Спосіб запобігання псуванню харчових продуктів, переважно рідких, при їх зберіганні в упаковці та упаковка або заготовка для упаковки для зберігання харчових продуктів, переважно рідких

1. Спосіб обробки упаковки або заготовки упаковки для зберігання харчових продуктів, переважно рідких, який відрізняється тим, що внутрішню поверхню упаковки або заготовки упаковки перед її застосуванням обробляють розбавленим водним розчином щонайменше одного біоцидного полімеру з концентрацією 201000 мг/л. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що як біоцидний полімер використовують гуанідиновмісний полімер. 3. Спосіб за п. 2, який відрізняється тим, що як гуанідиновмісний полімер використовують полігексаметиленгуанідин і/або його солі. 4. Спосіб за п. 3, який відрізняється тим, що солями полігексаметиленгуанідину є хлорид або фосфат, або глюконат полігексаметиленгуанідину або їх суміші. 5. Упаковка або заготовка упаковки для зберігання харчових продуктів, переважно рідких, яка відрізняється тим, що її внутрішня поверхня містить шар щонайменше одного біоцидного полімеру, що отриманий способом за п.1. 2 (19) 1 3 Винаходи відносяться до способів запобігання від псування рідких харчових продуктів при їхньому зберіганні в упаковках, а також до упаковок (тари) або заготовок для упаковок, за допомогою яких такі способи можуть бути реалізовані. Більш конкретно винаходи стосуються застосування в тарі або пакувальних матеріалах для рідких харчових продуктів біоцидних азотвмісних полімерів. Одна з основних причин псування харчових продуктів при їхньому зберіганні в упаковках пов'язана з впливом на них мікроорганізмів, шкідливих для даного виду продуктів. Такі рідкі харчові продукти, як, наприклад, пиво, соки, вода й інші дуже часто псуються під дією бактерій і мікроскопічних грибів, що потрапляють при розливі в упаковку або продукт і згодом розмножуються там. Проблему можна було б вирішити шляхом використання відомих харчових консервантів (харчові кислоти, бензоат натрію тощо), проте їхнє застосування не завжди виправдане з медичної точки зору, а у випадку з пивом і питними водами ще й неможливо через їхній негативний вплив на смак продукту та заборону їхнього застосування державними стандартами [наприклад, ДСТУ 388899 і ДСТУ 878-93]. Тому на практиці основним способом запобігання від псування таких продуктів є асептична обробка упаковки (тари), устаткування (комунікації, дозуючі пристрої тощо), технологічних матеріалів (наприклад, промивної води) і стерилізація напою безпосередньо перед його розливом. Так, широко відомо, що для забезпечення асептичного стану склотари її попередньо обробляють хімічними миючими засобами при високій температурі, обполіскують її гарячою і холодною водою, а на останній стадії - водою, попередньо обробленою хлором, озоном чи УФпромінням. Практика, однак, свідчить, що така технологія не завжди може забезпечити задовільне зберігання напою протягом терміну, передбаченого державними стандартами, оскільки на ділянці подачі посуду до розливочноукупорювального блоку, а також у процесі наповнення пляшок дуже ймовірне інфікування пляшок і напою. Для збільшення терміну стійкості пива, розлитого в скляні та ПЕТ-пляшки (пляшки з поліетилентерефталату) запропоновано перед розливом пива ополіскувати пляшки технологічною водою, що містить хлор, а також вакуумувати їх з вилученням із