Похідна триазолу як інгібітор hsp90

Реферат: Винахід стосується 5-[4-(2-метилфеніл)-3-гiдрокси-4H-1,2,4-триазол-5-іл]-2,4-дигідрокси-Nметил-N-бутилбензаміду, який є інгібітором HSP90 і може застосовуватися для виготовлення лікарського засобу для лікування захворювань, на які впливає інгібування, регуляція і/або модуляція HSP90. UA 98320 C2 (12) UA 98320 C2 UA 98320 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Об'єктом винаходу є виявлення нових сполук, що мають ціні властивості, особливо тих, які можуть застосовуватися для одержання лікарських засобів. Даний винахід відноситься до сполуки, що бере участь в інгібуванні, регуляції і/або модуляції HSP90, крім того, до фармацевтичних композицій, які містять цю сполуку, і до застосування сполуки для лікування захворювань, у яких задіяні HSP90. Правильне укладання й конформація білків у клітках забезпечуються молекулярними шаперонами і є надзвичайно важливою для регуляції рівноваги між синтезом і розпадом білків. Шаперони є важливими для регуляції багатьох головних функцій у клітках, таких як, наприклад, проліферація кліток і апоптоз (Jolly і Morimoto, 2000; Smith і ін., 1998; Smith, 2001). Білки теплового шоку (HSP) Клітки в тканині реагують на зовнішні стреси, такі як, наприклад, нагрівання, гіпоксія, окисний стрес, або токсичні речовини, такі як важкі метали або спирти, шляхом активації багатьох шаперонів, які відомі під терміном "білки теплового шоку" (HSP). Активація HSP захищає клітки від ушкоджень, що ініціюються такими стресовими факторами, прискорює відновлення фізіологічного стану й приводить до стрес-толерантного стану в клітці. Додатково до первісно відкритого захисного механізму стосовно зовнішнього стресу, опосередковуваному HSP, надалі також були описані інші важливі функції шаперонів для конкретних HSP у нормальних умовах без стресу. Таким чином, різні HSP регулюють, наприклад, правильне укладання, внутрішньоклітинну локалізацію й функцію або регульований розпад багатьох біологічно важливих білків у клітках. HSP утворюють сімейство генів з окремими генними продуктами, за допомогою яких розрізняється клітинна експресія, функція й локалізація в різних клітках. Найменування й класифікація в межах цього сімейства ґрунтується на їхній молекулярній вазі, наприклад, HSP27, HSP70 і HSP90. Причиною деяких захворювань людини є неправильне укладання білків (див. огляд, наприклад, Tytell і ін., 2001; Smith і ін., 1998). Отже, у таких випадках буде придатним розвиток терапевтичних підходів, що ґрунтуються на механізмі шаперон-залежного укладання білків. Наприклад, некоректне укладання білків приводить до агрегації білків з нейро-деге неративною прогресією у випадку хвороби Альцгеймера, пріоних захворювань або синдрому Хантінгтона. Неправильне укладання білків також може приводити до втрати функції дикого типу, внаслідок чого може відбуватися неправильна регуляція молекулярної й фізіологічної функції. HSP також приписують важливе значення при багатьох пухлинних захворюваннях. Отримано дані, що вказують на те, що, наприклад, експресія певних HSP корелює зі стадією прогресії пухлин (Martin і ін., 2000; Соnrоу і ін., 1996; Kawanishi і ін., 1999; Jameel і ін., 1992; Hoang і ін., 2000; Lebeau і ін., 1991). Той факт, що HSP90 задіяно в багатьох центральних онкогенних шляхах передачі сигналів у клітках і певні природні продукти, що мають протиракову дією, націлені на HSP90, привів до появи концепції, що інгібування функціонування HSP90 повинне бути доцільним при лікуванні пухлинних захворювань. У цей час клінічне дослідження проходить інгібітор HSP90, 17алліламіно-17-деметоксигельданаміцин (17AAG), похідне гельданаміцину. HSP90 HSP90 становить біля 1-2 % загальної маси білків у клітці. Звичайно він перебуває у вигляді димера в клітці й зв'язаний з багатьма білками, так званими до-шаперонами (див., наприклад, Pratt, 1997). HSP90 є надзвичайно важливим для життєздатності кліток (Young і ін., 2001) і відіграє вирішальну роль у відповідній реакції на клітинний стрес шляхом взаємодії з багатьма білками, нативне укладання яких модифіковане внаслідок зовнішнього стресу, такого як, наприклад, тепловий шок, для відновлення вихідного укладання або запобігання агрегації білків (Smith і ін.,1998). Отримані також дані, що вказують на те, що HSP90 є важливим в якості буфера проти дії мутацій, приблизно, шляхом корекції некоректного укладання білків, викликаною мутацією (Rutherford і Lindquist, 1998). Додатково, HSP90 також є регуляторно важливим. У фізіологічних умовах HSP90, разом з його гомологом в ендоплазматичному ретикулумові GRP94, бере участь у клітинній рівновазі для забезпечення стабільності конформації й дозрівання різних взаємозалежних з ними ключових білків. їх можна розділити на три групи: рецептори стероїдних гормонів, Ser/Thr або тирозинкинази (наприклад, ERBB2, RAF-1, CDK4 і LCK) і сукупність різних білків, таких як, наприклад, мутірований р53 або каталітична суб'одиниця теломерази hтрет. Кожний із цих білків є істотно важливим для регуляції фізіологічних і біохімічних процесів у клітках. Фіксоване сімейство HSP90 у людей складається із чотирьох генів, цитозольна HSP90, індуцибельна 1 UA 98320 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 ізоформа HSP90 ((Hickey і ін., 1989), GRP94 в ендоплазматичному ретикулумі (Argon і ін., 1999) і HSP75/TRAP1 у мітохондріальному матриксі (Felts і ін., 2000). Припускають, що всі представники цього сімейства мають подібний спосіб дії, однак, залежно від їхньої локалізації в клітці, зв'язуються з різними взаємозалежними з ними білками. Наприклад, ERBB2 є специфічним взаємозалежним білком для GRP94 (Argon і ін., 1999), у той час як виявлено, що рецептор 1 типу фактора некрозу пухлини (TNFR1) або білок ретинобластоми й (Rb) є взаємозалежними з TRAP1 (Song і ін., 1995; Chen і ін., 1996). HSP90 залучений у різні комплексні взаємодії з більшою кількістю взаємозалежних з ним білків і регуляторних білків (Smith, 2001). Незважаючи на те, що точні молекулярні дані дотепер ще не встановлені, за допомогою біохімічних опитів і досліджень шляхом кристалографічного аналізу за допомогою рентгенівських променів в останні роки підвищилася можливість розшифровки деталей функціонування шаперонів HSP90 (Prodromou і ін., 1997; Stebbins і ін., 1997). Отже, HSP90 являє собою АТФ-залежний молекулярний шаперон (Prodromou і ін, 1997), з димеризацією, який є важливою для гідролізу АТФ. Зв'язування АТФ приводить до утворення тороїдальної димірної структури, у якій два N-кінцевих доменів вступають у тісний контакт один з одним і діють як перемикач конформації (Prodromou і Pearl, 2000). Відомі інгібітори HSP90 Першим відкритим класом інгібіторів HSP90 були бензохінонові анзаміцини зі сполуками гербіміцину А і гельданаміцину. Спочатку, для них була ідентифікована реверсія злоякісного фенотипу у фібробластах, що індикується трансформацією з v-Src онкогеном (Uehara і ін., 1985). Пізніше, була показана сильна протипухлинна дія в умовах in vitro (Schulte і ін., 1998) і на тваринних моделях в умовах in vivo (Supko і ін., 1995). Потім при проведенні імунної преципітації й досліджень на афінних матрицях було показано, що в основний механізм дії гельданаміцина задіяне зв'язування з HSP90 (Whitesell і ін., 1994; Schulte і Neckers, 1998). Додатково, при проведенні кристалографічного аналізу за допомогою рентгенівських променів було показано, що гельданаміцин конкурує за АТФ-єднальний сайт і інгібує внутрішню АТФ-Азну активність HSP90 (Prodromou і ін., 1997; Panaretou і ін., 1998). Це запобігає утворенню мультимірного HSP90 комплексу, що функціонує в якості шаперона для взаємозалежних з ним білків. Внаслідок цього, взаємозалежні з ним білки розпадаються шляхом убіквітін-протеасомного механізму. Похідна гель анаміцину 17-деметоксигельданаміцин (17AAG) проявляє незмінені властивості при інгібуванні HSP90, деградації взаємозалежних з ним білків і протипухлинну активність у клітинних культурах і на моделях ксенотрансплантованих пухлин у мишей (Schulte і ін, 1998; Kelland і ін., 1999), але володіє значно зниженою цитотоксичністю на печінку в порівнянні з гельданаміцином (Page і ін., 1997). У цей час 17AAG проходить фазу І/ІІ клінічних досліджень. Радікікол, макроциклічний антибіотик, також викликає ревізію v-Src і v-Ha-Ras-індукованого злоякісного фенотипу фібробластів (Kwon і ін., 1992; Zhao і ін., 1995). Радікікол руйнує велику кількість сигнальних білків у результаті інгібування HSP90 (Schulte і ін., 1998). Шляхом кристалографічного аналізу за допомогою рентгенівських променів було показано, що радікікол також зв'язується з N-кінцевим доменом HSP90 і інгібує властиву АТФ-азну активність (Roe і ін., 1998). Як відомо, антибіотики кумаринового типу зв'язуються з АТФ-єднальним сайтом HSP90 гомолога ДНК-гірази у бактерій. Кумарин, новобіоцин, зв'язується з карбокси-термінальним кінцем HSP90, тобто з іншим сайтом в HSP90, чим бензохінон-анзаміцини і радікікол, які зв'язуються з N-термінальним кінцем HSP90 (Marcu і ін., 2000b). Інгібування HSP90 новобіоцином приводить до розпаду великої кількості HSP 90-залежних сигнальних білків (Marcu і ін., 2000а). Розпад сигнальних білків, наприклад, ERBB2, показаний із застосуванням PU3, інгібітору HSP90, який є похідним пуринів. PU3 викликає зупинку клітинного циклу й диференціацію клітинних ліній рака молочної залози (Chiosis і ін., 2001). HSP90 як терапевтична мета Внаслідок участі HSP90 у регуляції великої кількості шляхів передачі сигналів, які є надзвичайно важливими для фенотипу пухлини, і відкриття, що певні природні продукти проявляють їхню біологічну дію шляхом інгібування активності HSP90, HSP90 у цей час досліджується як нова мета для розвитку пухлинного терапевтичного засобу (Neckers і ін., 1999). Основним механізмом дії гельданаміцина (geldanamycin), 17AAG і радікікола є інгібування зв'язування АТФ із АТФ-єднальним сайтом в N-термінальному кінці білка й результуючі 2 UA 98320 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 інгібування внутрішньої АТФ-азної активності HSP90 (див., наприклад, Prodromou і ін., 1997; Stebbinsn ін., 1997; Panaretou і ін., 1998). Інгібування АТФ-азної активності HSP90 запобігає поповнення до-шаперонами й сприяє утворенню HSP90 гетерокомплексу, що викликає розпад взаємозалежних з ним білків за допомогою убіквітин-протеасомного механізму (див., наприклад, Neckers і ін., 1999; Kelland і ін., 1999). Лікування пухлинних кліток за допомогою інгібіторів HSP90 приводить до селективного розпаду важливих білків, що володіють надзвичайною значимістю при таких процесах, як проліферація кліток, регуляція клітинного циклу й апоптоз. Це найчастіше проявляється порушенням регуляції в пухлинах (див., наприклад, Hostein і ін., 2001). Сприятливим логічним обґрунтуванням розвитку інгібітору HSP90 є той факт, що можна досягти ефективної протипухлинної дії шляхом одночасного розпаду безлічі білків, які зв'язані із трансформованим фенотипом. Більш докладно, даний винахід відноситься до сполуки, що інгібує, регулює і/або модулює HSP90, до композицій, які містять цю сполуку, і до способів його застосування для лікування HSP 90-індукованих захворювань, таких як пухлинні захворювання, вірусні захворювання, такі як, наприклад, гепатит В (Waxman, 2002); імуносупресія в трансплантатах (Bijlmakers, 2000 і Yorgin, 2000); захворювання, індуковані запаленням (Виссі, 2000), такі як ревматоїдний артрит, астма, розсіяний склероз, діабет 1 типу, червоний вовчак, псоріаз і запальне захворювання кишечника; фіброзно-кістозна дегенерація (Fuller, 2000); захворювання, пов'язані з ангіогенезом (Hur, 2002 і Kurebayashi, 2001), такі як, наприклад, діабетична ретинопатія, гемангіома, ендометріоз і пухлинний ангіогенез; інфекційні захворювання; аутоімунні захворювання; ішемія; стимуляція регенерації нервів (Rosen і ін., WO 02/09696; Degranco і ін., WO 99/51223; Gold, US 6,210,974 B1); фіброгенетичні захворювання, такі як, наприклад, склерома, хвороба Вагнера, системний вовчак, цироз печінки, келоїдне утворення, інтерстиціальний нефрит і фіброз легенів (Strehlow, WO 02/02123). Винахід також відноситься до застосування сполуки відповідно до винаходу для захисту нормальних кліток від токсичності, викликаною хіміотерапією, і до застосування при захворюваннях, основною причиною яких є неправильне укладання або агрегація білків, таких як, наприклад, свербець, хвороба Якоба-Крейтцфельдта, Хантінгтона або Альцгеймера (Sittler, Hum. МоІ. Genet., 10, 1307, 2001; Tratzelt і ін., Proc. Nat. Acad. Scі., 92, 2944, 1995; Winklhofer і ін., J. Biol. Chem., 276, 45160, 2001). У заявці WO 01/72779 описані пуринові сполуки і їхнє застосування для лікування GRP94 (гомолога або паралога ШР90)-індукованих захворювань, таких як пухлинні захворювання, де злоякісна тканина включає саркому або карциному, обрану із групи, що включає фібросаркому, злоякісну міксому, ліпосаркому, хондросаркому, остеогенну саркому, хордому, ангіосаркому, ендотеліосаркому, лімфангиосаркому, лімфангіоендотеліосаркому, синовіальну