N-оксиди як проліки похідних піперазину та піперидину

1. Похідні піперазину та піперидину загальної формули (1): 2 3 94718 4 луці за будь-яким з пп. 1-4 надають форму, придатну для застосування. 7. Сполука, яка заявлена в будь-якому з пп. 1-4, або її сіль для застосування як лікарський засіб. 8. Застосування сполуки, яка заявлена в будьякому з пп. 1-4, для приготування фармацевтичної композиції для лікування розладів ЦНС, зокрема розладів бентежності, включаючи загальний синдром бентежності, панічну бентежність, синдром нав'язливого неврозу, агресію, наркозалежність (у тому числі потяг та рецидив), депресію, аутизм, вертиго, шизофренію та інші психічні розлади, хворобу Паркінсона та інші розлади руху й розлади судження та пам'яті. 9. Спосіб одержання сполук, які заявлені в п. 1, який відрізняється тим, що сполуку загальної формули (1*) окислюють перекисом водню з одержанням сполуки загальної формули (1) Цей винахід стосується N-оксидів певних похідних піперазину та піперидину та способів одержання таких сполук. Винахід також стосується застосування описаних тут сполук для виробництва ліків, які чинять цілющу дію. Цілюща дія описана тут або стане очевидною для фахівців з наведеного опису та рівня техніки. Також винахід стосується застосування сполуки за винаходом для виготовлення ліків, що виліковують або попереджують певну хворобу або патологічний стан. Зокрема, винахід стосується нового застосування при лікуванні хвороби або патологічного стану, які описані тут або стануть очевидні для фахівця з опису та рівня техніки. У варіантах здійснення винаходу окремі описані тут сполуки використовуються для виготовлення ліків, придатних для лікування розладів ЦНС, зокрема, розладів бентежності, включаючи загальний синдром бентежності, панічну бентежність, синдром нав'язливого неврозу, агресію, наркозалежність (у тому числі потяг та рецидив), депресію, аутизм, вертіго, шизофренію ті інші психічні розлади, хворобу Паркінсона та інші розлади руху й розлади судження та пам'яті. Психотропні похідні піперазину та піперидину Психотропні похідні піперазину та піперидину відомі, наприклад, з WO 97/036893, WO 00/029397 та WO 01/085725. Біфепрунокс, SLV308 та SLV318 - прототипи за цими трьома заявками - є структурно напрочуд подібні. Тим більш вражають розбіжності між їх фармакологічними властивостями, а відтак і лікувальними можливостями. Біфепрунокс - це частковий агоніст рецептора допаміну-D2 та повний агоніст рецептора серотоніну 5-НТ1А, у клінічних випробуваннях поводиться як типовий протипсихозний засіб (див. R. Feenstra et аl, Bioorganic & Medicinal Chemistry Letters, 11, 2345-2349, 2001). SLV318 - повний агоніст рецептора допаміну-D2 та частковий агоніст рецептора серотоніну 5-НТ1A зараз досліджується як потенційний антидепресант та анксіолітичний засіб. SLV308 - частковий агоніст рецептора допаміну-D2 й водночас повний агоніст рецептора серотоніну 5-НТ1А. Його клінічно випро бують для лікування хвороби Паркінсона (див. R. Feenstra et аl, Drugs of the future, 26(2),128-132, 2001). H N H N O O H2 O 2 O O N N (1*) N Q (1) N+ R4 Q O . Дослідження метаболізму у щурів, мавп і - набагато пізніше - у людей виявили, що SLV308 метаболізується переважно шляхом окислення з наступною глюкуронідацією. Але у плазмі усіх трьох видів після орального введення SLV308 виявлені також його N-десметильний аналог та його Nоксид. У людей на N-оксид припадає біля 30% введеної дози. При розробці ліків метаболіти звичайно досліджують на активність, токсичність тощо. Після встановлення того факту, що N-оксид є метаболітом SLV308 у людини, цю сполуку синтезували та піддали скрінінгу. Вона виявилася по суті неактивною in vitro: її спорідненість до рецепторів, з якими вихідна сполука є високо спорідненою, була або дуже низькою, або нижче межі знайдення. Ці досліди підтвердили, що у даному випадку має місце дуже поширена ситуація з N-оксидом - метаболічна дезактивація. Перші експерименти in vivo, у яких N-оксид вводили внутрішньовенно, нібито підтверджували результати in vitro: N-оксид виявляв лише десяту частку активності вихідної сполуки. Дивне сталося після перорального введення Nоксиду - він не поступався потужністю SLV308. 