пляшок до 90 % газової суміші з наступним продуванням пляшок диоксидом вуглецю. Операцію вакуумування і продування здійснюють двічі. Пляшки заповнюють напоєм, що витісняє диоксид вуглецю, та закупорюють ковпачками [Фат Р. Ситтард. Специальные требования к бутылкам из 55660 4 полиэфирных материалов, которые используются при разливе пива. Brauwelt (Мир пива), 2000, № 4, с. 5-6]. Проте, такий спосіб також не позбавлений недоліків, до яких, насамперед, можна віднести такі: - хлор, який знаходиться в газоподібному стані в пляшці після її обполіскування технологічною водою, як летка речовина при вакуумуванні вилучається з пляшки, що створює умови для надходження мікроорганізмів у пляшку, як з повітря, так і з пивом під час розливу. Відсутність у пляшці знезаражуючої речовини створює умови для інтенсивного розмноження мікроорганізмів і погіршення стійкості і якості пива; - хлор відноситься до небезпечних для здоров'я речовин; як сильний окислювач хлор сприяє корозії устаткування (це стосується також озону, пероксидів і кислот). Відомий, крім того, спосіб стерилізації (знезаражування) ПЕТ-пляшок із застосуванням пероксиду водню [DE 199449692, опубл. 2001-0419[. Цей спосіб передбачає: - вдування пероксиду водню у формі аэрозолю у пляшку, нагрітого до температури (Ті), яка ініціює стерилізацію, з утворенням шару конденсату навнутрішніх стінках пляшки; - вдування стерильного повітря, нагрітого до температури, вищої Ті, для перетворення конденсату в пару; - вилучення залишкового пероксиду водню шляхом додаткового введення стерильного повітря. Описаний вище спосіб дозволяє забезпечити високий ступінь стерильності тари. Проте, навіть така высокостерильна тара встигає інфікуватися не стерильним повітрям під час подачі її в блок розливу, а отже, і не завжди є гарантією того, що розлиті в неї напої будуть зберігатися тривалий час без псування. Оскільки навіть незначна кількість мікроорганізмів, що проникають в тару при розливі напоїв, може стати причиною погіршення їх якості при зберіганні - від легкого помутніння і зміни смаку до повної непридатності до вживання [А. Соколенко та ін. Асептична підготовка склотари. Харчова і переробна промисловість. 1999, № 1-2, 38-39]. Крім того, напої, що надходять на розлив, можуть також містити певну кількість мікроорганізмів, що найчастіше призводить до нестійкості напоїв навіть при їх розливі в асептичну тару. Наприклад, на останній стадії очищення пива як на сучасних, так і на класичних фільтраційних установках, у фільтроване пиво надходить від 0,001 до 1,0% мікроорганізмів, що містяться в не фільтрованому пиві. Ще більш складною проблемою є збереження якості негазованих бутильованих мінеральних питних вод. При відсутності консервантів навіть невелика кількість мікроорганізмів, що попадають у воду на стадії її підготовки та розливу, 5 виявляється достатньою, щоб через 5-8 днів після закупорювання пляшок привести до інтенсивного розмноження мікробів у бутильованій воді, що у мікробіологічному аналізі характеризується показником «суцільний ріст» і свідчить про непридатність води до вживання. Аналогічні проблеми виникають і при зберіганні соків, нектарів та інших напоїв. Слід зазначити, що інфікування продуктів харчування мікроорганізмами призводить не тільки до економічних збитків, але і негативно позначається на стані здоров'я людей. Варто також сказати, що всі відомі