Аморфна та кристалічна форма гемітартрату genz 112638 як інгібітор глюкозилкерамідсинтази

Реферат: Розкривається гемітартратна сіль сполуки, представленої наступною структурною формулою: UA 113491 C2 (12) UA 113491 C2 N OH O NH O O (гемітартрат формули І), що може використовуватися при фармацевтичних застосуваннях. Певні одиничні кристалічні форми гемітартрату формули (І) характеризуються різноманітними властивостями та фізичними вимірюваннями. Крім того, також обговорюються способи одержання кристалічного гемітартрату формули (І) та способи його використання для інгібування глюкозилкерамідсинтази або зниження концентрацій глюкосфінголіпіду у суб'єктів для лікування ряду захворювань. Також описуються фармацевтичні композиції. UA 113491 C2 5 10 15 20 25 Споріднені заявки Ця заявка заявляє пріоритет тимчасової заявки США № 61/264,748, що подана 27 листопада 2009, повне розкриття якої є введеним у дану заявку. Рівень техніки Глюкосфінголіпіди (GSL) являють собою клас існуючих у природі сполук, які володіють багатьма біологічними функціями, включаючи здатність до стимуляції росту клітин, клітинної диференціації, адгезії між клітинами або між клітинами та матриксними білками, зв‘язування мікроорганізмів та вірусів з клітинами та метастазів пухлинних клітин. GSL походять від глюкозилкераміду (GlcCer), який виробляється з кераміду та UDP-глюкози за допомогою UDPглюкози: N-ацилсфінгозин глюкозилтрансферази (GlcCer синтази). Структура кераміду представлено нижче: Акумуляцію GSL пов‘язують із рядом захворювань, включаючи хворобу Тея-Сакса (рання амавротична ідіотія), хворобу Гоше та хворобу Фабрі (див., наприклад, патент США № 6,051,598). GSL також є пов‘язаними з деякими видами раку. Наприклад, було виявлено, що деякі GSL утворюються тільки у пухлинах або при патологічно високих концентраціях у пухлинах виявляють значний стимуляторний або інгібіторний вплив на ріст пухлин тоді, коли додаються до пухлинних клітин у культуральному середовищі; та інгібують нормальну систему імунозахисту в організмі, коли викидаються пухлинами у навколишню позаклітинну рідину. Композиція пухлинних GSL викликає зміни, наприклад, пухлини стають більш злоякісними, а антитіла до деяких GSL інгібують ріст пухлин. Сполуки, які інгібують GlcCer синтазу, мають більш низькі концентрації GSL та були продемонстровані як корисні для лікування суб‘єкта з одним із вказаних вище захворювань. Ряд потужних інгібіторів GlcCer, що називаються в даній заявці як “подібні до амінокераміду сполуки”, розкриваються у патентах США № 6,051,598, 5,952,370, 5,945,442, 5,916,911 та 6,030,995. Сполука формули (I), представлена нижче, являє собою інгібітор GlcCer синтази, що в даний момент використовується у клінічних дослідження лікування хвороби Гоше: N OH O NH O 30 35 40 O (I). Існує необхідність у формах солей цього кандидатного лікарського засобу, які є кристалічними, та будуть мати фізичні властивості, які є прийнятними для виробництва у великих масштабах. Також існує потреба у фармацевтичних композиціях, в яких цей кандидатний лікарський засіб є стабільним та ефективно доставляється пацієнтові, а також у поліпшених способах лікування, що використовують цю сполуку. Короткий виклад суті винаходу Було виявлено, що гемітартратна сіль сполуки формули (I) (далі в даній заявці згадується як “гемітартрат формули (І)”) може кристалізуватися при чітко визначених умовах для одержання певних негігроскопічних кристалічних форм. Гемітартрат формули (І) має деякі переважні властивості у порівнянні із іншими солями формули (I). Як описується далі у Прикладі 1, багато солей формули (I), включаючи цитрат, сіль яблучної кислоти, фумарової, метансульфонової та оцтової кислоти можуть бути одержані в твердій формі. Незважаючи на те, що хлористоводневу 1 UA 113491 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 та 1:1 сіль винної кислоти формули (I) одержували у твердій формі, жодна з них не була кристалічною та обидві з них були занадто гігроскопічними для рецептування. Гемітартрат формули (І) є більш легким для рецептування та синтезу, ніж вільна основа та інші солі. Гемітартрат формули (І) є також кристалічним, негігроскопічним, водорозчинним та має кращу текучість, ніж відповідна вільна основа (далі в даній заявці згадується як “вільна основа формули (І)”) та інші солі. Таким чином, ці сприятливі властивості роблять гемітартрат формули (І) прийнятним як кандидатний лікарський засіб для виробництва у великих масштабах. Було також виявлено, що стабільні гранули для капсульних композицій гемітартрату формули (І) можуть бути одержані при використанні визначених співвідношень водорозчинного наповнювача та гемітартрату формули (І). На основі цього відкриття розкриваються стабільні фармацевтичні композиції гемітартрату формули (І). Було також виявлено, що сполука формули (I) або її фармацевтично прийнятні солі (включаючи гемітартрат формули (І)) метаболізуються печінкою, головним чином, за допомогою ферментів цитохрому P450. На основі цього відкриття розкриваються способи лікування при використанні сполуки формули (I) або її фармацевтично прийнятних солей (включаючи гемітартрат формули (І)), що знижують потенціал для взаємодій лікарський засіб/лікарський засіб. Було також виявлено, що миші із хворобою Гоше, яким вводили рекомбінантну глюкоцереброзидазу, а потім гемітартрат формули (І), демонстрували низькі рівні GL1 у вісцеральних органах та знижену кількість клітин Гоше у печінці у порівнянні із лікування при використанні тільки глюкоцереброзидази або тільки гемітартрату формули (І). На основі цього відкриття також розкриваються способи комбінаційної терапії за допомогою сполуки формули (I) або її фармацевтично прийнятних солей (включаючи гемітартрат формули (І)). Одне втілення даної заявки являє собою напівсіль винної кислоти сполуки, представленої формулою (I). Як зазначено вище, напівсіль винної кислоти сполуки, представленої формулою (I), називається в даній заявці як “гемітартрат формули (І).” Сполука, представлена формулою (I) називається в даній заявці як “вільна основа формули (І).” Інше втілення даної заявки забезпечує фармацевтичну композицію, що включає фармацевтично прийнятний носій або розріджувач та гемітартрат формули (І). Інше втілення забезпечує спосіб інгібування глюкозилкерамід синтази або зниження концентрацій глюкосфінголіпіду у суб‘єкта, який цього потребує, шляхом введення суб‘єкту ефективної кількості гемітартрату формули (І). Інше втілення забезпечує застосування гемітартрату формули (І) для виробництва лікарського засобу для інгібування глюкозилкерамід синтази або зниження концентрацій глюкосфінголіпіду у суб‘єкта, який цього потребує. Інше втілення забезпечує застосування гемітартрату формули (І) для інгібування глюкозилкерамід синтази або зниження концентрацій глюкосфінголіпіду у суб‘єкта, який цього потребує. Інше втілення являє собою спосіб лікування суб‘єкта із хворобою Гоше. Спосіб включає введення суб‘єктові ефективної кількості першого терапевтичного агента у комбінації з ефективною кількістю другого терапевтичного агента. Перший терапевтичний агент є представленим формулою (I) або являє собою його фармацевтично прийнятну сіль; а другий терапевтичний агент є ефективним для лікування хвороби Гоше. Інше втілення являє собою спосіб лікування суб‘єкта із хворобою Фабрі. Спосіб включає введення суб‘єктові ефективної кількості першого терапевтичного агента у комбінації з ефективною кількістю другого терапевтичного агента. Перший терапевтичний агент є представленим формулою (I) або являє собою його фармацевтично прийнятну сіль; а другий терапевтичний агент є ефективним для лікування хвороби Фабрі. Інше втілення забезпечує фармацевтичну композицію, що включає напівсіль винної кислоти сполуки, представленої формулою (I); принаймні oдин водорозчинний наповнювач; принаймні один водонерозчинний наповнювач; принаймні один зв‘язувальний агент; та принаймні один лубрикант. Інше втілення винаходу являє собою спосіб лікування суб‘єкта із хворобою Фабрі. Спосіб включає етапи: a) введення суб‘єктові ефективної кількості сполуки формули (I) або її фармацевтично прийнятної солі; b) тестування суб‘єкта для визначення, чи є суб‘єкт повільним, середнім або швидким/ультрашвидким метаболізатором P450; c) якщо суб‘єкт є середнім або швидким/ультрашвидким метаболізатором P450, визначення відкоригованої ефективної кількості сполуки; та 2 UA 113491 C2 5 10 15 d) введення суб‘єктові відкоригованої ефективної кількості