5 N-оксиди N-оксиди відомі з 1894 p. Зараз відомо, що Nоксиди є метаболітами багатьох третинних амінів, а у більшості випадків є також проміжними сполуками між третинними амінами та їх Nдеалкільованими аналогами. Більшість, але не всі, третинні аміни породжують N-оксиди. Як приклади можна навести морфін, іміпрамін, промазин, цинарізин та нікотин. Ступінь, до якого має Nокислення, коливається від слідів до майже стовідсоткової конверсії. Найвідомішим прикладом є хлордіазепоксид (Librium®) - дуже поширений лікарський засіб у психіатрії та загальній медицині. Але у багатьох інших випадках N-оксиди діють слабкіше, ніж відповідні третинні аміни, і тому Nокислення вважається метаболічною дезактивацією. Хоча N-оксиди легко відновлюються хімічним шляхом до відповідних третинних амінів, у людському організмі це відбувається по-різному. Деякі Nоксиди практично повністю відновлюються до відповідних третинних амінів, в інших випадках відновлення майже або цілком відсутнє. (М.Н. Bickel: "The pharmacology and Biochemistry of N-oxides", Pharmacological Reviews. 21(4), 325-355, 1969). Отже, з N-оксидами та їх відповідними третинними амінами майже все можливе: є приклади багатьох крайнощів й ніяких проміжних станів. Третинні аміни можуть породжувати або не породжувати N-оксидні метаболіти. Якщо породжують, N-окислення може бути або ледве помітною реакцією, або повною конверсією. N-оксиди можуть бути більш активні, ніж відповідні третинні аміни, менш активні або зовсім неактивні. N-оксиди можуть відновлюватися або не відновлюватися до відповідних третинних амінів. Якщо відновлюються, це може бути або ледве помітною реакцією, або майже повною конверсією. N-оксид SLV308 Та обставина, що N-оксид SLV308 є неактивним in vitro, помірно активним in vivo при внутрішньовенному введенні та по суті не поступається активністю in vivo при оральному введенні, має лише одне пояснення. Те, що після орального введення щурам N-оксиду SLV308 рівні у плазмі Nоксиду та вихідної сполуки приблизно однакові, не викликає подиву. N-оксиди біфепруноксу та SLV318 У людини ані біфепрунокс, ані SLV318 не метаболізуються у відповідні N-оксиди. Точніше, ці Nоксиди не виявляються у помітних кількостях у 94718 6 плазмі крові людини після прийому біфепруноксу або SLV318. Через те не було стимулів синтезувати та вивчати ці сполуки... аж до несподіваних результатів з N-оксидом SLV308. N-оксиди біфепруноксу та SLV318 синтезували та вводили мишам внутрішньовенно і орально. Звичайно ж, особливо після орального прийому обидві сполуки виявилися прототипами проліків. У мишей та людей Як і у випадку людини, SLV318, введений мишам внутрішньовенно чи орально, не породжує у значній кількості N-оксид як метаболіт. Інша справа з SLV308: у людей N-оксид є головним метаболітом, тоді як у мишей така конверсія практично не відбувається. З біфепруноксом навпаки: у мишей ця сполука значною мірою окисляється у N-оксид, а у людей це явище майже не спостерігається. Фармакодинаміка З часів Парацельса ('Sola dosis facit venerium') загально вважається, що цілюща або отруйна дія ліків залежить від їх концентрації у відповідному цільовому вузлі. Оскільки визначити цю концентрацію надто складно, про її приблизне значення судять за рівнем у плазмі крові. Під час розробки ліків визначають концентрації у плазмі, які є нижньою межею ефективності, й такі, за яких починаються бічні явища. В ідеальному випадку ці дві концентрації віддалені настільки, що легко встановити таке дозування, за якого ліки діють ефективно й не дають бічних ефектів. Насправді усе не так ідеально, й ліки здебільшого дають небажані наслідки. У більшості випадків поява бічних ефектів пов'язується з піковими концентраціями у плазмі, що перевищують нижню межу початку небажаних явищ. Випадкове відкриття, що N-оксидні метаболіти певних похідних піперазину та піперидину, які є самі по собі неактивні, при оральному введенні майже повністю перетворюються на відповідні третинні аміни, створило можливість використовувати їх як "проліки" з такими клінічними перевагами, як збільшена тривалість дії та згладжена пікова концентрація у плазмі, що пом'якшує прояви бічних ефектів. Цей винахід стосується сполук загальної формули (1): де: R1 - водень, галоген, алкіл(С1-3), CN, CF3, OCF3, SCF3, алкокси(С1-3), амін або моно- чи діалкіл(С1-3)заміщений