(+)-норцизаприд, спосіб його одержання, фармацевтично прийнятна сіль, фармацевтична композиція та спосіб її одержання, проміжні сполуки

Даний винахід стосується (+)-норцизаприду та його фармацевтично прийнятних солей приєднання кислоти, способу одержання зазначеної сполуки, та її використання для виробництва медикаменту для лікування шлунково-кишкових розладів, уникаючи при цьому дії на центральну нервову систему. Цизаприд є гастрокінетичним засобом, що широко застосовується, і є комерційно відомим як Препулсид («Prepulsid™»). Зараз він використовується переважно для лікування синдрому гастроезофагального рефлюксу. Ця хвороба описується як зворотна течія вмісту шлунка до стравоходу. Іншими факторами у патогенезі хвороби є затримка випорожнення шлунка, недостатня очистка стравоходу внаслідок порушеної перистальтики та корозійна природа матеріалу рефлюксу, який може пошкодити слизову стравоходу. Завдяки своїй активності як прокінетичний агент, цизаприд може також використовуватись лікуванні диспепсії, гастропарезу, запору, післяопераційної непрохідності кишечнику та кишкової псевдонепрохідності. Цизаприд метаболізується переважно ензимом цитохромом Ρ 450 3А4. В результаті значної метаболізації незмінений цизаприд складає менш 10% від продукту, виділеного з сечовини та калу після перорального введення. Основний метаболіт, знайдений у плазмі, сечовині та калі, був описаний Meuldermans W. et al. у Drug. Metab. Dispos. 16(3): 410-419, 1988, був названий «норцизаприд» і є рацемічною сумішшю двох енантіомерів. Рацемічний норцизаприд описаний також у ЕР-А-0,076,530, опублікованій 13 квітня 1983p., як сполука 211, яка має властивості шлунково-кишкового стимулювання. (+)-Норцизаприд є одним з оптичних стереоізомерів. Повна хімічна назва -(+)-4-аміно-5-хлор-N-(3-метокси4-піперидиніл)-2-метоксибензамід, тут та надалі буде позначатись як «(+)-норцизаприд». Термін «(+)норцизаприд» та особливо термін «оптично чистий (+)-норцизаприд» охоплює (+)-норцизаприд, який є по суті вільним від його (-)-стереоізомєру. WO 96/40133 описує використання (-)-норцизаприду для лікування розладів травного тракту, зокрема, для лікування хвороби гастроезофагального рефлюксу, при одночасному суттєвому зниженні небажаних ефектів, пов'язаних з введенням рацемічного цизаприду. Далі у цьому документі зазначається, що оптично чистий (-)норцизаприд буде ефективним протиблювотним агентом, корисним як допоміжний курс у лікування раку для полегшення нудоти та блювоти, індукованими хіміо- чи радіотерапевтичними засобами. Тепер було знайдено, що (+)-норцизаприд, зокрема, «оптично чистий (+)-норцизаприд», який називається також «(+)-норцизаприд, що є по суті вільним від його (-)-стереоізомеру», має як 5-НТз-антагоністичні, так і 5НТ4-агоністичні властивості, і, крім того, по суті позбавлений впливу на центральну нервову систему. Даний винахід стосується (+)-норцизаприду і, зокрема, (+)-норцизаприду, який є по суті вільним від його ()-стереоізомеру, його фармацевтично прийнятних солей приєднання кислоти, та їх використання для лікування 5-НТз-та/або 5-НТ4-мєдійованих розладів, уникаючи при цьому впливу на центральну нервову систему. (+)-Норцизаприд може бути представлений такою хімічною структурною формулою: (І) У представленій вище хімічній структурній формулі (+)-норцизаприду зв'язки, що з'єднують NH-CO- та ОСН-групи з піперидиновим кільцем, виділені жирними лініями на ознаку того, що ці дві групи знаходяться у цис-конфігурації. Термін «(+)-норцизаприд» і, особливо, термін «оптично чистий (+)-норцизаприд» охоплює стереоізомер, який є по суті вільним від його (-)-стереоізомеру. Зокрема, термін «по суті вільний від (-)стереоізомеру» стосується стереохімічної суміші норцизаприду, яка містить принаймні 90%мас. (+)-норцизаприду та 10%мас. або менше (-)-норцизаприду. За кращим варіантом втілення термін «по суті вільний від (-)стереоізомеру» стосується стереохімічної суміші норцизаприду, яка містить принаймні 98%мас. (+)-норцизаприду та 2%мас. або менше (-)-норцизаприду. За ще кращим варіантом втілення термін «по суті вільний від (-)стереоізомеру» у тому значенні, яке використовується у цьому описі, позначає, що композиція містить більш ніж 99%мас. (+)норцизаприду. Ці співвідношення визначені у перерахунку на загальну кількість норцизаприду у стереохімічній суміші. Сполуки, здатні обертати площину поляризованого світла, називаються оптично активними. При визначенні оптично активної сполуки префікси D та L або R та S використовуються для позначення абсолютної конфігурації молекули стосовно її хірального центра (центрів). Префікси d та l або (+) та (-) використовуються для позначення знаку обертання площини поляризованого світла сполукою, причому (-) та I позначають, що сполука є лівообертального. Сполука з префіксом (+) або d є правообертальною. Для якоїсь конкретної хімічної структурної формули ці сполуки, що називаються стереоізомерами, є ідентичними, за винятком того, що вони є дзеркальними відображеннями одна одної. Конкретний стереоізомер може бути також названий енантіомером, а суміш таких стереоізомерів часто називається рацемічною сумішшю. Величина обертання α не є постійною для даного енантіомера, а залежить від довжини посудини із зразком, температури, розчинника і концентрації (для розчинів), та довжини хвилі світла. Таким чином, питоме обертання [a] визначається таким чином, щоб одержаний параметр був незалежним від довжини посудини та a a= lc , де a позначає обертання, що спостерігається, l позначає концентрації розчину. Питоме обертання довжину посудини у дециметрах, і с - концентрацію у грамах на мілілітр. Питоме обертання звичайно вказують 20 разом з температурою та довжиною хвилі, тобто [a]D , де 20 позначає температуру у градусах Цельсію, a D позначає, що обертання було виміряне із світлом спектральної лінії D натрію, що має довжину хвилі 589нм. Рентгенівський аналіз (+)-норцизаприду L-виннокислої солі, тобто (+)-(3S,4R)-цис-4-аміно-5-хлор-2метокси-N-(3-метокси-4-піперидиніл)бензаміду[R-(R*,R*)]-2,3-дигідроксибутандіоату моногідрату визначив абсолютну конфігурацію (+)-норцизаприду як (3S,4R). Звідси, (+)-норцизаприд має таку абсолютну стереохімічну формулу: (3S,4R)-цис-4-аміио-5-хлор-2-метокси-N-(3-метокси-4-піперидиніл)бензамід Фармацевтично прийнятними солями приєднання кислот, які було згадано вище, вважаються такі, що включають терапевтично активні петоксичні форми солей приєднання кислоти, які основна форма (+)норцизаприду була здатною утворити. Основна форма (+)-норцизаприду може бути перетворена на її фармацевтично прийнятні солі приєднання кислот шляхом обробки основної форми (+)-норцизаприду відповідною кислотою. Відповідні кислоти включають, наприклад, неорганічні кислоти, такі як галоїдоводневі кислоти, наприклад, хлористоводнева чи бромистоводнева кислота, сірчана, азотна, фосфорна та подібні кислоти, або органічні кислоти, такі як, наприклад, оцтова, пропіонова, оксіоцтова, молочна, піровиноградна, щавлева, малонова, бурштинова (тобто бутандикислота), малеїнова, фумарова, яблучна, винна, лимонна, метансульфонова, етансульфонова кислота, бензолсульфокислота, п-толуолсульфокислота, цикламінова, саліцилова, п-аміносаліцилова, памоєва та подібні кислоти. Навпаки, зазначені форми солей