Спосіб аутореінфузії концентрату асциту при цирозі печінки

ШК-6 А6І М I/OS A6I Б 17/00 Спосіб аутореінфузії концентрата асцита при циррозі печінки Винахід відноситься до медицини, а саме до хірургії. Заявлений винахід може бути використаний в хірургії, терапії, гастроентерології, кардіології, відділеннях інтенсивної терапії при лікування хворих циррозом печінки ускладненим резистентним до медикаментів асцитом, декомпенсованій кардіальній патології з порушенням и функціями печінки, порталь ній гіпертензії, полісерозітах, гепаторенальному синдромі. При даних захворюваннях відбуваються значні втрати необхідних для організму білкових комплексів, альбумінів і імуноглобулінів, а також патологічних компонентів та продуктів розпаду органічних тканин. В результаті цього організм хворого не в спромозі компенсувати втрати необхідні для його життєдіяльності. Зростання смертності, зменшення якості життя, зниженя працездатності ,все це спонукає фахівців до біль ш детального вивчення проблеми і рішення її. Аналіз відомих способів лікування показує недостатню їх ефективність, що приводить в дальнішому до порушень функцій печінки, великої кількості рецидивів, ускладнень, розвитку печінкової недостатності, збільшення процента смертності. Порушення синтезу альбуміну в печінці, наявність денатурованного альбуміну, відсутність регенаторних властивостей печінки веде до прогресивного зростання токсичної асцитичної рідини, що в дальнішому ускладнює стан хворого, приводить до серцево легеневих порушень, не дає можливість дальнішої хірургічної корекції у випадках портальної гіпертензії. Відомий спосіб [1] перітонео-венозного шунта (операція Рюотта та інш.) не дозволяє впливати на склад ц\є\ рідини, а також на наявність в ній токсичних агентів. При даному методі не змінюється склад водно -еліктроліного сектору, не проводиться очистка токсичної асцитичної ріднини, що веде до розвитку апірогенних реакцій ,гемодинамічніх порушень. Також відомий спосіб [2] по перше не використовує оксигенацію асцитичної ріднини, не застосовує премедикацію, не використовує діалізні колонки і фільтра для отримання концентрата. При данному способі застосовується мало ефективні сорбенти які визивають зміну в крові. Найближ чим аналогом (прототипом) є спосіб реінфузії асцитичної рідини при циррозі печінки [3] по вивченню вказаної проблеми. В даному випадку недостатньо впроваджуються новітні гемоімуносорбенти, які по результатам аналізів значно перевищують дію СКН-2М, не проводиться ультрафільтрація діалізними колонками для здобуття ефективного концентрата, не використовується очищений альбумін для перфузій, не впроваджений спосіб екстракорпоральної оксигенації. Все це не дає можливості широкого застосування данного способу при лікуванні хворих в стадії декомпенсації ,з гіповолемією та з нестабільною гемодинамікою. При застосуванні методів асцитосорбції не ведеться прийом найбільш ефективного ентеросорбента» Белосорб-П.» Задача яка вирішується способом, що заявляється ,полягає в стабілізації або зменшенні накопичення асцитичної рідини в черевній порожніні, поліпшенні функціональної здатності печінки, покращенні стану іммунодефіціту, зменшенні серцево легеневих порушен, - з детоксикації в цілому організмі, покращенню функціювання органів шлунково-кишкового тракту. Технічний результат, що досягається, буде полягати в значному підвищенні ефективності лікування хворих з патологією печінки в стадіях відносної компенсації, суб і декомпенсаціях, зменшенні кількості ускладнень на відміну від інших способів (не менше як на 28-30%). Поставлена задача вірішується тим, що у відомому способі автореінфузії використовується лапароцентез, перфузія ,сорбція, реінфузія, однако згідно винаходу при даному способі застосовується крім відомих; не менш як дворазова ексфузія асцита з переривом 810 днів, при необхідності, ультрафільтрація з екстракцією водного сектору до 70-80% об'єму, альбумінізація, аутореінфузія концентрата асцита з сорбцією гемоіммуносорбентами ГСГД-1, 100, 200, ГУДС, екстракорпоральна оксигенація активованим киснем, а також прийом ентеросорбента «Белосорб-П» Спосіб лікування, що заявляється здійснюється слідуючим чином. Після лапароцентеза, асцитична рідина збирається щляхом вакуумекстракції в стериль ні флакони чи пакети, до повного закінчення її виділення. Під