Похідні азетидину та циклобутану як інгібітори jak

Реферат: Винахід стосується похідних азетидину та циклобутану, а також композицій, які містять ці сполуки, їх застосування та способів одержання, які є інгібіторами JAK, корисними при лікуванні обумовлених JAK захворювань, у тому числі, наприклад, запальних та аутоімунних розладів, а також раку. UA 101493 C2 (12) UA 101493 C2 UA 101493 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 Галузь винаходу Цей винахід стосується похідних азетидину та циклобутану, які є інгібіторами JAK, корисними при лікуванні пов'язаних з JAK, в тому числі, наприклад, запальних та аутоімунних захворювань, а також раку, та композицій, які містять згадані сполуки, способів їх застосування та виготовлення. Передумови створення винаходу Протеїнкінази (PK) є групою ферментів, які регулюють різноманітні важливі біологічні процеси, в тому числі, поряд з іншими, ріст, виживання та диференціацію клітин, утворення органів та морфогенез, утворення нових судин в тканинах, відновлення та регенерацію тканин. Фізіологічні функції протеїнкіназ здійснюються шляхом каталізу фосфорилування протеїнів (або субстратів) та модулювання таким чином клітинної активності субстратів у різноманітних біологічних умовах. На додаток до їхніх функцій у нормальних тканинах та органах, численні протеїнкінази також відіграють більш специфічні ролі при численних людських хворобах, в тому числі при раку. Підгрупа протеїнкіназ (які звуться також онкогенними протеїнкіназами) в разі порушення їхньої регуляторної діяльності можуть спричиняти утворення та ріст пухлин, а в подальшому сприяти стійкості та розвитку пухлин. На цей час онкогенні протеїнкінази належать до однієї з найширших та найпривабливіших груп протеїнів-мішеней для втручання у розвиток раку та розроблення відповідних лікарських засобів. Група янус-кіназ (JAK) відіграє певну роль у залежній від цитокінів регуляції проліферації та функції клітин, які беруть участь в імунних реакціях. На цей час відомі чотири члени групи JAK ссавців: JAK1 (відома також як янус-кіназа-1), JAK2 (відома також як янус-кіназа-2), JAK3 (відома також як лейкоцитна янус-кіназа; JAKL; L-JAK та янус-кіназа-3) та TYK2 (відома також як протеїн-тирозинкіназа-2). Протеїни JAK мають молекулярну масу від 120 кДа до 140 кДа, і включають сім стабільних доменів гомології JAK (JH); один з яких є функціональним доменом каталітичної кінази, а інший є доменом псевдокінази, який потенціально виконує регуляторну функцію та/або є місцем приєднання для переносників сигналу і активаторів транскрипції (STAT). Передавання блокувального сигналу на рівні JAK є перспективним для розвитку лікування запальних захворювань, аутоімунних захворювань, мієлопроліферативних захворювань та людського раку, а також численних інших патологічних станів. Можна припустити, що інгібування JAK-кіназ може чинити лікувальну дію на хворих, які страждають на дерматологічні захворювання імунного походження, такі як псоріаз та посилена чутливість шкіри. Відповідно, інгібітори янус-кіназ та споріднених із ними кіназ широко досліджуються, і в кількох публікаціях є повідомлення про ефективні класи сполук. Наприклад, деякі інгібітори JAK, в тому числі піролопіридини та піролопіримідини, описані у заявці на патент США № 11/637,545, поданій 12 грудня 2006 р. Таким чином, існує постійна потреба у нових або вдосконалених лікарських засобах, які інгібують кінази, такі як янус-кінази, необхідних для розроблення нових та більш ефективних фармацевтичних засобів лікування раку та інших захворювань. Сполуки та способи, описані в цьому документі, спрямовані на задоволення цих потреб та на інші цілі. Суть винаходу Цей винахід пропонує, зокрема, інгібітори JAK формули I, формули II, формули III та формули IV: 1 UA 101493 C2 5 10 15 20 або фармацевтично прийнятні солі цих сполук, складові елементи яких визначені нижче. Цей винахід також пропонує фармацевтичні композиції, які містять сполуку формули I, формули II, формули III або формули IV або фармацевтично прийнятну сіль цієї сполуки та щонайменше один фармацевтично прийнятний носій. Цей винахід також пропонує способи лікування будь-якого з різних пов'язаних з JAK захворювань та розладів, згаданих у цьому описі, шляхом введення в організм пацієнта терапевтично ефективної кількості сполуки формули I, формули II, формули III або формули IV або фармацевтично прийнятної солі цієї сполуки. Цей винахід також пропонує сполуки формули I, формули II, формули III та формули IV або фармацевтично прийнятні солі цих сполук для застосування в терапії. Цей винахід також пропонує застосування сполук формули I, формули II, формули III та формулиIV або фармацевтично прийнятних солей цих сполук для виготовлення лікарського засобу для застосування в терапії. Цей винахід також пропонує способи одержання сполук формули I, формули II, формули III та формули IV. Детальний опис винаходу Цей винахід пропонує, зокрема, інгібітори JAK формули I: або фармацевтично прийнятні солі цих сполук, де: L – SO2 або CO; 1 2 3 4 R – C1-6-алкіл, C3-7-циклоалкіл, феніл, 5- або 6-членний гетероарил, індоліл, NR R або OR , де згадані алкіл, циклоалкіл, феніл або гетероарил факультативно заміщені 1, 2 або 3 замісниками, незалежно один від одного вибраними з групи, яку складають F, CN та C 1-4-алкіл; 2 UA 101493 C2 2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 3 R та R незалежно один від одного вибрані з групи, яку складають H, C 1-4-алкіл та феніл; та 4 R – C1-6-алкіл, феніл або бензил. 1 4 В деяких варіантах здійснення цього винаходу, якщо L – SO2, то R не є OR . 1 В деяких варіантах здійснення цього винаходу, якщо L – SO2, то R – C1-6-алкіл, C3-72 3 циклоалкіл, феніл, 5- або 6-членний гетероарил або NR R , де згадані алкіл, циклоалкіл, феніл або гетероарил факультативно заміщені 1, 2 або 3 замісниками, незалежно один від одного вибраними з групи, яку складають F та C1-4-алкіл. 1 В деяких варіантах здійснення цього винаходу, якщо L – CO, то R – C3-7-циклоалкіл, феніл, 2 3 4 5- або 6-членний гетероарил, індоліл, NR R або OR , де згадані циклоалкіл, феніл або гетероарил факультативно заміщені 1, 2 або 3 замісниками, незалежно один від одного вибраними з групи, яку складають CN та C1-4-алкіл. В деяких варіантах здійснення цього винаходу L – SO2. В деяких варіантах здійснення цього винаходу L – CO. 1 В деяких варіантах здійснення цього винаходу R – метил, етил, н-пропіл, ізопропіл, н-бутил, трет-бутил, 2-метилпроп-1-іл, 1-метилпроп-1-іл, кожний з яких факультативно заміщений 1, 2 або 3 атомами фтору. 1 В деяких варіантах здійснення цього винаходу R – C1-4-алкіл. 1 В деяких варіантах здійснення цього винаходу R – етил. 1 В деяких варіантах здійснення цього винаходу R – C3-7-циклоалкіл, факультативно заміщений C1-4-алкілом. 1 В деяких варіантах здійснення цього винаходу R – феніл, факультативно заміщений замісником, вибраним з групи, яку складають F, метил та CN. 1 В деяких варіантах здійснення цього винаходу R -5-членний гетероарил, вибраний з групи, яку складають тієніл, піразоліл, піроліл, 1,2,4-оксадіазоліл та ізоксазоліл, кожний з яких факультативно заміщений C1-4-алкілом. 1 В деяких варіантах здійснення цього винаходу R – піридиніл. 1 2 3 4 В деяких варіантах здійснення цього винаходу R – NR R або OR . 1 В деяких варіантах здійснення цього винаходу L – SO2, та R – C1-6-алкіл. Цей винахід також пропонує сполуки формули II: або фармацевтично прийнятні солі цих сполук, де: 5 6 R та R незалежно один від одного вибрані з групи, яку складають H, F, CN, OH, C 1-4-алкіл, бензилоксигрупа, C2-8-діалкіламіносульфоніл та 5-членний гетероарил, де згаданий алкіл факультативно заміщений 1, 2 або 3 замісниками, вибраними з групи, яку складають F, OH, CN та C1-4-алкоксигрупа, та де згаданий 5-членний гетероарил факультативно заміщений C1-4алкілом. 5 6 5 В деяких варіантах здійснення цього винаходу, якщо один із R та R – OH, то інший з R та 6 R не є CN або F. 5 6 В деяких варіантах здійснення цього винаходу один із R та R – H, а інший вибраний з групи, яку складають H, F, CN, OH, C 1-4-алкіл, бензилоксигрупа, C2-8-діалкіламіносульфоніл та 5членний гетероарил, де згаданий алкіл факультативно заміщений 1, 2 або 3 замісниками, вибраними з групи, яку складають F, OH, CN та C1-4-алкоксигрупа, та де згаданий 5-членний гетероарил факультативно заміщений C1-4-алкілом. 5 6 В деяких варіантах здійснення цього винаходу R та R незалежно один від одного вибрані з групи, яку складають H, F, CN, OH та метил. 5 6 В деяких варіантах здійснення цього винаходу R та R незалежно один від одного вибрані з групи, яку складають H та CN. Цей винахід також пропонує сполуку формули III або формули IV: 3 UA 101493 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 або фармацевтично прийнятну сіль цієї сполуки, де: L – SO2 або CO; 1 2 3 4 R – C1-6 алкіл, C3-7-циклоалкіл, феніл, 5- або 6-членний гетероарил, індоліл, NR R або OR , де згадані алкіл, циклоалкіл, феніл або гетероарил факультативно заміщені 1, 2 або 3 замісниками, незалежно один від одного вибраними з групи, яку складають F, CN та C 1-4-алкіл; 2 3 R та R незалежно один від одного вибрані з групи, яку складають H, C 1-4-алкіл та феніл; та 4 R – C1-6-алкіл, феніл або бензил; 1 4 де у разі, якщо L – SO2, то R не є OR . В деяких варіантах здійснення цього винаходу L – SO2. В деяких варіантах здійснення цього винаходу L – CO. 1 В деяких варіантах здійснення цього винаходу R – метил, етил, н-пропіл, ізопропіл, н-бутил, трет-бутил, 2-метилпроп-1-іл, 1-метилпроп-1-іл, кожний з яких факультативно заміщений 1 атомом, 2 атомами або 3 атомами фтору. 1 В деяких варіантах здійснення цього винаходу R – C1-4-алкіл. 1 В деяких варіантах здійснення цього винаходу R – етил. 1 В деяких варіантах здійснення цього винаходу R – C3-7-циклоалкіл, факультативно заміщений C1-4-алкілом. 1 В деяких варіантах здійснення цього винаходу R – феніл, факультативно заміщений замісником, вибраним з групи, яку складають F, метил та CN. 1 В деяких варіантах здійснення цього винаходу R -5-членний гетероарил, вибраний з групи, яку складають тієніл, піразоліл, піроліл, 1,2,4-оксадіазоліл та ізоксазоліл, кожний з яких факультативно заміщений C1-4-алкілом. 1 В деяких варіантах здійснення цього винаходу R – піридиніл. 1 2 3 4 В деяких варіантах здійснення цього винаходу R – NR R або OR . 1 В деяких варіантах здійснення цього винаходу L – SO2, та R – C1-6-алкіл. У різних місцях цього опису замісники у сполуках за цим винаходом описані у формі груп або діапазонів. Конкретно мається на увазі, що винахід охоплює кожну індивідуальну субкомбінацію членів таких груп та діапазонів. Наприклад, термін "C 1-6-алкіл" конкретно призначений для індивідуального розкриття таких груп: метил, етил, C3-алкіл, C4-алкіл, C5-алкіл та C6-алкіл. Крім того, мається на увазі, що певні ознаки цього винаходу, описані для ясності в контексті окремих варіантів здійснення винаходу, можуть бути запропоновані у комбінації в межах одного варіанта його здійснення. І навпаки, різні ознаки цього винаходу, описані для стислості в контексті одного варіанта здійснення винаходу, можуть бути запропоновані окремо або у будьякій відповідній субкомбінації. У значенні, вживаному в цьому описі, термін "алкіл" означає насичену вуглеводневу групу, яка може мати лінійну або розгалужену будову. До прикладів алкільних груп належать метил (Me), етил (Et), пропіл (наприклад, н-пропіл та ізопропіл), бутил (наприклад, н-бутил, ізобутил, втор-бутил, трет-бутил), пентил (наприклад, н-пентил, ізопентил, втор-пентил, неопентил) тощо. Алкільна група може містити від 1 атому до приблизно 20 атомів, від 2 атомів до приблизно 20 атомів, від 1 атому до приблизно 10 атомів, від 1 атому до приблизно 8 атомів, від 1 атому до приблизно 6 атомів, від 1 атому до приблизно 4 атомів або від 1 атому до приблизно 3 атомів вуглецю. З'єднувальна (місточкова) алкільна група позначається у цьому описі як "алкілен". При вживанні у цьому описі термін "циклоалкіл" означає неароматичні циклічні вуглеводні, в тому числі циклізовані алкільні, алкенільні та алкінільні групи. Циклоалкільні групи можуть включати моно- або поліциклічні (наприклад, такі, що містять 2, 3 або 4 конденсовані цикли) групи та спіроцикли. Циклоутворюючі атоми вуглецю циклоалкільних груп можуть бути 4 UA 101493 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 факультативно заміщені оксо- або сульфідогрупами. До циклоалкільних груп також належать циклоалкілідени. До прикладів циклоалкільних груп належать циклопропіл, циклобутил, циклопентил, циклогексил, циклогептил, циклопентеніл, циклогексеніл, циклогексадієніл, циклогептатриєніл, норборніл, норпініл, норкарніл, адамантил тощо. В деяких варіантах здійснення цього винаходу циклоалкільна група є циклопропілом. Визначення циклоалкілу також охоплює групи, які містять один або декілька ароматичних циклів, конденсованих (тобто таких, що мають спільний зв'язок) із циклоалкільним циклом, наприклад, бензо- або тієнільні похідні циклопентану, циклопентену, циклогексану тощо. Циклоалкільна група, яка