приєднання кислоти можуть бути перетворені шляхом обробки відповідною основою на форму вільної основи (+)-норцизаприду. Термін сіль приєднання у тому значенні, яке було використано вище, включає також сольвати, які (+)норцизаприд, а також його солі, є здатним утворити. Такі сольвати є, наприклад, гідратами, алкоголятами і та ін. При використанні тут та надалі термін (+)-норцизаприд повинен також включати його фармацевтично прийнятні солі приєднання кислоти та його сольватні форми. Основна форма (+)-норцизаприду може бути одержана як зображено на схемі 1. Аміно- та метокси-замісники піперидинового кільця у проміжних сполук формули цис-(ІІ) та продукту реакції цис-(ІV) мають цис-конфігурацію, тобто метокси- та аміно-група знаходяться по той самий бік від середньої площини, визначеної піперидиновим кільцем і є рацемічною сумішшю 2 енантіомерів. Для позначення цієї конфігурації зв'язки, якими приєднано ці функціональні групи, виділено жирними лініями, як у формулі І. Згідно з реакцією, зображеною на Схемі І, проміжну сполуку формули цис-(ІІ), у якій PG позначає відповідну захисну групу, таку як, наприклад, метилоксикарбоніл, етилоксикарбоніл, трет-бутоксикарбоніл, фенілметил і т.ін., вводять до реакції утворення аміду з карбоновою кислотою формули (III), або її реакційноздатним функціональним похідним, одержуючи при цьому проміжні сполуки формули цис-(ІV). Реакцію проміжних сполук формул цис-(ІІ) та (III) проводять у присутності дегідратанта, такого як дициклогексилкарбодіімід, або цис-(ІІ) вводять до реакції з реакційноздатним похідним карбонової кислоти (III), наприклад, хлорангідридом кислоти або змішаним ангідридом. Реакція може бути здійснена у інертному щодо реакції розчиннику, такому як, наприклад, дихлорметан чи хлороформ, і необов'язково у присутності придатної основи, такої як, наприклад, карбонат натрію, карбонат калію чи триетиламін. Перемішування може збільшити швидкість реакції. Реакція може бути зручно проведена при температурі у інтервалі від кімнатної температури до температури кипіння реакційної суміші із зворотним холодильником. Після цього проміжні сполуки формули цис-(ІV) розділяють на їх енантіомери і кожен ізольований енантіомер проміжної сполуки цис-(ІV) перетворюють на його відповідний енантіомер цизаприду шляхом видалення захисної групи PG, в залежності від природи групи PG, шляхом кислотного чи основного сольволізу або каталітичним гідруванням, наприклад, шляхом обробки неорганічною основою, такою як гідроксид калію у водному середовищі. За іншим варіантом, може бути видалена захисна група PG проміжних сполук формули цис-(ІV) з одержанням при цьому рацемічної суміші норцизаприду, яку згодом розділяють на його енантіомери. Проміжні сполуки формули цис-(ІV), одержані, як показано на схемі І, є сумішшю енантіомерів, які можуть бути відокремлені один від одного за відомими фахівцям методиками розділення. Суміш енантіомерних форм проміжних сполук формули цис-(ІV) може бути розділена шляхом перетворення на відповідні діастереомерні сольові форми за реакцією з придатною хіральною кислотою. Зазначені діастєреомерні сольові форми згодом розділяють, наприклад, за допомогою селективної чи фракційної кристалізації, і енантіомери вивільняють з них шляхом обробки лугами. Альтернативний спосіб розділення енантіомерних форм проміжних сполук формули цис-(ІV) включає використання рідинної хроматографії із застосуванням придатної хіральної стаціонарної фази. Придатними хіральними стаціонарними фазами є, наприклад, полісахариди, зокрема, похідні целюлози чи амілози. Комерційно доступними хіральними стаціонарними фазами на основі полісахаридів є ChiralCel™ СА, ОА, ОВ, ОС, OD, OF, OG, OJ та ОК і Chiralpak™ AD, AS, ОР(+) та ОТ(+). Придатними елюентами чи рухомими фазами для використання із зазначеними полісахаридними хіральними стаціонарними фазами є гексан і та ін., модифікований спиртом, таким як етанол, ізопропанол і та ін. Енантіомерно чисті форми проміжних сполук формули цис-(ІV) можуть бути також одержані з відповідних енантіомерно чистих форм відповідних вихідних матеріалів, за умови, що реакція відбувається стереоспецифічно. Якщо потрібен конкретний стереоізомер, то зазначену сполуку краще синтезувати стереоспецифічними способами одержання. Ці способи краще використовують енантіомерно чисті вихідні матеріали. Даний винахід також пропонує нові проміжні сполуки формули (V). Зазначені проміжні сполуки формули (V) є проміжними сполуками формули цис-(IV), у яких піперидинове кільце має абсолютну конфігурацію (3S,4R), a PG позначає придатну захисну групу, таку як метилоксикарбоніл, етилоксикарбоніл, третбутилоксикарбоніл, фенілметил і та ін. (V) Вихідні матеріали та деякі з проміжних сполук є відомими сполуками і є комерційно доступними або можуть бути одержані за звичайними методиками проведення реакцій, загальновідомими серед фахівців. Наприклад, проміжна сполука формули цис-(ІІ), тобто 4-аміно-3-метокси-і-піперидинкарбоксилат, описана у ЕР-0,076,530 як проміжна сполука 54, а проміжна сполука формули цис-(ІV), тобто цис-етил-4-(4-аміно-5-хлор2-метоксибензоїламіно)-3-метокси-1-піперидинкарбоксилат, описана у ЕР-0,076,530 як сполука 168. Крім того, проміжна сполука III, тобто 4-аміно-5-хлор-2-метоксибензойна кислота, є комерційно доступною. З урахуванням своєї 5-НТ3-антагоністичної активності, (+)-норцизаприд використовують для лікування розладів, асоційованих з надлишковим стимулюванням активності 5-НТ3-рецепторів. 5-НТ3-медійованими розладами є, наприклад, блювання, наприклад, блювання, індуковане цитотоксичними лікарськими засобами та опромінюванням (Drugs 42(4), 551-568 (1991)), синдром подразненої товстої кишки, особливо синдром подразненої товстої кишки з домінуючим проносом, та споріднені розлади. Згідно з цим, даний винахід пропонує спосіб лікування теплокровних тварин, що страждають від розладів чи станів, асоційованих з надлишковим стимулюванням активності 5-НТ3-рецєптора або загалом на 5-НТ3-медійовані хвороби, такі як блювання, наприклад, блювання, індуковане цитотоксичними лікарськими засобами та опромінюванням, синдром подразненої товстої кишки, особливо синдром подразненої товстої кишки з домінуючим проносом, та споріднені розлади. Цей спосіб включає введення терапевтично ефективної кількості (+)-норцизаприду, або його фармацевтично прийнятної солі приєднання кислоти, зазначеним теплокровним тваринам. Або, за іншим варіантом втілення, (+)-норцизаприд та його фармацевтично прийнятні солі приєднання кислоти є придатними для виробництва медикаменту для лікування розладів чи станів, асоційованих з надлишковим стимулюванням активності 5-НТ3-рецептора, або загалом 5-НТ3-медійованих хвороб, тобто блювання, блювання, індукованого цитотоксичними лікарськими засобами та опромінюванням, синдрому подразненої товстої кишки та синдрому подразненої товстої кишки з домінуючим проносом. Зокрема, (+)-норцизаприд є ефективним протиблювальним агентом, корисним для застосування у лікуванні раку як додатковий курс лікування для полегшення нудоти та блювання, індукованих хіміо- чи радіотерапевтичними засобами. (+)-Норцизаприд має також 5-НТ4-агоністичиі властивості, і, таким чином, винахід пропонує спосіб лікування теплокровних тварин, включаючи людину, які