едотеліому, мезотеліому, саркому Юінга, лейосаркому, рабдоміосаркому, рак ободової кишки, рак підшлункової залози, рак молочної залози, рак яєчників, рак передміхурової залози, плоскоклітинний рак, базально-клітинний рак, аденокарциному, рак протоки потової залози, рак кліток сальної залози, папілярний рак, папілярні аденокарциноми, цистаденокарциноми, рак кісткового мозку, бронхогенний рак, нирково-клітинний рак, печінково-клітинну аденому, рак жовчної протоки, хоріокарциному, сперматоцитому, ембріональну карциному, пухлину Вільма, рак шийки матки, рак яєчок, рак легенів, дрібноклітинний рак легенів, рак сечового міхура, епітеліальний рак, гліому, астроцитому, медуллобластому, краніофарингіому, епендимому, пінеалому, гемангіомбластому, невриному слухового нерва, олігодендрогліому, менінгіому, меланому, нейробластому, ретинобластому, лейкоз, лімфому, множинну мієлому, макроглобулінемію Вальденстрема й хворобу важких ланцюгів. A. Kamal і ін. в Trends in Molecular Medicine, том 10, №6, червень 2004, описали терапевтичні й діагностичні застосування активації HSP90, зокрема, для лікування захворювань центральної нервової системи й серцево-судинних захворювань. Отже, є бажаним ідентифікувати невеликі сполуки, які специфічно інгібують, регулюють і/або модулюють HSP90, і це є завданням даного винаходу. Було виявлено, що 5-[4-(2-метилфеніл)-3-гідрокси-4H-1,2,4-триазол-5-іл]-2,4-дигідрокси-Nметил-H-бутилбензамід і його солі мають надзвичайно цінні фармакологічні властивості, а також гарну переносимість. Зокрема, вони володіють інгібуючими властивостями відносно HSP90. Отже, даний винахід відноситься до 5-[4-(2-метилфеніл)-3-гідрокси-4H-1,2,4-триазол-5-іл]2,4-дигідрокси-N-метил-H-бутилбензаміду як лікарський засіб і/або активний компонент лікарського засобу для лікування і/або профілактики зазначених захворювань і до застосування 5-[4-(2-метилфеніл)-3-гідрокси-4H-1,2,4-триазол-5-іл]-2,4-дигідрокси-N-метил-H-бутилбензаміду для одержання лікарського засобу для лікування і/або профілактики зазначених захворювань, а 3 UA 98320 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 також до способу лікування зазначених захворювань, що включає введення пацієнтові, що цього потребує, 5-[4-(2-метилфеніл)-3-гідрокси-4H-1,2,4-триазол-5-іл]-2,4-дигідрокси-N-метил-Hбутилбензаміду. Хазяїн або пацієнт може належати до будь-якого виду ссавців, наприклад, такому як, примати, переважно людина; гризуни, включаючи мишей, пацюків і хом'ячків, кролики; коні; корови, собаки, коти й т.п. Тваринні моделі становлять інтерес для експериментальних досліджень, оскільки вони забезпечують модель для лікування захворювання людини. Рівень техніки У заявці WO 2006/087077 описані інші похідні триазолу як інгібітори HSP90. Даний винахід варто розглядати як селективний винахід до цього документа. Найбільш близьким рівнем техніки, якого варто згадати, є сполука 5-[4-(2-метилфеніл)-3-гідрокси-4H-1,2,4-триазол-5-іл]-2,4дигідрокси-N-метил-H-пропілбензамід ("А47"). У заявці WO 00/53169 описане інгібування HSP90 кумарином або похідним кумарину. У заявці WO 03/041643 А2 описано інгібування HSP90 похідними зеараланолу. Похідні піразолу, які інгібує HSP90, заміщені ароматичним радикалом в 3-му або 5-му положенні, описані в WO 2004/050087 A1 і WO 2004/056782 A1. У заявці WO 03/055860 A1 описані 3,4-диарилпіразоли як інгібітори HSP90. Похідні пурину, що мають інгібуючі властивості стосовно HSP90, описані в WO 02/36075 А2. У заявці WO 01/72779 описані пуринові сполуки і їхнє застосування для лікування GRP94 (гомолога або паралога HSР90)-індукованих захворювань, таких як пухлинні захворювання, де злоякісна тканина має саркому або карциному, обрану із групи, що включає фібросаркому, злоякісну міксому, ліпосаркому, хондросаркому, остеогенну саркому, хордому, ангіосаркому, ендотеліосаркому, лімфангиосаркому, лімфангіоендотеліосаркому, синовіальну едотеліому, мезотеліому, саркому Юінга, лейосаркому, рабдоміосаркому, рак ободової кишки, рак підшлункової залози, рак молочної залози, рак яєчників, рак передміхурової залози, плоскоклітинний рак, базально-клітинний рак, аденокарциному, рак протоки потової залози, рак кліток сальної залози, папілярний рак, папілярні аденокарциноми, цистаденокарциноми, рак кісткового мозку, бронхогенний рак, нирково-клітинний рак, печінково-клітинну аденому, рак жовчної протоки, хоріокарциному, сперматоцитому, ембріональну карциному, пухлину Вільма, рак шийки матки, рак яєчок, рак легенів, дрібноклітинний рак легенів, рак сечового міхура, епітеліальний рак, гліому, астроцитому, медуллобластому, краніофарингіому, епендимому, пінеалому, гемангіомбластому, невриному слухового нерва, олігодендрогліому, менінгіому, меланому, нейробластому, ретинобластому, лейкоз, лімфому, множинну мієлому, макроглобулінемію Вальденстрема й хворобу важких ланцюгів. Крім того, у заявці WO 01/72779 описане застосування зазначених сполук для лікування вірусних захворювань, де вірусний патоген обраний із групи, що включає гепатит типу А, гепатит типу В, гепатит типу C, грип, вітряну віспу, аденовірус, вірус простого герпесу І типу (HSV-I), вірус простого герпесу II типу (HSV-II), чуму великої рогатої худоби, риновірус, еховірус, ротавірус, респіраторно-синцитіальний вірус (RSV), папіломавірус, паповавірус, цитомегаловірус, ехіновірус, арбовірус, хунтавірус, коксаки-вірус, вірус паротиту, вірус кору, вірус краснухи, вірус поліомієліту, вірус імунодефіциту людини І типу (ВІЧ-І) і вірус імунодефіциту людини II типу (ВІЧ-ІІ). Крім того, в WO 01/72779 описане застосування зазначених сполук для модуляції GRP94, де модуляція біологічної активності GRP94 викликає імунну реакцію у особи, транспортування білка з ендоплазматичного ретикулуму, відновлення після гіпоксичного /аноксичного стресу, відновлення після недостатнього харчування, відновлення після теплового стресу, або їхньої комбінації, і/або де захворювання являє собою тип злоякісного новотвору, інфекційне захворювання, розлад, пов'язаний з порушеним транспортом білка з ендоплазматичного ретикулуму, розлад, пов'язаний з ішемією/реперфузією, або їхньої комбінації, де розлад, пов'язаний з ішемією/реперфузією, являє собою наслідок зупинки серця, асистолію й відстрочену аритмію шлуночків, операцію на серце, операцію серцево-легеневого шунтування, пересадження органа, травму спинного мозку, травму голови, удар, тромбоемболічний удар, геморагічний удар, спазм сосудин головного мозку, гіпотонію, гіпоглікемію, епілептичний стан, епілептичний припадок, тривогу, шизофренію, нейродегене-ративний розлад, хвороба Альцгеймера, хвороба Хантінгтона, бічний аміотрофічний склероз (ALS) або неонатальний стрес. У завершення, в WO 01/72779 описане застосування ефективної кількості білкового модулятора GRP94 для приготування лікарського засобу для зміни наступної клітинної реакції на ішемічний стан у ділянці тканини особи, шляхом обробки кліток у ділянці тканини білковим модулятором GRP94 для такого підвищення активності GRP94 у клітках, щоб змінювалася 4 UA 98320 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 наступна реакція кліток на ішемічний стан, де наступний ішемічний стан переважно являє собою наслідок зупинки серця, асистолію й відстрочену аритмію шлуночків, операцію на серце, операцію серцево-легеневого шунтування, пересадження органа, травму спинного мозку, травму голови, удар, тромбоемболічний удар, геморагічний удар, спазм сосудин головного мозку, гіпотонію, гіпоглікемію, епілептичний стан, епілептичний припадок, тривогу, шизофренію, нейродегенеративний розлад, хвороба Альцгеймера, хвороба Хантінгтона, бічний аміотрофічний склероз (ALS) або неонатальний стрес, або де ділянка тканини являє собою донорську тканину для трансплантації. У заявках, перерахованих нижче, розкриті комбінації інгібітору HSP90 гельданаміцину з іншими активними компонентами лікарських засобів: WO 2004/108080 А2, WO 2005/002506 А2, WO 2005/000211 А2, WO 2005/000212 А2, WO 2005/000213 А2, WO 2005/000214 А2, WO 2005/000314 A1. Подальша література: Argon Y і Simen BB. 1999 "Grp94, an ER chaperone with protein and peptide binding properties", Semin. Cell Dev. Biol., том 10, cc. 495-505. Bijlmakers M-JJE, Marsh M. 2000 "Hsp90 is essential for the synthesis and subsequent membrane association, but not the maintenance, of the Src-kinase p561ck", MoI. Biol. Cell, том 11(5), cc. 1585-1595. Bucci M; Roviezzo F; Cicala C; Sessa WC, Cirino G. 2000 "Geldanamycin, an inhibitor of heat shock protein 90 (Hsp90) mediated signal transduction has anti-inflammatory effects and interacts with glucocorticoid receptor in vivo", Brit. J. Pharmacol., том 131(1), cc. 13-16. Carreras CW, Schirmer A, Zhong Z, Santi VS. 2003 "Filter binding assay for the geldanamycinheat shock protein 90 interaction", Analytical Biochem., том 317, cc. 40-46. Chen C-F, Chen Y, Dai KD, Chen P-L, Riley DJ і Lee W-H. 1996 "A new member of the hsp90 family of molecular chaperones interacts with the retinoblastoma protein during mitosis and after heat shock", MoI. Cell. Biol., том 16, cc. 4691-4699. Chiosis G, Timaul MN, Lucas B, Munster PN, Zheng FF, Sepp-Lozenzino L і Rosen N. 2001 "A small molecule designed to bind to the adenine nucleotide pocket of HSP90 causes Her2 degradation and the growth arrest and differentiation of breast cancer cells", Chem. Biol., том 8, cc. 289-299. Chiosis G, Lucas B, Shtil A, Huezo H, Rosen N 2002 "Development of a purine-scaffold novel class of HSP90 binders that inhibit the proliferation of cancer cells and induce the degradation of her2 tyrosine kinase". Bioorganic Med. Chem., том 10, cc. 3555-3564. Conroy SE і Latchman DS. 1996 "Do heat shock proteins have a role in breast cancer?", Brit. J. Cancer, том 74, cc. 717-721. Felts SJ, Owen BAL, Nguyen P, Trepel J, Donner DB і Toft DO. 2000 "The HSP90-related protein TRAPl is a mitochondrial protein with distinct functional properties", J. Biol. Chem., том 5, cc. 33053312. Fuller W, Cuthbert AW. 2000 " Post-translational disruption of the delta F508 cystic fibrosis transmembrane conductance regulator (CFTR)-molecular Chaperone complex with geldanamycin stabilises delta F508 CFTR in the rabbit reticulocyte lysate", J. Biol. Chem., том 275(48), cc. 3746237468. Hickey E, Brandon SE, Smale G, Lloyd D і Weber LA. 1999 "Sequence and regulation of a gene encoding a human 89-kilodalton heat shock protein", MoI. Cell. Biol., том 9, cc. 2615-2626. Hoang AT, Huang J, Rudra-Gonguly N, Zheng J, Powell WC, Rabindron SK, Wu C і Roy-Burman P. 2000 "A novel association between the human heat shock transcription factor 1 (HSFl) and prostate adenocarcinoma, Am. J. Pathol., том 156, cc. 857-864. Hostein I, Robertson D, Di Stefano F, Workman P і Clarke PA. 2001 "Inhibition of signal transduction by the HSP90 inhibitor 17-allylamino-17-demethoxygeldanamycin results in cytostasis and apoptosis", Cancer Res., том 61, cc. 4003-4009. Hur E, Kim H-H, Choi SM, Kim JH, Yim S, Kwon HJ, Choi Y, Kim DK, Lee M-O, Park H. 2002 "Reduction of hypoxia-induced transcription through the repression of hypoxia-inducible factor-Ια/aryl hydrocarbon receptor nuclear translocator DNA binding by the 90-kDa heat-shock protein inhibitor radicicol", MoI. Pharmacol., том 62(5), cc. 975-982. Jameel A, Skilton RA, Campbell TA, Chander SK, Coombes RC і Luqmani YA. 1992 "Clinical Jolly C і Morimoto RI. 2000 "Role of the heat shock response and molecular chaperones in oncogenesis and cell death", J. Natl. Cancer Inst., том 92, cc. 1564-1572. Kawanishi K, Shiozaki H, Doki Y, Sakita I, lnoue M, Yano M, Tsujinata T, Shamma А і Monden M. 1999 "Prognostic significance of heat shock proteins 27 and 70 in patients with squamous cell carcinoma of the esophagus", Cancer, том 85, cc. 1649-1657. 