упаковки або заготовки для упаковок, за допомогою яких могли б бути реалізовані способи запобігання від псування харчових продуктів, також не цілком відповідали своєму призначенню. В основу одного з винаходів поставлена задача створити спосіб запобігання від псування рідких харчових продуктів при їхньому зберіганні в упаковці, що забезпечував би високий ступінь їхнього зберігання, з одного боку, шляхом ефективного знезараження самих упаковок (пляшок та іншої тари), а з іншого боку - шляхом створення таких умов усередині упаковки, при яких мікроорганізми, що надходять в тару, зокрема, і з харчовим продуктом, знищувалися б протягом найкоротшого часу, тобто ще до того, як вони встигнуть нанести шкоду якості продукту. В основу іншого винаходу поставлена задача створити упаковку або заготовку для упаковки для зберігання рідких харчових продуктів, котра шляхом спеціальної обробки набула б властивостей запобігати псуванню зазначених продуктів, у тому числі з урахуванням тієї обставини, що така упаковка (заготовка для упакування) буде зберігатися протягом досить тривалого часу до її реалізації за призначенням, не втрачаючи зазначених властивостей. Перша з поставлених задач вирішена тим, що при реалізації способу запобігання від псування рідких харчових продуктів при їхньому зберіганні в упаковці, відповідно до винаходу в упаковку спочатку перед її застосуванням вводять у вигляді розбавленого водного розчину ефективну кількість щонайменше одного біоцидного полімеру, який за таких умов акумулюється на внутрішній поверхні упаковки і по суті не переходить в харчові продукти протягом усього терміну їхнього зберігання. Біоцидні полімери власне широко відомі. Відомо, крім того, застосування таких полімерів, зокрема азотвмісних, як знезаражуючих засобів, наприклад, для харчового устаткування, і зокрема для миття склянок у пивних барах і подібних закладах (див., наприклад, GB 703242). Проте жодне з зазначених застосувань не передбачало обробку упаковок (наприклад, пляшок) для наступного зберігання в них харчового продукту протягом достатньо тривалого часу. Це і не дивно, оскільки свідомість фахівців в даній галузі не допускає можливості помістити усередину герметичної упаковки разом зі знезаражуючим (дезинфікуючим) засобом рідкого харчового продукту без зниження його смакових 55660 6 якостей. Тим більше, коли це стосується тривалого зберігання пива -продукту, смаковим якостям якого завжди приділяється особлива увага. При дослідженні впливу малих доз дезінфектантів на властивості рідких харчових продуктів нами було несподівано виявлено, що внесення деяких біоцидних полімерів в упаковку у вигляді розбавлених розчинів певної концентрації спричиняє акумуляцію на внутрішній поверхні упаковок ефективних кількостей біоцидного полімеру, який по суті не переходить в харчові продукти протягом усього терміну їхнього зберігання, але зберігає водночас потрібну біоцидну активність. Можливим механізмом такої акумуляції є сорбція полімеру на поверхні упаковки. Акумульований з розбавлених розчинів в ефективній кількості на поверхні упаковки біоцидний полімер здобуває унікальні властивості, поєднуючи в собі властивості дезінфектанта (знезаражує внутрішню поверхню упаковки) і консерванта (знищує контактуючі з ним мікроорганізми, що потрапили в упаковку з продуктом, не залишаючи при цьому внутрішньої поверхні упаковки). Таким