страждають на стани, асоційовані з недостатньою стимуляцією 5-НТ4-рецепторів. У більш загальному розумінні, пропонується спосіб лікування 5-НТ4медійованих розладів чи станів. Такими станами є, наприклад, затримане чи порушене випорожнення шлунка, або більш загальні стани, споріднені із затриманим чи порушеним проходженням вмісту у шлунковокишковому тракті. Таким чином, пропонується спосіб лікування для полегшення стану теплокровних тварин, які страждають від станів, таких як, наприклад, гастроезофагальний рефлюкс (включаючи лікування чи підтримуючу терапію езофагіту), диспепсія та гастропарез. Зазначений спосіб включає введення терапевтично ефективної кількості (+)-норцизаприду або його фармацевтично прийнятної солі приєднання кислоти зазначеній теплокровній тварині. Гастропарез може бути спричинений аномалією шлунка або ускладненням хвороб, таких як діабет, прогресуючий системний склероз, анорексія нервова, після ваготомії чи часткової резекції шлунка, та міотична дистрофія. Диспепсія є порушенням функції травлення, яке може виникнути як симптом первинної шлунковокишкової дисфункції, особливо шлунково-кишкової дисфункції, пов'язаної з підвищеним м'язовим тонусом, або ускладнення, спричиненого іншими розладами, такими як апендицит, розлади жовчного міхура чи недостатність харчування. Таким чином, (+)-норцизаприд може бути використаний або для усування дійсної причини стану, або для полегшення у пацієнтів симптомів стану. Симптоми диспепсії можуть також виникнути внаслідок введення хімічних речовин, наприклад, інгібіторів селективного повторного засвоєння серотоніну (SSRI), таких як флуоксетин, пароксетинфлувоксамін, сертралін і та ін. Інші симптоми, які можна лікувати, включають післяопераційну непрохідність кишечнику, яка є обструкцією або кінетичним порушенням функції кишечнику внаслідок порушення м'язового тонусу після хірургічної операції; симптоми непокоючого дискомфорту у верхній частині травного тракту після рентгена чи ендоскопії; у дітей: хронічна чи надлишкова відрижка чи блювання; псевдообструкція кишечнику, асоційована з моторними дисфункціями, що призводять до недостатньої проштовхуючої перистальтики та стазу вмісту шлунка та кишечнику; запор, який може бути спричиненим такими станами, як недостатній м'язовий тонус кишечнику чи еластичність кишечнику; і особливо відновлення проштовхуючої перистальтики товстої кишки внаслідок довготривалого лікування хронічного запору. Звідси випливає, що пропонується використання (+)-норцизаприду для виготовлення лікарського засобу для лікування розладів чи станів, які включають недостатню стимуляцію 5-НТ4-рецепторної активності. Також пропонується використання (+)-норцизаприду у виготовленні медикаменту для лікування 5-НТ4-медійованих розладів, таких як, наприклад, гастроезофагальний рефлюкс, диспепсія чи гастропарез. Передбачено як профілактичне, так і терапевтичне лікування. За одним аспектом, пропонується використання (+)-норцизаприду у виробництві лікарського засобу для лікування розладів харчування, таких як, наприклад, анорексія. Звідси випливає, що пропонується спосіб лікування розладів харчування, таких як, наприклад, анорексія, у теплокровних тварин, який включає введення зазначеній теплокровній тварині терапевтично ефективної кількості (+)-норцизаприду. Таким чином, даний винахід пропонує також спосіб лікування шлунково-кишкових розладів у теплокровної тварини, які одночасно асоційовані з недостатньою стимуляцією 5-НТ4-рецепторної активності та надлишковою стимуляцією 5-НТз-рецепторної активності, який включає введення зазначеній теплокровній тварині терапевтично ефективної кількості (+)-норцизаприду. Звідси, використання (+)-норцизаприду у виробництві лікарського засобу для лікування шлунково-кишкових розладів, одночасно асоційованих з недостатнього стимуляцією 5-НТ4-рецепторної активності та надлишковою стимуляцією 5-НТ3-рецепторної активності. Крім того, (+)-норцизаприд виявляє синергічний ефект з осмотичними агентами для викликання промивання кишечнику, тобто індукованої форми проносу. Звідси, даний винахід стосується також використання (+)-норцизаприду у виробництві медикаменту, який поліпшує промивання кишечнику проносним засобом, зокрема, осмотичним агентом. Внаслідок цього, заявляється спосіб лікування, при якому вводиться ефективна кількість (+)-норцизаприду у поєднанні з проносним засобом. Крім того, пропонується спосіб прискорення та/або посилення дії проносних агентів, особливо осмотичних агентів. Цей курс лікування призначають пацієнтам, травний тракт яких треба прочистити перед діагностичними чи хірургічними процедурами. Іншою групою пацієнтів є такі пацієнти, яким треба запобігати потуг при випорожненні; це -пацієнти, що страждають на грижу чи серцево-судинне захворювання. Крім того, комбінація за даним винаходом може бути показана, як до, так і після хірургії, для підтримання м'яких випорожнень у пацієнтів з гемороями та іншими аноректальними розладами. Осмотичні агенти у дозах, що викликають проносну дію, часто застосовують перед радіологічними дослідженнями шлунково-кишкового тракту, нирок, або інших структур черевної порожнини чи ретроперитонеального простору перед елективною хірургією травного тракту. Таким чином, для цього застосування також може бути корисним комбінація (+)-норцизаприду та проносного агента. Крім того, комбінація (+)-норцизаприду та проносного агента може також бути корисною у лікуванні передозування та отруєння, шляхом виведення агентів з кишечнику. Зазначена комбінація може бути також використана у подальшому поєднанні з додатковими певними протиглисними засобами. Проносні засоби є лікарськими засобами, які сприяють дефекації. Точні механізми дії багатьох проносних засобів залишається невизначеним внаслідок складних чинників, що впливають на функцію товстої кишки, значних варіацій у транспорті води та електролітів, що спостерігаються для різних видів піддослідних тварин та препаратів, та певної дорожнечі досліджень у цій галузі. Можна описати три загальних механізми дії проносних засобів. (1) Завдяки своїм гідрофільним чи осмотичним властивостям, проносні засоби можуть спричинити затримання води у вмісті товстої кишки, підтримуючи тим самим його об'єм та м'якість і сприяючи проходженню. (2) Проносні засоби можуть діяти, як прямо, так і побічно, на слизову товстої кишки, знижуючи загальну абсорбцію води та NaCl. (3) Проносні засоби можуть підвищувати моторну функцію кишечнику, спричинюючи знижену абсорбцію солі та води внаслідок зменшеного часу проходження. Звичайно розрізняють три головні класи проносних засобів, а саме 1) харчова клітковина та проносні засоби, які збільшують об'єм, 2) сольові та осмотичні проносні засоби, і 3) стимулюючі проносні засоби (дивись Goodman and Gilman, seventh edition, pp.994-1003). Даний винахід спрямований у першу чергу на той клас проносних засобів, до якого належать сольові та осмотичні проносні засоби. Сольові та осмотичні проносні засоби включають різні солі магнію, сульфатні, фосфатні та виннокислі солі натрію та калію, дисахарид лактулозу, гліцерин та сорбіт. Вони погано та повільно всмоктуються і діють завдяки своїм осмотичним властивостям у лумінальній рідині. Двома прикладами таких осмотичних агентів, які є комерційно