сполуки формули (I), якщо суб‘єкт є середнім або швидким/ультрашвидким метаболізатором P450, та введення суб‘єктові ефективної кількості сполуки формули (I), якщо суб‘єкт є повільним метаболізатором P450. Інше втілення винаходу являє собою спосіб лікування суб‘єкта із хворобою Гоше. Спосіб включає етапи: a) введення суб‘єктові ефективної кількості сполуки формули (I) або її фармацевтично прийнятної солі; b) тестування суб‘єкта для визначення, чи є суб‘єкт повільним, середнім або швидким/ультрашвидким метаболізатором P450; c) якщо суб‘єкт є середнім або швидким/ультрашвидким метаболізатором P450, визначення відкоригованої ефективної кількості сполуки; та d) введення суб‘єктові відкоригованої ефективної кількості сполуки формули (I), якщо суб‘єкт є середнім або швидким/ультрашвидким метаболізатором P450, та введення суб‘єктові ефективної кількості сполуки формули (I), якщо суб‘єкт є повільним метаболізатором P450 . Інше втілення винаходу являє собою спосіб лікування суб‘єкта із хворобою Фабрі. Спосіб включає етапи: a) введення суб‘єктові ефективної кількості сполуки, представленої наступною структурною формулою: N OH O NH O 20 25 30 O ; або її фармацевтично прийнятної солі b) оцінку мінімальних рівнів сполуки у суб‘єкта; та c) коригування кількості сполуки, що вводиться суб‘єктові, так, що мінімальні рівні сполуки у плазмі крові складають принаймні 5 нг/мл. Альтернативно, мінімальні рівні у плазмі крові та C max сполуки у суб‘єкта оцінюють на етапі b), а на етапі c) кількість сполуки, що вводиться суб‘єктові, відкориговують так, щоб мінімальні рівні у сполуки плазмі крові у суб‘єкта складали принаймні 5 нг/мл, а Cmax сполуки у суб‘єкта було нижчим за 100 нг/мл. Інше втілення винаходу являє собою спосіб лікування суб‘єкта із хворобою Гоше. Спосіб включає етапи: a) введення суб‘єктові ефективної кількості сполуки, представленої наступною структурною формулою: N OH O NH O 35 40 O ; або її фармацевтично прийнятної солі; b) оцінку мінімальних рівнів сполуки у суб‘єкта; та c) коригування кількості сполуки, що вводиться суб‘єктові, так, що мінімальні рівні сполуки у плазмі крові у суб‘єкта є меншими за 5 нг/мл. Альтернативно, мінімальні рівні сполуки у плазмі крові та Cmax сполуки у суб‘єкта оцінюють на етапі b), а на етапі c) кількість сполуки, що вводиться суб‘єктові, відкориговують так, щоб мінімальні рівні сполуки у плазмі крові у суб‘єкта складали принаймні 5 нг/мл, а Cmax сполуки у суб‘єкта було нижчим за 100 нг/мл. Короткий опис малюнків Фіг. 1 показує експериментальну XRPD модель (кімнатна температура) для гемітартрату 3 UA 113491 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 формули (І). Фіг. 2 представляє собою графічне зображення ефективності ферменту та способів терапії на основі зниження субстрату при зменшенні рівнів глюкозилкераміду у печінці мишей із хворобою Гоше. Печінкові рівні GL1 вимірювали у необроблених мишей у віці 3 місяців із хворобою Гоше (A) та через 2 тижні лікування при використанні рекомбінантної глюкоцереброзидази (B). Мишей, яких піддавали лікуванню при використанні рекомбінантної глюкоцереброзидази, аналізували через 10 тижнів за відсутності додаткового лікування (C) або після терапії при використанні гемітартрату формули (І) (D) при рівні годування 150 мг/кг. Також представлені рівні GL1 у печінці мишей, яким вводили тільки гемітартрат формули (І) для повного періоду дослідження (E), та у необроблених відповідних за віком контролів (F). Дані є вираженими у вигляді середніх значень ± стандартна похибка середнього (SEM) (n = 5). Статистичну значущість визначали при використанні критерію Ст‘юдента для однієї вибірки. Фіг. 3 представляє собою графічне зображення ефективності ферменту та способів терапії на основі зниження субстрату при зменшенні рівнів глюкозилкераміду у селезінці мишей із хворобою Гоше. Рівні GL1 у селезінці вимірювали у необроблених мишей у віці 3 місяців із хворобою Гоше (A) та через 2 тижні лікування при використанні рекомбінантної глюкоцереброзидази (B). Мишей, яких піддавали лікуванню при використанні рекомбінантної глюкоцереброзидази, аналізували через 10 тижнів за відсутності додаткового лікування (C) або після терапії при використанні гемітартрату формули (І) (D). Також представлені рівні GL1 у селезінці мишей, яким вводили тільки гемітартрат формули (І) для повного періоду дослідження (E), та у необроблених відповідних за віком контролів (F). Дані є вираженими у вигляді середніх значень ± стандартна похибка середнього (SEM) (n = 5). Статистичну значущість визначали при використанні критерію Ст‘юдента для однієї вибірки. Фіг. 4 представляє собою графічне зображення ефективності ферменту та способів терапії на основі зниження субстрату при зменшенні рівнів глюкозилкераміду у легенях мишей із хворобою Гоше. Рівні GL1 у легенях вимірювали у необроблених мишей у віці 3 місяців із хворобою Гоше (A) та через 2 тижні лікування при використанні рекомбінантної глюкоцереброзидази (B). Мишей, яких піддавали лікуванню при використанні рекомбінантної глюкоцереброзидази, аналізували через 10 тижнів за відсутності додаткового лікування (C) або після терапії при використанні гемітартрату формули (І) (D). Також представлені рівні GL1 у легенях мишей, яким вводили тільки гемітартрат формули (І) для повного періоду дослідження (E), та у необроблених відповідних за віком контролів (F). Дані є вираженими у вигляді середніх значень ± стандартна похибка середнього (SEM) (n = 5). Статистичну значущість визначали при використанні критерію Ст‘юдента для однієї вибірки. Фіг. 5 представляє собою графічне зображення кількісної оцінки ступеня CD68 забарвлювання у печінці. Ступінь CD68-позитивного забарвлювання на зрізах печінки кількісно оцінювали при використанні MetaMorph програмного забезпечення. Представлені рівні забарвлювання у печінці необроблених мишей у віці 3 місяців із хворобою Гоше (A) або після лікування за допомогою глюкоцереброзидази (B). Також проілюстровані дані для мишей, яких піддавали лікуванню за допомогою ферменту та потім аналізували через 10 тижнів за відсутності додаткового лікування (C) або після терапії при використанні гемітартрату формули (І) (D). Також представлено ступінь забарвлення у печінці мишей із хворобою Гоше, яким вводили тільки гемітартрат формули (І), для повного періоду дослідження (E), та у необроблених відповідних за віком контролів (F). Дані порівнювали із аналізом десяти 400x зображень на зріз для кожної із мишей. Статистичну значущість визначали при використанні критерію Ст‘юдента для однієї вибірки. Фіг. 6 представляє собою графічне зображення, яке показує ефективність гемітартрату формули (І) у молодих D409V/null мишей. Гемітартрат формули (І) вводили D409V/null мишам у віці 10 тижнів щоденно шляхом перорального введення при дозі 75 або 150 мг/кг протягом 10 тижнів. Рівні глюкозилкераміду у печінці, легенях, судинній системі та селезінці оцінювали у кінці дослідження за допомогою ВЕ-ТШХ. Дані є представленими у вигляді процента GL-1 у порівнянні із необробленими відповідними за віком контрольними мишами. Пунктирні лінії позначають рівні глюкозилкераміду, які спостерігали у нормальних мишей дикого типу. *p< 0,05; **p < 0,01 по відношенню до необроблених контролів (двосторонній критерій Ст‘юдента для однієї вибірки). Дані є вираженими у вигляді середніх значень ± стандартна похибка середнього (SEM) n = 5 для 75 мг/кг; n = 6 для 150 мг/кг). Фіг. 7 показує вплив терапії на основі гемітартрату формули (І) на акумуляцію GL-3 у печінці, серці, нирках, селезінці, мозку та крові мишей із хворобою Фабрі. Фіг. 8 показує графічне зображення ефекту терапії на основі гемітартрату формули (І) на початку розвитку та при прогресуванні нейропатії у мишей із хворобою Фабрі. 