Віл-проліки, здатні розщеплюватися під дією cd26

ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 1. Проліки формули UA (21) a200508359 (22) 10.05.2004 (24) 25.03.2008 (86) PCT/EP2004/050753, 10.05.2004 (31) 0310593.9 (32) 08.05.2003 (33) EP (46) 25.03.2008, Бюл.№ 6, 2008 рік (72) ДЕ КОК ГЕРМАН АУГУСТІНУС, ВІГЕРІНК ПІТ ТОМ БЕРТ ПОЛ, БАЛЬЗАРІНІ ЯН (73) ТІБОТЕК ФАРМАСЬЮТІКЕЛЗ ЛТД. (56) WO 9745117 A, 04.12.1997 BOONACKER EMIL ET AL: "The multifunctional or moonlighting protein CD26/DPPIV." EUROPEAN JOURNAL OF CELL BIOLOGY, vol. 82, no. 2, February 2003 (2003-02), pages 53-73, XP002302224 ISSN: 0171-9335 OHTSUKI TAKASHI ET AL: "Good or evil: CD26 and HIV infection" JOURNAL OF DERMATOLOGICAL SCIENCE, vol. 22, no. 3, April 2000 (2000-04), pages 152-160, XP002302250 ISSN: 0923-1811 WO 0071571 A, 30.11.2000 US 5962216 A, 05.10.1999 WO 9967278 A, 29.12.1999 WO 03048190 A, 12.06.2003 WO 9967254 A, 29.12.1999 BALAJTHY Z ET AL: "SYNTHESIS AND FUNCTIONAL EVALUATION OF A PEPTIDE DERIVATIVE OF 1-BETA-DARABINOFURANOSYLCYTOSINE" JOURNAL OF MEDICINAL CHEMISTRY, AMERICAN CHEMICAL SOCIETY. WASHINGTON, US, vol. 35, no. 18, 1992, pages 3344-3349, XP002939110 ISSN: 0022-2623 TROUET A ET AL: "Extracellularly tumor - activated prodrugs fo the selective chemotherapy of cancer: application to doxorubicin and preliminary in vitro and in vivo studies" CANCER RESEARCH, AMERICAN ASSOCIATION FOR CANCER RESEARCH, BALTIMORE, MD, US, vol. 61, no. 7, 1 April 2001 2 (19) 1 3 , їх стереоізомерна форма або їх сіль, де n дорівнює 1, 2, 3, 4 або 5; Y позначає пролін, аланін, гідроксипролін, дигідроксипролін, тіазолідинкарбонову кислоту (тіопролін), дегідропролін, піпеколінову кислоту (Lгомопролін), азетидинкарбонову кислоту, азиридинкарбонову кислоту, гліцин, серин, валін, лейцин, ізолейцин та треонін; Х вибрано з будь-якої амінокислоти з D- або Lконфігурацією; Х та Y в кожному повторі фрагмента [Y-Х] вибрано незалежно один від одного та незалежно від інших повторів; Z позначає прямий зв’язок або бівалентну насичену вуглеводневу групу з прямим або розгалуженим ланцюгом, що містить від 1 до 4 атомів вуглецю; R1 позначає арильну, гетероарильну групу, арилоксигрупу, гетероарилоксигрупу, арилоксиС1-4 алкільну групу, гетероциклоалкілоксигрупу, гетероциклоалкілС1-4 алкілоксигрупу, гетероарилоксіС1-4 алкільну групу, гетероарилС1-4 алкілоксигрупу; R2 позначає собою арилС1-4 алкільну групу; R3 позначає С1-10 алкільну, С2-6 алкенільну або С3-7 циклоалкілС1-4 алкільну групу; R4 позначає водень або С1-4 алкільну групу; арильна група, при використанні окремо або в комбінації з іншою групою, означає фенільну групу, необов’язково заміщену одним або декількома замісниками, кожний з яких індивідуально вибрано з групи, що включає С1-4 алкільну, гідроксильну групу, С1-4 алкілоксигрупу, нітрогрупу, ціаногрупу, галоген, аміногрупу, моноабо ді(С1-4 алкіл)аміногрупу та амідну групу; гетероарильна група, при використанні окремо або в комбінації з іншою групою, означає моноциклічний або біциклічний ароматичний гетероцикл, що містить один або декілька гетероатомів, вибраних з кисню, сірки або азоту, при цьому ароматичний гетероцикл необов’язково може бути заміщений на одному або декількох атомах вуглецю замісником, вибраним з групи, що включає С1-4 алкільну групу, С1-4 алкілоксигрупу, аміногрупу, гідроксильну, арильну, амідну групу, моно- або ді(С1-4 алкіл)аміногрупу, галоген, нітрогрупу, гетероциклоалкільну та С1-4 алкілоксикарбонільну групу та при цьому зазначений ароматичний гетероцикл необов’язково може бути заміщений на вторинному атомі азоту С 1-4 алкільною або арилС14 алкільною групою; гетероциклоалкільна група, при використанні окремо або в комбінації з іншою групою, означає насичений або частково ненасичений моноциклічний або біциклічний гетероцикл, що містить один або декілька гетероатомів, вибраних з кисню, сірки або азоту, при цьому гетероцикл необов’язково може бути заміщений на одному 82221 4 або декількох атомах вуглецю замісником, вибраним з групи, що включає С1-4 алкільну групу, С1-4 алкілоксигрупу, гідроксильну групу, галоген та оксогрупу, та при цьому зазначений гетероцикл необов’язково може бути заміщений на вторинному атомі азоту С 1-4 алкільною або арилС14 алкільною групою. 2. Проліки за п. 1, які відрізняються тим, що кожен Х незалежно вибрано із природної амінокислоти. 3. Проліки за пп. 1 або 2, які відрізняються тим, що n дорівнює 1, 2 або 3. 4. Проліки за будь-яким з пп. 1-3, які відрізняються тим, що n дорівнює 2 або 3 та принаймні один Х позначає гідрофобну або ароматичну амінокислоту. 5. Проліки за будь-яким з пп. 1-4, які відрізняються тим, що n дорівнює 2 або 3 та принаймні один Х позначає нейтральну або кислу амінокислоту. 6. Проліки за будь-яким з пп. 1-5, які відрізняються тим, що n дорівнює 2 або 3 та принаймні один Х позначає основну амінокислоту. 7. Проліки за будь-яким з пп. 1-6, які відрізняються тим, що -(Y-X)n містить амінокінцеві X-Pro, X-Ala, X-Gly, X-Ser, X-Val або XLeu. 8. Проліки за будь-яким з пп. 1-7, які відрізняються тим, що -(Y-X)n містить амінокінцеві Х-пролін або Х-аланін. 9. Проліки за будь-яким з пп. 1-8, які відрізняються тим, що кожен Y незалежно позначає пролін, аланін, гліцин, серин, валін або лейцин. 10. Проліки за будь-яким з пп. 1-9, які відрізняються тим, що кожен Y незалежно позначає пролін або гідроксипролін, або дигідроксипролін, або аланін. 11. Проліки за будь-яким з пп. 1-10, які відрізняються тим, що кожен Y незалежно позначає пролін або аланін. 12. Проліки за будь-яким з пп. 1-11, які відрізняються тим, що -(Y-X)n позначає -(Y-X)1 або 2-Y-Val. 13. Проліки за будь-яким з пп. 1-12, які відрізняються тим, що -(Y-X)n позначає -(Y-X)1 або 2-Pro-Val. 14. Проліки за будь-яким з пп. 1-13, які відрізняються тим, що олігопептид (Y-X)n складається з повторів фрагментів (Y-X), вибраних із групи, що включає Pro-Val, Pro-Asp, Pro-Ser, ProLys, Pro-Arg, Pro-His, Pro-Phe, Pro-Ile, Pro-Leu, AlaVal, Ala-Asp, Ala-Ser, Ala-Lys, Ala-Arg, Ala-His, AlaPhe, Ala-Ile та Ala-Leu. 15. Проліки за будь-яким з пп. 1-14, які відрізняються тим, що R1 позначає гетероциклоалкілоксигрупу, гетероарильну групу, гетероарилС1-4 алкілоксигрупу, арильну групу або арилоксіС1-4 алкільну групу. 16. Проліки за будь-яким з пп. 1-15, які відрізняються тим, що R1 позначає гексагідрофуро[2,3-b]фуран-3-ілокси, тетрагідрофуран-3-ілокси, хінолін-2-іл, тіазол-5ілметилокси, 3-гідрокси-2-метил-1-феніл, 2,6диметилфеноксиметил. 5 82221 6 17. Проліки за будь-яким з пп. 1-16, які відрізняються тим, що R1 позначає гексагідрофуро[2,3-b]фуран-3-ілокси, тетрагідрофуран-3-ілокси, хінолін-2-іл, тіазол-5ілметилокси, 3-гідрокси-2-метил-1-феніл, 2,6диметилфеноксиметил. 18. Проліки за будь-яким з пп. 1-17, які відрізняються тим, що R1 позначає (3R,3aS,6aR)гексагідрофуро[2,3-b]фуран-3-ілокси. 19. Проліки за будь-яким з пп. 1-18, які відрізняються тим, що R2 позначає фенілметил, R3 являє собою ізобутил, та R4 являє собою водень. 20. Проліки за будь-яким з пп. 1-19, які відрізняються тим, що Z позначає метилен. 21. Проліки за п. 1, які відрізняються тим, що мають формулу 24. Проліки за будь-яким з пп. 1-23 для застосування як лікарського засобу. 25. Застосування проліків за будь-яким з пп. 1-23 для одержання лікарського засобу для попередження або лікування ВІЛ-інфекції. 26. Спосіб попередження або лікування ВІЛінфекції шляхом введення будь-якому реципієнту, в тому числі людині, відмінній від людини тварині та ссавцям, проліків за будь-яким з пп. 1-23 в кількості, ефективній для попередження або лікування ВІЛ-інфекції. 27. Фармацевтичний препарат, що містить ефективну дозу принаймні одного з проліків за будь-яким з пп. 1-23 разом зі звичайними фармацевтично нешкідливими наповнювачами та допоміжними речовинами. 28. Спосіб модулювання біодоступності терапевтичної сполуки формули , або їх сіль. 22. Проліки за п.1, які відрізняються тим, що мають формулу шляхом зв’язування пептиду формули H-[X-Y]n із зазначеними ліками, де значення n, X, Y, R1, R2, R3, R4 та Z визначені в будь-якому з пп. 1-23 та де отриманий кон’югат здатний розщеплюватися під дією дипептидилпептидази. 29. Спосіб за п. 28, який відрізняється тим, що дипептидилпептидазою є CD26. 30. Спосіб одержання проліків терапевтичної сполуки формули , або їх сіль. 23. Проліки за п. 1, які відрізняються тим, що мають формулу , або їх сіль. , де проліки здатні розщеплюватися під дією дипептидилпептидази, що включає стадію зв’язування терапевтичної сполуки та пептиду формули H-[X-Y]n, де значення n, X, Y, R1, R2, R3, R4 та Z визначені в будь-якому з пп. 1-20 та де отриманий кон’югат здатний розщеплюватися під дією дипептидилпептидази. 31. Спосіб за п. 30, який відрізняється тим, що дипептидилпептидазою є CD26. Даний винахід відноситься до проліків ВІЛінгібуючих сполук, при цьому ВІЛ-інгібуюча сполука вивільняється або активується за допомогою протеолізу пептидної частини молекули. Даний винахід відноситься також до способів поліпшення перорального засвоєння, модифікування зв'язування з протеїном сироватки, поліпшення проникнення через гематоенцефалічний бар'єр або розчинності та біосумісності ВІЛ-інгібуючих сполук. Сучасні методи розробки ліків (зокрема, комбінаторна хімія, високопродуктивний фармакологічний скринінг, структурноспрямований дизайн ліків) поставляють досить специфічні та діючі молекули ліків. Проте, досить часто ці нові хімічні структури мають несприятливі фізико-хімічні та біофармацевтичні властивості. Крім того, в процесі розробки нових терапевтичних агентів дослідники фокусують свою увагу на фармакологічних та/або біологічних властивостях, надаючи менше значення фізико-хімічним властивостям речовин. Проте фізико-хімічні властивості (константа дисоціації, розчинність, коефіцієнт перерозподілу, стабільність) лікарської 7 молекули значно впливають на її фармацевтичну та біофармацевтичну поведінку. Таким чином, в процесі розробки ліків варто встановлювати та, якщо необхідно, модифікувати фізико-хімічні властивості речовин. Більш того, фізико-хімічні властивості багатьох лікарських молекул, що вже існують на ринку, не є оптимальними. В даний час сполуки, досліджувані як ліки, часто не приймаються в розрахунок внаслідок їх поганої розчинності у воді або неадекватної абсорбції, в результаті чого незліченна кількість вдосконалених медичних препаратів залишається нереалізованою. Інші ж продукти встигають потрапити на ринок, але не розкривають свій повний комерційний потенціал з причин, пов'язаних з їх безпекою або ефективністю. Проліки потенційно здатні перебороти обидві ці проблеми. З метою селективного біоперетворення проліків в активну форму ліків в технології використовують ендогенні ферменти. Зазначена технологія здатна продовжити життя новим перспективним претендентам у лікарські засоби в процесі їх розробки та поліпшити безпеку та ефективність існуючих лікарських препаратів. Проліки в основному являють собою неактивні похідні лікарських молекул, для яких, для того щоб вони вивільнили в організмі активні вихідні лікарські засоби, потрібно здійснити хімічну або ферментативну біотрансформацію. Проліки розробляють для того, щоб перебороти небажану властивість ліків. В такому випадку зазначена технологія може бути використана для поліпшення фізико-хімічних, біофармацевтичних та/або фармакокінетичних властивостей різних ліків. Як правило, проліки самі по собі біологічно неактивні. З цієї причини, щоб досягти помітної ефективності після того, як ліки досягають своєї мішені, проліки необхідно ефективно перетворити в вихідні лікарські засоби. В загальному випадку проліки розробляють з метою поліпшити проникнення ліків через біологічні мембрани та досягти кращої абсорбції ліків, збільшити тривалість дії ліків (забезпечити повільне вивільнення вихідних лікарських засобів з проліків, зменшити первинну біотрансформацію ліків), націлити дію ліків (зокрема, при націлюванні в мозок або пухлину), поліпшити їх розчинність у воді та підвищити стабільність ліків (внутрішньовенних препаратів, очних крапель та т.