Станоловий склад (варіанти) та харчовий продукт, що містить такий склад

Даний винахід має відношення до того складу рослинних етанолів, які містять в своєму складі сітостанол, і все це в переважності є призначеним для використання як речовина, яка має спроможність до того, щоб знижувався рівень сироваткового холестерину. Даний винахід має також своє відношення і до відповідної ефіризованої форми такого складу, який є придатним для того, щоб його можна було б з перевагою використовувати в тих маслах, яким притаманні харчові якості, а також в тих жирах, які містяться в харчових продуктах, що містять жир. Ті стерини, що містяться в рослинах, уявляють собою дуже важливі компоненти усіх рослин. Ті функції, які вони виконують в рослинах, є схожими на ті функції, які виконуються холестерином у ссавців. Найчастіше види рослинних стеринів, що зустрічаються у флорі, є бета-ситостерин, кампестерин та стигмастерин. Хімічна структура цих рослинних стеринів є в дуже великій степені схожа з структурою холестерину, а різниця в даному випадку буває проявляється на боковому ланцюжку на тильній стороні молекули. Наприклад, якщо проводити порівняння цього всього з холестерином, то боковий ланцюжок ситостерину містить в собі додаткову етилову групу, і в той же час боковий ланцюжок кампестерину містить в собі додаткову метилову групу. Починаючи з 1950-х років стала відомою та обставина, що рослинні стерини мають спроможність до ефективного зниження ними ж рівня сироваткового холестерину. Даже при тих обставинах., при яких вони назначалися для того, щоб їх вживати в відносно невеликих дозах (тобто, по декілька грамів на день), вони ефективним шляхом зменшують можливість до того, щоб як жовчний, так и дієтичний хо лестерини були абсорбіруваними, і таким чином вони знижують в цілому взятий сироватковий рівень, а також рівень LDLхолестерину (12, 28, дивись до того ж 27, 32). Поки що зостається невідомим в деталях принцип дії того механізму, у відповідності з яким має місце обмеження абсорбції холестерину, на цей випадок існує припущення про те, що рослинні стерини змішують холестерин з міцелярної фази и завдяки цьому не дають йому можливості для того, щоб він був абсорбіруваний. Практично у всіх ранніх джерелах, ситостерин, або ж його ситостанол, що знаходиться в гідрогенезованій формі, був тим рослинним стерином, який уявляв собою найбільш значний інтерес. Але стериновий склад в препаратах, що проходили своє випробовування, не завжди був потрібним чином продукоментованим, а ті зі стеринових препаратів, які були використаними при більшості досліджень, також містили в своєму складі різні кількості других видів стеринів. Рослинні стерини вважалося, що вони уявляють собою безпечний спосіб, за допомогою якого відбувалося зниження сироваткового холестерину, поскільки вони є природними компонентами, які входять в склад рослинних жирів та масел. Крім того, їх абсорбція з кишки здорових суб'єктів є обмеженою, а ті обмежені кількості, які були абсорбіруваними, викидаються назовні з тіла, находячись в той же час в жовчі. Процент абсорбції, що має місце для рослинних стеринів, варірує серед окремих осіб, а також і серед різних рослинних стеринів, але для здорових людей звичайно менша, чим 5%, кількість рослинних стеринів є абсорбіруваними (27). Але ж, як покажуть дослідження, до 10% дієтичного кампестерину абсорбується. По декільком таких рідкісних захворювань, типу ситостеролемія, рослинні стерини є такі, що абсорбуються, виключно ефективним шляхом, а також видалення з тіла через жовчний тракт послаблюється. Сироваткові рівні для ситостерину, кампестерину, так же, як і для їхніх насичених форм, як ситостанол і кампестанол, є високо підвищеними. Підняті рівні, які існують для насичених етанолів, мають місце швидше завдяки їхньому більш ефективному ендогенному синтезу, чим це видно завдяки більш високій ефективній асорбції (10, 27). Якщо не вжити заходів по виліковуванню ситостеролемії, це захворювання має схильність, причому уже в молодому віці, до ксантоматозу, а также і коронарному захворюванню серця. Якщо для тих людей, які страждають цим захворюванням, будуть прописуватись ненасичені рослинні стерини в таких кількостях, які перевершують, чим ті кількості, які нормально існують в харчових й продуктах, то ця обставина може пагубно подіяти на здоров'я людини. Lees, а також Lees (25) провели випробовування того, яким чином проходе вплив трьох різних ситостеринових препаратів на плазменний ліпід і на ліпопротеїнові концентрації. Одним з препаратів є Cytellin, тобто є той комерційний препарат компанії Eli Lilly Со. в США, який