4 UA 113491 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Фіг. 9 показує графічні зображення вимірювання деяких маркерів функції печінки у мишей із хворобою Фабрі, яких піддавали лікуванню при використанні гемітартрату формули (І). Фіг. 10 показує часовий графік ERT та SRT досліджень популяцій мишей, що одержують способи терапії на основі різних лікарських засобів: A) фабразим два рази на місяць за відсутності гемітартрату формули (І); B) фабразим два рази на місяць та гемітартрат формули (І) у кормі; C) фабразим, що вводиться на початку дослідження та на четвертий місяць від початку дослідження, та гемітартрат формули (І) у кормі; D) за відсутності фабразиму, гемітартрат формули (І) у кормі; та E) відсутність терапії на основі лікарських засобів. Фіг. 11 показує графічне зображення рівнів GL-3 у крові у нг/мл у шести популяціях (n=?) мишей (A-E Fabry-Rag; та F дикого типу); популяції мишей одержували наступні способи терапії: A) фабразим два рази на місяць за відсутності гемітартрату формули (І); B) фабразим два рази на місяць та гемітартрат формули (І) у кормі; C) фабразим, що вводиться на початку дослідження та на четвертий місяць від початку дослідження, та гемітартрат формули (І) у кормі; D) за відсутності фабразиму, гемітартрат формули (І) у кормі; та E) за відсутності терапії на основі лікарських засобів; F) за відсутності терапії на основі лікарських засобів. Фіг. 12 показує графічне зображення рівнів GL-3 у печінці та нирках Fabry-Rag мишей; популяції мишей (n=?) одержували наступні способи терапії: A) фабразим два рази на місяць за відсутності гемітартрату формули (І); B) фабразим два рази на місяць та гемітартрат формули (І) у кормі; C) фабразим, що вводиться на початку дослідження та на четвертий місяць від початку дослідження, та гемітартрат формули (І) у кормі; D) за відсутності фабразиму, гемітартрат формули (І) у кормі; та E) за відсутності терапії на основі лікарських засобів. Фіг. 13 показує графічне зображення рівнів GL-3 у сечі Fabry-Rag мишей; популяції мишей (n=?) одержували наступні способи терапії: A) фабразим два рази на місяць за відсутності гемітартрату формули (І); B) фабразим два рази на місяць та гемітартрат формули (І) у кормі; C) фабразим, що вводиться на початку дослідження та на четвертий місяць від початку дослідження, та гемітартрат формули (І) у кормі; D) за відсутності фабразиму, гемітартрат формули (І) у кормі; та E) за відсутності терапії на основі лікарських засобів. Фіг. 14 являє собою графічне зображення латентного періоду серцевої чутливості у секундах для Fabry-Rag мишей, які одержували наступні способи терапії: фабразим два рази на місяць за відсутності гемітартрату формули (І); фабразим два рази на місяць та гемітартрат формули (І) у кормі; фабразим, що вводиться на початку дослідження та на четвертий місяць від початку дослідження, та гемітартрат формули (І) у кормі; за відсутності фабразиму, гемітартрат формули (І) у кормі; за відсутності терапії на основі лікарських засобів; миші дикого типу; та миші, яких не піддавали обробці на третій місяць. Фіг. 15 представляє собою графік, що показує загальну кількість ділянок деградації ВЕРХ смуги для різних сумішей, що включають гемітартрат формули (І), моногідрат лактози марки для капсуляції та Авіцел PH 301 (мікрoкристалічна целюлоза), після піддання впливу температури дo 85°C протягом 3 днів. Ділянка деградації ВЕРХ смуги являє собою співвідношення загальної площі піків, що відповідають деградації, до загальної площі піків, які відповідають гемітартрату формули (І) та продуктам деградації. Докладний опис винаходу Даний винахід забезпечує унікальні кристалічні форми гемітартрату формули (І) та нові фармацевтичні композиції гемітартрату формули (І), що включають кристалічні форми гемітартрату формули (І), описані в даній заявці. Дана заявка також забезпечує способи інгібування глюкозилкерамід синтази або зниження концентрацій глюкосфінголіпіду у суб‘єкта, який цього потребує. Крім того, дана заявка забезпечує способи одержання специфічних кристалічних форм гемітартрату формули (І). Дана заявка також забезпечує стабільні фармацевтичні композиції гемітартрату формули (І), способи комбінаційної терапії при використанні сполуки формули (I) або її фармацевтично прийнятних солей (включаючи гемітартрат формули (І)) та способи лікування при використанні сполуки формули (I) або її фармацевтично прийнятних солей (включаючи гемітартрат формули (І)), що мінімізують ризик взаємодій лікарський засіб/лікарський засіб. Кристалічні форми гемітартрату формули (І) У конкретному втіленні принаймні певний процент за масою гемітартрату формули (І) є кристалічним. Певні проценти за масою включають 70%, 72%, 75%, 77%, 80%, 82%, 85%, 86%, 87%, 88%, 89%, 90%, 91%, 92%, 93%, 94%, 95%, 96%, 97%, 98%, 99%, 99.5%, 99.9% або процент від 70% до 100%. В іншому особливому втіленні принаймні певний процент за масою гемітартрату формули (І) являє собою ізольовану кристалічну форму гемітартрату формули (І). Певні проценти за масою включають 70%, 72%, 75%, 77%, 80%, 82%, 85%, 86%, 87%, 88%, 89%, 90%, 91%, 92%, 93%, 5 UA 113491 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 94%, 95%, 96%, 97%, 98%, 99%, 99,5%, 99,9% або процент від 70% до 100%. Як використовується в даній заявці, “кристалічний” відноситься до твердої речовини, що має кристалічну структуру, де індивідуальні молекули мають високо гомогенну регулярну фіксовану хімічну конфігурацію. Кристалічний гемітартрат формули (І) може являти собою кристали однієї кристалічної форми гемітартрату формули (І), або суміш кристалів різних ізольованих кристалічних форм. Ізольована кристалічна форма означає гемітартрат формули (І) як одиничний кристал або множину кристалів, в яких кожний кристал має таку саму кристалічну форму. Коли певний процент за масою гемітартрату формули (І) є ізольованою кристалічною формою, гемітартрат формули (І), що залишився, являє собою певну комбінацію аморфного гемітартрату формули (І), та/або одну або більше інших кристалічних форм гемітартрату формули (І), за виключенням ізольованої кристалічної форми. Коли кристалічний гемітартрат формули (І) визначається як вказаний процент однієї певної кристалічної форми гемітартрату формули (І), то гемітартрат формули (І) складається з аморфної форми та/або кристалічної форми, відмінної від однієї або більше конкретних форм, що вказані. Приклади ізольованої кристалічної форми включають форму A гемітартрату формули (І), що характеризується однією або більше властивостями, які обговорюються в даній заявці. Оскільки винна кислота має дві групи карбонової кислоти, вона може утворювати солі при відмінних співвідношеннях сполуки, представленої формулою (I), до тартрату (кон‘югат основи винної кислоти). Наприклад, сіль, в якій молярне співвідношення тартрат : сполука формули (І) складає приблизно один до одного, представляє собою тартрат сполуки формули (I) (1 тартрат : 1 сполука формула (I)); сіль, в якій молярне співвідношення тартрат : сполука формула (І) складає приблизно один до двох, представляє собою гемітартрат формули (І) (1 тартрат: 2 сполука формули (I)). Напівсіль винної кислоти може існувати у різноманітних стереоізомерних формах. Стереоізомери являють собою сполуки, які відрізняються лише за своєю просторовою структурою. Енантіомери являють собою пари стереоізомерів, дзеркальні відображення яких не мають здатності накладатися одне на одне, найчастіше тому, що вони містять асиметрично заміщений атом вуглецю, який діє як хіральний центр. Діастереоізомери являють собою стереоізомери, які не співвідносяться як дзеркальні відображення, найчастіше тому, що вони містять два або більше асиметрично заміщених атомів вуглецю. Коли вказується стереохімія (як, наприклад, L-(+)-винна кислота) або стереохімія відображається структурно (як, наприклад, у випадку сполуки формули (I)), вказаний або зображений стереоізомер є принаймні на 60%, 70%, 80%, 90%, 99% або 99.9% за масою чистим по відношенню до інших стереоізомерів. Коли вказується один енантіомер (як, наприклад, L-(+)винна кислота) або він відображається структурно (як, наприклад, сполука формули (I)), зображений або вказаний енантіомер є принаймні на 80%, 90%, 99% або 99,9% за масою оптично чистим. Процент оптичної чистоти за масою являє собою співвідношення ваги енантіомера до ваги енантіомера плюс вага його оптичного ізомера. “Рацемат” або “рацемічна суміш” означає сполуку, що містить еквімолярні кількості двох енантіомерів, де такі суміші не демонструють оптичної активності; тобто вони не обертають площину поляризованого світла. Винна кислота має три стереоізомери: L-(+)-винна кислота або декстровинна кислота та її енантіомер, левoвинна кислота або D-(−)-винна кислота, та хіральна форма, мезовинна кислота. Позначення L або D не вказує на здатність кислоти обертати площину поляризованого світла. Будь-який із стереоізомерів винної кислоти може використовуватися для одержання гемітартрату формули (І). Наприклад, гемітартрат може бути утворений тільки з одного із стереоізомерів або з їх комбінації. Напівсіль винної кислоти вибирають з D-гемітартрату, Lгемітартрату, гемімезовинної кислоти або рацемічного D,L-гемітартрату. У специфічному