Спосіб визначення стабільності каталізаторів

Реферат: Спосіб визначення стабільності каталізаторів, які містять дисперсні метали і оксиди металів, шляхом оцінки їх активності в активованому стані при нагріванні. Прожарювання зразків у рентгенівській термокамері проводять при температурі 600 °C, порівнюють температурні залежності середнього розміру кристалітів і питому поверхню активного компонента різних зразків однотипних дисперсних каталізаторів. UA 71897 U (54) СПОСІБ ВИЗНАЧЕННЯ СТАБІЛЬНОСТІ КАТАЛІЗАТОРІВ UA 71897 U UA 71897 U 5 10 15 20 Корисна модель належить до засобів контролю матеріалів за допомогою рентгенівських променів і може бути використана при контролі якості каталізаторів, що містять дисперсні метали і оксиди металів. Відомий спосіб, у якому стабільність каталізатора, що містить дисперсійні метали і оксиди металів, його здатність зберігати високу каталітичну активність в процесі дезактивації, встановлюють, визначаючи рентгенографічно вміст активної кристалічної складової і розраховуючи потім зміну частки аморфної складової (АС СССР № 1659807). Недоліком способу є необхідність високих температур прожарювання зразків у рентгенівській термокамері (900-1000 °C). В основу корисної моделі поставлена задача удосконалення способу визначення стабільності каталізаторів, в якому шляхом зміни умов оцінки стабільності каталізаторів відомого способу забезпечується зниження температури нагріву каталізатора (600 °C) і підвищення надійності результатів. Поставлена задача вирішується тим, що у способі визначення стабільності каталізаторів порівнюють температурні залежності середнього розміру кристалітів і величину питомої поверхні активного компонента різних зразків однотипних дисперсних каталізаторів. Визначення середнього розміру кристалітів є простішим за визначення рентгеноаморфної частки фази за методикою прототипу і потребує менших температур прожарювання зразків у рентгенівській термокамері (600 °C). Порівняння питомої величини поверхні активного компонента активованих і термооброблених у рентгенівській камері зразків каталізаторів підвищує надійність якісної й кількісної оцінки їх стабільності. Приклади визначення стабільності каталізаторів по способу, що заявляється, наведені у таблиці та на кресленнях. Таблиця Каталітична активність і морфологічні характеристики вихідних та гідрооброблених зразків каталізатора, промотованого лужним металом Зразок Базовий непромотований СНК-2 Лабораторний №1 Лабораторний № 1 після гідротермальної обробки Лабораторний №2 Лабораторний №2 після гідротермальної обробки СНК-2 промотований СНК-2 промотований після гідротермальної обробки Імпортний аналог Імпортний аналог після гідротермальної обробки Ступінь конверсії CO, % Питома поверхня активного Сu, 2 SCu, м /г до перегріву після перегріву 93 92 31 88 80 27 78 71 21 84 76 27 83 75 17 87 85 25 82 78 18 86 77 25 84 68 20 25 30 35 40 Активність всіх зразків каталізаторів в реакції конверсії CO після гідротермальної обробки знижується. Визначення стабільності зразків за даними вимірювання активності є проблематичним. Криві рекристалізації зразків каталізаторів, отримані методом високотемпературної рентгенографії наведені на кресленнях фіг. 1 і фіг. 2. Вище розташування і більший кут нахилу дотичних температурних залежностей середнього розміру кристалітів свідчить про меншу стабільність. Графічні залежності креслень фіг. 1 і фіг. 2 і дані таблиці щодо величини питомої поверхні активного Cw-компонента засвідчують негативний вплив гідротермальної обробки на стабільність всіх каталізаторів: ● - СНК-2; ♦ лабораторний № 1; - лабораторний № 2; ▲ - імпортний аналог (— вихідні зразки, - - та гідрооброблені). Найменшою мірою цей негативний вплив проявляється для зразка лабораторний № 1 (у який промотор було внесено в карбонатну масу). Стабільність імпортного аналогу за кривою рекристалізації (рис. 1) і за величиною зменшення питомої поверхні активного Сu-компонента (табл.) є вищою, ніж для каталізатора СНК-2. 1 UA 71897 U У результаті використання запропонованого способу визначення стабільності каталізаторів забезпечується можливість зниження температури нагріву каталізатора в рентгенівській термокамері і підвищується надійність оцінки у порівнянні з прототипом. 5 10 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ Спосіб визначення стабільності каталізаторів, що містять дисперсні метали і оксиди металів, шляхом оцінки їх активності в активованому стані при нагріванні, який відрізняється тим, що прожарювання зразків у рентгенівській термокамері проводять при температурі 600 °C, порівнюють температурні залежності середнього розміру кристалітів і питому поверхню активного компонента різних зразків однотипних дисперсних каталізаторів. Комп’ютерна верстка Л.Литвиненко Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП ―Український інститут промислової власності‖, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2