5 UA 98320 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Kelland LR, Abel G, McKeage MJ, Jones M, Goddard PM, Valenti M, Murrer BA, і Harrap KR. 1993 " Preclinical antitumour evaluation of bis-aceto-amino-dichloro-cyclohexylamine platinum (IV): an orally active platinum drug", Cancer Research, том 53, cc. 2581-2586. Kelland LR, Sharp SY, Rogers PM, Myers TG і Workman P. 1999 " DT-diaphorase expression and tumor cell sensitivity to 17-allylamino, 17-demethoxygeldanamycin, an inhibitor of heat shock protein 90", J. Natl. Cancer Inst., том 91, cc. 1940-1949. Kurebayashi J, Otsuki T, Kurosumi M, Soga S, Akinaga S, Sonoo, H. 2001 "A radicicol derivative, KF58333, inhibits expression of hypoxia-inducible factor-Ia and vascular endothelial growth factor, angiogenesis and growth of human breast cancer xenografts", Jap. J. Cancer Res.,том 92 (12), 13421351. Kwon HJ, Yoshida M, Abe K, Horinouchi S і Bepple T. 1992 "Radicicol, an agent inducing the reversal of transformed phentoype of src-transformed fibroblasts, Biosci., Biotechnol., Biochem., том 56, cc. 538-539. Lebeau J, Le Cholony C, Prosperi MT і Goubin G. 1991 "Constitutive overexpression of 89 kDa heat shock protein gene in the HBL100 mammary cell line converted to a tumorigenic phenotype by the EJE24 Harvey-ras oncogene", Oncogene, том 6, cc. 1125-1132. Marcu MG, Chadli A, Bouhouche I, Catelli M і Neckers L. 2000a "The heat shock protein 90 antagonist novobiocin interacts with a previously unrecognised ATP-binding domain in the carboxyl terminus of the chaperone", J. Biol. Chem., том 275, cc. 37181-37186. Marcu MG, Schulte TW і Neckers L. 2000b "Novobiocin and related coumarins and depletion of heat shock protein 90-dependent signaling proteins", J. Natl. Cancer Inst., том 92, cc. 242-248. Martin KJ, Kritzman BM, Price LM, Koh B, Kwan CP, Zhang X, MacKay A, O'Hare MJ, Kaelin CM, Mutter GL, Pardee AB і Sager R. 2000 "Linking gene expression patterns to therapeutic groups in breast cancer", Cancer Res., том 60, cc. 2232-2238. Neckers L, Schulte TW і Momnaaugh E. 1999 "Geldanamycin as a potential anti-cancer agent: its molecular target and biochemical activity", Invest. New Druqs, том 17, cc. 361-373. Page J, Heath J, Fulton R, Yalkowsky E, Tabibi E, Tomaszewski J, Smith А і Rodman L. 1997 "Comparison of geldanamycin (NSC-122750) and 17-allylaminogeldanamycin (NSC-330507D) toxicity in rats", Proc. Am. Assoc. Cancer Res., том 38, cc. 308. Panaretou B, Prodromou C, Roe SM, OBrien R, Ladbury JE, Piper PW і Pearl LH. 1998 "ATP binding and hydrolysis are essential to the function of the HSP90 molecular chaperone in vivo", EMBO J., том 17, cc. 4829-4836. Pratt WB. 1997 "The role of the HSP 90-based chaperone system in signal transduction by nuclear receptors and receptors signalling via MAP kinase", Annu. Rev. Pharmacol. Toxicol., том 37, cc. 297-326. Prodromou C, Roe SM, O'Brien R, Ladbury JE, Piper PW і Pearl LH. 1997 "Identification and structural characterisation of the ATP/ADP-binding site in the HSP90 molecular chaperone", Cell, том 90, cc. 65-75. Prodromou C, Panaretou B, Chohan S, Siligardi G, O'Brien R, Ladbury JE, Roe SM, Piper PW and Pearl LH. 2000 "The ATPase cycle of HSP90 drives a molecular "clamp" via transient dimerisation of the N-terminal domains", EMBO J., том 19, cc. 4383-4392. Roe SM, Prodromou C, O'Brien R, Ladbury JE, Piper PW і Pearl LH. 1999 "Structural basis for inhibition of the HSP90 molecular chaperone by the antitumour antibiotics radicicol and geldanamycin", J. Med. Chem., том 42, cc. 260-266. Rutherford SL і Lindquist S. 1998 "HSP90 as a capacitor for morphological evolution. Nature, том 396, cc. 336-342. Schulte TW, Akinaga S, Murakata T, Agatsuma T, Sugimoto S, Nakano H, Lee YS, Simen BB, Argon Y, Felts S, Toft DO, Neckers LM і Sharma SV. 1999 "Interaction of radicicol with members of the heat shock protein 90 family of molecular chaperones", MoI. Endocrinoloqy, том 13, cc. 14351448. Schulte TW, Akinaga S, Soga S, Sullivan W, Sensgard B, Toft D і Neckers LM. 1998 "Antibiotic radicicol binds to the N-terminal domain of HSP90 and shares important biologic activities with geldanamcyin", Cell Stress and Chaperones, том 3, cc. 100-108. Schulte TW і Neckers LM. 1998 "The benzoquinone ansamycin 17-allylamino-17demethoxygeldanamcyin binds to HSP90 and shares important biologic activities with geldanamycin", Cancer Chemother. Pharmacol., том 42, cc. 273-279. Smith DF. 2001 "Chaperones in signal transduction", in: Molecular chaperones in the cell (P Lund, pefl.;Oxford University Press, Oxford and NY), cc. 165-178. Smith DF, Whitesell L і Katsanis E. 1998 "Molecular chaperones: Biology and prospects for pharmacological intervention", Pharmacological Reviews, том 50, cc. 493-513. 6 UA 98320 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 Song HY, Dunbar JD, Zhang YX, Guo D і Donner DB. 1995 "Identification of a protein with homology to hsp90 that binds the type 1 tumour necrosis factor receptor", J. Biol. Chem., том 270, cc. 3574-3581. Stebbins CE, Russo A, Schneider C, Rosen N, Haiti FU і Pavletich NP. 1997 "Crystal structure of an HSP 90-geldanamcyin complex: targeting of a protein chaperone by an antitumor agent", Cell, том 89, cc. 239-250. Supko JG, Hickman RL, Grever MR і Malspeis L. 1995 "Preclinical pharmacologic evaluation of geldanamycin as an antitumour agent", Cancer Chemother. Pharmacol., том 36, cc. 305-315. Tytell M і Hooper PL. 2001 "Heat shock proteins: new keys to the development of cytoprotective therapies", Emerging Therapeutic Tarqets, том 5, cc. 267-287. Uehara U, Hori M, Takeuchi T і Umezawa H. 1986 "Phenotypic change from transformed to normal induced by benzoquinoid ansamycins accompanies inactivation of p6Osrc in rat kidney cells infected with Rous sarcoma virus", MoI. Cell. Biol., том 6, cc. 21 98-2206. Waxman, Lloyd H. Inhibiting hepatitis C virus processing and replication. (Merck & Co., Inc., USA). PCT Int. Appl. (2002), WO 0207761 Whitesell L, Mimnaugh EG, De Costa B, Myers CE і Neckers LM. 1994 "Inhibition of heat shock protein HSP 90-pp60v-src heteroprotein complex formation by benzoquinone ansamycins: essential role for stress proteins in oncogenic transformation", Proc. Natl. Acad. Sci. USA., том 91, cc. 83248328. Yorgin et al. 2000 "Effects of geldanamycin, a heat-shock protein 90-binding agent, on T cell function and T cell nonreceptor protein tyrosine kinases", J. Immunol., том 164(6), cc. 2915-2923. Young JC, Moarefi I і Haiti FU. 2001 "HSP90: a specialised but essential protein-folding tool", J. Cell. Biol., том 154, cc. 267-273. Zhao JF, Nakano H і Sharma S. 1995 "Suppression of RAS and MOS transformation by radicicol", Oncoqene, том 11, cc. 161-173. Сутність винаходу Даний винахід відноситься до сполуки 5-[4-(2-метилфеніл)-3-гідрокси-4H-1,2,4-триазол-5-іл]2,4-дигідрокси-N-метил-N-бутилбензамід і його фармацевтично придатним похідним, солям, сольватам, таутомерам і стереоізомерам, включаючи їхні суміші у всіх співвідношеннях. Зокрема, винахід відноситься до сполуки 5-[4-(2-метилфеніл)-3-гідрокси-4H-1,2,4-триазол-5іл]-2,4-дигідрокси-N-метил-N-бутилбензамід і її фармацевтично придатним похідним, таутомерам і стереоізомерам, включаючи їхні суміші у всіх співвідношеннях. Більш переважно, винахід відноситься до сполуки 5-[4-(2-метилфеніл)-3-гідрокси-4H-1,2,4триазол-5-іл]-2,4-дигідрокси-N-метил-N-бутилбензамід і її похідним моно- і дифосфорної кислоти, тіоксо-похідним, похідним моно- і диглюкуронової кислоти, таутомерам і стереоізомерам, включаючи їхні суміші у всіх співвідношеннях. Найкраще винахід відноситься до сполуки 5-[4-(2-метилфеніл)-3-гідрокси-4H-1,2,4-триазол5-іл]-2,4-дигідрокси-N-метил-N-бутилбензамід. Винахід також відноситься до гідратів і сольватів цих сполук. Під сольватами сполук мають на увазі аддукти молекул інертного розчинника на сполуках, які утворюються завдяки їхній силі взаємного притягання. Сольвати являють собою, наприклад, моно- або дигідрати або алкоголяти. Сполука відповідно до винаходу також може існувати в наступній таутомерній формі Під фармацевтично придатними похідними мають на увазі, наприклад, солі сполуки відповідно до винаходу, а також так звані проліки сполук. Під похідними пролік мають на увазі сполуку відповідно до винаходу, яка модифікована, наприклад, алкільною або ацильною групами, цукрами або олігопептидами і яка швидко розщеплюється в організмі з утворенням активної сполуки відповідно до винаходу. Це поняття також включає похідні біорозкладенних полімерів сполуки відповідно до винаходу, як описано, наприклад, в Int. J. Pharm. 115, 61-67 (1995). 7 UA 98320 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Особливо кращими проліками є похідні складних ефірів фосфорної кислоти, такі як, наприклад, похідні складних ефірів моно- і/або дифосфорних кислот; похідні цукрів, такі як, наприклад, моно- і/або диглюкуроніди або 5-тіоксо-похідні. Вираз "ефективна кількість" означає кількість лікарського засобу або фармацевтичного активного компонента, який викликає біологічну або медичну відповідну реакцію, яку передбачає або прагне одержати, наприклад, дослідник або лікар у тканині, системі, тварині або людині. Додатково, вираз "терапевтично ефективна кількість" означає ту кількість, що має наступні наслідки в порівнянні з відповідним суб'єктом, що не одержував цієї кількості: поліпшення лікування, вилікування, запобігання або елімінацію захворювання, картини захворювання, хворобливого стану, скарги, розладу або побічних дій, або також зменшення прогресування захворювання, скарги або розлади. Вираз "терапевтично ефективна кількість" також охоплює кількості, які ефективні для підвищення нормальної фізіологічної функції. Винахід також відноситься до сумішей сполуки відповідно до винаходу, наприклад, до сумішей двох діастереомерів, наприклад, у співвідношенні 1:1, 1:2, 1:3, 1:4, 1:5, 1:10, 1:100 або 1:1000. Особливо кращими є суміші стереоізомерних сполук. Сполука відповідно до винаходу, а також вихідні речовини для його одержання можуть, крім того, бути отримані за допомогою методів, відомих per se, як описано в літературі (наприклад, у стандартних роботах, таких як Houben-Weyl, Methoden der organischen Chemie [Методи органічної хімії], Georg-Thieme-Verlag, Штутгарт), відповідно до умов реакцій, які відомі й прийнятні для зазначених реакцій. Також при цьому можна застосовувати різноманітні модифікації, які відомі per se, але про які тут докладно не згадується. При необхідності, вихідні речовини також можуть утворюватися in situ таким чином, що вони не виділяються з реакційної суміші, але потім вони безпосередньо перетворяться в сполуки відповідно до винаходу. Вихідні сполуки, як правило, є відомими. Однак якщо вони є новими, то вони можуть бути отримані методами, відомими per se. Сполука відповідно до винаходу одержують за допомогою методів, описаних в WO 2006/087077. Реакцію здійснюють за допомогою способів, відомих фахівцеві в даній галузі техніки. Реакцію здійснюють у підходящому інертному розчиннику. Прикладами підходящих інертних розчинників є вуглеводні, такі як гексан, петролейний ефір, бензол, толуол або ксилол; хлоровані вуглеводні, такі як трихлоретилен, 1, 2-дихлоретан, чотирихлористий вуглець, хлороформ або дихлорметан; спирти, такі як метанол, етанол, ізопропанол, н-пропанол, н-бутанол або трет-бутанол; прості ефіри, такі як діетиловий ефір, діізопропіловий ефір, тетрагідрофуран (ТГФ) або діоксан; гліколеві ефіри, такі як етиленглікольмонометиловий або моноетиловий ефір або етиленглікольдиметиловий ефір (диглим); кетони, такі як ацетон або бутанон; аміди, такі як ацетамід, диметилацетамід або диметилформамід (ДМФА); нітрили, такі як ацетонітрил; сульфоксиди, такі як диметилсульфоксид (ДМСО); сірковуглець, карбонові кислоти, такі як мурашина кислота або оцтова кислота, нітросполуки, такі як нітрометан або нітробензол; складні ефіри, такі як етилацетат, або суміші зазначених розчинників. Розчинник більш переважно являє собою, наприклад, тетрагідрофуран. Залежно від застосовуваних умов, час реакції становить від декількох хвилин до 14 днів, температура реакції перебуває в інтервалі від приблизно -30° до 140°, звичайно від -10° до 130°, зокрема, в інтервалі від приблизно 30° до приблизно 125°. Захисні групи можуть бути вилучені за допомогою способів, відомих фахівцеві в даній галузі техніки. Розщеплення простого ефіру, наприклад, метилового ефіру, здійснювали в підходящому розчиннику, як зазначено вище, переважно шляхом додавання триброміду бору. Реакцію більш переважно здійснюють у дихлорметані при температурі реакції в інтервалі від приблизно -30° до 50°, звичайно від -20° до 20°, зокрема, в інтервалі від приблизно -15° до приблизно 0°. Сполука відповідно до винаходу також може бути отримана виділенням її у вільному стані з її функціональних довільним шляхом сольволізу, зокрема гідролізу, або шляхом гідрогенолізу. Кращими вихідними речовинами для сольволізу або гідрогенолізу є ті, які містять відповідні захищені аміно і/або гідроксильні групи замість однієї або декількох вільних аміно і/або гідроксильних груп, переважно ті, які несуть аміно-захисну групу замість атома H, зв'язаного з 8 UA 98320 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 атомом N, наприклад ті, які відповідають формулі І, але містять NHR' групу (у якій R' являє собою аміно-захисну групу, наприклад BOC або CBZ) замість NH2 групи. Крім того, кращими є вихідні речовини, які несуть гідроксил-захисну групу замість атома H гідроксильної групи, наприклад, ті, які відповідають формулі І, але містять R''O-фенільну групу (у якій R" являє собою гідроксил-захисну групу) замість гідроксифенільної групи. Також існує можливість присутності в молекулі вихідної речовини безлічі - однакових або різних - захищених аміно і/або гідроксильних груп. Якщо присутні захисні групи відрізняються друг від друга, то в багатьох випадках вони можуть бути відщеплені селективно. Поняття "аміно-захисна група" в загалі відоме й відноситься до груп, які є підходящими для захисту (блокування) аміногрупи від хімічних реакцій, але які легко видаляються після того, як бажана хімічна