доступними для очищення кишечнику, є KleanPrep® та GoLytely®. Розчин KleanPrep® складається з поліетиленгліколю 3350 (59г/л), сульфату натрію (5,685г/л), бікарбонат натрію (1,685г/л), хлорид натрію (1,465г/л), хлорид калію (0,7425г/л), аспартат (0,0494г/л) та ваніль (0,3291г/л). Крім того, (+)-норцизаприд та його фармацевтично прийнятні солі по суті позбавлені впливу на центральну нервову систему, зокрема, не виявляють центральної допамін-антагоністичної та центральної серотонін-антагоністичної активності. Було знайдено, що (+)-норцизаприд метаболізується за шляхом, який відрізняється від такого, що відповідає за метаболізм цизаприду. Останній, напевно, метаболізується головним чином через систему цитохрому р450. Деякі терапевтичні агенти, які інгібують головний метаболічний шлях цизаприду, можуть викликати небажано високі рівні цизаприду у крові, що може спричинити побічні ефекти. Комбінована лікарська терапія з використанням таких терапевтичних агентів у поєднанні з цизапридом може розчарувати, але цього на трапиться у випадку використання (+)-норцизаприду. Даний винахід стосується також лікарських формдля перорального введення, які включають (L)-тартратну чи (D)-тартратну сольові форми (+)-норцизаприду. Названі сольові форми сприятливо виявляють профіль розчинення, який є менш залежним від рН. Всмоктування та біодоступність лікарських засобів, які мають профіль розчинності, що залежить від рН, при пероральному введенні можуть зазнавати впливу присутності їжі у шлунково-кишковому (ШК) тракті, зокрема, у шлунку. Час перебування лікарського засобу у шлунку в присутності їжі звичайно буде значно більшим, ніж у стані голодування, тобто присутність їжі буде подовжувати перебування лікарського засобу у відносно кислому середовищі шлунка. Якщо біодоступність лікарського засобу зазнає впливу більш певної величини завдяки присутності їжі у ШК тракті, то говорять, що лікарський засіб виявляє «ефект їжі» або виявляє взаємодію лікарський засіб-їжа. Для того, щоб забезпечити достатню біодоступність, такі лікарські засоби часто мають бути введеними за особливих умов харчування, наприклад, перед прийняттям їжі, як у випадку з цизапридом. Лікарські форми для перорального введення, що включають зазначені тартратні солі, мають ту перевагу, що біодоступність (+)-норцизаприду є незалежною від прийняття їжі. Тому такі лікарські форми є привабливими, оскільки пацієнти не завжди мають потрібну дисципліну для того, щоб приймати свої лікарські препарати в оптимальний момент часу, що призводить до змінної і інколи неадекватної ефективності. Зокрема, це має місце при педіатричному застосуванні. Такі лікарські форми показують додаткову перевагу введення «pro re nata», тобто введення на основі симптомів. Крім того, внаслідок своєї незалежності від рН, зазначені лікарські форми для перорального введення можуть бути введені у поєднанні з агентами, що змінюють рН шлунка, наприклад, агентами, що підвищують рН шлунка. Прикладами такої комбінованої лікарської терапії є антациди, такі як алюмінійвмісні антациди, наприклад, Аl(ОН)3, кальційвмісні антациди, наприклад, СаСО3, або магнійвмісні антациди, наприклад, Мg(ОН)3; Н2-антагоністи, наприклад, циметидии, ранітидин, фамотидин, нізатидин, роксатидин і тому подібні; або інгібітори протонної помпи, наприклад, омєпразол, лансопразол, рабепразол, пантопразол і тому подібні. Таким чином, пропонуються лікарські форми, краще тверді лікарські форми для перорального введення, що включають (+)-норцизапридтартрат та будь-який з цих антацидів, як комбіновані лікарські препарати для одночасного, окремого чи послідовного застосування. Тому за іншим аспектом даний винахід стосується фармацевтичних композицій, зокрема, твердих лікарських форм, краще для перорального введення, придатних для швидкого розчинення, що включають як активний інгредієнт (+)-норцизаприд-L- або -D-тартрат та придатний носій. Термін «придатний для швидкого розчинення» стосується факту, що активний інгредієнт може розчинитись з лікарської форми більш ніж на 60% протягом 1 години у інтервалі рН від 1 до 7. Розчинення може бути виміряне звичайними способами, описаними у Європейській Фармакопеї, або так, як описано у тесті Фармакопеї США (USP), в апараті для визначення розчинення USP-2 (описаний у Фармакопеї США XXII, стор.1578-1579). Для забезпечення швидкого розчинення наповнювачі повинні бути обрані таким чином, щоб таблетки руйнувались достатньо швидко, зокрема, менш ніж приблизно за 30 хвилин, або менш ніж за 20 хвилин, і особливо менш ніж приблизно за 15 хвилин, краще менш ніж приблизно за 3 або 1,5 хвилини. За ще іншим аспектом, винахід стосується способу лікування пацієнтів, що страждають на шлунково-кишкові розлади, без взаємодії лікарський засіб-їжа, який включає введення (+)-норцизаприду-(D)- або -(L)-тартрату, та лікування шлунковокишкових розладів у пацієнтів, що приймають лікарські препарати, які підвищують рН шлунка; або використання у виробництві лікарської форми, яка не виявляє взаємодії лікарський засіб-їжа, для лікування зазначених розладів. Композиції за даним винаходом можуть необов'язково включати вітрогонний засіб, такий як симетикон, альфа-D-галактозидазу і тому подібні. Для одержання фармацевтичних композицій за даним винаходом ефективну кількість конкретної сполуки у формі основи або солі приєднання кислоти, як активний інгредієнт, поєднують ретельним перемішуванням з фармацевтично прийнятним носієм, який може набирати різноманітних форм в залежності від форми препарату, яка є бажаною для введення. Ці фармацевтичні композиції бажано мають вигляд разових лікарських форм, придатних, краще, для введення пероральним чи ректальним шляхом, або шляхом парентеральної ін'єкції. Наприклад, при виготовленні композиції лікарської форми для перорального введення у випадку рідких препаратів для перорального введення, таких як суспензії, сиропи, еліксири та розчини, може бути використане будь-яке звичайне фармацевтичне середовище, таке як, наприклад, вода, гліколі, олії, спирти і та ін., або у випадку порошків, пілюль, капсул та таблеток можуть бути використані тверді носії, такі як крохмалі, цукри, каолін, змащувальні речовини, зв'язуючі речовини, розпушувальні агенти і та ін. Завдяки зручності введення таблетки та капсули є найкращою дозованою лікарською формою для перорального введення, і у цьому випадку, зрозуміло, використовують тверді фармацевтичні носії. Для парентеральних композицій носій звичайно буде включати стерильну воду, принаймні на більшу частину, хоч можуть бути введені інші інгредієнти, наприклад, для сприяння розчиненню. Можуть бути виготовлені, наприклад, розчини для ін'єкцій, у яких носій включає сольовий розчин, розчин глюкози або суміш сольового розчину та розчину глюкози. Можуть бути також виготовлені суспензії для ін'єкції, для чого можуть бути використані відповідні рідкі носії, суспендувальні агенти і та ін. У композиціях, придатних для черезшкірного введення, носій необов'язково включає агент посилення проникнення та/або придатний змочувальний агент, необов'язково поєднані з придатними домішками будь-якої природи у невеликій кількості, причому ці домішки не чинять значного шкідливого впливу на шкіру. Зазначені домішки можуть сприяти введенню до