п.), поліпшити умови для місцевого нанесення ліків (зокрема, при нанесенні ліків на шкіру та в очі), поліпшити хімічну/ферментативну стабільність ліків (зокрема, пептидів) або зменшити побічну дію ліків. В залежності від типу ліків, які необхідно піддати перетворенню, вже розроблені численні технології одержання проліків. Зазначені технології одержання проліків включають хімічні процеси одержання циклічних проліків для пептидів та пептидоподібних речовин, хімічні процеси фосфонооксиметилювання (РОМ) для солюбілізації третинних амінів, фенолів та просторово блокованих спиртів та хімічні процеси етерифікації в цілому. Крім того, стратегії націлювання ліків здійснюють шляхом приєднання 82221 8 груп, здатних розщеплюватися за допомогою специфічних ферментів, таких як пептиддеформілаза бактерій, що розщеплює Nкінцеві формільні групи пептидів, з або PSA (специфічний антиген простати), що використовують для націлювання на рак передміхурової залози. З ряду причин зв'язування пептидів або амінокислот з терапевтичним агентом вже застосовували в минулому. В антисмисловійантигенній області олігонуклеотиди або інтеркалятори зв'язують з пептидами з метою підвищити засвоєння терапевтичних агентів клітинами. Проте зазначені олігонуклеотиди або інтеркалятори необов'язково повинні вивільнятися після проникнення в клітину, та вони не можуть вважатися проліками. Прикладом зв'язування амінокислоти з терапевтичною сполукою є валганцикловір, проліки на основі складного Lвалілового ефіру ганцикловіру, що застосовують для попередження або лікування інфекцій цитомегаловірусу. Після перорального введення проліки швидко перетворюються в ганцикловір під дію естераз кишечнику та печінки. Недавно були вивчені аланінові та лізинові проліки нових протипухлинних бензотриазолів. Вже продемонстрований опосередкований пептидним переносником транспорт через мембрану пролікарських аналогів нуклеозидів на основі складних ефірів амінокислот [Han et al., Pharm. Res. (1998) 15: 1154-1159; Han et al., Pharm. Res. (1998) 15: 1382-1386]. Дійсно було показано, що пероральна біодоступність ліків може змінюватися в залежності від похідних проліків на основі амінокислот, що містять амінокислоту, переважно з L-конфігурацією. Для абсорбції в кишечнику оптимальну комбінацію довжини ланцюга та ступені розгалуження в β-вуглецю амінокислоти приблизно має L-валін. Було показано, що hPEPT-Ι бере участь як первинний шлях абсорбції при посиленій системній доставці проліків на основі складних ефірів L-валіну. Недавно була показана необхідність того, щоб транспортер hPEPT-Ι оптимально взаємодіяв з вільною NH2, карбонільною групою та ліпофільним фрагментом та міг утворювати кілька додаткових Н-містків зі своєю молекулою-мішенню. Зв'язані L-валіновими містками аналоги нуклеозидів на основі складних ефірів можуть задовольняти зазначеним вимогам до ефективної активності субстрату hPEPT-1 [Friedrichsen et al., Eur. J. Pharm. Sci. (2002) 16: 113]. Проте, з рівня техніки для поліпшення розчинності та біодоступності відомо лише використання амінокислотних проліків (зв'язана тільки одна амінокислота) невеликих органічних молекул, при цьому амінокислота в основному зв'язується за допомогою складноефірних зв'язків, оскільки під дією естераз вони легко перетворюються назад у вільний терапевтичний агент. Відоме одержання проліків за- допомогою ряду протеаз, таких як амінопептидази (РСТ заявка WO 01/68145) та амінотрипептидаза [РСТ заявка WO 02/00263]. У РСТ [заявці WO 99/67278] описуються інгібітори CD26/DPPIV, що стають 9 активними при обробці під дією CD26/DPPIV та потім інактивують протеазу. Проте, зберігається потреба в нових, альтернативних та кращих методах розробки проліків, та очікується, що ця потреба буде зростати, оскільки комбінаторна хімія та високопродуктивний скринінг продовжують поставляти значну кількість нових сполук з великою молекулярною масою, великим значенням Ρ [коефіцієнт перерозподілу] або поганою розчинністю у воді. Даний винахід відноситься до нової технології одержання проліків, яку можна застосовувати для поліпшення розчинності та/або біодоступності терапевтичної сполуки. Даний винахід включає функціоналізацію терапевтичних сполук з метою поліпшення їх розчинності та/або біодоступності. В даному винаході пропонуються кон'югати терапевтичних сполук з пептидним фрагментом, в якому зазначений кон'югат здатний розщеплюватися за допомогою дипептидилпептидази, такої як CD26. Зазначена технологія може бути далі використана для модулювання зв'язування протеїном терапевтичної сполуки D та націлювання на специфічні місця в ссавця. Специфічними терапевтичними сполуками є ВІЛ-інгібуючі сполуки, зокрема сполуки-інгібітори ВІЛ-протеази, а саме сполуки формули (Іа). Даний винахід відноситься до нової технології одержання проліків та нових проліків для модулювання розчинності, зв'язування протеїном та/або біодоступності ліків. В даному винаході проліки являють собою кон'югати терапевтичної сполуки D та пептиду, при цьому кон'югат здатний розщеплюватися під дією дипептидилпептидази, більш переважно дипептидилпептидази IV. Крім того, даний винахід відноситься до способу одержання зазначених проліків. Даний винахід відноситься також до технології одержання проліків для більш селективного націлювання ліків для модифікування, зокрема, посилення доставки ліків у мозок та лімфатичну систему, та/або збільшення періоду напіврозпаду ліків в плазмі. Відповідно до одного аспекту, даний винахід відноситься до фармацевтичної композиції, яка містить проліки терапевтичної сполуки D. Терапевтична сполука D не є пептидом або протеїном та містить кінцеву первинну або вторинну аміногрупу, здатну зв'язуватися з карбоксильною групою амінокислоти. Як альтернатива терапевтична сполука D зв'язана з лінкером Аm, що містить первинну або вторинну аміногрупу, здатну зв'язуватися з карбоксильною групою амінокислоти. Проліки відрізняються тим, що зазначені проліки включають зазначену терапевтичну сполуку D, приєднану до олігопептиду, при цьому зазначений одігопептид має загальну структуру Н-[Х-Y]n, де η знаходиться в інтервалі від 1 до 5, де X або Υ в кожному повторі фрагмента [Χ-Υ] вибирають незалежно один від одного та незалежно від інших повторів, де X являє собою амінокислоту, a Y являє собою L-амінокислоту, вибрану з групи, що включає пролін, аланін, гідроксипролін, дигідроксипролін, 82221 10 тіазолідинкарбонову кислоту (тіопролін), дегідропролін, піпеколінову кислоту (Lгомопролін), азетидинкарбонову кислоту, азиридинкарбонову кислоту, гліцин, серин, валін, лейцин, ізолейцин та треонін та де зв'язування між карбоксильним кінцем Η-[Χ-Υ]n та аміногрупою у D або лінкері Аm здійснюється за допомогою аміду. Пептид Η-[Χ-Υ]η , містить вільні амінокінцеві групи, тобто немодифіковані групи ΝΗ2. В одному з варіантів здійснення даного винаходу терапевтична сполука є антивірусними ліками, зокрема, інгібітором ВІЛ-протеази, а саме, являє собою сполуку формули (Іа), а проліки мають формулу (І). В одному з варіантів здійснення даного винаходу пептид містить від двох до п'яти повторів, здатних розщеплюватися під дією CD26. В іншому варіанті здійснення даного винаходу олігопептид Η-[Χ-Υ]n, здатний розщеплюватися під дією CD26, являє собою тетрапептид або гексапептид, в якому, принаймні, один X являє собою гідрофобну або ароматичну амінокислоту або ж в якому, принаймні, один X являє собою нейтральну або кислу амінокислоту, або ж в якому, принаймні, один X являє собою основну амінокислоту. В конкретному варіанті здійснення даного винаходу олігопептид H-[X-Y]n являє собою тетрапептид або гексапептид, вибраний із групи Val-Y-[X-Y]1-2, більш конкретно Val-Pro-[X-Y]1-2, з метою забезпечення, в залежності від вибору X або Y, доброї абсорбції в кишечнику з наступним повільним або швидким вивільненням терапевтичної сполуки, а також з метою модифікації розчинності. В одному з варіантів здійснення даного винаходу тетрапептид або гексапептид має загальну структуру Val-Y-[XY] або Val-Y-[X-Y]2. Відповідно до одного з варіантів здійснення даного винаходу, Υ являє собою пролін або гідроксипролін, або дигідроксипролін, або аланін. Відповідно до іншого варіанта здійснення даного винаходу, X вибирають з валіну, аспарагінової кислоти, серину, лізину, аргініну, гістидину, фенілаланіну, ізолейцину або лейцину. Відповідно до іншого варіанта здійснення даного винаходу, X вибирають з кислих амінокислот - аспарагінової кислоти або глутамінової кислоти для того, щоб одержати повільне розщеплення з позитивно заряджених амінокислот - аргініну, гістидину або лейцину для того, щоб досягти швидкого вивільнення терапевтичної сполуки D. Олігопептид [Χ-Υ]n може бути сполучений за допомогою амідного зв'язування з аміногрупою, яка є в органічній молекулі/атомі, такій як ароматична група терапевтичної сполуки, яка є в вуглеводні або яка є в нуклеозиді чи в гетероциклічній групі, або яка є в алкільній, алкенільній або алкінільній групі, або яка є в неорганічній молекулі/атомі. В одному з варіантів здійснення даного винаходу олігопептид Η-[Χ-Υ]n сполучений за допомогою амідного зв'язування з аміногрупою, яка є в ароматичній групі терапевтичної сполуки, яка є в вуглеводні або яка є в нуклеозиді. В альтернативному випадку олігопептид Η-[Χ-Υ]n 11 може бути зв'язаний з терапевтичною сполукою D не прямо, а за допомогою лінкера, що містить аміногрупу. Подібний лінкер може мати загальну структуру олігопептида Аm, де значення т знаходиться в інтервалі від 1 до 15, зокрема, від 1 до 3 або ж m=1. А в структурі Аm може бути будьякою амінокислотою. Відповідно до одного з варіантів здійснення даного винаходу т= 1, а А являє собою валін. Проліки з подібним лінкером мають загальну структуру H-[X-Y]n -Am-D. Олігопептид Ат або амінокислота А приєднані по кінцевій аміногрупі за допомогою амідного зв'язку до олігопептиду H-[XY]n. Олігопептид Ат або амінокислота А приєднані по своєму карбоксильному кінцю за допомогою амідного або складноефірного зв'язку до терапевтичної сполуки D. Фармацевтичні композиції можуть містити проліки або ліки для попередження або лікування вірусної інфекції. В одному з варіантів здійснення даного винаходу терапевтична сполука являє собою антивірусні ліки, зокрема, інгібітор ВІЛ-протеази, а саме являє собою сполуку формули (Іа), а проліки мають формулу (І). Відповідно до іншого аспекту, даний винахід відноситься до структурного компонента проліків терапевтичної сполуки D, де зазначена терапевтична сполука D не є пептидом або протеїном та де терапевтична сполука D включає кінцеву первинну або вторинну аміногрупу, здатну зв'язуватися з карбоксильною групою амінокислоти, або де терапевтична сполука D з'єднана з лінкером, що містить первинну або вторинну аміногрупу, здатну зв'язуватися з карбоксильною групою амінокислоти, при цьому зазначені проліки включають зазначену терапевтичну сполуку D, що зв'язана містковим зв'язком з олігопептидом загальної структури Η-[ΧΥ]n, де n=1-5, де X та Υ в кожному повторі фрагмента [Χ-Υ] вибирають незалежно один від одного та незалежно від інших повторів, та де X являє собою амінокислоту, a Y являє собою Lамінокислоту, вибрану з групи, що включає пролін, аланін, гідроксипролін, дигідроксипролін, тіазолідинкарбонову кислоту (тіопролін), дегідропролін, піпеколінову кислоту (Lгомопролін), азетидинкарбонову кислоту, азиридинкарбонову кислоту, гліцин, серин, валін, лейцин, ізолейцин та треонін, та де зв'язування між карбоксильним кінцем у Н-[Χ-Υ]n та аміногрупою у D здійснюється за допомогою аміду. В одному з варіантів здійснення даного винаходу терапевтична сполука являє собою антивірусні ліки, зокрема інгібітор ВІЛ-протеази, а саме являє собою сполуку формули (Іа), а проліки мають формулу (І). Відповідно до одного з варіантів здійснення даного винаходу, зазначені проліки, при їх активуванні, не здійснюють інгібуючого впливу на фермент CD26/DPPIV. В одному з варіантів здійснення даного винаходу олігопептид Н-[Х-Y]n являє собою тетрапептид або гексапептид, в якому, принаймні, один X являє собою гідрофобну або ароматичну амінокислоту, або ж в якому, принаймні, один X 82221 12 являє собою нейтральну або кислу амінокислоту, або ж в якому, принаймні, один X являє собою основну амінокислоту. В конкретному варіанті здійснення даного винаходу олігопептид Η-[Χ-Υ]n складається з повторів фрагментів [Χ-Υ], вибраних з групи Val-Pro, Asp-Pro, Ser-Pro, Lys-Рго, Arg-Рго, His-Pro, Phe-Pro, He-Pro, Leu-Pro, Val-Ala, Asp-Ala, Ser-Ala, Lys-Ala, Arg-Ala, His-Ala, Phe-Ala, Ile-Ala та Leu-Ala. Відповідно до одного з варіантів здійснення даного винаходу, Υ являє собою пролін або гідроксипролін, або дигідроксипролін, або аланін. Відповідно до одного з варіантів здійснення даного винаходу, олігопептид [Χ-Υ]n сполучений за допомогою амідного зв'язування з аміногрупою, яка є в ароматичній групі терапевтичної сполуки, яка є в вуглеводні або яка є в нуклеозиді. В альтернативному випадку олігопептид [Χ-Υ]n зв'язаний з терапевтичною сполукою D не прямо, а за допомогою лінкера, що містить аміногрупу. Зазначений лінкер являє собою органічну молекулу (тобто алкіламіногрупу, пептид або комбінацію обох). В одному з варіантів здійснення даного винаходу кількість амінокислот m в лінкері між олігопептидом, здатним розщеплюватися під дією CD26, та терапевтичною сполукою D, складає від 1 до 15. В конкретному варіанті здійснення даного винаходу подібний лінкер може мати загальну структуру олігопептида Ат, де значення т складає 1-15, зокрема, від 1 до 3 або m=1. А в структурі Аm може бути будь-якою амінокислотою. Відповідно до одного з варіантів здійснення даного винаходу, т= 1, а А являє собою валін. Проліки з подібним лінкером мають загальну структуру H-[XY]n-Am-D. Відповідно до одного з варіантів здійснення даного винаходу, проліки являють собою проліки терапевтичної сполуки для попередження або лікування вірусної інфекції. Відповідно до іншого варіанта здійснення даного винаходу, проліки являють собою проліки інгібітору ВІЛ-протеази з загальною структурною формулою (І). Відповідно до іншого аспекту, даний винахід відноситься до способу модулювання (збільшення або зменшення) розчинності в воді, та/або зв'язування протеїном плазми, та/або біодоступності терапевтичної сполуки D шляхом зв'язування пептиду з зазначеною терапевтичною сполукою, а отриманий при цьому кон'югат здатний розщеплюватися за допомогою дипептидилпептидази. Відповідно до одного з варіантів здійснення даного винаходу, дипептидилпептидаза являє собою CD26, а терапевтична сполука D не є пептидом або протеїном та терапевтична сполука D містить кінцеву первинну або вторинну аміногрупу, здатну зв'язуватися з карбоксильною групою амінокислоти, або ж терапевтична сполука D приєднана до лінкеру, що містить первинну або вторинну аміногрупу, здатну зв'язуватися з карбоксильною групою амінокислоти, та де олігопептид має загальну структуру H-[X-Y]n , де η знаходиться в інтервалі від 1 до 5, де X та Υ в кожному повторі фрагмента [Χ-Υ] вибирають незалежно один від одного та незалежно від інших 13 повторів, де X являє собою амінокислоту, a Y являє собою L-амінокислоту, вибрану з групи, що включає пролін, аланін, гідроксипролін, дигідроксипролін, тіазолідинкарбонову кислоту (тіопролін), дегідропролін, піпеколінову кислоту (Lгомопролін), азетидинкарбонову кислоту, азиридинкарбонову кислоту, гліцин, серин, валін, лейцин, ізолейцин та треонін, та де зв'язування між карбоксильним кшцем в Η-[Χ-Υ]η та аміногрупою в D здійснюється за допомогою аміду. Відповідно до одного з варіантів здійснення даного винаходу, олігопептид