втіленні напівсіль винної кислоти являє собою L-гемітартрат. “L-гемітартрат” означає, що напівсіль винної кислоти утворюється з L-винної кислоти. Рацемічний D,L-гемітартрат означає, що як D-тартрат, так і L-тартрат, використовуються у приготуванні гемітартрату формули (І). Кількість D-тартрату у рацемічному D,L-гемітартраті може бути більшою, рівною або меншою за кількість присутнього L-тартрату. “Лівообертаючий” означає, що поляризоване світло обертається вліво тоді, коли пропускається через асиметричну сполуку. Префікс, що означає обертання вліво, являє собою “L”. “Правообертаючий” означає, що поляризоване світло обертається вправо тоді, коли пропускається через асиметричну сполуку. Префікс, що означає обертання вправо, являє 6 UA 113491 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 собою “D”. Одержання гемітартрату формули (І) Гемітартрат формули (І) може бути одержаний шляхом змішування сполуки формули (I) з Lвинною кислотою у прийнятному розчиннику. Осадженню гемітартрату формули (І) можна сприяти шляхом додання кристала для затравки. Розчинники, що можуть використовуватися, являють собою метанол, воду, етанол, ацетон, етилацетат або їх комбінації. Конкретні тверді форми гемітартрату формули (І) можуть бути одержані, наприклад, шляхом повільного випарювання, повільного охолодження та осадження при використанні антирозчинника. Розчинники, які можуть використовуватися у цих способах, включають воду, гептан, гексан, толуол, дихлорметан, етанол, ізопропіловий спирт, ацетонітрил, етилацетат, метанол, ацетон, метил трет-бутиловий етер (у даній заявці згадується як “TBME”), п-діоксан та тетрагідрофуран (у даній заявці згадується як “THF”). Тверді форми гемітартрату формули (І) можуть бути одержані шляхом випарювання розчинника з розчину гемітартрату формули (І) у розчиннику або суміші розчинників. Прийнятні суміші розчинників включають метанол, етанол, ацетон, воду, етилацетат та дихлорметан. Бажані суміші розчинників включають етанол, метанол, воду та ацетон. Тверді форми гемітартрату формули (І) можуть бути одержані шляхом повільного охолодження нагрітого розчину гемітартрату формули (І) у розчиннику. Прийнятні розчинники включають етанол, метанол, воду, ацетон та етилацетат. Тверді форми гемітартрату формули (І) можуть бути одержані за допомогою швидкого охолодження нагрітого розчину гемітартрату формули (І) у розчиннику, шляхом перенесення розчину на охолоджувальну баню. Прийнятні розчинники включають етанол, метанол, ацетон, воду, етилацетат або суміші цих розчинників. Тверді форми гемітартрату формули (І) можуть бути одержані шляхом додання розчину гемітартрату формули (І) у розчиннику, як описано вище, до анти-розчинника при даній температурі. Зокрема, анти-розчинник являє собою етилацетат, ацетон, ацетонітрил, толуол, TГФ, TBME, п-діоксан, ізопропанол або гептан. Конкретні суміші розчинник/анти-розчинник включають метанол/етилацетат, метанол/ацетон, метанол/гексан, метанол/гептан, метанол/ацетонітрил, метанол/толуол, метанол/ТГФ, метанол/TBME, метанол/п-діоксан, етанол/етилацетат, етанол/гексан, етанол/гептан, етанол, ацетон, етанол/ацетонітрил, етанол/толуол, етанол/TBME, етанол/ТГФ, вода/ТГФ, вода/ізопропанол, вода/ацетонітрил, вода/ацетон, дихлорметан/гептан, дихлорметан/ацетон, дихлорметан/етилацетат, дихлорметан/ацетонітрил, дихлорметан/толуол, дихлорметан/ТГФ, дихлорметан/TBME, дихлорметан/п-діоксан та дихлорметан/ізопропанол. Бажані суміші розчинник/анти-розчинник включають метанол/етилацетат, метанол/ацетон, метанол/TBME та вода/ацетон. Як використовується в даній заявці, “анти-розчинник” відноситься до розчинника, в якому гемітартрат формули (І) має низьку розчинність та спричинює випадіння гемітартрату у розчині в осад з розчину у формі тонко подрібненого порошку або кристалів. Додаткові способи для одержання твердих форм гемітартрату формули (І) включають осадження твердої речовини з етилацетату/ацетону та необов‘язкове висушування твердої речовини, що утворилася, при кімнатній температурі. В іншому способі тверда речовина, що утворилася, може потім піддаватися перекристалізації з ацетону з доданням або без додання кристалів для затравки. Альтернативно, гемітартрат формули (І) може осаджуватися з розчинників на основі етилацетату/ацетону та піддаватися перекристалізації з етилацетату. Альтернативно, гемітартрат формули (І) може потім піддаватися перекристалізації з ізопропанолу. Альтернативно гемітартрат формули (І) може бути одержаний при використанні тільки ацетону за відсутності додаткової перекристалізації. Альтернативно гемітартрат формули (І) може осаджуватися з ацетону після кип‘ятіння протягом короткого періоду часу, за відсутності додаткової перекристалізації. Альтернативно, гемітартрат формули (І) може потім піддаватися перекристалізації з метанолу/ацетону з доданням або без додання кристалів для затравки. Альтернативно, гемітартрат формули (І) може потім піддаватися перекристалізації із суміші вода/ацетон з доданням або без додання кристалів для затравки. Характеристика кристалічної форми гемітартрату формули (І) У конкретному втіленні кристалічна форма гемітартрату формули (І), кристалічна форма A, характеризується одним, двома, трьома, чотирма або п‘ятьома основними XRPD піками при 2θ кутах 5,1°, ,.6°, 10,7°, 11,0°, 15,9° та 21,7°. Ще в одному конкретному втіленні кристалічним форма характеризується XRPD піками при 2θ кутах 5,1°, 6,6°, 10,7°, 11,0°, 13,3°, 15,1°, 15,9°, 16,5°, 17,6°, 18,6°, 18,7°, 19,0°, 20,2°, 21,7° та 23,5°. При цьому є зрозумілим, що вказаний 2θ кут 7 UA 113491 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 означає вказане значення ± 0,2°. Як використовується в даній заявці, “основний XRPD пік” відноситься до XRPD піку з відносною інтенсивністю, більшою за 25%. Відносна інтенсивність підраховується як співвідношення інтенсивності піку, що представляє інтерес, до інтенсивності найбільшого піку. Способи лікування при використанні гемітартрату формули (І) Як використовується в даній заявці, суб‘єкт являє собою ссавця, бажано пацієнта, який є людиною, проте може являти собою будь-яку тварину, яка потребує ветеринарного лікування, таку, як домашні тварини (наприклад, коти, собаки та інші), сільськогосподарську тварину (наприклад, корів, овець, свиней, коней та інших) або лабораторну тварину (наприклад, пацюків, мишей, морських свинок та подібних до них). Терміни суб‘єкт та пацієнт використовуються почергово. Одне втілення даної заявки являє собою спосіб сповільнення, наприклад, інгібування або зниження активності глюкозилкерамід синтази або зниження концентрацій глюкосфінголіпіду у суб‘єкта, який цього потребує, шляхом введення суб‘єкту ефективної кількості солі гемітартрату формули (І), включаючи його кристалічні форми, як описано вище. Суб‘єкт, який потребує лікування, являє собою суб‘єкта зі станом або захворюванням, що отримує переваги від інгібування глюкозилкерамід синтази або зниження концентрацій глюкосфінголіпіду у клітинах, зокрема, лізосомах або мембранах клітин. Інгібітори глюкозилкерамід синтази були продемонстровані як корисні для лікування захворювань, пов‘язаних із вмістом лізосом, таких, як хвороба Тея-Сакса (рання амавротична ідіотія), хвороба Гоше та хвороба Фабрі (див., наприклад, патенти США № 6,569,889; 6,255,336; 5,916,911; 5,302,609; 6,660,749; 6,610,703; 5,472,969; 5,525,616, повне розкриття яких є введеним у дану заявку як посилання). Приклади станів або захворювань включають нирковий полікістоз та мембранну гломерулопатію (див. тимчасові заявки США № 61/130,401 та 61/102,541, повне розкриття яких є введеним у дану заявку як посилання), гломерулонефрит та гломерулосклероз (див. тимчасову заявку США № 61/137,214), вовчак (див. PCT/US2009/001773, повне розкриття якої є введеним у дану заявку як посилання), діабет, включаючи діабет типу 2 (див. WO 2006/053043, повне розкриття якої є введеним у дану заявку як посилання); лікування розладів, що втягують ріст та ділення клітин, включаючи рак, колагенову хворобу, атеросклероз та ренальну гіпертрофію у пацієнтів з діабетом (див. патенти США №6,916,802 та 5,849,326, повне розкриття яких є введеним у дану заявку як посилання); інгібування росту клітин артеріального епітелію (див. патенти США №6,916,802 та 5,849,326); лікування пацієнтів, що страждають від інфекцій (див. Svensson, M. та ін. "Epithelial Glucosphingolipid Expression as a Determinant of Bacterial Adherence and Cytokine Production," Infect. and Immun., 62: 4404-4410 (1994), повне розкриття цього джерела є введеним у дану заявку як посилання); запобігання утворення у хазяїна, тобто у пацієнта, антитіл проти пухлини (див. Inokuchi, J. та ін., "Antitumor Activity in Mice of an Іnhibitor of Glycosphingolipid Biosynthesis," Cancer Lett., 38: 23-30(1987), повне розкриття цього джерела є введеним у дану заявку як посилання); та лікування пухлин (див. Hakomori, S. "New Directions in Cancer Therapy Based on Aberrant Expression of Glucophospholipids: Аnti-adhesion and OrthoSignaling Therapy," Cancer Cells 3:461-470 (1991), Inokuchi, J. та ін., "Іnhibition of Experimental Metastasis of Murine Lewis Long Carcinoma by an Іnhibitor of Glucosylceramid Synthase and its Possible Mechanism of Action," Cancer Res., 50:6731-6737 (1990) та Ziche, M. та ін., "Angiogenesis Can Be Stimulated or Repressed in In Vivo by a Change in GM3 :GD3 Ganglioside Ratio," Lab. Invest., 67:711-715 (1992), повне розкриття цих джерел є введеним у дану заявку як посилання). Гемітартрат формули (І) може також використовуватися для подібних до вакцини препаратів проти раку (див., наприклад, патенти США №6,569,889; 6,255,336; 5,916,911; 5,302,609; 6,660,749; 6,610,703; 5,472,969; 5,525,616). Сполука формули (I) або її фармацевтично прийнятна сіль (включаючи її напівсіль винної кислоти) можуть також використовуватися у розкритих способах як монотерапія, тобто як тільки один фармацевтично активний інгредієнт, що вводиться для лікування захворювання. Альтернативно, сполука формули (I) або її фармацевтично прийнятна сіль (включаючи її напівсіль винної кислоти) можуть використовуватися у розкритих способах як комбінаційна терапія з іншими терапевтично активними лікарськими засобами, відомими у галузі техніки для лікування певного захворювання або бажаних показань. “Ко-терапія” або “комбінація” або “комбінаційна терапія” або “сумісне введення” використовуються у даній заявці почергово та означають, що сполука формули (I) або її фармацевтично прийнятна сіль (включаючи сіль гемітартрату) вводяться перед, після або сумісно з одним або більше іншими терапевтичними агентами. В одному втіленні комбінаційна терапія використовується для лікування лізосомальних розладів, таких, як хвороба Гоше або хвороба Фабрі. Альтернативно, сполука 8 UA 113491 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 формули (I) або її фармацевтично прийнятна сіль (включаючи сіль гемітартрату) сумісно вводяться одночасно (наприклад, паралельно) або як окремі композиції або як поєднана композиція. Альтернативно, агенти можуть вводитися послідовно, як окремі композиції, у межах прийнятного часового інтервалу, як визначається кваліфікованим лікарем (наприклад, часу, достатнього для того, щоб дозволити здійснювати перекривання фармацевтичних ефектів терапій). Сполука формули (I) або її фармацевтично прийнятна сіль (включаючи сіль гемітартрату) та один або більше інших терапевтичних агентів можуть вводитися у вигляді однієї дози або у вигляді множині доз, у порядку та згідно із розкладом, прийнятним для досягнення бажаного терапевтичного ефекту. Терапевтичні агенти, ефективні для лікування хвороби Гоше, включають глюкоцереброзидазу, аналоги глюкоцереброзидази, інгібітори глюкозилкерамід синтази та молекулярні шаперони, які зв‘язуються з глюкоцереброзидазою та відновлюють її правильну конформацію. Глюкоцереброзидаза або її аналоги можуть мати походження від людини або від ссавців. Альтернативно, глюкоцереброзидаза та її аналоги можуть бути одержані рекомбінантно. Аналоги глюкоцереброзидази включають вкорочені форми цього ферменту та/або ферменти з амінокислотними замінами по відношенню до нативної амінокислотної послідовності нативного ферменту, за умови, що зберігається біологічна активність. Приклади аналогів глюкоцереброзидази включають Іміглюцеразу (продається під торговим ®) найменуванням Церезим компанією Genzyme Corporation), Таліглюцеразу Альфа (продається ® під торговим найменуванням Уплісо та розроблена Protalix Biotherapeutics, Inc.) та Велаглюцеразу Альфа (розроблена Shire PLC), які являють собою рекомбінантні, одержані за допомогою ДНК, аналоги людської β-глюкоцереброзидази. Приклади молекулярних шаперонів включають ізофагомін (розробений під торговим найменуванням Пліцера™ компанією Amicus Therapeutics, Cranbury, NJ). Ізофагомін є також відомим як aфегостат тартрат, він містить форму солі винної кислоти ізофагоміну як активний інгредієнт. Приклади інгібіторів глюкоцереброзидази включають міглустат (розробений під торговим найменуванням Завеска ™ компанією Actelion Pharmaceuticals Ltd. Allschwil, Switzerland). Терапевтичні агенти, ефективні для лікування хвороби Фабрі, включають  галактозидазу A, аналоги  галактозидази A та молекулярні шаперони, які зв‘язуються з  галактозидазою A та відновлюють її правильну конформацію.  галактозидаза A або її аналоги можуть походити від людини або від ссавців. Альтернативно,  галактозидаза A та її аналоги можуть бути одержані рекомбінантно. Аналоги  галактозидази A включають вкорочені форми цього ферменту та/або ферменти з амінокислотними замінами по відношенню до нативної амінокислотної послідовності нативного ферменту, за умови, що зберігається біологічна активність. Приклади аналогів  галактозидази A включають Агальзидазу бета (рекомбінантна людська ® галактозидаза, яка продається під торговим найменуванням Фабразим у вигляді висушеного заморожуванням лікарського засобу компанією Genzyme Corporation) та Агальзидазу альфа ® (рекомбінантний білок, що продається під торговим найменуванням Реплагал компанією Shire PLC). Приклади молекулярних шаперонів включають мігаластат (розроблений під торговим найменуванням Aмігпал™ компанією Amicus Therapeutics, Cranbury, NJ, як лікарський засіб, що містить мігаластат гідрохлорид як активний інгредієнт). В одному втіленні комбінаційна терапія для лікування хвороби Гоше або хвороби Фабрі здійснюється у два етапи. На першому етапі лікарський засіб, ефективний для лікування хвороби Гоше або хвороби Фабрі (типово, глюкоцереброзидаза або її аналог для хвороби Гоше та галактозидаза A або її аналог для хвороби Фабрі), використовується для стабілізації суб‘єкта. Наприклад, при хворобі Гоше (або хворобі Фабрі) один з цих лікарських засобів використовується для зменшення навантаження GL-1 запасів у вісцеральних органах, таких, як печінка, селезінка, легені та/або нирки. Як тільки цього досягнуто, сполука формули (I) або її фармацевтично прийнятна сіль (включаючи сіль гемітартрату), використовується на другому етапі як прийнятна підтримувальна терапія. Перший етап типово триває від одного, двох, трьох або чотирьох тижнів до одного, двох, трьох, чотирьох, шести, дев‘яти або дванадцяти місяців, 3 або до тих пір, поки кількість тромбоцитів у пацієнта не буде рівною або більшою за 100000 мм ; концентрація гемоглобіну не буде рівною або більшою за 11 г/дл (жінки) або 12 г/дл (чоловіки); та/або об‘єм селезінки пацієнта не стане меншим або рівним 10-кратному від норми, та об‘єм печінки не стане меншим або рівним 1,5-кратному від норми. Введення на першій стадії типово закінчують як тільки починається терапія при використанні сполуки формули (I). Як використовується в даній заявці, “ефективна кількість” відноситься до кількості, ефективної для послаблення існуючих симптомів у суб‘єкта, якого піддають лікуванню при мінімальних неприйнятних побічних ефектах у суб‘єкта. Точний склад композиції,rспосіб введення та дозування вибирає індивідуальний практикуючий лікар з огляду на стан пацієнта. 