шкіри та/або можуть бути корисними для виготовлення бажаної композиції. Ці композиції можуть бути введені різними шляхами, наприклад, як трансдермальний пластир, як локальна аплікація, як рідка мазь. Солі приєднання кислоти (І) внаслідок їх підвищеної розчинності у воді порівняно з відповідною основною формою є, очевидно, більш придатними для виготовлення водних композицій. Особливо слушним є складання вищезазначених фармацевтичних композицій у вигляді дозованих лікарських форм для зручності введення та однаковості доз. Лікарські форми у тому значенні, що використовується тут в описі та формулі винаходу, стосуються фізично дискретних одиниць, придатних для використання як разові дози, причому кожна одиниця містить попередньо визначену кількість активного інгредієнта, розраховану на продукування бажаного терапевтичного ефекту у поєднанні з потрібним фармацевтичним носієм. Прикладами таких лікарських форм є таблетки (включаючи таблетки з покриттям чи оболонкою), капсули, пілюлі, порошки у пакетах, пресовані облатки, розчини чи суспензії для ін'єкцій, дозовані по чайній чи столовій ложці рідкі композиції і розділені на кратні дози упаковки. Для перорального введення фармацевтичні композиції можуть мати форму твердих лікарських форм, наприклад, таблеток (форми як лише для ковтання, так і такі, що можуть бути розжовані), капсули чи гелеві капсули, одержані звичайними засобами з фармацевтично прийнятними ексципієнтами, такі як зв'язувальні агенти, наповнювачі чи розріджувачі, змащувальні агенти, розпушувальні агенти, змочувальні агенти (наприклад, лаурилсульфат натрію), та інші ексципієнти, такі як забарвлювальні агенти та пігменти. На таблетки може бути нанесене покриття способами, відомими фахівцям. Зв'язувальні агенти можуть бути гуміарабіком, альгіновою кислотою, карбоксиметилцелюлозого (натрієвою), целюлозою (мікрокристалічною), декстрином, етилцелюлозою, желатином, глюкозою (рідкою), гуаровою смолою, оксипропілцелюлозою, оксипропілметилцелюлозою, метилцелюлозою, поліетиленоксидом, полівінілпіролідоном (повідоном), або крохмалем (попередньо желатинованим), оксипропілметилцелюлозами, особливо низьков'язкими оксипропілметилцелюлозами. Прикладами наповнювачів чи розріджувачів є висушені розпилюванням чи безводні лактоза, сахароза, декстроза, маніт, сорбіт, крохмаль, целюлоза (наприклад, мікрокристалічна целюлоза; Avicel™), гідратований чи безводний вторинний кислий фосфат кальцію та інші, відомі фахівцям, або їх суміші. Наприклад, може бути використана суміш лактози та мікрокристалічної целюлози. Лактоза використовується як чистий розріджувач, тоді як мікрокристалічна целюлоза є наповнювачем, який має властивість надання таблеткам відповідної жорсткості, і має розпушувальні властивості, оскільки волокна целюлози набухають при контакті з водою. Кращою формою лактози є лактози моногідрат DC, зокрема, висушений розпилюванням моногідрат лактози (Pharmatose DCL 11™). Наповнювачі чи розріджувачі можуть складати приблизно від 50% до 95%, або приблизно від 65% до 90%, або приблизно від 66% (мас/мас.) до 86%, зокрема, приблизно 75% (усі значення мас/мас.) від загальної ваги таблетки чи серцевини таблетки. 75% суміш є комерційно доступною під торговою назвою MICROCELAC®, бажано використовується у кількості приблизно від 80% (мас/мас.) до 95% (мас/мас.) від загальної ваги таблетки чи серцевини таблетки у випадку таблеток, покритих плівковою оболонкою. Прикладами змащувальних речовин є стеарат магнію, тальк, оксид силіцію, стеаринова кислота, стеарилфумарат натрію, лаурилсульфат магнію, гідрована рослинна олія та інші, відомі фахівцям. Змащувальні речовини загалом використовуються у кількості приблизно від 0,2%) (мас/мас.) до 7,0% (мас/мас.) від загальної ваги таблетки чи серцевини таблетки у випадку таблеток, покритих плівковою оболонкою. Цікавими є випадки, коли змащувальні речовини використовуються у кількості приблизно від 0,5% (мас/мас.) до 3,0% (мас/мас). Краще, змащувальні речовини використовуються у кількості приблизно від 0,9% (мас/мас.) до 1,25% (мас/мас). Розпушувальні агенти включають крохмаль, наприклад, кукурудзяний крохмаль, попередньо желатинований крохмаль, натрієвий гліколят крохмалю (Explotab®), зшитий повідон, зшиту карбоксиметилцелюлози натрієву сіль, глини, мікрокристалічну целюлозу (Avicel™), альгінати, смоли, натрієву сіль кармелози, яка також називається натрієвою сіллю кроскармелози, та інші, відомі фахівцям. Розпушувальний агент може бути присутнім у кількості приблизно від 2% (мас/мас.) до 15% (мас/мас.) або приблизно від 3% (мас/мас.) до 10% (мас/мас). У даному описі відсотки визначаються як вагове співвідношення (мас/мас.) і виражають долю (у відсотках) інгредієнта чи ексципієнта по відношенню до загальної ваги таблетки (чи серцевини таблетки у випадку таблеток з оболонкою). Звичайно, композиції таблеток гранулюють у сухому чи вологому стані перед пресуванням. У деяких випадках, зокрема, при використанні (D)- чи (L)-тартратів, може бути можливим виготовлення таблеток з використанням методики прямого пресування, яка може забезпечити кращий профіль розчинення. Рідкі препарати для перорального введення можуть мати форму, наприклад, розчинів, сиропів або суспензій, або вони можуть бути виготовлені у вигляді сухого продукту для відновлення водою чи іншими придатними носіями перед використанням. Такі рідкі препарати можуть бути виготовлені звичайними методами, необов'язково з фармацевтично прийнятними домішками, такими як суспендувальні агенти (наприклад, сорбітний сироп, метилцелюлоза, оксипропілметилцелюлоза чи гідровані харчові жири); емульгувальні агенти (наприклад, лецитин чи гуміарабік); неводні носії (наприклад, мигдалева олія, складні ефіри сполук жирного ряду чи етиловий спирт); і консерванти (наприклад, метил- чи пропіл-п-оксибензоати чи сорбінова кислота). Фармацевтично прийнятні підсолоджувачі включають краще принаймні один сильний підслащувач, такий як сахарин, натрієва чи кальцієва солі сахарину, аспартам, калієва сіль ацесульфаму, натрієва сіль цикламату, алітам, дигідрохальконовий підсолоджувач, монелін, стевіозид чи сукралоза (4,1',6'-трихлор-4, 1',6'-тридєзоксигалаятосахароза), краще сахарин, натрієва чи кальцієва солі сахарину, і необов'язково фоновий підсолоджувач, такий як сорбіт, маніт, фруктоза, сахароза, мальтоза, ізомальт, глюкоза, гідрований сироп глюкози, ксиліт, карамель чи мед. Сильні підсолоджувачі звичайно використовуються у низьких концентраціях. Наприклад, у випадку натрієвої солі сахарину, концентрація може змінюватись у інтервалі від 0,04% до 0,1% (мас/об.) у перерахунку на загальний об'єм готової композиції, а краще становить біля 0,06% у композиціях з низькою дозою і біля 0,08% у композиціях з високою дозою. Фоновий підсолоджувач може ефективно використовуватись у більшій кількості, яка складає приблизно від 10% до 35%, краще приблизно від 10% до 15% (мас/об.). Необов'язково до композиції можуть бути введені смакові агенти, наприклад, щоб приховати гіркий смак. Смакові агенти, що приховують інгредієнти з гірким смаком у композиціях з низькою дозою, є краще фруктовими смаковими агентами, такими як вишневий, малиновий, чорносмородиновий чи суничний смакові агенти. Дуже добрі результати може дати поєднання двох смакових