реакція була проведена в іншій частині молекули. Типовими такими групами є, зокрема, незаміщена або заміщена ацильна група, арильна група, аралкоксиметильна група або аралкільна група. Тому що аміно-захисні групи видаляють після бажаної реакції (або послідовності реакцій), та їхній тип і розмір не є, крім того, критичними; однак, перевага віддається тим, які мають 1-20, особливо 1-8, атомів вуглецю. Поняття "ацильна група" варто розуміти в самому широкому змісті у зв'язку із даним способом. Воно включає ацильні групи, похідні від аліфатичних, араліфатичних, ароматичних або гетероциклічних карбонових кислот або сульфонових кислот, і, зокрема, алкоксикарбонільні, арилоксикарбонільні й особливо аралкоксикарбонільні групи. Прикладами таких ацильних груп є алканоїл, такий як ацетил, пропіоніл і бутирил; аралканоїл, такий як фенілацетил; ароїл, такий як бензоїл і толіл; арилоксиалканоїл, такий як POA; алкоксикарбоніл, такий як метоксикарбоніл, етоксикарбоніл, 2,2, 2-трихлоретоксикарбоніл, BOC і 2-йодотоксикарбоніл; аралкоксикарбоніл, такий як CBZ ("карбобензокси"), 4-метоксибензилоксикарбоніл і FMOC; і арилсульфоніл, такий як Mtr, Pbf або Рmс. Кращими аміно-захисними групами є BOC і Mtr, крім того, CBZ, Fmoc, бензил і ацетил. Поняття " гідроксил-захисна група" також в загалі відомо й відноситься до груп, які є підходящими для захисту гідроксильної групи від хімічних реакцій, але які легко видаляються після того, як бажана хімічна реакція була проведена в іншій частині молекули. Типовими такими групами є зазначені вище незаміщені або заміщені арильна, аралкільна або ацильна групи, крім того, також алкільні групи. Природа й розмір гідроксил-захисних груп не є критичними, тому що їх видаляють після бажаної хімічної реакції або послідовності реакцій; перевага віддається групам, які мають 1-20, особливо 1-10, атомів вуглецю. Прикладами гідроксил-захисних груп є, у числі інших, бензил, n-нітробензоїл, n-толуолсульфоніл, трет-бутил і ацетил, де бензил і трет-бутил є особливо кращими. Групи COOH переважно захищені у вигляді їх трет-бутилових ефірів. Сполуку відповідно до винаходу виділяють у вільному стані з її функціональних похідних залежно від використовуваних захисних груп - наприклад, застосовуючи сильні кислоти, переважно застосовуючи ТФУ або перхлорну кислоту, але також використовують інші сильні неорганічні кислоти, такі як соляна кислота або сірчана кислота, сильні органічні карбонові кислоти, такі як трихлороцтова кислота, або сульфонові кислоти, такі як бензол- або nтолуолсульфонова кислота. Присутність додаткового інертного розчинника допускається, але не завжди необхідна. Прийнятними інертними розчинниками переважно є органічні, наприклад, карбонові кислоти, такі як оцтова кислота, прості ефіри, такі як тетрагідрофуран або діоксан, аміди, такі як ДМФА, галогеніровані вуглеводні, такі як дихлорметан, крім того, також спирти, такі як метанол, етанол або ізопропанол, і вода. Також прийнятними є суміші зазначених вище розчинників. ТФУ переважно використовують у надлишку без додавання іншого розчинника, і перхлорну кислоту переважно використовують у вигляді суміші оцтової кислоти й 70 % перхлорної кислоти в співвідношенні 9:1. Температура реакцій для здійснення розщеплення переважно перебуває в інтервалі між приблизно 0 і приблизно 50°, переважно між 15 і 30° (кімнатна температура). BOC, OBut, Pbf, Pmc і Mtr групи можуть, наприклад, переважно бути відщеплені при використанні ТФУ в дихлорметані або використовуючи приблизно 3-5 н. HCl у діоксані при 1530°, і FMOC група може бути відщеплена, використовуючи приблизно 5-50 % розчин диметиламіну, діетиламіну або піперидину в ДМФА при 15-30°. Захисні групи, які можуть бути вилучені гідрогенолітично (наприклад, CBZ або бензил), можуть бути відщеплені, наприклад, обробкою воднем у присутності каталізатора (наприклад, каталізатора на основі благородного металу, такого як палладій, переважно на підкладці, такій як вугілля). При цьому підходящими розчинниками є розчинники, зазначені вище, зокрема, наприклад, спирти, такі як метанол або етанол, або аміди, такі як ДМФА. Гідрогеноліз в основному проводиться при температурах в інтервалі між приблизно 0 і 100° і тиску між 9 UA 98320 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 приблизно 1 і 200 бар, переважно при 20-30° і 1-10 бар. Гідрогеноліз CBZ групи відбувається успішно, наприклад, на 5-10 % Pd/C у метанолі або при використанні форміату амонію (замість водню) на Pd/C у метанолі/ДМФА при 20-30°. Фармацевтичні солі й інші форми Зазначена сполука відповідно до винаходу може використовуватися у своїй заключній, несольовій формі. З іншого боку, даний винахід також відноситься до застосування цієї сполуки у формі її фармацевтично прийнятних солей, які можуть бути отримані за допомогою різноманітних органічних і неорганічних кислот і основ у відповідності зі способами, добре відомими в даній галузі техніки. Фармацевтично прийнятні форми солей сполуки відповідно до винаходу готовлять, головним чином, при використанні традиційних способів. Прийнятна сіль може бути утворена за допомогою реакції сполуки із прийнятною основою для одержання відповідної солі приєднання основи. Прикладами таких основ є гідроксиди лужних металів, включаючи гідроксид калію, гідроксид натрію й гідроксид літію; гідроксиди луго-земельних металів, такі, як гідроксид барію й гідроксид кальцію; алкоксиди лужних металів, наприклад, етанолят калію й пропанолят натрію; а також різні органічні основи, такі, як піперидин, діетаноламін і N-метилглутамін. Сюди також включені солі алюмінію сполуки відповідно до винаходу. Солі приєднання кислоти можуть бути утворені шляхом обробки сполуки фармацевтично прийнятними органічними й неорганічними кислотами, наприклад, гідрогалогенідами, такими, як гідрохлорид, гідробромід або гідройодид; іншими мінеральними кислотами, і їхніми відповідними солями такими, як, сульфат, нітрат або фосфат, і ін.; і алкіл- і моноарилсульфонатами, такими, як етан-сульфонат, толуолсульфонат і бензолсульфонат; і іншими органічними кислотами, їхніми відповідними солями, такими, як ацетат, трифторацетат, тартрат, малеат, сукцинат, цитрат, бензоат, саліцилат, аскорбат і ін. Таким чином, фармацевтично прийнятні солі приєднання кислоти сполуки відповідно до винаходу включають наступні солі, але не обмежуються тільки ними: ацетат, адипат, альгинат, аргинат, аспартат, бензоат, бензолсульфонат (безилат), бісульфат, бісульфіт, бромід, бутират, камфорат, камфорсульфонат, каприлат, хлорид, хлорбензоат, цитрат, циклопентан-пропіонат, диглюконат, дигідрофосфат, динітробензоат, додецилсульфат, етансульфонат, фумарат, галактерат (зі слизової кислоти), галактуронат, глюкогептаноат, глюконат, глутамат, гліцерофосфат, гемисукцинат, гемисульфат, гептаноат, гексаноат, гіппурат, гідрохлорид, гідробромід, гідройодид, 2-гідроксиетансульфонат, йодид, ізотіонат, ізобутират, лактат, лактобіонат, малат, малеат, малонат, манделат, метафосфат, метансуль-фонат, метилбензоат, моногідрофосфат, 2-нафталінсульфонат, нікотинат, нітрат, оксалат, олеат, пальмоат, пектинат, персульфат, фенілацетат, 3-фенілпропіонат, фосфат, фосфонат, фталат. Крім того, основні солі сполуки відповідно до винаходу включають, але не обмежуються тільки ними, солі алюмінію, амонію, кальцію, міді, заліза (III), заліза (II), літію, магнію, марганцю (III), марганцю (II), калію, натрію й цинку. Кращими серед перерахованих вище солей є амонійні; солі лужних металів натрію й калію; і солі лужноземельних металів кальцію й магнію. Солі сполуки відповідно до винаходу, які мають походження від фармацевтично прийнятних органічних нетоксичних основ, включають, але не обмежуються тільки ними, солі первинних, вторинних і третинних амінів, заміщених амінів, також включаючи природні заміщені аміни, циклічні аміни й основні іонообмінні смоли, наприклад, аргінін, бетаїн, кофеїн, хлорпрокаїн, холін, N,N'-дибензилетилендіамін (бензатин), дициклогексиламін, діетанолумін, діетиламін, 2диетиламіноетанол, 2-диметиламіноетанол, етанолумін, етилендіамін, N-етилморфолін, Nетилпіперидин, глюкамін, глюкозамін, гістидин, гідрабамін, ізопропіламін, лідокаїн, лізин, меглумин, N-метил-D-глюкамін, морфолін, піперазин, піперидин, поліаміні смоли, прокаїн, пурини, теобромін, триетанолумін, триетиламін, триметиламін, трипропіламін і трис(гідроксиметил)метиламін (трометамін). Сполука відповідно до даного винаходу, яка включає основні азоту-тримуючі групи, може бути кватернізовано за допомогою таких агентів, як С1-С4-алкілгалогеніди, наприклад, метил-, етил-, ізопропіл- і трет-бутилхлориду, броміди і йодиди; ди-С1-С4-алкілсульфати, наприклад, диметил-, діетил- і діамілсульфати; С10-С18-алкілгалогениди, наприклад, децил-, додецил-, лаурил-, миристил- і стеарилхлориду, броміди і йодиди; і арил-С1-С4-алкілгалогениди, наприклад, бензилхлорид і фенетилбромід. Зазначені солі дозволяють одержувати як розчинні у воді, так і розчинні в маслі сполуки відповідно до винаходу. Кращі фармацевтичні солі, зазначені вище, включають, але не обмежуються тільки ними, ацетат, трифторацетат, безилат, цитрат, фумарат, глюконат, гемісукцинат, гіппурат, гідрохлорид, гідробромід, ізотіонат, манделат, меглумін, нітрат, олеат, фосфонат, півалат, фосфат натрію, стеарат, сульфат, сульфосаліцилат, тартрат, тіомалат, тозилат і трометамін. 10 UA 98320 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Кислотно-адитивні солі сполуки відповідно до винаходу одержують шляхом приведення в контакт форми вільних основ з достатньою кількістю бажаної кислоти для одержання солі традиційним способом. Вільну основу можна регенерувати шляхом приведення в контакт форми солі з основою й виділення вільної основи традиційним способом. Форми вільної основи до деякої міри відрізняються від своїх відповідних форм солей своїми певними фізичними властивостями, такими, як розчинність у полярних розчинниках, однак у всьому іншому солі є еквівалентними своїм відповідним формам вільних основ для цілей даного винаходу. Як були зазначено, фармацевтично прийнятні солі приєднання основи сполуки відповідно до винаходу утворюються з металами або амінами, такими, як лужні метали й лужноземельні метали або органічні аміни. Кращі метали являють собою натрій, калій, магній і кальцій. Кращі органічні аміни являють собою N,N'-дибензилетилендіамін, хлорпрокаїн, холін, діетанолумін, етилендіамін, N-метил-D-глюкамін і прокаїн. Солі приєднання основи одержують шляхом приведення в контакт форми вільної кислоти з достатньою кількістю бажаної основи для одержання солі традиційним способом. Форма вільної кислоти може бути регенерована шляхом приведення в контакт форми солі з кислотою й виділення форми вільної кислоти відомим способом. Форми вільної кислоти до деякої міри відрізняються від своїх відповідних форм солей певними фізичними властивостями, такими, як розчинність у полярних розчинниках, однак у всьому іншому солі є еквівалентними своїм відповідним формам вільних кислот для цілей даного винаходу. У світлі описаного вище можна побачити, що вираз "фармацевтично прийнятна сіль" у контексті даної заявки призначено для позначення активного компонента, що включає сполуку відповідно до винаходу у формі своєї солі, особливо в тому випадку, якщо зазначена форма солі забезпечує зазначеному активному компоненту поліпшені фармакокінетичні властивості в порівнянні з вільною формою зазначеного активного компонента або іншою сіллю зазначеного активного компонента, які використовувалися раніше. Фармацевтично прийнятна форма солі активного компонента може також первісно забезпечувати бажану фармакокінетичну властивість зазначеному активному компоненту, якою він раніше не володів, а також може навіть позитивно впливати на фармакодинаміку зазначеного активного компонента у відношенні його терапевтичної активності в організмі. Винахід також відноситься до застосування сполуки відповідно до винаходу і/або його фізіологічно прийнятних солей для приготування лікарського засобу (фармацевтичної композиції), зокрема, за допомогою нехімічних методів. Вони можуть бути перетворені в підходящу дозовану форму разом із щонайменше одним твердим, рідким і/або напіврідким наповнювачем або допоміжною речовиною й, при необхідності, у комбінації з одним або декількома іншими активними компонентами. Винахід, крім того, відноситься до лікарських засобів, що містять 5-[4-(2-метилфеніл)-3гідрокси-4H-1,2,4-триазол-5-іл]-2,4-дигідрокси-N-метил-N-бутилбензамід і/або його фармацевтично придатні похідні, солі, сольвати, таутомери й стереоізомери, включаючи їхні суміші у всіх співвідношеннях, і необов'язково наповнювачі і/або допоміжні речовини. Лікарські препарати можуть уводитися у вигляді дозованих одиниць, які містять заздалегідь установлену кількість активного компонента на дозовану одиницю. Така одиниця може включати, наприклад, від 0,1 мг до 3 г., переважно від 1 мг до 700 мг, більш переважно від 5 мг до 100 мг, сполуки відповідно до винаходу, залежно від хворобливого стану, що піддається лікуванню, способу введення, а також віку, ваги тіла й стану пацієнта, або фармацевтичні композиції можуть уводитися у вигляді дозованих одиниць, які містять заздалегідь установлену кількість активного компонента на дозовану одиницю. Кращими дозованими одиницями лікарських препаратів є ті, які містять добову дозу або частину добової дози, як зазначено вище, або відповідну порцію їхнього активного компонента. Лікарські засоби цього типу також можуть бути отримані способом, який добре відомий в галузі фармацевтики. Лікарські препарати можуть адаптуватися для введення за допомогою будь-якого підходящого способу, наприклад, шляхом перорального (включаючи букальне або під'язичне), ректального, назального, місцевого (включаючи букальне, під'язичне або трансдермальне), вагінального або парентерального (включаючи підшкірне, внутрім'язове, внутрішньовенне або внутрішкірне) введення. Такі препарати можуть бути приготовлені за допомогою будь-якого способу, відомого в галузі фармацевтики, наприклад, шляхом об'єднання активного компонента з наповнювачем(ями) або допоміжною(ими) речовиною(ами). Лікарські препарати, адаптовані для перорального введення, можуть уводитися у вигляді окремих одиниць, таких як, наприклад, капсули або таблетки; порошки або гранули; розчини або суспензії у водних або неводних рідинах; харчових пін або пінистих харчових продуктів; або рідких емульсій масло-в-воді або рідких емульсіях воді-у-маслі. 