Амінопропілметилфосфінові кислоти

Винахід стосується нових сполук, які мають спорідненість до одного або більше рецепторів ГАМА В, а також їх фармацевтично прийнятних солей, сольватів та стереоізомерів. Винахід також стосується способів їх отримання, фармацевтичних композицій, які містять зазначені терапевтично активні сполуки, та використання зазначених активних сполук у терапії. Рефлюкс Захворювання шлунково-стравохідний рефлюкс (ШСР) є найпоширенішим захворюванням верхнього шлунково-кишкового тракту. Сучасна терапія направлена на зменшення секреції шлункової кислоти або на зменшення дії кислоти на стравохід, посиленням його очистки, тонусу нижчого стравохідного сфінктера та розвантаженням шлунка. Раніше вважали, що механізм рефлюксу головним чином залежить від гіпотонічного нижчого стравохідного сфінктера. Однак, останні дослідження (наприклад, Holloway & Dent (1990) Gastroentrol.Clin. N. Amer. 19, 517-535) показали, що найчастіше випадки рефлюксу відбуваються при тимчасовій релаксації нижчого стравохідного сфінктера, яка далі позначена як ТРНСС, тобто релаксація, що не приводиться у дію ковтанням. Також показано, що у пацієнтів з ШСР секреція шлункової кислоти є звичайно нормальною. Відповідно, існує необхідність у сполуках, які зменшують число випадків ТРНСС і тим самим попереджають рефлюкс. Фармацевтичні композиції, що містять локальний анестезуючий засіб, придатний для інгібування релаксації нижчого стравохідного сфінктера, розкрито у патентах WO 87/04077 та US 5036057. Сучасні агоністи рецептору ГАМАВ, що як показано інгібують ТРНСС, розкрито у WO 98/11885. Агоністи рецептору ГАМАВ ГАМА (4-амінобутанова кислота) є ендогенним нейротрансмітером у центральній та периферійній нервових системах. Рецептори ГАМА традиційно поділяють на такі підтипи рецепторів, як ГАМАА та ГАМАВ. Рецептори ГАМАВ належать до надродини сполучених з Г-білком рецепторів. Описано використання агоністів рецептору ГАМАВ при лікуванні розладів ЦНС, як-то релаксація м'язів при спазмах спини, серцево-судинні розлади, астма, розлади рухомості кишківнику як-то синдром подразненого кишківнику (СПК), та як прокінетичні та засоби проти кашлю. Агоністи рецептору ГАМАВ розкриті також як корисні при лікуванні блювоти (WO 96/11680), а зараз, як вищезазначено, при інгібування ТРНСС (WO 98/11885). Найдослідженим агоністом рецептору ГАМАВ є баклофен (4-аміно-3-(хлорфеніл)бутанова кислота), яку розкрито в швейцарському патенті №СН449046. Баклофен вже використовують кілька років як антиспазматичний засіб. ЕР 0356128 описує використання певної сполуки, (3-амінопропіл)метилфосфінової кислоти, як потужного агоністу рецептору ГАМАВ у терапії. В ЕР0181833 розкрито заміщені 3амінопропілфосфінові кислоти, які, як виявлено, мають дуже високі спорідненості стосовно ділянок рецептору ГАМАВ. За аналогією з баклофеном сполуки можна використовувати, наприклад, як м'язові релаксанти. В ЕР 0399949 розкрито похідні (3-амінопропіл)метилфосфінової кислоти, які описано як потужні агоністи рецептору ГАМАВ. Ці сполуки, як встановлено, корисні як релаксанти м'язів. ЕР0463969 та FR2722192 стосуються похідних 4-амінобутанової кислоти, що мають відмінні гетероциклічні замісники на атомі 3 карбону бутилового ланцюга. Співвідношення структура-активність кількох аналогів фосфінових кислот з огляду на їх спорідненості до рецептору ГАМАВ, а також їх дію як релаксантів м'язів обговорено в J. Med. Chem. (1995), 38, 3297-3312. Висновок цієї статті полягає в тому, що можна досягти значно більшої релаксації м'язів (S)енантіомером 3-аміно-2-гідроксипропілметилфосфінової кислоти, ніж за допомогою баклофену, і без небажаної дії на ЦНС. Винахід стосується нових сполук формули І де R1 - гідроген, гідроксил, нижчий алкіл, нижчий алкоксил або галоген; R2 - гідроксил, меркаптогрупа, галоген або оксогрупа; R3 - гідроген або нижчий алкіл (як варіант заміщений гідроксилом, меркаптогрупою, нижчим алкоксилом, арилом або нижчим тіоалкоксилом); R4 - гідроген, нижчий алкіл (як варіант заміщений арилом) або арил; R5 - метил, флуорметил, дифлуорметил або трифлуорметил; та їх фармацевтично прийнятних солей, сольватів та стереоізомерів, за винятком: і) рацемату (3-аміно-2-гідроксипропіл)метилфосфінової кислоти, іі) S-(3-аміно-2-гідроксипропіл)метилфосфінової кислоти; ііі) R-(3-аміно-2-гідроксипропіл)метилфосфінової кислоти, iv) (3-аміно-2-гідроксипропіл)дифлуорметилфосфінової кислоти, та v) (3-аміно-2-оксопропіл)метилфосфінової кислоти. Краще, якщо сполукою є: (3-аміно-2-флуорпропіл)(метил)фосфінова кислота, (2R)-(3-аміно-2-флуорпропіл)(метил])фосфінова кислота, (2S)-(3-аміно-2-флуорпропіл)(метил)фосфінова кислота, (3-аміно-2-флуор-1-метилпропіл)(метил)фосфінова кислота або її фармацевтично прийнятні солі, сольвати або стереоізомери. В рамках винаходу має бути зрозумілим, що, коли R2 є оксогрупою, зв'язок між R2 і карбоном є подвійним зв'язком. Крім того, в рамках винаходу має бути зрозумілим, що "нижчі" радикали і сполуки -це, наприклад, ті, що мають 7 і більше, зокрема, 4 і більше атомів карбону. Також, загальні терміни мають такі значення: Нижчий алкіл - це, наприклад, С1-С4алкіл, як-то метил, етил, n-пропіл або п-бутил, також, ізопропіл, ізобутил, вторинний бутил або третинний бутил, але також може бути С5-C7алкіл, як-то пентил, гексил або гептил. Нижчий алкоксил - це, наприклад, С1-С4алкоксил, як-то метоксил, етоксил, п-пропоксил або п-бутоксил, також ізопропоксил, ізобутоксил, вторинний бутоксил або третинний бутоксил, але також може бути С5С7алкоксил, як-то пентоксил, гексоксил або гептоксил. Нижчий тіоалкоксил - це, наприклад, С1-С4тіоалкоксил, як-то