Η-[Χ-Υ]n являє собою тетрапептид або гексапептид, в якому, принаймні, один X являє собою гідрофобну або ароматичну амінокислоту, або ж в якому, принаймні, один X являє собою нейтральну або кислу амінокислоту, або ж в якому, принаймні, один X являє собою основну амінокислоту. В одному з варіантів здійснення даного винаходу терапевтична сполука являє собою антивірусні ліки, зокрема інгібітор ВІЛ-протеази, а саме являє собою сполуку формули (Іа), а проліки мають формулу (І). Інший аспект даного винаходу відноситься до способу одержання проліків, в якому проліки здатні розщеплюватися під дією дипептидилпептидази, причому спосіб включає стадію зв'язування терапевтично активних ліків D та пептиду зі структурою Η-[Χ-Υ]n , при цьому отриманий в результаті кон'югат здатний розщеплюватися під дією CD26. Відповідно до одного з варіантів здійснення даного винаходу, дипептидилпептидаза являє собою CD26, а терапевтична сполука D не є пептидом або протеїном та терапевтична сполука D містить кінцеву первинну або вторинну аміногрупу, здатну зв'язуватися з карбоксильною групою амінокислоти, або ж терапевтична сполука D приєднана до лінкеру, що містить первинну або вторинну аміногрупу, здатну зв'язуватися з карбоксильною групою амінокислоти, де олігопептид містить загальну структуру H-[X-Y]n, де значення η знаходиться в інтервалі від 1 до 5, де X та Υ в кожному повторі фрагмента [Χ-Υ] вибирають незалежно рдин від одного та незалежно від інших повторів, де X являє собою амінокислоту, a Y являє собою L-амінокислоту, вибрану з групи, що включає пролін, аланін, гідроксипролін, дигідроксипролін, тіазолідинкарбонову кислоту (тіопролін), дегідропролін, піпеколінову кислоту (Lгомопролін), азетидинкарбонову кислоту, азиридинкарбонову кислоту, гліцин, серин, валін, лейцин, ізолейцин та треонін, та де зв'язування між карбоксильним кінцем у Η-[Χ-Υ]n та аміногрупою у D здійснюється за допомогою аміду. Відповідно до одного з варіантів здійснення даного винаходу, олігопептид Н-[Х-Υ]η являє собою тетрапептид або гексапептид, в якому, принаймні, один X являє собою гідрофобну або ароматичну амінокислоту, або ж в якому, принаймні, один X являє собою нейтральну або кислу амінокислоту, або ж в якому, принаймні, один X являє собою основну амінокислоту. В одному з варіантів здійснення даного винаходу терапевтична сполука являє собою антивірусні ліки, зокрема інгібітор 82221 14 ВІЛ-протеази, а саме являє собою сполуку формули (Іа), а проліки мають формулу (І). Відповідно до іншого аспекту, даний винахід відноситься до застосування проліків терапевтичної сполуки D при виготовленні лікарського засобу для лікування або попередження вірусної інфекції. Терапевтична сполука D не є пептидом або протеїном, та терапевтична сполука D містить кінцеву первинну або вторинну аміногрупу, здатну зв'язуватися з карбоксильною групою амінокислоти, або ж терапевтична сполука D приєднана до лінкеру, що містить первинну або вторинну аміногрупу, здатну зв'язуватися з карбоксильною групою амінокислоти, причому в зазначених проліках зазначена терапевтична сполука D зв'язана з олігопептидом, при цьому зазначений олігопептид містить загальну структуру Н-[Χ-Υ]n, де значення η знаходиться в інтервалі від 1 до 5, де X та Υ в кожному повторі фрагмента [Χ-Υ] вибирають незалежно один від одного та незалежно від інших повторів, де X являє собою амінокислоту, a Y являє собою L-амінокислоту, вибрану з групи, що включає пролін, аланін, гідроксипролін, дигідроксипролін, тіазолідинкарбонову кислоту (тіопролін), дегідропролін, піпеколінову кислоту (Lгомопролін), азетидинкарбонову кислоту, азиридинкарбонову кислоту, гліцин, серин, валін, лейцин, ізолейцин та треонін, та де зв'язування між карбоксильним кінцем в Η-[Χ-Υ]η та аміногрупою в D здійснюється за допомогою аміду. В одному з варіантів здійснення даного винаходу терапевтична сполука являє собою антивірусні ліки, зокрема інгібітор ВІЛ-протеази, а саме являє собою сполуку формули (Іа), а проліки мають формулу (І). Відповідно до ще одного аспекту, даний винахід відноситься до способу одержання проліків з використанням пептиду з загальною структурою Η-[Χ-Υ]n для одержання проліків терапевтичної сполуки D, здатних розщеплюватися під дією CD26. Терапевтична сполука D не є пептидом або протеїном, та терапевтична сполука D містить кінцеву первинну або вторинну аміногрупу, здатну зв'язуватися з карбоксильною групою амінокислоти, або ж терапевтична сполука D приєднана до лінкеру, що містить первинну або вторинну аміногрупу, здатну зв'язуватися з карбоксильною групою амінокислоти. Проліки характеризуються тим, що в зазначених проліках зазначена терапевтична сполука D зв'язана з олігопептидом, при цьому зазначений олігопептид має загальну структуру Η[Χ-Υ]n, де значення η знаходиться в інтервалі від 1 до 5, де X та Υ в кожному повторі фрагмента [Χ-Υ] вибирають незалежно один від одного та незалежно від інших повторів, де X являє собою амінокислоту, a Y являє собою L-амінокислоту, вибрану з групи, що включає пролін, аланін, гідроксипролін, дигідроксипролін, тіазолідинкарбонову кислоту (тіопролін), дегідропролін, піпеколінову кислоту (Lгомопролін), азетидинкарбонову кислоту, азиридинкарбонову кислоту, гліцин, серин, валін, лейцин, ізолейцин та треонін, та де зв'язування 15 між карбоксильним кінцем у Η-[Χ-Υ]n та аміногрупою у D здійснюється за допомогою аміду. В одному з варіантів здійснення даного винаходу терапевтична сполука являє собою антивірусні ліки, зокрема інгібітор ВІЛ-протеази, а саме являє собою сполуку формули (Іа), а проліки мають формулу (І). В одному з варіантів здійснення даного винаходу пептид містить від двох до п'яти повторів, здатних розщеплюватися під дією CD26. В іншому варіанті здійснення даного винаходу кількість амінокислот m в лінкері Ат між олігопептидом, здатним розщеплюватися під дією CD26, та терапевтичною сполукою складає 1, а А являє собою валін. В іншому варіанті здійснення даного винаходу олігопептид H-[X-Y]n, здатний розщеплюватися під дією CD26, являє собою тетрапептид або гексапептид, в якому, принаймні, один X являє собою гідрофобну або ароматичну амінокислоту, або ж в якому, принаймні, один X являє собою нейтральну або кислу амінокислоту, або ж в якому, принаймні, один X являє собою основну амінокислоту. В конкретному варіанті здійснення даного винаходу олігопептид Η-[Χ-Υ]η являє собою тетрапептид або гексапептид, вибраний з групи Val-Pro-[X-Y]1-2 таким чином, щоб він мав добру абсорбцію в кишечнику з наступним повільним або швидким, в залежності від вибору X, вивільненням терапевтичної сполуки. В конструкції H-[X-Y]n-D терапевтична сполука D містить первинну (NH2) або вторинну (NH) аміногрупу, що зв'язана з групою СООН амінокислоти на карбоксильному кінці пептиду H[X-Y]n. В тому випадку, якщо терапевтична сполука D не містить груп NH2 або ΝΗ або ж групи ΝΗ або ΝΗ2 не можуть вступати в реакцію (внаслідок, зокрема, стеричних затруднень), та терапевтичну сполуку D можна ввести у взаємодію з лінкером, що після зазначеної взаємодії містить групи ΝΗ2 або ΝΗ, здатні реагувати з групою СООН амінокислоти на карбоксильному кінці пептиду Η[Χ-Υ]n. Відповідно до одного з варіантів здійснення даного винаходу, кожен Υ незалежно являє собою пролін або гідроксипролін, або дигідроксипролін, або аланін. В одному з варіантів здійснення даного винаходу олігопептид Η-[Χ-Υ]η сполучений за допомогою амідного зв'язування з аміногрупою, яка є в ароматичній групі терапевтичної сполуки, яка є в вуглеводні або яка є в нуклеозиді. В альтернативному випадку олігопептид Η-[Χ-Υ]n зв'язаний з терапевтичною сполукою D не прямо, а за допомогою лінкера, що містить аміногрупу. Подібний лінкер може мати загальну структуру олігопептида Ат, де значення т знаходиться в інтервалі від 1 до 15, зокрема, від 1 до 3 або m = 1. А в структурі Аm може бути будь-якою амінокислотою. Відповідно до одного з варіантів здійснення даного винаходу, m=1, а А являє собою валін. Проліки з подібним лінкером мають загальну структуру H-[X-Y]n-Am-D. Олігопептид Аm або амінокислота А з'єднані своїм аміновим кінцем з олігопептидом H-[X-Y]n за допомогою амідної групи. Олігопептид Аm або амінокислота А з'єднані своїм карбоксильним кінцем з терапевтичною 82221 16 сполукою D за допомогою амідної або складноефірної групи. Фармацевтичні композиції можуть містити проліки ліків для попередження або лікування вірусної інфекції. В одному з варіантів здійснення даного винаходу терапевтична сполука являє собою антивірусні ліки, зокрема інгібітор ВІЛ-протеази, а саме являє собою сполуку формули (la), a проліки мають формулу (І). Короткий опис фігур Фіг.1 показує інгібуючу дію різних концентрацій дипептиду Val-Pro на СD26-каталізуєме перетворення хромофорного субстрату GP-pNA (25мкМ) в GP+pNA через 5 (лівий прямокутник), 10 (середній прямокутник) або 15 хв (правий прямокутник) реакції. Каталітичну реакцію CD26 вимірюють шляхом реєстрації посилення поглинання при 400 нм, викликаного вивільненням pNA. Фіг.2 показує перетворення проліків Val-Pro-PI 1 у PI 1 (інгібітор ВІЛ-протеази) в залежності від часу. A: CD26; В: бичача сироватка; С: сироватка людини (в обох випадках концентрація 10% в забуференому фосфатом фізіологічному розчині, PBS). Фіг.3 показує перетворення проліків Val-Pro-PI 1 у PI 1 (інгібітор ВІЛ-протеази) в залежності від часу. Фіг.За: бичача сироватка (2 % у PBS), фіг.3b: сироватка людини (2% у PBS). Фіг.4 показує інгібуючу (конкурентну) дію ValPro-PI 1 на CD26-каталізуєме перетворення GPpNA у GP+pNA (жовтий). Фіг.5 показує інгібуючу (конкурентну) дію ValPro-PI 1 на CD26-каталізуєме перетворення GPpNA у GP+pNA (жовтий) у 2 %-ій сироватці людини (у PBS). Фіг.6 показує інгібуючу (конкурентну) дію ValPro-PI 1 на CD26-каталізуєме перетворення GPpNA у GP+pNA (жовтий) у 2 %-ій бичачій сироватці (у PBS). Термін "проліки" в контексті даного опису відноситься в основному до неактивних похідних (або похідних зі значно зниженою активністю, тобто менше, ніж 20%, менше, ніж 10%, менше, ніж 5% або навіть менше, ніж 1% залишковою активністю нефункціоналізованої лікарської молекули) терапевтичної сполуки, яким для того, щоб визволити активний вихідний лікарський засіб, необхідна хімічна або ферментативна трансформація. Проліки за даним винаходом мають загальну структуру H-[X-Y]n-D. Хімічні властивості цих проліків детально пояснюються нижче. Проліки розробляють з метою перебороти небажану властивість ліків. В такому випадку ця технологія може бути застосована для поліпшення фізико-хімічних, біофармацевтичних та/або фармакокінетичних властивостей різних ліків. Звичайно проліки самі по собі біологічно неактивні. Тому для того, щоб домогтися значної ефективності, після того як ліки досягають своєї мішені, проліки необхідно ефективно перетворювати в вихідні лікарські засоби. Цю активацію можна здійснити за допомогою ферментів, що знаходяться в організмі, або ж ферменти вводять разом із проліками. 17 В загальному випадку проліки розробляють з метою поліпшення проникнення ліків через біологічні мембрани для того, щоб домогтися кращої абсорбції ліків, подовження тривалості дії ліків (з метою більш повільного вивільнення вихідних лікарських засобів з проліків, зменшення первинної біотрансформації ліків), націлювання дії ліків (зокрема, націлювання в мозок або на пухлину), поліпшення розчинності у воді та підвищення стабільності ліків (внутрішньовенних препаратів, очних крапель та т.п.), поліпшення місцевого нанесення ліків (зокрема, доставки ліків на шкіру або в очі), поліпшення хімічної/ферментативної стійкості ліків (зокрема, пептидів) або зниження побічних ефектів ліків. Термін "терапевтична сполука D" в контексті даного опису відноситься до будь-якого агента, що здійснює сприятливий вплив на захворювання, до будь-якого агента, що використовується або буде в майбутньому використовуватися як терапевтичний засіб для визначених захворювань або розладів. Цей термін відноситься також до всіх молекул, що все ще перебувають в стадії відкриття або розробки та які ще не підтвердили свою ефективність та безпеку. Він включає невеликі органічні молекули, протеїни, пептиди, олігонуклеотиди, вуглеводні, аліфатичні вуглецеві ланцюги, ароматичні сполуки та їх аналоги та похідні. Терапевтична сполука D з (кінцевою) аміногрупою, зокрема, з первинною або вторинною аміногрупою, відноситься до терапевтичних сполук з вільною аміногрупою (первинною або вторинною), а саме групою NHR, де R може бути воднем (первинна група) або будьякою іншою хімічною групою, відомою з рівня техніки. Аміногрупа може бути зв'язана з терапевтичною сполукою D за допомогою насиченого або ненасиченого атома вуглецю, за допомогою карбонільної групи або ж може бути частиною більш широкого кола функціональних груп (амідних, карбаматних та т.п.), що включають аміногрупу, однак аміногрупа в усіх випадках повинна бути здатна реагувати з амінокислотою для того, щоб утворювати стабільні амідні зв'язки. В конкретному варіанті здійснення даного винаходу аміногрупа NHR терапевтичної сполуки відноситься до функціональної групи аміногруп та не відноситься до більш широкого кола загальних функціональних груп, таких як амідні або карбаматні групи. Терапевтична сполука також може бути з'єднана з олігопептидом за допомогою лінкера. Зазначений лінкер може мати будь-яку органічну структуру, при цьому він включає амінокислоти та містить групу NHR, як зазначено вище. "CD26" в контексті даного опису відноситься до дипептидилпептидази IV (EC 3.4.14.5) в тому виді, коли вона зв'язана з мембраною, та у вільній формі. Синонімами для CD26 є DPPIV, DPP4, CD26/DPPIV або ADCP2 (протеїн 2, комплексуючий аденозиндеаміназу). В контексті даного опису термін "дипептидилпептидаза(и)" позначає ферменти, які мають активність дипептидиламінопептидази, 82221 18 тобто здатність видаляти дипептид з амінокінцевої сторони субстрату шляхом розщеплення другого CO-NH амідного зв'язку в субстраті. Інші ферменти, крім CD26, які мають порівнянну з CD26 активність та протеолітичну специфічність (зокрема, пролілолігопептидази) позначають як "дипептидилпептидаза(и)". "Дипептидилпептидаза IV" відноситься до CD26. В контексті даного опису термін "пептид" або "олігопептид" відноситься до двох або декількох амінокислот, що з'єднані за допомогою амідних зв'язків. При згадуванні у зв'язку з терапевтичною сполукою D, термін пептид або олігопептид відноситься до двох або декількох амінокислот, що з'єднані амідними зв'язками, джерелом яких є групи СООН пептиду та NH2 або NH групи терапевтичної сполуки D або лінкера, приєднаного до терапевтичної сполуки. Довжина пептиду позначається грецькими числами, що передують слову -пептид (дипептид, трипептид, тетрапептид, пентапептид}> гексапептид, гептапептид, октапептид, нонапептид, декапептид та т.