Смако-ароматична активна композиція

Реферат: Винахід належить до способу приготування смако-ароматичної активної композиції, який передбачає стадії отримання однієї або більше проміжних реакційних сумішей, причому кожну проміжну реакційну суміш окремо готують шляхом реакції між аміносполукою і карбонільною сполукою при температурі від 90 до 130 °C протягом від 0,5 до 2-х годин з рівнем рН у межах між 2 і 9 для забезпечення з однієї або більше проміжних реакційних сумішей із різними композиціями та поєднання однієї або більше проміжних реакційних сумішей і забезпечення їх реакції із аміно і/або карбонільною сполуками при температурі від 90 до 130 °C протягом від 0,5 до 2-х годин з рівнем рН у межах між 2 і 9 для отримання смако-ароматичної композиції із заданим смаком та ароматом. Також винахід належить до харчового продукту, одержаного із застосуванням заявленої смако-ароматичної активної композиції. UA 110327 C2 (12) UA 110327 C2 UA 110327 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 Даний винахід стосується смако-ароматичної активної композиції, а також її застосування у харчових продуктах та кормах для домашніх тварин і способу її приготування. Реакція Майяра - це складний ланцюг реакцій, який змінює важливі харчові властивості такі, як смак, колір, харчова цінність, антиоксидантні властивості, тощо. Вона використовується у харчово-смаковій промисловості для генерування смаку під час обробки (технологічне генерування смаку) та для одержання смаків, отриманих у ході обробки/реакції. Проте, контролювання реакції Майяра є надто складним, тому що склад продуктів реакції (як якісний, так і кількісний) суворо залежить від умов реакції/обробки таких, як температура, час, рівень рН, тип водної активності реагентів, тощо. Контролювання смаку, який одержують під час реакції Майяра навіть більш складне, тому що аромати, як правило, утворюються при побічних реакціях та в невеликих кількостях. Збільшення виходу ключових ароматів через краще контролювання реакції значно покращило б якість смаку термічно оброблених продуктів і/або технологічних смаків, а також рентабельність систем прекурсорів присмаків. Цього можна було б досягти, здійснюючи реакцію у декілька стадій, а не в одну. Дану концепцію можна застосувати до технологічних смаків, а також до харчових продуктів, корму для домашніх тварин і напоїв. Реакція Майяра разом з окисленням жиру грає важливу роль в генеруванні смаку під час обробки харчових продуктів, а також в одержанні технологічних смаків. В єдиному підході технологічні смаки одержують одночасним змішуванням усіх інгредієнтів, застосовуючи оптимальні умови реакції. Проте, оптимізація умов реакції - це зазвичай результат, тому що смако-ароматичні сполуки зазвичай утворюються побічними реакціями на останніх стадіях реакції Майяра за допомогою каскаду стадій реакції. Часто для утворення специфічної смако-ароматичної сполуки необхідні декілька проміжних сполук. У багатьох випадках оптимальні умови реакції для генерування однієї групи проміжних сполук не є оптимальними або навіть не придатні для генерування інших груп проміжних сполук. Проте, важливим є утворення всіх проміжних сполук. Якщо одна або більше проміжних сполук відсутні або утворені у невеликих кількостях, формування смако-ароматичних сполук є обмеженим або блокованим. Це зазвичай трапляється, коли реакцію Майяра здійснюють в одну стадію. За цією концепцією умови реакції повинні сприяти утворенню всіх проміжних сполук. Як результат, умови реакції неоптимальні для генерування окремих проміжних сполук, що призводить до низького виходу смако-ароматичних сполук (ароматів, присмаків). Низький рівень виходу смако-ароматичних сполук разом з високою ціною певних прекурсорів часто перешкоджають більш вільному використанню прекурсорів смаку під час обробки харчових продуктів та при виробництві технологічних смаків. Таким чином, є потреба збільшити перетворення прекурсорів смаку на смако-ароматичні сполуки для покращення