивні та основні солі (зокрема дисолі). Придатні кислотно-адитивні солі утворюються з кислот, які утворюють нетоксичні солі. їх прикладами є солі ацетату, аспартату, бензоату, бесілату, бікарбонату/карбонату, бісульфату/сульфату, борату, камсілату, цитрату, едисілату, езілату, формату, фумарату, глюцептату, глюконату, глюкуронату, гексафторфосфату, хібензату, гідрохлориду/хлориду, гідроброміду/броміду, гідройодіду/йодіду, ізетіонату, лактату, малату, малеату, малонату, мезілату, метилсульфату, нафтілату, 2напсілату, нікотинату, нітрату, оротату, оксалату, палмітату, памоату, фосфату, гідрофосфату/дигідрофосфату, сахарату, стеарату, сукцинату, тартрату, тозілату та трифторацетату. Придатні основні солі утворюються з основ, які формують нетоксичні солі. Приклади таких солей включають солі алюмінію, аргиніну, бензатину, 94953 22 кальцію, хлору, диетиламіну, діоламіну, гліцину, лізину, магнію, меглюміну, оламіну, калію, натрію, трометаміну та цинку. Перелік придатних солей можна знайти у "Handbook of Pharmaceutical Salts: Properties, Selection, and Use" by Stahl and Wermuth (Wiley-VCH, Weinheim, Germany, 2002). Фармацевтично придатну сіль сполуки винаходу можна виготовити шляхом змішування розчинів сполуки винаходу та потрібної кислоти або основи відповідно. Сіль осідає у розчині та її збирають шляхом фільтрації або її можна відновити шляхом випаровування розчинника. Рівень іонізації солі варіює від повної іонізації до практично неіонізованої. Сполуки винаходу можуть існувати, як у несольватній, так і у сольватній формах. Термін «сольват» використовують у даному документі з метою описання молекулярного комплексу, який містить сполуку винаходу та одну або кілька молекул фармацевтично придатного розчинника, наприклад, етанолу, води тощо. Термін «гідрат» включено у значення терміну «сольват» та часто використовується у випадку, коли розчинником є вода. Фармацевтично прийнятні сольвати згідно з винаходом включають сольвати (гідрати), де розчинник кристалізації може бути ізотопічно заміщеним, наприклад, D2O, d6-ацетон, d6-DMSO. Комплексні сполуки винаходу, такі як клатрати та комплекси включення лікарський засіб-хазяїн, не виходять за рамки винаходу. На відміну від вищезазначених сольватів, лікарський засіб та носій присутні у стехіометричній або нестехіометричній кількості. Також включеними є два або кілька органічних та/або неорганічних компонентів, які знаходяться у стехіометричній або нестехіометричній кількості. Отримані комплекси можуть бути іонізованими, частково іонізованими або неіонізованими. Перелік таких комплексів можна знайти у J Pharm Sci, 64 (8), 1269-1288 by Haleblian (August 1975). Сполуки винаходу включають усі сполуки винаходу, їх поліморфи та ізомери, зокрема оптичні, геометричні та таутомерні ізомери, як визначено далі, та ізотопні індикатори. Сполуки винаходу, які містять один або кілька асиметричних атомів вуглецю, можуть бути представлені двома або кількома стереоізомерами. Коли сполука містить алкенільну або алкеніленову групу, то вона може бути представлена геометричними цис/транс (або Z/E) ізомерами. Коли сполука містить, наприклад, кето- або оксим-групу або ароматичний залишок, вона може бути представлена таутомерними ізомерами (таутомеризм). Виходячи з цього одна сполука може бути представлена кількома видами ізомерів. Усі стереоізомери, геометричні ізомери та таутомерні форми сполук винаходу не виходять за рамки винаходу, включаючи сполуки, представлені декількома видами ізомерів, та їх суміші. У рамки винаходу входять також кислотно-адитивні та основні солі, де протиіон є оптично активним, наприклад, D-лактат або L-лізин, або рацемати, наприклад, DL-тартрат або DL-аргинін. Цис/транс ізомери можна відокремити загально відомими способами, добре відомими фахівцю, 23 наприклад, хроматографією та фракційною кристалізацією. Загальноприйняті техніки виготовлення/виділення індивідуальних енантіомерів включають хіральний синтез з придатного оптично чистого попередника або розчинення рацемату (або рацемату солі, або похідної), використовуючи, наприклад, хіральну хроматографію високого тиску (HPLC). Окрім цього рацемат (або рацемічний попередник) може взаємодіяти з придатною оптично активною сполукою, наприклад, спиртом, або у випадку, коли сполука винаходу містить кислотний або основний залишок, з кислотою або основою, такою як винна кислота або 1-фенілетиламін. Отриману діастереометричну суміш розділяють шляхом хроматографії та/або фракційної кристалізації, та один або обидва діастереоізомери перетворюють у відповідні енантіомери добре відомим фахівцю шляхом. Хіральні сполуки винаходу (та їх хіральні попередники) отримують у енантіомерно-збагаченій формі, використовуючи хроматографію, зазвичай HPLC, на асиметричній смолі з рухомою фазою, яка складається з вуглеводню, зазвичай гептану або гексану, яка містить від 0 до 50% ізопропанолу, зазвичай від 2 до 20% та від 0 до 5% алкіламіну, зазвичай 0,1% диетиламіну. Концентрування елюату забезпечує одержання збагаченої суміші. Суміші стереоізомерів розділяють традиційними технологіями відомими фахівцям [дивитись, наприклад, "Stereochemistry of Organic Compounds" by E.L. Eliel (Wiley, New York, 1994)]. Винахід