містив в своєму складі від 60 до 65% ситостерину, а також і від 35 до 40% других видів стерину, причому переважним чином кампестерин. Якщо середня доза, яка дорівнювала 13 грамам на день, ділилася на три дози, тоді результатом було 10,5% в середньому падіння у взятому в загальній кількості плазмовому холестерині, а також і 15% падіння в LDLхолестерин і. Але в тих випадках, в яких нормальним чином виявляються в плазмі тільки сліди рослинних стермнів, включаючи також і кампестерин (10, 23), тоді плазменна концентрація варірувалась від 4 до 21 міліграм на децилітр у тих суб'єктів, які були протестованими Lees, а також Lees (25). У своєму міркуванні ці автори точно встановили, що постільки поскільки атерогеничність кампестерину - факт з числа невідомих, тоді не можливо рекомендувати до використання препарату ситостеринуз порівняно високим вмістом кампестерину, і до числа таких препаратів відноситься также і той препарат Cytellin, який вони і використовували для цілі дослідження. Далі Lees і співавтори (28) вивчали вплив на пониження рівня вмісту холестерину в крові тик рослинних стеринів, які були получені з соєвого масла, а також і з масла великої порції. Ними ж були використані дві фізичні форми для кожного рослинного стерину, а саме, порошкова, а також і суспензійна. Соєвий стерин містив в своєму складі від 60 до 65% ситостерину, а також 35% кампестери ну, а денна доза, яка дорівнювала в середньому 13 грамам стеринів на день (при диапазон і 9-24 грамів), подавалась у вигляді трьох рівних доз. В процесі цього ж таки дослідження використовувався той препарат, який містив в своєму складі стерин з масла великої порції і біля 5% кампестерину. Ними ж була досліджена одна денна доза, яка дорівнювала 3 грамам для обох препаратів, які містили в своєму складі стерин з масла великої порції (а саме, в порошковій та суспензійній формі). Крім цього, було проведено дослідження дози, яка дорівнювала 6 грамам той суспензії, яка містила в собі стерин з масла великої порції. Той стерин, який було получено з сої в обох фізичних формах, а також і той стерин, який було получено з масла великої порції в порошковій формі, знизили вміст плазмовогого холестерину в середньому на 12% (26). Але, за тією відносно високою спроможністю кампестерину до абсорбуванню, яка була згадана раніше, також про водився нагляд в цьому дослідженні. У тих 5 пацієнтів, які проходили обстеження, рівні плазмового кампестерину знаходились в діапазоні від 5 до 21 міліграмів на децилітр (всередньому ця величина дорівнювала 16 міліграмам на децилітр). Таким ось чином, знову ж таки, даже якщо при доведенні тої обставини, що холестеринопонижаючий ефект від того стерину, який містився в сої, був значним, все одно авторами не рекомендувалось використання всього цього як холестеринознижуюча хімічна речовина. З другої сторони, навпаки, авторами була дана рекомендація тої обставини, при якій ті із фармацевтичних препаратів, які містять в своєму складі рослинні стерини, повинні містити в своєму складі мінімальні кількості кампестерину та максимальні кількості ситостерину. На основі тих двох досліджень, які були процитовані вище, можна зробити такий висновок, який полягає в тому, що є надто не рекомендуємим використання тих стеринів, які базуються на рослинному маслі, як, наприклад, тих стеринів, які містяться в складі сої. Такі насичені рослинні стерини, як ситостанол та кампестанол, присутні в більшості рослинних масел тільки в незначних своїх кількостях. Але ж., ті стерини, які присутні в великих кількостях, містять в своєму складі від 10 до 15% ситостанолу, тобто насичену форму ситостерину. Ситостанол може також бути приговленим за допомогою гідрогенезування подвійного зв'язку, який є присутнім в ситостерині. При самих останніх дослідженнях, що проводилися з людьми та піддослідними тваринами, була доведена та обставина, що ситостанол уявляє собою більш ефективно діюча холестеринознижуюча хімічна речовина, чим це наглядалось у випадку з ситостерином (8, 16, 17, 18, 19, 36). Ще однією додатковою перевагою, якою володіє ситостанол, є те, що, якщо виходити з віртуальної точки зору, то він в такому випадку не володіє спроможністю до адсорбуванню. В ряді таких проведених дослідженнях, як, наприклад, 9, 16, 17, 21, була продемонстрована та обставина, при якій ситостанол, виходячи з практичної точки зору, не володіє спроможністю до абсорбуванню, в той же час, як невелика кількість (тобто менше, чим 5%) його ненасиченої форми, тобто ситостерину (33), можуть бути абсюрбірувані. Подібним чином, Armstrong, а також і Carey також показали в своєму дослідженні, яке