11 UA 98320 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Так, наприклад, у випадку перорального введення у вигляді таблетки або капсули, активний компонент може бути об'єднаний з пероральним, нетоксичним і фармацевтично прийнятним інертним наповнювачем, таким як, наприклад, етанол, гліцерин, вода й т.п. Порошки одержують шляхом здрібнювання сполуки до підходящого невеликого розміру й змішування його з фармацевтичним наповнювачем, здрібненим аналогічним способом, таким як, наприклад, харчовий вуглеводень, такий як, наприклад, крохмаль або маніт. Також можна додавати ароматизатор, консервант, диспергувальну речовину й барвник. Капсули одержують шляхом приготування порошкової суміші, як описано вище, і заповнюють нею желатинові капсули певної форми. Перед заповненням капсул до порошкової суміші можна додавати сковзкі й змазуючи речовини такі як, наприклад, високо дисперсна кремнієва кислота, тальк, стеарат магнію, стеарат кальцію або поліетиленгліколь у твердій формі. Для поліпшення доступності лікарського засобу, укладеного в капсулу, також можна додавати дезінтегрувальну речовину або солюбілізатор, такий як, наприклад, агар-агар, карбонат кальцію або карбонат натрію. Додатково, якщо це є бажаним або необхідним, у суміш також можна додавати підходящі зв'язуючі, змазуючі речовини дезінтегратори, а також барвники. Підходящими зв'язуючими є крохмаль, желатин, природні цукри, такі як, наприклад, глюкоза або бета-лактоза, підслащувателі, виготовлені з кукурудзи, природних і синтетичних гум, такі як, наприклад, аравійська камедь, трагакантова камедь або альгінат натрію, карбоксиметилцелюлоза, поліетиленгліколь, воски й т.п. Змазуючі речовини, які можуть застосовуватися в таких дозованих формах, включають олеат натрію, стеарат натрію, стеарат магнію, бензоат натрію, ацетат натрію, хлорид натрію й т.п. Дезінтегратори включають, але не обмежуються тільки ними, крохмаль, метилцелюлозу, агар, бентоніт, ксантанову камедь і т.п. Лікарські засоби у вигляді таблеток одержують, наприклад, шляхом приготування порошкової суміші, гранулювання або сухого пресування суміші, додавання змазуючої речовини і дезінтегратора й пресування отриманої суміші в таблетки. Порошкову суміш приготовляють шляхом змішування сполуки, здрібненого підходящим чином, з розріджувачем або основою, як описано вище, і необов'язково зі зв'язуючим, таким як, наприклад, карбоксиметилцелюлоза, альгінат, желатин або полівінілпіролідон, сповільнювачем розчинення, таким як, наприклад, парафін, підсилювачем поглинання, таким як, наприклад, четвертинна сіль, і/або абсорбентом, таким як, наприклад, бентоніт, каолін або дикальційфосфат. Порошкову суміш можна гранулювати шляхом змочування зі сполучною, такою як, наприклад, сироп, крохмальна паста, слиз акації або розчини целюлози або полімерних речовин і пресування її через сито. Як альтернатива грануляції, порошкову суміш можна пропускати через таблетувальну машину, одержуючи куски неправильної форми, які розпадаються утворюючи гранули. Гранули можна замаслювати шляхом додавання стеаринової кислоти, стеарату, тальку або мінерального масла для запобігання злипання в таблетувальній ливарній формі. Після цього змазану суміш спресовують, одержуючи таблетки. Сполуку відповідно до винаходу також можна поєднувати із сипучим інертним наповнювачем і потім піддавати прямому пресуванню, одержуючи таблетки без здійснення стадій грануляції або сухого пресування. Таблетки також можна покривати прозорим або світлонепроникним захисним шаром, що складається із шелакового запечатуючого шару, шару цукру або полімерної речовини й глянсового шару воску. До цих покриттів також можна додавати барвники для можливості розрізнення між різними дозованими одиницями. Рідини для перорального введення, такі як, наприклад, розчин, сиропи й еліксири, можуть бути приготовлені у вигляді дозованих одиниць таким чином, щоб вони містили заздалегідь установлену кількість сполуки. Сиропи можуть бути отримані шляхом розчинення сполуки у водяному розчині з підходящим ароматизатором, тоді як еліксири готовлять із застосуванням нетоксичного спиртового наповнювача. Суспензії можуть бути приготовлені шляхом диспергування сполуки в нетоксичному наповнювачі. Також можна додавати солюбілізатори й емульсифікатори, такі як, наприклад, етоксиліровані ізостеарилові спирти й поліоксиетиленові ефіри сорбіту, консерванти, ароматичні добавки, такі як, наприклад, масло м'яти перцевої, або натуральні замінники цукру або сахарин, або інші штучні замінники цукру й т.п. Лікарські препарати для перорального введення у вигляді дозованих одиниць можуть бути інкапсульовані в мікрокапсули, якщо це є бажаним. Також лікарський препарат може бути приготовлений таким чином, щоб пролонгувати або сповільнити вивільнення, наприклад, шляхом застосування покриттів або забивання необхідної речовини в полімери, віск і т.п. Сполука відповідно до винаходу і/або його фармацевтично придатні похідні, солі, сольвати, таутомери й стереоізомери, включаючи їхні суміші у всіх співвідношеннях, і необов'язково наповнювачі і/або ад'юванти й солі, сольвати й фізіологічно функціональні похідні також можуть 12 UA 98320 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 уводитися у вигляді ліпосомних систем доставки, таких як, наприклад, невеликі одношарові пухирці, більші одношарові пухирці й багатошарові пухирці. Ліпосоми можуть бути утворені за допомогою різних фосфоліпідів, таких як, наприклад, холестерин, стеариламін або фосфатіділхоліни. Сполука відповідно до винаходу і її солі, сольвати й фізіологічно функціональні похідні також можуть доставлятися за допомогою моноклональних антитіл як індивідуальні носії, до яких приєднані молекули сполуки. Сполуки також можуть бути з'єднані з розчинними полімерами як націлюючі носії лікарських засобів. Такими полімерами можуть бути полівінілпіролідон, співполімер пірану, полігідроксипропілметакриламідофенол, полігідроксиетиласпартамідофенол або поліетиленоксид полілізину, заміщений пальмитоіловими радикалами. Крім того, сполуки можна зв'язувати із класом біорозкладених полімерів, які придатні для забезпечення контрольованого вивільнення лікарського засобу, наприклад полімолочною кислотою, полі-епсилон-капролактоном, полігідроксимасляною кислотою, поліортоефірами, поліацеталями, полідигідроксипіранами, поліціаноакрилатами й перехресно-зшитими або амфіпатичними блок-співполімерами гідрогелів. Лікарські препарати, адаптовані для трансдермального введення, можуть уводитися у вигляді незалежних пластирів для подовженого, тісного контакту з епідермісом реципієнта. Таким чином, наприклад, активний компонент може доставлятися із пластиру шляхом іонофорезу, як в загалі описано в Pharmaceutical Research, 3(6), 318 (1986). Фармацевтичні композиції, адаптовані для місцевого введення, можуть бути приготовлені у вигляді мазей, кремів, суспензій, лосьйонів, порошків, розчинів, паст, гелів, спреїв, аерозолів або масел. Для лікування очей або інших зовнішніх тканин, наприклад рота й шкіри, переважно застосовуються лікарські препарати у вигляді місцевої мазі або крему. Для приготування лікарського препарату у вигляді мазі активний компонент може застосовуватися з парафіновою або мазевою основою, що змішується з водою. Альтернативно, для одержання крему активний компонент може бути приготовлений з основою для крему типу масло-в-воді або основою водау-маслі. Лікарські препарати, адаптовані для місцевого введення в очі, включають очні краплі, у яких активний компонент розчинений або суспендований у підходящому носії, переважно у водному розчиннику. Лікарські препарати, адаптовані для місцевого введення в порожнину рота, включають коржа, пастилки й рідини для полоскання рота. Лікарські препарати, адаптовані для ректального введення, можуть уводитися у вигляді супозиторіїв або клізм. Лікарські препарати, адаптовані для інтраназального введення, у яких носій являє собою тверду речовину, включають великий порошок, що має розмір часточок, наприклад, в інтервалі 20-500 мікронів, що вводиться шляхом вдихання, тобто шляхом швидкого вдиху через ніс із контейнера, що містить порошок, що притримують біля носа. Підходящі лікарські препарати для введення у вигляді інтраназального аерозолю або носових крапель із рідиною як носій включають розчини активної речовини у воді або в маслі. Лікарські препарати, адаптовані для введення шляхом інгаляції, включають тонкоздрібнені часточки у вигляді пилу або туману, які можуть бути отримані за допомогою різних диспергувальних пристроїв під тиском з аерозолями, розпилювачами або інсуфляторами. Лікарські препарати, адаптовані для вагінального введення, можуть уводитися у вигляді песаріїв, тампонів, кремів, гелів, паст, пін або аерозолів. Лікарські препарати, адаптовані для парентерального введення, включають водні або неводні стерильні розчини для ін'єкцій, що містять антиоксиданти, буфери, бактеріостатичні речовини й розчинені речовини, за допомогою яких лікарський засіб підтримується ізотонічним стосовно крові реципієнта, що піддається лікуванню; і водні або неводні стерильні суспензії, які можуть містити суспензійне середовище й загусники. Лікарські препарати можуть уводитися за допомогою ємностей для одноразового або багаторазового введення, наприклад, запечатаних ампул і флаконів, і зберігатися в ліофілізованому стані, при цьому безпосередньо перед введенням необхідно тільки додати стерильну рідину-носій, наприклад, воду для ін'єкцій. Розчини й суспензії для ін'єкцій, приготовлені відповідно до рецептури, можуть бути приготовлені зі стерильних порошків, гранул і таблеток. Також є очевидним, що додатково до кращих вищеописаних складових, лікарські препарати також можуть містити інші речовини, які використовуються в даній галузі для конкретних типів лікарських засобів; наприклад, лікарські препарати, придатні для перорального введення, можуть містити ароматизатори. 