містить конденсований ароматичний цикл, може бути приєднана до решти молекули через будь-який циклоутворюючий атом, в тому числі циклоутворюючий атом конденсованого ароматичного циклу. При вживанні у цьому описі "гетероарил" означає ароматичний гетероцикл, який містить щонайменше один гетероатом, який входить до складу циклу, наприклад, атом сірки, кисню або азоту. До гетероарильних груп належать моноциклічні та поліциклічні (наприклад, такі, що містять 2, 3 або 4 конденсовані цикли) системи. До прикладів гетероарильних груп належать (проте без обмеження ними) піридил, піримідиніл, піразиніл, піридазиніл, триазиніл, фурил, хіноліл, ізохіноліл, тієніл, імідазоліл, тіазоліл, індоліл, пірил, оксазоліл, бензофурил, бензотієніл, бензтіазоліл, ізоксазоліл, піразоліл, триазоліл, тетразоліл, індазоліл, 1,2,4-тіадіазоліл, ізотіазоліл, бензотієніл, пуриніл, карбазоліл, бензимідазоліл, індолініл тощо. В деяких варіантах здійснення цього винаходу гетероарил являє собою піридиніл. В деяких варіантах здійснення цього винаходу гетероарил являє собою тієніл, піразоліл, піроліл, 1,2,4-оксадіазоліл або ізоксазоліл. В деяких варіантах здійснення цього винаходу гетероарил являє собою індоліл. В деяких варіантах здійснення цього винаходу будь-який циклоутворюючий N в гетероарильній групі може бути заміщений оксогрупою. В деяких варіантах здійснення цього винаходу гетероарильна група містить від 1 атома до приблизно 20 атомів вуглецю, та в інших варіантах здійснення від приблизно 3 атомів до приблизно 20 атомів вуглецю. В деяких варіантах здійснення цього винаходу гетероарильна група містить від 3 до приблизно 14, від 4 до приблизно 14, від 3 до приблизно 7 або від 5 до 6 циклоутворювальних атомів. В деяких варіантах здійснення цього винаходу гетероарильна група містить від 1 гетероатому до приблизно 4 гетероатомів, від 1 гетероатому до приблизно 3 гетероатомів або від 1 гетероатому до 2 гетероатомів. При вживанні у цьому описі термін "бензилокси[група]" означає -O-бензил. При вживанні у цьому описі термін "діалкіламіносульфоніл" означає -SO2-N(алкіл)2. Сполуки, розкриті у цьому описі, можуть бути асиметричними (наприклад, мати один або декілька стереоцентрів). Усі стереоізомери, такі як енантіомери та діастереомери, охоплюються обсягом винаходу, якщо не обумовлено інше. Сполуки за цим винаходом, які містять асиметрично заміщені атоми вуглецю, можуть бути виділені в оптично активних або рацемічній формах. Способи одержання оптично активних форм з оптично активних вихідних матеріалів відомі в галузі, наприклад, розділення рацемічних сумішей або стереоселективний синтез. Численні сполуки, розкриті у цьому описі, можуть включати геометричні ізомери олефінів, подвійних зв'язків C=N тощо, і всі такі стабільні ізомери охоплюються обсягом винаходу. Цис- та транс- геометричні ізомери сполук за цим винаходом описані та можуть бути виділені як суміш ізомерів або як індивідуальні ізомерні форми. Якщо структура або назва сполуки, здатної виявляти стереоізомерію або геометричну ізомерію, позначена без посилання на конкретні R/S або цис/транс- конфігурації, то це означає, що всі такі ізомери охоплюються обсягом винаходу. Розділення рацемічних сумішей сполук може бути здійснене будь-яким із численних способів, відомих в галузі. До прикладів способів належить фракційна перекристалізація, із застосуванням хіральної розділювальної кислоти, яка є оптично активною, солетворною органічною кислотою. Прийнятними розділювальними засобами для способів фракційної перекристалізації є, наприклад, оптично активні кислоти, такі як D- та L-форми винної кислоти, діацетилвинної кислоти, дибензоїлвинної кислоти, мигдалевої кислоти, яблучної кислоти, молочної кислоти або різні оптично активні камфорсульфонові кислоти, такі як камфорсульфонова кислота. До інших розділювальних засобів для способів фракційної перекристалізації належать стереоізомерно чисті форми -метилбензиламіну (наприклад, S- та R-форми, або діастереоізомерно чисті форми), 2-фенілгліцинол, норефедрин, ефедрин, Nметилефедрин, циклогексилетиламін, 1,2-діаміноциклогексан тощо. Розділення рацемічних сумішей може бути здійснене елююванням на колонці, заповненій оптично активним розділювальним засобом (наприклад, динітробензоїлфенілгліцином). Прийнятний склад елюентного розчинника може бути визначений фахівцем в галузі. Сполуки за цим винаходом включають також таутомерні форми. Таутомерні форми 5 UA 101493 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 виникають внаслідок обміну місцями одинарного зв'язку з сусіднім подвійним зв'язком, який супроводжується міграцією протона. До таутомерних форм належать прототропні таутомери, які являють собою ізомерні протоновані стани, які мають однакову емпіричну формулу та сумарний заряд. Приклади прототропних таутомерів включають кето-єнольні пари, пари амідімідокислота, пари лактам-лактим, пари амід-імідокислота, пари єнамін-імін та циклічні форми, де протон може займати два або більше положень у гетероциклічній системі, наприклад, 1H- та 3H-імідазол, 1H-, 2H- та 4H-1,2,4-триазол, H- та 2H-ізоіндол та 1H- та 2H-піразол. Таутомерні форми можуть перебувати у рівновазі або стерично блокуватися в одній формі шляхом відповідного заміщення. Сполуки за цим винаходом, крім того, включають гідрати та сольвати, а також негідратовані та несольватовані форми. Термін "сполука" при вживанні в цьому описі охоплює всі стереоізомери, геометричні ізомери, таутомери та ізотопи зображених структур. Усі сполуки та їх фармацевтично прийнятні солі можуть існувати спільно з іншими речовинами, такими як вода та розчинники (наприклад, у формі гідратів та сольватів), або можуть бути виділені. Сполуки за цим винаходом можуть включати також усі ізотопи атомів, присутні у проміжних продуктах або у кінцевих продуктах. До ізотопів належать атоми, які мають однаковий атомний номер, але різні масові числа. Наприклад, до ізотопів водню належать тритій та дейтерій. У деяких варіантах сполуки за цим винаходом є практично виділеними. Термін "практично виділена" означає, що сполука принаймні частково або значною мірою відділена від середовища, в якому вона утворилася або виявлена. Частково відділена композиція може включати, наприклад, композицію, збагачену сполукою за цим винаходом. Значною мірою відділена композиція може включати композиції, які містять щонайменше приблизно 50% (мас.), щонайменше приблизно 60% (мас.), щонайменше приблизно 70% (мас.), щонайменше приблизно 80% (мас.), щонайменше приблизно 90% (мас.), щонайменше приблизно 95% (мас.), щонайменше приблизно 97% (мас.) або щонайменше приблизно 99% (мас.) сполуки за цим винаходом або її солі. Способи виділення сполук та їх солей широко відомі в галузі. Термін "фармацевтично прийнятний" в цьому описі стосується сполук, матеріалів, композицій та/або лікарських форм, які в межах медичного здорового глузду є придатними для застосування в контакті з тканинами людей та тварин без спричинення надмірної токсичності, подразнення, алергічних реакцій або інших проблем або ускладнень, порівнянних із раціональним співвідношенням між корисністю та ризиком. Терміни "температура навколишнього середовища" та "кімнатна температура", які вживаються в цьому описі, зрозумілі фахівцям у галузі та стосуються, як правило, температури, наприклад, температури реакції, близької до температури приміщення, де виконується реакція, наприклад, температури від приблизно 20С до приблизно 30С. Цей винахід також охоплює фармацевтично прийнятні солі сполук, розкритих у цьому описі. При вживанні у цьому описі термін "фармацевтично прийнятні солі" означає похідні згаданих сполук, де вихідна сполука модифікована шляхом перетворення існуючої кислотної або основної групи на її сольову форму. До прикладів фармацевтично прийнятних солей належать, але без обмеження ними, солі з неорганічними або органічними кислотами основних залишків, таких як аміни; лужні або органічні солі кислотних залишків, таких як карбонові кислоти; тощо. До фармацевтично прийнятних солей за цим винаходом належать загальноприйняті нетоксичні солі вихідної сполуки, утворені, наприклад, із нетоксичних неорганічних або органічних кислот. Фармацевтично прийнятні солі за цим винаходом можуть бути синтезовані з вихідної сполуки, яка містить основну або кислотну групу, традиційними хімічними способами. Як правило, такі солі можуть бути одержані шляхом проведення реакцій вільної кислотної або основної форми сполуки зі стехіометричною кількістю відповідної основи або кислоти у середовищі води або в органічному розчиннику, або у суміші цих двох середовищ; як правило, перевага віддається неводним середовищам, наприклад, діетиловому ефіру, етилацетату, етанолу, ізопропанолу або ацетонітрилу (ACN). Переліки прийнятних солей можна знайти у Remington's Pharmaceutical Sciences, 17th ed., Mack Publishing Company, Easton, Pa., 1985, стор. 1418; та у Journal of Pharmaceutical Science, 66, 2 (1977), кожне з цих джерел включено до цього опису у повному обсязі шляхом посилання. Синтез Сполуки за цим винаходом, в тому числі їх солі, можна виготовити із застосуванням відомих способів органічного синтезу та синтезувати за будь-яким із численних можливих схем синтезу. Реакції для одержання сполук за цим винаходом можна виконувати у прийнятних розчинниках, які легко може вибрати фахівець у галузі органічного синтезу. Прийнятні 6 UA 101493 C2 5 10 15 20 розчинники можуть по суті не вступати в реакції з вихідними матеріалами (реагентами), проміжними продуктами або кінцевими продуктами при температурах проведення реакцій, наприклад, при температурах, які можуть змінюватися у межах від температури замерзання розчинника до температури його кипіння. Конкретні реакції можуть виконуватися в індивідуальному розчиннику або у суміші кількох розчинників. Відповідні розчинники для конкретних стадій реакцій можуть бути вибрані фахівцем у галузі залежно від особливостей відповідної стадії. Виготовлення сполук за цим винаходом може включати приєднання груп захисту до різних функціональних груп та їх відщеплення від згаданих груп. Необхідність захисту та відщеплення груп захисту, а також відповідні групи захисту легко визначається фахівцем у галузі. Хімію груп захисту розглянуто, наприклад, у монографії T.W. Greene and P.G.M. Wuts, Protective Groupsin rd Organic Synthesis, 3 Ed., Wiley & Sons, Inc., New York (1999), включеній до цього опису у повному обсязі шляхом посилання. Хід реакцій можна контролювати будь-яким відомим придатним для цього способом. Наприклад, утворення продукту можна контролювати спектроскопічними методами, такими як 1 13 спектроскопія ядерного магнітного резонансу (наприклад, H або C), інфрачервона спектроскопія, спектрофотометрія (наприклад, в ультрафіолетовій частині спектра), масспектрометрія, або хроматографічними методами, такими як рідинна хроматографія високої ефективності (РХВЕ, HPLC) або хроматографія в тонкому шарі (ХТШ, TLC). Цей винахід пропонує спосіб одержання сполуки формули I, показаний нижче на Схемі 1, Схемі 2, та Схемі 3. Відповідно, на стадії (i) Схеми 1, сполуку формули I одержують способом, який включає обробку сполуки формули Ia: 7 25 30 35 40 45 для відщеплення групи R ; де: L – SO2 або CO; 1 2 3 4 R – C1-6-алкіл, C3-7-циклоалкіл, феніл, 5- або 6-членний гетероарил, індоліл, NR R або OR , де згадані алкіл, циклоалкіл, феніл або гетероарил факультативно заміщені 1, 2 або 3 замісниками, незалежно один від одного вибраними з групи, яку складають F, CN та C 1-4-алкіл; 2 3 R та R незалежно один від одного вибрані з групи, яку складають H, C 1-4-алкіл та феніл; 4 R – C1-6-алкіл, феніл або бензил; та 7 R – захисна група; 1 4 де у разі, якщо L – SO2, R не є OR . 7 До прийнятних захисних груп R належать, проте без обмеження ними, групи захисту амінів, опис яких наведений у монографії Wuts and Greene, Protective Groups in Organic Synthesis, 4th ed., John Wiley & Sons: New Jersey (2007), стор. 696-887 (та, зокрема, стор. 872-887), та включений до цього документа у повному обсязі шляхом посилання. В деяких варіантах 7 здійснення цього винаходу захисною групою R є група, стабільна в умовах відщеплення 10 захисної групи R на стадії (vi) Схеми 2. В деяких варіантах здійснення цього винаходу 7 9 захисною групою R є група, стабільна в умовах відщеплення захисної групи R на стадії (iv) 7 Схеми 1. В деяких варіантах здійснення цього винаходу захисною групою R є група, стабільна в кислотних умовах при кімнатній температурі. В деяких варіантах здійснення цього винаходу 7 групою R є група, яка не відщеплюється у хлористоводневій кислоті в концентрації від 1-н. до 5-н. при кімнатній температурі, при температурі від приблизно 10C до приблизно 40C, при температурі від приблизно 15C до приблизно 40C, або при температурі від приблизно 15C до 7 приблизно 30C. В деяких варіантах здійснення цього винаходу група R являє собою бензилоксикарбоніл (Cbz), 2,2,2-трихлоретоксикарбоніл (Troc), 2-(триметилсиліл)етоксикарбоніл (Teoc), 2-(4-трифторметилфенілсульфоніл)етоксикарбоніл (Tsc), трет-бутоксикарбоніл (BOC), 1адамантилоксикарбоніл (Adoc), 2-адамантилкарбоніл (2-Adoc), 2,4-диметилпент-3 7 UA 101493 C2 5 10 15 20 25 30 35 ілоксикарбоніл (Doc), циклогексилоксикарбоніл (Hoc), 1,1-диметил-2,2,2-трихлоретоксикарбоніл (TcBOC), вініл, 2-хлоретил, 2-фенілсульфонілфеніл, аліл, бензил, 2-нітробензил, 4-нітробензил, дифеніл-4-піридилметил, N",N’-диметилгідразиніл, метоксиметил, трет-бутоксиметил (Bum), бензилоксиметил (BOM) або 2-тетрагідропіраніл (THP). В деяких варіантах здійснення цього 7 винаходу R -2-(триметилсиліл)етоксиметил (SEM). В деяких варіантах здійснення цього 7 винаходу R – N-півалоїлоксиметил (POM). 