амін, або гідрокси, - - - Z представляє =С або -N, R2 - водень або алкіл(C1-3), R3 та R4 незалежно один від одного представляють H або алкіл(C1-3), або R3 та R4 разом можуть утворювати місток з 2 7 або 3 атомів С, Q - метил, етил або циклопропилметил, причому етильна або циклопропилметильна групи можуть вибірково бути заміщені одним або кількома атомами фтору, або Q - бензил або 2-, 3- або 4-піриділметил, причому ці групи можуть вибірково бути заміщені одним або кількома замісниками, обраними з-поміж галогену, нітро, ціано, аміну, моно- або діалкіл(С13)аміну, алкокси(С1-3), CF3, OCF3, SCF3, алкілу(C13), алкіл(С1-3)сульфонілу або гідроксилу, або Q - група формули: Де: R5 - галоген, гідрокси, алкокси(С1-3) або алкіл(С1-3), a q - 0,1, 2 або 3 Y - феніл, фураніл або тієніл, причому ці групи можуть бути заміщені 1-3 замісниками, обраними з-поміж гідрокси, галогену, алкокси(C1-3), алкілу(С13), ціану, амінкарбонілу, моно- чи діалкіл(С13)амінкарбонілу, і їх таутомери, стереоізомери, фармакологічно прийнятні солі, гідрати та сольвати. Винахід стосується рацематів, сумішей діастереомерів та окремих стереоізомерів сполук формули (1), а також їх гідратів та сольватів. 'Алкіл(C13)' означає метил, етил, n-пропил або ізопропил. Переважними сполуками за винаходом є сполуки формули (1), де R1, R2, R3 та R4 - водень, а '- - Z' та Q мають вищенаведені значення, і їх таутомери, стереоізомери, фармакологічно прийнятні солі, гідрати та сольвати. Більша перевага віддається сполукам, де R1, R2, R3 та R4 - водень, '- - - Z' представляє -N, a Qметил, етил, бензин або (1,1'-біфеніл)-3-іл-метил, і їх таутомери, стереоізомери, фармакологічно прийнятні солі, гідрати та сольвати. Найбільш переважними є сполуки, де Q - метил, бензин або (1,1'-біфеніл)-3-іл-метил; N-оксиди SLV308, SLV318 та біфепруноксу відповідно, представлені формулами (2-4): 94718 8 Загальні принципи синтезу Синтез сполук формули (І) зображено на схемі 1: Вибір конкретних способів синтезу залежить від чинників, добре відомих фахівцям, таких, як сумісність функціональних груп із застосованими реагентами, можливість використання захисних груп, каталізаторів, активуючих та зв'язувальних реагентів та від особливостей кінцевої структури одержаної сполуки. Фармацевтично прийнятні солі можна одержувати відомими фахівцям способами, наприклад, змішуванням сполуки за винаходом з відповідною кислотою - неорганічною, наприклад, соляною, або органічною. Переважні солі для цілей винаходу мезилати. Фармацевтичні препарати Винахід стосується фармацевтичних композицій, які містять N-оксиди певних похідних піперазину або піперидину або їх фармацевтично прийняті солі у якості діючих речовин. Для клінічного застосування сполуки за винаходом вводяться до складу фармацевтичних композицій для орального, внутрішньовенного, підшкірного, трахеального, бронхіального, вкутрішньоназального, пульмонарного, трансдермального, щокового, ректального, парентерального або іншого введення. Фармацевтична композиція містить сполуки за винаходом у суміші з відповідними ад'ювантами, розбавниками та/або носіями. Вміст діючих компонентів може становити від біля 0.1 мас. % до біля 95 мас. % композиції, краще від 0.5% до 50 мас. %, переважно від 1% до 25 мас. %. При приготуванні фармацевтичних композицій за винаходом діючі компоненти можна змішувати з твердими, порошковими компонентами, як от лактоза, сахароза, сорбітол, манітол, крохмаль, амілопектин, похідні целюлози, желатин тощо, а також з дезінтегрантами та мастилами, як от стеарат магнію, стеарат кальцію, стеарилфумарат натрію та поліетиленглікольні воски. Далі суміш можна переробляти на гранули або пресувати у таблетки. Діючі компоненти можна окремо примішувати до інших неактивних компонентів, перш ніж скла 9 дати повну композицію. Також можна попередньо змішувати діючі компоненти між собою, а потім додавати неактивні компоненти для створення композиції. М'які желатинові капсули можна готувати із суміші діючих компонентів за винаходом, рослинної олії, жирів та інших придатних носіїв. Тверді желатинові капсули можуть містити гранули діючих компонентів. Тверді желатинові капсули можуть також містити діючі компоненти у сполученні з твердими порошками, як от лактоза, сахароза, сорбітол, манітол, картопляний