чином, якість продукту зберігається незмінною: з одного боку, продукт не забруднюється консервантом, а з іншого мікроорганізми, що потрапили в продукт, гинуть, не встигаючи розмножитися. Дослідним шляхом нами було встановлено, що найкращим чином поставленій задачі відповідають відомі своїми високими біоцидними властивостями гуанідинвмісні полімери. У свою чергу, серед гуанідинвмісних полімерів віддається перевага використанню солей полігексаметиленгуанідину, зокрема хлориду або фосфату, або глюконату полігексаметиленгуанідину або їх сумішей. Спосіб введення в упаковку ефективної кількості біоцидного полімеру відрізняється тим, що біоцидний полімер вводять в упаковку у вигляді розбавленого водного розчину певної концентрації (20-1000мг/л, переважно 50-500мг/л) одним із шляхів: впирскуванням в упаковку, або її ополіскуванням, або її наповненням з наступним вилученням надлишку розчину з упаковки спорожнюванням, або вакуумуванням або продуванням її стерильним повітрям або вуглекислим газом, або іншим інертним газом або їх сумішшю. Спосіб запобігання від псування харчових продуктів може бути особливо успішно здійснений, коли харчовим продуктом є питна вода або безалкогольний напій, або сік, або пиво, а упаковкою є ємність зі скла, або харчових синтетичних матеріалів, або металу(жерсті). У випадку, коли харчовим продуктом є пиво, а упаковкою служить скляна чи ПЕТ-пляшка, або жерстяна банка, то концентрація розчину полігексаметиленгуанідин хлориду або фосфату, або глюконату або їх сумішей повинна переважно складати 100-500 мг/л. Коли ж харчовим продуктом є питна вода або безалкогольні напої а упаковкою - скляна чи ПЕТпляшка, або упаковка типу ТЕТРАПАК, то 7 концентрація розчину полігексаметиленгуанидин хлориду або фосфату, або глюконату або їх сумішей повинна переважно складати 50-200 мг/л. Друга із поставлених задач вирішується тим, що в упаковці або заготовці для упаковки для зберігання рідких харчових продуктів згідно з винаходом на внутрішню поверхню упаковки або відповідну їй поверхню заготовки, використовуючи розбавлений розчин біоцидного полімеру в діапазоні концентрацій (20 - 1000 мг/л), нанесена ефективна кількість щонайменше одного біоцидного полімеру, який за таких умов акумулюється на цій поверхні і по суті не переходить в харчові продукти протягом усього терміну їхнього зберігання. Як уже зазначалось, такий акумульований на внутрішній поверхні тари полімер буде виконувати функції як дезинфектанта, так і консерванта. Дійсно, за нормальних умов зберігання внутрішня поверхня готових упаковок (наприклад, скляних чи полімерних пляшок) і заготовок для упаковок (наприклад, картону або паперу, модифікованих полімерними матеріалами, фольгою тощо), буде зберігатися стерильною протягом досить тривалого часу. Після ж вміщення усередину упаковки харчового продукту шар біоцидного полімеру забезпечить консервацію продукту. Згідно з винаходом в якості біоцидного полімеру використаний гуанідинвмісний полімер, а саме хлорид або фосфат, або глюконат полігексаметиленгуанідину або їхні суміші. Таким чином, винахід став можливим тому, що було експериментально доведено, що за умови введення у внутрішній простір упаковки перед її використанням дуже розбавлених розчинів (20 1000 мг/л) біоцидного полімеру на поверхні упаковки акумулюється достатня(ефективна) кількість біоцидної речовини, яка ефективно