д.). В даному винаході пропонується нова технологія одержання проліків, що базується на зв'язуванні пептиду з терапевтичним агентом, при цьому амідний зв'язок кон'югата здатний розщеплюватися під дією дипептидилпептидази, такої як CD26. В цьому випадку розчинність, біодоступність та ефективність терапевтичної сполуки D в цілому може модулюватися більш значно. Глікопротеїн CD26 на поверхні лімфоцитів відноситься до унікального класу асоційованих з мембранами пептидаз. Він відрізняється спектром різноманітних функціональних властивостей та ідентичний дипептидилпептидазі IV (DPPIV, EC 3.4.14.5). DPP IV є членом сімейства пролілолігопептидаз (POP; EC 3.4.21.26), групи атипових серинпротеїназ, здатних гідролізувати пролільний зв'язок. CD26, що містить 766 амінокислот у довжину, приєднується до бішарової ліпідної мембрани клітини за допомогою одиночного гідрофобного сегмента та має короткий цитоплазматичний хвіст із шести амінокислот [Abbott et al., Immunogenetics (1994) 40: 331-338]. Мембранний анкер приєднаний до великої позаклітинної глікозилованої області, збагаченої цистеїном області та С-кінцевого каталітичного домену (Abott et al., див. вище). CD26 надекспресується в епітеліальних клітинах (зокрема, -проксимальних ниркових канальцях, кишечнику) та в декількох типах ендотеліальних клітин та фібробластах, а також в субпопуляціях лейкоцитів [Hegen, Μ. у: Leukocyte Typing VI. Kishimoto, Т., ed. Garland Publishing (1997), pp. 478481]. CD26 у вигляді розчинної форми також знаходиться в сім'яних рідинах, плазмі та спинномозковій рідині. В неї відсутній внутрішньоклітинний хвіст та трансмембранна область [De Meester et al., Rev. Immunol. Today (1999) 20: 367-375]. На додаток до своєї екзопептидазної активності CD26 специфічно зв'язується з декількома протеїнами поза свого субстрат-єднального сайта [зокрема, з аденозиндеаміназою [Trugnan et al. In: Cell-Surface 19 Peptidases in Health and Disease. Kenny & Boustead, eds. BIOS (1997), pp. 203-217], фибронектином [Gonzalez-Gronow et al., Fibrinolysis (1996), 10 (Suppl. 3): 32], коллагеном [Loster et al., Biochem. Biophys. Res. Commun. (1995), 217: 341-348]. CD26 наділена цікавою (дипептидил)пептидазною каталітичною активністю та має високу селективність стосовно пептидів з проліном або аланіном в передостанньому положенні N-кінця різноманітних природних пептидів. Декілька цитокінів, гемапоетичних факторів росту, нейропептидів та гормонів мають загальний фрагмент Х-Рrо або Χ-Ala на своєму N-кінці, та було показано, що вони є ефективними субстратами для ферменту [огляд в De Meester et al., Rev. Immunol. Today (1999) 20: 367-375 та Mentlein, Regul. Pept. (1999) 85: 8-24]. Речовина Р є прикладом природного пептиду з 11 амінокислотними залишками, що містить послідовність Arg-Pro-Lys-Pro [SEQ ID N0:1, послідовність з номером ідентифікації: 1] на його Η-кінці та який здатний розщеплюватися під дією CD26 в активний гептапептид шляхом постадійного вивільнення Arg-Pro та Lys-Pro [Ahmad4 et al., Pharmacol. Exp. Ther. (1992), 260: 1257-1261]. CD26 може розділяти дипептиди від дуже маленьких природних пептидів [зокрема, від пентапептиду ентеростатину (Val-Pro-Asp-Pro-Arg) [SEQ ID N0:2] [Bouras et al., Peptides (1995) 16: 399-405] до великих пептидів [включаючи хемокіни RANTES, та SDF-lct, та IP-10 (68-77 амінокислот)], що містять, відповідно, послідовності Ser-Pro, LysPro та Val-Pro на їх аміновому кінці [Oravecz et al., J. Exp. Med. (1997), 186: 1865-1872; Proost et. al., J. Biol. Chem. (1998), 273: 7222-7227; Ohtsuki et al., FEBS Lett. (1998), 431: 236-240; Proost et. al., FEBS Lett. (1998), 432: 73-76]. Хоча для CD26 спостерігали порГвняно обмежену специфічність стосовно субстратів (передостання Pro або Ala), більш низькі швидкості іноді спостерігали в тих випадках, коли передостанніми амінокислотами замість Pro або Ala були Gly, Ser, Val або Leu (De Meester et al., див. посилання, наведене вище). Крім того, тип кінцевої амінокислоти має значення для остаточної каталітичної ефективності CD26. Спостерігається зменшення переваги при переході від гідрофобних (зокрема, аліфатичних: Val, Не, Leu, Met та ароматичних: Phe, Туr, Тrр) до основних (зокрема, Lys, Arg, His), до нейтральних (зокрема, Gly, Ala, Thr, Cys, Pro, Ser, Gin, 7Asn) та кислих (зокрема, Asp, Glu) амінокислот як кращої першої амінокислоти на аміновому кінці для ефективного розділення пептиду під дією CD26 (De Meester et al., див. посилання, приведену вище). Крім того, розпізнають також неприродні амінокислоти. Спостерігаєме під дією CD26 подвійне усікання виділеного макрофагом хемокіну (MDC), при якому послідовно втрачається Gly1-Pro2, а потім Tyr3Gly4, змушує припустити, що активність CD26 стосовно субстрату може бути менше обмежена лише передостанніми Pro або Ala, ніж звичайно 82221 20 вважають [Proost, P. et al., J. Biol. Chem. (1999), 274: 3988-3993]. Були також ідентифіковані багато інших гідролазів (EC 3), зокрема, пептидази (EC 3.4), більш конкретно амінопептидази (EC 3.4.11), такі як проліламінопептидаза (EC 3.4.11.5) та Χ-Pro амінопептидаза (EC 3.4.11.9). Також, крім CD26, існують інші дипептидази (EC 3.4.13), пептидилдипептидази (ЕС 3.4.15) та дипептидилпептидази (EC 3.4.14, ця EC-група включає також трипептидилпептидази). Дипептидилпептидаза І (EC 3.4.14.1) зустрічається в лізосомах та відщепляє дипептид від пеЪтиду з консенсусною послідовністю Х|-Х2-Хз, за винятком випадків, коли Х4 являє собою Arg або Lys, а Х2 або Х3 являє собою Pro. Дипептидилпептидаза II (EC 3.4.14.2) являє собою лізосомальну пептидазу, що має максимальну активність при кислому рН та вивільняє дипептиди з олігопептидів (переважно трипептидів) з послідовністю Х1Х2-Х3, де Х2 переважно являє собою Ala або Pro. DPP III (EC 3.4.14.4) являє собою цитозольну пептидазу та відщепляє дипептиди від пептиду, що містить чотири або більше залишків дипептидилдипептидази (EC 3.4.14.6). Х-Рrо дипептидилпептидаза (EC 3.4.14.11) являє собою мікробну пептидазу, що має подібну до CD26 активність. Деякі з них виявляють у людей та інших ссавців, в той час як інші продукуються мікроорганізмами, такими як дріжджі та гриби. Вони в першу чергу розрізняються амінокислотною послідовністю, а також розрізняються своєю специфічністю при розпізнанні амінокислотних послідовностей. Крім того, пошук у базі даних DPP IV виявляє нові пролін-специфічні дипептидази (DPP8, DPP9, DPP10) [Qi et al., Biochem. J. (2003) 373: 179-189]. Більшість цих пролін-специфічних дипептидаз зустрічаються всередині клітин лизосом та активні при кислому значенні рН. Лише DPP IV зустрічається як протеїн, прикріплений до мембрани поза клітиною, або як секретуємий протеїн. Таким чином, відповідно до одного з варіантів здійснення даного винаходу, сполуки за даним винаходом здатні розщеплюватися під дією позаклітинної або зв'язаної з мембраною дипептидилпептидази при нейтральному значенні рН. Даний винахід показує, що пептидильні пролікарські похідні ефективно перетворюються у вихідну лікарську сполуку під дією екзодипептидилпептидазної активності CD26. Даний винахід також показує, що пептидильні пролікарські похідні позаклітинно перетворюються у вихідну терапевтичну сполуку. Оскільки L-валіновий фрагмент може бути залучений в дипептидильний підхід при розробці проліків, то зазначена технологія може виявитися значним інструментом для того, щоб зробити ліпофільні сполуки не лише помітно більш розчинними у воді та менш зв'язаними з протеїном, але й збільшити їх пероральну біодоступність та доставку в плазму вихідної молекули та забезпечити більш селективну 21 доставку вихідних лікарських засобів в СD26експресуючі клітини. На підставі вищевказаних спостережень в даному винаході пропонується нова технологія одержання проліків^ з метою модулювання розчинності, зв'язування протеїном плазми та/або збільшення біодоступності ліків. В інших варіантах здійснення даного винаходу розробляються проліки для більш селективного націлювання ліків, для посилення доставки ліків у мозок та лімфатичну систему та/або збільшення періоду напіврозпаду ліків в плазмі. В даному винаході пропонуються нові проліки, які відрізняються тим, що зазначені проліки здатні розщеплюватися під дією дипептидилпептидази CD26 або інших ферментів, які мають таку ж активність та протеолітичну специфічність, що і CD26. В переважному варіанті здійснення даного винаходу проліки за даним винаходом являють собою кон'югати пептиди-ліки та їх похідні, які включають амінокислотну послідовність, що містить сайти розщеплення для дипептидилпептидаз, таких як CD26. Таким чином, в даному винаході пропонується також терапевтична композиція проліків, яка містить терапевтичну сполуку D, зв'язану з пептидом за допомогою амідного зв'язку, що специфічно розщеплюється дипептидилпептидазами, такими як CD26. Терапевтична сполука D може бути зв'язана з карбоксильною групою амінокислоти як безпосередньо, так і за допомогою сполучної групи. В переважному варіанті здійснення даного винаходу терапевтична сполука D та пептид безпосередньо зв'язані за допомогою амідного зв'язку. Терапевтична сполука D може мати вільну аміногрупу (первинну або вторинну), що може зв'язуватися з карбоксильною групою амінокислоти, більш переважно, з акарбоксильною групою. В іншому переважному варіанті здійснення даного винаходу терапевтична сполука D та пептид зв'язані за допомогою лінкера, при цьому лінкер може бути непептидного або пептидного типу. Якщо зв'язок між терапевтичною сполукою D та пептидом здійснюється за допомогою лінкера, то сполучення лінкера з першою амінокислотою переважноздійснюється за допомогою амідного зв'язку. Лінкер може бути приєднаний до терапевтичної сполуки D за допомогою зв'язку будь-якого типу та за допомогою хімічних груп, які відомі фахівцям в даній галузі техніки, більш переважно, за допомогою ковалентного зв'язку. Лінкер може залишатися на терапевтичній сполуці D необмежену кількість часу після розщеплення або ж може бути згодом вилучений або за допомогою подальших реакцій з агентами, що присутні у ссавця, або на стадії саморозщеплення. Зовнішні агенти, що можуть впливати на розщеплення лінкера, включають ферменти, протеїни, органічні та неорганічні реагенти, протони та інші агенти. В тих варіантах здійснення даного винаходу, коли лінкер залишається приєднаним до ліків, лінкер може бути будь-якою групою, яка значно не інгібує активність ліків після розщеплення пептиду. В інших варіантах здійснення даного винаходу 82221 22 лінкер є таким, що саморозщеплюється. Лінкери, що саморозщеплюються, є такими лінкерами, що схильні відокремлюватися від ліків після розщеплення пептиду під дією дипептидилпептидази, такої як CD26. Механізми, що лежать в основі саморозщеплення лінкеров, є, наприклад, внутрішньомолекулярною циклізацією або спонтанним SnI сольволізом та вивільненням ліків в процесі розщеплення пептиду. Деякі приклади лінкерів представлені авторами Atwell et al. [Atwell et al., J. Med. Chem. 1994, 37: 371-380]. Лінкери в загальному випадку включають первинні аміни, які утворюють амідні зв'язки з карбоксильним кінцем пептиду. Лінкери можуть також включати карбонову кислоту, що утворює амідний зв'язок з первинним аміном ліків. Лінкери можуть зв'язуватися з ліками» з використанням однієї або декількох реакцій, вибраних з реакцій, що доступні фахівцю в даній галузі техніки. В одному з варіантів здійснення даного винаходу протеазою, що може застосовуватися для протеолізу проліків, є CD26. Отримані експериментальні дані свідчать про те, що процес розщеплення CD26 залежить лише від дипептидної структури. Активності ферменту не заважає присутність терапевтичної сполуки D безпосередньо слідом за амідним зв'язком між проліном та лікарською молекулою. Аналогічно, необов'язкова наявність додаткового пептиду або інших молекул лінкерів між дипептидом та ліками. Більш того, завдяки експресії в тканинах (як в ракових, так і в нормальйих тканинах) різних органів (від високих рівнів до низьких рівнів: нирка, легеня, надниркова залоза, порожня кишка, печінка, привушна залоза, селезінка, яєчко, а також шкіра, серце, підшлункова залоза, мозок, спинний мозок, сироватка) та клітинах різних типів (таких як тимоцити, ендотеліальні клітини, лімфоцити, мікроглія), може бути розглянутий ряд застосувань, в тому числі ряд терапевтичних застосувань. Швидкість протеолізу дипептиду можна модулювати шляхом модифікування амінокінцевої амінокислоти та/або другої амінокислоти. Одночасно або незалежно від модулювання гідролізу можуть бути модифіковані фізико-хімічні властивості дипептидних проліків. Терапевтичні сполуки, що можуть використовуватися в проліках за даним винаходом, включають будь-які ліки (за винятком протеїну або пептидних ліків, таких як пептидні гормони), що можуть безпосередньо та опосередковано зв'язуватися з пептидом, та при цьому кон'югат здатний розщеплюватися під дією дипептидилпептидази, такої як CD26. На додаток до відомих терапевтичних сполук даний винахід може бути також застосований для нових лікарських молекул, що в даний час знаходяться в стадії розробки, або до лікарських молекул, що вже використовуються в клініках. В ще одному переважному варіанті здійснення даного винаходу терапевтична сполука D являє собою невелику органічну молекулу та не є пептидом, протеїном, агентом інтеркаляції або олігонуклеотидом або їх аналогами (такими як HNA, PNA та т.