7 Обробку сполуки формули Ia для відщеплення групи R можна виконати способами, відомими в галузі для відщеплення окремих груп захисту амінів, такими як способи, опис яких наведений у монографії Wuts and Greene, Protective Groups in Organic Synthesis, 4th ed., John Wiley & Sons: New Jersey (2007), стор. 696-887 (та, зокрема, стор. 872-887), та включений до цього документа у повному обсязі шляхом посилання. Наприклад, в деяких варіантах 7 здійснення цього винаходу групу R відщеплюють шляхом оброблення іоном фтору (наприклад, обробленням фторидом тетрабутиламонію), хлористоводневою кислотою, піридин-nтолуолсульфоновою кислотою (PPTS) або кислотою Льюїса (наприклад, тетрафторборатом літію)). В деяких варіантах здійснення цього винаходу згадана обробка включає обробку 7 тетрафторборатом літію, з подальшим обробленням гідроксидом амонію (наприклад, якщо R -2(триметилсиліл)етоксиметил). В деяких варіантах здійснення цього винаходу згадана обробка 7 включає обробку основою (наприклад, R – N-півалоїлоксиметил). В деяких варіантах здійснення цього винаходу згаданою основою є гідроксид лужного металу. В деяких варіантах здійснення цього винаходу згаданою основою є гідроксид натрію. В деяких варіантах здійснення цього винаходу згадана обробка включає обробку гідроксидом натрію або амонію у розчиннику, такому як метанол або вода. В деяких варіантах здійснення цього винаходу для відщеплення захисної групи SEM застосовують м'яку двостадійну методику. Захищений SEM субстрат формули Ia обробляють тетрафторборатом літію (LiBF4) або комплексом трифторборату з діетиловим ефіром у водноацетонітрильній суміші при кімнатній або підвищеній температурі (у деяких варіантах здійснення цього винаходу приблизно при 80C) протягом 10-20 год. Одержану відповідну гідроксиметильну проміжну сполуку після цього обробляють водним розчином гідроксиду амонію (NH4OH) при кімнатній температурі, одержуючи сполуку формули I. В деяких варіантах здійснення цього винаходу для відщеплення захисної групи POM застосовують водний розчин гідроксиду натрію (NaOH) або гідроксиду літію (LiOH). Таким чином, суспензію захищеної POM сполуки формули Ia обробляють 1-н. водним розчином гідроксиду натрію при кімнатній температурі протягом двох-трьох годин. Бажаний продукт формули I можна одержати після типової кислотно-основної обробки. Схема 1 Схема 2 8 UA 101493 C2 На стадії (ii) сполуку формули Ia одержують способом, який включає введення в реакцію сполуки формули Ib: 5 10 15 20 25 30 зі сполукою формули Ic: з утворенням сполуки формули Ia. Стадія (ii) Схеми 1 являє собою реакцію приєднання Міхаеля між сполукою формули Ib та сполукою формули Ic. Приєднання Міхаеля можна активізувати каталізатором приєднання Міхаеля, таким як основа. В деяких варіантах здійснення цього винаходу каталізатор приєднання Міхаеля являє собою галогенід тетраалкіламонію, гідроксид тетраалкіламонію, гуанідин, амідин, гідроксид, алкоксид, силікат, фосфат лужного металу, оксид, третинний амін, карбонат лужного металу, бікарбонат лужного металу, гідрофосфат лужного металу, фосфін або сіль лужного металу з карбоновою кислотою. В деяких варіантах здійснення цього винаходу каталізатор приєднання Міхаеля являє собою тетраметилгуанідин, 1,8-діазабіцикло(5,4,0)ундец7-ен, 1,5-діазабіцикло(4,3,0)нон-5-ен, 1,4-діазабіцикло(2,2,2)октан, гідроксид трет-бутиламонію, гідроксид натрію, гідроксид калію, метилат натрію, етилат натрію, трикалійфосфат, силікат натрію, оксид кальцію, триетиламін, карбонат натрію, карбонат калію, бікарбонат натрію, бікарбонат калію, гідрофосфат калію, трифенілфосфін, триетилфосфін, ацетат калію або акрилат калію. В деяких варіантах здійснення цього винаходу каталізатор приєднання Міхаеля являє собою 1,8-діазабіцикло(5,4,0)ундец-7-ен (DBU). В деяких варіантах здійснення цього винаходу для сприяння реакції приєднання Міхаеля застосовують стехіометричну або каталітичну кількість основи. В деяких варіантах здійснення цього винаходу згадану реакцію виконують в органічному розчиннику, такому як ацетонітрил або диметилацетамід, при кімнатній температурі протягом двох-шести годин. Бажаний адукт Міхаеля, сполуку формули Ia, в оптимізованих умовах проведення реакції можна одержати з високими виходом та чистотою. Альтернативно сполуку формули Ia можна одержати способом, показаним на стадії (iii) Схеми 1. Відповідно, сполуку формули Ia одержують способом, який включає введення в реакцію сполуки формули Id: 9 UA 101493 C2 8 5 10 15 20 25 30 35 1 8 зі сполукою формули R -L-R з одержанням сполуки формули Ia; де R – відщеплювана група. 8 В деяких варіантах здійснення цього винаходу R – будь-яка з прийнятних відщеплюваних 8 груп, відомих в галузі. В деяких варіантах здійснення цього винаходу R – галоген або C1-48 алкоксигрупа. В деяких варіантах здійснення цього винаходу R – хлор. В деяких варіантах здійснення цього винаходу реакцію сполуки формули Id зі сполукою 8 1 формули R -L-R виконують у присутності основи. В деяких варіантах здійснення цього винаходу згадана основа являє собою третинний амін, такий як триетиламін, діізопропілетиламін, N-метилморфолін тощо. В деяких варіантах здійснення цього винаходу згадана основа являє собою діізопропілетиламін. На стадії (iv) Схеми 1 сполуку формули Id одержують способом, який включає обробку сполуки формули Ie: 9 9 для відщеплення групи R , з утворенням таким чином сполуки формули Id; де R – група захисту. 9 До прийнятних груп захисту R належать, проте без обмеження ними, групи захисту амінів, опис яких наведений у монографії Wuts and Greene, Protective Groups in Organic Synthesis, 4th ed., John Wiley & Sons: New Jersey (2007), стор. 696-887 (та, зокрема, стор. 872-887), та 9 включений до цього документа у повному обсязі шляхом посилання. R – група захисту, яку 7 можна селективно відщепити в умовах, при яких не відщеплюється захисна група R . В деяких 9 варіантах здійснення цього винаходу R – група захисту, яку можна відщепити у кислотних умовах при кімнатній температурі, при температурі від приблизно 15C до приблизно 40C, або при температурі від приблизно 15C до приблизно 30C. В деяких варіантах здійснення цього 9 9 винаходу R – C1-6-алкоксикарбоніл. В деяких варіантах здійснення цього винаходу R – третбутоксикарбоніл. При вживанні у цьому описі термін "алкоксикарбоніл" означає групу формули C(=O)O-алкіл. 9 Обробку сполуки формули Ie для відщеплення групи R можна виконати способами, відомими в галузі для відщеплення окремих груп захисту амінів, такими як способи, опис яких наведений у монографії Wuts and Greene, Protective Groups in Organic Synthesis, 4th ed., John Wiley & Sons: New Jersey (2007), стор. 696-887 (та, зокрема, стор. 872-887), та включений до цього документа у повному обсязі шляхом посилання. Прийнятними є умови обробки, при яких 7 не відщеплюється захисна група R . В деяких варіантах здійснення цього винаходу згадана обробка включає піддавання сполуки формули Ie дії кислотних умов при кімнатній температурі, при температурі від приблизно 15C до приблизно 40C або при температурі від приблизно 15C до приблизно 30C. В деяких варіантах здійснення цього винаходу обробка сполуки формули Ie включає оброблення хлористоводневою кислотою у 1,4-діоксані. На стадії (v) Схеми 1 сполуку формули Ia одержують способом, який включає введення в реакцію сполуки формули Ib: 10 UA 101493 C2 зі сполукою формули If: 5 10 15 20 25 з утворенням сполуки формули Ie. Стадія (v) Схеми 1 являє собою реакцію приєднання Міхаеля між сполукою формули Ib та сполукою формули If. Приєднання Міхаеля можна активізувати каталізатором приєднання Міхаеля, таким як основа. В деяких варіантах здійснення цього винаходу каталізатор приєднання Міхаеля являє собою галогенід тетраалкіламонію, гідроксид тетраалкіламонію, гуанідин, амідин, гідроксид, алкоксид, силікат, фосфат лужного металу, оксид, третинний амін, карбонат лужного металу, бікарбонат лужного металу, гідрофосфат лужного металу, фосфін або сіль лужного металу з карбоновою кислотою. В деяких варіантах здійснення цього винаходу каталізатор приєднання Міхаеля являє собою тетраметилгуанідин, 1,8-діазабіцикло(5,4,0)ундец7-ен, 1,5-діазабіцикло(4,3,0)нон-5-ен, 1,4-діазабіцикло(2,2,2)октан, гідроксид трет-бутиламонію, гідроксид натрію, гідроксид калію, метоксид натрію, етоксид натрію, трикалійфосфат, силікат натрію, оксид кальцію, триетиламін, карбонат натрію, карбонат калію, бікарбонат натрію, бікарбонат калію, гідрофосфат калію, трифенілфосфін, триетилфосфін, ацетат калію або акрилат калію. В деяких варіантах здійснення цього винаходу каталізатор приєднання Міхаеля являє собою 1,8-діазабіцикло(5,4,0)ундец-7-ен (DBU). В деяких варіантах здійснення цього винаходу для сприяння реакції приєднання Міхаеля застосовують стехіометричну або каталітичну кількість основи. В деяких варіантах здійснення цього винаходу згадану реакцію виконують в органічному розчиннику, такому як ацетонітрил або диметилацетамід, при кімнатній температурі протягом двох-шести годин. Бажаний адукт Міхаеля, сполуку формули Ia, в оптимізованих умовах проведення реакції можна одержати з високими виходом та чистотою. На стадії (vi) Схеми 2 сполуку формули Ig одержують способом, який включає обробку сполуки формули Ig: 10 30 35 40 10 для відщеплення групи R , з утворенням таким чином сполуки формули Ib; де R – група захисту. 10 До прийнятних груп захисту R належать, проте без обмеження ними, групи захисту амінів, опис яких наведений у монографії Wuts and Greene, Protective Groups in Organic Synthesis, 4th ed., John Wiley & Sons: New Jersey (2007), стор. 696-887 (та, зокрема, стор. 872-887), та 10 включений до цього документа у повному обсязі шляхом посилання. R – група захисту, яку 7 можна селективно відщепити в умовах, які не відщеплюють групу захисту R . В деяких варіантах 10 здійснення цього винаходу R – група захисту, яку можна відщепити у кислотних умовах при кімнатній температурі, при температурі від приблизно 15C до приблизно 40C або при температурі від приблизно 15C до приблизно 30C. В деяких варіантах здійснення цього 10 винаходу R є групою, яку відщеплюють у кислотних умовах при кімнатній температурі. В 10 деяких варіантах здійснення цього винаходу R являє собою 1-(етокси)етил, три(C1-6алкіл)силіл (наприклад, трет-бутилдиметилсиліл або триізопропілсиліл), n-метоксибензил 11 UA 101493 C2 5 10 15 (PMB), трифенілметил (Tr), дифенілметил, гідроксиметил, метоксиметил (MOM), діетоксиметил 10 або трет-бутилдиметилсилілметил. В деяких варіантах здійснення цього винаходу R -1(етокси)етил. 10 Обробку сполуки формули Ig для відщеплення групи R можна виконати способами, відомими в галузі для відщеплення окремих груп захисту амінів, такими як способи, опис яких наведений у монографії Wuts and Greene, Protective Groups in Organic Synthesis, 4th ed., John Wiley & Sons: New Jersey (2007), стор. 696-887 (та, зокрема, стор. 872-887), та включений до цього документа у повному обсязі шляхом посилання. В деяких варіантах здійснення цього винаходу згадана обробка включає обробку сполуки формули Ig у кислотних умовах (наприклад, хлористоводневою кислотою або трифтороцтовою кислотою) при кімнатній температурі, при температурі від приблизно 15C до приблизно 40C або при температурі від приблизно 15C до приблизно 30C. В деяких варіантах здійснення цього винаходу згадана обробка включає обробку сполуки формули Ig водним розчином хлористоводневої кислоти концентрації від приблизно 1-н. до приблизно 5-н. при температурі від приблизно 10C до приблизно 30C. На стадії (vii) Схеми 2 сполуку формули 1g одержують способом, який включає введення в реакцію сполуки формули Ih: зі сполукою формули Il: 20 25 30 35 40 45 50 у присутності паладієвого каталізатора та основи з утворенням сполуки формули Ig; де: X – тозилатна група, трифлатна група, йод, хлор, або бром; та a b кожний з R та R незалежно один від одного – H або C1-6-алкіл; або a b R та R , спільно з атомами кисню, до яких вони приєднані, та атомом бору утворюють 5-6членний гетероцикл, який факультативно заміщений 1, 2, 3 або 4 C1-4-алкільними групами. Стадія (vii) є реакцією сполучення за Судзукі, яку можна ініціювати, застосовуючи численні каталізатори на основі паладію(0) та паладію(II), та виконувати в умовах, відомих у галузі (дивись, наприклад, публікацію Miyaura and Suzuki, Chem. Rev. 1995, 95, 2457-2483, включену до цього опису у повному обсязі шляхом посилання). В деяких варіантах здійснення цього винаходу паладієвим каталізатором є Pd(PPh3)4 та Pd(dppf)2Cl2. В деяких варіантах здійснення цього винаходу паладієвим каталізатором є тетракіс(трифенілфосфін)паладій(0) або тетракіс(три(0-толіл)трифенілфосфін)паладій(0). В деяких варіантах здійснення цього винаходу паладієвим каталізатором є тетракіс(трифенілфосфін)паладій(0). В деяких варіантах здійснення цього винаходу паладієвий каталізатор застосовують у -4 кількості від приблизно 110 екв. до приблизно 0,1 екв. В деяких варіантах здійснення цього винаходу паладієвий каталізатор застосовують у кількості від приблизно 0,0010 екв. до приблизно 0,0015 екв. В деяких варіантах здійснення цього винаходу стехіометричне відношення сполуки формули Ih до сполуки формули Il становить від приблизно 1 до приблизно 1,05, або від приблизно 1 до приблизно 1,35. В деяких варіантах здійснення цього винаходу розчинник для стадії (vii) містить воду та органічний розчинник. В деяких варіантах здійснення цього винаходу згаданим органічним розчинником є 1,4-діоксан, 1-бутанол, 1,2-диметоксіетан (DME), 2-пропанол, толуол або етанол чи комбінація цих сполук. В деяких варіантах здійснення цього винаходу органічний розчинник містить комбінацію 1-бутанолу та DME. В деяких варіантах здійснення цього винаходу основа є неорганічною основою. В деяких варіантах здійснення цього винаходу основа є органічною основою. В деяких варіантах здійснення цього винаходу основа є карбонатом лужного металу або гідрокарбонатом лужного металу. В деяких варіантах здійснення цього винаходу основа є карбонатом калію (K 2CO3). В деяких варіантах здійснення цього винаходу використовують 2-5 екв. основи (наприклад, K2CO3). В деяких варіантах здійснення цього винаходу використовують 2-5 екв. основи (наприклад, NaHCO3). 