час цього в асептичних умовах за допомогою роликового насосу, проводиться перфузія асцитичної рідини через слідуючий контур; магістраль від системи - діалізна колонка - колонка з гемо(плазмо сорбентом) -оксигенатор. Лабораторно біохімічний моніторінг з аналізом асцитичної рідини на мікро бактеріоскопічне обслідування проводиться до і після маніпуляції, одночасно проводиться контроль стерільності рідини яка депонірується в флаконах. В даль нішому після альбумінізації очищеним альбумінам і гепарінізації 10-12 тис одиниць - 4 проводиться аутореінфузія концентрата асцита внутрівеннокрапельна і оксигенація під контролем показників крові хворого. Швидкість реінфузії 40-60 мл/хв з контурним тиском на виході із діалізної колонки 150 мм рт ст. Об'єм ексфузії 3-12 л, об'єм реінфузії концентрата 1,5-2,0 л. Прийом ентеросорбента від 6 до 12 таблеток за добу. КОНКРЕТНІ ПРИКЛАДИ ЗАСТОСУВАННЯ Хвора Д, (історія хвороби №1345) з діагнозом : Цирроз печінки ускладнений резистентним до медикаментів асцитом, в стадії суб компенсації підтвердженим лабораторними та анамнестичними, інструментальними даними. клінічними Проводилось консервативне лікування на протязі 3,5 років. Парацентез 4 раза. За останні 3 неділі відмічено збільшення кількості асцита, наявність явищ легеневої недостатності. Проведено реінфузію концентрата 1,8л із 10л асцитичної рідини дворазово. Получена стабілізація асцита на протязі 3 місяців покращилась функція печінки, змінилась структура печінки . Хворий Б. (історія хвороби №842) з діагнозом : Цирроз печінки з ускладненим асцитом стадія декомпенсації. Хворіє на пртязі 4 років. Парацентез проводився 8 раз. Медикаментозна терапія неефективна. Під час маніпуляції евакуйовано 12л рідини, получено 2,4 концентрата. Реінфузія концентрата на протязі двух діб. За першу добу відмічено збільшення рідини в черевній порожнині згідно ваги хворого на 1,2л потім стійка стабілізація асциту на протязі 3,1 місяців, покращення показників суб'єктивно і по лабораторних даних. За період 1997-1998 рр у Міському Центрі лікування печінки, жовчних протоків та підшлункової залози (Клінічна лікарня №10, м.Київ) було проліковано способом що заявляється 12 хворих з - 5 діагнозом : Цирроз печінки, ускладненим до медикаментів асцитом в стадіях відносної компенсації суб і декомпенсації, порталь на гіпертензія підтверджені анамнестичні, клініко лабораторними, інструментальними методами дослідження. На протязі 3-4 місяців відмічена стабілізація та зменшення асциту, покращення лабораторних показників та загального стану хворих. Таким чином спосіб лікування циррозу печінки ускладненого асцитом, що заявляється забеспечує стабілізацію рідини у 72%, зменшення у 37% випадках, покращує функціональну діяльність печінки, що підтверджується лабораторно, зменшує кількість ускладнень. Повторні курси терапії рекомендовані через 6-8 неділь. При застосуванні даного способу використана можливість лікування хворих в стадіях декомпенсації і не виключається можливість прийому консервативних препаратів. ЛІТЕРАТУРА 1) Клейза В.И., Гикас Е.М. Сорбционные методы детооксикации и иммунокоррекции в медицине. Харьков, 1982, с.71-72. 2) Косимов Ш.З., Кириченко И.П., Акилов Х.А. Приминение асцитоликворосорбции в комплексном лечении больних циррозом печени с портальной гипетензией // Сб. Спорные вопросы хирургическиго лечения портальной гипертензии у больних цирозом печени.-Ташкент,1998.-С.57-59. 3) Борисов А.Е., Андреев А.Н. Реинфузия асцитической жидкости при циррозе печени.-Санкт-Петербург, 1996гТом2 №2, стр.-36-40. 4) Логинов А.С. Проблемы современной клинической гепатологии. //Тер.архив.-1992.-№2.-с.4-6. - 6 5) Пушкарев В.П. Комплексная сорбционная терапия больных циррозом печени в стадии декомпенсации: Автореф.дисс. ... канд. мед. наук.-Свердловск, 1989.-21 с. 6) Isliker К., Felippni L. Reinfusionbehandlung bei therapieresistenten Ascites. Erste Erfahrungen mit einer neuen Methode \\ Dtsch. Med. Wschr., 1974.-VOI.99.-S.1061-1063. 7) Самойлова К.А., Снопов С.А., Оболенская К.Д.и др. Пусковые механизмы лечебных эффектов аутотрансфузии облученной крови (мембранотропное действие на эритроциты и тромбоциты)//Весн.хир. -1989. -№12. -С.51-61. 8) Дубровский А.К., Ивлев В.Я. Новая техника и методика комбинированной гемосорбции. №9,1997.с.4-8. // Журнал им. Н.И.Пирогова