д.). Терапевтичні молекули можуть бути активні при 23 серцево-судинних, неврологічних хворобах, захворюваннях дихальних шляхів, онкологічних захворюваннях, розладах обміну речовин, можуть бути активні в області імунології, урології, при боротьбі з інфекціями та запаленнями, а також в усіх інших областях терапії. Нарешті, в ще одному переважному варіанті здійснення даного винаходу терапевтична сполука D має антивірусну активність. В найбільш переважному варіанті здійснення даного винаходу терапевтична сполука D має активність проти ВІЛ. Переважними є ліки, що містять первинні аміногрупи. Присутність первинної аміногрупи дозволяє утворювати амідний зв'язок між ліками та пептидом. Первинні аміни можуть відразу ж входити в структуру ліків або вони можуть бути введені в ліки за допомогою хімічного синтезу. Відповідно до Біофармацевтичної системи класифікації (BCS) Федерального агентства по лікарським^ препаратам (FDA), лікарські речовини класифікують наступним чином: Клас І - висока проникність, висока розчинність; Клас II - висока проникність, низька розчинність; Клас III - низька проникність, висока розчинність та Клас IV - низька проникність, низька розчинність. Яким чином ліки класифікують відповідно до цієї системи класифікації, описується в посібнику до BCS. В переважному варіанті здійснення даного винаходу терапевтичні сполуки D, що можуть бути використані за даним винаходом, вибирають із класів II, III та IV. В даному винаході пропонуються проліки, що здатні розщеплюватися під дією дипептидилпептидаз. Дипептидилпептидази можуть бути вибрані з групи пептидаз (ЕС 3.4), а більш конкретно - групи амінопептидаз (ЕС 4.4.11), таких як проліламінопептидаза (ЕС 3.4.11.5) та ХРrо амінопептидаза (ЕС 3.4.11.9), з групи дипептидаз (ЕС 3.4.13), пептидилдипептидаз (ЕС 3.4.15) та дипептидилпептидаз (EC 3.4.14, ця ECгрупа включає також трипептидилпептидази), таких як дипептидилпептидаза І (EC 3.4.14.1), II (EC 3.4.14.2), III (EC 3.4.14.4), IV (EC 3.4.14.5), дипептидилдипептидаза (ЕС 3.4.14.6) та X-Pro дипептидилпептидаза (EC 3.4.14.11). В переважному варіанті здійснення даного винаходу проліки здатні розщеплюватися під дією дипептидилпептидаз, що присутні у ссавців або, більш переважно, у людей. В ще більш переважному варіанті здійснення даного винаходу проліки здатні, розщеплюватися під дією дипептидилпептидази IV (CD26), що знаходиться як на поверхні клітини, так і існує в розчинній формі, яка присутня в сім'яних рідинах, плазмі та спинномозковій рідині. Існування двох різних типів CD26 дозволяє використовувати проліки для активації як на клітинній мембрані, так і для активації в рідинах організму. Ще однією перевагою даного винаходу є те, що проліки можуть бути... Відповідно до конкретного варіанта його здійснення, даний винахід відноситься до пролікарських сполук формули (І) 82221 24 їх стереоізомерних форм та їх солей, в яких n позначає 1, 2, 3,4або 5; Υ являє собою пролін, аланін, гідроксипролін, дигідроксипролін, тіазолідинкарбонову кислоту (тіопролін), дегідропролін, піпеколінову кислоту (Lгомопролін), азетидинкарбонову кислоту, азиридинкарбонову кислоту, гліцин, серин, валін, лейцин, ізолейцин та треонін; X вибирають з будь-якої амінокислоти з D- або L-конфігурацією; X та Υ в кожному повторі фрагмента [Υ-Χ] вибирають незалежно друг від друга та незалежно від інших повторів; Ζ являє собою прямий зв'язок або бівалентну насичену вуглеводневу групу з прямим або розгалуженим ланцюгом, що містить від 1 до 4 атомів вуглецю; R1 являє собою арильну, гетероарильну групу, арилоксигрупу, гетероарилоксигрупу, арилокси С1групу, гетероциклоалкілоксигрупу, 4алкільну гетероциклоакил С1-4алкілоксигрупу, гетероарилоксі С1-4алкільну групу, гетероарил С14алкілоксигрупу; R2 являє собою арил С1-10 алкільну групу; R3 являє собою С1-4 алкільну, С2-6алкенільну або С3-7циклоалкіл С1-4алкільну групу; R4 являє собою водень або С1-4алкільну групу; арильна група, коли вона використовується самостійно або в комбінації з іншою групою, означає фенільну групу, необов'язково заміщену одним або декількома замісниками, кожний з яких індивідуально вибирають із групи, що включає С14алкільну, гідроксильну групу, С1-4алкілоксигрупу, нітрогрупу, ціаногрупу, галоген, аміногрупу, моноабо ді(С1-4алкіл)аміногрупу та амідну групу; гетероарильна група, коли вона використовується самостійно або в комбінації з іншою групою, означає моноциклічний або біциклічний ароматичний гетероцикл, що містить один або декілька гетероатомів, вибраних з кисню, сірки або азоту, при цьому ароматичний гетероцикл необов'язково може бути заміщений на одному або декількох атомах вуглецю замісником, вибраним з групи, що включає С1-4 алкільну прупу, С1-4алкілоксигрупу, аміногрупу, гідроксильну, арильну, амідну групу, моно- або ді(С1галоген, нітрогрупу, 4алкіл)аміногрупу, гетероциклоалкільну та С1-4алкілоксикарбонільну групу та при цьому зазначений ароматичний гетероцикл необов'язково може бути заміщений на вторинному атомі азоту С1-4алкільною або арил С14алкільною групою; гетероциклоалкільна група, коли вона використовується самостійно або в комбінації з іншою групою, означає насичений або частково ненасичений моноциклічний або бициклічний гетероцикл, що містить один або декілька гетероатомів, вибраних з кисню, сірки або азоту, при цьому гетероцикл необов'язково може бути заміщений на одному або декількох атомах 25вуглецю замісником, вибраним з групи, що включає С1-4алкільну групу, С1-4алкілоксигрупу, гідроксильну групу, галоген та оксогрупу та при цьому зазначений гетероцикл необов'язково може бути заміщений на вторинному атомі азоту С14алкільною або арил С 1-4алкільною групою. Термін С1-4алкіл, як група або частина групи, означає моновалентні насичені вуглеводневі радикали з прямим або розгалуженим ланцюгом, що містять від 1 до 4 атомів вуглецю. Приклади подібних Смалкільних радикалів включають метильну, етильну, н-пропільну, ізопропільну, нбутильну, ізобутильну, втор-бутильну, третбутильну групу та т.п. Термін С1-6алкіл, як група або частина групи, означає моновалентні насичені вуглеводневі радикали з прямим або розгалуженим ланцюгом, що містять від 1 до 6 атомів вуглецю. Приклади подібних С1-6алкільних радикалів включають метильну, етильну, н-пропільну, ізопропільну, нбутильну, ізобутильну, втор-бутильну, третбутильну, 2-метилбутильну, пентильну, ізоамільну, гексильну, 3-метилпентильну групу та т.п. Термін С1-10алкіл, як група або частина групи, означає моновалентні насичені вуглеводневі радикали з прямим або розгалуженим ланцюгом, що містять від 1 до 10 атомів вуглецю. Приклади подібних С1-10алкільних радикалів включають приклади С1-6алкільних радикалів та гептильну, октильну, нонільну, децильну, 3-етилгептильну групу та т.п. С2-6алкеніл, як група або частина групи, означає моновалентні насичені вуглеводневі радикали з прямим або розгалуженим ланцюгом, що мають, принаймні, один подвійний зв'язок та які містять від 2 до 6 атомів вуглецю. Приклади подібних С2-6алкенільних радикалів включають етенільну, пропенільну, 1-бутенільну, 2бутенільну, ізобутенільну, 2-метил-1-бутенільну, 1пентенільну, 2-пентенільну, 1-гексенільну, 2гексенільну, 3-гексенільну, 3-метил-2-пентенільну групу та т.п. Термін "гало" або "галоген", коли він використовується самостійно або в комбінації з іншою групою, є загальним терміном для позначення фтору, хлору, брому та йоду. Термін С3-7циклоалкіл, коли він використовується самостійно або в комбінації з іншою групою, є загальним терміном для позначення циклопропільної, циклобутильної, циклопентильної, циклогексильної та циклогептильної групи. Для терапевтичного застосування солями пролікарських сполук за даним винаходом є такі солі, в яких протиіон є фармацевтично або фізіологічно прийнятним. Проте, солі, що містять "фармацевтично неприйнятний протиіон, також можуть знайти застосування, наприклад, при одержанні або очищені фармацевтично прийнятної сполуки за даним винаходом. Всі солі, як фармацевтично прийнятні, так і фармацевтично неприйнятні, входять в межі даного винаходу. Фармацевтично прийнятні або фізіологічно переносимі форми кислотно-адитивних солей, які можуть утворювати пролікарські сполуки за даним 82221 26 винаходом, можуть бути легко одержані з використанням відповідних кислот, таких як, наприклад, неорганічні кислоти, такі як галогеноводневі кислоти, зокрема, хлористоводнева або бромистоводнева кислота, сірчана, азотна, фосфорна та подібні кислоти; або органічні кислоти, такі як, наприклад, оцтова, пропанова, гідроксіоцтова, молочна, піровиноградна, щавлева, малонова, бурштинова, малеїнова, фумарова, яблучна, винна, лимонна, метансульфонова, етансульфонова, бензолсульфонова, п-толуолсульфонова, цикламова, саліцилова, п-аміносаліцилова, памова та подібні кислоти. І навпаки зазначені форми кислотноадитивних солей можуть бути перетворені у форму вільної основи шляхом обробки підходящою основою. Пролікарські сполуки за даним винаходом, що містять кислий протон, можуть бути також перетворені в їх нетоксичні основно-адитивні солі з металами або амінами шляхом обробки відповідними органічними та неорганічними основами. Підходящі форми солей з основами включають, наприклад, амонієві солі, четвертинні амонієві солі, солі лужних та лужноземельних металів, зокрема, солі літію, натрію, калію, магнію, кальцію та т.п., солі з органічними основами, наприклад, бензатинові, N-метильні, Dглюкамінові, гідрабамінові солі, та солі з амінокислотами, такими як, наприклад, аргінін, лізин та т.п. І навпаки, зазначені форми основно-адитивних солей можуть бути перетворені у вільну кислотну форму шляхом обробки підходящою кислотою. Термін "солі" включає також гідрати та форми приєднання розчинника, які можуть утворювати пролікарські сполуки за даним винаходом. Прикладами подібних солей є, наприклад, гідрати, алкоголяти та т.п. Термін "солі" включає також кватернізацію атомів азоту в сполуках за даним винаходом. Основний азот може бути кватернізований за допомогою будь-якого агента, відомого фахівцям у даній галузі техніки, що включає, наприклад, нижчі алкілгалогеніди, діалкілсульфати, галогенпохідні з довгим ланцюгом та арилалкілгалогеніди. Пролікарські сполуки за даним винаходом можуть також існувати в їх таутомерній формі. Вважають, що такі форми, хоча вони не зазначені явно у вищенаведеній формулі, входять в межі даного винаходу. В одному з варіантів здійснення даного винаходу кінцеві аміногрупи кінцевої амінокислоти пептидного зв'язку, утвореного фрагментами -(YX)n, необов'язково можуть містити одну або дві кеп-групи, вибрані з ацетильної, сукцинільної, бензилоксикарбонільної, глутарильної, морфолінокарбонільної та С і-4 алкільної групи. В одному з варіантів здійснення даного винаходу кожен X незалежно вибирають з природних амінокислот. В одному з варіантів здійснення даного винаходу кожен X незалежно являє собою Lамінокислоту, вибрану з групи, що включає аланін, 27 аргінін, аспарагін, аспарагінову кислоту, цистеїн, глутамін, глутамінову кислоту, гліцин, гістидин, ізолейцин, лейцин, лізин, метіонін, фенілаланін^ пролін, серин, треонін, триптофан, тирозин або валін. В одному з варіантів здійснення даного винаходу кожен Υ незалежно являє собою пролін, аланін, гліцин, серин, валін або лейцин; переважно кожен Υ незалежно являє собою пролін або аланін. В одному з варіантів здійснення даного винаходу n означає 1, 2 або 3. В одному з варіантів здійснення даного винаходу -(Υ-Χ)η являє собою -(Υ-Х)1 або 2-Y-Val, більш переважно -(Y-X)n являє собою -(Υ-Χ)1 або 2Pro-Val. В одному з варіантів здійснення даного винаходу олігопептид (Y-X)n складається з повторів фрагментів (Υ-Χ), вибраних з групи, що включає Pro-Val, Pro-Asp, Pro-Ser, Pro-Lys, ProArg, Pro-His, Рго-Phe, Pro-He, Pro-Leu, Ala-Val, AlaAsp, Ala-Ser, Ala-Lys, Ala-Arg, Ala-His, Ala-Phe, AlaIle та Ala-Leu. В одному з варіантів здійснення даного винаходу R1 являє собою гетероциклоалкілоксигрупу, гетероарильну групу, гетероарилСмалкілоксигрупу, арильну групу або арилоксі С1-4алкільну групу. В одному з варіантів здійснення даного винаходу R1 являє собою гексагідрофуро[2,3b]фуранілокси, тетрагідрофуранілокси, хІнолініл, тіазолілметилокси, арил, арилоксиметил. В одному з варіантів здійснення даного винаходу R1 являє собою гексагідрофуро[2,3b]фуран-3-ілокси, тетрагідрофуран-3-ілокси, хінолін-2-іл, тіазол-5-ілметилокси, 3-гідрокси-2метил-1-феніл, 2,6-диметилфеноксиметил. В одному з варіантів здійснення даного винаходу R1 являє собою (З R,3 aS,6aR)гeкcaгiдpoфypo[2,3-b] фуран-3 -ілокси, (3 8)тетрагідрофуран-3 -ілокси, хінолін-2-іл, тіазол-5ілметилокси, 3-гідрокси-2-метил-1-феніл, 2,6диметилфеноксиметил. Групами сполук, що представляють інтерес, є такі групи сполук формули (І), для яких застосовують одне або декілька наступних обмежень: - n дорівнює 1,2 або 3; - Υ являє собою пролін; - кожен X незалежно вибирають з валіну, аспарагінової кислоти, лізину або проліну; - Ζ являє собою метилен; - R1 являє собою гетероциклоалкілокси; - R являє собою фенілметил; ^ - R3 являє собою С|.іо алкіл; - R4 являє собою водень. Сполуками, що представляють інтерес, є такі сполуки формули (І) або будь-які з зазначених підгруп сполук формули (І), в яких R2 являє собою фенілметил. Сполуками, що представляють інтерес, є такі сполуки формули (І) або будь-які з зазначених підгруп сполук формули (І), в яких R3 являє собою Сі-4 алкільну групу, зокрема, R3 являє собою ізобутильну групу. 