12 UA 101493 C2 5 В деяких варіантах здійснення цього винаходу реакцію сполучення Судзукі виконують при температурі від приблизно 80C до приблизно 100C. В деяких варіантах здійснення цього винаходу згадану реакцію виконують протягом 2-12 год. a b В деяких варіантах здійснення цього винаходу R та R , спільно з атомами кисню, до яких вони приєднані, та атомом бору, утворюють групу: 10 В деяких варіантах здійснення цього винаходу X – хлор, бром або йод. В деяких варіантах здійснення цього винаходу X – хлор. На стадії (viii) Схеми 2, сполуку формули Ih одержують шляхом приєднання до сполуки формули It: 7 15 20 25 групи захисту R . 7 7 Групу R вибирають як описано вище. В деяких варіантах здійснення цього винаходу R -27 (триметилсиліл)етоксиметил. В деяких варіантах здійснення цього винаходу R – Nпівалоїлоксиметил. 7 Приєднання груп захисту R можна здійснити відомими в галузі способами приєднання груп захисту амінів (дивись, наприклад, монографію Wuts and Greene, згадувану вище). Наприклад, атом азоту індолу можна депротонувати основою (наприклад, гідридом натрію (NaH)) в органічному розчиннику (наприклад, THF, 1,4-діоксані, 1,2-диметоксіетані (DME) або N, Nдиметилацетаміді (DMAC)) при низькій температурі (наприклад, від приблизно 0C до приблизно 5C) з подальшим обробленням електрофільною сполукою, такою як триметилсилілетоксиметилхлорид (SEM-Cl) або півалоїлоксиметилхлорид (POM-Cl). Захищені SEM або POM 4-хлор-7H-піроло[2,3-d]піримідини можна потім виділити або використати in situ як вихідні матеріали для подальшої реакції Судзукі з додатковим ощищенням або без нього. Сполуку формули Ic можна одержати способом, показаним нижче на Схемі 3. Відповідно, на стадії (ix) Схеми 3, сполуку формули Ic одержують способом, який включає введення в реакцію сполуки формули Ik: 8 30 35 40 1 або її солі зі сполукою формули R -L-R у присутності основи з утворенням сполуки 8 формули Ic; де R – відщеплювана група. 8 Група R може бути будь-якою прийнятною відщеплюваною групою, відомою в галузі, придатною для приєднання сульфоніл- або карбонілвмісних груп. В деяких варіантах здійснення 8 цього винаходу R – галоген або C1-4-алкоксигрупа. В деяких варіантах здійснення цього 8 8 винаходу R – хлор, бром або йод. В деяких варіантах здійснення цього винаходу R – хлор. В деяких варіантах здійснення цього винаходу згадана основа є третинним аміном, таким як триетиламін, діізопропілетиламін, N-метилморфолін тощо. В деяких варіантах здійснення цього винаходу згадана основа є діізопропілетиламіном. В деяких варіантах здійснення цього винаходу згадана сіль сполуки формули Ik є гідрохлоридом. Сполуку формули If можна одержати шляхом приєднання до аміногрупи сполуки формули Ik 9 прийнятної захисної групи R способами, відомими в галузі (дивись, наприклад, вищезгадану монографію Wuts and Greene). Альтернативно, замість сполуки формули If можна використати сполуку формули Im. На стадії (x) Схеми 3, сполуку формули Ik одержують способом, який включає обробку сполуки формули Im: 45 13 UA 101493 C2 11 5 10 11 для відщеплення групи -C(=O)OR , таким чином утворюючи сполуку формули Ik; де R – C1-6-алкоксикарбоніл. 11 В деяких варіантах здійснення цього винаходу R – трет-бутоксикарбоніл (BOC). В деяких варіантах здійснення цього винаходу обробка сполуки формули Im включає будь-яку відому в галузі методику відщеплення алкоксикарбонільної групи від аміну (наприклад, BOC-групу) (дивись, наприклад, монографію Wuts and Greene, Protective Groups in Organic Synthesis, 4th ed., John Wiley & Sons: New Jersey (2007), стор. 696-887 (та, зокрема, стор. 872-887), повний зміст якої включений до цього опису шляхом посилання). В деяких варіантах здійснення цього винаходу обробка сполуки формули Im включає оброблення водним розчином хлористоводневої кислоти. Схема 3 На стадії (xi) Схеми 3 сполуку формули Im одержують способом, який включає введення в реакцію сполуки формули In: 15 20 25 30 35 з реагентом Віттіга (Wittig), який містить ціанометильну або ціанометилілідну групу, з утворенням сполуки формули Im. При вживанні в цьому описі термін "реагент Віттіга" означає реагенти, застосовувані в реакції Віттіга, реакції Уодзворта-Еммонза (Wadsworth-Emmons) та в реакції Горнера-Віттіга (Horner-Wittig), описаних у літературі з галузі (дивись, наприклад, публікації Кері та Сандберг – Carey and Sundberg, Advanced Organic Chemistry, Part B: Reactions and Synthesis, 4th ed., Kluwer Academic/Plenum Publishers: New York, (2001) стор. 111-119; та Марч – March, Advanced Organic Chemistry: Reactions, Mechanisms and Structure, 3rd ed., John Wiley & Sons: New York, (1985) стор. 845-855, кожна з яких включена до цього опису у повному обсязі шляхом посилання). До прикладів реагентів Віттіга, які містять ціанометильну або ціанометилілідну групу, належать, 1 1 проте без обмеження ними, сполуки загальної формули (R'O) 2P(=O)-L-R , R"3P(+)-L(-)-R , 1 1 R"2P(=O)-L-R , та (R'N)2P(=O)-L-R , де R" – C1-6-алкоксигрупа або факультативно заміщений 1 феніл; R" – факультативно заміщений феніл; L – -CH2- або -CH-; та R – ціаногрупа. В деяких варіантах здійснення цього винаходу реагентом Віттіга є діетилціанометилфосфат. В деяких варіантах здійснення цього винаходу реакцію сполуки формули In з реагентом Віттіга виконують у присутності основи. В деяких варіантах здійснення цього винаходу згадана основа є сильною основою. В деяких варіантах здійснення цього винаходу згадана основа є трет-бутилатом калію, трет-бутилатом натрію, гідридом натрію, етилатом натрію, гідроксидом натрію, карбонатом калію або карбонатом натрію. В деяких варіантах здійснення цього винаходу згадана основа є алкілатом лужного металу. В деяких варіантах здійснення цього винаходу згадана основа є трет-бутилатом лужного металу. В деяких варіантах здійснення цього винаходу згадана основа є трет-бутилатом калію. В деяких варіантах здійснення цього винаходу олефінування азетидинкетону формули In реагентом Віттіга виконують в органічному розчиннику, такому як 14 UA 101493 C2 5 10 15 20 25 30 35 THF, дією основи, такої як трет-бутилат калію, при температурі від приблизно 0C до приблизно 5C. Азетидинони формули In можна одержати за модифікованою методикою, описаною Гертнером (Gaertner, J. Org. Chem., 1967, 32, 2972) (дивись, наприклад, стадії (xii)-(xiv)). За одним варіантом здійснення цього винаходу "однокрокове" одержання захищених карбаматом азотидинолів формули Io зі сполук формули Ip в умовах каталітичного гідрогенолізу у присутності електрофільної сполуки, такої як ди-трет-бутилдикарбонат, дозволяє спростити процес одержання захищених азетидинолів у порівнянні з іншими модифікованими методиками (Чженмінь, Чен та ін. – Zhengming, Chen et al., WO 00/63168). Каталізоване TEMPO окиснення захищених азетидинолів формули Io до відповідних кетонів формули In забезпечує вихід майже 100% від теоретичного у м'яких умовах реакції. Будучи дифункціональними сполуками, Nзахищені азетидинони формули Io є дуже корисними синтетичними проміжними сполуками для синтезу складних органічних молекул. Відповідно, на стадії (xii) Схеми 3 сполуку формули In одержують способом, який включає обробку сполуки формули Io: окиснювальним агентом з утворенням сполуки формули In. При вживанні в цьому описі термін "окиснювальний агент" означає один або кілька відомих у галузі окиснювальних агентів для окиснення вторинного спирту до кетону (дивись, наприклад, публікацію Карі та Сандберг – Carey and Sundberg, Advanced Organic Chemistry, Part B: Reactions and Synthesis, 4th ed., Kluwer Academic/Plenum Publishers: New York, стор. 747-757, включену до цього опису у повному обсязі шляхом посилання). В деяких варіантах здійснення цього винаходу окиснювальний агент містить окиснювач на основі перехідного металу, наприклад, реагент, який містить хром(VI) (наприклад, реагент Коллінза (Collins), дихромат піридинію (PDC) або хлорхромат піридинію (PCC)), перманганат калію, діоксид марганцю(IV), реагент на основі рутенію(II) (наприклад, RuCl2(n-цимен)2), тетраоксид рутенію або комбінацію діоксиду марганцю(IV), реагент на основі рутенію(II) та бензохінону; DMSO та електрофільний реагент, такий як карбодіімідний реагент (наприклад, дициклогексилкарбодіімід), оцтовий ангідрид, трифтороцтовий ангідрид, оксалілхлорид або триоксид сірки; диметилсульфід та Nхлорсукцинімід; DMSO та хлор; або реагент Десса-Мартіна (Dess-Martin). В деяких варіантах здійснення цього винаходу окиснювальний агент містить 2,2,6,6-тетраметилпіперидин-1-оксил (TEMPO) та стехіометричний окиснювач (наприклад, гіпохлорит натрію або N-хлорсукцинімід (NCS)). В деяких варіантах здійснення цього винаходу окиснювальний агент містить TEMPO та гіпохлорит натрію. На стадії (xiii) Схеми 3 сполуку формули Io одержують способом, який включає введення в реакцію сполуки формули Ip: зі сполукою формули Iq: 40 в умовах каталітичного гідрування з утворенням сполуки формули Io. В деяких варіантах здійснення цього винаходу умови каталітичного гідрування включають використання газоподібного водню та паладію на вугіллі як каталізатора. На стадії (xiv) Схеми 3 сполуку формули Ip одержують способом, який включає стадії: (a) введення в реакцію сполуки формули Ir: 15 UA 101493 C2 зі сполукою формули Is: 5 10 з утворенням галогенідної солі сполуки формули Ip; та (b) обробку солі сполуки формули Ip основою з утворенням сполуки формули Ip; 1 де X – галоген. 1 В деяких варіантах здійснення цього винаходу X – хлор. Цей винахід також пропонує спосіб одержання сполуки формули I, який включає: (a) введення в реакцію сполуки формули Ih: зі сполукою формули: у присутності тетракіс(трифенілфосфін)паладію(0) та основи – карбонату лужного металу або гідрокарбонату лужного металу – з утворенням сполуки формули Ig: 15 (b) оброблення сполуки формули Ig для відщеплення групи R формули Ib: 10 з утворенням сполуки (c) проведення реакції сполуки формули Ib зі сполукою формули Ic: 20 у присутності каталітичної або стехіометричної кількості 1,8-діазабіцикло(5,4,0)ундец-7-ену з утворенням сполуки формули Ia: 16 UA 101493 C2 (d) оброблення сполуки формули Ia для відщеплення групи R формули I: 5 10 7 з утворенням сполуки де: L – SO2; 1 R – C1-6-алкіл; 7 R -2-(триметилсиліл)етоксіетил або 2-півалоїлоксиметил; 10R 1-(етокси)етил; та X – хлор. Цей винахід також пропонує спосіб одержання сполуки формули I, який включає: (a) проведення реакції сполуки формули Ih: зі сполукою формули: 15 20 у присутності тетракіс(трифенілфосфін)паладію(0) та основи – карбонату лужного металу – з утворенням сполуки формули Ig: (b) оброблення сполуки формули Ig для відщеплення групи R формули Ib: 17 10 з утворенням сполуки UA 101493 C2 (c) проведення реакції сполуки формули Ib: зі сполукою формули If: 5 у присутності каталітичної або стехіометричної кількості 1,8-діазабіцикло(5,4,0)ундец-7-ену з утворенням сполуки формули Ie: 9 10 (d) оброблення сполуки формули Ie для відщеплення групи R з утворенням таким чином сполуки формули Id: 8 1 (e) введення в реакцію сполуки формули Id зі сполукою формули R -L-R з утворенням сполуки формули Ia: 18 UA 101493 C2 (f) оброблення сполуки формули Ia для відщеплення групи R формули I: 5 10 15 20 25 30 35 40 7 з утворенням сполуки де: L – SO2; 1 R – C1-6-алкіл; 7 R -2-(триметилсиліл)етоксіетил або 2-півалоїлоксиметил; 8 R – хлор; 9 R – трет-бутоксикарбоніл; 10R 1-(етокси)етил; та X – хлор. Ці способи можуть бути застосовані для одержання будь-якої сполуки з-поміж описаних в цьому документі варіантів здійснення винаходу або їх комбінацій, або будь-якої сполуки, описаної у прикладах. Цей винахід пропонує будь-яку комбінацію індивідуальних способів для одержання сполук формули I, сполук формули Ia тощо. Цей винахід пропонує також будь-який з вищезазначених проміжних продуктів або їх солей. В деяких варіантах здійснення цього винаходу сполукою формули I, одержаною згаданими способами або їх комбінаціями, є {1-(етилсульфоніл)-3-[4-(7H-піроло[2,3-d]піримідин-4-іл)-1Hпіразол-1-іл]азетидин-3-іл}ацетонітрил. Цей винахід пропонує також кожний з проміжних продуктів формули Ia, Ib, Ic, і т.