виконуючи свою біоцидну роль, водночас не переходить в рідкий продукт протягом усього терміну його зберігання. Далі винахід по першому і другому об'єктові підтверджуються детальним їхнім описом із наведенням конкретних прикладів їхньої реалізації, що, однак, ні в якому разі не повинні бути витлумачені для обмеження обсягу патентного захисту. Винаходи в загальному вигляді здійснюють у такий спосіб. Спочатку готують 20-30 % розчин солей полігексаметиленгуанідину (далі -ПГМГ). Для цього точну наважку гранульованого або кускового препарату хлориду або фосфату, або глюконату ПГМГ, або будь-яких сумішей цих солей поміщають у ємність з інертного матеріалу і додають відповідну кількість попередньо підігрітої до 50-70°С питної чи пом'якшеної, чи знесоленої води. Суміш перемішують до повного розчинення полімеру. Отриманий розчин використовують для приготування робочих розчинів солей ПГМГ шляхом його розведення водою. Попередньо вимиті скляні пляшки або пляшки з харчових синтетичних матеріалів, наприклад, з поліетилентерефталату (ПЕТ-пляшки), полікарбонату (ПК-пляшки), поліпропілену (ΠΙΊпляшки), виготовлені на автоматі по видуванню 55660 8 пляшок, або жерстяні банки обробляють робочим розчином зі вмістом 20-1000 мг/л однієї із солей ПГМГ чи їхньої суміші для утворення тонкого шару зазначеного біоцидного полімеру на внутрішній поверхнітари. На лініях розливу напоїв таку обробку здійснюють шляхом уприскування під тиском робочого розчину солей ПГМГ у перевернену догори дном пляшку або ополіскуванням її струменем робочого розчину з наступним перекиданням пляшки и та наповненням її напоєм і закупорюванням пробкою на розливочноукупорювальному автоматі. · Обробку пляшок можна здійснювати також шляхом заповнення їх робочим розчином солей ПГМГ, опорожнениям із наступними струшуванням або обробкою струменем стиснутого повітря, або вуглекислого газу для видалення залишку робочого розчину. Оброблені пляшки потім поміщають на транспортер, що подає їх у розливочно-укупорювальний автомат. Так само можна обробляти упаковки або заготовки для упаковок для зберігання харчових продуктів у випадку, коли упаковування харчових продуктів здійснюють через деякий час. Це відноситься як до пляшок з різних матеріалів, так і полімерних плівок, картону та паперу, натуральних або модифікованих полімерними матеріалами, фольгою тощо, з яких згодом виготовляють упаковки для рідких харчових продуктів (тара типу «ТЕТРАПАК). Стійкість напоїв у тарі, обробленій розчинами солей ПГМГ, контролювали візуально та за ГОСТ 12790-81, а також за органолептичними (ГОСТ 360-93, ГОСТ 23268.1-91) та мікробіологічними показниками: бактерії групи кишкової палички (ГОСТ 30518-97) і загальна кількість мікроорганізмів (ГОСТ 18963-73). Нижче наводяться приклади реалізації способу запобігання від псування харчових продуктів при їхньому зберіганні в упаковці, коли харчовими продуктами є питна вода, безалкогольний напиток " Росинка-Яблуко" і пиво. Приклад 1 У ємність для подачі дезинфікуючого розчину в автоматичну систему ополіскування тари на лінії розливу негазованої мінеральної питної води в ПЕТ-пляшки ємністю 5л заливають 1000л робочого розчину з концентрацією хлориду ПГМГ 100мг/л. Ополіскування тари здійснюють в автоматичному режимі, після чого пляшки транспортером подають у розливочноукупорювальний автомат, де вони наповнюються мінеральною питною водою