рентабельності прекурсорів. Генерування смако-ароматичних сполук за дві або більше стадій, може стати альтернативою застосування тільки однієї стадії реакції. Цей новий спосіб передбачає контролювання утворення проміжних сполук на першій стадії (-ях) з подальшим утворенням смако-ароматичних сполук на наступній стадії (-ях). Даний винахід стосується смако-ароматичної активної композиції, яку одержують за допомогою багатостадійної реакції, що передбачає: - першу реакцію між аміносполукою і карбонільною сполукою для отримання першої проміжної реакційної суміші, -другу реакцію виключно з другою аміносполукою або у комбінації з карбонільною сполукою для отримання другої проміжної реакційної суміші, - наступні окремі реакції виключно з іншою аміносполукою або у комбінації з карбонільною сполукою для отримання наступних проміжних реакційних сумішей, - наступні окремі реакції зі сполуками інших хімічних класів, наприклад, спиртами, фенольними сполуками, епоксидами або органічними кислотами та їх комбінаціями, що утворюють придатні проміжні сполуки. - останню реакцію, що включає виключно комбінацію всіх попередніх проміжних сумішей або разом з аміно і/або карбонільною сполуками для отримання остаточної смако-ароматичної композиції. 1 UA 110327 C2 5 10 15 20 25 Перевага цього багатостадійного способу реакції полягає у тому, що для різних стадій реакції можуть бути застосовані різні умови реакції. Таким чином, кожна стадія реакції може бути оптимізована для генерування спеціальної проміжної сполуки або групи проміжних сполук. Це покращує вихід окремих проміжних сполук порівняно з одностадійною реакцією, тобто, коли різні проміжні сполуки потребують різних умов реакції (наприклад, h потребує низького рівня рН і короткочасних реакцій, тоді як І2 потребує високого рівня рН і довготривалих реакцій). Окрім оптимізації параметрів реакції для кожної з проміжних сполук, багатостадійний спосіб також дозволяє оптимізувати умови реакції для перетворення проміжних сполук на смако-ароматичні добавки. На відміну від одностадійної реакції, де оптимізація параметрів реакції повинна бути застосована до всієї системи, багатостадійний спосіб реакції дозволяє використовувати оптимальні параметри реакції для кожної стадії реакції окремо, що збільшує кількість отриманих ароматизаторів і покращує здатності модуляції смаку. Згідно винаходу можливо, наприклад, застосувати класичну реакцію Майяра між аміносполукою і карбонільною сполукою, а також окреме розщеплення аміносполуки або сполуки з іншого хімічного класу (наприклад, спирти, фенольні сполуки, епоксиди або органічні кислоти), а потім здійснити реакцію між цими сумішами, отриманими в результаті реакцій. Під сполуками з інших хімічних класів слід розуміти спирти, які можуть, наприклад, бути окислені до карбонільних сполук; фенольні сполуки, наприклад, феноли і поліфеноли, які можуть бути трансформовані у хінони; епоксиди, які можуть бути трансформовані у діоли і дікарбонільні сполуки та органічні кислоти, які можуть бути декарбоксильовані, наприклад, пировиноградна кислота, або окислені, наприклад, жирні кислоти. Згідно винаходу аміносполуку обирають з групи, до якої входять: амінокислота, амін, джерела амінокислот, наприклад, пептиди, білки, їх гідролізати або екстракти, гідролізований рослинний білок, екстракти дріжджів, гідролізати дріжджів, соєві соуси та їх суміші. Що стосується аміноксилоти, її обирають з групи, до якої входять: цистеїн, цистин, метіонін, пролін, орнітин, аргінін, валін, лейцин, ізолейцин, фенілаланін, лізин, гліцин, глутамінова кислота і треонін. Найпереважнішими амінокислотами є цистеїн, цистин, метіонін, пролін, 2 UA 110327 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 лейцин, фенілаланін і глутамінова кислота. Білки обирають з групи, до якої входять: соєвий білок, казеїнат натрію, сироватковий білок і пшеничний глютен. Згідно винаходу карбонільну сполуку обирають з групи, до якої входять моно- і дисахариди, похідні цукру, такі, як уронові