включає всі фармацевтично прийнятні ізотопно-мічені сполуки винаходу, де один або кілька атомів заміщені атомами з таким самим атомним числом, проте атомною масою або масовим числом, яке відрізняється від звичайної атомної маси або масового числа. Приклади ізотопів, придатних для включення у сполуки винаходу, включають ізотопи водню, такі 2 3 11 13 14 як Н та Н, вуглецю, такі як С, С та С, хлору, 36 18 123 такі як СІ, фтору, такі як F, йоду, такі як І та 125 13 15 15 17 І, азоту, такі як N та N, кисню, такі як О, О 18 32 35 та О, фосфору, такі як Р та сірки, такі як S. Певні ізотопно-мічені сполуки винаходу, наприклад, такі, що містять радіоактивний ізотоп, є придатними для використання у дослідженнях розподілу ліків та/або субстрату у тканинах. Радіо3 активні ізотопи тритію, наприклад, Н та вуглецю14 14, наприклад, С, також є частково придатними для цих цілей, з огляду на легкість їх включення та наявність способів виявлення. Заміщення більш тяжкими ізотопами, такими 2 як дейтерій, наприклад, Н, може привнести певні терапевтичні переваги, які проявляються у більш високій метаболічній стабільності, наприклад, збільшенні періоду напів-виведення in vivo або зниженні дози, та тому є бажаним при певних обставинах. Заміщення позитронно-активними ізотопами, 11 18 15 13 такими як С, F, O та N, є бажаним для використання у Позитрон-Емісійній Томографії (ПЕТ) для вивчення зв'язування рецептору з субстратом. 94953 24 Ізотопно-мічені сполуки винаходу виготовляють загально прийнятими технологіями, відомими фахівцям, або способами аналогічними тим, які описані у супровідних Прикладах та Приготуваннях, шляхом використання відповідних ізотопномічених реагентів замість попередньо введених немічених реагентів. Використані у даному документі вирази «реакційно-інертний розчинник» та «інертний розчинник» відносяться до розчинника, який не взаємодіє з вихідною сировиною, реагентами, проміжними продуктами та кінцевими продуктами, у такий спосіб, що неприйнятно впливає на вихід бажаного продукту. Розташовані з боку негативні або позитивні позначення (+/-) використовують у даному документі у номенклатурних значеннях, що означає повертання площини поляризованого світла певного стереоізомеру. Певні сполуки можуть включати один або декілька атомів певної стереохімічної або геометричної конфігурації, що дає можливість утворювати стереоізомери та геометричні ізомери. Всі такі ізомери та їх суміші включені у даному винаході. Також у винахід включені сольвати (гідрати) сполук винаходу. Інші властивості та переваги будуть відображені у детальному описі винаходу та формулі. Фіг. 1 представлена порошковою рентгенограмою сполук Прикладу 1, ізопропіл[3-({[4-(1Нпіразол-1-іл)бензил](піридин-3-іл сульфоніл)аміно}метил)фенокси]ацетату та порівнювальної сполуки 12 (С12), t-бутил [3-({[4-(1Н-піразол-1іл)бензил](піридин-3-ілсульфоніл)аміно}метил)фенокси]ацетату. Сполуки винаходу можна отримати відомими у хімії способами, зокрема такими, що наведені у даному описі. Певні способи отримання сполук винаходу представлені як властивості винаходу та ілюстровані на наступних схемах реакцій та прикладах. Сполуки винаходу можна отримати будь-яким з наступних шляхів: а) послідовним алкілуванням сульфонаміду двома відповідними алкілувальними агентами, зазвичай галоїдними алкілами або алкілсульфонатами; b) алкілуванням сульфонаміду галоїдними алкілами або алкілсульфонатами; або с) відновлювальним амінуванням альдегіду, після взаємодії з ацилювальним агентом, таким як ацилхлорид, хлор формат, ізоціанат або хлоркарбоніламід, або з алкілувальним агентом, який містить відповідним чином захищену частину карбонової кислоти. Модифікація частини карбонової кислоти до відповідного естеру забезпечує отримання бажаної сполуки винаходу. Наприклад, за допомогою відновлювального амінування 3амінометилфеноксиоцтової кислоти з 4-піразол-1іл-бензальдегідом отримують проміжний вторинний амін, ізопропіловий естер 3-[4-піразол-1-ілбензиламіно)метил]феноксиоцтової кислоти, який перетворюють у амід піридин-3сульфонілхлоридом для отримання бажаної сполуки, ізопропілового естеру 3-{[(4-піразол-1-ілбензил)-(піридин-3-сульфоніл)аміно]метил}фенокси)-оцтової кислоти. 25 94953 26 Окрім цього сполуки винаходу можна отримати через їх відповідні карбонові кислоти шляхом етерифікації. По суті карбонову кислоту спочатку дегідрогенізують основою та потім піддають взаємодії з електрофілом для отримання відповідного естеру. Наприклад, дегідрогенізація 3-{[(4-піразол1-іл-бензил)-(піридин-3-сульфоніл)аміно]метил} фенокси)оцтової кислоти карбонатом калію в присутності придатного розчиннику, такого як DMF, після якої здійснюють обробку ізопропілйодідом для утворення потрібної сполуки ізопропілового естеру 3-{[(4-піразол-1-іл-бензил)-(піридин-3сульфоніл)-аміно]метил}фенокси)оцтової кислоти. Існують також інші способи, які включають: а) О-алкілування 3-гідроксибензальдегіду естером αбромоцтової кислоти (R = Me, Et, i-Pr, t-Bu, тощо) використовуючи основу, таку як терт-бутоксид калію та розчинник, такий як Ν,Ν-диметилформамід, для отримання О-алкілованого продукту, 1; b) утворення оксиму продукту 1 при взаємодії з гідроксиламін гідрохлоридом у спиртовому розчиннику, такому