тіометоксил, тіоетоксил, n-тіопропоксил або п-тіобутоксил, також тіоізопропоксил, тіоізобутоксил, вторинний тіобутоксил або третинний тіобутоксил, але також може бути С5-С7тіоалкоксил, як-то тіопентоксил, тіогексоксил або тіогептоксил. Галоген - це галоген, число атомів якого складає 35 і більше, як-то фтор або хлор, і менш бажаний бром. Сполуки формули І згідно з винаходом мають амфотерну природу і можуть бути присутні у формі внутрішніх солей. Вони також можуть утворювати кислотно-адитивні солі і солі з основами. Такі солі - це, зокрема, фармацевтично прийнятні кислотно-адитивні солі, а також фармацевтично прийнятні солі з основами. Придатні кислоти для утворення таких солей включають, наприклад, мінеральні кислоти, як-то гідрохлоридна, гідробромідна, сірчана або фосфорна кислота, або органічні кислоти, як-то сульфонові і карбонові кислоти. Солі з основами - це, наприклад, солі лужних металів, наприклад, солі натрію або калію, або солі лужноземельних металів, наприклад, солі кальцію або магнію, а також солі амонію, наприклад, з аміаком або органічним амінами. Солі можна отримати звичайними способами. Якщо в молекулі присутній один або більше стереоцентр, сполуки формули І можуть бути у формі суміші стереоізомерів, тобто суміші діастереомерів та/або рацематів, або у формі одиничних стереоізомерів, тобто одиничного енантіомера та/або діастереомеру. Дані сполуки також можуть бути у формі сольватів, наприклад, гідратів. Усі сполуки формули І можна використовувати для інгібування ТРНСС, отже, для лікування захворювання шлунково-стравохідний рефлюкс. Вказане інгібування ТРНСС також означає, що вказані сполуки формули І можна використовувати для лікування відригування у дітей. Ефективне регулювання відригування у дітей могло б попереджати нестачу росту внаслідок надлишкових втрат живильних речовин. Крім того, нові сполуки можна використовувати для лікування споріднених з ШСР або неспоріднених з ШСР астми, відрижки, кашлю, болю, звички до кокаїну, гикавки, синдрому подразненого кишківнику (СПК), диспепсії, блювоти або сприйняття болю. Згідно з винаходом представлено сполуки, що мають надзвичайно високу потенційну дію та/або терапевтичний показник. Отримання Сполуки формули І згідно з винаходом можна отримати одним з наступних способів. А) сполуку формули II у якій R1, R3 та R5 визначені вище у формулі І, Z - протектувальна група, наприклад, t-бутоксикарбоніл, a Y - гідроген або протектувальна група, наприклад, нижчий алкіл, причому цю сполуку формули II можна синтезувати реакцією конденсації згідно зі схемою 1, застосовуючи прийнятний N-протектований естер амінокислоти, в якому R3 визначено вище у формулі І, W - протектувальна група, як-то нижчий алкіл, a Z визначено у формулі II, та придатне протектоване похідне фосфінової кислоти, в якому R1 і R5 визначені вище у формулі І, Y визначено у формулі II, та основу як-то діізопропіламід літію, а) перетворюють, як варіант, реакцією N-алкілування для уведення R4, якщо бажано, щоб R4 не був рівним гідрогену, а потім гідролітичною реакцією для отримання сполуки формули III де R1; R3, R4 та R5 визначені вище у формулі І, або, як варіант, перетворюють вище отриману сполуку III у іншу хімічну сполуку формули III та/або розділяють отриману суміш ізомерів на окремі ізомери та/або перетворюють отриману сіль у вільну сполуку формули III та/або у іншу сіль та/або перетворюють отриману вільну сполуку формули III у сіль, відповідно вищенаведеному опису, або b) перетворюють реакцією відновлення, як варіант, реакцією N-алкілування, якщо бажано, щоб R4 не був рівним гідрогену, і нарешті гідролітичною реакцією у сполуку формули IV де R1, R3, R4 та R5 визначені вище у формулі І, або як варіант, перетворюють вище отриману сполуку IV у іншу хімічну сполуку формули IV та/або розділяють отриману суміш ізомерів на окремі ізомери та/або перетворюють утворену сіль у вільну сполуку формули IV та/або у іншу сіль та/або перетворюють отриману вільну сполуку формули IV у сіль, відповідно вищенаведеному опису, або с) перетворюють реакцією відновлення, тоді реакцією дезоксогалогенування, як варіант, реакцією Nалкілування для уведення R4, якщо бажано, щоб R4 не був рівним гідрогену, і нарешті гідролітичною реакцією для отримання сполуки формули VI де R1, R3 та R4 визначені вище у формулі І, a Halo є атом галогену, і, як варіант, перетворюють вище отриману сполуку VI у іншу хімічну сполуку формули VI і/або розділяють отриману суміш ізомерів на окремі ізомери і/або перетворюють отриману сіль у вільну сполуку формули VI і/або у іншу сіль і/або перетворюють отриману вільну сполуку формули VI у сіль, відповідно вищенаведеному опису; або В) сполуку формули VII у якій R1, R3 та R5 визначені вище у формулі І, U є група, яку можна перетворити у -NH2 групу, a Y є гідроген або протектувальна група, наприклад, нижчий алкіл, причому цю сполуку формули VII можна синтезувати реакцією конденсації згідно зі схемою 2, застосовуючи похідне 2,3-епоксипропілу, як-то прийнятне N-протектоване похідне 2,3-епоксипропіламіну або похідне епіхлоргідрину, в якому R1 та R3 визначено вище у формулі І, та придатне протектоване похідне фосфінової кислоти, активоване О-силілуванням, в якому R5 та Y визначено у формулі VII, та кислоту Льюїса, як-то безводний ZnCI 2 а) перетворюють реакцією, де групу триметилсилілу заміщено атомом гідрогену, реакцією, де U групу, як визначено у формулі VII, перетворюють у -NHR4, де R4 визначено вище у формулі І, і нарешті гідролітичною реакцією для отримання сполуки формули IV де R1, R3, R4 та R5 визначені вище у формулі І, і, як варіант, перетворюють вище отриману сполуку IV у іншу хімічну сполуку