82221 28 Сполуками, що представляють інтерес, є такі сполуки формули (І) або будь-які з зазначених підгруп сполук формули (І), в яких R4 являє собою водень. Сполуками, що представляють інтерес, є такі сполуки формули (І) або будь-які з зазначених підгруп сполук формули (І), в яких R2 являє собою фенілметил, R3 являє собою ізобутильну групу та R4 являє собою водень. Сполуками, що представляють інтерес, є такі сполуки формули (І) або будь-які з зазначених підгруп сполук формули (І), в яких Ζ являє собою метилен. Сполуками, що представляють інтерес, є такі сполуки формули (І) або будь-які з зазначених підгруп сполук фррмули (І), в яких R1 являє собою гексагідрофуро[2,3-b]фуранілокси, тетрагідрофуранілокси, хінолініл, тіазолілметилокси, арил, арилоксиметил, R2 являє собою фенілметил, R3 являє собою ізобутан та R4 являє собою водень. Конкретну групу сполук складають такі сполуки формули (І) або будь-які з зазначених підгруп сполук формули (І), в яких - η дорівнює 1,2 або 3; - Υ являє собою пролін або аланін; - кожен X незалежно вибирають з природної амінокислоти; - Ζ являє собою прямий зв'язок або метилен; - R1 являє собою гетероциклоалкілокси, гетероарил, гетероарилСі. 4алкілокси, арил або арилоксіСм алкіл; - R2 являє собою фенілметил; - R3 являє собою ізобутан; - R4 являє собою водень. Крім того, конкретну групу сполук складають такі сполуки формули (І) або будь-які з зазначених підгруп сполук формули (І), в яких - η дорівнює 1,2 або 3; - Υ являє собою пролін; > - кожен X незалежно вибирають із природної амінокислоти; - Ζ являє собою метилен; - R1 являє собою гексагідрофуро[2,3Ь]фуранілокси, тетрагідрофуранілокси, хінолініл, тіазолілметилокси, арил, арилоксиметил; - R2 являє собою фенілметил; - R являє собою ізобутил; зо - R являє собою водень. > Переважними проліками є такі проліки, в яких терапевтичною сполукою є Переважні проліки включають 29 та їх сольові форми. Зокрема, амінокінцева частина пептиду в проліках містить Х-Рrо, Χ-Ala, Х-Gly, X-Ser, X-Val або X-Leu, де X являє собою будь-яку амінокислоту або її ізомери (тобто L- або Dконфігурація). Інші дипептиди, в яких в другій позиції знаходиться гідроксипролін, дигідроксипролін, тіазолідинкарбонова кислота (тіопролін), дегідропролін, піпеколінова кислота (Lгомопролін), азетидинкарбонова кислота та азиридинкарбонова кислота, також здатні розщеплюватися під дією CD26. В переважному варіанті здійснення даного винаходу амінокінцева частина пептиду містить Х-пролін або Х-аланін. В такому випадку амінокислоти можуть бути вибрані з аланіну, аргініну, аспарагіну, аспарагінової кислоти, цистеїну, глутаміну, глутамінової кислоти, гліцину, гістидину, ізолейцину, лейцину, лізину, метіоніну, фенілаланіну, проліну, серину, треоніну, триптофану, тирозину, валіну та їх похідних. Можуть бути також включені модифіковані (зокрема, гідроксипролін) амінокислоти та амінокислоти неприродного походження. В іншому переважному варіанті здійснення даного винаходу довжина пептиду складає від 2 до 10 амінокислот, а тому може містити 2, 3, 4, 5,6,7, 8, 9 або 10 амінокислот. В іншому переважному варіанті здійснення даного винаходу пептид містить повторювані фрагменти [X-Y]n, в яких X являє собою будь-яку амінокислоту, Υ вибирають з Pro, Ala, Gly, Ser, Val або Leu, a значення η вибирають з 1, 2, 3, 4 або 5. В іншому більш переважному варіанті здійснення даного винаходу зазначений пептид являє собою дипептид. В ще більш переважному варіанті здійснення даного винаходу дипептид являє собою Lys-Pro. В іншому ще більш переважному варіанті здійснення даного винаходу амінокислоти мають L-конфігурацію. Аміновий кінець пептиду може також містити звичайні кепгрупи. Подібні кеп-групи включають ацетильну, сукцинільну, бензилоксикарбонільну, глутарильну, морфолінокарбонільну, метильну та багато інших груп, які відомі в даній галузі техніки. Фахівці можуть провести заміни для того, щоб одержати пептиди, які мають кращий профіль відносно розчинності, біодоступності та здатності до 82221 30 націлювання кон'югата. Таким чином, винахід включає вищеописані пептидні послідовності, а також їх аналоги та похідні, за умови, що кон'югати зберігають здатність розщеплюватися під дією дипептидилпептидази, такої як CD26. В іншому варіанті здійснення даного винаходу пептиди в лінкері за даним винаходом складаються з одного або декількох повторюваних дипептидів X-Y зі структурою [X-Y]n, здатних розщеплюватися під дією CD26, включають одну або кілька амінокислот між пептидом, здатним відщеплятися під дією CD26, та проліками та мають загальну структуру [X-Y]n-Am. В них А являє собою будь-яку амінокислоту. Зв'язок між олігопептидом [X-Y]n та наступною амінокислотою А є амідним зв'язком, що дозволяє здійснити протеоліз під дією CD26. Зв'язок між двома амінокислотами А та між амінокислотою А і проліками може бути як амідним зв'язком, так і складноефірним зв'язком. Величина m може знаходитися в інтервалі від 1 до 15. В одному з варіантів здійснення даного винаходу m дорівнює 1, та m може бути гідролізоване від проліків за допомогою естерази або амінопептидази. 32 В іншому варіанті здійснення даного винаходу олігопептид [X-Y]n, здатний розщеплюватися під дією CD26, являє собою пептид, в якому, принаймні, один X являє собою гідрофобну або ароматичну амінокислоту, або ж в якому, принаймні, один X являє собою нейтральну або кислу амінокислоту, або ж в якому, принаймні, один X являє собою основну амінокислоту. Щоб досягти бажаного ефекту, з метою модулювати гідрофобність та/або швидкість протеолізу більш довгих пептидів (n дорівнює 3, 4, 5), більше ніж один X повинен мати специфічний тип бічних ланцюгів. Крім того, на швидкість протеолізу, гідрофобність, розчинність, біодоступність та ефективність проліків може впливати вибір Υ. Нарешті, в ще одному з варіантів здійснення даного винаходу пептиди з загальною структурою [Χ-Υ]η являють собою тетрапептиди або гексапептиди зі структурою, вибраної з групи XF-YXF-Y, XF-Y-XS-Y, XS-Y-XF-Y, XS-Y-XS-Y, ΧΒ-Υ-ΧΥ, Χ-Υ-ΧΒ-Υ та ΧΒ-Υ-ΧΒ-Υ, а~бо гексапептид зі структурою, вибраної з групи XF-Y-XF-Y-XF-Y, XSY-XF-Y-XF-Y, XF-Y-XS-Y-XF-Y, XF-Y-XF-Y-XS-Y, XF-Y-XS-Y-XS-Y, XS-Y-XF-Y-XS-Y, XS-Y-XS-Y-XFY та XS-Y-XS-Y-XS-Y, ΧΒ-Υ-Χ-Υ-Χ-Υ, ΧΒ-Υ-ΧΒ-Υ-ΧΥ, Χ-Υ-ΧΒ-Υ-ΧΒ-Υ, ΧΒ-Υ-Χ-Υ-ΧΒ-Υ та ΧΒ-Υ-ΧΒ-ΥΧΒ. В них F означає швидкий, a XF являє собою амінокислоту, яку одержують в результаті швидкого вивільнення дипептиду під дією CD26 (наприклад, кислі та нейтральні амінокислоти, такі як аспарагінова кислота та глутамінова кислота). Тут S означає повільний, a XS являє собою амінокислоту, що викликає повільне вивільнення дипептиду під дією CD26 (наприклад, амінокислоти, які містять заряд, та нейтральні амінокислоти). Тут В означає основний, а ХВ являє собою основну амінокислоту (Lys, Arg та His), що призводить до помірного вивільнення дипептиду, який містить заряд, або гідрофільного дипептиду. Подібні комбінації дозволяють 31 здійснити спеціально приготовлені комбінації пептидів, що додають пролікам цілком визначену швидкість розкладання разом з цілком визначеної гідрофобністю. Наприклад, розкладання гідрофобних проліків з дипептидом Tyr/Phe-Pro може бути відстрочене за рахунок присутності додаткового амінокінцевого дипептиду Gly-Pro, що призводить до утворення тетрапептидних проліків Gly-Pro-Tyr/Phe-Pro [SEQIDN0:3]. Гідрофобність може бути ще більш посилена додаванням додаткового дипептиду Tyr/Phe-Pro, що призводить до одержання гексапептидних проліків Gly-ProTyr/Phe-Pro-Tyr/Phe-Pro [SEQIDNO:4]. Якщо необхідно одержати пептидні проліки, що містять заряд, які характеризуються повільною швидкістю вивільнення, то Asp-Pro-Lys-Pro [SEQ ID N0:5] може виявитися більш кращим, порівняно з GlyPro. Фахівець може підібрати інші комбінації, в яких тетрапептид або гексапептид дозволяєчмодулювати розчинність або швидкість розкладання пептидних проліків під дією CD26. Для інших цілей пролін може бути замінений аланіном. Фізико-хімічні властивості та швидкість розкладання нерозщеплених, частково розщеплених та цілком розщеплених проліків можна оцінити шляхом визначення часу їх утримання в методі обернено-фазової хроматографії. Даний винахід показує, що пептидильні похідні проліків формули (І) ефективно перетворюються в вихідну терапевтичну сполуку формули (Іа) де значення R1, R2, R3, R4 та Ζ визначені для сполук формули (І), під дією екзодипептидилпептидазної активності CD26. Відомо, що зазначені терапевтичні сполуки формули (Іа) мають інгібуючу активність стосовно ВІЛ-протеази та описані в [ЕР 656887, ЕР 715618, ЕР 810209, US 5744481, US 5786483, US 5830897, US 5843946, US 5968942, US 6046190, US 6060476, US 6248775, WO 99/67417], та всі вони включені в даний опис за допомогою посилання. Завдяки тому, що терапевтичні сполуки формули (Іа) є інгібіторами реплікації ВІЛ, пролікарські сполуки формули (І) корисні при лікуванні ВІЛ-інфікованих теплокровних тварин, зокрема людей. Пов'язані з ВІЛ стани, які попереджають або лікують за допомогою сполук за даним винаходом, включають СНІД (AIDS), СНІД-асоційований комплекс (ARC), прогресуючу генералізовану лімфаденопатію (PGL), а також хронічні захворювання центральної нервової системи, викликані ретровірусами, такі як, наприклад, ВІЛ-опосередкована деменція та розсіяний склероз. Таким чином, пролікарські сполуки за даним винаходом можуть бути застосовані як лікарські засоби проти вищевказаних станів або застосовані в способі лікування вищевказаних станів. 82221 32 Зазначене застосування як лікарського засобу або застосування в способі лікування включає системне введення ефективної терапевтичної кількості сполуки формули (І) ВІЛ-інфікованим теплокровним тваринам, зокрема, ВІЛ-інфікованим людям. Отже, пролікарські сполуки за даним винаходом можуть бути використані при виготовленні лікарських засобів, які застосовують при лікуванні станів, пов'язаних з ВІЛ-інфекцією. Термін „стереохімічно ізомерні форми сполук за даним винаходом", як використовувалося раніше в даному описі, визначає всі можливі сполуки, які містять ті ж самі атоми, зв'язані за допомогою однієї і тієї ж послідовності зв'язків, але які мають різні тривимірні структури, що не є взаємозамінними, які сполуки за даним винаходом можуть мати. Якщо не згадано або не вказано інакше, хімічне позначення сполуки включає суміш всіх можливих стереохімічно ізомерних форм, які може мати зазначена сполука. Зазначена суміш може містити всі діастереомери та/або енантіомери основної молекулярної структури зазначеної сполуки. Всі стереохімічно ізомерні форми сполук за даним винаходом, як в чистій формі, так і в суміші одна з одною, як вважається, включені в межі даного винаходу. Чисті стереоізомерні форми сполук та проміжних сполук, як розглянуто в даній заявці, визначаються як ізомери, власне кажучи які не містять інших енантіомерних або діастереомерних форм тієї ж самої основної молекулярної структури зазначених сполук або проміжних сполук. Зокрема, термін „стереоізомерно чистий" відноситься до сполук або проміжних сполук, що мають надлишок стереоізомера, щонайменше, від 80 % (тобто, мінімум 80% одного з ізомерів та максимум 20% інших можливих ізомерів) до стереоізомерного надлишку 100% (тобто 100% одного ізомеру при відсутності іншого), більш конкретно, сполук або проміжних сполук, що мають стереоізомерний надлишок від 90% до 100%, ще більш конкретно, що мають стереоізомерний надлишок від 94% до 100%, та найбільш конкретно, що мають стереоізомерний надлишок від 97% до 100%. Терміни „енантіомерно чистий" та „діастереомерно чистий" варто розуміти аналогічно, однак у цьому випадку вони відносяться, відповідно, до надлишку енантіомеру та надлишку діастереомеру розглянутої суміші. Чисті стереоізомерні форми сполук та проміжних сполук за даним винаходом можуть бути отримані за допомогою застосування методик, відомих у даній галузі техніки. Наприклад, енантіомери можуть бути відділені один від одного за допомогою селективної кристалізації їх діастереомерних солей з оптично активними кислотами. Альтернативно, енантіомери можуть бути розділені за допомогою хроматографічних методик з використанням хіральних стаціонарних фаз. Зазначені чисті стереохімічно ізомерні форми також можуть бути отримані з відповідних чистих стереохімічно ізомерних форм відповідних вихідних речовин, за умови, що реакція здійснюється 33 стереоспецифічно. Переважно, якщо бажаним є конкретний стереоізомер, зазначена сполука буде синтезована стереоспецифічними способами одержання. Ці способи будуть переважно використовувати енантіомерно чисті вихідні речовини. Діастереомерні рацемати сполук за даним винаходом можуть бути отримані окремо за допомогою відомих способів. Відповідні способи фізичного розділення, що можуть бути використані, переважно являють собою, наприклад, селективну кристалізацію та хроматографію, наприклад, колоночну хроматографію. Сполуки можуть містити один або декілька асиметричних центрів та, таким чином, можуть існувати у вигляді різних стереоізомерних форм. Абсолютна конфігурація кожного асиметричного центра, що може бути присутній у сполуках, може бути зазначена за допомогою стереохімічних дескрипторів R та S, це позначення R та S відповідає правилам, описаним у [Pure Appl. Chem. 1976, 45, 11-30]. В одному з варіантів здійснення даного винаходу атом вуглецю, що містить замісник R2, має конфігурацію "S", а сусідній атом вуглецю, що містить гідроксильний замісник, має конфігурацію "R". 