агентів. У композиціях з підвищеними дозами можуть знадобитися сильніші смакові агенти, такі як смаковий агент шоколадна карамель (Caramel Chocolate), смаковий агент м'ята холодна (Mint Cool), смаковий агент фентезі (Fantasy) та аналогічні фармацевтично прийнятні сильні смакові агенти. Кожен смаковий агент може входити до готової композиції у концентрації від 0,05% до 1% (мас/об.). Ефективним є використання комбінацій зазначених сильних смакових агентів. Краще використовується смаковий агент, який не зазнає будь-яких змін чи втрати смаку та кольору за кислотних умов у композиції. Сполуки за даним винаходом можуть бути також виготовлені у вигляді композицій уповільненого всмоктування. Такі композиції довготривалої дії можуть бути введені шляхом імплантації (наприклад, підшкірно чи внутрішньом'язово) або шляхом внутрішньом'язової ін'єкції. Так, наприклад, можуть бути виготовлені композиції сполук з придатними полімерними чи гідрофобними матеріалами (наприклад, у вигляді емульсії у придатній олії) чи іонообмінними смолами, або малорозчинні похідні, наприклад, малорозчинна сіль. Можуть бути виготовлені композиції сполук за винаходом для парентерального введення шляхом ін'єкції, зручно для внутрішньовенної, внутрішньом'язової чи підшкірної ін'єкції, наприклад, шляхом болюсної ін'єкції чи безперервної внутрішньовенної інфузії. Композиції для ін'єкції можуть бути виготовлені у дозованій лікарській формі, наприклад, в ампулах, або в багатодозових ємностях з доданим консервантом. Композиції можуть мати такі форми, як суспензії, розчини чи емульсії у масляному чи водному носіях, і можуть містити фармакологічні домішки, такі як ізотонічні, суспендувальні агенти, стабілізатори та/або диспергувальні агенти. За іншим варіантом, активний інгредієнт може знаходитись у формі порошку для відновлення розчину розведенням придатним носієм, наприклад, стерильною апірогенною водою, перед використанням. Сполуки за винаходом можуть бути також виготовлені у вигляді композицій для ректального введення, таких як супозиторії чи утримувальні клізми, наприклад, такі, що містять звичайні супозиторні основи, такі як какаова олія чи інші гліцериди. Для інтраназального введення сполуки за винаходом можуть бути використані, наприклад, у вигляді рідких спреєв, порошку або у формі крапель. Загалом очікується, .що терапевтично ефективна кількість становитиме приблизно від 0,001мг/кг до 2мг/кг ваги тіла, краще приблизно від 0,02мг/кг до 0,5мг/кг ваги тіла. Придатні тверді лікарські форми для перорального введення у дозованих лікарських формах включатимуть еквівалент приблизно від 0,1мг до 100мг активного інгредієнта, зокрема, приблизно від 1 до 50мг, до 20мг. Спосіб лікування може також включати введення активного інгредієнта за режимом з кількома прийомами на день, наприклад, 2-4 прийоми на день. Далі з метою ілюстрації наведено приклади, які не є обмежувальними. Експериментальна частина Тут та надалі «АЦН» (ACN) означатиме ацетонітрил, СН3ОН означатиме метанол і «ДІПЕ» (DIPE) означатиме діізопропіловий ефір. Для деяких сполук за даним винаходом абсолютна стереохімічна конфігурація не була експериментально визначена. У цих випадках стереохімічно ізомерну форму, яку було виділено першою, позначали як «В», а другу - як «А», без подальших посилань на абсолютну стереохімічну конфігурацію. 20 Виміри оптичного обертання (ОО) (OR) або питомого обертання [a]D здійснювались за допомогою приладу Perkin Elmer модель 241. Обертання [a] вимірювали при 20°С, використовуючи лінію D натрію (довжина хвилі 589нм) та кювету з довжиною шляху 100мм. Сполуку розчиняли в метанолі з концентрацією 1%мас/об. Chiralpak AD (амілоза-3,5-диметилфенілкарбамат), що використовували як хіральну стаціонарну фазу матеріалу колонок, придбали у фірми Daicel Chemical Industries, ltd. (Японія). А. Синтез (н-)-норцизаприду Приклад А. 1 Цис-етил-4-(4-аміно-5-хлор-2-метоксибензоїламшо)-3-мєтокси-1-піперидин-карбоксилат (0,12моль, 46г) (описаний у прикладах ЕР-0076303 як сполука №168) був розділений на свої енантіомери за допомогою хіральної хроматографії на колонці на Chiralpak AD (2кг; внутрішній діаметр колонки (ВД): 110мм, елюент: нгексан/етанол 70/30; інжекція 5г/л, швидкість потоку 400мл/хв., виявлення: УФ при 254нм). Збирали дві потрібні групи фракцій і їх розчинник випаровували. Залишок енантіомера, який елюювався першим, розчиняли у метанолі, фільтрували на дікаліті і розчинник випаровували. Залишок суспендували у ДІПЕ, потім охолоджували до 0°С і одержаний осад відокремлювали на фільтрі та висушували (вакуум, 40°С), одержуючи 18г (-)-цис-етил-4-(4-аміно-5-хлор-2-метоксибензоїламіно)-3-метокси-1-піперидин-карбоксилату (енантіомер 1; 20 ОО (-); т.пл.: 164°С); [a]D =-55,88° (с=1%мас/об, у СН3ОН) (проміжна сполука 1). Зазначена проміжна сполука 1 мала оптичну чистоту вище 99%. Залишок енантіомера, який елюювався другим, розчиняли у метанолі, фільтрували на дікаліті, і розчинник випаровували. Залишок суспендували у ДІПЕ, потім охолоджували до 0°С і одержаний осад відокремлювали на фільтрі та висушували (вакуум, 40°С), одержуючи 17,6г (+)-цис-етил-4(4-аміно-5-хлор-2-метоксибензоїламіно)-3-метокси-1-піперидинкарбоксилату (енантіомер 2; ОО (+); т.пл.: 20 164°С); [a]D = +55,10° (с=1%мас/об, у СН3ОН) (проміжна сполука 2), який мав оптичну чистоту вище 98%. Приклад А.2 Суміш проміжної сполуки (2) (0,042моль, 16г), та гідроксиду калію (23г) у 2-пропанолі (230мл) перемішували та кип'ятили зі зворотним холодильником протягом 6 годин. Реакційну суміш охолоджували і розчинник випаровували. Додавали воду. Розчинник випаровували. Залишок суспендували у воді, потім фільтрували і тверду речовину розчиняли у дихлорметані. Органічний розчин промивали водою, висушували, фільтрували і розчинник випаровували. Залишок перекристалізовували з АЦН. Осад відокремлювали на фільтрі і висушували (вакуум), одержуючи фракцію 1 (57%; т.пл.: 188°С). Цю фракцію перекристалізовували з АЦН. Осад відокремлювали на фільтрі і висушували, одержуючи фракцію 2 (5,3г). Усі кристалізаційні фільтрати збирали і розчинник випаровували. Залишок, так само як і фракцію 2, очищали хроматографією на колонці на силікагелі (елюент: СН2Сl2(СН3OН/NН3 ) 90/10). Чисті фракції збирали і розчинник випаровували. Тверді залишки висушували, одержуючи 5,6г (+)-цис-4-аміно-5-хлор-2-метокси-N-(3-метокси-4 20 піперидиніл)бензаміду (тобто (+)-норцизаприду); [a]D =+5,60° (с=1%мас/об, у СН3ОН) (сполука 1). Приклад А.3 Суміш проміжної сполуки (1) (0,044моль, 17г) та гідроксиду калію (24г) у 2-пропанолі (250мл) перемішували та кип'ятили зі зворотним холодильником протягом 6 годин. Реакційну суміш охолоджували і розчинник випаровували. Додавали воду. Розчинник випаровували. Залишок розмішували у воді, потім фільтрували і тверду речовину перекристалізовували з АЦН. Осад відокремлювали на фільтрі і розчиняли у дихлорметані. Органічний розчин промивали водою, висушували, фільтрували і розчинник випаровували. Залишок перекристалізовували з АЦН. Осад відокремлювали на фільтрі і висушували, одержуючи 7г (54%) (-)20 цис-4-аміно-5-хлор-2-метокси-N-(3-метокси-4-піперидиніл)бензаміду (тобто (-)-норцизаприду); [a]D =-6,09° (с=50,90мг у 5мл СН3ОН) (сполука 2). Приклад А.4 До розчину (+)-цис-4-аміно-5-хлор-2-метокси-N-(3-метокси-4-піперидиніл)-бензаміду (сполука 1) у суміші води та етанолу додавали розчин [R(R*,R*)]-2,3-дигідроксибутандикислоти (L-винної кислоти) у суміші води та метанолу, і продукту давали викристалізуватись. Його відокремлювали на фільтрі і висушували, одержуючи (+)-(3S,4R)-цис-4-аміно-5-хлор-2-метокси-N-(3-метокси-4-піперидиніл)-бензамід-[R(R*RД*)]-2,3дигідроксибутандіоат моногідрат. Виміри рентгенівської дифракції здійснювали на чотиривіконному дифрактометрі Siemens P4. В. Фармакологічні приклади Приклад В.1. MgSO4-індукований кишечний лаваж Собакам породи гончих (бігл) (обох статей та різної ваги тіла, не одержували їжі протягом 16 годин) вводили попередньо (+)-норцизаприд чи розчинник, і через 1 годину перорально вводили сульфат магнію (MgSO4-7H2O, 64г/л, 0,26М; 200мл). Початок MgSO4-індукованого кишечного лаважу оцінювали протягом 4 годин після введения речовини. Рідкі випорожнення майже ніколи не спостерігались на протязі 4 годин у контрольних тварин, які одержали дистильовану воду (2,5% несправжньої позитивної реакції; n=200) і, як вважалось, відображав значне прискорення ΜgSO4-індукованого кишечного лаважу. Дози у інтервалі доз активної речовини вводились кожна п'яти тваринам, а тестування проводилось окремими експериментальними сеансами, які включали контрольних тварин, що одержували розчинник. Критерії усі-абоніхто, основані на розподілі результатів, одержаних для великої кількості тварин, що одержували розчинник, були використані для розрахунку значень ЕД50 (ED50) (ефективна доза) та меж 95%-вої імовірності згідно з ітераційним методом Фіні (Finney, 1962). Як показано у таблиці В.1, невелике підвищення дози з 0,032мг/кг до 0,15мг/кг було достатнім для того, щоб викликати пронос через 1 годину після введення сульфату магнію. Таблиця В.1 Значення ЕД50 (межа 95%-вої імовірності, мг/кг, перорально) (+)-норцизаприду у промочуванні індукованого сульфатом магнію кишечного лаважу у собак через 1 годину після введення перорально. Наведено ЕД50 одержання рідких випорожнень протягом 1-4 годин після введення сульфату магнію. Ефект Початок проносу протягом 4 годин Початок проносу протягом 3 годин Початок проносу протягом 2 годин Початок проносу протягом 1 години Значення ЕД50 (мг/кг, перорально) 0,032 0,049 0,064 0,15 Приклад В.2: Тест на апоморфін, триптамін, норепінефрин (ΑΤΗ, ΑΤΝ) на щурах Відсутність центральної допамін-антагоністичної та серотонін-антагоністичної активності досліджуваних сполук була засвідчена експериментальними даними, одержаними у об'єднаному тесті на апоморфін (ΑΠΟ, ΑΡΟ), триптамін (ТРИ, TRY) та иорепінсфрин (HOP, NOR) на щурах. Вказаний об'єднаний тест на апоморфін, триптамін та норепінефрин описаний у Arch. Int. Pharmacodyn., 227, 238-253 (1977), і дає змогу емпірично оцінити відносну ефективність, з якою лікарські засоби можуть впливати на окремі нейротрансмітерні системи як центрально (ЦНС), так і периферійно. У цьому тесті проводилось спостереження на щурах за ефектами чи реакціями, що вказують на периферичну та центральну активність. Центральний антагонізм щодо допаміну оцінюється шляхом введення щурам, що попередньо одержали підшкірно різні дози досліджуваної сполуки, апоморфіну, який є агоністом допаміну. Далі, антагонізм щодо серотоніну оцінюється шляхом введення тим самим щурам, що попередньо одержали підшкірно різні дози досліджуваної сполуки, триптаміну, який є агоністом 5НТ2-рецепторів серотоніну. Цим тестом можна оцінити як центральний, так і периферичний антагонізм щодо серотоніну. Антагоністи серотоніну центральної дії є потенційними антипсихотичними ліками, особливо якщо вони виявляють одночасно антагонізм щодо допаміну у першій частині цього тесту. Зрештою, a-адренергічна антагоністична активність досліджуваних сполук оцінюється шляхом введення тим самим щурам, що попередньо одержали підшкірно різні дози досліджуваної сполуки, норепінефрину, який є aадренергічним агоністом. Експериментальні дані зведені у Таблиці В.2 і представлені як значення ЕД50 у мг/кг ваги тіла, що були визначені як доза, при якій кожна з досліджуваних сполук захищає 50% дослідних тварин від очікуваної реакції, яку спричинюють вищевказані провокаційні проби. У колонці ΑΠΟ наведено результати для апоморфінової проби, які свідчать про центральну допамін-антагоністичну активність. У колонках «ТРИ конвульсії» та «ТРИ гіперемія» наведено результати для триптамінової проби, які свідчать про центральну та периферичну серотонін-антагоністичну активність, відповідно. У колонці HOP наведено результати для норепінефринової проби, які свідчать про a-адренергічиу агоністичну активність. Сприятливі фармакологічні властивості (+)-норцизаприду полягають у відсутності центральної допамінової (колонка ΑΠΟ) та центральної серотонінової (колонка «ТРИ конвульсії») антагоністичної активності. Таблиця В.2 Сполука (+)порцизаприд Об'єднаний тест на щурах, ЕД50 у мг/кг ТРИ ТРИ ΑΠΟ HOP конвульсії гіперемія >40 >40 4,7 >40 Приклад В.3 : Антагонізм щодо 5-оксикінураміну на клубовій кишці морської свинки Було показано, що 5-НТ3-рецептори відіграють значну роль у блюванні. Оскільки 5-ОН-К (5-оксикінурамін) є специфічним агоністом 5-НТ3-рецептора, цей тест оцінює потенційну 5-НТ3-антагоністичну дію. Морських свинок обох статей з вагою тіла ±450г вбивали декапітацією. Очищали смужки довжиною 4,5см з нетермінальних (дистальні 10см відкидали) цілих сегментів клубової кишки і вертикально суспендували з попереднім навантаженням 0,75г у кюветі для ізотонічної реєстрації; [(блок керування перетворювача переміщення; Janssen Scientific Instrument Division), HP7 DGDT-1000 (Hewlett-Packard CY)]. Кювету для органів заповнювали розчином Tyrode (37,5°С), насичували сумішшю 95% О2 та 5% СО2. Після періоду стабілізації тривалістю 20 хвилин до рідини у кюветі додавали ацетилхолін (methacholine) (3·10-6Μ, час контакту 30 секунд) для оцінки потенційного максимального скорочення, після чого рідину у кюветі оновлювали. Після цього з інтервалами у 10 хвилин додавали агоніст серотоніну 5-ОН-К (час контакту 30 секунд, кінцева концентрація 3·10-6Μ), і рідину у кюветі оновлювали через 30 секунд після кожного додання. Після досягнення відтворюваних результатів із скорочування, до рідини у кюветі додавали разову дозу досліджуваної сполуки, а через 5 хвилин - 5-ОН-К. Після визначення кривої логарифмічної залежності концентрація-реакція для досліджуваної сполуки методом лінійного регресійного аналізу розраховували значення IC50, що відповідають 50% зниження 5-ОН-К-індукованого ефекту. Сполука 1, тобто (+)-норцизаприд, мас IC50, що дорівнює 93нМ, а сполука 2, тобто (-)-норцизаприд, має IC50, що дорівнює 450нМ. Приклад В.4: Коаксіальне стимулювання клубової кишки морської свинки Морських свинок Dunkin-Hartley обох статей (з вагою у межах 600-900г) вбивали декапітацією. Клубову кишку видаляли і промивали підігрітим та насиченим киснем розчином Кребса-Ханселяйта. Фрагменти клубової кишки (15см) насували на скляну піпетку. Поздовжній м'язовий шар із сплетеннями м'язової оболонки кишечнику видаляли за допомогою бавовняної нитки, зволоженої розчином Кребса. Смужки довжиною 8см згортали і ці смужки (4см) закріплювали між двома платиновими електродами (довжиною 8см, на відстані 0,5см один від