формули IV та/або розділяють отриману суміш ізомерів на окремі ізомери та/або перетворюють утворену сіль у вільну сполуку формули IV та/або у іншу сіль та/або перетворюють отриману вільну сполуку формули IV у сіль, відповідно вищенаведеному опису, або b) перетворюють реакцією, де групу триметилсилілу заміщено гідрогеном, реакцією окиснення, реакцією, де U групу, як визначено вище у формулі VII, перетворюють у NHR4, де R4 визначено вище у формулі І, і нарешті гідролітичною реакцією для отримання сполуки формули III де R1, R3, R4 та R5 визначені вище у формулі І, і, як варіант, перетворюють вище отриману сполуку Ill y іншу хімічну сполуку формули III та/або розділяють отриману суміш ізомерів на окремі ізомери та/або перетворюють утворену сіль у вільну сполуку формули III та/або у іншу сіль та/або перетворюють отриману вільну сполуку формули III у сіль, відповідно вищенаведеному опису, або с) перетворюють реакцією, де групу триметилсилілу заміщено гідрогеном, реакцією дезоксогалогенування, реакцією, де U групу, як визначено у формулі VII, перетворюють у -NHR4, де R4 визначено вище у формулі І, і нарешті гідролітичною реакцією для отримання сполуки формули VI де R1, R3, R4 та R5 визначені вище у формулі І, a Halo є атомом галогену, і, як варіант, перетворюють вище отриману сполуку VI у іншу хімічну сполуку формули VI і/або розділяють отриману суміш ізомерів на окремі ізомери та/або перетворюють отриману сіль у вільну сполуку формули VI та/або у іншу сіль та/або перетворюють отриману вільну сполуку формули VI у сіль, відповідно вищенаведеному опису; або С) сполуку формули VIII у якій R1 та R5 визначені вище у формулі І, Q є групою, що відтягує електрони, як-то, наприклад, -CN або CO2Et, яку можна перетворити у -CH2 NH2 групу, і Y є гідроген або протектувальна група, наприклад, нижчий алкіл, і Halo є атом галогену, причому сполуку формули VIII можна синтезувати додатковою реакцією згідно зі схемою 3, застосовуючи ненасичену сполуку, в якій R1 визначено вище у формулі І, Q та Halo визначено у формулі VIII, та придатне протектоване похідне фосфінової кислоти, активоване О-силілуванням, в якому R5 та Y визначено у формулі VIII перетворюють реакцією, де Q групу перетворено у -NHR4, де R4 визначено вище у формулі І, і гідролітичною реакцією для отримання сполуки формули IX де R1 та R4 визначені вище у формулі І, a Halo є атом галогену, і, як варіант, перетворюють вище отриману сполуку IX у іншу хімічну сполуку формули IX та/або розділяють отриману суміш ізомерів на окремі ізомери та/або перетворюють отриману сіль у вільну сполуку формули IX та/або у іншу сіль та/або перетворюють отриману вільну сполуку формули IX у сіль, відповідно вищенаведеному опису; або D) сполуку формули X, як варіант, як окремий стереоізомер, у якій R1, R3, R4 та R5 визначені вище у формулі І, Z є протектувальна група, наприклад, t-бутоксикарбоніл і Halo є атом галогену, причому сполуку формули X можна синтезувати реакцією заміщення згідно зі схемою 4, застосовуючи електрофільну сполуку, в якій R1, R3 та R4 визначено вище, L -відщеплювана група, як-то йод, a Z та Halo визначено вище, та похідне метилфосфінової кислоти, активованої О-силілуванням, Схема 4 перетворюють гідролітичною реакцією у сполуку формули VI де R1, R3, R4 та R5 визначені вище у формулі І, і, як варіант, перетворюють вище отриману сполуку VI у іншу хімічну сполуку формули VI та/або розділяють отриману суміш ізомерів на окремі ізомери та/або перетворюють отриману сіль у вільну сполуку формули VI та/або у іншу сіль та/або перетворюють отриману вільну сполуку формули VI у сіль, відповідно вищенаведеному опису; або Е) сполуку формули XI, як варіант, окремий стереоізомер, у якій R1, R3 та R4 визначені вище у формулі І, Z є протектувальна група, наприклад, t-бутоксикарбоніл і Halo є атом галогену, причому сполуку формули XI можна синтезувати реакцією заміщення згідно зі схемою 5, застосовуючи електрофільну сполуку, в якій R1, R3 та R4 визначено вище, L -відщеплювана група, як-то йод, a Z та Halo визначено вище, та фосфінову кислоту, активовану О-силілуванням, перетворюють гідролітичною реакцією, а тоді реакцією Р-алкілування у сполуку формула VI де R1, R3, R4 та R5 визначені вище у формулі І, і, як варіант, перетворюють вище отриману сполуку VI у іншу хімічну сполуку формули VI та/або розділяють отриману суміш ізомерів на окремі ізомери та/або перетворюють отриману сіль у вільну сполуку формули VI та/або у іншу сіль та/або перетворюють отриману сполуку формули VI у сіль, відповідно вищенаведеному опису; або F) сполуку формули XII у якій R1, R3, R4 та R5 визначені вище у формулі І, a Y є гідроген або протектувальна група, наприклад, нижчий алкіл, причому сполуку формули XII можна синтезувати додатковою реакцією згідно зі схемою 6, обробляючи ненасичене похідне фосфінової кислоти, в якому R1, R3, R4 та R5 визначені вище у формулі І, H2S, іоном меркаптиду (HS-) або протектованою меркаптосполукою як-то бензилтіол, в цьому випадку протектувальну групу після цього видаляють перетворюють гідролітичною реакцією у сполуку формули XIII, у якій R1, R3, R4 та R5 визначені вище у формулі І, і, як варіант, перетворюють вище отриману сполуку XIII у іншу хімічну сполуку формули XIII та/або розділяють отриману суміш ізомерів на окремі ізомери та/або перетворюють отриману сіль у вільну сполуку формули XIII та/або у іншу сіль та /або перетворюють отриману вільну сполуку формули XIII у сіль, відповідно вищенаведеному опису; Тепер винахід буде описано детальніше з посиланнями на приклади, які не повинні виходити за рамки винаходу. Приклади Приклад 1. (3-Аміно-2-флуорпропіл)(метил)фосфінова кислота До розчину ВН3-Тетрагідрофуран (ТГФ) (1М, 22,2мл, 22,2ммоль) при темп. 0°С додали етил (3-аміно-2флуор-3-оксопропіл)(метил)фосфін ату (2,00г., 10,1ммоль) у ТГФ (15мл). Отриманий розчин нагрівали під зворотним холодильником протягом 2 годин. Розчин охолоджували до кімнатної температури і повільно додавали 6N HCl (60мл). ТГФ видаляли випарюванням у вакуумі і додавали іншу частину 6N НСl (20мл). Розчин нагрівали під зворотним холодильником протягом 2,5 годин, охолоджували до кімнатної температури і випарювали. Залишок очищали іонообмінною хроматографією (DOWEXâ 50WX 8-200, Н+ форма, 3.5х4.0см).