крохмаль, амілопектин, похідні целюлози або желатин. Лікарські форми для ректального введення можна готувати у вигляді (і) супозиторіїв, які містять суміш діючої речовини з нейтральною жировою основою; (іі) желатинових ректальних капсул, які містять суміш діючої речовини з рослинною олією, парафіновою олією або іншим придатним носієм; (ііі) готових мікроклізм; або (iv) сухої композиції для мікроклізми, яку треба розвести у відповідному розчиннику перед вживанням. Рідкі препарати можна готувати у вигляді сиропів або суспензій, наприклад, розчинів або суспензій, які містять поряд з діючими компонентами, наприклад, цукор або цукровий спирт та суміш етанолу, води, гліцерину та поліетиленгліколю. Вибірково такі рідкі препарати можуть містити барвники, смакові добавки, консерванти, сахарин та карбоксіметилцелюлозу чи інші загусники. Також рідкі препарати можна готувати у вигляді сухого порошку, який треба розвести у відповідному розчиннику перед вживанням. Препарати для парентерального введення можна виробляти як розчини композиції згідно з винаходом у фармацевтично прийнятному розчиннику. Такі розчини можуть також містити стабілізатори, консерванти та/або буферні компоненти. Розчини для парентерального введення можна також готувати у вигляді сухого порошку, який треба розвести у відповідному розчиннику перед вживанням. Дозування сполуки, що вводиться, залежить від медичних показань, віку, ваги та статі хворого й визначається лікарем. Переважно доза становить від 0,01 до 09,1 мг/кг. Типова добова доза діючих компонентів коливається у дуже широких межах і залежить від багатьох чинників, як от медичні показання, шлях введення, вік, вага та стать хворого, й визначається лікарем. Як правило, оральні та парентеральні дози можуть становити від 0,1 до 1000 мг на добу всіх діючих компонентів. Медичне та фармацевтичне застосування Предметом винаходу є також композиції та набори для застосування у терапії; застосування композицій за винаходом у виробництві засобів для лікування розладів ЦНС та спосіб лікування шляхом введення терапевтично ефективної дози сполук за винаходом хворому, який страждає від розладу ЦНС або схильний до нього. Термін "лікування" тут охоплює профілактичні, діагностичні та терапевтичні заходи, що вживаються in vivo або ex vivo щодо людей або інших ссавців. 94718 10 Композиції за винаходом містять сполуки загальної формули (1) як такі або, у разі проліків, після введення. Отже, композиції за винаходом мають бути корисними при лікуванні розладів ЦНС. Сполукам за винаходом можна надавати форми, придатної для введення до організму, відомими способами із застосуванням допоміжних речовин, наприклад, рідких або твердих носіїв. Фармацевтичні композиції за винаходом можна вводити ентерально, орально, парентерально (внутрішньом'язово або внутрішньовенно), ректально або локально (топікально). Вони можуть мати форму розчинів, порошків, таблеток, капсул (у тому числі мікрокапсул), мазей (кремів або гелів), або супозиторіїв. До таких композицій можна вводити звичайні фармацевтичні рідкі або тверді наповнювачі або добавки, розчинники, емульгатори, мастила, запашники, фарбники та/або буферні речовини. Можна навести такі поширені допоміжні речовини, як карбонат магнію, двооксид титану, лактоза, манітол та інші сахари, тальк, молочний білок, желатин, крохмаль, целюлоза та її похідні та тваринні та рослинні олії, як от риб'ячий жир, соняшникова, арахісова або кунжутна олія, поліетилегліколь та розчинники, як дистильована вода та одно- чи багатоводні спирти, наприклад, гліцерин. Сполуки за винаходом, як правило, вводяться у складі фармацевтичних композицій, що є суттєвим і новим аспектом винаходу завдяки наявності сполук, зокрема, описаних тут. До невиключного переліку фармацевтичних композицій, які можуть застосовуватися, входять таблетки, жуйні таблетки, капсули, розчини, парентеральні розчини, супозиторії, суспензорії та інші, що описуються тут або стануть очевидними для фахівця з опису на підставі його професійних знань. Винахід також охоплює виготовлення або приготування таких фармацевтичних композицій. У варіантах здійснення винаходу передбачено фармацевтичний набір, утворений однією або кількома вмістинами, заповненими одним або