Спосіб маркування ковбасних виробів

Спосіб маркування ковбасних виробів, що включає нанесення на їх поверхню маркувальних 3 24497 лонку піддають декільком проміжним операціям сушіння, які здійснюють в пристроях обдування. Завершальна операція сушіння відбувається в спеціальному пристрої тунельного сушіння. Висушені гарячі оболонки охолоджують, пропускаючи через охолоджувальні апарати. Не менш складною є і технологія глибокого металографічного друкування. Вона передбачає перенесення відбитку за допомогою хромованих формних циліндрів, на яких друкувальні елементи витравлені хімічним способом або гравіруванням. На оболонку потрапляє лише фарба, яка попала в заглиблення. Надлишок фарби знімається спеціальним ракелем. Ця технологія у порівнянні з флексографічною забезпечує більш якісні відбитки та більшу швидкість їх нанесення, але через дорожнечу обладнання та складність конструктивних вузлів вона може бути доцільною лише для маркування великих партій продукції. Методика високого друкування відрізняється від флексографічного застосуванням фарбувальної системи, яка базується на зв’язуючих речовинах, котрі оксиполімеризуються в присутності розчинників. Рівномірність нанесення фарбувального шару забезпечується за допомогою складної системи фарборозподільних валиків. Відбиток закріплюється під дією кисню, а для того, щоб він краще утримувався, під час маркування на поверхню оболонки наноситься спеціальний порошок. Завдяки великому вмісту у фарбі твердих включень на оболонку можна нанести більшу її кількість, ніж при флексографічному методі, але і ця технологія є дорогою і низькорентабельною. Підсумовуючи особливості описаних вище технологій, можна дійти висновку, що, окрім того, що всі вони є доволі трудомісткими, жодна з технологій не забезпечує нанесення такого відбитку, який був би "нейтральним" до харчового продукту, тобто виключав адгезію барвників в товщу ковбасного виробу. А з урахуванням того, що в якості друкувальних фарб використовуються головним чином так звані реакційні фарби, котрі містять отверджувачі та летючі розчинники, ці технології не є екологічно чистими та безпечними. Та головним недоліком, що об'єднує всі ці технології, є абсолютна неприйнятність для маркування натуральних ковбасних оболонок. У разі нанесення відбитків будь-яким зі згаданих методів на натуральну оболонку вони стають нечіткими, маркувальні знаки розповзаються, через що продукція втрачає товарний вигляд. Тому ковбасні вироби в натуральних оболонках здебільшого маркуються за допомогою бирок, що прикріплюються до батонів та вже готових ковбасок, або ж маркування наносять тільки на тару, в яку пакують продукцію [журнал «Экономическое обозрение», №36 (388), 29.09.2000г.]. В патенті Росії №2148917 [МПК7:А22С13/00, опубл. 20.05.2000p.] описаний процес маркування ковбасних виробів з целюлозною оболонкою, що має переривчасті ділянки, які просочені речовиною, що забезпечує непроникність цих ділянок для рідин та газів. На утворених цією речовиною ділянках зображений логотип, текст або інший символ. Целюлозну оболонку після заповнення фаршем 4 коптять При копченні фарбник проходить крізь ті ділянки оболонки, які не оброблені речовиною, яка забезпечує непроникність. Це обумовлює появу фону, на якому з'являються відбитки, які відповідають певним символам. Після видалення оболонки маркування зостається на поверхні ковбаси. Недоліком цієї технології є те, що компоненти фарби, яка "осідає" безпосередньо на продукті, проникають в його товщу, крім того, процес потребує спеціально підготовлених оболонок, що позначаються на його рентабельності. І, як було сказано вище, у такий спосіб товар в натуральній оболонці маркувати недоцільно. Відомий спосіб маркування ковбас із застосуванням етикеток, які прикріплюються до батонів за допомогою скоб у спеціальних машинах [з-ка ЄПВ №0267871, МПК7:А22С17/10, опубл. в Бюл. №1, 1989p.]