смолу попередньо промивали сумішшю 1:1 метанол/вода (200мл). Сирий продукт розчиняли у суміші 1:1 метанол/вода і переносили на колонку. Колонку промивали сумішшю 1:1 метанол/вода (400мл). Елюент змінювали на суміш 2:1:1 метанол/вода/концентрований гідроксид амонію. Дві фракції (150мл) поєднували і випарювали для отримання 1.28г липкого масла. Залишок очищали хроматографією на вологоупакованій колонці з силікагелем (4х28см), елюючи розчином 50:50:1 метанол/метиленхлорид/гідроксид амонію. Відповідні фракції поєднували і випарювали для отримання 730мг (46%) (3-аміно-2флуорпропіл)(метил)фосфінової кислоти у вигляді твердої речовини білого кольору. Дані: темп, плавл. 78-84°С; Rf=0.26 (60:40:1 метанол, метиленхлорид, концентрований гідроксид амонію); 'Н ЯМР (300МГц, D2O) 5 5.01 (dm, J=49.5Гц, 1Н), 3.09-3.32 (m, 2H), 1.76-2.18 (m, 2Н), 1.28 (d, J=14Гц); 13 С ЯМР (75МГц, D2O+Діоксан) d 91.3 (d, J=169Гц), 47.1 (d, V=12Гц), 37.2 (dd, J=20.9, 89Гц), 19.8 (d, J=95Гц); API MS: m/z=156(M+H)+ Приклад 2. (3-Аміно-2-флуор-1-метилпропіл)(метил)фосфінова кислота До охолодженого на льодяній бані розчину етилу (3-аміно-2-флуор-3-оксопропіл)(метил)фосфін ату (2,2г, 10ммоль) у ТГФ (25мл) додали 1М ВН3-ТГФ(23мл, 23ммоль) в атмосфері аргону. Через 10 хвилин розчин нагрівали під зворотним холодильником протягом 2 годин. Розчин охолоджували до кімнатної температури та додавали краплями 6Н НСІ (30мл). ТГФ видаляли на роторному випарнику і додавали іншу частину 6Н НСІ (30мл). Суміш нагрівали під зворотним холодильником протягом 2 годин, а тоді перемішували при кімнатній температурі усю ніч. Розчин охолоджували, спів-випарювали з водою, а тоді з етанолом. Залишок розчиняли в метанолі (25мл), а тоді краплями додавали пропіленоксид (4мл). Через 3 години розчин концентрували при кімнатній температурі і продукт очищали хроматографією на волого-упакованій колонці з силікагелем, елюючи сумішшю вода/метанол (2%-4%вода). Відповідні фракції поєднували і випарювали для отримання масла, яке осаджувалося, коли додавали діетиловий етер. Продукт видаляли фільтрацією і отримували 580мг (35%) діастереомерної суміші (3-аміно-2-флуор-1-метилпропіл)(метил)фосфінової кислоти у вигляді твердої речовини білого кольору. 1 Н ЯМР (400МГц, D2O) 8 4.8-5.2 (m, 1Н), 3.2-3.5 (m, 2Н); 1.8-2.2 (m, 1Н), 1.0-1.3 (m, 6Н); Mac-спектрометрія (MC): m/z=170 (M+H)+. Приклад 3. (2R)-(3-Аміно-2-флуорпропіл)(метил)фосфінова кислота Суспензію сполуки (2R)-(3-аміно-2-флуорпропіл)фосфінової кислоти (1.0г, 7.1ммоль) в ГМДС (7.47мл, 35.4ммоль) нагрівали під зворотним холодильником протягом Ібгодин. Реакційну суміш охолоджували до кімнатної температури, обробляли диглімом (8.0мл) і нагрівали під зворотним холодильником протягом 6 годин. Після того, як суміш охолодили до кімнатної температури додали основу Hünig's (1.23мл, 7.1ммоль) з наступним додаванням краплями метилйодиду (1.32мл, 21.2ммоль). Реакційну суміш перемішували протягом 23,5 годин, тоді її розводили метиленхлоридом і видаляли 2N HCl розчином. Водний шар промивали метиленхлоридом і діетиловим етером, а тоді випарювали під зниженим тиском. Сирий продукт пропускали крізь колонку Dowexâ 50WX8-200 меш H+-форма, елюючи сумішшю 1:1 метанол/вода, доки ТШХ-аналізом не перестав визначатися наступний матеріал. Тоді продукт елювали сумішшю 1:3 концентрований гідроксид амонію/метанол. Подальше очищення хроматографією на колонці з силікагелем, елюючи сумішшю метиленхлорид, метанол, концентрований розчин гідроксиду амонію (6:3:1) дало (2R)-(3-аміно-2флуорпропіл)(метил)фосфінову кислоту як тверду речовину білого кольору (720мг, 65%). Н ЯМР (300МГц, D;0) d 5.20 (m, 0.5Н), 5.03 (m, 0.5Н), 3.20-3.42 (m, 2H), 1.80-2.22 (m, 2H), 1.30 (d, J=14.0Гц, 3Н). Приклад 4. (2R)-(3-Аміно-2-флуорпропіл)(метил)фосфінова кислота Суспензію сполуки (2S)-(3-аміно-2-флуорпропіл)фосфінової кислоти (1.2г, 8.5ммоль) в ГМДС (8.96мл, 42.4ммоль) нагрівали під зворотним холодильником протягом 15годин. Реакційну суміш охолоджували до кімнатної температури, обробляли диглімом (9.6мл) і нагрівали під зворотним холодильником протягом 7годин. Після того, як суміш охолодили до кімнатної температури додали основу Hünig's (1.47мл, 8.4ммоль) з наступним додаванням краплями метилйодиду (1.58мл, 25.4ммоль). Реакційну суміш перемішували усю ніч, тоді її розводили метиленхлоридом і екстрагували 2N НСІ розчином. Водний шар промивали метиленхлоридом і діетиловим етером, а тоді випарювали під зниженим тиском. Сирий продукт пропускали крізь колонку Dowexâ 50WX8-200 меш H+-форма, елюючи сумішшю 1:1 метанол/вода, доки ТШХ-аналізом не перестав визначатися наступний матеріал. Тоді продукт елювали сумішшю 1:3 концентрований розчин гідроксиду амонію/метанол. Подальше очищення хроматографією на колонці з силікагелем, елюючи сумішшю метиленхлорид, метанол, концентрований розчин гідроксиду амонію (6:3:1) дало (2S)-(3-аміно-2-флуорпропіл)(метил)фосфінову кислоту як тверду речовину білого кольору (504 мг, 38%). 'Н ЯМР (300МГц, D; 0) d 5.20 (m, 0.5Н). 