проводилося в пробірці, ту обставину, що холеста-нол, який є насиченою формою холестерину, володіє більш високою спроможністю до гідрофобії, а також меншими спроможностями до абсорбуємості, чим це наглядалось у випадку з холестерином. Коли ситостанол готують за допомогою гідрогенізації найбільш традиційних джерел одержання рослинних стеринів, то в цьому випадку також і другий насичений рослинний стерин, а точніше кампестанол, створюється з кампестерину. Ще до зовсім недавнього часу існувало відносно мало відомостей про спроможність даного етанолу до абсорбування, а також і про імовірний його гіпохолестеролеміческий ефект. Якщо виходити з тих даних, які були процитовані вище та які кажуть про ту обставину, що насичені стерини володіють більш низькими спроможностями до абсорбуємості в порівнянні з їхніми ненасиченими формами, то ця обставина приводить до гіпотези про те, що кампестанол міг би бути неабсорбуємим, виходячи з віртуальної точки зору. Для вивчення питання, що стосується спроможностей до абсорбуванню для різних рослинних стеринів, Heinemann, а також і його соавтора (26) проводили порівняння між кишечною абсорбцією холестерину з кампестерином, ситостерином. а також і зі стигмастерином, і низькими концентраціями ситостанолу і кампестанолу у людей при використанні засобу кишечної перфузії. Результати досліджень показали той факт, ідо коефіцієнт абсорбції для різноманітних рослинних стеринів варірує між тими різними рослинними стеринами, для яких в середньому припадало 4,2% для ситостерину, 4,8% - для стигмастерину, 9,6% - для кампестерину, а також 12,5% для кампестенолу. Було виявлено велике варірування між діючістю абсорбції у 10 представників чоловічої статі. Таким ось чином, у відповідності з тими дослідженнями, які проводили Heinemann, а також його співавтори (26), була виявлена та обставина, при якій кампестанол абсорбується більш ефективно в порівнянні з його ненасиченою формою, а саме з кампестерином. Цей факт протирічить тому припущенню яке базується на вищепроцитованих дослідженнях і у відповідності з якими було показано, що насичені стерини (тобто ситостанол, а також і холестанол) володіли б більш низькою спроможністю до абсорбіруванню в порівнянні з ненасиченими стеринами (тобто з ситостерином, а також і з холестерином). Причина цьому зостається не виясненою. Heinemann, а також його співавтори (26) розмірковували над цим питанням, що причиною, завдяки якій був одержаний даний протирічний результат, могла б полягати в тому, що Armstrong·, а також і Carey проводили свої вивчення в тих умовах, що є в пробірці, а також і в тому могла полягатися в даному випадку причина, що теорія гідрофобності, будучи головним фактором в місцелярному зв'язку і/або абсорбції, могла б бути нерелевантною в тих умовах, які є характерними не в пробірці. Але ж, таке споглядання не дає пояснення тій обставині, при якій ряд досліджень, при проведенні яких було показано, що більш низька спроможність до абсорбуванню, якою володіє ситостанол, в порівнянні з тими спроможностями до абсорбування, якими володіє ситостерин, були проведені в тих умовах, які є характерними не в пробірці. Таким ось чином, ті результати, які получили Heinemann, а також і його співавтори (26), і які знаходяться в протиріччі з попередніми результатами, зосталися ними ж не поясненими. Sugano, а також і його співавтори (34) провели дослідження гіпохолестеролемічної активності, яка була проявлена тими стеринами, які містились в зернах (в їх склад були включені: 31% кампестерину, 4% стигмастерину, а також і 65% ситостерину), а також і тими етанолами, які також містились в зернах (в їхній склад були включені 31% кампестанолу, а також і 69% ситостанолу), причому вищезгадані стерини і етаноли були получен і за допомогою гідрогенезування суміші із стерину, який був одержаний із зернового масла. Були проведені два експерименти на щурах. Як стерином, так і етанолом були продемонстровані гіпохолестеролемічні ефекти на рівні, який дорівнював від 0,5 до 1% від дієти, в тому випадку, при якому появляється холестерин, що ковтається, вміст якого дорівнював 1%. В процесі проведення першого експерименту, не видно було ніякої різниці в гіпохолестеролемічному ефекті, який проявився фотостеринам, так же, як і фітостанолами. Але ж, в процесі проведення другого експерименту, то на таких же самих дієтичних рівнях, фітостанолами була продемонстрована в значній степені велика спроможність до зниження концентрації плазмового холестерину, чим це саме було видно при проведенні експерименту з фітостеринами(це було статитично більш важливою справою при р