кислоти, джерела цукру і/або похідні цукру і їх гідролізати, наприклад, декстрини, кукурудзяний сироп, фруктозний сироп, ксилозний сироп, гідролізовані пектини і проміжні сполуки реакції Майяра, які мають принаймні одну карбонільну групу, наприклад, альдегіди, кетони, альфа-гідроксикарбоніл, або дикарбонільні сполуки. Переважні джерела карбонілу - це пентози (ксилоза, арабіноза і рібоза), гексози (глюкоза, фруктоза, маноза, галактоза), 6-дезоксигексози (рамноза, фукоза), дисахариди (лактоза і мальтоза), уронові кислоти (галактуронова кислота), глюкозний сироп, фруктозний сироп і гідролізований пектин. Найпереважніші карбонільні сполуки - це ксилоза, глюкоза, фруктоза, рамноза і лактоза. Як правило, кількість реакцій для приготування композиції - від 1 до 4 до останньої реакції. Реакції здійснюють у водному, ліпідному середовищі або середовищі структурованої ліпідної фази. При водній реакції, вміст води становить між 5 і 99 маси %, найпереважніше між 60 і 90 %. При ліпідному середовищі, ліпід має рослинне або тваринне походження, тобто це харчовий або їстівний жир, наприклад, соєва олія, соняшникова олія, пальмова олія, бавовняна олія, ріпакова олія, кокосова олія, кукурудзяна олія, канолова олія, оливкова олія, яловичевий жир, овечий жир, лярд, жир домашньої птиці, курячий жир або будь-які їх комбінації. Якщо обрано середовище структурованої ліпідної фази, реакцію здійснюють згідно патентної заявки PCT/US09/03711. Як вже повідомлялося раніше, різні умови реакції застосовуються до різних стадій реакції. Температура реакції зазвичай між 60 і 180 °C, переважно від 80 до 150 °C, найпереважніше між 90 і 130 °C. Тривалість реакції у межах між 1 хвилиною і 12 годинами, переважно між 15 хвилинами і 6 годинами, найпереважніше між 0.5 і 2 годинами. Рівень рН у межах між 2 і 9. У переважному варіанті втілення реакційні суміші можуть включати один або більше каталізаторів для збільшення швидкості реакцій Майяра. Наприклад, каталізатор - це сполука, яка містить фосфатну або карбоксилатну групу, наприклад, вторинний кислий фосфат натрію або лимонну кислоту. Також можливо додати до реакційних сумішей сполуку для регулювання рівня рН у водній, ліпідній або структурованій ліпідній фазах. Такою сполукою є, наприклад, буфер, такий, як фосфатний буфер або гідроксид натрію. Даний винахід стосується також застосування смако-ароматичної активної композиції, де описана композицію додають до харчових продуктів або корму для домашніх тварин у кількості, яка становить між 0.05 І10 маси %. Переважно описану композицію додають до кулінарних харчових продуктів (наприклад, соусів, супів, підливи, приправи, спеції, гострі термічні основи), випічки, екструзніних продуктів, легких закусок, напоїв, кормів для тварин у кількості, яка становить між 1 і 3 %. Зрештою даний винахід стосується способу приготування смако-ароматичної активної композиції, який передбачає: - першу реакцію між аміносполукою і карбонільною сполукою для отримання першої проміжної реакційної суміші, - другу реакцію виключно з другою аміносполукою або у комбінації з карбонільною сполукою для отримання другої проміжної реакційної суміші, - наступні окремі реакції виключно з іншою аміносполукою або у комбінації з карбонільною сполукою для отримання наступних проміжних реакційних сумішей, - наступні окремі реакції зі сполуками інших хімічних класів, наприклад, спиртами, фенольними сполуками, епоксидами або органічними кислотами та їх комбінаціями, що утворюють придатні проміжні сполуки. - останню реакцію, яка включає виключно комбінацію всіх попередніх проміжних сумішей або разом з аміно і/або карбонільною сполуками для отримання остаточної ароматичної композиції. Згідно можливого варіанту втілення відповідно до винаходу останню реакцію здійснюють безпосередньо у харчовому продукті або у кормі для домашніх тварин під час обробки, як, наприклад, пресування, випічки, варіння, стерилізації, мікрохвильового нагрівання, підрум'янювання, підсмаження. Наступні загальні