5.03 (m, 0.5Н), 3.20-3.42 (m, 2Н), 1.80-2.22 (m, 2Н), 1.30 (d, J=14.0Гц, 3Н). Інтермедіати Приклад II. Етил 3-[етокси(метил)фосфорил]-2-флуорпропаноат (інтермедіат для сполуки з прикладу 1) Етилметилфосфінат (12,8г, 118ммоль) нагрівали під зворотним холодильником разом з 1,1,1,3,3,3гексаметилдисилазаном (ГМДС) (24,9мл, 118ммоль) протягом 2 годин в атмосфері аргону. Розчин охолоджували до кімнатної температури, тоді до розчину додавали флуоракрилат (13,3г, 113ммоль). Після перемішування при кімнатній температурі протягом 60 годин в атмосфері аргону, суміш розводили метиленхлоридом (200мл) і промивали 1N НСІ (200мл). Водний шар екстрагували метиленхлоридом (200мл). Поєднані органічні шари промивали розсолом (150мл), сушили над Na2SO4, фільтрували, і випарювали для отримання 20,0г масла. Залишок очищали хроматографією на волого-упакованій колонці з силікагелем (7.5х40см), елюючи сумішшю 95:5 метиленхлорид/метанол. Відповідні фракції поєднували і випарювали для отримання 12.6г (50%) етил3-[етокси(метил)фосфорил]-2-флуорпропаноату як масла жовтого кольору. Дані: ‘Н ЯМР (300МГц, CDCI 3) d 5.11-5.43 (m, 1Н), 4.23-4.34 (m, 2Н), 4.03-4.19 (m, 2Н), 2.26-2.53 (m, 2Н), 1.58 (d, J=14Гц, 3Н), 1.28-1.39 (m, 3Н). Приклад 12. Етил (3-аміно-2-флуор-3-оксопропіл)(метил)фосфінат (інтермедіат для сполуки з прикладу 1) Розчин етил 3-[етокси(метил)фосфорил]-2-флуорпропаноату (12,6г, 55,6ммоль), етанолу (15мл), концентрованого гідроксиду амонію (14,8N, 5-6мл, 83ммоль) перемішували при кімнатній температурі протягом 16 годин. Розчинник випарювали і залишок очищали хроматографією на волого-упакованій колонці з силікагелем (5.5х31см), елюючи сумішшю 90:10 метиленхлорид/метанол. Відповідні фракції поєднували і випарювали для отримання 9,5г (86%) етил (3-аміно-2-флуор-3-оксопропіл)(метил)фосфінату як чистого масла. Дані: 'Н ЯМР (300МГц, CDCI 3) d 6.62 (s, 1H), 6.33 (s, 1H), 5.10-5.42 (m, 1H), 4.02-4.18 (m, 2H), 2.19-2.70 (m. 2H), 1.60 (d, J=14Гц, 3Н), 1.34 (m, 3Н). Приклад 13. Етил 3-[етокси(метил)фосфорил]-2-флуорбутаноат (інтермедіат to the сполука згідно з the Приклад 2) Суміш етил (метил)фосфінату (3,2г, 30ммоль) і 1,1,1,3,3,3-гексаметилдисилазану (4,8г, 30ммоль) нагрівали під зворотним холодильником протягом 2 годин в атмосфері аргону. Суміш охолоджували до кімнатної температури і додавали діастереомерну суміш етил 2-флуорбут-2-еноату (4,0г, 30ммоль). Реагенти нагрівали до 70°С протягом трьох днів і тоді при кімнатній температурі протягом 4 днів в атмосфері аргону. Суміш розводили метиленхлоридом (200мл). Розчин промивали 1N НСІ (200мл) і водний розчин екстрагували метиленхлоридом (200мл). Поєднані органічні розчини промивали насиченим хлоридом натрію, висушували над MgSO4, фільтрували і випарювали. Залишок очищали хроматографією волого-упакованій колонці з силікагелем, елюючи сумішшю метиленхлорид/метанол (99:1-97:3). Відповідні фракції поєднували і випарювали для отримання 2,9г (40%) етил 3-[етокси(метил)фосфорил]-2-флуорбутаноату як чистого масла. ‘Н ЯМР (400МГц, CDCI 3) d 4.8-5.6 (m, 1Н), 4.2-4.4 (m, 2Н), 4.0-4.2 (m, 2Н). 2.4-2.6 (m, 1Н), 1.1-1.5 (m, 12H). Приклад 14. Етил 3-аміно-2-флуор-1-метил-3-оксопропіл(метил)фосфінат (інтермедіат для сполуки з прикладу 2) До розчину етил 3-[етокси(метил)фосфорил]-2-флуорбутаноату (3,0г, 12,4ммоль) в етанолі (15мл) додали концентрований гідроксид амонію (14,8М, 1,3мл, 19ммоль). Розчин перемішували протягом 24 годин при кімнатній температурі, тоді при 50°С протягом 2 годин. Іншу частину концентрованого гідроксиду амонію (14,8М, 0,5мл, 7ммоль) додали і суміш перемішували при кімнатній температурі протягом трьох днів, тоді випарювали для отримання 2,4г (91%) діастереомерної суміші етил 3-аміно-2-флуор-1-метил-3оксопропіл(метил)фосфінату як чистого масла. 'Н ЯМР (400МГц, CDCI 3) d 5.9-6.7 (m, 2Н), 4.9-5.6 (m, 1Н), 4.0-4.2 (m, 2Н), 2.5-2.8 (m, 1Н), 1.2-1.6 (m, 9H). Приклад 15. (2R)-(3-Аміно-2-флуорпропіл)фосфінова кислота (інтермедіат для сполуки з прикладу 3) Гіпофосфіт амонію (73,8г, 0,89 моль) додавали у тригорлу колбу на 2л з механічною мішалкою, термометром, додатковою лійкою та джерелом аргону. Колбу поміщали на водяну баню при кімнатній температурі та додавали N,O-біс-(триметилсиліл)ацетамід (215мл, 0,87моль -BSA) при такій швидкості, щоб внутрішня температура не перевищувала 38°С (30 хвилин приблизно), використовуючи охолодження льодом. По завершенні додавання BSA, реакційну суміш нагрівали до 45-48°С та тримали при цій температурі протягом 1 години. Реакційну суміш охолоджували до кімнатної температури та додавали до реакційної суміші розчин mpem-бутилу (2R)-2-флуор-3-йодпропілкарбамату (27,3г, 0,09моль) у метиленхлориді (300мл). Реакційну суміш далі перемішували при кімнатній температурі протягом 18 годин. Реакційну суміш охолоджували до 0°С та обережно гасили метанолом (275мл), а тоді водою (32мл). Реакційну суміш перемішували протягом 30 хвилин, після чого реакційну суміш фільтрували та тверді речовини промивали метанолом. Фільтрат концентрували та залишок поміщали у високий вакуум (0,1мм Hg) на цілу ніч. Сирий залишок розтирали з метиленхлоридом, метанолом, концентрованим розчином гідроксиду амонію (80:20:1) та фільтрували. Фільтрат концентрували під зниженим тиском та розтирання повторювали. Сирий концентрат переносили у колбу на 2л, розчиняли в метанолі (375мл) та поміщали на водяну баню при кімнатній температурі. Насичений розчин газуватого гідрогенхлориду у етилацетаті (500мл) додавали та суміш перемішували протягом 3 годин. Реакційну суміш фільтрували та тверді речовини промивали сумішшю метанолу та етилацетату (90:10). Фільтрат концентрували під зниженим тиском та сирий продукт пропускали крізь колонку Dowexâ 50WX8-200 меш Н+-форма (500г, 8x15см), елюючи сумішшю 1:1 метанол/вода, доки ТШХ-аналізом не перестав визначатися наступний матеріал. Потрібний сирий продукт далі елювали сумішшю 1:3 розчин концентрованого гідроксиду амонію/метанол. Продукт далі очищали хроматографією на колонці, елюючи хлороформом, метанолом, концентрованим розчином гідроксиду амонію (6:3:1) для отримання (2R)(3-аміно-2-флуорпропіл)фосфінової кислоти як твердої речовини білого кольору (3,12г, 24%). 