д., для одержання {1-(етилсульфоніл)-3-[4-(7H-піроло[2,3d]піримідин-4-іл)-1H-піразол-1-іл]азетидин-3-іл}ацетонітрилу. В деяких варіантах здійснення цього винаходу згадані способи також включають проведення реакції сполуки формули I з фосфорною кислотою для одержання фосфату. Фосфорнокислу сіль сполуки формули I можна одержати шляхом оброблення розчину відповідної вільної основи в органічному розчиннику, такому як етанол (EtOH), розчином фосфорної кислоти в органічному розчиннику, такому як етанол, при кімнатній температурі або при підвищеній температурі (наприклад, від приблизно 60C до приблизно 70C). Одержаний неочищений фосфат можна потім додатково очистити перекристалізацією або повторним суспендуванням в органічному розчиннику або у суміші органічних розчинників. В деяких варіантах здійснення цього винаходу сполука, одержана за згаданим способом, є сіллю {1-(етилсульфоніл)-3-[4-(7H-піроло[2,3-d]піримідин-4-іл)-1H-піразол-1-іл]азетидин-3іл}ацетонітрилу з фосфорною кислотою. В деяких варіантах здійснення цього винаходу сполуки формули I, формули II, формули III та формули IV можна одержати за методиками синтезу, описаними нижче в розділі "Приклади". Способи Сполуки за цим винаходом здатні модулювати активність однієї або кількох янус-кіназ (JAK). Термін "модулювати" означає здатність до підвищення або зниження активності одного або кількох членів групи JAK-кіназ. Відповідно, сполуки за цим винаходом можуть застосовуватися у способах модулювання JAK шляхом введення цієї JAK у контакт з будь-якою однією або кількома сполуками або композиціями, описаними в цьому документі. В деяких варіантах 19 UA 101493 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 здійснення цього винаходу сполуки за цим винаходом можуть діяти як інгібітори однієї або кількох JAK. У подальших варіантах здійснення цього винаходу сполуки за цим винаходом можуть застосовуватися для модулювання активності JAK в організмі пацієнта, який потребує модулювання відповідного рецептора, шляхом введення в організм придатної для модулювання кількості сполуки формули I, формули II, формули III або формули IV. До кіназ JAK, з якими зв'язуються та/або які модулюють сполуки за цим винаходом, належать будь-які члени групи JAK. В деяких варіантах здійснення цього винаходу JAK є JAK1, JAK2, JAK3 або TYK2. В деяких варіантах здійснення цього винаходу JAK є JAK1 або JAK2. В деяких варіантах здійснення цього винаходу JAK є JAK2. В деяких варіантах здійснення цього винаходу JAK є JAK3. Інший аспект цього винаходу стосується способів лікування пов'язаного з JAK захворювання або розладу у особи (наприклад, пацієнта) який потребує такого лікування, шляхом введення в організм пацієнта терапевтично ефективної кількості сполуки за цим винаходом або її фармацевтичної композиції. До пов'язаних з JAK захворювань може належати будь-яке захворювання, розлад або стан, який прямо або непрямо пов'язаний з експресією або активністю JAK, в тому числі з надмірною експресією та/або аномальними рівнями активності. До пов'язаних з JAK захворювань можуть належати також будь-які захворювання, розлади або стани, котрі можна попередити, полегшити або вилікувати шляхом модулювання активності JAK. До прикладів пов'язаних з JAK захворювань належать захворювання, які зачіпають імунну систему, в тому числі, наприклад, відторгнення трансплантата органа (наприклад, відторгнення алотрансплантата та реакція "трансплантат проти реципієнта"). До подальших прикладів пов'язаних з JAK захворювань належать аутоімунні захворювання, такі як розсіяний склероз, ревматоїдний артрит, ювенільний артрит, псоріатичний артрит, діабет типу I, вовчак, псоріаз, запальна хвороба кишечнику, виразковий коліт, хвороба Крона, злоякісна міастенія, імуноглобулінова нефропатія, аутоімунні тироїдні розлади тощо. В деяких варіантах здійснення цього винаходу аутоімунним захворюванням є аутоімунний пухирчастий дерматологічний розлад, такий як звичайна пухирчатка (PV) або пухирчастий пемфігоїд (BP). До подальших прикладів пов'язаних з JAK захворювань належать алергічні стани, такі як астма, харчові алергії, атопічний дерматит та риніт. До подальших прикладів пов'язаних з JAK захворювань належать вірусні захворювання, такі як захворювання, викликані вірусом Епштейна-Барра (EBV), гепатиту B, гепатиту C, ВІЛ, вірусом Т-клітинного лейкозу людини типу 1 (HTLV 1), вірусом вітряної віспи (VZV) та вірусом людської папіломи (HPV). До подальших прикладів пов'язаних з JAK захворювань належать дерматологічні розлади, такі як псоріаз (наприклад, звичайний псоріаз), атопічний дерматит, шкірні висипання, подразнення шкіри, підвищена чутливість шкіри (наприклад, контактний дерматит або алергічний контактний дерматит). Наприклад, підвищення чутливості шкіри можуть викликати певні речовини, в тому числі деякі лікарські засоби, при місцевому нанесенні. У деяких варіантах здійснення цього винаходу спільне застосування або послідовне застосування щонайменше одного інгібітора JAK за цим винаходом у сукупності із засобом, що викликає небажане підвищення чутливості шкіри, може бути корисним при лікуванні такого небажаного підвищення чутливості або дерматиту. У деяких варіантах здійснення цього винаходу дерматологічний розлад лікують шляхом місцевого нанесення щонайменше одного інгібітора JAK за цим винаходом. У подальших варіантах здійснення цього винаходу пов'язаним з JAK захворюванням є рак, у тому числі різновиди раку, які характеризуються солідними пухлинами (наприклад, рак простати, рак нирки, рак печінки, рак підшлункової залози, рак шлунка, рак молочної залози, рак легенів, раки голови та шиї, рак щитовидної залози, гліобластома, саркома Капоші, хвороба Кестлемена, меланома тощо), гематологічні раки (наприклад, лімфома, лейкоз, такий як гострий лімфобластичний лейкоз, гострий мієлогенний лейкоз (AML) або множинна мієлома) та раки шкіри, такі як лімфома Т-клітин шкіри (CTCL) та лімфома В-клітин шкіри. Прикладами лімфом Тклітин шкіри є синдром Сезарі та фунгоїдні гранульоми. До пов'язаних з JAK захворювань можуть, крім того, належати захворювання, які характеризуються експресією мутантних JAK2, таких як захворювання, що мають щонайменше одну мутацію у домені псевдокінази (наприклад, JAK2V617F). До пов'язаних з JAK захворювань можуть, крім того, належати мієлопроліферативні розлади (MPD), такі як поліцитемія (PV), первинна тромбоцитемія (ET), мієлофіброз із мієлоїдною метаплазією (MMM), хронічний мієлогенний лейкоз (CML), хронічний мієломоноцитний лейкоз (CMML), синдром гіпереозинофілії (HES), системний мастоцитоз (SMCD) тощо. У деяких 20 UA 101493 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 варіантах здійснення цього винаходу мієлопроліферативним розладом є первинний мієлофіброз (PMF) або мієлофіброз після поліцитемії/первинної тромбоцитемії (Post-PV/ET MF). До подальших прикладів пов'язаних з JAK захворювань належать запалення та запальні захворювання. До прикладів запальних захворювань належать очні запальні захворювання (наприклад, ірит, увеїт, склерит, кон'юнктивіт та захворювання, які мають до них відношення), запальні захворювання дихальних шляхів (наприклад, верхніх дихальних шляхів, в тому числі носа та синусів, такі як риніт або синусит, або нижніх дихальних шляхів, в тому числі бронхіт, хронічне обструктивне захворювання легенів тощо), запальна міопатія, така як міокардит, та інші запальні захворювання. Інгібітори JAK, описані у цьому документі, можуть, крім того, застосовуватися для лікування ішемічних пошкоджень реперфузійного походження або захворювання чи стану, пов'язаного з ішемічним випадком запального походження, таким як інсульт або зупинка серця. Інгібітори JAK, описані у цьому документі, можуть, крім того, застосовуватися для лікування анорексії, кахексії або втоми, що є наслідками раку або пов'язані з ним. Інгібітори JAK, описані у цьому документі, можуть, крім того, застосовуватися для лікування рестенозу, склеродерміту або фіброзу. Інгібітори JAK, описані у цьому документі, можуть, крім того, застосовуватися для лікування станів, пов'язаних з гіпоксією або астрогліозом, таких як, наприклад, діабетична ретинопатія, рак або нейродегенерація. Дивись, наприклад, публікації Дадлі та ін. (Dudley A.C. et al. Biochem. J. 2005, 390(Pt 2):427-436) та Срірама та ін. (Sriram K. et al. J. Biol. Chem. 2004, 279(19):1993619947. Epub 2004 Mar 2). Інгібітори JAK, описані у цьому документі, можуть, крім того, застосовуватися для лікування хвороби Альцгеймера. Інгібітори JAK, описані у цьому документі, можуть, крім того, застосовуватися для лікування інших запальних захворювань, таких як синдром системної запальної реакції (SIRS) та септичний шок. Інгібітори JAK, описані у цьому документі, можуть, крім того, застосовуватися для лікування подагри та збільшення простати внаслідок, наприклад, доброякісної гіпертрофії простати або доброякісної гіперплазії простати. Інгібітори JAK, описані у цьому документі, а також інші інгібітори JAK, які здатні впливати на сигнальний шлях IL-6/STAT3, можуть, крім того, застосовуватися для лікування пов'язаних із запаленням проліферативних захворювань. Було показано, що запалення пов'язане з розвитком деяких типів раку. Наприклад, було з'ясовано, що у пацієнтів, які страждають на запальне захворювання кишечнику, таке як виразковий коліт, значно підвищується ризик розвитку раку ободової кишки. Ці типи пов'язаних із запаленням різновидів раку мають назву пов'язаного з колітом раку (CAC). У кількох дослідженнях було показано, що сигнальний шлях IL-6/STAT3 бере участь у провокуванні CAC. Наприклад, у мишей з дефіцитом епітеліальних клітин шлунково-кишкового тракту STAT3 частота виникнення пухлин та їх розмір у тваринній моделі САС зменшується (Бромберг та ін. "Запалення та рак: IL-6 та STAT3 завершують зв'язок" – Bromberg, et al., "Inflammation and cancer: IL-6 and STAT3 complete the link", Cancer Cell, 15:7980 (2009)). Аналогічні результати було одержано на мишах із дефіцитом IL-6, у яких аденоми розвивалися у меншій кількості та меншого розміру у порівнянні зі звичайними мишами (Гривенніков та ін. "IL-6 та STAT3 необхідні для виживання клітин кишкового епітелію та розвитку пов'язаного з колітом раку" – Grivennikov, et al., "IL-6 and STAT3 are required for survival of intestinal epithelial cells and the development of colitis-associated cancer", Cancer Cell, 15:103-111 (2009)). Дивись також Болльрат на ін. "Опосередкована gp130 активація STAT3 в ентероцитах регулює виживання клітин та розвиток клітинного циклу під час пов'язаного з колітом генезису пухлин" – Bollrath, et al., "gp130-Mediated STAT3 activation in enterocytes regulatres cell survival and cell-cycle progression during colitis-associated tumorigenesis", Cancer Cell, 15:91-102 (2009); та Кортилевський та ін. "Регуляція рівноваги IL-23 та IL-12 під впливом сигнального шляху Stat3 у мікрооточенні пухлин" – Kortylewski, et al., "Regulation of the IL-23 and IL-12 balance by Stat3 signaling in the tumor microenvironment", Cancer Cell, 15:114-123 (2009). Відповідно, у деяких варіантах здійснення цього винаходу інгібітори JAK за цим винаходом та інгібітори, які впливають на сигнальний шлях IL-6/STAT3, можуть застосовуватися для лікування пов'язаних із запаленням ракових захворювань. у деяких варіантах здійснення цього винаходу рак пов'язаний із запальним захворюванням кишок. У деяких варіантах здійснення цього винаходу. запальним захворюванням кишок є виразковий коліт. У деяких варіантах здійснення цього винаходу запальним захворюванням кишок є хвороба Крона. У деяких варіантах здійснення цього винаходу пов'язаним із запаленням раком є рак, пов'язаний з колітом У деяких варіантах здійснення цього винаходу пов'язаним із запаленням раком є рак товстої кишки або рак ободової кишки. У деяких варіантах здійснення цього винаходу раком є рак шлунка, карциноїдна пухлина шлунково-кишкового тракту, пухлина строми шлунково 21 UA 101493 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 кишкового тракту (GIST), аденокарцинома, рак тонкої кишки або рак прямої кишки. Окрім сполук, які пропонуються цим винаходом, до прикладів інгібіторів JAK, які можуть застосовуватися для лікування раку, пов'язаного із запаленням, належать сполуки, описані у заявках на патент США №№ 2006/0106020; 2006/0183906; 2007/0149506; 