приклади наведені для різних смакових ноток: Приклад 1: обсмаженість / попкорн На першій стадії глюкоза і глутамінова кислота або лізин вступають в реакцію при рівні рН 7 для генерування метилгліоксалю. На другій стадії проміжні продукти першої стадії змішують з проліном або орнітином для генерування 2-ацетилтетрагідропіридину і 2-ацетил-1-піроліну, що надає присмак обсмаженого попкорну. Приклад 2: нотка печива 3 UA 110327 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 На першій стадії в реакцію вступають рамноза і лізин при рівні рН 7 для генерування фуранонів, наприклад, 4-гідрокси-2,5-диметил-3(2H)-фуранон (ГДМФ) та інших карбонілів (наприклад, ацетилформоін). На другій стадії проміжні продукти першої стадії змішують з проліном або орнітином для генерування аромату печива. Приклад 3: нотка шоколаду На першій стадії в реакцію вступають рамноза і лізин при рівні рН 7 для генерування фуранонів, наприклад, 4-гідрокси-2,5-диметил-3(2Н)-фуранон (ГДМФ) та інших карбонілів (наприклад, ацетилформоіну). На другій стадії проміжні продукти першої стадії змішують з фенілаланіном і лейцином для генерування присмаку шоколаду. Приклади, наведені нижче, більш чітко проілюструють вплив багатостадійного підходу на утворення обраних ароматів і сенсорний профіль реакційних сумішей. Приклад 4: Концентрація 2-фурфурилтіолу (ФФТ), основного аромату багатьох термічно оброблених продуктів, включаючи каву і м'ясо, може значно збільшитися, якщо реакція глюкози з глутаміновою кислотою і цистеїном проходила за багатостадійним способом. Реакція, здійснена за класичним одностадійним способом, утворює тільки 2.3 мкг ФФТ / моль цистеїну після нагрівання всіх трьох прекурсорів (кожний 0.4 моль/л) у фосфатному буфері (0.5 моль/л); рівень рН 7 при температурі 100 °C протягом 2-х годин. Низький рівень виходу можна пояснити утворенням ФФТ через взаємодію 2-фурфуролу з сірководнем: 2-Фурфурол - це добре відомий продукт розпаду моносахаридів, утворений через 1,2енолізацію, що характерно при низьких показниках рівня рН. З іншого боку, утворення сірководня з цистеїну характерно для лужних умов (приблизно у чотири рази більше сірководня утворено в глюкозі/цистеїні через 5 годин при температурі 100 °C при рівні рН 9 порівняно з рівнем рН 3), як показано на Фігурі 1. Таким чином, для одностадійної реакції необхідний нейтральний рівень рН, який дозволяє утворення обох проміжних продуктів (2-фурфуролу і сірководня), проте ці умови не є оптимальними для жодного з них, що призводить до низького виходу ФФТ. Вихід ФФТ можна значно збільшити при застосуванні багатостадійної концепції. Наприклад, вихід ФФТ був у 10 разів більше (23 мкг/моль цистеїну), коли ті самі прекурсори були піддані реакції у три стадії замість однієї. Спочатку відбулася реакція глюкози з глутаміновою кислотою (кожен 0.8 моль/л) у фосфатному буфері (0.5 моль/л; рівень рН 7) при температурі 100 °C протягом 30-ти хвилин (стадія 1: перетворення глюкози у 2-фурфурол). В іншій реакції розчин цистеїну (0.8 моль/л) нагрівали у фосфатному буфері (0.5 моль/л; рівень рН 9) при температурі 100 °C протягом 6-ти годин (стадія 2: перетворення цистеїну у сірководень). І, нарешті, реакційні суміші, отримані на стадіях 1 і 2, були змішані разом (у співвідношенні 1:1), після доведення рівня рН до показника рН 7 їх нагрівали при температурі 100 °C протягом двох годин (стадія 3: генерування ФФТ) (Фігура 2). Навіть більші відмінності спостерігалися після більш короткочасних реакцій. Через 30 хвилин при температурі 100 °C і рівні рН 7 одностадійний спосіб спричинив вихід тільки 0.4 мкг ФФТ / моль цистеїну, тоді як багатостадійний сппосіб спричинив вихід 14 мкг ФФТ / моль цистеїну (час реакції стадії 3=30-ти хвилинам), тобто збільшення у 35 разів. Оцінення аромату в цілому показало, що багатостадійний спосіб генерував смаковий профіль значно багатий на нотки обсмаженості, солодкості, попкорну, карамелі порівняно з одностадійним способом (Фігура 3). Таким чином, окрім збільшення