13 UA 98320 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Терапевтично ефективна кількість сполуки відповідно до винаходу залежить від багатьох факторів, включаючи, наприклад, вік і вагу людини або тварини, певний стан, який необхідно лікувати, і його вагу, природу лікарського засобу й спосіб введення, і в остаточному підсумку вона може бути визначена лікарем або ветеринаром. Проте, ефективна кількість сполуки відповідно до винаходу, як правило, перебуває в інтервалі від 0,1 до 100 мг/кг ваги тіла реципієнта (ссавця) на добу й переважно звичайно перебуває в інтервалі від 1 до 10 мг/кг ваги тіла на добу. Отже, добова кількість, що діє для дорослого ссавця вагою 70 кг звичайно може становити від 70 до 700 мг, причому ця кількість може вводитися у вигляді окремої дози один раз у день або звичайно у вигляді циклів часткових доз (таких як, наприклад, два, три, чотири, п'ять або шість разів) у день, таким чином, що загальна добова доза є аналогічною. Ефективна кількість її солі або сольвату або фізіологічно функціональної похідної може бути визначена у вигляді частки ефективної кількості сполуки відповідно до винаходу per se. Також передбачається, що подібні дози придатні для лікування інших станів, зазначених у даній заявці. Крім того, винахід відноситься до лікарських засобів, які містять щонайменше одну сполуку відповідно до винаходу і/або його фармацевтично придатні похідні, сольвати й стереоізомери, включаючи їхні суміші у всіх співвідношеннях, і щонайменше один додатковий активний компонент лікарського засобу. Додатковими активними компонентами переважно є хіміотерапевтичні засоби, особливо ті, які інгібіруют ангіогенез, і, отже, інгібіруют ріст і поширення пухлинних кліток; кращими згідно із даним винаходом є інгібітори рецептора VEGF, включаючи робозими й антизначенєві молекули, які спрямовані на рецептори VEGF, і ангіостатин і ендостатин. Прикладами протиракових засобів, які можуть застосовуватися в комбінації зі сполуками згідно із даним винаходом, звичайно є алкіліручі засоби, антиметаболіти; епідофілотоксин; протираковий фермент; інгібітор топоізомерази; прокарбазин; мітоксантрон або координаційні комплекси платини. Протиракові засоби переважно вибирають із наступних класів: антрацикліни, лікарські засоби барвінку, мітоміцини, блеоміцини, цитотоксичні нуклеозиди, епотілони, дискормоліди, птеридини, диінени й подофіллотоксини. Більш кращими у зазначених класах є, наприклад, карміноміцин, даунорубіцин, аміноптерин, метотрексат, метоптерин, дихлорметотрексат, митоміцин C, порфіроміцин, 5-фторурацил, 5фтордезоксіуридин монофосфат, цитарабін, 5-азацитидин, тіогуанін, азатіоприн, аденозин, пентостатин, зритрогідроксиноніладенин, кладрибін, 6-меркаптопурин, гемцитабін, цитоарабінозид, подофиллотоксин або похідні подофіллотоксина, такі як, наприклад, етопозид, етопозид фосфат або теніпозид, ме-льфалан, винбластин, винорелбин, винкристин, лейрозидин, виндезин, лейрозин, децетаксел і паклитаксел. Інші кращі протиракові засоби вибирають із групи, що включає дискормолид, эпотилон D, эстрамустин, карбоплатин, цисплатин, оксалиплатин, циклофосфамід, блеоміцин, гемцитабін, іфосфамід, мельфалан, гексаметилмеламін, тіотепа, ідатрексат, триметрексат, дакарбазин, L-аспарагіназа, камптотецин, CPT-11, топотекан, арабинозилцитозин, бікалутамід, флутамід, лейпролид, похідні піридобензоіндола, інтерферони й інтерлейкини. Додатковими активними компонентами лікарських засобів переважно є антибіотики. Кращі антибіотики вибирають із групи, що включає дактиноміцин, даунорубіцин, ідарубіцин, епірубіцин, мітоксантрон, блеоміцин, пликаміцин, мітоміцин. Додатковими активними компонентами лікарських засобів переважно є інгібітори ферментів. Кращі інгібітори ферментів вибирають із групи, що включає інгібітори деацетилази гистонів (наприклад, субероіланілід гідроксамову кислоту [SAHA]) і інгібітори тирозинкинази (наприклад ZD 1839 [Iressa]). Додатковими активними компонентами лікарських засобів переважно є інгібітори ядерного експорту. Інгібітори ядерного експорту запобігають вихід біополімерів (наприклад, PHK) із клітинного ядра. Кращі інгібітори ядерного експорту вибирають із групи, що включає каллистатин, лептоміцин В, ратйядон. Додатковими активними компонентами лікарських засобів переважно є інгібітори ядерного експорту. Інгібітори ядерного експорту запобігають вихід біополімерів (наприклад, PHK) із клітинного ядра. Кращі інгібітори ядерного експорту вибирають із групи, що включає каллистатин, лептоміцин В, ратйядон. Додатковими активними компонентами лікарських засобів переважно є імунодепресанти. Кращі імунодепресанти вибирають із групи, що включає рапаміцин, ССІ-779 (Wyeth), RADOOl (Novartis), AP23573 (Ariad Pharmaceuticals). Винахід також відноситься до комплекту (набору), що складається з окремих пакетів 14 UA 98320 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 (а) ефективної кількості сполуки формули відповідно до винаходу і/або його фармацевтично придатних похідних, сольватів і стереоізомерів, включаючи їхні суміші у всіх співвідношеннях, (б) ефективної кількості додаткового активного компонента лікарського засобу. Комплект включає підходящі ємності, такі як коробки, індивідуальні пляшки, пакети або ампули. Комплект може включати, наприклад, окремі ампули, кожна з яких містить ефективну кількість сполуки відповідно до винаходу і/або його фармацевтично придатних похідних, сольватів і стереоізомерів, включаючи їхні суміші у всіх співвідношеннях, і ефективна кількість додаткового активного компонента лікарського засобу в розчиненій або ліофілизованій формі. Застосування Сполука згідно із даним винаходом придатна в якості фармацевтично активного компонента для ссавців, особливо для людей, для лікування захворювань, у які залучений HSP90. Отже, винахід відноситься до застосування 5-[4-(2-метилфеніл)-3-гідрокси-4H-1,2,4-триазол5-іл]-2,4-дигідрокси-N-метил-N-бутилбензаміду, і його фармацевтично придатних похідних, сольватів і стереоізомерів, включаючи їхні суміші у всіх співвідношеннях, для приготування лікарського засобу для лікування захворювань, на які впливає інгібування, регуляція і/або модуляція HSP90. Даний винахід охоплює застосування5-[4-(2-метилфеніл)-3-гідрокси-4H-1,2,4-триазол-5-іл]2,4-дигідрокси-N-метил-N-бутилбензаміду і його фармацевтично придатних похідних, сольватів і стереоізомерів, включаючи їхні суміші у всіх співвідношеннях, для приготування лікарського засобу для лікування пухлинних захворювань, наприклад, фібросаркоми, злоякісної міксоми, ліпосаркоми, хондросаркоми, остеогенної саркоми, хордоми, ангіосаркоми, ендотеліосаркоми, лімфангіосаркоми, лімфангіоендотеліосаркоми, синовіальної ендотеліоми, мезотеліоми, саркоми Юінга, лейосаркоми, рабдоміосаркоми, рака ободової кишки, рака підшлункової залози, рака молочної залози, рака яєчників, рака передміхурової залози, плоскоклітинного рака, базально-клітинного раку, аденокарциноми, рака протоки потової залози, рака кліток сальної залози, папілярного рака, папілярних аденокарцином, цистаденокарцином, рака кісткового мозку, бронхогенного рака, нирково-клітинного рака, печінково-клітинної аденоми, рака жовчної протоки, хоріокарциноми, сперматоцитоми, ембріональної карциноми, пухлини Вільма, рака шийки матки, рака яєчок, рака легенів, дрібноклітинного раку легенів, рака сечового міхура, епітеліального раку, гліоми, астроцитоми, медуллобластоми, краніофарингіоми, епендімоми, пінеаломи, гемангіобластоми, невриноми слухового нерва, олігодендрогліоми, менінгіоми, меланоми, нейробластоми, ретинобластоми, лейкозу, лімфоми, множинної мієломи, макроглобулінемії Вальденстрема й хвороби важких ланцюгів; вірусних захворювань, де вірусний патоген обраний із групи, що включає гепатит типу А, гепатит типу В, гепатит типу C, грип, вітряну віспу, аденовірус, вірус простого герпесу І типу (HSV-I), вірус простого герпесу II типу (HSV-II), чуму великої рогатої худоби, риновірус, еховірус, ротавірус, респіраторно-синцитіальний вірус (RSV), папіломавірус, паповавірус, цітомегаловірус ехіновірус, арбовірус, хунтавірус, коксаки-вірус, вірус паротиту, вірус кору, вірус краснухи, вірус поліомієліту, вірус імунодефіциту людини І типу (ВІЧ-І) і вірус імунодефіциту людини II типу (ВІЧ-ІІ); для імуносупресії в трансплантатах; захворювань, індукованих запаленням, таких як ревматоїдний артрит, астма, розсіяний склероз, діабет 1 типу, червоний вовчак, псоріаз і запальне захворювання кишечника; фіброзно-кістозна дегенерація; захворювань, пов'язаних з ангіогенезом, таких як, наприклад, діабетична ретинопатія, гемангіома, ендометріоз, пухлинний ангіогенез; інфекційних захворювань; аутоімунних захворювань; ішемії; стимуляції регенерації нервів; фіброгенетичних захворювань, таких як, наприклад, склерома, хвороба Вагнера, системний вовчак, цироз печінки, келоїдне утворення, інтерстиціальний нефрит і фіброз легенів; 5-5-[4-(2-метилфеніл)-гідрокси-4Н-1,2,5-іл]-2,N-бутилбензамід може інгібувати, зокрема, ріст злоякісного новотвору, пухлинних кліток і пухлинних метастаз, і тому придатний для лікування пухлин. Крім того, сьогодення винахід охоплює застосування 5-[4-(2-метилфеніл)-3-гідрокси-4H1,2,4-триазол-5-іл]-2,4-дигідрокси-N-метил-N-бутилбензаміду і/або його фізіологічно прийнятних солей і сольватів для приготування лікарського засобу для захисту нормальних кліток від токсичності, викликаною хіміотерапією, і для лікування захворювань, основною причиною яких є неправильне укладання або агрегація білків, таких як, наприклад, свербець, хвороба ЯкобаКрейтцфельдта, Хантінгтона або Альцгеймера. Винахід також відноситься до застосування 5-[4-(2-метилфеніл)-3-гідрокси-4H-1,2,4-триазол5-іл]-2,4-дигідрокси-N-метил-N-бутилбенз-аміду і/або його фізіологічно прийнятних солей і 15 UA 98320 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 сольватів для приготування лікарського засобу для лікування захворювань центральної нервової системи, серцево-судинної системи й кахексії. В наступному варіанті здійснення, винахід також відноситься до застосування 5-[4-(2метилфеніл)-3-гідрокси-4H-1,2,4-триазол-5-іл]-2,4-дигідрокси-N-метил-N-бутилбензаміду і/або його фізіологічно прийнятних солей і сольватів для приготування лікарського засобу для модуляції HSP90, де модуляція біологічної активності HSP90 викликану імунною реакцію в особини, транспортування білка з ендоплазматичного ретикулума, відновлення після гіпоксичного/аноксичного стресу, відновлення після недостатнього харчування, відновлення після теплового стресу, або їхньої комбінації, і/або де захворювання являє собою тип злоякісного новотвору, інфекційне захворювання, розлад, пов'язаний з порушеним транспортуванням білка з ендоплазматичного ретикулума, розлад, пов'язаний з ішемією/реперфузією, або їхньою комбінацією, де розлад, пов'язаний з ішемією/реперфузією, являє собою наслідок зупинки серця, асистолію й відстрочену аритмію шлуночків, операцію на серце, операцію серцево-легеневого шунтування, пересадження органа, травму спинного мозку, травму голови, удар, тромбоемболічний удар, геморагічний удар, спазм сосудин головного мозку, гіпотонію, гіпоглікемію, епілептичний стан, епілептичний припадок, тривогу, шизофренію, нейродегенеративний розлад, хвороба Альцгеймера, хвороба Хантінгтона, бічний аміотрофічний склероз (ALS) або неонатальний стрес. В подальшому варіанті здійснення, винахід також відноситься до застосування 5-[4-(2метилфеніл)-3-гідрокси-4H-1,2,4-триазол-5-іл]-2,4-дигідрокси-N-метил-N-бутилбензаміду і/або його фізіологічно прийнятних солей і сольватів для приготування лікарського засобу для лікування ішемії внаслідок зупинки серця, асистолії й відстроченій аритмії шлуночків, операції на серце, операції серцево-легеневого шунтування, пересадження органа, травми спинного мозку, травми голови, удару, тромбо-емболічного удару, геморагічного удару, спазму сосудин головного мозку, гіпотонії, гіпоглікемії, епілептичного стану, епілептичного припадку, тривоги, шизофренії, нейродегенеративного розладу, хвороби Альцгеймера, хвороби Хантінгтона, бічного аміотрофічного склерозу (ALS) або неонатального стресу. Спосіб тестування для визначення дії інгібіторів HSP90 Зв'язування гельданаміцину або 17-деметоксигельданаміцину (17AAG) з HSP90 і його конкурентне інгібування можна використовувати для визначення інгібуючої дії сполук відповідно до винаходу (Carreras і ін. 2003, Chiosis і ін. 2002). У конкретному випадку, використовують тест зв'язування радіоактивно міченого ліганду на фільтрі. Радіоактивно мічений ліганд, використовуваний у цьому тесті, являє собою мічений тритієм 17-аліламіногельданаміцин, [3H]17AAG. Цей тест зв'язування на фільтрі забезпечує цільовий пошук інгібіторів, які інтерферують з АТФ-єднальним сайтом. Матеріали Рекомбінантний HSP90 людини (експресуємий E. соlі, чистота 95 %); 3 [3HJ17AAG (17-аліламіногельданаміцин, [аліламіно-2, 3- H. Питома активність: 1,11×10 Бк/ммоль (Moravek, MT-1717); HEPES фільтруючий буфер (50 мМ HEPES, рН 7,0; 5 мМ MgCI2, БСА 0,01 %) Multiscreen FB (1 мкм) фільтрувальний планшет (Millipore, MAFBNOB 50). Спосіб Спочатку мікротитрувальні фільтрувальні планшети на 96 лунок зрошували й покривали 0,1 % поліетиленіміном. Дослідження здійснювали в наступних умовах: Температура реакції 22 °C Час реакції: 30 хв., струшування при 800 об./хв. Тестуємий об'єм: 50 мкл Кінцеві концентрації: 50 мм HEPES HCI, pH 7,0; 5 мм MgCI2, 0,01 % (мас/об.) БСА HSP90: 1,5 мкг/дослідження [3H]17AAG: 0,08 мк. Після закінчення реакції, супернатант у фільтрувальному планшеті видаляли шляхом відсмоктування за допомогою вакуумної установки (Multiscreen Separation System, Millipore), і фільтр промивали два рази. Потім фільтрувальні планшети вимірювали на бета-лічильнику (Microbeta, Wallac) зі сцинтилятором (Microscint 20, Packard). "% контролю" визначали на основі значень "імпульси в хвилину" і з них розраховували ІС 50 значення сполуки. 