кількома компонентами фармацевтичної композиції згідно з винаходом. До такої вмістини (вмістин) можуть додаватися друковані матеріали, наприклад, інструкція із вживання або нотатка за формою, Передбаченою державним органом, який контролює виробництво, застосування або продаж фармацевтичних продуктів, причому ця нотатка означає затвердження таким органом виробництва, застосування або продажу композиції для людей або тварин. Фармакологічні методи Спорідненість до рецепторів нейтротрансмітерів in vitro Дані про зв'язування, що наведені нижче у таблиці (приклад 5 "Результати фармакологічних випробувань"), одержані або у CEREP (128, rue Danton, 92500 Rueil-Malmaison, France), або на фірмі Solvay Pharmaceuticals B.V. (C.J. van Houtenlaan 36, 1381 CP Weesp, Netherlands) згідно з належно документованою стандартною процедурою. Наприклад, спорідненість до рецепторів допаміну-D2 та 5-НТ1А виміряли та описали Creese I, 3 Schneider R and Snyder SH, [ H]-Spiroperidol labels 11 dopamine receptors in rat pituitary and brain, Eur J Pharmacol 1997, 46: 377-381 та Gozlan H, El Mestikawy S, Pichat L, Glowinsky J and Hamon M, 1983, Identification of presynaptic serotonin 3 autoreceptors using a new ligand H-PAT, Nature 1983, 305:140-142. (Ант)агоністична активність щодо рецепторів нейротрансмітерів in vitro (Ант)агоністичну активність щодо різних рецепторів нейротрансмітерів in vitro вимірюють, наприклад, при утворенні аденилатциклази у клітинних лініях, де проявляється експресія цих клонованих рецепторів (наприклад, людських рецепторів D2 та рецепторів 5-НТ1А, яка проявляється у клітинних лініях яєчників китайського хом'яка, за методикою Solomon Y, Landos С, Rodbell M, 1974, А highly selective adenylyl cyclase assay, Anal Biochem 1974, 58: 541-548 та Weiss S, Sebben M and Bockaert JJ, 1985, Corticotropin-peptide regulation of intracellular cyclic AMP production in cortical neurons in primary culture, J Neurochem 1985, 45:869-874). Тваринна модель для (ант)агоністичної активності рецептора серотоніну 5-НТ1А in vivo Ретракцію нижньої губи вимірюють за методикою Berendsen et al. (Pharmacol. Biochem. Behav. 33, (1989), 821-827). Тваринна модель для (ант)агоністичної активності рецептора допаміну-D2 in vivo Спричинена апоморфіном лазальна поведінка в мишей (Costall В, Naylor RJ and Nohria V, Differential actions of typical and atypical agents on two behavioural effects of apomorphine in the mouse, Brit J Pharmacol 1978, 63: 381-382) Тваринні моделі для прогнозування анксіолітичної та антидепресивної дії in vivo Модель обумовленої ультразвуком вокалізації у щурів (Molewijk НЕ, Van der Poel AM, Mos J, Van der Heyden JAM and Olivier В (1995), Conditioned ultrasonic vocalizations in adult male rats as a paradigm for screening anti-panic drugs, Psychopharmacology 1995,117: 32-40). Випробування примушеним плаванням у щурів (Porsolt RD, Anton G, Blavet N and Jalfre M, 1978, Behavioural despair in rats: A new model sensitive to antidepressant treatments, Eur J Pharmacol 1978, 47:379-391) Диференційована стимуляція низьких рівнів моделі реакції у щурів (McGuire PS and Seiden LS, The effects of tricyclic antidepressants on performance under a differential-reinforcement-oflow-rate schedule in rats, J Pharmacol Exp Ther 1980, 214: 635-641; та van Hest et аl., differential reinforcement of low rate responses, Psychopharmacology, 1992,107:474-479). Придушення локомоторної активності (File SE and Hyde JRG, A test of anxiety that distinguishes between the actions of benzodiazepines and those of other minor tranquillisers or stimulants, Pharmacol Biochem Behav 1979,11: 65-79) Тваринна модель для прогнозування антипсихотичної дії in vivo Інгібування реакції обумовленого уникання у щурів (Van der Heyden JAM, Bradford LD, A rapidly acquired one-way conditioned avoidance procedure 94718 12 in rats as a primary screening test for antipsychotics: influence of shock intensity on avoidance performance, Behav Brain Res 1988, 31: 61-67). Тваринна модель для прогнозування дії проти хвороби Паркінсона in vivo Мавпа з виразками від аналога меперидину (Nomoto М, Jenner Р, Marsden CD: The agonist dopamine D2 agonist LY 141865 but not the D1 agonist SKF 38393, reverses Parkinsonism induced by 1-метил-4-phenyl-1,2,3,6-tetrahydropyridine (MPTP) in the common Marmoset. Neurosci. Lett., (1985) 57: 37-41). Спричинене 6-ОН-допаміном обертання у щурів (Ungerstedt U, 6-OH-DA induced degeneration of central monoамін neurons, Eur. J. Pharmacol. 