Модулятори дофамінової нейротрансмісії

, 69 (bр), 68 (48), 56 (69). Приклад 51 2-фтор-5-(1-пропілпіперидин-4-іл)бензонітрил Виходячи з 2-фтор-5-(1-пропілтетрагідропіридин-4-іл) бензонітрилу названу в заголовку сполуку одержують способом, описаним в препаративному прикладі 6; МС m/z (відносна інтенсивність, 70 еВ) 246 (М+, 6), 217 (bр), 174 (5), 146 (6), 134 (7). Синтез проміжних продуктів, що використовуються у вищенаведених прикладах, обговорюється нижче в препаративних прикладах. Препаративний приклад 1 1-(3-хлор-5-трифторметилфеніл)піперазин Виходячи з 3,5-дихлорбензотрифториду (500мг, 2,32ммоль) і піперазину (1г, 11,6ммоль) 320мг названої в заголовку сполуки виділяють способом, описаним в прикладі 1. Препаративний приклад 2 1-(4-хлор-3-трифторметилфеніл)піперазин Виходячи з 5-бром-2-хлорбензотрифториду (602мг) і піперазину (1г) 480мг названої в заголовку сполуки виділяють способом, описаним в прикладі 1. Препаративний приклад 3 1-(3,5-біс-трифторметилфеніл)-4-піперазин Виходячи з 1-йод-3,5-біс(трифторметил)бензолу і піперазину названу в заголовку сполуку виділяють способом, описаним в прикладі 1. Препаративний приклад 4 1-бензил-4-(4-хлор-3-трифторметилфеніл) піперидин-4-ол (Одержують у відповідності з Collection Czechoslav. Chem. Commun. 1973, 38, 3879) Розчин 5-бром-2-хлорбензотрифториду (5г, 19,2ммоль) в сухому діетиловому ефірі (40мл) додають по краплях при кімнатній температурі до суміші Mg (470мг) в сухому діетиловому ефірі (20мл) в потоку аргону (г). Реакційну суміш переносять в розчин реагенту Грін'яра. По краплях через шприц додають розчин 1-бензил-4піперидону (1,3г, 6,88ммоль) в сухому діетиловому ефірі (30мл) при кімнатній температурі. Об'єднану суміш перемішують протягом 1 години, і, нарешті, гасять насиченим розчином хлориду амонію (40мл). Суміш екстрагують декілька разів ЕtOАс, і об'єднані органічні фази сушать (MgSO4), фільтрують і випаровують досуху. Маслянистий залишок хроматографують на колонці окислу кремнію, використовуючи ЕtOАс:толуол (1:1 (об./об.)) як елюент, одержуючи названу в заголовку сполуку (1,6г, 64%). МС m/z (відносна інтенсивність, 70 еВ) 369 (М+, 23), 278 (15), 91 (bр), 65 (16), 56 (21). Препаративний приклад 5 1-бензил-4-(4-хлор-3-трифторметилфеніл)-1,2,3,6-тетрагідропіридин 1-бензил-4-(4-хлор-3-трифторметилфеніл)піперидин-4-ол (1,5г) розчиняють в трифтороцтовій кислоті (35мл) і кип'ятять із зворотним холодильником протягом 24 годин, і потім додають СН2Сl2 (200мл). Фази розділяють, і потім органічну фазу промивають двома порціями 10% Na2CO3, сушать (MgSO4), фільтрують і випаровують досуху. Вихід становить 1,5м. МС m/z (відносна інтенсивність, 70 еВ) 351 (М+, 27), 172 (9), 92 (11), 91 (bр), 65 (21). Препаративний приклад 6 1-бензил-4-(4-хлор-3-трифторметилфеніл)піперидин 1-бензил-4-(4-хлор-3-трифторметилфеніл)-1,2,3,6-тетрагідропіридин (1,45г) розчиняють в метанолі (40мл). Додають концентровану хлористоводневу кислоту (0,2мл) і 50мг Pd/C. Одержану в результаті суміш гідрують під тиском, що створюється газоподібним воднем (40фунт/дюйм2) протягом 1 години і потім фільтрують через шар целіту. Розчинник випаровують у вакуумі, і залишок очищають флеш-хроматографією (SiO2, СН2Сl2:МеOН, 9:1 (об./об.)), одержуючи чисту, названу в заголовку сполуку (1,2г). МС m/z (відносна інтенсивність, 70 еВ) 353 (М+, 16), 262 (20), 91 (bр), 65 (18), 56 (14). Препаративний приклад 7 4-(4-хлор-3-трифторметилфеніл)піперидин Розчин 1-бензил-4-(4-хлор-3-трифторметилфеніл) піперидину (1,1г) в 1,2-дихлоретані (50мл) охолоджують до 0°С. Потім по краплях додають a-хлоретилхлорформат (1,5г), розчинений в 1,2-дихлоретані (30мл) при 0°С. Потім реакційну суміш кип'ятять із зворотним холодильником протягом 2 днів. Леткі речовини випаровують у вакуумі, і залишок розтирають з метанолом. Суміш кип'ятять із зворотним холодильником протягом 4 годин. Розчинник випаровують, одержуючи названу в заголовку сполуку, у вигляді НСl солі (яснокоричневі кристали 1,0г). МС m/z (відносна інтенсивність, 70 еВ) 263 (М+, 34), 262 (22), 83 (22), 57 (60), 56 (bр). Препаративний приклад 8 1-(3,4-дихлорфеніл)піперазин Виходячи з 4-бром-1,2-дихлорбензолу (200мг, 0,88ммоль) і піперазину (91мг, 1,06ммоль), 98мг названої в заголовку сполуки виділяють способом, описаним в прикладі 1. Препаративний приклад 9 1-(3-метансульфоніл-4-метоксифеніл)піперазин Суміш 4-бром-2-метансульфоніл-1-метоксибензолу (0,65г), піперазину (0,43г), трет-бутоксиду натрію (0,13г), BINAP (19мг) і [Pd2(dba)]3 (27мг) в діоксані (5мл) нагрівають в аргоні при 100°С протягом 24 годин. Після охолоджування до кімнатної температури реакційну суміш переносять в Et2O (40-50мл) і промивають насиченим розчином солі (15-20мл). Органічні фракції сушать (MgSO4), фільтрують і випаровують досуху. Сирий матеріал очищають флеш-хроматографією на силікагелі, використовуючи СН2Сl2:МеОН (9:1 (об./об.)). Вихід становить 0,14г: МС m/z (відносна інтенсивність, 70 еВ) 270 (М+, 23), 229 (11), 228 (bр), 148(7), 56(17). Препаративний приклад 10 4-(4-фтор-3-трифторметилфеніл)-1- пропілпіперидин-2-ол Виходячи з 4-бром-1-фтор-2-трифторметилбензолу і 1-пропіл-4-піперидону названу в заголовку сполуку виділяють способом, описаним в препаративному прикладі 4. МС m/z (відносна інтенсивність, 70 еВ) 305 (М+, 5), 276 (bр), 258 (50), 191 (13), 185 (33). Препаративний приклад 11 4-(3-фтор-5-трифторметилфеніл)-1-пропілпіперидин-2-ол Виходячи з 1-бром-3-фтор-5-трифторметилбензолу і 1-пропіл-4-піперидону названу в заголовку сполуку виділяють способом, описаним в препаративному прикладі 4. МС m/z (відносна інтенсивність, 70 еВ) 305 (М+, 6), 276 (bр), 258 (34), 258 (34), 185 (14). Препаративний приклад 12 2,4-дифтор-N,N-диметил-5-піридин-4-іл-бензолсульфонамід 5-Бром-2,4-дифтор-N,N-диметилбензолсульфонамід (400мг) і 4-піридинборонову кислоту (165мг) розчиняють в толуолі (5мл) і абс. ЕtOН (5мл). Потім до суміші додають Na2CO3 (200мг) і Pd(PPh3)4 (79мг) в атмосфері аргону. Одержану в результаті суміш нагрівають до 90°С протягом 18 годин. Потім додають СН2Сl2, і органічну фазу промивають водою і сушать (MgSO4), фільтрують і випаровують досуху. Залишок потім використовують без подальшого очищення. (МС m/z (відносна інтенсивність, 70 еВ) 298 (М+, 77), 256 (36), 191 (bр), 190(98), 143(74). Препаративний приклад 13 4-піридин-4-іл-2-трифторметилфеніламін Виходячи з 4-бром-2-трифторметилфеніламіну названу в заголовку сполуку виділяють способом, описаним в препаративному прикладі 12; МС m/z (відносна інтенсивність, 70 еВ) 238 (М+, 52), 218 (44), 191 (27), 75 (41), 51 (bр). Препаративний приклад 14 4-(3-метансульфоніл-4-метоксифеніл)піридин Виходячи з 4-бром-2-метансульфоніл-1-метоксибензолу названу в заголовку сполуку виділяють способом, описаним в препаративному прикладі 12; МС m/z (відносна інтенсивність, 70 еВ) 263 (М+, bр), 182 (36), 169 (18), 154 (32), 127 (18). Препаративний приклад 15 4-(2-хлор-5-трифторметилфеніл)-1-пропілпіперидин-4-ол Виходячи з 4-хлор-3-йодбензотрифториду і 1-пропіл-4-піперидону названу в заголовку сполуку виділяють способом, описаним в препаративному прикладі 4, МС m/z (відносна інтенсивність, 70 еВ) 321 (М+, 8), 294 (38), 292 (bр), 274 (52), 56 (35). Препаративний приклад 16 1-(4-хлор-3-метансульфонілфеніл)піперазин Виходячи з 5-бром-2-хлорметансульфонілбензолу і піперазину названу в заголовку сполуку виділяють способом, описаним в прикладі 1. МС m/z (відносна інтенсивність, 70 еВ) 274 (М+, 20), 234 (40), 232 (bр), 153 (9), 56 (12). Наступні тести використовувалися для оцінки сполук згідно з винаходом. In vivo тест: Поведінка Для тестування поведінкової активності тварин вміщували в окремі коробки вимірювання рухливості 50x50x50 см, обладнані множиною фотоелементів 16x16 (Digiscan монітор активності, RXYZM (16) TAG, Omnitech Electronics, США), сполучених з аналізатором Omnitech Digiscan і комп'ютером Apple Macintosh, забезпеченим цифровою панеллю управління (NB DIO-24, National Instruments, США). Дані поведінкової активності з кожної коробки вимірювання рухливості, що представляє положення (центр сили тяжіння) тварини