виходу активних смако-ароматичних сполук, багатостадійний спосіб дозволяє більш ефективне модулювання смаку порівняно з одностадійним способом. Про це говорить той факт, що ті ж самі прекурсори можуть бути використані для генерування різних смакових проміжних речовин через різні умови реакції, які 4 UA 110327 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 можуть бути використані для окремих стадій реакції. Це призводить до модуляції смаку, що є іншою перевагою способу багатостадійної реакції. Приклад 5: Аналогічно до ФФТ багатостадійний спосіб був вдало застосований для збільшення виходу інших ароматичних активних сполук, наприклад, 2-ацетил-2-тіазолін (2-АТ) і 5-ацетил-2,3-дигідро-1,4-тиазін (АДГТ). Обидві сполуки, які надають аромату обсмаженості, попкорну можуть бути утворені завдяки взаємодії цистаміну з цукровими фрагментами (метилгліоксаль і 2,3-бутандіон): Фігури 4 і 5. Фрагментація цукрів збільшується при збільшенні рівня рН реакційної суміші, проте реактивність фрагментів також збільшується з рівнем рН. За кислотних умов вихід цукрових фрагментів зазвичай є низьким через низьку швидкість утворення. Аналогічно, за лужних умов вихід також низький через високу швидкість розпаду цих фрагментів. Тому, вихід цукрових фрагментів зазвичай досягає максимуму за нейтральних або трохи лужних умов. З іншого боку, генерування цистаміну з цистеїну доволі успішне за кислотних умов (Фігури 6 і 7). Через цю залежність від рівня рН нейтральний рівень рН здається найкращим компромісом для генерування 2-АТ і АДГТ при використанні одностадійного способу. Одностадійна реакція глюкози з глутаміновою кислотою і цистеїном (кожен 0.4 моль/л) при рівні рН 7 (фосфатний буфер, 0.5 моль/л) спричинила вироблення 17 мкг сполуки 2-АТ і 29 мкг сполуки АДГТ на моль цистеїну через 30 хвилин при температурі 100 °C. Вихід обох сполук може бути покращений при застосуванні способу багатостадійної реакції. Спосіб передбачає: реакцію глюкози з глутаміновою кислотою (кожен 0.8 моль/л) у фосфатному буфері (0.5 моль/л; рівень рН 7) при температурі 100 °C протягом 30-ти хвилин (стадія 1: генерування цукрових фрагментів); (іі) реакція цистеїну (0.8 моль/л) у фосфатному буфері (0.5 моль/л; рівень рН 3) при температурі 100 °C протягом 6-ти годин (стадія 2: генерування цистеїну); і (ііі) реакція сумішей, отриманих на стадіях 1 і 2 (змішаних у співвідношенні 1:1) при температурі 100 °C протягом 30-ти хвилин при рівні рН 7 (стадія 3: генерування смаків). За таких умов вихід сполуки 2-АТ був збільшений приблизно удвічі (37 мкг / моль цистеїну), а вихід сполуки АДГТ - приблизно у чотири рази (114 мкг / моль цистеїну): Фігура 8. Приклад 6: Спосіб багатостадійної реакції був застосований для приготування присмаку із ароматом обсмаженості / м'яса. Багатостадійний спосіб: На першій стадії ксилоза і гліцин (кожен 1.5 моль/л) були розчинені у пірофосфатному буфері (0.2 моль/л, рівень рН 5.5), рівень рН реакційної суміші був відрегульований до рівня рН 5.5, а реакційну суміш підігрівали при температурі 100 °C протягом 60-ти хвилин (присмак В) і 120-ти хвилин (присмак С). На другій стадії цистеїн (1.5 моль/л) був доданий до реакційної суміші, отриманої на стадії 1, рівень рН суміші був доведений до рівня рН 5.5, і суміш підігрівали при температурі 100 °C протягом 120ти хвилин. З метою порівняння також була здійснена одностадійна реакція: ксилоза, гліцин і цистеїн (кожен 1.5 моль/л) були розчинені у пірофосфатному буфері (0.2 моль/л, рівень рН 5.5), рівень рН реакційної суміші був доведений до рівня рН 5.5, а реакційну суміш підігрівали при температурі 100 °C протягом 120 хвилин і 240 хвилин (присмак А). Присмаки В і С дають в цілому приємний, добре збалансований смак, який був описаний як підсмажена яловичина (домінуючі нотки: м'ясного, підсмаженого, карамелі). З іншого боку, присмаки А і В розвинули доволі неприємний смак з овочевою, сірчаною і гумовою нотками. 