1968 5: 107-110). Зокрема: Тварини Самців щурів (лінії Wistar, м.Харлан, Нідерланди; вага під час дослідів 400-500 г) тримають у середовищі з контрольованою температурою (2021±2°С) та вологістю й дають воду досхочу. Обсяг харчу обмежують до приблизно 15 г на добу. Світло та темрява чергуються по 12 годин (світлий час з 07.00 до 19.00). Усі експериментальні процедури виконують у відповідності до голландського законодавства та місцевих правил поводження з тваринами. Хірургія Однобічні виразки 6-гідроксидопаміну (6OHDA) на substantia nigra zona compacta наносять стереотактичним методом. За годину до операції вводять десметиліміпрамін (20 мг/кг внутрішньочеревно) для захисту норадренергійних нейронів. Щурів анестезують 3% галотану + 0.8 л/хв N2O + 0.8 л/хв O2-газової суміші при 1013 бар. Під час операції газову суміш коригують до 1.75 - 2% галотану, 0.6 л/хв N2O та 0,6 л/хв O2. Лезо стереотактичного інструменту (фірми Kopf, Каліфорнія, США) встановлюють на -3.3 мм, свердлять отвір над substantia nigra pars compacta та впорскують 3 мкл розчину 6-OHDA (3.33 мг/мл) (потік=0.75 мкл/хв; голка залишається в отворі 4 хвилини). Координати цієї процедури: антеріоральнопостеріоральна +3.2 мм від міжауральної лінії; медіанно-бічна +1.8 мм від осьової лінії, а вентральна -8.2 від поверхні черепу. Тваринам дають одужати протягом 2 тижнів до випробувань. Щурами, які добре обертаються, вважаються ті, які роблять принаймні 20 поворотів у протилежний бік після уколу амфетаміну (2.5 мг/кг підшкірно) протягом 5 хвилин, як мине 25 хвилин після уколу, а у середньому принаймні 20 поворотів у протилежний бік за період 30 хвилин після введення апоморфіну (0,25 мг/кг підшкірно). Дослід з апоморфіном (0,1 або 0,25 мг/кг підшкірно) повторюють кілька разів, щоб упевнитися в усталеній поведінці тварин. Апаратура Використовують вісім стандартних "вимірювачів обертання" (TSE systems, Бад-Гомбург, Німеччина) (прозорих пластикових чашок 57 х 55 х 52 см). На щурів надягають упряж та прив'язують до датчика обертів, приєднаного до IBM-сумісного персонального комп'ютера (з програмним забезпеченням TSE Rotameter Software v. 1.11, фірми 13 TSE systems, Бад-Гомбург, Німеччина), який реєструє рухи за або проти годинникової стрілки. У програмі використовують внутрішній фільтр обертання 10. Протокол Після статистичної рандомізації дослідних груп щурам попередньо вводять сполуки за винаходом (0.1-3 мг/кг перорально) або плацебо (2 мл/кг), вміщують до приладів та вимірюють обертання у протилежний бік. У подальших дослідах вивчають вплив леводопи (1-10 мг/кг перорально) на обертання у протилежний бік. Можна використовувати бенсеразид - інгібітор периферійної декарбоксилази (30 мг/кг внутрішньочеревно). У суміщених дослідах можна комбінувати різні дози леводопи (110)та сполук за винаходом (0.1-3 мг/кг внутрішньочеревно). Сполуки за винаходом загальної формули (1), а також їх фармацевтично прийнятні солі, є проліками сполук, що посідають (частково) агоністичну активність щодо рецепторів допаміну-D2 поряд з агоністичною активністю щодо рецепторів 5-НТ1А. Вони є корисні для лікування розладів ЦНС, зокрема, розладів бентежності, включаючи загальний синдром бентежності, панічну бентежність, синдром нав'язливого неврозу, агресію, наркозалежність (у тому числі потяг та рецидив), депресію, аутизм, вертіго, шизофренію ті інші психічні розлади, хворобу Паркінсона та інші розлади руху й розлади судження та пам'яті. Лікування Термін "лікування" тут вживається відносно будь-яких станів або хвороб ссавців, переважно людей, і включає: (1) профілактику появи стану або хвороби у суб'єкта, схильного до такої хвороби, але вона ще не діагностована, (2) інгібування стану або хвороби, тобто затримка її розвитку, (3) послаблення стану або хвороби, тобто примушення хвороби відступити, або (4) усунення причин хвороби, тобто ліквідація її симптомів. Скорочення У цих заявках використовуються скорочення, які можуть бути не завжди знайомі фахівцям. Це: 6-OH-DA = 6-гідроксидопамін Біфепрунокс = (7-[4-([1,1'-biphenyl]-3-ілметил)1-піперазиніл]-2(3Н)-бензоксазолон CHO = яєчники китайського хом'яка CNS = центральна нервова система і.