16 UA 98320 C2 5 У наступній таблиці представлені порівняльні виміри сполуки відповідно до винаходу з "А47" з найближчого рівня техніки. Сполука "C1" відповідно до винаходу володіє приблизно в 10 разів більшою активністю відносно інгібування HSP90. Результати тестування Таблиця І Інгібування HSP90 Сполука 5-[4-(2-метилфеніл)-3-гідрокси-4H-1,2,4-триазол-5-іл]-2,4дигідрокси-N-метил-H-пропілбензамід ("А47") 5[4-(2-метилфеніл)-3-гідрокси-4H-1,2,4-триазол-5-іл]-2,4дигідрокси-N-метил-N-бутилбензамід ("Cl") 10 15 20 25 30 35 40 45 50 ІС50 [ммоль/л] 2,90 Е-08 1,60 Е-07 При вказівці вище й нижче, вся температура наведена в градусах Цельсія °С. У нижчеподаних прикладах "звичайна обробка" означає, що при необхідності додають воду, рН установлюють, при необхідності, на значення від 2 до 10, залежно від сполуки кінцевого продукту, суміш екстрагують етилацетатом або дихлорметаном, фази розділяють, органічну фазу висушують над сульфатом натрію й випарюють, і продукт очищають за допомогою хроматографії на силікагелі і/або кристалізації. R f значення на силікагелі; елюент: етилацетат/метанол 9:1. Умови ЖХ-МС HP 1100 серії Hewlett Packard System, що мають наступні характеристики: джерело іонів: електророзпилення (позитивний режим); сканування: 100-1000 т/е; напруга фрагментації: 60 В; температура газу: 300 °C, DAD: 220 нм. Швидкість потоку: 2,4 мл/хв. Використовуваний роздільник зменшував швидкість потоку для MC до 0,75 мл/хв. після DAD. Колонка: Chromolith SpeedROD RP-18е 50-4,6 Розчинник: LiChrosolv якості від Merck KGa Розчинник A: H2O (0,01 % ТФУ) Розчинник В: ACN (0,008 % ТФУ) Градієнт: 20 % В → (100 % В: від 0 хв. до 2,8 хв. 100 % В: від 2,8 хв. до 3,3 хв. 100 % B → (20 % В: від 3,3 хв. до 4 хв. + Час утримання Rf або Rt [хв.] і М+Н дані MM, зазначені в наступних прикладах, являли собою обмірювані результати ЖХ-МС аналізів. Порівняльний приклад 1 Приготування 5-(2,4-дигідрокси-5-фенетилфеніл)-4-(2-фторфеніл)-3-гідрокси-4H-1,2,4триазолу ("A1"): 1.1. Розчин 15 г 5-бром-2,4-дигідроксибензойної кислоти, 14,4 мл йодметану й 62,9 г карбонати цезію в 100 мл N,N-диметилформаміду (ДМФА) нагрівали в колбі зі зворотним холодильником протягом 16 годин. Суміш піддавали звичайній обробці, одержуючи 16,7 г 5бром-2,4-диметоксибензойної кислоти ("1"). 1.2. Суміш 4 г "1" і 2 краплі ДМФА в 40 мл тіонілхлориду перемішували при кімнатній температурі протягом 16 годин. При видаленні розчинника одержували 4,3 г 5-бром-2,4диметоксибензоїлхлориду ("2"), Rf 1,610; MM 280,5. Продукт піддавали реакції без додаткового очищення. 1.3. Розчин 3,8 г "2" в 25 мл дихлорметану по краплях додавали при охолодженні на льоду до розчину 1,314 мл 2-фтораніліну й 1,13 мл піридину в 25 мл дихлорметану, і суміш перемішували при кімнатній температурі протягом 5 годин. При здійсненні звичайної обробки й кристалізації з ізопропанолу одержували 4,5 г 5-бром-N-(2-фторфеніл)-2,4-диметокси-бензаміду ("3"), Rf 2,217; MM 355,2. 1.4. 2,9 г PCl5 додавали в атмосфері азоту до розчину 4,5 г. "3" в 60 мл толуолу, і суміш нагрівали в колбі зі зворотним холодильником протягом 3 годин. Розчинник видаляли, залишок розчиняли в 100 мл ТГФ, і розчин по краплях додавали при 0° до 138 мл 1 M розчину гідразину в ТГФ. Суміш перемішували додатково протягом 16 годин, обробляли звичайним чином і 17 UA 98320 C2 кристалізували з ізопропанолу, одержуючи 3,6 г N-(2-фторфеніл)-3-бром-4,6-диметоксибензамід гідразону ("4"), Rf 0,952; MM 369,2 5 10 15 1.5. 1,86 г 1,1-карбонілдіімідазолу ("5") додавали до розчину 3,6 г "4" в 300 мл ТГФ, і суміш перемішували додатково протягом 16 годин. Суміш піддавали звичайній обробці, залишок кип'ятили із простим MTB ефіром і охолоджували, і кристали відокремлювали, одержуючи 700 мг 5-2,4-диметокси-5-бромфеніл)-4-(2-фторфеніл)-3-гідрокси-4H-1,2,4-триазолу ("6"), Rf 1,413; MM 395,2. 1.6. 600 мг "6", 178,4 мкл стиролу (стабілізованого), 430,2 мкл триетиламіну, 14,1 мг ацетату палладія (II) (47 % Pd), 19,17 мг три-о-толілфосфіну й 4 мл ацетонітрилу вносили в колбу об'ємом 10 мл. Суміш опромінювали протягом 30 хвилин при 170° під впливом мікрохвиль. Додавали невелику кількість каталізатора, і суміш додатково опромінювали два рази. До суміші додавали толуол, потім її екстрагували кілька разів водою. Органічну фазу висушували й упарювали. Залишок очищали шляхом хроматографії зі зверненою фазою, одержуючи 140 мг "7", Rf 1,765; MM 418,4, і 40 мг "8" 1.7. 140 мг "7" гідрували в стандартних умовах в 10 мл ТГФ у присутності 0,14 г Pt/C (5 %). Потім каталізатор відокремлювали й піддавали звичайній обробці, одержуючи 140 мг "9", R f 1,920, MM 420,5 20 25 1.8. 158,5 мкл триброміду бору додавали при -10° до розчину 140 мг "9" в 2 мл дихлорметану, і суміш перемішували при кімнатній температурі додатково протягом 16 годин. Додавали метанол при 0°, розчинники відокремлювали, і залишок очищали шляхом хроматографії зі зверненою фазою, одержуючи 74 мг "A1", Rf 1,537; MM 392,4, і 27 мг "А2", Rf 1,884; MM 398,4 18 UA 98320 C2 5 10 15 20 25 Порівняльний приклад 2 Одержання 5-[4-(2-фторфеніл)-3-гідрокси-4H-1,2,4-триазол-5-іл]-2,4-дигідрокси-Nпропілбензаміду ("А46") 2.1. Розчин 100 мг 5-(2,4-диметокси-5-бромфеніл)-4-(2-фторфеніл)-3-гідрокси-H-1,2,4триазолу ("6"), 7 мг хлориду[(R)-(+)-2,2'-біс(ди-фенілфосфіно)-1,1'-бінафтил]палладія (II), 5,7 мл окису вуглецю й 35 мкл триетиламіну в 20 мл метанолу обробляли при 100 °C і 7,5 бар протягом 20 год. в автоклаві. Після цього отриманий розчин концентрували й кристалізували з етанолу, одержуючи 91 мг метил 5-[4-(2-фторфеніл)-3-гідрокси-4H-1,2,4-триазол-5-іл]-2,4диметоксибензоату, Rt 1,057 хв, т/е 374. 2.2. Аналогічно прикладу 1.8, при здійсненні реакції 90 мг метил 5-[4-(2-фторфеніл)-3гідрокси-4H-1,2,4-триазол-5-іл]-2,4-диметокси-бензоату одержували 57,2 мг сполуки 5-[4-(2фторфеніл)-3-гідрокси-4H-1,2,4-триазол-5-іл]-2,4-дигідроксибензойна кислота, Rt 0,598 хв., т/е 332. 2.3. 55 мг 5-[4-(2-фторфеніл)-3-гідрокси-4H-1,2,4-триазол-5-іл]-2,4-дигідроксибензойної кислоти, 2 моль-еквівалента трет-бутилдиметил-хлорсилану й 3 моль-еквівалента імідазолу в 2 мл ТГФ перемішували при кімнатній температурі протягом 3 годин, одержуючи 2.4. Продукт, отриманий в 2.3, розчиняли в 1,5 мл ТГФ, і додавали 2 екв. гідрохлориду 1-(3диметиламінопропіл)-3-етилкарбодііміду. Через 1 годину при кімнатній температурі, додавали 1,2 екв. пропілметиламіну, і суміш перемішували додатково протягом 18 годин. Після цього додавали 3 екв. фториду тетраетиламонію, і суміш перемішували при кімнатній температурі протягом 2 годин. Після концентрування, продукт відокремлювали, одержуючи 42 мг "А46"; R t 1,139 хв., т/е 387; MM 386 19 UA 98320 C2 5 10 15 Наступну сполуку одержували аналогічно 5[4-(2-метилфеніл)-3-гідрокси-4H-1,2,4-триазол-5іл]-2,4-дигідрокси-N-метил-N-пропілбензамід ("А47"), MM 383,4; Приклад 1 Сполуку відповідно до винаходу 5[4-(2-метилфеніл)-3-гідрокси-4H-1,2,4-триазол-5-іл]-2,4дигідрокси-N-метил-N-бутилбензамід ("C1") одержували аналогічно одержанню "А47"; 1 H ЯМР (500 МГц, ДМСО-d6)  11,86 (s, 1H), 9,92 (s, 1H), 7,28-7,23 (m, 2H), 7,14-7,10 (m, 1H), 7,03-7,01 (m, 1H), 6,88 (s, 1H), 6,26 (s, 1H), 3,16 (широкий m, 2H), 2,73 (широкий s, 3H), 2,14 (s, 3H), 1,40 (широкий m, 2H), 1,15 (широкий m, 2Н), 0,81 (широкий m, 3H). Приклад 2 Синтез "C1" може бути здійснений у такий спосіб: 2.1. 5-бром-2,4-дигідроксибензойна кислота (1): 3,55 кг 2,4-дигідроксибензойної кислоти розчиняли в 30 л крижаної оцтової кислоти. Потім по краплях додавали розчин 1060 мл брому в 10 л крижаної оцтової кислоти при 15 °C протягом 8 годин. Потім продовжували перемішувати при 20 °C протягом 16 годин, суміш упарювали у 20 UA 98320 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 вакуумі, і кристалічний залишок суспендували в 20 л дихлорметану й перемішували протягом 1 години. При фільтрації й висушуванні на повітрі одержували 4,9 кг білого неочищеного продукту. При перекристалізації з 30 л толуолу/ацетонітрилу (1:1) і висушуванні одержували 3,549 кг (вихід 66 %) 5-бром-2,4-дигідроксибензойної кислоти (tпл. 210-211,5 °C; MM 233,0). 2.2. Метил 5-бром-2,4-дигідроксибензоат (2): 8,9 кг 5-бром-2,4-дигідроксибензойної кислоти розчиняли в 70 л метанолу й нагрівали до 55 °C. Потім туди дозували 800 мл сірчаної кислоти (конц.=95-98 %), і суміш перемішували при помірному нагріванні в колбі зі зворотним холодильником протягом 4 днів, і щодня додатково додавали 500 мл сірчаної кислоти (конц.=95-98 %) (3 рази). Реакційну суміш перемішували в охолодженому розчині (5 °C) 9 кг гідрокарбонату натрію в 100 л води. При здійсненні фільтрації й висушування у вакуумі при 50 °C одержували 7,87 кг (83 %) метил 5-бром-2,4дигідроксибензоату (білі кристали), MM 247,1. 2.3. Метил 2,4-бісбензилокси-5-бромбензоат (3): 7,86 кг (83 %) метил 5-бром-2,4-дигідроксибензоату й 9,65 кг карбонату калію суспендували в 100 л ацетонітрилу при 0 °C. Після цього суміш нагрівали до 80 °C, і 7575 мл бензилброміду додавали за допомогою краплинної воронки протягом 40 хв. Після перемішування при 80 °C протягом 16 годин, суміш фільтрували, і зібраний фільтрат упарювали у вакуумі: 12,95 кг (95 %) метил 2,4-бісбензилокси-5-бромбензоату (злегка жовті кристали); MM 427,3. 2.4. 2,4-Бісбензилокси-5-бромбензойна кислота (4): 6,4 кг метил 2,4-бісбензилокси-2,5-бромбензоату в 18 л ТГФ додавали до розчину 3 кг гідроксиду натрія в 30 л води. Після перемішування протягом ночі при 68 °C, суміш охолоджували до 10 °C, і 7,5 л HCl (конц.: 37 %) додавали за допомогою краплинної воронки (рН 1). Суміш перемішували додатково протягом 1 години й після цього фільтрували. Залишок висушували до постійної ваги у вакуумі при 60 °C; 5,687 кг (91 %) 2,4-бісбензилокси-5-бромбензойної кислоти (tпл.150-152 °C; MM 413,3). 2.5. 2,4-Бісбензилокси-5-бром-N-0-тoлілбензамід (S): 80 мл ДМФА додавали до 42 л тіонілхлориду. Суміш охолоджували до 2-9 °C, і додавали 11,55 кг 2,4-бісбензилокси-5бромбензойної кислоти протягом 1 години. Продовжували перемішувати при цій температурі додатково протягом 1 години й потім при 25 °C протягом 16 годин. Після цього тіонілхлорид відганяли у вакуумі (300 мбар, 46 °C). До отриманого залишку додавали 3 л толуола, і суміш знову упарювали насухо, і надалі цю процедуру повторювали два рази. Отриманий продукт застосовували в наступній реакції без додаткового очищення. 13,6 кг (плюс толуол). 2,8 л о-толуїдину й 2,5 л піридину додавали до 50 л дихлорметану при 3 °С. 13,6 кг 2,4бісбензилокси-5-бромбензоїлхлорид (толуол-вологий), суспендованного в 35 л дихлорметану, додавали до цього розчину протягом 2 годин. Після цього суміш перемішували протягом ночі при 23 °C, і тверду речовину відфільтровували й промивали дихлорметаном (2× щораз із 5 л). Неочищений продукт, отриманий у такий спосіб (8 кг), розчиняли в 40 л дихлорметану й послідовно екстрагували 40 л дистильованої води, 50 л соляної кислоти (~1 моль/л; приготовленої з 5 л HCl конц.: 37 % і 50 л води). Потім органічну фазу промивали 50 л води. Органічну фазу висушували протягом 3 днів, використовуючи 6 кг сульфату натрію. Осушувач відфільтровували з відсмоктуванням за допомогою аспіраціоного фільтра, і фільтрат упарювали насухо на роторному випарнику. При здійсненні перекристалізації з етанолу (35 л, 65 °C) і висушування (50 °C/35 мбар) до постійної ваги одержували 10,84 кг (82 %) 2,4-бісбензилокси-5бром-N-0-толілбензаміду (tпл. 174,5 °С-176 °C; MM 502,4). 2.6. 5-(2,4-Бісбензилокси-5-бромфеніл)-4-(2-метилфеніл)-3-гідрокси-4-Н-1,2,4-триазол (6): 1,75 кг пентахлориду фосфору додавали при 3 °C до 3,5 кг 2,4-бісбензилокси-5-бром-Н-отолілбензаміду в 60 л толуолу. Після цього суміш нагрівали при 135 °C протягом 4 годин, і потім продовжували перемішувати при 25 °C протягом 16 годин. При упарюванні у вакуумі одержували 3,6 кг кристалічної речовини. її ресуспендували з 18 л ТГФ і додавали до розчину 1,38 кг Вос-гідразину в 30 л ТГФ при 3 °С протягом 1,5 години. Після нагрівання до 25 °C і перемішування протягом 16 годин, продукт відфільтровували з відсмоктуванням (4,3 кг білого продукта - Тгн-вологий) і застосовували безпосередньо на наступній реакції. Продукт розчиняли в 30 л ТГФ, і 7 л соляної кислоти (конц.: 37 %) додавали при 1 °C протягом 20 хв. Суміш перемішували при 23 °C протягом 16 годин, охолоджували до -5 °C, і по краплях додавали 7,5 л розчину гідроксиду натрію (конц.: 32 %) протягом 1,5 години. Фази розділяли, і органічну фазу промивали 25 л насиченого розчину хлориду натрію (приготовленого з 8,75 кг хлориду натрію й 25 л води). Органічну фазу висушували, використовуючи 6 кг сульфату натрію, осушувач відфільтровували з відсмоктуванням, і фільтрат упарювали насухо на роторному випарнику. До залишку додавали 2×5 л толуолу, і 21 UA 98320 C2 5 10 15 20 25 30 35 здійснювали "сильну" перегонку для видалення "залученої" води, що залишилася. Залишок, отриманий таким чином, відразу піддавали реакції. 1,3 кг карбонілдіімідазолу (CDI) розчиняли в 100 л ТГФ. Після охолодження до 3 °С, повільно по краплях додавали продукт із попередньої стадії до 25 л ТГФ. Після цього суміш перемішували при 25 °C протягом 16 годин і екстрагували за допомогою 30 л насиченого розчину хлориду натрію й після цього органічну фазу екстрагували за допомогою 25 л 1 н. HCl. Потім органічну фазу промивали 25 л насиченого розчину хлориду натрію й висушували, використовуючи 10 кг сульфату натрію. При фільтрації й розпарюванні органічної фази у вакуумі одержували твердий залишок, який ресуспендували в 5 л толуолу й знову упарювали насухо у вакуумі. При здійсненні перекристалізації з 20 л 2-пропанолу при 70 °C одержували 2,7 кг (76 %) 5-(2,4-бісбензилокси-5-бромфеніл)-4-(2-метилфеніл)-3-гідрокси-4-Н-1,2,4-триазолу, MM 542,4. 2.7. 