й закупорюються кришкою, що нагвинчується. Для контролю відбирають 40 пляшок, наповнених водою після їхнього ополіскування розчином хлориду ПГМГ і 10 пляшок води без попереднього ополіскування пляшок розчином хлориду ПГМГ (контроль). Якість води контролювали періодично за органолептичними і мікробіологічними показниками. Подібні дослідження були проведені також з використанням робочих розчинів з різним вмістом хлориду, фосфату і глюконату ПГМГ. Як тару 9 55660 10 використовували скляні і ПЕТ-пляшки. Отримані результати досліджень зведені в таблицю 1. Чи Концентрація Матеріал солі ПГМГ в Таблиця 1 через 1 пляшки розчині, мг/л год 3 Концентрація Число мікроорганізмів, КУО/см 1 2 3 4 Назва солі Матеріал солі ПГМГ в Хлорид ПГМГ 50 через 6 ПЕТ 14 ПГМГ пляшки через 1 год через добу через 3 місяці розчині, мг/л місяців ПЕТ Контроль 19 1 2 3 4 Хлорид ПГМГ 5 6 200 7 ПЕТ 11 Хлорид ПГМГ 20 ПЕТ 12 4 0 1 Контроль ПЕТ 18 Контроль ПЕТ 16 Фосфат ПГМГ 28 суц. р.200 суц. р. ПЕТ 10 Контроль ПЕТ 36 Хлорид ПГМГ 50 ПЕТ 10 3 0 0 Хлорид ПГМГ Фосфат Контроль ПЕТ 18 31 суц. р. 80 суц. р. ПЕТ 20 8 ПГМГ6 Хлорид ПГМГ 100 ПЕТ 21 0 1 Контроль 25 Контроль ПЕТ 36 74 суц. р. суц. р. ПЕТ скло 8 Хлорид ПГМГ 150 ПЕТ 18 Хлорид ПГМГ 2 0 100 0 Контроль 28 Контроль ПЕТ 42 106 суц. р. суц. р. скло скло 7 Хлорид ПГМГ 200 ПЕТ 12 Глюконат ПГМГ 0 0 100 0 Контроль скло 23 Контроль ПЕТ 58 143 суц. p. суц. p. Хлорид ПГМГ 250 ПЕТ 7 1 0 0 Контроль ПЕТ 43 Примітка: 121 суц. p. суц. p. Фосфат ПГМГ 75 ПЕТ 6 1. Норматив на число мікроорганізмів- не більше 100 КУО в 1 мл 2 0 0 2. Число бактерій групи кишкових паличок у всіх дослідах було ме Контроль ПЕТ 14 31 суц. p. суц. p. Фосфат ПГМГ 100 ПЕТ 11 1 0 0 Наведені дані засвідчують, що незалежно від Контроль ПЕТ 27 38 суц. p. суц. p. сольових форм ПГМГ і концентрації солей ПГМГ у 1 2 3 4 5 6 7 робочому розчині, якість води і напитку при Фосфат ПГМГ 150 ПЕТ 8 1 0 0 їхньому зберіганні в оброблених вищевказаним Контроль ПЕТ 39 56 суц. p. способом пляшках, значно суц. p. ніж за відсутності вища, Глюконат ПГМГ 100 ПЕТ 11 0 0 такої обробки. 2 Слід зазначити, що навіть у випадку попередньої обробки пляшок p. Контроль ПЕТ 34 59 суц. такими активними суц. p. дезінфектантами як хлор, пероксид водню, озон, Глюконат ПГМГ 150 ПЕТ 9 1 0 0 УФ-проміння, якість продукції була значносуц. p. нижчою, Контроль ПЕТ 29 39 суц. p. ніж у випадку обробки пляшок робочими Хлорид ПГМГ 20 80 ПЕТ 12 2 0 0 розчинами солей ПГМГ перед розливом. Це Фосфат ПГМГ цілком закономірно, оскільки в першомусуц. p. випадку Контроль ПЕТ 23 44 суц. p. дезінфектанти не мають пролонгованої Хлорид ПГМГ 90 10 ПЕТ 6 0 знезаражуючої2 дії і за 0 цих умов відсутнє Фосфат ПГМГ запобігання мікробіологічному забрудненню рідких Контроль ПЕТ 28 48 суц. p. суц. p. продуктів після їх закупорювання. Хлорид ПГМГ 80 20 ПЕТ 9 Приклад 3 1 0 0 Глюконат ПГМГ Скляні пляшки ємністю 0,5л після пляшкоКонтроль ПЕТ 24 41 суц. p. суц. p. миючої машини заповнюють розчином із вмістом Фосфат ПГМГ хлориду ПГМГ 250мг/л. Через 1-2с розчин 40 60 ПЕТ 7 1 0 0 Глюконат ПГМГ зливають, пляшки продувають гарячим Контроль ПЕТ 21 35 суц. p. стерильним повітрям для видалення суц. p. залишків Хлорид ПГМГ 75 скло 8 0 0 на розчину дезинфектанту, 0 установлюють Контроль скло 18 51 суц. вони надходять у суц. p. конвеєр, за допомогою якого p. Фосфат ПГМГ 100 скло δ 1 розливочно-укупорювальний 0 автомат. 