р. = внутрішньочеревно i.v. = внутрішньовенно MPTP = 1-метил-4-феніл-1,2,3,6тетрагідропіридин р.о. = (per os) = орально SLV308 = 7-[(4-метил)-1-піперазиніл]-2(3Н)бензоксазолон SLV318 = 7-[(4-метилфеніл)-1-піперазиніл]2(3Н)-бензоксазолон Приклади Окремі сполуки, про синтез яких йдеться нижче, лише докладніше ілюструють винахід і ніяким чином не обмежують обсяг винаходу. Інші варіанти здійснення винаходу стануть очевидні фахівцям з подальшого опису та наведеної практики здійснення винаходу. Опис та приклади носять суто ілюстративний характер. 94718 14 Приклад 1: матеріали та методика Випарювальна хроматографія стосується очистки за допомогою наведеного елюенту та силікагелю (силікагель фірми Acros: 0.030-0.075 мм або Merck 60: 0.040-0.063 мм). Точки топлення визначають на призначеному для цього приладі Buchi В-545. Рідинна хроматографія - мас-спектрометрія (LC-MS) Система LC-MS складається з двох мікронасосів 2 Perkin Elmer series 200. Насоси з'єднані між собою трійниковим змішувачем на 50 мкл, приєднаним до автоматичного пробовідбірника Gilson 215. Методика полягає у наступному: етап 0 1 2 3 4 повний час 0 1.8 2.5 2.7 3.0 потік (мкл/хв) 2000 2000 2000 2000 2000 А(%) 95 0 0 95 95 В(%) 5 100 100 5 5 A = 100% води з 0.025% HCOOH та 10 ммолів NH4HCOO рН= +/- З B = 100% CAN (ацетонітрил) з 0.025% HCOOH Пробовідбірник містить інжекторну петлю на 2 мкл. Він є приєднаний до колонки Waters Atlantis С18 30*4.6 мм, яка містить частинки 3 мкм. Колонка термостатована термостатом Perkin Elmer series 200 при 40°C і приєднана до Perkin Elmer series 200 УФ вимірювача з потоковою коміркою на 2.7 мкл. Довжина хвилі встановлена 254 нм. УФ вимірювач підключений до мас-спектрометра Sciex API 150ЕХ. Параметри мас-спектрометра такі: інтервал розгортки 150-900 атомних одиниць маси; полярність позитивна; режим розгортки профільний; розрізнення Q1: UNIT; крок розгортки 0.10 атомних одиниць маси; тривалість розгортки 0.500 с; NEB: 10; CUR: 10; IS: 5200; ТЕМ: 325; DF: 30; FP: 225 та ЕР: 10. До Sciex АРІ 150 підключений детектор розсіяння світла Sedere Sedex 55, який працює при 50°C та 3 бар N2. Системою в цілому управляє установка G3. Усі реакції з участю вологочутливих сполук або режимів провадять в атмосфері безводного азоту. Реакції відстежують за допомогою тонкошарової хроматографії (TLC) на пластикових листах з кремнеземним покриттям (попередньо нанесений силікагель Merck 60 F254) із зазначеним елюентом. Плями проявляють ультрафіолетовим світлом (254 нм) або йодом (I2). Діхлорметан (пентоксид фосфору та гідрид кальцію), тетрагідрофуран (натрій/бензофенонкетил) та легку нафту (60-80) дистилюють безпосередньо перед вживанням. Усі інші хімікати промислового виробництва використовують без додаткової очистки. Приклад 2: синтез проміжних сполук N-оксиди за винаходом синтезують з відповідних третинних амінів, синтез яких описано у WO 97/036893, WO 00/029397 та WO 01/085725. Приклад 3: синтез окремих сполук Окремі сполуки, про синтез яких йдеться нижче, лише докладніше ілюструють винахід і ніяким чином не обмежують обсяг винаходу. Інші варіанти 15 94718 здійснення винаходу стануть очевидні фахівцям з подальшого опису та наведеної практики здійснення винаходу. Опис та приклади носять суто ілюстративний характер. Сполука 1: N-оксид SLV308 Суспензію 1.17 г (5.00 ммолів) 7-[(4-метил)-1піперазиніл]-2(3Н)-бензоксазолону у 30 мл абсолютного етанолу нагрівають до одержання світлого розчину. До гарячого розчину додають одразу 0.41 мл 30% H2O2, після чого суміш нагрівають із зворотнім холодильником на масляній бані. Після 5 годин такого нагрівання додають ще 0.41 мл 30% H2O2 та продовжують нагрівання зі зворотнім холодильником ще 16 годин. Додають трохи 10% Pd/C і після 45 хв нагрівання із зворотнім холодильником дають реакційній суміші охолонути до кімнатної температури, одержуючи коричневу суспензію. Її концентрують в обертовому випарнику до коричневої твердої маси, яку очищують випарювальною хроматографією на силікагелі (230-400 меш, елюент DCM:MeOH:NH3 68:30:2), одержуючи 1.06 г (4.25 ммоля, вихід 85%) відповідного Nоксиду, сполуки 1 (точка топлення 