45 ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 1. Спосіб приготування смако-ароматичної активної композиції, який передбачає стадії: а) отримання однієї або більше проміжних реакційних сумішей, причому кожну проміжну реакційну суміш окремо готують шляхом реакції між аміносполукою і карбонільною сполукою при температурі від 90 до 130 °C протягом від 0,5 до 2-х годин з рівнем рН у межах між 2 і 9 для забезпечення з однієї або більше проміжних реакційних сумішей із різними композиціями; б) поєднання однієї або більше проміжних реакційних сумішей і забезпечення їх реакції із аміноі/або карбонільною сполуками при температурі від 90 до 130 °C протягом від 0,5 до 2-х годин з рівнем рН у межах між 2 і 9 для отримання смако-ароматичної композиції із заданим смаком та ароматом. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що стадія ″а″ передбачає отримання від 1 до 4 окремих проміжних реакційних сполук. 3. Спосіб за п. 1 або 2, який відрізняється тим, що стадія ″а″ передбачає отримання від 2 до 3 окремих проміжних реакційних сполук. 5 UA 110327 C2 4. Спосіб за будь-яким з пп. 1-3, який відрізняється тим, що додатково передбачає реакцію будь-якої із проміжних реакційних сумішей із принаймні однією сполукою з групи, вибраної серед аміносполук, карбонільних сполук, спиртів, фенолів, епоксидів, карбоксилових кислот до реакції на стадії ″б″. 5. Спосіб за будь-яким з пп. 1-4, який відрізняється тим, що кожну аміносполуку вибирають з групи, до якої входять амінокислота, амін, пептиди, білки, їх гідролізати або екстракти, гідролізований рослинний білок, екстракт дріжджів, гідролізат дріжджів, соєві соуси та їх суміші. 6. Спосіб за п. 5, який відрізняється тим, що білки вибирають з групи, до якої входять соєвий білок, казеїнат натрію, сироватковий білок і пшеничний глютен. 7. Спосіб за п. 5, який відрізняється тим, що амінокислоту вибирають з групи, до якої входять: цистеїн, цистин, метіонін, пролін, лейцин, фенілаланін і глутамінова кислота. 8. Спосіб за будь-яким з пп. 1-7, який відрізняється тим, що кожну карбонільну сполуку вибирають з групи, до якої входять моно- і дисахариди, похідні цукру, зокрема уронові кислоти, джерела цукру і/або похідні цукру і їх гідролізати, наприклад зокрема, декстрини, глюкозний сироп, фруктозний сироп, ксилозний сироп, гідролізовані пектини і проміжні сполуки реакції Майяра, які мають принаймні одну карбонільну групу, зокрема альдегіди, кетони, альфагідроксикарбоніл або дикарбонільні сполуки. 9. Спосіб за п. 8, який відрізняється тим, що карбонільну сполуку вибирають з групи, до якої входять ксилоза, глюкоза, фруктоза, рамноза і лактоза. 10. Спосіб за будь-яким з пп. 1-9, який відрізняється тим, що реакції здійснюють у водному, ліпідному середовищі або середовищі структурованої ліпідної фази. 11. Спосіб за п. 10, який відрізняється тим, що одна або більше реакційна суміш включає сполуку для регулювання рівня pH у водній, ліпідній або структурованій ліпідній фазах. 12. Спосіб за будь-яким з пп. 1-11, який відрізняється тим, що одна або більше реакційна суміш включають один або більше каталізаторів для збільшення швидкості реакцій. 13. Спосіб за п. 12, який відрізняється тим, що каталізатор - це сполука, яка містить фосфатну або карбоксилатну групу. 14. Спосіб за будь-яким з пп. 1-13, який додатково передбачає додавання смако-ароматичної активної композиції у харчові продукти або корм для домашніх тварин у кількості, яка становить від 0,05 до 10 мас. %. 15. Спосіб за пунктом 14, який відрізняється тим, що реакцію стадії ″б″ здійснюють безпосередньо у харчовому продукті або кормі для домашніх тварин під час обробки, зокрема екструзії, випікання, варіння, стерилізації, мікрохвильового нагрівання, підрум′янювання, обсмаження, підсмаження. 16. Смако-ароматична активна композиція, одержана способом за пп. 1-15. 17. Харчовий продукт, одержаний із застосуванням смако-ароматичної харчової композиції за п. 16. 6 UA 110327 C2 7 UA 110327 C2 8 UA 110327 C2 Комп’ютерна верстка І. Скворцова Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 9