2007/0135461; 2008/0188500; 2008/0312258; 2008/0312259; та в заявці на патент США № 12/270,135. Для визначення потенціальної ефективності інгібіторів JAK при лікуванні пов'язаного із запаленням раку вони можуть випробовуватися на тваринних моделях. Наприклад, CAC можна індукувати у оброблених (наприклад, інгібіторами JAK) або необроблених мишей способом, коротко описаним Гривенніковим та ін. "IL-6 та STAT3 необхідні для виживання клітин кишкового епітелію та розвитку пов'язаного з колітом раку" (Grivennikov, et al., "IL-6 and STAT3 are required for survival of intestinal epithelial cells and the development of colitis-associated cancer", Cancer Cell, 15:103-111 (2009)). Розвиток хвороби можна контролювати шляхом вимірювання маси тіла та спостереження ознак кровотечі із заднього проходу та діареї. Після умертвіння тварин частини дистальної товстої кишки видаляють для аналізу. У деяких варіантах здійснення цього винаходу інгібітори JAK, описані у цьому документі, можуть, крім того, застосовуватися для лікування розладу сухого ока. У значенні, вживаному в цьому описі, термін "розлад сухого ока" охоплює хворобливі стани, включені до нещодавно виданої офіційної доповіді Семінару з питань сухого ока (Dry Eye Workshop, DEWS), яка визначає сухе око як "багатофакторне захворювання слізних залоз та поверхні ока, яке спричиняє симптоми дискомфорту, порушення зору та нестабільності слізної плівки з потенціальним пошкодженням поверхні ока. Воно супроводжується підвищеною концентрацією осмотично активних речовин у слізній плівці (осмолярністю слізної рідини) та запаленням поверхні ока." (Лемп "Визначення та класифікація захворювання сухого ока. Доповідь підкомітету з визначення та класифікації Міжнародного Семінару з сухого ока" – Lemp, "The Definition and Classification of Dry Eye Disease: Report of the Definition and Classification Subcommittee of the International Dry Eye WorkShop", The Ocular Surface, 5(2), 75-92 April 2007). Вищезазначену доповідь включено до цього опису у повному її обсязі шляхом посилання. Сухе око іноді зветься також сухим кератокон'юнктивітом (keratoconjunctivitis sicca). у деяких варіантах здійснення цього винаходу лікування розладу сухого ока включає полегшення конкретного симптому розладу, такого як відчуття дискомфорту, порушення зору, нестабільність слізної плівки, підвищена осмолярність слізної рідини та запалення поверхні ока. Як вказано в доповіді DEWS, розлад сухого ока можна підрозділити на два різні класи: сухе око з дефіцитом водної сльози та сухе око як наслідок випаровування; ці класи, у свою чергу, охоплюють різні підкласи. Відповідно, у деяких варіантах здійснення цього винаходу розлад сухого ока є сухим оком із дефіцитом водної сльози (ADDE). у подальших варіантах здійснення цього винаходу розлад сухого ока є сухим оком внаслідок випаровування. у подальших варіантах здійснення цього винаходу розлад сухого ока вибраний з будь-якого з підкласів ADDE або сухого ока як наслідку випаровування, або відповідних комбінацій цих підкласів. Як вказує автор згаданої доповіді DEWS, різні класи та підкласи, однак, взаємно не виключають один одного. Таким чином, сухе око може виникати під впливом різних механізмів у різних підкласах, або стан сухого ока, який є наслідком одного підкласу, може викликати явища, які спричиняють сухе око шляхом впливу механізму іншого підкласу. Перший клас розладів сухого ока, тобто сухе око з дефіцитом водної сльози (ADDE), відомий також під назвами сухого ока з дефіцитом сльози та дефіциту сльозовиділення. Вважається, що при ADDE сухе око зумовлюється недостатнім виділенням слізної рідини. Не вдаючись до розгляду теоретичних питань, можна вважати, що сухість ока є наслідком послаблення секреції та зменшення об'єму слізної рідини, які спричиняють підвищення концентрації осмотично активних речовин у слізній рідині (гіперосмолярність). Гіперосмолярність слізної плівки може викликати гіперосмолярність клітин епітелію поверхні ока, що стимулює запальні явища, які охоплюють різні кінази та сигнальні шляхи. Двома підкласами ADDE є сухе око із синдромом Сьогрена (Sjogren) (SSDE) (сухий кератокон'юнктивіт), при якому слізні залози уражаються аутоімунним процесом, та сухе око без синдрому Сьогрена (NSSDE). Відповідно, у деяких варіантах здійснення цього винаходу розладом ока є SSDE. В інших варіантах здійснення цього винаходу розладом сухого ока є сухе око без синдрому Сьогрена. Вважається, що в разі SSDE активовані Т-клітини можуть інфільтруватися у слізні залози, спричиняючи некроз ацинарних клітин та клітин канальців та зниження секреції (гіпосекрецію) сльози. Дія гіпосекреції може посилюватися під впливом локально виділених цитокінів або циркулюючих антитіл. Двома важливими формами SSDE є первинні та вторинні форми. Первинний синдром Сьогрена може виникати у комбінації із сухістю в роті (ксеростомією). Вторинний SSDE має місце у комбінації із симптомами 22 UA 101493 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 первинного SSDE спільно з аутоімунним захворюванням сполучної тканини, таким як ревматоїдний артрит (RA), системний червоний вовчак, вузловий поліартеріїт, гранулематоз Вегенера, системний склероз, первинний склероз жовчних протоків або змішане захворювання сполучної тканини. Діагностичні критерії для кожного із цих захворювань відомі в галузі. Крім того, первинний SSDE може поєднуватися із системними проявами захворювання, яке може охоплювати легені, нирки, печінку, кровоносні судини та суглоби. При NSSDE системні аутоімунні характеристики синдрому Сьогрена відсутні. Форми NSSDE включають первинні дефекти слізних залоз (в тому числі вікову сухість ока, природжену алакриму та родинну дисавтономію), вторинні дефекти слізних залоз (в тому числі запальну інфільтрацію слізної залози саркоїдними гранульомами, лімфоматозними клітинами та пов'язаними зі СНІД Т-клітинами; дефекти, пов'язані з реакцією трансплантата проти реципієнта; та дефекти, які є наслідками видалення або денервації слізної залози), обструкцію слізних протоків (в тому числі спричинені рубцювальним кон'юнктивітом, в тому числі трахомою, рубцювальною пухирчаткою та пухирчаткою слизової мембрани, ексудативну багатоформну еритему та хімічні або термічні опіки), та рефлекторну гіпосекрецію (у тому числі рефлекторне блокування, наприклад, поєднане з користуванням контактними лінзами, цукровий діабет та нейротропний кератит, а також рефлекторне моторне блокування, в тому числі поєднане з пошкодженням VII черепного нерва, множинним невроматозом та із впливом лікарських засобів системної дії, таких як антигістаміни, бета-блокатори, протисудомні засоби, діуретики, трициклічні антидепресанти, селективні інгібітори засвоєння серотоніну та інших психотропних засобів). Другим важливим класом розладів сухого ока є сухе око як наслідок випаровування; воно спричиняється надмірною втратою води з відкритої поверхні ока у присутності нормальної сльозовидільної функції. Внутрішніми причинами сухого ока як наслідку випаровування є дисфункція мейбомієвих залоз (MGD) (в тому числі MGD, спричинена зменшеною кількістю залоз як наслідком природженої недостатності; MGD, пов'язана з дистихіазисом, синдромом дистихіазисної лімфедеми та метаплазією; гіперсекреторна MGD, пов'язана з мейбовіємною себореєю, гіперсекреторна MGD, пов'язана з ретиноїдною терапією, первинна та вторинна обструктивна MGD, фокальна або дифузна обструктивна MGD, проста або рубцювальна обструктивна MGD, атропічна або запальна обструктивна MGD; проста MGD, первинна або вторинна відносно минулого блефариту, рожевих вугрів, себорейного дерматиту, ектродактильного синдрому, синдрому Тернера, системної токсичності, спричиненої 13-цисретиноєвою кислотою, поліхлорованими біфенілами та епінефрином; та рубцювальна MGD, первинна або вторинна відносно хімічних опіків, пемфігоїдів, рожевих вугрів, ексудативної багатоформної еритеми, VKC та AKC), порушення розкриття повік та відповідності між повіками та очним яблуком або їх динамікою (такі як порушення, спричинене краніостенозом, ендокринними та іншими формами проптозу, міопією та наслідками пластичної хірургії повік) та низькою частотою моргання (в тому числі спричиненою екстрапірамідним розладом, таким як хвороба Паркінсона). До зовнішніх причин сухого ока як наслідку випаровування належать розлади на поверхні ока (в тому числі ксерофтальмія, спричинена дефіцитом вітаміну А, та ксерофтальмія, пов'язана з лікарськими засобами та консервантами місцевого застосування, такими як анестетики місцевого призначення та бензалконійхлорид), користування контактними лінзами, захворювання поверхні ока (в тому числі алергічні), алергічний кон'юнктивіт (в тому числі несезонний алергічний кон'юнктивіт, весняний кератокон'юнктивіт та атопічний кератокон'юнктивіт) та застосування антигістамінних препаратів. Пацієнтів, які потребують лікування розладу сухого ока, можна ідентифікувати різноманітними діагностичними методами, відомими у галузі, в тому числі діагностичними методами, вказаними у доповіді Брона та ін. "Методології діагностики та моніторингу захворювання сухого ока. Доповідь підкомітету з діагностики та методології Міжнародного Семінару з сухого ока (2007)" (Bron, et al., "Methodologies to Diagnose and Monitor Dry Eye Disease: Report of the Diagnostic Methodology Subcommittee of the International Dry Eye Workshop (2007)", The Ocular Surface, 5(2), 108-152 (April 2007)). Вищезазначену доповідь включено до цього опису у повному її обсязі шляхом посилання. До згаданих методів належать (але ними не обмежуються): (1) анкетування симптомів (наприклад, Беглі та ін. "Застосування анкети з сухого ока для кількісного оцінювання симптомів подразнення ока у хворих на сухе око з дефіцитом водної сльози" – Begley, et al., "Use of the dry eye questionnaire to measure symptoms of ocular irritation in patients with aqueous tear deficient dry eye", Cornea, 2002:21:664-670); (2) забарвлення поверхні ока для тестування поверхневих пошкоджень (наприклад, бенгальським рожевим або флуоресцеїном або інші методи забарвлення, такі як методи, розглянуті у публікаціях Барр та ін. "Рубцювання рогівки у міжлабораторному дослідженні (CLEK) кератоконусу: характеристики 23 UA 101493 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 базового рівня та відтворюваність детектування" (Barr et al., "Corneal scarring in the Collaborative Longitudinal Evaluation of Keratoconus (CLEK) Study:baseline prevalence and repeatability of detection", Cornea 1999; 18(1):34-46); Лемп "Доповідь на семінарі Національного офтальмологічного інституту та промислових підприємств з питань клінічних досліджень сухого ока" (Lemp, "Report of the National Eye Institute/Industry Workshop on clinical trials in dry eyes", CLAO J. 1995; 21(4):221-31); Нікольс та ін. "Відтворюваність клінічних вимірювань з проблем сухого ока" (Nichols, et al., "The repeatability of clinical measurements of dry eye", Cornea 2004;23:272-85; Брон та ін. "Класифікація забарвлення рогівки та кон'юнктиви у контексті інших досліджень сухого ока" (Bron, et al., "Grading of corneal and conjunctival staining in the context of other dry eye tests", Cornea 2003; 22(7):640-50)); (3) вимірювання часу розриву слізної плівки для випробування стабільності слізної плівки: дивись, наприклад, Абельсон та ін. "Змінні стандартні значення часу розриву слізної плівки у популяціях з нормальним та сухим оком" (Abelson, et al., "Alternate reference values for tear film break-up time in normal and dry eye populations", Adv. Exp. Med. Biol. 2002; 506, Part. B:1121-1125); Брон та ін. "Класифікація забарвлення рогівки та кон'юнктиви у контексті інших досліджень сухого ока" (Bron A.J., et al., "Grading of corneal and conjunctival staining in the context of other dry eye tests", Cornea 2003; 22:640-650); Чоу та ін. "Огляд з питань часу розриву слізної плівки та більш детальний розгляд часу розриву слізної плівки у китайців з Гонконга" (Cho et al., "Review of the tear break-up time and a closer look at the tear break-up time of Hong Kong Chinese", Optom Vis Sci 1993; 70(1):30-8); Крейг та ін. "Структура та стабільність ліпідного слізного шару у зв'язку з експресією мейбомієвих залоз" (Craig et al., "Tear lipid layer structure and stability following expression of the meibomian glands", Ophthalmic Physiol. Opt. 1995, 15(6):569-574); Ельясон та ін. "Забарвлення кон'юнктиви та кон'юнктивна слізна плівка" (Eliason, et al., "Staining of the conjunctiva and conjunctival tear film", Br. J. Ophthalmol. 1990; 74:519-522); Фаррелл та ін. "Класифікація розладів сухого ока за порівнянням часу стоншення сльози із застосуванням тесту Ширмера" (Farrell et al., "A classification for dry eyes following comparison of tear thinning time with Schirmer tear test", Acta Ophthalmol (Copenh) 1992; 70(3):357-360); Джонсон та ін. "Вплив об'єму додаваного краплями розчину флуоресцеїну на значення та відтворюваність часу розриву слізної плівки" (Johnson et al., "The effect of instilled fluorescein solution volume on the values and repeatability of TBUT measurements", Cornea 2005; 24:811-817); Лемп та ін. "Висихання рогівки при нормальному об'ємі слізної рідини" (Lemp et al., "Corneal desiccation despite normal tear volume", Ann. Ophthalmol. 