242-243°C). Сполука 2: N-оксид SLV318 До розчину 1.5 г (4.85 ммоля) SLV318 (7-[(4метилфеніл)-1-піперазиніл]-2(3Н)-бензоксазолону) у 150 мл ацетону додають 1.26 г (5.14 ммолів) 70% m-хлорпербензойної кислоти, перемішують суміш 1 годину та випарюють на силікагелі. N-оксид SLV318 (сполуку 2) виділяють випарювальною хроматографією (DCM:MeOH:NH3 84:15:1 ). Вихід 1.48 g (94 % ). Точка топлення 238-240°C Сполука 3: N-оксид біфепруноксу 30 г (66 ммолів) біфепруноксу (7-[4-([1,1'biphenyl]-3-ілметил)-1-піперазиніл]-2(3Н)бензоксазолону) розчиняють у 500 мл ацетонітрилу та 130 мл води. Далі додають 20 мл 35 % H2O2 та перемішують суміш при 50°C. Додають ще H2O2 через 2 години (100 мл), 24 години (100 мл) та 48 годин (100 мл). Після 120 годин ацетонітрил частково упарюють і додають 3000 мл води. Продукт виділяють екстракцією діхлорметаном та випарюванням. N-оксид біфепруноксу (сполуку 3) очищують кристалізацією з 700 мл ацетонітрилу та 100 мл води та перекристалізацією з 200 мл ізопропанолу. Точка топлення: 178-181°C Приклад 4: композиції, застосовані у дослідах над тваринами 16 Для орального (р.о.) введення: до потрібної кількості (0.5-5 мг) твердої досліджуваної сполуки у скляній трубці додають кульки та подрібнюють у вихровому млині 2 хвилини. Після додання 1 мл розчину 1% метилцелюлози у воді та 2% (об.) Poloxamer 188 (Lutrol F68) сполуку суспендують у вихрі 10 хвилин. рН доводять до 7. Решту часток додатково суспендують за допомогою ультразвукової бані. Для внутрішньовенного (i.v.) введення: сполуки розчиняють у фізіологічному розчині (0.9% NaCI) й доводять рН до 7. Для внутрішньчеревного (i.р.)введення: до потрібної кількості (0.5-15 мг) твердої досліджуваної сполуки у скляній трубці додають кульки та подрібнюють у вихровому млині 2 хвилини. Після додання 1 мл розчину 1% метилцелюлози та 5% манітолу у воді сполуку суспендують у вихрі 10 хвилин. Нарешті, рН доводять до 7. Приклад 5: результати фармакологічних досліджень З даних in vitro (див. табл. 1) видно, що Nоксид SLV308 посідає набагато меншу активність, ніж вихідна сполука. Також зрозуміло, що виміряна активність N-оксиду власна, а не спричинена, наприклад, "забрудненням" N-оксиду малою кількістю SLV308. Це витікає з того, що показники ефективності є дуже непостійні: їх спорідненість до рецепторів допаміну-D4 розрізняється у 10 разів, тоді як для рецепторів допаміну receptors-D2 цей показник становить 100 або більше. Ефективна доза ED50 SLV308 як антагоніста апоморфіну, здатна спричинити лазальну поведінку, становить 0.07 мг/кг внутрішньовенно. За тих самих умов ED50 N-оксиду більша на більш ніж порядок величини - 0.90 мг/кг. Однак при оральному введенні ефективність обох сполук - SLV308 та N-оксиду - однакова (значення ED50 - 0.75 та 0.79 мг/кг відповідно). Звідси витікає, що після орального введення SLV308 N-оксид відновлюється до відповідного третинного аміну SLV308. Ці висновки підкріплюються вимірами рівнів у плазмі SLV308 та його N-оксиду після орального введення SLV308 та N-оксиду. Після орального введення SLV308 у плазмі крові виявлені лише сліди N-оксиду, тоді як після орального введення N-оксиду рівні у плазмі N-оксиду та SLV308 приблизно однакові. Таблиця 1: фармакологічні дослідження SLV308 та його N-оксиду in vitro та in vivo рецептор Допамін-D1 Допамін-D2 Допамін-D2S Допамін-D4 Допамін-D5 5-НТ1А 5-НТ1B 5-HT1D 5-HT2A Спорідненість до рецептора in vitro 1 S Радіоліганд 3 h [ H]-SCH 23390 3 h [ Н]-спіперон 3 h [ Н]-спіперон 3 h [ Н]-спіперон 3 h [ H]-SCH 23390 h r b h 3 [ H]-8-OH-DPAT 3 [ Н]-серотонин 3 [ Н]серотонін 3 [ Н]-кетансерин SLV308 Ki(nМ) 160 10 10 16 250 N-оксид Ki(nМ) > 1,000 > 1,000 > 1,000 130 > 1,000 3 1,300 400 1,600 200 > 1,000 > 1,000 > 1,000 17 94718 18 Продовження таблиці 1 125 5-HT2C 5-HT3 5-HT7 h r h [ I]-DOI [ H]-GR 38032F 3 [ H]-LSD 800 3,200 63 > 1,000 > 1,000 > 1,000 1-адренергійний 1А-адренергійн. 1B-адренергійн. 2-адренергійн. 2С- адренергійн. 1- адренергійн. 2- адренергійн. r r r r h h h [ Н]-празосин 3 [ H]- празосин 3 [ H]- празосин 3 [ H]-RX 821002 3 [ Н]-МК912 3 [ H]-CGP 12177 3 [ H]-CGP 12177 16 32 10 40 63 320 1,000 > 1,000 630 400 500 400 > 1,000 > 1,000 -опіат k-опіат r r [ H]-DAMGO 3 [ H]-U 69593 400 1,000 > 1,000 > 1,000 SLV308 N-оксид 9.0 8.9 0.67