9 UA 113491 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Кількість доз та інтервал можуть відкориговуватися iндивідуально для забезпечення рівнів активної сполуки у плазмі крові, які є достатніми для підтримання бажаних терапевтичних ефектів. На доповнення до стану пацієнта та способу введення, доза, що вводиться, буде залежати від симптомів пацієнта, віку пацієнта та його ваги. Ефективна кількість буде типово приводити до одержання рівнів у плазмі крові, які мінімально складають 5 нг/мл. Якщо мінімальні рівні у плазмі крові є нижчими за 5 нг/мл після введення ефективної кількості сполуки, дозу, що вводиться суб‘єктові змінюють на “відкориговану ефективну кількість”, так, щоб мінімальні рівні сполуки у плазмі крові складали принаймні 5 нг/мл. Альтернативно, якщо мінімальні рівні сполуки у плазмі крові є нижчими за 5 нг/мл та/або Cmax є вищим за 100 нг/мл після введення ефективної кількості сполуки, дозу, що вводиться суб‘єктові, змінюють на “відкориговану ефективну кількість” так, щоб мінімальні рівні сполуки у плазмі крові складали принаймні 5 нг/мл та Cmax було нижчим за 100 нг/мл. Ефективна кількість може коливатися в інтервалі від 0,1 дo 500 мг на добу. Альтернативно, ефективна кількість коливається у межах інтервалу 50-300 мг/доба. В іншому альтернативному втіленні ефективна кількість коливається у межах інтервалу 100-300 мг/доба. Сполука даної заявки може вводитися безперервно або у вказані часові інтервали. Наприклад, сполука даної заявки може вводитися 1, 2, 3, або 4 рази на добу, наприклад, як композиція для щоденного введення або для введення два рази на добу. Комерційно доступні аналізи можуть використовуватися для визначення оптимальних інтервалів дози та/або режимів для введення. В одному втіленні ефективна кількіст сполуки формули (I) або її фармацевтично прийнятної солі (включаючи напівсіль винної кислоти, що описана) складає (або як монотерапія, або як котерапія) добову дозу від 25 міліграмів до 300 міліграмів (альтернативно, від 25 міліграмів до 150 міліграмів; в іншому альтернативному втіленні від 50 міліграмів до 300 міліграмів; та в іншому альтернативному втіленні від 100 міліграмів до 300 міліграмів), наприклад, 25, 50, 100, 200 або 300 міліграмів на добу. У специфічному втіленні ефективна кількість сполуки формули (I) або її фармацевтично прийнятної солі (включаючи гемітартрат формули (І)) складає (або як монотерапія, або як ко-терапія) добову дозу, що приймається у два прийоми, 50 міліграмів (для загальної дози 100 міліграмів на добу), 100 міліграмів (для загальної дози 200 міліграмів на добу) або 150 міліграмів (для загальної дози 300 міліграмів на добу). В альтернативному втіленні ефективна кількість для сполуки формули (I) або її фармацевтично прийнятної солі (включаючи гемітартрат формули (І)) (або як монотерапія, або як ко-терапія) вводиться як одна добова доза, що складає 100 міліграмів/доба, 200 міліграмів/доба або 300 міліграмів/доба. В іншому втіленні ефективна кількість визначається шляхом оцінки, чи є суб‘єкт “повільним P450 метаболізатором”, після чого здійснюють оцінку мінімальних рівнів у плазмі крові та/або Cmax. Кількість, що вводиться суб‘єктові, потім змінюють на відкориговану ефективну кількість, як описано нижче, якщо мінімальні рівні у плазмі крові є нижчими за 5 нг/мл; або якщо мінімальні рівні сполуки є нижчими за 5 нг/мл та/або Cmax є вищим за 100 нг/мл; або якщо суб‘єкт визначається як середній або швидкий/ультрашвидкий P450 метаболізатор. Ефективна кількість для повільних P450 метаболізаторів звичайно складає (або як монотерапія, або як ко-терапія) 100-200 міліграмів на добу, наприклад, 100 або 200 міліграмів, у вигляді однократної добової дози або дози, яка вводиться двічі на добу. Типово, фармацевтичні композиції даної заявки можуть вводитися перед або після їжі, або з їжею. Як використовується в даній заявці, “перед” або “після” їжі типово передбачає протягом двох годин, бажано протягом однієї години, більш бажано протягом тридцяти хвилин, найбільш бажано протягом десяти хвилин від початку або закінчення їжі, відповідно. Було виявлено, що сполука формули (I) та її фармацевтично прийнятні солі (включаючи гемітартрат формули (І)) метаболізуються печінкою, головним чином, за допомогою ферментів цитохрому P450. Цитохроми P450 (“CYPs”) являють собою принципові печінкові ксенобіотичні метаболізуючі ферменти. Існує одинадцять ксенобіотичних метаболізуючих цитохромів P450, які типово експресуються у печінці людини (тобто, CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2C8/9/18/19, CYP2D6, CYP2E1 та CYP3A4/5). Зараз було виявлено, що CYP2D6 та CYP3A4 являють собою первинні ізоформи цитохрому P450, які відповідають за детоксикацію сполуки формули (I) та її фармацевтично активних солей, таких, як гемітартрат формули (І). Рівень активності P450 ферментів відрізняється у залежності від індивідуума. Наприклад, індивідууми можуть бути класифіковані як повільні, середні та швидкі/ультрашвидкі P450 метаболізатори. Оскільки нижчі рівні активності P450 у індивідуума можуть приводити до взаємодій лікарський засіб/лікарський засіб (“DDI”), інше втілення винаходу полягає у визначенні, чи є суб‘єкт повільним, середнім та швидким/ультрашвидким P450 метаболізатором. Якщо суб‘єкт є середнім та швидким/ультрашвидким метаболізатором, то доза, яка вводиться суб‘єктові, буде підвищуватися до “відкоригованої ефективної дози”, тобто кількості, яка приводить до 10 UA 113491 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 отримання мінімальних рівнів сполуки у плазмі крові, що складають принаймні 5 нг/мл; або кількості, яка приводить до отримання мінімальних рівнів сполуки у плазмі крові кількості, яка приводить до отримання мінімальних рівнів сполуки у плазмі крові або принаймні 5 нг/мл та C max сполуки, що є меншим за 100 нг/мл. Доза може підвищуватися поступово та суб‘єкт піддається повторному аналізу один раз, двічі, тричі, чотири рази або так багато разів, як це необхідно, для досягнення відкоригованої ефективної дози. Для гена CYP 2D6 існує чотири спрогнозовані фенотипи: “Повільний P450 метаболізатор” несе два мутантні алелі, які приводять до повної втрати ферментативної активності. “СереднійP450 метаболізатор” має один алель зі зниженою активність та один нульовий алель. “Швидкий P450 метаболізатор” має принаймні один та не більше двох нормальних функціональних алелів. “Ультрашвидкий P450 метаболізатор” несе численні копії (3-13) функціональних алелів та виробляє надлишок ферментативної активності. Суб‘єкт типово оцінюється як повільний, середній/швидкий/ультрашвидкий P450 метаболізатор або шляхом генетично типування, або за допомогою моніторингу мінімальних рівнів у плазмі крові лікарського засобу, що метаболізується за допомогою P450 ферменту, такого, як CYP2D6 або CYP3A4. Звичайно, мінімальні рівні у плазмі крові та/або Cmax сполуки формули (I) або її фармацевтично прийнятної солі, включаючи гемітартрат сполуки формула (I), відслідковуються у суб‘єкта протягом одного, двох, трьох або чотирьох тижнів, або аж до одного двох, трьох, шести, дев‘яти або дванадцяти місяців або більше після початку лікування за допомогою сполуки. Коригування цієї дози здійснюють, за необхідності, для підтримання рівнів у межах описаних інтервалів, тобто отримання мінімального рівня у плазмі крові на рівні або вище 5 нг/мл. Суб‘єкти можуть ставати повільними P450 метаболізаторами в результаті піддання лікуванню за допомогою певних лікарських засобів, які є інгібіторами P450 ферменту. Приклади таких лікарських засобів включають пароксетин, флуоксетин, квінідин або кетоназол. Альтернативно, суб‘єкт є повільним метаболізатором P450 в результаті низької експресії P450 ферменту. У таких випадках низька експресія може бути оцінена шляхом визначення експресії P450 ферменту у суб‘єкта, тобто в результаті генетичного типування суб‘єкта на P450 фермент. Наприклад, експресія CYP2D6 звичайно аналізується за допомогою ПЛР (McElroy та ін. “CYP2D6 Genotyping as an Alternative to Phenotyping for Determination of Metabolic Status in a Clinical Trial Setting”, AAPS Pharmsi (2000) 2(4): стаття 33 (http://www.pharmsci.org/)) або за допомогою мікрочіпу на основі фармакогеномного аналізу (Background Information, Roche Diagnostics “The CYP450 Gene Family та Drug Metabolism”, Hoffmann La Roche Ltd.), повне розкриття яких є введеним у дану заявку як посилання. Як такий суб‘єкт може прийнятним чином піддаватися генетичному типуванню на P450 експресію (наприклад, CYP2D6) перед початком лікування, та йому може вводитися відкоригована ефективна кількість, у разі необхідності. У разі проведення генетичного типування перед початком лікування, все ще є бажаним піддавати моніторингу мінімальні рівні сполуки у плазмі крові та C max сполуки та корегувати дозу, у разі необхідності. Ефективні кількості для мігаластату, агальзидази , іміглюцерази, iзофагоміну та міглустату є такими, як описано на етикетці лікарського засобу, або як здійснюється при клінічних дослідженням лікарського засобу. Сполука формули (I) може реагувати з фармацевтично прийнятними кислотами з утворенням фармацевтично прийнятної солі. Приклади фармацевтично прийнятних кислот включають неорганічні кислоти, такі, як хлористоводнева кислота, бромистоводнева кислота, йодистоводнева кислота, сірчана кислота, фосфорна кислота та подібні до них, та oрганічні кислоти, такі, як п-толуолсульфонова кислота, метансульфонова кислота, щавлева