1970; 284:258-261); Лемп та ін. "Доповідь на семінарі Національного офтальмологічного інституту та промислових підприємств з питань клінічних досліджень сухого ока" (Lemp et al., "Report of National Eye Institute/Industry Workshop on clinical trials in dry eyes", CLAO J. 1995; 21:221-232); Мадден та ін. "Порівняльне дослідження двох неінвазивних способів вимірювання стабільності слізної плівки" (Madden et al., "Comparative study of two non-invasive tear film stability techniques", Curr. Eye Res. 1994; 13(4):263-269); Марквардт та ін. "Модифікація тесту на час розриву слізної плівки для підвищення надійності" (Marquardt et al., "Modification of tear film break-up time test for increased reliability" у збірнику під ред. Голлі "Слізна плівка на передній поверхні ока у здоровому стані, при захворюваннях та при користуванні контактними лінзами" (Holly ed. "The Preocular Tear Film inHealth, Disease and Contact Lens Wear", Lubbock, Texas: Dry Eye Institute, 1986:57-63); Менгер та ін. "Неінвазивне вимірювання часу розриву слізної плівки: чутливість та специфічність" (Mengher et al., "Non-invasive tear film break-up time: sensitivity and specificity", Acta Ophthalmol. (Copenh) 1986; 64(4):441-444); Нікольс та ін. "Відтворюваність клінічних вимірювань з проблем сухого ока" (Nichols, et al., "The repeatability of clinical measurements of dry eye", Cornea 2004; 23:272-85); Пфлюгфельдер та ін. "Оцінювання суб'єктивних оцінок та об'єктивних діагностичних тестів при діагностуванні розладів слізної плівки, що викликають подразнення ока" (Pflugfelder et al., "Evaluation of subjective assessments and objective diagnostic tests for diagnosing tear-film disorders known to cause ocular irritation", Cornea 1998; 17(1):38-56); Віталі та ін. "Дослідна група Європейського Союзу з діагностичних критеріїв синдрому Сьогрена. Чутливість та специфічність тестів окулярних та ротових проявів синдрому Сьогрена" (Vitali et al. "The European Community Study Group on diagnostic criteria for Sjogren's syndrome. Sensitivity and specificity of tests for ocular and oral involvement in Sjogren's syndrome", 1992; Ann. Rheum. Dis. 53(10):637-47); Уелч та ін. "Підхід до більш стандартизованого способу оцінювання часу розриву слізної плівки" (Welch et al., "An approach to a more standardized method of evaluating tear film break-up time", Invest Ophthalmol. Vis. Sci. 2003; 2485/B324); (4) тест Ширмера (оцінка слізного потоку, рефлекторно стимульованого шляхом введення фільтрувального паперу у кон'юнктивний мішок) (дивись, наприклад, Ван-Бейстерфельд "Діагностичний тест при сухому синдромі" – van Bijsterveld, "Diagnostic tests in the sicca syndrome", Arch Ophthalmol. 1969;82:1014; Голлі та ін. "Кінетика сльозовиділення, вимірювана новим способом" – Holly et al., 24 UA 101493 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 "Lacrimation kinetics as determined by a novel technique", у збірнику під ред. Голлі "Слізна плівка на передній поверхні ока" – Holly F.J. (ed.), "The preocular tear film", Lubbock TX, Lubbock Dry Eye Institute, 1986, стор. 76-88)); (5) вимірювання осмолярності слізної рідини (дивись, наприклад, Фарріс "Осмолярність сльози – новий золотий стандарт?" – Farris, "Tear osmolarity – a new gold standard?", Adv. Exp. Med. Biol. 350:495-503, 1994; Нельсон та ін. "Визначення осмолярності слізної плівки: оцінка потенціальних похибок вимірювання" – Nelson et al., "Tear film osmolality determination: an evaluation of potential errors in measurement", Curr. Eye Res. Sep.; 5(9):677-681, 1986; Саллівен та ін. "4-та Міжнародна конференція з проблем слізної залози, слізної плівки та поверхні ока та синдромів сухого ока, 11/20/04" – Sullivan et al., "4th International Conference on the Lacrimal Gland, Tear Film & Ocular Surface and Dry Eye Syndromes, 11/20/04"; Уайт та ін. "Осмолярність основної людської слізної рідини. I. Значення стратегії відбирання проб" – White et al., "Human basic tear fluid osmolality. I. Importance of sample collection strategy", Acta Ophthalmol. (Copenh) Aug.; 71(4):524-529, 1993); (6) вимірювання радіуса меніска, висоти та поперечного перерізу сльози для діагностики дефіциту слізної рідини (дивись, наприклад, Чермак та ін. "Чи пов'язаний синдром повної андрогенної нечутливості зі змінами у мейбомієвих залозах та на поверхні ока" – Cermak et al., I's complete androgen insensitivity syndrome associated with alterations in the meibomium gland and ocular surface", Cornea 2003; 22:516-521; Фаррер та ін. "Клінічна методика для прогнозування значення терапії способом тимчасової оклюзії при сухому кератокон'юнктивіті" – Farrell et al., "A clinical procedure to predict the value of temporary occlusion therapy in keratoconjunctivitis sicca", Ophthal. Physiol. Opt. 2003; 23:1-8; Глассон та ін. "Відмінності у клінічних параметрах та слізній плівці у осіб, толерантних та нетолерантних до контактних лінз" – Glasson et al., "Differences in clinical parameters and tear film of tolerant and intolerant contact lens wearers", Invest. Ophthalmol. Vis. Sci. 2003; 44:5116-5124; Мейнстоун та ін. "Вимірювання меніска сльози у діагностиці сухого ока" – Mainstone et al., "Tear meniscus measurement in the diagnosis of dry eye", Curr. Eye Res. 1996; 15:653-661; Нікольс та ін. "Відтворюваність клінічних вимірювань при сухому оці" – Nichols et al., "The repeatability of clinical measurements of dry eye", Cornea 2004a; 23:272-285; Нікольс та ін. "Відсутність зв'язку між ознаками та симптомами у хворих на сухе око" – Nichols et al., "The lack of association between signs and symptoms in patients with dry eye disease", Cornea 2004b; 23:762-770; Огуз та ін. "Висота та радіус слізного меніска та способи дослідження цих параметрів" – Oguz et al., "The height and radius of the tear meniscus and methods for examining these parameters", Cornea 2000; 19:497-500; Йокої та ін. "Неінвазивні способи оцінювання слізної плівки" – Yokoi et al., "Noninvasive methods of assessing the tear film", Exp. Eye Res. 2004; 78:399-407); (7) інтерферометрія ліпідного шару слізної плівки для діагностики сухого ока з дефіцитом водної сльози (ATD) або дефіциту передрогівкової ліпідної сльози (Данджо та ін. "Спостереження передрогівкової слізної плівки у хворих з синдромом Сьогрена" – Danjo et al., "Observation of precorneal tear film in patients with Sjogren's syndrome", Acta Ophthalmol. Scand. 1995; 73:501-505; Доан "Прилад для інтерферометрії слізної плівки in vivo" – Doane, "An instrument for in vivo tear film interferometry", Optom. Vis. Sci. 1989; 66: 383-388; Гото та ін. "Комп'ютерний синтез кольорової карти інтерференції ліпідного шару людської сльози на колориметричних засадах" – Goto et al., "Computer-synthesis of an interference color chart of human tear lipid layer by a colorimetric approach", Invest. Ophthalmol. Vis. Sci. 2003; 44:4693-4697; Гото та ін. "Диференціація сухого ока з дефіцитом ліпідної сльози шляхом кінетичного аналізу картин інтерференції сльози" – Goto et al., "Differentiation of lipid tear deficiency dry eye by kinetic analysis of tear interference images", Arch Ophthalmol. 2003; 121:173-180; Готота ін. "Кінетичний аналіз картин інтерференції сльози при сухому оці з дефіцитом водної сльози до та після пунктальної оклюзії" – Goto E., et al., "Kinetic analysis of tear interference images in aqueous tear deficiency dry eye before and after punctal occlusion", Invest. Ophthalmol. Vis. Sci. 2003; 44:1897-1905; Гото та ін. "Кольорове відображення розподілу товщини ліпідного шару сльози з аналізу зображення інтерференції ліпідного шару сльози способом DR-1 (реферат ARVO)" – Goto et al., "Color mapping of tear lipid layer thickness distribution from the image analysis in DR-1 tear lipid layer interference images (ARVO abstract)", ARVO 2004; Гійон "Фотографія слізної плівки та користування контактними лінзами" – Guillon, "Tear film photography and contact lens wear", J. Br. Contact Lens Assoc. 1982;5:84-87; Кінг-Сміт та ін. "Три інтерферометричні способи вимірювання товщини шарів слізної плівки" – King-Smith et al., "Three interferometric methods for measuring the thickness of layers of the tear film", Optom. Vis. Sci. 1999; 76:19-32; Корб та ін. "Збільшення товщини ліпідного шару слізної плівки після лікування дисфункції мейбомієвих залоз" – Korb, et al., "Increase in tear film lipid layer thickness following treatment of meibomian gland dysfunction", Adv. Exp. Med. Biol. 1994; 350:293-298; Корб та ін. "Вплив двох нових змащувальних очних крапель на товщину ліпідного шару слізної плівки у хворих із симптомами сухого ока" – Korb et al., "The effect of two novel lubricant eye drops on tear 25 UA 101493 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 film lipid layer thickness in subjects with dry eye symptoms", Optom. Vis. Sci. 2005; 82: 594-601; Матерс та ін. "Оцінювання слізної плівки методом тандемної сканувальної конфокальної мікроскопії" – Mathers et al., "Assessment of the tear film with tandem scanning confocal microscopy", Cornea 1997; 16:162-168; Маруяма та ін. "Вплив умов навколишнього середовища на динаміку сльозовиділення у осіб, які носять м'які контактні лінзи" – Maruyama et al., "Effect of environmental conditions on tear dynamics in soft contact lens wearers", Invest Ophthalmol. Vis. Sci. 2004; 45(8):2563-2568; Тиффані "Показник заломлення мейбомієвих та інших ліпідів" – Tiffany, "Refractive index of meibomian and other lipids", Curr. Eye Res. 1986; 5:887-889; Тиффані та ін. "Меніскометрія з застосуванням приладу Tearscope-plus (реферат ARVO)" – Tiffany et al., "Meniscometry using the Tearscope-plus (ARVO abstract)", Invest Ophthalmol. Vis. Sci. 2001; 42, s37; Йокої та ін. "Кореляція інтерференційних картин ліпідного шару сльози з діагнозом та тяжкістю стану сухого ока" – Yokoi et al., "Correlation of tear lipid layer interference patterns with the diagnosis and severity of dry eye", Am. J. Ophthalmol. 1996; 122:818-824; Йокої та ін. "Оцінювання функції мейбомієвих залоз при сухому оці з застосуванням мейбометрії" – Yokoi et al., "Assessment of meibomian gland function in dry eye using meibometry", Arch Ophthalmol. 1999; 117:723-729); (8) застосування системи аналізу стабільності сльози (TSAS) для діагностики нестабільності сльози (дивись, наприклад, Гото та ін. "Система аналізу стабільності сльози. Вступ до нового застосування для відеокератографії" – Goto et al., "Tear Film Stability Analysis System: Introducing a new application for videokeratography", Cornea 2004a; Nov; 23(8):S65-S70; Гото та ін. "Оцінювання стабільності слізної плівки після лазерного кератомілеозу in situ із застосуванням системи аналізу стабільності слізної плівки" – Goto et al., "Evaluation of the tear film stability after laser in situ keratomileusis using the tear film stability analysis system", Am. J. Ophthalmol. 2004b Jan; 137(1):116-120; Кодзіма та ін. "Нова неінвазивна система аналізу стабільності сльози для оцінювання сухого ока" – Kojima et al., "A new noninvasive tear stability analysis system for the assessment of dry eyes", Invest Ophthalmol. Vis. Sci. 2004; May;45(5):13691374); (9) мейбометрія для визначення дисфункції мейбомієвих залоз (дивись, наприклад, Чу та ін. "Прилад для кількісного визначення мейбомієвого ліпіду на краю повіки – мейбометр" – Chew et al., "An instrument for quantifying meibomian lipid on the lid margin: the Meibometer", Curr. Eye Res. 1993a; 12:247-254; Чу та ін. "Звичайний рівень мейбомієвих ліпідів у людей" – Chew et al., "The casual level of meibomian lipids in humans", Current Eye Research 1993b; 12:255-259; Комуро та ін. "Оцінювання функції мейбомієвих залоз за допомогою нового лазерного мейбометра" – Komuro et al., "Assessment of meibomian gland function by a newly developed laser meibometer", Adv. Exp. Med. Biol. 2002; 506:517-520; Йокої та ін. "Оцінювання функції мейбомієвих залоз при сухому оці з застосуванням мейбометрії" – Yokoi et al., "Assessment of meibomian gland function in dry eye using meibometry", Arch Ophthalmol. 1999; 117:723-729); (10) мейбографія або мейбоскопія для вимірювання дисфункції мейбомієвих залоз (дивись, наприклад, Керхер "Очні симптоми та ознаки у пацієнтів із синдромами ектодермальної дисплазії" – Kaercher, "Ocular symptoms and signs in patients with ectodermal dysplasia symdromes", Grafes Arch Clin. Exp. Ophthalmol. 2004; 495-500; Йєстер та ін. "Біомікроскопія та фотографія мейбомієвих залоз іn vivo у кроля як моделі дисфункції мейбомієвих залоз" – Jester et al., "In vivo biomicroscopy and photography of meibomian glands in a rabbit model of meibomian gland dysfunction", Invest Ophthalmol. Vis. Sci. 1982; 22:660-667; Матерс та ін. "Відеовідображення мейбомієвої залози" – Mathers et al., "Video imaging of the meibomian gland", Arch Ophthalmol. 