. Етикетки виготовляють з нескінченої стрічки, розділеної на окремі ділянки перфорацією. Символи на етикетки наносять методом друкування або тиснення, Звичайно, такі етикетки, як один із видів маркування продукції, можна застосувати для будь-якого ковбасного виробу незалежно від типу його оболонки. Але маркування за допомогою етикеток є нераціональним і ненадійним, адже етикетка може обірватись у будь-який момент. Крім того, етикетка завжди може бути сфальсифікованою. За прототип запропонованої корисної моделі прийнятий спосіб маркування ковбасних виробів, що включає нанесення на їх поверхню маркувальних знаків [А.с. №862888, МПК7:А22С17/10, опубл. в Бюл. №34, 1981p.]. Маркувальні знаки на ковбасну оболонку наносять методом флексографічного друкування. Особливістю цього способу є те, що перед нанесенням відбитку поверхню оболонки активують дією електричного струму напругою 1015кВ, а маркувальні знаки наносять не пізніше 72 годин після активації. Сам процес активації доволі складний - оболонку розміщують в іонізуючому вузлі активатора безпосередньо біля електроду, на який подають високу напругу. В результаті виникнення коронного розряду відбувається іонізація повітря. Утворений озон забезпечує окислення поверхневих шарів оболонки. Після активації оболонку пропускають через друкувальні вузли машини. Окислена та іонізована поверхня оболонки вступає у взаємодію з молекулами фарби, і при дії вологи та високих температур на поверхні оболонки утворюється відбиток. Він досить стійкий до вологи, що, безумовно, є перевагою технології. Але і їй властиві ті ж недоліки, що і розглянутій вище те хнології флексографічного маркування: висока ймовірність потрапляння фарби в товщу продукту, складність проведення процесу, його шкідливість, потреба у складному обладнанні, а також довготривалість - адже з моменту активації оболонки до нанесення відбитку проходить не менше 72 годин. До того ж термін використання фарби при флексографічному друкуванні є досить обмеженим - фарбарогвикористання лише до початку періоду її полімеризації. Всі ці фактори обумовлюють низьку рентабельність виробництва. І головне - у такий спосіб практично неможливо 5 24497 маркувати натуральні оболонки ковбасних виробів. В основу корисної моделі поставлена задача розширення функціональних можливостей способу маркування ковбасних виробів шляхом удосконалення технології нанесення відбитку з урахуванням природи оболонки, зокрема, шляхом термічної дії на оболонку розігрітим маркувальним штампом та оптимізації режимів її проведення, в результаті чого під впливом підвищеної температури на поверхні натуральної оболонки в зоні нанесення відбитку виникає коагуляція визначених ділянок біологічної тканини оболонки з утворенням на ній заглиблень (опіків), за формою і розміром ідентичних символам маркувального штампу, при цьому відпадає необхідність у застосуванні будьяких фарбників та багатостадійної складної технології. Поставлена задача досягається за рахунок того, що в способі маркування ковбасних виробів, що включає нанесення на їх поверхню маркувальних знаків, згідно до запропонованої корисної моделі, при маркуванні ковбасних виробів з натуральною оболонкою маркувальні знаки наносять методом термічної дії на поверхню оболонки маркувальним штампом, розігрітим до температури 180-210°С протягом 0,3-0,9 секунди. Вказаний вище те хнічний результат, який досягається при реалізації запропонованого способу, обумовлений ознаками, які відрізняють його від ознак подібних методик маркування ковбасних виробів, описаних згідно відомого рівня техніки, зокрема, від методики, описаної у винаході, взятому за прототип. Цей результат забезпечується за допомогою дії на оболонку розігрітого штампу, який в даному технічному рішенні виконує функцію джерела термічного впливу. Нанесення маркувальних відбитків відповідно до запропонованої технології вирішує важливу проблему сьогоднішньої м’ясопереробної галузі маркування продукції з натуральною оболонкою. Ця технологія не потребує ніяких фарбників, тому є абсолютно безпечною в санітарно-гігієнічному