як метанол, та основі, такій як піридин, для отримання продукту 2; с) каталітична гідрогенізація продукту 2 металевим каталізатором, таким як 10% паладій/вуглець в присутності Н2 та спиртового розчинника, такого як етанол, для отримання аміну 3; d) відновлювальне амінування продукту 3 відповідним альдегідом (R'CHO) та зменшення кількості агенту, такого як борогідрид натрію або натрій, для отримання аміну 4; та e) N-алкілування сполуки 4 відповідним сульфонілхлоридом (R"SO2CI) в присутності основи, такої як триетиламін, та розчинника, такого як дихлорметан, для отримання потрібного продукту 5. Інші придатні умови взаємодії відомі фахівцям у галузі та наведені у Protective Groups In Organic Synthesis, Second Edition, TW Greene and PGM Wuts, John Wiley and Sons, Inc 1991, pages 227229, які включені як посилання у всій своїй повноті для всіх цілей. 27 Можливість використання сполук винаходу як медикаментів для зниження внутрішньоочного тиску при лікуванні глаукоми продемонстровано активністю сполук в звичайних аналізах, зокрема аналізах in vivo та рецептор-зв'язуючих аналізах. Такі тести також забезпечують засобами, за допомогою яких можна порівнювати активності сполук між собою та з активністю інших відомих сполук. Результати таких порівнянь є корисними для визначення доз потрібних для лікування таких хвороб для ссавців, включаючи людину. Сполуки винаходу спрямовані на фармацевтичне використання можна вводити в кристалічній або аморфній формах їх отримують, наприклад, як тверді частинки, порошки або плівки такими способами як осадження, кристалізація, лioфілізація, сушка розпилюванням або сушка випаровуванням. Також з цією метою використовують мікрохвильову або радіочастотну сушку. Сполуки винаходу можна вводити безпосередньо у око або вухо, зазвичай у виді крапель тонко дисперсної суспензії або розчину ізотонічної рНрегулюємої стерильної солі. Інші форми ліків, придатні для введення в око та вухо, включають мазі, імплантати, що розкладаються мікроорганізмами (наприклад, абсорбуючі гелеві пов'язки, колагенові) та що не розкладаються мікроорганізмами (наприклад, силікон), облатки, лінзи та корпускулярні або пузирчасті системи, такі як нюсоми або ліпосоми. Полімери, такі як поперечно-зшита поліакрилова кислота, полівініловий спирт, палуронова кислота, целюлозний полімер, наприклад, пдроксипропілметилцелюлоза, пдроксиетилцелюлоза або метилцелюлоза, або полімер гетерополісахариду, наприклад, гелева смола, можна вводити разом з антисептиком, таким як бензалконіум хлорид. Такі ліки можна вводити за допомогою іонтофорезу Сполуки винаходу також можна вводити на передню поверхню, збоку або на задню поверхню ока. Сполуки винаходу спрямовані на фармацевтичне використання можна вводити самостійно або у комбінації з однією або кількома сполуками винаходу, або у комбінації з однією або кількома іншими лікарськими речовинами (або як будь-які їх комбінації). Існує декілька різних класів медикаментів для лікування глаукоми з декількома різними медикаментами у кожному класі. Антагоністи поверхневих бета-адренергічних рецепторів, такі як тимолол, левобунолол (Betagan) та бетаксолол, зменшують утворення соматичної рідини війковим тілом. Альфа2-адренергічні агоністи, такі як бримонидин (Alphagan) мають подвійну дію: зменшують утворення води та збільшують увеосклеральний відтік. Менш-селективні симпатоміметики, такі як епінефрин та дипивефин (Рrоріnе) збільшують відтік соматичної рідини крізь тарбекулярну сітку та можливо відтік за увео-склеральним шляхом, імовірно завдяки дії бета2-агоністу. Міотичні засоби (парасимпатоміметики) як пілокарпін, взаємодіють з війковим м'язом, стискають трабекулярну сітку, що дає можливість збільшити відтік соматичної рідини звичайним шляхом. Інгібітори карбоангідрази, такі як дорзоламід (Trusopt), бринзоламід (Azopt), ацетозоламід (Diamox) зменшу 94953 28 ють виділення соматичної рідини шляхом інгібування карбоангідрази у війковому тілі. Аналоги простагландину, такі як латанопрост (Xalatan), біматопрост (Lumigan) та травопрост (Travatan) збільшують відтік рідини увео-склеральним шляхом. Зазвичай такі ліки та/або їх комбінації вводять як лікарську форму у комбінації з одним або кількома фармацевтично придатними наповнювачами. Термін «наповнювач» використовують у даному документі для описання будь-якого інгредієнту, який не є сполукою винаходу. Вибір наповнювача в значній мірі залежить від таких факторів, як спосіб введення, вплив наповнювача на розчинність та стабільність та клас лікарської форми. Фармацевтичні композиції, придатні для введення сполук даного винаходу, та способи їх виготовлення є очевидними для фахівців у галузі. Такі композиції та способи їх виготовлення можна знайти, наприклад, у 'Remington's Pharmaceutical Sciences', 19th Edition (Mack Publishing Company, 1995).] Сполуки винаходу можна вводити орально. Оральне введення викликає ковтання та сполука потрапляє у шлунково-кишковий тракт, окрім цього використовують букальне або сублінгвальне введення, при яких сполука потрапляє у кров'яне русло безпосередньо з роту. Лікарські форми, придатні для орального введення, включають тверді лікарські форми, такі як таблетки, капсули, які містять