кислота, пбромфенілсульфонова кислота, вугільна кислота, бурштинова кислота, лимонна кислота, бензойна кислота, оцтова кислота та подібні до них. Приклади таких солей включають сульфат, піросульфат, бiсульфат, сульфіт, бiсульфіт, фосфат, моногідрофосфат, дигідрофосфат, метафосфат, пірoфосфат, хлорид, бромід, йодид, ацетат, пропіонат, деканоат, каприлат, акрилат, форміат, iзобутират, карпроат, гептаноат, пропіолат, оксалат, малонат, сукцинат, суберат, себакат, фумарат, малеат, бутин-1,4-діоат, гексин-1,6-діоат, бензоат, хлорбензоат, метилбензоат, динітробензоат, гідроксибензоат, метоксибензоат, фталат, сульфонат, ксиленсульфонат, фенілацетат, фенілпропіонат, фенілбутират, цитрат, лактат, гаммагідроксибутират, гліколат, тартрат, метансульфонат, пропансульфонат, нафталін-1-сульфонат, нафталін-2-сульфонат, манделат та подібні до них. 11 UA 113491 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Фармацевтичні композиції, що включають гемітартрат формули (І) Прийнятні композиції та способи введення для сполуки формули (I) або її фармацевтично прийнятної солі (включаючи її напівсіль винної кислоти) включають ті, що описані у патенті США № 7,253,185, повне розкриття якого є введеним у дану заявку як посилання. Бажана композиція для гемітартрату формули (І) описується у наступних абзацах. Одне втілення винаходу являє собою фармацевтичну композицію, що включає гемітартрат формули (І), принаймні один водорозчинний наповнювач, принаймні один водонерозчинний наповнювач, принаймні один зв‘язувальний агент та принаймні один лубрикант. Прийнятні водорозчинні наповнювачі можуть включати, наприклад, безводну лактозу, моногідрат лактози, манітол, хлорид натрію, подрібнений цукор, сорбітол, сахарозу, інозитол та попередньо желатинований крохмаль. Прийнятні водонерозчинні наповнювачі можуть включати, наприклад, мікрокристалічну целюлозу, фосфат кальцію та крохмаль. Прийнятні зв‘язувальні агенти можуть включати, наприклад, попередньо желатинований крохмаль, карбоксиметилцелюлозу натрію, гідроксипропілцелюлозу, гідроксипропіл метил целюлозу, полівінілпіролідон, кополівідон, желатин, природні смоли, крохмальну пасту, сахарозу, кукурудзяний сироп, поліетиленгліколі та альгінат натрію. Прийнятні лубриканти можуть включати, наприклад, гідрогенізовану рослинну олію, стеарат кальцію та гліцерил бегенат. В одному втіленні фармацевтичної композиції водорозчинний наповнювач є вибраним з групи, яка складається з безводної лактози, моногідрату лактози, манітолу, хлориду натрію, подрібненого цукру, сорбітолу, сахарози, інозитолу та попередньо желатинованого крохмалю; водонерозчинний наповнювач є вибраним з групи, яка складається з мікрокристалічної целюлози, фосфату кальцію та крохмалю; зв‘язувальний агент є вибраним з групи, яка складається з попередньо желатинованого крохмалю, карбоксиметилцелюлози натрію, гідроксипропілцелюлози, гідроксипропіл метил целюлози, полівінілпіролідону, кополівідону, желатини, природних смол, крохмальної пасти, сахарози, кукурудзяного сиропу, поліетиленгліколів та альгінату натрію; а лубрикант є вибраним з групи, яка складається з гідрогенізованої рослинної олії, стеарату кальцію та гліцерилу бегенату. Фармацевтична рецептура включає від 8 ваг.% дo 32 ваг.%, від 8 ваг.% до 24 ваг.% , від 12 ваг.% дo 20 ваг.% або від 14 ваг.% дo 18 ваг.% нерозчинного у воді наповнювача у перерахунку на тверду суху речовину. Фармацевтична рецептура включає від 26 ваг.% дo 50 ваг.%, від 30 ваг.% дo 46 ваг.% , від 34 ваг.% дo 46 ваг.% або від 38 ваг.% дo 44 ваг.% розчинного у воді наповнювача у перерахунку на тверду суху речовину. Фармацевтична композиція включає від 30 ваг.% до 45 ваг.%, від 35 ваг.% до 40 ваг.% та від 36 ваг.% дo 39 ваг.% гемітартрату формули (І) у перерахунку на тверду суху речовину. Фармацевтична композиція типово включає від 2 ваг.% до 6 ваг.% зв‘язувального агента у перерахунку на тверду суху речовину. Фармацевтична композиція типово включає від 0.1 ваг.% до 2 ваг.% зв‘язувального агента у перерахунку на тверду суху речовину. У специфічному втіленні фармацевтична рецептура включає від 8 ваг.% дo 32 ваг.% нерозчинного у воді наповнювача, від 26 ваг.% дo 50 ваг.%, розчинного у воді наповнювача, від 30 ваг.% до 45 ваг.% гемітартрату формули (І), від 2 ваг.% до 6 ваг.% зв‘язувального агента та від 0,1 ваг.% до 2 ваг.% зв‘язувального агента, усі у перерахунку на тверду суху речовину. Зокрема, водорозчинний наповнювач являє собою моногідрат лактози; та водонерозчинний наповнювач являє собою мікрoкристалічну целюлозу. Більш конкретно, водорозчинний наповнювач являє собою моногідрат лактози; водонерозчинний наповнювач являє собою мікрoкристалічну целюлозу; зв‘язувальний агент являє собою гідроксипропіл метилцелюлозу; та лубрикант являє собою гліцерил бегенат. У специфічному втіленні фармацевтична рецептура включає від 8 ваг.% дo 32 ваг.% нерозчинного у воді наповнювача, від 26 ваг.% дo 50 ваг.%, розчинного у воді наповнювача, від 35 ваг.% до 40 ваг.% гемітартрату формули (І), від 2 ваг.% до 6 ваг.% зв‘язувального агента та від 0,1 ваг.% до 2 ваг.% зв‘язувального агента, усі у перерахунку на тверду суху речовину. Зокрема, водорозчинний наповнювач являє собою моногідрат лактози; та водонерозчинний наповнювач являє собою мікрoкристалічну целюлозу. Більш конкретно, водорозчинний наповнювач являє собою моногідрат лактози; водонерозчинний наповнювач являє собою мікрoкристалічну целюлозу; зв‘язувальний агент являє собою гідроксипропіл метилцелюлозу; та лубрикант являє собою гліцерил бегенат. В іншому специфічному втіленні фармацевтична рецептура включає від 8 ваг.% дo 24 ваг.% нерозчинного у воді наповнювача, від 30 ваг.% дo 46 ваг.%, розчинного у воді наповнювача, від 35 ваг.% до 40 ваг.% гемітартрату формули (І), від 2 ваг.% до 6 ваг.% зв‘язувального агента та 12 UA 113491 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 від 0,1 ваг.% до 2 ваг.% зв‘язувального агента, усі у перерахунку на тверду суху речовину. Зокрема, водорозчинний наповнювач являє собою моногідрат лактози; та водонерозчинний наповнювач являє собою мікрoкристалічну целюлозу. Більш конкретно, водорозчинний наповнювач являє собою моногідрат лактози; водонерозчинний наповнювач являє собою мікрoкристалічну целюлозу; зв‘язувальний агент являє собою гідроксипропіл метилцелюлозу; та лубрикант являє собою гліцерил бегенат. В іншому специфічному втіленні фармацевтична рецептура включає від 12 ваг.% дo 20 ваг.% нерозчинного у воді наповнювача, від 34 ваг.% до 46 ваг.%, розчинного у воді наповнювача, від 35 ваг.% до 40 ваг.% гемітартрату формули (І), від 2 ваг.% до 6 ваг.% зв‘язувального агента та від 0,1 ваг.% до 2 ваг.% зв‘язувального агента, усі у перерахунку на тверду суху речовину. Зокрема, водорозчинний наповнювач являє собою моногідрат лактози; та водонерозчинний наповнювач являє собою мікрoкристалічну целюлозу. Більш конкретно, водорозчинний наповнювач являє собою моногідрат лактози; водонерозчинний наповнювач являє собою мікрoкристалічну целюлозу; зв‘язувальний агент являє собою гідроксипропіл метилцелюлозу; та лубрикант являє собою гліцерил бегенат. В іншому специфічному втіленні фармацевтична рецептура включає від 14 ваг.% дo 18 ваг.% нерозчинного у воді наповнювача, від 38 ваг.% дo 44 ваг.%, розчинного у воді наповнювача, від 35 ваг.% до 40 ваг.% гемітартрату формули (І), від 2 ваг.% до 6 ваг.% зв‘язувального агента та від 0,1 ваг.% до 2 ваг.% зв‘язувального агента, усі у перерахунку на тверду суху речовину. Зокрема, водорозчинний наповнювач являє собою моногідрат лактози; та водонерозчинний наповнювач являє собою мікрoкристалічну целюлозу. Більш конкретно, водорозчинний наповнювач являє собою моногідрат лактози; водонерозчинний наповнювач являє собою мікрoкристалічну целюлозу; зв‘язувальний агент являє собою гідроксипропіл метилцелюлозу; та лубрикант являє собою гліцерил бегенат. В іншому специфічному втіленні фармацевтична рецептура включає від 14 ваг.% дo 18 ваг.% нерозчинного у воді наповнювача, від 38 ваг.% дo 44 ваг.%, розчинного у воді наповнювача, від 36 ваг.% до 39 ваг.% гемітартрату формули (І), від 2 ваг.% до 6 ваг.% зв‘язувального агента та від 0,1 ваг.% до 2 ваг.