в кожний момент часу, реєструвалася з вибраною частотою 25Гц і збиралася, використовуючи спеціально виготовлений письмовий LAB View™ аплікатор. Дані кожного циклу реєстрації аналізували з точки зору пройденої відстані і дрібномасштабних рухів, наприклад, зупинка в центрі області реєстрації поведінки протягом циклу реєстрації. Для визначення зупинки в центрі, швидкість в кожний момент часу розраховувалася, як пройдена відстань з попереднього моменту вимірювання, діленого на час, що пройшов з моменту попереднього вимірювання. Потім підраховували кількість зупинок, як число випадків зміни швидкості з нульового до нульового значення. Кількість зупинок в центрі області реєстрації поведінки розраховувалася, як число зупинок, що відбулися принаймні на відстані десяти сантиметрів від країв області реєстрації. Для тестування поведінки привчених пацюків тварин вміщували в коробки вимірювання рухливості за 30 хвилин до введення сполуки, що тестується. Кожний цикл реєстрації поведінки продовжувався 60 або 30 хвилин, починаючи відразу після введення сполуки, що тестується. Подібну процедуру реєстрації поведінки проводили з не прирученими пацюками, прирученими пацюками і з пацюками, заздалегідь обробленими лікарським засобом. Заздалегідь оброблені д-амфетаміном пацюки одержували дозу 1,5мг/кг підшкірно за 5 хвилин до циклу реєстрації вимірювання рухливості. In vivo тест: Нейрохімія Після циклів визначення поведінкової активності пацюків піддавали декапітації, і їх мозок швидко виділяли і вміщували на охолоджені льодом чашки Петрі. Лімбічний передній мозок, смугасте тіло, кору лобової частки і частини півкуль кожного пацюка, що залишилися посікли і заморожували. Кожну частину мозкупослідовно аналізували з точки зору вмісту в ньому моноамінів і їх метаболітів. Моноамінергічні стимулятори, що визначаються являли собою дофамін (DA), 3,4-дигідроксифенілоцтову кислоту (DOPAC), гомованілінову кислоту (HVA), 3-метокситирамін (3-NT), серотонін (5-НТ), 5-гідроксііндолоцтову кислоту (5-НІАА) і норадреналін (NA). Всі моноамінергічні стимулятори в посічених тканинах аналізували з допомогою ВЕРХ з електрохімічним визначенням, як описане Svensson К, et al., 1986, Naunyn-Schmiedeberg's Arch Pharmacol 334: 234-245 і в приведених тут посиланнях. In vivo тест: Фармакокінетика ν пацюків Для визначення оральної біодоступності (F) і плазменного часу напівжиття (t1/2) проводилися експерименти на пацюках із сполуками, що тестуються згідно з винаходом. У перший день пацюкам імплантували один катетер в яремну вену, і другий катетер в каротидну артерію під кетаміновою анестезією. На третій день вводили сполуку, що тестується або орально, або через катетер в яремну вену. Зразки крові збирали протягом 8 годин з артеріального катетера. Зразки крові гепаринізували і центрифугували. Після центрифугування зразків плазму збирали і заморожували. Рівні сполуки, що тестується послідовно визначали в кожному зразку за допомогою газової хроматографії - мас-спектроскопії (HewlettPackard 5972MSD). Зразки плазми, взяті від пацюків лінії Sprague-Dawley, (0,5 мл), розводили водою (0,5мл), і додавали 30пмоль (50мкл) (-)(-S-3-(3-етилсульфонілфеніл)-N-n-пропілпіперидину, як внутрішній стандарт. рН доводили до 11,0 доданням 25мкл насиченого Na2CO3. Після змішування зразки екстрагували 4мл дихлорметану струшуванням протягом 20 хвилин. Органічний шар після центрифугування переносили в маленькі пробірки і випаровували досуху в потоку азоту і послідовно розчиняли в 40мкл толуолу для аналізу ГХ-МС. Одержували стандартну криву в діапазоні 1-500пмоль доданням відповідної кількості сполуки, що тестується до вільних зразків плазми. ГХ проводили на капілярних колонках HP-Ultra 2 (12м´0,2мм ID), і 2мкл вводили безперервним способом. Температуру ГХ підтримували на 90°С протягом 1 хвилини після введення і потім підвищували на 30°С/хв. до кінцевої температури 290°С. Кожний зразок дублювали. Загалом, виявлено, що сама низька визначена концентрація сполуки, що тестується, становила 1пмоль/мл.