суспензії; рідини або порошки; жувальні таблетки (зокрема з рідким наповнювачем); мульті- та нано-частинки; гелі, тверді розчини, ліпосоми, плівки (зокрема мукоадгезивні), супозиторії, спреї та рідкі лікарські форми. Рідкі лікарські форми включають суспензії, сиропи та еліксири. Такі лікарські форми використовують як наповнювачі у м'яких або твердих капсулах та зазвичай містять носій, наприклад, воду, етанол, поліетиленгліколь або придатну олію, та один або кілька емульгаторів та суспендуючих речовин. Рідкі лікарські форми також можна виготовити шляхом відновлення твердої речовини, наприклад, з саше. Сполуки винаходу також використовують у лікарських формах, що швидко розчиняються, та що швидко дезінтегрують, таких як ті, що описані у Expert Opinion in Therapeutic Patents, 11 (6), 981986 by Liang and Chen (2001). При використанні таблеток, в залежності від дози, ліки можуть займати від 1 ваг.% до 80 ваг.% лікарської форми, більш зазвичай від 5 ваг.% до 60 ваг.% лікарської форми. Окрім лікарської речовини таблетки також містять агенти, що викликають дезінтеграцію. Приклади агентів, що викликають дезінтеграцію, включають натрію крохмалю гліколат, натрій-карбоксиметилцелюлозу, кальційкарбоксиметилцелюлозу, кроскармелозу натрію, кроспровідон, полівінілпіролідон, метилцелюлозу, мікрокристалічну целюлозу, заміщену нижчим алкілом гідроксипропілцелюлозу, крохмаль, попередньо клейстеризований крохмаль та альгінат натрію. Зазвичай агент, що викликають дезінтеграцію, займає від 1 до 25 ваг.%, бажано від 5 до 20 ваг.% лікарської форми. 29 Зв'язувальні речовини зазвичай використовують для надання когезивних властивостей таблетці. Придатні зв'язувальні речовини включають мікрокристалічну целюлозу, желатин, цукри, поліетиленгліколь, природні та синтетичні смоли, полівінілпіролідон, попередньо клейстеризований крохмаль, гідроксипропілцелюлозу та гідроксипропілметилцелюлозу. Таблетки також можуть включати розріджувачі, такі як лактоза (моногідрат, висушений розпиленням моногідрат, безводний тощо), манітол, ксилітол, декстроза, цукроза, сорбітол, мікрокристалічна целюлоза, крохмаль та двоосновний дигідрат фосфату кальцію. Таблетки також можуть додатково містити поверхнево-активні речовини, такі як натрію лаурилсульфат та полісорбат 80, та речовини, що покращують ковзання, такі як діоксид силікону та тальк. Поверхнево-активні речовини можуть складати від 0,2 ваг.% до 5 ваг.% таблетки та речовини, що покращують ковзання, складають від 0,2 ваг.% до 1 ваг.% таблетки. Таблетки зазвичай містять лубриканти, такі як стеарат магнію, стеарат кальцію, стеарат цинку, стеарилфумарат натрію та суміші стеарату магнію з лаурилсульфатом натрію. Лубриканти зазвичай складають від 0,25 ваг.% до 10 ваг.%, бажано від 0,5 ваг.% до 3 ваг.% таблетки. Інші інгредієнти, які також може містити таблетка, включають антиоксиданти, барвники, ароматизатори, консерванти та агенти, що корегують смак лікарського засобу. Звичайні таблетки містять до приблизно 80% лікарської речовини, від приблизно 10 ваг.% до приблизно 90 ваг.% зв'язувальної речовини, від приблизно 0 ваг.% до приблизно 85 ваг.% розріджувача, від приблизно 2 ваг.% до приблизно 10 ваг.% агента, що викликає дезінтеграцію, та від приблизно 0,25 ваг.% до приблизно 10 ваг.% лубриканту. Суміші для таблеток спресовують напряму або за допомогою валика з метою отримання таблетки. Окрім цього суміші для таблеток або порції сумішей можуть бути одержані шляхом вологого-, сухого гранулювання або гранулювання розплаву, заморожування розплаву, або пресування перед виробленням таблетки. Завершальна лікарська форма може містити один або кілька шарів та може бути вкрита оболонкою або ні, вона може бути навіть інкапсульована. Склад таблеток описано у "Pharmaceutical Dosage Forms: Tablets, Vol. 1", by H. Lieberman and L. Lachman, Marcel Dekker, N.Y., N.Y., 1980 (ISBN 0-8247-6918-Х). Вищезгадані лікарські форми для різних видів введення може бути з негайним або модифікованим вивільненням. Лікарські форми з модифікованим вивільненням включають форми з уповільненим-, безперервним-, імпульсним-, контрольованим-, спрямованим та запрограмованим вивільненням. Придатні лікарські форми з модифікованим вивільненням для цілей винаходу описані у US Patent No. 6,106,864. Деталі інших придатних технологій вивільнення, таких як високоергічні дисперсії та осмотичні частинки та частинки з покриттям описані у Verma et al, Pharmaceutical Technology On-line, 25(2), 1-14 (2001). Застосування жувальної 94953 30 гумки для цілей контрольованого вивільнення описано у міжнародній публікації WO 00/35298. Сполуки винаходу можна вводити безпосередньо у кров'яне русло, м'язи або внутрішній орган. Придатні засоби парентерального введення включають наступні: внутрішньовенне, внутрішьоартеріальне, внутрішньочеревне, інтратекальне, внутрішьошлункове, внутрішьоуретральне, внутрішьогрудинне, внутрішньочерепне, внутрішьом'язове та підшкірне. Придатні прилади для парентерального введення включають інжектори з голками (включаючи мікроголки), інжектори без голок та пристрій для вливання. Парентеральні лікарські форми зазвичай є водними розчинами, які можуть містити наповнювачі, такі як солі, карбогідрати та буфери (бажано