5-[4-(2-Метилфеніл)-3-гідрокси-4H-1,2,4-триазол-5-іл]-2,4-біс-бензилокси-N-метил-Nбутилбензамід (7): Розчин 2 кг 5-(2,4-бісбензилокси-5-бромфеніл)-4-(2-метилфеніл)-3-гiдрокси-4-Н-1,2,4триазолу, 90 г. хлориду (1,1'-біс(дифеніл-фосфіно)ферроцен)палладія (II), 83 л окису вуглецю, 479 г триетиламіну, 400 г. N-метилбутиламіну в 25 л ТГФ обробляли при 120 °C і тиску 5-10 бар протягом 20 годин в автоклаві. Після цього отриманий розчин упарювали й кристалізували з етанолу, одержуючи 1,4 кг (70 %) 5-[4-(2-метилфеніл)-3-гідрокси-4H-1,2,4-триазол-5-іл]-2,4-бісбензилокси-N-метил-N-бутилбензаміду, MM 476,7. 2.8. 5-[4-(2-Метилфеніл)-3-гідрокси-4H-1,2,4триазол-5-іл]-2,4-біс-бензилокси-N-метил-Nбутилбензамід ("A1"): Розчин 1,1 кг 5-[4-(2-метилфеніл)-3-гідрокси-4H-1,2,4-триазол-5-іл]-2,4-бісбензилокси-Nметил-N-бутилбензаміду, 5 % Pd/C (50,5 % води) і 85 л водню в 10 л ТГФ обробляли при 23 °C протягом 7 годин в автоклаві. Після цього отриманий розчин упарювали й кристалізували з етанолу, одержуючи 738 г. (95 %) 5-[4-(2-метилфеніл)-3-гідрокси-4Н-1,2,4-триазол-5-іл]-2,4дигідрокси-N-метил-N-бутилбензаміду ("C1"); MM 396,5. Можуть бути виділені дві поліморфні форми A1 і А2 сполуки "C1" відповідно до винаходу. Точки плавлення: Форма A1: tпл. 238,5±0,1 °С (n=6) Форма А2: tпл. 209,6±0,2 °C (n=6) Форма A1 є термодинамічно більше стабільною формою. Спектр порошкової рентгенівської дифрактометрії двох поліморфних форм представлений на Фіг.1. Форма А2 може бути перетворена в A1, наприклад, шляхом перемішування в розчинниках, таких як метанол, етанол, ацетон, ДМФА, оцтова кислота, мурашина кислота, ТГФ або ізопропанол. Спектральні дані порошкової XRD поліморфів A1 і А2: Для оцінки в кожному випадку використовували 10 характерних піків. 40 Зразок Партія 7, форма A1 Партія 12, форма А2 45 50 55 Вихідні дані XRD RT 162-07 RT 2214-07 Методика й результати: Дифракція рентгенівських променів (XRD) Всі зразки аналізували за допомогою XRD RT 162-07: • D5000 дифрактометр [Bruker AXS] • Режим передачі • Потужність генератора 30 кВ/40 мА • Cu-K1-випромінювання 1,5406 А (первинний монохроматор) • Позиційно-чутливий детектор Умови виміру XRD: Інтервал: 3-65°2 Розділення: 0,05°2 Час кроку: 1,4 с RT 2214-07: • Система порошкового рентгенівського дифрактометра Stoe STADIP 611 KL • Режим передачі 22 UA 98320 C2 5 • Режим передачі 40 кВ/40 м • Cu-K1 випромінювання 1,5406 А (первинний монохроматор) • Позиційно-чутливий детектор Умови виміру XRD: Інтервал: 3-65°2 Розділення: 0,5°2 Час кроку: 15 с Форма A1; RT 162-07: № 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 d[Å] 9,3 6,8 5,3 4,7 4,6 4,1 3,6 3,4 3,2 2,5 2 9,5 13,0 16,8 18,9 19,5 21,8 24,7 26,4 27,8 36,6 Ι/Ιο 100 43 60 50 75 15 96 21 16 11 10 Форма А2; RT 2214-07: № 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 15 d[Å] 11,8 8,4 5,4 4,4 4,2 4,0 3,8 2,9 2,3 2,2 2 7,5 10,5 16,4 20,2 20,9 22,4 23,5 31,2 38,8 41,3 Ι/Ιο 38 100 32 60 64 46 28 11 13 9 Приготування пролікарських сполук Приклад 3 Приготування моно-[2-(бутилметилкарбамоїл)-5-гідрокси-4-(5-оксо-4-о-толіл-4,5-дигідро-1Н1,2,4-триазол-3-іл)феніл] фосфату 23 UA 98320 C2 5 10 15 20 700 мг 5-[4-(2-метилфеніл)-3-гідрокси-4Н-1,2,4-триазол-5-іл]-4-бензилокси-2-гідрокси-Nметил-N-бутилбензаміду спочатку вносили в 20 мл ацетонітрилу при охолодженні, додавали й 10 мл чотирихлористого вуглецю. Потім по краплях додавали 0,5 мл N-етилдіізопропіламіну й 50 мг 4-(диметиламіно)піридину й, повільно при -10 °C, 326 мкл дибензилфосфоніту. Суміш перемішували при цій температурі додатково протягом 30 хв., додавали 10 мл 0,5 M КН 2РО4 розчину у воді, і суміш екстрагували за допомогою простого етилового ефіру, висушували над сульфатом натрію, фільтрували й упарювали. При здійсненні колононочної хроматографії одержували 550 мг (51 %) 5-[4-(2-метилфеніл)-3-гідрокси-4Н-1,2,4-триазол-5-іл]-4-бензилокси-2(дибензил фосфат)-N-метил-N-бутилбензаміду (Rf 2,196 хв.; MM 746,8). Розчин 550 мг 5-[4-(2-метилфеніл)-3-гідрокси-4Н-1,2,4-триазол-5-іл]-бензилокси-2-(фосфорні кислоти дибензилового ефіру)-N-метил-N-бутилбензаміду, 5 % Pd/C (50,5 % води) і 49,5 мл водню в 10 мл ТГФ обробляли при 23 °C протягом 19 годин в автоклаві. Після цього отриманий розчин упарювали й кристалізували із простого етилового ефіру; 280 мг (79,8 %) моно-[2(бутилметилкарбамоїл)-5-гідрокси-4-(5-оксо-4-о-толіл-4,5-дигідро-1Н-1,2,4-триазол-3-іл)феніл] фосфату (Rf 0,645 хв.; MM 476,4). Приклад 4 Одержання моно-[4-(бутилметилкарбамоїл)-2-(5-оксо-4-о-толіл-4,5-дигідро-1H-1,2,4-триазол3-іл)-5-фосфонооксифеніл] фосфату (E) Синтез здійснювали аналогічно прикладу 3; D: MM 916; Rf 2,335 хв. E: MM 556,4; Rf 0,883 хв. Приклад 5 Одержання моно-[4-(бутилметилкарбамоїл)-5-гідрокси-2-(5-оксо-4-о-толіл-4,5-дигідро-1Н1,2,4-триазол-3-іл)феніл] фосфату (F) 24 UA 98320 C2 5 Синтез здійснювали аналогічно прикладу 3: F: MM 476,4; Rf 1,321хв. Приклад 6 Одержання N-бутил-2,4-дипдрокси-N-метил-5-(5-тіоксо-4-о-толіл-4,5-дигідро-1Н-1,2,4триазол-3-іл) бензаміду (G) Приклад 7 Одержання похідних глюкуронової кислоти "Cl" 25 UA 98320 C2 5 10 15 20 25 30 4мл калій-фосфатного буфера (0,1 М/рН 7,4 з 1,0 мМ MgCl2), 100 мг натрієвої солі уридин-5'дифосфоглюкуронової кислоти, 10 мг "C1" (суспендували в 1 мл 20 % ацетонітрилу) і 1 мл гомогенату печінки свині вносили у флакон зі зразком. Партію інкубували при 37°. Через 24 години, додавали ацетонітрил, суміш центрифугували, і потім супернатанти упарювали насухо. Поділ і аналіз трьох регіоізомерів здійснювали за допомогою ЖХ-МС. Умови ЖХ-МС Система Hewlett Packard HP 1100 серія з наступними характеристиками: джерело іонів: електророзпилення (позитивний режим); сканування: 100-1000 т/е; Напруга фрагментації: 60 В; Температура газу: 300 °C; DAD: 220 нм. Швидкість потоку: 2,4 мл/хв. Використовуваний розподільник зменшував швидкість потоку для MC до 0,75 мл/хв. після DAD. Колонка: Chromolith SpeedROD RP-18e 50-4,6 Розчинник: LiChrosolv клас від Merck KGa Розчинник A: H2O (0,01 % ТФУ) Розчинник В: ацетонітрил (0,008 % ТФУ) Полярний градієнт: 5 % В>→100 % В: від 0 хв. до 3,0 хв. 100 % В: від 3,0 хв. до 3,3 хв. 100 % В>→20 % В: від 3,3 хв. до 4 хв. Для трьох сполук з однаковою масою були отримані наступні значення R T: 1,307, 1,406 і 1,465 хв. Ізомер H був однозначно ідентифікований за допомогою ЯМР спектроскопії. 1 Одномірний H-ЯMP спектр і двомірні HSQC, HMBC і ROESY спектри були отримані при наступних умовах: Braker DRX 500 спектрометр; ДМСО-d6, 303 K, TMC як стандарт. 1 Інтерпретація Н-ЯМР спектра: 26 UA 98320 C2  (1H) [част. на млн] 11,97 10,2 7,35-7,0 6,99, 6,94 6,50 5,30-5,05 4,88 3,76 3,60-3,10 2,95 2,87, 2,63 2,50 2,17, 2,16, 2,14 1,55-0,95 0,91, 0,69 0,00 5 10 15 20 25 Мультиплітність S широкий M S S широкий D D M M S M S M M S Інтенсивність Інтерпретація Н14 Н3 Н9, Н10, Н11, Н12 H1 Н2 2 OH групи цукрового кільця Н15 Н19 Н5, Н16, Н17, Н18, H2O Н5' Н4 ДМСО-d6 Н13 Н6, Н7 Н8 TMC 1H 1H 4Н 1H 1H 2Н 1H 1H 5H 1H 3Н 3Н 4Н 3Н Нижчеподані приклади відносяться до фармацевтичних композицій: Приклад А: Флакони для ін'єкцій рН розчину 100 г активного компонента відповідно до винаходу й 5 г Na 2HPО4 в 3 л бідистильованої води встановлювали на 6,5, використовуючи 2 н. соляну кислоту, стерилізували фільтрацією, переносили у флакони для ін'єкцій, ліофілізували в стерильних умовах і запечатували в стерильних умовах. Кожний флакон для ін'єкцій містить 5 мг активного компонента. Приклад Б: Супозиторій Суміш 20 г активного компонента відповідно до винаходу розплавляли з 100 г соєвого лецитину й 1400 г какаового масла, розливали в прес-форми й охолоджували. Кожний супозиторій містить 20 мг активного компонента. Приклад В: Розчин Розчин готували з 1 г активного компонента відповідно до винаходу, 9,38 г NaH 2PO4·2H2O, 28,48 г Na2HPO4·12H2O і 0,1 г бензалконійхлориду в 940 мл бідистильованої води. рН розчину встановлювали на 6,8 і об'єм розчину доводили до 1 л і стерилізували шляхом опромінення. Цей розчин може використовуватися у формі очних крапель. Приклад Г: Мазь 500 мг активного компонента відповідно до винаходу змішували з 99,5 г вазеліну в асептичних умовах. Приклад Д: Таблетки Суміш 1 кг активного компонента відповідно до винаходу, 4 кг лактози, 1,2 кг картопляного крохмалю, 0,2 кг тальку й 0,1 кг стеарату магнію спресовували для одержання таблеток звичайним способом таким чином, щоб кожна таблетка містила 10 мг активного компонента. Приклад Б: Драже 27 UA 98320 C2 5 Таблетки спресовували аналогічно прикладу Д і потім покривали звичайним способом покриттям із сахарози, картопляного крохмалю, тальку, трагаканта й барвника. Приклад Ж: Капсули 2 кг активного компоненту відповідно до винаходу поміщали у тверді желатинові капсули звичайним способом таким чином, щоб кожна капсула містила 20 мг активного компонента. Приклад 3: Ампули Розчин 1 кг активного компонента відповідно до винаходу в 60 л бідистильованої води стерилізували фільтрацією, переносили в ампули, ліофілізували в стерильних умовах і запечатували в стерильних умовах. Кожна ампула містить 10 мг активного компонента. 10 ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 15 20 25 30 35 40 45 50 55 1. Сполука 5-[4-(2-метилфеніл)-3-гідрокси-4H-1,2,4-триазол-5-іл]-2,4-дигідрокси-N-метил-Nбутилбензамiд або її фармацевтично прийнятна похідна, сіль, сольват, таутомер або стереоізомер, включаючи їх суміш у всіх співвідношеннях. 2. Сполука за п. 1, яка відрізняється тим, що фармацевтично прийнятну похідну вибирають з групи похідних моно- або дифосфорної кислоти, тiоксопохідної, похідної моно- або диглюкуронової кислоти. 3. Лікарський засіб, що містить 5-[4-(2-метилфеніл)-3-гідрокси-4H-1,2,4-триазол-5-іл]-2,4дигідрокси-N-метил-N-бутилбензамiд і/або його фармацевтично прийнятну похідну, сіль, сольват, таутомер, стереоізомер, включаючи їх суміш у всіх співвідношеннях, і необов'язково наповнювачі і/або допоміжні речовини. 4. Застосування 5-[4-(2-метилфеніл)-3-гідрокси-4H-1,2,4-триазол-5-іл]-2,4-дигідрокси-N-метил-Nбутилбензаміду або його фармацевтично прийнятної похідної, солі, сольвату, таутомеру або стереоізомера, включаючи їх суміш у всіх співвідношеннях, для виготовлення лікарського засобу для лікування i/або профілактики захворювань, на які впливає інгібування, регуляція і/або модуляція HSP90. 5. Застосування за п. 4 5-[4-(2-метилфеніл)-3-гiдрокси-4H-1,2,4-триазол-5-іл]-2,4-дигідрокси-Nметил-N-бутилбензамiду або його фармацевтично прийнятної похідної, солі, сольвату, таутомеру або стереоiзомера, включаючи їх суміш у всіх співвідношеннях, для виготовлення лікарського засобу для лікування або профілактики пухлинних захворювань, вірусних захворювань, для імуносупресії в трансплантатах, захворювань, індукованих запаленням, фіброзно-кістозної дегенерації, захворювань, пов'язаних з ангіогенезом, інфекційних захворювань, аутоімунних захворювань, ішемії, фiброгенетичних захворювань, для стимуляції регенерації нервів, для інгібування росту злоякісного новоутворення, пухлинних клітин і пухлинних метастазів, для захисту нормальних клітин від токсичності, що викликана хіміотерапією, для лікування захворювань, основною причиною яких є неправильне укладання або агрегація білків. 6. Застосування за п. 5, яке відрізняється тим, що пухлинні захворювання являють собою фібросаркому, злоякісну міксому, ліпосаркому, хондросаркому, остеогенну саркому, хордому, ангіосаркому, ендотеліосаркому, лімфангіосаркому, лімфангіоендотеліосаркому, синовіальну ендотеліому, мезотеліому, саркому Юінга, лейосаркому, рабдоміосаркому, рак ободової кишки, рак підшлункової залози, рак молочної залози, рак яєчників, рак передміхурової залози, плоскоклітинний рак, базальноклітинний рак, аденокарциному, рак протоки потової залози, рак клітин сальної залози, папілярний рак, папілярну аденокарциному, цистаденокарциному, рак кісткового мозку, бронхогенний рак, нирковоклітинний рак, печінковоклітинну аденому, рак жовчної протоки, хоріокарциному, сперматоцитому, ембріональну карциному, пухлину Вільма, рак шийки матки, рак яєчок, рак легенів, дрібноклітинний рак легенів, рак сечового міхура, епітеліальний рак, гліому, астроцитому, медулобластому, краніофарингіому, епендимому, пінеалому, гемангіобластому, невриному слухового нерва, олігодендрогліому, менінгіому, меланому, нейробластому, ретинобластому, лейкоз, лімфому, множинну мієлому, макроглобулінемію Вальденстрема й хворобу важких ланцюгів. 7. Застосування за п. 5, яке відрізняється тим, що вірусний патоген вірусних захворювань вибраний з групи, що включає гепатит типу А, гепатит типу В, гепатит типу С, грип, вітряну віспу, аденовірус, вірус простого герпесу І типу (HSV-I), вірус простого герпесу II типу (HSV-II), чуму великої рогатої худоби, риновірус, еховірус, ротавірус, респіраторно-синцитіальний вірус (RSV), папіломавірус, паповавірус, цитомегаловірус, ехіновірус, арбовірус, хунтавірус, коксакивірус, вірус паротиту, вірус кору, вірус краснухи, вірус поліомієліту, вірус імунодефіциту людини І типу (ВІЛ І) і вірус імунодефіциту людини II типу (ВІЛ ІІ). 28