відношенні як до самої продукції, так і до її виробників. Відбиток на натуральній оболонці одержується за рахунок коагуляції поверхневих шарів оболонки від короткочасного контакту з розігрітим кліше маркувального штампу. Цей відбиток ще можна назвати "термовідтиском". Експериментальним шляхом було встановлено, що практичні результати маркування поверхні натуральної оболонки ковбаси шляхом термічної дії можуть бути досягнуті, якщо штамп буде розігрітий до температури 180-210°С, а час дії цієї температури - 0,3-0,9 секунди. Відхилення цього режим/ за встановлені межі як в бік зниження, так і в бік підвищення, не забезпечить досягнення потрібного температурного режиму поверхні оболонки, тобто маркування не матиме товарного вигляду. Завдяки оптимальному підбору технологічних режимів-температури штампу та часовому проміжку її впливу на поверхню натуральної ковбасної 6 оболонки - в точках термічної дії на тканину оболонки відбувається короткочасне нагрівання останньої до стану коагуляції. Коагульовані зони (опіки) у вигляді невеличких заглиблень мають колір, відмінний від кольору "необробленої" ділянки оболонки. В залежності від рівня температури, яка діє на поверхню оболонки, та проміжку часу термічної дії, цей колір може змінюватись від світло- до темнокоричневого, різко виділяючись на "необробленому" фоні. При цьому температурний та часовий діапазони вибирають, виходячи з умов забезпечення чіткого відбитку, при яких виключається наскрізне пропалення оболонки, або ж, навпаки, утворення малопомітного та нечіткого відбитку. Так, при нагріванні поверхні оболонки до величини, більшої 210°С, та розігріванні оболонки більш, ніж 0,9 секунд контактним штампом-кліше порушується її цілісність. В разі нагрівання поверхні оболонки до температури, меншої 180°С, та зменшення часу її впливу, меншого 0,3 сек, формується відбиток, який практично зливається з оболонкою, є нечітким, невиразним і важко читається. Запропоновану технологію здійснюють наступним чином: Готова продукція, розкладена в один шар, рухається по стрічковому конвеєру з визначеною швидкістю. Нагрівальний пристрій (штамп) містить кліше, на якому виконані випуклі символи, які відповідають певному маркуванню. Штамп підключають до електромережі. За допомогою терморегулятора, вмонтованого в штамп, виставляють потрібний режим маркування, який вибирають експериментально в залежності від виду продукції, типу кишкової сировини та товщини її стінок. Відбиток наноситься вручну на кожну одиницю продукції. Проміжок термічної дії контролюється таймером. Для великих об'ємів виробництва процес може бути автоматизований. У цьому разі поперек конвеєра встановлюється портал з декількома штамп-кліше з пружинними компенсаторами тиску відбитка. Штамп-кліше управляється пневмо- або гідроприводом. Приклад Встановлювались оптимальні режими маркування сирокопченої ковбаси "Ювілейна" з натуральною кишковою оболонкою товщиною 0,8мм методом термічного тиснення вручну за допомогою розігрітого маркувального штампу. До маркувальних символів кліше входили назва ковбаси, її гатунок, дата виготовлення, термін придатності, № ГОСТу, назва підприємства-виробника. В таблиці представлені результати процесу маркування в залежності від технологічних режимів. В прикладі №1 величини технологічних параметрів маркування перевищували діапазон, запропонований даним технічним рішенням. В прикладі №2 вони були меншими, ніж в запропонованому діапазоні. В прикладах №№3,4 відповідали граничним значенням запропонованого діапазону. Приклади №№5, 6 відповідають середнім значенням цього діапазону. 7 24497 Як видно з наведеної таблиці, найбільш прийнятними і оптимальними для маркування конкретного виду продукції - сирокопченої ковбаси "Юві Комп’ютерна в ерстка І.Скворцов а 8 лейна", яка вміщена в кишкову оболонку товщиною 0,8мм, є режими, які вкладаються в запропонований інтервал (приклади №№5,6). Підписне Тираж 26 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601