% зв‘язувального агента, усі у перерахунку на тверду суху речовину. Зокрема, водорозчинний наповнювач являє собою моногідрат лактози; та водонерозчинний наповнювач являє собою мікрoкристалічну целюлозу. Більш конкретно, водорозчинний наповнювач являє собою моногідрат лактози; водонерозчинний наповнювач являє собою мікрoкристалічну целюлозу; зв‘язувальний агент являє собою гідроксипропіл метилцелюлозу; та лубрикант являє собою гліцерил бегенат. Винахід ілюструється наступними прикладами, які не є призначеними для обмеження його будь-яким чином. Експериментальна частина Приклад 1: Одержання солей формули (I) Напівсіль винної кислоти формули I легко кристалізується та демонструє багато вигідних властивостей у порівнянні із іншими солями. Наприклад, наступні кислоти використовуються для одержання солей сполуки, представленої формулою (I): лимонна кислота (забезпечує одержання солей у співвідношеннях 1:1, 1:2 та 1:3 (сіль:сполука формули I)); L-яблучна (1:1 та 1:2); метансульфонова кислота (1:1); фумарова кислота (1:1 та 1:2); хлористоводнева кислота (1:1); оцтова кислота (1:1) та винна кислота (1:1 та 1:2). Тільки солі, одержані за допомогою хлористоводневої кислоти (1:1); винної кислоти (1:1) та винної кислоти (1:2), знаходилися у твердій формі. З цих трьох солей хлористоводнева кислота (1:1) та винна кислота (1:1) були виявлені гігроскопічними та некристалічними та, таким чином, є неприйнятними для застосування у фармацевтичному продукті. Гемітартрат (1 сіль : 2 сполуки формули I) сполуки, представленої формулою I, був виявлений як кристалічний та негігроскопічний. Одержання гемітартрату формули (І) при використанні ацетону L-винна кислота (6,02 г, 40,11 ммоля, 0,497 еквівалентів) розчиняли в ацетоні (175 мл) шляхом кип‘ятіння розчину, а потім охолоджували при кімнатній температурі. Вільну основу формули (І) (32,67 г, 80,76 ммоля) розчиняли в ацетоні (300 мл) при кімнатній температурі. Розчин L-винної кислоти додавали до розчину вільної основи формули (І) при кімнатній температурі протягом 15 хвилин. Білий осад утворювався в ході процесу додання. Суміш перемішували при кімнатній температурі протягом 0,5 години, а потім кип‘ятили протягом короткого періоду часу та охолоджували до кімнатної температури. Після перемішування при кімнатній температурі протягом 0,5 год., відфільтровували білий осад. Білу тверду речовину двічі промивали за допомогою ацетону (2 x 130 мл). Тверду речовину висушували на повітрі, а потім висушували у вакуумі при 55-60 °C. Вихід складав 36,66 г (95 %). Одержання гемітартрату формули (І) при використанні 5% метанолу в ацетоні 13 UA 113491 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 Вільну основу формули (І), 10 г/24,7 ммоля, розчиняли в суміші 5% метанол/ацетон 120 мл або 240 мл. L-винну кислоту, 1,85 г/12,3 ммоля, розчиняли в суміші 5% метанол/ацетон 60 мл або 120 мл (N або 2N) шляхом нагрівання до температури 40-45 °C, та цей розчин додавали до першого розчину. Через одну годину за відсутності осадження додавали 1 мг гемітартрату формули (І) як затравочні кристали. Осадження відбувалося через 5 хвилин, та реакційну суміш продовжували перемішувати ще протягом 30 хвилин. Потім реакційну суміш нагрівали до кипіння протягом 5 хвилин (преципітат був повністю розчинним) та охолоджували до кімнатної температури на водяній бані 20-22°C. Утворений преципітат та реакційну суміш продовжували перемішувати протягом 3 годин. Заключний продукт збирали шляхом фільтрування та промивали ацетоном, 2 x 40 мл, а потім висушували у вакуумній печі при 55-60 °C протягом 16 годин. Вага продукту складала 8,72 г/74% вихід. Одержання гемітартрату формули (І) при використанні 1% води в ацетоні Вільну основу формули (І) (10 г/24,7 ммоля) розчиняли в суміші 1% вода/ацетон 120 мл або 240 мл при кімнатній температурі. L-винна кислоту, 1,85 г/12,3 ммоля, розчиняли в суміші 1% вода/ацетон 60 мл або 120 мл (N або 2N) шляхом нагрівання до 40-45 °C, цей розчин додавали до першого розчину. Через одну годину за відсутності осадження додавали 1 мг гемітартрату формули (І) як затравочні кристали. Осадження відбувалося через 5 хвилин, та реакційну суміш продовжували перемішувати ще протягом 30 хвилин. Потім реакційну суміш нагрівали до кипіння протягом 5 хвилин (преципітат був повністю розчинним) та охолоджували до кімнатної температури на водяній бані 20-22°C. Утворений преципітат та реакційну суміш продовжували перемішувати протягом 3 годин. Заключний продукт збирали шляхом фільтрування та промивали ацетоном, 2 x 40 мл, та потім висушували у вакуумній печі при 55-60 °C протягом 16 годин. Вага продукту складала 8,62 г/73% вихід. Перекристалізація гемітартрату формули (І) при використанні 5% метанолу в ацетоні Гемітартрат формули (І) (3,06 г) розчиняли в 116 мл суміші 5 % метанолу в ацетоні при кипінні. Розчин охолоджували до кімнатної температури та перемішували при кімнатній температурі протягом 2 годин. Білий преципітат відфільтровували та промивали 10 мл 5 % метанолу в ацетоні, а потім в ацетоні (15 мл). Після вакуумного висушування протягом 18 годин при 55-60 °C одержували 2,38 г гемітартрату формули (І) (78 % відновлення). Перекристалізація гемітартрату формули (І) при використанні 1 % H2O в ацетоні. Гемітартрат формули (І) (3,05 г) розчиняли в 125 мл 1 % H 2O в ацетоні при кипінні. Розчин охолоджували до кімнатної температури та перемішували при кімнатній температурі протягом 2 годин. Білий преципітат відфільтровували та промивали 10 мл 1 % H 2O в ацетоні та потім ацетоном (15 мл). Після вакуумного висушування протягом ночі при 55-60 °C, одержували 2,35 г гемітартрату формули (І) (77 % відновлення). Приклад 2: Одержання кристалічного гемітартрату формули (І) Гемітартрат формули (І) кристалізували при використанні декількох способів. Партію 1 одержували при використанні суміші розчинників етилацетат/ацетон та висушували при кімнатній температурі. Партію 3 одержували при використанні суміші розчинників етилацетат/ацетон та перекристалізовували з етилацетату. Партію 4 перекристалізовували з ацетону при використанні матеріалу Партії 1. Партію 5 перекристалізовували з ізопропанолу. Партію 7 одержували при використанні суміші розчинників етилацетат/ацетон, подібно до Партії 1, але в більшому масштабі, Партію 8 одержували при використанні ацетону, але без додаткової перекристалізації. Партію 9 одержували при використанні ацетону, але при використанні короткого періоду кип‘ятіння, а також без додаткової перекристалізації. 14 UA 113491 C2 Таблиця 1 Узагальнені результати скринінгу поліморфізму Партій 1-9 гемітартрату формули (І) Партія № 1 2 3 4 5 7 Спосіб обробки Ацетон/етилацетат осадження* Ацетон/етилацетат осадженнявисушування при кімнатній температурі* Ацетон/етилацетат осадженнявисушування при 5560 °C Перекристалізація з ацетону Перекристалізація з ізопропанолу Ацетон/етилацетат осадження DSC Точка плавл.(°C) Ентальпія (Дж/г) Мікроскопія TGA 162 -81,4 Кристал. 99,91% при 100 °C 98,73% при 175 °C 164 -95,6 Кристал. Дані відсутні 166 -97,8 Кристал. 100,0% при 100 °C 99,98% при 153 °C 166 -107.2 Кристал. 166 -102,6 Кристал. 166 -99,4 Кристал.** 8 10 15 165 -100,7 Кристал.** 9 5 Ацетон осадження Ацетон осадження з коротким періодом кип‘ятіння 165 -100,2 100,2% при 100 °C 100,2% при 153 °C 100,0% при 100 °C 100,0% при 153 °C 100,1% при 100 °C 99,91% при 153 °C 100,0% при 100 °C 100,0% при 153 °C Кристал.** *: містить деяку кількість вільної основи у DSC термограмі. **: має зміну зовнішнього вигляду у цих партіях від паличкоподібних, пластинчастих форм до голкоподібних, паличкоподібних та неправильних форм. Кристалічні форми гемітартрату формули (І) також одержували при використанні повільного випарювання, повільного охолодження, швидкого охолодження та осадження за допомогою анти-розчинника при використанні різноманітних розчинників. Спосіб повільного випарювання. Зважений зразок (звичайно 20 мг) обробляли при використанні аліквот досліджуваного розчинника. Аліквоти типово складали 100-200 мкл. З моменту додання розчинника суміш струшували та піддавали обробці ультразвуком. Коли тверда речовина розчинялася, що оцінювали шляхом візуального спостереження, розчин залишали для випарювання за умов навколишнього середовища у відкритій пробірці, що вкрита алюмінієвою фольгою з маленькими отворами. Оцінювали розчинність продукту з цих експериментів, базуючись на загальній кількості розчинника, який додавали для отримання прозорого розчину. 15 UA 113491 C2 Таблиця 2 Приблизна розчинність гемітартрату формули (І) при кімнатній температурі (20-25 °C) Oрганічний розчинник Гептан Гексан Толуол Дихлорметан Етанол Ізопропіловий спирт Ацетонітрил Етилацетат Метанол Ацетон Метил т-бутиловий етер (TBME) п-діоксан Тетрагідрофуран (ТГФ) Приблизна розчинність (мг/мл) Дані відсутні Дані відсутні