36 Даний винахід також, як передбачається, включає всі ізотопи атомів, що присутні в даних сполуках. Ізотопи включають такі атоми, що мають однаковий атомний номер, але різні масові числа. Як загальний приклад, що не обмежує даний винахід, ізотопи водню включають тритій та дейтерій. Ізотопи вуглецю включають С-13 та С14. В даному винаході далі пропонується спосіб одержання проліків формули (І), де проліки здатні розщеплюватися під дією дипептидилпептидази, такої як CD26. Зазначений спосіб одержання проліків формули (І) включає стадію зв'язування терапевтично активних ліків формули (Іа) та пептиду. В більш переважному варіанті здійснення даного винаходу терапевтично активні ліки або пептид на першій стадії функціоналізують для того, щоб можна було пізніше зв'язати терапевтичну сполуку формули (Іа) та пептид за допомогою амідного зв'язку. Фахівцям відомо багато прийнятних способів зв'язування карбоксильних груп та аміногруп з утворенням амідних зв'язків. В загальному випадку терапевтичні сполуки формули (Іа) можуть бути отримані, як описано в [ЕР 656887, ЕР 715618, ЕР 810209, US 5744481, US 5786483, US 5830897, US 5843946, US 5968942, US 6046190, US 6060476, US 6248775, WO 99/67417]. Загальна хімія пептидів не представляє складності для фахівця в даній галузі техніки та включає зв'язування природних амінокислот з метою одержання пептиду. Відомо кілька підходів до проведення хімічного процесу, з яких найбільш часто застосовуються хімічні способи з використанням флуоренілметилоксикарбонілу (Fmoc) або трет-бутилоксикарбонілу (Вос). Fields 82221 34 G.B. приводить докладний опис хімічнцх методів для пептидів, що можуть бути застосовані для зв'язування амінокислот одна з одною або з терапевтичною сполукою D [Fieldsin Methods in Molecular Biology, Vol. 35: Peptide Synthesis Protocols Humana Press Inc.: Totawa (1994), pp. 1727]. Можуть бути використані твердофазні хімічні методи, а також хімічні методи з використанням розчинів [Atherton & Sheppard Solid Phase Peptide Synthesis IRL Press: Oxford-New York-Tokyo (1989)]. Може знадобитися використання методів захисту, при цьому функціональні групи терапевтичної сполуки, що не можуть взаємодіяти в процесі одержання проліків, блокуються шляхом зв'язування їх захисною групою. Зокрема, пролікарські сполуки формули (І) можуть бути отримані з вихідних сполук формули (Іа) за допомогою добре відомих способів хімії пептидів. Наприклад, амінокислоти можуть бути зв'язані з терапевтичною сполукою з утворенням пептидних зв'язків, як показано на схемі 1. Зазначену реакцію зв'язування можна проводити в підходящому інертному для даної реакції розчиннику, такому як Ν,Ν-диметилформамід, ацетонітрил, дихлорметан, тетрагідрофуран, або в будь-якому іншому розчиннику, що розчиняє реагенти, використовуючи захищену по аміногрупі амінокислоту формули PG-Y-OH, де PG (захисна група) може бути, наприклад, Вос (третбутилоксикарбоніл), Cbz (бензилоксикарбоніл) або Fmoc, в присутності сполучаючого агента, такого як DCC (дициклогексилкарбодіімід) або EDCI (гідрохлорид 1-(3-диметиламінопропіл)-3етилкарбодііміду) та HO At (1-гідроксі-7азабензотриазол) або функціонально еквівалентної їм сполуки. В отриманому зазначеним чином пептиді захист можна видалити за допомогою звичайних методів видалення захисту, таких як, наприклад, видалення захисної групи за допомогою трифтороцтової кислоти в дихлорметані. Зазначені стадії зв'язування та наступного видалення захисної групи можна повторити, використовуючи PG-Y-OH як реагент для одержання необхідного пептидного зв'язку. ν Деякі з амінокислот, такі як, наприклад, лізин та аспарагінова кислота, можуть потребувати другої захисної групи, та їх можна представити формулою PG-(XPG)-OH або PG-(YPG)-OH. Крім того, в зазначених вище реакціях можуть застосовуватися реагенти, що мають формулу PGX-Y-OH, або PG-(X)n-OH, або PG-(X-Y)n-OH. 35 В представлених схемах одержання продукти реакції можуть бути виділені з реакційного середовища та, якщо необхідно, піддані подальшому очищенню за допомогою загальновідомих в даній галузі техніки способів, таких як, наприклад, екстракція, кристалізація, дистиляція, розтирання в розчиннику та хроматографія. Сполуки формули (І), спосіб одержання яких описаний вище, можуть бути синтезовані у вигляді суміші стереоізомерних форм, зокрема, у вигляді рацемічних сумішей енантіомерів, що можуть бути відділені один від одного за допомогою наступних відомих в даній галузі техніки способів розділення. Рацемічні сполуки формули (І) можуть бути перетворені у відповідні діастереомерні сольові форми за допомогою реакції з підходящою хіральною кислотою. Зазначені діастереомерні сольові форми потім розділяють, наприклад, селективною або фракційною кристалізацією, а енантіомери виділяють з них за допомогою лугу. Альтернативний спосіб розділення енантіомерних форм сполук формули (І) включає рідинну хроматографію з застосуванням хіральної стаціонарної фази. Зазначені чисті стереохімічно ізомерні форми також можуть бути отримані з відповідних чистих стереохімічно ізомерних форм відповідних вихідних речовин, за умови, що реакція здійснюється стереоспецифічно. Переважно, якщо бажаним є конкретний стереоізомер, зазначена сполука буде синтезована стереоспецифічними способами одержання. Ці способи будуть переважно використовувати енантіомерно чисті вихідні речовини. Існують способи прогнозування розчинності сполуки. Наприклад, у [J. Chem. Inf. Comput. Sci 1998 May-June, 38(3): 450-6] описують прогнозування розчинності ліків у воді на основі молекулярної топології та за допомогою моделювання з використанням нейронних мереж. Справді, можуть бути визначені всі параметри, що стосуються розчинності та біодоступності (рКа, коефіцієнт перерозподілу та т.д.). В монографії ["Drug Bioavailability: Estimation of Solubility, Permeability, Absorption and Bioavailability"] приводиться вичерпний огляд зазначених параметрів та їх визначення або прогнозування (ISBN 352730438X). Коефіцієнти перерозподілу є мірою ліпофільності. Виражені в чисельному вигляді як значення "log P", вони являють собою співвідношення між концентраціями речовин у двох фазах, які не змішуються одна з одною, таких як вода/октанол або вода/ліпосоми, та можуть бути легко розраховані. Речовини з великими значеннями log Ρ краще розчиняються в жирах та оліях, ніж у воді. Це підсилює їх здатність проникати через ліпідні (на основі жирів) мембрани в тілі за рахунок пасивної дифузії та тим самим збільшує їх потенціал для абсорбції. Багато ліків мають значенняlog Р між одиницею та чотирма, що робить їх придатними для використання в пероральних способах доставки. Ліки з великими значеннями log Ρ 82221 36 звичайно погано розчинні у воді. Вони можуть розчинятися в ліпідах, однак вони не можуть розчинятися в шлунково-кишковому тракті, а тому вони не можуть дифундувати через стінки кишечнику. Якщо вони попадають у мембрану, то вони можуть захоплюватися там та в результаті викликати токсичну дію. Коефіцієнт перерозподілу також може бути розрахований. Спосіб прогнозування для log P, розроблений компанією Molinspiration (miLogl.2), ґрунтується на впливі груп. Величину впливу груп одержують шляхом співставлення розрахованих величин log P з експериментально отриманими величинами log P з використанням навчального набору, що включає декілька тисяч молекул, які нагадують лікарські молекули. Опис способу можна знайти на сайті www.molinspiration.com/services/logp.html (QSAR 15, 403 (1996)). Існує безліч інших програм для визначення величин log P. В конкретному варіанті здійснення даного винаходу проліки формули (І) можуть застосовуватися як лікарський засіб. В іншому варіанті здійснення даного винаходу проліки формули (І) можуть застосовуватися для одержання ліків для попередження або лікування ВІЛ-інфекції. В даному винаході пропонується також спосіб попередження або лікування ВІЛ-інфекції шляхом введення проліків формули (І) за даним винаходом. Проліки формули (І) можна вводити будь-якому реципієнту, в тому числі людині, відмінній від людини тварині та ссавцям в кількості, ефективній для попередження або лікування ВІЛ-інфекції. З метою подальшої оптимізації фармакокінетичного профілю проліків формули (І) вони можуть вводитися в сполученні з підходящими засобами доставки (зокрема, у вигляді мікрокапсул, мікросфер, біорозкладаємих полімерних плівок, систем доставки на основі ліпідів, таких як ліпосоми та ліпідні піни, у вигляді в'язких інсталяцій та здатних поглинати механічних бар'єрів), придатними для підтримки необхідних концентрацій проліків або терапевтичної сполуки D в місці поширення хвороби. Проліки або "лікарський засіб" можуть вводитися за допомогою підходящого способу, відомого фахівцю в даній галузі техніки. Способи введення терапевтичних агентів, відомі з рівня техніки, включають парентеральне, наприклад, внутрішньовенне (зокрема, для інгібіторів антитіл), внутрішньочеревне, внутрішньом'язове, внутрішньошкірне введення, та епідермальне, включаючи підшкірне та внутрішньошкірне, пероральне введення або нанесення на поверхню слизових оболонок, зокрема, інтраназальне введення з використанням інгаляцій аерозольних суспензій, та за допомогою імплантації в м'язи або інші тканини суб'єкта. Передбачається також використання супозиторіїв та місцевих, локально нанесених препаратів. В залежності від шляху та місця введення можна розглядати проліки з більш 37 гідрофобними або більш гідрофільними пептидними фрагментами. Відповідно до даного винаходу, проліки формули (І) вводять в кількості, ефективній для того, щоб попередити, послабити або вилікувати ВІЛ-інфекцію. Найбільш ефективні способи введення та схеми дозування для ліків або "лікарських засобів" в способах за даним винаходом залежать від тяжкості ВІЛ-інфекції, здоров'я пацієнта, передісторії попереднього лікування, віку, ваги, росту, статі, сприйнятливості до лікування та від висновку лікуючого лікаря. Таким чином, кількість проліків, призначена для введення, а також кількість та час проведення наступних введень проліків визначаються досвідченим фахівцем в галузі медицини, що проводить терапію в залежності від відповідної реакції на лікування індивідуального суб'єкта. Спочатку досвідчені практики можуть легко визначити зазначені параметри, проводячи дослідження безпеки та ефективності за допомогою тестів на тваринних моделях, а також на людях при проведенні клінічних досліджень композицій проліків. Після введення ефективність терапії з застосуванням проліків оцінюють різними способами, включаючи аналіз клінічної картини. Таким чином, сполуки за даним ^винаходом можуть застосовуватися для тварин, переважно, для ссавців, зокрема для людей, як самостійні фармацевтичні засоби, в суміші одна з одною або у формі фармацевтичних препаратів. Далі, даний винахід відноситься до фармацевтичних препаратів, що містять ефективну дозу, принаймні, одного з проліків формули (І) разом зі звичайними фармацевтично нешкідливими наповнювачами та допоміжними речовинами. Фармацевтичні препарати звичайно містять від 0,1 до 90% мас. проліків. Фармацевтичні препарати можуть бути отримані способами, що відомі фахівцю в даній галузі техніки. З цією метою, щонайменше, один з проліків за даним винаходом разом з одним або N декількома твердими або рідкими фармацевтичними наповнювачами та/або допоміжними засобами та, якщо необхідно, в комбінації з іншими фармацевтично активними сполуками, перетворюють у підходящу для введення форму або дозовану форму, що потім можна використовувати як фармацевтичний засіб при лікуванні людей або у ветеринарії. Підходящі фармацевтичні носії для використання в зазначених фармацевтичних композиціях та препаратах, добре відомі фахівцям, та в межах даного винаходу не існує яких-небудь спеціальних обмежень для їх вибору. Підходящими носіями або наповнювачами, які відомі фахівцю, є фізіологічний розчин, розчин Рингера, розчин декстрози, розчин Хенка, нелеткі олії, етилолеат, 5 % декстрози у фізіологічному розчині, речовини, що підвищують ізотонічність (такі як сахара або хлорид натрію) та хімічну стабільність, буферні розчини та консерванти. Інші підходящі носії включають будь-які носії, що самі не індукують продукцію антитіл, шкідливих для 82221 38 індивідуума, який отримує композицію, такі як протеїни, полісахариди, полімолочні кислоти, полігліколеві кислоти, полімерні амінокислоти та кополімери амінокислот. Вони можуть також включати добавки, такі як зволожуючі агенти, диспергатори, зв'язуючі речовини, адгезиви, емульгатори, розчинники, оболонки, антибактеріальні та протигрибкові агенти (наприклад, фенол, сорбінову кислоту, хлорбутанол) та т.