зі значення рН від 3 до 9), проте деякі лікарські форми можуть бути стерильними безводними розчинами або у виді сухої форми разом з придатним переносником, таким як стерильна вода, очищена від пирогену. Виготовлення парентеральних лікарських форм в стерильних умовах, наприклад, шляхом ліофілізації, можна швидко здійснити, використовуючи звичайні фармацевтичні технології, які є добре відомими для фахівців. Розчинність сполук винаходу, які використовують для виготовлення парентеральних лікарських форм, можна збільшити шляхом використання відповідних технологій виготовлення лікарських форм, таких як введення агентів, що покращують розчинність. Лікарські форми для парентерального введення можуть бути з негайним та/або модифікованим вивільненням. Таким чином сполуки винаходу використовують як тверду, напів-тверду або тиксотропну рідину для введення як імплантаційний пул, який забезпечує модифіковане вивільнення активної сполуки. Приклади таких лікарських форм включають стенти, покриті лікарським засобом, та мікросфери ПГМК. Сполуки винаходу також можна вводити місцево у шкіру або слизову оболонку, що називається шкірно або трансдермально. Звичайними лікарськими формами для цих цілей є гелі, гідрогелі, лосьйони, розчини, креми, мазі, пилові порошки, пов'язки, піни, плівки, трансдермальні пластирі, капсули, імплантати, губки, волокна, перев'язочний матеріал та мікроемульсії. Також використовують ліпосоми. Звичайні основи включають спирт, воду, мінеральні олії, вазелінове масло, медичний вазелін, гліцерин, поліетиленгліколь та пропіленгліколь. Також можлива комбінація з агентом, що посилює проникання [дивитись, наприклад, J Pharm Sci, 88 (10), 955-958 by Finnin and Morgan (October 1999).]. Інші засоби місцевого введення включають введення шляхом електропорації, іонтофорезу, ультрафонофорезу, іонофорезу та ін'єкцій мікроголками або безколговими ін'єкціями (наприклад, Powderject™, Bioject™, тощо). Сполуки винаходу також вводять інтраназально або інгаляцією, зазвичай як сухий порошок (або окрему сполуку, як суміш, наприклад, в сухій суміші з лактозою або як частинку зі змішаними компо 31 нентами, наприклад, у суміші з фосфоліпідами, як фосфатиділхолін) з інгалятору для сухого порошку або як аерозоль за допомогою резервуару під тиском, насосу, спрею, пульверизатору (бажано пульверизатор застосовує електрогідродинаміку для отримання дрібних крапель) або розпилювачу, без або з використанням пропеленту, такого як 1,1,1,2тетрафторетан або 1,1,1,2,3,3,3-гептафторпропан. Для інтраназального застосування порошок може містити біоадгезивний агент, наприклад, цитозин або циклодекстрин. Контейнер під тиском, насос, спрей, пульверизатор або розпилювач містять розчин або суспензію сполук(и) винаходу, які містять, наприклад, етанол, водний етанол або придатний агент для диспергування, покращення розчинення або збільшення вивільнення активної сполуки, пропелент(и) як розчинник, та необов'язково поверхнево-активну речовину, таку як сорбітолу тріолеат, олеїнова кислота або оліголактонова кислота. Перед використанням у сухому порошку або суспензії, лікарську речовину подрібнюють до розміру часток, придатного для введення шляхом інгаляції (зазвичай менш ніж 5 мікрон). Цього досягають будь-яким придатним способом подрібнення, таким як спіральним струменевим подрібнювачем, подрібнювачем з псевдорозрідженим шаром, обробкою надкритичною рідиною для утворення наночасток, гомогенізацією під високим тиском або сушкою розпилюванням. Капсули (виготовлені, наприклад, з желатину або НРМС), блістери та картриджі для інгалятору або вдувачу можуть містити суміш порошку сполук винаходу, придатну основу для порошку, таку як лактоза або крохмаль, та модифікатор властивостей, такий як ізолейцин, манітол або магнію стеарат. Лактозу застосовують у безводній формі або у формі моногідрату, останнє є більш бажаним. Інші придатні наповнювачі включають декстрин, глюкозу, мальтозу, сорбітом, ксилітом, фруктозу, цукрозу та трегалозу. Придатні розчини для пульверизатору, які розпилюють за допомогою гідродинаміки, можуть містити від 1 мкг до 20 мг сполуки винаходу за одне використання, та об'єм використаного розчину становить від 1 мкл до 100 мл. Звичайна лікарська форма може містити сполуку винаходу, пропіленгліколь, стерильну воду, етанол та хлорид натрію. Іншими розчинниками, які використовують замість пропіленгліколю, є гліцерин та поліетиленгліколь. Придатні речовини, які покращують присмак лікарського засобу, такі як ментол та левоментол, або підсолоджувачі, такі як сахарин або сахарин натрію, додають до вказаних лікарських форм винаходу з метою дихального/внутрішньоназального введення. Лікарські форми для дихального/внутрішньоназального введення можуть бути з миттєвим та/або модифікованим вивільненням, наприклад, полі(DL-молочна-когліколева кислота) (ПМГК). Лікарські форми з модифікованим вивільненням включають форми уповільненого-, безперервного-, імпульсного-, контрольованого-, спрямованого та запрограмованого вивільнення. 