Цитореспірометр

1. Цитореспірометр, що включає вимірювальні електроди і датчики, сполучені каналом, заповнюваним досліджуваним зразком, який відрізняється тим, що до його складу додатково вводять інкубаційну камеру. 3 Позначення на фіг. 1...5 такі: (1) порт зразків, (2) канал електродів, (3) вимірювальний блок, (4) блок насосів, (5) блок клапанів, (6) блок додаткових матеріалів, (7) інкубаційна камера. Варіант 1. Цитореспірометр (фіг. 2). До порту зразків 1 відомого аналізатора приєднується інкубаційна камера 7, що являє собою окремий пристрій, який містить ємність для утримання суспензії досліджуваних об'єктів, який забезпечує термостатування і перемішування її за допомогою магнітної мішалки, а також передбачає можливість додавання (крізь гумову пробку) та видалення (крізь напівпроникні мембрани вмонтовані у стінки камери) речовин чи компонентів досліджуваної суспензії і компенсації змін її об'єму. Для можливості сумісного функціонування інкубаційної камери 7 й аналізатора в його програмне забезпечення потрібно внести зміни, що дозволили б зворотній рух зразка, відміну промивання каналу електродів 2 між багатьма вимірюваннями одного зразка та забезпечили б адекватну реєстрацію і видачу результатів. Робота приладу згідно 1 варіанту відбувається так: інкубаційна камера 7, приєднана до порту зразків 1, заповнюється досліджуваним зразком і герметично закривається; включається магнітна мішалка; крізь порт зразків 1 суспензія об'єктів засмоктується насосом 4 в канал електродів 2, де відбуваються вимірювання. Після здійснення вимірювань зразок під зворотною дією того ж насосу 4 повертається до інкубаційної камери 7. Засмоктування та повернення зразка в камеру супроводжується відповідними деформаціями пружної еластичної компенсаторної мембрани. На цю мембрану з зовнішнього від інкубаційної камери боку діє атмосферний тиск або за наявності компенсаторної камери - тиск повітря, що перекачується тим же самим насосом 4, який засмоктує зразок в канал електродів 2. Надходження зразка в канал електродів 2 і його повернення в інкубаційну камеру 7 відбуваються з максимальною частотою, яку тільки дозволяє процес вимірювання. Під час інкубації суспензії об'єктів і здійсненні у ній вимірювань, при потребі, дослідник вручну (хоча краще автоматично за попередньо введеною програмою) змінює освітлення і температуру, а крізь гумову пробку шприцом з ін'єкційною голкою вводить в інкубаційну камеру 7 різноманітні речовини або відбирає частину суспензії для інших досліджень. У випадку обладнання камери напівпроникними мембранами крізь них може відбуватися дифузія різних речовин. Варіант 2 (фіг. 3). Відмінність конструкції від 1 варіанту полягає лише в тому, що інкубаційна камера розташовується всередині вимірювального блоку замість каналу електродів і тому відпадає потреба вилучати частину зразка з камери для здійснення вимірювань неушкоджуючих об'єкти (полярографічних, потенціометричних, кондукто 47668 4 метричних). Шкідливі для об'єктів вимірювання, (що супроводжуються додаванням реактивів чи барвників, УФ-опроміненням, тощо) можуть виконуватися в окремих модулях, куди періодично засмоктуються невеликі порції досліджуваної суспензії за допомогою перистальтичних насосів. Перемішування суспензії об'єктів здійснюється пухирцями газу, що міститься в інкубаційній камері 7 і прокачується крізь суспензію перистальтичним насосом 4. Контур перемішуючого газу сполучається з резервуарами 6, що містять різні гази чи газові суміші за допомогою клапанів 5. У стінки інкубаційної камери 7 вмонтовані компенсатор об'єму, освітлювач і напівпроникні мембрани. Робота приладу згідно 2 варіанту відбувається так: інкубаційна камера 7, заповнюється досліджуваним зразком і герметично закривається; включається магнітна мішалка і починаються вимірювання, при потребі, дослідник вручну (хоча краще автоматично за попередньо введеною програмою) змінює освітлення і температуру, а крізь гумову пробку шприцом з ін'єкційною голкою вводить в інкубаційну камеру 7 різноманітні речовини або відбирає частину суспензії для інших досліджень. У випадку обладнання камери напівпроникними мембранами крізь них може відбуватися дифузія різних речовин. Варіанти 3 і 4 (фіг. 4 і 5) дозволяють швидко змінювати газовий склад інкубаційного середовища, але непридатні для дослідження суспензій, які піняться. Конструкція відрізняється від 1 та 2 варіантів відповідно тим, що інкубаційна камера 7 має видовжену у вертикальному напрямку форму, а перемішування суспензії об'єктів здійснюється шляхом барботажу невеликою кількістю повітря чи газу, який знаходиться в камері 7, за допомогою додаткового перистальтичного насосу (замість магнітної мішалки), Порожнина перемішуючого перистальтичного насосу сполучається з резервуарами 6 зволожених газів чи газових сумішей за допомогою одного чи декількох додаткових клапанів 5. Робота приладу згідно 3 і 4 варіантам майже цілком подібна до роботи приладів згідно варіантам 1 і 2 відповідно. Відмінність полягає лише в тому, що на час відбору зразка з інкубаційної камери 7, перемішування суспензії об'єктів припиняється. Перемішування відновлюється відразу після відсмоктування зразка. Під час експерименту склад газу, яким здійснюється перемішування змінюється під активним впливом дослідника та об'єктів. Цитореспірометр призначений для реєстрації дихання, фотосинтезу та деяких інших показників метаболізму мікроскопічних об'єктів і може знайти застосування у біохімії, мікробіології, цитології, фармакології, токсикології, штучному осіменінні та інших галузях біології. 5 47668 6 7 47668 8 9 Комп’ютерна верстка А. Крулевський 47668 Підписне 10 Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601