0Після наповнення 39 світлим суц. ρ. фільтрованим p. не Контроль скло 23 суц. пастеризованим пивом 50 пляшок 0 пива, Глюконат ПГМГ 100 скло 6 1 0 попередньо оброблених суц. p. зазначеним розчином Контроль скло 16 28 суц. ρ. біоцидного полімеру, і 10 пляшок пива без обробки (контроль) залишають на зберігання для Примітка: 1. Норматив на число мікроорганізмів- не більше 100 визначення води. КУО в 1 мл стійкості напою за методикою ГОСТ 12790-81 меншим від З КУО ві л води. 2. Число бактерій групи кишкових паличок у всіх дослідах було відповідно до ДСТУ 3888-99. Аналогічно прикладу 3 проведені дослідження з різними концентраціями хлориду, фосфату і Приклад 2 глюконату ПГМГ у робочих розчинах. У Аналогічний попередньому експеримент випробуваннях використовували пиво світле проведено на автоматичній лінії розливу фільтроване не пастеризоване, а також безалкогольного напою " Росинка-Яблуко" в пастеризоване в потоці. Пиво розливали в скляні, пляшки ПЕТ ємністю 1л. Результати дослідження ПЕТ-пляшки та жерстяні банки. Результати зведені в таблицю 2. проведених досліджень наведені в таблиці 3. Назва солі ПГМГ 11 Назва солі ПГМГ 1 Хлорид ПГМГ Хлорид ПГМГ Хлорид ПГМГ Фосфат ПГМГ Фосфат ПГМГ Фосфат ПГМГ Глюконат ПГМГ Глюконат ПГМГ Хлорид ПГМГ Фосфат ПГМГ Хлорид ПГМГ Фосфат ПГМГ Хлорид ПГМГ Фосфат ПГМГ Хлорид ПГМГ Фосфат ПГМГ Глюконат ПГМГ Хлорид ПГМГ Фосфат ПГМГ Глюконат ПГМГ Хлорид ПГМГ Фосфат ПГМГ 1 Глюконат ПГМГ Хлорид ПГМГ Хлорид ПГМГ Фосфат ПГМГ Фосфат ПГМГ Хлорид ПГМГ Фосфат ПГМГ Хлорид ПГМГ Глюконат ПГМГ Хлорид ПГМГ Хлорид ПГМГ Хлорид ПГМГ Фосфат ПГМГ Хлорид ПГМГ ГлюконатПГМГ 55660 Концентрація солі ПГМГ в розчині, мг/л 2 100 250 500 125 250 400 140 250 Матеріал тари 3 скло скло скло скло скло скло скло скло 125 125 скло 200 50 скло 50 200 скло 150 скло 50 50 75 100 50 скло 200 220 2 240 125 250 150 300 ПЕТ ПЕТ 3 ПЕТ скло скло скло скло 125 125 скло 125 100 скло 200 250 250 250 500 250 ПЕТ ПЕТ жерсть жерсть жерсть жерсть Як видно з наведених даних, стійкість фільтрованого не пастеризованого пива в пляшках, попередньо не оброблених розчином біоцидного полімеру, складала 6-8 діб. У той же час попередня обробка пляшок розчинами солей ПГМГ дала можливість збільшити стійкість не пастеризованого пива до 28-36 діб. У випадку обробки пляшок розчином солей ПГМГ стійкість пастеризованого в потоці пива збільшувалася в 1,9-2,9 рази, з огляду, навіть, на той факт, що експеримент був припинений через 90 діб. Експериментально була також підтверджено акумулювання солей ПГМГ на внутрішній поверхні упаковок і відсутність їхнього переходу в харчові продукти протягом усього терміну їхнього зберігання. 12 З цією метою артезіанську воду з Таблиця концентрацією хлориду ПГМГ 0,3мг/л, 0,5мг/л3 і 1,0мг/л наливали в ПЕТ-пляшки ємністю 2 л , скляні пляшки і упаковку ТЕТРАПАК ємністю 0,5л. Стійкість пива, доба Марка Вміст хлориду ПГМГ у в не воді контролювали Вимоги в за методикою МВВ періодично обробленій обробленій 081/36-17-98. пива ДСТУ 3888тарі Одержані дані наведені в таблиці 4. тарі 99 4 5 6 7 пастеризов. >90 46 30 пастеризов. >90 39 зо Концентрація хлориду 45 ПГМГ у Концентрація хлорид пастеризов. >90 зо вихідній артезіанській воді, мг/л через 24 пастеризов. >90 45 зо через 3 год год пастеризов. >90 48 зо пастеризов. >90 47 зо ПЕТ-пляшки не вияв. пастеризов. >90 0,3 42 зо 0,04 0,03 пастеризов. >90 0,5 