1994; 112:448-449; Пфлюгфельдер та ін. "Оцінювання суб'єктивних оцінок та об'єктивних діагностичних тестів для діагностики розладів слізної плівки, які спричиняють подразнення ока" – Pflugfelder, et al., "Evaluation of subjective assessments and objective diagnostic tests for diagnosing tear-film disorders known to cause ocular irritation", Cornea 1998; 17(1):38-56; Робін та ін. "Просвічувальна біомікроскопія та фотографія дисфункції мейбомієвих залоз іn vivo" – Robin et al., "In vivo transillumination biomicroscopy and photography of meibomian gland dysfunction", Ophthalmology 1985; 92:1423-1426; Сімадзакі та ін. "Дисфункція мейбомієвих залоз у пацієнтів з синдромом Сьогрена" – Shimazaki et al., "Meibomian gland dysfunction in patients with Sjogren syndrome", Ophthalmology 1998; 105(8):1485-8; Йокої та ін. "Нова система відеомейбографії з новим зондом" – Yokoi et al., "A newly developed video-meibography system featuring a newly designed probe", Jpn. J. Ophthalmol. 2007; 51: 53-6); (11) спосіб щіткової цитології (дивись, наприклад, Фугакава та ін. "Гістологічна оцінка щіткової біопсії кон'юнктиви кроля" – Fukagawa et al., "Histological evaluation of brush cytology of rabbit conjunctiva", Nippon Ganka Gakkai Zasshi 1993; 97:1173-1178; Фудзіхара та ін. "Оцінювання людського кон'юнктивного епітелію шляхом комбінації щіткової біопсії та протокової цитометрії. Підхід до кількісного способу" – Fujihara et al., "Evaluation of human conjunctival epithelium by a combination of brush cytology and flow cytometry: an approach to the quantitative technique", Diagn. Cytopathol. 1997; 17:456-460; Мійосі 26 UA 101493 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 та ін. "Концентрації інтерлейкіну-8 у пробах кон'юнктивного епітелію, взятих способом щіткової цитології, корелюють із нейтрофілами, інфільтрацією еозинофілів та пошкодженням рогівки" – Miyoshi et al., "Interleukin-8 concentrations in conjunctival epithelium brush cytology samples correlate with neutrophil, eosinophil infiltration, and corneal damage", Cornea 2001; 20:743-747; Такано та ін. "Запальні клітини у пробах взятих способом щіткової цитології, корелюють з тяжкістю пошкоджень рогівки при атопічному кератокон'юнктивіті" – Takano et al., "Inflammatory cells in brush cytology samples correlate with the severity of corneal lesions in atopic keratoconjunctivitis", Br. J. Ophthalmol. 2004; 88:1504-1505; Цубота та ін. "Щіткова цитологія для оцінювання сухого ока" – Tsubota et al., "Brush cytology for the evaluation of dry-eye", Nippon Ganka Gakkai Zasshi 1990a; 94:224-230; Цубота та ін. "Щіткова цитологія кон'юнктиви" – Tsubota et al., "Conjunctival brush cytology", Acta Cytol. 1990b; 34:233-235; Цубота та ін. "Детектування соскоподібних клітин та еозинофілів при алергічному та весняному кон'юнктивіті способом щіткової цитології" – Tsubota et al., "Detection by brush cytology of mast cells and eosinophils in allergic and vernal conjunctivitis", Cornea 1991; 10:525-531); (12) протокова цитометрія при імпресійній цитології для детектування запалення кон'юнктиви (дивись, наприклад, Бодуен та ін. "Протокова цитометрія у зразках імпресійної цитології. Новий спосіб оцінки детектування запалення кон'юнктиви" – Baudouin et al., "Flow cytometry in impression cytology specimens. A new method for evaluation of conjunctival Inflammation", Invest Ophthalmol. Vis. Sci. 1997a; 38:14581464; Бурсьє та ін. "Експресія CD40 та ліганду CD40 у кон'юнктивному епітелії людини" – Bourcier et al., "Expression of CD40 and CD40 ligand in the human conjunctival epithelium", Invest Ophthalmol. Vis. Sci. 2000; 41:120-126; Бріньоль та ін. "Експресія антигена Fas (CD95) у кон'юнктивному епітелії людини. Позитивна кореляція з еспресією HLA DR класу II при запальних станах" – Brignole et al., "Expression of Fas antigen (CD95) in the human conjunctival epithelium. Positive correlation with class II HLA DR expression in inflammatory conditions", Exp. Eye Res. 1998; 67:687-697; Бріньоль та ін. "Протоковий цитометричний аналіз маркерів запалення у клітинах кон'юнктивного епітелію хворих на сухе око" – Brignole et al., "Flow cytometric analysis of inflammatory markers in conjunctival epithelial cells of patients with dry eyes", Invest Ophthalmol. Vis. Sci. 2000; 41:1356-1363; Бріньоль та ін. "Протоковий цитометричний аналіз маркерів запалення при сухому кератокон'юнктивіті: 6-місячне лікування місцевим застосуванням циклоспорину-A" – Brignole et al., "Flow cytometric analysis of inflammatory markers in KCS: 6-month treatment with topical cyclosporin A", Invest Ophthalmol. Vis. Sci. 2001; 42:90-95; Бріньоль та ін. "Протокова цитометрія в імпресивній цитології кон'юнктиви: новий засіб дослідження патологій поверхні ока" – Brignole et al., "Flow cytometry in conjunctival impression cytology: a new tool for exploring ocular surface pathologies", Exp. Eye Res. 2004; 78:473-481; Фудзіхара та ін. "Оцінка епітелію людської кон'юнктиви комбінацією щіткової цитології та протокової цитометрії: підхід до кількісного способу" – Fujihara et al., "Evaluation of human conjunctival epithelium by a combination of brush cytology and flow cytometry: an approach to the quantitative technique", Diagn. Cytopathol. 1997; 17:456-460; Пізелла та ін. "Протоковий цитометричний аналіз кон'юнктивного епітелію при почервонінні ока та сухому кератокон'юнктивіті" – Pisella et al., "Flow cytometric analysis of conjunctival epithelium in ocular rosacea and keratoconjunctivitis sicca", Ophthalmology 2000; 107:1841-1849; Пізелла та ін. "Прозапальні та проапоптотичні ефекти латанопросту, фіксованого тимололу та нефіксованого тимололу: дослідження ex vivo та in vitro" – Pisella, et al., "Conjunctival proinflammatory and proapoptotic effects of latanoprost, preserved timolol and unpreserved timolol: an ex vivo and in vitro study", Invest Ophthalmol. Vis. Sci. 2004; 45:1360-1368); (13) тест Фернінга для діагностики якості сліз (концентрації електроліту), сухого кератокон'юнктивіту та гіперосмолярності (дивись, наприклад, Альбах та ін. "Діагностика сухого кератокон'юнктивіту при ревматоїдному артриті. Значення різних тестів" – Albach et al., "Diagnosis of keratoconjunctivitis sicca in rheumatoid arthritis. The value of various tests", Ophthalmologe 1994 Apr; 91(2):229-234; Голдінг та ін. "Рентгеноскопічний та сканувальний електронно-мікроскопічний аналіз структурного складу слізних арборитів" – Golding et al., "X-ray and scanning electron microscopic analysis of the structural composition of tear ferns", Cornea 1994 Jan; 13(1):58-66; Норн "Кількісна арборизація сліз. Клінічні дослідження" – Norn, "Quantitative tear ferning. Clinical investigations", Acta Ophthalmol. (Copenh) 1994 Jun; 72(3):369-372; Пірс та ін. "Просторове дослідження хімічного складу людських слізних арборитів" – Pearce et al., "Spatial location studies on the chemical composition of human tear ferns", Ophthalmic. Physiol. Opt. 2000; Jul;20(4):306-313; Пенсайл та ін. "Відтворюваність арборизації слізного слизу" – Pensyl et al., "The repeatability of tear mucus ferning grading", Optom. Vis. Sci. 1998 Aug; 75(8):600-604; Роландо "Тест на арборизацію слізного слизу у нормальних очах та у хворих на сухий кератокон'юнктивіт" – Rolando, "Tear mucus ferning test in normal and keratoconjunctivitis sicca eyes", Chibret. Int. J. Ophthalmol. 1984; 2(4):32-41; Роландо та ін. "Тест на арборизацію слізного 27 UA 101493 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 слизу при сухому кератокон'юнктивіті" – Rolando et al., "Tear mucus ferning test in keratoconjunctivitis sicca", у збірнику під ред. Голлі та ін. "Передочна слізна плівка у здоровому стані, при захворюваннях та у осіб, які користуються контактними лінзами" – Holly F.J., Lamberts D.W., MacKeen D.L. (eds.): "The preocular tear film in health, disease, and contact lens wear", 1st Intern. Tear Film Symposium. Lubbok (Texas, USA), Dry Eye Institute, 1986, 203-210; Роландо та ін. "Вплив гіперосмолярності на арборизацію слізного слизу" – Rolando et al., "The effect of hyperosmolarity on tear mucus ferning", Fortschr Ophthalmol. 1986; 83:644-646; Роландо та ін. "Кристалізація слізного слизу у дітей з цистозним фіброзом" – Rolando et al., "Tear mucus crystallization in children with cystic fibrosis", Ophthalmologica 1988; 197(4):202-206); (14) застосування індексу захисту ока (OPI) для оцінювання захисту поверхні ока та ризику її пошкодження (дивись, наприклад, Услер та ін. "Фактори, що впливають на інтервал між морганнями (IBI), що характеризується індексом захисту ока (OPI)" – Ousler et al., "Factors that influence the inter-blink interval (IBI) as measured by the ocular protection index (OPI)", (стендова доповідь) ARVO 2002; Наллі та ін. "Окулярний дискомфорт та час розриву слізної плівки у хворих на сухе око. Кореляція" – Nally et al., "Ocular discomfort and tear film break-up time in dry eye patients: A correlation", Invest Ophthalmol. Vis. Sci. 2000; 41:4:1436; Абельсон та ін. "Змінні стандартні значення часу розриву слізної плівки у нормальних популяціях та у хворих на сухе око" – Abelson et al., "Alternate reference values for tear film break-up time in normal and dry eye populations", Lacrimal Gland, Tear Film, and Dry Eye Syndromes 3 Part B", Adv. Exp. Med. Biol. 2002; 506:1121-1125; Абельсон та ін. "Синдром сухого ока. Діагностика, клінічні дослідження та фармацевтичне лікування. Вдосконалені клінічні проби" – Abelson et al., "Dry eye syndrome: diagnosis, clinical trials, and pharmaceutical treatment - "improving clinical trials"". Lacrimal Gland, Tear Film, and Dry Eye Syndromes 3 Part B", Adv. Exp. Med. Biol. 2002; 506:1079-1086); (15) флуорофотометрія (флуориметрія) слізного потоку для виявлення змін потоку при дефіциті водної сльози (ATD) (дивись, наприклад, Гоббельс та ін. "Секреція сліз при сухому оці, оцінювана об'єктивною флуорофотометрією" – Gobbels et al., "Tear secretion in dry eyes as assessed by objective fluorophotometry", Ger. J. Ophthalmol. 1992; 1:350-353; Куппенс та ін. "Базальний оборот сліз та місцевий тимолол у хворих на глаукому та здорових контрольних пацієнтів –флуорофотометричне визначення" – Kuppens et al., "Basal tear turnover and topical timolol in glaucoma patients and healthy controls by Fluorophotometry", Invest Ophthalmol. Vis. Sci. 1992; 33:3442-3448; Місіма "Деякі фізіологічні аспекти передрогівкової слізної плівки" – Mishima, "Some physiological aspects of the precorneal tear film", Arch Ophthalmol. 1965; 73:233-241; Місіма "Визначення об'єму сліз та потоку сліз" – Mishima S., "Determination of tear volume and tear flow", Invest Ophthalmol. 1966; 5:264-275; Матерс та ін. "Слізна плівка та випаровування сліз у хворих на сухе око та без такого захворювання" – Mathers et al., "Tear film and evaporation in patients with and without dry eye", Ophthalmology 1996; 103:664-669; Матерс та ін. "Зміни у слізній плівці, пов'язані з нормальним старінням" – Mathers et al., "Tear film changes associated with normal aging", Cornea 1996; 15:229-334; Матерс та ін. "Випаровування з поверхні ока" – "Mathers, Evaporation from the ocular surface", Exp. Eye Res. 2004; 78:389-394; Ван Бест та ін. "Вимірювання базального обороту сліз за стандартизованою методикою" – Van Best et al., "Measurement of basal tear turnover using a standardized protocol", Graefe's Arch Clin. Exp. Ophthalmol. 1995; 233:1-7; Макнамара та ін. "Флуориметрія при дослідженнях контактних лінз. Наступний крок" – McNamara et al., "Fluorometry in contact lens research: The next step", Optom. Vis. Sci. 1998; 75:316-322; Пірс "Вдосконалений флуорофотометричний метод для оцінки обороту сліз" – Pearce, "An improved fluorophotometric method for tear turnover assessment", Optom. Vis. Sci. 2001; 78:30-36), та комбінації цих діагностичних тестів; інформацію з кожного вказаного джерела включено до цього опису у повному її обсязі шляхом посилання. Ці способи можна також застосовувати для оцінки клінічної ефективності сполук, описаних у цьому документі, при лікуванні розладів сухого ока. У подальшому аспекті цей винахід пропонує спосіб лікування кон'юнктивіту, увеїту (в тому числі хронічного увеїту), хоріодиту, ретиніту, цикліту, склериту, епісклериту або іриту; лікування запалення або болю, пов'язаного з трансплантатом рогівки, операцією LASIK (лазерного кератомілеозу in situ), фоторефрактивної кератектомії або LASEK (лазерного субепітеліального кератомілеозу); запобігання втраті гостроти зору, пов'язаній з трансплантацією рогівки, операцією LASIK, фоторефрактивною кератектомією або LASEK; або запобігання відторгненню трансплантата у пацієнта, що потребує такого лікування, який включає введення в організм пацієнта терапевтично ефективної кількості сполуки формули I або її фармацевтично прийнятної солі або N-оксиду. У деяких варіантах здійснення цього винаходу згадану сполуку, її фармацевтично прийнятну сіль або N-оксид вводять пацієнту, якому призначено процедуру, вибрану з групи, до якої входять трансплантація рогівки, LASIK, фоторефрактивна кератектомія 28