'Н ЯМР (300МГц, D2O) d 7.90 (s, 0.5 Н), 6.15 (s, 0.5 Н), 5.12-5.29 (m, 0.5 Н), 4.92-5.10 (m, 0.5 Н), 3.12-3.42 (m, 2H), 1.74-2.26 (m, 2H). Приклад 16. (2R)-3-(дибензиламіно)-2-флуор-1-пропанол (інтермедіат для сполуки з прикладу 3) Боргідрид літію (5,3г, 0,24 моль) суспендували в ТГФ (200мл) в атмосфері нітрогену і охолоджували до 15°С перемішуванням. Метил (2R)-3-(дибензиламіно)-2-флуорпропаноат (56,6г, 0,19моль) суспендували в ТГФ (250мл) і додавали краплями до суміші більше години; внутрішню температуру тримали нижче -10°С під час додавання. По завершенні додавання, реакційну суміш нагрівали до кімнатної температури і перемішували при цій температурі протягом 17 годин. Реакційну суміш охолоджували до 0°С і обережно гасили насиченим водним розчином хлориду амонію (300мл). Реакційну суміш екстрагували етилацетатом (2х200мл) і органічні фази концентрували під зниженим тиском. Сирий залишок розчиняли 2N гідрохлоридній кислоті (200мл, рН=2 прибл.) і водну фазу промивали етером (2х200мл). Водну фазу підлужували (рН=10 прибл.) 80% гідроксидом амонію в розсолі, екстрагували етилацетатом (3х200мл), висушували безводним сульфатом натрію (10г), фільтрували і концентрували під зниженим тиском для отримання (2R)-3-(дибензиламіно)-2-флуор-1пропанолу (48г, 93%) як масла жовтого кольору. ‘Н ЯМР (300МГц, CDCI 3) d 7.15-7.38 (m, 10Н), 4.65-4.78 (m, 0.5H), 4.48-4.58 (m, 0.5Н), 3.50-3.82 (m, 6H), 2.70-2.88 (m, 2H). Приклад 17. (2R)-3-Аміно-2-флуор-1-пропанол (інтермедіат для сполуки з прикладу 3) (2R)-3-(дибензиламіно)-2-флуор-1-пропанол (29,2г, 0,11моль) розчиняли в етанолі (300мл). Додавали 10% (за масою) гідроксид паладію (II) на вугіллі (5,0г) та суміш поміщали на струшувач Parrâ та струшували в атмосфері водню (55фунт/кв.дюйм) протягом 6 годин. Коли більше не спостерігали поглинання водню, суміш фільтрували крізь шар Celiteâ (20г). Нову порцію гідроксиду паладію (II) (5г) додавали до етанольної суміші та знов гідрували як описано вище протягом 17 годин. Сиру реакційну суміш фільтрували крізь Celiteâ та концентрували під зниженим тиском для отримання (2R)-3-аміно-2-флуор-1-пропанол як масла блідо-жовтого кольору (9,6г, 96%). ‘Н ЯМР (300МГц, CD3OD) d 4.78-5.00 (br s, 3H), 4.49-4.62 (m, 0.5Н), 4.32-4.46 (m, 0.5Н), 3.54-3.70 (m, 2H), 2.70-2.96 (m, 2H). Приклад 18. Tреm-бутил (2R)-2-флуор-3-гідроксипропілкарбамат (інтермедіат для сполуки з прикладу 3) (2R)-3-аміно-2-флуор-1-пропанол (4,6г, 49ммоль) розчиняли у 25% водному діоксані (160мл), додавали карбонат калію (7,1г, 51ммоль) та суміш охолоджували до 0°С. Ди-mреm-бутил дикарбонат (11,6г, 53ммоль) додавали двома порціями. Суміші далі давали нагрітися до кімнатної температури протягом ночі. Сиру реакційну суміш концентрували насухо, додавали воду (150мл), а потім насичений водний гідросульфат калію (до рН=3, приблизно). Органічний матеріал екстрагували метиленхлоридом (2х150мл), сушили сульфатом натрію, фільтрували та концентрували під зниженим тиском для отримання mpem-бутил (2К)-2-флуор-3гідроксипропілкарбамату (9,5г, 100%) як безбарвне масло. 'Н ЯМР (300МГц, CDCI 3) d 4.82-5.04 (br s, 1H), 4.62-4.72 (m, 0.5H), 4.48-4.58 (m, 0.5Н), 3.62-3.72 (m, 2Н), 3.32-3.62 (m, 2Н), 3.20-3.44 (br s, 1H), 1.48 (s, 9H). Приклад 19. Треm-бутил (2R)-2-флуор-3-йодпропілкарбамат (інтермедіат для сполуки з прикладу 3) Імідазол (26,6г, 0,39моль) розчиняли у метиленхлориді (400мл) при кімнатній температурі. Додавали йод (102,5г, 0,39моль) та реакційну суміш перемішували протягом 10 хвилин при кімнатній температурі, а тоді охолоджували до 0°С. Трифенілфосфін (102,5г, 0,39моль) додавали порціями протягом 10 хвилин, щоб внутрішня температура трималася нижче 10°С. Розчин mpem-бутил (2R)-2-флуор-3-гідроксипропілкарбамату (60,4г, 0,31 моль) у метиленхлориді (100мл) додавали краплями. По закінченні додавання mpem-бутил (2R)-2флуор-3-гідроксипропілкарбамату додавали додатковий метиленхлорид (200мл). Реакційній суміші давали нагрітися до кімнатної температури та перемішували протягом 17 годин. Реакційну суміш фільтрували крізь шар Celiteâ (50г) та промивали додатковим метиленхлоридом. Фільтрат концентрували під зниженим тиском та очищали хроматографією на колонці з силікагелем, елюючи метиленхлоридом. Це дало mpem-бутил (2R)2-флуор-3-йодпропілкарбамат як тверда речовина білого кольору (64,7г, 68%). 