40 зо 0,12 1,0 0,57 0,48 пастеризов. >90 49 зо Пляшки зі скла 0,3 0,06 не вияв. пастеризов. >90 45 зо 0,5 0,16 0,10 0,56 пастеризов. >90 1,0 46 зо 0,62 Упаковка ТЕТРАПАК пастеризов. >90 0,3 44 зо 0,08 0,03 0,5 0,21 0,15 1,0 0,73 0,61 пастеризов. видно >90 ЗО Як з наведених 47 даних, концентрація хлориду ПГМГ у розчині зменшувалася внаслідок пастеризов. >90 38 30 його акумуляції на внутрішній поверхні упаковок, пастеризов. сполуки ПГМГ хімічно дуже стійкі, не >90 34 30 оскільки 4 5 6 7 розкладаються у водних розчинах і концентрація пастеризов. ПГМГ >90 них не змінюється протягом 36 зо солей в не пастер. 22 6 7 тривалого часу [див., наприклад, О.Ю.Кузнецов, Н.И.Данилина Очистка и обеззараживание воды не пастер. 31 7 7 бактерицидным27 не пастер. 8 полиэлектролитом. 7 Водоснабжение36 санитарная7техника, 2000, №10, и не пастер. 7 с.8]. Навіть при тривалому зберіганні герметично не пастер. 34 8 7 укупореної води не спостерігалося надходження хлориду ПГМГ із поверхні упаковок у воду. не пастер. 32 8 7 Аналогічні результати отримані також при використанні фосфату і глюконату ПГМГ. 7 не пастер. 31 8 Крім не пастер. того, якісні аналізи підтвердили наявність 36 8 7 солей ПГМГ на внутрішній поверхні ПЕТ і30 скляних пастеризов. >90 41 пляшок та упаковки ТЕТРАПАК навіть після пастеризов. >90 43 30 триразового ополіскування їх знесоленою водою. пастеризов. >90 46 30 Варто також зауважити, що при низьких пастеризов. >90 45 30 концентраціях солей ПГМГ у робочих розчинах (0,3-1,0мг/л) процес формування біоцидного шару на поверхні тари йде повільно. На лініях розливу мінеральних питних вод, пива, соків, безалкогольних напоїв час обробки тари робочим розчином солей ПГМГ вимірюється секундами. Нами експериментально встановлено, що для акумуляції необхідної кількості солей ПГМГ на внутрішній поверхні тари в такий короткий час ефективною є концентрація солей ПГМГ в інтервалі від 20 до 1000мг/л. За таких умов існує гарантія відсутності солей ПГМГ у напоях (таблиця 5). Концентрація хлориду ПГМГ в робочому Залишкова концентрація хлориду ПГ через 0,5 через Згод через 24 год чере 13 розчині, мг/л 1 10 20 50 75 100 120 150 175 200 250 500 55660 год 2 не вияв. не вияв. 0,05 0,10 0,12 0,15 0,17 0,19 0,23 0,32 0,46 3 не вияв. не вияв. не вияв. 0,04 0,05 0,10 0,11 0,14 0,19 0,24 0,33 З даних таблиці 5 видно, що при концентрації в робочих розчинах хлориду ПГМГ 10-100мг/л через три години, при концентрації не вище 150 мг/л через 24 години, а при концентрації не вище 200мг/л через 72 години у питній воді практично відсутній хлорид ПГМГ. При використанні розчинів фосфату і глюконата ПГМГ для ополіскування пляшок отримані результати, аналогічні даним таблиці 5. Слід також зазначити, що при відкорковуванні пляшок, попередньо оброблених розчином солей ПГМГ, вода не інфікувалась протягом 16-18діб, а пиво - 2-3діб, що також є доказом наявності біоцидної дії солей ПГМГ, акумульованих на внутрішній поверхні пляшок, оскільки в самому напої, як було показано, вони відсутні. 4 не вияв. не вияв. не вияв. не вияв. не вияв. 0,04 0,06 0,08 0,12 0,21 0,28 14 5 не вияв. не вияв. не вияв. не вияв. не вияв. не вияв. не вияв. 0,02 0,04 0,14 0,20 місяці 6 не вияв. не вияв. не вияв. не вияв. не вияв. не вияв. не вияв. не вияв. не вияв. 0,12 0,16 місяців 7 не вияв. не вияв. не вияв. не вияв. не вияв. не вияв. не вияв. не вияв. не вияв. 0,08 0,11