одного). Смужки суспендували з попереднім навантаженням 1,5г у 100мл розчину КребсаХаиселяйіа (37,5°С), насичували газовою сумішшю 95% О2 та 5% СО2. Препарати збуджували одиночним прямокутним імпульсом [1мс; 0,1Гц; субмаксимальна реакція (струм, який викликає 80% від максимальної реакції), від програмованого стимулятора (Janssen Scientific Instruments Division)]. Скорочення вимірювали ізометрично (Statham UC2, підсилювач Janssen Scientific Instruments, перовий самопис Кірр BD-9). Протягом періоду стабілізації тривалістю 30 хвилин смужки неодноразово розтягували для досягнення усталеного напруження у 1,5г. Перед початком електричного стимулювання робили кумулятивну концентраційну криву відгуку на ацетилхолін (3·10-9, 10-8, 3·10-8 та 10-7М). Рідину у кюветі заміняли на свіжий розчин Кребса і смужкам давали стабілізуватись протягом ще 30 хвилин. Після цього смужки піддавали електричній стимуляції (електростимулятор) з частотою 0,1Гц протягом 1мс. Напругу підвищували з кроком у 2В (максимум 15В) доти, доки не спостерігався максимум сили, що вироблялась. Реакцію судорожного скорочення зменшували (шляхом зниження напруги) приблизно до 80% від величини, яка спостерігалась при максимальному напруженні. За допомогою точного регулювання напруги можна було одержати субмаксимальну реакцію судорожного скорочення, яка не змінювалась протягом принаймні 2 годин. Після того, як реакція судорожного скорочення залишалась стабільною протягом принаймні 15 хвилин, до рідини у кюветі додавали досліджувану сполуку на 30 хвилин. Якщо досліджувана сполука викликала менше 50% інгібування, то до рідини у кюветі додавали цизаприд 3·10-7М для того, щоб вияснити, чи може досліджувана сполука антагонізувати стимулюючу дію цизаприду. Якщо досліджувана сполука викликала більше 50% інгібування, то додавали 107 М налоксону для того, щоб вияснити, чи інгібування медіюється опіатними рецепторами. Після додання цизаприду чи налоксону знов здійснювали супрамаксимальне стимулювання. Після цього електричне стимулювання припиняли і робили другу кумулятивну криву концентрація-відгук для ацетилхоліну. Ці дві кумулятивні криві концентрація-реакція для ацетилхоліну робили для того, щоб відрізнити вилив зниженого вивільнення ацетилхоліну від прямої антихолінергічної дії, або для того, щоб відрізнити вплив підвищеного вивільнення ацетилхоліну від сенсибілізації мускаринових рецепторів. Значення ЕС50 (тобто концентрація, яка стимулює реакцію на електричне подразнення на 50%) сполуки розраховували методом лінійного регресійного аналізу, якщо досліджувана сполука спричинювала стимулювання. Сполука 1, тобто (н-)-норцизаприд, мала EC50, що дорівнює 0,6мкМ, а сполука 2, тобто (-)-норцизаприд, мала EC50, що дорівнює 5мкМ. Приклад В.5: Коаксіальне стимулювання ободової кишки морських свинок Морських свинок обох статей (вага тіла ±450г) вбивали декапітацією. Висхідну ободову кишку видаляли і промивали, після чого готували сегменти довжиною приблизно 3см. Ці смужки суспендували у кюветі для органів (100мл) і приєднували до ізотонічного перетворювача з попереднім навантаженням у 2г; [(блок керування перетворювача переміщення; Janssen Scientific Instrument Division), HP7 DGDT-1000 (Hewlett Packard)]. Кювету для органів заповнювали розчином Дежалона (DeJalon solution) (37,5°С), насиченим газовою сумішшю 95% O2 та 5% СО2. Після періоду стабілізації тривалістю 20 хвилин до рідини у , кюветі додавали ацетилхолін (methacholine) 3·10-6Μ для того, щоб оцінити потенційну максимальну реакцію смужки (час контакту 30 секунд); після цього рідину у кюветі оновлювали. Ці операції повторювали з інтервалом у 10 хвилин доти, доки після додання ацетилхоліну не одержували відтворюваної реакції. Після цього на 10 хвилин додавали досліджувану сполуку. Потім без оновлення рідини додавали цизаприд 3·10-7Μ для оцінки можливого ефекту на 5НТ4. Коли скорочення, спричинене цизапридом, досягало стабільного максимального рівню до рідини у кюветі додавали ацетилхолін 3·10-6М для оцінки потенційного антихолінергічного ефекту до досягнення максимального скорочення. Значення ЕС50 сполуки (тобто концентрації, яка стимулювала максимальний тональний ефект на 50%), розраховували шляхом лінійного регресійного аналізу. Сполука 1, тобто (+)-норцизаприд, мала ЕС50, що дорівнює 1,9мкМ, а сполука 2, тобто (-)-норцизаприд, мала ЕС50, що дорівнює 11мкМ. С. Приклади фармацевтичної композиції С. 1 Таблетка з плівковою оболонкою Активний інгредієнт, лактозу та немодифікований крохмаль змішували на установці з псевдозрідженим шаром і одержаний таким чином порошок обприскували розчином НРМС (оксипропілметилцелюлози) у воді. Одержані таким чином рівномірно змочені гранули висушували, просіювали разом з мікрокристалічною целюлозою, кроскармелози натрієвою сіллю, колоїдним безводним оксидом силіцію та стеаратом Mg. Просіяний порошок змішували і пресували у таблетки. Суспензію для покриття готували шляхом розчинення спочатку НРМС та пропіленгліколю у воді та доданням цього розчину до гомогенізованої суміші води, тальку, діоксиду титану та барвника. Суспензію для покриття набризкували на таблетки у апараті для нанесення покриття при підвищеній температурі. Серцевина таблетки: інгредієнт (+)-норцизаприд-(L)-тартрат лактози моногідрат 200меш (75мкм) (*1)< немодифікований кукурудзяний крохмаль НРМС 2910 15мПа·с(*2) мікрокристалічна целюлоза кроскармелози натрієва сіль колоїдний безводний оксид силіцію стеарат магнію загальна вага серцевини таблетки: кількість 13,23мг 107,73мг 36,00мг 3,60мг 12,60мг 5,40мг 0,54мг 0,90мг 180,00мг Плівкове покриття таблетки: інгредієнт НРМС2910 15мПа·с Пропіленгліколь Діоксид титану (Е171) Тальк Жовтий оксид феруму(ІII) (У172/С177492) Загальна вага покриття: кількість 4,00мг 1,00мг 1,20мг 0,80мг 0,15мг 7,15мг % (мас/мас.) від серцевини таблетки 7,35% (мас/мас.) 59,85% (мас/мас.) 20,00% (мас/мас.) 2,00% (мас/мас.) 7,00% (мас/мас.) 3,00% (мас/мас.) 0,30% (мас/мас.) 0,50% (мас/мас.) % (мас/мас.) від покриття 55,95% (мас/мас.) 13,99% (мас/мас.) 16,78% (мас/мас.) 11,19% (мас/мас.) 2,10% (мас/мас.) (*1) 200 меш (75мкм) є вказівкою на тип використаного лактози моногідрату. (*2) НРМС позначає оксипропілметилцелюлозу, число «2910» стосується типу використаної оксипропілметилцелюлози. Перші дві цифри, «29», позначають приблизний відсоток метоксильиих груп, а третя та четверта цифри, «10», позначають приблизний відсоток оксипропільних груп. Вказано також в'язкість (15мПа·с) 2%-вого водного розчину, виміряну при 20°С. Це значення є показником молекулярної ваги використаної НРМС. С.2 Таблетки без оболонки Інгредієнти змішували у планетарному змішувачу і пресували у апараті для пресування таблеток. кількість % (мас/мас.) від серцевини таблетки інгредієнт Таблетка С.2.1 (+)-норцизаприд лактози моногідрат 200меш (75мкм) немодифікований кукурудзяний крохмаль мікрокристалічна целюлоза полівідон К90 стеарат магнію колоїдний безводний оксид силіцію полісорбат 20 Загальна вага таблетки: 10,387мг 110,393мг 36мг 18мг 3,6мг 0,9мг 0,54мг 0,18мг 180,00мг 5,8 61,3 20,0 10,0 2,0 0,5 0,3 0,1 Таблетка С.2.2 (+)-норцизаприд-(L)-тартрат MICROCELAC® 13,23мг 157,23мг 7,35 87,35 кроскармелози натрієва сіль колоїдний безводний оксид силіцію стеарат Mg 7,2мг 0,54мг 1,8мг 4,00 0,3 1,00