'Н ЯМР (300МГц, CDC3) d 4.80-5.10 (br s, 1H), 4.58-4.72 (m. 0.5H), 4.42-4.56 (m, 0.5 Н), 3.48-3.70 (m, 1Н), 3.20-3.46 (m, 3Н), 1.48 (s, 9H). Приклад 110. (2S)-(3-аміно-2-флуорпропіл)Фосфінова кислота (інтермедіат для сполуки з прикладу 4) Гіпофосфіт амонію (58,1г, 0,70моль) додавали у тригорлу колбу на 2л з механічною мішалкою, термометром, додатковою лійкою та джерелом аргону. N,O-біс-(триметилсиліл)ацетамід (175,9мл, 0,71моль BSA) додавали при такій швидкості, щоб тримати внутрішню температуру між 35-40°С. По завершенні додавання BSA реакційну суміш тримали при 35-40°С протягом 45 хвилин. Метиленхлорид (150мл) додавали та суміш перемішували при 35-40°С протягом додаткових 45 хвилин. Реакційну суміш охолоджували до кімнатної температури та додавали до реакційної суміші розчин mpem-бутил (2S)-2-флуор-3йодпропілкарбамату (42,5г, 0,14моль) у метиленхлориді (300мл). Реакційну суміш далі перемішували при кімнатній температурі протягом ночі. Реакційну суміш охолоджували до 0°С та обережно гасили метанолом (150мл), а тоді водою (60мл). Реакційну суміш концентрували та залишок поміщали у високий вакуум (0,1мм Hg). Величину pH залишку доводили до приблизно 8 додаванням концентрованого гідроксиду амонію (50мл), а потім додавали метиленхлорид (400мл) та метанол (250мл). Утворені тверді речовини фільтрували і фільтрат концентрували. Залишок розтирали з метиленхлоридом, метанолом, концентрованим розчином гідроксиду амонію (80:20:1; 400мл) та фільтрували. Фільтрат концентрували під зниженим тиском та сирий концентрат розчиняли у метанолі (400мл). Насичений розчин газуватого гідрогенхлориду у етилацетаті (600мл) додавали та суміш перемішували протягом 3 годин. Реакційну суміш фільтрували та фільтрат концентрували під зниженим тиском. Сирий продукт пропускали крізь колонку Dowexâ 50WX8-200 меш НГформа (450 г), елюючи сумішшю 1:1 метанол/вода, доки ТШХ-аналізом не перестав визначатися наступний матеріал. Потрібний сирий продукт потім елювали 1:3 сумішшю концентрований розчин гідроксиду амонію/метанол. Продукт далі очищали хроматографією на колонці, елюючи метиленхлоридом, метанолом, концентрованим розчином гідроксиду амонію (6:3:1) для отримання (2S)-(3-аміно-2-флуорпропіл)фосфінової кислоти як твердої речовини білого кольору (3,46г, 17%). ‘Н ЯМР (300МГц, D2O) d 7.90 (s, 0.5Н). 6.15 (s, 0.5Н), 5.12-5.29 (m, 0.5Н), 4.92-5.10 (m. 0.5 Н), 3.12-3.42 (m, 2H), 1.74-2. Приклад 111. Метил (2S)-3-(дибензиламіно)-2-флуорпропаноат (інтермедіат для сполуки з прикладу 4) Метил (2R)-2-(дибензиламіно)-3-гідроксипропаноат (231,7г, 0,77моль) розчиняли у ТГФ (850мл) та повільно краплями додавали розчин DAST (196г, 1,2моль) у ТГФ (400мл). Після закінчення додавання реакційну суміш перемішували протягом додаткових 1,5 годин. ТШХ-аналіз показав витрату вихідного матеріалу. Реакційну суміш далі охолоджували до 0°С та гасили повільним додаванням води (1,51), з наступною нейтралізацією, додаванням твердого гідрокарбонату натрію. Після нейтралізації додавали 1:1 суміш концентрованого гідроксиду амонію/насиченого розчину хлориду натрію і реакційну суміш екстрагували етилацетатом та концентрували під зниженим тиском. Сиру суміш очищали хроматографією на колонці з силікагелем, елюючи етилацетатом, гексанами (1:4) для одержання потрібної сполуки (188,3г, 62%) як масла. ‘Н ЯМР (300МГц, CDCL3) d 5 7.18-7.38 (m, 10Н), 5.12-5.17 (m, 0.5H), 4.95-5.00 (m, 0.5Н), 3.81-3.87 (m, 2Н), 3.69 (s, 3Н), 3.49-3.55 (m, 2H), 2.90-3.12 (m, 2H). Приклад 112. (‘2S)-3-(дибензиламіно)-2-флуор-1-пропанол (інтермедіат для сполуки з прикладу 4) Боргідрид літію (17,7г, 0,81моль) суспендували у ТГФ (400мл) в атмосфері азоту та охолоджували при перемішуванні до -15°С. Метил (2S)-3-(дибензиламіно)-2-флуорпропаноат (188,3г, 0,62моль) суспендували у ТГФ (400мл) та додавали краплями до суміші. По закінченні додавання реакційній суміші давали нагрітися до кімнатної температури та перемішували при цій температурі протягом 3 годин. ТШХ-аналіз показав повну витрату вихідного матеріалу. Реакційну суміш охолоджували до 0°С та обережно гасили насиченим водним розчином хлориду амонію (300мл). Додаткову воду (400мл) додавали, далі реакційну суміш екстрагували етилацетатом та органічну фазу концентрували під зниженим тиском. Сирий залишок розчиняли у 2N гідрохлоридній кислоті та водну фазу двічі промивали етером. Водну фазу підлужували (рН=10, приблизно) 80% гідроксидом амонію у розсолі, екстрагували етилацетатом, сушили безводним сульфатом натрію, фільтрували та концентрували під зниженим тиском для отримання (2S)-3-(дибензиламіно)-2-флуор-1пропанолу (156,6г, 92%) як масла жовтого кольору. ‘Н ЯМР (300МГц, CDCI3) d 5 7.15-7.38 (m, 10Н). 4.65-4.78 (m, 0.5H), 4.48-4.58 (m, 0.5Н). 3.50-3.82 (m, 6H), 2.70-2.88 (m, 2H). Приклад 113. (2S)-3-аміно-2-флуор-1-пропанол (інтермедіат для сполуки з прикладу 4) (2S)-3-(дибензиламіно)-2-флуор-1-пропанол (39,1г, 0,14моль) розчиняли в етанолі (300мл). Додавали 10% (за масою) гідроксид паладію (II) на вугіллі (5,0г) та суміш поміщали на струшувач Parrâ та струшували в атмосфері водню (55фунт/кв.дюйм) протягом ночі. Коли більше не спостерігали поглинання водню, суміш фільтрували крізь шар Celiteâ. Нову порцію гідроксиду паладію (II) (5г) додавали до етанольної суміші та знов гідрували як описано вище протягом 12 годин. Знов, коли більше не спостерігали поглинання водню, суміш фільтрували крізь шар Celiteâ. Нову порцію гідроксиду паладію (II) (5г) додавали до етанольної суміші та знов гідрували як описано вище протягом 12 годин. Сиру реакційну суміш фільтрували крізь Celiteâ та концентрували під зниженим тиском для отримання (2S)-3-аміно-2-флуор-1-пропанолу як масла блідо-жовтого кольору (13,3г, 100%). ‘Н ЯМР (300МГц, CD30D) d 4.78-5.00 (br s, 3Н), 4.49-4.62 (m, 0.5H), 4.32-4.46 (m, 0.5Н), 3.54-3.70 (m, 2H), 2.70-2.96 (m, 2Н). Приклад 114. Tреm-бутил (2S)-2-флуор-3-гідроксипропілкарбамат (інтермедіат для сполуки з прикладу 4) (2S)-3-аміно-2-флуор-1-пропанол (38,6г, 0,41моль) розчиняли у 25% водному діоксані (1,4л), додавали карбонат калію (60,1г, 0,43 моль), а потім ди-трет-бутил дикарбонат (99,5г, 0,46моль). Суміш перемішували протягом ночі. ТШХ-аналіз показав повну витрату вихідного матеріалу. Сиру реакційну суміш концентрували насухо, додавали воду (300мл), а потім насичений водний гідросульфат калію (до рН=3, приблизно). Органічний матеріал двічі екстрагували метиленхлоридом, сушили сульфатом натрію, фільтрували та