п., за умови, що вони сумісні з практикою застосування фармацевтичних препаратів, зокрема, являють собою носії та добавки, що не наносять тривалої шкоди ссавцям. Фармацевтичні композиції за даним винаходом можуть бути приготовлені будь-якими відомими способами, наприклад, шляхом змішування до однорідного стану, шляхом формування у вигляді покриття та/або шляхом подрібнення активних інгредієнтів, в одну стадію або в декілька стадій, разом з вибраним матеріалом носія, а якщо це можливо, то інші добавки, такі як поверхневоактивні агенти, можуть бути приготовлені шляхом мікронізації, наприклад, з метою одержати їх у формі мікросфер, що звичайно мають діаметр приблизно 1 - 10мкм, зокрема, для виготовлення мікрокапсул для контрольованого або тривалого вивільнення активних інгредієнтів. Підходящими поверхнево-активними агентами, які варто використовувати у фармацевтичних композиціях за даним винаходом, є неіонні, катіоногенні та/або аніоногенні речовини, які мають добрі емульгуючі, диспергуючі та/або зволожуючі властивості. Підходящі аціоногенні поверхнево-активні речовини включають як водорозчинні мила, так і водорозчинні синтетичні поверхнево-активні агенти. Підходящими милами є солі лужних або лужноземельних металів, амонієві солі незаміщених або заміщених вищих жирних кислот (Сю-Сгг), зокрема, натрієві або калієві солі олеїнової або стеаринової кислоти, або сумішей природних жирних кислот, які одержують з кокосового та талового масла. Синтетичні поверхнево-активні речовини включають натрієві або кальцієві солі поліакрилової кислоти; жирні сульфонати або сульфати; сульфоновані похідні бензимідазолу та алкіларилсульфонати. Жирні сульфонати або сульфати звичайно існують у вигляді солей лужних або лужноземельних металів, незаміщених амонієвих солей або амонієвих солей, заміщених алкільними або ацильними радикалами, що містять від 8 до 22 атомів вуглецю, зокрема, існують у вигляді натрієвої або кальцієвої солі лігносульфонової кислоти або додецилсульфонової кислоти, або суміші сульфатів жирних спиртів, отриманих із природних жирних кислот, у вигляді солей лужних або лужноземельних металів ефірів сірчаною або сульфоновою кислотою (таких як лаурилсульфат натрію) та сульфонових кислот адуктів жирний спирт/оксид етилену. Підходящі сульфоновані похідні бензимідазолу переважно містять від 8 до 22 атомів вуглецю. Прикладами алкіларилсульфонатів є натрієві, кальцієві або алканоламінові солі додецилбензолсульфонової 39 кислоти або дибутилнафталінсульфонової кислоти або продукту зв'язування нафталінсульфонової кислоти з формальдегідом. Придатні також відповідні фосфати, зокрема, солі ефірів фосфорної кислоти та адукту п-нонілфенолу з оксидом етилену та/або оксидом пропілену, або фосфоліпіди. Підходящими для зазначеної мети фосфоліпідами є природні (одержувані з тваринних або рослинних клітин) або синтетичні фосфоліпіди цефалінового або лецитинового типу, такі як, наприклад, фосфатидилетаноламін, фосфатидилсерин, фосфатидилгліцерин, лізолецитин, кардіоліпін, діоктанілфосфатидилхолін, дипальмітоїлфосфатидилхолін та їх суміші. Підходящі неіонні поверхнево-активні речовини включають поліетоксильовані та поліпропоксильовані похідні алкілфенолів, жирних спиртів, жирних кислот, аліфатичних амінів або амідів, що містять в молекулі, щонайменше, 12 атомів вуглецю, алкіларенсульфонати та діалкілсульфосукцинати, такі як полігліколеві ефірні похідні аліфатичних та циклоаліфатичних спиртів, насичених та ненасичених жирних кислот та алкілфенолів, при цьому зазначені похідні переважно містять від 3 до 10 гліколевих ефірних груп та від 8 до 20 атомів вуглецю в (аліфатичному) вуглеводневому фрагменті та від 6 до 18 атомів вуглецю в алкільному фрагменті алкілфенолу. Іншими підходящими неіонними поверхнево-активними речовинами є водорозчинні адукти поліетиленоксиду з поліпропіленгліколем, етилендіамінполіпропіленгліколем, що містить від 1 до 10 атомів вуглецю в алкільному ланцюзі, при цьому зазначені адукти містять від 20 до 250 етиленгліколевих ефірних груп та/або від 10 до 100 пропіленгліколевих ефірних груп. Подібні сполуки звичайно містять від 1 до 5 етиленгліколевих одиниць на одну пропіленгліколеву одиницю. Типовими прикладами неіонних поверхнево-активних речовин є нонілфенолполіетоксіетанол, полігліколеві ефіри касторової олії, адукти поліпропілен/поліетиленоксид, трибутилфеноксиполіетоксіетанол, поліетиленгліколь та октилфеноксиполіетоксіетанол. Складні ефіри жирних кислот та поліетиленсорбітану (такі як триолеат поліоксіетиленсорбітану), гліцерину, сорбітану, сахарози та пентаеритриту також є підходящими неіонними поверхнево-активними речовинами. Підходящі катіоногенні поверхнево-активні речовини включають четвертинні амонієві солі, переважно галогеніди, що містять 4 вуглеводневих радикали, необов'язково заміщені галогеном, фенільною групою, заміщеною фенільною групою або гідроксильною групою; наприклад, четвертинні амонієві солі, що містять як N-замісник, щонайменше, один Cg-C22 алкільний радикал (зокрема, цетил, лаурил, пальмітил, міристил, олеїл та т.п.) та, як інші замісники, незаміщені або галогензаміщені нижчий алкільний, бензильний та/або гідрокси-низший алкільний радикали. 82221 40 Більш детальний опис поверхнево-активних агентів, що підходять для мети даного винаходу, можуть бути знайдені, наприклад,.у "Mccutcheon's Detergents and Emulsifiers Annual" [MC Publishing Crop., Ridgewood, New Jersey, 1981), "TensidTaschenbuch", 2nd ed. (Hanser Verlag, Vienna, 1981) та "Encyclopaedia of Surfactants" (Chemical Publishing Co., New York, 1981)]. З метою контролювання тривалості дії активного інгредієнта в композиції, можуть бути додані додаткові інгредієнти. Таким чином, композиції з контрольованим вивільненням ліків можуть бути отримані за рахунок вибору відповідних полімерних носіїв, таких як, наприклад, поліефіри, поліамінокислоти, полівінілпіролідони, кополімери етилену та вінілацетату, метилцелюлоза, карбоксиметилцелюлоза, сульфат протаміну та т.п. Швидкість вивільнення ліків та тривалість їх дії можна також контролювати шляхом введення активного інгредієнта в середину часток, зокрема, мікрокапсул, полімерної речовини, такої як гідрогелі, полімолочна кислота, гідроксиметилцелюлоза, полі метилметакрилат та інші вищенаведені полімери. Подібні способи включають колоїдні системи доставки ліків, такі як ліпосоми, мікросфери, мікроемульсії, наночастки, нанокапсули та т.п. В залежності від шляху введення фармацевтична композиція може потребувати застосування захисних покриттів. Фармацевтичні форми, що підходять для використання як ін'єкції, включають стерильні водні розчини або неводні розчини або дисперсії (суспензії, емульсії) та стерильні порошки для приготування з них препаратів для негайного прийому. Звичайні носії для цієї мети, таким чином, включають біосумісні водні буферні розчини, етанол, гліцерин, пропіленгліколь, поліетиленгліколь, рослинні олії, такі як оливкова олія, органічні ефіри для ін'єкцій, такі як етилолеат та т.п. та їх суміші. Парентеральні носії включають розчин хлориду натрію, декстрозу Рингера, декстрозу та хлорид натрію, лактати Рингера або нелеткі олії. Внутрішньовенні носії включають рідкі та живильні підкріплюючі добавки, підкріплюючі електроліти (такі як підкріплюючі електроліти на основі декстрози Рингера) та т.п. Можуть також бути присутні консерванти та інші добавки, такі як, наприклад, антимікробні засоби, антіоксиданти, хелатоутворюючі агенти та інертні гази та т.д. Винахід далі докладно описується в наступних прикладах, що не обмежують обсяг винаходу, викладений у формулі винаходу. Приклади Експериментальна частина: одержання сполук формули (І) Приклади, що описують одержання пролікарських сполук формули (І), базуються на інгібіторі ВІЛ-протеази, що має формулу 41 який далі позначають як РІ 1. Приклад 1: ValPro-PI 1 Сполуку 1.1 (0,95г; 1,69ммоль) та Boc-Val-ProOH (0,53г; 1,7ммоль) розчиняють у 10 мл Ν,Νдиметилформаміду. Додають EDCI (0,36г; 1,9ммоль) та HO At (0,023г; 0,17ммоль) та перемішують при кімнатній температурі протягом 20 годин. Реакційну суміш виливають у Н2О та двічі екстрагують етилацетатом. Органічні шари поєднують, промивають насиченим розчином соли та сушать над Na2SO4. Розчинник видаляють, та отриманий неочищений продукт очищають за допомогою колоночної хроматографії (елюент: етилацетат). Сполуку 1.2 одержують у вигляді твердої речовини білого кольору (вихід 55%, чистота 95% за даними РХ-МС). До розчину сполуки 1.2 (0,77г; 0,9ммоль) у 10мл СН2СІ 2 додають 10мл трифтороцтової кислоти. Після перемішування реакційної суміші при кімнатній температурі протягом 3 годин розчинник видаляють. Неочищену суміш очищають за допомогою колоночної хроматографії, та одержують 0,42г сполуки 1.3 (вихід 61%; чистота 95% за даними РХ-МС). Приклад 2: Asp-Pro-PI 1 Сполуку 2.1 (3,16г; 5,63ммоль) та Вос-Рrо-ОН (1,33г; 6,18ммоль) розчиняють у 30мл Ν,Νдиметилформаміду. Додають EDCI (1,18г; 6,18ммоль) та HOAt (0,077г; 0,5ммоль) та перемішують протягом 36 годин. Додають етилацетат та 0,1 н НСl та отриману реакційну суміш 3 рази екстрагують етилацетатом. Органічні шари поєднують, промивають 0,1 н НСl, Н2О, насиченим розчином NаНСО3, водою та насиченим розчином солі. Після сушіння над Na2SO4 та упарювання розчинника одержують піноподібний продукт білого кольору (4,39г, 103%). Після його розтирання в діізопропіловому ефірі одержують 3,9г сполуки 2.2 (вихід 93%, чистота 97 % за даними РХ-МС). 82221 42 Суміш сполуки 2.3 (3,7 г; 4,8 ммоль) та 15 мл трифтороцтової кислоти в 40 мл СН2СІ2 перемішують при кімнатній температурі протягом 2 годин. Після упарювання розчинника неочищену суміш перерозподіляють між етилацетатом та насиченим розчином NaHCCb. Органічний шар відокремлюють, промивають насиченим розчином соли та сушать над Na2SO4. Неочищений продукт знову суспендують в діізопропіловому ефірі та після фільтрації одержують 2,73 г сполуки 2.3 (вихід 85 %, чистота >90 % за даними ЯМР). До розчину сполуки 2.3 (1,0г; 1,5ммоль) та Boc-Asp(OtBu)-OH (0,48г; 1,7ммоль) в 30мл Ν,Νдиметилформаміді додають EDCI (0,32г; 1,7ммоль) та HOAt (0,02 г; 0,15 ммоль). Залишають перемішуватися на ніч при кімнатній температурі, а потім реакційну суміш перерозподіляють між етилацетатом та 0,1 н НС1. Водний шар екстрагують 3 рази, органічні шари поєднують, промивають за допомогою 0,1 н НСд, водою, насиченим розчином NaHCO3 та водою. Після сушіння над Na2SO4 розчинник видаляють, та неочищений продукт розтирають в діізопропіловому ефірі. Одержують 1,12 г сполуки 2.4 (вихід 79 %, чистота 94% за даними РХ-МС). Видалення захисту в сполуці 2.4 з одержанням сполуки 2.5 проводять аналогічно методиці видалення захисту в сполуці 2.2 з одержанням сполуки 2.3. Приклад 3: Asp-Pro-Lvs-Pro-PI 1 Використовуючи аналогічні методики, наведені в прикладах 1 та 2, Вос-Lys(Fmoc)-OH конденсують зі сполукою 3.1 (одержують за прикладом 2) та одержують сполуку 3.2. Після 43 видалення захисної групи Вос одержують сполуку 3.3. Потім Вос-Ро-ОН конденсують зі сполукою 3.3 та одержують сполуку 3.4, в якій потім видаляють захисну групу Вос та одержують сполукrу 3.5. Сполуку 3.5 конденсують з Boc-Asp(OtBu)-OH, одержуючи сполуку 3.6, в якій спочатку видаляють захисну групу Вос, а потім за допомогою диметиламіну в тетрагідрофурані видаляють захисну групу Fmoc та одержують сполуку 3.8, що відповідає Asp-Pro-Lys-Pro-PI 1. Приклад 4: Перетворення Val-Pro-PI 1 у РІ 1 під дією очищеної CD26. сироватки людини та бичачої сироватки Пептидне (Val-Pro) похідне РІ 1 (Val-Pro-PI 1) вводять у взаємодію з очищеною CD26 (Фіг.10) у 10%-ій або 2%-ій сироватці людини або бичачій сироватці, розведеній забуференим фосфатом фізіологічним розчином (PBS) (Фіг.10 та 11). ValPro-PI 1 ефективно перетворюється в РІ 1 при всіх умовах проведення досліджень. Протягом 60 хв Val-Pro-PI 1 цілком перетворюється в РІ 1 під дією очищеної CD26. 10 %-а бичача сироватка або сироватка людини перетворює від 40 до 70% ValPro-PI 1 у РІ 1 протягом години (Фіг.10). 2 %-а бичача сироватка або сироватка людини, відповідно, перетворює 8 % та 25 % Val-Pro-PI 1 у РІ 1. Через 4 години 35 % та 95% сполуки гідролізується бичачою сироваткою або сироваткою людини, відповідно (Фіг.11). В присутності 50мкМ GP-pNA (гліцилпролілпара-нітроанілід), 100 мкМ Val-Pro-PI 1 ефективно конкурує із субстратом за CD26 (Фіг. 12). Крім того, 20 мкМ Val-Pro-PI 1 може інгібувати вивільнення pNA з GP-pNA головним чином за рахунок конкурентного інгібування СО26-каталізуємої реакції. Val-Pro-PI 1 навіть більш ефективно, ніж очищена CD26, інгібує перетворення GP-pNA у pNA під дією 2%-ої бичачої сироватки в PBS (Фіг.13). Крім того, Val-Pro-PI 1 цілком інгібує каталізуєме сироваткою людини (2% у PBS) перетворення GP-pNA у pNA (Фіг.14). Приклад 5: Розділення сполук Val-Pro-PI 1 та РІ 1 Сполуки розділяють на оберненій фазі RP-8 (Merck) в градієнті буферного розчину А (50 мМ Na2PO4+5 мМ розчину сульфонової кислоти в гептані з рН 3,2) та буферного розчину В (ацетонітрил). 0®2хв: 2% буфера В; 2®8хв: 20% буфера В; 8®10хв: 25% буфера В; 10®12хв: 35% буфера В; 12®30хв: 50% буфера В; 30®35хв: 50% буфера В; 35®40хв: 2% буфера В; 40®45хв: 2% буфера В. Значення Rt для Val-Pro-PI 1 та РІ І, відповідно, складають 18,7 та 17,7хв. Приклад 6: Фармацевтичні композиції Капсули Сполуку формули (І) розчиняють в органічному розчиннику, такому як етанол, метанол або метиленхлорид, переважно, в суміші етанолу та метиленхлориду. Полімери, такі як кополімер полівінілпіролідону з вінілацетатом (PVP-VA) або гідроксипропілметилцелюлоза (НРМС), звичайно з в'язкістю 5 мПа.с, розчиняють в органічних розчинниках, таких як етанол, метанол, метиленхлорид. Переважно полімер 82221 44 розчиняють в етанолі. Розчини полімеру та сполуки змішують, а потім сушать розпиленням. Співвідношення сполука/полімер вибирають від 1/1 до 1/6. Проміжні значення складають 1/1,5 та 1/3. Переважним є співвідношення 1/6. Отриманий розпилювальним сушінням порошок, тверду дисперсію, поміщають у призначені для введення капсули. Завантаження ліків на одну капсулу, в залежності від розміру використовуваної капсули, знаходиться в інтервалі від 50 до 100мг. Таблетки з покриттям Приготування ядра таблетки Суміш 100г сполуки формули (І), 570г лактози та 200г крохмалю ретельно змішують, а потім змочують розчином 5г додецилсульфату натрію та 10г полівінілпіролідону приблизно в 200мл води. Вологий порошок просівають, сушать та знову просівають. Потім додають 100г мікрокристалічної целюлози та 15г гідрогенізованої рослинної олії. Всю суміш ретельно змішують та пресують у таблетки, одержуючи 10000 таблеток,"4 кожна з яких містить 10мг проліків формули (І). Покриття До розчину 10г метилцелюлози в 75мл денатурованого етанолу додають розчин 5г етилцелюлози в 150мл дихлорметану. Потім додають 75мл дихлорметану та 2,5мл 1,2,3пропантриолу. Розплавляють 10 г поліетиленгліколю та розчиняють у 75мл дихлорметану. Останній розчин додають до першого розчину, а потім додають 2,5г октадеканоату магнію, 5г полівінілпіролідону та 30мл концентрованої суспензії барвника, після чого суміш гомогенізують. Ядра таблеток покривають отриманою сумішшю в апараті для нанесення покриття. 45 82221 46 47 82221 48