94953 32 У випадку інгаляторів сухого порошку та аерозолей дозу встановлюють за допомогою клапану, який подає виміряну кількість. Одиниці згідно з винаходом є типовими для введення виміряної дози або «пшику». Загальну денну дозу можна вводити одноразово або зазвичай її поділяють на декілька доз протягом дня. Сполуки винаходу можна вводити ректально або вагінально, наприклад, у формі свічі, вагінального супозиторію або клізми. Масло какао є звичайною основою для свічок, проте також використовують багато інших речовин. Сполуки винаходу можна змішувати з розчинними макромолекулярними сполуками, такими як циклодекстрин та його придатні похідні або полімери, які містять поліетиленгліколь, з метою покращення розчинності, дисоціації, корегування смаку, біодоступності та/або стабільності для використання у будь-яких з вищевказаних способів введення. Медикамент-циклодекстрин комплекси, наприклад, є придатними для використання у більшості лікарських форм та шляхів введення. Можна використовувати як комплекси з включеннями, так і без них. Окрім безпосереднього об'єднання з медикаментом, циклодекстрин застосовують як допоміжну добавку, наприклад як носій, розчинник або розріджувач. Зазвичай в таких цілях використовують альфа-, бета- та гамма-циклодекстрини, приклади яких можна знайти у міжнародних публікаціях WO 91/11172, WO 94/02518 та WO 98/55148. Загальну денну дозу сполук винаходу можна вводити людині одноразово або за декілька прийомів. Термін «лікування», який використано в даному документі, може включати лікарське, симптоматичне або профілактичне лікування. Здатність сполук винаходу знижувати внутрішньоочний тиск вимірюють за допомогою аналізу, описаного вище. ПРИКЛАДИ Наступні необмежувальні приготування та приклади ілюструють одержання сполук винаходу. 1 Спектри Н Ядерний магнітний резонанс (ЯМР) в усіх випадках співвідносяться з запропонованими структурами. Характерні хімічні зсуви (δ) наведені у мільйонних частках відносно тетраметилсилану, використовують стандартні скорочення для позначення головних піків: наприклад, с, синглет; д, дуплет; т, триплет; к, квартет; м, мультиплет; ш, широкий. Мас-спектри (m/z) записували або за допомогою іонізації в електроспреї (ESI) або хімічної іонізації при атмосферному тиску (АРСІ). Наступні скорочення використані для стандартних розчинників: CDCI3, дейтерохлороформ; D6-DMSO, дейтеродиметилсульфоксид; CD3OD, дейтерометанол; THF, тетрагідрофуран. Термін 'Аміак' відноситься до концентрованого розчину аміаку у воді, який має густину 0,88. Тонкошарова хроматографія (TLC) у даному документі відноситься до тонкошарової хроматографії на силікагелі, використовують пластини силікагель 60 F254, Rf це відстань, яку пройшла сполука, розділена на відстань, яку пройшов розчинник, крізь пластину тонкошарової хроматографії. 33 94953 Приклад 1: Одержання ізопропіл[3-({[4-(1Нпіразол-1-іл)бензил](піридин-3-ілсульфоніл)аміно}метил)фенокси]ацетату. A. Одержання ізопропілового формілфенокси)оцтової кислоти. естеру (3 Розчин 3-гідроксибензальдегіду (6,75 г, 55,2 ммол) у ДМФ (55 мл) струшували при кімнатній температурі в атмосфері азоту та частинами додавали терт-бутоксид калію (6,2 г, 55,3 ммол). Отриману суспензію струшували протягом ще 15 хвилин при кімнатній температурі, перед тим, як додати ізопропілбромацетат (7,10 мл, 55,2 ммол). Реакційну суміш струшували протягом 15 годин при кімнатній температурі та потім погасили додаванням води (250 мл). Отриманий водний розчин екстрагували етилацетатом та комбіновані органічні шари промивали декілька раз водою, сушили над MgSO4, фільтрували та концентрували у вакуумі. В результаті очистки за допомогою рідинної хроматографії при середньому тиску (0-10% гексан/етилацетат) вказану в заголовку сполуку (5,2 г, 1 65%) отримують як прозору олію. Н ЯМР(400 МГц, ХЛОРОФОРМ-d) δ м.ч. 1,30 (д, 6 Н) 5,04 5,32 (м, 1 Н) 7,21 - 7,28 (м, 1 Н) 7,38 (с, 1 Н) 7,44 7,60 (м, 2 Н) 9,98 (с, 1 Н). B. Одержання ізопропілового естеру [(3гідроксиімінометилфенокси)]оцтової кислоти. Розчин ізопропілового естеру (3формілфенокси)оцтової кислоти (3,7 г, 17 ммол) у метанолі (55 мл) струшували в атмосфері азоту та частинами додавали гідроксиламінгідрохлорид (1,2 г, 17 ммол) та піридин (6 мл, 74 ммол). Реакційну суміш струшували протягом 15 годин при кімнатній температурі. Леткі речовини видалили під вакуумом та залишок розвели етилацетатом. Отриманий розчин промили 1N НСІ, та отриманий водний розчин промили етилацетатом. Комбіновані органічні шари висушили над MgSO4, профільтрували та концетрували під вакуумом, в результаті отримали сполуку (4,13 г, 100%) як світло-жовту 1 рідину. Н ЯМР (400 МГц, CHLOROFORM-d) δ м.ч. 1,36 (д, 6 Η) 4,67 - 4,72 (м, 2 Η) 5,15 - 5,34 (м, 1 Η) 34 7,01 - 7,07 (м, 1 Η) 7,33 - 7,36 (м, 1 Η) 7,36 - 7,43 (м, 2 Η) 8,17 (с, 1 Η). НРМС m/z розрахована для + C12H15NO4([M+H] ): 237,1. Виміряна: 238,1. C. Одержання ізопропілового естеру [(3амінометилфенокси)]оцтової кислоти. Суспензію ізопропілового естеру [(3гідроксиімінометилфенокси)]оцтової кислоти (2,5 г, 11 ммол), 10% Pd/C (500 мг, 20 ваг.%) та конц. НСІ (1 мл) у етанолі (150 мл) гідрогенизували протягом 7 годин при атмосферному тиску та при кімнатній температурі. Суспензію профільтрували крізь скляний фільтр, та отриманий жовтий фільтрат концентрували під вакуумом для отримання НСІ солі ізопропілового естеру [(3амінометилфенокси)]оцтової кислоти (1,55 г, 60%) 1 як жовтої твердої речовини. Н ЯМР (400 МГц, МеOD) δ м.