концентрували під зниженим тиском для отримання mpem-бутил (2S)-2-флуор-3-гідроксипропілкарбамату (79,5г, 99%) як масла блідо-жовтого кольору. ‘Н ЯМР (300МГц, CDCI 3) d 4.82-5.04 (br s, 1H), 4.62-4.72 (m, 0.5H), 4.48-4.58 (m, 0.5Н), 3.62-3.72 (m, 2Н), 3.32-3.62 (m, 2Н), 3.20-3.44 (br s, 1H), 1.48 (s, 9H). Приклад 115. Треm-бутил (2S)-2-флуор-3-йодпропілкарбамату (інтермедіат для сполуки з прикладу 4) Імідазол (19,8г, 0,29моль) розчиняли в метиленхлориді (900мл) при кімнатній температурі. Йод (73,9г, 0,29моль) додавали та реакційну суміш перемішували протягом 10 хвилин при кімнатній температурі та далі охолоджували до 0°С. Трифенілфосфін (76,3г, 0,29моль) додавали порціями протягом 10 хвилин, щоб внутрішня температура була нижче 10°С. Розчин mpem-бутил (2S)-2-флуор-3-гідроксипропілкарбамату (45,0г, 0,23моль) в метиленхлориді (300мл) додавали краплями. Реакційній суміші давали нагрітися до кімнатної температури та перемішували протягом 12 годин. Реакційну суміш фільтрували крізь шар Celiteâ та промивали додатковим метиленхлоридом. Фільтрат концентрували під зниженим тиском та очищали хроматографією на колонці з силікагелем, елюючи метиленхлоридом. Це дало mреm-бутил (25)-2-флуор-3йодпропілкарбамат як безбарвне масло (42,5г, 62%). ‘Н ЯМР (300МГц, CDCI 3) d 4.80-5.10 (br s, 1H), 4.58-4.72 (m, 0.5Н), 4.42-4.56 (m, 0.5H), 3.48-3.70 (m, 1H), 3.20-3.46 (m, 3Н), 1.48 (s, 9H). Фармацевтичні препарати Сполуку формули І представленого винаходу можна використовувати як активний інгредієнт у фармацевтичному препараті для перорального, ректального, епідурального, внутрішньовенного, внутрішньом'язового, підшкірного, назального уведення та уведенням вливанням або будь-якого іншого придатного шляху уведення. Переважно, шляхом уведення є пероральний або ін'єкцією/вливанням. Фармацевтичні препарати містять сполуку представленого винаходу у комбінації з одним чи більше фармацевтично прийнятними інгредієнтами. Кінцеві дозовані форми виготовляють відомими фармацевтичними способами. Звичайно кількість активних сполук знаходиться в межах 0,1-95% від маси препарату, переважно в межах 0,2-20% від маси препарату для парентерального використання та переважно в межах 1-50% від маси препарату для перорального уведення. При виготовленні фармацевтичних препаратів, що містять сполуку представленого винаходу у формі твердих одиничних доз для перорального уведення, вибрану сполуку можна змішувати з твердими фармацевтично прийнятними інгредієнтами (серед яких, наприклад, дезінтегрувальні засоби та змащувальні засоби). Суміш далі переробляють у гранули, таблетки, капсули та крохмальні облатки. Одиничні дози для ректального уведення можна виготовити у формі супозиторіїв; у формі желатинових ректальних капсул; у формі готових до уведення мікроклізм; або у формі сухої композиції для мікроклізм для відтворення у придатному розчиннику безпосередньо перед уведенням. Рідкі препарати для перорального уведення можна виготовити у формі сиропів або суспензій, або у формі сухої суміші для відтворення у придатному розчиннику безпосередньо перед застосуванням. Розчини для парентерального уведення можна виготовити як розчин сполуки винаходу у фармацевтично прийнятному розчиннику та їх розподіляють в ампули або склянки. їх можна також виготовити як сухий препарат для відтворення у придатному розчиннику безпосередньо перед застосуванням. Типова добова доза активної сполуки залежатиме від різних факторів, як-то наприклад індивідуальних потреб кожного пацієнта, шляху уведення та захворювання. Взагалі, дози знаходитимуться в межах від 1мкг до 100мг на добу та кг маси тіла, переважно в межах від 10мкг до 20мг на добу та кг маси тіла. Біологічні дослідження Дослідження зв'язування радіолігандів рН]ГАМА Синаптичні мембрани щурів виготовляли з суцільного мозку щурів Sprague Dawley як в основному описано у наведеному перед тим (Zukin, et al. (1974) Рrос. Natl. Acad. USA 71, 4802-4807). Дослідження конкурентного зв'язування [3Н]ГАМА, що є модифікованим дослідженням Оіре et al ((1990) Eur. J. Pharmacol. 187, 27-38), проводили у 200мкл буферу ТКІ (Трис кальцій-ізогувацин) (50мм Трис (три(гідроксиметил)амінометан), pH 7,4, 2,5мм СаСІ 2 та 40мкМ ізогувацин), що містить 20нМ [3Н]ГАМА (специфічна активність: З ТераБекерель (ТВк)/ммоль), тест-сполуку або розчинник та 80мкг білку синаптичних мембран, використовуючи 96-коміркові планшети. Після інкубації протягом 12-20 хвилин при кімнатній температурі, інкубації припиняли швидким фільтруванням крізь фільтр з скляних волокон (Printed filter-mat В filters, Wallac), який попередньо обробили 0,3% поліетиленіміном, використовуючи збирач клітин 96-коміркового планшету (Skatron або Tomtec). Фільтри промивали буфером, що містив 50мм Трис (трис(гідроксиметил)амінометан) та 2,5мм СаСІ 2, pH 7,4, при 4°С, та далі сушили при 55°С Сцинтиляційний лист MeltiLex B/HS (Wallac) розплавляли на фільтр та радіоактивність визначали сцинтиляційним лічильником Microbeta (Wallac). Результати та обговорення Сполуки представленого винаходу виявлені як такі, що мають високі спорідненості та потужності стосовно рецептору ГАМАВ, що видно з низьких величин ІК50 та ЕК50 у дослідженнях зв'язування та здухвинної кишки, відповідно. Потужності стосовно інгібування ТРНСС були пов'язані зі спорідненістю до, і активністю на, рецепторів ГАМАВ. Побічної дії стосовно ЦНС (як виміряно зменшенням температури тіла у мишей) спостерігали тільки при дуже високих дозах, на відміну від терапевтичних доз при інгібуванні ТРНСС у моделях собак. Отже, різниця між терапевтичною дозою (інгібування ТРНСС) та дозою, що викликає побічну дію була неочікувано високою.