ч. 1,31 (д, 6 Н) 4,11 (с, 2 Н) 4,65 - 4,82 (м, 2 Н) 5,04 - 5,22 (м, 1 Н) 6,95 - 7,05 (м, 1 Н) 7,05 7,17 (м, 2 Н) 7,39 (т, J=7,96 Hz, 1 Η). НРМС m/z + розрахована для C12H17NO3([M+H] ): 223,1. Виміряна: 224,2. D. Одержання ізопропіл[3-({[4-(1Н-піразол-1іл)бензил]аміно}метил)-фенокси]ацетату. Розчин ізопропілового естеру [(3амінометилфенокси)]оцтової кислоти (0,40 г, 1,69 ммол), оцтової кислоти (0,6 мл) та 4піразоїлбензальдегіду (0,29 г, 1,69 ммол) у метанолі (6 мл) струшували при кімнатній температурі протягом 4 годин. Після підігрівання до 50 °С протягом 1 години суміш охолоджували до 0 °С та додавали NaCNBH3 (0,21 г, 3,31 ммол). Суміш підігрівали до кімнатної температури та струшували протягом 1 години, після чого гасили насиченим водним Na2CO3. Водну суміш екстрагували етилацетатом (3 × 75 мл), органічні сполуки об'єднали та висушили над MgSO4, фільрували та концентрували у вакуумі. Неочищений продукт очищали використовуючи рідинну хроматографію середнього тиску (гексан 90% етилацетат/гексан) для отримання чистого продукту (0,43 г, 65 %) як безбарв1 ної олії. Н ЯМР (400 МГц, CHLOROFORM-d) δ м.ч. 1,27 (d, J=6,32 Hz, 6 Η) 3,79 (с, 2 Η) 3,82 (с, 2 Η) 4,59 (с, 2 Η) 5,03 - 5,26 (м, 1 Η) 6,39 - 6,54 (м, 1 Η) 6,80 (дд, J=8,08, 2,53 Hz, 1 Η) 6,90 - 7,03 (м, 2 Η) 7,19 - 7,31 (м, 1 Η) 7,42 (д, J=8,34 Hz, 2 Η) 7,55 7,76 (м, 3 Η) 7,92 (д, J=2,27 Hz, 1 Η). HPMC m/z + розрахована для C22H25N3O3 ([M+H] ): 379,2. Обчислена: 380,2. 35 Е. Одержання ізопропіл[3-({[4-(1Н-піразол-1іл)бензил](піридин-3-ілсульфоніл)аміно}метил)фенокси]ацетату. Розчин ізопропіл[3-({[4-(1Н-піразол-1іл)бензил](піридин-3-ілсульфоніл)аміно}метил)фенокси]ацетату (0,28 г, 0,75 ммол), триетиламіну (0,53 мл, 0,37 ммол) та піридин-3сульфонілхлориду (268 мг, 1,50 ммол) в дихлорметані (7 мл) струшували при кімнатній температурі протягом 15 годин. Суміш розвели дихлорме 94953 36 таном та об'єднані органічні шари промивали водою, розчином солі та висушували над MgSO4, фільтували та концетрували у вакуумі. Очистку здійснювали хроматографічною колонкою (0-5% метанол у дихлорметані) для отримання потрібного продукту (180 мг, 69% від амін відновленого 1 початкового матеріалу) як світло-жовтої олії. Н ЯМР (400 МГц, CHLOROFORM-d) δ м.ч. 1,29 (д, J=5,56 Hz, 6 Η) 4,37 (с, 2 Η) 4,42 (с, 2 Η) 4,50 (с, 2 Η) 5,06 - 5,25 (м, 1 Η) 6,49 (с, 1 Η) 6,65 - 6,75 (м, 2 Η) 6,77 - 6,84 (м, 1 Η) 7,17 - 7,23 (м, J=8,59 Hz, 3 Η) 7,46 (дд, J=7,83, 4,80 Hz, 1 Η) 7,60 (д, J=8,34 Hz, 2 Η) 7,74 (с, 1 Η) 7,92 (с, 1 Η) 8,08 (д, J=7,83 Hz, 1 Η) 8,83 (д, J=4,29 Hz, 1 Η) 9,09 (с, 1 Η). HPMC m/z + розрахована для C27H28N4O5S([M+H] ): 520,2. Облікована: 521,2. Сполуки перелічені у Таблиці 1 синтезували використовуючи відповідні модифікації вищевказаних реагентів та схем: 37 94953 38 39 94953 40 41 94953 42 43 94953 44 45 Приклад 2: Внутрішньоочний тиск, виміряний за допомогою пневмотонометрії У звичайних мавп внутрішьоочний тиск вимірюють пневматонометрією. Випробування здійснюють на тваринах, підготовлених до впневмотометрії. Тестовану сполуку вводять локально у одне око у кількості 25 мкл, у протилежне око вводять наповнювач як контроль. Статистичні аналізи підраховують за допомогою двостороннього критерію Стьюдента. Дослідження на зв'язування простагландину Е2 рецепторами Отримання мембранного матеріалу Усі операції проводили при температурі 4 °С. Трансфіковані клітини, які експресують простагландин Е2 рецептори 1-го типу (ЕР1), 2-го типу (ЕР2), 3-го типу (ЕР3) або 4-го типу (ЕР4) збирають та суспендують до 2 мільйонів клітин на мл у Буфері А [50 мМ Tris-HCI (pH 7,4), 10 мМ МgСІ2, 1 мМ EDTA, 1 мМ пефаблок пептид, (Sigma, St Louis, Mo), 10 мМ фоспорамідон пептид, (Sigma, St Louis, Mo), 1 мМ Пепстатін А пептид, (Sigma, St Louis, Mo), 10 мМ Еластатінал пептид, (Sigma, St Louis, Mo), 100 мМ протибольовий пептид, (Sigma, St Louis, Mo)] Ці клітини лізують при обробці ультразвуком ультразвуковим дезінтегратором Branson (Model #250, Branson Ultrasonics 94953 46 Corporation, Danbury, Conn) два рази по 15 секунд Нелізовані клітини та шматки видаляють центрифугуванням при 100 об/хв протягом 10 хв. Потім збирають мембрани при 45,000 об/хв протягом 30 хвилин. Гранульовані мембрани ресуспендують до 3-10 мг білку на мл, концентраціяю білку розраховували за способом Бредфорда [Bradford, Μ , Anal Biochem , 72, 248 (1976)]. Ресупендовані мембрани зберігають замороженими при температурі -80 °С до використання. Аналіз зв'язування Розморожують заморожені мембрани та розводять до 1 мг/мл у буфері А. Один об'єм мембранного зразку змішують з 0,05 об'ємом тест сполуки або буфером та одним об'ємом 3 нМ 3Нпростагландин Е2 (#TRK 431, Amersham, Arlington Heights, III) у Буфері А. Суміш (205 мкл загальний об'єм) інкубують протягом години при 25 °С Мембрани потім відділяють шляхом фільтрування крізь скляний фільтр типу GF/C (#1 205401, Wallac, Gaithersburg, Md.), використовуючи колектор Tomtec (Model Mach II/96, Tomtec, Orange, Conn.). Мембрани з приєднаним 3Н-простагландин Е2 зупиняються фільтром, буфер та неприєднані 3Нпростагландин Е2 проходять крізь фільтр. Кожен зразок потім промивають 3 рази 3 мл [50 мМ TrisHCI (рН 7,4), 10 мМ МgСІ2, 1 мМ EDTA] Фільтри 47 висушують підігріванням у мікроволновці. Для визначення кількості 3Н-простагландину приєднаного до мембран, висушені фільтри поміщають до пластикових пакетів з цинтілюючою рідиною та підраховують на пристрої LKB 1205 Betaplate reader (Wallac, Gaithersburg, Md.) Величина ІС50 розрахована від концентрації тестової сполуки, потрібної для преміщення 50% специфічнозв'язаного 3Н-простагландин Е2. Приклад 3: (+/-)-15-деокси-16S-гідрокси-17циклобутил PGE1; (+/-)-15-деокси 16S-гідрокси-17циклобутил простагландин Е1 (Бутапрост) Бутапрост, структурний аналог PGE2, є селективним агонютом для рецептору типу ЕР2 Рецептори ЕР2 експресують на людських нейтрофілах та на дихальній, судинній та гладкій мускулатурі. Бутапрост приєднується з 1/10 спорідненості PGE2 до рекомбінантного мишиного рецептору ЕР2 та переважно не приєднується до будь-яких інших мишиних ЕР рецепторів або DP, ТР, FP або IP рецепторів. ЕС50 для стимулювання цАМФ бутапростом у ГОС клітинах трансфікованих рецептором ЕР2 людини, становить приблизно 5 мкМ, у той час як ЕС50 для PGE2 у цьому аналізі становить приблизно 43 нМ. Бутапрост часто використовують для фармакологічного визначення екс 94953 48 пресії рецептору ЕР2 різними тканинами та клітинами людини та тварин. Таблиці 2 та 3 описують зміни внутршньоочного тиску (ВОТ), наявні після місцевого введення агоністів ЕР2 нелюдським приматам з підвищеним внутрішьоочним тиском. Зазвичай сполуки у придатних лікарських формах вводили місцево, та ВОТ вимірювали за допомогою тонометрії. Зміни рівня внутрішньоочного тиску між обробкою наповнювачем, після якої здійснювали обробку сполуками ЕР2, оцінювали після певного часу у гіпертензивному оці. ΔΔ Ε max відображає різницю між ВОТ ока, обробленого сполукою ЕР2, та ока, обробленого наповнювачем, у точці, де показано максимальне зниження ВОТ. Процент ΔΔ Ε max відображає процентне зниження ВОТ, викликане введенням сполуки у порівнянні з тим, яке було при введенні наповнювача (при 100%). Τ max означає відрізок часу, коли наявне максимальне зниження ВОТ. Наведені у даному документі дані мають статистичну значимість. Таблиця 2 порівнює кислоти сполуки ЕР2, у той час як таблиця 3 порівнює зміну ВОТ при впливі естерів певних кислот. Естери краще проникають у роговицю та покращують вплив ліків у зовнішній камері, у порівнянні з кислотами, та тому їх доза складає 1/5 дози кислот (0,1 мг/мл). 49 94953 50 51 94953 52 Приклад 4: Порівняння ефективності впливу (зміни внутрішньоочного тиску) між ізопропіловим естером (Приклад 1) та терт-бутилестером (Порівняльна сполука 12 "С12", US2003/0078261) на собаках хворих на глаукому. Зазвичай сполуки у придатних лікарських формах вводили місцево, та ВОТ вимірювали тонометрією. По одній краплі 50 мкл яка містить або наповнювач, або медикамент, закрапали у кожне око собак, хворих на глаукому, та ВОТ вимірювали на 1, 2, 4 та 6 годину після введення дози. Основні вимірювання ВОТ здійснювали перед місцевим закраплюванням наповнювача або медикаменту. Зміни ВОТ між введенням наповнювача, після чого вводили сполуки ЕР2 оцінювали на собаках, хво рих на глаукому ΔΔ Еmах відображає різницю між ВОТ±стандартна похибка ока, обробленого ЕР2 сполукою та ока, обробленого наповнювачем у період часу, при якому спостерігається максимальне зниження ВОТ. Процент ΔΔ Еmах це зміна процентного співвідношення зниження ВОТ, викликаного введенням сполуки, понад тим, яке було викликане введенням наповнювача (при 100%). Потрібно відмітити, що хоча максимальне зниження ВОТ між введенням сполуки С12 та сполуки Прикладу 1 є подібним, наприклад, між 7-8 мм Hg (33-34%), С12 ввели у концентрації, яка в 4 рази перевищувала концентрацію сполуки Прикладу 1. Приклад 5: Порошкова рентгенограма ізопропілу проти Т-бутил сполук. Фігура 1 показує порошкову рентгенограму сполуки С12 (t-бутил естер) та сполуки Прикладу 1 (ізопропіловий естер). 53 94953 Порошкові рентгенограми отримали за допомогою Bruker AXS D8-Discover дифрактометру, оснащеного Сu K α випромінювання 1,4 Ǻ джерело рентгенівського випромінювання працює при 40 kV та 40 мА. Протягом дослідження зразки аналізували при кутах від 4 до 40 градусах (θ -2θ), час дослідження становив 60 сек. Та розмір плями сканування 0,5 мм. Піки рентгенограми, які характеризуються положенням та інтенсивністю, відібрані з порошкової рентгенограми Прикладу 1 та порівняльної сполуки 12. Фахівці оцінюють, що при положенні піку (2θ) можуть бути певні відмінності в залежності від прибору, які зазвичай становлять 0,1 градус. Від Комп’ютерна верстка Т. Чепелева 54 повідно коли з'являється пік при (2θ), то фахівець розуміє, що такі цифри включають відмінності в залежності від прибору. Як показано на Фігурі 1, Приклад 1 представлено як кристалічну форму з характеризуючими піками при дифракційних кутах (2θ) 8,6 ± 0,1, 13,5 ± 0,1, 17,6 ± 0,1, 19,2 ±0,1 та 21,9 ± 0,1, у той час як С12 представлено в аморфній формі, яка не має характеризуючих кутів. Приклад 1 який представлено твердим активним інгредієнтом було легше перетворити на медикамент, у той час як С12 представлено в'язким матеріалом з яким важко впоратись. Підписне Тираж 24 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601